цем змiст тих слiв? - думав Григорiй, - Нi, ясно". Проспiвавши, мовчали. Потiм Наталка зачинала своя улюблену: | Ой, летять-летять Два соколи через сад... Грицько вторив, i його лагiдний тенор, як той сокiл, вився коло дiвочого сестриного голосу. Гарно. Старий Сiрко послухає-послухає, скрутне головою задоволено i сам пiдтягує. А кiнчали вони неодмiнно пiснею про мисливця. Це тутешня, зеленоклинська. I знаменита вона тим, що її тут спiвають усi i кожен по-своєму - українцi, москалi, бiлоруси i навiть тунгузи. I у всiх вона виходить однаково гарно. Химерна пiсня. Спiвається в нiй про мисливця-молодця, що ходив-бродив по лiсах, на конi їхав тайгою та й побачив, як на травi спала красуня дивна. Та й як вiн з нею повiвся по-лицарському. I мотив у нiй особливий якийсь, своєрiдний. Спiвали її Грицько з Наталкою трохи жартiвливо. А як доходили до слiв, як той стрiлець Задрижав, з коня упав. - Боже мiй, голубонько! - Тихо проказав... Наталка додавала: - I Богу душу вiддав. I щиро дивувалась: - А чого ж вiн з коня упав? I чого то вiн так задрижав, що аж гепнувся? Убився, мабуть, ажи? Грицько смiявся, але пояснити не мiг, чого то так, бо й сам не знав, як то можна з коня впасти, побачивши хоч i вродливу дiвчину. - Либонь, їздити не вмiв або ж був випивший, - висловив здогад, пригадавши, як той придуркуватий i п'яний Радiвон все їздив на конi задом наперед та все падав. __ _Заколот i капiтуляцiя_ Григорiй носив у серцi ту хворобу, що його напала, - кохання до химерної лiсової дiвчини Наталки - i боровся сам з собою. Кохав, але... здається, безнадiйно. Отим-то й воював з тiєю хворобою з усiєю наполегливiстю тверезого розуму. Вiн кликав його на допомогу, той тверезий розум, i всю свою мiцну вдачу й учиняв сам над собою суд. Розум повставав проти серця: - Галло! Гей ти, дурний шматок м'язiв! Що ти ще тут маєш говорити? Май глузд! Чи ти собi здаєш справу, хто ти i що ти? I чи ти ручиш за завтрашнiй день? I чи ти маєш право ставити на карту щастя iнших?!. Галло, май совiсть! Егоїзм твiй - то твоя приватна справа. Мовчи! Замри! I не надокучай менi, будь ласка, бо... Серце утiкало до водоспаду. Григорiй нiс його туди i там просиджував цiлими годинами. Як на судi. Тверезий розум - за прокурора. Та гай-гай... Хоч серце нiби й згоджується з тим, що каже розум, скоряється, але вiд того не перестає, задушене грубою силою, потихеньку квилити. Борюкався сам з собою, не знав, як бути. Пiти уторованим шляхом i добиватися приязнi, залицятися, зваблювати, задурювати вiн не смiв i не мiг. Та й ба, всi засоби з випробуваного запасу всесвiтнiх залицяльникiв тут були б безсилi. Це не та людина, це щось iнше. Вiдтодi, як вiн з першого ж дня опiкся, вiн бiльше не насмiлювався. Вона ж... Вона - так йому здавалось - навiть у голову собi не клала того, що з ним дiялося. Вона - дитя ще незайманого спокою. Вона, здавалось, навiть не розумiла, що воно таке, те кохання. Та й потiм - що вiн їй i хто вiн їй? I навiщо вiн їй? З його становищем вiн просто не мав права. Хто вiн? Вепр, що сховався в хащах вiд мисливцiв. Без права на життя, без пашпорта. Вепр! Завтра його наслiдять, i треба буде кидатись напропад, ламаючи кущi головою. Або йти грудьми на видиму смерть. I якби дiвчина вiдповiла на його почуття, то це було б велике нещастя для обох. Отак вiн терпiв. Але коли б йому запропонував хто покинути це все i пiти геть, вiн не схотiв би, та й навряд чи змiг би. Нi, свiдомо не схотiв би. Бо вiн був щасливий бiля неї. Вiн вiдчував, як у нiм кипiла i вирувала кров вїд самого звучання її голосу. Голос той вiдгукувався у нiм дивним, багатим вiдгуком, з болем, з мукою. I це було щастя. Болюче, але велике, майже недосяжне для розуму щастя. I розум капiтулював. Слухаючи, як шумить водоспад, вiн пригадував його назву, пригадував чарiвну легенду про дiвчину-удегеєчку i кепкував похмуро сам iз себе. "Отак би й тобi теж... Тiльки якби ти став водоспадом, то не мрiйна вода б ллялась, а, далебi, камiння падало б". _Мавка_ Спостерiгаючи зовнiшнiй свiт, Григорiй в цiм намагався забутися, особливо в години дозвiлля. Мавши вроджений нахил до спостережень, виросши серед природи, вiн мав в тiм велику втiху. Рослинний i тваринний свiт цей ховав у собi багато такого цiкавого, невичерпного, кожен день вражав все новими несподiванками. Особливо цiкаво було спостерiгати життя звiрят i птахiв. Григорiй мiг лежати, притаївшись десь межи колодами, годинами i дивитися, як пiд крутим берегом в кам'яних розсипах клопочеться горностай - такий смiшний в лiтнiм убраннi, рудувато-бурий, як старець, порiвняно з пишним зимовим своїм строєм. Вiн вибiгав з щiлини десь i шнирив межи камiннями, ворожив щось бiля купки наритої черв'яком землi, вилазив на корiння i бiгав по нiм сюди-туди. Щось вiн там господарював... Григорiй пригадував все, що знав колись з зоологiї, ботанiки та орнiтологiї, i намагався знайти всьому пояснення, пiдвести пiд всi явища, а