виявитися пустою забавою. Ано, було б лiпше i певнiше, коли б дбав про справедливiсть. Чи хтось ослухався б, коли б повелiв у однiй iз новел, а там i в другiй: "Чтiмо тих, хто достойний того, хто не щадить зусиль розуму i серця, ба живота свого в iм'я блага iмперiї, люду, що живе в нiй". За тридцять вiсiм лiт володарювання це стало б поконом, а покони не так просто поламати. Отодi й його, iмператора Юстинiана, згадали б... "Я так мислю, - ловить себе на словi, - нiби мене немає вже, нiби й справдi не буде за що згадати. А iмперiя, котру вознiс он як високо? А храми, i серед них свята Софiя, кодекс Юстинiана зрештою?.." "А чим ми заплатили за них, ти вiдаєш? - нагло вторгнувся до пам'ятi чийсь голос, i перед очима став вiтець Саватiй iз пугою. Став i не вiдходив уже. Iмператор силиться щось сказати йому, та слiв немає, слова застряли в горлi. "Не вiдаєш, бачу. То запитай, сину, в тих, кого робив в iм'я тiєї величi рабами, з кого драв податi, мов iз живого шкiру, одбирав дiтей i робив з них легiонерiв, котрi не поверталися вже до отнього порога: або ж падали замертво па бородищах, або ж служили тобi до скону. Глянь, - показав удалеч, - скiльки їх, завалених трупом боролищ. Усi вони на твоїм сумлiннi". "А ви ж як думали? - борониться iмператор. - Велич, що її всi хочуть, дається так собi?" "Це ж хто - усi? Я, мати, брати твої?" Не вiдав, що сказати на те, i силиться уникнути вiтцевих сумовито-гнiвних i пристальних водночас очей. Як i пуги, що тримав в руках. А уникнути не може. Тодi вже, як дiватися, здавалось, нiкуди було, доклав зусиль i розплющив очi. Потуги тi, виявляється, не були марними: зник десь вiтець, зникла i його пуга. Бiлi стiни опочивальнi постали перед зором i мало-помалу врiвноважили дух його, а затим заволодiли й мислями. ...Де, коли i чому перейнявся вiн цим намiром: будь-що возвеличити iмперiю, зробити її ще бiльше знаного в свiтi, анiж була знана? Тодi, як обертався в Августiонi серед вельмож чи дещо ранiш, коли чув за унiверситетською лавою повитi звабним серпанком слова про велич священної Римської iмперiї, достойної попередницi Вiзантiї, про мудрiсть iмператорiв, не менше уславлених, анiж уславлена ними iмперiя? О-о, там доволi часто i голосно йшлося про це, як йшлося i про iнше - що з волi Всевишнього велич ту i славу мав примножити Схiдна Римська iмперiя - Вiзантiя. Так i казали: мав примножити. А в Августiопi й точнiше визначали путi примноження: воно не станеться до того часу, поки вiзантiйськi легiони не витурять варварiв iз земель, що належали колись священнiй Римськiй iмперiї. Це - доконечна потреба, свого роду dum spiro spero '. Хiба римляни не на це уповали i не цим трималися он скiльки вiкiв: dulce et decorum est pro patria mori. О так, саме в Августiонi та в унiверситетi й викохав у собi цю певнiсть. А ставши iмператором, i зовсiм утвердився в мислi: iмперiя передусiм, заради неї нi перед чим не зупиниться. Тому й брав з усiх i все, що можна було взяти, гуртував на зiбране з пiдданих золото легiопи й кидав їх, куди вимагала омрiяна мисль, люд, що викохував її колись, пiдсолоджував i пiсля. Велике дiло - боролища устилав трупом. А коли б тим, що впали на бородищах, не було чого їсти? Чи їх не та сама спiткала б доля? Чим годуватимете себе, дiтей своїх, коли всiх триматимете при собi? Пiчкурi, заслiпленi темрявою власної нори кроти. Заради цих он скiльки ночей недоспано, миру га благодатi не вкушено, а вони ще й невдоволенi: боролища устилав трупом, податями гнув до землi. Може, й так, може, й крутий був iз вами, не одиницям - мiльйонам не давав передихнути, вимагаючи сплати недоїмок, примусового продажу хлiба, через всiлякi там епiболе, дiаграфе, аерикони. А хто з вас спроможний вигадати iнше? Хто порадить, як завоювати пiвсвiту, не натужачись, примусити коритися непокiрних, не наступаючи на горло непокiрним? Хто, питає? Мовчите, нема чого казати? I не скажете. Iмператор не сонце, щоб зiгрiти всiх. Зате iмперiю он яку лишав в спадок. Коли, за якого привiдцi Вiзантiя досягала такої величi i такого розквiту? Пiд лежачий камiнь, отче мiй, вода не тече. Здавться, порозумiвся з вiтцем i тим бодай якось заспокоїв себе. Ба навiть розщедрився, вгомонившись: коли всевишнiй допоможе йому здолати цю недугу й сiсти, як досi сидiв, на мiсце iмператора в Августiонi, що-що, а аерикон вiдмiнить. Через ту подать та через примусовий продаж хлiба найбiльше невдоволених, а вiдтак i ворохобникiв. Колись не брав цього на карб, а зараз мусить визнати: аер - дарунок неба i моря. Посягати на нього - все одно що посягати на дар божий. Не лише на пiдданих - на собi вiдчував це: он якi пишноти та розкошi має, скiльки доменiв та золота, вважай, пiвсвiтом володiв, а занемiг та вiдчув: немає чим дихати - i купити аеру не може. Анi продають його, анi за так не дають. Сумлiння заговорило в душi iмператора чи всього лиш шкода себе стало, - защемiло серце, i так дуже, що