дають на них. Якже, мали он який простiр для ловiв, тепер не мають його, втiкичi посiли. Не просто обмовляються, зумисне iменують так: не переселенцями чи вiдселенцями - втiкичами. їм натякають, а то й промовисто кажуть: тиверцi ми, - дарма, вiдвернулися й знову своєї: "Колись було в Зароссi пристанище i людовi, i звiровi, тепер, як об'явилися там втiкичi, нiкому й нiчо немає". Най перше лiто й першу зиму йменували так, де не ходило. Ба й через два, через п'ять те саме. А Пек вас покарав би своєю нещадною карою. Ото зав'язли їм у зубах. Княжi гiнцi, коли їдуть, кажуть уже: "Правлюсь до втiкичiв" або ж: "Повертаюся iз втiкичiв". Рiку навiть, по якiй iдуть обводи їхньої землi з боку уличiв, iменують не iнакше як Втiкичем. Тим iз них, що народилися тут i виростають, може, й байдуже: втiкичi то й втiкичi. А всiм старшим, що знали себе тиверцями, нсма-нема та й заболить: чом так? Чи вони завинили, втiкаючи вiд голоду? Чи то ганебна була втеча? Рани сердечнi, як i рани телеснi, навiть заживаючи, лишають рубцi. I все ж вони - лише рубцi, не рани. Минали лiта, що далi вiддалялася в часi тота зимiвля серед пущ, то менше вiдчутнiшими ставали. Та чи й могло бути iнакше? Тi, що вирушили з Тиверi отроками та отроковицями, стали мужами i жонами, обзавелися оселями, щебетливими дiтьми. А в кого є своя оселя i свої дiти, що тому прикрощi i що болi, тим паче, що вони зарубцювалися i не допiкають уже? Вiдтiснили лiс вiд осель - i мали подвiрницi, iз лiсу ж робили роздертi, iз роздертей - ниву, засiвали її зелом, кропили потом та й жили, най i поволi, все ж спиналися на ноги. А так, у кожного завелась на подвiр'ї худiбка, зарохкала льоха, об'явилося птаство. До всього й князь полянський дотримав слова: на цiлих десять лiт звiльнив їх, втiкичiв, вiд димного i релейного, коли i взяв щось iз їхньої общини, то лиш те, що давав свого часу, аби перезимували першу, затим i другу зиму, аби мали чим зазеленити подвiрницю, засiяти ниву. А земля по Втiкичу он яка плодоносна. Може, не так яро, як над Тивер'ю, все ж щедро свiтило над нею сонце, i Перун не забував замоложувати небо хмарами, поливати медоносними дощами. А де яре небесне свiтло, де медоноснi дощi, там щедрi врожаї, сподiвана благодать. Най не йменували їх славним iм'ям праотньої землi - синьоокої Тиверi, дарма. Зате он як стали вони, переслiдуванi голодом вигнанцi, на ноги, як вольготно вiдчули себе, не обтяженi цiлих десять лiт даниною, не несучи ось уже шiстнадцять лiт жодних ратних повинностей, окрiм сторожових. Воiстину правду казав князь Богданко: найлiпша та земля, що дає спроможнiсть жити в мирi та благодатi. Лiто - щедра пора для поселянина, а полiття - i поготiв. Зiбрано i звезено до овинiв збiжжя, настав час орати й знову засiвати ниву, а вже по тому, як буде засiяна вона житом-пшеницею, вiзьмуться за цiпи й вигупуватимуть ними мало не до Коляди. Ано, то вже не спiшна робота, коли бути до кiнця щирим, не є вже робота - сама утiха. Бо гупаєш цiпом - i на власнi очi бачиш, чим обдарували тебе боги за ролейний твiй труд, засипаєш яре зерно в берковцi чи пiдклiтi - i чуєш, яка теплiнь зроджується в серцi i яка радiсть-спонука йде тiлом, передається родинi, оселi, а через оселю - добрим духам, що заселяють її. Чи з тою щедрою порою може зрiвнятися якась iнша? Чи то не є воно, блаженство iз блаженств? Присяйбiг, що так. Бо не волiєш лiпшого, бо вдоволений ось по сюдечки. За шiстнадцять лiт, тцо минули по вiдселенню, так угомонилися па теренi нової землi, далебi, й ждати вже перестали, що гряде колись нове безлiття. А воно таки вiдшукало їх i в вiдселенськiм Зароссi, постукалося до кушт i тим уже до серця кожного. Правду кажуть, щастя, свiтлi та гожi днi - лиш даровизна людинi за всi її муки-безлiття. Вони - гостi в оселi, i гостi вельми проханi. Гiнця, що над'їхав до Росi й став питатися броду, не забарилися примiтити на супротивнiм боцi, а примiтивши, й зацiкавилися, хто такий, чого йому треба у втiкичiв. - Вiд київського князя я, а правлюсь до вашого князя Богданка. Бiда гряде, людове: обри iдуть. I пiшло, i покотилося долами; вiд оседку до оседку i вiд городища до городища: обри iдуть! - Чи то ж правда? - не повiрив Богданко. - Були гiнцi з Тиверi, вiд уличiв, а вчора об'явився нарочитий муж iз Волина. Сказали, бiльше нiж правда. Однi турми обринiв купно з кутригурами пруть на Днiстер, у землi тиверцiв, iншi разом з утигурами йдуть вiд днiпрових порогiв на весi i городища уличiв. - Довго нахвалялися i таки пiшли. Яким же буде чи є вже повелiння князя Острозора? - Велить взяти з собою три тисячi воїв i не пiзнiше як через седмицю бути пiд городищем Звенигора. Там заждете на князя з раттю i купно з ним рушите назустрiч обрам, що йдуть вiд порогiв. Решта, казав князь, най сторожить обводи землi з боку уличiв. "Чому ж не на Тивер?" - загадався Богданко, та одразу ж i заспокоїв себе: хiба i без тлумачень не ясно? У помiч Тиверi пiдуть дулiби, а