ихом, в путi уже, може, правляться разом iз хурами, товаром i тому зволiкають. Шкуру спустить iз того складеного вдвоє Кандиха, коли додумався до такого. Невже не тямить, що каган жде? Он скiльки воїв узяв iз собою, через кожнi два-три днi можна слати гiнця - i не позначиться. "Нi, вiн таки дограється в мене", - пообiцяв Баян, i хто знає, чи не заприсягнув би за сим разом: Кандиховi лишилося жити рiвно стiльки, скiльки йому, повелителю аварiв, мучитись без вiстей вiд сольства, коли б не вiдхилилася тiєї митi запона i не розбила уже зiзрiлий намiр. - О Ясноликий 1 - тицьнувся йому до нiг хтось iз терханiв. - До тебе сольство вiд короля франкiв Сигеберта. Приймеш чи повелиш сказати, хай iдуть туди, звiдки прийшли? Сольство? Вiд короля франкiв, того, що он як розширив обводи своєї землi, є, по сутi, другим iмператором по сусiдству з ромеями? Що привело його до аварiв? Боїться, не втримає того, що замав, чи хоче скористатися силою аварiв i замати ще бiльше? Тюрiнгiя, Бургундiя, Прованс скорилися йому, визвали силу i владу його над собою й бавари, сакси, деякi з слов'янських племен. Невже й справдi захотiв бiльше, анiж має? Коли так, не розминутися йому з Вiзантiєю. - Клич, i негайно. Франки не були такi улесливi, якими звик бачити асiйпiв, трималися гiдно, одначе чемно. Одважили стриманого иоклояа й уклякли там, де стояли. Змовились, видно: говоритиме той, що найближче до кагана. I вiн заговорив. Передавав уклiн йому, славному в свiтi кагановi, вiд корояя франкiв Сигеберта, вiд привiдцiв iнших родiв i племен що стали пiд iнсигиiї Сигеберта, - бургундiв, провансян, гюрiнгцiв, баварiв i саксiв, передав уклiн жонам його вiд королеви ( завважив, це чи не вперше згадали й про жон), славив плем'я аварiв яко таке, що нi перед ким не хилить голови, i тому не лише далеко знане, а й належно чтиме, не забув нагадати, що король франкiв особливо прихильний до таких i тому прислав їх, слiв своїх, аби засвiдчити кагановi свою повагу i ввiйти у добрi стосунки з аварами. Сол говорив через тлумача. Це уповiльнювало бесiду, зате давало Баяновi можливiсть добре осмислити те, що казалося, й стати на якiйсь думцi. А оскiльки мова зайшла про добрi стосунки, то й думати не було чого. - Ми теж багато чули про короля франкiв, як i про самих франкiв, - заговорив, коли настала його черга. - Живемо-бо па теренi Вiзантiї, а Вiзантiя не глуха до того, що дiється за Дунаєм, на полуночпо-захiдних обводах її землi. Вона, як вiдає, напевно, сол, не байдужа до земель iталiйських, а тим паче до слов'янських, передусiм тих, котрi сусiдять iз землями короля франкiв. Не сказав: якi частково належать франкам i до яких, як i Вiзантiя, не байдужi франки. Зате коли сол знову взяв слово i виговорився, не став церемонитися, вiдверто, без всяких хитрому дростей запитав: чого хоче король вiд аварiв? Почувши те i не зiбравшись до ладу з думками, сол помiтно захвилювався, став блудити очима. - Вiн прислав мене спитати, - на вiдвертiсть вiдповiв вiдвертiстю, - чи не пристав би каган до спiльного походу з франками? - Супроти кого? - Супроти готiв. Сол не сказав яких, одначе й того, що сказав, було доста: остготи поверженi ромеями, вестготи (принаймi тi, що мали житла в Галлiї) - франками. Отож лишаються герули i гепiди. А може, сказане слiд розумiти й так: франки хочуть пiти на землi, що були донедавна остготськими, а вiднедавна стали пiдвладними Вiзжвтiї? Дуже можливо. Сол франкського короля щось приховує, по очах бачить: нещирий є. Що ж, коли так, Баян теж не буде наполегливим: пiдуть супроти iмперiї i її володiнь в Iталiї - охоче пiдтримає нових св.оїх соузникiв, нацiляться на гепiдiв - вiн буде там ранiш за франкiв. - I що матимуть авари з того походу? - Про те каган домовиться безпосередньо з королем. Нинi король хотiв би лише знати, чи пристануть авари до походу? Он як! Без обiцянок хоче заручитися згодою. За кого ж вiн мав його. Баяна? I як повестися з таким? Сказати: спершу давайте обiцянку, потiм дамо згоду? Бути ще вiдвертiшим, коли так: хай король дасть аварам землю, тодi й авари заприсягнуть на вiрнiсть? Резон у такiй вiдвертостi є. Хто пiде походом супроти iмператора, живучи на землi iмператора? Хай би король давав землю, звiдтам Баян знайшов би спосiб поквитатися з iмператором. Ось тiльки чи не вийде з цього короля такий же лжеобiцяльник, як iз iмператорiв Вiзантiї? Усi сильнi - лживi. Кличуть i обiцяють, доки ждуть вигоди. Не стане вигоди - зречуться. Баян силився приховати вiд слiв своїх правдивi помисли, та, мабуть, i зусилля не допомогли: коли заговорив, голос виказав їх, i доволi вiдверто. - Скажiть королю, я перейду на його бiк i щораз ставатиму йому в помiч, та за однiєї умови: коли вiн дасть моєму людовi землю. Жити в обводах однiєї землi й прислужуватись iншiй по випадає. Помовчав i вже потiм додав: - Ще одне. Якщо король пристав на це, хай шле ава|рам яства на перехiд: двi тисячi голiв товару, сто хур абiж