атi, не проронивши нi слова, пiшла. Андрiй вiдчуває, як по жилах розливається тепло i разом з ним по нервах розтiкається жах. "Що вони вробили?! Що вони впорснули?! Боже мiй!.. Як же це? Як вiн дався?! А якщо вони впорснули щось таке, чого вiн не в силi подолати й вiд чого вiн зробиться слухняною, безвольною мавпою, яка робитиме все, що вони накажуть?!" Про такi речi вiн чув вiд людей, i саме тому всю його iстоту огортає божевiльний страх. Вiн дослухається до себе, до своєї голови, до свого серця. Кусає губи... Голова гуде, як i перше, але взагалi нiби нiчого, нiби все нормально. Але ж це зразу, а що буде потiм?! Сергєєв i Великiн пильно спостерiгають його й посмiхаються. Андрiй помiтив це й зреагував вiдрухом досади й гордостi в серцi, проявом вiджилої волi - вони не мусять бачити його панiки, його розгубленостi! Не мусять!.. I вiд цього зразу заспокоївся -значить, все в порядку. Якщо його воля не погасає, а навпаки - значить, все в порядку. I вiн вже не хвилюється, принаймнi не подає виду, зiбрав свої нерви, опанував їх, сидiв i думав: "А чи може людська душа, людська воля перебороти в собi якi б то не було застрики, яку б то не було введену в кров матерiю?!" Думка казала, не може, а в i р а твердила - м о ж е! Може!... "Нi, не може", -тривожно заперечувала думка. Тим часом в головi прояснилося й по жилах проходили теплi хвилi - i тiльки... Можливо, вони його лише привели до пам'ятi, щоб вести слiдство, але не настiльки, щоб повернути йому всю його втрачену силу. Тим часом Сергєєв i Великiн зайшли за стiл i посiдали. Великiн закурив папiросу, а Сергєєв взяв аркуш паперу й ручку й приготувався писати, теж закурив. Щось покреслив, почеркав по паперу, а тодi почав ставити запитання: - Iм'я й прiзвище? Рiк народження? Фах? Освiта? i т. д. Це були стандартнi запитання, що їх ставлять в цiй країнi при всякiй нагодi - при заповнюваннi анкет в загсi, в пашпортному вiддiлi, в школi, в шпиталi, при оформленнi протоколiв тощо i без яких життя тут не мислиме... Андрiй вiдповiдав мляво, але точно. Потiм почались запитання iншого характеру. Починаючи їх, Сергєєв офiцiйно попередив, що вони мають написати протокол допиту, а тому вiдповiдати вiн мусить точно, правдиво й прямо. За цим пiшли запитання. - Ув'язнений Чумак! Ви обвинувачуєтесь по пунктах статтi 54 Карного Кодексу УССР, пп. 1, 2, 6, 8,10,11. Ви не заперечуєте? Андрiй напружив усю свою волю, зваживши, як єхидно ставляться запитання: - Нi, я заперечую, - промовив тихо. - Як це? Що за єрунда? Ви заперечуєте, що вас обвинувачується по таких от пунктах? - Ви не так ставите запитання... Великiн визвiрився: - Ти не вчи, як ставити запитання! Ич ти! Коли ми помiняємося ролями, тодi ти ставитимеш запитання, як схочеш, а зараз твоє дiло маленьке - вiдповiдати. Та не мудрувати!! - Я заперечую обвинувачення по пунктах 1,2,6,8,10,11. Сергєєв скривився презирливо: - Розумний став!? Ха... Отже, ти заперечуєш, що тобi пред'явлене таке обвинувачення? Дурак! - Добре. Але ви так i ставте запитання... - Добре, добре. Отже, повторюю запитання (i Сергєєв прочитав уже з протоколу запис), - ув'язнений Чумак, ви обвинувачуєтесь по ст. 54 Карного Кодексу УССР, пп. 1, 2, б, 8,10,11. Ви не заперечуєте? -Заперечую. - Так i запишем. От, брат, який ти гад! Очевидну рiч заперечуєш. Тим гiрше для тебе. - Прошу записати, що я обвинувачення читав, але суть його заперечую... - Ти не вчи! Сергєєв записав щось, iронiчно кривлячись, i поставив нове запитання: - Ув'язнений Чумак, ви обвинувачуєтесь по пункту 1-му в переходi маньчжурського кордону, що є зрада Вiтчизни. Коли ви переходили кордон? - Заперечую. - Я вас не питаю, чи ви заперечуєте, а питаю, коли ви переходили кордон. Прошу вiдповiдати. - Нiколи. - Гм... А як ми доведемо, що ви таки переходили? - Тодi буде, що я переходив, - вiдповiв Андрiй мляво. - Ага! Отже, так запишем - "Переходив". Андрiй хотiв гаряче запротестувати, але не вистачило сили та й побачив, що те нi до чого. Слiдчому вiльно писати все, що вiн захоче, i нiякi його - Андрiєвi - аргументи, очевидно, не порушать вже намiченого ними плану. Iнша справа, як дiйде до пiдписування всього того, що вони понаписують... А Сергєєв вiв далi: - Ув'язнений Чумак! Ви ствердили пункт попереднiй, а тепер в зв'язку з цим, чи не були б ви ласкавi вiдповiсти, в користь якої країни ви займалися шпiонажем? Га? Андрiй мовчав. - Чого ж ви мовчите? Не бiйтесь. За щиросердне зiзнання ми не караємо суворо. А може, навiть i взагалi не караємо. Отже? -Ви, здається, не потрiбуєте моїх вiдповiдей i можете написати протокол самi. Пишiть, що хочете! - Ув'язнений Чумак! - закричав Сергєєв подразнено. - Чи ви ще хочете, щоб я добавив вам пункт - знущання над органами пролетарської законностi? - Ви лiпше запишiть пункт знущання беззаконно над людиною, та ще й пролетарського походження, - проговорив Андрiй. Думав, що за цим прийде вибух обурення й биття, але цi його слова, на