моря! Взявши мулiв за поводи, хлопцi попрощались i зникли в темрявi. Марiйка хотiла провести їх, але Момчил зупинив. - Не ходи! Треба поспiшати додому. Все-таки боюся, - Василев не сам тут вештався. - I звернувся до Арсена: - А ти, хлопче, смiливець! Спасибi тобi! До ранку нiхто вже не заснув. Зiбралися в тiснiй колибi i при свiтлi воскової свiчки на всi лади обговорювали, що їм робити далi. Спихальський хвилювався i пропонував негайно тiкати в гори. У Арсена визрiвав iнший задум. Вiд Момчила вiн дiзнався, що до Бургаса можна дiстатися човном по морю. А звiдти до Рудника, де мав бути Сiркiв брат, - рукою подати. Але про це вiн поки що мовчав. Через вiдчиненi дверi долiтав стогiн Якуба. Златка щохвилини бiгала до нього, давала пити або поправляла постiль, її гнучка постать то з'являлася в напiвосвiтленiй кiмнатi, то зникала в густiй темрявi хатини. Арсен зловив себе на думцi, що заздрить Якубовi. Хотiлося, щоб то його голову пiднiмали Златчинi руки, щоб йому вона пiдносила череп'яний кухоль з холодною джерельною водою. Вiн уже вiдчував, як у серце входить солодке п'янке почуття, що все бiльше хвилювало його. Перед очима весь час стояла Златка. Навiть тодi, коли вiн не думав про неї. Навiть увi снi... Тому й мучився зараз, не знаючи, на що зважитися: залишитися тут, щоб мати змогу захистити дiвчину, чи їхати до Бургаса визволяти Нестора Сiрка. Почало свiтати. Над морем зачервонiв край неба. Марiйка готувала снiданок, застеливши стiл новим вишитим настiльником. Момчил витяг з погрiбця барило ракiї. Нiчний подвиг Звени-гори зворушив старого i розсiяв його сумнiви щодо втiкачiв. Пiднiмаючи вгору келих, Момчил урочисто сказав: - П'ю за здравiє хороброго юнака Арсена!.. За ваше повернення на батькiвщину, другарi! Щоб жоден турчин не переступив вашої дороги! З хатини знову долинув стогiн Якуба. - Крiм нашого друга Якуба, - вставив Арсен. - Бо не кожен вашенець - приятель, бай Момчиле, i не кожен турчин - ворог... Буває свiй - гiрше ворога: продасть i грошi полiчить... Вiн перехилив келих. Ракiя була запашна, настояна на якихось гiрських корiнцях. Момчил випив теж i ще мiцними бiлими зубами вiдкусив шматок смаженої баранини. Побачивши, що Златка знову вийшла до Якуба, вiн сказав: - Це так, друже. А проте, я нiяк не второпаю, чому вам такi дорогi цей турчин i туркеня. Арсен витер долонею рота. - Тепер нам нема чого приховувати од вас, бай Момчиле. Я куб - наш приятель. Вiн з нами брав участь у повстаннi проти спагiї, який тримав його у в'язницi. I нiякий вiн не купець... Ми разом тiкали через море до нас додому. А буря прибила фелюку до Болгарiї. Ось чому ми опинилися тут. Тепер наша доля у ваших руках, бай Момчиле. Захочете з Марiйкою допомогги нам - спасибi велике, не захочете - ми зразу ж пiдемо в гори. I Якуба понесемо з собою. Ми його не можемо кинути. Момчил заперечливо похитав головою: - Що ти, другарю! Балканджiї з дiда-прадiда чеснi люди! Бiднi, але чеснi i добрi. За добро вони нiколи не вiдплачують злом. Хай Якуб з дiвчиною залишається в нас у колибi. А ви сховаєтесь у горах, поки вiн одужає. - Вiват! Hex жиє! - рявкнув Спихальський, наливаючи четвертий кухоль ракiї. - Пан Момчил єсть бардзо добрий чловєк! Хай тiльки повернуся додому - вишлю пановi з оказiєю бочку мальвазiї ', а панночцi Марiйцi оксамиту на вбрання i золотий перстень! Я, щоб ви знали, не якийсь там жебрак! Я уродзоний шляхтич єстемi - Замовкни, пане Мартине, - нахмурився Арсен. - А то Момчил подумає, що ми всi хвальки несусвiтнi. - Пане! - спалахнув Спихальський. - Не сердься, пане Мартине, - примирливо сказав Арсен. - Бракувало ще нам тут пересваритись. Я ось що хочу сказати. Ховатися в горах не буду. Менi треба в Бургас добратись, а звiдти до Рудника. - До Рудника? - перепитав Момчил. - Ми бували там з Марiйкою. Але що примушує тебе. Арсене, їхати туди? - Я повинен розшукати там одного невiльника i викупити його. Якщо зможеш, бай Момчиле, дати менi човен, щоб допливти до Бургаса, буду тобi дуже вдячний. - Але ж ти сам не справишся в дорозi. - Менi допоможе пан Мартин... - Атож, - буркнув Спихальський, одстовбурчивши вуса. - Я не про те, - заперечив Момчил. - Ви чужинцi, i вас дуже швидко схопить стража. Якщо так, то я пошiиву з вами. Я знаю дорогу, звичаї... - Нi, дiдусю, - втрутилась Марiйка, яка уважно вслухалася в розмову, - якщо на те пiшло, то попливу я. Хто знає, скiльки дяiо пiде на цю поїздку, а тобi треба бути дома. Хiба ти забув, що днями прибуде стамбульський гiсть? Та й Драган незабаром по-всрнетьсЯi- - А й справдi, - замислився Момчил. - Менi не випадає їхати. Доведеться тобi. Марiйко, супроводжувати наших гостей. Арсен недовiрливо глянув на дiвчину. Момчил перехопив той погляд - Ти сумнiваєшся в нiй? Козаче, ти не знаєш наших балкан-джiйок! Мзрiика варта доброго юнака. - Дiдусю! - зашарiлася дiвчина. - Не буду, не буду, внучко! Iди приготуй усе в дорогу. Вiзьми запасiв на