жя для комоней i сто - для воїв i люду аварського. Путь Ц ов яка тривала, а люд наш знемiгся на яствах. Та й там на нових землях, треба буде споживати щось, доки добу-^ Iдемо собi живнiсть. Людей своїх за речницею короля, як i Fee товаром та збiжжям, посилаю разом iз вами. Слам нiчого не залишалося, як вiдкланятись. Х Драмой, на якому, крiм мореходiв та кiлькох чоловiк тор"ового люду, перебував i епарх Вiталiан, вийшов з пристаища на веслах, а вже у морi пiдняв вiтрила й пiшов, гнааий помiрним цiєї пори левантом, до скiфських берегiв. Спершу нерiвно й не вельми вiдчутно, далi веселiше й верселiше. Бо виходив у вiдкрите море, а воно - колиска для рвiтру, там вiн завжди гуляє привiльнiше. Вiд того привiльне було й на серцi в епарха Том. А ще I привiльнiше, далебi, вiд тих вiстей, що везе до антської Ти| верi, в угоду i на радiсть князю Волоту, що возсiдав в го? .родi Чернi над Данастром. Ще б пак, сталося те, чого й спо; дiватися годi було: немає вже аварiв у придунайськiй Скiфiї, здимiли авари з Придунав'я, а вiдтак i а його, епархових, очей, пiшли геть далi й вiд земель антських. Чи то ж р де втiха для обох, чи не резон сказати, стрiвшись: свiтлий день настав! А хто посприяв тому? Чия мудрiсть стала вище iмператорського вiнця, вознеслася над всiм Августiоном i восторжествувала в Августiонi, коли замислились: бути чи не бути аварам раттю в iмперiї? Таке трапляється раз на вiку, i хай як собi хоче князь Волог, а мусить, як i ранiш, бути щедрим на донатiї, воздати йому, своєму содруговi в скiфських Томах, належно. Не кровiєю ж бо платитиме за звитягу i не спустошенням - всього лиш хутром i солiдами. А ще ж i про поновлення ряду на мир мiж антами ^; та ромеями домовлено. Чи такi послуги - жарти? Чи вони не вартi того, на що сподiвається? Весело i втiшно епарховi у вiдкритому морi, пiд туго напнутими вiтрилами. Певен був, його нiхто не випередить, навiть поголос, що не поступається вiтровi, ширячись мiж людом, не годен пересягнути через Дунай i добутися до Черна швидше за нього. А проте схибив на певностi своїй: першим у стольнiм городi на Тиверi iз тими ж, що й у Вiталiана, вiстями об'явився хан кутригурiв Коврат. Коли Волота освiдомили про те, вiя не йияв вiри, в усякiм разi, був вельми подивований, хоча й сказав челяднику: - Клич до гридницi. Я зараз буду. Коврат приємно вразив його i не тiльки величчю- та доброликiстю. Був аж надто чемний i прихильний, коли освiдчувався, здавалось, свiтився нею, людською добротою. - Княже, - сказав, коли сiли за стiл та стали пригощатися яствами. - Я i мої кметi прибули, аби порозумiтися з тобою, а через тебе i з усiм людом тиверським. Певнi е: ви маєте нас за лиходiйне плем'я, схильне до татьби i урону, головництва та насилля. На те було достатньо резонiв. Не ви - ми йшли на вас ратною силою, порушили мир i благодать у землi. I все ж хотiли б запевнити: не є такими, за яких маєте нас. Кажу так не лише через те, що немає вже хана, котрий вiв кутригурiв на тиверцiв. Кажу тому, що вiя не з власної волi вiв - iз примусу. Князь, певно, знає вже: ромеї зле помоталися нам за похiд у їхнi землi - наслали спершу утигурiв, потiм обрiв i зробили иас ие тiльки •убогими до краю, а й пiдневiльними. Та вевоая 6 змусила iти туди, куди велiли обри. - Хан хоче сказати, що вiднинi ие є пiдневiльний їм? - Не зовсiм, а все ж так. Обри пiшли iз Скiфiї, ми ж, як бачиш, не подалися за ними, лишилися. Коли обри пiшли надовго, гадаю, так i зостанемося самi по собi, незалежними вiд них. Важко було стриматися, аби не виказати радостi, i все ж князь Волот старався не явити себе потiшеним, принаймнi аж надто. - Коли i куди пiшли? - Знялися, княже, всiма родами своїми й подалися на клич лангобардiв, неволити гепiдiв нiбито. Є достеменнi гадки: там i сядуть уже. Лiпшого й сподiватися годi. Коли се правда, звичайно. О, коли б се було правдою! - За одне в?ке, що привiз сi вiстi, спаси бiг тебе, хане. Буду вiдвертий: то неприємнi сусiди. I не лише для нас. - Правду кажеш: для нас також. Я коли почув, що йдуть, а згодом i вдостовiрився, передусiм сказав собi: подамся до Тиверi i освiдчусь тиверському князевi. Хай знає: кутригури анi тепер, апi будь-коли не посягатимуть па його землю. - Хотiлося б вiрити. - Аби повiрив, бiльше скажу: вiднинi Днiстер до самого моря вiльний для Тивсрi. Хоче люд її ловити рибу - хай ивить, хоче юргуваїи - хай, торгує, кутригури цс става'шуть йому на завадi. - А нашi пристанища в Тiрi i на Дунаї, а земля Тнверка? Вони залишатимуться за кутригурами? - Аби не було чвар, Тiра яки ирисiанище для рибалок мореплавцiв як була, так i залишиться вашою. А всiм шим поступитись не можу. - Отже, боїшся все-таки, що повернуться обри i спитагь, нащо вiддав нам узяте на меч i сулипю? - Не приховуватиму вiд князя: i це є. Та найбiльше гримує iнше: мене не зрозумiють роди, коли поступлюся им, що взяте такою дорогою цiною. .