в би дiвчину. Одягнута в розкiшне шовкове вбрання, взута в мереженi золотими й срiбними нитками черевички, скупана в гаремнiй лазнi, де пiдiгрiту воду скроплюють трояндовою олiєю, вiд чого шкiра набирає нiжностi й пахощiв троянд, вона здалася б йому надто красивою, але водночас i чужою. Вiн помiтив би, як вона змарнiла, як пiд очима залягли тiнi, що надали її личку тiєї привабливостi, яку цiнують у палацах вельмож, але яка зовсiм не пасує красуням Старої Планини чи українського степу. Вiн помiтив би також, як примеркли її чудовi синi очi i в них зачаїлися глибокий сум i безнадiя. Кара-Мустафа якийсь час мовчки милувався красою дiвчини. На одну мить у нього зринула думка, що її прислав йому в подарунок Юрiй Хмельницький, якого вiн одним розчерком пера викинув, мов ганчiрку, на смiтник, але вiн одразу ж вiдiгнав її. Чи годиться тривожити сумлiння через якогось недолугого гетьмана-гяура? Зовсiм iнша рiч - власнi почуття. З ними варто рахуватися! А цi почуття ось уже який тиждень бентежать його. Смiшно подумати: вiн закохався, як хлопчисько! Вiдколи в Ейюбi з'явилася ця дiвчина, вiн утратив спокiй. Спочатку думав, що то буде одна з багатьох сотень одалiсок, якими переповнений його гарем i якi були йому зовсiм байдужi. Але коли несподiвано одержав од дiвчини одкоша i вона пригрозила, що заподiє собi смерть, як тiльки вiн насмiлиться доторкнутися до неї, почуття його спалахнули, мов у юнака, i вiн зрозумiв, що це серйозно. Кохання i радувало його, бо раптом вiн вiдчув, що ще досить молодий i повен пристрастей, i злило, бо вперта дiвчина спочатку й чути не хотiла про його домагання. А потiм - захворiла... Вiн таїв свої почуття вiд усiх. Здогадувалися про них тiльки стара Фатiма та кизляр-ага. Ну, i, звичайно, знала Златка... Вiд його пильного погляду не приховалося, що за останнiй час дiвчина змiнилася. Замiсть приреченостi й страху в її очах свiтилася вiдчайдушна рiшучiсть, а в мiцно стиснутих вустах i гордо пiднятiй голiвцi вгадувалася сильна воля. О аллах екбер! I таку нiжну, мов весняний ранок, i горду, мов царiвна, красуню вiддати султановi? Щоб вона стала його ка-дуною? Нiзащо! Нi, вiн не зламає свого щастя власними руками! Вiн зумiє об-хитрити султана i не вiддасть йому цю дiвчину до того часу, поки сам не стане султаном країн Золотого Яблука. А тодi... А тодi зробить її своєю баш-кадуною, тобто першою дружиною, або краще - iмператрицею... Вiн вiзьме з нею законний шлюб у вiденському соборi святого Стефана, який пiсля завоювання Вiдня буде називатися мечеттю Ая Стефано, i вона народить йому шаха-заде, принца, наслiдника престолу. Так вiн покладе початок новiй династiї, яка правитиме всiма країнами Золотого Яблука - Європою. Династiї Кепрюлю! Не великих вiзирiв Кепрюлю, а iмператорiв! Але поки це буде, поки на головi ще не сяє iмператорська корона, треба бути хитрим i передбачливим, щоб про цi думки не дiзналася жодна собака. А з султаном вести тонку гру до останнього дня, i головним козирем у нiй буде ця прекрасна полонян-каї Як добре, що йому спала на думку така туманна обiцянка султановi: подарувати дiвчину пiсля перемоги над гяурами! Отже, у нього буде вдосталь часу, щоб маневрувати i зберегти Златку для себе... Хоча й треба кожної днини ждати вiд султана нового нагадування - тодi доведеться пожертвувати своїм почуттям i вiдпровадити полонянку в султанський гарем... Та до того далеко! Вiн ще раз пильно глянув на дiвчину. "Справдi, лiкар П'єтро правильно визначив її хворобу: у неї болить душа, - подумав iз сумом, запримiтивши глибоку зажуру в її прекрасних очах. - Але ж здавна вiдомо, що душу лiкують не травами, не мазями i навiть не цiлющими водами, а часом i добрим словом". Златка стояла мовчки, в напруженому чеканнi i не зводила з нього тривожного погляду. Вона була прекрасна, як нiжна польова квiтка... Кара-Мустафа стримав зiтхання. Хай йому бiс, коли б не султан, ця польова царiвна - хотiла б вона того чи нi - роздiлила б з ним його ложе! Златка розцiнила по-своєму думки й iючуття великого вiзира, що мимоволi вiдбилися на його обличчi, i в її очах знову промайнув страх. - Не бiйся мене, пташко. Я не заподiю тобi зла, - лагiдно сказав Кара-Мустафа, ступаючи крок наперед. - Я не боюся. Аллах захистить мене, - зiщулилася Златка. - Не аллах, а я, дiвчино... Я захищу тебе вiд усього злого на свiii! Бо в моїй владi - робити дибро i зло. Ти це розумiєш? - Розумiю. Тодi зроби добро - вiдпусти мене... Кара-Мустафа усмiхнувся. - Дурненька, нiде тобi краще не буде, як тут. Скiльки красунь з усього свiту вважали б за честь i щастя стати моїми одалiсками! - Я нiколи не погоджуся стати наложницею навiть самого падишаха! - гордо випросталася Златка, i в її словах прозвучала така твердiсть, що Кара-Мустафа здивувався. - Нiби у тебе є вибiр! - Так, у мене є iнша можливiсть... - Яка? - Смерть... Я вже не раз казала тобi про це! - Смертi нiхто не мине... Але