Iван Багряний. Людина бiжить над прiрвою ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Є, є - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Ї, ї - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ РОЗДIЛ ПЕРШИЙ ...А вони хрестили дитину. Хата гойдалася вiд гримотiння страшних вибухiв. Сама твердиня Бога лежала перед їх похололими душами, розторощена й обернена в руїни. Недавнє струнке чудо архiтектури Растреллi, вищирилася вона проваллями й хаосом брил, перемiшаних iз кiстьми, зяяла, й димилась, i сходила чадом. Прибiжище душ людських, символ могутности й святости, "неспалимої купини", непорушної сили й вiчного покою, надiя й пiдпора всiх стражденних i обтяжених - ця, як i iншi, й iншi, сходячи чадом, оберталась у прах. В апокалiптичному гуркотi чорної цiєї доби вiдчаю, що для багатьох була напророченим бiблiйним кiнцем свiту, зруйнованi й спустошенi самi, як i все навколо, вони п'ялися над безоднею, й заливали її п'янкою трутою, й гатили її пiснями, й засипали її зухвалим, блюзнiрським, одчайдушним смiхом, щоб не завити раптом у чорну безвiсть, як первiснi вовчi душi на холодний мiсяць. Вони спiвали над чорним хаосом, над проваллям жаху, здичавiння, жорстокости й смерти, щоб не вибухнути раптом пекучими слiзьми безнадiї, тягучим криком загубленого, руїнами заваленого, безпритульного, до краю осамiтненого людського серця... Максим, господар дому цього й батько дитини цiєї, сидiв бiля столу i, замiсть бавити й припрошувати гостей, дивився задумливо на пляшки, а вухом услухався десь поза стiну - туди, на вулицю, в свiт, що глухо гомонiв. Дивився й нiчого не бачив, - усе зливалося в одному слiпучому образi, немовби хтось крутив фiльм, спроектований на слiпучий екран, i зупинився саме на цьому мiсцi... ... Син сонячного Палермо чи, може, Венецiї - син далекої легендарної Iталiї, витиснутий геть iз колони, що котилася бруком i в якiй вiн iшов автоматично, - обвiв сонце, й увесь свiт, i це чуже, незнайоме мiсто невидющими очима й опустився на парапет. Вiн дотягся до нього, до парапету при бульварi, як сомнамбула, тягнучи рушничку за багнет по розквашенiй, перемiшанiй iз снiгом грязюцi, й опустився на лату того парапету - напiвпритомний, до кiнця виснажений. Широко витрiщеними й невидющими очима вiн дивився просто перед себе й мотав головою; порепанi уста його обкипiли кров'ю; мотав головою й зрiдка висував язик, i смужка крови гойдалася, звисаючи з порепаних уст... А проти нього став товариш його вiрний, теж безмежно виснажений, але ще притомний, i, вибиваючись iз решток сил, поривав свого друга туди, вперед, до Вiтчизни, - туди, куди вони всi йдуть, падаючи й знову встаючи. - Авантi!.. Авантi!!.[1] - повторяв вiн уперто, з тихим одчаєм. Вiн сам спирався на рушничку й хилився, як билина на вiтрi, що ось-ось упаде. - Авантi!.. Вiн благав, наказував, кипiв злiстю й сльозами, вабив, просив: - Авантi!.. Але друг його лише мотав головою, облизуючи кривавi уста. Вiн навряд чи чув будь-що. Вже готовий. Вiн отак пройшов через мiста й села України, незнаної й теж легендарної для нього землi, але вже до Iталiї, до .свого прекрасного Палермо, мабуть, не дiйде. А над усiм - сонце. А по розквашенiй багнюцi, проходячи наскрiзь мiсто, мимо бульвару сунеться безкрая лавина таких самих приречених - друзiв i товаришiв. Вони хитаються, але ще повзуть тупо й автоматично, як мовчазна й велика сiра отара. То вiдступає змучена й до краю пригноблена, побита морозами, тифом i жахом iталiйська армiя. - Авантi!.. - вибивається з сил вiрний камрад над конаючим другом. - Авантi!.. Ось цей образ стоїть в очах Максима й нiяк не може погаснути. Перед очима сiре обличчя й мотається кривава смужка, а в вухах жалiбний клич: "Авантi!.." Двоє людей, забутих усiма й нiкому непотрiбних, серед чужого мiста намагаються перемогти агонiю, з останнiх сил балянсуючи над прiрвою загибелi... Власне, намагається перемогти один, а другий уже готовий - лише непритомно мотає головою, переступивши вже однiєю ногою демаркацiйну лiнiю мiж буттям i небуттям, мiж свiтлом i тьмою. В голосi його друга вiдчувається здавлене ридання, що ось-ось може прорватися непоправно й безнадiйно зливою слiз - чоловiчих слiз, риданням людини, що зривається в чорне провалля... Тодi до них пiдiйшов третiй. Вiн увесь час стояв осторонь i спостерiгав цю сцену. В ватянiй куфайцi, в розхристанiй сорочцi, взутий у ганчiр'янi бурки зi старими калошами поверх, цей третiй пiдiйшов поволi й став перед двома, широко й твердо розставивши ноги в снiговiй грязюцi, - син цього мiста й цiєї землi. Стояв i похмуро дивився на того, що мотав головою. А тодi вийняв пляшку з шкiряної торби, яку тримав пiд пахвою, вiдкоркував її й простяг тому непритомному - простяг до самих уст. - П и й!.. - промовив чужою для iталiйця мовою. Але той тiльки вiдвернувся вiд перешкоди, що торкнулася уст, i далi мляво мотав головою. Тодi третiй