найвище мiсце над Онгулом, звiдси Каломела бачитиме щоденнi свiтання, народження умитого росами сонця за Широкою рiкою i стопи свої вiд краю до краю. Були стараннi i, як нiколи, услужливi хановi. Та водночас i пильнi (хай милує Тангра за недоречну iстину, одначе куди подiнешся, коли вона - iстина: челядники завжди пильнiшi й уважнiшi до своїх вельмож, анiж вельможi до челядникiв). I тодi, як розмотузокували хаїшiу, i коли розмотузували, бачили: хан не може дивитися па неї. Чи то вид Каломелин, такий по-молодечому знадний колись i такий спотворений смертю, жахав його, чи ще щось, - кидав скрадливий позирк очей своїх i одвертався, не знав, куди себе дiти, аж поки по згадав: пора ж копати яму, i не взявся за заступ. Що думав, копаючи, лише вiн, певно, й вiдав. В усякiм разi, щось думав i бентежився неабияк, бо заступа вганяв у землю дужо, так дужо, що зламав одного, примушував гнутися й другого. А небо палало вже над степом, з рожево-голубого робилося незвично багряним, схоже, що там, за Широкою рiкою, роздмухував та й роздмухував хтось потужне, на все крайнебо багаття. - До бурi йдеться, хане, - кивнув у той бiк один iз челядникiв. - А так, буде буря, буде й кривавиця, i саме там, за Широкою рiкою. Викидав зрушену заступом землю, обмiряв для певностi яму i вже потiм, як вилiз iз неї, звелiв челядникам: - Нарвiть м'якої трави, вистелiть ханшi ложе та й кладiть на вiчний спочинок. Iм'я її, як i пам'ять про неї, увiчнимо згодом, коли поквитаємося з утигурами. Повернемося всiма тисячами й насиплемо на цiм мiсцi високу могилу - таку, щоб далеко видно було, щоб i через вiки нагадувала людям: була у хана Завергана жона прелiпо слюбна i була кривава мста за її страдницьку смерть. XV Тепер знав, що вдiє, аби вернути собi передану вiтцсм i набуту за Дунаєм славу: доки в родах горять ненавистю серця, доки сам вiн палає жаданням мсти, поведе кутригурiв за Широку рiку, а вже як поведе, вчинить так, щоб не тiльки земля, небо палало вогнивом. Кметi вiдiйдуть там серцем, а вiдiйдуть - знову стануть покiрними i прихильними до хана, ладними слухатись всякого, що зiйде з його уст, повелiння. З чого ж почне? Скличе всiх i покаже кобилицю, на якiй повернулася Каломела, чи утаємничить її повернення до пори до часу, обмежиться тим, що скаже: "Я вволив вашу волю, настав час уволити мою"? Мабуть, що так: спершу покличе всiх у похiд i утiшить мстою, а вже потiм, як утiшаться i стануть чулiшими до чужого бсзлiття, приведе псiх па то мiсцг, ди поховай жону сiюю, i ск;цни: "Якщо иже Каломела i мертвою повернулася до нас, вона таки не винна. Чуєш, роде мiй клятий, воздай належне їй бодай по смертi, коли не вмiв воздати за життя!" : Гiнцi його не барилися гнати комоней у степ, i кметi теж не забарилися вiдгукнутися на ханiв клич. Прибули я мужами, отроками, ба навiть старцiв прихопили, - всiх, кого ще мiг видiлити рiд, хто був спроможний помститися за вчиненi родовi кривди. Бачачи те, Заверган не став усамiтнюватися з кметями i радитись-напучувати кметiв. Виїхав у супроводi чiльних мужiв наперед примовклої враз ратi й звернувся до неї з речницею: - Кутригури! Вiльнi сини вiльного степу! До вас буде слово моє. Усi ви вiдаєте, якою славою покрили себе вої нашi за Дунаєм i який хосен мали б iз того, коли б не злi сусiди. Не тiльки багату здобич, ситу землю здобули б, ту, що одкрила б нам путь у царство достатку i благодатi. Та ба, сталося непередбачене: утигури скористалися вiдсутнiстю найхоробрiших iз нас i вломилися, яко найпiдступнiшi татi, у землю нашу. Пiшли за димом стiйбища, упали мертвими чи взятi в ганебний полон родаки вашi, не стало й витокiв достатку в кутригурських родах - табунiв комоней, черiд корiв, отар овець. Нас лишили голими й голодними, кутригури, нанесли непоправного урону! Дiди й прадiди такого не прощали. Нiкому й нiколи! Що скажете ви, нащадки їхнi? Схилите перед лихолiттям голови i ждатимете слушної нагоди чи зберетеся з силою i поквитаєтеся з татями, утигурами iменованими? - Чого маємо ждати? Нем!! Доки гарячi рани, доки палає жаданням помсти кров, веди, хане, на утигурiв. Кара i смерть їм! Кара i смерть!! - Зараз саме час! - силився перекричати тисячi. - В степах давно окотилися i встигли випастись на дозвiллi вiвцi, розтелились корови, ожеребилися кобилицi, їхнi, утигурськi, i тi, що взяли у нас. Дозрiла й засiяна утигурами нива. Тож i кажу: саме час. Отари, череди, табуни зженемо до Широкої рiки й переправимо на свiй бiк, ниви та стiйбища пустимо за димом. Лiпшої нагоди помститися не буде. А сила в нас є, жадання помсти родам кутригурським, гадаю, не треба позичати. - А так! Веди, хане, па утигурiв, i хай торжествує мста! - Хай торжествує мста! Вони дотримали даного хановi слова. Йшли, як i за Дунай, десятьма тисячами, хоча переправлялися й не купно - в трьох мiсцях. А вже як переправилися через IПироку рiку, розбилися на сотнi й пiшли лавами по всiй Утигурiї. Палили, як