Все, все пропало!.." - шепотiв ледве чутно, сам до себе. Так сидiв довго... Потiм опустив руки, й Андрiй побачив його обличчя - воно було позначене тавром страшної безнадiї й розпачу, те обличчя. Копаєв довго дивився "в Андрiєвi очi крiзь поволоку слiз... Потiм провiв рукою по обличчю, розмазавши на нiм кров, i зiтхнув: - Ви, здається, маєте братiв... - Так... Павза. - Ви не знаєте, де вони?.. Андрiй здригнув i наставився на Копаєва з нiмим запитом. Павза. - Вони... сидять тут!.. Тут... Давно.. Я знаю, що ви не знаєте... А вони тут... Вiд того самого дня, що й ви... Вони суворо iзольованi... їх забрано тодi зi станцiї... Але мовчiть, ради бога!.. Андрiєве серце пiшло очертом... "Бож-же мiй. Боже?!". . . . . . . Струс був такий грандiозний, що захопило дух i паралiзувало розсудок,тяжко було зiбрати думки до купи. Вiн говорив невпопад, пальцi йому тремтiли i всього його наче геть розгвинчено.,. Це було почуття, що його не можна жодними словами означити. Це був удар, як то буває удар сонячний. "Брати... його брати т у т!" Удар сонячний, що часом спричинює смерть. Серце Андрiєве зовсiм одурiло... Чимало минуло часу, поки Андрiй вибрався з раптового шоку, зi стану одурiння й був здiбний мислити. Вiн дивився на Копаєва й хотiв чути ще, вiн хотiв пiдтвердження, хотiв доказiв. Нi, це так проголомшуюче, що тяжко повiрити, це потребує доказiв! Але Копаєв бiльше нiчого не говорив про братiв. Вiн бiльше нiчого не знає. Вiн лише "чув", що змонтовано iмпозантну контрреволюцiйну вiйськову органiзацiю, на якiй багато хто збирався зробити кар'єру. Органiзацiю з ним - Андрiєм - на чолi. Iмпозантна ж та органiзацiя тим, що пов'язана з високими вiйськовими колами i стоїть в прямому зв'язку зi справою маршала Дубового й справою маршала Блюхера... Це вiн "чув"... I ще висловив думку, що вони з братами побачаться... Потiм зробив болючу, тяжку павзу й додав тихо, зламано: - "А може... може, й не побачаться вже..." Андрiя наче хто облив зимною водою - "Ах, це вiн, "чув лише"! Рештки радостi танули, меркли, погасали... Радостi вiд доказу, що його вiра в братiв була не марна. Вiра в славних братiв Чумаченкiв! А з серця вже виповзала, як гадина, тая, вiдбита в нiм, проклята шпаргалка з Миколиним пiдписом... I Копаєв не хотiв її спростувати- вiн чомусь замовк, немов набрав води в рот, мовчав. Ще кiлька разiв сама собою зринала вiра в сказане i тодi серце кидалося шалено... Та Андрiй марно чекав пiдтвердження - пiдтвердження не було. Помалу в тiм серцi розпросторювалась невiра, а їй хтось допомагав з одчаєм - "вiн чув"! Та якщо брати тут, то як же це ти i досi про те нiчого не знав? За такий довгий час!! Це неможливо!.. А в очах до болю чiтко вставав власноручний Миколин пiдпис, i сумнiв щодо сказаного Копаєвим все мiцнiше огортав душу. Мабуть, це помилка. Можливо, це просто провокацiя? Може, Копаєва самого провокацiйно поiнформував Сафигiн, а може, просто похвалився задавакувато про те, чого сам хотiв би... Кiлька разiв Андрiй пробував перевiрити Копаєва, пробував знову заговорити з ним про братiв, але Копаєв чомусь уперто вже уникав цiєї теми. Чи реакцiя, яку викликали його слова в Андрiєвi, його наполохала, чи злякався чого iншого... Казав, що йому бiльше нiчого не вiдомо. I було в тих словах каяття... Може, й справдi йому н i ч о г о невiдомо?.. "А може, вiн випробовує мене?" . . . . . . Якось в станi тяжкої депресiї Копаєв спитав Андрiя, чи вiн знає, як тут розстрiлюють? Чи вiн хоче знати, як тут розстрiлюють?! Андрiй нашорошився... Нi, вiн не хоче знати, як розстрiлюють. Вiн про це сказав Копаєву, сказав, що його те зовсiм не цiкавить. Вiн не хотiв знати про це з двох причин: перша - страшно забiгати наперед. А друга - думав: "Дешево... Ти хочеш звiрити менi таємницю, за яку вiдлiтають голови, щоб потiм менi пришили..." - Це була вже зовсiм безглузда думка, бо пiсля всього того, що було, вже немає сенсу йому щось "пришивати", знання такої таємницi йому мало що може додати, та така вже людська вдача, що не втрачає надiї до останку i до останку бережеться тiєї останньої краплi, що нiби все перерiшить i пiсля якої вже немає вороття. Але крапля та вже впала... I то пiсля неї так страшно зазирати наперед. Нi, Андрiй не хоче знати, як тут розстрiлюють. Копаєв зiтхнув. Потiм запитав, чи вiн знає такого Мельника. Андрiй знає Мельника. Хто не знає цього симпатичного чергового корпусу? - Завтра, здається, його дижур,- проговорив сумно Копаєв. - Звернiть, мiж iншим, увагу, як вiн зi мною завтра зустрiнеться. Другого дня дiйсно був дижур Мельника. Це вперше за цi днi, як Андрiя вкинуто до камери. Вiн увiйшов, як завжди, широким твердим кроком, тримаючи журнал перед собою. - Доброго ранку, - привiтався симпатичний черговий i... тут сталося щось дивне. Мельник пiдвiв очi й зустрiвся з Копаєвим... Руки його затремтiли, аж трохи журнал не випав з них, а лице й шия буйно почервонiли... Одвiвши швидко очi, Мельник