билиночку!.." Вони на прощання мiцно потисли один одному руки. В дверях Андрiй помахав рукою всiй камерi ч. 12. Дверi зачинилися. За дверима його чекали два оперативники з Раднаркомiвської. А пiд тюремною брамою чекав його "Чорний ворон". V_ Заключний етап - це була остання спроба "розколоти" Андрiя, поставити на колiна, щоб таки вiн поповз, як паршивий пес, i скавулiв, лизав черевики. НКВД не могло стерпiти такого поругання й глуму над своєю всесильнiстю, що хтось не дається розiбрати себе на гвинтики й обернути в "дiрку вiд бублика". Як це так! "Людiшка" не хоче бути "людiшкою"? ! Чи це не найбiльша контрреволюцiя. I от що "людiшку" заходилися знову з оскаженiнням "колоти". Почався вдруге "великий конвейєр". А диригували ним Великiн, Сергєєв i нач. Н-ського району Сафигiн. Коли привезли Андрiя, його вже не вкинули нi в яку камеру i нi в яку "брехалiвку", а посадили в якусь вузеньку шаховку, збиту з фанери. Такi шаховки були розташованi рядами попiд стiнами великого льоху, як в гардеробнiй. О, це велика змiна! Заiснував якийсь новий порядок. Чи не в зв'язку зi "зняттям" Єжова??! Андрiй помiтив не тiльки цю змiну! Коли його вели коридором, а потiм через цей льох до шаховки, вiн зауважив, що стiни скрiзь побiленi, електричнi лампки висять ряснiше, долiвка вкрита новим асфальтом. А найголовнiше - зовсiм мертва тиша. Черговий i наглядачi розмовляли тiльки пошепки та на мигах та поклацували пальцями умовнi знаки. Коли Андрiя замикали в шаховку, попередили - пiд страхом тяжкої кари не говорити голосно i взагалi сидiти тихо. Шаховка була така вузюсiнька, що в нiй не можна було повернутися. В такiй шаховцi можна б задушитися, але творчий генiй НКВД передбачливий: вгорi прибито шматочок подiрявленої бляхи i такий же шматочок прибито на дверях, над невеличкою дiркою. Крiм бляхи, на дверях ще є вовчок, передбачливо засклений, щоб мешканець шаховки не штрикнув часом пальцем у око тому, хто зазиратиме. В шаховцi сiдальце - це вже велика милiсть i великодушнiсть - можна сидiти. Сидiти й мовчати, не дихати, не кашляти - чекати. Може, годину, може, пiвтори. А може, й добу, й двi, як це виявилося потiм. Нi, таки, напевно, зняли Єжова! Помежи рядами замкнених шаховок навшпиньках, нечутно, по м'якiй мотузянiй дорiжцi походжає вартовий з величезною в'язкою ключiв i з гумовою палицею при боцi (це теж новина, яку помiтив Андрiй при входi) у i тiльки подзенькування тих ключiв свiдчить, що вартовий ходить. Вiн там має таємничу, нашорошену, дуже зосереджену, нiби чимсь перелякану мiну, що вiдзначило Андрiєве пильне око, коли його той вартовий замикав до шаховки. I от вiй з тiєю мiною там ходить. Нюшить. "Сповняє службу". Як нашорошений пес. Iнодi вiн бурчить тихо щось до якоїсь шаховки й видається, що вiн гарчить на найменший порух. Нi, таки, напевно, зняли Єжова! Занадто вже колосальнi змiни зайшли. Такi змiни можуть бути тiльки при кардинальних реформах. Але при думцi про тi "реформи", на пiдставi цiєї ось шаховки, навiть Андрiєвi стає нудно. Вiн посидiв у шаховцi кiлька годин, аж поки в нього не потерпли руки й ноги й на придачу тi ноги ще й задубiли вiд холодної цементової пiдлоги. Потiм його взяли й повели десь. Повели на допит. Вiн зауважив, що в його льоху не було дверей - знятi геть. Проходячи лабiринтом пiдвальних коридорiв i якихось закапелкiв, вiн краєчком ока бачив ще багато таких камер з рядами шаховок i вартових, що по-песьому ходили навшпиньках... В тих камерах теж не було дверей. Це нова система... Ах, яка простота! вже навiть не потрiбно тюремних дверей! Нi, таки Єжова зняли, напевно. Це треба б докласти 12-й камерi! Великiн на цей раз не сказав "Ну-с", а просто збив Андрiя з нiг. I почався заключний етап з того, з чого був почався колись перший. Але тодi їх було п'ятеро, зараз їх було тiльки троє - Великiн, Сергєєв i Сафигiн. Тодi був початок, тепер кiнець. Тодi вони кричали й галасували, тепер вони робили все мовчки, зцiпивши зуби... Та й про що кричати й про що говорити? Всi слова вже сказанi, всi епiтети викричанi, всi "переконливi словеснi аргументи" виставленi. Йшлося тепер тiльки про те, щоб говорив Андрiй. Вони вже давно все сказали, тепер мусить говорити Андрiй. Мусить нарештi!.. I вони докладали всього хисту, аби таки вiн заговорив. В крайньому разi, щоб пiдписав протокол. Той самий протокол, що чекає пiдпису вже так давно. Вони його поклали скраєчку стола, поставили бiля нього чорнильницю й поклали ручку - "переконували" Андрiя, як то важно для його щастя ту ручку взяти й той протокол пiдписати... Особливо вiдзначався Сафигiн - тонкий знавець флори й фауни на Андрiєвiй землi, аматор полювання на Андрiєвих сагах та озерах. Очевидно справа "розколення" Андрiя - це справа його особистої чекiстської честi. Це ж до його плану "заготiвель" цей манiяк належить! Це ж вiн за нього вiдповiдає перед "пролетарським правосуддям"! Це ж вiн там щось так старанно фабрикує!.. I Сафигiн