змушений був насторожитись, а там i захвилюватися, ба й заметатися в ложi. Силився звестись - дарма, покликати, аби прийшов хтось та став на помiч - i крику не спромiгся подати. Хапав ротом аер, а натрапляв на пустку, знову хапав - i знову те саме. "Господи! Спаси й помилуй", - зблиснула коротким спалахом думка, та, зблиснувши, одразу ж i згасла. VIII Дзвонили по померлому в усiх церквах. А їх у стольнiм городi Вiзантiї є та й є, тож подзвiн чули не лише по один i другий бiк Босфору, а й далеко поза Босфором. I сумували, чуючи, та молилися за упокiй душi Божествоiшого. Хай бог простить йому грiхи його. Он скiльки лiт правив iмперiєю, якi клопоти мав, думаючи за всiх i дбаючи про всiх. Чи в тих клопотах важко оступитися, а то й схибити? Зато ж i зробив псмало: будував храми, сприяв процвiтанню вiри Христової, був нещадний з вiдступниками, яких теж було та й було. Господь-бог свiдок тому: жоден iз його попередникiв не дбав так про церкву i служителiв церковних, як дбав Юстинiан. Сумний був подзвiн по померлому, та ще сумнiший спiв церковного хору - i тодi, як заносили iмператора в святу Софiю, i коли йшла там похоронна вiдправа. Печаль i тугу клав усiм на лиця. Навiть пишноти, що ними не поскупилися святi отцi, обставляючи похорони, навiть велелюддя на похоронах не приносило полегкостi. "Боже праведний! Боже милостивий! - хилили достойники осмученi лики, а жили вже тривогою, - Що буде з ними завтра, пiслязавтра? Хто сяде на мiсце Божественного i iцо принесе усiм, возсiвша на тронi?" Певно, ця ж тривога гнала в усi кiвщ iмперiї й гiнцiв, що везли по похоронах перший едикт нового iмператора. "Я, Юстин Другий, - писалося в ньому, - сiвши з волi всевишнього та з повелiння покiйного iмператора Вiзантiї, в бозi почившого Юстинiана Першого, на трон..." Про що йшлося далi, може, не кожен знав, зате догадувався: новий iмператор оповiщає префектiв, намiсникiв, преторiв, президiв, проконсулiв - усiх, що сидять у провiнцiях i правлять провiнцiями: iмператор Юстинiан Перший помер, вiн, Юстин Другий (Молодший), узяв на себе тягар державної влади у Вiзантiї й повелiває бути вiднинi покiрними йому, а ще - пильними, пильними й пильними. Чому саме пильними, теж догадувалися: покiйний iмператор, царство йому небесне, далеко замахнувся в дiяннiх своїх, та не зробив содiяне надiйним. Варварський свiт не лише на обводах хитає вiзантiйську державу, погрожує й тропу. Навiть просвiщеннi Сасапiди забули про укладений з ними вiчний мир i норовлять вiдторгнути вiд земель, що в пiд скiпетром iмператора, Вiрменiю, а вiдтак перетнути торговi путi, що йдуть через неї, позбавити Вiзантiю її металургiйного центру, нарештi, значного контингенту вiйськ, що ними постiйно поповнювались вiзантiйськi легiони. Префект Том, вчитуючись у невеселi рядки iмператорського едикту, подумав передусiм про аварiв: вiднинi по анти - вони найлютiшi вороги iмперiї. З антами вiн, а вiдтак i iмперiя перебувають у надiйному мирi, а чи матимуть його з аварами? Щось не схоже на те. Всього шiсть лiт перебувають у Скiфiї i встигли .спустошити її: беруть за карк ёвельмож, аби давали та й давали їм живнiсть, грабують, нехтуючи законами iмперiї, люд. Терпець урветься колись i пiде ворохобня. Хай царствує на небесi покiйний iмператор, та вiн вчинив непоправну дурницю, запросивши ава'рiв. Помiч вiд них матимуть чи нi, а халепу вже мають. вдино вiрним було i буде - виперти їх туди, звiдки прийшли. I поява нового iмператора - чи не найлiпша в цiм дiлi нагода. Лишається не схибити, знайти найбiльш певний виверт, аби умисел став дiйснiстю, а намiр - звитягою. Яким вiн має бути? Сiсти в лодiю й податися до Константинополя, а в Константинополi сказати Юстиновi все, як є? А чом би й нi? Нинi всi до нього правитимуться, надто префекти. Вiн не префект, всього лиш епарх якихось десятирядних Том на обводах? А коли не когось iншого, саме його, епарха Вiталiана, вiдвiдала слушна мисль? Iмператор заговорив з усiма, в тiм числi i з ним про супокiй у державi, то чом i не стати перед ним iз мислю, що забезпечить супокiй коли не на вiки, то на найближчi десятки лiт, тим паче, що є на те вагома причина: анти волiють поновити укладений ранiш iз Вiзантiєю ряд. Обри отож не потрiбнi. Якщо за Дунай i немає резону випирати їх, то хай iмператор кине тих татей на склавинiв. Чи їх, зрештою, не затим кликали сюди? Вирiшено: завтра, нi, пiслязавтра й вирушить. Пiдготується, дасть пiдлеглим вказiвки - i на драмон пiде. Хто вiдає, як довго доведеться стукатися до iмператора, аби достукатись. Був певен у намiрах своїх, а тому неабияк вдоволений собою. I пiднесений духом також. Та перед самим вiд'їздом на його добрий настрiй несподiвано посягнули: бiля полуденних ворiт фортецi об'явилися комоннi авари, такi чисельнi, що сторожа змушена була зачинити ворота i увiдомити про те епарха. - Як багато їх i чи авари то справдi? - Не менше тисячi, достойний. А що авари - то напевно. Самi бачимо, та й вони те кажуть. "Це що за дивовижа? Демонструють, яка в них сила?" - Питали, чого хочуть? - До вашої милостi, сказали. - То хай iде один хтось. Ну, коли не один, то три. З тисячею менi немає потреби говорити. Вiн не забарився прийти, той один. Був високий на зрiст дужий у тiлi, волосся, як i всi сородичi його, мав дояге заплетене в коси в червоними стрiчками на кiнцях. Та не те подивувало епарха - терхан не належав до мужiв лiтнiх. Не отрок уже, одначе й до мужа йому далеко. Коли б не гострий, ба навiть викличне гострий погляд та не мужнi риси на застиглому в суворостi лику, i зовсiм скидався б на нерозумного в затятостi отрока, а то й на упольовану й примусом поставлену перед ним, епархом, дiвку. Ця затятiсть, а найбiльше младомладiсть авара-сла збудила в серцi епарха щось схоже на обурення. - З ким маю честь говорити i з якого приводу? - Апсих я, перший iз терханiв у великого кагана аварiв Баяна. А прибув до тебе, аби сказати: найманi iмператором вої аварськi, як i кревнi їхнi, знемагають без живностi. - То ти прибув до мене з турмою, аби налякати чи й силою взяти живнiсть? Вiн був не на жарт гнiвний i тим уже недоступно суворий. Одначе й терхав не належав до тих, що можуть стенутися перед гнiвом чи суворiстю. - Я прибув, епарху, взяти своє. Он як! Нi, з такими розмова має бути коротка: пiшов прiч! А так, виставити за дверi i тим сказати раз i назавжди: вашого тут немає й бути не може. Мало того, що отримуєте в iмператора? Вiн збирався уже виректи те, що намислив, та збагнув нараз: а чи з варваром достойно буде змагатися варварськими дiяннями? Пробi, хто вони, зрештою, цей Апсих i його Баян, щоб через них опускатися так низько? Не подавав виду, що передумав i вiдступав, одначе й гнiву не являв уже аж надто буряно. - А де я вiзьму стiльки з'їжi, аби нагодувати всi вашi турми, про те подумав? - Про те має думати епарх. Осмiхнувся лукаво i вже потiм вирiк свою лукавiсть уголос: - Розумно сказано, а проте й несправедливо. Не зi мвою укладав каган ряд - з iмператором, до iмператора й мусите правитись за живнiстю. Не став ждати, що скаже на те Апсих, покликав челядника i повелiв накрити в честь гостя стiл. - Ходiмо, терхане, пообiдаємо з тобою та за трапезою й помiзкуємо, де шукати її, таку потрiбну всiм гкивнiсть. Апсих, видпо, но належав до велеречивих. Пив випо, пе вiдмоiишвся вiд яств, що ставили перед ним, на слова ж не розщедрювався. Скаже одне-друге, коли питають, i знову вiдмовчується. Тож господаревi довелося взяти бесiду на . себе. Бiльше розпитував та випитував, чи то правда, що . авари належали до угурян, люду чисельного i далеко не одноликого. То вже пiзпiшо, як зчинилася мiж племенами того асiйського роду ворохобня розторгнули вони з угурявами давнi узи й назвали себе аварами. Апсих здебiльше мовчки кивав головою, зголошуючись iз тим, що казав епарх, та iнодi припиняв трапезу i силився збагнути, що каже. Тодi Вiталiан повторював повiдане в дохiдливiшiй формi i, домiгшись розумiння, щедрiше, нiж досi, наливав терхановi вина. "Ти ба, яка личина, - дивувався i насторожувався водночас. - П'є, п'є i не п'янiє". - Чув я, нiби авари, - казав уголос, - теж не єдинi в своїм родi. До них пристали й iншi племена - тарнiахи, кочагири, завендери. - А так, i цi з нами. А ще утигури й кутригури. - Ну, цi, наскiльки я знаю, за Дунаєм. - Все одно з нами. - То скiльки ж у кагана турм? - Не вiдаю. - Алголу? - Також не вiдаю. - Прибув до мене по живнiсть i не вiдаєш, скiльки треба тобi її? - Все одно не даси, то нащо питаєш? - А може, й дам. В усякiм разi, маю намiр пiдказати твоєму кагановi, де i як взяти її. - Каган прислав до тебе. Де ще можна взяти, вiн i без пiдказок знає. "Варвар. Ти ба, як розмовляє. Ну, стривай же. Ви в мене не тiєї ще заспiваєте разом iз каганом своїм". - Чи каган вiдає, що iмператор Юстинiан покинув нас? Апсих застиг на мить. - Як то? - Помер Божественний. Iнший iмператор нинi в ромеїв - Юстин Молодший. Радив би кагановi скористатися цим i явитись перед очi нового василевса. Всi являтимуться i всi чогось проситимуть. Чому б i кагановi аварiв не попросити в iмператора збiльшення щорiчної платнi за службу на обводах, тим паче, що послатись є на що: авари примусили вгомонитися антiв, а бiдують через нестачу з'їжi? Це лiпша з лiпших нагода переглянути укладений з iмператором-небiжчиком ряд. Та й потреби iмперiї у ваших турмах повиннi спонукати iмператора до перегляду. Склавини не перестають сваволити в Iллiрику, пора покласти тому край. Апсих був не по-варварськи уважний i думний. - То осiбна рiч. Каган у тебе питає: що даси, i то негайно, зараз? - Така справдi велика потреба в живностi? - До краю велика. - Ну що ж. Коли так дуже треба, дам кагановi стадо товару в триста голiв. Одначе й скажу: це яко приятельська помiч, i буде вона останньою. Надалi анi в себе, анi в колонiв, анi в курiалiв брати живнiсть не дозволяю. Як