наблизився щiльно, взяв дебелою рукою iталiйця за голову, притиснув її до себе, розчепив йому силомiць зуби й уставив пляшку в уста. Дав йому ковтнути раз... удруге... втретє... А тодi пустив. Кривава смужка обiрвалася, лишившись на пляшцi. Непритомний син легендарної Iталiї заморгав очима, в яких зажеврiла iскра свiдомости, iскра життя... Глибоко-глибоко зiтхнув, поволi витер уста рукою i подивився на свого камрада й на невiдомого чужинця... - Авантi!!. Авантi!!. - загукав шалено його камрад, як то гукають на коня, що почав зводитись, щоб не дати йому знову впасти. - Авантi!!! - Та-ак... - задумано повторив третiй, - авантi, брат! Вiн знав це знамените слово й повторив його з притиском, услухаючись у його таємничий, могутнiй змiст, якийсь особливий у його власних устах: - Авантi!! Нещасний помалу слухняно звiвся на ноги й, хитаючись, обiперся на плече друга. А друг хапав невiдомого чужинця за поли, дивився в його очi своїми очима, повними слiз... чоловiчих слiз!.. I, не знайшовши, що сказати, пролебедiв ламаною мовою: - Ми з Палермо... З Палермо!.. - I раптом, не маючи чим винагородити, схопив за руку й потряс її з усiєї сили, вигукуючи: - Евiва!.. Евiва Україна!! А далi, боячись, щоб його друг не впав на парапет, заметушився, вкладаючи його руку на своїй шиї. Похитуючись i тримаючись один за одного, вони пiшли. Власне, один поволiк другого. А третiй лишився. Нахмурений, вiн стояв i замислено дивився услiд тим двом смiшним "мушкетерам", поки вони не згубилися в сiрiй лавинi. Пiд пахвою тримав шкiряну торбу з пляшками горiлки, що вiн їх роздобув i нiс на хрестини. Туди вiн поклав знову й ту, з якої пив iталiєць. "Бач! - похопився був, - треба ж було вiддати їм її зовсiм!" Та вже пiзно. Добрi думки приходять пiзно. Цей третiй - це був вiн, Максим. I це було сьогоднi вранцi. Тепер та пляшка стоїть ось посеред столу в числi iнших, i трiшки крови прикипiло на її шийцi. Максим зразу так i не обтер її, забув. Пiзнiше тiєї крови теж нiхто не обтер, хоч Соломон, який випадково спостерiгав усе вiддалiк, розказав, як то Максим напував з неї бiдолашного iталiйця, що "йде, але навряд чи вже дiйде до своєю Iталiї". I тепер пляшка так i стоїть незаймана. Звичайно, дiйде й до неї черга, вип'ють i її, незалежно вiд того, що там з нею трапилось. А може, вип'ють i за здоров'я чужинця. Може, вона якраз i чекає на це, стовбичачи посеред столу. "А в а н т i!" - посмiхнувся Максим, замикаючи коло думок i вiдповiдаючи сам собi на якiсь свої тяжкi вагання. I зiтхнув, зринаючи з глибокого виру душi на гамiрну поверхню. Закурив. - Що? - спитав Соломон. - Все в порядку, професоре! Пийте... Соломон не повторив запитання. Сам пригнiчений, заглиблений у себе i воднораз напружений, як натягнута струна, вiн, доктор фiлософiї й професор дiямату глушив горiлку чи горiлкою глушив власну душу й власну голову, i був червоний, i був на вигляд байдужий до всього свiту, крiм якоїсь веремiї в собi. Як завжди, хмiль його з вигляду не брав, але знати було, що, не як завжди, вiн тепер тратив рiвновагу. Десь, певно, вiдчував, що зiрвався й кудись непоправно летить, i хоч намагався ту рiвновагу вiдновити, та вона явно вiдновитись не давалася. Знавши його добре, Максим бачив, що професор хльобає не горiлку сьогоднi, а щось iнше, далебi - терпку отруту жаху й безнадiї, але нiчого не сказав. Оглянув поле бою, головним пляцдармом якого був стiл, побоєвище людського серця з усiма темними силами - з тривогою, турботами, жалем, нудьгою смертельною, злиднями, самотнiстю, а головне - з жахом безвихiддя й смерти, - побоєвище й арена пориву до життя й радiсного цвiтiння, що мерехтiло, як недосяжна вже для присутнiх тут мрiя. Озброєнi батареями пляшок горiлки, дзбанами квасу i варенухи та горами невибагливої, але єдино доступної для їхнього бенкету нинi, потрави в виглядi картоплi, огiркiв, капусти й цибулi, присутнi зводили завзятий бiй. Було гамiрно, людно. Тут судiв увесь Максимiв рiд, а чи точнiше - рештки його, мозолястого, дебелого, жилавого. Того роду, що славився колись феноменальним спокоєм i зрiвноваженiстю, з якої його нiщо не могло вивести, не в силi зiпсувати йому спiвану ним пiсню - буйну й широку, як степ, i гучну, як грiм. Роду древнього, роду каменярського. Рештки роду, розметаного вiйною, але ще таки роду, монолiтного i в цих рештках. Ось вiн заповнив тут усю хату, аж через двi свiтлицi заставлену повздовж столами, i пiд гуркiт далеких вибухiв, пiд завивання, тупiт i скрегiт смерти навколо справляв тут свiй, либонь, останнiй спiльний бенкет, - пiдiймав чарки й келихи й виголошував незграбнi, але гарячi, з самого серця, слова, ще й спiвав свою пiсню, п'ючи "за щастя, за долю" для новонародженої й за... Але цього останнього "за" нiхто не хотiв вимовляти вголос, бо вислiв найкращих побажань тут був би пригадуванням найгiршого. Ах, як поєднати радiсть народження з трагедiєю неминучої