старався з усiєї сили. Його кованi солдатськi чоботи навiть вiддалено не нагадували чемної розмови тiєї пам'ятної ночi - першої ночi Андрiєвого ув'язнення... Стовкши немилосердно, вони Андрiя вiдливали водою, й садовили на стiлець, i пiдносили протокол до самих очей, вкладали в пiвпритомну руку перо, вмочене в чорнило.. Андрiй роняв перо на пiдлогу - й "переконування" починалося знову... Дверi були завiшенi тяжкою портьєрою, i, напевно, звiдси не було нiчого чути в коридор. Вiкно теж завiшене портьєрою. В хвилину вiдчаю метнулася думка, -"мабуть, вони тепер не мають права бити, якщо завiсили дверi портьєрою! Ах, коли б хтось почув!!" Але це була безглузда думка. Портьєра була надзвичайно пишна, й повiшена не вiд цього вечора, й, очевидно, повiшена не даремно, i не Сергєєвим же!.. З коридора теж це добувалися нiякi звуки. Не чути було анi нявчання, анi скавулiння. Тиша. Так, нiби там, за тими дверима, взагалi нiчого не iснувало. Iснувала лише ця кiмната, з цими трьома мовчазними, засапаними, манiакально лютими людьми. Вони не кричали, вони лише хрипiли, й повискували... Це новий стиль! Це страшнiший стиль, анiж той, що був. А може, вони таки не мають права бити? Чого це вони так, неначе злодiї, роблять своє дiло? Може, це вони приватно, нишком обробляють свою власну справу, щоб не показатись перед начальством нiкчемними, нi до чого не здiбними. "Майже два роки возькаються з однiєю людиною!!" "Чекiсти"... Може, це вони отак в закапелку злочинно рятують свою кар'єру?! Андрiй почав кричати. Ранiше вiн при пам'ятi нiколи не кричав, намагався не кричати, зцiплював зуби, але тепер вiн почав кричати... На нього цитькали, били ще дужче, щоб заглушити крик, наступали на обличчя ногами... Андрiй звiльняв уста й кричав ще дужче...Це був вiдрух вiдчаю, породжений вiрою в щось, що може його вiд мук врятувати... Вiд зайвих мук...Може ж, є якийсь новий порядок, що звiльнить його принаймнi вiд безглуздих мук... Аджеж зняли Єжова! Напевно, зняли... Портьєра колихнулася, захекана трiйка завмерла, - й Андрiй зрадiв - до кiмнати зайшов Фрей. Але Андрiєвi сподiвання були марнi - сподiвання на те, що та трiйка робить своє дiло по-злодiйськи, незаконно. Фрей подивився на Андрiя, скривився так презирливо, як Андрiй ще не бачив у нього, й процiдив крiзь зуби: - Опираєшся все?! Ах ти ж гад!.. Андрiй закрив очi, лежачи на пiдлозi. Фрей звелiв його посадити на стiлець. Походив мовчки по кiмнатi нервовою, кошачою ходою, так, нiби сам збирався кинутися на жертву й дерти її пазурами. А тодi зупинився перед ним i впився в обличчя викоченими очима: - Скоро два роки возимось з тобою!.. Але крапка! От я тобi ставлю ультиматум: або ти заговориш i пiдпишеш - або пiдеш до божевiльнi. Вибирай. Звiдси ти нiкуди не вийдеш - лише до божевiльнi! Вибирай!.. (Павза, Фрей важко дихає й напружено дивиться в обличчя, кривиться презирливо). - Ви там всi на щось надiєтесь... Так от те "щось" вас зовсiм на стосується... Пойняв? А тепер вибирай мiж протоколом i Сабуровою дачею. Пiсля цього, навiть не чекаючи вiдповiдi, Фрей пiшов. Ясно. Останнiй проблиск безглуздої надiї вмер i Андрiй бiльше вже не кричав... Вибiр, поставлений Фреєм, не пiдлягав нiякiй змiнi, вiн був неминучiстю. Коло замкнулося, як залiзний обруч, i можна розiрвати той обруч лише в двох мiсцях - або в тiм мiсцi, де виходять у вiчне, позорище, або в тiм мiсцi, де виходять на Сабурову дачу... Другий вихiд порiвняно з першим почав видаватися благословенням... Конвейєр крутився повним ходом. Коли Андрiй був уже напiвживий, його вкидали назад в шаховку i вiн там вiдхлипувався... Сидiв на сiдальцi, упершись ногами в дверi, а спиною в стiнку. Сидiв довго. Йому приносили їжу й воду, але вiн майже нiчого не їв. В хвилини проблиску волi, чiпляючись за життя, вiн намагався змусити себе їсти, але скоро воля погасала... Все одно вже... Нехай... Чим швидше, тим краще... Та смерть забарилася, не йшла, по-звiрячому живучий його органiзм змагався несамовито, не хотiв здатись, до останньої краплини сил борюкався... В гарячковому станi Андрiй сидiв, i думав про Катрю, й навiть не помiчав, що по щоках йому течуть сльози... Але нiхто його не бачить в шаховцi, нехай. З шаховки його брали й знову тягли нагору... I знову пiвпритомного, а то й непритомного вкидали в шаховку. Обiцянку Фрея скажена трiйка здiйснювала послiдовно i неухильно... Андрiєва психiка вже котилася назустрiч тiй обiцянцi все з бiльшою силою, як камiнь згори, що його вже нiщо не може зупинити... По кiлькох ночах Андрiй, крiм того, що мав гарячку, вже кашляв кров'ю i зле володiв розсудком. Над простою рiччю йому доводилось думати з болючою, тяжкою напругою. От вiн думає над простим словом, але змiст йому недоступний, слово починає двоїтись, i кожен склад набирає самостiйного якогось, химерного змiсту. Так, все йде до кiнця. I вiн той кiнець приймав. Лиш доки той кiнець прийде, вiн би хотiв, щоб здiйснилось його пекуче