жити аварам i з чого жити - хай думає каган i веде про те рiч з iмператором. У нас власнiсть кожного священна, посягати на неї нiкому не дозволено. Апсих i далi лишався уважний i думний. Та недовго. - Де вiзьму товар? - пiдвiвся раптом i вийшов за столу. - Мої люди покажуть. Не став питати, як же буде з аварським сольством до iмператора, без того звав: не Апсих вирiшуватиме, не Апсиховi й знати, як буде. В одному певен: зерно сподiванок на перегляд укладеного ранiш ряду посiяно, зерно повинне дати сходи. Асам де барився. Як тiльки пересвiдчився: авари на якийсь час задовольнилися даниною, взяли її та й погнали на розтерзання турм, - пiшов на приготовлений уже для далекого плавання драмой i подався ним вздовж мiзiйського берега до Босфору. Якщо авари й поспiшать iз сольством, обiгнати його все одно неспроможнi будуть. А так. Якийсь час пiде на роздуми та вагання, якийсь - на раду, визначення сольства та вимог, а ще бiльше пiде його на подолання путi мiж Скiфiєю i Константинополем. Вона не з близьких, ускач весь час не правитимуться, хоча авари iнакше, здається, й не їздять. Дув несильний, одначе доволi свiжий полуночно-схiдний вiтер. Не можна сказати, що попутний, а проте й не супротивний. Вiтрила весь час були напнутi, i напнутi туго. Єдина незручнiсть, коли її можна назвати незручнiстю, - хвилi набiгали збоку й щораз сильнiше били в лiвий борт. Та кормчi знали своє дiло: взяли глибше в море i далi йшли уже, не мiняючи галсу. Драмоii, щоправда, вiдчутно вихитувався, та то вже як водиться, то навiть веселило схильне до плавань у негоду серце епарха Вiталiана. Можливо, iншi й забули в клопотах за своє, кревне, що iм'я це дано йому пс випадково, сам вiн пам'ятає, i добре: по родословнiй належить до роду славного за Анастасiя стратега Вiталiана. Про це нiхто, та й сам вiн не згадує, оскiльки згадувати не вельми безпеч'но: Юстин Перший, прийшовши до влади, Стратив не лише тих, що дали йому на пiдкуп гвардiї i сенату золото, а й стратега Вiталiана, яко впливового серед знатi i дуже можливого претендента на вiзантiйський трон. Пiсля Юстина на трон сiв його небiж Юстинiан, пiсля Юстинiана - знову Юстин. З'являтися на очi й нагадувати своїм iм'ям про того Вiталiана не зовсiм безпечно, започатковане для себе i для Вiзантiї благо може обернутися на зло, та ба, i не з'явитись уже не можна. Одне, це єдина можливiсть i нагода позбутися аварiв i зажити супокiйним життям, друге, прислужитися антам i мати вiд антiв неабиякий доватiй, а трете, являє цим вчинком своїм неабияку вiдданiсть трону i турботу про трон. Чи за це можуть переслiдувати, згадавши, хто був той Вiталiав i хто в цей? Швидше, навпаки, можна удостоїтися похвали, а там i особливої прихильностi з боку iмператора. Йтиметься ж не про щось там, йтиметься про мир iз антами. Та про те, хто в нинi авари для Вiзантiї i як бути а аварами, коли вiдпаде загроза вторгнення задунайських актiв. Константинополь зустрiв звичною для вього метушнею в пристанищi й поза пристанищем. Епарховi в Том не повiрилося навiть, що тут зовсiм недавно поховали iмператора. Анi знаку про те. Однi подiї пристають до берега, iншi вiдходять, там галасують, силячись докликатися когось, там - сперечаючись iз кимось. I нi в кого жодної тiнi смутку на чолi, ознак непоправної втрати у голосi. Немовби казали тим: так було, так i буде, живий про живе думає. Що ж, коли так, про живе думатиме й вiн, Вiталiан. До Августiона знає, як прокласти путь, та й у Августiонi не повинен схибити. Донатiї має, золото теж. А коли так, матиме й содругiв. Не помилився: содруги знайшлися, i доволi швидко. А ось до iмператора не мiг та й не мiг доступитися. Нагадав про свiй клопiт через день пiсля домовленостi - розвели руками, нагадав через три - знову розвели руками. - Хотiв би знати, - не без тривоги вдався до своїх благодiйникiв, - яка тому притичина? Немає iмператора чи не вважає за потрiбне розмовляти зi мною? - Надто багато бажаючих мати розмову з василевсом до того ж людей поважних, доведеться ждати. - Скажiть iмператоровi: я можу ждати, та чи ждатимуть анти? - Ми й це маємо па оцi. Чув велику неприємнiсть вiд того. Томи хай i далекi, вважай, на краю свiту, зате нi перед ким не доводиться гнутися в Томах, там вiн сам собi i над усiма iншими василевс. Може, через те й не став бiльше набридати благодiйникам, сунув до рук одному з найбiльш певних черговий донатiй та й сказав: я там i там, коли iмператор визнав за потрiбне розмовляти зi мною, покличте. . Нїдав так довго, що й терпець не раз уривався, а таки дiждався. I прийшли, i сказали: завтра по обiдi будь в Августiонi, i супроводжували, коли прийшов, до самих дверей, за якими, знав, сидить Юстин Другий. Певнiсть дiла, з яким iшов до василевса, чи домашнiй вишкiл дався взнаки, не розгубився, коли розчинилися дверi, що вели в палату, i не вiдчув у собi змалiння сили. Вiддав, як велить етикет, честь та й став перед всесильним