загибелi когось посеред тих, що зiйшлися тут разом?!. Усi були тут близькi й рiднi, лише Соломон - чужий. Вiн не належав до роду. Але вiн був Максимiв приятель, а колись ще й був його вчителем. Великий "мудрець" i недавнiй "стовп суспiльства", вiн у великому сум'яттi знайшов сьогоднi Максима й учепився за нього, як за порятунок, щоб за його спокоєм захистити свою душу, чим немало здивував Максима. Либонь, тому Максим i притяг його сюди. Чи, може, тому, що й сам хотiв за ним захиститися? Рiд його, Максимiв, дебелий i живучий, та все то простi люди, ще не мали в бiльшостi навiть початкової освiти, а душа ж потребує собi рiвних, щоб у часи критичнi черпати собi силу з їхньої сили, щоб крiпити себе снагою душi iншої. Чи не тому й опинився тут Соломон, приведений Максимом iз зруйнованих вулиць?.. Усi пили, спiвали й знову пили. Та чомусь хмiль, справжнiй хмiль блаженного одурiння, обминав їх сьогоднi. Вони хотiли перепити себе - i не могли. Вони хотiли переспiвати себе, вичерпати серце - i не могли. Серед них була людина, помiчена вже тавром смерти, тавром вiчної розлуки. Над душею, що тiльки-но прийшла на свiт, сидiла душа, призначена на розп'яття. Це - батько новонародженої. Це - Максим. Нiхто не мiг вичитати приречення на його кам'янiм обличчi, але всi це знали й так. Йому вже треба було втiкати. Йому вже треба було бiгти вздовж по землi, надiючись хiба на щастя. Куди? В безвiсть. Вiд кого? Чому? Хто зна. Тому, що вiн не досидiв у тюрмi в одних i втiк i що не дався повiсити себе другим i теж утiк... I тепер йому немає мiсця на землi: на схiд i на захiд, на пiвнiч i на пiвдень - усi шляхи закритi й усюди на нього чигає смерть. Але треба бiгти... Та це ще пiвбiди. Гiрше те, що душа його розгублена й квилить над безоднею чорної, найчорнiшої зневiри в усьому, в що можна людинi вiрити, - вона опинилась без найменшого опертя. I не знає - для чого бiгти... Все розторощено й обернено в дим, - усе, на чому та душа трималася. Вiра його в цiлий свiт розлетiлася на порох... А в колисцi спить собi немовля. Двi години перед цим кум iз кумою - хрещений батько з хрещеною матiр'ю - принесли його з церкви, поклали на простелене крижмо бiля порога на долiвцi й по черзi переступили через нього до хати - за мiсцевим ритуалом уведення людини в свiт. А тодi поклали немовля в колиску. А бiля нього став на сторожi синок - п'ятилiтнiй Борис, зазираючи в крихiтне личико iстоти, якої досi не було, та яка прийшла й об'явилась сестрою. I тепер от у хатi стоїть гамiр; ба, в цiлому свiтi стоїть гамiр - на честь її прибуття. По вулицi парадують колони, котяться машини, танки, пiдводи, б'ють гармати й десь стугонять вибухи бомб, аж деренчать шиби й хитається земля, - а вона, чи воно, спить собi першим сном праведника, блаженним сном людини, що недавно прибула на свiт i зовсiм не знає, що в ньому робиться. Максим позирає на немовля, на сина, на дружину i з усiєї сили намагається перемогти бiль, перемогти себе, вiдiрватись у думках i почуттях вiд усього. Скоро ж бо треба розлучатись, тож лiпше непомiтно обтинати нитки, щоб потiм не так болiло, як усе увiрветься нагло. Дружина дивиться вiддалiк i, мужньо стиснувши уста, мовчить. Вона теж думає ту саму думу - його героїчна дружина. Та настали часи, коли героїзм став звичайною буденщиною, коли й сама поява людини на свiт зв'язана з неабияким героїзмом людей, лиш нема кому з того дивуватися. I, нiби на доказ цього, кума Тетяна, пiднiсши чарку, розповiдає весело цiлому родовi, як її хрещениця прибула на цей свiт "за всiма законами вiйськового часу".. Ношена пiд бомбардуванням i пiд артилерiйським вогнем, вона добула до останнього дня дев'ятого мiсяця, не рушаючи з мiсця. А тодi останньої ночi, в останню мить породiлля раптом покликала її, Тетяну, - i от вони вдвох самi глухої пори, при тридцятиступневому морозi помаршували через окуповане, обтикане нiмецькими патрулями й заставами мiсто до лiкарнi, за шiсть кiлометрiв вiд дому. Багато разiв їх зупиняли патрулi, гримаючи на них чужою, незрозумiлою їм мовою та лякаючи зброєю. Але двi вiдважнi жiнки мусили йти й iшли. Їм треба було родити. Вони не мали жодних перепусток i взагалi жодних документiв, i навiть не думали про те, - йшли, бо мусили! Вони йшли "на щастя". Мати млiла, ось-ось могла розродитися на вулицi при лютiм морозi, але, зцiпивши зуби та вибиваючись iз решток сил, посувалась уперед. I вони таки дiйшли до лiкарнi. I вони таки догримались у неї, всiх побудивши... Дочка народилася зразу ж за порогом, на пiдлозi, тiльки-но мати встигла той порiг переступити. Народилася нова людина на пiдлозi коридору, як на битiм шляху. Жива, мiцна й весела... її хрещениця! - Пий же, роде! Твого полку прибуло! Нове насiння не посоромило старого кореня! I весь рiд випив - у котрий уже раз! Випив, схвалюючи таке пришестя. А кума, весела й одчайдушна Тетяна, Максимова сестра в третiх, молода