особливо пiд поведiнку звiрят та взаємини мiж ними достатньо законне обгрунтування. Пригадував теорiю рефлексiв Павлова i шукав у всьому закономiрностi та смислу. Часом назирцi йшов за козулею (сарною) з малим козенятком, стежив за ними геть цiлi кiлометри, посуваючись, мов тiнь, од дерева до дерева, од куща до куща, намагаючись пiдглядiти, як те козеня почувається на цьому новому для себе свiтi. Особливо цiкаво було, як те козеня натрапило на жабу i стало над нею, розкарячивши ноги; довго дивилось на неї здивовано, витрiщивши свої наївнi очi з довгими вiями, такi, як часом бувають у гарної дiвчини; далi не втерпiло i лизьнуло жабу язиком. Зовсiм як мале дитя. Жаба пiдскочила, мов опечена, а козеня ще дужче! Почало високо стрибати на мiсцi - чи вiд здивування, чи вiд шаленого ентузiазму... А раз, никаючи отак далеко вiд заїмки, понад рiчкою, натрапив на слiд полоза. Про цю велетенську гадюку з сiм'ї давунiв вiн багато читав i чув, але не бачив. А тут враз натрапив. Власне, натрапив на суху шкiру, так званий "виповзок", що лежала, як величезна панчоха, межи гiллячям. Сам полоз, очевидно, був десь поблизу. Це тут вiн, линяючи, скинув своє старе убрання, а сам, напевне, десь тут i живе, бо таку операцiю вiн проробив рано по веснi бiля того мiсця, де зимував, тобто бiля домiвки. Зашарудiла трава i загойдалася в напрямку до рiчки. Григорiй кинувся назирцi, намагаючись обiйти... Щось шелеснуло i плюснулось в водi. Завмерло... Обережно, тихесенько, щоб не злякати, розсунув кущi i перехилився. I враз нiби його хто нагло вдарив пiд серце. Аж дух захопило. Захвилювався, розгубивсь... ...На каменi, по тiм боцi, зiгнувшись, як лозина, i мерехтячи на сонцi голим тiлом, стояла мавка i викручувала мокру косу... Вода плюскотiла, збiгала срiбним струмочком. Наталка! Гола i дивна, як мавка лiсова. Вигиналась, сяяла блискучими росинками на тiлi в сонячнiй купелi... Григорiй враз заплющив очi, круто повернув i - геть! Геть!.. Швиденько, як злодiй, пiшов. Нi, втiк... Боже мiй! Як же де вiн так! А що, як вона бачила? Йолоп! Iдiот! I довго блукав по околицi. У висках товклася кров, гуготiла. Блукав i не наважувався йти до табору. Аж поки не почали його кликати. Чути було й Наталчин голос. Приклавши руки ,до уст, вона змагалась з Грицьком, кричали вдвох - один; грубо, друга - тоненько, насмiшкувато: - Iнженере!!! Агов! А як снiдали, Григорiй намагався не дивитись на Наталку, намагався зосередитись на їжi. Але нiяк не мiг зосередитись. Дививсяi на руки, а в очах - мавка викручує косу i мерехтить... Насуплювався i не дивився туди, де була дiвчина. Сидiв, як на гарячому. А Наталка навпаки - весь час пильно поглядала на нього чистими очима. Аж якось зустрiлася поглядами... Григорiй почув, як у нього душа похолола; почервонiв. Наталка подивилась якусь мить мовчки - i одвернулась. Невже вона бачила? Але нi. Не може бути! Очi в неї не такi. Чистi, задумливi i наче здивованi.. - Ти не хворий, синкуї - спитав батько, помiтивши, що Григорiєвi щось не теє. - Нi, нi... то так... Згадалась дурниця одна... - А ти не думайi. Хай йому хрiн. Хай Ленiн думає. - Та вiн же, тату, вмер давно, кажуть, i в мавзолеї лежить. - Отож, що лежить. Йому тепер нiчого робити, то хай лежить та й думає, бо є над чим. Смiх. Увечерi того ж дiня вони втрьох сидiли на колодi, що лежала через рiчку, як кладка, супроти хати. Григорiй на прохання Грицькове похмуро розповiдав про iншi краї, про iншi лiси, про степи широкiї, як море. Про весну з жайворонками, з солов'ями, з зозулями, з одудами та з безлiччю iнших спiвучих пташок. Про перепiлок у пшеницях, про всяку всячину, що за нею так стужилося його серце, i жартома iмiтував пташиний спiв. То кував зозулею, та так, що аж старий Сiрко вийшов з хати, здивований. То бив перепелом, то одудом, а то вдавав соловейка. Трохи не так, але дуже подiбно. Наталка поглядала збоку, чудувалась, але не вiрила, щоб так птахи спiвали. То чого ж вони тут не спiвають так? Лише - "чи пить, чи не пить?". Грицько схопився i подався геть, щось згадавши. Григорiй замовк. Враз почув себе безпомiчним, залишившись на самотi з дiвчиною... Слухав, як йому гуде в висках, а серце стукає, як колись уперше на велелюднiй залi перед промовою. А коли обiзвався, сам не впiзнав свого голосу. - Наталко, - мовив потиху. - Чого ти така? Дiвчина зиркнула спiдлоба, нiби холодною водою облила. - Яка ж я? - Нiколи й не обiзвешся до мене, все наче сердишся... Вiдчував, що говорив дурницi. Вона не зразу вiдгукнулася на це - мовчала, спустивши очi. А потiм обiзвалась: - Чого б же я сердилась? Ще що вигадай... Сидiла, обiпершись рукою об колоду, i та її рука була близько вiд Григорiя. Вiн обережно, нiби не навмисне, присунув свою руку. - Ет! - скинулась дiвчина нервово i вiдсмикнула руку. А потiм скочила на ноги i швиденько пiшла геть. Коли вона зникла, Григорiй пiшов понад рiчкою, так, без мети. Потiм залiз у воду, занурив