очила на невелику купу татар, - Цих можемо взяти, - говорив Петро, роздивившись. Вiн розпустив свою ватагу великим колесом i став татар окружати. От трапилась нагода перший раз показати себе. Та показалося, що не всi татари були тут разом. Вже кинулись козаки на цю ватагу зi списами, як десь, наче з-пiд землi, стали збiгатись з усiх сторiн татари, що насiдали на козакiв густою лавою. Тодi i тi, що їх окружили, обернулися на них. - До обозу, товаришi! - гукав Петро, рубаючи шаблею. Татари хотiли, очевидно, заступити козакам дорогу до табору, а їх була велика сила. Козаки оборонялись завзято. Вони надiялися, що Жук пошле їм пiдмогу. - До купи, товаришi, не розбiгатися! Так вiдбиваючись, стали козаки вiдступати. Петро боровся у послiднiй лавi. Вiн не тратив надiї, що переб'ється. Аж ось задуркотiв у повiтрi аркан, i Петро почув, як в тiй хвилi затягнула його петля за шию. Вiн впав з коня. Опiсля його так здавило, що втратив пам'ять i не знав, що далi робиться. Коли прийшов до пам'ятi, побачив, що йому i другим товаришам пов'язали сирiвцями руки. їх посадили на конi, пов'язали ноги попiд животами i помчали далi. Очевидно, що прямували до Днiпра. Як перебрались через Iнгул, то вже стало смеркати. Згодом стали на нiчлiг. Козакiв познiмали з коней i, пов'язавши їм ноги, поклали рядком на землi. Порозпалювали огнi i пустили коней пастися. Над козаками сторожив дужий татарин з довгим списом. - От ми в полон попали, - шепнув Сагайдачний до свого найближчого товариша, -далебi, що краще б нам була смерть, нiж неволя. Тим часом недобитки Петрової ватаги прискакали до обозу Жука i розповiли, що сталося. - То все так буває, коли пiшлеш молоду голову, - говорив Жук з жалем. - Шкода менi тiльки людей i цього Петра менi жаль, бо з нього могло щось бути. Пiслати би на вируку, та чортзна, де вони тепер є? Певно, що татари на нас ждати не будуть. Менi нiколи тут довше гаятися. Пропало. Стало заноситися на дощ. На небi не було нi одної зiрки. Петро лежав горiлиць i думав над своєю долею. Став стиха молитися. Товаришi перешiптувалися мiж собою. Їм всiм задеревiли пов'язанi сирiвцями руки. Марко, коли довiдався, що Петро пропав, мало з глузду не збився. Вiн ломив руки i голосно плакав, мов мала дитина. - Боже мiй, чого я пустив його самого, чому не пiшов з ним ураз? - Говори, Климе, хай твоє не гине, - говорив йому старий козак. - Те саме було б сталося з тобою, що i без тебе. Були би ви оба пропали. Йому так на долi було написано, а долi конем не об'їдеш. Покинь дурне гадати. Йому нинi, а тобi завтра. Така наша козацька доля. А вже то козаковi не слiд плакати, мов дитинi, - тебе козацтво на смiх пiднiме. Так уговорювали його козаки, та вiд цього йому нi раз не полегшало. Йому розривало душу. А далi побiг до Жука. - Батьку рiднесенький, позволь менi зiбрати охочих товаришiв та на роз'їзд поїхати, може, ще доведеться побратима виручити з бiди. - Я роз'їзд мушу пiслати, i то не один, але тобi, козаче, жодного вести не дам. Ти помчав би за побратимом у самий Бахчисарай i загирив би i себе, i других. Вже й так не можу вiджалувати, що одного жовтодзьоба необачно пiслав. Ти як хочеш, то їдь з котрим-небудь, але пiд рукою досвiдного ватажка. На те обiзвався козак, що з Петром ходив: - Нi, батьку, вибачай, так на Петра казати не можна. Вiн вiв свою ватагу умiло, по-козацьки, та цього, що сталося, вiн не завинив. - Може, й так, але пропав сам, та й годi. Марковi i того було досить, чого добився. Вiн побiг мiж козакiв i став їх пiдмовляти до поспiху. - Братики мої, поспiшайте, рятуйте, повiк вам цього не забуду, може, ще виручимо. - Гадаєш, що ми твого побратима менше любимо, як ти? Та ти знай, що з великого поспiху користi не буде. Вкiнцi Марко дiждався того, що роз'їзди згуртувались i поїхали. З одним поїхав i Марко. Вже було по пiвночi. Став покрапати теплий дощ. Пов'язанi бранцi лежали на мокрiй землi i самi промокли до сорочки, їх стало проймати дрожем, бо не можна було ворухнутися. Коли Петро передумував, яким би побитом їм з петель визволитись, почув бiля себе якийсь шелест, - хтось до нього пiдсовувався. Над ним замрiяла чоловiча постать у татарськiй кiнчастiй шапцi. Вона приблизилась до його вуха: - Слухай, осавула, ти мене не пiзнала, а я тебе пiзнала зараз. Я Ахмет, твiй вдячний Ахмет, я тебе визволю. Я тут тепер стою на сторожi при вас. Вiн став обмацувати рукою, потiм перерiзав сирiвець ножем на руках i ногах. Петровi задибенiли руки i ноги так, що не мiг ними ворухнути. Ахмет шептав далi: - Зараз втiкай! Там пасуться нашi конi, бери одного i втiкай, хай тебе аллах береже! - Спасибi тобi, добрий Ахмете. Дай менi ножа, хай i товаришiв визволю, я сам без них не рушуся. Ахмет надумався, що йому робити, а потiм вiддав Петровi ножа: - Хай буде благословенне iм'я аллаха! Коли хочете втiкати усi, то вiзьмiть i мене з собою, бо мене ждала би тут велика кара. Не вернути би менi бiльше додому i не побачити