намагався зосередитися, щоб поставити свою звичайну помiтку в журналi... Поставив... На чолi йому виступив рясний пiт... Потiм повернувся й, не попрощавшись, як то вiн звичайно робив, швидко пiшов з камери. Так, нiби втiк. - Бачили? - спитав Копаєв Андрiя. -Так. Але що це значить?.. Копаєв криво посмiхнувся й нiчого не сказав. Увечерi Копаєв повернувся з "гори" зовсiм убитий психiчно. Справа його закiнчилася, вiн пiдписав "двохсотку" i йому гарантовано не 15 рокiв, а 20! Суд- то лиш формальнiсть, комедiя. Крапка на всьому. Вiн нiколи не виживе там, де його пошлють, значить, все скiнчено. Тужив за дружиною й дiтьми. Сидiв i плакав, одвернувшись до стiни... Всi дiстали пiдвищення в рангах, там, нагорi, лише його принесено в жертву...Опiвночi, не лягаючи спати, Копаєв розiбраний сидiв на лiжку й з мукою дивився на Андрiя. - Слухайте... - промовив вiн благальним голосом. - Я розкажу вам про те, як тут розстрiлюють... Добре? Я розкажу... Вiн благав, вiн просив, йому, видно, було тяжко носити той тягар на серцi, й вiн хотiв з-пiд нього вивернутися, вiн хотiв сповiдi. - Добре,- зiтхнув Андрiй. I Копаєв розповiв, як тут розстрiлюють. - Ви, напевно, чули, як ночами гудуть тут машини... Так от, то звукова заслона, а за тiєю заслоною й розстрiлюють... Я вам казав, що тут кожен мусить бути бодай раз присутнiм при розстрiлах. Деякi бували й по кiлька разiв... Деякi навiть бравують i беруть револьвера до рук, щоб довести, що в них рука не тремтить, разок стрелити... Я був теж раз... Все це вiдбувається так: Внизу є великi камери - льохи - такi, як от були "брехалiвки", зовсiм такi. Цi камери були, вони й тепер є. От людей забирають з рiзних тюрем з "вещами" й звозять до таких камер. Люди нiчого не запiдозрюють, думають, що це їх привозять на допит або вiдправлятимуть на етап. Курять собi, гомонять, чекають виклику. Бувало, що назвозять в таку камеру по 250 чоловiк i бiльше. Це майже кожної ночi вiдбувається. З такої камери ведуть дверi в iншу. Тi дверi добре оббитi сукном з другого боку, так, що крiзь них нiчого не чути. За тими дверима велика порожня кiмната, в нiй стiл, за столом сидить прокурор. До речi, завжди п'яний, бо тверезий того не витримає. Перед прокурором список приречених. Черговий оперативник викликає людей: - Iваненко! (вже не бавиться в пiжмурки на "I" чи на "Ч", а просто) - Iваненко! давай без вещей! Iваненко лишає "вещi", затягається наостанку цигаркою, передає недопалок товаришевi й, нiчого не запiдозрюючи, йде "без вещей", вiн iде, може, в якiйсь формальнiй справi. Дверi пропускають i зачиняються за ним. Вiн пiдходить до столу. - Прiзвище? - запитує прокурор не глядячи, байдуже. - Iваненко. Прокурор махає рукою в напрямку других дверей. Вiн не перепитує навiть iм'я й по батьковi або питає iм'я, але не питає по батьковi. Тому часто замiсть Iваненко Iвана Iвановича розстрiлюють Iваненка Iвана Трохимовича. Але яка рiзниця! Другим разом розстрiляють i Iвана Iвановича, де вiн дiнеться? Людина - Iваненко, Петренко чи Гриценко -- вiдчиняє дверi й вступає в вузенький темний коридорчик... Де речi, в тiм коридорчику стоїть столик, а в нiм в часи "вiдпочинку" завжди лежить наган, яким розстрiлюють - о р д е н о н о с н и й наган, бо нагороджений орденом за постiйну вiрну службу в "боротьбi з ворогами народу"... Голос говорить людинi "Прямо!" Людина йде, i перед нею вiдчиняються другi дверi. Слiпуче сяйво б'є в очi - за тими дверима яскраво освiтлений льох... Хтось невидимий бере людину ззаду за ковнiр i стрiляє їй в потилицю... Й штовхає в льох... В льоху кипить робота... А тепер - хто ж розстрiлює? Ви звернули увагу, як зi мною зустрiвся вчора Мельник?.. Так ось цей Мельник i розстрiлює!.. Андрiй був безмежно вражений. Не повiрив. Дуже вже то дико. Але Копаєв повторив тихо й твердо: - Так. Оцей Мельник i розстрiлює. "Боже мiй!.. Значить... Так от чому Мельник має право безкарно роздавати махорку! От чому вiн поводиться так вiльно в цiм пеклi !.." А Копаєв вiв тремтливим шепотом: - Так... Розстрiлює Мельник. I ще один. Тут є такий червоновидий, веселий, чорнявий хлопець, що завжди вдень розносить передачi, коли хтось має. Так от вiн є тим другим. Вони завжди - кожної ночi! - працюють на пару. Один стрiляє, другий добиває вже лежачих, тих, кого не взяла зразу куля... Тiєї ночi, коли я був присутнiй, розстрiляно 296 (двiстi дев'яносто шiсть!) чоловiк... Стрiляв чорнявий, а Мельник добивав. Вiн орудував коротеньким ломиком, яким ударяв недострелену жертву по головi... I вiн це робив так само спокiйно й дiловито, як вiн робить пiд час свого дижуру перевiрку камер... Пам'ятаю й нiколи не забуду: тiєї ночi стрелили одного молодого iнженера. Стрелив той чорнявий i штовхнув. Iнженер упав у льох, але був живий. Очунявши, вiн вiдповз на руках до стiни, сперся на неї спиною й безтямними очима дивився на все, що вiдбувалося... Мельник пiдiйшов до нього з ломиком i зазирнув у