такiй молодiй i красивiй дiвчинi ще треба довго жити. I жити в розкошi, в коханнi. I це тобi можу дати тiльки я! - Розкiш - так, кохання - нi. - Чому? - Бо я не кохаю тебе i нiколи не покохаю! Кара-Мустафа розгладив пальцями, прикрашеними коштовними перснями, свою чорну бороду. Гм, давно вже його вуха не чули, щоб хто-небудь, якщо вiн сповна розуму, перечив йому чи говорив неприємностi. А ось ця дiвчина посмiла! її вiдверта вiдповiдь боляче стьобнула його по самолюбству. Одначе вiн проковтнув образу, бо не мiг на неї образитися, як не мiг розгнiватися на пишну троянду, що вколола своєю колючкою. - Я ждатиму, поки ти змiниш ставлення до мене, - тихо проказав великий вiзир. - Мiсяць, два... рiк... Ждатиму... - Цього не буде нiколи! Не сподiвайся! По обличчю Кара-Мустафи промайнула тiнь. - Тодi я ждатиму до того часу, поки не розлюблю тебе. - Що ж буде потiм? - Потiм... Краще не будемо говорити, що буде потiм... - Ти накажеш убити мене? - Нi, для чого ж? Я просто подарую тебе людинi, яка тебе не кохає. Златка на хвилину задумалась. Потiм сказала: - Спасибi за вiдвертiсть, ефендi... Отже, я маю якийсь час на роздуми? - Безперечно. - Тодi я думатиму, а ти менi не заважай! - Ти зловживаєш моєю добрiстю i моїм терпiнням! - вигукнув зачеплений за живе Кара-Мустафа. - Пам'ятай, навiть закоханому може ввiрватися терпець! Златка зiтхнула й нiчого не вiдповiла. Вона розумiла, що потрапила в безвихiдь, що висвободитись iз лабет великого вiзира немає нiякої надiї. Не було у неї надiї й на те, що Арсен, батько чи брат знайдуть її тут. I все ж кожнiй людинi, в якому б безвихiдному становищi вона не опинилася, властиво сподiватися на краще. I вона сподiвалася, а сподiваючись, боролась. Боролася за життя, за честь, за майбутнє... Кара-Мустафа пройшовся по кiмнатi, окинув оком речi, якими, за його наказом, кизляр-ага оточив цю сноєвiльну полонянку. Тут були десятки дрiбничок, до яких жiнки дуже швидко звикають i потiм без них не уявляють свого життя. Вiн лишився задоволений. Мине час - i вона теж звикне до всього цього: до смачної їжi й ласощiв, до гарного одягу, до всiх цих фонтанчикiв, пальм, м'яких отоманок, до дзеркал в позолочених рамах i слоїкiв з пахучими мазями й парфумами. А коли звикне, тодi сама не захоче нiкуди йти звiдси. Так само звикне вона i до нього, ще зовсiм не старого i, як вiн уявляв, красивого мужчини. А тодi... Златка напружено стежила за кожним рухом великого вiзира, за його непроникним обличчям, яким вiн за довгi роки життя при султанському дворi навчився майстерно володiти. Але нiчого загрозливого для себе не помiтила. Навпаки, його погляд швидше був ласкавий, нiж погрозливо-ворожий. - У тебе, може, є якесь прохання, Златко? Кажи - i твоє бажання буде зразу ж задоволене, - тихо спитав Кара-Мустафа. - Зараз нема. - Якщо з'явиться, скажи Фатiмi. Вона все зробить так, як ти забажаєш... Можеш звертатися i прямо до мене. Через кизляр-агу Джалiля... Повiр менi, великий вiзир, перед яким тремтять цiлi народи й держави, буде радий зайвий раз побачити тебе, квiтко раю, i задовольнити твою найнеймовiрнiшу забаганку! Останнi слова Кара-Мустафа сказав з почуттям. Одначе вiдповiдь Златки була холодна. - Дякую. Сподiваюсь, до цього не дiйде. Кара-Мустафа довго й пильно подивився на неї, а потiм, не прощаючись, поволi вийшов з кiмнати. Якийсь час Златка мовчки стояла в напруженнi, нiби ждучи, що великий вiзир повернеться. Та вiн не повернувся. Його кроки, вiдлунюючись пiд високим склепiнням, затихали вдалинi. I, коли зовсiм затихли. Златка враз зiв'яла, плечi її опустилися, з грудей вирвався стогiн, а з очей бризнули сльози. Вона простягла перед собою тонкi бiлi руки, зойкнула: - Арсене! Арсенчику! Любий мiй! Пропала ж я навiки! I, забившись у глухому риданнi, впала на покриту м'яким барвистим килимом тахту. В Ейюб яничарський загiн Сафар-бея, як знову став називатися Ненко, прибув опiвднi i зупинився на господарчому дворi. Залишивши бiля возiв з вiйськовим спорядженням, казною гетьмана та самим гетьманом невелику варту, голоднi яничари кинулись до кухнi, щоб чим-небудь поживитись. Сафар-бей i Арсен, струсивши з себе дорожну пилюку i вмившись прохолодною водою з колодязя, попростували до палацу великого вiзира. Арсен не певен був, чи варто йому з'являтися перед очi Кара-Мустафи, але Сафар-бей наполiг. - Треба узаконити твоє перебування в моєму загонi. I найкраще буде, коли це зробить сам Кара-Мустафа. - А якщо вiн не здогадається зробити це? - Ну й що! Уже одне те, що ти був на прийомi у великого вiзира, пiднесе тебе в очах яничарiв i вiзирського почту так високо, що нiкому й на думку не спаде коли-небудь запитати, хто ти й звiдки. - А якщо вiн упiзнає мене i пригадає, що то я пiд Чигирином читав йому Сiркiв лист? - То було так давно, - заперечив Сафар-бей. - Невже ти гадаєш, що вiн пам'ятає якогось там козака-уруса? Перед ним кожного дня проходять десятки, якщо