она зiзнається Божейковi: коли б знала, що їздить, вийшла б. - То знай: не можу без тебе, бачу у снах i наяву, кличу денно й нощно i хочу, чуєш, Миловидко, хочу, аби пiшла зi мною до злюбу, стала навiк моєю. Анi з ким iншим, тiльки з тобою волiю узяти злюб. - Йой, таке кажеш... - А чому маю не казати, коли горю вогнем? - Нiби не видиш: я ще не дозрiла до злюбу. - Ти так вважаєш? - Стариня так вважає. - I всього? - Стариня каже... - насмiлилася повiдати йому, та одразу ж i стямилася: чи то ж можна? - Каже, не ранiш Купали. - Ов! Ну, а ти? Ти що скажеш? Голiвонько бiдна! Чого вiн хоче вiд неї, цей Божейко? Чи ж то мало сказала? - Стариня правдиво мислить: злюб беруть лиш тодi, коли мають на нього благословення Лади. - Гадаєш, Лада не дасть його? Невже не вiдаєш: згорю до Купали. - Таж стариня... Мамця, правда, обiцяли на Ярила пустити мiж люд, аби шукала вже собi лада. - На Ярила? - Атож. - Най буде так: викраду тебе i вiзьму з тобою злюб на Ярила. Та до того виходь. Вийдеш? - Ба нi, - замахала руками. - Пощо маю робити так, супроти волi старинi? Нi i нi! - позадкувала, далi обернулася й подалася мерщiй туди, де жила подруга. - То я прибуду на Ярила! - благав бодай щось, аби не лишитися без нiчого. Проте Миловида не вiдгукнулася, чи то не почула, чи не захотiла, щоб люд випальський чув, як зголошуватиметься ждати на нього. Нарештi сталося воно, її сподiване. Удень капало безперестану з крiвлi i вночi капає. Через те й не спиться Миловидi. Лежить горiлиць, дослухається до голосного хлюпання за вiкном й усмiхається сама собi. Бо таки радiсно: луснули десь Морозковi вериги. Присяйбiг, луснули й пустили з далекого Вираю, з острова Буяна теплi вiтри. А вже вiтри здолають i поженуть у трин-тарари холоднечу, поруйнують зимовi споруди на землi, позбудеться мучителiв-вериг i забуяє квiтом та зелом розкута земля. А то правдива прикмета передлiття. Найправдивiша! - Бабцю, - надумується Миловида й кличе стару господиню, свою постiйну бесiдницю, надто пiзнiми вечорами. - Чулись-те, бабцю! - Чо тобi? - Навчiть свою внуцю бути господинею. - Вчись, хто тобi не дає. - Та ви ж, мамця й не даєте. - Схаменися, дiвко. Звiдки взяла таке? - Бо ховаєтесь вiд мене з усiм, що є вiд звичаю родового. - Таке скажеш. Чом би ховалися, та ще зi звичаями? - Хiба я знаю? Коли закладали нову оселю й носили туди щось поночi, шепталися помiж себе, менi ж, малечi, нi слова. Чом так? Чужi вам? - Ба нi, не чужi, - малi. А малим не все можна знати. - Менi вже можна. Бабця дрiбно i втiшно смiється з темряви. - Глядiть на неї, яка прудка. Коли виростеш, тодi й скажуть. - Нiби не виросла вже. Глядiть. - Бере бабцю за руку, торкається нею тугих, випнутих пiд тунiкою персiв. - Хiба не дiвка! Стара нiмує бентежачись, а Миловидка користується тим i своєї править: - Я маю вже лада, бабцю. Такий втiшний та ладний, такий лiпотний, що й ну! Казали татуньо, в лiтi, а то й на передлiттi вiзьму з ним злюб. - За язика вкусися, дiвчино! - Чом так? - Малi то солодощi, злюбне життя. Пожий, поки молода та зелена, при татовi, мамi, пiзнай вiльготнiсть молодечу, а вже як пiзнаєш її, то й пiдеш собi. Дiвка ти он яка пишна та гожа, на татовiм подвiр'ї не засидишся. - А як... - Що - як? - Коли ж я не можу без нього. Сниться менi, бабцю, - поривається до старої й мiцно обiймає її. -Сниться i