бажання - останнє й єдине бажання - побачити на власнi очi того, хто матиме оцi його муки й його душу на своїй совiстi. Побачити хоч мельком. Хоч наприкiнцi. Вiн хотiв мати очну ставку. Вiн повторював це бажання кiлька разiв, але слiдчi тiльки смiялися з того. Вiн прохрипiв це бажання, коли до кiмнати випадково зайшла Нечаєва, - вона була в пiднесеному настрої, бо мала пiдвищений ранг- ранiше вона була майором, а тепер мала вiдзнаки на ступiнь вище. Андрiй прохрипiв при нiй своє прохання, адресуючись не до Сергєєва й не до Нечаєвої, а чомусь до тих вiдзнак, i пообiцяв що тодi... тодi вiн пiдпише протокол. Сергєєв засмiявся: - Добре, добре. Ти протокол пiдпишеш ще до того. А очну ставку ти матимеш. Обов'язково. Але ти матимеш таку очну ставку, що вмреш на мiсцi. Генеральну очну ставку! Убивчу!... Матимеш, матимеш. I тодi ти скажеш, що лiпше б тобi не давали... Пойняв? А протокол пiдпишеш ще до того. Але протокола Андрiй так i не пiдписав. Конвейєр даремно так шалено крутився - вiн уже був безсилий щось вдiяти. Це була остання спроба видавити щось з Андрiя й змусити його поставити свiй пiдпис пiд смертним вироком на свою власну душу, на своє горде сумлiння, на свою честь. I та спроба скрахувала. Андрiй, обернений очима до смертi, не чiплявся вже за життя й давав себе убивати, тим роззброюючи своїх мучителiв. Доведений до останньої гранi, за якою починається божевiлля, вiн навiть допомагав слiдчим, - коли його починали бити, вiн у нестямi несамовито товк головою об пiдлогу, аж мучителi, замiсть бити, починали його тримати. Вони зрозумiли, що Андрiй сам iде назустрiч смертi. А також зрозумiли, що вiн таки ось-ось збожеволiє. Закусивши до кровi губу, з пiною на устах Андрiй вже бився, як епiлептик... Кiнець. Всi засоби розбирання людських душ вичерпалися. А ще ж вiн їм потрiбен. Курка бо ще не знесла золоте яйце, якого вiд неї сподiвалися. Слiдчi кляли Андрiя на чому свiт стоїть, бо почували себе безсилими перед людиною, яка вже сама шукає болю i рятунку в нiм, яка вже не чiпляється за життя, якiй уже нiчого не потрiбно. Тодi, вичерпавши всi можливостi, Сергєєв нарештi дав обiцяну очну ставку, "убивчу" очну ставку. Не оформивши "дiла" за допомогою палки, що спасувала перед людською волею, цi "малi iнквiзитори", речники "правосуддя пролетарського" вирiшили нарештi оформити те дiло за допомогою "свiдкiв". I тим замкнути останнiй етап своєї такої "героїчної" боротьби з людиною, що не визнає жодних компромiсiв. VI Очна ставка Де вiн його бачив?!! Де вiн його бачив?!! Хворий мiзок намагався згадати, мечучись все на однiм мiсцi, тикаючись в темряву, в провал, в порожнечу; намагався схопити кiнчик спогаду й не мiг - ниточка щезала, уривалась... Де вiн його бачив?!! Перед ним сидiла людина з лисячим личком, людина з волi - така благовида, така солоденька, чепурненька, свiженька. Вона позирала пiдхлiбне своїми блискучими оченятами на Сергєєва й тримала на колiнах вицвiлого капелюха, правою рукою пригладжувала пару волосинок на лисинцi, щоб вони не стирчали по-нехлюйському перед оцим ось столом, у цiй ось установi. Це - о ч н а с т а в к а! Це ж слiдчий виставив нарештi свiй найбiльший козир. Нарештi! Так довго очiкувана, так давно обiцяна очна ставка. Але х т о ц е?.. За цiєю ставкою вже буде фiнал. Але х т о ц е?! Андрiя на цей раз посадили не бiля порогу, а бiля столу. Спершу напроти нього, при другiм кiнцi столу стояв порожнiй стiлець. Вони (вони з Сергєєвим) хвилину сидiли мовчки - когось чекали на той стiлець. Сергєєв посмiхався, позираючи на Андрiя якось згори. Потiм говорив: - Ну, ось. Нарештi ми й поставимо крапку. Не хотiв роззброїтись добровiльно, то ми тебе роззброїмо iнакше. Ти лишився до кiнця непримиренний, але це тобi не допомогло. Марно все. I тим гiрше для тебе. Зараз ти це побачиш. (Помовчав). Знаєш, що таке очна ставка? Так ось зараз вона буде. Ставка, пiсля якої нiякi вже твої свiдчення не потрiбнi. Навiть не потрiбна "двохсотка". Майже услiд за тими словами в дверi тихенько постукало i увiйшла людина. Вона увiйшла сама, хоч дверi їй з коридора вiдчинив хто iнший i зачинив тихо услiд. Людина по знаку Сергєєва сiла обережненько на порожнiй стiлець насупроти Андрiя... Андрiєвi видалося щось знайоме... I от тепер Андрiй дивився на лисяче личко й з усiєї сили, розпачливо намагався пригадати - де вiн його бачив?!! Де вiн його бачив?!! - i не мiг пригадати. Думка уривалася, як розтрiпана й посмалена нитка, тонучи в сажi й попелi, що в нього обернулася свiдомiсть, губилася в порожнечi. "Де я його бачив?!" А людина обернулася профiлем i дивилася на Сергєєва мовчазним i чекальним поглядом, немов чекаючи команди. Видно було, що вони добре знайомi й "зiгранi", що сценарiй продумано й репетицiї не раз пророблено... Андрiєвих очей швидкi оченята людини уникали уперто. Сергєєв взяв помалу кiлька аркушiв чистого паперу, поклав їх рiвненько перед собою, закурив, написав щось на першому