мого улуса i моїх дiток. Петро повзав вiд одного козака до другого i розтинав сирiвцi. У декого був свiй нiж, i робота йшла швидше. Петро поповз знову до Ахмета i шепнув: - Веди нас до коней. Пiшли козаки за Петром, держачись один одного. Петра вiв за руку Ахмет. Татарськi конi паслися на припонах при коликах, повбиваних у землю, їх пильнували вартовi татари, що куняли, опершись на списи або сидячи на землi. Петро каже до товаришiв: - Поперед усього з вартовими справитись. Пiдповзти i задушити руками, щоб жоден не крикнув. Так воно i сталося. Сторожi падали на землю один за одним. Тепер розбiглися козаки мiж коней. Кожний вiдв'язував коня, сiдав на хребет без сiдла, без узденицi. Ахмет держався Петра. Цiла валка козакiв виїхала непомiтно з татарського обозу. Та куди їхати, в який бiк, нiхто не знав. Нiч була темна, нi одної зорi. Петро питає Ахмета: - З котрого боку Днiпро? - Ось з цього. - Добре, так нам на Iнгул туди дорога. За мною, хлоп'ята! - Кермуючи руками коней за гриву i пiдганяючи ногами, вони рушили скоком на Iнгул. - Товаришi, знайте, що цей татарин - то наш спаситель. Коли б мiж нами був хто з чубiвських козакiв, то, певно, нагадав би собi його. Це той самий, якого я не дав убити i коня подарував. Бачите, що i бусурмен вмiє вiддячитись. Тепер почули козаки за собою в татарськiм обозi галас. Татари прокинулись зi сну вiд тупоту коней. Здавалося їм, що це, певно, козацький набiг. Про те, щоб бранцi повтiкали, вони й не думали. Аж згодом, як надворi стало свiтати, побачили подушених вартових, не стало коней, не було i бранцiв. Та козаки були вже далеко. Вони, прочуваючи, що буде погоня, втiкали щосили. До того ще їх мучив голод i спрага, бо вже стiльки часу не подав їм нiхто куска хлiба, нi каплi води. Коли б їх татари здогнали, не мали чим боронитися. Їм лишалася тiльки швидка втеча. - Хлопцi! Ось Iнгулець! - гукали тi, що були напередi. Козаки кинулись прожогом у воду i перейшли на другий берег. Вони якраз попали на старе побоєвище з-перед учора, на татарський обоз. Лежало тут чимало татарських та кiнських трупiв враз iз сiдлами. - Хлопцi, - говорив Сагайдачний, - хапайте для себе сiдла та узденицi, хапайте зброю, яка попаде в руку, нам треба втiкати далi. - А пошукаймо теж при трупах якого сухаря або в'ялої конятини, - говорили другi, - бо голодом заморимось. Цiла сотня, мов тiчня голодних вовкiв, кинулася на побоєвищi шукати за тою марною поживою. Видирали собi з рук погану вонючу конятину або кусок паляницi чи сухаря. Петро надiв на голову татарську кiнчасту шапку, добув собi шаблю i кинджал. Вiн побачив, що голоднi козаки, заспокоюючи голод окрушками сухарiв та пряженою пiд сiдлом кобилятиною, забули про божий свiт, про небезпеку. Коли б так тепер наскочила на них яка татарська чета, то забрала би їх усiх, мов зимою куропатви з-пiд копицi. Вiн став гукати: - Досить того! Сiдлати швидше коней, бо татар поки що не видно, а до наших ще дуже далеко. Деякi послухали, а iншим було це байдуже. Вони нишпорили по побоєвищi, перешукуючи трупiв за їжею i добичею. - А ви, диявольськi сини! Гадаєш, що просити буду? Хочеш знову у петлю попасти? - Петро ганявся по побоєвищi i не жалiв руки. Деякi озвiрились i кинулись на Петра. - А ти звiдкiля приходиш нам приказувати? Та Петро не був страшкiв син. Першого скраю так почастував києм по руцi, що аж шабля йому з руки випала. - Ти, собачий сину! На твого ватажка, що тебе з путiв освободив, ти шаблю пiдносиш? Другi схаменулися i пiшли врозтiч, бо таки кiлька до нього з шаблями присiкалося, а Петро гнав за ними та перiщив по спинi: - Ось тобi бунт, гiльтаю! Тим, що на це дивилися, стало дивно. Один чоловiк з ломакою в руцi гонив перед себе гурток як так узброєних козакiв, мов череду баранiв. - На конi! Всi мовчки повсiдались. - Ставай чвiрками! Перша чвiрка, як передня сторожа, руш! Приказ був як слiд виконаний. Петро з Ахметом їхали позаду. - В тiм Сагайдачнiм хiба нечистий сидить, - говорили мiж собою старшi козаки, - ти бачив, як його всi слухаються, начеб кошового, а могли його на шаблях рознести. - З нього таки кошовий вийде, то неабихто. Так гуторили помiж собою, поспiшаючи. Аж надбiг козак з передньої чети i до Петра: - Проти нас йде якась чета. Тодi Петро виїхав перед сотню i скомандував: - В лаву! Ти вертай до своїх. Дати менi зараз знати, хто йде проти нас. Тим часом спереду почувся великий крик. Видно було, як козаки пiдкидали шапки вгору i вигукували: - То нашi, нуте тепер скоком! То справдi була одна з тих чет, котрi отаман послав на роз'їзди. Коли зiйшлися разом, повiтанню кiнця не було. На Ахмета дивилися бiсом, поки Сагайдачний не пояснив усiм, яка дяка тому татариновi належиться. Вiн перший остерiг козакiв, ще минулого року, що орда збирається на Україну. Усi разом рушили до козацького обозу Жука, що чекав на поворот роз'їздiв. Вiн дуже втiшався, що Петровi повелося освободитись. Роз'їзди верталися один за