видиться. Такий рiдний уже i такий солоденький менi, що йой! Стара панi, певно, не знає, що сказати внуцi своїй. Через те вiдмовчується та гладить її, гладить та вiдмовчується. "Це Лада в нiй заговорила, -думає тим часом. -А все ж як рано. Боженьку, як рано!" - Не давай волi серцю, дитя наше миле. Чуєш, не давай. Лада вподобала тебе, може, зробила навiть своєю обраницею за щирiсть серця та лiпоту тiлесну. А ти не пiддавайся спокусi, стань вище за спокусу. Злюб iз милим - солодка ягода, та всього лиш на час. Далi пiде клопiт, пiдуть зморнi та чорнi днi. Нащо вони в такому вiцi? Кажу ж, потiшся розкiшшю, волею при татовi, мамi, наберись розуму, сили, а тодi вже й обирай собi, кого хочеш. - Де наберусь розуму, коли ви ховаєтеся вiд мене? - А ти, боже, як своєї та й своєї. Скажу вже, коли така цiкава. Шепталися й ховались, бо йшли закладати нове житло, а те роблять таємно вiд усiх. В людях, щоб знала, бiльше злого духу, анiж будь-де. Тому й ховалися вiд них. Бабця лягла зручнiше i тихо, аби нiхто не чув, заходилася розповiдати внуцi, що i як. Рiд мiцний там, де мiцний покон. Бо покон - теж щоб знала - дотримання чеснот старинi - вiтця, дiда, прадiда. А вони, йдучи вiд нас, хочуть, аби жили родом i пильнували чесноти роду. Лише чесноти, бiльш нiчого. Того колись хотiли, того нинi хочуть i прiсно хотiтимуть. Бо предки не йдуть вiд нас назовсiм, живуть у прадiдiвськiй (а коли споруджують нову, то i в новiй) оселi й глядять, якi з нас дiти, внуки та правнуки: чеснi чи не чеснi, поштивi чи не поштивi, стоять на поконах роду чи зраджують їх. Бо немає гiршого зла над те зло, що його завдає зрада. Ось чому дiди та прадiди не йдуть з прабатькiвської оселi, стають домовими й пильнують родових поконiв. Того попереджають: не порушуй звичаю, роби так, як велить звичай, iншого карають за вчинене родовi й звичаям роду зло. Чи пам'ятає Миловидка, як горiла минулого лiта халупа старої Кобищихи? Думає, так собi, з доброго дива? Еге, люди чули, як розмовляли передднеської ночi два вогнi: один Ковачевої Забави, другий баби Кобищихи. Цей, Кобищишин, скаржився, подейкують, що господиня його непутяща i скупердяга така, що й ну. "Спалю, - каже, - її оселю, бо терпцю вже немає. Я задихаюся вiд спраги, мене печiя пече, а вона лiнується або ж шкодує для мене води й по цiлiй седмицi не ставить до печi. Спалю - i все". А другий йому: "Роби як знаєш, одне пам'ятай: на печi в твоєї баби стоїть дiжа моєї господинi. Гляди, не спали її, бо вона в мене таки господиня". I що ж ти думаєш? Наступної ночi згорiла бабина оселя, а Забавина дiжа як була цiла, так i лишилася. Гадаєш, тiльки за скупiсть та лiньки покарана Кобищиха? Ба нi, насилала на людей мор, вiдьомством займалася - ото й була покарана своїми ж пенатами. Бо вони нiчого не прощають. Зате он як сприяють добробуту в родi, коли родаки шанують звичаї i щиро дотримуються звичаю. В таких i конi стоять у стайнi годнi та дужi, не лише вичищенi, нiби вилизанi домовим, з розчесаними гривами, i вiвцi котяться справно, кожна по двiйко, i корiвки розтелюються без падежу, i дiтки ростуть, мов iз води йдуть. А так, покон старинi мусить бути поконом i дiтей, внукiв, бо вiн - мудрiсть i добрiсть їхня, достойнiсть i краса. - Кажеш, внуцю, маєш уже лада, хочеш брати з ним злюб. Що ж, горличко моя, то святе i непорочне дiло. Рано чи пiзно