не сотнi, нових облич... Вiн швидше пригадає нашу з ним зустрiч у Кам'янцi. А це буде тiльки на краще. - Може, й так, - погодився Арсен, тяжко зiтхнувши. - Не думай, що я боюся... Просто не хотiлося б зараз потрапити в халепу, бо серце моє чує, що Златка наша десь тут... Зовсiм близько... I тепер, коли ми добралися сюди, щоб визволити її, було б украй необачно припуститися помилки. - Я згоден з тобою. Будемо сподiватися на краще. Про одне хочу застерегти тебе... - Про що? - Забудь, що мене звати Ненком! Навiть наодинцi зi мною називай Сафар-беєм. Бо ця помилка може бути для нас фатальною. Арсен усмiхнувся невесело. - Зрозумiв, Сафар-бею. I не забуватиму. - От i добре. А тепер - ходiмо! Вони вiдчинили важкi фарбованi дверi i зайшли у просторий передпокiй палацу, їм назустрiч поспiшив огрядний високий капуджi-ага охоронного яничарського загону. Уважно вислухавши Сафар-бея i наказавши зачекати, зник за дверима. А через якийсь час з'явився i повiв за собою. Кара-Мустафа сидiв у великiй розкiшно обставленiй кiмнатi бiля столика на вигнутих золочених нiжках i щось писав. Закiнчивши, присипав написане пiском i тiльки тодi пiдвiв голову. - Пiдiйдiть ближче! - Голос його прозвучав холодно, рiзко. - А ти, капуджi-ага, вийди! Той безшумно зник за дверима, а Сафар-бей з Арсеном ступили кiлька крокiв наперед i низько вклонилися. - Ви прибули з Каменiче? - спитав Кара-Мустафа. - Нi, великий вiзире, славний охоронцю падишахового трону, ми прибули з Немирова, - вiдповiв Сафар-бей. - Гетьмана Iхмельнiскi привезли? - Так, великий вiзире. - А... - Кара-Мустафа зробив паузу, нiби роздумував - висловлювати свою думку чи нi. Здогадливий Сафар-бей вклонився. - Гетьманську казну привезли також, великий вiзире, - сказав вiн тихо, але виразно, i на його закам'янiлому обличчi не промайнуло жодного почуття. Кара-Мустафа задоволене кивнув головою. - Це добре! - I, пильно приглядаючись, додав:- Менi здається, я вже десь бачив вас обох... Особливо тебе, чорбаджi, - вказав вiн на Арсена. - От тiльки не пригадую де... - В Каменiче, великий вiзире, - вклонився Арсен. - Це було у пашi Галiля... Ми тодi привезли з Немирова звiстку про те, що гетьман Iхмельнiскi послав свого родича, полковника Яненченка, до Ляхистану... - А-а, пригадую... Кара-Мустафа злегка прикрив повiками очi. Вiн i справдi враз пригадав цих молодих чорбаджiїв, розмова з якими наштовхнула його на думку усунути Юрiя Хмельницького i заволодiти його багатством. - Я радий бачити вас. - На обличчi великого вiзира з'явився легкий усмiх. Чорбаджiї знову вклонилися. А Сафар-бей запитав: - Що накажете робити з гетьманом i його казною, великий вiзире? Чи не хочете самi глянути? Кара-Мустафа пiдвiвся, пiдiйшов до чорбаджiїв. - Як тебе звати? - Сафар-бей, ефендi. - А тебе? - повернувся до Арсена. - Асен-ага. - Я задоволений вами, - сказав Кара-Мустафа. - Чи не хотiли б ви служити у мене? Такi розумнi й смiливi воїни менi потрiбнiї Ось ти, - вiн показав на Сафар-бея, - був би моїм чауш-па-шою, а ти, Асен-ага, - чаушем... Сафар-бей i Арсен переглянулись i разом вiдповiли: - Ми радi служити вам, великий вiзире! - Гаразд. Про вас потурбуються... А тепер ходiмо до обозу! - I перший рушив до дверей. Iдучи позад великого вiзира, друзi ще раз мовчки переглянулись. Сафар-бей пiдморгнув: мовляв, усе йде добре! Поминувши анфiладу кiмнат, де бiля кожних дверей стояло по двоє мовчазних, суворих охоронцiв, спустилися вниз, до передпокою, i вийшли надвiр. Позаду поспiшав капуджi-ага. Великий вiзир у своєму бiлому довгому одязi йшов плавно й легко i скидався на гордого лебедя, що пливе по спокiйнiй поверхнi ставка. Раптом почувся брязкiт розбитого скла. А вслiд за ним пролунав розпачливо-болiсний дiвочий голос. - А-а-а!.. Кара-Мустафа здригнувся i зупинився. Зуиинилися i чорбаджiї. Арсен зблiд i повернувся до вежi, що височiла на розi гарему. Там, притулившись обличчям до грат, визирала з розбитого вiкна Златка. Вона трималася за товстий залiзний прут i не помiчала, як з порiзаної руки тонким струмочком стiкає вниз, до лiктя, яскраво-червона кров. - Кизляр-агаї Джалiль! Я накажу вирвати тобi язика, мерзенний шакале! - гарикнув Кара-Мустафа. - Чому не слiдкуєш за дiвчиною? Що робить Фатiма, та стара вiдьма? З-за плiч Златки виглянуло жовте перелякане обличчя євнуха. Вiн намагався вiдiрвати руки дiвчини вiд грат. Йому допомагала стара Фатiма. Але Златка трималася мiцно, не звертаючи уваги на те, що кров уже зачервонила їй плечi й груди. - Ми зараз все владнаємо, найяснiший мiй ефендi, - бурмотiв кизляр-ага. - Зараз допоможемо їй... Аби тiльки вона не пручалася... О аллах! Тим часом Златка не зводила погляду з Арсена. В ньому були i мольба, i прохання про порятунок, i безмежна любов. Але жодне слово, яке б могло розкрити перед великим вiзиром її стосунки з двома молодими чорбаджiями, не злетiло з її вуст. Вона не втратила самовладання. Врештi