в помiч уличам iде Київ i всi, хто Києвом. - Перекажи князевi: у визначений ним час буду з воями своїми пiд Звевигорою. За гiнцями дiло не стане. Гiнцi одразу i чимдуж поскаь по всiх вервях i покличуть кого слiд. А тим часом явь на Втiкичах має подбати, аби зiбралися сотнi щопiдуть з ним, подумати, кого iз чiльних мужiв вiзьме з собою, кого залишить замiсть себе. Похiд є похiд, там не переiнакшиш уже i сам в усi кiнцi не кинешся. Когось треба буде послати супроти одного супостата, когось - супроти iншого. Та й тут, на Втiкичах, всяке може статися. Обри - плем'я чисельне i заповзяте. А з ними йдуть ще й та кутригури. Гляди, проникнуть неторованими путями i на Втiкич та Рось. Хтось має вийти супроти них, заступити собою городища i люд, що в городптцах. Cе теж вагома повиннiсть. На кого справдi покладе ii? Таки на жону свою Зорину? Бiльше, далебi, й нi на кого. Зорина не раз уже лишалася за мужа свого на Втiкичах i мудрiстю та твердiстю норову поваги i честi заслужила в поселян. Тодi, щоправда, вiн, князь, був недалеко. Кликнула б - i був би тут як тут. Звiдтам, iз боролищ, не покличе вже. Коли щось станеться, самiй треба буде приймати рiшенець й ставати з супостатами на прю. В сiчу, скажiмо, не вона вестиме, поведуть iншi, хоча б i Бортник. А ось рiшенець Зорина прийме не гiрший, нiж Бортник, коли не лiпший. Он вона простує вже до нього. Певно, довiдалася, чого приїздив гiнець iз Києва, i встигла перейнятися занесеною на Втiкичi тривогою. Очi неприховане збентеженi. I подив, i страх, i подружня вiрнiсть ячать у них. Як i на всiм її воiстину сонцесяйнiм виду. - Богданку, невже се правда? - На жаль, правда, жоно моя. За сим разом не просто похваляються, iдуть обри. I не самi, сусiдiв теж ведуть супроти нас. - Йой! Що ж то буде з Тивер'ю i що з нашими кревними в Тиверi? Кривава десниця обрiв упаде передусiм на них. Заглядала у вiчi й питалася, а питаючись, ждала. I не хотiв би осмучувати таку аж надто осмучену i лiпотну в осмутi, та що вдiє? - На нас теж може впасти, Зоринко, їхня десниця. Обри йдуть не лише па Тивер, па уличiв теж, ба не так i далеко звiдси - вiд порогiв. Аж скинулася, злякана та подивована. - Що ж велiв князь? - Iти з ним на пороги. Не гасила подиву, не гасила й страху, а все ж видно було: примiтне бiльше убита сумними вiстями, анiж можна було сподiватися вiд неї. - А я поклала собi, - зiтхнула сумовито, - хоч безлiття пособить побувати в нашiм Веселiм Долi, довiдатися, як там мати, що з матiр'ю. Коли не я, то ти, гадала, побуваєш. Пождав, доки зведе опущенi в сум'яттi очi, i ще довiрливiш заглянув у них. - Наберись терпiння, жопо. I мужностi також. Перебудемо се нашестя, стане по бiдi, повезу тебе i до нашої Тиверi, аби побачила бодай раз iще Веселий Дiл, матiр свою та як. Iншим, iншим муси клопотатися: Втiкичi, окрiм тебе, немає на кого полишити. - Так сутужпо з мужами? - I сутужно теж. Одначе зважаю передусiм на iнше: знаменно має бути. Тобi в мою вiдсутнiсть бiльше, нiж комусь, вiритиме люд. Не зрадiла сiй його речницi, одначе й не перечила, вислухавши її. - Се не те безлiття, Богдапку, що його так легко та швидко можна перебути. Чую серцем, не те. Мав би потiшити чимось своє солодашко, таке лiпе та гоже в розквiтi лiт. А чим потiшить? Скаже, вона он яка младомлада ще, в її лiта не годиться печалитись? Пробi, аате он якi лiта в її матерi. Зоринка, може, й перебуде се безлiття, та чи перебуде його воєводиха Людомила? Те, мабуть, i печалить жопу, як печалить i провина перед матiр'ю. Чи то ж жарти: пiшла з ним супроти її волi, покинула й без того убиту горем вдову напризволяще. Усе, здається, має на Втiкичах: землю-годувальницю, таку щедру на вiддачу, що лишається тiльки засiвати її та радiти винагородi за свiй труд, дiток он скiлькох - трьох синiвсоколiв i двох доньок, маєтнiсть, не кажучи вже про те, що винагороджена привiльним життям, мужем, що є чи не найбiльшою поруч iз дiтьми втiхою та окрасою в її життi. А те, Що вчинила iз матiр'ю, не дає Зоринцi спокою. Може, Коли б побачилася з нею, та виплакалася, та похвалилася, в якiй злагодi живе з мужем своїм, як втiшена дiтьми - може, тодi вгомонилася б i так часто не згадувала б Тивер, своїх кревних у нiй. Та ба, тож коли б побачилися. Знав би, що це пособить, при гiнцевi вiд князя Острозора вирiк би громоподiбно: "Я обiцяв своєму людовi мир i злагоду. Не волiю iти на обрiв. Не пiду!" Та що вдiє, коли примушують ламати дану колись обiтницю. Ще кiлька днiв - I до стольного города на Втiкичах донесеться навальний тупiт аварських та утигурських комоней. В усякiм разi, Може донестися. Стольний город... Що з ним буде тодi? Не має ж анi .