вiзьмеш його. Тiльки ж... тiльки ж для того мало хотiти, для того справдi багато -треба й знати. Ти пiдеш у чужий рiд i станеш родоначальницею нової родини. Чи вiдаєш, що маєш поєднати там звичаї роду лада i роду вiтця свого, що мусиш коритися тим i не забувати цих? - Хiба вони рiзнi? - Не вельми, проте й рiзнi. Там своє огнисько i свiй домовий. Коли понесеш родовi лада добро, вiн не зречеться тебе, вiзьме пiд свою охорону. А зла i не помишляй нести, не приймуть тебе iз злом. Перед тим, як ввести до оселi, ладо тричi обведе тебе довкола свого вогнища. Тямиш, навiщо? Аби не принесла в його домiвку, туди, де панують звичаї його роду, чогось лихого. Отож як i до тебе прийдуть питати, чи згодна взяти iз їхнiм князем злюб, ти теж бiжи мерщiй до печi, залазь на неї або стань i колупай пiч, проси огнисько-пената вiтцевого роду, аби взяв тебе пiд охорону, оберiг вiд злих намiрiв чужого роду. Коли вони добрi, тi намiри, вогонь, що палає в печi, пiдкаже твоєму серцю: iди за князя, коли лихi, утримає. - У Божейковiм родi добрi, бабцю. - Звiдки знаєш? - Бо Божейко добрий. - Най i так. Чи бажаю тобi злого, внуцю? А проте не забувай: родина - боже повелiння i божа благодать. Тож i роби її такою, щоб була благодаттю для тебе, лада твого, дiтей твоїх, а ще - утiхою для кревних. Станеться так, що пiдеш до Божейка, не ставай ступнею на порiг i найпаче бережи вогнище, шануй вогонь. Вiн - совiсть кревних, охоронець злюбних i родинних вуз. А ще - житла вашого, щастя-долi пiд крiвлею житла. Питала, чого шепталися тато з мамою, як закладали нову оселю. Скажу. Коли вже йде до "того, що збираєшся бути господинею, най буде так, скажу. Десь поруч, схоже, що на крiвлi, зненацька голосно й надривно закричав зловiщий. Миловида здригнулася й щiльно пригорнулась до бабцi. - На свою голову, клятий, - пiдвелася стара й тричi плюнула в той бiк, звiдки донiсся крик зловiщого. Певний час наслухала ще, товчеться вiн на крiвлi чи полетiв. Аж потiм, як впевнилася, що немає, заговорила: - ...Оселя - не лишень мiсце, де живе пiд захистом вогню-пената рiд, вона й жертовник, той хором, з якого голос поселянина, благання про порятунок а чи помiч у бiдi може пiднестися через димохiд у захмарнi висоти й стати набутком вищих богiв - Сварога, Лади, Перуна, Хорса, тих добрих i свiтлих богiв, пiд якими живе на землi, на ласку яких уповає люд. Зла сила, усякi там вiдьми та вiдьмаки, упирi, як i проводир їхнiй-Чорнобог, так i зирять, так i норовлять пiдгледiти, коли i де народжується нове огнисько, аби першими прибути туди, засiсти там, шкодити, коли закладається оселя, шкодити й потiм. Тому-то мiсце пiд оселю обирається таємно, глупої ночi, коли пропiють першi пiвнi й принишкне, сховається по криївках темна сила. Беруть господарi тої пори пiвня найлiпшого та найголоснiшого, йдуть на мiсце нової господи, рубають пiвневi голову й закопують її на тому мiсцi, де буде красний куток - покуть. То - жертва вогню-пенату, благання, аби туди, на мiсце нової оселi, перейшов її охоронець - домовий i став на захист житла, достатку в житлi, добробуту та щастя в родинi. Туди ж кладуть пiзнiше, як закладають оселю, й зернята, аби родило на нивi й водилося в оселi, збiжжя, рiзани чи ногати, аби була багатою родина i її оселя. Коли ж поселяються... - Ну, що роблять, коли поселяються, те й сама