диво, не викликали нiякого обурення, лише смiх. - Який тебе дурень бив, ще що вигадай! Приснилось? Хiба так б'ють! Биття ти ще побачиш. А щодо пролетарського походження, то я вже колись тобi про це казав - до лампочки це! Писання протоколу тривало далi. - Ви шпигували на користь Японiї? - напосiдався Сергєєв. - Я взагалi нiколи не шпигував, це розходиться з моєю мораллю. - Ич ти, який моральний!.. Ого-го!.. Але ж з твоєю мораллю саме й шпигувати, ми вже чули твою мораль. Чи ти вiд неї вiдрiкаєшся, га? - Нi, не вiдрiкаюсь... - Ага! Так i запишемо - "не вiдрiкаюсь". - Я не вiдрiкаюсь вiд своєї моралi, але вiдрiкаюсь вiд чужої мерзостi! - випалив Андрiй. - Тихше, тихше... Побережи сили, вони тобi здадуться. Ич ти! який шпаркий! А як ми тобi доведемо, що ти шпигував у користь Японiї? Тодi? - Тодi буде значитися, що я шпигував, незалежно вiд правди, наперекiр моїм твердженням (iронiя). - Ага, добре. Так i запишем. - Сергєєв щось записує й додає словами: "Я шпигував". Ну, а подробицi потiм, це поки що попереднiй протокол. Решту ти потiм скажеш. Андрiй бачив, що з ним грають комедiю в стилi ще кращому, анiж Асланова, але що вiн може вдiяти? Лише терпiти i сказати своє слово дiлом, тодi, як прийде до пiдписування. При самiй думцi про той момент, який може прийти, його млоїло. Так само, як i про попереднi, вiдбувалося складання протоколу про всi iншi пункти обвинувачення. Сергєєв ставив запитання, ловив Андрiя на якомусь словi, перекручував його й заносив у протокол. Так сталося й з найтяжчим пунктом обвинувачення, 2-м, про пiдготування збройного повстання й про участь у вiйськовiй контрреволюцiйнiй органiзацiї. I то не просто участь, а керування тiєю органiзацiєю. Не зважаючи на всi Андрiєвi категоричнi заперечення, Сергєєв все-таки "ствердив", що Андрiй в контрреволюцiйнiй органiзацiї був i тiєю органiзацiєю керував. I то керував нею ще з Сибiру. Сприт ставити запитання i перекручувати їх просто дивував Андрiя. Школа! О, то окрема, спецiальна школа! Пiсля "ствердження", що Андрiй належав до контрреволюцiйної органiзацiї й керував нею, почались домагання iмен людей, iмен учасникiв. Андрiй мовчав, iгноруючи всi запитання категорично. Але Сергєєв терпляче вiв своє. Вiн називав iмена Андрiєвих знайомих за чергою й заносив їх у протокол. Андрiя просто вразила виключна поiнформованiсть Сергєєва щодо його знайомих. Просто дивно! Вiн знав усiх живих, навiть тих, кого Андрiй вже забув, i так само знав усiх мертвих або зiсланих давно на каторгу. А знайомих у Андрiя було багато. Хто його iнформував?! Хто його так докладно iнформував?! Ба, вiн навiть мав купу листiв у столi й використовував їх для того, щоб увiгнати Андрiя в стан найтяжчої моральної депресiї, створити iлюзiю, що їм все вiдомо. Але листи, тi, що були написанi до нього, вони могли забрати з архiву у матерi, проте багато з тих листiв, що має Сергєєв, нiколи не були у матерi, вони були в рiзних людей, кому були адресованi. Андрiй тривожно й швидко перебрав у пам'ятi все, що будь-коли й будь-кому писав на теми полiтичнi, i ствердив сам для себе, що вiн нiколи нiчого такого, що можна було б зараз вжити проти нього й проти тих людей, товаришiв i друзiв,нiколи не писав у листах, не був такий наївний. Так само нiхто нiчого такого не писав до нього. Окрiм, хiба, двозначних яких-небудь домовок чи натякiв. А Сергєєв використовував листи зручно. Особливо йому подобались листи iнтимного характеру. Безперечно, його метою було довести, що навiть Аадрiєве iнтимне життя для них вiдоме, i то бозна вiдколи. Значич мовляв, - їм вiдомо все. Сергєєв наводив звiдти якус цитату, звiдти одне слово, звiдти iнтимне закiнчення лист до якоїсь знайомої... i позирав на Андрiя, яке вражiння. Вражiння таки було велике. Та тiльки не так те вражiння велике вiд факту наявностi листiв, як вiд цинiзму, вiд пiдлого способу їх використання... Оперуючи листами, iменами, рiзними дрiбними фактами, якi доводили тiсний зв'язок з тiєю чи тiєю людиною, Сергєєв вибирав багатьохi живих (вибирав безпомилково!) i заносив їх у протокол. Безпомилково тiльки живих, не записавши жодного мертвого. Всi тi люди були розкиданi по цiлому СССР, а деякiї були давно засланi, про що Сергєєв був добре поiнформований i в список заносив з особливим задоволенням. Либонь, радий був ствердити "провину" тих людей додатково, для заспокоєння совiстi, - пiсля всього, пiсля суду i заслання. А головне, - ствердити зв'язок мiж тими "ворогами народу" й Андрiєм. Для Андрiя це було особливо обтяжуючим. Але нехай... Так створився довжелезний список, слiдчий списував все новi й новi аркушi паперу, провадячи свiй протокол. На кiнцi списку вiн записав всiх Андрiєвих братiв. Ця процедура була окремою. Сергєєв називав помалу iмена кожного й пильно, занадто пильно! дивився на Андрiя, яке вражiння. Андрiй стиснув кулаки, все в ньому всерединi тiпалось, але вiн мовчав. Наостанку Сергєєв записав пункт про агiтацiю