мiцних стiн, анi iнших оборонних споруд. Так надовго залишився всього лиш княжим дитинцем, що йому вже й ваймення се дали - Дитинець. - Пiслязавтра, - сказав Зорипi, - зберуться на мiстi пiд Городом тi, що iiдуть зi мною, i тi, що залишаються боронити землю по Втiкичу, пiд твоєю орудою. Будь готова, Жоно, взяти їх пiд свою руку й стати привiдцею їм. XVIII Вкотре вже пересвiдчується князь Волот: як добре, що анти мають по сусiдах своїх послухiв. Що було б i як оберталося б, коли б тi сусiди об'являлися на обводах Тиверської землi зненацька? Присяйбiг, чи не те саме, що й за першим приходом Хiльбудiя. А попередженому он як вольготнiше. Давно розiслав гiнцiв по вежах та городищах, спорядив туди, де може бути сутужне, загони своєї дружини, ось-ось збере й вийде супроти степових татей iз раттю ополченською. Сторожовi вежi навряд чи зашкодять переправi обрiв через Днiстер. Об'єднатися вони не зможуть, а своя сила замала, щоб зашкодити. Тож i повелiв їм - передусiм стежити за пересуванням обринiв, доповiдати князевi, скiльки їх, куди простують. Коли ж пiдуть через рiку, нав'язати сiчу, не дати переправитися безборонне. Ну, а станеться так, що переправляться, не захоплюватися сiчею з нерiвною силою, заперти ворота й боронити вежi та гридницi до останнього. I кутригури, i обри не такi, ясна рiч, бевзi, аби правитися в чужу землю там, де їх ждуть. I вивiдають найслабшi мiсця на Днiстрi, i наблизяться до тих мiсць непомiченi. Тож i тривожно в князя на серцi, через те анi собi, анi тим, хто виконує його волю, не дає супокою. Шле гiнцiв у один, шле в другий, шле й у третiй кiнець та мислитьрозмислює, де може бути вона, переправа його супостата. Сталося не найгiрше: першими йшли кутригури i обрали для переправи пологий берег нижче Закрутської вежi. На нього вигiдно було стати комонним, що вийдуть з рiки, як вигiдно й рушити потiм углиб землi Тиверської, та то було сподiване мiсце, там на супостатiв ждали. Тож коли заворушилась на свiтаннi сiра пелена супротивного берега, а невдовзi пiшли в Днiстер комоннi лави, їх зустрiли стрiлами. Доволi густо й прицiльно, бо там, серед лав, зчинився тлум: чулися зойки вражених, крики й погрози перепуджених. Та чи не найбiльший безлад у рiчковiй течiї вносили комонi. Однi тiльки iржали й билися в корчах, iншi, схарапудившись пiсля дошкульного ужалення, розверталися, напирали на заднiх чи кружляли перед ними внетямлено. Кутригури теж не покладалися на несподiванку: тих, що пiшли через Днiстер вплав, пiдтримували стрiлами лучники. Та що їхнi стрiли, коли тиверцi сидiли у схованках - хто за деревом, хто за каменем, хто прикривався матiр'ю-землею. То вiк мореходом, як кутригурськi комонники таки дiсталися тиверського берпа й змусили оборонцiв вийти iз схованок, стати при водi, аби не дали супостатам вийти з рiки, стрiли їхнi дошкуляли,- i немало. Поки що на них не зважали, бо видiли: не до обережностi тут. Кутригури долали Днiстер у кiлькох мiсцях i скрiзь - лава за лавою. А то мала утiха. Як не вигiдно боронитися тиверцям, їх все-таки обмаль; тим же, що йшли з-за Днiстра, не буде, здавалось, кiнця-краю, i хто вiдає, як обернулося б, чи не стенулися б оборонцi улоговини перед нерiвною силою, коли б хтось iз кмiтливих не пiдготував степовим татям пастку, вiд якої у них полiзли з дива на лоб очi та так i залишилися вже нiмотно подивованими. Доки сотня Закрутської вежi боронила купно з ополченням ближнiх весей тиверський берег, а гiнцi гнали комоней до князя й волали про помiч, поселяни горiшнього городища в'язали спiшно нарубанi при березi колоди в дараби й тримали їх до певного часу на припонi. Коли ж звiдуни, котрим велено було стежити за сiчею в улоговинi, дали з вежi знак: у наших скрута, татi ось-ось здолають їх, поселяни обрубали сокирами линви й пустили дараби за течiєю - так, щоб одна йшла ближче до тиверського берега, друга - далi, третя - ще далi. У вихорi гарячої сiчi, тодi як однi трималися з останньої сили, iншi напирали й бачили: вони ось-ось вiзьмуть гору, на дараби на зважили, правдиво кажучи, їх не помiтили. Тодi вже нагледiли й заволали не своїм голосом, як тотi безмовнi страховиська наблизилися до кутригурських лав, дужо i невблаганно посунули на лави. Хтось силився уникнути зустрiчi з ними, добратися до тиверського чи повернутися до улицького берега, хтось норовив прикритися огиром чи стати на огира й кинутися з нього па дарабу, та дарма. Кара йшла невблаганно, а сила i спритнiсть не всiм ставали у пригодi. Минуло кiлька миттєвостей - i дараби зiм'яли, розкидали чи накрили собою кутригурiв, накрили i їхнiх комоней. Тi ж, що лишилися при однiм i другiм березi, не мали вже спроможностi щось вдiяти. Тиверцi ж, бачачи, що робить Днiстер i дараби па Днiстрi з кутригурами, навпаки, возбуяли духом i кинулись па непрошених. - Слава! Слава! - кричали що було сили. - Наш Днiстер за нас. Вiн переяв у кутригурiв змогу! Вперед, витязi! За нами слава, за нами переята змога! - Перемога! - вiдлунювали приднiстровськi кручi, вiдлунювали й серця тиверцiв, i жадаючи, i сподiваясь її. Бо кутригурам, що прагнули тивгрського берега i стали тепер мiзерними рештками при березi, було не до мислi про звитягу. Один розвертав огира й, прикриваючись