побачиш, - веселiше, нiж досi, сказала стара. - А про те, чого можеш i не побачити, скажу. Не скупись на жертви вогню, охоронцевi свого роду. Вони завсiгди мають бути щедрi, та найщедрiшi -_ в день повороту сонця на лiто. То день народження бога Сварога, а в день народження Сварог, як i сини Сварожi, найщедрiшi. Посуд, в якому приноситимеш жертву, розбий, аби ним не скористався хтось iнший, бо замiсть добра матимеш зло. Заслабне хтось - лiкуй бiля печi чи на печi, ближче до вогню. А щоб вогонь i зовсiм поборов мор, усяку нечисть, що засiла в тiлi, кинь у воду вугiлля з огниська i дай напитися тої водицi слабому, усю i всяку хворiсть знiме. Коли ж нi, звернись до вищого божества - сонця, мiсяця, зiрок. А ще знай: порiг - межа, по один бiк вiд неї дiє божество, по другий - нi. Отож не подавай, чуєш, анiкому не подавай руки через порiг. За ним пенат-домовий не має вже сили, i хто знає, доброму чи злому подаєш ти руку, лихо чи благодать ведеш до оселi. А ще й таке маєш знати: в хижi твоїй, одразу за порогом, всякий, будь вiн навiть тать, стає пiд захист пената-домового, його нiхто не смiє чiпати. Пролити в оселi кров - найбiльший злочин, як i пiти з оселi, стати iзгоєм роду - теж. Миловида лежала тиха й безгомiнна, здавалось, i не дихала. - Ти спиш, внуцю? - Ой нi, думаю. - Так багато наказала тобi? - А таки багато. Йой, бабцю, чи знаєте, як багато!.. А ви, - заговорила по миттєвiй тишi, - ви з дiдунем теж пiдете на нове подвiр'я? - Нi, дитино. Ми в своїй халупi доживатимемо вiку. Коли й пiдемо, то тiльки для того, щоб допомогти новому родовi Ярослава перенести до господи її охоронця - домового. - Ходiть назовсiм, бабцю. - Коли помремо, прийдемо. - Йой! - Чого - йой! Так завжди було, так i буде. Дiдуньо прийде на мiсце прадiда-домового, я - при дiдунi. Оберiгатимемо оселю нашу, дбатимемо про добробут у родi та в оселi. Казала и не зраджувала себе анi голосом, анi неминучим, здавалося б, зiтханням. Так нiби усе те мало статися не з нею i не з дiдунем, а з кимось стороннiм, нiби взагалi нiчого не мало статися. Аж моторошно робилося дiвчинi. Не мовчати, питати ще? Однак про що? Та чи й личить таке питати? Пливе у безвiсть невблаганна нiч, пливе й Миловида разом iз нiччю, дiдуневою хижею, лементом крапель, що падають та и падають iз крiвлi. Горнеться в дрiмоту й нiжиться в дрiмотi, а нiжачись, чує, як солодко їй вiд тих трелей, що витинає розбуджена раннiм передлiттям крапавиця. Це вже вона кличе її на лiси та доли. Одначе ж рано як? Най би станув снiг, стекла вода у Днiстер, а тодi вже. Чи Миловидка не пiде? Чи їй не хочеться всього того - i тепла, i простору, i зiллячка-клечаннячка на польових та лугових просторах? Ба хочеться. Бо дiвка уже, бо чує, як шумить i грає в нiй великий шум, той, що окрилює думку i споює солодощами серце. "Лада говорить це в менi, -думає, долаючи дрiмоту, - чи Божейковi зваби? Йой, те i друге, далебi. А що ж буде, коли здибаюся з обома там, на святi Ярила? Ано, що тодi буде? Таки дотримаю слова i лишусь вiрною тому, що казала татовi, чи спокушусь Божейковими звабами й пiддамся iншому велiнню - великому шуму? Боги свiтлi та боги яснi! I солодко думати про це, i страшно. Як же то можна пiддатися чиємусь велiнню й пiти? А мамця, а тато? А нова оселя? Так i полишить їх, не звiдавши нi радощiв воседля, нi втiхи вiд буття в