ми очиа й застигла в подивi. - Як то не поїдеш? Ти що, Келагасте? Князь Волот ез тебе не зможе вирушити до ромеїв. А я не можу полишити Волин в такiй осмутi, як в. Путь он яка далека i тривала. Що думатиму i як почуватиму себе в такiй путi? Заяснiла видом, уста навiть сiпнулися, виказуючи усмiх. I очi свiтили вдоволено. - Я мала б радiти а твоєї прихильностi до мене i мого сина, - сказала голосом видимого розчулення. - Однак повелiваю: не роби сього. Чи твоя присутнiсть стане в помiч Мезамiровi? Є бiля нього волхви-баяни, в й басихи. Можеш бути певен, подбають про Мезамiра. Ти ж їдь i повертайся зi славою. Тим найбiльше зробиш i для мене, i для себе, i для Мезамiра. Що скажеш такiй? Мусив iти й збиратися в путь. Був жахiть певен уже, так i станеться: поїде, нi до чого не домовившись iз Данавю, можливо, й обманутий нею. А все ж тiєї певностi стало лиш на те, щоб зiбратися в путь та ввїхаїи за Волин. Одразу за Волином спинився i сказав мужам: - Далi не їдемо. Ставайте табором "а тамтiй галявi i ждiть. Тв, ти, ти i ти, - вказав на чотирьох, потiм i на п'ятого, що мав бути за старшого, - Всi iншi пiдуть зi мною. Скiльки довелося переховуватися в сховку та ждати, доки Даная прожеве осмуту з серця, назналися всi, а як довiдався Келагасi, що вона прогнала вже її, знав лише вiн. I не став покладатися на соузницю татей - нiч, серед дня накинули покривала та замотузували надiвно мужiв, що стояли бiля ворiт, запеленали покриважом i Данаю, ба навiть так, що не зоглянулася, хто вчинив те. Певно, обiмлiла а ляку, бо не боронилась i не кликала на помiч. Тодi вже завовтузилася й стала пручатися та виказувати ляк свiй, плачi та благання, як вихопилися з Волина й погнали комопей вузьким путiвцем у лiсi - далi вiд переслiдування i переслiдувачiв i ближче до ловчого сховку на бортних угiддях Iдаричiв. - А тепер лишiть нас, - повелiв мужам, коли опинилися в надiйнiй глухоманi. - Повертайтеся до табору i ждiть мене у таборi. За тамтим колiном, - сказав, як рушили вже, - повернете ошуюю. До Волина тим самим путiвцем не правтесь. Скакав та й скакав ще, доки опинився в затишному сховку. Даная не пручалася вже, лише схлипувала важко та штовхалася спересердя. Певно, догадалася вже, хто умкнув її, i ждала, коли настане сiй втечi кiнець. Зняв її з огира i, мов дитя, понiс поперед себе до хижi, Там уже, в хижi, як став розмоiузовувати, зiзнався: Не бiйся, солоденька Данайко, се я, Келагаст. Вид, казав, що не можу поїхати в таку далеку путь пючи смуток у серцi, i таки не поїхав. Бо найбiльший i смуток йшов вiд жадання мати тебе за жону, а Мезiра за сина. На ту мить зняв iз неї покривало i не встиг отямитися, отримав такого, що iскри з очей посипалися, ляща. Iдного, а там i другого, за другим третього. - Ти що? - звiвся на рiвнi й заслонився вiд неї, до х& гнiвної i до сказу лютої, рукою, - Нiби сама i хотiла бути моєю. - Хотiла-м, та не так, не так, не так! - кремсала його ниску з одного i з другого боку, доки не знесилiла, й i того вимучена страхом-тривогою, а ще мукою-обидою, | вже знесилена, присiла бiля ложа й схилилася, плачуI, на ложе. - Як ти посмiв? - питалася крiзь сльози. - мiг дозволити собi таке? - Наставниця сказала... - Бевзь один! - обернулася люто. - Чи наставниця . гла подумати, що ти не тямиш, до кого залицяєшся? Iто я тобi, що ти дозволив собi умикати? I Плакала та й плакала. А вже як виалакала жалi свої, iнiелася й сказала, печально доглядаючись до Кела- Ета. - Ти осквернив сим своїм вчинком мої найлiпшi почуиня до тебе. Найлiпшi, чув?! Тепер... тепер, коли не Винайдеш способу, як повернути менi славу непорочної | iкони i матерi, можеш не сподiватися, що будеш послюб"лений зi мною. Лiпше руки накладу на себе, анiж дозi'їолю те. - Позирав на неї, нiби кiт на мишу, i думав: "Ано, така йвже й накласти на себе руки, коли дозволити бiльше, вiж дозволив оце". Аби не лишалася певною: вiн таки бевзь i не достойний бути їй мужем, скинув iз себе осмуту ганьби й заходився дошукуватися, як повернути непорочнiй донинi Данаї її непорочнiсть. I вже тим, що недовго шукав виправдання для себе, здається, умилостиjjf вив Данаю. Бо таки спритно обернувся i мудро намислив. Повiз княжну в свiй табiр i сказав мужам, з котрими не так давно умикав її: те, що знають вони про умикання княжни Данаї, най забудуть, що знали. Вiднинi вiн i всi, хто був з ним у Добритовiм оседку, не татi, а тi, що одбили Данаю в татей i повертають її тепер у отпiй терем, незаплямовану татями. - Утямили, що речу? - А так! - Винагороду за сей достойний мужiв вчинок матимете вiд Данаї, як прибудемо з ромеїв. А зараз коня княжнi. Повернемо матiр синовi її - i знову в путь. А сам собi завважив, доки саджали в сiдло Данаю; "Ось ти, Келагасте, й почав iз лжi". XII З якогось часу мiж втiкичiв почав ширитись поголос, нiби князь київський збирав на Полянах люд i мав намiр заселити ним степ за Днiпром. - Що збере вiн на Полянах? - знайшлися