тиждень. I не барись. Ви повиннi через годину вирушити. Човен плив шпарко, злегка погойдуючись на хвилях. Спихаль-ськии помостив сухi рибальськi сiтi, прилiг на них, i скоро почулося його могутнє хропiння. Арсен сидiв бiля стерна, а Марiйка задумливо дивилася на далекий синiй берег, що пропливав з правого боку. На другий день надвечiр вдалинi показався Бургас. Човен вирiшили залишити пiд наглядом Спихальського мiж очеретами у затишному гирлi якоїсь рiчки. Повечерявши, лягли спати. Нiч минула спокiйно. З першими променями сонця, що пiднiмалося з-за моря. Арсен i Марiйка вирушили в дорогу. Iшли швидко, бо хотiли до вечора повернутися назад. Дорога весь час пiднiмалася вгору i петляла помiж зеленими виноградниками. Назустрiч котилися важкi незграбнi гарби, запряженi сiрими круторогими волами. На гарбах сидiли поважнi болгари у бiлих штанях, чорних сукняних камiзельках i високих овечих шапках, їхнi худi запеченi на сонцi i вiтрах обличчя були суворi, нiби витесанi з каменю. Всiляке добро: шкури, зерно, сушений виноград, поташ - текло тими гарбами до портового мiста Бургаса, а звiдти морем до Стамбула чи в заморськi краї. Нiхто не звертав уваги на ставного молодика i дiвчину, що поспiшали, заклопотанi, збиваючи ногами дорожню куряву. Опiвднi вони зупинилися на високому горбi, звiдки вiдкрився вид на широку долину, де розкинулося село з рудими черепичними та сiрими очеретяними покрiвлями. - Оце й Рудник, - сказала Марiйка. - А ген i маєток спагiїї То був кам'яний будинок, оточений високим муром i дворовими будiвлями. Здалеку вiн скидався на фортецю. Насправдi то був звичайний маєток турецького спагiї, викладений руками райя - селян-крiпакiв. Однак мiцнi стiни будинкiв, стаєнь та iнших будiвель надiйно захищали господаря вiд раптового нападу i в разi потреби могли витримати облогу гайдуцького загону. Дубовi ворота були на замку, i Арсен загрюкав у них кулаком. Спочатку з подвiр'я долинув собачий гавкiт, а потiм у хвiртцi вiдчинилося невеличке вiконце i в ньому показалася скуйовджена чуприна сонного сторожа. Що за люди? Кого вам? - блимнув круглим совиним оком. - Ми хочемо бачити господаря, - сказав Арсен i тицьнув у вiконце срiбну монету. - Вiдчини, будь ласка, чоловiче. Ворота вiдчинилися, i подорожнi зайшли на просторе подвiр'я. - Прошу сюди, на лавочку, - зiгнувся турок. - Почекайте, поки я дiзнаюсь, чи захоче господар допустити вас перед свiтлi очi. Незабаром вiн повернувся i завiв Арсена до невеличкої кiмнати. Там посерединi стояв низенький столик, а довкола нього жовтiли пухкi шовковi подушки. - Хай ага почекає тут, - промовив старий. - Господар зараз вийде. Вiн одхилив важкого килима, що замiняв дверi, i зник за ним. Через кiлька хвилин до кiмнати зайшов пiдстаркуватий, з жовтим брезклим обличчям спагiя i сонно глянув маленькими очицями на чужинця. - Хай буде небо милостивим до тебе, високошанований Сараджоглу-ага, - вклонився Арсен. - Пробач, що турбую тебе в такий час, коли правовiрнi вiдпочивають. Спагiя байдуже хитнув головою i простягнув м'яку холодну руку, яку гiсть потис iз вiдразою, мов слизьку жабу. - Менi казали, що ти маєш до мене справу, - промовив глухо турок, вiдступаючи на крок. - Так, ага. Я чув, що ти продаєш невiльникiв... - Дурницi. Це хтось тобi набрехав. Я сам купив би десяток або й два. Молодих, звичайно. Старих маю досить. - Я купив би старого. Менi якраз старий i потрiбен. Спагiя поплямкав товстими губами, щось розмiрковуючи. Потiм сказав: - Якщо тебе муляють зайвi грошi, то я можу виручити тебе вiд такої бiди. У мене є кiлька старих шкапин. - Чи не можна було б глянути на них? - Чому ж? Ходiмо. Вони вийшли на подвiр'я. Спагiя плеснув у долонi. Пiдбiг сторож, що пантрував збоку, бiля дверей кам'яницi. - Випусти отих ледацюг, - наказав господар. Сторож брязнув ключами. - Виходьте! Ви! - гукнув, одiмкнувши замок. Арсен здригнувся. Чи давно й вiн ночував у такiй смердючiй холоднiй ямi? Чи давно й на нього отак кричали, мов на тварину? З льоху долинув дзенькiт кайданiв, стогiн. По крутих сходах пiднiмалися брудiii, сивi, худi, жовтi, як мерцi, люди i, жмурячись вiд яскравого сонячного свiтла, ставали в ряд перед господарем. - За цих дорого не вiзьму, - проскрипiв спагiя. - Купуй, якщо бажаєш! Арсен напружено вдивлявся в незнайомi лиця. Хто ж iз них Нестор Сiрко? Люди похмуро дивилися на господаря та чудернацького купця, який чомусь захотiв купити їх, живих мерцiв. - Здоровi будьте, люди! - привiтався вiн схвильовано. - Здоровий будь, молодче, - врiзнобiй вiдповiли тi. - Чи серед вас нема, часом, Нестора Сiрка? - Нестора Сiрка? - здивувалися невiльники. - Хто ж. ти такий, чоловiче добрий? Звiдки знаєш Нестора? Арсен розумiв схвильованiсть i радiсть невiльникiв, якi, може, вперше за багато рокiв почули рiдну мову з уст вiльної людини. Однак нiхто з них не вiдповiв на його запитання, i це почало його злити. - Та вiдповiдайте ж, коли вас