одним. Вернувся i Жмайло. Козаки зараз на першiм словi сказали йому, що Петро вернувся цiлий i здоровий. Радостi не було кiнця. Марко трохи не задушив Петра, обiймаючи. З тих роз'їздiв була така користь, що можна було вiдгадати, куди пiшла головна татарська сила. Отаман Жук не був з того радий. Коли б тим шляхом пiшла орда, то її не спинить пiти на Україну, а Чепiль не буде мати спроможностi з нею стрiнутися. Треба було щось на те порадити, над чим клопотав собi голову отаман. Не могло бути про це мови, щоби Чепiль зi свого мiсця мiг так швидко рушитись, бо у нього мало було кiнноти, а багато таборових тяжких возiв. - Нiчого не поможемо. Або здобути, або вдома не бути. Треба татарвi за всяку цiну дорогу заступити. Забрав Жук iз собою усiх кiнних козакiв, легкi гармати i, колуючи здалека, помчав на пiвнiч. Табiр мав поступати за ордою. Жук їхав зразу правим берегом Iнгульця вгору. Поспiшав щосили, поки не зайшов на бажане мiсце. Треба було спочити i людям, i коням, бо однi i другi таким поспiшним маршем дуже знемоглися. По вiдпочинку завернув Жук з цiлою силою на захiд. Їхали цiлу нiч. Над раном стрiнулися з першим татарським загоном. Козаки вдарили на нього i розбили. Решта вспiла втекти до головної орди i тут звiстила, що вiд пiвночi стоїть велика козацька сила, якої не можна переломити. Вслiд за ордою пiшов Жук. - Маємо цим разом щастя, - говорив отаман, - коли б татари були змiркували нашу силу, нi один з нас не вийшов би живий, нас роздавили б. Тепер вони попали в матню, бо мусять наткнутися на Чепеля, а вiн їм вже всипле бобу та гороху. Отаман прислав приказ до табору, щоби йшли прямо на Iнгул, а там розставили вози так, щоб татарвi заперти дорогу, коли б хотiла завернути назад, звiдки прийшла. Вже було геть з полудня, як над Iнгулом почулись гармати. - Чуєте? Це вже Чепiль говорить. Ну же, хлоп'ята, поспiшаймо. Гармати ревiли щораз густiше. Жук наближався i наступав татарам на п'яти. Вже було чути рушничнi стрiли. Татари наскочили на Чепеля i пiзнали, що попали в матню. Треба було перебитися. Перша лава пiхотинцiв вступилася i схоронилася до табору. Тепер татари наткнулися на табiр iз возiв, пов'язаних ланцюгами. На возах стояли гармати, а помiж возами були розставленi пiхотинцi з рушницями. Татари гинули цiлими лавами. Завернули назад, та тут теж табiр iз возiв Жука, i тут гармата та рушниця. Не було для них вороття. Одиницi розбiглися на пiвнiч i пiвдень. Вiд пiвночi стояв Жук з своєю кiннотою. Вони вдарили на Жука з розгоном чоловiка, що попав у розпуку, або зраненого звiра. Вони скаженiли. Петро стояв зi своєю четою у найнебезпечнiшому мiсцi. Пiд ним вбито коня списом, i вiн впав на землю. Заки змiг з-пiд коня видобутися, татарва перелетiла через нього, мов вихор. Кiнь вдарив його копитами по головi, i вiн втратив пам'ять. Надвечiр було вже по всьому. Татар розбито. Невеличкi чети, що уцiлiли, пропали в степу. Козаки вiднесли повну побiду. Отаман Жук з Чепiлем обнялися. - Нiчого нам гаятись, - каже Жук, - переночуємо тут, поховаємо наших лицарiв i зараз треба нам вертати додому. Хтозна, що там дiється? Може, якраз татарва пiдступила пiд Сiч та руйнує її. Тепер, хлопцi, порахуйте себе по сотнях, кого нема? Побачимо, чи великi втрати маємо. Втрати були справдi дiймаючi. Не було нi Петра, нi Марка. - Марка Жмайла бачив я на побоєвищi, - каже один козак, - вiн там свiтить вiхтем трави i побратима шукає. - Годi нам, хлопцi, гаятись. Свiтiть смолоскипи i перешукайте та позбирайте ранених товаришiв. Грiх їх так, безпомiчних, оставляти. Загорiлись смолоскипи i, мов блуднi огники, розбрелись по побоєвищi. Тут натрапили на Марка. Вiн вже вiднайшов Петра з розбитою, скривавленою головою, без пам'ятi, без руху. Марко подобав на божевiльного. Заходився коло побратима, та не знав, яку раду йому дати. Козаки поклали напiвмертвого Петра на кобеняк i обережно понесли в табiр. З нього текла кров. За ним йшов Марко, мов сновида, не знаючи гаразд, що з ним робиться. В таборi взялись його рятувати. З тяжкою бiдою спинили кров i пов'язали рану. Петро слабо дихав. Показалося, що в нього було ще зламане ребро. - Багато кровi втратив, - каже козак, що коло нього заходився. - Треба дуже з ним няньчиться, щоб з того видужав. - Я його вiзьму до себе на хутiр, - каже Чепiль, - у мене є жiноцтво, то його вiдгодують. Менi тепер нiзачим на Сiч їхати, бо треба з весною поле обробити. Здається, що орда по такiй прочуханцi цього разу сидiтиме тихо. Оцим Сагайдачним то я буду пiклуватись, мов рiдним сином. А на те каже Марко: - Так вiзьмiть i мене, пане сотнику, на свiй хутiр, я без побратима жити не можу, i буду його доглядати краще всiх. - Ти вертаєш на Сiч, - каже Жук, - тобi нема вiд старшини дозволу на хуторi жити. Не тобi з недужим возитися. Там є такi, що краще про нього подбають. Нiчого було робити, бо непослуху сiчова старшина не стерпiла б. По побоєвищi роїлося вiд смолоскипiв. Збирали