вдова, голосиста спiвачка на всiх весiллях i бесiдах та щира плакальниця на похоронах, налила чарку, повну-повну по вiнця, пiдiйшла до Максима, пригубила її й, обвiвши поглядом столи вiд краю до краю, простягла йому: - В цiй чарцi твоє щастя, Максиме! Пий, куме! Пий, брате мiй!.. Максим узяв чарку й устав. Обвiв поглядом усiх присутнiх, неначе хотiв зазирнути в душу кожному. Помовчав, усмiхнувся. А тодi пiднiс чарку високо й промовив тихо, з глибини серця: - Якщо в цiй чарцi є щастя, Тетяно, то п'ю її за тебе й за весь наш рiд - за всiх старих i малих, за тих, що на волi, й тих, що в неволi; тих, що вдома, й тих, що не вдома, а в походах - на сушi, на морi й у повiтрi, в боях i в холодних снiгах перебувають... Бажаю всiм щастя!.. Перехилив чарку й випив. Рiд загудiв зворушено. А Тетяна налила знову в ту саму чарку й пiдняла її високо над головою: - А в цiй чарцi доля наша щербата, Максиме! Та рiд твiй її не боїться i цю чарку от рiд твiй за тебе п'є. Ось так ось... За твоє щастя, Максиме! Перехилила чарку й випила. I хлюпнула решту в стелю та й брязнула чаркою об землю з усiєї сили. Задзвенiли скалки... - Гей, наливайте повнiї чари!.." - пiдхопив той дзенькiт череп'я невiдомо хто, а з ним i Тетяна. Пiсня вдарила громом: Гей, наливайте повнiї чари, Щоб через вiнця лилося!.. Пiсня забурхала, як повiнь, розторощуючи геть усе - всякий смуток i жаль. Тетяна розмахувала руками, диригуючи в тiй потрясаючiй бурi звукiв, у клекiтливому морi мелодiї. А тодi сiла й непомiтно закрила лице хустиною... А пiсня клекотiла. Бондарi, шевцi й теслi, ковалi й мулярi - всi одщепи кореня каменярського, дiти славного роду того розгойдували її з усiєю жагою й пристрастю, напропале - i, замруживши очi, кружляли на нiй, як на велетенськiй гойдалцi, над чорною безоднею. Аж голова наморочилась... Гей, наливайте повнiї чари, Щоб через вiнця лилося! Щоб наша доля нас не цуралась, Щоб краще в свiтi жилося!.. Ту пiсню слухав i клiпав очима Соломон... А по вулицi - там, за вiкном, сунулись, невгаваючи, тупотiли колони, - то вiдступали, вiдкочувались рештки iталiйської армiї. Власне, не колони, а колона, безкрая й сiра, переснована де-не-де вламками нiмецьких частин, розбитих пiд Сталiнградом, що так само вiдкочувалися на захiд. А все те знову пересновувалось юрбами мiсцевих малих i старих "мародерiв", що тягли мiшки лузги з млина, ламанi меблi, подертi книги з мiста, грабуючи установи й пiдприємства, якi панiчно евакуювалися. Лузга - щоб їсти, решта - щоб палити в печi, i за це вони часто платили життям. Цi юрби "мародерiв" i рештки нiмецьких частин, як це не дивно, були страшенно чимось подiбнi. Чим? Транспортом. Нiмецькi грiзнi воїни розгубили десь усю свою приголомшуючу технiку й тепер перли пiшечки, а свою амунiцiю й манатки тягли на ручних санчатках, i на таких самих санчатах "мародери" тягли лузгу... Нiмцi дуже поспiшали й переганяли всiх. Вони десь квапились на переформування, виконуючи наказ "фюрера", горнучись до його iменi черствими, похололими вiд жаху душами, ще вiрячи в ним заповiдане чудо. Нiмецькi "частини" й мародерськi "з'єднання" миготiли жваво, миттю з'являючись i так само миттю зникаючи. Сталою лишалася (здавалася вiчною на цiй вулицi) тiльки сiра колона iталiйської армiї. Трагiчна колона. Цей її "похiд" мусить бути записаний на окрему, спецiяльну сторiнку iсторiї воєн на цiй землi, як щось виняткове, - трагiчне до смiшного й смiшне до трагiчного. Нарiд, народжений бути мистцем, приневолений бути воїном, - нi, не воїном (то колись були воїни!), а автоматичним убивцею, до чого вiн не надається, i от тепер вiн повзе майже рачки... Максимовi гостi, як i всi в мiстi, що вже кiлька днiв поспiль спостерiгали цей "похiд", знають напам'ять, що там вiдбувається та як те все виглядає, i лише зрiдка позирають у вiкно... Сiра колона людей, замотаних у ковдри й простирадла поверх теплих, хутром пiдбитих шинель i шапок та капелюхiв, з ногами, обмотаними мiшками, рогожами й рiзним ганчiр'ям, вступивши одного дня в мiсто, вiдтодi не може нiяк того мiста пройти. Нiби тупцяється на мiсцi. Проте вона посувається вперед, мляво, та все-таки вперед, сповнюючи вулицю вигуками погоничiв на своїх крихiтних, покiрних iшачкiв, скрипом, лементом, хлюпотом. Пiсля нiмецьких моторизованих i механiзованих армiй, що досi гасали по цiй землi, розчавлюючи її та сповнюючи гуркотом моторiв i лязкотом залiза, ця пiша колона вражала, як анахронiзм. Але по-справжньому вражало не це. Вражала така колосальна й трагiчна диспропорцiя мiж прекрасним, легендарним, романтичним iм'ям - "iталiйцi", "Iталiя" - i цим неромантичним, коростявим виглядом натовпу напiвтрупiв, нещасних, забрьоханих по самi вуха, отак здеформованих людей. Обмороженi, раненi, охопленi пропасницею, завошивленi, бруднi, зарослi, як троглодити, виснаженi голодом, криво шкутильгаючi, байдужi до всього i вся, вони сунулися щiльно