й окремим, особливо речовим доказом виставив Андрiєву поведiнку на слiдствi, його розмову з Фреєм в присутностi таких от i таких от. Закiнчивши протокол, Сергєєв з величезним, погано прихованим самозадоволенням потер руки, мовляв, - "Взув!" "Таки взув!" Великiн теж задоволено посмiхався. Либонь, прикидав, яка то грандiозна справа виходить i яку то вiн на цьому зробить кар'єру. А справа могла бути всесоюзного масштабу. - Ну-с, - промовив Сергєєв. - А тепер прошу вас пiдписати. Прошу пiдсуватися ближче. Ну! Це тiльки попереднiй протокол. Ну ж!! Андрiй не поворухнувся. Глибоко втягнувши в себе повiтря (йому бракувало повiтря), завмер, чекав. - Е, браток, це тобi не допоможе! - протяг Великiн. - Не допоможе. Пiдпишеш. Навiть коли б тут було написано, що ти японський iмператор, то й те ти пiдпишеш, як чистiсiньку правду. Пойняв!? Андрiй "пойняв", Андрiй прекрасно розумiв, що, либонь, i таке можна пiдписати тут. Тодi, коли вiн смiявся над Карапетьяновим гротесковим Асланом, чесним чистiєм черевикiв, то тодi вiн ще не вiрив у це. Але тепер вiрив. Одначе вирiшив, що вiн цього протоколу нiколи не пiдпише. Нiколи. Хiба мертвий - вiзьму його руку й поведуть по цьому ганебному паперi. Або непритомний, або божевiльний... Але вже цей самий вибiр був досить багатий - "мертвий, непритомний, божевiльний" - i в душу закрадався сумнiв - чи справдi вiн не пiдпише? Нi, не пiдпише! В кожнiм разi, при пам'ятi вiн цього не пiдпише. А мертвому, як i божевiльному, все одно вже. Андрiй на нове запрошення пiдсунутись до столу не поворухнувся. Тодi Великiн i Сергєєв помалу пiдiйшли до нього, один з ребрастою палицею, другий з мармуровим прес-пап'є. - Встать!! - несамовитий оклик. Андрiй ледве встав, похитуючись, i - аж сам злякався з нудьгою, як мало в нього сили як мало лишилося сили, i як його воля слабне! Вiн стає слухняним!.. Дивився на своїх мучителiв i чекав, тремтячи. Десь глибокий тваринний iнстинкт перед лицем можливої смертi, якою може закiнчитися ця чергова тура, ця процедура з "пiдписуванням" протоколу, вимагав капiтуляцiї, повної й безумовної... Швидше!.. Але iнший iнстинкт, шляхетнiший i могутнiший, був горою. Почуття пiдлого переляку й жадоби жити (за всяку цiну жити!) змагалося з почуттям честi, з почуттям самозбереження важливiшого, анiж збереження фiзичне. 3 почуттям затятої, сатанинської гордостi. - Бий! - викрикнув Андрiй хрипко. Але нiхто його не вдарив. I Сергєєв i Великiн зрозумiли, що цей манiяк готовий вмерти i що йому лишилося зовсiм мало до того, такий вiн вимучений i вимотаний. А це не входило в їхнi розрахунки. Постояли, засмiялися й повернулися до столу, щось пошепки радились. Курили. - Сiдай! - скомандував Сергєєв. Але Андрiй стояв, либонь, не чуючи, чекаючи екзекуцiї, змобiлiзувавши всю свою волю i свої нерви. - Сiдай, сiдай, - проговорив Сергєєв уїдливо. - Який герой! Здохнеш зараз. А перед тим посидь. Андрiй опустився на стiлець. - Ну, будеш пiдписувати? Га!? Говори! - це Сергєєв. Мовчанка. - Говори! Будеш?! Говори, поки не пiзно!!. Чорт безрогий!.. Говори! Мовчанка. До кiмнати увiйшло два дебелих оперативники. Один з них той, що вартував недавно бiля лампи i що так майстерно бив головою й спиною об пiдлогу. Побачивши його, Андрiй iнстинктивно шарпнувся, пiддаючись якомусь внутрiшньому панiчному голосовi. А коли обидва здоровили наблизились до нього i один узяв за плече, а несамовитий бiль шарпнув все єство, Андрiй, пiддаючись тому самому голосовi, схопився й кинувся тiкати. У вiдповiдь на те в кiмнатi розлiгся регiт на всi чотири здоровеннi горлянки. Тодi Андрiй зрозумiв, чого вони смiялися так, - це ж вiн думав, що утiкає, а натомiсть плутається по кiмнатi, мов п'яний, мов слiпий крiт, тупцяється стороною, тиняється панiчно поза стiльцем. Здоровили схопили його, вiн почав пручатися, тодi його оглушили ударом по головi й посадили на стiлець. В головi дзвонило в усi дзвони, але вiн не знепритомнiв, сидiв при пам'ятi. Замiсть вибити йому пам'ять зовсiм, удар ту пам'ять повернув, а особливо тримав при пам'ятi шалений бiль в плечах. Серце калатало, як навiжене, неначе мало ось-ось розiрватися, думка бiгла шалено - "Що робити?! Що робити?! Кричати? До кого? Благати? Кого? Змагатись?! Як? Чим? Якою снагою?.." Коли оперативник ударив був його кулаком по головi, Андрiєвi почулося тодi, що Великiн чи Сергєєв крикнув "помалу, помалу!" Значить, їм не входило в рахубу його убивати зараз, так просто. Може, на цiй лiнiї й лежить порятунок? Витримати, витримати? Вони його не будуть бити вже! Не будуть! I вони його дiйсно не били i навiть не товкли по плечах, чого так боявся Андрiй. Сергєєв узяв був лiнiйку й пiдiйшов до нього, наступаючи погрозливо. - Пiдписуй, ну?! Ну?.. Ну?!. -- але, не добившись нiякої ознаки згоди, упершись в манiакальний Андрiїв погляд, вернувся й кинув лiнiйку на стiл. Вони його не били, але вони придумали для нього щось гiрше. Втративши надiю добитися чогось