новiй оселi?" V_ Мамця завжди будили лагiдно. Та сьогоднi чи не найлагiднiш. I сум, i жаль почула в їхнiм голосi-благаннячку. - Вставай, дитино. - Уже час? - Так, уже час. Дiвоньки ось-ось зайдуть за тобою. Не одразу розплющила очi й прочунялась. Тодi вже, як хлюпнула водою на себе, йойкнула з несподiванки i затремтiла вся. Яка вона студена, ця водиця, i яка живодайна. Геть усi жилки збудила, а серце тим паче. - Я просила брата твого в других, Мстивоя, аби зайшов за тобою й берiг тебе там, на святi Ярила, - кажуть мамця, зливаючи. - Тож гляди, слухайся його i нi на крок од гурту, чула? - Чула, мамцю. Чом не чути? Вона зi всiма ладна погоджуватись сьогоднi i на все згодна. А з мамцею i поготiв. Бо вони тiльки застерiгають та наказують строго, насправдi ж он якi мудрi та солоденькi. Не злякалися тата, коли гримнули на їхнє сокорiння: "До Купали - зась!" I день, i два, i седмицю мовчали, аж поки не вишукалася слушна година, а в тiй годинi - татова добрiсть. Тодi й заговорили. Не наполягали i не сварилися, як то буває в iнших, тихо та лагiдно казали: "Пощо впираєшся, Ярославе? Миловидка не нанизала ще собi стiльки лiт, скiльки має пальцiв на руках та ногах, одначе сам бачив: зустрiла i вподобала молодця, а молодець - її. Засiли одне одному в тiм'ї, запали в серце, то чом мають страждати нарiзно, не бути певними, народженi для злюбу чи нi, будуть жити, мов голубiв пара, чи розлетяться й не стануть ладом одне одному". "Рано, Купаво, -опиралися тато. - Кажу тобi: вельми рано, най i думати про це не смiє". "Чи я наполягаю, аби брала з ним злюб? Кажу ж, най тiльки пiде та наречеться ладою. Молодець он який лепський та славний, чи вiн схожий на обавника?" "Ходила вже до нього, сам посилав". "Посилав, щоб спровадила. Вона й спровадила його, а тепер воском береться вiд каяття, а ще вiд присухи. Де те лiто? Чи тобi не жаль своєї дитини?" Сокорили та й сокорили, такi зугарнi були, обстоюючи доню, що тато як не крутили, а таки згодилися: "Най буде так, як хочете з своєю донею. Проте й глядiть менi: коли дiйде до передчасного злюбу, шкури обом поспускаю". Йой, таке скажуть. Чи Миловидка може дозволити собi не слухатись тата, примусити страждати через себе маму? Поглядала на зшитi при нозi чадиги, на барвисту полохту, ткану маминими руками i на мамин смак, бачила, яка вона гiнка та ладна в тунiцi бiлiй, пiдперезана червленим чересом, i крутилась-вертiлась перед мамою. - Чи гожа я, мамцю, чи красна? - Як бджiлка золота, сонцем освiтлена. По голосу чула, по лику маминому бачила: правду кажуть. Та й сама видiла: он яка гожа, он яка красна! Такою, далебi, й не бачила ще себе. Якщо Божейко там, у Чернi, вподобав її, то тут, на святi Ярила, голову стратить побачивши. Ано, буде, як каже, присяйбiг буде! I все ж то-потiм, увечерi чи в надвечiр'я, коли зберуться на полi зустрiчати Ярила. А нинi Миловидка пiде з подругами в поле, на узлiсся шукати ряст. Голубий ряст - знамення початку передлiття. Коли вiн пробивається до свiтла, тодi у Випалi та й довкола Випалу святкують прихiд Ярила. Так вiддавна було, так, казали мамця, й має бути. Добромира не сама зайшла забрати Миловиду на пошуки рясту, з нею був уже добрий гурт дiвок. А поки вийшли за городище, назбиралося їх, як маку на подвiрницi. Та й цвiли, яко мак. Одна - червленим та бiлим, друга - синiм та