обiцяли, поля, палили й стiйбища, займали отари овець, табуни комоней, череди корiв i гнали до Широкої рiки. Не було, ясна рiч, пощади й утигурам, надто тим, що потрапляли пiд руку першими. Утинали голови й приказували: "Це за нашi рани, це за нашу кров!" Накидали молодшим аркани на шиї i знов приказували: "Будете, пiдлi зрадники, рабами, коли не захотiли бути родаками i добрими сусiдами". Тим, що стояли стiйбищами над Широкою рiкою чи випасали череди корiв поблизу рiки, дiсталося найбiльше, а все ж дiсталося не всiм. На те вони, утигури, жили на обводах, аби знати, як дiяти, коли вторгаються татi, а коли - нацiленi на поголовне винищення супостати. Поскакали гiнцi у свої, поскакали й у сусiднi стiйбища, а з тих сусiднiх - ще в сусiднi; стiйбища знiмалися, з чим могли знятись, i втiкали в степ, дiждалися ночi й дали по всьому степу вижу: палили вогонь на вежах, палпли торiшнє чи позаторiшнє сiно, усе, що пiддавалося вогню. Та й кутриlyjiii тим самим нагадували про себе. Багаття їхньої каримсти йшли не лише iiо землi, сягали неба й казали тим кого не посягли ще: йде страшна вiдплата-згуба. Тож i сталося те, що не раз уже було. Єдиний досi рiд без будьчiiсї спонуки дiлився на два: тi, що могли тримати в руках моча i лука, збиралися в десятки, а десятки - в сотнi й поспiшали назустрiч непроханим сусiдам, що стали вiднинi супостатами, тi, що могли лиш правити комонями та давати серед родакiв такий-сякий лад, вiдходили до Бiлої рiки й одразу ж, не чекаючи чиєїсь згоди, переправлялися за рiку. Бо вiдали: коли супостат вторгається у їхню землю з заходу сонця, далi захiдного берега рiки Бiлої не пiде, коли зi сходу сонця - далi схiдного берега не пiде. На супротивнiм боцi стоятиме вже хан iз воями, а з ханом у супостата буде не та розмова, що з перепудженими стiйбищапами, навiть коли вони об'єднанi в сотнi й стають мiж утiкаючими родаками i супостатом iз чужкраю, яко прикриття. Траплялось, ясна рiч, усяке. Стiйбищ мiж Бiлою i Широкою рiкою он скiльки. Однi вводили в оману кутригурiв i досягали рятiвного берега, iншим кутригури перетинали до нього путь, i тодi нiхто вже не мiг стати на помiч. Вдень гасали по степу вершники - у один, у другий i третiй кiнець, зупинялися на мить на узвилинi чи могилi, приглядалися до околiй i знову гнали, мов напiженi, комоней, настигали втiкачiв чи стиналися з прикриттям, вночi палало все, що брав вогонь. Покарана, як i та, що ждала кари, земля доволi-таки вiдчутно чула її на собi й волала до неба про помiч. Там ревом непоєної чи недоєної худоби, там - криком конаючих чи тих, що схрестили мечi не на життя - на смерть. Хан Сандiл - муж лiтнiй i воїн бувалiший, нiж Заверган. Не жахався, чуючи крики нажаханих, i не зневiрювався, слухаючи зневiрених. Одне знав: питав усякого, хто прибував з-за Бiлої рiки, де кутригури, скiльки кутригурiв, що роблять з родами їхнiми i товаром їхнiм тi, iцо порядкують уже на сплюндрованiй землi, а що - кинутi в переднi лави, i тут-таки кликав кметiв, що стояли на чолi тисяч, i повелiвав, куди кому правитися, що дiяти доправившись. Хто тямив у ратнiм дiлi, тому неважко було спостерегти: хан вiдає, що робить. Хай небагато там, за Бiлою рiкою, сотень, хай розпорошенi вони, все ж здатнi вiдчутно пошарпати супостата i тим збити з пантелику. А збитого з пантелику Завергана легше було заманити в пастку i накрити в пастцi. На що вiн покладається, той задерикуватий зятьок? На тi недобитi тисячi, що привiв iз-за Дунаю? Видить Небо, зовсiм утратив розум зi злостi. Та в нього ж, Сандiла, мало не вдвiчi бiльше їх! Мусив би знати, перш нiж iти на утигурiв, мав би вiдати, хлопак, що утигури не самотнi. На їхнiм боцi Вiзантiя, а з ким Вiзантiя, з тим i сусiднi обри. Усе передбачено, Завергане, на все є домовленiсть через ту ж Вiзантiю, iменем iмператора вiзантiйського. Досить вдатися з чолобитною - i обри будуть тут як тут. Та вiн, Сандiл, не уповає на чиюсь помiч, вiн i сам упорається з кутригурами. А упорається та прибере до рук - iнакше заговорить i з ними, своїми хитромудрими сусiдами. - Хане! - об'явився один, об'явився й другий гiнець. - Кутригури, що тримали путь на горiшнi витоки нашої рiки, круто звернули на полудень, схоже, що йдуть на з'єднання з самим Заверганом. - А тi, що йшли ближче до моря, де зараз? - Переднi сотнi вийшли на Овечий Брiд, схоже, нiби ждуть всiх iнших. Хан втiшено похитує головою. - Минавре! - кличе одного з мужiв.