збитою, безкраєю отарою, телiпаючи свої куцi й смiшнi рушницi або й просто тягнучи їх по грязюцi, як палiччя, та пiдпираючись ними. А та грязюка - то кисiль з буйної родючої чорноземлi, розмiшаної й розтовченої по колiна. Єдиними транспортними засобами колони були маленькi iшачки, iнодi конячина i безлiч ручних санчаток. Здавалося, що вони повiдбирали тi санчатка геть у всiх господинь, вiд самого Дону починаючи, на всiм шляху свого трагiчного маршу. На кожнi такi санчатка навалювалось купою по п'ять, по шiсть чоловiк, i тi санчатка тяг пiд вереск усiх пасажирiв миршавий iшачок або сухоребра конячка за мотуззя, прив'язане просто до хомута чи просто за шию. Санчатка раз у раз перекидались, а вивернутi пасажири зчиняли великий лемент, спиняючи iшачка, щоб стояв, поки вони всядуться знову, а потiм зчиняли такий же лемент, щоб вiз далi. Iнодi то там, то там змученi люди пленталися черiдкою, припнятою просто до iшачкового хвоста. То виглядало зворушливо: перших двоє чи троє трималися цупко за iшачкiв хвiст, а потiм камради трималися за їхнi поли, так один за одного. Iшачок дрiбненько перебирав нiжками, покiрно й старанно тягнучи такий цуг. Вичерпавши свої сили до краплi, iшачок часом падав i безпомiчно простягав ноги в грязюцi. Їздцi довго й розпачливо на нього кричали, тягли за хвiст i за вуха, але пiдвести вже не могли. Налементувавшись, вони нарештi кидали iшачка й пленталися далi. Тодi прибiгали мiсцевi дiти юрбою, брали всi гуртом "маленького втiшного коника" за хвiст i за вуха й вiдтягали геть набiк, геть зi шляху, напiвживого. Приносили йому сiна й картоплi, шкоринок хлiба й оберемки соломи. Напували його теплою водою. По кiлькох годинах, пiсля такої опiки, iшачок уставав пiд трiюмфальний лемент дитлахiв... Та, на нещастя iшачкове й дитяче, колона по шляху все рухалась i рухалась. Пiдходили люди з колони й забирали iшачка, не зважаючи на протести й плач дiтей. Iшачок мусив iти в Iталiю й тягти пришвартовану до його хвоста армiю великого дуче. I багато, багато було подiбного iншого, незабутнього й неперевершеного своєю трагедiйнiстю та комiзмом. Iз таких химерних кадрiв змонтована була вся ця колона, ця фантастична лавина вiдчаю, тупого розпачу, безнадiї й хаотичного лементу. Багато з iталiйцiв свою трагедiю сприймали крiзь призму сарказму: вони називали Муссолiнi "маршал Тiкай-Тiкай". Вони вивчили чимало українських слiв, а в числi їх i це чудесне слово, й вимовляли його досконало й неодмiнно дуплетом: "тiкай-тiкай". Вони лаяли свого "дуче" - Муссолiнi на чому свiт стоїть i обiцяли його повiсити, як прийдуть додому. Жорстоко глузували з Гiтлера. Проклинали мороз i Йосипа Сталiна, що так далеко втiк i не можна було до нього через мороз дiйти. Багато з них справдi навчилося трохи української мови (це, власне, був єдиний їхнiй здобуток на цiй вiйнi!), i, може, саме тому населення ставилося до них iз прихильнiстю й спiвчуттям. Люди пiдсмiювалися з них, проте не-злiсно, й напували їх горiлкою, виносили їм те, що самi мали, - картоплi в лушпиннi, квашеної капусти, огiркiв. Пограбованi самi до решти, вони, проте, не могли при нагодi не пригостити хоч чим-небудь цих бiдолашних i таких присмирнiлих тепер, таких симпатичних i смiшних воякiв... Ця сама колона рухається й тепер повз вiкно... Там офiцери кутаються в ковдри грацiйними, аристократичними жестами, як колись їхнi предки - римськi патрицiї - куталися в тоги. Вони мають зеленавi, червонi й зозулястi пiр'їнки в своїх шляхетських капелюшках - рештки їхньої краси й величi. Ось офiцер, довготелесий i горбатоносий, як бiблiйний пророк, сидить на ослику, черкаючи ногами землю. На прапращурi цього осляти Христос в'їздив у Єрусалим, обкидуваний квiтами... А цей прибув на такому ослятi на страшнючу вiйну i ось їде, обкиданий вошами й грязюкою i зiгнутий тупим вiдчаєм, ще й сухотами, в три погибелi. Iнодi до хати заскакували квартир'єри з мiсцевим полiцаєм, що ще не встиг утекти, й домагались мешкання для салдатiв. Кума Тетяна наливала їм горiлки й подавала закуску, мило запрошуючи до столу, а то й силою садовила на ослiн, вiдбираючи зброю. Випивши горiлки та з ентузiазмом прокричавши перестудженими голосами: "ЕВIВА УКРАЇНА!" - квартир'єри хапали свою зброю й зникали. По якомусь часi з'являлись iншi й так само зникали. "Е в i в а У к р а ї н а!!" - Вони вигукували це з жестом i апльомбом вроджених аристократiв i з запалом незрiвняних патрiотiв своєї власної вiтчизни. Усмiшка куми та її чорнi, несамовито пломенiючi очi були тим неперехiдним бар'єром, через який не насмiлювався переступити жоден, навiть найбрутальнiший i найбiльше змучений iталiйський салдат iз тих, що пробували заволодiти цим домом. Ба, через цей бар'єр, мабуть, не насмiлилась би переступити й уся iталiйська армiя. Навiть в обличчi смерти цi люди не позбулися вродженої пошани до краси, властивої нацiї, народженiй для мистецтва. "Є щось, що не