оглядався, скiльки їх iдо за ним i як iдуть. Одно знав: iдуть усi. Бо чув, як дужо стугонить земля пiд копитами, як норовлять настигнути його й нiяк не настигнуть багатоголосий кiнський храп, нестримне пориванця. Воiстину пiдцвьохувало тiєю хвилею, додавало попностi, сили, снаги. А ще зухвалостi, того одчайдушною яажашш ли i у, иуєитi, лiсш i iiеодмiшiи .iiшiяги, що ни знає сумнiвiв, а отжи i мiри. Нe думав, як поведеться, що чинитиме, коли доскаче до ромейського табору. Стинатиметься, як всякий муж, чи не обмежиться тим, захоче поглянути, що дiється довкруж, бодай якось вплинути на те, що дiятиметься, - скакав у пiч i вiрив: недаремно скаче. Несподiване вторгнення в ромейський табiр, та ще таке навальне, та ще поночi, не може не нагнати страху, а страх погонить хвалений ромейський розум у п'яти, примусить стенутися дух. То - без 'сумнiву, то - напевно! Коли те сталося: i табору досягли безборонно, i в табiр вломилися, не до того було, щоб брати на себе все i всiх. Кричали сполоханi вторгненням люди, iржали язвленi чи й смертельно враженi комонi, вирувало видиме i те, про яке мiг лише догадуватися, побоїсько. Тож i не думав про рать, якось i не згадав у тiй круговертi, що на його сумлiннi виправа. Вiдбивав мечем нацiленi в нього сулицi, стинав голови необачним i розтинав вчасно пiдставленi щити обачних, топтав огирем знетямлених i знову здiймав та опускав на чиюсь шию меча, чув передсмертнi зойки i сам хрипiв од лютi, надмiрної в молодечiм тiлi завзятостi. Пер куди бачив i спинився тодi лиш, як не нагледiв поперед себе ромеїв, а хтось iз кутригурiв зловчився й пiдпалив наготовлений звечора хмиз для багать - в одному, другому й третьому мiсцi. Вогонь освiтив поле сiчi й одразу ж явив хановi незаперечнiсть його звитяги: кутригури були повсiодно, вони запрудили собою ромейський табiр, i коли в таборi хтось боронився ще, то боронив уже не табiр - власне життя. - Хане! - над'їхав волохатий, в овечiй шапцi i овечiй шкурi через плече комонник. - Кметь Фемаш велiв сказати тобi: там, - показав обiч, - ромеї обставились возами й не дають пiдступитися до них, засипають стрiлами. - То й що? - Як бути з такими? Доки тирлуватимемось та братимемо, iншi отямляться i стануть супроти нас лавою. - Скажи кметю, хай оточить їх сотнею-другою й тримає за возами. Всiм iншим переслiдувати тих, що оступилися. Стинати чи брати в полон - байдуже, аби звитяга була повною i для всiх явпою. Тепер тiльки помiтив: сотня, котрiй велено бути при хаiювi й оберiгати хапа, робити гласними його повелiння в сiчi, була при ньому, /i-.дала, що новолиiь, куди поведи. - Де Коврат? lie об являвся ще? - Не видiли, хане. - Звелiть першим, що траплять на очi, сотням, хай iдуть назустрiч Коврату i будь-що розшукають його у цiй круговертi. З ромейським табором i без них упораємось. Дар'емно бiдкався хан Заверган, як правитиме в передсвiтанковiй теменi сiчею. Хто мав потребу в його помочi, той розшукував i в круговертi побоїська, всi ж iншi обходилися й без хана. Всяк-бо знав: там, де iде сiча, там i зосередження ромейських когорт. Будуть потятi вони або ж полоненi, буде й звитяга. А стинатися хан не навчить, тому мав навчити кожного вiтець. Та й привiдця ж є поруч. У кутригурiв вiддавна повелось i понинi ведеться: що не рiд, то й своя сотня, а сотня має кметя, а на мiсце кметя яко ж i його посiбникiв рiд не поставить когось там. Обирають не безпремiнно старiйшого серед старiйших. Старiйшини там, у родi, стоять над усiма й повелiвають усiм. В сiчу посилають кметями тих, у кого ясний зiр i мiцне, на подобу крицi, серце, хто вмiє тримати в руках не тiльки меч, а й сотню, бачити зiрко i мислити остро. Тут, на боролищi, вмiли стинатися, щоправда, не лише кутригури. Ромеї чи не лiпше за них були здатнi до того. Доки тi з них, на чию долю випадало першими стати супроти кутригурських лав, падали, поверженi мечами чи затоптанi комонями, найближчi до них ставали на мiсце потятих i бодай якось стримували лави, всi iншi або ж гуртувалися в манiпули й, прикритi щитами, засипали вторгнених стрiлами, разили з-за щитiв сулицями, або встигали добратися до комоней i йшли на кутригурiв яко м'ечники. А з ромейськими мечниками не так просто упоратись. Тодi й кликали на помiч хана i тi, що були у нього пiд рукою, сотнi. Заверган не лише iнших посилав на виручку, сам теж ходив на чолi сотень. Був-бо муж дужий i величавий. Та й серце мав не з бугили. Тож i страшились його ромеї, рано чи пiзно розступалися перед ним. А того вже доста було, аби згуртованi для оборони самих себе i своєї честi манiпули переставали бути згуртованою силою i громилися тими, що йшли за ханом, поодинцi. Пiсля одного з таких вчасних ударiв на ромеїв настиг Завергана гiнець i крикнув, осилюючи брязкiт мечiв, клекiт сiчi-рiзанини: - Хане! Коврат тут! Має при собi двох ромейських стра тигiв. Питається тебе: що робити з ними? - Отак! - обернув до гiнця розпашiлий