вiд Андрiя погрозами та iнсценiзуванням намiру товкти, як було перше, Великiн, пiсля тихої наради з Сергєєвим, сердито плюнув i пiдiйшов до Андрiя: - Встать! Андрiй встав, вiрнiше, його "встали" оперативники, схопивши пiд руки. Тодi Великiн поставив свою ногу на стiлець, вiдмiряв маленький гострий кiнчик сiдала, - манюнький трикутничок сантиметрiв чотири завдовжки, - й, тримаючи мiцно ногу при основi того трикутничка, скомандував: - Сiдай! Сiдай-сiдай!.. Будеш думати... Вiдпочивати... Сiдай на копчик. Андрiй сiв, тобто його посадили оперативники, на копчик. - Руки опустити! Ноги простягнути!.. Так... Ось так i сидiтимеш. Сиди й думай... Добре думай. А як надумаєш, скажеш. Я певен, що ти скоро надумаєш... I пiдпишеш! Все пiдпишеш. Бажаю успiху. Та не йорзай! Бо зле буде думати. По тих словах злобний i лютий Великiн вийшов. Лишився Сергєєв i два оперативники, що сiли на вартi бiля столу. Сергєєв вмостився на своїм мiсцi й листав папери. Удавав, що пильно працює, чи й справдi працював. Простягши ноги й опустивши руки вздовж тiла, Андрiй сидiв на кiнчику стiльця i в душi був радий, що так обiйшлося на цей раз. Як i перше з лiнiєчкою, так i тепер, вiн не розумiв значiння цього маневру. Але тут, здається, не було такого нiчого. Сидiти було досить вигiдно, в кожнiм разi спокiйно. Нiхто не турбував i не докучав. Сергєєв лише зрiдка позирав на нього байдуже й знову опускав очi в папери. Та як так добиватися вiд нього пiдпису, то вiн може просидiти на цьому стiльцi вiчнiсть i нiякого протоколу не пiдпише. Оперативники спершу пильнували Андрiя, а переконавшись, що вiн не рухається й, здається, не збирається рухатись, сидить завмерши, почали дрiмати. Помалу Андрiй почав вiдчувати, що з тим рiжечком щось не так просто. Копчик затерп, i спочатку Андрiй нiчого не вiдчував, крiм того, що решта тiла все-таки вiдпочиває. Але далi по хребту почав перебiгати легенький струс, як лихоманка, чи як електричний струм. Далi бiльше. Андрiй хотiв легенько трiшечки пересунутись, але спiймав себе на тiм, що вiн пересунутись уже не може, наче прикутий. Думав, що це вiд утоми. Зцiпив зуби й сидiв, вирiшив сидiти безкiнечно. Та струс повторювався все частiше й частiше. Андрiй скоса глянув на свої руки й побачив, що з випростаних пальцiв капає рясний пiт, i вiд нього на пiдлозi утворюються мокрi плями. I такий же рясний пiт почав спливати по спинi, по рiвчаку межи плечима, вниз за пас, i так само пiт тiк по ногах в черевики. А болючий струм вже перебiгав хребтом раз по раз, перетворюючись в безперервну болючу вiбрацiю, кольки, зудiння. Потiм лихоманка почала бити шквалами, стрясаючи всiм тiлом, вiд макiвки до п'ят. Пiд черепом ломило... На головi почало ворушитися волосся: - Це ж неминучий паралiч!.. Це ж його чекає неминучий паралiч!! Боже мiй!.. Але вiн не мiг запобiгти лиховi, хоч би й хотiв. Ну добре, паралiч - нехай буде й паралiч! Стиснув щелепи й сидiв, намагався триматися з усiєї сили, бо знав, як упаде - затовчуть ногами й палiччям, одiб'ють печiнки, попередивши й паралiч. Вже на пiдлозi насупроти рук стояли калюжки вiд поту, а пiт все капотiв i капотiв. Голова все бiльше наморочилась... Ось-ось вiн втратить рiвновагу й тодi... Намагався триматися рештками сил. А по спинi вздовж били блискавки, ударяючи в мiзок, в самiсiнький мiзок... Сергєєв пiдвiв очi на смертельно блiде, мокре Андрiєве обличчя й нахмурив брови з досадою, злiсно: - Ну? Будеш писати?! Пiдпишеш? Що ти робиш з собою, чорт!? Мовчанка. - Пiдписуй!.. Пiдписуй, ну?! I я тебе вiдправлю спати! Ну! Чуєш, спати!.. Ну!? Мовчанка. Сергєєв сопе й вшниплюється в папери. Андрiй втрачає контроль над собою, схлипує спазматично й опиняється на пiдлозi, звалившись набiк: Його обливають водою, приводять до пам'ятi й саджають знову. Поки з ним возькаються, бiль в хребтi затихає, й iсторiя починається спочатку. Його саджають копчиком на маленький рiжечок, опускають руки, простягають ноги й так лишають. В другiм турi йде тяжче. Лихоманка починає бити майже з першої хвилини, й Андрiй мається, як на розп'яттi, тоскно водить головою вгору i вниз, вгору i вниз. Його всього млоїть, тягне на рвоти, лиш тiльки нiчим йому рвати -вiн два днi нiчого не їв. Нудить i шарпає. А буйний пiт!.. I де вiн береться?! Так, нiби тiло живцем розтоплюється й сходить патьоками, скапує на пiдлогу... Сергєєв все частiше позирає на Андрiя й все повторює: -Ну? Павза. -Ну? Павза - Ну? Андрiй в млостi покрутив головою й прохрипiв тяжко: - Слухай, слiдчий!.. Он там гак в стiнi над вiкном. Повiсь мене!.. Повiсь... I менi буде краще... i тобi буде краще. Сергєєв пiдiймає брови й видно, як його опановує острах. Така затятiсть! Така манiакальна затятiсть! Але вiн збирає обличчя в посмiшку й каже глузливо: - Не квапся. Ти гака й так не минеш... Лiпше пiдписуй. Ну!? Андрiй крутить головою з боку на бiк без пам'ятi вже. - Ну?! Павза. - Ну?! Павза. -Ну?! Андрiй опиняється на пiдлозi. Знову