аркушi, - мабуть, озаголовив протокол ставки - подивився на Андрiя примруженим оком, одводячи вiд нього тонюньку цiвку блакитного диму ("Як тодi, як в перший раз!" - це пригадав Андрiй досить чiтко) i глузливо вишкiрився. Пiсля того й почалася очна ставка. - Ваше iм'я й прiзвище? - звернувся Сергєєв до людини з лисячим личком чемно. - Ж г у т. Н i к а л а й Ж г у т! "Що-о? Жгут?!! А-а, це отой "Жгут" ... Але ж там був пiдпис Миколи! I в текстi Миколин почерк!.. Ага, почерк мiг бути просто подiбний, але ж там був с п р а в ж н i й, справжнiй пiдпис Миколи!! Справжнiй!!. А оце такий "Жгут"? Нi, цей тип теж не Жгут, - таких прiзвищ не буває. Псевдо. Це псевдо. Це хтось пiдставний.."" - Рiк народження? - 1889. Пiсля кiлькох ще формальних запитань, до яких Андрiй не дослухався, бо знав, що то все комедiя й фальш, та й обертав шалено свої думки навколо того Миколиного "рапорту", Сергєєв приступив до дiла: - Громадянине Жгут! Що ви йожете сказати про... Пробачте, скажiть, громадянине Жгут, чи ви знаєте ось цю людину? - Так. Знаю. Андрiй пiдвiв брови здивовано. Вiн мене знає?! Так... Напевно.. Я його, мабуть, теж... Але де... де ж я його бачив?! - Повторюю - ви дiйсно знаєте цю людину? - Так... Дiйсно... Це Чумак, Андрiй Чумак... - Дякую. (Слiдчiй записує вiдповiдi). - Добре, а тепер чи не можете ви розповiсти коротко, де й коли ви з ним познайомились... Лисяче личко квапиться виконати прохання (наказ) слiдчого й розповiдає, що вiн знає Андрiя давно, ще з авiаiнституту, що знає отаких от i отаких от товаришiв i друзiв, знає те ось i те з його ще студентських рокiв... Андрiй не в станi сконтролювати й на чомусь спiймати цього "очкаря", його лиш вражає сам добiр фактiв i iмен, який свiдчить про добру обiзнанiсть з його - Андрiєвим - минулим... Та ловити вiн i не збирається, - вiн бачить, що це провокатор, всього лиш провокатор, який нiколи не був з ним знайомий, лише добре натасканий, обiзнаний з його життям зi спецiального, може, власного вивчення" а може, на матерiалах, яких не бракує в цiй установi про нього. А тому Андрiй не ловить провокатора, а лиш дивиться на його лисяче личко та на кадичок, що так запопадливо ворушиться назустрiч слiдчому... - Дякую, - нотує слiдчий факт доброї обiзнаностi свiдка зi своїм об'єктом. - А тепер - що ви, громадянине Жгут, можете розповiсти про контрреволюцiйну дiяльнiсть Чумака Андрiя? - О-о, - вiбрує кадичок назустрiч поквапливо: - багато! Дуже багато.. - Будь ласка, давайте за порядком. I "громадянин Жгут" почав викладати "за порядком про Андрiєву "контрреволюцiйну" дiяльнiсть... Вiн розповiдає, як по писаному, про вiйськову органiзацiю, яка iснувала ще "з iнституту", розповiдає про дивовижнi замiри, про терористичнi плани, про пiдготовку повстання i про таємнi сходини й розмови, про зв'язки з вищими сферами, до маршала Дубового й маршала Блюхера Василя Костянтиновича включно... Вiн розповiдає толково й дуже складно... Андрiй слухає... Слiдчий нотує... Спершу Андрiй слухає байдуже, потiм вражено починає прислухатись пильнiше - його вражає, що серед страшної нiсенiтницi починає траплятись тривожна правда, яку мiг знати лиш хтось справдi дуже й дуже близький!.. Чимдалi, напруження збiльшується, до Андрiя повертається свiдомiсть, серце починає тремтiти, але не вiд страху... Це хтось, хто його знає! Закiнчивши у загальних рисах, кадичок конвульсiйне смикається кiлька секунд, ковтає слину, щоб прочиститись для докладнiшої iнформацiї. Сергєєв ставить на допомогу йому своє запитання: - Добре. А тепер, будь ласка, розкажiть, що вам вiдомо про учасникiв пiдпiльної вiйськово-контрреволюцiйної, повстанської органiзацiї, про яку ви говорили? Лисяче личко вiдсапується й починає говорити про "учасникiв". Воно називає низку iмен, змушуючи Андрiя дивуватися дедалi бiльше i дедалi дужче тремтiти серцем, - називає колишнiх друзiв - студентiв, письменникiв, називає iм'я його вчителя Калiнiна тощо, вражаючи Андрiя безмежно своєю, часом з приводу дуже iнтимних деталей, обiзнанiстю... Але серце Андрiєве починає закипати все дужче й дужче, коли свiдок переходить до ближчого кола людей - до його близьких i рiдних... "Де я його бачив?!! Ах, де я його бачив?!!" - шарпає душу несамовите питання. "Де, Господи!?" Сергєєв позирає на Андрiя й тонко та глузливо посмiхається. А кадичок сумовито, але переконливо починає говорити про братiв... Про Андрiєвих братiв, учасникiв органiзацiї... Свiдомiсть Андрiєва розчахнулася - Миколин пiдпис i почерк - i ось це говорення!.. Що це все значить?! В головi Андрiєвiй мутиться. Особливо ж коли вiн чує далi говорення про факти, що не тичуться органiзацiї, але якi все-таки можуть бути для братiв убiйчими, смертоносними, бо правдивими... Факти, з якими можна поламати карк кому завгодно, виставивши їх тут... Факти, про якi нiхто не мiг знати, лише знали вони самi - чотири брата, та ще мiг знати хтось дуже й дуже близький i то один - могла знати лише мати... Серце в Андрїєвих грудях гупає й всього його обливає тоскний, холодний пiт... Андрiй хоче щось шалене крикнути, але крик застряє в горлi... А кадичок вже говорить про Катерину...