очi. - Що, надивляєшся? - спитав вiн лагiдно. - Ну, надивляйся, надивляйся.. - i продовжував далi свою працю. Цементова пiдлога льоху зроблена так, як на бойнi, похило, з канавкою для стоку кровi й води... Люди падали й падали, їх тут же роздягали догола помiчники... їх працювала бригада - всi отi наглядачi й черговi виконують цю функцiю в тi днi, коли вони не чергують в коридорах: якщо ви спостережливий, ви мусили помiтити, що в кожного з них часто бувають червонi, невиспанi й дивнi очi вранцi,- це буває пiсля таких от ночей... Отже, людей роздягали й складали в штабелi... Тiєї ночi були накладенi штабелi по обидва боки попiд стiнами. А посерединi була гора одежi... Як уже все було закiнчено, як уже була покладена в штабель остання жертва, Мельник, витираючи спiтнiле чоло, пiдiйшов зi своїм ломиком до нещасного iнженера, що все сидiв i безтямно випинав очi: - Ну що, надивився? - запитав Мельник ласкавим, стомленим голосом. - Ну, а тепер -вiдправляйся! - i цюкнув ломиком по головi. Потiм захололi трупи бригада вантажила, як дрова, на машини, й тi машини геть десь їхали. Потiм вантажили одежу... Замивали пiдлогу з шланга... їли при тому бутерброди й скалозубили з "товаришкою Клавою", що забiгала до них, до "веселих хлопцiв... Уранцi Мельник пiшов на дижур в корпусi... Копаєв зiтхнув i заплющив очi: - Ось так тут розстрiлюють людей... Тiєї ночi їх розстрiляли 296. Часом буває й бiльше... - i зашепотiв, обхопивши голову:- я був там, як свiдок, "загартовувався"... I я це буду пам'ятати, доки й живий, до самої могили. Вражений Андрiй нiяк не мiг зв‘язати до купи двi речi - ломик в руках Мельника й пачку махорки в тих же руках, за яку Мельника любила вся тюрма й творила про нього чудесну легенду. Це не вкладалося в головi... Але саме та пачка махорки, мабуть, i стверджувала страшну правду Копаєва. Одначе душа не хотiла в усе чуте вiрити. Дуже вже це моторошно i в той же час дуже вже це просто, занадто просто. Так, як б'ють телят на конвейєрi... Кадри колись баченого на полтавськiй модернiй "Укрiм'ясохладобойнi", як там б'ють бичкiв i корiв, находили на цю канву точно... Ах, занадто вже це просто, образливо просто, до цинiзму автоматизовано! Ще Андрiй взнав вiд Копаєва, що знаменитий Курпас, садист i деспот, зовсiм не застрелився, лише знятий з посади, але... пiсля невеликої комедiї в "покарання" дiстав пiдвищення - його призначено начальником групи концтаборiв у системi Дальлагу, куди вiн i виїхав. Слiдчi всi пiшли вгору - сержанти поробилися майорами, майори дiстали ромби i т. д. Одного тiльки його - Копаєва - принесено в жертву. Олексiй Копаєв опинився в ролi Олексiя Поповича, вкиненого в море, щоб заспокоїти безодню народного понурого гнiву. "Пролетарське правосуддя" знає, що робить. Корабель плив собi далi - корабель свавiлля й опричнини, отака от "соцiалiстична галера" - "московська каторга". А Курпас, бач, зовсiм не застрелився. Значить... Значить, всю групу залiзничникiв, т. зв. "групу Малiя", спiткала трагiчна доля. Скоро Копаєва забрали, i Андрiй лишився сам. На розставаннi Копаєв був такий розгублений, що не мiг нiчого до пуття сказати, лише просив Андрiя, заклинаючи пам'яттю його матерi, зробити для нього одну послугу... Вiн просив передати привiт дружинi й дiткам... Його дружинi й дiткам... Вiн в душi не вiрив, що Андрiя пустять на волю, але вiн уперто просив передати привiт дружинi й дiткам... Безтямний, розгублений, вiн просив побiлiлими губами... Передати привiт... i сказати... що вiн колись... колись, може, вернеться... I заплакав. Андрiй пообiцяв. Копаєва в ж е не повернули до камери. Андрiй лишився сам. Як не стало Копаєва, Андрiєвi чомусь стало страшно. Страшно й безмежно тоскно. Вiн вперше злякався самоти. Самота - жахлива рiч, коли не знаєш, куди ведуть ось цi дверi. Нi, коли знаєш, що вже немає iнших дверей взагалi на цiй "м'ясохладобойнi", лише оцi однi, про якi вже нiхто в свiтi не знає й не взнає, як i куди з них вийшов той, хто був сам... Жахлива самота, коли людина всiєю душею до крику, до болю хотiла б мати свiдка... Андрiй все ходив i ходив по камерi - тинявся взад та вперед. Потiм зупинявся й довго дивився в одну невiдому точку. З голови чомусь не йшов Мельник. Маленький залiзний ломик стояв перед очима невiдступне, однаково, чи вони були заплющенi, чи розплющенi... Залiзний ломик в такiй добрiй, в такiй щедрiй руцi... Андрiя почали кудись водити. Щось там з ним робили... Знову мастили йому пальцi чорною фарбою й притискали до паперу... Знову фотографували... Але вже тут, в цiй тюрмi. Потiм питали його, чи вiн не хотiв би комусь написати листа... Чи передати якесь прохання... Нi, Андрiй не хотiв нiкому писати листа. I не хотiв нiкому передавати прохання. Вiн пригадував той нещасливий лист до мадерi, Сергєєва й Нечаєву i... Нi, вiн не хотiв вже нiкому писати листа. Та й кому?... Та й хто ж його пошле, хто передасть? Йому навiть нiкого попросити, бодай так, як попросив