питають! - крикнув гнiвно. - Його нема серед нас, - вiдповiв один тихо. - Немає? А де ж._ вiн? - Господар продав його... Кажуть, на галери... - Продав? Коли? - Кiлька тижнiв тому. Ходять чутки, що султан готує вiйну, i йому потрiбнi веслярi на галери. Всiх молодих та й немолодих, але дужих невiльникiв забрали султанськi посланцi. I Нестор потрапив туди. Хоч йому й за п'ятдесят, але вiн ще мiцний. Арсен нахмурився. Всi його надiї, якi вiн плекав останнiм часом, на щасливе завершення небезпечної подорожi розвiялися в одну мить, як дим. Доведеться повертатись додому, не виконавши одного наказу Сiрка. - Може, ви знаєте, куди його повели? - спитав тихо. - Де там! - вiдповiв сивобородий дiд з чорними, як вуглини, очима. - Повели - та й кiнець... Сам спагiя не знає куди... - Вiн довго й уважно вдивлявся в Звенигору пильним поглядом. Потiм спитав: - А ти, козаче, приїхав сюди, часом, не для того, щоб викупити Нестора? - Так, - безнадiйно махнув рукою Арсен. Невiльники враз загаласували: - То викупи нас! - Синку, вiк бога молитимемо за тебе! - Все майно вiддамо, коли прибудемо додому... Всi, наче чмовинiiiись, упали на колiна. Арсен аж сторопiв i розгублено глянув на спагiю. - Чого вони? - спитав той здивовано. - Просять, щоб я викупив їх. - Ну, ii що ж ти вирiшив? Бачиш, який товар? Куiiуй! Для мене вони - зайвi роти. їдять як не в себе! А роботи з них - катма! Хоч вiшай або топи клятих!.. Але не думай, що дешево продам. Видно, вони тобi для чогось потрiбнi... Невiльники, мабуть, розумiли, про що йдеться, бо, почувши останнi слова господаря, заволали: - Викупи нас, чоловiче добрий! Викупи! - Нестора однак не знайдеш, а ми християни, земляки... - Синку, зглянься на нашi муки! Май добре серце! Ми вiддамо тобi твої грошi, коли повернемося додому! Арсен з жахом дивився на благаючi очi, на сухi струдженi руки, на довгi сивi бороди. Що робити?.. Йому було нелегко вирiшити це питання. Почуття було таке, нiби в грудях забилося раптом двоє сердець, - в одному заскiмлила жалiсть до цих нещасних мученикiв, а в другому - твердо, мов камiнець, замуляло почуття обов'язку. Невiльникiв усюди багато - всiх не викупиш. А що скаже Сiрко, коли довiдається, що кошти витрачено не за призначенням, а на якихось чужих немiчних людей? Однак почуття жалю перемогло. "Не везти ж грошi додому. Краще здобути волю цим бiдолахам". - Скiльки хочеш за них, ага? Турок перестав морщитись вiд болю. В його очах враз блиснули пожадливi вогники. - - За всiх - п'ятсот курушiв. - Це багато. Двiстi. I нi куруша бiльше! Арсен прикинув, що, навiть якщо вiн заплатить i п'ятсот, у нього ще залишиться досить грошей, аби викупити при нагодi i Нестора. Однак поторгуватися треба, бо турок загилив зверх мiри. Тому повторив твердо: - I нi куруша бiльше! - Дiла не буде! - затявся спагiя. - Ти хочеш мене обманути, гяуре! - Яким чином? Хiба на базарi за це дрантя дадуть бiльше? - Якщо ти купуєш, то вже розраховуєш на якийсь бариш. - Авжеж розраховую. Тому i не даю бiльше. - Ну, чотириста мусиш дати. - Двiстi п'ятдесят. Це моє останнє слово. - Ти хочеш пограбувати мене, невiрний собако! - вигукнув спагiя, але без особливої злоби. Крiзь припухлi повiки гостро, мов буравчики, свердлили молодого покупця хитрi коричневi очицi. - Гаразд, давай! - Пиши купчу i папiр про звiльнення! I поспiшай - я маю зовсiм мало часу! Через годину спагiя винiс папери, а Арсен вiдлiчив грошi. Сторож вiдiмкнув замки кайданiв, i невiльники зi сльозами радостi кинулися до свого визволителя. Кожен намагався обняти його, поцiлувати руку. Дiд з чорними очима притис Арсена до грудей. - Синку, - шепотiв крiзь схлипування, - тепер ти найрiднiша людина для Iвана Крука... Будеш у Чигиринi - не обминай моєї хати... - А я з Корсуня... - А я з Брацлава... Кожен навперебiй запрошував до себе. I Арсен з гiркотою подумав, що додому i їм, i йому ще далека дорога. На нiй багато i явних, i потаємних небезпек. I хто зна, коли вони досягнуть своєї тихої пристанi, свого затишного, рiдного кутка... Вивiвши дiдiв iз села, вiн вiддав їм папери i сказав: - Бувайте здоровi, земляки! Хай вам щасливо дорога стелеть-сяi Iдiть прямо через Планину на Волощину. А там - на Запорожжя. Передайте кошовому, що турки готують вiйну проти нас. Хай нашi пильнуготьi.. Донесете цю звiстку на батькiвщину - вважайте, що ми з вами квити! Зрозумiли? Старi упали на колiна. Крук запевнив: - Зрозумiли. Донесемо! Передамо!.. Хай у всьому щастить тобi, синку! Бережи себе! Розчулений Арсен ледве вирвався з гарячих обiймiв, схопив Марiйку за руку i подався геть. А дiди, ошалiвши вiд щастя, ще довго стояли на горбi i дивились йому вслiд почервонiлими вiд слiз очима. Пiзно ввечерi Арсен i Марiйка побачили море. До нього було ще далеко, але пiд мiсячним сяйвом воно мерехтiло тисячами таємничих вогникiв i, мов живе, швидко наближалося їм назустрiч. Вони прискорили ходу. Пiд ногами здiймалася їдка пилюка, на