Потiм про сестру - про малу сестру Галю!.. Андрiй схоплюється й хрипить несамовито - "Це брехня! Це провокацiя!! Брехня!!!" - Тихше-тихше, - заспокоює його Сергєєв. - Сядьте! Не хвилюйтесь. Це ж тiльки в i н говорить, а потiм будете говорити ви. Андрiй з усiєї сили намагається опанувати себе, сiдає. Пальцi його впинаються в колiна. А кадичок, обернений в профiль, нарештi закiнчує свої свiдчення, скрiпляючи їх стандартною, але суворою, зобов'язуючою формулою присяги. Потiм тремтячою рукою пiдписує протокол. - Добре, - каже Сергєєв задоволено. - Ну, а тепер ви... - Це брехня!.. -хрипить Андрiй, замiсть того, щоб закричати. - Тихше, тихше, - каже Сергєєв. - За порядком. Отже - громадянине Чумак, чи ви знаєте цю людину? - Нi...Нiколи... - А пригадайте. - Нiколи... - Дивно, - iронiзує Сергєєв. - Але ж вiн вас знає. I добре знає! Скажiть, Жгут, ще раз Чумаковi, чи знаєте ви його. - Знаю... - Звiдки ви мене знаєте?! - вигукує в нестямi Андрiй, не можучи нiяк розгадати болючу шараду - "Де, де вiн його бачив?!" Вигукує й впивається божевiльним зором в лисяче обличчя свiдка. Свiдок повертається анфас, пiдводить свої очi... й їхнi очi зустрiлися!.. А-а!! Як блискавкою прорiзало мiзок: - сцена в хатi, батькова бiблiя i цей погляд на прощання... Ю д а!!! О с ь в i н Ю д а!! О с ь в i н!!! Андрiй схлипує, схоплюється й безтямно кричить: - Це провокатор!! Це брехня!! Це все брехня!! Провокатор!!!-кричить в самiсiньке Юдине обличчя. Перелякане те обличчя полотнiє вiд сатанинського Андрiєвого вигуку й погляду. -Нi, це правда! -шарпає Юда кадичком i iнстинктивно перед несамовитими Андрiєвими очима вiдсахується, хрестить тi очi... Але рука зависає в повiтрi... У вiччю Андрiєвi мелькнуло Катрине обличчя, мала сестра Галя й бiдолашна мати... Мов пiдкинений пружиною, Андрiй зривається й дико хапає за кадичок в нестямi... Сергєєв скочив злякано, але, перш нiж вiн встиг щось зробити, Андрiєва брачка рука конвульсiйне згребла тяжке мармурове прес-пап'є й усiма рештками сили опустила його на Юдину голову... Пiсля того Андрiй втратив свiдомiсть. Йому здалося, що це на його власну голову опустилося те тяжке мармурове прес-пап'є... Коли Андрiя витягали, вiн вiд болю опритомнiв i, мов крiзь туман, побачив фiнальну сцену своєї єдиної й останньої очної ставки: ...Перед столом нерухомо лежала якась маса, а за столом стояв з ребрастою палицею в руцi Сергєєв i, пiдпершись в боки, несамовито й захоплено реготав: - Га-га-га! Оце так ставочка!! Оце так очна ставочка!.. Готово, брат! Га-га-га! Оце так розписався!.. I, кинувши геть палку, задоволено потирав руки. Дiйсно, так пiдписатися пiд протоколом обвинувачення в терорi й збройному повстаннi та пiд свiдченнями очкаря лiпше вже не можна. Дальшi переслухування вже зайвi. I Андрiя вже бiльше не переслухували. Та й однаково Андрiй уже був непридатний анi до логiчного мислення, анi до розмов. Вiн був душевно хорий. Залiзний його органiзм остаточно здав, розладився, психiка теж. Вiн перебував у станi якогось зацiпенiння. В нього не було анi душi вже, анi серця, а була порожнеча. Жодної думки, жодного душевного руху, крiм утоми, безмежної утоми, повної прострацiї. Пам'ять наче провалилась, i на її мiсцi зяяла каламутна прiрва, де не зроджувалось жодної розумної iскорки. Його душив кашель i душила порожнеча. Вiн ще вiдчував оточення, але був до того всього байдужий. Навiть нерозгадана шарада з "рапортом" його вже не цiкавила. Якийсь час вiн сидiв у шаховцi - може, довго, може, коротко - невiдомо, сидiв, як у домовинi, втиснутий щiльно, звалюючи вряди-годи голову то на один бiк, то на другий, на дощану стiнку. Нiчого не їв, та, здається, його й не годували, забули про нього. Якщо це справдi домовина, то хай буде й домовина... Потiм його забрали й кудись возили... Там наново мастили йому пальцi (вже безвiльнi пальцi) в фарбу й прикладали до паперу, але вже не до чистого, а до задрукованого та записаного. Ще раз фотографували... Пiсля того привезли назад... Привезли знову на Раднаркомiвську. Приймав Андрiя з "Чорного ворона" опiвночi Мельник. Знаменитий черговий корпусу Мельник. Вiн його посадив у шаховку й забув. Потiм по кiлькох годинах прийшов, вiдчинив шаховку й здивувався - чого це Андрiй тут. Очевидно, Мельник мав щодо нього якесь окреме розпорядження, але серед iнших розпоряджень думав, що вже виконав доручене. Стояв перед Андрiєм на своїх клешнюватих ногах, вигнутих колiнами всередину, й чухав спiтнiлу голову, тяжко морщив своє рябе обличчя. Чоло йому бралося збрижами, як чобiт. - А де ж це твої вещi? - запитав Мельник заклопотано. Вiн мусив це запитання повторити аж двiчi, доки Андрiй зрозумiв, чого вiд нього вимагає Мельник. Вiн мляво махнув рукою, мовляв: "Нема". Тодi