абору, центурiона, на весь час у путi та й там, куди прибудуть, а самому давати його тут? Черга за наступною тисячею настала невдовзi, бо прийшли за нею не тi обри, що брали тiльки-но, прийшли iншi. I терхан був iнший, ба й речi не тi. Не питали вже, в слабi чи немає, сказали виставити тисячу - та й повели. А по якiмсь часi звiдтам, куди вели, прискакав один, викинувши, певно, з сiдла котрогось iз необачних обринiв (були то, як пригадує тепер, переважно отроки), прискакав i крикнув з крутопадi, що пiдносилась над яром: - Не вiрте аварам! Вони не до города Сiнгидуна ведуть нас. Виводять у поле й витинають до ноги! Виголосив одим духом i зник, певно, завважив: його помiтила сторожа, поспiшає, аби схопити чи й потяти. А всi, хто почув його, не знали, як їм бути. Вiрити не хотiлося, одначе й не вiрити не могли. Не такий вiн перепуджений i стривожений був, той, що об'явився i крикнув: "Не вiрте аварам!" Ано, не такий стривожений, щоб не вiрити йому. Та й кому се треба було так пiдло жартувати i з ким? - Содруги! Це схоже на правду! Не йдiмо бiльше з яру, коли прийдуть i братимуть! - Чи таке можливо? Чи вони, авари, не люди? - Бо таки нi! Варвари є! Велелюддя людське не просто гомонiло вже - вирувало. Спершу збиралися i радились невеликими купкамигромадами, певно, тi, що встигли заприятелювати за час походу чи полону, та, нiчого не врадивши своїм осiбним гуртом, кидалися до iншого, велелюднiшого чи мудрiшого. - Не пiддаваймось, коли прийдуть i братимуть! - кричали найголоснiшi. - Сидiтимемо в таборi купно й триматимемося купи! А що висидимо? - Так, так, що висидимо? Та чи й дозволять сидiти? Приходитимуть i братимуть силою. - Маємо послати своїх нарочитих до кагана. I то негайно! Ходiмте до сторожi й скажемо: доки не повернуться нашi нарочитi вiд кагана, нiкуди не пiдемо! - А коли не послухаються? Це подав голос вiн, Свiтозар. Бо видiв, певен був: i однi, i другi лише хапаються за рятiвну мисль, радять не те, що порятує. - Стихли на мить, одначе тiльки на мить. - А коли не послухаються, кинутись i розчавити! - Оце вже дiло. Я теж так думаю: коли авари справдi намiрились потяти нас, iншої ради немає й бути не може. Ми без бронi, се правда. Та нас он яка сила. Коли вiзьмемо до рук киї та будемо мудрiшi за сторожу, здолаємо її, бiгме. Ляже нас немало, то теж правда, проте по всi. - Дiло кажеш, ескулапе. - Ано, ми теж пристаємо! Ходiмо лавою на сторожу. Вона не така вже й чисельна. Хай ляже тисяча нас, зате всi iншi розбiжаться по довкружних байраках, по дунайських зарослях - i хай шукають вiтра в полi. Згромаджене досi велелюддя завирувало, кинулося до наготовленого для вогнищ палiччя, кожен вибирав собi зручний коли не для нападу, то для оборони кий. Авари загледiли те i здогадалися, видно, до чого йдеться: спiшно сiли на комоней, налаштували броню й стали лавою. Iншого виходу з яру не було, лише через них. Та юрму полонених i та запруда не стримувала. Свiтозар iшов попереду, тож перший i спинився перед комонниками, що стали йому i його содругам на путi. - Що трапилось, ескулапе? Куди правитесь? - До тебе, привiдцю. - I всi? - Ано. Волiємо знати, пощо тримаєте нас у цiй ямi i доки триматимете? Каган велiв вести в тепло та затишок, то берiть i ведiть. - Прийде час, вiзьмуть. - Чому ж не зараз? - Про те знають iншi, не ми. - У полонених урвався терпець. Вони волiють, аби ви зараз уже брали їх усiх, скiльки е тут, i вели до Сiнгидуна. - Сказано: вертайте назад i ждiть! - Чого, смертi? Терхан сягнув рукою до меча, хотiв, видно, пригрозити Свiтозаровi, та тiєї митi сталося те, чого й Свiтозар не сподiвався: хтось iз полонених вихопився у нього з-за спини й огрiв терхана по чому бачив києм. Iнший скористався тiєю миттю й викинув привiдцю сторожi з сiдла. На помiч йому не забарилися прийти авари. Переднi з коiмонних здибили огирiв i кинули їх на юрму. Скрикнули ураженi i впали мовчки. Та полоненi не помiчали того. Хто мiг, той захищався чи бив супостата свого києм, хто дотягувався до стремена, той хапав комонника за ногу i доволi спритно та дужо, як для знеможеного, викидав його iз сiдла. А вже там, на землi, били повершеного тi, гцо йшли вперед потоптом. Бо не сумнiвалися бiльше: той, що стояв на замиленiм огирi над крутопаддю й кричав усiм, хто був унизу: "Не вiрте аварам!" - був їм вiрним содругом, життям своїм накладав, все ж повернувся до яру й попередив тих, що в яру: авари прирекли всiх на смерть. А в приречених немає вибору. Гинули вiд мечiв, пiд копитами комоней i не зважали на те, мов очманiлi дики, перли та й перли на аварiв, аж поки не затопили їх собою чи примусили степутися i зiйти з путi. Що було далi, лише боги й могли видiти iз високостi. Поведiвати ж чи завадити - навряд. Гула вiд тупоту тисяч i тисяч нiг земля, чулося важке, схоже на шум прибою в буремну нiч дихання, час вiд часу крик когось iз уражених чи знеможених. Не благання про помiч - останнє прощання iз