Джалiлю i Фатiмi вдалося вiдiрвати Златчинi руки вiд грат i вiдтягти дiвчину од вiкна. З кiмнати долинали приказування й охкання Фатiми. Арсен зцiпив зуби, щоб не крикнути. Все його тiло тремтiло вiд раптового збудження. Але козак розумiв, що досить одного необережного слова чи руху, щоб накликати на себе пiдозру великого вiзира i все загубити. До того ж Сафар-бей мiцно, мов обценьками, стиснув його руку вище лiктя, попереджаючи, щоб мовчав. Кара-Мустафа постояв мовчки перед розбитим вiкном, заглиблений у свої думки, а потiм, як здалося Арсеновi, легенько зiтхнув i поволi рушив по дорiжцi, усипанiй перемитим морським пiском. Про дiвчину не обiзвався жодним словом. На господарському дворi зразу ж пiдiйшов до воза, де пiд наглядом яничарiв сидiв у тiнi Юрiй Хмельницький. Колишнiй гетьман мав стомлений вигляд. Змарнiлий, запилений, у стоптаних за далеку дорогу чоботях i вигорiлому на сонцi жупанi, вiн байдуже, понуро втупив погляд у землю i, здавалося, нiчого навколо не помiчав - нi розкiшних садiв, густих, тiнистих, вже зачеплених осiнньою позолотою, нi такого ж розкiшного палацу, нi добротних стаєнь та комор, нi людей, що вешталися на подвiр'ї. Та коли несподiвано уздрiв перед собою великого вiзира, байдужiсть i втому з нього як рукою зняло. Очi блиснули радiстю, в них заiскрилися сльози. Вiн враз пiдвiвся, кинувся до Кара-Мустафи, залопотiв калiченою турецькою мовою. - О мiй найяснiший повелителю, я несказанно радий, що моя гiрка, невольницька дорога перехрестилася з твоєю свiтлою дорогою i я можу сподiватися на твою ласку i твоє заступництво! Обличчя Кара-Мустафи гидливо скривилося. - Ну, що ти скажеш, Iхмельнiскi? - Великий вiзире, прошу помилувати мене i вирвати iз мого нестерпного становища! Я нi в чому не винен... Мене оббрехали перед пашею Галiлем вороги мої потаємнi... I паша Галiль, не розiбравшись, наказав схопити мене i, яко татя, вiдправити в Стамбул. - Це султан наказав схопити тебе, Iхмельнiскi! - суворо мовив Кара-Мустафа. - Султан! Юрась зблiд, нижня щелепа, усiяна рiдкою чорною щетиною, одвисла. - С-султан, мiй повелителю? З-за вiщо? - пробелькотiв затинаючись. - За те, що ти хотiв переметнутися на бiк Ляхистану, собако невiрний! - Я? Помилуй мене бог! I в гадцi не мав такого! - Не бреши, гяуре! Я мав достовiрнi вiдомостi. До того ж мої вивiдачi у Львовi донесли, що полковника Яненченка, якого ти так необачно туди послав, за якийсь злочин коронний гетьман Ябло-новський наказав розстрiляти. Мабуть, не повiрив твоїм брехливим обiцянкам. I правильно зробив! Смертельний жах спотворив Юраськове обличчя. Воно аж позеленiло. Сiрi губи тремтiли, як у переляканої дитини. - Але ж усе б-було н-не так! - верескнув вiн. - Пес Яненчен-ко утiк вiд мене! Я сам би застрелив його, як собаку! - I друге, - не слухаючи гетьманових слiв, вiв далi невблаганний Кара-Мустафа. - Ти, нiкчемо, не зумiв виправдати сподiвань падишаха! Тобi було вручено половину України з тим, щоб ти зiбрав вiйсько i завоював другу половину, якою й досi володiє цар урусiв. Але ти не тiльки не зробив цього, не тiльки не зумiв зiбрати вiйсько i перетягти на свiй бiк розбiйникiв-запорожцiв, а й утратив те, що тобi дав падишах! Вiд тебе, як вiд чуми, розбiглися всi твої пiдданiї Тож невже ти гадаєш, що високiй Портi потрiбнi такi правителi в її володiннях? - Змилуйся, великий повелителю правовiрних! - ледь чутно белькотав Юрась, i його плечi безвiльно опускалися все нижче й нижче. Ти, всемогутнiй, пробач рабовi своєму нiкчемному! - А ти i справдi нiкчема... Не юродствуй! Не надiляй мене титулами падишаха! Не сподiвайся своїми облудними словами полоскотати мою гординю i вимолити собi прощення... Нi, тобi прощення не буде! - Кара-Мустафа плеснув у долонi, i тут же бiля нього вирiс капуджi-ага. - Негайно взяти цю людину, одвезти в Стамбул i кинути в Єди Куле! В одиночку. - Великий вiзире, стривай! Дай сказати ще... Я згоден бути порохом пiд твоїми ногами, тiльки' не замикай мене в сирий i темний казематi Я вдосталь намучився в ньому ще в Польщi, в Марiєн-борзькiй фортецi... Не забувай, що я не тiльки воїн, а й улем, духовна особа. Я вже був колись у Стамбулi архiмандритом. Тож пошли мене знову в православний монастир - архiмандритом, ченцем, служкою... Будь-ким... Тiльки не в Єди Куле! Аллахом тебе заклинаю! Пригадай, як я вiрно служив тобi, був твоїм сподвижником у чигиринськiй вiйнi, якi подарунки робив тобi... I серед них - красуня, якої у самого султана, мабуть, немає... Останнi слова Юрася мов ужалили Кара-Мустафу. Його чорнi очi блиснули вогнем. - Ти смiєш нагадувати менi про подарунки, негiдний! Ти мусив би цiлувати мої слiди за ласку, якою я надiляв тебе i якої ти не заслуговуєш! Геть з-перед очей моїх! Охоронцi, вiзьмiть його! Юрась не встиг оком змигнути, як його схопили i потягли геть. Арсен довго дивився йому вслiд, намагаючись видобути з серця хоч краплину жалю i