ранених, заносили в табiр i тут їх перев'язували знахарi. Вистелили вози сухою степовою травою, i тут їх складали. Для полеглих викопали могильники велику яму i сюди поскладали їх обережно, мов рiдних дiток. Понакривали козацькi очi i присипали землею. Кожний товариш кинув свою грудку. Чепiль вiдчитав молитву. Хвиля була дуже поважна. Не одна гаряча козацька сльоза поплила по суворому, степовим вiтром осмаленому лицi за добрим товаришем або й побратимом. Рано рушили походом прямо на Сiч. Поки їхали разом з Чепелем, Марко, сумний мов осiння хмара, сидiв на возi бiля Петра, пiддержував рукою його бiдну безталанну голову i не вiдвертав вiд нього очей. Та прийшла хвиля розлуки. Чепiль вiдлучився вiд сiчовикiв i подався з своїми козаками до свого хутора. Марко цiлував Петра в блiдi уста, перехрестив його i заплакав, мов рiдна мати. Опiсля сiв на коня i почвалав за своїми. Його серце мов клiщами стискало. Чи побачить його коли ще на цiм свiтi? Вiн заєдно оглядався за ватагою Чепеля, поки вона не зникла йому з очей в широкому степу... III Чепелева ватага мусила їхати поволi, бо везла багато ранених. Петра цiлу дорогу заливали водою, рознiмаючи йому зуби ложкою. Приїхали на хутiр аж третього дня з полудня. Як ватага наблизилася, настав у цiлому селi великий рух. Усе село вийшло назустрiч. Питання перехрещувалися. Не одна мати заплакала за сином, не однiй дiвчинi защемiло серце за милим, за братом, а старi батьки та сивi дiди лише хрестилися та головами хитали. Вони вже привикли до того, бо не одну втрату доводилось їм на своєму життi переболiти. Така вже козацька доля, що не знаєш нi дня, нi години, коли треба все покинути та передчасно покласти буйну козацьку голову в сиру могилу. А тi, що стрiчали живих та здорових, радiли i повiтанням не було кiнця. Ранених порозвозили по хатах. Петра повезли до сотникового хутора. Сотник звiтався з жiнкою та дочкою Марусею. Вона обняла батька за шию i сердечно радiла, що любий батенько вернув з походу живий та здоровий. - Годi-бо, моя зозулько, бо ще мене задушиш. Татари не вбили, а ти менi своїми пестощами вiку вкоротиш. От ти краще подбай про цього бiдного раненого та поклич сюди негайно пасiчника, старого Ониська, щоб йому рану перев'язав. - А хто це такий, тату? - От цiкава! Козак, та й годi, а до того ще самий славний, а тепер наш гiсть. Я гадаю, що мiж вами швидше вилежиться з рани, як на Сiчi. Ти, Марусю, перенесешся з своєї кiмнатки у свiтлицю, а ми там покладемо недужого. Йому треба великого супокою. - Коли б хоч не вмер, - каже налякана Маруся. - Менi б було дуже його жаль. - Коли досi не вмер, то, може, й подужає, а це все в божiй руцi. Прийшов з пасiки Онисько, старий дiдок, з лисою головою, босий, лише в штанах, сподом мотузками пiдв'язаних, i в сорочцi. Вiн уходив на цiлу околицю за доброго знахара. Славно вiн знав складати поламанi костi i лiчив усякi недуги зiллям. Онисько оглянув хворого, казав його обережно покласти на кобеняк i так його понесли у Марусину свiтличку. Петро лежав, мов неживий, з заплющеними очима. Лице було блiде, мов полотно. Як його несли, то Маруся пiддержувала руками його голову. Поклали його на Марусину постелю. Онисько казав принести теплої води, роздягнув його i став розвивати рани. Крiм рани на головi, було ще одне ребро зломане i кiлька великих синцiв на тiлi. Онисько понаганяв усiх з хати, щоб йому не заважали, i довго порався бiля недужого. Увесь той час ждала Маруся пiд дверима, поки Онисько не вийшов. - А що, дiдусю, чи подужає вiн? - Дасть Бог що подужає. Кiсть не рушено, лише що живчик прорвало, то через це багато кровi втратив. - Дiдусю, вилiкуйте його, прошу, а коли вiн подужає, то, далебi, вашiй Настi мої золотi сережки подарую, от зараз забожуся, а для вас то гарного гостинця у батенька випрошу їй-богу! Лише не дайте йому вмерти, бо менi цього козака дуже жаль. - Еге ж, Марусенько, є кого жалувати, бо справдi хлопець мов тканий, для тебе якраз пiд пару. - Старий моргнув оком i погладив Марусю по голiвцi - Їй-бо, дiдусю, ви зараз таке вигадуєте, ще хто почує та що подумає? - Но-но, вже нiчого не скажу, але я тебе, Марусенько моя, беру за слово, i сережки вже так мовби були в руках моєї Настi. А тепер, серденько, принеси менi кухоль теплого молока та й поможи менi недужого напоїти. Марусi не треба було цього двiчi казати. Побiгла миттю до пекарнi i прийшла з молоком. Онисько взяв у руку кухлик i приткав до губи. - Ех, Марусенько, так гаряче не можна до нього вiдразу пiдходити. - Онисько моргнув знову: - Треба перш прохолодити. Таким гарячим ми би йому рота попарили, i треба би знову лiкувати. - Так балакав старий, продуваючи молоко та повертаючи кухликом у руцi. - Тепер ходiмо. Ввiйшли всередину. Петро лежав на постелi горiлиць i слабо дихав. Через вiдчинене вiкно весняне сонце пускало сюди свої яснi променi й освiчувало усю стать недужого. Петро начеб спав. У Марусi билось серце, коли сюди