свiтом чи докiр свiтовi. У цiм страху-безпам'ятствi, в поривi, що знав одне - уникнути погонi, не стати жертвою варвара-аварина, навряд чи хто думав про помiч. Авари, одержимi в злостi, скакали обiч i галалакали, однi повелiвали щось, iншi поспiшали здiйснити тоте повелiння, ще iншi насiдали на полонених i разили мовчки. Урон вiд їхнiх мечiв, як i вiд стрiл, мiзерний, його навiть не помiчають, а все ж полоненi шарахаються час вiд часу, схоже, нiби хочуть пробити мур i не можуть, знову вiдскакують та бiжать, силяться перегнати самих себе. Юрмисько вiд того ще помiтнiше бурлить, вирує, нагадує табун наляканих звiром комоней, до краю збуяпих i перепуджених, нацiлених на одне - втекти, не пiддатися, з шкiри випорснути, а бути далi вiд бiди-загрози. Чи до розглядин тут i чи до мислi про помiч? Знають-бо: втеча - надiя, як є надiєю й певнiсть: рятунок можливий доки при купi. Тому полоненi й тримаються її. Бiжать, скiльки є сили, i дбають про одне: не спiткнутися б i не вiдстати б вiд гурту. Хто зважився на неможливе, тому не личить спинятися на пiвпутi. Хiба не вiдали: вони пiшi i безбороннi, а тi, що переслiдують - при бронi i на комонях, встигнуть i потяти багатьох, i помiч покликати. Та хай... їх, втiкачiв, що були щойно полоненими, оп скiльки всiх не потпуть, як би не старалися, тим паче, що до байраку пе так i далеко вже. Та й бiгти не пiд гору, у долину. Коли вiдчули те, а тим бiльше побачили: бiжать не пiд гору, - в долину, i зовсiм возбуяли духом. Прибула до нiг сила, радiсть-утiха засвiтилася в очах. Через те, мабуть, i не добрали, чому це авари, що уподiбнювалися досi псам i люто кидалися на свою жертву збоку, вихопилися раптом наперед i погнали комоней туди, куди бiжать i полоненi, - до байраку. Лиш опiсля, як вони досягли його та стали показувати на зворохоблене юрмисько, примiтили: путiвцем, що йшов понад байраком, правилися численнi комоннi, чи не та чергова турма, котру привiдцi аварськi послали до яру-таборища на розправу а полоненими. - Братове! - встиг помiтити те, що й iншi, Свiтозар, - Звертаймо одесную, бiжiм у Дунай! Тепер лиш вiн порятує! Бачили: покликана на помiч турма зворохобилася вже, комонники стали приострожувати й здиблювати не перейнятих буєстю огирiв, спрямовувати їх на втiкачiв, таких близьких уже до порятунку i через те усе ще не певних, що треба звертати кудись. А турма зняла тим часом мечi i йшла на них лавою. Боже милостивий! Порятуй i помилуй! Крiм Дунаю та його пречистої води, тепер i справдi немає на що надiятись. Хтось падає, знесилений страхом, такою видимою вже неминучiстю, хтось обходить його чи й перескакує через нього та бiжить, куди бачить, а правдивiше - куди всi. Часто й дужо дихає поле, вiдлунюючи потужне людське дихання, гуде земля вiд тупоту нiг, а ще бiльше - пiд ударами копит, i небо тремтить з ляку та подиву перед тим, що дiється на землi. Бо комонi настигли вже полонених i комонники не шкодували сили i не чули докорiв сумлiння, стинаючи приреченим голови чи дiстаючи їх сулицями. Навпаки, лютували з того, що полоненi бiжать купою, один в один, що тота купнiсть не дозволяє їм гуляти вiльно: потявши одного, вибирати другого, потявши другого, вибирати третього. I все - на лету, не зупиняючись, даючи спроможнiсть перейнятому буєстю серцю натiшитись винахiдливiстю розуму, вправнiстю рук, силою молодечого тiла. - Обходьте це тлумисько з одного i другого боку! - повелiвав хтось iз аварських привiдцiв, - Перетнiть йому путь до води! - Хай скачуть, - вгомоняв його iнший. - Дунай широкий, його коли й перепливуть, то всього лиш одиницi. - Вони ураженi моровицею, загадять рiку! Повелiваю: потнiть їх на землi! Потяти то й потяти. Чи їм, молодим та дужим, не впоратись? Вимахували та й вимахували мечами, ба навiть пiдiгрiвали себе гпiвом, коли тi, що їх прирекли на смерть, пробували ухилитися вiд несхибного удару чи прикритися києм. А в гнiвi були ще лютiшi й заповзятливiшi. Ось тiльки заступити полоненим путь до води так i не змогли. Бо тi, кого валили вони, нiби траву в полi, були гейби стерянi. Нiчого не помiчали довкруж себе, нi на що не зважали. Перли та й перли до берега, а з берега - стрiмголов у воду. Переслiдування ставало схожим на бойню-кривавицю. Де був i що робив у тiй кривавицi терхан, меншi за нього привiдцi, вої аварськi не вiдали. Бо не зглядались i не розглядалися, заслiпленi кров'ю, що лили через мiру. Та й приреченi спонукали до того. Анi один не аняв догори рук, благаючи пощади. Навiть тi з них, що падали вже, ураженi, озиралися й казали видом своїм, останнiм зблиском згасаючих очей: "А все ж усiх нас ви так i не потяли". XXXII Гори Карпати, схiднi Альпи - споконвiку слов'янська земля. Як i пiдгiр'я, як i доли, що лежать мiж Дунаєм i горами. Вони - їхня зелена i затишна домiвка, мила серцю дiдiвщина. Ано, i багата, i затишна, i мила, та не вельми привiльна. Тiсно людовi в тих горах. Пiдгiр'я, щоправда, просторiше, доли