Пильно дивився тиверський князь на кутригурина. Пиль" i довго. Такий справдi зацiкавлений вiн у мирi з антами Я всього лиш прикидається мирною вiвцею? Нiби ж не Коже, щоб лукавив: дозволяє лиш те, що може дозволити. о ж теж треба розумiти. Одне, придунайськi випаси кутурам он як потрiбнi, а друге, обри справдi ще можуть врнутися й запитати їх, нащо вiддали антам те, що є iiльною здобиччю. А спокуса вiльно ходити до моря - неIмала спокуса. I взагалi, чи не лiпше буде для Тиверi, коли [мiж нею i ромеями стоятимуть i не страшнi своєю силою, | i вiдособленi вiд обрiв кутригури? - Хан всього лиш обiцяє нам вольготне плавання до моря чи може заприсягтися в тiм богами своїми? . - Можу, княже. - I що на Тивер анi з власної волi, анi з принуки не пiдеш бiльше, теж заприсягнеш? - Що з власної волi не пiду, в тiм заприсягну, а що з Принуки, в тiм присягати не можу. I знову Волот пильно та довго дивився на хана. - Що ж, i за те дяка. Бачу, не лукавиш зi мною. Коли так, складаймо ряд та й пiдемо до капищ. Обiцяючи дотримуватись укладеного ряду, Волот заприсягав Перуном; хан же пiднiс над собою меча й звернувся до Неба. "Даю роту, - сказав, - тодi не буде миру та злагоди мiж людом моїм i людом Тиверi, уличiв, всiх антiв, коли камiнь стане плавати, а хмiль тонути". Усе те пе могло не тiшити обох, а втiшеним що лишається робити? Пiшли i сiли за столи, пили хмiльне, вдовольнялися стравою й бесiдували, знов пили i знов бесiдували, та сподiвалися па лiпше, та вiрили: вiднинi буде так. То чому б i пе бути? Iз степу лихої загрози нема, ромеї немовби вгомонилися, ось уже впродовж двадцяти п'яти лiт не йдуть за Дунай i ыс плюндрують землю за Дунаем; i обргi здимiли, пiшли на iншi обводи, iншим не даватимуть супокою. Хвала богам, здається, до тривалого миру йдеться, а вiдтак i до благодатi. На нiч Ковраг залишився у Чернi - засидiлися допiзна, куди мiг правитись? А вдосвiта зiбрався й поїхав, не турбуючи i не прощаючись iз князем. Хоча й була така угода мiж ними, Волоту непевним i не вельми приємним видалося все те. У слов'ян iз гостем не розлучаються подiбним робом. Слов'яни проводжають гостей по учтi. Тож, прокинувшись, вiдчув себе чи то винним, чи то непевним, що вчорашня втiха надiйна. З тої непевностi не вiдав, куди податися, й спрямував стопи свої до жони та дiтей. Не раз пересвiдчувавсь уже, тож i зараз вiрив: там розвiє сумнiви, а розвiявши, скаже: "Прогонiть осмуту з лик своїх, знайте, для всiх нас свiтлий день настав: обрiв немає за Дунаєм, кутригури приходили з повинною й уклали вже ряд на мир i злагоду". Чи вони, кревнi його, не живуть тим, що й вiн? Чи не потiшаться такою новиною? Пробi, Миловида перша заяснiє видом i скаже своє звичне: йой! Милана, Злата нащо сумовитi та зболенi є по смертi мужiв, а й тi збудяться, най не так, як iншi, все ж вiдчують себе втiшеними. Доки йшов у той кiнець, де мала бути зараз Миловида, встиг угомонити себе й перейнятися мислю про свiтлий день. А зблизився з клiттю-келiєю, в якiй жона мала поличчя свого християнського бога й молилася ранньої (як i вечiрньої) пори, змушений був збавити ходу, а далi й зовсiм уклякнути: з-за дверей чувся не лише Миловидий, чулися й iншi голоси. "I Злата з Миланою там? А це ж з якої речi?!" Досi вiн не дозволяв собi переступати порiг Христового обиталища в своїм теремi. То було утаємничене мiсце жони його, келiя-храм, де вона розмовляла з увiруваним колись богом i сповiдалася своєму боговi. Пристати до її вiри не мiг та, здається, й не прагнув, одначе й жонi не насмiлювався перечити. I не тiльки тому, що пояснювала свою забаганку аж надто дивно i переконливо: "Се в нього, Iсуса Христа, - сказала, - попросила я заступництва в той день i в той час, коли ти мав тягти жереб, се вiн озвався на моє ревне благання i врятував тебе вiд мученицької смертi", - не перечив ще й тому, що надто молився на свою Миловиду, аби насмiлитися й стати їй бодай у чомусь на завадi. Нинi ж, зачувши, що й доньки там, у храмi-келiї, забув, куди вривається й на що посягає. Смикнув на себе не зовсiм причиненi дверi й укляк, до ретти спантеличений i вражений тим, що побачив: i жона, i обидвi доньки стояли перед ликом Христа на колiнах i били поклони. Певно, надовго втратив дар речi - жона перша опам'яталася й пiшла до нього. - Щось сталося, муже мiй? Я потрiбна тобi? - Вийди, поговорити треба. Не хотiв, аби розмову їхню чули доньки, i вiдiйшов далi вiд дверей. Зрештою надумався й попростував до сусiдньої клiтi. - Що все це має означати, Миловиде? - круто обернув,ся до жони, коли причинила за собою дверi. - Я тобi доIаволив вiрити боговi ромеїв i молитись на бога ромеїв. ||Нащо дiтей моїх вводиш у той блуд? Далебi, наготувалася до розмови, доки йшла слiдом, - ула на диво сумирна i довiрлива, хiба що присоромлена е в мiру. - То не ромейський бог, Волоте, то бог знедолених. ^оли збагнеш се, гадаю, втямиш i все iнше: не я вводжу рiтей твоїх у вiру Христову - безлiття вводить. Доньки твої i|у великiй скорботi по убiєнних на бородищах мужах своїх. |,Як можемо вiдмовити їм шукати розраду там, де хочуть |.