його Копаєв, - попросити без надiї, що те можна виконати, ба, бiльше того, знаючи, що те нiколи не може бути виконане. Але попросити, щоб, бодай, одвести душу, i думати потiм, i надiятись потiм, що хтось те прохання все-таки виконає. Уявляти (наперекiр всьому уявляти!), як от той хтось вечором на смерканнi сторожко-сторожко крадеться завулками, попiд парканами, пiдходить до темної, печальної хати, обережно спинається на пальцi й тихенько стукає в закриту вiконницю... I передає пошепки доручення, закривши лице, i щезає, як тiнь... Утiкає... Передає привiт матерi. То нiчого, що її вже немає, але ж вона могла би й бути... Вона могла б бути... Адже ж вона була... Та бiля нього нiкого такого немає, кому б можна звiритися... Хай би вiн завiз те доручення, щоб передати хоч отим карлуватим ялинкам бiля полярного кола, але щоб завiз звiдси... I щоб передав... Про братiв це було нiякого пiдтвердження. I не буде вже... не буде... Значить... Значить, Копаєв скриводушив! Нема... I не буде... Хоч би ж хоч хтось знав, яку вiн гiрку чашу випив. Хоч би ж хтось хоч колись передав братам, яку вiн гiрку чашу за них випив!.. Ночами йому снились якiсь дивовижнi сни, яких вiн уранцi нiяк не мiг пригадати. Страшенно болiла голова й нило все тiло. Бачив, що вiн остаточно погасає, хоч ранiше йому не раз здавалося, що далi вже нiкуди й погасати. Коли вiн глянув у люстро в голярнi, куди його повели одного даю голити й де було справжнє люстро, вiн не впiзнав себе. На нього дивилась чужа, худа, як скелет, зiгнута, з погаслими очима людина, заросла, як троглодит. А як поголили чорну з сивизною щетину, було ще гiрше - та чужа людина мала темну шкiру, що обтягала костi скивиць i щелепiв, i мала на щоках хоробливi червонi плями - плями сухот, плями смертi. Андрiя гарненько поголили, немов зумисне, щоб вiй бачив свою загибiль. Серце огортала нестерпна туга, а з нею тонюнький-тонюнький бiль, нiби там стирчала голка. Вiн годинами стояв у камерi, ж стовп, перед якоюсь вiзiєю, що облягала душу... Хоч би хоч хтось був бiля нього, хоч би хоч хтось... Щоб потiм, може, колись, може, пiсля довгих-довгих рокiв знайшов i передав братам (передав хоч їхнiм дiтям) яку ж вiн гiрку чашу за них випив. Випив до кiнця... До краю... Спалив усе своє серце... Своє, до кiнця вiрне, до кiнця вiддане братське серце... Своє залiзне серце... Так, залiзне серце... Надвечiр, коли почали да камери залiтати мотилi вечiрнi й товктися несамовито головою в молочний пухир бiля стелi, прийшли два сержанти при зброї, понурi й суворi, забрали його й повели... VIII Андрiй пiдiймався крутими сходами, тяжко й помалу ступаючи, немов iшов на Голготу часто зупинявся збезсилений i заходився раптовим кашлем - йому здавалося що всерединi щось уривається. Вiн боявся передчасного вибуху кровi в своїх дiрявих легенях, а це було б зле. Вiн мусить дiйти до кiнця, до самої крапки, дiйти власними ногами. I вiн iшов попiд гамаками, як тодi, в першiй день, коли почував себе гегемоном, - коли серце було сповнене вiри в людей i гордої певностi, що його нiхто не посмiє торкнути пальцем... Тепер вiн iшов на Голготу... Ах, коли б же хтось знав! Коли б хоч хтось знав!.. Потiм вiдчинилися якiсь дверi... Але Андрiй не побачив, що там далi за ними було. Його завели за якусь загородку i... вiн вже не бачив, що там в тiй яскравiй залi було, бо йому гойднувся весь свiт: Перед ним - с т о я л и т р и й о г о р i д н и х б р а т и!! Т р и й о г о р i д н и х б р а т и. . . Ноги пiдкосились, i тiло похилилося, як пiдрiзаний колос... Микола дебелою рукою пiдхопив Андрiя й притиснув його до своїх розхристаних грудей - i Андрiй нестримно заридав на тих грудях... - Ну, от - посмiхався Микола й поляпував пестливо по спинi.- Ну, от. . . Михайло засмiявся, а Серьога закiнчив: - От тепер ми всi вкупi. I з викликом глянув туди, де ряснiли портупеї й блищали ордени за столами, застеленими червоним сукном, - гордий, i мовчазний, i безстрашний Серьога, орденоносний пiлот. Їх усiх прирекли де розстрiлу. Закритий Ревтрибунал судив їх. Але не на пiдставi зiзнань, лише на пiдставi "свiдчень" сексотiв i провокаторiв та на пiдставi прокурорського пафосу... А головне - на пiдставi того, чого "суддi" не знали, лише вгадували та тямили, на що цi люди здiбнi. Нiхто пiдсудних не захищав i не намагався, рiвно ж як i не давав нiхто захищатись та виправдуватись їм самим, їх взяли не для тога, щоб виправдати, а щоб засудити. Це був "шемякiн суд", де зовсiм вiдсутнiй iнститут захисникiв, бо при тому настановленнi, яке всi цi "суди" мають, iнститут захисникiв зайвий. А тим настановленням є - тiльки засудити. Пiдсуднi це знали i навiть не збиралися захищатись. Єдине, що вони могли протиставити цьому "пролетарському судовi", цiй розгнузданiй опричнинi, - це iгнорацiю й презирство. Андрiй погано слухав комедiю, що розiгравалася, як по нотах, - його мучило iнше. Вловивши вiдповiдний момент i ледве проштовхуючи