його приводять до пам'ятi й знову саджають на стiлець на рiжечок. Щоб привести до пам'ятi, йому дають пiд нiс амонiак. Так триває всю нiч. На ранок Андрiй був уже, як викручена ганчiрка. I дивно, просто дивно, як слiдчий не добився свого. Натискай вiн з усiєї сили на Андрiєву зламану волю ще трiшки, i, може, з того щось би й вийшло. Але слiдчий був теж перемучений i його воля теж ослабла вiд такої божевiльної комедiї... На дворi, за решетом, ледь-ледь сiрiло... Сказавши востаннє своє апатичне, безвольне "Ну?", слiдчий натиснув на гудзик i, чекаючи, поки прийде стрiлок, написав записку. Потiм вiддав стрiлковi, що зайшов, записку й звелiв вiдвести Андрiя до камери сорок дев'ятої. Як вiн iшов, як вiн опинився в камерi, Андрiй не пам'ятав. Знав лише, що вiн плив, як у туманi, а пливучи, нiс, як щось украдене, малесеньку, глибоко затаєну думку - думку про те, що вiн був на волосинцi, лише на тонюнькiй волосинцi! вiд катастрофи: - ще трiшки - й вiн би пiдписав протокол. Так, ще лише одна-однiсiнька крапля би... I боявся, щоб цю думку не пiдгледiв конвоїр. В камерi, помалу-малу перелiзши через звалище голих сонних людей, Андрiй пробрався до розчиненого вiкна, поклав голову на цементове пiдвiконня, вчепився в нього руками й закляк - хапав жадiбно тонюнькi струмочки холодного ранкового повiтря, що вливалися з-за залiзного щитка разом з цвiрiньканням горобцiв. Великий клубок, що стояв коло горла, раптом вибухнув i буйнi сльози полилися йому з очей. Вiн весь стинався вiд плачу, слухаючи, як там, за щитком, на волi горобцi зустрiчали сонце, зчинивши трiумфальний писк на каштанi. Вiн вже не володiв собою i рештками сил плакав, знаючи, що його нiхто не бачить... "Брати мої! Брати ж мої!.." IV Прокинувшись з тяжкого сну, Андрiй побачив над собою Охрiменка. Вiн сидiв печальний i прикладав до Андрiєвих набряклих плечей намочений рушник. Рушник був один i печальний Голiят все приноровлявся прикласти його так, щоб вистачило на обоє плечей по товстенькiй мокрiй подушечцi, пiдгортаючи кiнцi в кiлька разiв. I обережно притримував руками, щоб не зробити боляче. Простягаючись вiд плеча до плеча, холодний рушник лоскотав шию. Власне, вiд цього дотику Андрiй i прокинувся. Пекучий, нестерпний сором охопив його - його били!! Його, що звик вважати себе за гегемона, били!.. Як вiн буде дивитися в очi цим людям?! А ще ж, якби вони знали, як його били!.. Ганебно, брутально, пiдло, так, як б'ють собак... Нi, так не б'ють собак, так не б'ють i не мучать худобу... Ах, коли б цей Охрiменко мiг прикласти рушник до його душi, до його серця!.. Та глянув в обличчя Охрiменковi й вiдчув, що вiн iменно прикладає рушник до самiсiнького його серця, цей печальний i нiжний, як мати, Голiят-Охрiменко. Вiн прикладає зволожений, заспокiйливий рушник до його муки, до його спаленої стражданням душi, до набряклого болем, перегрiтого серця. I вiд того пекучий його сором вщухає... Вони знають! Вони все знають, вони разом з ним iдуть по пеклу, i нiхто з них його не осудить... В камерi були всi тi ж, такi рiднi, знайомi обличчя. Андрiй за ними скучив. Йому здавалося, що вiн не бачив їх вже бозна вiдколи, тижнi, а може, й цiлi мiсяцi. I було приємно, що вiн нарештi повернувся додому. Нарештi повернувся додому. Так, це його дiм... Як добре, що вiн все-таки повернувся й побачив їх усiх укупi, всiх цiлих! Всi сидiли по-турецьки, як iндiйськi факiри, i на всiх обличчях був написаний той самий вираз, що i в Охрiменка. Один тiльки Узуньян позирав злорадно. А Азiк позирав перелякано, - злорадство з яким мусив би позирати й вiн, спасувало перед страхом вiд тiєї картини, що її, очевидно, малювала його уява, дивлячись на Андрiя... Ця перспектива, може, чекає й його... I не було в Азiкових очах злоби, лише був страх. Страх, що змушував його забути про свої неофiцiйнi обов'язки. Крiм спiвчуття, на всiх обличчях було написане невисловлене болюче запитання; те запитання так i кричало з кожних очей, але нiхто не зважувався те запитання висловити вголос, хоч кожен хотiв, щоб на те запитання була вiдповiдь - "так". Така вже людська вдача, - кожен, хто впав, хоче бачити втiху для себе в падiннi iншого, бо бути в падiннi самотнiм - то нестерпно. Охрiменко нахилився низько до Андрiєвого обличчя й поворушив губами... Вiн не висловив, тiльки поворушив губами: -"Розколовся?" Андрiй похитав головою заперечливо. Очi в Охрiменка заблищали й вiн стиснув Авдрiєву руку. "Тримайся!" - сказав той потиск руки. А Андрiй для себе з нудьгою вiдзначив: "Майже роздавили, але... не зломили! Ще не зломили..." Поза тим нiхто Андрiя нi про що не розпитував. В камерi тихенько гомонiли про щось... Камера мрiяла. Колективно тихенько мрiяла. Вона мрiяла про те, що було б, якби оце кожен опинився на волi? Кожен розповiдає свою мрiю вголос по черзi, що б вiн зробив найперше, якби його оце випустили з тюрми? Один каже, що вiн би пройшов через увесь Харкiв голий. Другий каже, що, якби його оце випустили, вiн би танцював вiд самої Раднаркомiвської до Москалiвки, як першокласна балерина. Третiй каже, що вiн би пройшов до самiсiнької хати на руках, догори ногами, та все кричав би з ентузiазмом - "Хай живе Сталiн i все Полiтбюро!" Четвертий каже... Фантастичний, химерний разок нижеться з неуявної, шибеничної нiсенiтницi, часом дуже дотепної. Вдалi дотепи сяють, як блискучi перлини, й їх апробує тихий, але дружний арештантський шибеничний смiх. Нарештi приходить черга до чорного, як циган, густо зарослого щетиною поета А. Дикого. Вiн дуже серйозно думає якийсь час, а тодi зiтхає й з тим самим понурим серйозним виглядом каже: - А я б, якби мене оце випустили...