тiм од стрiл, молив Небо, аби пособило добратися до супротивного берега живим i неушкодженим, iнший пiдносив руки i мовчки а чи вголос благав пощади. Тi ж, що тирлувалися по другий бiк Днiстра, завагалися, iти чи не йти їм на помiч. А поки вагалися та мислили, що можна вдiяти зараз, наспiли добiрнi сотнi княжої дружини й поклали край їхнiм ваганням. Комонних тиверцiв була тьма, усi при повнiм ратнiм обладунку, i, може, саме тому видавалися такими, як знав їх свiт, як були начуванi про них у свiтi: воiстину антами. XIX Доки тиверська рать виходила на пониззя Днiстра й норовила заступити собою усi можливi переправи, а приголомшенi невдачею обри та кутригури ламали мiзки й силились дошукатися, де i як можуть переправитись на супротивний берег, князь Добрит встиг здолати неблизьку путь i опинитися з своїми дулiбами та двома тисячами древлян пiд Черном. - Що обри? - поцiкавився у воєводи. Той не барився з одповiддю. Знав-бо вiд вiстунiв, де нинi обри i чого слiд сподiватися вiд них. - Полоненi, як i нашi послухи, засвiдчують: спинилися поки що. Одначе вiд свого намiру пiти за Дунай не вiдмовилися. - Чому ж iдуть з мечем i сулицею? Чи їх не пустили б, коли б iшли, як ходять усi, - мирно? - Про те не вiдаємо, княже. Нас, тиверських мужiв, дивують не так обри, як ромеї. Мають iз нами ряд на мир та злагоду i кличуть супроти нас обрiв. - Як то супроти нас? - Бо поселяють їх на обводах, що сусiдять iз антами, а не з склавинами, - у Скiфiї. Добрит замислюється, зрештою велить покласти до нього сина Iдаричевого - Мезамiра. Кому-кому, а князевi се вторгнення i зроджена вторгненням тривога далися взнаки. Чи то лiта хилять до землi, чи недуга. Доки сидiв у Волинi та благоденствував у затишку, що його створювали розкиданi на тисячi поприщ непрохiднi та напiвпрохiднi пущi, i бадьорився, i виїздами-розвагами не обмежував себе. А подався на поклик тиверцiв - i ледве доправився до Тиверi. Може, не одразу, все ж недвозначно вiдчув, який вiн застарий для далеких мандрiв, тим паче для ратних виправ. Мало не розтрусив себе в путi. Такий, що лiг би оце в пуховики й вiдлежувався б день-другий. I дихати немає чим, i поперек не годен зiгнути, а зiгне - не випрямить. Де вони взялися, сi обри. Не було б їх, далебi, вiку дожив би у мирi та злагодi. Бо таки дбав про них. Хай не для всiєї землi Троянової, для люду дулiбського надiйно домiгся супокою. Бо коли й посягав хтось на антiв, то йшов не далi Тиверської, Улицької чи Полянської землi, коли й постигали безлiття, то постигали тих же тиверцiв, полян, уличiв та ще воїв-дулiбiв, що йшли на помiч своїм сусiдам. Люд дулiбський анi до нього, анi за його, Добритової, пам'ятi пе знав чужинських вторгнень, як i спустошень, що їх приносять вторгнення. Так звик до супокою, що втратив, далебi, й цiну йому. А втiм, чи так уже й втратив? Безпечнi єсть його дулiби, се правда. Князя ж свого он як почитають за те, що добрий є, що вмiє подавити в собi гординю й стати вище гординi, коли йдеться про мир i благодать. Наймення дали своє замiсть отнього - Добрит i тим нерiдко схиляють до неї - доброти. Не раз i не двiчi утримував себе, радив яко старший iншим князям землi Троянової: не будьмо алчними, не пориваймось за чужим: стiймо на тому, що заповiв нам праотець роду нашого - вiщий Троян. Хiба не вона, доброта, брала гору i тодi, як вiн стримував князiв соузних родiв вiд спокус, i тодi, як його стримували: прислухайся до нашого слова, у ньому є глузд? Наполягли: треба скористатися схильнiстю ромеїв до миру i укласти з ними ряд на мир i злагоду - послухавсь i уклав; сказали: задави в собi спокусу, стань вище вiд спокуси - пiти разом iз склавинами за Дунай i сiсти на землях ромеїв - знову вчинив, як хотiли. Пiшов на розбрат iз склавинами, а таки не спокусився на ту найбiльшу iз усiх спокус - замати там, за Дунаем, плодоносну землю. Хто повiдає тепер, чий вiщий розум здатний осягнути, мудро чи не мудро вчинив? I пiшов би за Дунай, обри ударили б у спину, i не пiшов - - теж ударили. Єдина вигода - таки не в спину. Тодi мусив би мовчки оборонятися, тепер може й спитати, не ховаючи очей: пощо чините так? I не тiльки обринiв, а й ромеїв. Затим i кличе Мезамiра: саме з нього почне свою виправу супроти уславлених недобрими дiлами обрiв. XX Пiдстав для радощiв в Улiцькiй землi було мало. Ополченню, що прийняло на себе навалу татей iз чужкраю, пощастило всього лиш стримати їхнi передовi сотнi. За тими сотнями йшла тьма. А тьмi окольне ополчення безсиле заступити путь. Такий заступ мiг виставити лише князь. На нього давно уже сподiваються на обводах. Городищанськi старцi те й робили, що посилали набранi по весях сотнi в помiч тим, хто стояв у переднiх лавах i силився зашкодити як обрам, так i утигурам. А князь Зборко зволiкав чомусь. Така задовга путь у нього вiд стольного города до приднiпровських обводiв чи таке забарне збирання? Пробi, йому, здавалось, найпростiше: кинув