днайти її? Аж пересмикнула його та тиха й сердечна рiч, як i потяд її, такий по-дитинному невинний i довiрливий. - Та збагни ти! - вибухнув гнiвом. - Вони - дiти своi роду-племенi, їм треба буде жити серед нього. Як житить, вiдступившись вiд вiри отцiв i дiдiв? Се ти могла доолити собi таке i почувати себе супокiйною за моєю спию. їм не простять вiдступництва! Скажуть, вашу матiр внесено в жертву богам, а ви... Якась зла сила шарпнула князя за серце, вдарила пiд оги й повалила, як е, на долiвку. Останнє, що вгледiв i Цвтямив, великi Миловидинi очi, нiмий перестрах у очах та ' - i виду, такому безневинному i такому жалiсному тiєї втi. XI Останнi кiлька лiт старiйшини не зважувалися йти до i?наї й турбувати її клопотами Дулiбської землi. Знали11: князiвнi не до того. Он яке безлiття обсiло Добритову вро. Тiльки-но послюбилася та згуляла воседля i вже вдовiла. Не встигла оплакати мужа, як змушена була "Закувати вiтця. Затим младомладою матiр'ю стала. I матiр'ю, i вдовою, i сиротою водночас. Хто посмiв стукатись до такої турбувати таку? "Най бавить сина, - казали, - та баїть рани, завданi лихою долею. З усiм iншим якось буде". I правду казали. Нiчого не сталося за сi лiта анi з людом, анi з землею. Як жили за князя, так i по князевi живуть. Щоправда, недовго перебували в сiй певностi та супокої. Десь згодом занепокоїлися старiйшини. I на ради збиралися частiше, i радилися довше. Коли ж сталося так, що й збираючись нiчого не врадили, зважилися й послали нарочитих до Данаї. - Люд дулiбський, - сказали вклонившись, - здоровить тебе, доню, з сином, нащадком роду Добрнтового. - Спаси бiг. - А ще велiв вiн нам стати перед тобою й запитати: чи зголошуєшся ти, єдина спадкоємиця в родi Добритовiм, сiсти на стiл вiтпя свого й правити нами, доки стане повнолiтнiм син твiй. Земля не може бути без привiдцi, доню. Коди чуєш у собi силу i певнiсть, сiдай i пряв нами, коли нi, вiче обере когось iншого. . - Нiби ви ие правите в родах своїх? Єсть-бо вiче, покликане вирiшувати дiла общиннi, а повиннiсть за супокiй всеї землi покладено на князя Тиверi. - На привiдцю Тиверi покладено вiдповiдати за супокiй землi на урочний час. По тому буде всетроянське вiче, покликане визначити, на кого з каязiв ляже ця повиннiсть. Дулiби волiють, щоб вона випала таїш на їхнього Князя. Данаю обдало приском. Он воно що?1 Старiйшини просять її сiсти на отнiй стiл, а тим часом натякають: коли сядеш ти, не дулiбським князям бути чiльними в землi Трояновiй. Ано, хто ж призначить на те жону. - То, може, най зараз уже править дулiбами хтось iз воєвод дулiбських? - Хто? Завагалася, одначе ненадовго. - Дайте час помислити. Вже потiм, помисливши, покличу i скажу. Старiйшини вклонилися й пiшли. А Даная кинулася притьмом до дверей i повелiла нянi-наставницi зайти до неї. - Чули, що казали? - Як же могла чути, коли не була там, де казалося? Тлумачила їй i тремтiла вся, казала, коли не сяде зараз иа отнiй стiл, то нiхто з роду Добритовото уже й не сяде на нього, i запевняла няню: то тiльки для годиться нигають, насправдi не хочуть, аби сiдала. Що ж їй робити, коли так? Зректися та й но -всьому? А що скаже їй син, коли виросте? Домагатися отнього столу? А коли вiзьмуть i приколять поночi: i її, i сина? Зачинилися в ложницi i шепталися, шептались i йойкали мало не до полудня, а в полудень наставниця Данаїна залишила-таки терем i знайшла мiсце та привiд здибатися з кревним братом Мезамiра Келагастом. - Ти що собi думаєш? - напустилася, - Чи тобi сумлiння твоє, повиннiсть зрештою нiчо не кажуть? - А що мають казати? - весело одповiв той. - Як то що? Як то що?! Даная он якого сина народила твоєму братовi, а ти не зайдеш, не поцiкавишся навiть що та як. - На те в Мезамiра є мати i є сестри зрештою. - Умм... Мати... сестри. А ти? Чи мати з сестрами годгиi втiшити младомладу вдову у її смутку, висушити такi Iчастi сльози? Покон роду нашого саме тобi велить прийти I до Данаї i стати їй утiхою замiсть Мезамiра, покласти край Р'беалiттям тiєї младомладої жони, як i безлiттю її сива. i Кедагаст видовжив з дива лик свiй, та одразу ж i оскалився. - Се що ж собi старе басиха надумала? Хоче, щоб я послюбився з Данаєю?