василевсом сумирво спокiйний i врiвноважений. - Сумлiння мужа i достойника в державi вiзантiйськiй повелiло менi, василевсе, стати перед тобою й засвiдчити свою любов i вiдданiсть. - За вiдданiсть хвалю. Зiзнаюсь, радий бачити епарха подунайських Том. Менi сказали, вiн прибув не лише а любовi та шани. - Так, достойний. Щасливий випадок допомiг менi порятувати в морi двох младомладих жiнок. Вони виявилися доньками одного з антських князiв - князя Тиверi, найближчого нашого сусiди. Втiкали вiд аварiв у тиверськi городища на Дунаї, та не впоралися з вiтрилами в штормову нiч. Обставина та, а надто повернення доньок живими й здоровими розчулили антського князя й стали приводом до дружнiх узiв мiж мною i тамтим князем, а вiдтак мiж ромеями i антами. З волi господа-бога помер перед цим привiдця всiх антiв князь Добрит, i тиверський князь є нинi - хай i тимчасово - старшим серед князiв Антiї. Просив мене, аби я вдався до тебе, достойний повелителю, з проханням: прийняти в городi своїм антське сольство й потвердити, коли є на те твоя ласка, чинний мiж Вiзантiєю i антами ряд про ненапад. - А як гадає епарх? Дiло се достойне? - Вельми достойне, василевсе. Анти справдi жадають миру. Авари нанесли їм великого урону i не меншої згуби. - То з ким же ми поновлюватимемо ряд, коли в них помає привiдцi? - Найбiльш достойний цього звання князь Тивсрi. Гадаю, вiн i буде ним. А потiм, Тивер - наиближчий панi су сiда. Матимемо з пою ряд, матимемо його i з усiма антами. Юстин Молодший думно дивився на епарха i вiдмовчувався. - Ми порадимося ще про це, а порадившись, дамо зната епарховi в Томи через нарочитих. - Годилося б вклонитися й пiти, та Вiталiан вiдчув у собi бiльшу, нiж досi, певнiсть i зважився заговорити про обрiв. - Хай простить василевс за недостойну мого сану наполегливiсть, та в ще одне дiло, яке без нього нiхто не вирiшить. - Кажи. - Чи є потреба тримати в Скiфiї аварiв, коли з антами йдеться до видимомо миру? Ще покiйний iмператор мав намiр оселити їх у Другiй Пеонiї. - Вони - небажанi епарховi сусiди? - Гадаю, не тiльки менi, iмперiї також. Не обмежуються тим, що їм щорiчно шлють данину в вiсiмдесят тисяч солiдi беруть гвалтом живнiсть у курiалiв, поселян, клянчать її в епархiв, придунайських фортець. Плем'я це не звикло ростити хлiб, воно схильне брати його в iнших. Поки бере у нашого люду - пiвбiди, а пiде брати в сусiдiв, не в одну сiчу вторгне iмперiю. Чи не годилося б кинути аварiв супроти супостатiв наших, хоча б i супроти склавинiв? Хай вдовольняють там свою жадобу i живляться з того, з чого звикли живитися. За цим разом iмператор не вагався, якого берега триматися йому, видно, встиг розглянутись i вибрати. - Слушна мисль. Коли йтиметься про мiсце аварiв у полуночних землях iмперiї, я зважу на пораду епарха. Вiталiан вклонився вдячно i вийшов iз осяйних палат василевса. IX Баян пiдданим своїм не завжди йняв вiри, те ж, що казали у вiчi чи позаочi чужi, i зовсiм брав пiд сумнiв. До цього звикли вже i заздалегiдь кликали на помiч Небо, аби допомогло їм переконати повелителя. Апсиховi я; не довелося докладати зусиль розуму i серця, освiдомлюючи Ясноликого з тим, що повiдав епарх. Привiдця племенi - хай будуть довгими лiта його - збудився, почувши привезенi я Том вiстi, й одразу ж, не гаючись, вдався до тих, що стояли при входi в намет. - Бега Кандиха до мене. Спiшнiсть та по забарилася передатись усiм, хто виконував волю кагана, а через тих усiх - i беговi Капдиху. Сухий i зiгнутий у дугу (тi, що знають його давно, заприсягтчся можуть: отак i ходить не розгинаючись) Кандих протюлачив до намету i, юркнувши крiзь запинало, укляк перед своїм повелителем. Почав було виголошувати здравигю, не спускаючи з Баяна i пильного, i збентеженого, i поссиному вiрного догляду, та Баян обiрвав його на словi: - Помер вiзантiйський iмператор, Кандиху. Настав час пiти й сказати новому василевсовi: авари, обiцяючись боронити обводи iмперiї, певнi були, їм щедро плататимуть за оролиту на бородищах кров; кровi пролито доста, а щедрот не бачимо. Турми i люд аварський знемагають у бiдностi. Коли iмперiя й надалi хоче мати аварiв за содругiв своїх i вiрних охоронцiв землi, хай платить щолiта не вiсiмдесят, а сто тисяч золотих солiд. Iнакше змушенi будемо брати собi живнiсть силою. Кандих не належав до тих, кому сказане треба повторювати двiчi. Вiн знав, як непросто буде виторгувати в ромеїв зайвi двадцять тисяч солiд, та знав i те, що цього хоче, ба вимагає каган. А хто з аварiв не вiдає: те, що велить зробити тобi вiтець роду твого, належить зробити вдвiчi лiпгпе, швидше i вправнiше, анiж вiн того хоче; те, що повелiває в походi терхан, умри, а вволь його волю у п'ять разiв лiпше i надiйнiше, анiж вiд тебе хотiли; коли ж повелiвав тобi каган, за те передусiм слiд дякувати та й дякувати Небу, що удостоїло його повелiння, а вже потiм з власної шкiри випорснути, а вволити волю повелителя в