спiвчуття до поверженого, знищеного недруга, та, крiм огиди, не вiдчував нiчого. Вiн був глибоко переконаний, що саме Юрась Хмельниченко - винуватець не тiльки його власного нещастя й горя, а й горя всенародного, погубитель дiла Богданового. Це на його чорнiй совiстi десятки тисяч загублених життiв, руйнацiя i запустiння Правобережжя, знищення правобережних козацьких полкiв. Нi, нема до нього жалю. Катюзi - по заслузi! Iз задуми його вивiв голос Кара-Мустафи. - Де ж скарби цього негiдника? Показуйте! Сафар-бей i Арсен вiдкинули полог критого воза. Там стояла невеличка, обкована залiзними обручами дубова скриня з ручками. Вони пiдтягли її на полудрабок воза i запитально глянули на великого вiзира. Що робити? - Несiть за мною! - наказав Кара-Мустафа i попростував до палацу. Повiв вiн їх не до головного входу, а до невеличких дверей, що вели в пiдземелля. Євнух-казнадар вiдiмкнув важкий масивний замок i засвiтив свiчку. Це була зовсiм порожня невелика кiмната з низькою склепiнчастою стелею. В протилежнiй стiнi виднiлися ще однi дверi з замком, але казнадар не поспiшав їх вiдмикати. - Залиште скриню тут, - наказав Кара-Мустафа. - А самi йдiть до кухнi - там вас погодують! - Спасибi, бейефендi, - вклонилися чорбаджiї i вийшли з холодного пiдземелля. Нарештi вони залишилися самi, полегшено зiтхнули й подивилися один одному у вiчi. - Ну, як? - спитав Сафар-бей. - Здається, перший день в Ейюбi закiнчується для нас щасливо? - Справдi, не ждав такого! Нiяк не думав, що ми одразу потрапимо на очi Кара-Мустафi i що вiн вiзьме нас на службу. А ще бiльше не ждав, що в перший же день побачимо Златку... - То вона побачила нас i вибила вiкно, щоб подати нам звiстку про себе, - сказав Сафар-бей. - Бiдна дiвчина! - зiтхнув Арсен. - Скiльки перемучилась, скiльки горя зазнала... Ну, тепер недовго їй тут скнiти! Вирву з-за грат - i додому! - Ти гадаєш, це так легко i просто? - Я вже приглядiвся трохи... I не думаю, що це буде легко зробити... Про те, щоб удвох вчинити напад на палац, годi й думати. Убити сторожу й виламати дверi - теж марна забаганка. Залишається двi можливостi... - Якi? - Або виламати на вiкнi грати, коли всi поснуть, або ждати якоїсь щасливої нагоди. Адже не можуть тримати Златку весь час пiд замком! Випускають же коли-небудь на прогулянку. От тодi й викрадемо! - Гм, все це, Арсене, тiльки припущення, - сказав серйозно Сафар-бей. - А життя покаже, як краще. В усякiм разi, не треба поспiшати. Бо як у вас кажуть, поспiшиш - людей насмiшиш! - Я згоден з тобою, Сафар-бею, - похмуро вiдгукнувся Арсен. - Тiльки не знаю, чи втримаюсь я... Може трапитись таке, що уб'ю Кара-Мустафу! - I занапастиш нас усiх - i Златку, i себе, i мене! - суворо глянув на друга Сафар-бей. - Не смiй навiть думати про це! - Якщо вiн зробив її своєю наложницею, я уб'ю його!- уперто повторив Арсен. - А там - хай що буде! - Ну й дурень! - спалахнув Сафар-бей. - А я вважав тебе за розумного! - Легко тобi це говорити, Ненку, - прошепотiв Арсен.- А менi... Як менi бути? - Не Ненко я, а Сафар-бей! Чуєш - Сафар-бей, хай тобi бiс! - прошипiв яничарський чорбаджiя. - Не забувай про це! - Пробач... Вирвалося... - Ну, гаразд, пробачаю, друже... I ось про що я тобi скажу: вiзьми себе в руки! Крiпись! Менi теж нелегко. Адже Златка - моя сестра! - То зовсiм iнше... - Ну, от - ти знову за своє... Ниєш, мов дiвчисько. Не забувай, що у нас, крiм Златки, тут є одне велике дiло! Якщо вже нам поталанило потрапити сюди, в оточення самого великого вiзира то ми повиннi використати цю можливiсть з найбiльшою вигодою для тих, хто жде наших важливих вiстей. Для мого батька, для твоїх друзiв... Арсен стиснув кулаки. В думцi вiн вилаяв себе за те, що розкис пiддався хвилинному розслабленню, а вголос сказав: - Усе, Сафар-бею! Бiльше не буду! Якщо Кара-Мустафа не пристьобне нас, щоб позбутися небажаних свiдкiв його злочину, ми визволимо Златку. А з Кара-Мустафою поки що треба ладком, бо це не Гамiд, не Чорнобай i навiть не Юрко Хмельницький... Такого ворога у мене ще не було! Обхитрити, обвести навколо пальця самого великого вiзира, а може, й повалити його - це, скажу я тобi, брате, буде нелегко! - Нi, нелегко, - вiдгукнувся Сафар-бей. - У Немировi ми потрапили в осине гнiздо, а тут - шугонули просто у ведмежий барлiгi Однак у нас е одна неабияка перевага... - Яка? - У цей барлiг ми потрапили пiд виглядом друзiв. I доки ми не розкритi, доти можемо сподiватися на успiх! Арсен ствердно хитнув головою, i вони повернули до кухнi, приземкуватої цегляної будiвлi, звiдки саме вивалив гурт розпашiлих вiд гарячої їжi яничарiв. Златка сидiла на отоманцi з закам'янiлим обличчям, дивилася, як Джалiль i Фатiма метушаться бiля неї, перев'язуючи рани на руцi, а в її серцi бушувала радiсть. "Арсенчику, любий мiйi Коханий! Ти не забув про мене! Знайшов свою Златку i зараз думаєш над тим, як її визволити! Мабуть, тобi довелося пройти