Мельник почухав ще раз свою потилицю й звелiв Андрiєвi йти слiдом. Заточуючись i ледве пересуваючи ноги, Андрiй поплентався слiдом за Мельником. Вони йшли довго, здавалось, цiлу вiчнiсть, порожнiми сходами, порожнiми коридорами, вгору, вниз i нарештi зупинилися перед якимись дверима. Тi дверi Мельник вiдчинив, i впустив у них Андрiя, й зачинив їх за ним... Це була вузька й довга камера... Нi, це не була камера, це була кiмната окремого призначення, з пiдлогою, вимощеною кам'яним паркетом, сiрими ромбиками, зовсiм порожня, лише з двома кранами в стiнi... Андрiй, як крiзь туман, оглянув це все, й той туман на мить сколихнувся. Вiн пригадав, що це за кiмната. Такi кiмнати є в кожному коридорi. В них колись вiдбувалися спецiальнi манiпуляцiї над в'язнями - екзекуцiї, коли людину обгортали мокрим простирадлом i били широкими планками або гумою, поливали водою й знову били. I взагалi били тут i без простирадла, викручували ноги й руки й робили, що хотiли, бо нiчого й нiкуди звiдси не чути. В цiй же кiмнатi штучно годували клiзмою тих нещасних, що проголошували демонстративно голодiвку... При таких манiпуляцiях вся ця пiдлога була залита риб'ячим жиром чи iншою масткою рiдиною... Андрiєвi не було страшно, лиш було трохи тоскно... В дверях була кормушка, так само, як i в нормальних камерах. Та кормушка вiдчинилася, й у неї зазирнув Мельник, пiдкликав Андрiя й тихесенько запитав: - Вечеряв? Андрiй покрутив головою. Через якийсь час кормушка вiдчинилася знову - Мельник пхав у неї оберемок якогось шмаття- подушку i кiлька тонких ковдр... Насилу пропхав: - На... Оце спатимеш... - i закрив знову кормушку. Андрiй поклав ковдри й подушку жужмом на пiдлогу й сiв на них стомлено. "А ця ж подушка й ковдри, напевно, вiд розстрiляних"... - ворухнулась думка. Андрiй подивився на ковдри, й йому здалося, що вони справдi в кровi, а подушка в плямах сукровицi... Вiн пересiв з них на голу пiдлогу, пiд стiну. Сидiв i мляво думав, що це все значить. Навiщо його тут так комфортабельно вмощують? Лягати йому чи не лягати? Може, й справдi лягти б i хай все, як знає... Аж ось знову вiдчинилася кормушка. Мельник принiс пiвбуханця хлiба, великий чорний чайник i алюмiнiєву миску. Видно, шукав пайки, але опiвночi не мiг нiде знайти роздатчика, а тому згрiб, що пiдвернулося пiд руку, й так I принiс. - На...Вечеряй... Андрiєвi тiльки тепер впало в око, що Мельник намагається не дивитися прямо в очi, а одводить свiй погляд, i дивиться десь вниз, собi на руки, зарослi рудуватим волоссям, на хлiб, на ляду кормушки. Андрiй з тоскним вiдчуттям забрав хлiб i миску, пiдставив її пiд носик чайника. Мельник налив у неї чорного холодного чаю, а тодi покопався десь в кишенi й висипав у миску жменю цукру: - Їж... I тихо закрив кормушку. Андрiй поставив миску на пiдлогу, поклав бiля неї пiвбуханця хлiба й сiв. Дивився на чай i хлiб, не доторкаючись. Дивився тупо й думав: - Чудний цей Мельник... Йому не хотiлось їсти. Вiдзначивши це, Андрiй наперекiр вiдломив крихту хлiба, випив чай, i зжував ту крихту... Нехай. Андрiй спав хистким, хаотичним сном просто на голiй пiдлозi, коли знову прийшов Мельник. Вiн забрав Андрiя й десь повiв. На цей раз вони ходили зовсiм недалеко. В цiм же коридорi їхня дорога скiнчилася... Андрiй опинився в чисто вибiленiй, затишнiй, лагiдно освiтленiй камерi-одиночцi. Камера була порожня. В нiй стояло двоє лiжок, по-вiйськовому застелених i заправлених, двi тумби, пiдлога блискуче навощена... Це щось нове, дивовижне й небувале! Чисто вибiлена камера, постiль, блискуча пiдлога... Щось десь, значить, сталося... Тим часом Андрiй здогадався, що це ж цю камеру спецiально звiльняли для нього цiєї ночi (i тому вiн ото чекав у тiй кепськiй кiмнатi з кранами), - вичувалося, що ще недавно в цiй камерi хтось був, вона надихана кимсь. Це чути. А Мельник з коридорним закрив гримливi засуви, а тодi вiдчинив кормушку: - Оце ти будеш тут... Лягай спати! - буркнув i прихилив ляду. Значить, це в усiй тюрмi зробили генеральний ремонт, забiлили всiх блощиць, змили весь пiт, кров i сльози, замастили їх мастикою й воском... Бач, як чисто! Чистiсiнько... Андрiй поклав свою торбиночку з самою лише ложкою в нiй на тумбу й пiдняв ковдру на лiжку - лiжко було застелене чистим простиралом, подушка в бiлiй чистiй наволочцi, помацав- набита соломою, - все - i ковдра, i подушка, й простирало пахло креозотом i "Гелiосом", але не тим, що так гарно палить i псує арештантське дрантя, а якимсь iншим. Дивився й апатично думав - логiчно мусила б тут десь бути й бiлизна ж, i рушник. Але як не придивлявся - нiде нiякої бiлизни не було. Видно "новий лад" тiльки щойно почався i, як i все в цiй безглуздiй країнi, недописує. Але й те, що є!.. Андрiй згадував камеру 49, камеру 12-ту, третю "штрафну" й не вiрив своїм очам. Потiм зiтхнув, лiг на лiжко поверх ковдри й заснув глибоким сном. V_II_ На правах хорого Андрiй напiвлежав на лiжку i думав понуру