бiлим, третя - рожевим чи тiльки бiлим. Перемовляються голосно, а смiються ще голоснiше. Там тiшаться чиїмсь вбранням, там глузують iз когось i так дзвiнко та весело, аж серцю лоскiтне вiд тих веселощiв. Не була б Миловидка наймолодшою серед них, теж смiялася б та видзвонювала смiхом. А наймолодшiй не гоже. Тож усмiхається тiльки очима теплими, виповненими щирiстю, нiби море сонцем, та свiтиться личком рожевим, та одповiдає, коли питають щось, устами солодкими. Коли вийшли за городище та спинилися пiд лiсом, старша подiлила дiвок на ватаги, визначила чiльних у ватагах i заходилася радити-повелiвати, де кому йти, який знак подати, коли знайдуть ряст. А рушили на пошуки, одразу й заспiвали: Ой Весно, Весно да Весняночко, Де твоя дочка да паняночка? Десь у садочку шиє сорочку, Шовком да бiллю да вишиває, Своєму ладоньку пересилає... Людоньки! Якi ви втiшнi та гожi нинi! Якi любi Миловидцi! Мала б рану - до рани клала б, мала б радiсть - геть усю подiлила б iз вами. Ано, таких не можна цуратися, з такими вiк-вiчний хочеться жити. А мусить же пiти колись. Чує серцем: забере її Божейко. Прийде отак, скаже: "Ходiм", - i пiде, не зважить i не убоїться, що там - чужi люди i чужа родина... Йой боженьки! Що це за сила така, що нуртує та й нуртує в нiй, анi на хвильку не дає забутись? Посмутнiла замислившись, а посмутнiвши, не одразу почула, коли i чому вмовкла пiсня. Тодi лиш облишила пошуки i розглянулась, як хтось iз подруг крикнув: "А гляньте, немовби знайшли вже ряст". Нiхто не спонукав їх: "Побiгли!" Самi збудилися радiсною хвилею й подалися чимдуж через поле. Бiгли прудко i довго, так довго, що пiд кiнець дух усiм сперло. Одначе коли прибiгли та побачили ряст, матiнко рiдна, який вереск зняли, яку радiсть пустили гуляти свiтом! Бо таки було чого. Це ж мати Лада певний iз певних знак подала: настало передлiття, час щедрот, благодатi великої - для землi, для люду, для худоби. Вiд сьогоднi зазеленiє у лузi трава, пробудиться засiяна ратаєм нива, овечки, корiвки знайдуть для себе поживу, дадуть приплiд, гарний набiл. А люди... Для людей Лада розщедриться найбiльше: посприяє визрiванню дорiдного збiжжя на нивах, засiє в серцях бажання радостi i злюбу, злагоди-миру в родинах, помiж родами й землями. Видзвонювали та й видзвонювали радiстю-смiхом, зрешгою взялися за руки й стали водити довкола рясту танок. Благослови, мати, Весну закликати, Ой Ладо, мати Ладо!.. - Усi бачили цю голубу квiтку? - питає старша. - Усi! - I знаєте, що це ряст? - Атож! - Пiдтвердите теє? - Пiдтвердимо! - А тепер топчiмо ряст! Дiвки кинулися на те мiсце, де була квiтка, старалися стати на неї ногою й приказували ставши: "Топчу, топчу ряст. Дай боже потоптати i другого лiта дiждати!" Що ближче до ночi, то невiдступнiшим ставав народжений з якогось дива сумнiв, а з сумнiвом i побоювання: чи буде ж на святi Ярила Божейко? Хоча б був.. Бо що ж то за свято буде, коли вiзьме i не об'явиться з якогось дива. Та вона ж, Миловидка, лусне з жалю, а ще вiд того, що знатиме: не прибув на Ярила - нiколи вже не прибуде. Нащо втекла тодi, коли казав: "Викраду тебе на Ярила", нащо крикнула: "Ба нi!"