слова крiзь горло, Андрiй запитав Миколу: - Миколо... А... Пiдпис? Твiй пiдпис?.. А? - Бог з тобою! - посмiхнувся Микола, вгадавши з самого тону, що десь надужито його пiдписом. - Мiй пiдпис?! А втiм, ця сволота мала досить моїх пiдписiв у моїй валiзi, в тiм числi й чистi бланки з моїм пiдписом. Тягар, найстрашнiший тягар остаточно сповз з серця... Їх усiх прирекли до розстрiлу. В числi приречених була низка осiб, а мiж ними й зовсiм юна сестра їх - Галя. Галя Чумакiвна... Нiхто з приречених не просив помилування. Але "помилування" прийшло... Невiдомо хто з волi подав апеляцiю, й т. зв. "верховний суд" вироку не затвердив через "неоформленiсть справи". Розстрiл було замiнено... двадцятилiтньою каторгою. Лиш не замiнили нiчим Катриного божевiлля... ...Ось так скiнчилася зустрiч чотирьох братiв рiдних ще й сестри їхньої - дiтей старого Чумака, добрих, i вiрних, i в рiд свiй залюблених, нащадкiв славного роду ковальського. Ось так скiнчилася зустрiч i тих, що до того роду прив'язанi серцем. IX Багато дорiг пройшли вони, з багатьох рiк пили вони, багато могил полишали вони, багатьох друзiв розгубили вони в землi й по божевiльнях, i багато ще їм iти, багато ще їм проб приготовила доля, Але всi дороги сходимi, й всi могили зчислимi, i кожна нiч - навiть полярна нiч! - кiнчається ранком... I вони йдуть... Зцiпивши зуби, вони йтимуть через нiч злоби й зненавистi, не здаючись, доти, доки її не перейдуть. I в одного з них завжди звучатиме в душi "Мiсячна соната" Бетховена, яка не мала нiчого спiльного з болючою емблемою, вирiзьбленою на вогненному щитi далекого мiсяця, що на нiй брат пiдняв брата на вила. Соната така, як її наповнило собою вiрне серце тiєї, що знала цiну любовi: соната про дружбу, про вiрнiсть, про любов велику й непереможну, - незалежно вiд того, чи про це думав той, хто її творив. 1948-50р. Я ПОВЕРНУСЯ ДО СВОЄЇ ВIТЧИЗНИ ... Що ми знаємо про Iвана Багряного, а точнiше - що ми про нього знали до останнього часу? Знали, що це запеклий антикомунiст, переконаний ворог Радянського Союзу, спритний емiгрантський дiяч, бездарний графоман, який у своїх незчисленних опусах люттю безсилою сходить до українського народу, закликає до братовбивчої рiзанини, до вiйни, до повалення соцiалiзму. Що вже говорити про спецiальну, специфiчну, пропагандистську лiтературу, - не будемо витрачати часу на цитування викривальних "праць"! Ось приклад свiжiший, а вiд того ще бiльш промовистий: датована 1988 роком Українська лiтературна енциклопедiя (том 1, стор. 108) всi твори, що їх Iван Багряний видав за кордоном, характеризує як "позначенi антирадянським спрямуванням". Коротко i ясно. Цю характеристику написав, у всякому разi пiдписав, не хто iнший, як вiдомий прозаїк Павло Загребельний. Колега його Юрiй Смолич, спогади якого ще донедавна були чи не єдиним джерелом вiдомостей про 20 - 30-тi роки в українськiй лiтературi, досить прихильно схарактеризувавши багатьох тогочасних українських письменникiв, заявляв теж категорично: "I вже справдi зовсiм iнша рiч - Багряний. Зовсiм iнша тому, що по вiйнi, на емiграцiї, Багряний посiв одне з найвизначнiших мiсць помiж найбiльш запеклих ворогiв: утворив нацiоналiстичну партiю УРДП, став її лiдером та очолив УНРаду - так званий "уряд УНР у екзилi, останнiй петлюрiвський послiд на емiгрантському контрреволюцiйному загумiнку". Цiкаво, чи не правда? Є рацiя навести розлогiший уривок цiєї колоритної "Розповiдi..." Юрiя Смолича, навести без змiн i скорочень: так переконливiше. "Я пам'ятаю, як Багряний починав. Вiн подавав безперечнi надiї, якщо судити з поетичного роману "Скелька", який звернув на себе увагу тогочасних лiтературних керiвникiв i вивiв його автора в лiтературу. Багряний (справжнє прiзвище Лозов'ягiн) появився з Охтирки чи Богодухова на хвилi другого поколiння пожовтневої лiтератури. Був вiн з лiтературної богеми, до того ж у Харковi бездомний i якийсь час проживав у Вражливого - двома поверхами нижче пiдi мною у будинку "Слово". Я часто заходив до Вражливого - ми з Вражливим водночас захоплювались вивченням французької мови, грою на бiльярдi та полюванням. Якийсь час в квартирi Вражливого, - коли вiд нього пiшла дружина, - взагалi утворилося пристановище богеми: на столi в їдальнi постiйно ночував Плужник, на другому - Багряний, переночувати мiг взагалi кожний бездомний. Щовечора заходили Пiдмогильний, Ковтун, Сухомлин, ще хтось. Багряний рiдко бував "вдома" - був непосидючий, мав якiсь побiчнi знайомства й приятелювання. З'являвся вiн несподiвано - бушував, лаяв весь свiт i облягався спати на письмовому столi. Звiдтам, з того стола, його i забрано" ("Розповiдь про неспокiй триває", Київ, "Радянський письменник", 1969). Тепер надамо слово самому Iвановi Багряному, який в документi, що зветься "Моя коротка бiографiя", посвiдчив про себе таке: "Народився 1907 року 19 вересня (2 жовтня за новим стилем - Л. Ч.), в селi Куземин на Полтавщинi (Україна), в Зiнькiвському повiтi. В родинi муляра" Пiзнiше жив i виростав у мiстi Охтирцi, на Харкiвщинi. Освiта : спершу закiнчив церковно-приходську школу, в 1916 - 1920 роках вищепочаткову школу, потiм, у 1922-1923 роках, скiнчив Краснопiльську художньо-керамiчну профшколу, а з 1926 до 1930 року вчився в Київськiм художнiм iнститутi (колишнiй Всеукраїнськiй мистецькiй Академiї). Iнститут закiнчив, але до захисту диплома не був допущений через полiтичну "неблагонадiйнiсть". Бо саме в час вчання в iнститутi мав ще iнший фах - лiтературу, в якiй проявив свої антирежимнi, самостiйницьки, антикомунiстичнi настановлення. Як письменник i поет, належав до так званих "попутникiв", тобто письменникiв "непролетарських" щодо iдеологiї. Лiтературну кар'єру почав у 1926 роцi в Києвi, в журналi "Глобус" та "Життя й Революцiя". В 1929 роцi мав уже три окремих книжки i пiдданий совєтською критикою остракiзмовi, яко "антисовєтський" поет i письменник, "куркульський iдеолог". Початок остракiзму був покладений статтею марксiвського критика Правдюка в журналi "Критика" (число 10 за 1931 рiк, Харкiв) Органiзацiйно належав до лiтературної органiзацiї "Марс" (Майстерня Революцiйного Слова), що була органiзацiєю так званих "попутникiв" i куда входили найвидатнiшi письменники-"попутники" того часу: В.Пiдмогильний, Д. Фалькiвський, Б. Тенета, Б. Антоненко-Давидович, Г. Косинка, Є. Плужник, Т. Осьмачка. Також був приятелем найбiльш опозицiйно настроєних письменникiв i полiтичних дiячiв України в кiнцi 20-х рокiв - таких, як М. Хвильовий, Остап Вишня, М. Кулiш, М. Яловий, П. Христовий, О. Досвiтнiй тощо". Ми свiдомо навели "висновки" начебто фахових коментаторiв перед свiдченнями самого Iвана Багряного про себе. Його бiографiя густо пересипана вигадками як злонавмисними, що їх поширювали полiтичнi супротивники, так i наївно-безглуздими, що є плодами простодушного неуцтва. Ще матимем нагоду в цьому переконатися, але спиратись будемо тiльки на факти: iнакше мало що ми збагнемо у творчостi Iвана Багряного. I в його життєписi також. Отже, народився Iван Лозов'ягiн у козацькiм краю, де одвiку жиди гордi, вiдважнi, сильнi духом i тiлом люди, щохвилини готовi життям заплатити за свободу свою i своїх родакiв. До речi, невипадково ця прикордонна територiя породила стiльки видатних митцiв, адже творчiсть є прямим продовженням незалежностi. Пам'ять про героїчну боротьбу i жертовнiсть предкiв не вмирала нiколи в нащадках i рано чи пiзно втiлювалась у легенди, пiснi, поезiї... Тамтешнiх козакiв "упевнена рука змiцняла сивого Мазепу" (Є. Маланюк), не побоялись вони в одчайному змаганнi стати на бiк палкого гетьмана. Зiнькiвський полк, мiж iншим, охороняв Карла ХII, короля Швецiї. А розплатився з козаками за це росiйський цар Петро I, не лише постинавши голови, а й наказавши стерти з лиця землi села їхнi - разом з дiдами, дiтьми, всякою живнiстю. Як бачимо, тактику випаленої землi було випробувано задовго до XX столiття. Далi налягло поневолення, покрiпачення, задурманювання свiдомостi, послiдовне занижування морального, освiтнього, духовного рiвня "простих людей". I коли сталася, вибухла революцiя, що принесла неминучi змiни i великi надiї - разом, звичайно, з муками i кров'ю, десятилiтнiй Iван Лозов'ягiн це сприйняв не як iсторичну аномалiю, не як вiдхилення вiд верстової дороги вселюдського розвитку, а як єдино можливий порятунок для змученого, виснаженого українського народу - порятунок, бо тiльки таким, революцiйним шляхом сягнути можна було i соцiального, i нацiонального визволення. Тут не скажеш краще i точнiше, анiж сказав, сформулював це Iван Багряний у своєму славетному романi: "Вiн належав до того поколiння, що разом iз старшими прийшло зухвало в iсторiю й вiдчинило само собi й своїй клясi дверi грудьми, офiрувавши за те свою молодiсть зелену i буйну, ще майже дiтьми бувши. Отакий Корчагiн з "Як гартувалася сталь" Островського. Але не лiтературний, а реальний. Отакий романтик, хрищений в огнi й бурi революцiї й фанатично вiруючий в iсторичну мiсiю своєї кляси, але не за приписами офiцiйної полiтичної спекуляцiї й не в iм'я її iнтересiв, а за приписами свого серця й в iм'я iнтересiв свого народу. Того народу, що мусить бути гегемоном на своїй землi. А його кляса - його авангард" Звучить як манiфест. Так, i революцiю, i громадянську вiйну i пореволюцiйнi складнощi юнак сприйняв не як щось стороннє чи далеке, а як свою кровну справу - як вiдродження покривдженої ворогами України трудової. Це була воiстину його революцiя, його епоха, його суспiльство - не оновлене, а нове. I тому якось не вiриться в деякi факти, якими журнал "Україна" приголомшив своїх читачiв: йдеться про нiбито участь Iвана Багряного в "робiтничiй опозицiї" (за твердженням Олега Гаврильченка й Анатолiя Ткаченка). Неймовiрним це видається. "Робiтнича опозицiя" виникла 1920 року, а вже 1922 року на XI з'їздi РКП (б) її розгромили - ну, а якого вiку був тодi Iван Лозов'ягiн? Та й не це головне, а ось що: "загальна його настроєнiсть. Не виступав вiн тодi в ролi свiдомого борця з режимом. Навпаки, йдучи в лiтературу, досить рано - за звичаєм тих часiв, обрав собi промовистий псевдонiм: Багряний. Як Багрицький, Голодний, Первомайський, Свєтлов. Не грав, не догоджав комусь, не придурювався - щиро вiрив. Хотiв, намагався щиро вiрити. Хоча вже мав порахунки з "владою трудящих". 