думу, думу про все й думу нi про що, - коли до камери вкинули нову людину. Це було на другий день. До речi, лахiв Андрiєвi нiхто навiть i не думав мiняти, з чого було ясно, що вiн тут недовго,-мабуть, в тих напiвзотлiлих лахах, вiрнiше, в самих рубцях, що навiть i вiддалено не нагадували одежi, вiн приречений пройти свiй шлях до самого кiнця вже. Отже, вiн напiвлежав у понурiй задумi, як вiдчинилися дверi й до камери вштовхнуто якусь нову людину. Людина несмiливо переступила порiг i зупинилась. Дверi за нею зачинилися. Низенька на зрiст, русява, рокiв тридцяти, в вiйськовiй унiформi, лише без пояса й без кашкета, в розстебнутiй блузцi без вiдзнак, - людина мала дуже розгублений вигляд. Це був, напевно, якийсь робiтник "органiв".. "А-а, - подумав Андрiй. - Це вони вкидають до мене сексота! Ще не могли дати ради, так вкидають сексота... Чи ти ба! Ще їм щось бракує!." - це вiн подумав, а тим часом дивився на гостя байдуже. Гiсть стояв бiля порогу й не рухався. Опустив руки й не знав, як йому бути. Вiн не в жарт був стурбований i зляканий. - Ну, що ж, - промовив апатично Андрiй. - За старими тюремними звичаями, кожен новоприбулий до камери є _повноправним її громадянином... Прошу займати мiсце... Гiсть несмiливо, якось боком пiдiйшов до лiжка, й сiв обережно скраєчку, та все не зводив зляканого погляду з Андрiя. - Ну, що ж, - вiв Андрiй далi так само, але вже трiшкi посмiхнувшись (посмiхнувшись з того зляканого вигляду). - За тими ж самими тюремними звичаями, кожен новоприбулий рапортує старостi... А так як єдиний арештант, а значить, i староста тут я, то, будь ласка... Гiсть звiвся й несмiливо простяг тремтячу руку, вiдрекомендувався: - Алєксєй Павлович Копаєв... Начальник Грунського райвiддiлу НКВД... Андрiй хоч як був несподiвано вражений (Грунський район - це ж район, дуже близький до його рiдного мiста!!), але не подав вигляду, простяг свою руку назустрiч i назвав себе... Треба було бачити очi, обличчя й всю фiгуру Копаєва, коли вiн почув Андрiєве прiзвище й iм'я. Вiн захвилювався, але вже не так, як перше, вiн аж скинувся весь i затремтiв вiд збудження, а на очах йому виступили сльози: - Ах, боже мiй!.. - захлинувся Копаєв i заспiшив: - Я ж вас знаю!.. Я вас знаю!.. Ах, боже!.. А я думав... "Вiн, напевно, думав, що тут сидять чорти з рогами, iменованi "ворогами народу"... Чи що вiн думав?! Адже ж вiн сам їх саджав! Чи вiн думав, що на нього зараз кинуться, клацаючи зубами, люди, що втратили людський образ i подобу, й почнуть його гризти та ковтати!?" -А я думав... - i Копаєв не мiг нiяк висловити, що саме вiн думав, хоча з його схвильованого, вкритого червоними плямами обличчя, з раптової вiдпруги, з перемiни страху на явну радiсть можна було зробити висновок, що вiн саме так думав, як то вгадав iнтуїтивно Андрiй. А Копаєв квапився, захлинався, поспiшав висловити те, що на нього несподiвано бурхнуло: - Я вас знаю... Я все ваше дiло знаю... Сафигiн - мiй приятель, i я все знаю... Я вам усе розповiм... Усе... Я був у нього. Вiн навiть у вашiй справi їздив по моєму району... Вiн в селi С... - Ви знаєте С...? - так вiн там шукав ваших склепiв зi зброєю... Я все знаю... - Копаєв белькотав i дивився на Андрiя, просто йому в очi своїми очима, повними схвильованих слiз. Копаєв почав розповiдати досить хаотично, збиваючись i перестрибуючи з одного на друге, як Сафигiн фабрикував його справу. Все це вже Андрiй знав, нiчого не було для нього нового i нiчого особливого, - слухав досить байдуже. Вiн не виявляв особливого iнтересу ще й тому, що перша думка - думка про сексота - стояла в головi кiлком. Копаєв теж, хоч як хвилювався, хоч як хотiв придобритися Андрiєвi, а може, й у щирому поривi хотiв йому допомогти, поiнформувати, - одначе був обережний, вiн часто затинався i буквально кожної хвилини позирав скоса на дверi, на вовчок... О, вiн, виходить, знав добре, що таке вовчок! А може, ще краще знав, що таке тюремна камера. Та й в першу хвилину знайомства хiба вивернеш душу докраю й хiба все вкажеш? Вичувалося, що Копаєв щось уперто обминає, об щось весь час спотикається й тодi одводить очi, наче ненароком... Вiн щось справдi знає! Щось дуже важне, важнiше всього iншого... Але не каже. Позирає на вовчок i уриває свою мову. Позирає на Андрiя й губиться. Мовчить розгублено... А тодi починає говорити про iнше, про вiдоме Андрiєвi з ходу справи та з тих матерiалiв, якi мав щастя бачити, та з очної ставки... Зрештою - то все були загальники, за якi, навiть коли б почув коридорний i доклав "по начальству", нiчого не буде. Андрiй про себе мовчав, лише слухав. Про власну свою справу й про себе Копаєв теж мовчав. Але потiм вони роззнайомились ближче. Життя в тюрмi зближує. В кожнiм разi люди добре вивчають одне одного, їдять оту "сiль", про яку говорить народна мудрiсть. Солi вони небагато й з'їли, але зблизилися дуже. Андрiй увесь час вивчав Копаєва з його поведiнки, з iнтонацiї голосу, з