- Ти сам зажадаєш слюбу, коли прийдеш та угледиш [яка є нвнi Даная. Сказала й пiшла собi, спираючись на костур. Мовби урезонювала тим: "Подумай, отроче. Я, щоб знав, дiло кажу i рЯiло не яке-небудь". Воно й правда, пощо їй здибуватись рiуао i натякати. Не iнакше як мала з Данаєю бесiду або J врягледiлася до розквiтлої по родах Дапаї й стала на маслi: така не може лишатися без мужа-охорони. Тiнь зарощiв i хотi не мине її, коли залишиться сама. А з тою | тiнню прийде й безлiття. Ано, то вже як водиться. Де неЕнає мужа-оборони, там пнеться через порiг i обсiдає жону Обида. Одначе чому наставниця саме до нього прийшла i не так заговорила? Всього лиш пригадала, що є такий поои: коли овдовiє младомлада жона, на мiсце усопшого чи 'гиблого мужа її має прийти його непослюблений брат i яти тоту жону пiд своє накриття, чи такою є воля самої иаї? I стояв бiля свого Гриваня, там, де затримала його ДанаїА наставниця, думав, i сiв на Гриваня та рушив - знову умав. Вiдверто кажучи, йому не до слюбу зараз - не нася ще в отроцтвi i не натiшився привiллям, що його дає отроцтво. Та коли про слюб iз Данаєю заговорила сама Даная, то чом i не пiти до неї та не приглянутись, яка є нинi. "Нiби ти не був i не бачив", - нагадує стороннiй голос. "Бачити бачив, - борониться Келагаст, - та он як давно, тодi ще, як проводжала в останню путь та прощалась iз Мезамiром. Чи в траурi могла затьмити лiпотою? Та й менi до її лiпоти хiба було?" . "Лiпоту нiщо не зугарне затьмити, - знову той голос. - Лiпота завжди являє себе лiпотою". "А от i нi. Одна вона тодi, коли прибита печаллю-осмутою, i зовсiм iнша, коли на серцi свiтлий день". "Який же вiн може бути свiтлий у Данаї-вдови?" "У Данаї-вдови, може, й не свiтлий, а в Данаї-матерi? Та ще в тої, що виколисала в собi мисль: у Мезамiра є брат, вiн не повинен лишити її з дитям малим напризволяще. Така мисль завжди уподiбнюється свiтлiй сподiванцi, а де свiтла сподiванка, там i воскресiння. Чи жадаючим багато треба, аби пiднестися духом i обернути нiч у день? Здавалось, i не хотiв думати про те, що посiяла в ньому словом-загадкою наставниця, а засiв її не давав супокою весь день, не дав i тодi, як надiйшла нiч. Лежав горiлиць - думав про Данаю, перевертався ниць - знову думав, ба навiть чув у собi якусь тоскну потребу пiти, поглянути на неї, утвердитись, чи то ж справдi така, як її малює стара. Далебi, й не заснув би тiєї ночi, коли б не став-таки на думцi: чом i не пiти та не поглянути на Данаю, коли того хоче сама Даная? Вiн не належав до тих, що чують у собi сум'яття, зважуючись на неузвичаене чи й соромiцьке дiло. Ото лишень i вагань було: слухатись чи не слухатися наставницi, iти чи не йти до Данаї. Коли надумав: пiду, не став дошукуватися вагомої причини, вихопився на Гриваня й подався до теремка, що його обсiдала у Волинi спадкоємиця княжого столу. А все ж, як прибув до Данаї та спинився перед Данаєю, не мiг не пiддатися пiдспуднiй силi сум'яття: жона та справдi постала перед ним такою, якої не видiв досi та й не сподiвався видiти. Худе та довге колись дiвча, ото тiльки й звабне тим, що мало лiпше, нiж у iнших, вбрання та ще великi синi очi, довгi й пушистi коси, котрi оповивали всю її, надто на iгрищах, - видавалося тепер дивом, спроможним не лише вразити, а й позбавити тями. Гаптована шовком тунiка з барвистої заморської паволоки щiльно лежала на в мiру розповнiлому й вiд того до ослiпу витонченому станi, а по-молодечому веселi i задерикуватi колись очi, навпаки, свiтили лагiдною тишею, вид її, -трiшки зболений, вiшки зачудований, був i лiпим та милим, i якимсь знiжев-просвiтленим, нiби опромiненим зсередини. - . Кликала, Данає? - завважив нарештi, що мовчить Iдовго, i похопився з словом, а вже як виголосив йото, iагнув: сказав не те, що слiд, - Даная iз зболено-зачудовам стала раптом сполохано-знiченою. Тиха замрiя в очах iiнилася iскорками ляку, ба навiть справжнього перепукення, а блiдий i знiжений вид її покрився свiдком жiочої цноти - червiнню. - Хотiла порадитись, Келагасте, - мовила через силу, вясе, що не одразу зборола в собi тоту нiяковiсть. - Муi на дулiбах он скiльки, а звiритись не кожному i тим iе не з усiм можу. розглянулась i вже тодi запросила пройти до сусiдньої тi, сiсти на достойне високого гостя мiсце. - Були у мене старiйшини родiв, - силилася затьмити i ще непоборену нiяковiсть словом. - Сказали, надходить t вiча, на якому йтиметься про старшого серед князiв у їдi Трояновiй. А в нас i на Дулiбах немає його. Радять, ) самiй сiдати на отнiй стiл, бути княгинею, або вказати I^огось iз воєвод. Думала-гадала i нi на що не зважилась. tin лячно, воєводам немає вiри. Єдиний, на кого можу сластися, се ти, Келагасте. Скажи... - Вона подумала гь-другу, не зводячи з дiвера аж надто пильного позирку К своїх, а вже потiм повiдала те, що надумала: - Скати мiг би бути ним, моїм повiреним серед воїв? - Себто привiдцею дружини? - Ано. "0н якi " - спiшила потiшитись мисль, а вже за мислю це. Привiдцею дружини завжди був князь. Не завжди. З волi князя мiг бути хтось i з воєвод. ти i був би ним з моєї волi. Бачив: Даная жде - не дiждеться його згоди. Таки iавдi тiльки йому вiрить чи натякає - будеш привiдцею жини, то куди подiнешся, станеш i мужем? - Коли ти, жона, береш на себе таку повиннiсть, то Buy не взяти її менi? Одначе... - Що одначе? - не втрималась i поспiшила перепитати. - Воєвода з мене надто младомладий. Чи Даная не вiв старшi i достойнiшi бути привiдцями в дружинi. - Старшi не будуть уже молодими, а достойнiсть, гадаю, де з часом, тим паче, що ти являв уже , i не раз. - Винагородив її неприхована вдячним зором i усмiхнувся - А ворохобнi серед чiльних мужiв через цi твої гадки не буде? - Коли станеш поруч зi мною i станеш з вiрою та правдою в серцi - .