зубах трiщав сухий пiсок. Та ось прошелестiв, дихнув свiжий вiтерець, остудивши їхнi стомленi, спряженi сонцем тiла, - i з горба вiдкрилося у мiсячному сяйвi широке гирло рiки, де в очеретах на них чекає Спихальський з човном. Спустившись вниз, звернули на ледь помiтну стежечку. Довго петляли нею, все далi i далi заглиблюючись у темне море заростей. Пiд ногами хлюпає вода, а вгорi, над головами, тихо шелестить тверде, рiзкуче листя - ш-ш-ш!.. Арсеновi здалося, що вони йдуть занадто довго. Вже i берег мав бути. - Пане Мартине! Де ти? - окликнув голосно, не впевнений, що не заблудилися. Прислухався - нiякої вiдповiдi. Рушили далi. Шурхотить високий очерет, чавкає рiдка болотяна багнюка, десь удалинi знялася, залопотiвши крилами, налякана качка. А в серце закрадається неясна тривога: - Пане Мартине! Агов! Озовися! Та нiхто не озивається. Невже збилися з дороги? У плавнях, де перед тобою стоїть глуха зелена стiна, це було б i не дивно... Так нi ж, - це та сама стежка, по якiй вони простували до Рудника!.. Ось - знайомий кущ верболозу... Трохи далi - темнiє висока й тоненька, мов свiчка, вiльшина... А ось, нарештi, i довгожданий берег!.. Рiка... Блищить пiд мiсяцем нескiнченна срiбляста дорiжка... Тиша. Нi душi. Де ж Спихальський? Арсен пильно розглядається довкола. Густий очерет, що вранцi стрiмко пнувся догори, тепер лежить прибитий, столочений, нiби по ньому прогулявся табун диких кабанiв. Бiля берега з води виглядає напiвзатоплений човен, а поряд з ним сторчма стирчить загнане держалном у мул мiцне довге весло-Яка ж драма розiгралася тут? Хто скаже? - Пане Мартине! - з вiдчаєм скрикнув Арсен, не сумнiваючись вже, що з поляком трапилося якесь нещастя. Та у вiдповiдь тiльки луна розляглася. I знову настала тривожно-гнiтюча тиша. Море пустинне. Нi корабля, нi вiтрила. Голубi хвилi з глухим шумом б'ються в прибережне камiння, набридливою одноманiтнiстю навiвають на Момчила глибоку тугу. - Яцьку, - промовив старий, витягнувши вперед, до моря, зморшкувату шию, - у тебе молодi очi, поглянь: то не човен показався з-за кам'яного мису? Чи, може, чайка промайнула над водою? Яцько довго вдивляється в далечiнь, але нiчого не бачить там. - То вам здалося... Момчил скрушно похитав головою i промовив глухо, втiшаючи себе: - Ну, не хвилюйся, будуть. Де б же їм дiтися? Припливуть... - Звичайно, припливуть, - упевнено сказав Яцько. - Звени-гора не u таких бувальцях бував, а живим нертався. А це так собi, прогулянка. До того ж, не забувайте, бай Момчиле, що Арсен - козак!.. Момчил усмiхнувся в сиву бороду й обняв Яцька за плечi: - Знаю, хлопче. Тому й не дуже тривожусь... Але чи не пора нам вечеряти? Вже сонце заходить. - Вiн попрямував до колиби. Вечеряли вчотирьох. Якуб уже почував себе краще i примостився на покутi. Златка йому постелила великий Момчилiв кожух. Колибу освiтлювала лойова свiчка. Жовтавий вогник блимав у кутку перед образами, i по кiмнатi ходили тремтливi, боязкi тiнi. Златка сидiла навпроти вiкна. Обличчя її загострилося, схудло, але вiд того вона здавалася ще нiжнiшою, красивiшою. Смутнi темно-синi очi пильно вдивлялися в маленькi чорнi шибки вiконця, а думками дiвчина линула в море, де, можливо, саме в цю мить Арсен розтинав веслами воду, поспiшаючи до неї. Дивно трапляється на свiтi. Вони так рiдко розмовляли наодинцi. I майже не говорили про свої почуття. Але обоє знали, як мiцно кохають одне одного. Мовчазна мова поглядiв їм сказала бiльше, нiж тисячi слiв. Дiвчина поволi жувала солонувату бринзу, а перед її очима стояв над трупом переможеного ним барса закований у ланцюги невiльник. Зарослий, брудний, заюшений власною кров'ю. Але не це кинулось їй у вiчi. її вразив його подвиг. Вона збагнула, що барс не випадково опинився у дворi, що його заздалегiдь готували для двобою з людиною. А ще бiльше її вразив погляд незнайомця: в ньому був i подив, i захоплення, i збентеження, що межувало з соромом. Ще нiхто так не дивився на неї. Вона зросла в похмурому замку, серед жiнок Гамiда i няньок, майже не бачила юнакiв, а тим бiльше смiливцiв, про яких так цiкаво розповiдається в казках i пiснях. I раптом з'являється мужнiй юнак - дарма що невiльник! - i рятує її вiд страшних пазурiв дикого звiраї Вона була безмежно вдячна козаковi i' намагалася хоч чим-небудь допомогти в його безрадiсному життi. Думала про нього довгими вечорами. З цього, мабуть, i виросло її перше кохання... Де ж вiн тепер? Минуло вже чотири доби. А дiд Момчил чекав їх ще третього дня надвечiр. Раптом до її слуху долинув глухий тупiт кiнських копит. Вона розгублено глянула на Момчила. Пiдвелася. - Ви чуєте? Момчил схопився з лави, бо теж почув, що до колиби наближався кiнний загiн. Це могли бути тiльки яничари. Що їм тут треба? - Яцьку, гайда звiдси! Заховайся десь, щоб тебе не помiтили, - пiдштовхнув вiн хлопця в плечi, а Якубовi й Златцi махнув рукою, щоб залишались на мiсцi. - Ви турки, вас не