у сiчi лик i не став слухати, що скаже. - Веди! - повелiв. Коврата розшукав серед стовписька воїв. Стояв спiшений, слухав когось чи повелiвав комусь, не встиг добрати. Та й не вважав за потрiбне. Зiскочив мало не на ходу з огира, став перед кавханом i тими, що були з ним. - Це правда? - Правда, хане. Вої вволили твою волю: ромейськi стратиги у наших руках. Був веселий i вдоволений собою. Та не менше вдоволений ним i хан. - Це наша найбiльша звитяга, Коврате. I твоя дарственниця в нiй знаменна серед знаменних. Надумався i вiдстебнув кинджал, що висiв у нього при поясi. А вiдстебнувши, рiшуче й довiрено передав Ковратовi. - Бери, кавхане. Дарю на знак моєї особливої вдячностi i схильностi до тебе. А тепер веди й показуй: де вони, хто вони, твої полоненi. VIII Сiча тривала до ранку, i лише вранцi почала згасати. Заверган, може, i не помiтив би цього, та згасала якось аж надто вiдчутно i зримо. Ромеї тiльки тепер, видно, як розвиднилось, збагнули: вопн проспали звитягу, па -табiр звалилася сила, якiй годi противитися, i склали мечi, зняли перед кутригурами шоломи. Хан торжествував. Кому-кому, а сам собi може зiзнатися: вiн i не мислив, що так блискавично швидко вiзьме гору. I над ким, над самими ромеями! Скiльки ж їх було тут? Потятих годi й лiчити, язвлених - тим паче. А полонених ii],о бiльше, а тих, що втекли, скориставшись темрявою, i поготiв. Нi, таке привiдцi кутригурiв i в снi не могло приснитися. Бачить Небо: свої сотнi, як були, так i є, ромеїв же ведуть та й ведуть пiд пугою. А ще зберуть i доправлять у табiр незлiченiй вози, усе, що на возах, заарканять полишених на полi сiчi комопсй, зженуть товар, що мав бути їжею потятим та полоненим нинi ромеям. Хто мiг сподiватися, що за одну нiч привалить стiльки добра, впадуть з неба такi дари? Одначе й вони менше важать, авiж доправленi в табiр оба стратиги - Сергiй та Едерман. Розбитi щойно когорти iмператор набере серед своїх числспппх пiддаїтих, комоней, що сталп здобиччю кутриrypiu, таi;ож зiiайдс до взяти, ят; i полтт, пспрб, що па позах. А стратигами не поступиться, за стратигiв почне торгуватись. Чи це ffe є та щаслива днина, а в днинi - нагода: одмiнити долю кутригурських родiв, виторгувати в iмператора "а полонених стратигiв зсмлю-плодопосицю, землю-благодать? А чом би й нi? Чи вiн, Заверган, ие за тим iшов сюди? Чи йому не буде чим приперти iмператора до стiни и сказати: або - або? Полоненi можуть пiдтвердити: не раз i не двiчi хан прагнув стати до перетрактацiї, домовитися про переселення родiв своїх, не чинячи насилля, уповаючи на ласкаву згоду iмператора. Цi мислi-втiхи не полишали младомладого хана кутригурiв анi тодi, як стояв иа узвишшi i стежив за повержевим супостатом, за поранням кутригурських сотень у таборi повержених, анi пiзнiше, як повертався звiдтам у селище, возсiдав у наметi й слухав звiди кметiв чи повелiвав кметям. Був не лишень вдоволений, по-молодечому веселий i схильний до веселощiв - якийсь незвично щедрий та добрий iз ними. I кметi одважилися скористатися тою щедрiстю. - Хане, - сказали. - Вої нашi билися з ромеями яко тури. Багато сили потратили i поту пролили, добуваючи собi славу, а родам благодать. Дозволь їм повеселитися по сiй кривавицi. Згадав пiднесене вино, розмову при багаттi. - А певнi, що супостат повержений увесь, що поблизу немає iнших стратигiв? - Звiдки їм взятись, хане? То вся сила, що зумiв виставити супроти нас iмператор. Полоненi журились мiж собою: тепер, казали, кутригурам вiдкрита путь до самих Довгих стiн. - Живностi доста взяли? - Бiльше, анiж можна було сподiватись. Комоней тисячi, бикiв та корiв також. Про все iнше, як i про бочiвки з вином, казати годi. - Вої справдi заслужили перепочинок. I достойний. А проте хай перепочиває i веселиться половина сотень, друга половина буде тим часом пильною. Чере.ч добу всселитимуться тi, що пильнували, пильнуватимуть тi, що веселилися. Аби не було нарiкань, даю на се iiосплiс седмицю. Доста? Кметi зустрiли його повелiння згукамiї радостi i втiхи. Пили ромейське вино й жирували з ромейськими жонами день, пили-жирували й другий. Не сплохували й треiьим, стурвали на юнiш Заиграли завважив: тою вина, щи взяли у римейськиму таборi, i iих жон, що були В селищi та його околiях, виявилось замало. Вої його везли та й везли з сусiднiх селищ i вино, i жон та дiвиць, не розминулися навiть iз тими жонами, що вiдмовилися вiд грiховного свiту й вiдмолювали свої власнi грiхи за монастирськими стiпами. Усе те насторожило хана. Свавiлля захмелiлих може набрати такої сили, що годi буде спинити його. А так. Хiба не бачить? Повелiвав: однi пийте-гуляйте, iншi пильнуйте тим часом. А де тi, що пильнують? Усi при п'янiм гуртi i всi - пiд хмелем. "Маю класти цьому край, - стає на мислi. - Ось тiльки як? Скликати кметiв i нагримати за те, що забули про повдппiсть? А що хмiльним гримання? Чи не знайдуть чим виправдатись? " Навiть вiрнi