немало дорiг, перебороти не одну перешкоду, обминути не одну небезпеку, перш нiж ти прибув у Стамбул - серце Туреччини, в маєток самого Кара-Мустафи! Отже, ти не випадково потрапив сюди, а, напевне, довiдався, що я тут... Милий мiйi Дорогийi Коли б ти знав, як я кохаю тебе! Як знудьгувалася за тобоюi I яка невтримна радiсть збурилась у моєму серцi, коли я, стоячи бiля загратованого вiкна, раптом неждано побачила тебе i Ненка. В першу мить вiд несподiванки я немов остовпiла. Не могла нi з мiсця зрушити, нi крикнути. I то добре, бо в кiмнатi саме були Джалiль i Фатiма. Вони прийшли сюди зi своїми безглуздими приставаннями, щоб я поїла, бо давно минув час обiду i я можу схуднути. А їм за це перепаде вiд великого вiзира! В наступну мить я зрозумiла, що мушу зараз же, негайно подати тобi й Ненковi про себе звiстку, бо iнакше вам нелегко буде знайти мене у цiй позолоченiй, розкiшнiй тюрмi, в яку запроторив мене Кара-Мустафа. I я, не довго думаючи, торохнула рукою по шибцi й вигукнула щось... Я не назвала нi тебе, Арсенчику, нi брата по iменi, щоб не накликати на вас пiдозри великого вiзира i його охорони. Я тiльки припала обличчям до грат, щоб ти побачив мене. I ти побачив... I Ненко... Цього менi було досить. Я ще встигла помiтити, яким здивованим i переляканим поглядом дивився на мене Кара-Мустафа. Мабуть, вiн так i не зрозумiв, для чого я це зробила... А потiм мене вiдтягли од вiкна Джалiль i Фатiма. Вони були страшенно переляканi, бо вважали i вважають себе винуватцями того, що сталося. А рани на моїй руцi i кров, що бризнула з них, зовсiм доконали сердег. Вони добре бачили великого вiзира i ждуть вiд нього прочухана за те, що не догледiли мене... Бiдолахи! Як вони упадають зараз бiля мене! Якими вiдданими очима дивляться на мене, мов замолюють свою провину. Ну, що ж - я зроблю їм приємне - поїм усе, що вони принесли на срiбнiй тацi. Хай заспокояться i забираються звiдси геть... Щоб не помiтили радостi в моїх очах, яку я не в силi бiльше приховувати..." Фатiма затягнула зубами вузол i журно похитала головою. - Дурненькаї Що наробила! I собi завдала болю, i нам перепаде... - Нiчого, Фатiмо, - сказала Златка. - Менi вже не болить. I я, здається, захотiла їсти. Давай сюди все, що принесла! У старої служки i в євнуха розпогодилися лиця. Вони ждали, що ця примхлива красуня кричатиме на них, як робила вже не раз, тупотiтиме ногами, виштовхуватиме з кiмнати. А воно, бач, пронесло! I якщо аллах не скаламутить розуму цiй дiвчинi, то вона ще, чого доброго, i вигородить їх перед великим вiзиром... Фатiма, подаючи страву, вже й рота було розкрила, щоб натякнути їй про це, але Златка випередила її. - А тепер - iдiть! Я хочу залишитися сама... Поїм i ляжу спочивати... Щоб не турбували мене! Джалiль i Фатiма поспiшно вийшли з кiмнати. Златка зачекала, поки їхнi кроки заглухнуть вдалинi, а потiм упала на тахту, i з и очей полилися сльози радостi. - Арсенчику, любий мiй! Ти знову бiля мене! Яка я щаслива! Тепер менi не так страшно, я буду спокiйна, бо знаю, що ти кохаєш мене, любий мiй! Вона довго лежала непорушне, мрiючи про ту щасливу хвилину, коли доля знову з'єднає її з Арсеном. Забула про їжу, що стояла на розiсланому килимi, про бiль у руцi, про осоружного великого вiзира - про все на свiтi! Перед очима стояв Арсен - посуворiлий, потемнiлий, але такий дорогий i жаданий! Непомiтно минув час, i Златка заснула. Прокинулася вiд неприємного почуття, що хтось дивиться на неї. Серце тривожно забилося - i вона пiдвелася. Посеред кiмнати стояв Кара-Мустафа. Руки схрещенi на гру^ дях. Чорна борода рiвною довгою лопатою лежить поверх рук, яскраво вирiзняючись на тлi бiлого одягу. А палаючi очi, здається, пронизують наскрiзь i заглядають у саме серце. Златцi стало не по собi. Вона мовчки вклонилась i опустила голову. - Що трапилося, пташко? - спитав Кара-Мустафа. - Чому ти кинулася у вiкно? Тебе хтось налякав? - Нi, мене нiхто не налякав, ефендi, - знову вклонилася Златка. - Я просто не хотiла їсти... Як бачите, я й досi не доторкнулася до їжi. Кара-Мустафа ковзнув поглядом по незайманих мисках. - Але ж треба їсти, голубко. Менi не потрiбнi кiстлявi або сухотнi жiнки в гаремi... Чи, може, готують несмачно? - Нi, готують смачно, ефендi, i Фатiма з Джалiлем припрошують, але... - Златка замовкла i сумно подивилася на великого вiзира. - Що - але? Кажи, не бiйся! - Кара-Мустафа пiдiйшов i взяв дiвчину за руку. - Я виконаю твоє бажання! Златка хотiла висмикнути руку, та в останню мить утрималась. Подумала: а чому б не скористатися з ласки Кара-Мустафи? I вголос мовила: - Хiба ж захочеш їсти, коли сидиш у цих чотирьох стiнах, як у тюрмi? Зовсiм знудьгувалася тут, за гратами... Кара-Мустафа пильно глянув на дiвчину. Погляд його потеплiв. - Я скажу Джалiлю i Фатiмi, щоб водили тебе на прогулянку - в сад, на море... - Дякую, бейефендi, - щиро зрадiла Златка, бо вiдкривалася можливiсть