голову... Хотiв так себе заспокоїти. _В гирлi Мухенi_ Пантовий мiсяць кiнчився. Пролетiв, як день. Стали збиратись назад. Прощай, падь Голуба. Щастило нинi, дай Боже й на той рiк! Сiрко з Наталкою посiдлали конi, нав'ючили, впакували панти i, доручивши все останнє хлопцям, поїхали. А Грицько з Григорiєм, дiставши вiдповiдний наказ, зробили сплiток - невеликий плiт, поставили на нього чотири кадовби з солониною, прип'яли ззаду байду, напакували її сiном, напнули зверху намети i попливли вниз рiчкою Мухенею. По трьох добах безперервної плавби, пiсля безлiчi дрiбних i бiльших пригод дiстались до гирла. Там, де впадав Мухень в Амур, стояв заготiвельний пункт "Дальзаготхутро". Завiдувач - рудий вусатий дядько на прiзвище Мокiєнко - забачив їх ще здалека, впiзнав Грицька i вже скiрився назустрiч: - А, будь ти турецький!.. А це хто? - Брат у других, Григорiй, - познайомив Грицько. Бiльш Мокiєнко i не розпитував. Тут не заведено дуже цiкавитись, їм-бо, кiнець кiнцем, байдуже. Будь ти хоч султан турецький, аби путня людина. Мокiєнко був з людей старого гарту - гостинний i привiтний, з чуттям власної гiдностi. Сiрки були i не його контрагенти, однак Мокiєнко, знавши добре Сiркiв (колись дружком був на весiллi), шанував їх i охоче взявся виконати доручення, допомогти. Йому залишили м'ясо, щоб вiн повантажив його з першим черговим пароплавом угору, на Хабаровськ. Кадовби заднили. Мокiєнко винiс чорнило та квач, i одразу ж за маркували вантаж - написали, куди, кому, що i вiд кого. Потiм виписали ще й накладну, як належить, i залiпили в пакет, зазначивши в нiй те саме, що на кадовбах, ще й iншi подробицi. Це вже Мокiєнко, - вiн був акуратний i хоч писав, як курка лапою, i не любив взагалi писати, та любив вiдвантажувати. А тут ще треба було прислужитись приятелевi. Так хлопцi виконали батькову умову з ОКДВА, вiдправили м'ясо. - Блюхеровi за гвинтовочку! - смiявся Гриць. - Мокiєнко допильнує. Сам вiн "висуванець" з мисливцiв i бiльш любив сам промишляти, анiж сидiти на цiй "факторiї". В нього хлопцi заночували. Мокiєнчиха - лiтня жiнка, привiтна й весела - добре шанувала гостей. Та все розпитувала про домашнє. А їй, бач, нудно. Сини десь на пантовцi, дочка у Владивостоцi на курсах хутряного крамознавства. Мати показувала хлопцям, пишаючись, доччинi фотокартки: весела, чорнява дiвчина (в матiр удалася), то в мисливськiм убраннi, то в пишнiй оленячiй досi (виставила нiс i пряде очима), то в городському - панна хоч куди. Мати пишалась, а нишком витирала сльози: - Боже, де той Владивосток! Мучиться дитина з тими науками. Бурчала на "старого", що задумав "занапастити дитину". Крiм хлопцiв, на заготпунктi ночували ще два цiкавих типи. Цiкавi тим, що були п'янi i все розповiдали один одному (бо Мокiєнкам давно вже набридло слухати), як вони вчора увечерi стрiляли i як їх ведмедi "мало не поїли". Один з них був голова гольдяцького мисливського колгоспу iменi Хагаєвича, з р. Хунгарi, росiянин, на прiзвище Судаков. Другий - з-за Амуру, з рiчки Анюй, - голова якоїсь сiльради, Тищенко Макар, українець. Обидва дебелi, мiцно збитi, обидва "не любили випити", тiльки один - Судаков - низенький, забайкалець з походження, другий - здоровенний амурець, лубенець з походження. Вони щирi приятелi, хоч роздiляла їхнi хати тут територiя, на якiй могла б вмiститись цiла, скажiм, Польща. Приятелi, бо й Судакову серед гольдiв нудно, i Тищенковi на Анюї, де його держава (сiльрада) простяглась на яких чотириста кiлометрiв, а в нiй лиш двiстi чоловiка пiдданцiв, i розкиданi так, що дiдько їх знайде, коли, скажiм, треба край випити, - теж невесело. Радi, що зустрiлись, вони закубрячили. Але почали не тут. Вони, бач, ходили по нетрях i скрiзь шукали лiтака. Такий наказ вийшов - усiм шукати. А як то робота марудна (знайди його, де вiн упав у цiй проклятiй гущавинi), то вони ходили i, де тiльки були добрi люди, - там i пили медовуху або спирт. I хоч людей було рiдко, зате пили подовгу, - пробували, в кого мiцнiша. Отак учора надудлились в кривого Терешка, вони... "iшли собi на смерканнi i шукали лiтака". - Коли гульк, - оповiдав Тищенко, - стоять? Чорнiють! Лишенько - ведмедi! Ми за бердани - i давай поливати. Били, били... таку стрiлянину зчинили! А далi я й питаю: "Судаков, скiльки дураков?" - "Два!" - каже Судаков. Бо ми ж тiї пеньки так порешетили... Судаков притакував п'яно головою: - Верно, Макаруша!.. Ето i єсть головокруженiє от успехов... Стрєльньом-ка! I вони "стрiляли", черпаючи спирт просто з туязя. Уранцi хлопцi вирушили назад, вгору по Мухенi. А дiставшись до вершини, уже пiшли пiшки додому. Тiєю самою стежкою. Григорiй прагнув скорiше додому. __ _Роздiл восьмий_ _ОСIНЬ У ТАЙЗI_ _Коли достигає виноград_ Непомiтно минало лiто. Промайнуло, як один погожий день, i надходила осiнь. Золота осiнь, коли достигає виноград у тайзi, коли набряклi червоним соком грона його обтяжують лози, випромiнюючи сонце