забули, що вони вiрнi, пили й веселилися, як i всi iншi. "Маю почати а них", - надумується Заверган i велить покликати до нього Коврата. Той не забарився об'явитися. - Щось сталося, достойний? - Всiм вiрним - на комонейi Стояв i нiмував. - А обiцянка? - Чи я тривожив би їх, коли б не велiння Тангри i повинностей? Того було досить: i Коврат здимiв по хвилi, i вiрнi були посадженi па комоней та вилаштуванi на намiстi. Коли виїхав перед них та приглянувся, не мiг se примiтити: хмiльнi, i добряче, а деякi й невдоволенi тим, що локлав край їхньому веселiю. - Я колись ображав вас, мужi? - не без умислу почав iз найголовнiшого. - Нi, - обiзвалося кiлька. - То знайте: i ие дозволю собi такого. А те, що обриваю зараз веселiє ваше, не берiть до серця. Ви своє надолужите потiм. Бачив, осмiхаються й теплiють лицями. Тож i не став бiльше промовляти до них, приострожив огира й покликав iти за ним. Їх було немало, тож i курява знялася немала. Та вона _ позаду. Попереду добре торована путь, свiжий аер, що бу вид, приємно освiжає груди. А того комонниковi доста, аби забути прикрощi, почувати себе втiшеним, коли це окриленим. Хан i сам не знав, куди веде вiрних, щи скаже їм, кили далi вести уже буде нiкуди. В одному невен: має вести з табору i до того часу, доки не остудять у собi i не розвiють по вiтровi хмiль. То нешвидко буде? А що вдiє, коли iнакше протверезiння не настане? Поминув одне селище - не спинився, поминув друге - i знову не спинився. Бачив-бо: тут порядкують його сотнi. А зближаючись iз третiм, нагледiв в ущелинi мiж невисоких гiр забудову, схожу на християнську обитель, i осадив замиленого уже огира. - Здається, те, що треба. Добиралися туди ступою, щоправда, добре утоптаною стезею, зате коли добралися, не пошкодували: у храмi кутригурiв ще не було. Одiбрав кiлькох i повелiв старшому з них: - Забрати все, що е цiнного. Спершу винесли звiдтам, що можна було винести, потiм обдирали, що можна обдерти. Тож порались та й порались. Зате коли знесли докупи та угледiли, яка то купа, здається, й зовсiм протверезiли. - А тепер втямили, чому я поклав край вашому веселiю й повiв сюди? Перезириулися з ним i вiдмовчувались. - Бачу, не зовсiм утямили. Ну, то берiть оцi набутий, дарую їх вам. Про все iнше скажу, коли повернемось до табору. Об однiм лиш проситиму: поки стече дарована ратi седмиця на веселiє, усi мають знати, що жде їх попереду. А перед тисячами був i одвертiший, i велемовнiший. - Кутригури! - звернувся зично, аби всi чули. - Досi ми йшли по ромейських долах i уповали на те, що домовимося з ромеями про поселення в їхнiй землi без зайвої кровi i зайвих руйнацiй. Вiднинi такi уповання вiдпадають. Самi бачили: ромейськi стратиги не захотiли навiть розмовляти з нами. То хай знають: ми примусимо їх стати на розмову! Надалi, гадаю, вчинимо так. Ус'е, що взяли донинi, - а взяли, самi знаєте, немало - немає потреби тягти за собою. Тут, де стоїмо нинi, буде наш табiр. Однi залишаться й стерегтимуть його, iншi пiдуть до самих Довгих стiн i потручають та потрусять ромеїв, що по сей бiк Константинополя, так, аби i в Константинополi затремтiли й самi зажадали говорити з нами. А вже як зажадають, Скiкемо, чого пришплiї i хто ми. Пiдете двома колонами, мужi. Одна правитиметься прибережними, iнша глибинними провiнцiями Фракiї. Одну поведе кавхан Коврат, другу - кмоть Котрагiг. Я лишаюся в таборi i жду вас, со родичi мої, з переятою славою i переятою змогою! Аби те сталося i сталося швидгпе, ближнiх провiнцiй не чiпайте, з ними упораються тi. що лишаються в таборi. Iдiть до самих Довгих стiп i гютручаiiте ромеїв пiд самими стiнами! Останнi слова його речницi згубились у морi одностайного схвалення намiрiв привiдцi i возданням хвали мудрим його намiрам. А та хвала, бачив, не потребує зайвих розмов. Вона свiдчила про iнше: настав час дiяти. I кутригури дiяли. Йшли узбережжям i сiяли страх своєю ходою, йшли глибинними провiнцiями Фракiї i теж сiяли, дiйшли до Довгих стiн i примусили тремтiти сам Константинополь. Вулицями його що не день, то бiльше посувалося бiженцiв, сам iмператор задумувався, як йому бути, i в страху перед вторгненням повелiв виносити з ближнiх вiд Константинополя храмiв цiнностi й перевозити на супротивний берег Босфору. А виставити супроти варварiв - i те всi знали - не було кого. Шiстсотсорокап'ятитисячна армiя Вiзантiї в часи її розквiту за Юстинiанової молодостi зменшилася через упадок духу як пристарiлого iмператора, так i самої iмперiї до ста п'ятдесяти тисяч, та й та була десь. Однi легiони - в Iталiї, iншi - в Лiвiї, ще iншi - в Iспанiї, в єгипетських Фiвах чи на боролищах з персами. Ото лише й вiйська в столицi iмперiї, iцо недостатньо навченi ратному дiлу горожани - дiмотй i схоларiї. Л кутригурiв, подейкували, тьма, i кутригури такi, що одведи боже i заступи. Нiчого святого за душею, серед усiх варварiв - варвари. Не iнакше, як кара небесна. А так. Чи