атуляли три невеличкi вiконця. Тодi посiдали на лавi, а Грицько зв'язаний лежав долi серед хати. -Слухай же ти,-озвався до його Панас,-чого ми до тебе прийшли! Одступись од землi! - Не вiдступлюсь,одказав Грицько. - Дослухай спершу! Вiдступись од землi, заприсягнись, що не займатимеш бiльше її, i не позиватимеш нас, i нiкому не скажеш про те, що ми в тебе були! Заприсягнись перед iконою i святою землею. Iване, знiми iкону. Iван полiз до божника i зняв. Панас узяв iкону в його i пiдiйшов до Грицька. - Ось iкона,присягайсь. - Не заприсягнусь. - Слухай, Грицьку! - загомонiв Панас - його вже обнiмали лютощi.Слухай та помiркуй про те, що я зараз тобi казатиму, добре помiркуй, щоб потiм не жалкував. Коли ти зараз не заприсягнешся,- мордуватиму тебе доти, аж поки скоришся. Подумай про це, да тiльки не довго, бо я довго не ждатиму. Вiн положив iкону на стiл, а сам сiв на лавi. Iван стояв у порога, похнюпившись. Грицько мовчав, тiльки важко дихав. Страшно блiде обличчя його здавалося мертвим. - Ну? - попитав нарештi Панас. - Не заприсягнусь...- хрипко ледве вимовив Грицько. - Дак брешеш же! Заприсягнешся!..- скрикнув Панас, зiрвався з мiсця й кинувся до Грицька. Ухопивши за налигач, що їм зв'язано було тому руки, вiн звiв його на ноги i тодi вiдразу штовхнув, кинув додолу. Безщасний упав, але зараз же Панасовi руки знову звели його та й знову кинули. Важко вдарившись об долiвку, Грицько застогнав. - Квокчеш! - лютуючи, гарикнув Панас i все пiдводив i кидав його, пiдводив i кидав. - Брате! - прохрипiв нещасний.- Брате! Панас припинивсь: - Ну? - Змилосердься!.. - Заприсягнешся? - У мене дiти малi... - Заприсягнешся? - Брате! Є ж бог на свiтi!.. Вiн же все бачить!.. Вiн покарає... Брате, змилосердься! - На губах у його зачорнiла кров. - Заприсягнешся? - Нi. - Дак на ж Тобi!.. Панас iзнову вхопив його за налигач i з усiєї сили штовхнув iще раз. Трицько впав головою просто на рiжок скринi, вдарився об нього i тодi зсунувся вниз, додолу, лiгши ниць. - Ну, ти, повертайсь!.. Панас копирснув його ногою й перекинув на спину. Тiло простяглось без життя, голова закинулась назад. - Ну, вдовольнився? Кажи тепер - що надумав? Грицько не озивався. Тiло не Ворушилось. Iван увесь час стояв, немов скам'янiлий. Не мiг ворухнутися, ступнути, озватися. Мов хтось його скував, пригнiтив. Тепер, ледве вимовляючи слова, сказав: - Вiн мертвий... - Мовчи, дурню! - вiдказав Панас, а тодi знов удався до Грицька:- Ну, ти, кажу тобi,- не вигадуй, а озивайся! Чуєш? А то я тебе зведу! I вiн з усiєї сили вдарив його чоботом у бiк. Грицько мовчав.. - Уставай, кажу тобi! - крикнув Панас несамовито.- Уставай! Уставай! Уставай!.. I за кожним "уставай" вiн бив його з усiєї сили в бiк чоботом, аж посувалось тiло по хатi, але не виявляло життiв. А Панаса обняла лютiсть, страшна лютiсть на це бездушне тiло за те, що воно не ворушиться, не озивається. Вiя не хотiв цьому йняти вiри, вiн мукою хотiв примусити Грицька виявити життя, розвiяти його,_ Панасiв, страх, I вiя бив його, топтав ногами, не розумiючи вже й сам, що робить, i хрипiв: - Уставай! Уставай! Уставай! Iван стояв бiля дверей, спiднi щелепи ходили в його ходором, вiн увесь трусився, а все не мав сили ступнути, ворухнутися. Тiльки стояв i дивився божевiльними очима. - Уставай! Уставай! Уставай! Але вiн не встав. Нарештi Панас зупинився знеможений, важко дихаючи... Стояв, стиснувши кулаки, i дивився на мертвого брата. Тодi враз мов схаменувся, нахилився до Грицькових грудей, припав до них ухом... Груди не дихали. Помiтив на головi, на виску, чорну пляму, ямку, саме в тому мiсцi, де вдарила голова об гострий рiжок залiзом обкованої скринi. Панас пiдвiвся й повернувся до Ивана: - Слухай, ти! Коли ти менi хоч словечком кому пробовкнешся, що ми тут були, то буде й тобi те, що йому! Хотiв iти, але завернувся, сiв на лавi, став думати. Нарештi озвався до Ивана: - Пiди в сiни, знайди там вiжки, перекинь їх через трамок. Iван не йшов, а стояв, трусячись. - Ну, йолопе! Чого стирчиш? Iди, кажу тобi! Iван вийшов. Поки вiн там порався, Панас розв'язав Грицька. Тодi витяг труп у сiни, винiс туди й лампочку. Перекинутi через трамок вiжки вже телiпалися серед сiней. Панас зав'язав на одному кiнцi петлю, взяв пiд пахви Грицькове тiло, пiдтяг пiд вiрьовку i надiв труповi на шию петлю. - Тягни! Iван узявся за другий кiнець вiжок. Вiрьовка шморгнула через трамок, труп пiдвiвся головою. Панас пiддав його. Труп заколихався над землею, витягшися ввесь, руки повисли, голова нахилилась наперед. - Я подержу його так, а ти по драбинi злiзь на трамок, зав'яжи там вiжки. Панас держав труп, а Иван приставив драбину, полiз на трамок i зав'язав вiжки. Тодi Панас одiйшов. Труп заколихався серед сiней. Панас узяв за руку Ивана i, як дитину, вивiв iз сiней. Лампочка, покинута в куточку на водянцi, блимала помалу тьмяним свiтлом, освiчувала сiни, а серед їх трупа зо звислими руками. Вiн ще колихався рiвно