обiзнанiшi. - Не полянами, нами, втiкичами, має заселяти. - А се ж з якої речi? - Та з тої, що втiкичi ми, чужi йому. А степ справдi тра заселяти - обри пiшли звiдтам. - Хай селить кого хоче, тiльки не нас. - Ано, де це видано? Он скiльки поту пролили, корчуючи пнi, обробляючи дядини. Тепер, коли пiдготували собi ниву та утвердились на благодатнiй нивi, маємо лишати? Кому й пощо? Не пiдемо, люди! Не пiдемо - i край! Богданко спершу дивувався таким поголоскам i, признатися, не зовсiм вiрив. Коли ж дiйшло до того, що люд втiкипький зiбрався до Дитинця на вiче й покликав його перед себе, мусив повiрити. - Вгамуйтеся, людове! - закликав до тишi. - Князь київський не за горами. Завтра вiзьму з собою мужiв та й вирушу до нього. А там напевне вже знатиму, що намислив вiн. Вiд себе ж обiцяю вам: на переселення не пристану. Бо, як i колись, сюю на мислi бабцi Доброгнiви: не в ратних поєдинках благодать людська - в трудi i в супокої. А ця земля найбiльш придатна є для того. Iншої, скажу киянам, не потребуємо. - А ще скажи, - кричали з гурту, - не хтось iнший, ми зробили її плодоносною землею. Iз пущi, повiдай їм, зробили плодоносною, то чому маємо уступати комусь? - Ано, i се скату. Будьте певнi! Далебi, вiрили йому: i вгомонилися по тих запевненнях, i роз'їхались по восях доволi швидко. Бо зникли вiрити. Ще не було такого, аби князь Богданко казав одне, а мислив i чинив iнiнс. Тож не чинитиме казпачиго й за сим разом. Навiть тодi, як поляни чи князь долянський захочуть зламати його силою, все одпо по аiде супроти доброї волi люду свого. З цiєю певнiстю вирушав у путь. З нею доправився i в лїв. Був, щоправда, дещо спантеличений нежданим: князь, сказали, нездужав. Iти до немiчного а таким, як у Втiкичiв, клопотом, не випадає, ясна рiч. Одначе ж i на Втiкич повертатися нi з чим теж не гоже. Що скаже люДовi, коли повернеться? Тупцювався i не знав, як йому бути. Аж чує: кличуть. - Князь довiдався, що ти тут, - довiрливо мовив стардий iз княжичiв, - i велiв зайти. Просив недужого простити йому за невчасне -"вторгнен- Еня, та Острозор, здавалось, i не слухав його. - Як добре, що боги надоумили тебе, княже Богданку, Прибути до Києва, - стримано й доволi кволо заговорив, - Занемiг я, а дiла стольнi кличуть у похiд. - Отак навiть? - Не лякайся, похiд сей не буде ратним. Антське [сольство правиться на чолi з вiтцем твоїм до стольного Цгорода Вiзантiї Константинополя. Комусь iз нас теж на|лежить бути там. Ось я й надумав послати тебе. Казав щось про вигоду, що її матимуть анти, коли i-поновлять iз ромеями ряд, про те, що вiдсутнiсть обрiвсу степу убезпечує обводи землi Троянової i стелить їм ; путь за Днiпро, до самого Дону. - Сiверяни давно уже обсiли Сiверський Дiнець, обсiдають i Влтаву. Чому б нам не сiсти на благодатнiй землi Заднiпров'я, хоча б i по Альтi, Трубежу? - То князь i се хотiв менi сказати? - Се також. Слушнiшої нагоди заговорити про те, з чим прибув до Києва, й шукати годi. Та чи треба? Бесiда он в яке русло пiшла. - I як маю розумiти те його казання? Тан, як подейкують на Втiкичах? - А що подейкують на Втiкичах? - Нiби князь памислив зняти люд втiкицький з обжитої ним землi й перекинути за Днiпро. Землю ж їхню, так щедро политу потом i возведспу в плодоноснi поля, передати росичам. - То лжа є, - спохмурнiв Острозор i силився звестися. - Пiдла i не гожа думаючих мужiв лжа. Заселяти землi за Днiпром кому i без вас. Се одне. А друге, за кого князь Богданко мас мене? Невже я давав йому привiд так погано думати про себе? - Досi не давав, а се дав якимсь робом. Iiогояос вiд росйчiв iшов. - I ти повiрив поголосу? - Як мiг не вiрити, коли зiбралося вiче i зажадало аиати правду. Тому й прибув до тебе, аби почути її. Острозор лiг на постiль i стомлено заплющив очi. - Я iнакше мислив про тебе, княже втiкичiв, - сказав перегодом. - Коли так, не пiдеш iз сольством, iнших пошлю. Богданко вiдчув: паленiє видом, а як повестися, не втямить. Обернутись i пiти? Негоже якось. Попросити прощеннiї? А чи так уже й завинив? Десь же зродилася вона, бесiда про переселення втiкнчiв. А де ще мала зродитися, як не в хоромах князя чи серед тих, що тирлуються бiля князя? - Комусь вигiдно було, мабуть, посварити нас, - зiтхнув сумовито, - ось i пустив поголоску. Саме ж пересеяення ве в вигадкою. Хотiв було розкладатися та й пiти, одначе згадав: кяяаь-бо в немiчний, i стримав себе. - Не бери сього близько до серця. Добре вже те, що поголос виявився лживим. Не мiг я не прибути й не побесiдувати з тобою, коли он як зворохобився люд на Втiкичi. Зваж, ми я" хотiли б ночувати себе чужими на твоїй землi. Корiння родiв наших мiцно переплелося вже. Рубати його не тiльки негоже, а й противне здоровому глузду дiло. Тож забудь, княже, про незгоду, видужуй. I вже тодi, як сказав се, поклонився i вийшов з опочивальнi. Втiкичi не цураються Києва. Коли раз, коли й двiчi на лiто правлять сюди хури iз збiжжям, ведуть корiв, комоией