десять разiв лiпше i певнiше, анiж вiн собi мислив. Тож Кандих скiльки правився в оточеннi достойного каганових сподiванок сольства, стiльки й дошукувався, як йому повестися з новим василевсом Вiзантiї, аби домогтися того, чого хоче повелитель. Думати про чемнiсть iз високотитулованою особою його, випробуваного на сольських перетрактацiях сла i достойного свого роду та племенi асiйця, вчити не варто, тому вiн давно i надiйно навчений, а передбачити вивертнi, що збили б iз толку наймудрiшого, не завадить. Новий iмператор хоч i мало освiдомлений у перетрактацiях, все ж ромей. Та й бiля iмператора завжди знайдуться такi, що їх треба стерегтись та й стерегтись. Вiн i стерiгся. Ходив, чемно нагадував про себе тим, вiд кого залежала зустрiч iз василевсом, i дослухався до розмов, що точилися пiд мiдними воротами Августiона, канючив у придворних побачення i приглядався, вручав їм донатiї i знов приглядався та мотав на ус те, що обiцяли, силився вловити одмiну мiж сказаним i тим, що думали, коли казали. А настав день, коли покликали й велiли правитись iмператора, таки схибив. Сам не вiдає, яка зла сила ккнула його за язик, одначе розмову з василевсом почав i похвальби: авари - найсидьнiшi серед усiх племен ойку"ни; вони давно i надiйно зажили собi слави нездоланних |:м6жуть вийти на прю будь з ким; iмператор Юстин Другiй, певно, вiдає про те, отож, як i попередник його, пам'яатиме: полуночнi обводи iмперiї пiдпертi силою, на яку ожна покластися. Казав i не зводив iз Юстина Другого очей, а вiдтак не завiрявся помiтити: василевсовi не сподобались його речi. Спершу тiльки видивився пiдозрiло, далi й зовсiм почав врибирати недружелюбного вигляду. Довелося миттєво пеIфевтiлюватись i мiняти тон, ба саму рiч: покiйний iмператор, мовляв, не помилився, залучаючи їх на свiй бiк. Колись корожi iмперiї племена - утригури, кутригури та й анти - погромленi обрами й перестали бути силою, що може по грожувати. Одне непокоїть кагана: кровi во славу Вiзантiї jffs скiльки пролито, дуже можливо, що незабаром знову до|їедеться лити її, а винагорода за те мiзерна. Роди аварськi а з ними й турми знемагають вiд нестачi яств, кагановi ледве посильно стримувати їх вiд спроб ходити й брати тотi яства силою i не тiльки в сусiдiв, а й у самих ромеїв. То' му вiн вдається через нього, сла свого, до iмператора з чолобитною: хай iмператор зважить на нестачу яств i збiльшить аварам данину за ревну службу на обводах до ста тисяч солiд. - А хто вам сказав, що ваша служба потрiбна iмперiї? - заговорив нарештi iмператор i тим поклав край аж вадто велемовнiй речi обрина. - Як то? - Кандих скинув догори голову i тим неприродно випнув на виї кадик. - Ми укладали ряд, покiйний iмператор платив нам щолiта вiсiмдесят тисяч золотих солiд... - Тодi платив, як була в цьому потреба. Нинi такої потреби немає. Авари повиннi бути вдячнi iмперiї за те що дозволила їм поселитися на своїй землi й мати жадану для кожного, хто звик жити трудом, а не розбоєм, змогу насолоджуватися супокоєм. Земля у вас е, i земля багата. Трудiться в потi чола свого на тiй землi i матимете яства. Коли ж iмперiя визнає за потрiбне винагороджувати аварiв за ратнi чи якiсь iншi подвиги, хай не вважають ту винагороду податтю. То буде всього лиш дяка, - та, що її має всякий раб за вiрну службу своєму волостелиновi. Вигнута дугою сiiиiiа Капдиха вiдчутно здригнулася i стала схожою на нацiлене для стрибка тiло удава. А проте стрижi не станем. Видно було, Кад-дих всього лиш ошелешений тим, ще почув з ует iмиератера, i. нiяк не прийде до тями. Мовчання ставало нестерпним, i тiльки тодi вже, як Юетвн Другий верухяувея буде, аби недати логофету знак: аудiєнцiю завершено, аварський сод може йти, - опам'ятався i встиг можвти слово-вiдповiдь: - Iмператоре! Ти дав менi i моему племенi достойний урок. Та не поспiшай казати: годi. Слово те каже той, хто каже останнiй. Зваж на сивини мої i послухай розумної ради: ве роби з аварiв-содругiв аварiв-супостатiв. Горе буде тобi i твоєму родовi, коли вчиниш так. Юстин боровся з собою, а все ж гнiв, що бив iз нього водограєм, викааував себе. - Ти погрожуєш, старче? - Нi, всього лиш кажу те, що е, i те, що може бути. Аварх справдi могутнє илем'я. Найбiльше, чого не любдять вони, то це зневагж. Та, що чув я тут подвоiть, а то й потроїть їхню силу. Тож i кажу: одмiни своє слово, доки ве пiзно. Здавалось, не зводив iз добролнкого, в святковому одiяввi iмператора очей, а проте ве помiтив, коли вiй дав знак. Тодi лиш удостовiрився в тiм, ак люди логофета стали веред ним стiною i тим нагадали: пора й честь звати. Знову була довга i втомлива путь. Одначе Кандих менш за все зважав тепер ва те. Страхався i знемагав ва силi вiд iншого: що вчинить каган, коли почув про наслiдки иеретрактацiї? Вхопить кинджал i запустить йому пiд серце, як не одному запускав уже, коли насмiлювалися приходити й ставати перед ним iз лихими вiстями? Чогось