пiд час прогулянки зустрiти Арсена чи Ненка i передати їм звiсточку про себе. I раптом, нiби читаючи її думки, Кара-Мустафа ошелешив її несподiваним запитанням: - Скажи, голубонько, тобi знайомi тi два чорбаджiї, що йшли зi мною? Златка вiдчула, як пiд ногами у неї похитнулася пiдлога. Що помiтив великий вiзир? Невже здогадався, що розбила вона вiкно неспроста? - Нi, я їх не знаю, - вiдповiла якомога спокiйнiше, хоча голос зрадливо затремтiв. - Звiдки б я знала чорбаджiїв, що ходять з вами, бейефендi? - Вся справа в тiм, що це не простi чорбаджi!... Вони довгий час служили в Немировi у гетьмана Юрiя Iхмельнiскi. Тож ти могла їх там зустрiчати. - Може, й зустрiчала, але не пам'ятаю, - вже бiльш упевнено вiдповiла Златка, зрозумiвши, що Кара-Мустафа нiчого пiдозрiлого не помiтив у поведiнцi Арсена i Ненка, а тiльки був здивований i вражений її вчинком. - У гетьмана служило багато яничарських чорбаджiїв i татарських мурз... Я добре запам'ятала тiльки того, що викрав мене i одвiз пашi Галiлю, але вiн не турок, а урус. Кара-Мустафа, здається, залишився задоволений Златчиною вiдповiддю, бо на якийсь час замовк, тiльки пильно дивився на дiвчину, милуючись її красою, а потiм легенько потиснув їй руку i спробував притягти до себе в обiйми. Златка делiкатно звiльнилась i вiдiйшла до вiкна. Кара-Мустафа подався був за нею, але передумав i зупинився. - Ти дикунка, дiвчино... Миле дикувате звiрятко! Та, мабуть, я за це тебе i покохав... Прийде час - i ти станеш моєю! Хай допоможе менi аллах! Златка зiщулилась вiд тих слiв, мов вiд удару бiiчем, i схилила голову. Та в серцi все одно бринiла радiсть. Нi, не твоєю, вiзире! Арсеновою або нiчиєю! Увечерi того ж дня Кара-Мустафа знову попростував до вежi, але на цей раз пiднявся нагору. Не стукаючи, вiдчинив дверi й зупинився у просторiй круглiй кiмнатi з вузькими вiкнами-бiйницями, що виходили на всi чотири сторони свiту. Кiмната була захаращена рiзними незвичайними для палацу речами - невеликою жаровнею, череп'яними тиглями, скляними колбами i трубками книгами, картами земної й небесної сфери, банками i горщиками з камiнням, порошками та рiдинами... Тут жив ломбардiець П'єтро, лiкар i астролог, колишнiй раб-весляр на галерi, якого Кара-Мустафа за чималi грошi викупив у казни. П'єтро лежав на диванi i, присунувши до узголiв'я свiчку, читав книжку. Побачивши в дверях високого гостя, миттю схопився i закляк у низькому поклонi. Це був кремезний, рокiв сорока чоловiк з великою лисiючою головою i густими чорними бровами. Пiд барвистим шовковим халатом виразно окреслювалося кругленьке черевце. - Гороскоп склав? - замiсть привiтання спитав Кара-Мустафа, сiдаючи на твердий дерев'яний стiлець, власноручно змайстрований ломбардiйцем. - Склав, високошановний бейефендi, - улесливо всмiхнувся астролог. - Кiлька ночей не сходив з даху - спостерiгав за зiрками й сузiр'ями, що визначають вашу долю... Кара-Мустафа мимоволi глянув на стрiмкi сходи, що просто з кiмнати виводили на горище, а там i на дах, i уявив, як П'єтро сидячи на ослiнчику, направляє в небо велику пiдзорну трубу, спецiально для нього куплену в Iталiї. - Ну й що? Покажи! П'єтро швидко вiдчинив дверцята громiздкої шафи й обережно вийняв сувiй жовтавого паперу. - Ось, будь ласка! - I, розгорнувши його на столi, пiдсунув ближче свiчку. Кара-Мустафа з явним острахом глянув на незрозумiлi йому значки й малюнки i спитав: - Що пророкують зорi? - Вони доброзичливi до вас, бейефендi, - коротко вiдповiв астролог, але при цьому нахмурив чоло. Це не пройшло повз увагу великого вiзира. Вiн стурбовано перепитав: - То що ж пророкують зорi? Все кажи - менi треба правду! Чуєш? Бо стою перед вибором - починати чи не починати дiло, вiд якого залежатиме не тiльки моя доля, а й майбутнє iмперiї та всього iсламського свiту! Розумiєш? - Так, бейефендi. Розумiю... Тому й поставився до цього гороскопа з належною увагою. Нiчим не займався - тiльки ним. I радий сказати, що зорi вiщують успiх усiм вашим вiйськовим починанням. Бог вiйни Марс постiйно супутничає вам, бейефендi, не вiдходячи нi на крок... - Так, так... А далi? - Шлях ваш проходить пiд знаком Марса... Багато кровi проллється, багато буде пожеж на землi i нещасть... Наступить мор великий: голод i розруха впадуть на голови людей! - А я? Що говорять зорi про мене? - Марс не вiдступає вiд мого повелителя, охороняючи його i ведучи через усi життєвi незгоди... Хiба що... - П'єтро замовк. Кара-Мустафа напружено слухав, вiдзначаючи в думцi, що устами цього ломбардiйця говорить сам аллах. Адже йому нiчого невiдомо про майбутню вiйну, задуману найвищими сановниками Порти, а говорить вiн так, нiби щось знає. Це, безперечно, зорi навiщували йому цi слова... Однак П'єтро чогось недоговорив. Чого саме? - А далi? - нетерпляче наполягає Кара-Мустафа. - Чому ти сказав - хiба що? Що ховається за цими твоїми словами? П'єтро опустив очi. - Бейефендi, крiм