увiбране в себе i вiдбите в блискучих росинках. Пiсля пантування хлопцi пробули вдома лише п'ять днiв, то й тi п'ять днiв косили траву на старiй пасiцi, кiлометрiв за десять, "за харч", мовляв Грицько, кепкуючи. А накосившись досхочу, Грицько з Григорiєм вибули вдвох на верхiв'я рiчки Iман. Старий з дочкою порався вдома на пасiцi - брали мед. А потiм зiбрався везти панти та й дещо зробити для осiнньої й зимової "кампанiї": то умови поскладати, то взяти авансом шкiри, чобiт чи там ще чого. А хлопцям звелiв з'їздити на Iман та й поробити все, що треба. А що треба, то вже Грицько знає. За цi днi вдома Наталка ще бiльше наче зчужiла - сторонилась Григорiя. Чи то зумисне, чи то так виходило, але все десь обминала i була якась задумана, сумна нiби. Тож Григорiй зрадiв нагодi помандрувати десь подалi. Хай, може, воно в нiм уляжеться, лихо оте його, хвороба ота. А коли хлопцi вiд'їхали, забравши з собою Нерпу з Рушаєм, Наталка стала ще сумнiша. Iнодi така сердита, що навiть на Заливая гнiвалась. Заливай лишився вдома, хоч поривався був разом з iншими побiгти, та господиня його не пустила. А подеколи на неї несподiвано находило, i вона дурiла чи пустувала, як мала дитина. Стрибала з Заливаєм на рiчцi по камiнцях, поки котресь не плюхалось у воду з усього розгону; гуляла з ним у палочки-стукалочки, а то й стрибали разом через високу лату наввипередки. Чисто дiвча мале. Або ставала на колоду i, приклавши руки до вуст, викликала мавок у горах, дражнилась, - кричала дзвiнко i дослухалась, як її голос повторювався безлiч разiв. Заливай i собi гавкав, а йому вiдповiдало кiльканадцять псiв одразу. Здивований пес аж поривався туди, щиро переконаний, що це з ним перегавкується цiле собаче товариство. А то десь зникала на цiлого пiвдня - десь лежала чи блукала в лiсi, а приходила з вогкими очима i тиха така, слухняна, лагiдна. Мати бачила все, дивилась на дочку пильно, зi смутком, але нiчого не говорила. Розумiла - дiвчина на порi, от i нудиться. Такий вiк дiвочий. Сама не знає, чого їй треба. Теж була такою. А раз мати запропонувала їй: - Може б, ти, доню, поїхала до тiтки в Київ та погостила. (Така думка - там i хлопцiв, i дiвчат доста, хай покрутиться межи людьми, подурiє). Пам'ятаєш, як ти їздила торiк улiтку, саме оце, як виноград достигав? Наталка обiйняла матiр i засмiялась: - Нi, мамо! Чого я там не бачила? Я хочу бути коло вас. - Вiдколи це ти стала такою мамiйкою? - Отак! Чого це думають всi, що я така сердита та негарна? Хiба я така, мамо? - Та нi. Тiльки ж i не мамiйка ти. - А от i мамiйка! Менi iнодi вас так шкода. От ми їздимо та й їздимо, а ви самi вдома. I скучаєте, ажи? Як i я iнодi без вас... - Дитино моя хороша, - радiла мати. - А може, таки поїхала б до тiтки? - Нi, нi, мамо! Нi, ой нi, нi! I обiймала матiр, i обертала навколо себе. __ _Весела робiнзонада_ А хлопцi їхали собi на пiвдень схилами Сiхоте-Алiня. Їхали довго (чотири днi), поки не прибули на мiсце. Крiм рушниць, харчiв тощо, мали при собi ще двi коси примкнутi. Там, де в Iман впадає широка та буйна притока Араму, нижче рiчок Улахези та Санчихези, стояв на невеликiм джерелi невеликий барак. Це давня Сiркова заїмка. Тут хлопцi й отаборились. I жили собi безжурно, весело. Як два Робiнзони. В тайзi була пустеля щодо людей, - на сотнi кiлометрiв не було нiякого житла, хiба, може, де живий який манза-звiролов. Лише за сто кiлометрiв угору було селище старовiрське, невелике, хат на десять, що звалось Диди. "Хто куди, а я в Диди" - жартував Грицько. А вниз - до самої залiзницi майже, - пустеля, на цiлих двiстi кiлометрiв. Там, нижче на Iманi, багато лiсозаготiвельних баракiв, але влiтку вони пустують, i лише зимою набивається туди люду. Але то там. А тут i взимку пусто, лiсозаготiвлi сюди не доходять. Хiба тiльки яка експедицiя проїде вгору, або старовiри по льоду поїдуть вниз до мiста Iмана. А нетрi тут первiснi i незайманi, як, далебi, нiби в цiлому Зеленому Клинi. А рослиннiсть як у субтропiках, думав Григорiй, спостерiгаючи флору. Вiн пригадував географiчну карту, i виходило, що вони десь на рiвнi Сочi або Севастополя. Отут i жили. Нiкуди не квапились, пеклись на сонцi, годували комарiв та гнуса, ловили гачком рибу (для смiху), стрiляли качок iнодi для стрiлецької вправи. Качок було тут чимало. Насiдають рядочком на смужцi рiнi, межи бистрою водою та кущами, i пишаються. Котрi були ближче, хлопцi не чiпали, не цiкаво, котрi далеко, метрiв за триста - чотириста, - стрiляли "всидячку". Особливо цiкава була качка, так звана клоктуша - японська качка, дивна своїм оперенням. Так i жили, тiшились. А межи цими дiлами так, для розваги, виконували батькiв наказ, - косили сiно по сопках, по галявинах над Iманом i заготовляли с а м о л о в и, - пастки такi. А як у них календаря не було i поспiшати було нiкуди, бо в шию нiхто не гнав, то вони й не квапились. Накосившись або нагрiбшись, сидiли вдома, проти сонця голяка i