давно пережив Константинополь землетрус, морову язву, iменовану чумою? Тепер кутригури... Боже праведний! Що воно буде i чим завершиться? До погибелi йдеться, погибiль гряде. Зате хан Заверган не думав i не гадав, що йому загрожує вона. А сталося. Тодi саме, як вої його пiдiйшли i стали табором за сто сорок миль вiд Константинополя, прискакали гiнцi з Онгулу i заволали перепуджено: - Бiда, хане! Утигури пiшли в нашу землю. Палять стiйбища, беруть живнiсть i полон! Не мiг повiрити тому, що чув, та й не хотiв вiрити. Що вони верзуть, цi перепудженi гiпцi з далекого Онгулу? Як це - пiшли утигури, палять стiйбища, беруть полон? Чихап Сандiл не вiдає: доки муж його доньки ходить поза обводами своєї землi, пе хтось там iпший, жона кутригурсi.кого хапа в одсiтi за тоту землю? Но - пiдступ, лиха з лихих змова? - Ви тямите, що кажете? - Хотiли б не казати, хотiли б не нести тобi цiєї чорної осмути, та що вдiємо, коли те, що привело нас сюди, за Дунай, - правда? - А що ж Каломела? По зумiла чи не захотiла покликати воїв, стати на захист людностi i землi? - Кликала, хане, та не дiйшов її клич до вух оборонцiв. Навала була повсюдна i нещадна, багато хто й отямитись не встиг, не те що взятись за меча. Прокляття! Як же це могло статися? Вiтець не зважив на те, що в одвiтi за Кутригурську землю його донька, й пiшов супроти доньки чи таки був у змовi з нею? Що ж його штовхнуло па те i друге? Нагода: немає хана, можна чинити iз його люднiстю усе, що заманеться. А кревнi зв'язки? А загроза мсти-вiдплати? Гадає, це так собi, легкий туман перед сонячною дниною? Ну, нi! У хана Завергана е сила, щоб прийти i сказати: нi! I е здоровий глузд, щоб знайти спосiб помститися. Ти навiть не уявляєш собi, степовий жовтобрюху, якою може бути вона, помста Завергана! Вовком витимеш, жалкуючи, змiєю звиватимешся, шукаючи рятунку, та пiзно буде. За ту твою жадобу, за чорнi умисли i ще чорнiшi дiла заплатиш сторицею! Таким вийшов перед воїв своїх i сказав принишклим по його речницi воям: - Чули, що вчинив iз нами хан Сандiл i його жадiбиi до поживи воронячi зграї? - Смерть за це! Помста i смерть! - I я кажу: помста i смерть! Можна зрозумiти недруга: вiн дихає злим духом, вiд нього годi сподiватися чогось, окрiм зла. Можна зрозумiти супостата: вiн затим i став ним, аби не думати про благо, дбати про чорнi намiри i чорнi дiла. А як розумiти тих, котрi ширять перед нами братнi обiйми, а впорскують змiїну отруту? Чи може бути таким прощення i пощада? - Нi i нi! Помста i смерть! Помста i смерть! - Ви довели хаповi своєму i кметям своїм, яку маєте ївс'рду руку i якi крицевi серця. Он як широко розмахнулись на ромейських землях, якого жаху нагнали уславленим у сiчах ромеям. Пiд вашим ударом могли рухнути. Довгi стiни, мiг замислитись i думати, чим одкупитись, сам Константинополь. Та пе той час, кутригури. Нам суiiути йiоча u сшшу, мусшю иоссрiїуш килшпий i нiш на аахисг кревних свиїл, иiднивiсш ударим на удар. Силу маємо! Сила пiсля здобутих тут звитяг, вважайте, удвоїлась, бо удвоїлось число комоней у ратi, маємо живнiсть, а воїв на тотих комоней знайдемо в своїй землi. Тож i повелiваю: доста тiшитись чужими жонами i чужим вином. Па комопей, кутригури! Кров кревних i недоля кревних кличуть вернутися па Опгул, серце i розум повелiвають: помста i смерть! - На Онгул! На Онгул! Помста i смерть!!! Помста i смерть!!! IX Хановi не треба було губитися в догадках, що змушує кутригурiв розмахувати бичами й бути однаково жорстокими як iз знесиленим у путi товаром, так i з полоненими ромеями. Як через одних, так i через других не можуть прискорити ходу, а бажання прискорити її пре з кожного i пре потужно. Як же, таку тривогу i такi страхи посiяно в серцях. Кому не забагнеться пустити вскач комоней, не парасангами-переходами мiряти зворотну з ромеїв путь. Одного вдень i вночi не полишав бентега, що з дiвою, кот,ру назнав на Онгулi i мав узяти одразу по поверненнi на Онгул, iншого - страх за жону, дiтей, за все, що мав у стiйбищi i не певен тепер, чи вiдшукає мiсце, де слався дим вiд обжитого перед сим безлiттям стiйбища. Гаразд, коли старiйшини роду i жона були обачними i встигли сховати якщо не всiх i все, то принаймнi себе, дiтей в нсходжених степах. А коли забракло обачностi чи сталося так, що утигури пiшли всiєю своєю силою i не лишили не те що неходженого степу, навiть надiї на схованку? Як повiвся рiд i що учинилося з родом? Стали на захист себе, тих, що неспроможнi захищатися, i вистояли чи впали потятi, пiшли, хто не впав, у зашморгу за Широку рiку, а звiдтам - у землi, де багато золота, а сила i розум раба - нива, на якiй зрiс достаток зледачiлих у золотi. О Небо! Як можна стерпiти таке i чи стерплять? Гадали: утигури - крсвняки, за утигурами - мов за крутими горами. А ба, як обернулося. Важкий бич знай злiтає у котрогось над головою i надає, куди втрапить - па голову необачному ромесвi-полоненику чii