? Иой боженьки... Чого ж така тривожна ледениця на серцi? Чи це не передчуття лихого? Може, не доста сидiти й ждати, може, не слiд ждати? Є, кажуть, там, за лiсовим узвишшям, старий-престарий дубище. Пiд ним росте корiнь стародуба, а з-пiд того кореня б'є громова вода. Коли пустити з кореня сiк та зробити заклинання, боги надоумлять молодця прийти й напитися громової води, сiк кореня, що потрапить у воду, збудить молодечу кров, запалить бажання злюбу, а вже тi бажання приведуть молодця до тiєї, що робила заклинання. А проте дуб он як далеко, туди боязко правитися лiсом. Та й потрiбних заклинань не навчилася ще Миловидка. Хiба пiти на узлiсся та уклякнути перед першим-лiпшим деревом, виблагати у богiв захисту? Кожне дерево - оселя божа, а дуплисте - i поготiв. Коли попросити щиро, боги змилуються, а змилувавшись, стануть на помiч, зроблять так, як хоче. Надумалась i пiшла тихцем. А опинилася в лiсi, набралася смiливостi та й подалася далi - шукати видимо схожого на божу оселю дерева. Лiс знадливо пахнув уже корою, а найбiльше - пробудженою передлiттям бростю. Позатамтої ночi гримiло в небi, а коли гримить, та ще такої пори, не iнакше, як бог громовик ганяється в океан-морi за дощоносною дiвою - нiмфою. Молоко повногрудої нiмфи скроплює тодi дольний свiт i будить до життя усе, що є живого на землi, - дерева, трави, люд. Тому так весело у лiсi, вiд того й пах такий, що забиває дух. I груди виповнюються млостю, тiєю радiстю-втiхою, котра гонить iз серця тугу, засiває всю плоть i хiть чарами зваб, а ще певнiстю, що не все утрачено. Чи ж той Божейко за горами й долами? Чи вiн такий глухий i нечулий, аби не почути клич всеблагої Лади, оцей великий i величний, що й помираючому дасть дужу силу життя? Пiдiйшла до дерева, що видалося їй схожим на божу оселю, i вклякла перед ним, а вклякнувши, простягла благальнi руки: - Мати природо. Ладо всесильна i всеблага! Одмiнiть, коли вони є, Божейковi злiснi хотiння. Влийте у серце йому горiння горючого, жадання кипучого, тої сили, що будить до життя брость, гонить iз землi парость, дає серцю буєсть молодечу, а мислi - бажання-крила. Най пiднесуть його у ту високу високость, з котрої одкривається далеч безмежна, де зроджуються краснi бажаннячка: бути нинi там, де Миловидка, милуватися тим, чим милуватиметься й Миловидка. Уповаю на тебе, богине Ладо: най станеться так, як я хочу! Постояла, доглядаючись пильно до дупла-оселi, й обернулася, щоб iти вже. Таки й пiшла була, та згадала нараз про громову воду, що б'є з-пiд кореня стародуба, i знов спинилася, глянула в той бiк, де узвишшя. - I тебе прошу, водице бистра, водице чиста, водице громова. Ти бiжиш-поспiваєш туди, де огнисько лада мого. Не обмини тiєї стезi-слiду, на який ступить його нiженька, упаде зiр, що полонить мир. Понеси до нього, божа водице, мою печаль-муку, ту звабу-присуху, що нi на мить не полишає, гнiтить i кличе, а нiчого не зиче. Та не губи її i не зупиняйся. Бо згубиш - людський мир погубиш, а зупинишся - сама згориш. Неси, водице, мою присуху до молодця Божейка, омий його тiло, внеси мої жадання у кров i в плоть. Як ти, водице, кипиш-закипаєш на камiннi бiлому, так i серце Божейкове най кипить-закипає, моєю присухою переймається-палає, полум'ям горить i всьому свiту явить: така вона є, моя мука-бажання. Жду його, дожидаю, серцем бажаю. Най приїде та вгомонить. - Я тут, Миловидко! Не повiрила, певно, що то людський голос заговорив до неї, й оглянулася хутко, ба, позадкувала навiть. А нагледiвши мiж дерев Божейка, стала мов