не буде, - сказала й простягла свою пещенонiжну, мовби в набiлi купану, руку. Простягла й поклала на його десницю. - Ти - брат мого мужа Мезамiра, се раз, а друге, є сином славного в родах наших Iдарича. Хто посмiє ворохобитися, коли станемо при столi вiтця мого в парi? Казала щось i далi, та Келагаст не дослухався до тих казань. Чув: вiд того її доторку возбуяла у тiлi кров, зродилось i стало всевладним бажання припасти устами до Данаїної руки й сказати тим Данаї: як хочеш, так i чини, я вже не пiду вiд тебе. Ладен був переступити через всi перестороги й стати ва ту звабну стезю, ба цiлився уже переступити, та в останню мить всевладнiсть бажання змалiла раптом i змусила бути дорослiшим та помiркованiшим. Звiвся й став перед Данаєю на весь свiй, гiдний роду Iдарича i справжнього анта, зрiст. - Коли так волiє Даная, най буде, як волiє: стаю пiд її руку й беру на себе всi її повинностi. Княжна теж пiдвелася й стала перед Келагастом достойною доньки антiв: i висока була, i ставна, i до лиха красна. - З вiрою та правдою? - Ано. Чи Даная не вiдає: якщо вже обiцяє Келагаст, то обiцяє твердо. Як i перед сим свiтила на нього опромiненим зсередини i, може, саме тому до безуму звабним видом. Лишень бiльше снаги було зараз на ньому та ще рiшучостi. Прйсяйбiг, має намiр сказати щось, а то й вчинити таке, чому й сама не годна повiрити, та не стає одваги переступити через саму себе. - Може, Келагаст хоче глянути на небожа? - А то ж як. Чи годен пiти iз сего теремка, не побачивши i не привiтавшись iз тим, хто продовжить рiд брата мого? - То ходiм, покажу. Йшла попереду й манила за собою звабами, брала дитя до рук - i ще знаднiш манила. Бо не лише вид, очi її, такi теплi i такi осяйнi, - вся вона променилася, осмiхаючись, та хвалячись сипом своїм, та тiшачись з того, що має його. - Як найменувала пебожа, Данає? - Iм'ям вiтця його - Мезамiром, - не сказала - виспiвала тi кiлька слiв. Стояв i милувався нею, її турботами, и тодi вже, як передала малого Мезамiра нянi та стала перед ним, нацiлена казати щось, не захотiв слухати, пiднiс до уст її десницю й поцiлував пiдкреслено вдячним цiлунком. Коли виходив, нагледiв Данаїну наставницю й поспiшив вiдшукати привiд вiдiйти з нею осторонь. - Бабця може принести менi якусь там тасьму? - звернувся до неї тодi вже, як спинивсь бiля Гривадя. - Нелад тут, у сiдлi, тра закрiпити. - Чом нi, зараз принесу. . Даная стояла надто далеко, щоб чути, про що говори'.тимуть. А проте, коли наставниця надiйшла, заговорив I утаємничено-стишено. - То все є правда? - Що саме? - Ну, що Даная волiв, аби я поклав крам її вдовиному | безлiттю? - Менi, молодче, не личить казати неправду, - роз, гнiвалась. '., - Стривай, - зупинив її. - Я ось що хочу запитати: Наставниця чула про те 8 уст самої Даваї чи всього лиш Здогадується? Якщо чула i певна, так насправдi й є, то най скаже Данаї ще одну правду: я згоден взяти її пiд своє накриття. - А сам ти не годен сказати того? - Скажу, одначе опiсля вже. - Йой, - не без глуму засмiялася наставниця. - Що то ,за мужi пiшли тепера. Стару бабу просять, аби умкнула дiвку. - Що вигадуєш! - розгнiвався. - Чи про умикання йдеться? - А то пi? Гадаєш, така, як Даная, сама прийде i скаже: "Бери мене, хочу бути твоєю". Сказала й пiшла прiч. А вiн, Келагаст, мусив лишатися сам на себе й тетерiти з дива. Се що ж вона собi думає, та стара карга? Апо, що думає i що рече? Де видано, аби умикали кiiяжу доньку, та ще вдову, та до всього коли не сьогоднi, то завтра княгиню? З глузду з'їхала. Присяйбiг, не iнакше, як з'їхала. Вихопився на Гриваня i погнав спересердя чвалом. Схоже, що мав намiр розвiяти все те по вiтровi. Та ба, i чвал ие допомiг. Перегодом упевнився: час теж не допомагав... Одие, Даная нiчо не робить, аби став привiдцею дружини, а друге, сама не йде анi з мислi, анi з серця. Як заронилася туди непереборною звабою, так i не перестає бути нею. Водив молодцiв на стрiльбище i клопотався стрiльбою, а думав про Данаю, уривалася мить лишитися самим iз собою та розiбратися в собi - бачив Данаю i тiльки Данаю. I частувати не частувала, i поїти не поїла, як був у неї в теремi, а почуває себе убаяним. Мало того, що заволодiла мислями i серцем, - сили позбавила до краю. Те, мабуть, нагледiв i Старк. Он як пильно приглядався, коли правились на стрiльбище, не спускав ока i на стрiльбищi. А це вже й кличе чомусь. Невдоволений iим, як навчав отрокiв, чи, може, ще далi бачить старий лис: нагледiв, бiгме, що був у Данаї, й волiє вивiдати тепер, чому був, що ховається за тими одвiдинами. - Кликали, воєводо? - Ано, - не став доглядатися до нього Старк, як i вволiкати. - Дiло є, Полагаете. Князь Волот затiяв похiд у ромеї. Не ратний, нi, -- заспокоїв, помiтивши, певно, неабияке