й тихо: ра-аз... ра-аз... VI. ХТО ВИНЕН У недiлю рано-вранцi Зiнько лаштувався їхати на ярмарок у Чорноус. Оглядiвся, аж нема того лантуха, що треба було взяти з собою. Почав був шукати та й згадав, що його позичив Грицько ще на тому тижнi та й досi не вернув. Було ще рано, i Зiнько пiшов по лантух до Грицька. Одчинив дверi в сiни i побачив, що серед них висить чоловiк, спустивши руки й нахиливши наперед голову. - Що воно? - подумав Зiнько, не зрозумiвши, що саме бачить. Приступив ближче, пiзнав Грицька, побачив вiрьовку на шиї. "Грицько повiсивсь!" - промайнуло йому в головi. Вiн скочив, щоб пособити, щоб зняти, i доторкнувсь до рук холодного трупа. Пособляти було нiкому: Грицько був мертвий. Зiнько кинувся з сiней. Ледве вибiг, побачив, що в двiр увiходить сусiда Грицькiв, Юхим. - Грицько повiсивсь! - крикнув йому Зiнько. Той чи не дочув, чи не мiг iще зрозумiти такої надзвичайної речi i спитався: - Що ти кажеш? - Грицько повiсивсь,- кажу. Юхим спинився вражений: - Як то повiсивсь? Чого? - Не знаю... Висить мертвий у сiнях... - Та ну? - Iди глянь! Вони вдвох пiдiйшли до сiней. Юхим глянув. - Оце, не дай боже! - промовив, перехрестившись.- Ходiм швидше до волостi та скажемо! Юхим не схотiв переступити й сiнешнього порога. Причинили дверi i зараз же вдвох пiшли до волостi. Там не було нiкого, тiльки сторож. Послали його по врядника та по старшину. Врядник жив поблизу i прибiг швиденько. Поки вони розказали йому справу, прийшов й Копаниця. Розказали й тому. Старшина гукнув на сторожа, щоб побiг по писаря, а сам, лаючись, що не доведеться побути на ярмарку, пiшов з урядником, з Зiньком, з Юхимом та з понятими до Грицькової хати. Тим часом чутка про подiю вже розкотилася селом, а надто, що люди бачили, як волоснi з юрмою людей iшли до Грицькової хати. Оглянувши тiло, урядник iз старшиною поставили бiля нього двох десятникiв, щоб нiкого не пускали туди, а самi пiшли до волостi. Там уже був писар, i вони заходилися писати про страшну пригоду слiдчому, становому та лiкаревi. Незабаром двоє поштарiв уже бiгло верхи, везучи тiї звiстки, Зiньковi та Юхимовi звелено сидiти дома й дожидатися, поки покличуть на допит. Тим часом Рябченко, їхавши на ярмарок, проїздив проз Грицькову хату. Побачив у дворi натовп народу, найбiльше жiноти. Люди тислися до хати, та два десятники з ломаками стояли бiля дверей i не пускали нiкого. "Що воно за знак?" - подумав Рябченко i припинив коня. - А слухай, Йосипе! - гукнув до чоловiка, що саме в той час виходив з двору.- Чого це тут такий тиск народу? - А хiба ти не чув? Грицько повiсивсь... чи повiшено його... хто його зна!..- вiдказав той та й пiшов собi вулицею. - Що це? - подумав собi Рябченко.- Чи не здурiв цей Йосип? Одначе встав з воза, прив'язав коня до ворiт i ввiйшов у двiр. Десятники не пустили його в сiни, та вiн з порога побачив мертвого i помiтив кров на сорочцi. "Ну, це штука! - думав вiн, iдучи назад до свого воза.- Це не Грицько сам коло себе поравсь, а хтось iнший, бо чого б же була кров? Це така штука, що, мабуть, хай поки ярмарок пiдожде, а я пiду лиш до волостi". Ударив коня й побiг швидко. У волостi був уже сам старшина, бо врядник шатнувся по селу - чи не довiдається чого про подiю, а писар таки хотiв хоч одним оком глянути на ярмарок, поки поприїздять пани, тим i метнувся мерщiй додому. Копаниця, лютуючи, ходив по волостi й собi лагодився йти додому, хоч на ярмарок уже не думав їхати, бо лiкар та слiдчий могли прибiгти й швидко. - А що, Григорiю Павловичу, бачили? - спитався Рябченко, поздоровкавшись. - Та бачив, бачив,бодай би його, i того, хто це зробив, чорти побачили, як менi через це ярмаркувати не доведеться! Хто вбив, а я одвiчай! - одказав сердито Копаниця. - А хiба не сам Грицько завiсився? - попитав Рябченко. - Де ж там сам, коли голову пробито! - вiдказав старшина.- Убив хтось, а тодi i повiсив, мовби то сам Грицько. - Хм... Воно i менi так iздалося... Дак, кажете, дуже треба на ярмарок? - Так треба, що аж кричить! - лютував Копаниця. Але Рябченко не зважав на те: - Ну, з ярмарком якось помиримося... А це таке дiло, таке дiло, що... - Що - що? - спитав роздратований Копаниця. - Що, може, за його й два ярмарки самохiть оддасте, не то один! - одказав Рябченко. - Чого ж то так? - А от давайте спершу розпитаємося! Як на вашу думку, Григорiє Павловичу, чиє б це могло бути дiло? - Хм, хм...закрутився той на стiльцi.- Кат його знає!.. Усе в хатi цiле, нiчого не пограбовано... Це не чужий чоловiк, не злодiяка який, а так... з своїх чоловiк... Хтось iз Грицькових ворогiв. - I я так думаю,потакнув Рябченко,- що хтось iз Грицькових ворогiв. Та хто ж? - А мара його знає! Хiба вгадаєш? I туди думка i сюди думка... А втiм... Глядiть, чи не братiв це дiло? Вони ж iз їм усе заводилися... - Що заводилися, то заводилися, а таки я на їх не думаю... бо все ж таки вони йому брати, то не зробили б такого... Тут треба чужого чоловiка шукати. -_ Ну, а якi ж iще в Грицька вороги? - згадував Копаниця.