i зовсiм безмежнi, багатi на землюплодоносицю, та немає життя тут людовi слов'янському. Про супокiй i помишляти годi. Приходили колись давно готи плюндрували поля, оббирали люд i вже обiбраного змусили потiснитися в гори; пройшли гунни - i теж перемотлошили їх та погвалтували, а вже погвалтованих витiснили з долiв у гори. Тепер обри об'явилися. I так без кiнця-краю. Битою путтю народiв нарекли їхню землю, край їхнiй любий та милий i змусили замислитися врештiрешт, а чи не час покинути цi гори та пiдгiр'я, коли не всiм, то молодшим, тим, для кого немає тут анi поля, анi роздолля, у кого є зате сила i е, отже, спроможнiсть добути собi iншу землю? Може, й не зродилася б така мисль, не заяснiв би намiр, коли б не тi ж гвалтiвники. Приходили на їхню землю i брали їх iз собою в походи, на розбiй до сусiдiв. Пiшли так раз, пiшли вдруге та й узвичаїлись. А звичка, як вiдомо, Друга натура е. Пiдпирала убогiсть, пiдпирав голод, тож i мусили потурати молодцям, аж поки по удостовiрилпся i не стали на мислi: чом би не пiти та не сiсти в задунайських землях усiм родом своїм? Край багатий, а ромеї iншим заклопотанi - i в Африцi стинаються, i персiв прагнуть виперти з тих мiсць, де їм вигiдно, i Iталiю силяться повернути в лоно Схiдної Римської iмперiї. Збудилася мисль - збудилася й кров у молодцiв-склавинiв, зiбрали докупи молоду силу та й пiшли за Дунай. I таки недаремно: сiли там, в Iллiрику, сiли та й сидять яко твердь склавинська. їхнiй успiх багатьох манить. Iдуть i утверджують себе в Iллiрику, хоча таких, що ходять лише на промисли, теж не бракує. Затим i зiбралися сьогоднi в оседку старшого з князiв склавинських - Лаврита: з промислами за Дунай аж надто зачастили, так зачастили, хоч сторожу став - не вiд ромеїв i не вiд аварiв, таки вiд своїх, аби не правилися туди, де мiзки можуть витравити. - Ви забуваєтесь, - казав князь-вiтець i гостро позирав з-пiд сивих брiв на князiв окольних земель - то на Ардагаста, то на Пiрагаста, то на Мусокiя, - забуваєтесь, мовлю, що бiда не сама ходить, а з дiтками. Мало вам було нашестя обрiв? Не впевнилися ще: коби були при купi, не ходили по ромеях, земля наша не зазнала б спустошення, а вiдтак i лихолiття. - Обри поплатяться ще за те, - не втримався i пригрозився суворий вдачею Пiрагаст. - Ще матимуть пiдсмалеиi п'яти i пику в багяi, дайте час. - Дайте час! - не менш грiзно перекривив його князьвiтець. - Ви мали його, та пустили через свою нетямковитiсть по вiтру. Тра було не до ромеїв iти того лiта, а тримати силу свою напоготовi. I нинi не про вiдходи слiд думати, а про обрiв. Чули, поламали зуби на ромеях, мусили оступитися перед ними i накивали п'ятами з Фракiї. Оце й був би вiн, ваш час, слушна нагода пiти на них та вiддячити за спустошення. Так можна було б вiддячити, що й зовсiм не знали б, де їм сiсти. А ви пiшли за Дунай, на Фессалонiку нацiлились. Ось i маєте тепер: i Феесалонiки не взяли, i обрiв не позбулися. Князi покректували нiяково i чухали чуби. - Хто мiг знати, що вони пiдуть на ромеїв. Нiби ж заодно з ними, на службi в них перебувають. Це мислив уголос Ардагаст. Мусокiй, пiдтримуючи його, пiшов ще далi: - Коби ми знали, що мiж ромеями i обрами незгода, давно зiпхнули б цих асiйських зайд за Дунай. - Отож-бо и є, -що нiчо не знаємо, - показав у його бiк костуром князь-вiтець. - Ото й бiда наша! А тра б знати, перш нiж зважуватися йти кудись, чинити щось. Певен, через тоту необiзнанiсть свою та ще через самоправство i терпимо бiду. Хто що надумав, те м робить, кому чого заманулося, того й прагне. В єдностi ми жиємо чи не в єдностi? Є я для вас князь-вiтець чи не є ним? Паннонськi слов'яни з нужди одкололися. А вас яка нужда хилить до того? Вiн був не на жарт гнiвний, князь Лаврит, i молодшi, пiдвладнi йому князi Склавинiї мусили потупити sip ra й вмовкнути на певний час. - Може, й так, - озвався Ардагаст, - I напевно, що так: перш нiж iти на когось, тра знати, яку силу мав вiн i де та сила. Одначе й не йти ми не можемо вже, отче-князю. Одне, тi з наших, що пiшли за Дунай i сiли в роиевських землях, де почувають себе твердо, просять подвоїти, а то й потроїти їхию силу нашою, а друге, наших безсилi ми тримати тутки. - Горе землi, - пiднiс до неба свої старечi руки Лаврит, - горе тiй землi, чиїх дiтей вiдвiдає байдужiсть чи зневага до неї! Боги! Таку благодать дарували ви людовi, дарувавши гори сi та пiдгiр'я! Чим завинили вони леред тими, що звуть себе синами Склавинiї? - Гори - нiчим, милостивий княже. I край наш теж нiчим не завинив. Вони у нас лiпi з лiпих, других таких i шукати годi. Люд чужинський є тому виною. Сам казав ие так давно: кого тiльки не було тутки, i всi топтали нам груди, а купно з тим i замилуванiсть нашу краєм i землею. Обри чи не найбiльше наглумилися над тою вамилуванiстю. А тут i нагода є: тi, що живуть мiж iллiрiйцiв та фракiйцiв, кличуть до себе i хваляться, мiж iншим, супокоєм. - Який