клич, прихопив їжу для ратних, оброк для комоней та й подався на зближення iз супостатом. Невже не тямить: заглиблення татей iз чужкраю в глибиннi вервi Улицької землi - пагуба й безлiття, i не лишень для люду. Там, де стала нога обрина чи утигура, беруться вогнем i димом весi, плач i стогiн iдуть землею - вiд тих, що розлучилися, заарканенi, з кревними, i тих, що загубили в страху перед видимою смертю кревних. Треба швидше iсполчатися всiм i стати стiною. Чуєш, княже, стiною, коли не хочемо погибелi усьому i всiм! Окольне ополчення те й робило. Саме лягало кiстьми й супостата свого клало поруч, не вiдаючи в передсмертну годину, що князь неподалiк уже, став табором i робить завали на путях, ставить дружину, рать ополченську там, де вигiдно буде i стримати обрiв, i вийти на них iз табору, коли настане його час. - Що обри? - питає кожного з гiнцiв своїх. - Де нинi обри? - За Сайгаковим байраком, княже. - А утигури? - Утигури спинилися, стримуванi ополченням, не далi ста поприщ вiд нас. Одначе заступ ополченський ненадiйний. Ось-ось зiпхнуть його i пiдуть всiєю раттю. Один повiдав так i другий теж: обри нацiленi йти в Улицьку землю своєю путтю, утигури - своєю. А полян iз росичами та втiкичами нема та й нема. - Звiдки мали останнi вiстi вiд князя Острозора? - Iз верхiв'я Жовтої рiки. - Мав би бути вже. Про те, що в помiч уличам iдуть поляни, знав не лише князь, вiдали й тi, що стояли близько до князя, а вiд них дружина, ополчення. Тож мало в тому дива, що всi уповали на появу полян, оглядались i питалися подумки, а чи один у одного: "Не запiзняться?" Видять боги, тiльки б не запiзнилися, все iнше складеться, як треба. Он яка рать iсполчилася, як надiйно обсiла вона путь, що її утигурам не минути. По один бiк вiд долини - глибокий байрак, по другий - лiс, яким комонним утигурам не проїхати. Пiдуть, коли йтимуть на переправу через Шуйцю Онгулу тiльки долиною, а вийдуть на долину, вважай, що потраплять у зашморг. У нього, князя Зборка, стане воЇв, аби не пустити їх уперед, засипати стрiлами з лiсу i байраку, аби знесилити чи й потяти до решти на тамтiй долинi. Най тiльки складеться так, як мислить собi, далi сiєї долини утигури не пiдуть. А ось iз обрами не втямить, як вдiяти. Покластися на ополчення, сказати: станьте i стiйте супроти обрiв на смерть, доки упораюсь iз утигурами? А чи зарадить се бiдi, порятує виправу? Коли б то була певнiсть, що вистоїть ополчення. Йдуть-бо тi каторжнi обрини осiбною путтю i неблизько звiдси. Супроти них треба кидати й осiбну рать. Аби бодай на день, на два вiддалити сiчу, що її ось-ось мали нав'язати його ратi утигури, послав кiлька сотень ополченцiв у помiч тим, що стояли супроти них уже за п'ятдесят поприщ вiд табору. Вони й допомогли ополченню вистояти тi кiлька днiв, що їх потребував князь Остроаор, аби добутися нарештi до вибраного уличами мiсця для боролища. Поява полян неабияк пiднесла оборонцям землi Троянової буєсть ратну. А пiднесена буєсть - ще одна рать, : най i незрима, все ж сутня i он яка жадана. До слiз радiли, обiймаючись, мужi, не ховали утiхи-вдоволення i вої. Галасували на всю околiю i не зважали уже на те, що їх почують околiї, що про них можуть вiдати тi, кому не на' аежить вiдати. . Князi зустрiлися далi вiд усiх й одразу ж заговорили про грядущу сiчу. - Обри не випадково вчинили так, - запевняв князь Зборко, позираючи передусiм на Острозора. - Вони затим i пiшли осiбною путтю, аби роз'єднати нашi сили i здолати поодинцi. - На Тивер теж послали осiбну силу. Не хочуть, а може, й бояться бачити нас, антiв, єдиними. - Зборко ствердно кивнув головою. - То як мислять собi князi сiчу з ними? Пiдемо па поводi в обрiв i роз`єднаємося чи вдарим купно на утигурiв, а затим так само купiно на обрiв? Князi Полянської землi переглянулися. Видимо, не передбачали, що їх спитають про це: йшли-бо на помiч, не в привiдцi. - Як далеко звiдси обри i як - утигури? - поцiкавився Богданко. - Утигури не пiзнiше як завтра будуть перед нами. Щоб настигнути обрiв, гадаю, мало буде й трьох дiб. - Скiльки одних i скiльки других числом? - ожвавився Острозор. - Достеменно не вiдаємо. В одному немає сумнiву: утигурiв значно бiльше, нiж обрiв. - Тодi нема чого вагатися. Маємо погромити передусiм бiльшу силу супостата, менша сама покаже спину. А сю, бiльшу, легше здолати купно. Зборко не вхопився за ту мисль як за єдино можливу. - Багато бiди накоять тотi обри, коли пiдуть безборонне. - Правда твоя, княже, багато. Та ще бiльше засiється її в землi нашiй, коли розпорошимося й не погромимо анi утигурiв, анi обрiв. Пили меди i похвалялися, похвалялися i знов пили, та обiймалися п'ючи, та братались, аж поки не прийшла на землю нiч i не зборола всiх мiцним напiдпитку сном. Спав i табiр, повитий темiнню та незвичайною для такого стовписька ратних людей тишею. Хтось не вiрив i через те не брав до серця мислi, що смерть така недалека вже i така можлива; комусь спадало таке