зачеплять! Яцько швидко шмигнув надвiр. Болгарин вийшов слiдом за ним. До колиби поволi наближалися вершники. В темрявi Момчил не мiг розгледiти, скiльки їх було, - п'ять, десять чи бiльше. Побачивши старого, переднiй пiд'їхав ближче i ткнув нагайкою в груди: - Хто такий? - Здравей, ага! - вклонився той-- Я Момчил Крайчев. А ти хто? Замiсть вiдповiдi спагiя здивовано свиснув i повернув голову назад. - Гей, дайте вогню! Один iз вершникiв спiшився, викресав вогню i запалив смолоскип. Криваве свiтло затанцювало на суворих обличчях воїнiв i на спiтнiлих конях. - Ближче! - наказав переднiй. - Слухаю, Сафар-бею! - i воїн пiднiс смолоскип мало не до бороди старого. Момчил прикипiв поглядом до обличчя чорбаджiї . Так ось який вiн, Сафар-бей, цей кат болгарських райя, селян-крiпакiв, гроза балканджiїв-гайдукiв! Ще зовсiм молодий! Йому не бiльше двадцяти двох рокiв. Побачивши вперше, нiколи б не сказав, що його, як вогню, бояться болгари: нiчого страшного немає в його зовнiшностi Середнiй на зрiст. Тонке красиве обличчя, на якому чорнiють опушенi довгими вiями гарнi очi. Рука, що лежить на ефесi шаблi, бiла i тонка, мов у дiвчини... Невже ця рука шмагала нагайкою не тiльки чоловiкiв, а й жiнок i дiвчат? Невже це вона, як кажуть, випiкає розпеченим прутом очi втiкачам-невiльникам i посилає на шибеницi повстанцiв-гайдукiв? Поки в головi старого Момчила снувалися цi думки, Сафар-бей саркастично всмiхався, цвьохаючи в повiтрi нагайкою. А потiм сказав: - Так ось ти який, гайдуцький пес! Старий шакалi Брудне болгарське ганчiр'я!.. Ми давно пiдозрiвали, що ти служиш воєводi Младену - гнiв аллаха на його мерзенну голову! - а сьогоднi пересвiдчився в тому... Признавайся, це ти вбив стражника Василева? Нашi люди знайшли бiля берега його тiло, поїдене рибами. - Я нiкого не вбивав, - спокiйно вiдповiв Момчил. - Iншої вiдповiдi я й не чекав вiд тебе, розбiйнику! - скрикнув Сафар-бей. - Ви всi, болгари, брехливi, як раби!.. Тодi ти, може, скажеш, де сховав посланця вiд воєводи Младена? Ну? Болгарин мовчав. Кожне слово чорбаджiї приском падало йому на серце. Вiн розумiв, що йдеться про Драгана, який мав сьогоднi чи завтра прибути сюди. Яничари, мабуть, вислiдили хлопця i прийшли до колиби по його слiдах. - Чого ж мовчиш? - Сафар-бей штурхнув старого в плече. - Чи хочеш, щоб ми силою змусили тебе говорити? - Менi нема чого сказати, шановний Сафар-бею, хай аллах продовжить твої лiта. Хiба що таке: злi язики оббрехали мене, а ти повiрив їм, ага... Про воєводу Младена я чув. Хто ж не чув про нього в нашому краї? Але я не знаю його. I нiякого посланця вiд нього у мене немає... Не вiрите - шукайте! - Побачимо. Гей, воїни, огляньте все навкруги. Якщо знайдете щось пiдозрiле - негайно до менеї Аскери спiшились i метнулись на всi боки. - Показуй свiй барлiг, старийi- Сафар-бей кинув поводи джурi i попростував до дверей. Вони зайшли до колиби. Перелякана Златка, закутавши голову й плечi тонкою чорною хусткою, стояла посеред кiмнати. Якуб сидiв за столом. Сафар-бей пiдозрiло глянув на них: - Гайдуки? - Нi, я купець, ага. А то моя донька Адiке, - промовив спокiйно Якуб. Сафар-бей повернувся до Момчила: - Чому не сказав про них? Переховуєш пiдозрiлих? - Хiба не бачиш, ага, - це вашi люди. З Трапезонта. їхнiй корабель розбився... Я врятував їх, - вiдповiв старий. - Ну, ми розберемось у цьому пiзнiше, коли прибудемо в Сливен, - вiдмахнувся Сафар-бей i схопив Златку за руку. - Ану, вiдкрий обличчя, пташкої Може, ти з вусами й бородою? Златка вiдсахнулася. Та Сафар-бей встиг зiрвати покривало. Дiвчина скрикнула, але не вiдвернулась i обличчя не затулила руками, як зробила б на її мiсцi кожна молода турчанка. Лише гнiвно глянула на молодого чорбаджiю. Сафар-бей вiдпустив її руку. Вiн був вражений незвичайною красою дiвчини. Вояки, що набились у колибу, теж з цiкавiстю розглядали її. - О аллах, яка неземна краса! - вигукнув Сафар-бей. - Я беру свої слова назад, джаним! Бо навряд чи серед гайдукiв знайдеться хоч одна така красуня. Всi вони грубi, тi неотесанi балканджiйкиї З порепаними вiд роботи руками, з брудними, скуйовдженими косами... Златка почервонiла. На очах у неї виступили сльози. Кулачки її стискувалися, здавалось, вона ось-ось кинеться з ними на свого кривдника. Але в цю мить її заступив Якуб. - Опам'ятайся, ага! Перед тобою не рабиня-гяурка, а дочка всiма шанованого в Трапезонтi купця. Як же ти посмiв зiрвати з неї яшмак? Я протестую! Я жалiтимусь бейлер-бею або й самому вiзировi в Стамбулi! Сафар-бей приклав руку до грудей: - Заспокойся, ефендi. Я не хотiв образити нi тебе, нi твоєї красунi доньки... Менi приємно, що доля познайомила мене з вами. Буду радий, якщо ви поїдете зi мною в Сливен i я зможу проявити там гостиннiсть. - Ми залишимося тут, ага, - перебив його Якуб. - Ви не залишитеся тут! - твердо промовив Сафар-бей. - Цього старого я пiдозрiваю в зв'язках з гайдуками i кину до