- - Бери свою тисячу i не дай тим, що вийдуть до Овечого Броду, перейти Бiлу. Коли ж захочуть з'єднатися iз Завергапом, тежж стань на путi i не пусти до Завергана. - Всього лиш тисячу даєш, бате? - Там е вже сотнi, вiзьмеш їх пiд свою руку, як i тих що переправляться з супротивного берега чи ратиборствуватимуть неподалiк Броду на супротивному березi. З ними, гадаю, упораєшся з повиннiстю, що її покладаю на тебе. Помислив, зважуючись чи виважуючи щось у мислях, i вже по тому додав, звертаючись до iншого мужа: - Тi двi-три тисячi, що йдуть з полуночi, доручаю тобi, Благою. Бери тридцять сотень комонникiв, переправляйся через Бiлу i зроби все, аби спинити їх чи погромити - то вже як складеться. Одного не дозволяю - дати їм бодай якусь спроможнiсть об'єднатися з ханом кутригурiв. Ну, а хана я вiзьму на себе. ...Iржали язвленi чи перепудженi сiчею комонi, дзвенiли, викрешуючи iскри, мечi, хай iнодi, все ж чулися ревнi гехкання тих, що присмачували удари меча словом. Не чути було лиш крику потятих та уражених в сiчi. Однi не встигали зронити його, iншi безсилi були перекричати гамiр боролища, а надто голоси погроз та проклять, що на них не скупилися як утигури, так i кутригури. Ненависть iшла на ненависть, а гнiв - на гнiв. I не було мiсця для стриму, як не було його й для пощади. Бо зiйшлися не на життя - на смерть. Серця кутригурiв жадали помсти за вчинену наругу, утигурiв же допiкала зухвалiсть кутригурiв, здавалось, повержених уже, i повержених упрах. Тож i зчепилися та завихрились у велетенськiй, ледве примiтнiй для ока улоговинi мiж Широкою i Бiлою рiкою, а зчепившись, не опускали вже мечiв i не шкодували стрiл. Люто налiтали один на одного, як i сотня на сотню, видзвонювали мечами о мечi, падали, потятi чи ураженi, комоням пiд ноги, вихоплювалися з круговертi тi, що вцiлiли, i знову завихрювались. - Смерть запроданцям i конокрадам! - кричав котрийсь iз Заверганових тисяч i, зiбравши довкола себе розпорошених сiчею воїв, вiв їх туди, де, бачив, скрутнiше його сородичам - кутригурам. - Смерть татям-убивцям! - пiдхоплював його клич iнший, i там, де чувся вiн, посилювався брязкiт мечiв, тiснiшими ставали кутригурськi лави, не просто напирали - потужно вломлювалися в утигурськi й примушували їх вiдступати чи й розступатись. Улоговина густiше й густiше вкривалася трупом, i комоням все важче та важче було коритися волi живих i не наступити на потятих. А все ж вони умудрялися робити те. I перли, що було притi, вперед - перескакували, i ставали, стримуванi, цапки та вигарцьовували на двох - не торкалися, i вертiлись, спонукуванi удилами та язвленi острогами, в герцi - обминали. Хропли лиш та насторожували ушi, кидали в усебiч пiною та iржали так надривно i дужо, що в того, хто заносив над ними меча, здригалася рука i надавала супостатовi можливiсть виграти жадану мить. Сандiл не ставав, подiбно Завергановi, на чолi тисяч i не йшов на сiчу разом iз тисячами. Возсiдав у сiдлi i стежив за бородищем, що вирувало в улоговинi. Бо не втрачав вiри, бо певен був: звитяга рано чи пiзно буде на його боцi. Тi тисячi, що мали пiдiйти у вирiшальну мить до Завергана i стати в помiч Завергановi, таки не пiдiйдуть: їм заслонили путь, i надiйно, а пiд рукою в нього, хана Сандiла, чи не вдвiчi бiльше воїв, нiж у Завергана. Одне бентежило, власне, не так бентежило, як зворохоблювало нетерплячку: сiча триває з самого ранку, а звитяги нема та й нема. Чому так i чи довго триватиме це? - Скачи на боролище, - обернувся до першого, хто об'явився пiд рукою, - й довiдайся, як довго дозволятимемо кутригурам топтати нашу землю? Чи не час їм податися прiч? Перший гiнець повернувся й сказав: - Терпiння достойний. Ще трохи - i побiжать. Другий був стриманiший: - Велику лють мають на нас кутригури, тому пруть, яко дики, або ж стоять на смерть. "А ви?!" - хотiв було крикнути Сандiл, та його упередили: - Хан Заверган нагадував своїм на бородищi: "Кутригурин! Коли ти не потяв трьох утигурiв, вважай, що ти не помстився за кров i сльози кровних". Вони й стараються. Наших, хане, удвiчi, коли не втричi лягає бiльше, анiж їхнiх. "Отак? - похолонув Сандiл. - Ну, то стривайте ж". Вiн обертається, аби переказати те, що намислив, виконавцям своєї волi, й помiчає нараз: на сiверськi обводи улоговини, в якiй стиналися їхнi з Заверганом сили, вихопилися комонники. Вхопилися й спинилися чомусь, приглядаються до колотнечi, що котилася долом. "Благой? - пiднiсся духом Сандiл. - О радiсть! Невже встиг упоратися з кутригурами? А втiм, до чого цi сумнiви?" - Утигури! - обернувся до тих, що стояли позаду. - Нам прийшла помiч. Кметь Благой погромив татей що палили стiйбища в полуночних землях, i стоїть он жде нашого повелiння. Клiiчтс тисячi вiрних i вперед, на кутригурiв. Здобич ваша i вся Кутрнгурiя по звитязi ваша! Сандiл оголив нарештi меча й пiшов у переднiх лавах. Те збадьорило утигурiв, додало їм ратної буєстi. - Хан з нами, - кричали, - i Небо за нас! Чули, Благой теж пiдiйшов. Смерть свинопасам! Кара i смерть! Стинались i не розглядалися, аж поки хтось iз утигурiв не завважив i не крикнув крайнiм, а тi - у звихрену круговерть боролища: - Обрiї! То не Благой, то обри обступають нас! Разять усiх пiдряд, утигурiв i кутригурiв! Поєднанi донедавна смертельними узами супостати розскочилися, яко наполоханi вовком отари, й тирлуються осiбне, а тирлуючись, силяться стримати обрiв, що насiдали звiдусiль i, певно, не одною