збентеження в очах i на виду свого тисяцького, - Iз сольством правиться до ромейського iмператора, хоче буцiмто поновити пiдписаний з покiйним Юстинiаном ряд. Ти в нас кмiтливий та й зроду сольського. Пiдеш iз Болотом вiд дулiбiв, обстоюватимеш у тамтiм рядi потреби землi нашої. - Сам пiду чи з мужами своєї тисячi? - З мужами, одначе не з усiма, - осмiхнувся старий. - - Одбери десяток лiпших, та й лаштуйтеся. Нацiлився було спитати: "А Даная вiдає, куди я їду?" - та збагнув нараз: викаже тим i себе, i Данаю. Збагнув i прикусив язика. Вже опiсля, як вляглася бентега, поцiкавився: - Коли маю правитись? - За два-три днi. Гадаю, вистачить, щоб нарихтуватися в путь. - Не вистачить, воєводо. Путь он яка i дiло не з останнiх. Маю себе, людей, комоней нарихтувати як слiд, про подарунки iмператоровi подбати. - Про подарунки князь Волот подбає. - Як то - Волот? Сольство правитиметься вiд усiєї землi, всi мають внести свою лепту. З порожнiми руками я пе поїду. Старий замислився. - Князь Волот квапить нас. Ну, та дарма, день-другий пiдожде. Даю тобi на збирання чотири днi. П'ятого удосвiта маєш виїхати. Утiха невелика, додав всього лиш день. I бiльше, ясна рiч, не додасть. Тож i теревенити з ним не випадає. Лишається сказати: "Згода" - та й пiти. А як скаже, коли язик не повертається? Поїде он як далеко i он як надовго. Чи може поїхати, нi до чого не домовившись iз Данаєю? То ж буде не похiд, а згуба. Присуха, невизначенiсть висушать його. Усе ж може статися, коли поїде, нi до чого не домовившись iз нею? А часу он як мало. I до Данаї не на всякому огирi пiд'їдеш. Хiба... Стривай, стривай. А коли пiти до неї й оскаржити: "Як же ее так? Ти казала одне, а Старк велить iнше". Та й про подарунки не а кимось, таки з нею має вести рiч. А так, княжа скiтниця в її руках, тож про подарунки мусить вести рiч лише а нею. Нi, свiт таки мудро влаштований. Навiть над крутопаддю вiдшукається стезя, що виводить на убезпечене мiсце Навiть у повнiй безвиходi е вихiд. Не став зволiкати; вiдпросився iз стрiльбища й погнав Гриваня до Данаї. - Се правда, що повелiвав Старк? - А що повелiває Старк? - Велить рихтуватися та правитися аж у ромеї. Анi стверджувала, анi перечила. Дивилась замилувано i мовчала. - Ти не хотiв би так далеко вiд їздити? - поцiкавилася зрештою. - Ну чом же... Коли се конче треба, то поїду. Ось тiльки... Чому так нагло i чому повелiвав Старк? - Се не Старк, се я повелiваю, Келагасте! - Ано. Сам надоумив, тепер дивуєшся? - Н-не розумiю. - Хто казав тамтого разу: не було б ворохобнi серед мужiв? Ось я й послухалася твоєї ради. А послухавшись, велiла саме тебе послати слом вiд дулiбiв. Повернешся з ромеїв зi славою - i заткнеш усiм хавки. Чув, Келагасте коли побуваєш у ромеїв та пiдпишеш ряд iз ромеями, даси менi привiд i резон саме тебе поставити бiля себе. Тодi нiхто не одважиться посилатися на твою молодiсть i перечити. - А коли не впораюсь iз тим, у чому покладаєшся на мине? - Упораєшся. Князь Болот мац вже домовленiсть з iмператором. Лишилося воїхати до нього та пiдписати - ото i все. Пройшлася, вдоволена а чи потiшена, i вже потiм додала: - Тiльки ти нiде нiкому анi слова про се, чув? - Чую, княгине. Мабуть, сподобалося величання. Пiдiйшла, стала мало не впритул, дивиться пильно i вiддано. - Того, крiм мене i тебе, нiхто не знає, навiть Старк. Се перша наша з тобою таємниця. - А буде й друга? - Ано, всього буде, коли правитимемо землею: таємниць, пiдступностi, непослуху, ба навiть лжi. Чи ти не в родинi чiльного мужа жив, не вiдаєш про те? - Мiй вiтець навчав нас бути насамперед правдивими. Мезамiр лише до хитростi удався в розмовi з аварами, а ба, чим поплатився за це. Осмутнiла на виду й замислилась. А помисливши, сказала: - Коли б же й iншi були благочестивi в дiлах i помислах. А що лишається робити, коли вони не правду визнають, а лжу? Ну та... - осмiхнулася, - про се потiм. їдь, побувай мiж ромеїв, приглянься до них, сам завважиш, що i як. Спроваджує... А як же з тим, заради чого йшов сюди? Невже наставниця нiчого не сказала Данаї? Не може того бути. Вони у змовi, бiльше того, заодно... Що ж робити? Iншої нагоди побачитися з Данаєю може вже й не бути. Коли не скажу про слюб зараз, гляди, нiколи вже не скажу. Пiдвiв, збираючись iз духом, голову, дошукувавсь уже слiв, якими мiг би започаткувати її, свою бесiду з Данаєю, та не встиг заїкнутися, як розчинилися дверi i на порозi стала наставниця. - Най вибачить менi княжна, час порати сина. - Iду... Ми ще зустрiнемось, Келагасте, - сказала замiсть "прощавай". - Перед вiд'їздом зайдеш за подарунками. Провела за порiг й сховалася в теремку. А Келагаст плуганився до Гриваня й ганив на всю широчiнь мужньої натури її наставницю. "Гемонська басиха. Пiдслухала мої мислi i жадання, чи як розумiти її?" I мужiв, що пiдуть iз пим у ромої, одiбрав, i мужам повелiв готуватися до походу, а сам коли й думав про нього, то лиш тодi, як приходили