ввiйшла, мов у пiйманої пташки. Петро видався їй гарним, мов янголятко. Онисько прикликав Марусю рукою ближче, пiдвiв голову Петра i казав дiвчинi напувати його молоком. У неї дрижали руки, i трохи вилилося на вiдкритi Петровi груди. Вiн здригнувся i глибоко вiдiтхнув. Дiвчина стала ще бiльше дрижати. - Нi, так не буде, - каже Онисько, - ти держи його голову, а я сам напою. Йому треба буде, либонь, ще i зубiв розвести. Приставив кухлик до рота. Петро зразу проковтнув раз, а вiдтак став проликати. Його лице начеб оживилося, начеб порожевiло вiд сходячого сонця. Маруся держала руку пiд головою, яка ще не висохла вiд недавнього миття. Чорний козацький чуб лежав на бiлiй подушцi, наче гадюка. Опiсля Петро вiдiтхнув ще раз глибоко i вiдкрив очi. Перший його погляд впав на Марусю, та вiн зараз заплющив очi. - От бачиш, моя голубко, яка твоя рученька чудотворна, коби здорова була. Я його i горiвкою заливав, i це, i те, та й нiчого не вдiяв, а ти лиш ручку приложила, а козак зараз ожив. Ну, ну, Настя матиме сережки, але ти менi помагай, ти тут бiльше вдiєш, як я. Маруся стояла, мов на вуглях. Почервонiла уся, мов рожа. По тiлi проходила якась люба дрож, їй так було весело на серденьку, як ще нiколи. - Тепер вiн спить направду. Заглядай до нього, а коли б було чого треба, то поклич мене. Онисько вийшов, а Маруся осталась сама. Не могла з Петра очей звести. Дивилася, мов в образок. Числила його вiддих i хотiла б тут якнайдовше остатись. Аж дiвчина Горпина, її подруга i повiрниця, вiдчинила легенько дверi i вивела Марусю з задуми. Горпина, побачивши Петра, трохи руками не сплеснула: - Матiнко рiдна! Який вiн гарний, цей козак! - Тихше, Горпино, вiн спить, не можна його будити. - А який вiн, бiдний, немiчний, коли б хоч не вмер. - Не дай боже! Дiд Онисько казав, що видужає. Вiн лиш багато кровi втратив. - Марусю, я вiд нього очей вiдiрвати не можу. - Ходи звiдсiля, а то ще наврочиш, - говорила Маруся, тягнучи Горпину за рукав. - - I що ж, вiн не отямився? - Нi, лише раз вiдкрив очi i знову заплющив. А тим часом сотничиха питала чоловiка, кого вiн привiз iз собою. - Гарний то чоловiк i вчений. В Острозi, в цiй великiй школi, вчився. А на Запорожжi вiн теж неабищо. Пiшов, сердега, перший раз у похiд, та й не повезло. Зразу пiймали татари на аркан, та визволив його якийсь татарин, а потiм у битвi трохи не пропав так, його конi потратували. Йому козаки ворожать, що кошовим буде. - А може, не вийде з того. - А от Онисько йде якраз вiд нього. Гей, дiду! Ходи сюди, а що там хорий? - Нiчого, здоровий буде, видужає. Лише треба йому спокою та часу, поки втраченої кровi не придбає. - Пам'ятай, Ониську, пiклуйся ним, доглядай, а коли його вилiчиш, нiчого тобi не пожалiю. Ти знаєш, що сотник Чепiль вмiє нагороджати. Онисько усмiхнувся, а Чепiль говорив далi: - Iз нього кошовий вийде. Маруся ввiйшла в хату запаленiла, мов рожа. - Ти була коло недужого? - питає мати. - Була. Дiд Онисько напував його молоком, а я пiддержувала йому голову. - Ну, ладно, -каже сотник, -доглядай його, доню, мов брата, а вiн тобi, певно, подякує. Того не треба було їй двiчi казати. Маруся була одиначкою багатого знатного сотника Iвана Чепеля. Старший його син полiг, а бiльше дiтей не було. Маруся була тою зiркою, тим сонцем ясним на батькiвському хуторi, до котрого все, що тут жило, звертало свої голови. Була гарна, мов писанка, струнка, весела, щебетуха, з золотим серцем дiвчина. Всi її любили. I старi бабусi-удови, що у сотника на хуторi вiку доживали, такi ж старi дiди, i молодицi, i козаки, i малi дiти. Вона для кожного мала ласкаве слово, нiкому не вiдмовляла своєї помочi. Батьки дивились на неї, мов на того янгола, i нiчого для неї не пожалiли б. А вже, як за ким Маруся батенька або маму попросила, то не могли, не смiли їй вiдмовити. Маруся вмiла вибрати хвилю, попрохати так гарненько i так крiпко обняти за шию, що старий суворий сотник м'якнув, мов вiск. Для всiх Маруся була "наша" панночка, "наша" Марусенька. Вiд рана до ночi всюди було її повно, всюди було чути її срiбний голосочок, її солов'їне щебетання. Марусю любило усе село. Всi молили для неї щастя, долi, бо вона всiма пiклувалася. А особливо тi немiчнi, недужi знаходили у Марусi щире прихильне серце i помiчну руку. Сотничиха роздивлялася мiж козацтвом за парою для своєї донi, та не знаходила нiкого пiд пару. Тодi сотник потiшав її: - Не журись, жiнко. Бог - батько. По нашу Марусю приїде якийсь на всю Україну славний козак. - А може, князь? - жартувала сотничиха. - Цур йому! За князя дочки не вiддам, хiба за козака. Хай буде i вбогий, аби лише гарний та дебелий лицар, та коби Марусi був по серцю, бо я силувати дочки не стану. Так мiркували собi батько й мати, не прочуваючи, що доля вже переступила порiг їхньої хати, та судьба Марусi вже була вирiшена. Вiд тої хвилi щось сталося з Марусею таке, чого перше не було. Вона бачила вже не одного гарного парубка, були