там супокiй, гадаю, бачили i знаєте: обри пройшлися лавою по всiй Фракiї. А де об'являються обри, там кров i татьба найнемилосердюша. Вiн був на диво упертий нинi, князь Лаврит. Такий невдоволений ними i такий упертий, що Ардагастовi сумнiв закрався уже в серце: чи не пощастить схилити княаявiтця на свiй бiк? А схилити тра. Та хвиля, що зродилася мiж воїв склавинських, її не стримати вже. Сказав, як думав: - То ви забороняєте похiд? - Не раджу. Якщо хочете, то й забороняю. Ромеї иобили обринiв. Вони в силi зараз. Чи ви вiдаєте, яка то сила? А коли то - палатiйськi когорти Iмператора, тi, що встигли повернутися з Iрану? - Про се можна довiдатися до походу. - То спершу довiдайтесь, а потiм iдiть уже до мене за згодою. I ще одне скажу вам, князi Склавинiї: не туди спрямовуєте ви мислi свої. З Вiзантiєю ми ранiш сусiдили, сусiдитимемо якось i далi. Казав уже i ще скажу: обри - ось хто супостат ваш щонайперший. Кажете, маєте силу, адатну i себе захистити, i тим, що на теренi Вiзантiї живуть, допомогти. То киньте передусiм ту силу на обрiв, зiтрiть їх з лиця землi нашої, а тодi вже про все iнше думайте i дбайте. Вони погромленi є, чули? Се ж нагода з нагод. Не супостатiв - соузникiв, може, слiд шукати вам нинi серед вiзантiйцiв. Князi переглянулися. - А що, це й справдi так. Князь-вiтець дiло каже: обри погромленi, це i е вона, нагода добити їх та й позбутися бiди. Згадаймо, хто плюндрував нашу землю найбiльше з усiх? Вони, обрини! Хто погрожує їй i погрожуватиме? Таки вони! - Братове! - пiдвiвся високий i дужий Мусокiй. - Князь-вiтець правду сказав: то першi i найлютiшi нашi супостати. На них i спрямуймо свою силу. Тим паче, що в нагода. Вони колись не були содругами ромеїв, вiднинi й поготiв не будуть ними. Знаєте, що вчинили обри сими днями з полоненими ромейськими! Витнули до ноги. - Як то? - Хотiли продати тим же ромеям, та в iмператора чи то фiск спорожнiв до краю, чи ще щось завадило, одначе вiдмовився купити в обрiв своїх легiонерiв. На лихо, тi почали мерти, ураженi язвою, то каган i повелiв своїм турмам: витнути всi двадцять тисяч, аби не ширили моровицi. Йому не пиняли вiри. Сидiли, приголомшенi, й мовчали приголомшено, далебi, сподiвалися ще чогось. - Звiдки князь знає таке? - З вельми достовiрних уст, братове. Бачив на торжищi одного з тих, що втекли вiд страти i тим порятували себевiд смертi. Хочете, я доправлю його сюди, самi почуєте. Тим паче, що вiн - не ромей, iз наших є, слов'янiв. Княжич антський. - Отак? Чому ж опинився серед полонених ромейських? Був воєм чи стратигом у них? - Да нi. Студiював науки в Константинополi. Повертався до завершеннi студiй домiв та й опинився в лабетах обринiв-татей. - Веди його сюди, - ожвавився та й подобрiшав князь Лаврит. - Такий багато може знати. XXXIII Склавини не мали таких, як у ромеїв, городiв та фортець. Жили сельбищами i норовили сiдати ближче до оседку волостелина, спорудженого в зручному для оборони мiсцi: над рiчковою крутопаддю або на узвишшi. Кожен такий оседок мав утаємничений доступ до води i був достатньо просторий, аби в ньому вмiстився при лихiй годинi люд прилеглих сельбищ, ба навiть їхнiй найнеобхiднiший скарб. А ще вiн мав довкола надiйнi забудови з високими и доступними стiнами, та вежi з бiйницями, та ворота, що перекривали вхiд. Оседки тi iменували градцями, а їхнiх волостелинiв або всього лиш волостелинами, або й князями, важило те, який був волостелин i як багато сельбищ могло знайти захист у його градцi, коли людовi погрожував супостат. Саме тому - i, мабуть, тiльки тому - серед склавинiв було надто багато князiв, а тi з них, що мали неспокiйну дачу i могли повести за собою окольний люд, коли йшло про оборону краю чи похiд за Дунай, величалися велики й поважалися бiльше, нiж iншi, окрiм найстаршого, князя-вiтця. Мусокiй належав до великих князiв та й градець-острог бiльший, нiж по всiх околiях, i торжище при градцi, багатьом знане. На ньому завше товпився люд, не бракуємо його й того дня, як Мусокiй дiстав повелiння Лаврита оправити збiглого з полону анта на раду князiв склавиньких. Лимарi-сiдельники продавали сiдла, збрую, ткалi тетки барвистi, гаптованi тунiки, скудельники - свої вимри: окрини, поставцi, корчаги, лагвицi. Та чи не наиiльше товпилося його, люду, в рядах, де продавалися посмаги, парений набiл у маленьких окринах, сир овечий, смажене там-таки, при покупцях, м'ясо. Пахощi його вивертали Свiтозаровi нутро, i вiн сiв далi вiд спокуси к гуслярiв, калiк перехожих. Якийсь час сидiв i дослухався до їхнiх пiсень, до бесiд-пересудiв, зрештою не втрився i попрохав, аби котрийсь дав i йому заграти на гуслях - Зугарен е? - поцiкавився старший. - Ано. - То прошу. Спочатку награвав лише та дослухався до голосу струн. Далi одважився i заспiвав. Пiсня його була неголосна, сумовито-журлива, одначе голос добувався десь аж iз глибини єства й зворушував торжкових тим, що промовляло єство. Пiдходили, кликанi