тьмою. - Кругова порука! - чути дужий голос кутригурського хана. - Вiдходьте на захiд сонця й боронiться навсiбiч! Мужам, як i воям кутригурських родiв, видно, не вперше опинятися в такiй, як ця, пастцi. Пробивали собi путь до Широкої рiки, однак не забували й про тих, що насiдали на них зусiбiч. Мовби збита воєдино лавипа, котилися улоговиною i не дозволяли супостатовi роз'єднати їх. Де подiлися утигури, не доглядалися. Тодi вже, як обри вдруге i надiйно заступили їм путь у свою землю, зрештою виїхали наперед i порадили не лити даремно кровi, спинилися й угледiли: утигури удостоєнi тiєї ж честi. - Ми йшли не до обрiв! - став перед речниками з супротивних лав Заверган. - Чого їм треба вiд нас? - Коли ти i є хан кутригурiв, - вiдповiли йому, - ходи до нашого привiдцi, вiн скаже, чого треба. - Хан не пiде, - поспiшили заперечити тi з кметiв, що були при Завергановi. - На розмову, коли вона конче потрiбна i неминуча, може пiти хтось iз мужiв його, таких же чiльних i довiрених, як i хан. Обрини не зловтiшалися з того. - Шкода, коли так, - сказали розважливо. - Баян волiв мати бесiду лише з ханом. Якщо є страх i недовiра - додали по деякiм мовчаннi, - пришлемо заложникiв, теж мужiв чiльних. I сумнiвались, i досадували, i гнiвались не знати на кого, коли лишилисяся без свiдкiв, а чогось втiшнiшого, анiж то, що звелiли їм, вигадати не могли. Обрiв, самi бачили, тисячi й тисячi, прорватися крiзь їхнi лави годi й сподiватись. А коли так, iншої ради немає: не комусь iншому, Завергановi доведеться йти на Баянiв клич i ставати перед ханом Баяном. Пiшов не сам, у супроводi двох кметiв i чотирьох отрокiв. Та й iти випало не якесь там поприще, - мало не всi десять здолали, доки добралися до намету хана Баяна. Одначе не те дивувало i обурювало всiх: коли наблизились i спинилися, бiля намету стояв уже й чекав запросин привiдцi обрiв хан Сандiл. - Старий шакал! - зцiпив зуби хан кутригурiв. - Що ти наробив? Яку узду накинув своєю татьбою на роди нашi! Сандiл зиркнув спiдлоба, видно, мав намiр вiдповiсти Завергановi належно, та не встиг зiбратися з мислями: з намету вийшов той, кому велено було переказати привiдцям ворогуючих мiж собою сусiдiв, аби заходили вже й ставали перед очi повелителя великого племенi аварiв, iменованого в степах антського примор'я обрами. Мусили перенести освiдчення мiж собою на слушнiший час. Хан не сам був у наметi. По праву руч вiд нього сидiли три мужi, по лiву - жони (також три), без сумнiву - жони самого Баяна. Iншi два мужi тулилися бiля ханових нiг i значно нижче, нiж возсiдав хан i його прибiчники. Як пересвiдчилися згодом, то були товмачi. Лiтами Баян не набагато старший за Завергана. З виду, хай i суворого аж надто, йому можна дати не бiльше тридцяти. Одначе муж при тiлi, як i при силi, ясна рiч. По статурi його, по довгих i товстих руках не важко пересвiдчитись: коли пiдведеться, сягне мало не самого верхiв'я в наметi. Удає тiльки, що гнiвається, насправдi он який вдоволений. Тому i вирядився, либонь, у святкове, через те й волосся заплiв у новi кiсники. Якже, так легко, без найменших втрат i зусиль скорив двi ратi, слухняними поставив перед себе привiдцiв двох племен. Двох i одним заходом! Що то скаже, коли заговорить? - Хановi племенi утигурiв як i хановi племенi кутригурiв, - почули зрештою його голос, - не випадає аж надто гнiватись на мене i мої турми. Пождав, доки товмачi вклали до вух обох ханiв сказане, i иже потiм додав: - Турми мої змушенi були втрутитися у сiчу мiж вами бо бачили: ви не розiйдетеся, доки не витнете один одного до ноги. А того не треба нi вам, нi жонам та родам вашим як не треба й тiй повинностi, що покладається на всiх нас волею Неба. Перший одважився перечити Заверган. - Ми не просили об тiм хана, як i його турми. У нас свої карби на утигурiв, i нiяка iнша повиннiсть не може примусити кутригурськi родiї забути про них. - Знаю. I все ж треба забути. - Утигури порушили покони предкiв: будучи нашими кревними i маючи ряд на мир та злагоду, скористалися вiдсутнiстю кутригурських воїв i пiшли у їхню землю з татьбою, пролили кров наших родiв, пов'язали беззахисних i одвели їх на сарацинськi торги. За таке розплачуються кров'ю i тiльки кров'ю! - За сим разом хан Сандiл розплатиться золотом - тим що взяв iз ромеїв за удар своїм сородичам у спину i тим, що виручив на торгах за розпродаж тих же copoдичiв. Сандiл вирячив з дива чи з ляку очi, певно, мав намiр перечити, та тiєї митi заревiв, яко поранений бик, Заверган i, позбавлений бронi, кинувся на хана утигурiв голiруч. - Проклятий шакал! Задушу, яко полоза! - Стiй! - Баян пiднiс руку, i того було доста, аби на хана кутригурiв кинулося одразу чотири обрини. А з чотирма навiть Завергановi, молодому i дужому, годi було упоратись: - Утямте собi: вiднинi ви мої данники. За злочини i провини чиїсь караю лиш я, за те, що захищатиму вас вiд меча i наруги iнших, платитимете дань ви. Коли пристаєте на