- Здається, що й не було. - А хто його знає... Хiба ми всi його справи вiдаємо? Може ж, i були... А скажiть, хто перший убитого Грицька побачив? - Та Зiнько ж Сивашенко. - Хм... I не сусiда йому, а перший побачив... Сусiди ще не кинулись, а вiн уже й побачив... - Та й Юхим же слiдком за їм, бо вiн,- каже,- в двiр, а Зiнько з сiней! - Отож-то й то, що Зiнько з сiней! А як на вашу думку, Григорiє Павловичу,- мабуть, той, хто перший побачив, той найбiльше й зна про це дiло? - Тобто - щоб Зiнько? - здивувався Копаниця. - А що ж? Хiба Зiнько такий святий, що не може цього зробити? - Та нi... а тiльки не впада на його... Нащо б йому це робити? - Нащо? Хе! - засмiявся Рябченко.- Ну, скажемо так: ходить Зiнько до Грицькової молодицi,- це ж ви чули? - Та чув... Про це по всьому селу плещуть... - Отож, ходить до Грицькової молодицi. Ну, а шила. в мiшку не втаїш, коли вже все село його бачить. Побачив його й Грицько. - Ну? - Ну, то як ви думаєте, чи то йому дуже вподобалося, що його жiнка в гречку скаче? - Та нi... Дак що ж? - Як то - дак що ж? Хiба вам цього мало? - Та я не розберу, чим воно притуляється до цього душогубства? - От такої! Ну, скажемо так, полiз Зiнько нищечком до Ївги, а натрапив на Грицька. "Ти чого?" - "Я - не я, я - так собi..." -"_А,_ дак ти до моєї жiнки, на ж тобi!.." I завелись!.. Ну, куди ж Грицьковi проти Зiнька?.. Та ще, може, вiн удвох iз Ївгою на його. Бехнули його добре, так той i лiг. Старшина дивився на Рябченка здивованими очима й мовчав. Нарештi озвався: - Глядiть, що й приходиться... Ну, а як же не вiн? - Ну, дак що? А як не вiн, то й не осудять його. Посидить трохи на царськiй квартирi та й вийде. А поки вiн сидiтиме, дак ми всi свої справи так пiдкрутимо, що вже йому ходу не буде, хоч би й вернувся. Вам же треба на його доказательство постачити? Оце ж i воно. Копаниця аж iз мiсця зiрвався. - Ну й митець iз тебе, Яхреме Семеновичу! От митець!.. Це штука!.. Та це й мiсяць у головi длубатися, то такої штуки не видлубаєш! Це справдi, що задля такого так можна начхати й на ярмарок. Ну, як ув око влiпив! Iменно, iменно, iменно так! Попався, голубчику, попався! Не викрутишся! - Стривайте лиш, Григорiю Павловичу, не радiйтебо вiдразу так дуже! Бо це, бачите, ми з вами так говоримо, а як про-це слiдствуватель скаже? - Слiдствуватель? Та там таке молоде та дурне, що йому що хочете можна в голову натурчати. Я йому таке подозрiнiє накрутю,- побачите!.. А ви, Яхреме Семеновичу, тим часом пiдiть та чоловiка чотири хоч направте таких, щоб вони на нашу руч казали, та вкупi з їми -й приходьте до волостi, як слiдствуватель прийде. - Гаразд! Тiльки треба ще так пильнувати, щоб уже нiхто не вискочив у свiдки такий, що на iнший бiк хилитиме... Щоб нiхто не згадував, сказати, про сварку з братами... Бо як слiдствуватель про це довiдається, то щоб iще в той бiк не повернув... Дак треба таких назад, назад!.. - Зiб'ємо й назад! - одказав Копаниця.- Це добре, що ви нагадали: буду пильнувати. Пiсля полудня прибiг слiдчий з лiкарем. Не спиняючись у волостi, звелiв старшинi везти себе до Грицькової хати. Старшина примостився на передку з поштарем, i всi поторохтiли туди, а врядник пiдтюпцем побiг за їми. Слiдчий не хотiв нiчого розпитувати, аж поки сам побачить убитого. Вiн був дуже молодий i дуже певний, що вмiє розплутувати найзаплутанiшi справи. Насамперед узяв собi до уваги "обстановку злочинства". Видима рiч, що Грицько не сам завiсився, а вже мертвого його повiшено. Кров на сорочцi, пробитий висок, усе тiло побите,- видно вiдразу, що воно було. Була якась боротьба, покiйник за життя нiби змагався, бився з кимсь, вельми дужчим за себе, i той його пом'яв, понiвечив. Хто це зробив? З хати не взято нiчого. Виходить, що це зробив не злодiй, а такий чоловiк, що йому життя Грицькове було на завадi, ворог убитому. - Старшина! - Iздесь, ваше високоблагородiє! - Що цей... Григорiй Момот... як вiн, ладнав з людьми? Не було в його яких ворогiв абощо? - Хто його знає, ваше високоблагородiє,- здається, не чуть було...якимсь непевним голосом одказав старшина. "Бреше! Видимо бреше! Силкується покрити справу",- подумав слiдчий, бо мав таку гадку, що слiдчий завсiгди мусить нiкому не йняти вiри, тiльки собi самому - тодi найшвидше збагнеш справу. I вiн сказав: - Як же це так? Чоловiк завсiгди має ворогiв,- без цього не можна. Коли не вiн, дак жiнка. - Хiба що через жiнку... Це iменно, ваше високоблагородiє, що через жiнку... бо жiнка... звiсно... вона... Копаниця плутав умисне, мов не хотiв виказувати, а слiдчий думав: "Брешеш! Не викрутишся!.." - Ну, кажи ж! Чого став? Хто з їм через жiнку ворогував? - Та тут один чоловiк... Зiнько Сивашенко... - А через що ж вiн ворогував? - Та якось i казать нiяково, ваше високоблагородiє... Воно... так, бачите... - Не мни ото язиком, а кажи просто! - крикнув слiдчий.