звабою, ставали й слухали. Золотої диво-днини Боги мудрi свiт творили: Помiж долiв клали гори, З гiр рiчки пускали в доли; Там лiсами схили вкрили, Там дали привiлля злакам, Твар пустили з рук щедротних По землi гулять вольготно. I для вищих божих цiлей Сотворить благоволiли Рiд людський, - всьому окрасу I премудростi надiю. "Ось, - сказали тому роду, - Чисте небо, тихi води. Жий, плодись, твори те благо, Для якого й свiт творивсь". I люд послухався богiв, Осiв i множився завзято. Лиш одного не взяв, затятий, Собi до тями, Що твар земна Дана йому для помочi В дiлах ролейних, не для з'їжi. Не взяв - i тим згубив себе: Вiд споживаиня кровi дичини Хай i дотолi, непомiтно звiльна Втрачав подобу елiта I вабував подобу звiра. Сам того не помiчаючи, Свiтозар перейшов яа оповiдь речитатив, натхненно и пiднесено нагадував людовi, яка благодать процвiтала в лiпшi, нiж сi, часи на долах i в горах безбрегої ойкумени - вiд замилуваної в свiт людського i людяного Еллади до Дунаю i вiд Дунаю до Студеного моря, доки не возбуяло в людовi звiрине i не погнало той зворохоблений люд з одного кiнця свiту в iнший. Спершу прийшли на Дунай римляни й скропили супокiйно-мирну землю людською кров'ю, затим об'явилися готи, услiд за готами вломилися дикими ордами гунни, нарештi наслано злою силою й обрiв. Що творили тi, котрi топтали землю при Дунаї до обрiв, склавини, далебi, знають. Та чи знають вони, яких сусiдiв замали, пустивши на Дунай обрiв? Свiтозар мав таку звичку: приплющував, спiваючи, очi i все, що йшло вiд серця на струни, бачив, мов наяву. ...Доки бiг купно з усiма, кому вказав путь до порятунку, не вельми доглядався. Й без того знав: поляже їх, переслiдуваних не лише сторожею, а й турмою комонних, немало. Коли ж опинився в Дунаї та розглянувся, втратив i ту мiзерiю сили, що мав: поле при байрацi, схил, що спускався до Дунаю, були устеленi трупом - де рiдше, де густiш, а де й зовсiм густо. Та й серед тих, що досяглiї рiки й шукають тепер порятунку на супротивнiм березi Дунаю, немало таких, якi ледве тримаються на водi, а то й зовсiм неспроможнi триматися. Побiгли, одержимi мислю: там порятунок, а опинилися у водi, згадали: вони ж не вмiють плавати! Згадали й стали волати про помiч, а то й не волаючи, зникали пiд водою. Бо хто допоможе таким? Дунай он який широкий, стало б сили самому порятуватися в ньому. До болю прикро було. Це ж вiн повiв цих людей на загибель. Це з його уст злетiли слова: "Тепер лише Дунай нас порятує!" По собi мiряв. "А можна було порятуватися якось iнакше? - виправдував свiй вчинок i силкувався вiдшукати резони. - Тих Що долають дунайську широчiнь, все ж таки значно бiльше, анiж полеглих та поглинутих водою. Он як вкрили собою плесо. Коли всi досягнуть берега та уникнуть погонi, пiдстав для докорiв собi таки не буде". Переслiдуваний навiть перед лицем смертi благає заступництва. Благали його й Свiтозаровi побратими. Знали-бо: найстрашнiше позаду: погонi уникнули, караючий аварський меч в Дунаї не дiстане, а супротивний берег мовчазний, тих, що могли б стати їм на перепуттi, немає там. Чому б не вiрити в щасливiшу, нiж була досi, долю _i не пнутися з останнiх сил? Широкий вiн, Дунай, не такий уже й тихий, як про нього кажуть? Дарма. Коли йдеться про життя i волю, усе можливе i все посильне! Та тим i гiрка вона, доля гнаних i упослiджених, що їх iе тiльки люди, боги теж переслiдують. Обри чи то перегливли десь на супротивний берег, чи докликалися до iодругiв своїх - тих, що стояли таки на тiм боцi Дунаю й завважили колотнечу мiж карателями i приреченими полоненi не встигли ще й увiрувати як слiд: вони близькi до порятупку, як там, на супротивнiм березi, об'явилася ще одна турма, i поспiшала вона не кудись там, таки по шi душi. "Оце усе вже", - подумав Свiтозар i не став гребтися. Геть приголомшений був тiєю несподiваною з'явою, не те що пориватися кудись, думати, здавалось, не зугарен. все ж тiльки якусь мить. Затиснута тiєю миттю мисль випручалася раптом i зблиснула новою сподiванкою. - Не йдiть iз води! - крикнув найближчим. - Вертайте на середину рiки й пливiть за течiєю! Тепер вопа лиш рятує... Чи мiг думати тiєї митi, що в обрiв, крiм мечiв, е ще й ша бронь - стрiли? Прискали та й прискали ними на плавцiв - з одного i з другого боку. Кого не встигали потяти з першої засiдки, сiдали на комоней, забiгали наперед i знову цiлились. Аж поки не домоглися свого: лави жадаючих порятунку геть порiдiли до ночi, а тих, що уникнули кари i втримались на водi, була така мiзерiя, що коли спустилася вона, нiчка-рятiвниця, на землю та сховала втiкачiв вiд лихого ока, авари вдовольнилися, мабуть, тим, що вчинили за дня, i махнули на решту полонених рукою. Бiля спiвця що далi, то бiльше збиралося торжкового люду, та вiн не звертав на те уваги. Був у полонi гуслiв, мелосу, а ще того, що виспiвувало власне єство. Не хвалися ти, словене, Що вольготствуєщ в струменах