iншого вiд того лютого в гнiвi мужа - хай буде милостивим Небо до нього - сподiватися годi. То - без сумнiву, то - напевно. А що ж вдiяти, коли так? Покiрно правитися й ставити себе пiд удар? Де ж його, Кандихiв, розум? Де набутi в сольських дiлах хитрощi, лукавство? Стривай, стривай. А чом би й справдi не злукавити? Чи Баян був там, на аудiєнцiї, чи вiдає, що казав Юстин Другий, а що - Кандих? Та й iнших аварiв не було. Чому справдi не злукавити i не спрямувати гнiв свого повелителя на Юстина? Можуть довiдатися пiзнiше? Хто i як? Аж дух перехопило. Чи то важливо, як буде потiм. Важливо зараз вiдвести вiд себе гнiв. А так, важливо зараз! Тi, що супроводжували Кандиха в путi, помiтили одмiпи в його настрої задовго до зближення iз стiйбищем кагана. Одначе й вони були подивованi тим, що угледiли пiзнiше. Кандих не став дотримуватися звичаю - спинитися перед тим, як зайти до Ясноликого, й попросити джо ней благословення на щасляве завершеная одвiдин, онукета вест" до Баянового намету й закричав не своїм голосом: - • О великий веїне i мудрий привiдцю! Що хочеш, те роби зо мною опiсля, та зараз вислухай гнiв i обиду серця . мого. Вiн справдi був такий, якам його давно не бачили. - Кажи, не зволiкай. Каган, видно, догадувався, що скаже його нарочитий, теж переймався гнiвом. - Покарай iмператора, того шолудивого всаi Вiн зважився осквернити iм'я твоє i тим осквернив усiх яас, аварiв. Сказав: ти не потрiбен iмперiї. Солiди платили аварам тодi, коли треба було громити антiв, утигурiв та кутригурiв. Нинi така потреба вiдвала, мовляв, тож iсолiд не iуде. Анi тих вiсiмдесяти тисяч, що ияатили колись, анiяких iнших. Коли ж iмиерiя й даруватиме тобi щось, то маєш вважати те... - ти чуєш, о мудрий серед мудрих, що вiя дозвояив собi виректиi - то маєш вважати те не ва визначену тобi яко доетойииковi данину, а за милостиню, що її дають всякому р&бввi за вiрну службу своєму господиновi. Пiд Баяном заскрипiло крiсло. Вiй спирався уже "а якого руками, ось-ось, здавалося, схоивться й заволав;"Так i сказав?! Аби того ие сталося або ж, крий Небо, ве сталося чогось ще гiршого, Каидих зiбрався з духом i вдарив себе сухими вступами в не менш сухi груди: - Благаю тебе, Ясноликий! Покарай того шолудивого яса, ту гiєну в личинi iмператора, а з ним i роди його, ромеями iменованi! Лютою карою покарай, iнакше я не змажу жити на свiтi! Лукавий клич його восторжествував-таки: каган знесилiв, поборений власним гнiвом, i хлюпнувся на те мiсце, де сидiв перед появою Кандиха. Хлюпнувся й затих, приплющивши очi. Усi, хто був у наметi, знали: каган думає, вiн зважується на щось велике i значиме, а коли каган думає, муха не повинна заважати йому. Знав те й Кандих, тож як стояв перед цим на колiнах, так i продовжував стояти, нiмуючи та ждучи в нiмотнiй типi i, який вирок жде на нього, опороченого аварського сла. - Залиште мене, - iючув нарештi Капдих i не став анi дивуватися з того, що голос у Баяна якийсь не його, i знiчепо глухий, i зовсiм не всемогутнiй, анi пересвiдчуватись, справдi чув таке чи видалося, - звiвся нечутно i так само нечутно вишмигнув iз намету, "Хвала тобi, о Небо! - молився й торжествував. - Слава й хвала I Довiчно лишаюся вдячний добротi твоїй, яко ж i мислi, що аею винагороджуєш у потрiбну мить. Схиляюсь перед тобою i молюсь тобi, молюсь i уповаю: хай буде лик твiй свiтлий та ясний навiки-вiкiв... О боги! Як можна терпiти страхи такi!" А Баян як сидiв, уклякнувши, так 1 лишався сидiти. Анi слова, анi пiвслова нiкому. Далебi, усе ще силився збагнути почуте i кликав на бесiду то невiдомого йому ромейського iмператора, то люд його, такий галасливий, коли беруть щось у нього. "Стривайте, - похвалявся й сам не вiдав, кому саме: iмператоровi чи його люду, - ви ще не так загаласуєте в мене. Земля горiтиме у вас пiд ногами, небо палатиме вогнем. Захочете розкаятись, та пiзно буде, благатимете пощади, та дарма. Це ви не когось там, це ви кагана аварiв, люд його обкидали багном... О боги, де взяти терпцю, щоб стримати себе i не зiрватися завчасу? Подумати тiльки: йому, не так давно кликаному, сказали: "Ти не потрiбний бiльше. Живи як знаєш i з чого знаєш". Його, повелителя непереможних i он яких численних турм, назвали рабом - тим, що має покiрно ждати милостинi вiд свого волостелина. Нi, їм мав бути особлива кара. А таку кару на гаряче серце не вiдшукаєш. Така має визрiти в супокої, на тверезий розум. То було б найпростiше: вийти зараз перед турми й крикнути так, щоб луна пiшла всiєю землею: " Авари 1 Ромеї i їхнiй iмператор обманули нас. Сказали: "Тодi платили вам данину, коли потрiбнi були у сiчi з антами. Нинi така потреба вiдпала, тож i данини не буде. Iдiть, добувайте собi яства десь iнде". А де є бiльше яств, як не в ромеїв? Iдiть i берiть їх, коли так!" О, того було б досить, щоб земля ця взялася полум'ям, щоб гнiв аварiв утонув у кровi кривдникiв. Та чи буде та утiха достатньою i надiйною? Ромеї е ромеї, у них завжди знайдуться легiони, щоб стати супроти аварiв стiною, щоб обiйти i вдарити у спину. Нi, вiн, Баян, не та безмозгла риба, що йде на першу-лiпшу принаду. Вчинить по-iншому: здобуде спершу для аварiв землю-опору, ту захребетпу твердь, з якої ходитиме та й ходитиме на ромеїв, коли можна - палитиме все, що пiддаватиметься вогпю, витинатиме всiх, хто потрапить пiд руку, братиме все, що можна взяти, потявши волостелинiв городiв i мастностей, коли нi - вiдходитиме в свою землю й почуватиме себе хай i не звитяжцем, одначе й пс повержепим. А така земля с. Доки бег Кандих правився до Константинополя й слухав з уст iмператора образливi рачi, лавгобарди зяеву були в Баяна .