в'язницi. Потiм ми вирiшимо, що з ним робити. А ви поїдете зi мною i будете моїми гiстьми. - Але... - Нiяких "але"! Виходьте з колиби! Через хвилину вона пiде з димом! Сказано це було так рiзко, що Якуб вважав краще не сперечатись. їхати в Сливен аж нiяк не входило в його намiри, та, видно, цей зарозумiлий чорбаджiя не вiдступиться вiд свого. Вiн узяв Златку за руку i рушив до дверей. На подвiр'ї вони побачили зв'язаного Момчила. Навколо нього стояло кiлька аскерiв. Iншi нишпорили по березi, свiтячи смолоскипами. - Ну що? - спитав їх Сафар-бей. - Не знайшли нiкого, ага. - Пiдпалюйте колибу! Смолоскипи полетiли всередину хатини, в хлiвець, на дах. Запалахкотiв сухий очерет, зашкварчало смолисте дерево. Через кiлька хвилин червонястий стовп полум'я шугнув у темне тривожне небо. Момчил похмуро дивився, як вогонь пожирав колибу, i по його поораному зморшками, закам'янiлому обличчю текли скупi сльозинки. Якуб наблизився до Сафар-бея, вклонився: - Ага, я завдячую цьому старому життям доньки i своїм життям. Вiч урятував нас у розбурханому морi. Коли б не цей болгарин, я не мав би приємностi розмовляти сьогоднi з тобою, бачити радить серця мої о - люСiу доiiьку Адiке. - Адiке... Яке красиве iм'я, - вставив Сафар-бей, кинувши багатозначиий погляд на дiвчину. - Вiдпусти його, ara, - благав Якуб. - Це безневинна людина. - Даремно ти вступаєшся за нього, ефендi! Це гайдук!- вiдрiзав Сафар-бей i дав наказ рушати. Аскери пiдвели коней для Якуба i Златки, допомогли сiсти в сiдла. Незабаром загiн зник у нiчнiй темрявi, освiтлюванiй вiдблисками пожежi. Коли затих стукiт копит, з боку моря до палаючої колиби наблизився незнайомець. З його одягу стiкала вода. Йшов вiн поволi, уважно вдивляючись у морок, що обступав Момчилове подвiр'я чорною стiною. Переконавшися, що турки вiд'їхали, незнайомець швидко скинув з себе одяг, викрутив його i повiсив на кушi дроку насупроти вогню, щоб просох, а сам сiв на перевернутий неподалеку човен i став грiтися. Пiд вагою тiла човен схитнувся, з-пiд нього почувся глухий скрик. Незнайомець схопився i перевернув човна. Там лежав хлопець. Побачивши, що вiн викритий, хлопець шарпнувся, щоб утекти, але мiцна рука схопила його за комiр. - Чекай, ти хто такий? - спитав незнайомець. - Яцько, - заїкаючись вiд страху, вiдповiв хлопець. - А... ти хто? - А-а, Яцько... РуснакI Знаю. А мене звуть Драганом. Розповiдай швидше, ради всього святого, де Марiйка? Де дiд Момчил? Їх убили люди Сафар-бея? О, горе менi! Це ж я навiв їх сюди! Це я в усьому виненi.. - Ти винен? Як? - За мною ув'язався якийсь пiдозрiлий балканджiй... Менi треба було б повернутися назад або iз засiдки вбити падлюку. А я злегковажив небезпекою i йшов усе вперед... Сюди... I вiв за собою спостерiгача. А вiн направив по моєму слiду негiдника Сафар-бея, хай буде прокляте його iм'я! Коли я помiтив, що за мною погоня, було вже пiзно тiкати в гори: я потрапив би їм просто в руки. Тодi я попрямував до моря. Це була моя друга помилка. Хоч я сам заховався так, що мене жоден собака не бачив, - я вiдплив у море i сидiв у водi за скелею, - але, шукаючи мене, аскери знайшли труп одного зрадника, якого за кiлька днiв перед цим забив твiй земляк. Ми кинули його в море, i труп прибило хвилею до берега. Я чув, як лаявся Сафар-бей. "Це робота старого розбiйника Момчила! - кричав вiн. - Я даино пiдпливав, що його колиба - це гайдуцьке гнiздо! Смерть Василева - справа його рук! Гей, аскери, за мною! Смерть гайдукам-гяу-рам!" У мене мов що обiрвалося всерединi. Я знан, як розправляється Сафар-бей з болгарами, - вирiзує цiлi сiм'ї, спалює живцем, садовить на палi або продац в рабство. I тепер вiн пiдступає до найрiднiших менi людей - до Марiйки i дiда Момчила! Що я мiг зробити? Чим мiг допомогти їм? - Драган замовк i похилив голову. В його чорних очах зблиснула проти вогню сльоза. Переборовши хвилинну слабiсть, розповiдав далi: - Я поплив до берега, хоч не уявляв, як утримаюся, щоб не кинутися на ворогiв, коли вони знущатимуться з Марiйки i її дiдуся. Та не встиг наблизитись до колиби, як вона запалала... Боже! Що я пережив у ту хвилину! Тiльки бажання вiдомстити Сафар-беєвi стримало мене од вiдчайдушного вчинку - забити одного чи двох ворогiв, а потiм i собi кинутись у вогонь. - Даремно впадаєш у розпач, Драгане, - сказав Яцько. - Марiйка якраз не була вдома - вона з Звенигорою i Спихальським попливли до Бургаса... А дiда Момчила справдi турки схопили i разом з Якубом i Златкою повели з собою. - Як? То Марiйка жива? - вигукнув Доаган, схопивши хлопця в обiйми. - Та кажу ж - жива! Арсен от-от має прибути. Ми з дiдом Момчилом чекали його ще вчора... А з ним прибуде i Марiйка-Хлопець ледве вирвався з рук очманiлого вiд радощiв Драгана i з подивом глядiв, як той, виблискуючи голим тiлом проти малинового свiтла, що йшло вiд вогню, раптом затанцював якийсь швидкий бiсiвський танень. Арсен з Марiйкою прибули на другий