це, кладiть до нiг покору та й будьте вiльнi, коли нi, iдiть до своїх воїв i готуйте їх до сiчi. Я й мої турми братимемо це право мечем. Хани стояли мовчазнi й похнюпленi. Про те, щоб зiбрати зараз воїв i злютувати їх у силу, здатну стятися з обрами, тим паче купно з сусiдами, годi й думати. А поодинцi анi утигурам, анi кутригурам не здолати обрiв. Помiркованiшим, як i личить старшому, виявився хан Сандiл. Ступив, осилюючи немiч, крок-другий уперед i тицьнувся Баяновi до нiг. Щось бурмотiв собi пiд нiс а Заверган тупо дивився па те i вiдмовчувався. - Я тодi лиш явлю покору, - пiдняв зрештою на Баяна очi, - коли знатиму, скiльки золота вiзьму з хана утиiурiв. - Третину того. що взяв вiн iз ромєїв - тридцять тисяч золотих солiд. Ще тридцять пiде на наш стiл, решта - йому. Ну, а скiльки хан Сандiл виручив за розпродаж родакiв твоїв, вiн сам, гадаю, скаже. XVI В кiнцi того лiта, на великому зiбраннi чiльних мужiв усiх трьох племен хан Сандiл передав Завергановi усе, що належало йому i його племенi яко покараному татьбою, а раннього полiття обри перейшли через Широку рiку й затопили кутригурську землю як по один, так i по другий бiк Онгулу повозами своїми, комонями, чередами корiв, отарами овець. Бодай якось потiшений стягненою з утигурiв даниною люд стетерiв з того дива й поспiшив удатися до свого хана: як розумiти це нашестя, чи надовго воно? Заверган сам до пуття не знав, як надовго, а все ж силився заспокоїти роди: хай потiсняться на час. Обри йдуть за Дунай. Коли полагодять з антами та забезпечать надiйнi переправи, до зими залишать їхню землю. Зрештою, кутригурам самим слiд подумати, лишатись чи не лишатися в нiй. Давно-бо прагнуть сiсти на задунайських землях. Це чи не найсприятливiша нагода. Купно з обрами i перейдуть ту повноводу рiку, i сядуть за рiкою. Опiсля такої нагоди може й не бути. - Опiсля - так, одначе чи є потреба уповати на цю? Кметь, що брав пiд сумнiв Завергановi намiри, не ховався за iнших, виступив наперед i став ждати, що скаже хан. - Кажу ж, давно прагнули цього. - Прагнули тодi, як були вiльним, нiкому не пiдвладним племенем. А яка є потреба йти за Дунай зараз, купно з обрами? Щоб бути конюхами в них? Заверган не одразу знайшовся, що сказати. "I це правда, - думав про себе. - Та чи є потреба оглашати її при всiх?" - Я не неволю вас, - старався бути i угодним кметям, i не вельми щиросердним, - не кажу: пiдемо - i край. Одначе, коли таке жадання було та й зараз, знаю, є, чом не подумати i не зважитись подумавши. Кметi засперечалися. Однi казали: аби лиш пiти та сiсти, там побачать, хто в кого конюхом буде, iншi вимахували п'ястуками й кричали: нi i нi! Це слушна нагода одiрватися вiд обрiн. Не скористатися нею - глупство i тiльки. Заверган лиш посмiхався, чуючи те. "Хай посперечаються, - не став стримувати. - Хай своїм розумом дiйдуть, як бути. Те, що станеться цього полiття, може зовсiм по-iншому вирiшити долю кутри гурiв". I вiн не помилився. Обри не залишилися мiж Широкою рiкою i Онгулом, пiшли далi за Онгул i спинилися лиш перед Днiстром та лиманом. А проте вони й не забули, що кутригури та утигури - їхнi конюхи. Тодi, як спала в степу спекотнява, а сонце помiтнiше та й помiтнiше стало хилитися до небосхилу, каган покликав на Куялик, де стояв тепер його великоханський намет, усiх чiльних мужiв i серед них хана Завергана та хана Сандiла. - Iмператор Юстинiан, - сказав не без задоволення, - ласкаво запрошує всiх нас, аварiв, утигурiв i кутригурiв, сiсти в його землях i стати другою Довгою стiною супроти слов'ян - як антiв, так i склавинiв. Хотiв би почути вiд мужiв своїх, вiд ханiв утигурiв i кутригурiв, як ставляться вони до цього, чи пристають на запросини iмператора самi i чи пристануть їхнi роди? Обри примiтне пожвавилися, видно було, вони ждали цих запросин, як i переселення в ромейськi землi. - Iмператор лише поселяє нас у себе, - спитали, - чи й платитиме нам за сторожову службу на обводах? - А то ж як, i платитиме. - Скiльки? - Сказав, не зобидить, - злукавив Баян, явно не бажаючи називати при утигурах та кутригурах визначену iмператором суму. Сандiл, яко бувалiший, збагнув те i зважився сказати своє слово. - Хан утигурiв має спершу поговорити з родами своїми. Як скажуть роди, так i буде. - Я теж маю поговорити, - не став зволiкати з речницею-вiдповiддю й Заверган, та одразу ж передумав i додав: - Хоча майже певен: кутригури погодяться на переселення. Вони давно облюбували там собi землю-годувальницю i волiють сiсти на нiй. Баян вдоволено кивнув головою. - Земля там багата. Я так мислю: саме там, за Дунаєм, ми знайдемо нарештi собi пристанище й сядемо не на лiта - на вiки. Вiн розщедрився на слово, i, може, як нiколи досi. Казан та й казав, де сядуть, перейшовши Дунай, якi вигоди матимуть вiд зим.