стругали химернi палички з зубчиками та плескатi кiлочки з зарiзами. В цiлому два таких кiлочки i прутик становили пристрiй, т. зв. тунгузьку насторожку. Проста i воднораз так хитро придумана, що аж дивно. Склади два кiлочки, поклади межи ними прутик з вирiзами, а тодi пiдстав пiд колоду - колода, пiдперта цим пристроєм, стоїть i стоятиме хоч рiк; та досить торкнути за прутик, як кiлочки розпадаються i колода падає. Це тунгузька плашка. Зручна тим, що кiлочкiв можна наробити цiлий мiшок i носити з собою, а колод уже в лiсi досить. Яку хоч пiдiпри, - i вже тобi самолов. Знай тiльки, де поставити та як i чим наживити. А то ще є "кульомки", але їх треба робити на мiсцi... Це все для дрiбного цiнного хутряного звiра i такого, що рушницею в цiм лiсi його не добудеш, як от колонок, с о л о н г о й, куниця, харза (сестра куницi), горностай тощо. А заготовляють i кладуть на мiсце цi всi причандали заздалегiдь, ще з лiта або з ранньої осени, щоб вони там облежались, щоб набрали мiсцевого духу, щоб потiм звiрок не сахався, як самолов наставлять. Це все розповiдав Грицько своєму помiчниковi, щоб знав, що й до чого. Робота була не важка, харчi добрi, - тож хлопцi жили собi, як на вiдпочинку. Днi спершу лiчили, робили затiски, потiм збились i вирiшили чинити за дiдiвським правилом - "врем'я само покаже" та "якось-то воно буде". Настругавши паличок доста, щодня сiдлали конi й їхали непрохiдними нетрями, де сам дiдько ногу зломить; у вiдповiдних мiсцях вирубали метровi товстi колодки, розколювали їх i так клали, зверху клали набiр паличок, а на деревi, поблизу, робили добру затiску. Так помалу зробили рейд кiлометрiв на сорок. I нарозтикали таких паличок та наробили затiсок до лиха. Затiску од затiски видно. Оце й дiло в них. Так не оглядiлися, коли минув мiсяць - надiйшла уже справжня осiнь, з прозорим небом, з ранiшнiми морозами, з iнеєм на травах, з павутинням на всьому. Достиг виноград i хлопцi щодня набивали оскому так, що не могли нiчого їсти. __ _Бог кохання_ А в нетрях уже ревiли iзюбри. Надiйшла золота пора - пора кохання. Могутнiй дивний бог вийшов на золотi, осяянi вечiрнiм сонцем бескеття, i в рожевiй iмлi надвечiр'я оголосив її прихiд - просурмив на всi чотири сторони i стоголосi луни рознесли той клич по всiх усюдах: "Любiться! Шалiйте! Божеволiйте! Бийтеся за неї - за любов! Протинайте один одному груди! Ламайте костi, збивайте роги!.. I берiть, берiть тих мрiйнооких самиць за правом сильного! Любiтесь! Множтесь!.. Слава хоробрим! Слава сильним!" I котились стоголосi луни, реготали потужно в нестямi бескеття. Ревли iзюбри. Мiсячними вечорами, млосними ранками, тьмяними, мрiйними надвечiрками. Шелестiли нетрi, тамували шаленi вибухи нестримної жаги i охороняли бої лицарськi та смертельнi змагання за право на любов. I лиш рев котився далеко - десь з хряском билися вогненнозорi коханцi i дивилися на них грацiйнi самицi, чекаючи, поки проллється кров, i гордий, нетерпеливий, шалений вiд пристрастi переможець пiдiйде без заперечень... Чекали й тремтiли, готовi. Хвилювались. По нетрях, по бескеттях ходив бог з золотою сурмою, бог кохання. Затикав Григорiй вуха, а бог сурмив, сурмив у них. Ранками i вечорами Григорiй просиджував цiлi години, впиваючись вiдголосками тiєї стихiї. Було йому тужно. I кипiла в ньому кров. I хотiлось йому стати i заревти, потрясаючи все, викликаючи свою долю до бою, i поламати її ребра, потоптати її ногами. В лютiм нападi помсти розтрощити її... Думи пливли, як плине вода в широкому Iманi, - гомонить срiбними голосочками, плюскотить, воркоче нiжно, вабить, вмовляє, кличе i утiкає, ховається в iмлi. Над падями, над кряжами стеляться тумани, нiби там ходять дiвчата i напинають намiтки, хочуть затулити мiсяцевi очi, - нехай не дивиться: грiх! Давно було пора додому, i вони були б уже поїхали, бо, мабуть, батько бурчить уже там, та Григорiя вкусила гадюка, як босi складали сiно, - тож вони мусили ще лiкуватися. Грицько перелякався був, сам Григорiй теж розгубивсь, але не показав цього. А вкусив щитомордник - страшна, отруйна гадюка. Перше, що Григорiй зробив, це пiймав щитомордника i розчавив його. А потiм став випробовувати всi будь-коли чутi засоби - такi вiдомi серед усiх тих, кого гадюки нiколи не кусали. Перше - перев'язав ногу ременем вище колiна так, що вона за яких п'ять хвилин геть посинiла, як печiнка, аж Грицько перелякався, а з виразки виступила крапелинка кровi. Потiм на команду Грицько вiдкрив патрон i насипав на ранку цiлий заряд пороху, але запалювати вагався (ану ж, як одiрве геть ногу) i одмовляв вiд цiєї, хоч i вiрної, але тяжкої операцiї. Зiйшлись на тiм, що Григорiй половину пороху струснув, а половину таки запалив. Йому i в очах потемнiло вiд спалаху. Але нiчого, не кричав, лише трохи зблiд. Почекали трохи. Нога пухла далi й болiла, головне, вiд того, що набрякла вiд перев'язу. Не мавши засобiв, Григорiй, керований зухвалою, але