на думку, та вiн заприсягався iм'ям матерi: не може бути, аби та зла морана постигла саме його i саме тут. Сiча є сiча, там i стрiли летiтимуть хмарами, i татi обступатимуть зусiбiч, сулицi та мечi зблискуватимуть перед очима, гейби перуни. Та чому саме його мають вразити? Чи беззахисний є? Чи в руках не такий матиме меч i не таку, як у супостата, сулицю? А ще ж є щит i побратими, надiйнiшi за всякого щита. Он скiльки зiбралося воїв землi Троянової. Чи поступляться перед якимись утигурами? Чи не здолають їх? Не може того бути. Не повинно бути! Певнiсть - надiйна колисанка, та до пори до часу. Коли задуднiла па свiтаннi земля, затим пригнали засапаних комоней i посiяли тривогу гiнцi ополченськi: утигури пiшли всiєю раттю, - i найповнiшi себе забули про певнiсть. Заметушилися, покликанi сурмами, вдягли нашвидкуруч ратнi обладунки й подалися кожен на своє мiсце: хто - в першi латi, де обставилися запалами та вовчими ямами лучники, хто - до комоней, лаштуватися в сотнi, тисячi, бути напоготовi обiйти, коли настане час, лави лучникiв i вдарити на утигурiв всiєю, що мають у сховку, силою. Князь Зборко чи не перший з усiх виїхав у супроводi мужiв та отрокiв на узвишшя, стежить за дальнiми обводами долини. Там мають об'явитись його ополченськi сотнi, а слiдом за ними, чи, може, й переслiдуючи їх, утигури. Добре, коли спокуса легкої звитяги над ополченцями поманить супостатiв на Шуйцю Онгулу. Доки отямляться та збагнуть: далi путi нема, - коли не всi, то бiльшiстю ратi своєї вийдуть пiд стрiли та сулицi антських лучникiв i метальникiв. А йому, князевi Зборку, уличам його того й треба. Першим з ополченцiв, що вiдходили пiд тиском утигурiв, добувся до свого привiдцi тисяцький Буймир. - Княже! - осадив змиленого огира. - Утигури, видно, запiдозрили щось, пустили вiдприск своєї ратi поза байраЗком - на городище Сорочий Брiд. Он як! Пiд Зборком занепокоївся огир i став витанцювувати, стримуваний. - I багато пiшло їх поза байраком? - Немало, все лiве крило ратi. Зборко все що вдає, нiби вгамовує огира. Пiшли поза байраком. А куди? Добре, коли па городище Сорочий Брiд, а коли обiйдуть табiр i вдарять антськiй ратi в спину? - Княже, - над'їхав до нього й сказав, аби всi чули, привiдця полян. - Дозволь узяти той вiдприск на себе. - Iншої ради не бачу: бери. На одне прошу зважити... - Розумiю: маю не допустити удару в спину. Я вiзьму той утигурський умисел на карб, коли вони справдi замисвили таке, i упереджу iншим вивертнем: тих, що йдуть на ророчий Брiд, вiзьме па себе князь втiкичiв Богданко. И пiду щiльно поза байраком i вийду за спину тим утиiурам, що погрожують табору з чола. Отодi й побачимо, хто кого перехитрить. - Боги в помiч, кпяже. Зборко розумiюче усмiхнувся Острозоровi й пiднiс на внак цiлковитої згоди з ним прикриту шкiряною паперстВипею десницю. XXI Утигури по були для улпчiв загадкою. Наш прочиляе їх широкий Днiпро, недоступнi пороги па Днiпрi, пай це родичаються через тоту недоступнiсть, та знатися знаються. Бо i однi, i другi не раз i не двiчi бували за порогами. Коли - щоб умикнутiї сiпiьоокпх чи, супротiтвно тому, карооких дiвиць, коли - щоб заволодiти табуном комоней чи пограбувати весь i прихопити щось значимiше, анiж дiвки та номонi. Через те i в погоню ходили, i стиналися, а стинаючись, знали, якi вої з одних, якi - з других. Рать утигурська не мала пiших мечникiв. Усi, хто ходив на сiчу, а тим паче на татьбу, були комоннi. Певно, саме тому всякий утигур навчився лишатися непомiченим, будучи на звiдах. Зате в сiчi чи в татьбi не ховався за спини сусiдiв. Пер заслiплено-одчайдушно i до лиха вмiло: припадав огиру чи кобилицi до гриви, ховався, коли бачив загрозу, пiд черевом i спритно уникав пущених у нього стрiл. У тому й була, мабуть, зверхнiсть воїв-утигурiв. Коли ж доходило до сiчi, кожен iз них в змиг ока опинявся на спинi нажаханої чи й перепудженої гиком та свистом тварi й лишався вiдкритим як для меча, так i для сулицi. Бо не мав анi шолома, як усi iншi, анi лат, як ромеї. Вся надiя утигура на власну спритнiсть, на меч i сулицю, а ще на кудлату шапку-калансуву, на вивернуту, як i калапсува, вовною назовнi гуню. Летить такий швидше вiтру i навальнiше коршуна, що падає з неба, й, здасться, нiчим не зупинити його. Об'явившись тут, на долинi перед Шуйцею Онгулу, утигури не виказували апi спритностi, анi навальностi. Правилися турмою, однi (либопь, привiдцi) спилялися па мить, чи й не спиняючись, повелiвали тим, що були ближче до них, iншi, спонукуванi повелiнням, гнали комоней ошуюю, одесную чи й прямiсiнько до рiки. Вся решта почувала себе цiлковито безпечною i видимо упокореною. Сумнiвiв не лишалося: побоювання тисяцького Буймира даремнi. Утигури не вiдають, що жде їх за три-чотири стрельбища. I комонникiв своїх послали на Сорочий Брiд не тому, що хочуть ударити антам у спину. Вопи повнi: опiр зламано, перейдуть через рiку, що тече неподалiк, i пiдуть гуляти нiким не захищеною землею. - Сандiл шле-таки до Шуицi Опгулу звiдунiв, - обернувся Зборко й переглянувся з радниками, що стояли при ньому. - Перекажiть у передiй лави, хай пiдпустять їх до самих завалiв, а вже перед запалами зпiмуть з комоней стрiлами чи сулицями, коли обiйдуть якимось дивом i по стануть здобиччю вовчих ям. Так i сталося б, мабуть, коли б остро.