у батька в гостях славнi i гарнi козаки, та нiким вона дотепер не зацiкавилась. Тепер, як побачила це блiде терпляче лице з заплющеними очима, як дiткнулася своєю рукою цiєї бiдної, розбитої голови, то начеб стрiлою її серце прошибло. А тими синiми очима, що на одну мить на дiвчину глянув, зачарував її зовсiм. Вона не могла того погляду нiколи забути, i образ Петра ставав їй навiть у снi перед очi. Вона бачила його на воронiм конику у боротьбi з поганцями, бачила усе те, що її уява зобразити могла. Бачила, як вiн впав з конем i попав пiд кiнськi копита. Маруся стала крiзь сон плакати. Аж мати прийшла до неї в свiтлицю. - Чи не хора ти, доню, чого плачеш? Ти дрижиш уся. - Поганий сон менi, мамо, приснився. Таке страхiття, що господи! - А розкажи менi!. - Не можу тепер, хiба вранцi, коли не забуду. Тепер спати хочеться. I вона буцiмто засинала, але козак, якого вона не знала назвати по iменi, не сходив їй з думки, i так мучилася до рана. Уставши, вона помiркувала, як дуже вона змiнилася. Де подiлась її веселiсть, щебетливiсть? Вона посумнiла i стала мовчазливою. Стiльки в неї тепер роботи, що бiля недужого сидiти та за Ониськом у пасiку бiгати. Завважали цю перемiну в цiлому хуторi. Тим часом Петро iз кожною дниною очевидячки приходив до себе. Третього дня, як його привезли сюди, вiн вiдкрив очi i став розглядатися довкруги. Бiля нього сидiла Маруся сама. Петро довго дивився на неї своїми синiми очима. Йому здавалося, що вiн вже не на цьому свiтi, а бiля нього сидить якесь надземське явище. Маруся усмiхнулася до нього i заговорила: - Здоров будь, козаче, як тобi тепер, полегшало? - Я не вiдаю, де я тепер, - сказав слабим голосом. - Ти у добрих людей в гостях. Петро задумався, щось собi нагадував, i каже: - Чи ти дiвчина, чи ти, може, янгол з неба? Маруся запаленiла вся, понизила очi та закрила їх своїми довгими гарними вiями. - Я донька сотника Iвана Чепеля, а ти у його хуторi спочиваєш. - Сотника Чепеля? Пiдожди. Не тямлю. - Ти був у походi з моїм батеньком, тебе ранили i батенько забрав тебе сюди лiкувати. Ти довго лежав без пам'ятi. - Так, так, вже нагадую. менi коня вбито. А не знаєш ти, панночко, де мiй побратим Марко Жмайло дiвається? Ох, як менi голова болить! - Пiдожди, я батенька спитаю. Я зараз. Маруся вибiгла з кiмнати, їй спiшно було подiлитись зi всiма вiсткою, що недужий ожив. - Батеньку! Та вiн вже говорив до мене. Сотник з жiнкою пiшли зараз подивитися. Та Петро знову заплющив очi i спав. Маруся тим зажурилася. Хто зна, коли вiн знову отямиться i заговорить? Дiвчина не могла зрозумiти, що з нею сталося. Не могла собi цього пояснити. Не мала вiдваги поспитати мами, чогось соромилася. Осталась для неї одна Горпи-на, перед нею Маруся не мала нiчого скритого. Маруся стрiнула її i виговорила в кутку цю свою турботу так, як дiвчина перед вiрною подругою виговоритися вмiє. - Так мене все до нього тягне. Не можу очей вiд його лиця вiдвести, а коли на нього не дивлюся, то менi все перед очима стає. - Батеньки! Я вже знаю, що це є. - Горпина нахилилась до вуха Марусi i прошептала: - Ти, Марусенько, влюбилася в того молодого козака. - Не говори так, Горпино, бо менi аж соромно. Коли б так хто пiдслухав, пiшла б про мене лиха слава по селу. У цьому нема глуздiв. Як можна влюбитися, коли не знається, чи вiн мене любить? Я навiть не знаю, як вiн називається. - А я знаю, як вiн називається, - каже Горпина, посмiхаючись, - але я не скажу. - Скажи, голубко, скажи, - просила Маруся, обiймаючи її за шию, - я тобi щось гарного подарую за це. - Ха-ха-ха! - смiялася Горпина, плещучи в долонi. - А що? Не казала я, що ти влюбилася? Я зараз пiзнала сама, що тут скоїлося. Як ти, Марусенько, за той час перемiнилася! Де подiлась твоя веселiсть, шебетливiсть? Вiдколи тут Петро лежить, нiхто вiд тебе пiсеньки не чув. Ходиш сумна та задумана. - Так вiн Петро називається. Воно не так, Горпино, як ти говориш. Годi менi спiвати та вигойкувати, як в хатi недужий чоловiк лежить. Дiд Онисько казав, що йому супокою треба, а годi менi веселитися, коли вiн зi смертю бореться. - Те-те-те. Чимало було у вашiй хатi недужих, а ти була весела? От, не випирайся, Марусю, але ти його таки любиш, любиш. - Горпина обняла Марусю, i поцiлувала, та каже: - Воно й не жаль такого козака полюбити. - А може, й ти його любиш, Горпино? - Я? Нi. А втiм, я не можу. - Хiба ти вже кого любиш? А бачиш, ти передi мною затаїла. Горпина зiтхнула важко: - Я тобi нерiвня, моя ясочко. Ти сотникiвна. У тебе батько - дука, а я - бiдна сирота. Менi хiба такого круглого сироту полюбити, як я сама. - Грiх тобi таке говорити, моя люба подруго. Мої батьки люблять тебе, мов рiдну дитину, i нiчого тобi не жалiють. I вiно для тебе буде. Та ж твiй покiйний батько з моїм приятелювали. А тепер ти менi скажи, кого ти любиш? Я дуже цiкава знати. Ну, скажи. Горпина мовчала хвилю, вагаючися: сказати чи нi? - Тобi, Марусю, я скажу, а бiльше