Вiтця Дунаю, Тиси-сестрицi, Та бистриця мутна стала, Лжу й ганьбу на днi сховала. Живодайної бистрицi. Дунай славен, славен не водою, А недолею людською. Коли пiсня стихла, тi, що стояли довкруж та слухали, не рушили з мiсця. Дивилися на спiвця й вiдмовчувались, надто жони. Лише перегодом десь зiтхнула одна, за нею друга, далi перекинулися й словами, сердобольнiшi пiдходили навiть i клали перед Свiтозаром посмаги, запечене на вогнi м'ясо. - Поїж, соколику, - прохали. Iншi, необiзнанi, розпитували тим часом: - Хто вiн? Звiдки буде? - Не бачите хiба? Один iз тих, що порятувалися, пливучи Дунаєм. - Йой, той Дунай... I багато загинуло їх там, сарак? - Не питайте та не знайте, лiпше буде. Тi, що нагодилися та видiли опiсля, казали: Дунай спух вiд трупiв. Гейби пiдтятi в лiсi дерева, пливли ним утопленики. Гомонiли все борше та борше. Знайшлися такi, що не повiрили своїм, пiдiйшли до Свiтозара й заходились розпитувати, чи все те правда? Та їм не судилося почути тую правду: над'їхали комоннi й примусили розступитися. - Князь. Князь Мусокiй, - загомонiли. Той, кого величали князем, йшов прямiсiнько на Свiтозара. ; - Достойний родаку, - сказав, зближаючись, - князь-вiтець Склавинiї волiє бачити тебе. Коли є на те твоя ласка, ось огир, сiдай, поїдемо. - Се далеко? - Не так щоб дуже. За дня будемо там. - Менi б дар людський забрати в щось, - показав на |.те, що поклали перед ним. - Чим клопочешся. Там буде що їсти. - Ба нi, се вiд щирого серця давалося, сього не смiю лишати. XXXIV Мати Миловида лежала в ложi слаба i змарнiла, геть не схожа на ту, що знали колись. Лиш iнодi одкривала очi, з жалем i болем дивилася на дiтей, онукiв. "Яка-бо ти є, мати природо, - казали тi зболенi позирки. - Нас iз Волотом винагородила, як хотiли, - лише синами, а синам нашим поскупилася дати їх. У Радима з трьох дiтей двi дiвки - Добрава й Милея, у Добролика лише дiвки - Ярослава й Добромира. I в Данка дiвка - Нiга. Чи й далi так буде i чи на добро се?" Стомлено прикрила повiками очi i вже потiм, як поборола втому, глянула втiшнiше: може, й справдi так треба? Сини - опора столу, а доньки - продовжувачки роду. Он якi младомладi та доброликi вони, геть усi бабинi цяточки позбирали. Чи такi не народять синiв i не дадуть родовi гiднi паростi? Земля зусиллями князя i люду надiйного вупокою удостоєна, чом би й не множитись родам. - Живiть, дiти мої, - казала через силу й позирала втомлено не так на княжичiв, як на їхнiх жон, - живiть у злагодi, у повазi одне до одного. Мир i злагода - заповiдь божа, пам'ятайте се. А ще бережiть покони роду вашого. Молодшi най мають собi за вiтця старшого, а старшi, яко синiв своїх, - молодших. Ще раз поглянула на всiх немiчним зором i вже потiм втримала його на Радимовi. - Тебе, княже, - сказала значущо, - лишаю за вiтця и усiм, а тебе, Злато, - за матiр. Маєте заприсягти зараз будете такими по менi: схилятимете до покори непокiрних, ставатимете на помiч слабим та приниженим. Передусiм пособiть стати на ноги найменшим. - Заспокойтеся, матiнко, - бережно торкнулася її руки Злата. - Нiби вони не стоять уже, нiби ви без нас не поставили їх. Глядiть, якi є мужнi та гожi, присяйбiг не они - ми потребуємо вже їхньої помочi. To була правда. Хто-хто, а Злата мала вже той вiк, коли ганїй треба думати про помiч. Ано, всього лиш на вiсiм лiт володша за свою названу маму. Ото тiльки й одмiни, що така немiчна. Сива, гейби голубка, най i рiзних, все ж своїх має дiтей. Той, що вiд першого мужа-небiжчика, сам є вже муж, чи не найрiднiший їй, бабунi Миловидi. Бо геть усi дiдовi крапельки позбирав: вилитий князь Волот. - Дбайте про себе, мамо Миловидо, - не вмовкала Злата. - Не теребiть серце своє клопотами про нас. Не теребiть - i будете дужi ще. Рано вам лаштуватися у ту дальню, повиту осмутою путь. Слаба приплющує очi i тим змушує Злату замовкнути. Бо вид справдi має такий, що йой... Одначе мати Миловида збирається ще з силою i каже те, що хоче сказати. - Коли в ромеях пiде на замирення з обрами, пошли, княже, - велить Радимовi, - людей своїх, най розшукають там Свiтозарка та стануть йому в помiч. Чую серцем, бiдує вiн тяжко, а через смуту в Фракiї анi сам не може прибути, анi подати про себе вiсть. - Неодмiнно пошлю, - обiцяє Радим. - I негайно пошлю, бо там, матiнко, дiйшло вже до замирення. - Правда? - Присяйбiг! Є певнi вiстi: обри погромленi, пiшли восвоясi. - Слава тобi, боже! - молилася до неба i руки склала так, як завше складала, коли ставала перед образами. Схоже було, що й забулася про всiх, хто стояв чи сидiв поруч, уповала на бога й благала в нього помочi синовi своєму, так надовго заблукалому в свiтах. То була чи не найбiльша її гризота. Вiдтодi, як не стало князя Волога i всi її дiти зажили своїм життям, стали менш за все потребувати маминої помочi, крiм хiба найменшого, те й робила, що бiдкалася Свiтозаром та молилася за Свiтозара. їй казали: вiн у добрих i надiйних