може вмерти навiть на вiйнi", - якось промайнула, та не встигла навiть до кiнця оформитись, думка в Максимовiй головi... А пiсня гримiла, пересновувана брязкотом склянок i сердечним гомоном заздоровниць. За проспiваною пiснею починалася друга... третя... Рiд увесь мовби пустився берега й поплив одчайдушне, зухвало в бурхливе пiсенне море, десь до невiдомої казкової землi, покинувши геть увесь цей дурний, жорстокий i безглуздий свiт. Лишився сам Соломон. Вiн, мабуть, i бажав цього. Вiн завжди намагався сидiти на Олiмпi, самотньо, i тепер теж сидiв один серед багатьох i понуро пив, як верблюд, поки рiд плив собi пiсенним морем. Раптом Соломон повернув лице до Максима, i той, вiдчувши на собi його пильний вичiкувальний погляд, повернувся. Зрештою, вiн i сам уже не мiг витримати тiєї гостро щемливої нудьги й пекучого бажання висловитися, що переповнювали його по вiнця. - Ну? - промовив Соломон, дивлячись Максимовi в вiзi. - А я це саме хочу спитати й вас, професоре, - мляво посмiхнувся Максим i примружив очi. Вiн знав, що Соломон чекав цiєї хвилини, але Соломон не мусив знати, що цiєї хвилини чекав також i вiн - Максим. Вiн сподiвався вiд цiєї, чи не єдиної мислячої людини на цiле мiсто й його околицi дiстати вiдповiдь на трагiчнi, болючi "проклятi питання" й побачити дороговказ... - Будь ласка... - докинув Максим пошепки i, спираючись спиною об стiну, приготувався слухати. Але Соломон мовчав i задумливо дивився просто поперед себе, де на протилежнiй стiнi за лiжком висiла (замiсть килима нiби) прибита одним цвяшком, велика, як на цю хату, на всю стiну картина. Зроблена на замовлення для церкви та так ^ i не здана, вона тепер висiла, прикрашуючи хату й цi хрестини, дивно потрапляючи в тон подiй, що вiдбувалися, нiби їх доповнення чи закiнчення й у той же час - пролог до подiй, що надходили. Це був образ "ЙОСИП I МАРIЯ З IIСУСОМ УТIКАЮТЬ У ЄГИПЕТ НА МАЛОМУ ОСЛЯТI", зроблений за Густавом Доре, в олiйних фарбах. Картину малював один iз кращих малярiв країни - Максимiв друг i приятель Микола Д., що жив було в нього, втiкши з голодного Харкова. Церковний староста, замовивши цю картину, не взяв її, бо цiна була "надто висока" - один кiлограм сала! I от картина лишилась висiти на стiнi, на однiм цвяшку, а маляра нiмцi повiсили... теж на однiм цвяху... Не за те, звичайно, що намалював цю картину, i навiть не за те, що перед тим неохайно був намалював Гiтлера, а за завiсу в театрi, - за те, що своїм пензлем зухвало висловив прилюдно розпач i зневiру в "ново-європейськiй" благословеннiй цивiлiзацiї, на прихiд якої вiн колись чекав як на порятунок i пролог до воскресiння своєї нацiї, зустрiчаючи, як друзiв, її носiїв та поставивши на карту все. За те, що потiм збунтувався й своїм пензлем кинув виклик... За це все його й повiсили. Мав з ним висiти й Максим, але тодi його зоря ще, мабуть, не закотилася. Петля випадково минула його, хоч i не було з того особливої радости... Вiд друга залишилась ця картина та ще Бiблiя, iлюстрована Густавом Доре. З цiєї Бiблiї вони користались удвох. Максим теж заробляв з неї хлiб, роблячи iнодi досить незграбнi гравюри по мiдi та по лiнолеуму для редакцiй з нагоди рiздвяних та великоднiх свят, сяк-так копiюючи з горя-бiди генiяльнi гравюри Доре. Яка iронiя i яка профанацiя мистецтва! Але що зробиш?.. Цю картину скопiював Микола теж iз тiєї Бiблiї. Вона лишилась як спадщина по полум'яному друговi, напевно, не менш генiяльному, нiж сам Густав Доре. I це - символiчна спадщина. Так нiби то друг намалював її навмисне для Максима як указiвку чи як потiху, що не тiльки йому доведеться бiгти по землi, бо ж бiгали й iншi. Чи, може, як iронiю, що от, мовляв, Христос мав куди бiгти, рятуючись утечею, а вiн, Максим, не матиме?.. Соломон, що пильно розглядав картину, нарештi зiтхнув i, нiби читаючи думки Максима, промовив: - Вони мали Єгипет... - Так, професоре (посмiшка), - вони дiйсно мали Єгипет. Соломон повернувся до Максима всiм корпусом: - А ми? А де ж н а ш Єгипет, Максе?! Га?.. - запитав вiн з несподiваним притиском, досить трагiчно i по хвилi меланхолiйно сам собi вiдповiв: - Нема... Нема такого Єгипту, куди б можна втекти нам... Та й вiд кого? Вiд себе? Га? А чи... Нi, брате! Вiд Божої... чуєш?.. вiд Божої кари не втiчеш! Так-так! Вiд Божої кари!.. Максим здригнув. В устах Соломона щойно сказана фраза про "Божу кару" звучала страшно, як брудне, дивовижне блюзнiрство, вдаряючи сопухом цинiзму й фальшi в нiс. "Верх, верх забрiханости й мерзоти! - подумав приголомшений Максим. - Це Соломон, професор дiямату, доктор матерiялiстичної фiлософiї, говорить про Бога!" Максим вiдчув, що тратить останнє опертя, яке ще зберiгалося в його химернiй надiї на духову велич, цiлiсть i силу цього вченого мужа. А Соломон заговорив, нiби боячись, що вiн цього разу не встигне висловитись. Вiн говорив, як нiколи, гаряче i з "надривом", уп'явшись очима в