на торжок, звiдтам привозять сiль, рала, мечi та сiдла. Зате князь втiкицький коли й буває в Києвi, то лиш тодi, як кличуть дiла княжi або кличе київський князь. А такий клич буває нечасто, коли раз на лiто, а коли й раз на п'ять лiт. Може, саме тому город цей за кожними вiдвiдинами видається Богданковi новим, досi незнаним. I потреба приглянутись до нього за кожним разом своя. Колись полуденнi ворота вабили, стiни, що ними обнесено город, потiм - княжий терем, капище при теремi; тепер вразила вксокость, на яку вознеслась твердиня полянського племенi пад рiкою, далина, що стелиться вiд крутонадi на полуночний схiд вiд города, а надто повноводi рiки, що зливаються нижче по течiї в одну й котять привiльнi синi води до моря, в краї полудеiпii. Та, дальня рiка, Днiпром паиовав .пуетельви, лише врiод об'явигься нa цiй руг. По цiй же, що пiд крутопаддю, снують та й снують. ви. Однi, спорожнившись, одпдивають вiд торжка в до,х, iншi прибувають. З усього видно, не лише полянськi сiвереькi, з iнших земель теж в. "Князя Острозора можна зрозумiти, - став на мислi. - Ьму ве випадав бути байдужим до супротивного берега, р степу, що стелиться та й стелиться за Днiпром. Тота вмля воздаеть колись сторицею. Як i Днiпро, коли весь ане полянським". ХIII I дулiби з древлянами, i поляни, i удагаi не забарилася вiдгукнутися на клич князя Вояота, прислали людей, гiдiв скласти всеантеьке сольство, прислали й подарунки, ар їх мають пiднести в Константинополi iмператору, iмпевтрицi, сенаторам, причетним до укладання ряду. А сам олот не почував себе ладним вирушати в таку далеку уть i в такiм важливiм для всiєї землi дiлi. Та несподiва слабiсть, що її зродила розмова з Миловидою, надовго -доклала його в ложе й пiдточила надiйну ще, адавадвсь, рилу. Вiдлежуючись, зборов нiби її i на ноги став, дякую миловидиним ласкам та клопотам волхвiв-баянiв, а си|ли тiєї, що була в тiлi, не почував. Через те й не може стати ва твердiй мислi, яку путь обрати, правлячись до Кон|стантинополя: таки морем чи сухопуттю? Кутригури не будуть пiсля розмови з їхнiм ханом перепоною, пропустять сельство через свою землю. I Вiталiан зустрiне достойно, певен, дасть супровiд, до самого Константинополя доправить антiв недоторканими. Та ба, се он яка тривала i зморва путь. Все верхи та верхи. А ступою весь час не правитимешся, бiльше риссю та вскач. Морем було б простiше i надiйнiше, коли б море видалося на той час справдi гостинним. Як здолає його в один i в другий кiнець, коли розбурхається? Чи не стане йому ще гiрше, нiж на суходолi? Колись добре зносив хитавицю, одначе то було колись, вважай, тридцять лiт тому. Тепер i князь Волот не той, i сила не та. Таке вiдчуття, що й поспiшити треба з сольством до ромеїв та з укладанням ряду з ромеями. Не певен, що через зиму зможе вже податися в такi далекi мандри. I все ж де буде лiпше? На якiй iз двох мандрiвок май зупинити свiй вибiр? Таки на морськiй? Мабуть, що так. Там принаймпi сподiванка, що не застигне в морi бурi, а застигне, можна вийти на берег i переждати К. Тож так i' повелить слаи iз земель содружних: лишайте, братове, комоней у Чернi, лаштуйте подiю, бо правитимемося Днiстром, а там лиманом i морем. Ще одне мав зробити до вiд'їзду: побесiдувати якось iз Миловидою. Сама не своя ходить вiдтодi, як сталася його немiч, далебi, винною почуває себе, а заговорити про свою вину не посмiв. Як може їхати в таку далеку путь i не заспокоїти її, лишити при мислi, що таки винна? Воно, коли вдуматись, то так i в. Мала б спитатися перед тим, як навертати доньок до своєї вiри, чи вiтепь їхнiй згоден на те, чи треба це їм? Зсвовволила, а чому, не втямить. Досi за нею не водилося такого. Ставить вiру i право кожного обирати її незалежними вiд родинних уз, вище вiд них? Далебi, що так. Аби не лякати бiльше, нiж налякана вже, влучив нагоду й повелiв замирено: - Лишаю вас надовго, Миловидко. Поклич синiв, довьок, побесiдувати тра. - I малих? - Атож. Постояла, роздумуючи, й тодi вже сказала: - Радимко, Добролик i Свiтозар серед дружинникiв. Либонь, надвечiр аж прибудуть. - То надвечiр i збереш усiх. Уже як сталося воно, його повелiння, i Миловида пiшла, виколисуючи в собi новi тривоги i стару печаль, збагнув, догадується, про що йтиметься. Збагнув i одумався. Нащо сказав так: i малих? Чи для малих годитиметься те, що налаштувався повiдати дорослим? А втiм, най уже буде, як е. Бесiда ся чимось скидатиметься на прощання, а попрощатись, вирушаючи в таку далеку путь, мусить з усiма. I старшi, надто доньки, i найменшi, чи то самi по собi перейнялися тривогами, чи були напученi вже материним словом, - заходили до просторих хоромiв, в яких вiтепь їхнiй полюбляв думу думати та й усiх, хто вдавався до нього, приймати, бажали йому гараздiв та й всiдалися на лавицях, тихi й настороженi, видно було: очiкують не знати чого. Лише тi, що прибули з поля, не хотiли чи не встигли уподiбнитися iншим. I найстарший - Радимко, i два середульшi - Добролик та Данко - зайшли недоречно збудженi та рвiйнi, ба навiть опiсля, як розглянулися, не вгомонились. Лише перезиралися з матiр'ю, сестрами, вiтцем i ждали, що їм повiдають. Казав уже мамi вашiй, - почав князь, - i вам оце кайу: правлюсь далеко i надовго. Господинею i повелительеою всiм у теремi i на столi лишаю матiр Миловиду. Рать | дiла ратнi покладаю на Стодорка i Власта. Будьте послушIi їм i дбайте про те, що велiтимуть вам. Тобi, Радимку, Е вам, доньки мої, - поглянув у той бiк, де сидiла Злата з Миленою, - ще одне буде повелiння: яко старшi, тримайтесь мами i допомагайте мамi. Ну, а ви, - вдався до найменших, - завжди були у нас добронравними отрочатаИг, гадаю, такими й будете? - Будемо, отче, - твердо пообiцяв за всiх старший iз рiйцi - Свiтозар. - Вертайте здоровi з тамтих ромеїв, про ас не майте клопоту в мiзках, а тривоги * серцi. Буде, як Цв, злагiдно i гоже. - Спаси бiг за певнiсть. А тепер iдiть собi, ми ще поесiдуемо тут iз старшими та а мамою. Малi пiдiйшли, поцiлували вiтцевi руку на прощання та рушили один за одним до порога. Свiтозар теж iз Ними. IТодi вже, як провiв усiх, затримався бiля дверей i сказав, Долаючи сум'яття: - У мене прохання, отче. - Кажи. - Як будете в ромеях, придбайте там перегудницю, а то ^й гуслi найгоднiшi. Княаь довго i пильно дивився на нього. - Тобi дали ми з мамою iм'я Свiтозар, сподiваючись, ЇЗДО ти станеш провiдною зорею для всiєї Тиверi, окрасою уратi тиверської, а ти все з пипелами бавишся, про гуслi рiвслиш. - Бо любi менi е. '- Ну, ну, - князь йому. - Хай буде так. Тiшся, доки молод, гуслями. Придбаю, коли там, у ромеях, в такi. Як 'на мене, вони в слов'ян лиш знанi. - Вiн вельми лiпотно спiвав, отче, - озвалася Милана, отроча зачинило за собою дверi. - I на дудi, пипелi мтинав таке, що не всякий зугарен. - Нiчим iншим не бавиться, - похвалилася й Злата, - лаше грає та й грає, надто там, у Соколинiй Вежi. Пiде на ивяе чи на узлiсся, ляже усамiтнений та й витинав на всi пади. Я не раз пiдкрадалась i чула. Князь слухав їх уважно i думно. Коли ж стишилися, сказав: - Кожному своя утiха. Ось тiльки чи личить вона княжому синовi. Ну, та повелiв уже: доки молод, най тiшиться. Пiдросте - порозумнiшав. Я ось чому залишив вас, - звiв на iнше. - Невеселi думи .обсiли мене перед походом сим. А може, й поганi передчуття - хто вiдає. Тому маю поговорити з вами. Доньки не знали, про що пiде рiч, дивились, настороженi, i ждали. А Миловида одразу ж потупила зiр i вкрилась червiнню. - Може, най отроки iдуть собi, - порадила i глянула благальне на мужа. - Нi, хай чують i знають. Мова пiде, дiти мої, про те, як жити вам надалi i якого берега триматися. Ви знаєте, люд ваш споконвiку молиться своїм богам, тим, що е сущими на островi Буянi i шлють звiдтам благодать свою для всiх, хто вiрує в них i є вiрний їм, має за ту вiру твар земну i злаки земнi, а ще - медоноснi дощi на землю-плодоносипю. З того живе, на те уповав i уповатиме. Ви ж, - глянув на доньок, - чомусь зреклися а чи маєте намiр зректися їх. Хотiв би зватв: хто надоумив вас i що спонукало до того? Най мати ваша Миловида вiрує Христу - у неї були на те свої причини. А що вас примусило зректися своїх богiв, уповати на Христа? - Ми не зреклися, отче, - не переставала дивитися на нього й дивуватись Милана. - Як то - не зреклися? Нiби я не видiв, як ви молилися. Денька хотiла сказати щось i спiткнулася на словi. - Молилися, однак не зреклися. Ми всього лиш прохали Христа, аби заступився. Хiба не вiдаєте: мати Миловида тому й увiрувала в нього, що не нашi боги, а Христос зглянувся на її благання ревнi i одвiв в останню мить жертовного ножа, порятував вас для неї. - Пусте речеш! - розгнiвався Волот. - Мою долю визначив жереб, правдивiше - воля ясноликого Хорса. Невже забули, що матiр вашу принесено йому в жертву? Як можна не пам'ятати цього i уповати на iншого, чужого нашим родам бога? Невже не вiдаєте: боги не простять вам вiдступництва, а люд тверський тим паче. Доки я - князь i е серед вас, вдаватиме, що нiчо не бачить i не знає, а не стане мене, скарає за вiдступництво, i найтяжчою карою. Чула, Миловидо, що речу? Як сидiла, не пiдводячи очей, так i лишалася сидiти. - Господь сказав, - мовила тихо, - хто не здатний вiрити, той не здатний i терпiти. Вiр менi - i витерпиш. Не пiдвiвся, охоплений полум'ям гнiву, i не пiдвищив, як личило б мужу i князю, голосу. Дивився лиш на жону свою довше й пильнiше, пiж досi. "Он як обернулося те, що благовiв перед нею i дозволяв ромеям возити їй образи святих, письмена їхнi. Навчилась тих письмен i ще сильнiше увiрувала". - Я малiю перед тобою на силi, жоно моя, - мовив уголос, - тому не можу бути суворим з тобою, як i гнiвним на тебе, та сказати скажу: се мої дiти, i має бути так, як я волiю. На їхню долю й без того багато випало. - Чи я приневолюю їх? Скажи, Милане, i ти. Злато? - Знаю, - не став слухати