1920 року, в Куземинi, де Iван жив у дiда по матерi, 92-рiчного однорукого пасiчника... Втiм, Багряний згодом усе описав: "...одного дня надвечiр прийшли якiсь озброєнi люди, що говорили на чужiй мовi, i на моїх очах та на очах iнших дiдових онукiв, пiд наш несамовитий вереск замордували дiда, а з ним й одного сина (а мого дядька). Вони довго штрикали їх штиками i щось допитували, стрiляли в лежачi скривавленi тiла з пiстолiв й реготались...Вони всi гидко лаялись. Пiд старою липою посеред пасiки, коло iкони святих Зосiма i Савватiя все було забризкане кров'ю. Кров усе життя стоятиме менi в очах". Чекiстами були "якiсь озброєнi люди"! Вiра - i кров. Це полюси багрянiвського свiтовiдчування, i на цьому треба наголосити: воно багато нам прояснить у подальшiй його долi, отаке поєднання протилежностей. Вiн рано почав писати, ще в школi редагував рукописний журнал "Надiя", не просто мрiяв про лiтературну дiяльнiсть, а й дiяв, дуже рiшуче. О. Шугай у статтi "Через терни Гетсиманськрго саду" ("Лiтературна Україна", 6 вересня 1990 року) називає видану ще 1925 року в Охтирцi (пiд псевдонiмом I. Полярний) збiрку оповiдань "Чорнi силуети". Факт несподiваний, вражаючий. Але цiкаво, чому сам Iван Багряний про цю книжку не прохопився нiде i пiвсловом? Забув? Чи згадувати соромився? Щось не в характерi це Багряного. Правда й те, що вiн не мав доброго лiтературного вишколу, знав цю слабину, та не вельми нею журився. Впевненiстю i честолюбством не обдiлив його Бог. Майже одразу Багряний заговорив не лише вiд власного iменi. Була чи не була книжка 1925 року, та читачевi українському Багряний став вiдомий з публiкацiї поезiї у журналi "Глобус", де працював вiдповiдальним секретарем його земляк Б. Антоненко-Давидович. 1927 року Iван Багряний опублiкував у журналi "Всесвiт" два прозових твори- "З оповiдань старого рибалки" та "В сутiнках", їх на сьогоднi забуто, вони залишились поза увагою дослiдникiв - i даремно. В кожному разi, до другого оповiдання треба придивитися пильнiше: там уперше з'являється майбутнiй герой "Саду Гетсиманського", аltег еgо письменника - "зав. полiтосвiтою заводського комсомольського осередку, чубатий Андрiй", "гарячий Андрiй" В цьому портретi неважко розпiзнати автопортрет. Але що дiється з героєм! Разом з адмiнiстратором цукроварнi Iгнатом Соломоновичем той Андрiй приїздить у пiдшефне село читати лекцiї. "Одна мусiла бути по агрономiї, друга про мiжнародне становище - обидвi з дiапозитивами". Начальства, як водиться, немає - кого де шукати? Збiгаються селяни i... заходжуються прибульцiв бити. До того ж ненависть їхня обертається не стiльки проти Iгната Соломоновича, єврея, а проти Андрiя - проти "свого". Їх ведуть у сiльраду, i тут все розвиднюється: 1920 рiк, продрозверстка в цьому селi. "Тепер Андрiй не виправдовувався, бо добре знав, що не поможе, що сьогоднiшнiй випадок лише зачiпка. Так, так... корiнь зла десь там... коли вiн з братвою тут розкулачував... Скiльки рокiв пройшло, а пiзнав Смiян. О, хiба вiн коли забуде, нiколи. Хiба вмре...(...) О, нiколи вони не забудуть цього". Щасливий випадок, здається, рятує Андрiя: йому щастить втекти, i його переховує у себе в хатi секретар сiльради, який дiстає в пiтьмi "запилену карабiнку, обойму патронiв, мисливську рушницю - вибирай, заряжай". "Зарядили хлопцi i довго прислухались до найменшого руху". Не витримавши напруження i побоюючись за родину товариша, Андрiй вирiшує тiкати з села. Знаючи, що на нього чекають засiди. Вже за селом, коло останнього млина "з реготом на нього насiли". I побили до смертi. "Коли Iгнат Соломонович з'явився в лiкарню, Андрiй, тiльки що привезений, лежав нерухомо. Нi лиця на ньому, нi вигляду... Без всяких ознак життя"... Розв'язка цiлком трагiчна: безвихiдь, морок. Є сенс порiвняти це оповiдання з романом "Сад Гетсиманський": його герой, теж Андрiй, пройшовши крiзь пекло, не тiльки не зазнав поразки, а й пiднiсся морально, серцем посвiтлiв. Та все ще попереду. Тим часом Iван Багряний швидко набирав лiтературнi очки. 1927 року виходить у кооперативному видавництвi "Маса" збiрка вiршiв "До меж заказаних" (тобто заборонених). Деякi межi поет зумiв переступити, й ортодоксальна критика вiдреагувала негайно. 