Максимовi груди: - Так-то... ха!.. Я бився, як тля в зачарованому свiтляному колi. I нарештi я його прорвав i вирвався... Я був атеїстом... Ти знаєш... Так, я був атеїстом! А тепер, над цiєю руїною, нi, над руїною всього-всього, я приходжу до вiри Бога - В єдиного Бога!.. Бо немає бiльше нiчого в свiтi... Холодно й пусто... I тiльки Бог - одвiчне прибiжище душ людських - це та соломина, за яку я хочу вхопитися, зависаючи над прiрвою... Прiрва ж!!. I нема за що вхопитися! I от iдея Бога, вiчна iдея... Максим слухав, пильно дивився Соломоновi в обличчя й мовчав. Зцiпив зуби й мовчав. Вiдчував, що професором володiє не iдея Бога, а звичайний, пiдлий, тваринячий страх, рабський страх. I тiльки. I це той страх говорить. I було Максимовi соромно й гидко, i було йому тужно. Все те про "Божу кару" вiн чув i ранiше, вiд старших i вiд своєї матерi. Але в устах матерi цi самi слова про Божий гнiв. Страшний Суд тощо звучали свято, зворушливо, бо ж зiгрiтi були вогнем великої - якої ж i великої! - щирої, простої, але безмежної вiри, перед якою не можна не схиляти голову з глибокою пошаною. Але в Соломонових устах, в устах недавнього "культпропа облпарткому" й знаменитого атеїста-демагога, цi самi слова звучали страшно. I тiльки тепер-от Максим вiдчув невiдповiднiсть клички, яку професор так гордо носив, як титул, даний колись неофiтами, що увiрували в нього. Справжнє iм'я Соломона, колишнього (ще до революцiї) Максимового вчителя й заступника директора Н-ської гiмназiї, - Вiктор Феоктистович Смiрнов. Не зважаючи на свою молодiсть, вiн ще до революцiї був своєрiдним божком для молодi, а для старших - незаперечним авторитетом. У гiмназiї викладав вiн всесвiтню iсторiю, а в мiсцевiй вищепочатковiй школi навiть ще й Закон Божий: хоч i не був духовною особою, проте викладав Закон Божий за згодою вищого духовного начальства. Поза школою, в колах мiсцевої iнтелiгенцiї користався вiн славою лiберального вiльнодума й революцiонера мислi, вiдважного й глибокого мислителя. Учнi, вiдповiдно до його авторитету й предмету, який вiн читав, прозвали його Соломоном. I це прiзвисько, як титул, лишилось при ньому на все життя. В революцiю Соломон десь зник iз поля овиду, лише доходили про нього часом фантастичнi чутки. Виходило, що вiн крутився десь чи не бiля самого Троцького, якщо навiть не бiля самого Ленiна. Пiсля революцiї Соломон раптом зринув знову в цьому мiстi, але вже зi званням "доктора фiлософських наук" i на посадi професора. Його було призначено за ректора мiсцевого Iнституту народної освiти. Викладав дiямат i одноразово при культпропi окрпарткому, а потiм облпарткому, був завiдувачем вiддiлу антирелiгiйної пропаганди й консультантом тiєї ж таки пропаганди в республiканському маштабi. Тепер вiн став справжнiм "стовпом суспiльства". Прiзвисько "Соломон" не тiльки не зникло, а навпаки - тепер усi тiльки так його звали, так його знали й iншого якогось там iмени нiхто навiть не пам'ятав. Потiм прийшла вiйна, а з нею - епоха грандiозних катастроф великих i малих свiтiв. Соломон теж зазнав катастрофи. Вiн не схотiв вiдступати за Урал, зiрвавши геть iз системою, яку сам формував. З дороги до Уралу вiн утiк назад, i знову з'явився в мiстi, й знову став грати чiльну ролю. Тiльки тепер вiн уже балянсував мiж двома свiтами, шукаючи компромiсу. Але не витримав... Рiк вiн глушив горiлку затято й мовчки, намагаючись огородити себе, свою душу, подвiйним муром - скепсисом i горiлкою - вiд усiх криз i штормiв. А тепер-от сидiв вiн перед Максимом - таким, яким вiн є... Соломон говорив. Говорив якось дивно. "По-карамазовському", - подумав Максим, слухаючи його "iстошне" маячiння, сповiдь. "Це ж i є винирнення на поверхню справжньої твоєї достославної расєйської душi, голубе, - в ганчiр'ї тiєї "нової" системи, яку ти сам створив i сам же й зруйнував", - сумно думав Максим. А Соломон захлинався: - Нема за що вхопитися... Нема!.. Нi, нема. Розумiєш? Вiд усiх струнких (iлюзорно струнких!) концепцiй i систем, вiд усiх "iзмiв", на якi спиралася й мусила спиратися душа, лишився пил, хаос, мразь... Блеф то все! Їхня стрункiсть iлюзорна. I правдивiсть iлюзорна. То омана!.. Людина є мразь, порох, нiщо. Н i щ о!.. "Братерство, дружба, любов"... Фiкцiя!!. "Iдеї" всякi... Ха-ха-ха! "Iдеї"!.. Блеф! У вогневiй пробi все те є фiкцiя! Брехня. Людина - худобина, хам, безхребетний хробак... Чуєш? Хробак, i тiльки!.. I от Бог... Максим слухав понуро й мовчав. Вiн дивився в вiкно, дослухаючись до тупоту, й думав... Думав про те, що 25 рокiв тому цiєю самою вулицею теж проходили юрби. I вони зовсiм iнакше думали й почували... Вони спiвали "Марсельєзу". Вони несли прапори з кличами про рiвнiсть, братерство, любов. Кидались один одному в обiйми в божевiльному поривi полум'янiючого людського серця, цiлувалися вiд надмiру щастя й вiри, в святому екстазi вiдчуття скорого здiйснення тих великих, у своїй