й кланялися, як i колись Баяновi: "Прийди i покарай тих рудих псiв - гепiдiв; немає в нас миру з ними й не буде, половина всього, що вiзьмемо в гепiдiв, - твоє". Що йому половина. Коли так складається, вiн пiдкорить самих гепiдiв, сяде в землi гепiдськiй i ходитиме звiдтам на ромеїв. А так. Те, що повiдав Алвоїн i що - Кандих, не просто собi збiг обставин. Того хоче Небо, так має й бути. Знав: тi, що пiшли з намету, лише вдають, що зникли надовго i всi до єдиного. Через те особливо не пiдвищував голос: - Бега Кандиха до мене, - повелiв ввично, хоча й доволi суворо. Вiн об'явився перед каганом за кiлька миттевостей, хоча вони й видалися йому вiчнiстю. Знав-бо: така бистроплин|' на перемiна в намiрах i дiяннях кагана не обiцяє добра. ! А ще й те слiд узяти на карб - виклик був i нежданий, i негаданий. Саме гомонiв, потiшений прихильнiстю Неба, з жоною, клопотався численними дiтьми: як вони мали себе без нього, чи порали товар, чи були достойнi вiтця свого, добре знаного i чтимого в каганатi. Був не просто вдоволений тим, що чув з уст жони, якийсь вознесений духом, i маєш: прийшли й сказали: "Iди, знов кличе". Так спорожнiв, мабуть, очима, так одбiлився в лицях, зачувши те велiння, що жона теж одбiлилася й уклякла, вражена. - Що з тобою, Кандиху? - таки перша прийшла до тями. - На тебе жде там Обида? Ти потрапив у немилiсть... - Облиш! - обiрвав її на словi. - Не накликай того, що й без тебе може стати неминучим. Воздав, що належало воздати в поспiху, Небовi й подався услiд за тими, що кликали. Перед кагановим наметом теж зупинився й звернувся помислами-благаннями до Неба. Лиш по тому пiрнув у отвiр, що вiдкрили перед ним, мовби самогубець у вир морський. - О великий i мудрий привiдцю люду нашого! - бив перед каганом поклони, а тим часом доглядався, милiсть чи гнiв налає в Баяиових очах. - 3 усiх царiв, королiв та iмператорiв тiльки ти один здатний в змиг ока охопити мислiю свiт i визначитися в свiтi. Бачу, обрав уже путь праведного иiiiiу, знасiїї, як узяти гору над кривдниками аварiв. - Вiбира1ся в путi., - не стан дослухатися до його речницi кагаи. - Поїдиш до короля лангобардiв Ллвоїна й скажеш йому: я пристаю на його клич, такий, що й зараз пiдняв би турми свої й кинув супроти супостатiв його - гевiдiв. Та в завада, що не дозволить зробити те: кожен iз воїнiв моїх мас узяти щось у похiд - для себе i для комоней, має залишити якiсь яства й родовi своєму. А взяти, як i залишити, немає чого. Коли Алвоїн може прислати нам десятину кожної з тварей, ще е в лангобардiв, а ще сто хур збiжжя для комоней, стiльки ж - для люду аварського, одразу й рушимо в похiд. А вже як рушимо, в звитязi над гепiдами хай не сумнiвається. Купно з лангобардами мв заволодiємо ними в змиг ока. - Слухаю, повелителю! - Не тiльки слухай, а i ими, - пристально подивився ви свого нарочитого Баян. - Бо вдруге не прощу нетямковитостi в дiлах сольських. Чуєш? - Чую i повинуюсь! За цим разом iз шкiри випорсну, а повернуся до тебе з хурами i товаром. - Про наш розбрат з iмператором Алвоїну нi слова. Бiдкайся нестачею, нарiкай на пагубу, що мали в походах, ото i все. З помiччю їм теж не набивайся аж надто. Кажи, таємно вiд iмператора робимо це i тiльки тому, що не вистачає яств. Коли вони, лангобарди, пришлють товар та жури зi збiжжям, i надалi матимуть нас, аварiв, за соузникiв своїх у виправах ратних. - О Небо! - Кандих пiднiс д'горi благальнi руки, закотив пiд лоба очi. - Якi ми, авари, вдячнi тобi, що ти послало нам, своїм обранцям, такого повелителя! Як жили б i що мали б, коли б не його свiтлий iз свiтлих розум. Подумати тiльки... - Думатимеш у путi, - не став слухати свого велеречивого сла Баян, - i молитимешся Небу при нагодi. А зараз iди. Час не жде, гнiв же наш - тим паче. Першi сiм дiб Баян не ждав вiстей вiд сольства свого. Знав: до лангобардiв, як i вiд лангобардiв, правитись та й цравитись. Та й у лангобардiв всяке могло статися. Йде сiча з гепiдами, король перебуває, напевно, там, де його вої. А до такого короля непросто доступитися. Одначе, коли минула й друга седмиця, а з лангобардiв анi сольства, анi хур, iючав бентежитись. Такий, що послав би й нових нарочитих, хай би довiдались, може, тi, що з Канд