на перепалi здухвiши попоєної й несгодоваїют тварi. I ромей, i скотиняка прискорюють по тiм ударi ходу, чiпляють знесиленими ногами перетерту в порох землю, тиснуть на сородичiв, i тим, i iншим, что не лишається, як перейнятися страхом удостинних бича, збiївали без того збиту пилюгу. Крик, гам, ревище чи не на всю Нижню Мiзiю, а пилюга - вiд краю до краю, далi, нiж здатен сягати звиклий до степових обширiв зiр. Хан iз вiрною йому тисяччю - попереду всiх: аби не чути ревища, скрипу навантажених ромейським добром возiв, не ковтати пилюгу, що її збиває людський i тваринний тлум. Всi iншi - з обозом та полоном або ж прикривають полон з тилу. Погоня, коли й буде, то настигне передусiм заднiх. Тож i сила кутригурська має бути не десьiнде - там, де кiнчається тлумисько. Аби не туманiти вiд розмiрене одноманiтного похитування в сiдлi, хан приострожує огира i тим повелiває всiм, що йдуть за ним: "Вперед. Одiрвемося вiд обозу, тих, що мають клопотатися ним, й розвiємо по вiтровi тугу. А там десь, дожидаючись, втопимо рештки її у винi". Велiння хана - закон для вiрних. Тим паче, що в цих те саме на серцi, що й у їхнього привiдцi: хотiлося б гцатп та й гпати отак гiрих, гнiдих, вороних, а колiт гнати довго lie дозволено, xnfi буде втiха i воля бодаii на час. Так було раз, так було i вдруге. А за третiм разом не встигли вiдiрватися вiд полону i тих, що були з полоном, як висланi наперед звiдуїш зупинили хапа й сказали: - Достойний. Будь обачний i спини свiй лет: попереду ромеї. Знав: i таке може статися. Пройшов, вертаючись назад, не всiєю Мiзiйською землею, а крiм Нижньої Мiзii в ромеїв є землi Дакiї Прибережної, Дакiї Внутрiшньої, є зрештою Скiфiя; по тих землях - фортецi з обiйденими в свiй час залогами. Чи їм попрiкне хтось, коли з'єднаються, довiдавшись, з яким полоном повертаються кутри" гури, i стануть на путi? Одне, достойно вiддячить iмпера* тор, а друге, он як подякують стратиги, коли визволять їх iа бiди, а третє, усе, добуте в одступаючого супостата, стане, за законами звитяжних, набутком тих, хто добув. I все ж чи могла зiбратися по сусiднiх фортецях сила, що одважйлася б перетнути путь кутригурськiй сплi? Щось iю схоже. Для цього треба довго збирати i з багатьох земель. - Скiльки їх', ромеїв? - Того по вiдасто. Одначе сталп ппступон, з уст.ого видпо: мають памiр прийняти бiй. - Скачiть i попередьте тих, що ведуть полон, хай запруть його мiж тою i тою горою, самi ж опережуться позами и будуть готовi стати до сiчi. Мii зi: пiдемо па зближення з ромеями i постараємось вивiдати, хто i як дуже заступає нам путь. Тепер тiльки, резгледiвшись, побачив i збагнув: йому i його воям уготовано чи не найгiрше, що можна уготувати. По один бiк порослi непрохiдним лiсом гори та крутопадi в горах i по другий також. Попереду єдина путь - вузька долина мiж гiр i позаду не лiпше тої, що попереду. Стати тут можна i боронитись можна, ба навiть лiпше, анiж на долах. Зате вперед пiдеш лише по трупах тих, що заступили вихiд з долини чи зiпхнувши їх разом iз їхнiм заступом. Звiдуни правду казали: ромеї вийшли па сiчу i намiр мають твердий. Попереду, вiд гiр i до гiр - завали з землi i колод, мiж завалами - ворота-проходи. Певно, на той випадок, коли треба буде вийти з-за завалiв i пiти пiшими чи й комонними лавами на знесилених чи й зпетямлеппх у сiчi-двобої кутригурiв. Одразу за завалами - юрмиська щитоносцiв та метальникiв сулиць. Почувають себе вiльпо, однi вилежуються, грiючись па сопцi, iншi ховаються вiд сонця в затiнок. Усе то, ясна рiч, до першої сурми. Подадуть голос сурмачi - i сполошиться ромейське воїнство, облiпить завали, виставить сулицi, щити i стане коли не непiдступним, то, в усякiм разi, не таким уже й абияким заступом для кутригурiв. А що ж є десь мечники, тi, що вихопляться, коли покличуть, на комонях i хлинуть нестримною лавою поза завали. Де вони нинi? Одразу за тамтим вигином ширшої, анiж у них, кутригурiв, долини чи поза долиною, де кiнчаються гори i вгадуються об шири степових долiв? О так, ромеї знали, де нав'язати сiчу кутригурам. Звiдси тiльки назад, до Емiмонта та його долин, i можна вiдступити. Стояв, доглядався iз схованки до ромеїв та їхнiх приготувань на виходi з гiр i мислив, а чогось втiшного для себе так i не спромiгся намислити. - Коврате, - покликав того, кому наiiбi/тьтис вiрив i па якого покладався як на самого себе. - Пiдбери собi падiйних воїн i йди до ромеїв яко сол вiд ратi пашої. Спитай чого хочуть, чому перегородили путь. Коврат не загаявся в ромеїв, бо далi заступу не пустили. Вийшов па iюго клич центурiон i велiв переказати привiдцi кутригурiв: з ущелин вiн може вийти лише в тому разi, коли поверне усе, що взяв у землi ромейськiй. Кавхап не став анi виправдовуватись перед ромеем, анi погрожувати. - Привiдця паш, - взяв па себе смiливiсть виповiсти те, чого йому по доручали, - волiє спершу побачитися й переговорити з привiдцею ромеїв, а