я б!.. Всю дорогу, аж до самої Холодної Гори... горошину... по тротуару... носом котив би!.. Через увесь Харкiв! Камера давиться вiд смiху, смiються всi. Навiть такий серйозний i статечний доктор Литвинов. Проект А. Дикого неперевершений. Нiхто не в силi сягнути далi цього в шибеничному гуморi, й мрiя арештантська, ось так вивершена, затихає. Потiм щось розповiдає священик Петровський...Коли камера мрiяла, вiн не брав участi, вiн весь час дивився на Андрiя далеким поглядом й щось про себе ворушив губами. Може, вiн молився. А може, навпаки... Вiн сам недавно повернувся з допиту, де його зовсiм не били, лише категорично вiдмовили йому дати бандаж, i вiн ходив по всiх тих проклятих сходах i коридорах, тримаючи гилу руками. Зараз теж сидiв, притримуючи її. Всi вiсiмдесят рокiв його, здається, зосередилися на цьому. Краснояружський, з властивою йому неотесанiстю, поспiвчував йому, висловивши думку, що краще б вам, отче, розколотися, та й iти на волю, та й бути там священиком, в мирi й спокої доживати вiк. Петровський зiтхнув i на таку пропозицiю похитав головою заперечливо: "Це неможливо". - Але ж на волi є священики, й якось вони там живуть, - умовляв його Краснояружський. - Живуть... - прошепотiв Петровський з болiсною мiною. Деякi живуть. Але вони платять за це велику цiну Кесаревi... - Потiм у Петровського спалахнули вогники в очах i вiн категорично заявив, що на волi священикiв нема. Вже нема!.. З тiєї церкви, до якої належить вiн, священикiв вже нема!.. А належить вiн до Української Автокефальної Церкви... I їх уже нiкого нема. - А от є! - настоював Краснояружський. Потiм виявилося, що Краснояружський - прекрасний доцент сiльгоспнаук, але зовсiм не розбирається в питаннях релiгiйних. Вiн зовсiм не знає, напр., яка рiзниця мiж Автокефальною Українською Церквою i т. зв. "живою". Для нього кожен пiп є пiп, i всi вони, на його думку, однаковi. А ще бiльше не знає вiн, що "жива" церква, то церква, якою справжнi служителi Бога погорджують за її продажнiсть i загравання з лукавим; на його думку, всi однаковi. Петровський нiчого не сказав на це, лише очi його наповнилися глибоким смутком. Про що й для кого вiн має дискутувати? Вiн уже сидить скоро рiк в цих мурах, ходить по всiх сферах новiтнього цього пекла, носить по тому пеклу своїх вiсiмдесят рокiв i свою гилу, притримуючи її руками, i зовсiм не вимагає нi вiд кого анi спiвчуття, анi зрозумiння свого мучеництва. Вiн сам знає, за що вiн мучиться, вiн приймає це, як йому належне, стоїчно i складе за все звiт перед Богом... Андрiй дивиться Петровського з глибокою, мовчазною симпатiєю. Кого вiн йому нагадує? Так, вiн нагадує апостола Петра. I постаттю, й своєю апостольською величчю, навiть незважаючи на гилу. Ба, може, та гила тiльки пiдсилювала вражiння вiд душевної величi й стоїцизму. Вiн вiд цього мучився, але вiн не стогнав, переносив муку спокiйно, тихо. Був виснажений, блiдий i... величний. I найбiльше зворушувало те, що вiн не величався, не ламав з себе святошi, як то роблять здебiльшого особи його сану, нiкого не наставляв, нiкому своєю героїчною вiрою не докучав Вiн був глибоко iнтелiгентною людиною, тихою, спокiйною i непохитною, фундаментальною в своїй вiрi. Вiн нiколи на що не скаржився, - Андрiй не пригадує такого випадку. I нiколи не злостився,- Андрiй теж не пригадує такого випадку. Є щось в цiй людинi загадкового, незрушимого, щось не вiд свiту цього. Мабуть, такими були всi першi християни, що, взятi на муки, не мали в серцi анi злоби, анi вiдчаю й дивилися десь вище, понад людськими головами в велику тайну, їм одним лише вiдому й приступну. А вже напевно таким був апостол Петро, образ якого Андрiй звик бачити ще в дитинствi на бiблiйних малюнках... Чи, може, таку асоцiацiю викликало прiзвище - "Петровський"... В кожнiм разi Андрiй тягся до нього своїм серцем, сам не знаючи чому. Петровський сидiв близько бiля нього й журно щось розповiдав Кулиничевi - теж старенькому, бiлому чоловiковi, першому директоровi Першої Української Гiмназiї в Харковi в роки революцiї. Андрiй прислухався... Петровський розповiдав про муки Христа, очевидно, шукаючи в стоїцизмi й безмежнiй вiрi основоположника вчення про братерство й любов моральної сили для