- Менi треба все по правдi казати,- як батюшцi на сповiдi! - Та що ж... ваше високоблагородiє, й самi вже бачите... Що ж вам уже й казати?.. Звiсно, Зiнько Сивашенко та злигався з Грицьковою жiнкою Ївгою,- ну, через те в їх i ворожнеча була... Це все село знає... "Таки виказав! От так їх треба ловить!" - подумав, радiючи, слiдчий i додав голосно: - Бач, усе село знає, а ти думав од мене сховати! - Простiть, ваше високоблагородiє, я не догадавсь, що вам про таке дiло треба знати,- вiдповiдав Копаниця, спускаючи очi додолу та покiрненько кланяючись. - Не догадавсь! Ви всi такi, що не догадуєтесь, поки аж примусиш вас догадатися! Ну, гляди ж, щоб тепер менi все по правдi казав! Сам Григорiй Момот знав про це? - Спершу - нi, а тодi вже, як усе село знало, то не iнак, що й вiн довiдався... Ну й сердився здорово покiйник на жiнку... - Ну?.. - Сварилися часто... Бо вона за тим Зiньком пропадала... Оце той самий, що первий побачив сьогоднi вранцi вбитого... - Ах, дак це той самий! - сказав слiдчий, а вислухавши, що сусiд Юхим зустрiв Зiнька, як вiн виходив од убитого, подумав: "Ну, тепер видима рiч: злочинцiв тягне на те мiсце, де злочинство вчинено... I дiтей одведено, щоб не були на завадi..." Вiн почав розпитувати Копаницю далi i "таки примусив" його сказати, що вiн нi на кого не думає, тiльки на Зiнька. "Так їх ловити! Так!" -думав слiдчий i звелiв старшинi привести Зiнька, Юхима, Ївгу та ще кiлькох свiдкiв, яких простiсiнько пiдказав йому "нехотя" моторний Копаниця. Тим часом лiкар скiнчив свою справу, i вони вдвох подалися до волостi - допитувати свiдкiв. Свiдки вже були там готовi. Ївги самої ще не було з Чорновуса: нiяк не могли її там iзнайти. "Дiло просте! - думав собi слiдчий, сiдаючи за стiл.- Один з грубих сiльських романiв, та й годi. Ну, треба трошки напружити нерви в героя цього роману,- тодi легше буде його пiймати. Облишмо ж його на сам кiнець, на закуску". I почав допитувати Юхима. Свiдкiв усiх добрано таких, що вони в один гуж тягли. Дедалi слiдчий упевнявся все дужче й дужче, що вiн нiяк не помиляється. Найбiльше - Рябченкове свiдчення подавало йому силу дрiбниць, з яких можна було скласти щось суцiльне, i те суцiльне зовсiм обвинувачувало Зiнька. Вiн хотiв би допитати його навiть пiсля Ївги, та Ївги все не було. Доводилось заходитися спершу коло нього. - Зiновiй Сиваш! Зiнько давно вже дожидався на волосному рундуцi своєї черги i трохи дивувався, що всiх допитано, а його так довго держать. Зрадiв, як нарештi почув своє прiзвище. Увiйшов у волость, уклонився двом панам, що сидiли за столом, i став бiля дверей. - Ти Зiновiй Сиваш? - спитався слiдчий. - Я. - Пiдiйди ближче. Зiнько пiдiйшов. - Ближче, ще ближче! Аж сюди! Зiнько пiдiйшов iще ближче. - Да, ти - Зiновiй Сиваш...- сказав iще раз слiдчий, вимовляючи слова з протягом та з притиском i гостро дивлячись на Зiнька.- Дак от який ти, Зiновiй Сиваш!.. Скажи менi, це ти перший побачив убитого? - Я. - I ти знаєш, хто його вбив? Зiнько пiдняв угору брови з дива. - Нi, не знаю,вiдповiв. - Ну, не знаєш, дак не знаєш. Добре! А розкажи, як ти його побачив! Зiнько почав розказувати. Слiдчий слухав i дивився, не одводячи од нього очей i мов трохи всмiхаючися глузливо. Зiньковi ставало якось нiяково вiд того прикрого погляду й вiд того незрозумiлого усмiху. Це його збентежувало, i збентеження вiдбивалось йому й на обличчi. "А, бач! - думав собi, радiючи, слiдчий.- Уже й­му нiяково стає вiд мого погляду, вже почав плутати. Стривай, голубчику, я тебе ще й не так припечу!" - Так! - промовив вiн уголос, як Зiнько доказав своє.- А тепер ось що скажи: чи до цiєї ночi Грицько Момот знав, що ти ходив до його жiнки? Зiнько широко глянув на слiдчого. Вiн спершу здивувався, потiм обурився i вiдказав iзгорда: - Цьому неправда! Я його жiнки не займав i нiколи до неї не ходив. - Справдi? - глузливо запитав слiдчий.- А ось зараз 'її приведуть, то ми i в неї розпитаємося, чи що там у вас було, чи не було. А поки я тобi щось вичитаю. I вiн почав вичитувати Зiньковi коротенькi уривочки з того, що казали свiдки: - Терентiй Тонконоженко виказав, що ти з Ївгою Момотовою жив, як чоловiк iз жiнкою... Михайло Сучков... виказав, що про це все село знає... Старшина Григорiй Копаниця - те саме... Захарiй Забiгайко бачив не раз, як ти вночi йшов од її хати... Єфрем Рябченко - що бачив вас i пiймав на вчинку на луцi в вербах... Уляна Петренкова - що бачила вас у саду... Коли хочеш, я тобi ще прочитаю, та буде й цього. Що ти на це скажеш? - Що це все падлюшна брехня, та й годi! От що скажу! - Ге-ге! Який ти палкий! Ну, тепер же слухай, що я тобi скажу! Слiдчий одхилився трохи назад на стiлець, утупив свiй погляд у Зiньковi очi i промовив, мов одбиваючи язиком кожне слово: - Зiновiй Сиваш! Розкажи, за що ти вбив Григорiя Момота! Хоч уже з того, як слiдчий з ним поводився, Зiнько бачив, що той нiяк не доймає йому вiри i не знати, нащо питається не про дiло, а про Ївгу, але цього питання вiн нiяк не сподiвався. Воно здалося йому таким чудним та недоладним, що спершу якось навiть не злякало його. Вiн тiльки широко глянув i промовив: - Як? - Хiба ти не чуєш? - удаючи гострого голоса, щоб уразити тим "злочинця", казав молоденький слiдчий.