доньок. - Приневолювати не приневолюєш, та спонукати байками про Христа спонукаєш. А тим вселяєш i вiру в нього. I письмен задля того навчила, аби читали тi байки. - Я, кпяже, всього лиш добра їм хочу. - Не бачу того. - Вислухай i побачиш. Ти он який вiк прожив i мiж люду бував немало. Либонь, знаєшся ж на ньому. - Ну то й що? - Невже не удостовiрився: на горе-безлiття один є лiк i одна розрада - пошук iстини. - Вона, гадаєш, у вiрi Христовiй? - Не кажу так, одначе не кажу й нi. Сам помисли: що робить людей алчними, а вiдтак i пiдлими? Лише одне: жадання ситостi, величi, слави. А що робить їх гордими? Та те ж, що й алчними. Одне лиш горе-безлiття змушує людей ворушити мiвками, ставати добрими i мудрими людьми. Нiщо iнше. Волоте, лише воно. Так само як добрiсть робить людей щедрими, а щедрiсть душевна - воiстину великими. Чи могла я стати твоїм донькам на завадi й не допустити їх до письмен - витокiв пiзнання, Коли бачила: вони прагнуть пiзнати себе? - Гадаєш, то буде для них утiха й порятунок? - Ано. Не дивися так i не помишляй, муже мiй, нiби волiю, аби доньки твої в iм'я пiзнання iстини й надалi чкили в безлiттi. Одного хочу: аби пiзнали себе, коли вже сталося так, що спiзналися з безлiттям. "Я не зверну вже її з сеї путi, - стає на думцi Волот. - Як же в нас буде i що буде?" Помислив i вже потiм вирiк свої мислi вголос: - Знати себе не вадить, зраджувати лиш не тра.' Як на мене, ти мала б про iнше подбати, жоно моя: аби i Злата, i Милана знайшли собi мужiв достойних та слюбних. Ото й буде те найлiпше, що можеш зробити для них. Миловида не перечила, одначе й згоджуватись не поспiшала. XIV Товар лангобардський i хури iз збiжжям прибули до Скiфiї разом iз слами вiд короля Алвоїна. - Король ваш, - сказали ели, - шле привiдцi аварського племенi кагановi Баяну бажану живнiсть i хотiв би мати взамiн за неї не лише тверде слово, а й пiдписаний папiрус про спiльну виправу супроти гепiдiв, як i саму виправу. Баяв спромiгся на сяку-таку подяку за живнiсть, та коли дiйшло до угоди, не поспiшав пiдписувати її. - Гепiди перебувають пiд захистом iмперiї, - сумнiвався вголос. - Виступити супроти них - означатиме виступити супроти ромеїв, посваритися з ними. Сли лангобардськi перезирнулися мiж собою i вже потiм вирекли свiй подив: - Чи каган не вiдав про те? Чи вiн i без того не перебував у сварцi а ромеями? Не хотiлось виказувати себе, а проте м не мiг не глянути тiєї митi на Нандиха. "Се ж як розумiти?" - питали його очi. I Кандих не забарився пояснити. - Король Алвоїн, як i сли його, не менше обуренi клятвопорушенням ромейських iмператорiв щодо тебе, повелителю наш, нiж ми, твої пiдданi. Вони вiдають, як повiвся Юстин Молодший iз слами нашими в Константинополi, i ладнi єднатися а нами в потугах ратних не тiльки супроти гепiдiв, а й супроти ромеїв. "О Небо! - ледве стримував себе, аби не вибухнути гнiвом, Баян. - Що вiн каже? Хто дозволяв йому вести в лангобардами рiч про виправи супроти ромеїв?.." - Король наш, - стали на помiч Кандиховi лангобарди, - велiв переказати тобi, повелителю аварiв: коли ми знищемо гепiдiв, яко силу i ромейську опору на Дунаї, нам нiхто не завадить тодi ходити спiльним походом не лише до Фракiї чи Македонiї, - пiд сам Константинополь. Об'єднаємося iз сусiдньою Скiфiєю i згуртуємо силу, проти якої не вистоїть вся ромейська iмперiя з її палатiйськими когортами. То й буде вона, помста за все: клятвопорушення, вiковий глум i вiковi кривди. Доста терпiння! Най торжествує воля знедолених i знеславлених! Згадка про знеславлених тлумить одну i зроджує в серцi iншу хвилю: вiдплати-мсти. Лангобарди правду кажуть: по сусiдству з ними i їхньою Паннонiєю бурлить невгамовний слов'янський люд. Коли його прибрати до рук та пустити на iмперiю, можна затопити всю її, принаймнi до моря. А проте в Баяна вистачає глузду i терпiння не виказувати себе всього й одразу. - Нашi першороднi мислi були, - каже слам, - видiлити в помiч королю лише окремi турми. Коли ж король Алвоїн має такi, як чую тут, намiри, є потреба iти всiм. - Iстину кажеш. Король теж такої мислi. Нащо половинитись? Приходь i сiдай всiм родом своїм у землi Гепiдськiй. Здвоєна сила наша та сила скiфiв, що живуть а-помiж нас, дасть нам спроможнiсть твердо стояти на Дунаї, ходити звiдтам, куди захочемо i коли захочемо. То було те, що треба, i все ж каган не поспiшав казати: згода: - Земля, що пiд гепiдами, багата? - О так. - А самi гепiди? Що знайдемо в них, коли прийдемо? - В обидi не будеш, привiдцю. Король казав уже тобi: Сiрмiй i всi його скарби - твої. - Того замало. На комоней, череди корiв, отари овець багата та земля? - Цим переважно й багатi, з цього и живуть гепiди. Як i всi. Хлiб ще сiють. - Тодi в угодi мiж нами має бути и таке: усе, що добудуть авари у гепiдiв мечем, буде за аварами, що добудуть лангобарди, належатиме лангобардам. Коли на все це буде згода, я пiдпишу папiрус i за два-три днi рушу на середнiй Дунай. Тепер