руках, має серед тих, що вчать, винагородженого мужа-навчителя, котрий заприсягнув дивитися за кожним Свiтозаровим кроком, оберiгати його вiд злих та заздрiсних, наставляти на путь iстинний, коли оступатиметься. Та й сам Свiтозар не таке вже отроча, не так поривався до науки, аби легковажити, а мати пропускала тi казання повз вуха, втирала сльози та марнiла. Аж поки не сталося, що мало статися в її лiта: почала скаржитися на серце i геть змалiла через ту недугу на силi. - Що ж заповiм вам, вiдходячи? - дивилася по черзi то на одного, то на другого з сипiв своїх. - Вiтець хотiв, аби виросли з вас хоробрi мужi, оборонцi землi Тиверської. Будьте достойнi тих його сподiванок. Здається, все робила для того, аби виросли такими. А ще ось що скажу: не палiть мене иа вогнi, поховайте, яко християнку з двiйнями, супроводом людським. I помiнайте, дiти за тим-таки, християнським законом. Самi ж як знаєте так i живiiть. Хто сприйняв серцем i помислами Христову вiру йдой най буде твердий у нiй, хто нi, най тримається тiєї, що їй уся Тивер. Вiльному - воля, спасеному - рай. Збиралася вже кликати кожного й прощатися, та тiєї митi хтось постукав у високi ворота соколовезького оседguy, а невдовзi почувся звiдтам i веселий гомiн, радiсний жiночий крик. Усi, хто був при слабiй, обернулися в той бiк, не так . цiкавi, як подивованi: кому в цьому подвiр'ї може бути весело? Милана цiлилася вже звестися i вийти, та розчинилися дверi i одна з челядниць, либонь, та, що радiсно скрикнула перед сим, з'явилася на порозi й розбила своєю з'явою смуток: - Радiйте, солоденька княгине! - сказала, яснiючи видом. - Свiтозарко повернувся. Милана iз Златою сiпнулися було бiгти слiдом за мужами i отрочатами, що подалися, не стримавши себе, до дверей, та згадали про маму Миловиду й лишилися при мамi. -Мужайтеся, горличко, - улещали-заспокоювали, хоч й не мали його в серцi, супокою того. - Ви переболiли своє, доста. Баяли княгиню, як могли, а княгиня знай дивилася збудженим позирком очей своїх на дверi, та ждала сина, та тремтiла ждучи. I коли вiн з'явився врештi-решт бiля i ложа, єдине, на що спромоглася, простягла до нього вої зболiлi руки й сказала до краю зболене: | - Свiтозарку! Свiтку мiй згорьований! Я таки дiждалася тебе. Вiд того дня не Милана iз Златою i не челядь княжа, Свiтозар висиджував бiля недужої та баяв недужу. Лише тодi, як спочивала, йшов до лiсу, нишпорив по ярах окольих, вишукуючи трави. Весь iнший час або ж готував iз ях напої, або бесiдував iз мамою та запевняв маму: коли вживатиме те, що готує для неї, ще стане на ноги i буде дужою. Слаба не вiдмовлялася вiд його лiкiв, як i вiд речей солодких та багатообiцяючих. А проте дивилася на сина й зiтхала раз у раз. - Йой, лебiдику, - казала й смутнiла на виду. - Я своє вiджила уже. Як ти житимеш - ось що болить менi. Усi мають жон, статки, мають оседки веселi, дiтей в оседках. А де твої статки i дiти де? Простити собi не можу: нащо пустила тебе за море, в науку ромейську? Таке безлiття накликала тим дозволом на твою голову... Чи думала, чи гадала, що зроблю тебе найнещаснiшою дитиною в родi нашiм? - А може, не такою вже й нещасною, мамцю? - Йой, поглянь на себе та завваж, який є? Кiстки та недугу принiс iз ромеїв, бiльш нiчо. - Помиляєтесь, матiнко. Змордований я, се правда. Не маю жони, статкiв - теж правда. Зате маю iнше - розумiння свiту i людей у свiтi. - Що з нього, твого розумiння? Баяном станеш, ходитимеш вiд оседку до оседку та змагатимешся з недугами? - I то дiло, чом нi? Та воно - лиш частина того, що можу зробити для люду, землi своєї. Кажу ж, одкрив для себе свiт i людей пiзнав достеменно. Надто тодi, як був пiсля ромейської науки в кривавих лабетах обринiв. Коби ви знали, матiнко, як багато пiзнав я в тих своїх мандрах по свiту та поневiрянням у свiтi! - Що ж робитимеш все-таки? - Побуду якийсь час бiля вас. Сам наберуся сили i вам постараюсь повернути її. Ну, а коли все стане на добре, подамся землею Трояновою - у Київ, до брата Богданка на Втiкичi. - Пощо так, сину? Лишайся в Соколинiй Вежi. Вiдiйду - тобi передам її. Матимеш прихисток, поле, а з ними й добро та статки матимеш. - А Остромирко? - Про Остромирка князь подбав уже. - Ще мушу землю свою побачити - усю як є i люд на землi Трояновiй, а тодi вже и стану на чомусь. Або ж в Соколинiй Вежi сяду та робитиму те, що маю робити для землi i люду, або пiду до Волина, обiйму обiцяне вiчем мiсце i теж робитиму. Одначе то вже потiм, як обiйду землю та завершу тими мандрами науку. Мати дивилась та й дивилася на нього, такого рiдного їй. Нiби й схильна була погодитися з ним, а все ж не могла. Щось перешкоджало їй, i таке велике, що переступити через нього несила. - Скажи, - зважилась i заговорила зрештою, - чи прийняв ти, будучи в ромеях, вiру Христову? - Не прийняв би - не мiг би навчатися, матiнко. - I увiрував у неї? - Того не можу ще сказати. Щоб бути вiдвертим, се тож кличе