глибокою вiрою в те, що його нiщо не бере, не брало, то ж не вiзьме й тепер, - наклав на ногу компрес i розпустив ремiнь. I клали сiно далi, але вже повзувались. До вечора нога так спухла, що Григорiй не мiг ходити. Другого дня було гiрше. Григорiй блював, нiчого не хотiв їсти, але їв через силу. Грицько був в одчаї, вимагав негайно їхати, але Григорiй заспокоював i тримався спокiйно сам. Чотири днi воював органiзм з отрутою. Це була цiла трагедiя для Грицька - спостерiгати i не мати сили якось допомогти. Вiн висував силу проектiв - їхати в Iман, їхати назад, з'їздити до Диди до знахарки - i хотiв все негайно здiйснювати, та товариш спокiйно, але рiшуче забороняв. Кепкував. Наказував. I Грицько, хлопець неабиякої крутої вдачi, скорявся. Упевненiсть i добрий настрiй друга його заспокоювали. Кiнчилось тим, що Григорiй був правий - нiякої халепи з ним не сталось. Ще чотири днi - i вiн цiлком видужав. Проте багато днiв вони змарнували. __ _Коли вирує кров_ Хлопцi надумали були вже збиратися додому, як тут прибiг Заливай, а слiдом за ним приїхала... Наталка. Кiнь пiд нею був мокрий i аж тремтiв, - тож гнала без сталого вiдпочинку, без зупинок, либонь. А сама... сама була спокiйна. Побачила iце здалеку, що хлопцi живiсiнькi, i була спокiйна, весела. А до Григорiя навiть байдужа. Не наближалась до нього, уникала зустрiчатися поглядами. Їхавши назад, зупинились на Бiкiнi, там, де вiн, склавшись iз безлiчi струмочкiв, тiк уже широченькою рiчкою. Тут стояв курiнь. Тут днювали. Натрапили на барсовий слiд i ходили полювати, залишивши усiх собак вдома. В гущавинi на такiм полюваннi собаки зайвi - заженуть десь, i не вглядиш. Думали так заскочити. Довго нишпорили, але без наслiдкiв. Так i облишили. Зате натрапили на цiкавiше... Уже сонце похилилось на захiд i заходило надвечiр'я, як вони сидiли потомленi на колодi в гущавинi перед великою галявиною. Вiдпочивали. Сидiли мовчки. Десь далеко сурмив iзюбр, i луна котилася нетрами. Вiн починав з низької ноти i пiдносив її дедалi вище, до шаленого боевого реву-виклику. А у вiдповiдь - тiльки луни. Григорiй сидiв поруч з Наталкою, У нiм вибухло те, що вiн був приспав уже. Вибухло з дикою силою, заболiло, застогнало, та вiн сидiв i мовчав. Слухав, як у скронях товчеться кров. А Наталка байдуже, зосереджено, замрiяно майструвала щось iз кори. Вправно. Мистецьки. "Почекайте, ось буде диво". У неї була вже готова сурма - рiг з молодої кори, ввинутої спiраллю, завдовжки з метр. Тодi зробила пищик, попробувала, застромивши його в дiвочi губи, - "пищить", а тодi вправила в вузький край сурми. Приклала до уст i стала чекати задумано. А коли знову проревiв далекий iзюбр, Наталка нахилилась i, пiдiймаючи сурму вгору, вiдтворила пристрасний, боєвий iзюбриний рев. Шалений клич. Луни пiшли вистрибом, покотились: туди, на поклик. Артистична провокацiя! Секунди бiгли з дзвоном. I раптом пролунала вiдповiдь... Знову виклик... Знову вiдповiдь... Ближче... Ближче... Розпалений бик гнав десь, забувши про всяку обережнiсть, ламаючи хащi. Мимоволi у кожного руки самi намацали зброю, пiдкоряючись стихiйному, слiпому iнстинктовi мисливця. А Наталка викликала i за кожним разом тихше, вiддаляючись. I вже чути було, як трiщало суччя пiд ногами розпаленого рогатого лицаря. Тупiт... Ось вiн, близько, став десь, слухає. Чмихає... Наталка мовчить, завмерши, мерехтить очима... Раптом з другого боку, - i зовсiм близько, - iнший рев. Другий бик! Поспiшав, видно, мовчки, до ревища двох. Перший, зачувши, проревiв так, що в Григорiя i серце затремтiло. Не вiд страху, нi. Не вiд азарту, нi, - вiд почуття в тiм ревi сили, стихiї, мужностi розпаленого самця, що його пристрасть та ревнощi доводять до самозабуття, до божевiлля. Трiщання кущiв. Мить... I ось вiн на галявинi. Близько, ступнiв за сто лише. Став. Тремтить увесь. Послухав. Чмихнув i. нахиливши голову, прикрашену могутнiми рогами, копнув землю, а тодi, видобуваючи десь з звiриного серця першу низьку ноту, пiдносить голову на витягнутiй шиї i пiдносить ноту. Вище. Вище! Доводить її до найвищого напруження, викидаючи в небо все, що в нiм вирує i кипить... I видно, як з розкритої пащi йому йде пара, мов дим, над червоними яснами. А око, налите кров'ю, мерехтить... В цю мить короткий рев, скорiше стогiн, i на галявину виламується другий iзюбр. Став, пирскаючи, копає землю... Тремтять до бою один i другий. Почали сходитись. Два демони, двi сили, - втiлення цiлого цього свiту. Стали один проти одного, витягли вниз шиї, нагнувши голови - рiг проти рогу. Копають землю, аж вона летить геть, водять боками. Чмихають. Раптом зводяться цапки i б'ють один одного ногами з ляскотом, iз стогоном... Одного такого удару досить, щоб пробити людину наскрiзь. Розходяться, копають землю i знов... Упираються рогами один в одного, аж лускiт iде. Григорiй припав до них очима, як i iншi присутнi. Не дихав. А два красенi, два гордi демони