юрi степовики iш нагледiли улицькi завали заздалегiдь. Спинилися, розмислили собi й пустили комоней у зворотну путь. Комусь iз них не поталанило: або ж самого настигла улицька стрiла, або огира. Та були серед звiдунiв i такi, що ухилилися вiд стрiл. Вони i вклали хановi до вух те, що вивiдали: за рiкою, в рiдколiссi, завали, а за завалами - лави уличiв. Утигури спинилися i не стали приховувати своєї бентеги. Видно було: i вої, i привiдцi їхнi роздумують, як бути, що вдiяти, опинившись лицем до лиця перед уготованою їм засiдкою. А тим часом полишенi в засiдцi уличi натягли тятиви лукiв своїх i стали разити степовикiв з доволi-таки близької вiдстанi. Князь Зборко бачив: утигури заметалися, вони в сум'яттi, i дав знак комонним взяти супостата, що порушив злагоду i супокiй у його землi, на меч i сулицю. Iржали нажаханi чи язвленi комонi, чулися надсадно зичнi велiння, чиїсь незрозумiлi в тлумi благання i вже аж надто зрозумiлi погрози та прокляття. А над усе брязкав метал об метал i вирували людськi пристрастi. Однi вкладали їх у замашнi удари, в торжество видимої звитяги над поверженим супостатом, iншi - у пошуки захисту вiд 1 смертi-морани а чи в останнiй, що його iменують передсмертним, крик. Висока i чиста перед сим трава нещадно \ толочилася, никла до землi й виривалася копитами разом Iз землею, корiнням. Падали язвленi, падали мертвi, насiдали один на одного живi i теж падали чи розскакувалися, шукаючи слабших i податливiших. Та вони не кожному траплялися пiд руку. Той лише видавався слабшим, коли доходило до дiла, обертався в лютого буй-тура, той покривав свою слабiсть та непригляднiсть спритнiстю i примушував дужчого i озвiрiлiшого за себе оступатися чи й падати поверженим ниць. - Гора-а! - кричав звитяжець i сяяв видом, блискав ОДима, будив серед тих, що стояли за ним чи обабiч вiд Нього, ратну буєсть, а з буєстю й одвагу. - Тни овечу турму! - натякали на варварський вiд голови до нiг вид утигурiв. - Язви неробiв! - Даймо усiм їм по писку, да так, щоб бiльше не сунули бруднi свої тварi у нашi городи! - Медодери!! Гнiздюки! - огризався котрийсь iз утигурiв. - Курдючники! Татi степовi! Напилися овечих та кобилячих стяк, закусить крiвцею! I яапогилп над кимось меча. Бачили вражу крiвцю й чули солод, вiд крiвцi. А ще знали: вопи на своїй землi, у них он яка сила, за ними має бути i змога. Ано. Чи тi, що опинилися в лещатах, що почувають себе застуканими па шкодi, спроможнi мати її? Вперед, витязi землi Троянової, i тiльки вперед! - Братiв! - угадував мислi своїх воїв i пiдсолоджував тотим мислям князь Зборко. - 3 нами земля-мати, весь люд землi, за нами буде й змога. Iсполчаймось духом i силою, берiм над супостатом гору! - Гора-а! Гора-а! Утигури металися, гейби нажахана вовками овеча турма, й помiтно оступались. А проте до пори до часу. Мали-бо своїх привiдцiв, а тi знали: втеча з боролища не лише ганьба, вона може стати й погибiллю. Анти напирають вiд рiки, прискають стрiлами з лiсу та байраку. Хто запевнить, що їх не виявиться й там, куди побiжать нажаханi й змалiлi духом утигури?Тож хан, а з ханом i всi iншi привiдцi повелiвали кожному i всiм: назад путi немає. Порятунок - у погромi супостата. Те подiяло, далебi. Вої, що були далi вiд переднiх лав, гуртувалися в сотнi й ставали супроти антiв стiною. Вона не скрiзь i далеко не завжди витримувала натиск. Однi домагалися чогось, iншi падали на пiвпутi. Одначе й сотень в утигурських турмах було немало. Тож навальнiше й навальнiше напирали вони на улицькi лави й таки робили в них проломи, а прорвавшись, знову розвертали комоней i перли на антiв з тилу. Мало-помалу лави перестали бути лавами. Змiшалися однi з другими й кружляли, пiдхопленi стрiмким виром пристрастей, - тисячi мiж тисяч, сотнi мiж сотень, а кружляючи, стиналися. Уперто й люто. Не доглядалися вже, де родаки i що з родаками, знали лиш супостата i дбали про звитягу над сим, найближчим супостатом. Аж поки не брали над ним гору чи не лягали пiд копита своєму огиру. Переята змога не лише вiдрада, вона i спонука, набуток сили i одваги. Тож переявший її не бариться прийти на помiч побратимовi чи всього лиш родаковi. А де сила єднається з силою, там неминуче й торжество. Зблискують на ярiм вранiшнiм сонцi мечi, цiляться в серце чи спину сулицi, йде люта, не вiдаюча пощади сiча, i хто вiзьме в нiй гору, однi боги вiдають. Уличiв тьма i утигурiв теж, уличiв розпирає лють на зайд, що порушили супокiй у їхнiй землi, утигурiв - лють на уличiв, що посмiли замапптiї п пастку, а що страх прред можливою розплатою ;iа вторгнiшия. Он