-Я тебе питаю: за що та як ти вбив Григорiя Момота? Сам чи вдвох iз його жiнкою? Тiльки тепер Зiнько цiлком зрозумiв, яка на його напасть. Його пройняло холодом, та вiн одмовив поважно : - Питайте, пане, того, хто це зробив, а не мене. - А хто ж це зробив? - Не знаю. - Так я ж знаю! - скрикнув слiдчий, устаючи.- Знаю i кажу тобi: ти! I щоб уразити бiльше злочинця, вiн до голосу грiзного ще й показав на його пальцем: - Ти вбив його, i я тобi розкажу - як. Ти прийшов уночi до його жiнки, думав, що буде вона сама, а зустрiв його. Ви посварилися, почали битися, i ти вбив. Тодi повiсив, щоб подумали, що сам Момот повiсився. Це все я дуже добре знаю й без тебе. А тепер менi треба знати тiльки оце: чи ти сам його вбивав, чи вдвох iз Ївгою Момотовою? Ну, кажи - як? Сам чи з нею? Ну! Слiдчий стояв перед Зiньком, грiзно впиваючись у його очима. Зiнько трохи тремтячим голосом одказав: - Нi сам, нi з нею. Нiчого цього не було, а коли хто вам i сказав, той брехун, та й годi! Даремне ви, пане, нападаєтесь на мене... Я не винен нiчим, шукайте винного деiнде. - Добре! Ми знаємо, де шукати,- промовив глузливо слiдчий.- Урядник! Арештувати його i вiдiслати в город! Урядник пiдiйшов до Зiнька. - Ваше високоблагородiе! - промовив Зiнько.- За що ви з мене знущаєтесь? Хто ж то докаже, що це я зробив таке страшне дiло? Нiхто не може, а ви мене до арешту берете. Це ж грiх вам од бога буде, що ви невинного занапащаєте!.. - О, язикатий, язикатий! - сказав слiдчий.- Дарма: посидиш трошки в острозi - там язик тобi прикоротшають! А за те, щоб доказати, не журись: докажемо! А поки тих доказiв шукатимем, дак ти, братику, посидь! Урядник! Виведи його! - Люди добрi! - озвався Зiнько,- свiдчусь богом, що я не винен! Я буду жалобу подавати, що мене так iзганьблено й знехтувано!.. - Ну, ну, йди, не розпатякуй! - потяг його врядник iз свiтлицi за рукав. Слiдчий сiв писати постанову про те, щоб арештувати Зiнька. Поки це робилось у волостi, Гаїнка вешталась собi по хазяйству i нiчого того не знала. Виглядала Зiнька й дивувалася, що так довго не вертається. Треба було їй води принести,вхопила вiдра й побiгла до колодязя. Пiдходячи до його, бачила купку жiнок; вони про щось жваво розмовляли, а забачивши її, зараз притихли. Вона як думала про Зiнька, зараз i попитала: - Чи ви не були бiля волостi, не бачили там мого чоловiка? Як пiшов туди, та й нема. Жiнки глянули на неї якось чудно, потiм iззирнулися промiж себе. Гаїнка здивувалася: --Що це ви на мене так дивитеся? - Та вона нiчого не знає,- промовила стара баба, а потiм загомонiла до Гаїнки:- Так ти нiчого й не знаєш, дочко? - А що ж менi знати? - спиталася Гаїнка, дивуючись та трохи злякавшись. - Ой, нещаслива ж твоя доля, дочко! Нещаслива твоя доля! - захитала головою i мало не заголосила баба.- Та вже ж везуть твого Зiнька, везуть його в город до тюрми!.. - Зiнька?.. В город?.. До тюрми?.. Що це ви кажете, бабо? - Правду, серденько, правду! Уже й конi запрягають, везуть його... бо виявив слiдчий, що Зiнько Грицька вбив. - Брехня! Це брехня! - скрикнула Гаїнка. Вiдра брязнули додолу, а вона сама полинула вулицею. Бiгла до волостi. "Уже конi запрягають, везуть-везуть..."- це тiльки було в неї в головi i било в голову, як молотом. "Перейняти!.. Перейняти, щоб не повезли!.. Щоб поспiти!.." Бiгла так, що люди лякались, побачивши її, та вона того не помiчала. Ось видко волость... он рундук... он пiдвода перед Рундуком... люди... Зiнька нема... Вже добiгла до рундука, як його побачила: виводили з волостi з iзв'язаними назад руками. Кинулась до його, припала, обвилась коло його, мов хмелиночка. Дух перебивало, не здужала говорити, аж поки змоглась: - Що це? Нащо це? Зiнечку, за що це? - Кажуть, що я Грицька вбив... Везуть... в острог... - Неправда, неправда!.. Ти не вбив Грицька... Нi, я знаю, що не вбив!.. За що ж тебе?.. Так не можна!.. Зв'язали... Нi, не можна. Я розв'яжу!.. I вона почала розв'язувати йому руки. - Геть, молодице, не чiпай! - сердито вiдштовхнув її десятник. Зiнько стояв блiдий як крейда, не можучи промовити слова. А вона пручалась в руках у десятника i казала все тим задиханим тихим голосом, мов упевняючи кого: - Не можна ж!.. Не можна ж так!.. Треба розв'язати!.. Пустiть мене!.. Я розв'яжу... Йому треба додому... Швидше пустiть мене!.. - Одведiть її геть! - почула Гаїнка чийсь голос i побачила на рундуку якогось пана. Зрозумiла, що це його тут сила й воля. Вихопилась з десятникових рук i пiдбiгла до пана. Зупинилась перед рундуком i, дивлячись до пана вгору, говорила: - Паночку, лебедику мiй!.. Ви ж бачите, Зiнько ж не винен... Ви ж знаєте,- вiн же не такий, щоб це зробив!.. Його треба пустити,- нащо вони його