бога вiйни Марса на небi ще є богиня Венера... Ви знаєте... - Знаю... Ну й що? - Зараз вона ставиться до вас неприхильне... - Вороже? - Щоб вороже - то нi... Саме неприхильне. Щось тривожить мене у вiщуваннях цiєї зорi. А що - не можу зрозумiти. Особливо не подобається початок гороскопа. Венера нiби попереджає якесь нещастя, що може спiткати вас... - А потiм? - А потiм фортуна повертається до вас лицем, i Венера, як i Марс, вiщує вам також успiх i щастя... Кара-Мустафа витер долонею спiтнiлий лоб. При цьому подумав: "Ху-у-у! Цей дурний П'єтро, сам того не бажаючи, нагнав на мене страху! I даремно. Бо все ж так ясно. Йдеться про ту дiвчину-полонянку, Златку... Зараз вона для мене чужа й далека. Крiм того, нею зацiкавився султан, i ця обставина загрожує менi великими неприємностями. А згодом - через пiвроку чи рiк, - коли доля виведе мене на найвищий щабель влади. Златка стане моєю... Ось чому Венера спочатку вiдвертається вiд мене, а потiм раптом виявляє прихильнiсть. Все ясно... Що ж стосується головного - вiйни, то тут двох думок бути не може: тiльки велика успiшна вiйна допоможе менi здiйснити задумане. Вiйна - це мiй шлях!" Вiн довго сидiв мовчки i думав, зовсiм не зважаючи на астролога, що укляк перед ним. Потiм рвучко пiдвiвся i сказав: - Дякую, П'єтро. Ти постарався, i я задоволений тобою. Тепер з легким серцем розпочну дiло, яке заповiв менi аллах! Вiн кинув на стiл туго набитий гаманець i вийшов. П'єтро ошелешено провiв його поглядом i, коли зачинилися дверi, ще довго дивився йому вслiд, а потiм схопив гаманець i вмiст його витрусив на стiл. То було щире золото. Такого П'єтро не чекав. Це ж цiле багатство! Нiколи ранiш великий вiзир не був таким щедрим! З чого б то? В КРАЇНУ ЗОЛОТОГО ЯБЛУКА Минула зима, i в Стамбулi закрутилося, зашумiло, немов у вирi. В усi кiнцi iмперiї помчали чаушi з наказом пашам i бейлербеям збирати вiйсько i йти з ним до Єдiрне, тобто до Адрiанополя, звiдки вiдкривалася пряма дорога на захiд, країну Золотого Яблука. То був початок великої вiйни з Австрiєю. Двiр великого вiзира в Ейюбi перетворився на справжнiй мурашник. Сюди прибували гiнцi, приїздили вiзирi, пашi. Уже всi знали, що султан сам стане на чолi вiйська i поведе його на невiрних. Але пiдготовкою до вiйни керував Кара-Мустафа. Ворота Айвасари-капу, розташованi у мiськiй стiнi на березi Золотого Рогу, не зачинялися нi вдень нi вночi. Крiзь них iшла дорога зi Стамбула на Ейюб, замiську резиденцiю великого вiзира. I, мабуть, тодi, влiтку i восени 1682 року, нiяка iнша дорога в Османськiй iмперiї не була так забита вiйськовим людом i найвищими сановниками, нiж ця. Нi Сафар-бей, нi Асен-ага, тобто Арсен, не мали вiльної хвилини, щоб зустрiтися й поговорити. Сафар-бея Кара-Мустафа дуже швидко запримiтив як здiбного й освiченого чорбаджiя i призначив своїм секретарем, надавши йому звання чауш-пашi. Тепер Сафар-бей став довiреною особою великого вiзира i вiд сходу сонця й дотемна виконував усiлякi його доручення. Арсен був рядовим чаушем, але i йому вистачало клопоту. Нестримний потiк подiй закрутив його у своєму вирi. Тож вiн дуже зрадiв, коли одного разу вночi Сафар-бей затермосив його за плече. - Асен-ага, вставай! Виходь на подвiр'я до колодязя. Я ждатиму тебе. Треба поговорити... Нiч була темна. З пiвночi дув холодний поривчастий вiтер, iнодi пролiтали крупнi краплини дощу, падали на обличчя, i тодi Арсен глибше втягував голову в плечi й зiркiше вдивлявся в темряву. Сафар-бей уже ждав його. - Що сталося? - Арсен був схвильований. - Щось маєш нове про Златку? - Нi, всi мої намагання проникнути до неї закiнчилися невдачею, - тихо вiдповiв Сафар-бей. - I, мабуть, не скоро побачимо... - Чому? - Завтра ми залишаємо Ейюб... Арсен схопив Сафар-бея за руку. Вiн зрозумiв, що мова йде про вiйну. - Розповiдай! - Сьогоднi я був присутнiй при розмовi Кара-Мустафи з вiзирами та пашами... Зять султана, паша будський Iбрагiм, якому пiдкоряються пашалики в Сербiї та Схiднiй Угорщинi, сповiстив, що австрiйський iмператор Леопольд безперервно шле гiнцiв у Польщу до Яна Собеського, намагаючись заручитися пiдтримкою полякiв. Але польське магнатство роздiлилося на двi партiї - французьку й австрiйську. Австрiйська стоїть горою за те, щоб виступити на боцi Австрiї у вiйнi проти Туреччини, її пiдтримує папа римський... А французька, на чолi з королевою Марiєю-Кази-мирою, дочкою французького маркiза, перечить їй. Кажуть, у сеймi доходить iнодi до збройних сутичок i кровопролиття. - Це, звичайно, на руку туркам, хай їм бiс! - вилаявся Арсен. - Поки у Варшавi магнати чубитимуть один одного, Кара-Мустафа розгромить Австрiю. - Саме на це i розраховує великий вiзир. А ще - на пiдтримку графа Емерiка Текелi, який очолив угорцiв у їхнiй боротьбi за визволення Угорщини вiд австрiйського гнiту. Якщо Текелi пiде на союз iз Кара-Мустафою, вiн, безперечно, зробить велику помилку, бо ки