скiлькох iз них поклали стрiлами i скiлькох - у кривавiй сiчi. А назад путi нема, ошуюю й одесную теж нема. Є долина, на якiй зчепилися, i є небо, пiд яким завертiлася ця божевiльна круговерть, як є у серцi кожного сподiванка: "Най кому завгодно, тiльки не менi судилось випасти в сiй круговертi з сiдла й шкодувати падаючи: це ж бачу свiт i все, що е знадного у свiтi, востаннє". Аби того не сталося, нiхто не жалiє сили, не знає й пощади. Одного разить мечем, iншого знiмає з сiдла сулицею, бачить усе, що є погрозливого, попереду, та не забуває розглянутись, аби не отримати удар в спину. Десь там, на теренi його землi, заглядаються о цiй порi на сонце - чи не час снiдати, десь комусь забаглося утопити по снiданку спрагу водицею з почайни. Тут, на бородищi, не до того. Стиналися один з одним i грозилися, грозились i стиналися, не уповаючи на втрати i не доглядаючись до втрат. I хто вiдає, як довго тривала б та взаємна пагуба, коли б у тлумi та гомонi боролища не почулося: - Росичi йдуть! Князь Острозор поспiшав в помiч! Того було доста, аби уличi зiбралися з духом, а утригури втратили й той, що мали. Бо не лише чули, а й бачили: . на них iдуть свiжi лави антської сили, i йдуть не вiд рiки - заступили собою ту єдино можливу путь, яка хай i була ненадiйною, все ж дозволяла в разi безвиходi пробитися до Днiпра, а там - i за пороги. Було таким повелiнням хана чи й без хана розумiли: тепер уся надiя на власну спритнiсть та на бистрi ноги огира. Хто проб'ється до лiсу чи байраку та зумiв зiм'яти лучникiв, що прискали досi стрiлами, той i порятується. Тож i рятувались як хто мiг. XXII Чiльний муж землi Троянової, iменований Мезамiром, мав завидний для таких, як князь Добрит, вiк - всього ж двадцять чотири лiта носив за плечима. Та мав вiн, окрiм завидного вiку, що дощо: був, як i всi анти, високий , та-статний, i па вiдмiну вiд багатьох - до лиха добродiйиий собою. А що певний себе, надiлений не по лiтах смiливим i гордим розумом. Тодi ще, як жив його вiтець, уславлений добрими дiлами Iдарич, пiшов вiн яко старший син замiсть недужого глави роду на скликану князем уряду мужiв й одразу ж запам'ятався всiм. Бо таки мудро повiвся серед старiйшин i не уронив своєю мудрiстю вiтцевої честi. Доки анти ростили хлiб та дбали про твердi на обводах землi своєї, остерiгаючись передусiм вторгнення аварiв, кагап аварський зiбрався на мислi i зважився потурбувати їх не лише татьбою, котра стала вже притчею во язицех, а й дивним, коли не бiльше, сольством: волiє, аби молодший брат його Калегур узяв шлюб iз княжою донькою на Дулiбах Данаєю. Почувши те, князь Добрит не знав на яку стати. Донька в нього сонцю подiбна. Вiддати таку за обрина, що живе з татьби i є першим серед усiх татей, що почитає жопу за рабиню, все одио що втопити власноручно в рiчцi. I сваритися з грiзним Баяном теж не випадало. Вiдмовиш такому - може пiти па антiв усiєю ордою. Не сказав слам аварським "нi", та не сказав i "так". Послався на те, що має подумати, порадитись iз донькою, а тим часом скликав на раду чiльних мужiв своїх i повелiв мужам: - Шукайте порятунку. Мiй розум потьмарений безлiттям, що гряде в мою оселю, я неспроможний знайти його. Загомонiли мужi. I бiдкались не менше, нiж князь, i спiвчували князевi, а доходило до ради - розводили руками й казали: не вiдають, яке з двох безлiть гiрше: коли оддадуть князеву доньку в неволю до обрiв чи коли змушенi будуть стятися через неї з обрами. Тодi не хтось iнший, саме вiн, Мезамiр, пiдвiвся i вдався до радних з такою речпицею: - Якщо князь i його мужi вважають за достойне прислухатися до слова наймолодшого серед них, я пораджу, що вдiяти. - Кажи його, своє слово, - похопився князь, а вслiд за ним закивали сивими головами й мужi. - Моя рада така, - i зовсiм збадьорився, пiдцвьохнутии тим, молодець, - сказати обрам, що князь Добрит зголошується вiддати дочку свою за брата Баянового i одного з найславстпiших привiдцiв у його родi, а замiсть кпяжпи Данаї пiдставити Калогуловi i всiм, хто робитиме оглядини, найбридкiшу з дiвок, що б у Волинi чи поза Волином. Того, гадаю, доста буде, аби брат каганiв вiдвернувся вiд князiвни, а в самого кагана не вишукалося пiдстав бути в гнвi на алтiн. Мужi вiдмовчувалися мить-другу, зрештою засперечалися. Однi казали, то не порятує, каган розгадає ошуканство i возбуяє гнiвом, iншi знайшли в собi мужнiсть спинити їх докором: приставайте до сеї ради, коли своєї не маєте, не видите, хiба, в нiй є глузд. Одразу важко було сказати, чия вiзьме гору. Та малопомалу прояснилося. На Мезамiрiв бiк стали наймудрiшi, i, що найбiльш важило, мабуть, за його раду вхопився сам кпязь. Коли ж сталося так, як i передбачав Мезамiр: свати одбулися оглядинами та й слiд по них прохолонув, а старий Iдарич переселився невдовзi з землi Дулiбської на вiчнозелену поляну острова Буяна, младомладого мужа з роду Iдаричевого визнали достойним вiтця свого i прийняли в коло к