зв'язали? Благала тихим голосом, говорила, як дитина до великих, просячи не карати, змилуватись. - Твiй Зiнько чоловiка вбив, за те його i зв'язано! - вiдказав пан. - А неправда ж!.. Так грiх казати!.. Це ви не знаєте Зiнька... Вiн добрий... Вiн такий добрий!.. Вiн милостивий!.. Пустiть його! - Не можна!.. Одiйди! - звелiв пан, додавши крiзь зуби:- Iдiотська сцена! Але вона не вiдiйшла. Упала навколiшки, досягла руками йому до колiн, дивилась на нього поглядом, повним безмiрного благання й слiз: - Ой, пустiть же!.. Пустiть, паночку!.. Я за вас бога молитиму! Щоб вiн вам щастя послав, де ви поглядом глянете, де словом обернетесь. Пустiть!.. Пустiть!.. Пустiть! Вона задихалась, а руки, тремтячи, стискали тi невблаганнi колiна. I враз почула, що вiз рушає. Зiрвалася на ноги, озирнулась"- Зiнько сидiв уже на возi. - Прощавай, Гаїнко!.. Молись боговi! Вiз рушив... Вона кинулась до його, та чиїсь дужi руки вхопили її ззаду, не пустили. Вона дивилася услiд тому возовi, як вiн поторохтiв вулицею... докотився до поворотки... завернув... востаннє обличчя Зiнькове бачить... зник... - Ох!..- промовила тихо i впала додолу. Вже нiчого не чула й не бачила... VII. СВОЯ ВОЛЯ! Рябченковi з товариством була тепер воля. Зiнько вже два мiсяцi як у тюрмi i похоже так, що й не вийде звiдти. Зоставшися молоде товариство без його, притихло. Та.хiба ж би й не притихло? Раз, що Зiнько з-промiж їх був i найрозумнiший, i найписьменнiший; за його порадою всiм було добре, а тепер вони не могли дати справi нiякого ладу. А друге: не було в їх без його того духу смiлого, бадьорого, надiйного, що вiн якось умiв надихати їм. Було, одно слово тiльки скаже, то вже так i хочеться i робити, i добувати, чого треба, а тепер не було кому того слова казати. А найбiльше їх пригнiчувало те, що через яке дiло Зiнька в їх нема. Якби вiн просто кудись пiшов або поїхав, то це не так би було їм прикро. Але на Зiньковi страшною хмарою налягло обвинувачення... та ще яке!.. Щоправда, товаришi тому не йняли вiри i голосно промiж себе i всiм це казали. Найпалкiше оступався за його Васюта. Вiн навiть їздив у город, хотiв одвiдати Зiнька в тюрмi, ходив до слiдчого, прохав,- не пущено. Почав був упевняти слiдчого, що Зiнько не винен, та той i слухати його не схотiв, i з хати пiшов. Васюта вернувся засмучений, але ще дужче сперечався, навiть сварився з тими, хто обвинувачував Зiнька. А таких було багато: Рябченко, Копаниця, Тонконоженко та iнщi такi обвинувачували через те, що їм того було треба, та й вельми вже вони ненавидiли Зiнька; iншi - через те, що звикли тим багатирям у всьому потурати й потакувати; ще iншi - тим, що завсiгди вони радi, як е хто поганiший за їх, i завсiгди в їх винен той, кого обвинувачують; врештi, найбiльше було таких, що от - усi говорять, то й вони говорили. I зараз познаходилися такi й жiнки, й чоловiки, що бачили, як Зiнько i до Ївги ходив, як i цiлував її. Жiнки найбiльше нападалися на Ївгу. її того ж дня, що й Зiнька, посаджено було до тюрми, та недовго держано, бо незабаром виявилося й доведено, що вона ще в суботу вдень пiшла в Чорновус i там ночувала. Та хоч i вернулася з тюрми, та не на добре: бачила, як її обминають люди, чула, як про неї плетуть плiтки. А їх плетено так, що незабаром усе село знало, та й дрiбненько знало, коли та яким побитом Ївга принадила Зiнька, як вони вдвох Грицька дурили, як вона забула перестерегти його, що йде на нiч у Чорновус, а Зiнько прийшов до неї та й натрапив на Грицька, як Грицько з їм засперечався, а далi почали вони й битися, аж поки здоровiший Сивашенко таки i вбив Грицька. Це ж тепер кожне знало й мале. Доточувано ще й багато iншого. Однi казали, що в Сивашiв уже сiм'я така: один - коновод, пiшов на Сибiр, другий от чоловiка вбив, а третiй такий, що й з живого шкуру дере. А про те, що Зiнько ж повставав проти того Денисового шкуродерства, дак уже й не згадувано, мов того й не було. А те добре згадувано, що Зiнько завсiгди не такий, як люди, був: що старi люди казали, дак те все в його дурниця, брехня, вигадки; тiльки що в книжках поначитує, дак те правда. I про вiдьми брехня, i про чорти брехня, i горiлки не пий, i в громадi правди нема,- таке, що й купи не держиться, пiвтора людського, та й годi! А що вбив, то то вже певна рiч: коли ж воно все так до того приходиться! Все до того приходилося,- це бачили й молодi товаришi, i це їх збентежувало найдужче. Вони не йняли, не хотiли йняти тому вiри, та навкруги всi, як один, про це говорили, всi були певнi... а воно й робило нагнiт на їхнi душi, а воно й лишало слiд їм у серцi - непомiтно їм самим, а таки лишало. Вони не йняли вiри, та й самi не постерегли, що там десь глибоко-глибоко, аж на днi душi, ворушилося страшне питання: "_А що, як цьому правда?" Зiнько був у їх головою, а тепер усе село закидає цього чоловiка болотом. I частина цього болота падає нiби й на їх, мовби то й вони були негарнi, слухавшися людини, що