тi, якi - вiд служби в багатої Вiзантiї, а Заверган слухав тi казання й своб думав: "Знаємо, якi щедрi бувають на обiцянки тi, кому конче потрiбнi чиїсь мечi. Побачимо, якої заспiває ромейський iмператор, коли настане час розплачуватися за пролиту на його обводах кров". Про себе хан Кутригурiї так поклав: нинi погоджуватиметься з Баяном, вдаватиме, нiби покiрний йому, а дiйде до переселення, iнакше вдiє. Чи тiльки обрам дозволено бути хитрими змiями? Кутригури теж здатнi на те. А так, може, ще здатнiшi, нiж обри. Снував наперед мислi i тiшив себе ними, аж поки Баян не заговорив про iнше i не обiрвав їх нагло. - Вiднинi, - сказав, - i, може, навiки найзапеклiшими супостатами нашими будуть слов'яни, i передусiм анти. Вони можуть стати нам на путi, коли йтимемо за Дунай, i вже напевно не захочуть миритися з нами, коли сядемо за Дунаєм. Завважте, не хтось iнший - ми перетнемо їм путь у благодатну Мiзiю i ще благодатнiшу Фракiю. Землi тi будуть яблуком розбрату мiж нами, таким видимо сущим, що про якесь замирення годi й думати. Тож повелiваю: похiд свiй за Дунай почнемо з нанесення вiдчутного удару по антах. Ти, Сумбате, - звернувся до одного з чiльних мужiв своїх, - пiдеш купно з ханом утигурiв на уличiв, ти, Ателю, гуртуй лiпшi з лiпших турми, бери пiд свою руку турми кутригурiв i веди тоту з'єднану силу на тиверцiв. Де-де, а в Подунав'ї анти мають бути погромленi i вiдкинутi вiд рiки. Лише це й дозволить нам спокiйно переправитися на супротивний бiк, а ще бути ситими, переправившись. Усi бадьорилися, видно було, неабияк певнi в звитязi i неабиякi вдоволенi з того, що є така сподiванка: узяти в антiв усе, що можна взяти мечем та сулицею, вiддiлитися вiд них широкою, гейби море, рiкою, i там, за рiкою, почувати себе ситими та вдоволеними з ситостi. Лише Завергана не тiшила Баянова обiцянка. Чув, що рече-повелiвас, i не вiрив тому, що чув. Невже це справдi станеться: вiн, що гостив нещодавно у князя Волота, був так обласкавшi князем i винагороджений за обiцянку жити в мирi та зла i одi он якою спроможнiстю - сходити без будь-якого урону i будь-якої перепони за Дунай, - невже вiн поводе тепер тисячi на тиверцiв i їхнього князя? То ж остання, що не є, ганьба, то, коли хочуть знати, найпiдлiша зрада! XVII Лодiї стояли при березi безладно, точнiсiнько так, як тодi, коли їх викидає на берег хвиля. Якби не дим iз колиби та не розстеленi на пiску снастi, можна було б подумати, що на рибальськiй стоянцi тиверцiв анi лялечки. - Агов! - кличе комонник. - Чи є тут тi, що живуть iз моря й нiкому не зичать горя? Вiд колиби, як i вiд лодiй, анi словечка. - Поснули чи мор вас узяв? - мiркує вголос той, що над'їхав. Злiз iз огира й попростував до рибальського житла. - Питаюсь, чи є хто? - заглянув у прорiз без дверей i, помiтивши - таки поворухнувся котрийсь на ложi, сказав тiльки рибалкам знане: - Рiд славен трудом. - I ратним подвигом. - вiдповiли з колиби. - Ти, Вую? - Я. А де ж решта, що не бачу? - Море не щедре на дари. Подалися за ними у степ. - Знайшли час. Чи знаєш бодай, де вони? - А то ж як. - То сiдай на мого огира i скачи до них. Скажи: Перун замоложує небо хмарами, обiцяє горобину нiч. Тi, що ловили на поду гусей, не забарилися повернутися до свого пристанища в побережжi, бо те, що переказав їм Вуй, обiцяло не вольготнiсть - темiнь i блискавицi. - Це напевно? - запитали. - Чи й за сим разом лишень нахваляються? - Бiльше нiж напевно. Аварський хан повелiв одному з своїх татей-привiдцiв iти з кутригурами на Тивер, другому з утигурами - на уличiв. Тi, другi, скажете, ударять вiд порогiв, бо так волiє утигурський хан. Рибалки швидко спорядили одну з трьох лодiй i пiдняли на нiй вiтрило. - Дме острiя, - сказали тим, що правилися до рiдних берегiв. - Скористайтеся нею i сьогоднi вже постарайтеся бути в Бiлгородi. - А то ж як. Рибалки дотримали слова. Одразу ж по їх з'явi в пристанищi з Бiлгорода вихопилося кiлька комонних i погнали вздовж лиману на сiвер - однi в Тиверську, iншi в Улицьку землю - з тривожною вiстю: обри iдуть. I пiшла гуляти та вiсть вiд оседку до оседку, вiд весi до Весi. Тиверцi лише настраханi були обрами, а уличi й павналися вже їх, надто тi, що сидiли ближче до Днiпра й сусiдили з обрами. Iшли в поле й доглядалися, чи немає їх по ярах та байраках, лягали спати - дослухалися, чи не скрадаються, прикриваючись темрявою, спали i тих же обрiв бачили. Бо таки часто навiдували їхнi оселi. I напередлiттi, i серед лiта. Тепер маєш: турмами iдуть. Боженьки! В такий час i в таку годину. Та поселянин же тiльки-но зiбрав на нивi збiжжя, перевiз його до овина й започаткував веректу. Що вдiє з ним i куди подiне його, коли йдуть обри? Община велить мужам сiдати на комоней i їхати на обводи, старiйшини велять жонам та їхнiм дiтям брати з собою все, що можна взяти, й правитися в дальнi, а дальнiми - в найглухiшi закутки землi. Що ж буде iз збiжжям, халупою, всiм, що покидають у халупi та на подвiр'ї? Невже вiзьметься вогнем i пiде за димом? Йой боженьки! То ж буде погибель для всiх. Де тодi житимуть i з чого житимуть? I