нiкому, а ти теж нiкому не кажи. Мiй любий - то Остап Бондаренко. Маруся сплеснула руками i обняла Горпину: - Не журись, Горпинко, як лише хочеш, щоб було весiлля, то тiльки менi скажи, а я зараз батенька попрошу, а вiн поблагословить. Твiй Остап гарний козак на усе село, i нiхто про нього лихого слова не скаже. - Чого ви, дiвчата, такi радi, що безупинно цiлуєтесь? - спитала сотничиха, що вийшла у садок, де їх i стрiнула. Дiвчата, мовби їх хто пiймав на якiм злочинствi, почервонiли обидвi, мов рожi, i не знали, що казати. - От я побiжу до недужого поглянути, - сказала Маруся i побiгла далi, мов сполошена серна. Їй було дуже весело. Насилу здержувалась, щоб не заспiвати, та таки не видержала. Побiгла у садок, а за хвилю розходився її срiбний голосок, аж соловейко замовк, почувши. Почув той спiв i Петро. Вiн створив очi i став наслухуватися. "Що це? Нiяк не розберу, що зi мною робиться? Чи я в якої зачарованої царiвни? Вже кiлька днiв ту чудову дiвчину бачу, а бiльш нiкого". Аж тут вбiгає в хату Маруся. Вона усмiхається до Петра: - Правда, Петре, що тобi вже полегшало? - Правда, моя панночко, та ти менi скажи, хто так гарно перед хвилею спiвав пiд вiкном? - Не знаю. Я не чула. Ти, козаче, не називай мене панночкою, а таки прямо Марусею, бо я так називаюся. - Хай буде! Здорова була, Марусю! Подай менi свою рученьку, хай тобi подякую, що ти так мною пiклувалась. Маруся засоромлена наставила свою руку. Петрова рука така була слаба, що насилу пiднiс її вгору. Вони взялись за руки i дивились собi в очi так глибоко, у саме дно душi. Очi Петра виказували велику радiсть, вдяку i подив. Маруся радiла всiєю душею. Не смiла взяти своєї руки назад, їй любо було чути у своїй руцi слабкий живчик руки любого козака. - Звiдкiля ти знаєш, що я Петром звуся? Хiба я спросоння говорив? - Ти нiчого не говорив, i я. i ми боялися, що ти вже нiколи не заговориш. - Бог милував i не дав пропасти. - Петро хотiв сiсти, та не мав сили. Немiчна голова впала знову на подушку. - Може, тобi помогти? - Маруся взяла його за плечi i пiднесла. Петровi зашумiло в ушах, голова закрутилася, i вiн знову упав на подушку. - Я ще дуже немiчний, - каже слабим голосом, а цiле лице поблiдло, мов полотно, - та я тебе попрошу, коли б така ласка, щоб пан сотник зайшов сюди на часок. Маруся вже була за дверима, їй так було любо, так весело, начеб на крилах летiла. Ввiйшов сотник в кiмнату: - Здоров, товаришу! Ну, славити господа небесного, з тобою вже добре, лиш тебе пiдгодуємо, а тодi тебе на Сiч вiдвезу. Я дуже радiю, що ми тебе смертi не дали. - Пане сотнику, батьку, прийми мою сердечну подяку за те, що надi мною зжаливсь. Повiк тобi цього не забуду. - Петро наставив руку до сотника, а вiдтак пiдвiв сотникову руку до себе i поцiлував з пошаною, як цiлує син батька. Сотник поцiлував його в чоло. - Добре, добре, пане брате, ще не раз пiдемо орду бити. Маруся iз цiєї зустрiчi ще бiльше повеселiшала. - Не знаєш, пане сотнику, що сталося з моїм побратимом Марком Жмайлом? - Чому не знаю? Поїхав здоровий на Сiч з козаками. Боже, як вiн за тобою побивався. Вiн тебе вiдшукав на побойовищi над Iнгулом. Ходив вночi з запаленим вiхтем трави по степу, поки тебе не знайшов. Хотiв сюди їхати, тебе доглядати, та отаман не дозволив. Мусив їхати на Сiч. Та нiде правди дiти, вiн би тут був нi при чiм. Жiнки тебе краще заходити будуть, як ми, козаки. Але такого, як цей Жмайло, то варто побратимом звати. Вiн над тобою плакав, мов ненька, аж козаки його уговорювали, що не слiд козаковi плакати, мов бабi. - Воно правда, що бiля недужого то жiнки краще заходитися знають. Ваша Маруся, пане сотнику, то янгол. Маруся, почувши це, спаленiла i зараз вийшла прожогом з хати. - Ти, козаче, менi дiвчину засоромив i сполошив. То ще добра дитина, вона в мене одна, як одна душа в тiлi, бо сина я втратив. Сотник не видержав, щоб цього не сказати кожного разу, коли зайшла розмова про його Марусю. Надiйшов дiд Онисько. Дотепер то Петро його ще нi раз не бачив i не знав. Вiн, стрiнувши в сiнях Марусю таку веселу, догадався зараз, що тут щось доброго сталося, - Петра застав вiн перший раз при пам'ятi. - То твiй лiкар, - каже сотник, - наш старий Онисько. Онисько пiшов за теплою водою i став поратись коло рани. - Чи ще дуже тебе голова болить? - Ще болить, особливе, коли хочу її вгору пiдвести. Тодi в головi гуде, а у вухах страшно шумить. - Ти ще трохи потерпи, лежи спокiйно, не пiдводячись, а за кiлька днiв то ми помандруємо у садочок, там буде краще. Сонце тобi бiльше поможе, як усi лiки. - Спасибi тобi, дiду, за твою опiку, що не дав пропасти. - Ге-ге-ге! Не я тут сам при тобi бував. Ти мав ще янгола-хранителя, що тебе не вiдступав. Маруся, що ввiйшла була сюди за Ониськом, знову втекла з хати. - А хочеться тобi їсти? - Щось воно так, начеб мене млоїло з голоду... - Це добре, я зараз тобi заорудую. - Вiн оглянувся за Марусею. - Ого, поминай як звали, пiду сам. За