сли лангобардськi не поспiшали казати: згода. Позирали на кагана прибитими смутком очима i вiдмовчувалися. - Чи не здається кагановi, що вiн надто мало залишав нам? Король iнакше мислив: аварам по звитязi буде земля гепiдська, нам - те, що добудемо в гепiдiв. - А сама звитяга над гепiдами? Хiба того мало? Не менi ж - вам вона потрiбна. Питатись, крiм самих себе, не було кого. Iож сли, помонявшись, сказали: - Згода, Коли все, про що домовлялися, було списано на папiрусi i кагановi лишалося поставити iiiд угодою мiж двома сторонами вiдбиток великого пальця, зиркнув на слiв допитливим позирком i вже потiм поцiкавився: - Турми вашi, скажiмо, одразу ж пiдуть ва гепiдiв. А де подiнуть роди свої, усi, що мають, набутки? На чиїй землi знайдуть їм прихисток? - Далебi, на нашiй. Те саме по собi зрозумiло, достойний. - Можливо. А все ж буде лiпше, коди й це запишемо на папiрусi. Сли не перечили, однак вiд себе додали: доки триватиме виправа. Про те, що лангобарди правились iз сольством до аварiв, може, й стало для когось гласнiстю. Було їх немало - двi сотнi, та й правились не раз - двiчi; хтось мiг примiтити й пустити поголос по землi Ромейськiй. А як стадося, що той поголос обiгнав аварiв i встиг зворохобити ромеїв, да так спритно, що когорти iмператоровi опинилися в Сiрмiї та Сiнгидунi ранiш аварських турм, те, певно, Небу лиш вiдомо. Були десь поблизу i випередили хана з його турмами чи про лангобардськi перетрактацiї а хав"м знали гепiди i вдалися за помiччю до iмператора? Як би там не було, в розбрат на Дунаї втрутилася сила, яку не можна не брати на карб. Втручання те мiняло все i мiняло не на лiпше. Баян залiг з тої оказiї у нашвидку розбитому для нього наметi, гейби ведмiдь у берлозi, i не зважувався показуватись королю лангобардiв на очi, король лангобардiв вiдсиджувався в своєму теремi-палацi в стольнiм градi Норику i теж не зважувався iти ва розмову до Баяна. Один так собi мислив. Ромеї - не кревняки менi, рано чи пiзно маю з ними стятися. Та було б лiпше, правдивiше найлiпше, коли б сiча з iмператорськими когортами сталася пiсля того вже, як всядусь на землi Гепiдськiй, та вiдчую себе волостелином на нiй, та замаю соузникiв надiйних - i короля франкiв, i лангобардiв, i слов'ян-склавинiв чи, як iменують їх лангобарди, скiфiв. Без того соуау i без таких фортець на Савi та Дунаї, як Сiрмiй, Сiнгидун, про звитягу нерозумно думати. Що ж вчинити, коли так обернулося? Вiдсиджуватись i ждати чи обiйти Сiрмiй, Сiнгидун i прибрати до рук всю iншу Гепiдську землю? Короля Анвоїна непокоїло iнше. Iмператор багато сказав тим, що обсiв обидвi гепiдськi фортецi - i Сiрмiй, i Сiнгидун. Дуже можливо, що скаже ще бiльше, коли вiн, Аивоїн, об'єднається з обрами i знiме меча на гепiдiв. А проте як може не пiти тепер, коли покликав аварiв, коли тi авари пришили й аатоiiили собою всю Паннонiю? Ото тiльки й лангобардiв, що в оседках та на нивi поблиэу оседкiв. Балки, вибалки обсадженi наметами та кибитками аварськими, випаси, пустирища - їхнiм товаром. Поки споживають те, що мали, та те, що дали їм, цiвбiди. А що буде, коли споживуть? Вони ж не стануть церемонитися, полiзуть на поле, до оседкiв i братимуть усе, що можна буде взяти. А то пряма путь до розбрату. Нi, тепер уже що буде, те й буде, а йти супроти гепiдiа мусить. Ромеям теж непереливки, двадцять лiт уже рiжуться i, далебi, не скоро перестануть рiзатися з персами. А коли так, далi Сiрмiя i Сiнгидуна можуть i не пiти. Одначе чому мовчить каган? Анi сам не йде, анi слiв своїх не присилає. Вважає, що вiн, король лангобардiв, обманув його, пообiцявши Сiрмiй, i тепер перебуває в гнiвi чи всього лиш перепочиває пiсля виснажливої путi? - Що гепiди? - цiкавився в тих, якi прибували з обводiв. - Потiшенi тим, що мають пiдтримку вiд самого iмператора, i збадьорилися. Однi п'ють iз ромеями вино, iншi гуртуються на обводах, ба навiть роблять нiчнi вилазки. На табори не зважуються нападати, а мiж таборами шастають поночi, грабують люд, палять оседки. - Робiть те саме i зведiть мене з каганом. Хочу бачити його в себе i говорити. Придворним не вперше чути таке - знають, як звести короля з високим гостем. Найлiпший спосiб - гостина, покоролiвськи забавна i щедра. Та коли барони Алвоївдвi постали перед Баяном i запросили, розкланявшись, на королiвськi лови, де, пояснили, високому гостю буде i вольготно i втiшно, каган, на подив баронiв, не виявив розчуленостi i не висловив своєї ласкавої згоди. Як сидiв зосереджено-суворий, так i лишився сидiти. - Скажiть моєму ратному побратимовi королю Алвоїну, що каган аварського племенi не має на те часу. Вiн не затим так далеко вiв турми, аби тiшитись ловами. Однi має i матиме, доки не улестить себе звитягою, мислi: як повергнути супостатiв наших, гепiдами iменованих. - Король радий буде почути се. - Коли радий, то хай прийде до мене й почує. Так i скажiть: волiю бачити його i говорити. Барони