себе. Вiн тихо й скорботно розповiдав про те, як Христос, приречений на розп'яття, молився про чашу, обливаючись потом вiд скорбi й душевної муки... Молився про силу душевну, щоб тую чашу змогти випити до дна... Вiн розповiдав про сад Гетсиманський... I Кулинич i Петровський знали все це з давен-давен, знали напам'ять, але щось в тiй трагiчнiй легендi - легендi про вiрнiсть i про зраду - було неспiзнане до самих глибин, а тому вiчно нове, вiчно вабляче й приковуюче людськi душi, як бездонна криниця, сповнена якоїсь неопiзнаної тайни. Андрiй теж знав це з дитинства, як знав усю бiблiю, i його завжди це мiсце найбiльше приковувало, рухаючи його серцем, одначе в устах Петровського, в устах цiєї людини, цього тихого, непомiтного мученика, давно знайомi слова набирали якогось особливого звучання, а знайома легенда набирала якогось особливого змiсту... Другим по силi мiсцем в цiлiй бiблiї для Андрiя була "Пiсня пiсень" Соломона - це чомусь прийшло на пам'ять мимохiть, либонь, для того, щоб зрiвноважити кричущу трагедiю людського серця, поставленого перед розп'яттям. Незрiвнянна "Пiсня пiсень!" Пiсня про велику, неосяжну, божественну, всеперемагаючу любов... Слухаючи Петровського й дивлячись на нього, Андрiй за законом якоїсь дивної асоцiацiї згадав свою матiр. Ба! Вiн згадав священика, якого застав тодi в хатi, прийшовши, i бiблiю в його руках... Батькiвську бiблiю, яку вiн закрив i поклав на стiл... Згадав i зворушився до самих глибин своєї душi. Бiдолашна, тиха й фанатично вiруюча його матуся Тож вона мала при своїй безмежнiй i нестерпнiй скорботi джерело моральної сили: вона мала духовного опiкуна, розрадника в своєму надмiру великому горi. Як шкода, що вiн тодi навiть не звернув належної уваги на ту сiру й скромну i людину! Це, мабуть, через ту прокляту, прищеплену невiдомо ким i коли iгнорацiю духовних осiб, через погорду до них, вважаючи чомусь їх розсадниками рабства й мракобiсся. Як шкода, що вiн тодi не потис йому руки за неї, за свою матусю, як справжнiй i вiрний син, сховавши свою гордiсть i вiдкинувши упередження. Таж, якщо матуся витримала стiльки горя, що звалилося на її слабенькi плечi, то тiльки завдяки своїй вiрi i завдяки моральнiй пiдтримцi. Той священик її потiшав; либонь, i дiлив її горе. Цiкаво, який вiн? Коли б йому стрiнути його в життi, вiн би розпитав про свою матiр, розпитав би про її думи, що вона говорила, в чому шукала розради, як вона терпiла свою самоту?.. Петровський зустрiвся з Андрiєвим поглядом своїми очима - вони були повнi слiз, а уста щось говорили до Кулинича... Тi очi, далебi, нiчого не бачили. I знову Андрiєвi пригадалася мати й її потойбiчний зiр, коли вони розставалися... Андрiй зiтхнув i тихенько поклав свою руку Петровському на колiна: - Отче... Я не вiруючий... Але... розкажiть менi ще, розкажiть менi про сад Гетсиманський... I, прикусивши губу та дивлячись в стелю, поза стелю, десь у невiдоме, Андрiй слухав про Юду, думав про братiв i в темрявi, що застилала зiр, йому ввижався темний, сповнений чорного, задушливого тропiчного мороку сад, тоскна тиша й сильвети мiрт та кипарисiв... Христос на колiнах з очима, наставленими в безодню душної ночi... Млость передсмертної душевної муки... Зрада... Вiдступництво Петра й вiдчуженiсть заспаних учнiв. Самота... Безмежжя туги, нестерпний тягар вiдчаю... I крик далекого пiвня - провiсника зречення й провiсника близької муки, наруги й смертi... Зловiсний крик пiвня... Крик безнадiї... Трiумф зла... - На "Чи!" - Чумак... - Збирайтесь на допрос! Легенда про сад Гетсиманський урвалася. Млость тропiчної ночi заступила млость в напухлих суглобах i бiль в костях. Петровський глянув очима, повними скорбi, а Охрiменко хапливо забинтував Андрiєвi плечi намоченим рушником. Але Андрiй вiдкинув рушник, посмiхнувся блiдо до печального Голiята: - "Не треба". Пiдповз Литвинов. Професор Литвинов гаряче шепотiв про те, щоб вiн пожалiв себе, що все одно нiчого з того не буде, що всi, за кого вiн так страждає, напевно давно його зрадили, що лiпше поберегти свою молодiсть i своє життя - розколотись... Ну, дадуть п'ять рокiв, але лiпше дiстати п'ять рокiв i вижити, анiж загинути, розчавленому "нi за що, нi про що"... Литвинов шепотiв гаряче, тремтючи й вкладаючи щиро в слова всю свою душу... - Побережiть себе... Побережiть себе... Колiться. Андрiй зiтхнув глибоко й вiдсторонив його рукою... Крик проклятого пiвня стсяв у вухах, вимагаючи зради - зради всього i самого себе... То так божевiльне болiли костi й млiла душа вiд моральної й фiзичної муки. Нехай... Андрiй одягнув свої черевики на босу ногу й пiшов. Знову на "допрос". Вiн пiшов тепер на "великий конвейєр". Вiн пробув у камерi всього кiлька годин, немов зумисне для того тiльки, щоб вислухати сповiдь Петровського та вiдчути страждання великої душi цього новiтнього мученика. Петровський глибоко зiтхнув i, пiдвiвши очi десь за тюремнi грати, непомiтно, тихенько