основi євангельських, кличiв... Потiм вони з незрiвняним героїзмом умирали за тi кличi, за ту любов i братерство на багатьох фронтах, перемагаючи всiх i вся, немовби їм у руки було вкладено небесний меч. Вони показували чудеса подвигу й героїзму... А потiм... Потiм усе покотилося в прiрву - прийшли чорнi роки практики в плянi здiйснення тих кличiв, але то якимось дивним способом перейшло в плян, тiльки що висловлений Соломоном. А потiм... Максим зiтхнув. Усi цi Соломоновi фiлiппiки, мабуть, не випадковi, - це ж справжня фiлософська основа епохи, як вона тут виявилась, основа її 25-лiтнього самоздiйснення тут - на мiсцi тiєї "Марсельєзи" й святої вiри в братерство, любов, рiвнiсть, свободу... Це все - вислiд страшного занику, здичавiння, виродження людського духа. Вислiд розкладу, смеркання. I Соломон - лише вiрний, слiпий прапороносець, речник тiєї нової епохи - чорної-чорної епохи насильства, епохи вiдчаю, сум'яття, наруги, тьми. Вiн її бард. Бард її хробачиної фiлософiї... I вiн того навiть не помiчає, що вiн є саме такий слiпий хробак, якому призначено бути знаком часу, емблемою епохи смеркання... А коли Соломон скiнчив, з апостольським патосом поставивши наголос на словi "Бог", i переможно наставився очима на Максима, Максим мовчки зсунув брови. - Що?.. Що ти скажеш? Ну, говори!.. - звернувся до нього всторч Соломон. - Ну, що ж ти думаєш?.. Га!?. Максим помовчав, а тодi встромив свої очi в саму Соломонову душу й промовив мляво: - Що я думаю?.. Я думаю, що хробакам Бог не потрiбен, професоре!.. (Павза). Хробаки Боговi - теж не потрiбнi, професоре!.. Соломон опустив свої очi й посiрiв. Знiтився. Довго мовчав. Потiм криво посмiхнувся й промовив: - I то правда... Максим не слухав. Йому раптом захотiлось плакати, мов дитинi... Нещаснi, забрiханi, пiдлi рятiвники й реформатори людських душ!!. Вiн дивився на свiй рiд, на захлиснутi пiснею, помiченi тавром вiдчаю простi, щирi людськi обличчя, i хвиля слiз чомусь пiдiймалася йому з нутра до горла. Може, тому, що нерви його за ряд останнiх трагiчних днiв напружилися до краю... Вiн закусив губу й наставився очима на Йосипа й Марiю з дитям i так сидiв. Навколо гойдалася пiсня й гойдалися хмари диму. Соломон налив келих горiлки, випив i щось там говорив. Але Максим не слухав. До його свiдомости дiйшла лише одна фраза: "Прийдеш, я тебе вирятую!.." Але Максимовi здалося, що це стосувалося до Йосипа з Марiєю. Вони тяжко пiдiймалися на гору на тлi холодної, фiялкової пустелi. Ослик ступав обережно. А Йосип iз-пiд долонi бачив уже ген десь там далекий, благословенний Єгипет... Максим дивився й думав: "Немає... Нi, немає такого Єгипту..." А в вухах, зринувши, стояло жалiбне-жалiбне: "А в а н т i!"... * * * А на свiтанку, вибиваючи хмiль з голови, в мiстi загомонiли скорострiли. Хвиля панiки прокотилася з кiнця в кiнець, а потiм уляглась, - то стрiляли нiмецькi ар'єргарди, залишаючи мiсто. Потiм настала павза, мертвий штиль чекання чогось невiдомого... А потiм почалося нещадне бомбардування. Нiмцi хотiли зрiвняти мiсто з землею, а водночас це ж саме мiсто почала бомбити й наступаюча совєтська армiя... з англiйських лiтакiв - американськими бомбами!.. Пiд тим бомбардуванням iшла швидка, панiчна евакуацiя решток "нiмецьких" установ, що вчора не встигли вiдiйти. Евакуацiя на захiд. Вiрнiше, евакуацiя свiт за очi. Люди бiгли, мов неприкаянi з переляку, захопивши, хто що встиг, i лявiруючи мiж смертю вiд своїх та смертю вiд чужих бомб, загубивши вже остаточно чiткiсть визначення, де ж були "свої", а де "чужi". Вони бiгли на захiд, хоч ноги їх туди не несли, сповiльнюючи хiд, бо душа поверталась iз нудьгою на схiд. Але вони все-таки бiгли на захiд, бо була надiя на фiзичний порятунок десь там, у тому свiтi, якого вони ще не бачили. Це була тонесенька соломинка, за яку хапалися приреченi на смерть, приреченi в однаковiй мiрi вiд "сходу" й вiд "заходу", - соломинка надiї, iскра, що жеврiла десь там, невiдомо й де, i вони на неї бiгли, хоч у той же час намагались i вiд "сходу" втекти, i "захiд" якось обминути... Друзi забiгали по Максима, але вiн лише прощався з ними. Одному вiн сказав, що з нього всього вже досить, що вiн хоче вмерти на цiй своїй землi та що з двох смертей вiн вибирає смерть "вiд братньої руки". Хай прийдуть "свої хлопцi" й розстрiляють його... А кажучи це, вiн таки щиро думав про тих "своїх хлопцiв", що пройшли кривавий шлях по своїх i по чужих трупах до Сталiнграду й тепер поверталися, по своїх-таки трупах, назад iз тiєю лавиною, що ось-ось мала навалитися, стираючи все, i його теж, на порох. Але "свої хлопцi" не приходили. Нiмцi теж не поверталися. Мiсто лежало, кинуте на поталу анархiї, люди дограбували його до решти, користаючися зi стану безвладдя - нi, зi стану справжньої свободи, доказом чого було те, що згори їх однаково старанно кропили лiтаки i з чорними "павучками", i з червоними зiрками.