шалiли, стогнали в героїчних позах борцiв за любов, за самиць, за право володiти ними. Десь вони там стоять i дивляться... Григорiй хвилювався. В ньому кипiла кров. Вiн зцiпив зуби, сидячи бiля дiвчини, бiля свого болю, бiля своєї згуби. Тут тремтлива дiвоча рука схопила мiцно його за лiкоть, його наче вдарило струмом, - повернув голову... Але Наталка дивилась не на нього, вона аж нахилилась вперед, впинаючись блискучими очима в iзюбрiв. А очi, очi! Чи це вона йому звелiла натиском руки, чи це було нагле, шалене почуття ревнощiв, - вiн швидко пiдкинув рушницю i вистрiлив, не здаючи собi справи. Мов ударенi блискавкою, iзюбри кинулись врозтiч. Один щез в хащах, а другий чкурнув просто на них. "Влучив" - майнуло Григорiєвi в головi. Iзюбр, мало не потоптавши, пролетiв над ними, мов вiтер, i подався хащами. Всi втрьох схопились i, як хорти, подались слiдом. Гнали, пригинаючись до трави, опанованi непереможним, диким iнстинктом пращурiв. На травинках де-не-де були краплi кровi... Довго тропили. I догнали... На марi, зав'язши по черево всiма чотирма ногами, лежала горда тварина, витягши по травi гарну, пишнорогу голову, i зрiдка стогнала. Пiднiмала голову вгору, вгору на витягнутiй шиї, хапала нiздрями повiтря i знову клала її на траву iз стогоном... I знову... Григорiя наче хто враз шеминув ножем у серце: "Це ж ти! Це ж ти так... Зацькований... Ось так..." Зацькована, смертельно поранена тварина, не в силi видертися, в останнiй агонiї пiднiмала голову високо i дивилась, дивилась здивованими вогкими очима на сонце... З нiздрiв, разом з повiтрям вилiтали кривавi росинки... А потiм клала тую голову на траву iз стогоном - "у-ф-ф!!." Григорiй миттю пiдняв рушницю i вистрiлив. Повернувся круто i пiшов. Пiшов. - "Ще не хватало, щоб тебе живцем вовки гризли". Бачив лише, як тварина, немов ударена громом, рвонулась, вихопилась iз багна усiма чотирма ногами i впала набiк нерухома. - Куди ж ти? Куди ти?! - гукала до нього. Але вiн, не обертаючись, iшов далi. Навпростець. А в очах... А в очах йому стояли сльози. * * * З того iзюбра, з нiжок, пiзнiше Наталка пошила собi унти, лапчатi. Чотирьох нiжок було мало - це лише на один унт, - але вона добавила ще чотири вiд тих, що були з пантування, i пошила. Розцяцькувала їх горностаєвими снiжинками, оторочила риссю. А наставку шовкову, чорну, вигаптувала жовтою i червоною заполоччю. Але цi нiжки були замiтцi серед iнших, глянеш - одразу видно: то лiтнi, а це осiннi - "ревiчнi", з тiєї пори, коли iзюбрi дурiють з пристрастi... i гинуть. _Роздiл дев'ятий_ _ЗИМА_ _Перед великим полюванням_ Пiшли снiги. Вдарили морози. Тайга вбралась у новi шати. Осiнь тут золота, але швидка, коротка. Уже в жовтнi почалась зима. Зайшла пора бiлкiв'я - гаряча пора для мисливцiв - пора полювання на вивiрку та на всякого хутряного звiра. Коли б iшлося тiльки про полювання та про екзотику, ми б тобi, читачу, розповiли, як мисливцi нашi здобували рисiв, ловили колонкiв та солонгоїв, капканили вовкiв; розповiли б i про те, як вони стрiляли вепрiв. Але не про те мова йде. Скажемо тiльки, що вони тим i були зайнятi. Зразу, як пiшла ходова вивiрка, пiшли за нею по нетрях i нашi мисливцi, здобуваючiї в день то тридцять-сорок штук. Так днiв п'ятнадцять навздогiн. Зайшли грець його знав куди. А ходова вивiрка - це та, що мандрує (мiгрує) цiлими армiями, з краю в край, шукаючи лiпших харчових баз, переходить рiвнини, перепливає рiки - i йде, йде. I от в момент, коли вона дозрiла хутром своїм, iдуть по неї мисливцi. Але й бiдкувавши i iншого звiра здобувавши, вони все чекали на момент - на справжнє полювання, на путнє, на те, що стрясає всiма нервами, але й дає великий заробiток. Вiдполювавши ходову вивiрку, повернулись i кинули жереб, куди кому йти на мiсцеву та й на iншого звiра, - чи батьковi з Наталкою на Голубу, а Грицьковi з Григорiєм на Бiкiн та Iман, чи навпаки. Хлопцям Випало на Бiкiн та Iман. З морозами та снiгами i мисливцi вбралися у новi шати. Уже не взували iчагiв, а взували унти "половинчатi", а зверху ремузи - шкiрянi холошi, напущенi на унти i пiддерезанi пасом, щоб не набивався в унти снiг. Поза тим одяг у них був майже лiтнiй, бо у важкiй одежi по нетрях не ходитимеш, зiпрiєш, хоч би й на п'ятидесяти-ступневому морозi. Лише возили з собою к о з л я к и про всяк випадок: як де зупинятись ночувати - то одягати. Григорiй у мисливствi намагався забути про все - про свою дурну долю, про невiдоме майбутнє; намагався не дивитися вперед, забувши про весь свiт. Хай, все одно, там нiчого не видно. Лiпше не думати, жити, поки можна, дихати, дивитись на сонце, що слiпило геть, сяючи та мерехтячи в снiгах, пiдставляти груди пiд вiтер, слухати, як шумлять кедри верховiттям... Часто, заслухавшись того шепоту, тiєї казки зимової та замилувавшись вивiркою, забував навiть, що йому саме в неї, в ту вивiрку, треба стрiляти. Вивiрка з того мала користь - рятувалась вiд смертi. Хлопцям