хвилю принiс кухлик теплого молока. - Поки що бiльше не дам, вибачай. IV Петро приходив до себе з кожним днем. За мiсяць опiсля, як його сюди привезли неживого, вже ходив сам, пiдпираючись палицею. Виходив у садок i грiвся на сонцi, бо Онисько все говорив, що вiд променiв сонця чоловiковi кровi прибуває. Тут стелили йому кожухи i подушки. Маруся звичайно сiдала бiля нього, i любенько собi розмовляли. Одного разу почув голос бандури. Вiн дуже зрадiв i спитав Марусi, хто це грає? - Хiба ж вiн грає? От йно що вчиться. - А принеси менi бандуру, будь ласка, хай попробую. Маруся принесла бандуру. Петро попробував, а вiдтак став спiвати. Маруся задивилась на нього i слухала. Петро, спiваючи пiсню, дуже зворушився. Йому зашумiло в головi, потемнiло в очах, i вiн зiмлiв. Упав ниць i дивився скляними очима, наче вмерлець. Маруся налякалась. Вона припала до нього i скрикнула в розпуцi: - Козаче мiй, мов сонце, що ж я тобi наробила! Рятуйте! На той крик перший прибiг Онисько з пасiки. Вiн принiс кухоль води i став Петра тверезити. - Еге ж, тут бандура цьому винувата, а може, ще щось. Ну, не лякайся, Марусю, других сережок не обiцяй, вiн i без того очуняє. Петро справдi очуняв. - Ти, небоже, нiчим не хвилюйся - ще не можна. Коли подужаєш, то сам бандуру тобi принесу i заграти попрохаю, може, ще i тропака вдарю, лише ще не зараз. А тобi, Марусенько, хай не захочується печеного леду, бо усю мою роботу попсуєш, знiвечиш. Ти сама, коли хочеш, то спiвай собi, скiльки тобi завгодно. Це навiть добре буде: як ти спiваєш, то в мене в пасiцi краще бджоли мед носять. Але Петровi спiвати ще не можна. Ще мало кровi й мало сили. Коли людина хвилюється, то уся кров у серце набiжить, а для голови вже не стане. Вiд того морока приходить. Ось воно як. Петро кожного дня нагадував Марусi, що дiд Онисько говорив i просив Марусю пiсеньок спiвати, щоб бiльше меду було. Тепер було так, що Петро сидiв неподвижно, а Маруся сiдала оподалiк з якою мережанкою i пiсеньок спiвала. За той час йшла весна цiлою силою. Дерева вкрились бiлим та рожевим цвiтом i розводили пахощi по садку. Бджоли увихались помiж квiтами, птичка щебетала, а Петро з Марусею сидiли у цьому раю i не тямили серед любої розмови нiчого, забули про свiт божий. Часом прибiгала Горпина, пожартувала, посмiялась; заходила i Настя, Ониськова внука. Приходила i сотничиха, i сотник на хвилинку, i так минали днi за днями, весело та безжурно, блискавкою. Вечорами заходив Петро до свiтлицi, i тут заводили поважнi розмови. Старi догадувались, що мiж молодятами щось коїться, та не мали причини це перепинити. Сотник захоплювався великим розумом i статечнiстю Петра. Сотничиха говорила до чоловiка: - Менi здається, Iване, що мiж молодими вже любов скоїлася. - Менi не здається, але я вже не вiд нинi бачу, що воно так є справдi. Козак мало не з'їсть дiвчини очима. - Що ж нам на це сказати? - А що ж би? Я богу дякую, що наша люба дитина найшла долю i такому бравому, статечному козаковi дiстанеться. Хоч Петро ще молодий, а розумний, що й старого досвiдного перейшов. До того - має освiту, що набув у тiй школi в Острозi. Багато я про нього на Сiчi вiд товариства чував. Вiн не п'є, значиться, що не проп'є долi, не заспить, а все на час буде на своєму мiсцi. А тепер я сам про його великий розум переконався. Як вiн тверезо на все дивиться, як вiн розумiє, чого козацтву треба, якою дорогою повести його треба до слави, а український народ - до визволення. Кажу тобi, що це гетьманська голова. А при тому який вiн чемненький, розумом не величається, цiлком не чванькiв синок. Кажу тобi, жiнко, що з нього кошовий або й гетьман вийде. - Чи вiн тобi що говорив? - Не говорив ще, та я й не дуже-то дивуюся. Годi говорити про весiлля чоловiковi, що на ногах стояти не може. Але я мiркую, що слiд би нам рушники ладити та весiлля готовити. А весiлля славне у нас буде, я половину Запорожжя запрошу. - Ти вже зараз i про весiлля. Хто ще знає, чи з того що буде. - Зараз - не зараз, але повеселитись думкою, то не грiх. Я тобi кажу, жiнко, що про Марусину долю я зовсiм спокiйний, кращої пари їй i не ждати. Один вдалий похiд, а наш зять вийде мiж козацтвом високо. А яка-то слава на нас впаде, коли козацтво вибере Петра в старшину. - Але з походу може й не вернути. - Це в божих руках. Така вже козацька доля. Кожний з нас з тим зжився, до того привик, що або козак, або пропав, та хоч би i так судилося, щоб поляг славною лицарською смертю, то слава його не вмре, не поляже. Я мiркую, що Петро не з тих, щоб замолоду на пiч лiзти, йому до слави дорога. А та слава - то й на нашу дитину i на нас упаде. Сотник був дуже радий i веселий. Навпаки, сотничиху облiтали сумнi думки, сумнi прочуття. Вона походiв дуже лякалась, i скiльки разiв Iван iшов у похiд, вона гаряче молилась до святої Покрови за ним, за всiм хрещеним миром. Одного дня каже Петро до Марусi: - Я не можу так дармувати, треба менi конче д