лишатись та боронити добро своє теж не випадає. Чи вiд таких, як обри, оборонишся? Чи такою силою, як та, що матимуть роди, можна оборонитись? Єдина надiя на ноги та на темнi лiси далi вiд торованих путей, а тут, в оселях та в подвiр'ях, - на щасливий випадок. Як не багато тих обрiв та утигурiв, не всi весi сплюндрують, десь та залишаться слов'янськi оселi непограбованими, а збiжжя - пригодним для веректи. - Не йдiть торованими путями, - надоумлює стариня, - обминайте їх, дiтки. А не можна буде обминути, прислухайтеся до матерi-землi. Вона, годувальниця, i там не полишить вас напризволяще, заздалегiдь дасть знати, є погоня чи немає. - А ви, дiдуню? - Я берегтиму оселю. Куди менi в мої лiта? I вмовляють, i плачуть умовляючи, - дарма. Хiба зважать на вмовляння, коли то правда: куди їм у їхнi лiта? Доки сидить по своїх оседках, нiби й мало його, люду поселянського. А рушив, йой, немає тому рушенню людському нi кiнця нi краю. Однi втiкають вiд обводiв, куди ось-ось прийде супостат, iншi йдуть при повнiй бронi на обводи, аби боронити їх чи бути звiдунами княжими, давати тисяцьким вижi про наближення супостата. Бо гряде безлiття, бо нiкому не хочеться стати жертвою в круговертi, що її iменують чужинським вторгненням. Князi антськi не менш потривоженi тим, що дiється на обводах їхньої землi, анiж поселяни. Бо дiється невтiшне, тс, чого годi було сподiватися зараз. Он скiльки лiт живуть у мирi та злагодi з Вiзантiєю, уклали ряд i дотримуються ряду - не ходять через Дунай, не топчуть один одному комонями землю. Вони, апти, глдллiт, що iт далi так буде. А ромсї, виходить, не вiрять, що так буде, обрiв кличуть i саджають не де-небудь, супроти антiв - у Скiфiї. Так настраханi вторгненням склавинiв, певнi, коли пiдуть через Дунай ще й анти, не вистояти їм у землях мiж Дунаєм i Теплим морем, чи хтось обмовив антiв перед ромеями? Було чим тривожитись, чуючи вiстi з обводiв. Най то правда, що обри йдуть у ромейськi землi з доброї волi iмператора. Та чому вони прокладають собi путь через Антiю мечем i сулицею? З власних побуджень чи за повелiнням iмператора? Хiба не можна було домовитись i пiти за Дунай мирно? Чому зрештою цiляться на Задунав'я, а спрямували турми не лише на Днiстер, а й у землi уличiв? Тривога прискорювала час i гнала гiнцiв землями Тиверi, Уличi, на далекий Волин та Iскоростень, на Київ. Не розминулась вона i з тими, що були знанi серед росiв та уличiв як втiкачi з Тиверi, а то й просто втiкичi, як iменували деякi сусiди. Наймення те спершу обурювало переселенцiв - се з якого ж дива вони втiкичi? Та з часом звикли до того i вгомонилися. Полян та росiв теж не дiлять на одних i других. Уличi та тиверцi iменують росами, а дулiби ще iнакше - русами. Чи в iменi суть? Важить iнше: їх, втiкачiв, не зовсiм обiйшла доля, мають землю-годувальницю i затишне пристанище серед свого, слов'янського люду. Хоч саме переселення i першi лiта по переселенню не завжди є бажання згадувати. Ано, нелегко далося їм тоте переселення, як i все, що мають на обжитiй за пiвтора десятка лiт землi. До кiнця вiку свого пам'ятатимуть: були часи, коли хотiлося заснути i не прокинутись. То тiльки за лiта марилося: коли вже пiшли з своєї землi, мають вiдшукати ще лiпшу - таку, що буде i годувальницею, i мироносицею. Що далi було до зими, то ненадiйнiшим ставало те марення. Довго, аж надто довго та зморно долали безпуття, що лежало мiж нижньою Тивер'ю та Россю, а прийшли в Полянську землю, власне, на її обводи по Росi, довелося стати й випасати худобу, доки князi перетрактовували та розмислювали, як бути вiдселенцям: iти далi чи доста вже. Минуло днiв та й днiв у тотих роздумах та перстрактацiях, надiйшла та пора, що казала всiм: коли не станете та не подбаєте про житло, не заготуєте сiна комоням, всiй iншiй худобинi, що маєте при собi, можете i самi загинути, i товар погубити. Та й поляни не радили йти в радимичi, тим паче на Iльмень. - Доки доправитеся, - казали, - випадуть передзимнi дощi, розiллються рiки, i води їхнi можуть перетнути путь вашу на Iльмень. А якщо й не перетнуть, то затримають до бiлих мух. Де сховаєтеся вiд них, коли на Iльменi не виявиться схованок? Завважте, вас он скiльки, а тварi з вами ще бiльше. - Що ж дасть нам Київ, поляни пороськi, коли сядемо в обводах їхньої землi? Чи буде чим перезимувати i чи буде де перезимувати? - На все,чого хотiли б, уповати не випадає, - була одповiдь тих, кого князь Острозор послав на розмову з вiдселенцями. - Одначе й напризволяще не полишимо. Перше, що обiцяв князь Києва, - дати землю, вiд якої матимете опiсля добрий достаток. А ще обiцяє прислати в помiч вам поселян своїх, покладе на них повиннiсть спорудити до зими купно з вiдселенцями бодай кiлька придатних для зимiвлi i оборони городищ. Решта люду вашого пiде на зимiвлю, як i на прокорм, по весях полянських. На те також буде повелiння князя. Богданка поривало запитати, де ж буде та земля, що її