мене пiти по землi своїй. - Дивне кажеш ти, сину. - Зате правдиве, матiнко. Ромеїв бачив, обрiв бачив. Мушу й до свого люду приглянутися, аби визначитись i старти на чомусь. Помовчала i вже потiм озвалася. - Побудь коло мене, дитя моє. Доки жива, побудь, далi живи, як знаєш. А Соколину Вежу я заповiм усе ж таки тобi. XXXV Сила до Свiтозара повернулася ще. I квiт молодечий I дав про себе знати: таким же пишним та доброликим став, розквiтнувши, як i мати його в лiпшi свої лiта. А маму Миловиду не довго тримав ескулапськими стараннями на свiтi. Лише те лiто, коли повернувся до неї, добула та зиму перезимувала. На передлiттi, тодi, як буяв уже квiт, побажала всiм, хто навiдав її перед сном, доброї ночi та й не повернулася вже з неї. Сумирною була в життi, сумирно й вiдiйшла з нього. Ховали її, як i велiла, за християнським поконом. Убогими були тотi похорони. Люд, скоряючись своїй вiрi i своїм богам, не пiшов за гробом християнки. I псалмiв не спiвали, проводжаючи в останню путь. З усiх, хто знав, коли i що спiвати, були лиш кревнi, надто Милана та Злата. А їм не до спiвiв нинi. Зате на поминки-тризну по княгинi тиверцi не завагалися прийти. I на тризнi не нiмували, пили, та їли, та воздавали хвалу княгинi Миловидi. Да вже як дiйшло до спiвiв та танцiв, не шкодували сили, як i снаги. Аби знала небiжчиця, що вона не чужа їм. Аби знала та весела була там, у затишнiм Вираї, та не гнiвалacь на них, як не гнiваються вони на неї за те, що належала до їхнього, тверського роду, а взяла до серця чужу вiру, молилася чужому боговi. Княгиня з неї була лагiдна з людом добра, тож i люд лишається добрим. Сумно стало в Соколинiй Вежi без мами. Так порожньо i сумно, що Свiтозаровi немало сили треба було докласти, аби утримати себ'е в отнiх стiнах. Коли б не повиннiсть та не обiцянка, що її, як i сестри, дав колись мамi - зробити все, що належить робити, поминаючи душу покiйної, таки ве всидiв би в сих стiнах. Тож так, властиво, й зробив: одбув сороковини по померлiй, погомонiв iз челяддю, даючи i напутнє слово, та й подався до старшого брата князя на Тиверi. - Пiду я, Радиме, i надовго. Знаю, повинностей у тебе доста, а все ж бодай iнодi навiдуйся до нашого праотнього оседку, питай з челядi про лад у ньому, коли буде така потреба, давай його. Повернусь iя мандрiв хiба що наступного лiта, на тризну-поминки по матерi. - Таки волiєш обiйти всю Троянову землю? - Ано. Князь, з усього видно, не мав намiру перечати сiй забаганцi брата, одначе не мiг i не дивуватися їй. - А як же буде з повиннiстю, що її поклало на тебе вiче? Свiтозар змiряв брата пильним i водночас веселим оком. - Ти важиш на неї? - А чом би й нi? - Гадаю, то було лише сказано, аби замирити якось вiче. - Ба нi, Свiтозаре. Усi, коли хочеш знати, ждуть твого повернення й уповають на тебе. Келагаст творить дiла, недостойнi князя, а князя-привiдцi в усiй землi i поготiв. - Гадаєш, я зможу прибрати його до рук i поставити на мiсце? - Коли явиш себе достойно, - а тебе, певно, на те ж i вчили, аби явив саме так, - вiче може й попросити Келагаста зi столу, оддавши його тобi. Знай: люд невдоволений ним i князi окольнi також. - У чiльнiм родi плем'я дулiбського є свiй спадкоємець. - Того спадкоємця Келагаст не допустить уже до столу. - На стiл не зарюся, брате, - вiдверто сказав Радимовi. - А в Волинi я теж буду i до Келагаста приглянуся. Тiльки не зараз, перегодом. - Куди ж зараз мандруєш? - Пiду по Тиворi, потiм заверну до уличiв, ще потiм - до брата Богданка на Втiкич, до росiв за Россю i неодмiнно в Київ. Той град на Днiпрi давно вабить мене. А вже пiсля Києва подамся на Волин. - З собою кого береш? - Анiкого. - Як то? - Не в похiд же йду. Вiзьму гуслi, сумирну кобилицю та й по всьому. Правитимуся лише за тепла. Себе прогодую гуслями, кобилицю - травицею. - Пусте задумав, - нахмурився князь. - Правитимешся землями, де лiси та й лiси, а в тотих лiсах сила-силенна звiра всякого, це бракує й татей. Як собi знаєш, а я самого тебе не пущу. Вiзьми бодай кiлька воїв, бери ногати, iншi статки та наїдки, тодi вже и ирався. Княжого роду-бо є. Як можеш годувати себе гуслями? Був справдi н'еабияк обурений та й непохитний. Бачачи те, Свiтозар не став сперечатися з ним. Хоче, аби було так, най буде. Путь справдi он яка далека. Не так уже й безпечно вирватися в таку далеч самому. Якийсь час (i доволi тривалий) мандри Свiтозаровi й тих, що супроводжували його по Тиверськiй землi, не обiцяли чогось лихого. Бiльше мiг би сказати: були щ'едрi на сумирностi, як i на звади. Стояла ж бо та пора, коди оовце свiтить красно та ясно, не так часто, як на передлiтгi, аамоложується небо й випадають на землю плодовоснi дощi. Зате дерева, квiти, трави он як весело пнуться до сонця, i земля стає вiд тої веселостi святково вбраною та знадною для ока. Присяйбiг, першi двi седмицi те й робив, що ставав на перепочинки та втiшався привiллям, надто на Медоборах, де є i г