тодi вже зважуватиме, як бути. Чи може достойний муж сказати, хто стоїть на чолi воїв, що ставлять нам такi умови? - Чом нi? Скажи усiм, хто з тобою: супроти вас вивiв легiони сам Велiсарiй. В речах його було аж надто певностi i неприхованої пихи. Коврат вiдчув те i пiдiбрав поводи. - Скажу. Одначе й ти повiдай своїм: привiдцею в кутригурiв хан Заверган, той самий, що погромив i везе в обозi двох вiзантiйських стратигiв - Сергiя i Едермана. Подумав i вже потiм додав: - А ще скажи Велiсарiю: ми поважаємо його старiсть i залишаємо за ним право визначити час i мiсце зустрiчi привiдцiв. Нарочитих мужiв Велiсарiя ждали того дня, ждали й наступного. А їх не було та й не було. Усiх бентежило це, а Завергана найбiльше. "Що маю вдiяти, - питав себе, - коли той старий лис справдi не зажадає говорити? Лаштуватися до затяжної сiчi з ромеями чи вiддати їм те, що взяв у їхнiй землi, й пiти з неї нрiч? Щось не вiриться, аби Велiсарiй не захотiв поквитатися з кутригурами за все, що вчинили тут, по-снравжпьому. Не iнакше як готує пастку: i полон хоче забрати цiлим та пеупiкодженим, i кутригурiв погромити, коли пiдуть через ромейськин табiр. Вiтець казав, одходячи в iпший свiт: "З усiх сусiдiв найнiдступнiшi ромеї. Кому-кому, а їм не вiр, па них пi в чому не звiряйся". Сидiти мiж цих гiр не випадає, а вести затяжнi бої тiш паче. Бої но витрiї мають того. Вони ладнi на смерть пiти, аби лиш знати, що йдуть на помiч кревним. Одне, виходить, лишається: iти до Велiсарiя вдруге. Негоже це, видима ганьба, а що подiє? Коли сьогоднi по пришле нарочитих мужiв Велiсарiii, :;аптра пошле вiн, Заворiаiг, i допго пжо и поштою ночиицею: вiддасть Сергiя та Едермана, вiддасть зрештою всiх полонених, заприсягнетеся пам'яттю батькiв, що бiльше не пiде в ромеї, одначе всiх iнших i з усiм iншим хай випускає Велiсарiй, бо iнакше мiж шши буди сiча i буде дарихши прилина кров. Так думав, так i вчинив би третього дня, та не встиг дiждатися його, як вiд тисяч, що оберiгали полон по другий бiк табору, прискакав комонник iз вiстями, на якi менш за все сподiвався: там, на супротивнiм кiпцi долини, пiдiйшли до табору ромеї i так, як i тут, попереду, стали заступом. "Ось вона, ромейська пiдступнiсть, - не забарилась зродитися розгадка. - Велiсарiй тому й це йшов на розмову, що. не встиг заперти нас iз тилу. Тепер не церемонитиметься, тепер уже прийде". I вiн прийшов. Не одразу, десь аж пiд обiдню пору прислав нарочитих i сказав устами своїх нарочитих: "Коли хап пристає на мої умови, хай виходить у пообiдню пору на три стрельбища вiд свого табору. Я, Велiсарiй, теж вийду". Завсргановi не спало чомусь на гадку, яким постане перед ним прославлений у Вiзантiї й далеко поза Вiзантiєю стратег Велiсарiй. Iншим печалився: що скаже вiн, коли вийде, чи визнає, яко рiвню, i чи стане розмовляти з ним, яко з рiвнею? Не хтось-бо є, той, що взяв гору над готами i вандалами, що поклав до нiг Юстинiана мало пе всю уславлену в вiках Захiдну Римську iмперiю - Пiвнiчну Африку, Сiцiлiю, Iталiю, окрiм її полупочних земель. Чи такий визнає за доцiльне розмовляти з хапом, у якого тiльки-но висiявся ус? А зiйшовся з ним за три стрельбища вiд табору та побачив, який є, i втратив дар речi: перед ним постав геть висушений лiтами, гiдний пе лишень подиву, а й жалю старець. - Ти i є хан Заверган, привiдця кутригурiв? - питав, не зводячи по-старечому прищурених i, як здалося Завергаповi, по-людськи добрих очей. - Так, я i є хатi Заверган. Велiсарiй помовчав, змагаючись iз мислями, i вже потiм заговорив. - Пощо прийшов у нашi землi? На що сподiвався зi своїми пе вельми численними тисячами? Аж збадьорився хап, чуючи таку жадану серцю мову. - Буду вiдвертий, увiнчаний славою достойнику: я не мав намiру стинатися з вами, ромеями. Сам бачив: йшов i не чiпав фортець, залог у фортецях. Бо йшов iз добрими намiрами: облюбувати на терепi iмперiї багату на злаки та вольготностi землю i сiсти на нiй родом своїм. - Отак? То чому ж стявся iз Сергiєм та Едерманом, нащо погромив їх, оббирав люд i храми господнi аж до Диших стiй? Чи пiсля всього мiг сiсти в обводах нашиї землi? - Так склалося, достойний. Я посилав до Сергiя та Едермана, як i до тебе, слiв, мав намiр сказати, чого прийшов. Та ба, мене не захотiли вислухати. Осмiхнувся Велiсарiй i вже по тому сказав: - Урок достойний. Чи й мене погромив би отак, коли б не вийшов i не вислухав? - Ба нi, - поспiшив заперечити хан. - Сам бачиш: вертаю до роду свого i кваплюсь вертаючи. - З нахапаним татьбою? - Лиш з тим, що здобув яко звитяжець у сiчi. Казав i знову скажу: я не на татьбу йшов. За сим разом Велiсарiй приглядався до Завергана довше й уважнiше, нiж перше. - Iмперiя не просила хана, аби йшов у її обводи, ба навiть на поселення, i тому вправi розцiнювати його появу тут, яко татьбу. Та я милостивий до звитяжцiв, тим паче, що хан справдi повертається назад. Одначе й випустити його з полоном не