отетерiли. - Достойний, - зважився i сказав один, - Король Алвоїн перший запросив тебе на гостину. Ти кревно образиш його, коли вiдмовишся й не прийдеш. - Чи до образ i ловiв, коли йдеться до ратної виправи? - Гепiди нiкуди не втечуть, з гепiдами встигнемо ще i поквитатися. Коли не волiєш брати участi в ловах, прийди на гостину, подiлися а вами приязним словом, теплом серця. Так велять нашi покони, негоже цуратися їх. Баян не звик до того, щоб йому перечили, та зараз не почував чомусь злоби. - Скажiть королю, - погодився зрештою, - на гостину я прийду. Одначе сам, без мужiв. I король теж має бути сам. Час не терпить i замислене нами дiло теж. Маємо поєднувати гостину з дiлом, а дiло з гостиною. Домовились не чiпати ромеїв у фортецях, одначе й не зважати на їхню присутнiсть, пiти здвоєною силою - аварiв i лангобардiв - у землю Гепiдську i припинити iснування гепiдiв яко королiвства в Подунав'ї. Аби не виказувати себе i своїх намiрiв, з'єднану силу двох племен гуртували далi вiд землi Гепiдської. На те не треба було седмиць, за два-три днi i тисячi лангобардськi, i турми аварськi стояли нацiленi на похiд, ждали лиш повелiння. А його не було та й не було. Те багатьох дивувало, навiть серед наближених. Догадувались, ба певнi були: щось затiяли їхнi привiдцi, а що, лише їм, далебi, й вiдомо. Подивованi завжди далекi вiд iстини. Цi теж неблизько стояли коло неї. А проте не так уже й далеко. Про домовленiсть привiдцiв обох ратей знали ще деякi, та тих обiзнаних не було нинi анi в таборах короля Алвоїна, анi серед турм Баянових. Привiдцi послали їх таємними послухами в землю Гепiдську; одних - до ромеїв i тих, що веселяться купно з ромеями у Сiрмiї та Сiнгидунi, iнших - до самих гепiдiв. На тому наполiг i того домiгся каган Баян: доки не знатиме до подробиць, скiльки в фортецях ромеїв, що мислять з приводу розбрату мiж гепiдами та лангобардами ромеї, де стоять, скiльки мають пiд рукою, а скiльки в дальнiх оседках воїв гепiди, де, зрештою, є нинi король їхнiй Кунимуид, - виправи супроти гепiдiв не починатиме. Тож вiдсиджувалися тепер i ждали та прикидали в мислях, якими путями пiдуть, яку силу кинуть супроти тих гепiдiв, що таборяться поблизу, яку - в глибиннi марки землi Гепiдської. Коли послухи прибули, а пiдслухане та вивiдане виявилося доволi втiшним, король перший поспiшив до кагапа й став перед каганом у його всликохапському наметi. - Пора, соузнику. Труби в рiг, бий у тимпани, клич свої турми в похiл. Король Кунимунд усе ще тiшиться iмператорською помiччю й дiлить iз привiдцями ромсйських когорт веселе застiлля; вої гепiдськi, тi, що таборяться на обводах землi своєї, перейнятi тим, що й король, почувають себе в благополуччi й не баряться мати з благополуччя потрiбнi вигоди. Настав час пiдняти всю нашу силу й кинути на них, як домовлялися: на пересiчень i накриття всiєї землi Гепiдської. - У мене iншi звiди, Алвоїне. - Як то? - Не втримавсь я, послав услiд тим, що рихтував ти, вивiдникам своїх. Днями вони привели кiлькох гепiдiв, серед них i привiдцю турми гепiдської. Вiн, як i твої послухи, стверджує: гепiди певнi, заступництво ромеїв утримає вiд вторгнення i лангобардiв, i аварiв. Тому благоденствують. Сам того не пiдозрюючи, полонений виказав, нiби у них на найближчiй седмицi велике свято. Се правда? - А так... - Коли так, то ми дозволимо їм вiдсвяткувати його, одначе i тiльки. Одразу по святi, коли солодко спатимуть з хмелю, пустимо на них всю свою силу i в один день станемо володарями Гепiдської землi, ба й самих гепiдiв. Королю не припали до серця тi хановi зволiкання. "Iменує себе он яким хоробрим, - казали його очi, - а тоту хоробрiсть свою не поспiшає являти, пiд п'ятою тримає. Чи не одмiнив бува намiрiв? Чи не пiшов блудом лисячим, ставши турмами при Дунаї?" Серцем чув: з цим ханом чи каганом треба бути обережним i ще раз обережним. - До того свята цiла седмиця, - заперечив несмiливо. - А за ту седмицю всього можна дiждатися. - Чого - всього? - Хоча б i нових ромейських когорт. - Не буде їх. Iмперiї потрiбнi фортецi, бiльше нiчого їй не треба. - Як знати... А втiм, хай буде по-твоєму. Седмиця - не вiчнiсть, седмицю можна й переждати. Над Дунаєм i далеко поза Дунаєм солодко покоїлася приспана за нiч тиша. Над Дунаєм i в ближнiх до нього зарослях слалися долами густi, схожi па розлитий набiл тумани, а в тамтих туманах сонно бовванiли знеможеш лiтньою млiстю дерева, спали упокоренi сном i тишею птахи. Лише пугачi та їхнi сородичi - зловiщi не дрiмали, кублились по дуплах-криївках i перегукувалися час вiд часу: пу-гу, пу-гу або перелiтали й кричали надривно: кни-кни-кни-кви! Далебi, бачили i знали: не па лови палiнггувався люд окольннй. Он скiльки його по яругах та урочищах, на долах та видолинках. Суворий i нiмотний, мовчазно-зосереджений. Як i комонi, що при людях. Чи вiд таких жде хтось услади? Чи такi не кличуть у помiч зловiще i зловiщих? Воiстину собраття є. Завирували он, сполоханi