сплямила себе таким злочинством. Цього їм нiхто не казав, а якось мовби видко було його по людям. I все те страшенно пригнiчувало духа трьом товаришам: Васютi, Карповi й Дмитровi. Тiлько троє їх тепер i лишилося. Думка була, що з iг'ятьох душ їх товариство скоро виросте до десятьох, до двадцятьох i все ростиме, ростиме, аж поки вiзьме гору в громадi; а от тепер i тих п'ятьох уже нема, тiльки троє... I цi троє ходили засмученi й зрiдка зiходились докупи, а коли зiходились, дак громадських справ уже якось не зачiпали. Не ходили i в громаду... А громадськi справи стояли погано. Про тую жалобу за продану Денисовi землю нiхто тепер i не згадував,- вона вже пiшла в непам'ять. Денис господарював на тiй землi як справжнiй хазяїн. А все їх товариство, вкупi з Вавиловим, узяло в посесiю Горянського землю. Тепер уже громадська земля опинилась усерединi; багатирська колом круг неї обвилась, i те коло починало вже стискати громадян таки дуженько. Зараз же побiльшано цiну на землю аж на два карбованцi. Дибляни не схотiли спершу брати, зчинився великий крик. Галасували довго i наважилися попитати землi в дальших панiв. А тi, дочувшися, що в диблянського товариства земля подорожчала, прикинули цiну й собi, хоч уже й не по два, а по карбованцю на десятинi. А як зважили дибляни, що це за яких двадцять верстов треба возити з поля снопи, то й зовсiм пожурились. Побачили, що воно чи й обiйдеться панська земля дешевше проти тутешньої. I зараз же дехто пiшов та й узяв землю в Рябченка чи в його полигачiв, а побачивши теє, кинулися й iншi туди ж. I так сталося, що дибляни, погаласувавши трохи, таки i почали платити по два рублi зайвих за десятину. Це одно, а тодi виявилось i друге. Декому довелося вже в пилипiвку позичати грошi. Звичайно брали на вiдробiток. Думали ж, що вiдробiток буде такий, як i попереду, аж воно нi: побiльшано його мало не в пiвтора разу. Знов дехто кинувся деiнде пошукати грошей, та де ж їх знайдеш? Тiльки в того, в кого вони є, а тi всi одним духом дишуть. Як з землею було, так i з грiшми: походили-походили та й повернулися до своїх, на все згодившись. Це все обурювало диблян, а дехто тямущiший починав уже розумiти, через вiщо Зiнько з своїм товариством так повставав, щоб не продавати Денисовi землi. Тепер уже видко було виразно те, про що тодi й Зiнько ще тiльки догадувався: цим продажем громада вiддала себе до рук Денисовому товариству, бо позамикала собi всi шляхи й стежки до землi. Може б, тепер, якби Зiнько був у громадi... Але Зiнько був у тюрмi... Сумувала громада, а Рябченко з гуртом радiли. Щоправда, було й серед їх таких двоє, що їм було трохи нiяково через подiю з Зiньком. А це були Денис та Гаїнчин батько. Денисовi нiяково було, що один його брат у Сибiру, а другий налагодивсь у тую ж дорогу; Остаповi - нiяково, що його зять, виходить, душогуб-острожник. Та вже що сталося, те сталося, його не перемiниш, i не ними воно сталося, вони тут нiчим не виннi. Хоч i нiяково такого родича мати, ну, а з того, що його до тюрми запаковано, чому ж би й не скористуватися? То вони й користувалися, ще й радiли вкупi з iншими, що в громадi стало їм тепер просторо, i все зробилося, як урадили ще повеснi. Вкупi з iншими й радились, як та що мають далi робити, щоб диблянсь-ких мужикiв у шори зовсiм узяти. Тепер у їх був такий лад, що хоч кожен сам собi на своїй землi господарював, а проте цiну на землю або якi вiдробiтки - це вже визначали вони всi гуртом; мало бути так саме i з цiнами на робiтникiв, за випас товару й за все iнше, за що дибляни мали їм платити. Вони вже заздалегiдь рахували тi цiни i певнi були, що тепер Диблi у їх з рук не вискочать - сидiтимуть, як риба в матнi, та вiдроблятимуть таку панщину, що ну-ну! I Диблi вже чули це... З неприхильникiв Зiнькових був тiльки один чоловiк, що мучився думкою про Зiнькову неволю i палко бажав, щоб Зiнько з неї визволився. Цей чоловiк був Iван Момот. Парубок не мав спокою пiсля тiєї страшної ночi, як вiн удвох iз Панасом замордував брата. Еге, замордував i вiн, а не сам Панас. Упевняв себе спершу Иван дуже, що вiн не винен, що все те Панас iзробив сам, та сумлiння сказало йому iнше. Щоправда, Iван нiколи так не ворогував проти Грицька, як Панас. Але вiн скорився Панасовi, слухався його, йшов не своїм, а його робом, чинив усе за його приводом - от i сталося!.. Будь вона проклята, тричi проклята нещаслива тая нива, що через неї таке сталося! Бодай би вона довiку нiчого не вродила, бодай би вона запалася, крiзь землю пiшла та й його, Ивана, поглинула з собою, анiж має вiн мучитися, анiж має вiн бути душогубом! Пiзно, пiзно тепер Iван побачив, що йому не треба було слухатись Панаса, не треба було змагатися за землю,- бо тут Грицькова правда була,а найбiльше не треба було тiєї ночi йти до Грицька й пособляти Панасовi. Ой, боже! боже! боже! "Мовчи, а то й тобi те буде, що Грицьковi!" - це так Панас йому сказав. Вiн каже, що не хотiв убивати