обiцяє князь вiдселенцям. А проте не хотiв виглядiти аж надто зацiкавленим. - За те велика дяка князевi вiд усiх нас, - зайшов здалеку. - Правдиво кажучи, чогось iншого ми й не бажаємо. Одне хочемо знати: яку повиннiсть покладає на нас князь за сю щедрiсть? - Ту, що й на всiх поселян своїх: обробляти землю, жити з землi й боронити її, коли посягне супостат з чужкраю. - Ну, а земля, якою винагороджуєте пас, де вона? - В Зароссi. Богданко чи то не вiрив, чи не мiг втямити, де це, i змовк на довше, нiж личило б. - Там, де й нинi ми? - До певної мiри. Коли точнiше, мiж росами i уличами. Будете в сусiдствi з нами i недалеко вiд родакiв своїх, тиверцiв. Коли виникне потреба в помочi, за кiлька переходiв будете на Днiстрi. Лiпшого, здавалося, й сподiватися годi. Ано, скiльки думали про поселення в землi Полянськiй, стiльки й потерпали: коли й зроблять тану ласку, то поселять не iнакше як за Днiпром, ближче до степовикiв-асiйцiв i недолi-безлiття, що пiдстерiгає всякого, хто зважиться бути їм сусiдою. А князь Острозор он як розмислив: не висуває їх яко щит свiй на схiд, поселяє мiж росiв та уличiв i разом з тим не так уже й далеко вiд рiдної Тиверi. - А що скажуть тi уличi i тi роси, - вдався до речникiв кпяжої волi, - котрi, хай i рiдко, всо ж сидять па сiй землi? - То бiглий люд. Та й скiльки його? Житиме мiж вас, то муситиме й коритися вам. На тому стали, та тим не вичерпали свого безлiття. Князь Богданко - а вiд так i залишився князем для вiдселенцiв - почав iз того, що об'їхав iз привiдцями тисяч даровану Києвом землю i визначив мiсця для забудов: передусiм - княжого дитинця, що започаткує стольний город, затим - городищ та сторожових веж. - Дiлю всю пущу, - сказав по тому, - на десять вервсй i посилаю в кожну з них по тисячi отрокiв i тисячi отроковиць. Кому яка випаде, визначить жереб. А вже як визначить, пiдете кожен у свою вервь i спорудите городище для вервi. Про все iнше дбатимете, обживаючи пущу. Вони й пiшли, спонукуванi сподiванками, та ще тим, що не самi йдуть, у помiч стають найближчi сусiди з полян - роси. Та що могли спорудити за коротке, мов заячий хвiст, передзим'я? Єдине, на що спромоглися, - звели гридницi на мiсцi майбутнiх городищ, кiлька теремiв - для тисяцького, сотенних, сп'яли сякi-такi затишки для корiв та комоней. Далi пiшли передзимнi дощi, нагадав про себе морозко, i поселяни з надроських околiй сказали їм, переселенцям: "Доста. Бiльше не можемо пособляти вам. Свої дiти i своя худоба є". Воно нiби й так: зима ось-ось гряне. А все ж як бути їм, бездомним? Те саме сказали й тисяцькi, зiбравши всiх на мале вiче: що вдiємо, содруги? В житлах, що спорудили, може пересидiти зиму лиш половина. Чули, не жити - пересидiти. Куди подiнемо решту? Пошлемо на постiй та прокорм до сусiдiв у надроських околiях чи покладемось на те, що не всi з нас сидiтимуть та грiтимуться бiля вогнища, й залишимося при купi? Завважте, доки однi вiдiгрiватимуться в гридницi, iншi мають поратися бiля худоби, ще iншi добувати для себе i всiх нас живнiсть у лiсi, стояти на чатах. Пай так i буде: зимуватимемо в тiснявi, зате при купi, чи пiдемо по чужих хижах i на чужий хлiб? Багатьом пригадалося тiєї митi, як неохоче ставали роси в помiч, скiльки було нарiкань на князя свого за те, що силою посилав їх за Рось, тож багатьох вiдвiдало й вагання: а чи не скажуть те саме, якщо не гiрше, роси, коли попросяться до них на постiй! Йой, то ж он яка мука i який сором - iти i проситися! Є ж бо не хтось там - дiти слов'янського роду, а в слов'ян вiддавна було за ганьбу заглядати в чужi руки, сподiватися вiд когось милостинi. - Не посилай нас, тисяцький! - першi вiдчули бiду й озвалися отроковицi. - Що буде, те й буде, най буде мiж своїх. Младомладi-бо є i дужi, якось перебудемо зиму. Князь та й тисяцькi не одразу пристали на те, а мусили. Бачили-бо: доки переселялися та терпiли купно муку на неходжених путях, багато хто з отрокiв обрав собi суджену, а отроковицi суджених. Як роз'єднати тепер таких? На диби стануть, коли силувати, i хто вiдає, чи скоряться. Сказати, най iдуть парно? А хто ходитиме за худобою, добуватиме живнiсть по пущах, заготовлятиме паливо i стоятиме на чатах? Тi, що залишаються? Немала повиннiсть ляже на них, i чи не зродиться по зимi ще одна веремiя. Тим, що повернуться з-за Росi, можуть сказати: вашого немає тут, ви просидiли своє по полянських куштах. Най, мабуть, буде, як хочуть. Коли загримить веригами Морозко, а ховатись не буде де, i серед зими споруджуватимуть якiсь халупи чи тулитимуться мiж комоней. Всього назналися тодi. I їли впроголодь, i тiснилися так, що дух спирало вiд задухи, i спати нерiдко доводилося просто неба, при одному лиш багаттi. Не раз i но двiчi доходили до того, що ладпi були заснути i не прокинутися. А все ж, прокинувшись, знову утверджувалися в мислi: добре вчинили, що не пiшли на постiй та прокорм мiж чужий люд. Роси, як i уличi, таки скоса погля