у мисливствi спершу велось кепсько. Було багато снiгу. I хоч на кедрах та лiщинi було сила горiха, проте вивiрки мiсцевої було мало. Ходова ж, пройшовши, не тiльки не затрималась, а й потягла з собою десь навiть мiсцеву. Колонок зiйшов десь з осенi ще - в нетрях було мало мишi, тож пiшов десь на рiвнину за нею. Де-не-де трапиться слiдок - нiби хто потикав трьома пальцями, складеними пучкою, - ланцюжок на снiгу - то нишпорив колонок. I то понад джерелами, де менше снiгу. Але даремно старався з усiх сил Рушай вiдшукати його, - колонок гулькне пiд снiг i там ходить собi по дуплянках та по камiнних розсипах. На Iманi хлопцi попiдiймали - тобто настановили - всi тi самолови, що заготовили були з лiта, i з тим пiшли на Бiкiн, назад. Там - лiпше. Старий Сiрко з Наталкою повернулись на Бiкiн теж. Воно на Голубiй було й нiчого, та Наталка в одну душу - на Бiкiн та й на Бiкiн. I сниться їй той Бiкiн. Там, мовляв, лiпше. На Голубiй вони трохи пополохали вепрiв та закапканили три рисi. А одну Наталка пiймала живцем. Довго гнала вона її "взрячку" по снiгу. Цiлий день. Оце зажене на дерево, вiдiйде i чекає, поки вона знову зстрибне на снiг, а тодi знову за нею... Поки не втомила остаточно. А далi навернула її на широку падь, дала їй вибiгти на чисте, та як припустилась слiдком на лижвах, мов вiтер. Не в спромозi втекти уже, - рись перекинулась на спину черевом вгору, випустила пазурi i зайняла так оборону. Наталка швидко скинула лижву з правої ноги i спокiйно поставила ногу рисi на живiт. Нога взута в дебелий унт, а в серединi ще й товста козуляча панчоха. Рись вхопилась мертвим похватом за унт, вгородила в лосину шкiру пазурi та так i заклякла, не випускала. Ба, вона хоч i хотiла б випустити, то вже не змогла б. Ноги зiмкнуто корчем од страху i лютi, а пазурi в'їлись в шкiру, i їх годi вже було визволити так просто. Та з тою риссю не повелося. Коли Наталка вже на таборi скидала унт разом з риссю, тая вража кiшка хапнула її пащекою за ногу. Прокусити - не прокусила шкiряну панчоху, але Наталка скрикнула вiд несподiванки. Налетiв Заливай, як демон, i без нiякого попереднього слiдства просто задавив тую рись, та й уже. Наталка i не шкодувала. Взагалi її щось нiчого не цiкавило, її тягло на Бiкiн. А на Бiкiнi знайшли своїх, що вже були тут. Тут вони й полювали гуртом. Було багато страшного. Було багато веселого. Було багато радостi й смiху... Але хто про це знає! Наталка бавилась, як мала. Там, де треба було серйозностi, вона дурiла. Псувала iнодi полювання, але нiтрохи тим не журилась. Вона була навiть смiлива, як дитина, бо їй, либонь, невiдоме було почуття страху. Лише Григорiя вона боялась. Та вiн з тим звикся. Вiн i з того вже радiв, що вона тут. Нiколи не забути йому одного епiзоду з цих днiв, що був у нього з нею, з цiєю дикункою, зв'язаний. __ _Цiною дружби. "Злодюжка"_ Якось пiшов вiн бiдкувати з дубельтiвкою. Далеко зайшов i ходив собi по кедрачах, задравши голову, непомiтно заходив все далi й далi. Часто стояв i, замiсть стрiляти, дивився, як вивiрка порається з биркою... I згадував того бурундучка, що вiн його пограбував колись, як ще вперше опинився в тайзi. Як то вiн тепер поживає?.. А коли вже мав вертати, то було не рано, несподiвано почув трiскотняву, якийсь пiдозрiлий шелест. Глянув - на нього йшла цiла череда якихось тварин, нишпорила. Григорiй хвилинку подумав, побачив височенний виворотень поблизу i вмить видряпався на нього. За хвилину те мiсце, де вiн щойно стояв, i навколо нього захопили вепри. Вони нишпорили пiд снiгом, хрумкали, чавкотiли, розмелюючи щелепами кедровi бирки i вибираючи горiхи. До лиха їх! Тут були i невеликi пiдсвинки, i великi вепри. А один був здоровенний, як бугай, - ходив у центрi, а все менше сновигало навколо нього, вiн, як гора, межи всiх. Григорiй збагнув, що це i є отой сiкач - отаман вепрячий. що про них розповiдають страшнi речi. Тут лише вiн пошкодував, що опинився отак з дробовиком, а не з гвинтiвкою. Стрельнути шротом - це тiльки нашкодити. Вепр - не вивiрка. А сiкач, почувши людський дух, гуркав, злостився. Щетина на нiм, як на їжаковi, стоїть пилкою по хребтi. Високий на ногах, грудастий, рилатий i сухозадий. Страшна потвора. Iкла пiдiбгали верхню губу й стирчали, мов ножi. Стрелити, щоб розiгнати - не можна, бо сiкача не злякаєш. Навпаки, вiн розлютиться, то певно геть увесь виворотень розтрясе. Шкоди ж йому вiд шроту - як вiд бузинової пукавки. Проте вепр його не бачив, бо дуже для нього зависоко. Григорiй був зодягнений зле для довгого сидiння на такому високому, почесному мiсцi, а вепри не квапились. Чавкотiли навколо: напали, бач, на великi поклади їжi. Ех, якби оце гвинтiвка та Сiрко з Сiрченятами. - було б дiло! Сiкач кiлька разiв пiдходив пiд виворотень. i Григорiй вiдчував, як той виворотень схитується. Чухається, сатана! Почав падати снiг. Пiднявся вiтер. Нарештi Григорiєвi урвався терпець, - проклятi чушки!