кимось, вихопилися на комоней, пруть та й пруть видолинками до рiки. Навiть холодна о цiй порi вода не спиняє їх. їхали, доки їхалося, твердю, не стало пiд ногами твердi - пiшли плавом. Лава за лавою, турма за турмою. Схоже, що намислили запрудити собою Дунай. Однi зникають у туманi, буцiмто й справдi поглинаються рiкою, iншi не зважають на те, йдуть услiд поглинутим, на мiсце поглинутих. I всi - мовчазно, нi на що не ремствуючи, нi на кого не нарiкаючи. Як тут не кричати "пугу" i не возноситись духом, чуючи зловiще? А супротивний берег мовчав. Нiчим не виказував себе тодi, як пiдiйшли й посунули в Дунай аварськi турми, лангобардськi тисячi, нiмував i пiсля, коли тi турми та тисячi виходили з Дунаю й затоплювали собою видолинки, гаї та урочища по другий бiк рiки. Бо сталося так, як i передбачав Баян: спали захмеленi гепiди, їм не до тривог було. Першими не пробудилися вiд сну сторожовi в подунайських вежах, за сторожовими - тi, що спочивали в солодощах хмiльних по сусiднiх iз Дунаєм сельбищах, а вже потiм не поминула кара за безпечнiсть i табори. Обри умiли вторгатися в лави супостатiв своїх навальне, та вмiли проникати й тихо. Спiшувалися неподалiк вiд табору, обкладали сонних гепiдiв i, впавши хмарою, рiзали пiдряд i на вибiр, на вибiр i пiдряд - кому як лягало на серце. На сонних не в кожного знiмається рука - вiд кровi сонних навiть бувалих у бувальцях нудить. Та чого не вдiєш за гуртом. Он скiльки вколотилося їх, тих, що прийшли взяти гору над гепiдами, й поспiшають тепер, гнанi жаданням, як i страхом. Чи в такiй велелюднiй рiзанинi переситишся ремеслом татей i утримаєшся вiд татьби? Занiс меча раз, занiс удруге та й мусиш уступати мiсце т9му, хто напирає ззаду. Коли ж тих, що напирають, тьма, то де тут до вагань i де до нудоти? Пiддається один з другим силi виру людського, переймається виром i не тямить, що чинить. Зате опiсля, коли табiр залили кров'ю та впевнилися: тепер у гепiдiв не буде сили, спроможної вийти супроти аварiв, не визнавали за потрiбне приховувати своє мiсце в звитязi, являли себе всiм i по можливостi голоснiше. Турми аварськi не перли, як водиться в iнших, суцiльною лавою. Йшли на пересiчень i краяли землю Гепiдську на шматки. Аби видiли гепiди i певнi були: супостат всюди, вiд нього немає рятунку, не буде й пощади. Її й справдi не було. Гула земля пiд ударами тисяч i тисяч кiнських копит, гуло потривожене стогоном безжально битої землi небо, а в донедавна чистому, вимитому росами аерi зависала темними шлейфами пилюга. Гейби оповiщала всiх: йде непоборна сила, єдиний рятунок вiд неї - здатись на милiсть звитяжцiв, поступитися всiм, що маєш. Та кому хочеться поступатися хижею, що захищає вiд негоди, маєтнiстю, що є у хижi, а тим паче втiхою-жоною, такими младомладими i такими беззахисними перед безлiттям дiтьми? Усе те було досi благодаттю, хай i якоюсь, все ж долею. Тож i збирались, хто мiг ще зiбратись, до гурту, єдналися в силу. Мiзерна була вона супроти об'єднаної сили обрiв i лангобардiв? А так. Коли король не вистояв iз своїми тисячами, де вже вистояти їм, сотням. I все ж стояли до пори до часу. Вже потiм десь змiталися лавиною й губились у лавинi, а все, що пiддавалось вогню, бралося вогнем, в чому була нужда супостатам або всього Лиш забава, бралося супостатами. Мужiв в'язали i берегли осiбно, младомладих жон i дiвиць також осiбно. Лише стариню та малих не брали до полону. Коли самi не пiдверталися пiд стрiли та мечi, лишали в хижах. Плач i стогiн iшов донедавна святковою й веселою в святешних забавах землею. I слалися дими, ревла трубним голосом непоєна та недоєна худоба, iржали кобилицi, що втратили лошат, а ще головнiше - полишенi напризволяще лошата. Авари, як i лангобарди, не зважали на те. У них одна турбота - ломитися в глибиннi марки Гепiдської землi, дрiбнити та тяти силу гепiдську. Коли кагановi доповiли якогось дня: король Кунимуид покинув своїх воїв i сховався за стiнами Сiрмiя, напевно знав уже: виправу завершено, можна почувати себе звитяжцем. Одначе турмам не сказав того. Зiбрав пiд свою руку найближчi й повiв до стiн захопленої ромеями фортецi. - Видайте нам короля Кунимунда! - зажадав через нарочитих. Турми грали тим часом пiд стiнами й казали тим: "Послухайтесь, бо й вам те буде". Та ромеї не устрашилися їх. - Король Кунимунд i його герцоги перебувають пiд захистом iмператора, - сказали. - До нього й шлiть сольство. Баян хотiв було стояти на своєму, та вчасно опам'ятався i вгомонив себе. Чи треба так далеко заходити? Взяттям Сiрмiя започаткує похiд супроти iмперiї. А то занадто буде. Варто пождати, що скаже iмператор про його вторгнення у землi гепiдiв, про воседля в Подунав'ї. Коли усе це зiйде задаром, ще запитає в тих, що засiли в Сiрмiї та Сiнгидунi, де король i чому не вiддали йому короля повержених ним гепiдiв. XV Роди аварськi понад сотню лiт бережуть у пам'ятi звитягу над савiрами. Скiльки ж берегтимуть вони цi двi