день опiвднi, коли Драган i Яцько, стомившись вiд безперервного очiкування, обiдали в тiнi чинари. - Леле, мале, що тут трапилося! - вигукнула Марiйка, вибiгши на вершину скелi, звiдки виднiлося чорне згарище замiсть колиби. Вловивши в її голосi жах. Арсен прожогом кинувся й собi нагору i зупинився вражений. Перед його очима вiдкрилася страшна картина. В затишнiй улоговинi лежала купа головешок, з яких подекуди ще курiлися сизуватi димки. Нi Златки, нi Якуба, нi Яцька, нi Момчила! Прибитi горем, вони мовчки дивились на згарище, неспроможнi вимовити й слова. Раптом збоку пролунали радiснi крики. До них мчали, розмахуючи руками, Яцько i Драган. - Жива! - вигукнув Драган i, не соромлячись чужинцiв, мiцно обняв дiвчину. - Жива! Марiйка почервонiла, але не вiдхилила обличчя вiд палких поцiлункiв юнака. Та перша радiсть вiд зустрiчi скоро минула. Почувши, що дiдуся Момчила забрали люди Сафар-бея, Марiйка залилася сльозами. Вона добре знала, що з рук Сафар-бея рiдко хто з болгар виривався живий. Арсен намагався не подавати виду, як вiн переживає, та рiзка зморшка мiж бровами, потемнiлi очi й мiцно стуленi губи, пойнятi смагою, свiдчили про тяжке горе, що раптом звалилося на нього. - Коли це трапилося? - Вчора ввечерi, - вiдповiв Яцько. - Я встиг заховатися пiд човном i чув, як Сафар-бей лаяв дiдуся Момчила, а потiм наказав його схопити. - Куди їх погнали? - Напевно, в Сливен, - пiдiйшов Драган. - Не проходить тижня, щоб вiн там не повiсив кого-небудь або не закатував. - Тодi й ми пiдемо в Сливен! - рiшуче сказав Арсен. - Нi, ми пiдемо в Чернаводу, - заперечив Драган. - У Сливенi нас одразу схоплять люди Сафар-бея. А в Чернаводi - воєвода Младен. Вiн дасть пораду, як визволити Момчила. Вiн любить старого. Арсен вражено глянув на Драгана. Воєвода Младен? Та це ж, напевно, батько Златки!.. Але своїх почуттiв не виявив нiчим, лише спокiйно сказав: - Воєвода Младен! А так. Безперечно, ми повиннi негайно вирушити до нього. Вiн зробить усе, щоб визволити Момчила й Златку. Драгане, ти тут знаєш усi стежки-дорiжки - тобi i вести нас. Друзi, не будемо гаяти нi хвилини. В дорогу! - А пана Спихальського хiба не чекатимемо? - спитав здивований Яцько. - Спихальського нема. Вiн або загинув, або знову в неволi, - вiдповiв Арсен. - Наша поїздка була дуже нещаслива, як бачите. - Тодi рушаймо, - сказав Драган. - До вечора ми мусимо вiдiйти звiдси якомога далi... ЧЕРНАВОДА На третiй день добралися до Гайдуцької криницi. Тут починався гайдуцький край. На перевалi їх зупинили дозорцi. - Хто? - пролунало з кущiв. Всi зупинилися. Драгаи вийшов наперед. - Драган, другарi. - Скажи паролу! ' - Бий железото, докато є горещр! - тихо проказав хлопець. - Так, бия ее до победа! - почулося у вiдповiдь. З кущiв вийшли два гайдуки. Один з них був велетень Ганчо. Подали Драгановi руки i запитально глянули на його супутникiв. Драган коротко пояснив, хто вони, i додав: - Ми поспiшаємо до воєводи Младена. - Щось трапилось? - Так, дуже важлива справа. Сивовусий гайдук кивнув своєму товаришевi, довгорукому велетневi, що стояв збоку. - Ганчо, проведи їх до Петкова. Iшли мовчки. Вже сутенiло, коли добралися до невеликого гiрського села, що причаїлося в глухiй ущелинi серед лiсiв. Ганчо щосили загрюкав в однi ворота тупим кiнцем списа. Оглядове вiконце у брамi вiдчинилось, i звiдти долинув сердитий голос: - Хто там? Чого треба? - Вiдчини, Савчої Це я... хiба не впiзнав? - сказав Ганчо i гримнув: - Та не кричи дуже! Розкричався! Ворота розчинились, i стомленi подорожнi зайшли на тiсне, вимощене камiнними плитами подвiр'я. Посерединi сiрiв чималий будинок. Сторож Савчо поволi поколивав до нього i незабаром вийшов з похмурим чолов'ягою, зарослим по самi очi чорною бородою. - Хто такi? - спитав чолов'яга. - В якiй справi? Я кмет Петков. - Ми хочемо бачити воєводу Младена, - виступив наперед Драган. - У мене важливi вiстi для нього. Дайте нам їсти i коней, щоб доїхати до Чернаводи! - Чекай, чекай, їхати не треба. Воєвода у мене. Ви його зараз побачите. Господар завiв їх до свiтлицi, великої похмурої кiмнати, посерединi якої стояв незграбний смерековий стiл. Попiд стiнами - широкi лави, покритi шкурами i килимами. На стiнах - зброя: шаблi, ятагани, луки з сагайдаками, рушницi-яничарки та два боздугани з мiцними ремiнними шлейками на рукiв'ях. На столi, у високому мiдному пiдсвiчнику, горiла воскова свiчка. Тут же стояли миски зi стравами, чарки i череп'яна сулiя з вином. За столом сидiв тiльки один чоловiк. Драган шанобливо вклонився: - Здравей, воєводої Арсен прикипiв поглядом до цiєї незвичайної людини, про яку так багато розповiдав Я куб. Так ось який воєвода! Скорiше середнiй на зрiст, обличчя вродливе, блiде. Густе хвилясте волосся зачесане назад, по ньому iскриться срiбляста паморозь. Воєвода рвучко схопився з мiсця, пiдняв вгору пiдсвiчник. - Ти, Драгане? Що трапилося? Чому ти тут? - Бiда, воєводо. Сафар-бей