1928 року в рiднiй Охтирцi, з допомогою землякiв, завжди радих посприяти ближньому, надто коли за це вiддячено пляшкою оковитої, Багряний публикує поему "Аvе Магiа" На титульнiй сторiнцi стояло: Видавництво "САМ". Отже, Iван Багряний був, по сутi, батьком українського самвидаву. Поема описувала, живописала iсторiю нещасної дiвчини, що не з власної волi стала проституткою, народила сина, i от цей син тяжко вiд того страждає. Вiдомий вуспiвський голобельник Б. Коваленко схарактеризував усе чiтко: "порнографiчний натуралiзм (...) та густа домiшка слинявого сентименталiзму". Роздратував критика не так змiст, як присвята, яку варто навести: Вiчним бунтарям i протестантам, Всiм, хто родився рабом i не хоче бути ним, Всiм скривдженим, i зборканим, I своїй бiднiй матерi крик свого серця присвячую. А тих, хто ще сумнiвався, про яку матiр мовиться, переконував остаточно вступ, написаний як лист до друга: "Друже мiй любий! Прошу не називай мене поетом, бо це мене жорстоко ображає. Не iменуй мене поетом, друже мiй, бо поети нинi - це категорiя злочинцiв, до якої я не належав i не хочу належати Не iменуй же мене поетом, бо слово поет скорочено стало визначати: хамелеон, проститутка, спекулянт, авантурник, ледар... Не iменуй же мене поетом, мiй друже. Я хочу бути тiльки людиною, яких мало на свiтi, я хочу бути тiльки нею... Ударившись об мур пiдлостi, вифарбленої в красивий колiр, i вiдскочивши вiд нього, я покотився в протилежний бiк. I тепер уже не знадить вiн мене i не вдарюся я об нього, бо це дуже боляче. Проте я де шкодую-так мусiло бути. Це наука (...) Ти збентежений! Так-так, це ж виходить за рямцi твого розумiння. Не турбуйся, це ж просто: ти кажеш "Обминай те камiння, будь гнучким, будь липким, улесливим, запобiгливим i, головне, будь покiрним - i ти будеш щасливий". Це кажеш ти, що маєш титул редактора... Ну, а я кажу: "Ходи тiльки по лiнiї найбiльшого опору i ти пiзнаєш свiт. Ти пiзнаєш його на власнiй шкурi. А пiзнавши свiт, ти пiзнаєш себе i не понесеш нiколи душу свою на базар, бо вона буде цiннiша за Всесвiт, i не буде того, хто мiг би й купити. Пробував i я ходити по-твоєму i як ходять iншi, i не зумiв. Це гидко. Це бiльше нiж гидко. А гидше те, що такi та шукають сучка в оцi твоєму". Наступна поема Iвана Багряного "Комета", яку автор надiслав до журналу "Глобус", потрапила не до редакцiї, а до спецiалiстiв з ГПУ, що безпосередньо зайнялися Iваном Багряним. Що ж їх занепокоїло? Дати вiдповiдь нам допоможе бодай одна строфа: Звiдкiль вiтри iсторiї гудуть- Чито iз Заходу, чи просто десь iз Сходу? Iз Кобеляк гудуть, мiй друже Паперов, Iз Кобеляк гуде той вiтер неспокiйний. Колись вiн сам за все промовить слово, Колючий, неминучий i постiйний. Читачевi невтаємниченому треба пiдказати, що заштатнi Кобеляки були мiсцем народження Української комунiстичної партiї, яка вже вважалася нацiонал-ухильницькою, а значить, контрреволюцiйною. Тобто ГПУ мало пiдстави зацiкавитися творчiстю й особистiстю Iвана Багряного, як кажуть, впритул. 1930 року поет - цiлком офiцiйно - опублiкував у харкiвському видавництвi "Книгоспiлка" iсторичну поему "Скелька" - чи не найпершу в українськiй радянськiй поезiї (в усякому разi "Марину" М. Рильського Iван Багряний випередив за кiлька рокiв). Скелька - то назва села, що сосiдувало з Куземиним i Грунем (звiдки походять, мiж iншим, брати Губенки - Василь Чечвянський та Остап Вишня). В основу поеми лягла мiсцева легенда про те, як у XVIII столiттi селяни, вчорашнi козаки, доведенi до вiдчаю здирством, насильством, брутальнiстю колонiзаторiв, знищили росiйський монастир, оплот русифiкацiї й покрiпачення. Журнал "Критика" друкує статтю О. Правдюка пiд недвозначною назвою "Куркульським шляхом": "Своїм виступом в "Аве Марiї" Багряний довiв, що вiн не тiльки не мириться з радянською дiйснiстю, а й має намiр боротися проти неї, змiнити її. Ця сама тенденцiя вельми виразно вiдбивається i в "Скельцi". Багряний у всiх iсторичних процесах 17 - 18 сторiччя бачить лише одне: нацiональне поневолення України". I далi: "Тут все скеровано проти росiйської церкви на Українi та проти колонiзацiї України росiйським царатом. Але не в цiм лежить центр ваги та полiтична спрямованiсть цього твору. Вiн лежить, деiнде i сягає далеко далi... Автор - знаний своїм езопiвським стилем i тут вiрний собi- цiлком прозоро i єхидно включає раз-по-раз свою iсторичну тему в сьогоднiшню дiйснiсть окремими натяками..." Гучний скандал, страшнi звинувачення. I все-таки то була ще "пристрiлка" - без "оргвисновкiв". Судячи з усього, Iван Багряний мав би нарозумитися й повестися обачнiше. Але не той був темперамент - i виховання не те. Всi, хто зустрiчався з Iваном Багряним, усi в один голос твердять, що вiн "базiкав", "молов язиком", "був необережний у висловах". Усi одностайно пiдтверджують: "вiн нiчого не боявся". А чого б i кого б вiн мав боятися, вiн, який трактував себе як повновладного i законного господаря своєї країни? I не криючись декларував, як от у поемi "Комета": Поети-євнухи у наш двадцятий вiк! Звичайно, не усi i не на всiй планетi. Я лиш всього про землякiв моїх- Лише про них-про євнухiв-поетiв. Родившись з крилами, не вчилися лiтать,