ворухнув устами, самим диханням прошепотiв: - Господi!.. Нехай же мине всiх i його ця чаша безглуздя!... Але того нiхто не чув. V_ Кожен знає, що таке конвейєр. Це досягнення модерної технiки, щоб масово й стандартно робити машини, черевики, одяг. Це основа безперервного виробничого процесу, де деталь по деталi, гвинтик по гвинтику складаються продукованi речi а чи машини, здiйснюючи приспiшено задуми конструктивно-творчого людського генiя. Це конвейєр системи Генрi Фонда. Але нiхто не знає, що таке конвейєр системи Миколи Єжова, - конвейєр, на якому деталь по деталi, гвинтик по гвинтиковi не складаються, а розбираються людськi душi. Нiхто про нього не знає, не знає, що це таке, крiм тих, що на ньому побували. Це конвейєр теж безперервного процесу, теж стандартного "виробництва" -. виробництва безвольних iстот, конвейєр безперервного процесу знеосiблення людини, "розколювання" її психiки, розбирання .людської душi, обернення людини в нiщо, в "дiрку вiд бублика". Це процес безперервних мук, що триває по кiлька днiв, при участi низки слiдчих i "заплiчних дiл майстрiв", що ведуть свою роботу на змiну все над тiєю самою людиною, застосовуючи послiдовно всi методи фiзичного й морального впливу. Це процес, що йде пiд наймодернiшим гаслом наймодернiшої дiалектики - "Бiтiє опрєдєляєт сознанiє!" "Сознанiє" здебiльшого цього процесу не витримує, i на мiсцi його, як i на мiсцi розiбраної на гвинтики душi, лишається порожнеча, iм'я якiй - божевiлля, або повна прострацiя й падiння. Є "малий конвейєр" i є "великий конвейєр". Як звичайно, "малого конвейєра" цiлком вистачає, щоб розiбрати до решти душу кожної пересiчної людини. Але бувають люди, що виходять з цього конвейєра хоч майже й оберненi фiзично в ганчiрку, але душа їхня все лишається нерозiбрана, тодi їх пускають на "великий конвейєр". "Великий конвейєр" - це удiл особливо затятих i непокiрних, сильних духом. Андрiй пiшов на "великий конвейєр". А те, що було перед цим, - то був всього лише "конвейєр маленький". Почалася для Андрiя смуга, якої не можна назвати нiяким iменем, до якої не можна добрати нiякої назви. "Кошмар"? - це росiйське слово прекрасне, але - слабе. Маячiння? Пекло? - але бiблiйне пекло iснувало тiльки теоретично, всi це знають, лише роблять лукавий вигляд, що вiрять в нього, а саме слово вiд безперервного вживання i без наочного й реального спiзнання сутi того, що воно прикриває, стерлося, як мiдяний шаг, i стало блiдим i звичайним прозаїзмом, обивательським брязкальцем. А саме пекло, особливо в "Енеїдi" Котляревського, досить симпатичне й веселе. "Жах"? "Чортяча свистопляска"? "Римська iнквiзицiя"? Нi, все це слабе i не в силi вмiстити в собi того, що вiдбувається з людиною, з конкретною живою людиною, яка потрапила в таку смугу. Навiть вкупi взятi, всi тi означення слабi. "Великий конвейєр!" - ось це єдине визначення. А поведiнку людини, - затятої до божевiлля людини, - пущеної на "великий конвейєр", теж не можна назвати нiяким словом. "Героїзм"? Що таке героїзм! Героїзм - це велич, поезiя, краса. Героїзм - це раптовий, величний, запаморочливий для iнших вчинок, це блиск раптової вiдваги, що захоплює людськi серця доконанням неможливого. Це. короткотривала напруга для досягнення ефекту, в свiдомостi, що вiн потiм буде помножений i розписаний у всi кольори веселки людською фантазiєю. Героїзм - це пафос чину перед лицем свiту i перед лицем приготованих лаврiв, славословлень, квiтiв, золотих медалей i жiночої чи дiвочої любовi, що складається на жертовник героям, як найдорогоцiннший дар, i що, може, єдина рухає тими героями, утримуючи їх в найвiдповiдальнiшу хвилину вiд обернення в звичайного труса й нiкчемнiсть. Герой замружує очi, тримаючи в них тi всi приваби, як турецький солдат райських гурiй, голих i податливих, шалено бажаних, i кидається сторч головою в каламутну воду - випливе, тодi вiн раптом герой на все життя i споживач благ, призначених героєвi; потоне - вiн теж герой, бо свiт буде йому рукоплескати й поставить пам'ятник, а блага земнi однаково забезпеченi йому й на тому свiтi. Але яке це має вiдношення до сучасної людини на "великому конвейєрi", до людини, розчавлюваної нишком у герметично iзольованих вiд свiту кам'яних мiшках, до людини, що повзає й звивається, як черв'як, одна-однiсiнька, без свiту й без лаврових вiнкiв, виставлених демонстративно спостережниками? Людина, яка змагається не для того, щоб здивувати свiт, якого для неї не iснує й яка теж не iснує для свiту (о, що таке людина серед 200 мiльйонiв, а тим бiльше серед 2 мiльярдiв! Пiщина!), а для того, щоб своє маленьке "я" зберегти вiд моральної ганьби й позорища перед самим собою, вiд смертi, перед якою звичайна смерть героїв- велике, недосяжне щастя. I яке це має вiдношення до геройства? Нi, це не героїзм. Це зовсiм не героїзм. Це щось таке, що йому немає iм'я в людськiй мовi. Низку днiв i ночей (вiн не знає, скiльки тих було днiв i