спалив колибу Момчила, а самого господаря забрав з собою. Боюсь... Драган раптом замовк i сумно глянув на Марiйку. В дiвчини затремтiло пiдборiддя. Воєвода поспiшив загладити промах хлопця. - Будемо сподiватися на краще. Коли схопили Момчила? - В суботу. - Отже, Сафар-бей досi в Сливенi, якщо не робить iнших безчинств по дорозi. Ну що ж, ми дiзнаємося про все i постараємося визволити Момчила. - Спасибi, воєводо, - прошепотiла Марiйка i, знесилена, опустилася на лаву. - Господарю, - звернувся воєвода до кмета Петкова, - запрошуй другарiв до вечерi. Кмет пвдсунув лаву до стола. Всi посiдали, почали їсти. - Ти не з балканджiїв, друже? - перегодя запитав воєвода Арсена. - Я щось не пам'ятаю твого обличчя. - Я козак, бай Младене... З України, - вiдповiв Арсен. - Ми тiкали з турецької неволi разом з Якубом... - Яким Якубом? - Вашим другом по медресе Якубом Махмет-агою... - Що-о? Ти знаєш Якуба Махмет-агу? - Так, вiн мiй друг. Воєвода рвучко пiдвiвся з-за столу. Його блiдi щоки порожевiли вiд хвилювання. - Подумати! Стiльки рокiв я не мав звiстки про Якуба - i ось на тобi! Виявляється, вiн живий-здоровий i тiкає разом з козаком-руснаком з турецької неволi!.. Дивина!.. Друже, ти мусиш негайно розповiсти менi все, що знаєш про Якуба! - Розповiм, бай Младене, - пiдвiвся Арсен, - але тiльки наодинцi. Я маю для вас ще iншi важливi вiсти Воєвода проникливе подивився на козака i раптом зблiд. Неймовiрна думка вразила його в серце. - Ти хочеш сказати, що... Стривай! Ми пiдемо зараз звiдси. Петков, проведи нас у свою опочивальню. Голос воєводи затремтiв. Кмет Петков пiдозрiло подивився на незнайомця, обмацуючи поглядом кожну складку одягу, нiби хотiв пересвiдчитися, чи немає там зброї. - Бай Младене, але... - Не думай нiчого поганого, Петков. Проведи нас. Кмет провiв їх до невеликої кiмнати, що служила йому за спальню, засвiтив свiчку i, пiдкоряючись твердому поглядовi воєводи, з великою неохотою вийшов i причинив за собою дверi. - Ти знаєш щось про мого сина, друже? - спитав воєвода, стискаючи Арсеновi руку. - Нi. Про Ненка ми з Якубом нiчого не знаємо. - Тодi що ж ти маєш менi сказати? - Златка жива. Ми прибули з нею в Болгарiю. Воєвода схопився рукою за серце. - Златка! Моє дитя! - прошепотiв задихаючись. - Де ви її З Якубом залишили? - I Якуба, i її захопив Сафар-бей. - Що? - Разом з Момчилом. Якуб видає її за свою доньку. - Їй загрожує небезпека? - Не думаю. Якуб - турок... - Це правда. Однак мала втiха. Треба негайно щось робити, щоб вирвати її з пазурiв Сафар-бея! - Я теж такої думки, - сказав Арсен. - Ми зараз їдемо в Чернаводу! Воєвода Младен не приховував хвилювання. Вийшовши в свiтлицю, зразу ж наказав кметовi готувати коней на всiх. Опiвночi загiн вершникiв прибув у дику й малодоступну ущелину на Чернаводi, де високо над прiрвою, на вузькому уступi, чимало рокiв тому гайдуки збудували невеличку, але мiцну кам'яницю, обнесену дубовим палiсадом i приховану вiд стороннього ока густим ялинником. Тiльки довiренi люди знали про це таємне гайдуцьке гнiздо, де жив воєвода, де зберiгалися казна загону, зброя i харчовi припаси i куди доставляли поранених та хворих, щоб вилiкувались та вiдлежалися в теплi i затишку. Ця кам'яниця не була фортецею, але iiри погребi могла захистити вiд несподiваного нападу. I гайдуки упродовж рокiв берегли її вiд хижого ока султанських вивiдачiв. Нiч була тепла, мiсячна. Безмовнi Балкани спокiйно спали, оповитi голубими туманами. Тiльки десь глибоко внизу, на днi ущелини, глухо вуркотiв гомiнкий невсипущий потiк. На воєводу чекали. Брама безшумно розчинилася - гайдуки взяли коней i, освiтлюючи дорогу ялиновими смолоскипами, пiдвели до дверей невеликого кам'яного будинку. Коли всi спiшились, воєвода сказав: - Другарi мої, всi ми стомились, а тому справи вiдкладемо на ранок. Зараз вас одведуть на нiчлiг... Але я хочу попередити про заведений тут порядок. Як би хто пiзно не лiг, зi сходом сонця мусить бути на ногах. Спiть спокiйно, вас розбудять... На добранiч, другарiї Вранцi до Арсена пiдiйшов гайдук. - Друже, воєвода чекає на тебе. Iди за мною! У невеликому покої, куди вiн завiв козака, було прохолодно i напiвтемне, але воєвода сидiв бiля столу i щось швидко писав. Привiтавшись, Арсен зупинився. Воєвода присипав написане пiском, вiдклав аркуша набiк. - Тепер ми можемо спокiйно поговорити про справи, - сказав неголосно, жестом запрошуючи Арсена сiдати. - Так трапилося, друже, що ти опинився в самiй гущi подiй, якi хвилюють мене вже кiлька мiсяцiв. Небезпечних подiй. - Ви маєте щось нове про Златку? - Про Златку - нi. А про iншi справи маю. Воєвода пильно глянув на козака, нiби хотiв проникнути в його найпотаємнiшi думки. Тепер, при ранковому освiтленнi, Арсен помiтив i втому, що просвiчувала в чорних очах воєводи, i сiтку дрiбних зморщок попiд очима, i сивi скронi. На вигляд йому рокiв п'ятдесят. Одягнутий невибагливе, але зi смаком. Чорни