й нагадували: є потреба думати. З якогось часу вiдвiдала його й не вiдступає вже мисль: ромеї - не блигомий свiт. Он скiльки седмиць пiде на те, щоб добратися до них, висидiти там, доки доступляться до iмператора та перетрактують з iмператором. А ще ж i зворотна путь буде. Чи не станеться так: вiн ходитиме та дбатиме про супокiй землi, а тим часом до Данаї протопчуть стезю iншi? Провiдав котрийсь iз князiв чи княжичiв землi Троянової й приїде свататись. Чи не схитнеться в такiм разi Даная? Мовя про слюб мiж нею i ним, Келагастом, не було, мова йшла всього лиш про його чiльнiсть у дружинi. Чи Данаї довго переiнакшити й обернути тоїу розмову на iнше? Сама ж казала: всього буде, коли правитимуть, i непослуху, i пiдступностi, i лжi. Та й з iншої землi можуть провiдати про неї й заслати сватiв. Однi - заради Данаї, iншi - заради того, щоб посiсти княжий стiл на Дулiбах. Хiба ва Добрита не було того? Даная жона младомлада i он яка красна. "Сеї ж ночi умкну її i зроблю своею", - став на мислi Келагаст. Всякий обнадiєний - одержимий, а обнадiєиий в жаданiм слюбi - i поготiв. Ходив в отнiх хоромах, а бачив себе в сутiнках ночi бiля Данаїного теремка, а ще - на огирi купно з Данаєго. Чув посвист вiтру та крики погонi ї торжествував, що недосяжний є, що увiмкнена Даная не пiде вже вiд нього, забере сина й сидiтиме, повита слюбними узами, в родi вiтця Iдарича, ждатиме мужа свого з походу. А вже як повернеться, згуляють в хоромах князя Добрита воседля та й князюватимуть на Дулiбах. Певен, Даная й не помишляє, що Келагаст може зважитись на таке - умкнути її таємно. Те, що казала про умикання її наставниця, - вигадка старої, i не бiльше. Прийшлося до слова - i вирекла, аби спокусити молодця, роздмухати в ньому вогонь жаги. Сама Даная не думає й не гадав про те. Знає, вона - за високим валом, пiд надiйною охороною, їй нiщо не загрожує в отньому гнiздi. Вiн i скористається тою певнiстю. Ось тiльки коли i як вчинить те? Серед бiлого дня чи в надвечiр'я? Вдень простiше було б виманити Данаю за ворота чи принаймнi на подвiр'я. Та ба, при воротях є сторожа, вона може зчинити тривогу, дослати погоню; А вiд погонi в сiдлi з Данавю не втече. Лишається надвечiр'я, коли i на нiч ще не зайде, i темiнь уже буде. Вiзьме а собою кiлькох мужiв, спеленав з їх помiччю сторожу бiля ворiт, а там уже надiя на спритнiсть та на дужу силу комоней. Келагаста поважали в дружинi за гострий розум, молодечу одчайдушнiсть, а ще за те, що не наступав без потреби на карк, кожному дозволяв бути самим собою. Одначе серед довiрених були найдовiренiшi. На них i покладав свої сподiванки. Єдине, що муляло до часу, усi иайдовiренiшi йдуть iз ним за Дунай. Чи в потреба вплутувати їх у се дiло? А втiм, .до лиха всякi сумнiви. У пущi, на недрi лiсовi най iдутьi Коли йдеться про он як уподобану Даяаю, нiщо не спинить його, вчинить так, як волiє. Аби намiри стали дiлом, а дiло - свiтлим днем, велiв мужам, що, йшли з ним до Волина, зшити покривала - так, щоб вiльним лишався лише один отвiр, i взяти їх iз собою. "Не буде Данаї на прдвiрнипi, - мислив у путi, - велю челядi покликати. А вже як вийде та стане за порогом терема, нiде не дiнеться, буде моєю. Такого не траплялося ще, аби Келагаст одступив вiд свого або схибив у намiрах своїх. Заприсягайся може, такого не було и не буде. А сталося. Даная не прогулювалася того дня з сином. Анi на подвiрницi, анi на подвiр'ї. Коли ж сказав челядникам, що се прибув вiн, її дiвер Келагаст, i що в нього невiдкладне до неї дiло, зголосились освiдомити про те свою повелительку, та одразу ж повернулися й сказали: у Данаї заслабло дитя, вона не може прийняти його, хай прийде завтра. Маєш. Як же завтра, коли завтра останнiй день перебування у Волинi? Он скiльки клопотiв збереться перед вiд'їздом. I нiч лишиться всього лиш одна. Чи то годиться: умкнути поночi жону, а вдосвiта покинути вже? Що ж робити? Наполягати, аби вийшла? Коли стоятиме на своєму, Даная вволить його волю, таки вийде, та що з того? Чи може умкнути матiр, коли в неї слабе дитя? Чи сполоханiй i зболенiй тривогами матерi до слюбу буде? Така швидше очi видряпав, сама себе удавить, анiж скориться чужiй силi i ляже в ложе з тим, що взяв її силою. Нi, нi, сьогоднi не умикатиме її. Не вiдає, як буде эав•ра, та сьогоднi не умикатиме. - Скажiть Данаї, пай вибачить за невчасне вторгнення. Прийду тодi, коли младомладому Мезамiровi сiане лiпше. Поклав зробити так: завтра пiде серед бiлого дяя, потоворить з Данаєю про подарунки; коли i в кого вiзьме їх, а потiм уже поцiкавиться здоров'ям небожа. - Лiпше йому, - сказала, коли повiв рiч про Мезамi|ра, - а проте й не зовсiм. Боюсь, чи не вогневиця в нього. - А що кажуть басихи, волхви-баяни? - Запевняють, що не вогневиця, вiд злого повiтрiя галася немiч. Помовчав мить i вже потiм сказав Данаї: - В такому разi я не поїду в ромеї, доки не дiждуся Одужання. Видивилася своїми й без того широко одкрити