можу. Тепер думав, що сказати Велiсарiєвi, Заверган. - Я поверну привiдцi ромейських воїв стратигiв Сергiя та Едермана, поверну й людський полон, ба навiть рогату твар. Все iнше, надто комоней, повернути не можу: воно стало вже набутком воїв. - На тому й станемо. Передаси полон, стратигiв - i я приберу заступ, звiльню для тебе i твоїх воїв путь. Хотiлось радiти такому на диво щасливому завершенню перетрактацiї iз Велiсарiєм, та щось стримувало хана - не квапився з радiстю. - Коли вже ми так швидко i мирно домовилися з тобою, уславлений стратегу, то, може, домовимось i про все iнше? Полон бери зараз, а Сергiя та Едермана вiзьмеш тодi вже, як вої мої будуть по другий бiк ромейського табору. Iнший мiг би й розгнiватись, а в гнiвi обрати не ту, що обрав перед сим, путь. Велiсарiй Же надто старий i бува'лий був, аби дозволяти серцю брати гору над розумом. - Хан волiє бути певним, що все буде як е? А хто менi дасть таку певнiсть? - Я. Привiдця ромеїв звiв вище, анiж дозволяв сой досi, брови. - Як то? - Залишу кiлькох своїх кметiв, яко заложникiв. Щось гхожр па розчарування промаипулп п очах i пго чолi Волiсарiя. - То невелика гарантiя, хане. Iз кревних серед воїв твоїх в хтось? - Немає. Коли так, - надумався Заверган i похопився висловити тс, що надумав. - Коли так, заложником у тсбй залишусь я. I знову Велiсарiй не змiг приховати подиву, а дивуючись, вiдмовчувався. - Щоправда, - скористався мовчанкою i уточнив кутригурський хан, - лишаюся з однiєю умовою: i я, i вої, що вiзьму з собою, мають бути па комонях i при повнiй бронi. Велiсарiй милостиво покивав головою. - Смiливiсть молодого хана, - сказав уголос, - достойна поваги i хвали. Хай буде так. I, вже нацiлившись вiд'їздити, додав: - З цього слiд було починати, молодче. Такого стратега, як ти, я радив би iмператоровi садити в обводах своєї землi. Х На змiну дням приходили теплi передлiтнi ночi, на змiну ночам - ще теплiшi днi, а збуяпа тривогами кутригурська рать одне мала на мислi: якомога швидше мiряти неблизьку до Онгулу путь. Доки йшли володiннями ромеїв, було простiше: путi торованi i на всiх долах вiльнi. Гiрше стало за Дунаєм. Знову правилися неходженою землею, обминали, простуючи до Днiстра, то непрохiднi зарослi, то сторожовi вежi, то озера. Лиш за Днiстром, коли зору одкрилося степове безмежжя, а комонi вiдчули пiд копитами знайому твердь, возбуяв i дух, що рвав усiх до отпьої землi. На себе не зважали, спинялися тодi лиш, як треба було попасти, напоїти комоней чи змiнити пiд тими з них, що змалiли на силi, сiдло. Весь iнший час дня i ночi слались та й слались пiд копита трави, били в лице прохолоднi вiтри, стугонiла просохла вже пiд сонцем земля. Бо не терпiлося ратi i не до перепочинку було кожному, хто був у хановiй ратi. Гнала тривога: що з родом? Постигло чи не постигло його те, про що з таким жахом розповiдають вiстуни з Онгулу? Може ж, зглянулося Небо, може, мiж тими, що йшли на гвалт, i тими, що лишилися беззахисними перед гвалтiвниками, зiйшла i стала тiєї митi тiнь предкiв, заслонила вiд паруги, а вiдтак i вiд бiди-боялiття. Гляди, дiiппла i заслопила! Вiд Днiстрового лиману до Куяльника гостинна путь iшла степом, а вже за Куяльником звернула ближче до моря. I там, у степу, i тут, над морем, - жодної прикмети па людську присутнiсть. Лиш птаство виспiвус па всi лади, возносить до небес багате на поживу i безпеку привiлля та сторожкi до появи людей сайгаки зриваються час вiд часу наляканим табунцем й знiмають переполох серед сородичiв своїх. А втiм, чи тiльки сайгакiв та птаство потривожила кутригурська рать? Попереду, де берег морський робить згин, темнiє пiд крутопаддю подiя, i в ту лодiю поспiхом сiдають мужi, ба навiть їхнi жони та дiти. Не iнакше як рибалки-уличi чи, може, й iзгої-уличi, тi, кого зрiкся рiд i хто боїться тепер трапити на очi не лишень своєму, а й чужому родовi. Кутригурiв тут не повинно бути. На кутригурiв коли й натраплять, то за Тилiгулом, а ще певнiше - за Бугом, де є вже їхнi стiйбища, а поблизу стiйбищ - близькi й вiддаленi випаси. Глядiть, як поспiшають тi, що при лодiї. Таки бояться ратi, певнi, вiдпливуть у море - порятують себе, дiтей своїх, не вiдпливуть - можуть нажити бiди. - Вгамуйтесь, перепудиi - вдався до них одип, вдався й другий, силячись перекричати вiдстань мiж комонними i подiєю. - Чи така, як ви, голь потрiбна комусь? Вої жартують, а жартуючи, стримують комоней, збавляють погрозливий сам по собi бiг. Те усовiщає, мабуть, втiкачiв: од берега одпливли, а далi в море не йдуть. - Завергап! Заверган! - заволав котрийсь iз лодочних i, спонукаючи iнших, перший став гребти до берега. Хтось спинився, зачувши iм'я свого хана, й спинив сусiду, сусiда - ще сусiду. - Чи не нашi? - О Небо, таки нашi! Гляньте, не втiкають уже, поспiшають до ратi. До них вiдшукали стезю по крутопадi, спустились на берег i обступили па березi. Хто такi? Чийого роду? Чом опинилися так далеко