Грицька, а тiльки полякати, щоб поступився землею. Це вже так на лихо пiшлося, що Грицько вдаривсь об скриню, пробив собi голову та й умер з того. Панас того не бажав, i за те вiн не винен. Та коли вже воно сталося, то не треба нiкому цього казати. А що Зiнька взято до тюрми, то то дурниця: подержать та й випустять. А поки треба мовчати, нi словом, нi поглядом не виявляти людям, щоб i подумати нiчого не могли. I Панас був на похоронi, ще й Iвановi звелiв iз собою йти. Була це Iвановi найбiльша мука. I якби тут, бiля його, не стояв Панас, якби вiн повсякчас не почував на собi його погляду гострого, то вiн, Iван, не витримав би: впав би перед цим знiвеченим трупом навколiшки та й покаявся б, виявив би правду перед усiм народом. I чому вiн цього не зробив? Побоявся кари? Та нiяку ж кару не було б так тяжко вiдбувати, як самому тепер каратися! Занапастив брата, посиротив його дiти i занапастив ще чоловiка - Зiнька... Не мiг ночами спати. Цей страшний труп, з обвислими вниз головою й руками, з роззявленим ротом, не покидав його. Бачив його перед себе, аби зостався на самотi в темрявi. Бачив так, мов справдi вiн був тут, висiв. Парубок уставав, сiдав на постелi та, обхопивши колiна руками, сидiв i дивився на труп, а в головi в нього як молотом стукало два слова: "Убив брата! Убив брата! Убив брата!.." Тiльки два слова!.. Боже! Тiльки два слова, два словечка, а чого ж вони так його мордують, так печуть, що йому хочеться вибiгти насеред села й гукнути на весь свiт: "Я вбив брата!.." I ледве задрiмає, а вже знов мов щось його штовхне, i вiн стрепенеться, i вже перед їм випливають iз туману сiни, i серед сiней - вiн, брат... Одного разу вiн молотив. Цiпи влад токотiли по току: так-так-така!.. так-так-така! I враз, замiсто того "так-так-така", Iван зовсiм виразно почув, як цiпи говорять: "Убив брата! Убив брата!" - так, аж вимовляють. Глянув на снопи, аж там замiсто снопа лежить Грицько мертвий. Скрикнув, кинув цiп i втiк. Тiєї ж ночi вiн нишком викрався з дому та й пiшов на кладовище. Мов злодiй, ховаючись попiд тинами, перейшов улицями, вийшов за село. Мiсяця не було, тiльки зiрки поблискували на темному небi холодним неприхильним блиском. За їх свiтом Iван добачив уже першi крайнi хрести на могилах. Увiйшов серед їх. Боявся попереду бувати на кладовищi. Раз якось з парубками, та й то чогось моторошно було... А тепер iшов сам i не боявся. Його вело те, що страшнiше за всякий страх. Блукав помiж могилами й хрестами, вишукуючи того невеликого дубового хреста. Холоднi зорi присвiчували йому з ворожого почорнiлого неба. Знайшов. Ось пiд цiєю купкою землi Грицько замордований лежить. - Грицю, братику! Чи чуєш ти мене? Не озивається. Припав до землi, обняв могилу руками. - Грицю, братику, чи чуєш ти мене? Озовися до мене, бо гину, нема моєї сили! Вiн бився головою об землю, вiн цiлував її, вiн благав: - Прости менi, мiй братику, мiй порадничку добрий! Прости менi, що тобi муки завдав, твої дiтки маленькi посиротив!.. Та якби ж я те знав, що воно так буде, то я б же свiт за очi лучче пiшов, нiж щоб оте сталося!.. Та моїй же карi i краю нема!.. Та тобi ж, братiку, i грiхи бог простить за таку смерть, а моя мука i на цiм, i на тiм свiтi!.. Та ти ж, братику, у раю з богом будеш пробувати, а я ж у смолi кипiтиму! Та прости ж менi, мiй рiднесенький, та прости ж, бо несила моя, бо душа з тiла виходить! Та прости ж! Та помилуй же!.. Слова уривалися, мiшалися з риданням. Знеможена, змордована душа билася, як пташка в кiгтях у кiшки,- от так вона билася в пазурах у тiєї муки несьогосвiтньої. Високе й широке небо простилалося над великою й широкою землею. А на землi, в темрявi, пiд маленьким хрестом, простягся малий знеможений чоловiк i благав собi спокою: - Та помилуй же!..Та якби ти був тепер живий, то я б твої й слiдочки цiлував!.. Накинь на мене покуту, яку хочеш, тiльки прости!.. Ой, лучче б я сам тут лiг, легше менi було б!.. Як тепер менi каратися!.. Ой, мiри ж нема тiй карi!.. Не витерпить моя душа... гине... Братику!.. Грицю!.. Благання вмирали без одповiдi. Холодна мовчала земля. Холодне зводилось угору, мовчало чорне небо. Холоднi, ворожi блискали зiрки. Нiде - нi серед того широкого неба, нi на цiй великiй землi - вiн не мiг знайти спокою. Ридання затихало, слова змовкали. Хоч не було спокою,- приходила втома. Врештi все затихло. Тiльки знеможене тiло ще лежало, припавши головою до купки землi. Чорнi хрести поставали круг його, попростягавши в темряву свої рамена. Стояли й дивились мовчки, довго... Пiдвiвся, пiшов... Одначе пособилося. Прийшовши додому, вперше пiсля тiєї страшної ночi, заснув як треба,- так твердо, що нiчого не пам'ятав i не чув, аж поки його збуджено. Другого дня аж сам дивувався: був зовсiм спокiйний. Смутний та спокiйний, не мордований такий, як попереду. Минув цей день, минув другий, третiй, тиждень... Усе однаково: мара вже не приходить, на душi смуток, але й упокiй... "