поглядiв, з рухiв обличчя, з погляду очей... I бачив, що це людина щира й цiкава. Пiсля першого нападу зворушення та щиростi Копаєв i далi не змiнився. Вiн був щирий. Але Андрiй побачив, що вiн є й глибоко нещасний. От вiн сидить-сидить, мовчки зiтхає, а тодi одвернеться до вiкна й ряснi сльози котяться йому по обличчi. Очевидно, цей начальник району потрапив у велику аварiю, коли так, коли вiн аж мусить плакати. Але Андрiй нi про що в нього не розпитував, не лiз в душу, знав, що Копаєв сам про себе все розповiсть. Видно, що його трагедiя не вмiщається в його душi й вiн неодмiнно про неї розповiсть. Хоч, може, це Андрiя й не цiкавило, забагато вiн тих трагедiй бачив, i ця одна нiчим не краща за iншi. Навiть коли б вона була й виняткова. Копаєв все про себе розповiв. Вiн мав дружину й двiйко дiток i зробив колись блискучу кар'єру, але... Вiн зробив блискучу кар'єру в "органах" ще тодi, коли не було Єжова. Та от прийшов Єжов... Вiн - Копаєв- нiколи не зарiзав курки... (Вiн про це говорить з такою щирiстю, що в тiм не може бути нiякого сумнiву, та й досить глянути на його обличчя й звернути увагу на його душевний склад - склад людини сентиментальної, чуткої)... Вiн нiколи не зарiзав курки, а тут... - Копаєв говорить пошепки й весь заливається червоним кольором, а тодi блiдне й зажмуряє очi... Так, так. Тут вiн мусив замазати руки в кров... В людську кров. Вiн бив... I вiн мусив бити!.. Так, мусив бити! Неможна не бити. Все тут зв'язане круговою порукою кров'ю... Чи Андрiй знає, що це значить, зв'язане круговою порукою кров'ю? Це значить, що все, що працює в НКВД, вiд начальника починаючи й отими кельнерками-комсомолками кiнчаючи, мусило бодай раз бути присутнiм при розстрiлах! Так, при розстрiлах! Ну, а вже при екзекуцiях само собою... I от тодi кров в'яже, й людина мусить мовчати й покiрно робити все, що їй призначають. А iнакше - смерть. I не можна не бити... Коли сам секретар обласного комiтету КПбУ тов. Попов приїздив i давав на зборах всього активу НКВД вказiвки - б и т и н е щ а д н о, коли вiн категорично ставив тезу, як директиву: "Лiпше поламати ребра ста невинним, анiж пропустити одного винного!", коли парторг управлiння вчив, як треба бити, а одноразово вчив нещадностi до всiх тих, у кого "рука тремтить", - не можна не бити. Людина потрапила в чортове колесо й не може з нього вискочити. Вiдмовитися - значить бути знищеним без жалю й без милосердя. А бити-це значить самому мучитись. Чей же нерви в людини не з залiза. Скiльки їх, отаких, що в них на показ "рука не тремтiла", пiшло до божевiльнi або до психiатричної лiкарнi! I вiн - Копаєв - теж був не раз на цiй гранi. Вiн бив. Так, вiн бив. Але... Вiн не раз брав револьвера до рук, щоб пустити кулю в лоба, та... жiнка й двоє дiток! I от зняли Єжова. Зняли Єжова й почали (для проформи почали!) "карати" верхiвку винних в "перекрученнi лiнiї партiї". Одного дня його - Копаєва - викликали термiново з району сюди i дали йому вести справу... Чию б ви думали? Справу парторга, того, що вчив, як треба бити... Ну й (в Копаєва на цiм мiсцi несамовито мерехтять очi) - ну й Копаєв за все життя перший раз спiзнав, що таке садизм. Вiн бив того парторга з насолодою, з сатанинським захопленням. Вiн його "розколював" за всiма тими правилами, яких навчив цей парторг. Вiн йому розвертав щелепи, вiн йому наполовину вiдiрвав вухо... Вiн його бив нещадним боєм, бив, як винуватця всiєї своєї муки, своєї ганьби, свого психiчного надщерблення... Вiн перший раз за своє життя був садистом... I ось - (Копаєв зiтхає й хилить голову)- кiнчилося тим, що парторг все-таки виправдався, бо був хитрiший за нього й мав "руку", а його - Копаєва - посадили... I тепер вiн має гарантованих... п'ятнадцять рокiв!! Якщо не розстрiл... За "перекручення лiнiї партiї"... Яка iронiя! Який глум! Все це Копаєв розповiв тихенько, з мукою, як на сповiдi. На допити Копаєва тягали часто. По кiлька разiв на день. I за кожним разом вiн був все нещаснiший. Все погнобленiший. Все печальнiший. I все частiше зупинявся на Андрiєвi довгим поглядом - вiн хотiв щось сказати. Вiн сам мучився, але сказати не мiг. Не зважувався, позирав боязко на вовчок, позирав на Андрiя. Його в'язав якийсь сумнiв. Може, вiн мав щось таке, що треба тримати мiцно за зубами. Ану ж його справа обернеться так, що його звiльнять, i тодi... i тодi його раптом можуть повернути, бо де гарантiя, що Андрiй таємницю втримає при собi? Або, що зi злоби не помститься на ньому й спецiально не донесе?! Таємниця вилiзе, а за розголошення таємницi- смерть. I може, тому, що Копаєв ще мав надiю на звiльнення, вiн мовчав. Дружина й двоє дiток!.. Але ось одного вечора його привели до камери побитого, заюшеного кров'ю. Вiн i ранiше приходив з синцями, але то були дрiбницi. Зараз вiн був дуже потовчений, та найдужче, мабуть, був потовчений i убитий морально. Вiн сiв на лiжко й довго сидiв, закривши лице руками... "Все пропало!..