вiд отпьої землi, обжитих кочовищ? Догадка десятерила страх, а страх змалював певнiсть i силу. Бо тс, що почули вiд закинутих аж он куди родакiв, не спростувало, таки пiдтвердило повiдане вiстунами в далекiй Мiзiї. Вони, тi, що стоять оце перед ханом i жалiються хановi на своє бсзлiття, не однi такi. Всi, хто мiг утекти, втекли аа Буг, а то й далi - за Тилiгул i Куяльник, ховаються по балках та ярах, в необжитих чи обжитих уличами стенах, при морському узебережжi. Хто де може i як може. Бо свої степи стали доступнi для татей, пiдданi вогню i татьбi. То тiльки видається, що степ безлюдний. Був безлюдним, нинi вже не є таким. Нехай хан заглибиться в нього, вiдшукає глибокi чи й неглибокi балки, то й побачить: там його роди. А що не видно i не чути їх, то мало дива: втратили все, що казало про достаток i привiлля, самих змусили принишкнути. - Де ж ханша? Що з моїм стiйбищем? - Про те не вiдаєм. Iди степом i напитуй тих, що були ближче до iвого стiйбища, гляди, знають i скажуть. Порада родакiв видалася слушною. Тисячi розбив па сотнi, сотнi - на десятки й повелiв iти спершу не обжитим, тим, що був колись всього лиш випасом, потiм обжитим родами степом i казати всiм, хто уцiлiв вiд нашестя: "Повертайтесь у свої стiйбища й будьте певнi: з вами ваш хан, а з хапом сила, здатна оборонити вiд напастi". З собою ж взяв лише вiрних i подався па Опгул. Тепер уже пе тiшив себе сподiванкою: а раптом? Майже певен був: нема його стiйбища. Там, де височiли над Онгулом намети, а в наметах грiло тепло й усолоджував серце затишок, що його досталь було завдяки повстi, якоа" оббивали стiни, висiеляли пiдлогу, де м'яко спалось па Каломелиних перинах з лебединого пуху, - руїни i згарище, обсмалена вогнем повсть i рознесений по всiй околiї пух; де стояли повози для роду i челядi, де буй численний рiд i ще численнiша челядь - погром i погром, а може, й кров непокiрних, тих, хто став па захист роду й полiг, захищаючи рiд. Одного не хотiв, пе мiс допустити: що така ж доля спiткала й Каломелу. А втiм, усе залежало вiд того, як повелася Каломела. Чи там, па погромi ханського стiйбища, обов'язково був сам Сандiл? Чи вiн не здатний зняти руку на доньку, коли зняв ii;i полишене на неї плем'я? Так i тiльки так: усе залежало вiд того, як повелась Каломела. Могла ж i здатися па ласку вiтця, пiти за Широку рiку разом iз вiтцем своїм. Коли зважити все i всяк, їй, щиро кажучи, нiчого iншого й не лишалося. Стiйбища в кутригурiв завжди обирали при водi i обов'язково у видолинках - аби не одразу впадали сторонньому в око. Його, ханове, теж не було винятком. Знав: тодi аж нагледить його, як обiйде приоiiгульський пагорок i спуститься ближче до Онгулу. Там, за пагорком, i покладе вже край усьому, що мучило вiд самої Мiзiї. А обiйшов та глянув - i змушений був пiдiбрати повiд, спитати охоче простуючого до водiї огира: стiйбище його як стояло, так i стоїть неушкодженим. "Вiтець, виходить, пожалiв доню, усiх i все погромив, а її залишив не погромленою. Чи се на лiпше, Каломело? Кличу у свiдки Небо i тiпi предкiв своїх: далебi, що нi". Оглянувся на вiрних - i змушений був зайвий раз пзресвiдчитись: нi i нi. Було б лiпше, набагато лiпше, коли б жону його спiткала та, що й усiх кутригурiв, доля. XI Цього разу кметi не змагалися мiж собою, змагалися з ханом: то неправда, нiби жона його не встигла кинути клич i зiбрати всiх, хто здатний був вийти супроти утигурiв. Вона ие мала намiру робити те. Вона була у змовi з вiтцем своїм i тому зумисне нiчого не робила! Кричали один поперед одного, а всi одне i те ж. Лиш Заверган сидiв, пiдiбгавши пiд себе ноги, й тупо дивився в розпаренi гнiвом лиця. - Ханша запевняє, що посилала гiнцiв по стiйбищах. I гiнцi те саме кажуть. - Може, й посилала, та коли? Як гiнцi не могли вже розшукати стiйбищ? Як наших кревних вели за Широку рiку на арканах? Вона у змовi з вiтцем своїм, їй не мiсце серед нас! - А так! Вона у змовi, їй но мiсце серед нас! Бачив: лютi їхнiй немає мiри, таку може пригасити лиш мста. А на кому помстяться зараз кметi, окрiм Каломели? IIа Сандiловi? Вiн далеко, та й не така в хана утигурiв сила, щоб могли вимiстити на ньому злобу-мсту, тим паче пiсля такого нашестя i такої згуби. А все ж Що вони собi мислять? Чи то ж личить мужам помщатися на жонi? Невже не бачать i не тямлять: така не могла бути в змовi. Згадає, як зустрiла його, якою видавалася по-дитячому довiрливою та перепудженою - i хочеться стати на рiвнi й кинути в тотi роззявленi хавки: "Ви при своєму глуздi? Вона недосвiдчена в ратнiм дiлi жона - i в цьому вся її провина. Хто сказав, що за це карають та Ще отак - вигнанням?" А сказав все-таки iнше: - Ви можете довести, що була змова? У вас є па те резони? - Ханшу вiдвiдувала перед тим мати. Твое, хапо, стiйоиiце лишилося пушкодженнемм! - То ж мати, а не 'насмишити! - тилне поза увагою стiйбище. - Чи матерi не вiльпо провiдатiї дочку? Чи хтось iз ва