кам'яна i довго вiдмовчувалася. - Ти?! - Я, ладо моє. Прибув, як обiцяв. - Боги!.. Боги!.. - простогнала дiвчина i, змалiвши на силi, тихо та звiльна стала опускатися на землю. На пригорку, пiд лiсом, тирлувався мало не весь молодший та наймолодший люд городища. Були тут мужi та молодицi, принаймнi тi з них, котрi не встигли забути, що вони не так давно ходили в молодцях та дiвках, а все ж бiльше було молодцiв та дiвок, того пишного випальського квiту, котрий знав: це насамперед його свято. Нинi зiйшла з пiднебесся покровителька злюбу - богиня Лада, завтра вийде з океан-моря й засiє землю ярим свiтлом життєдайний Ярило. Вiд того свiтла-тепла, вiд пролитого днями плодоносного сiм'я дощу пробудиться мати-природа, забуяє зелень i квiт, а в серцi людськiм - надiя-сподiванка. Тому так весело тут, на пригорку пiд лiсом, вiд того такий вереск i смiх. Молодцi винесли й поставили на видному мiсцi Мару - солом'яне знамення зими, зодягнуте в картату полохту, старий байберек, на головi - зимова хустка, пов'язана спереду й нацiлена доверху гострими рiжками. Певно, через них i смiх у гуртi. -• Погляньте, на бабу Кобищиху схожа. - На оту вiдьму? - Ано. - Га-га, а й правда схожа! Снiгу не було вже, тож брали груддя й кидали у Мару. - Прiч вiд нас, злюща! Прiч! Коли груддя летить мимо, молодцiв бере осмута, коли вцiляє, тим паче в голову, - злiтає до неба смiх. Такий гучний i такий розкотистий, який можуть видати тiльки молодi й дужi груди. Та ось вгомонилися потроху, принаймнi старшi. Тодi Мстивой, якому випало правити тут, на святi, бере вiд вогнища головню й запалює Мару. Дим, сморiд стеляться долом, помiж людей, та люди не зважають на те. Веселi, гомiнкi, кидають у вогонь палiччям i ще веселiше горланять, коли стовпом злiтають до неба iскри. Дiвчата стають тим часом у коло, ведуть танок i наспiвують: Ой ми зиму зимували, не спiвали, Весни дiждали - заспiвали. Гомiн уступає мiсце пiснi, а пiсня - знову пiснi. - Ой Весна, Весна, ти у нас красна, Що ж ти нам, Весно, принесла? - Принесла я вам лiтечко, Ще й рожевую квiточку. Та вроди, боже, житечко, Житечко, ще й пшеницю I всяку пашницю. Молодцi ще там, у городищi, вибрали помiж дорослих дiвок найлiпшу, ту, що i личком красна та ясна, i станом гiнка, мов смерiчка, жiнки нарядили її в бiле святошне вбрання, надiли на вимитi любистком та розпущенi по плечах коси вiнок iз купав, посадили на бiлого коня, дали в руки сито з випеченими й золоченими медом жайворонками й сказали: "Нинi ти, Добромиро, Ярилова наречена - Весна. Їдь у поле й обдаруй усiх своїми дарунками". Поки дiвчата, що супроводжують заквiтчану Весну, спiвають "дай нам жита i пшеницi, в огородi сiножатi ", Весна встигає роздати дарунки, запрошує поселян до яств, виставлених на бiлому полотнi. Там є хлiб i печеня, пироги i набiл, мед бджолиний i корчаги з хмiльним. А ще - вепрятина, лосятина, засмаженi тетеруки. Вистачить усiм i на всю нiч. Першi, як i годиться, сiдають до яств мужi та молодицi. Їм не гоже починати свято з танку - танцюватимуть тодi, як захмелiють. Тож i не ухиляються вiд яств та братниць, i частуються, i здравицi виголошують на честь матерi-весни, всеблагої Лади, богинi злюбу та перелюбу. Ано, i перелюбу. Бо серед мужiв Випалу немало таких, що прийшли святкувати з одними, а частуються з iншими, - тими, кого хотiла б воля, та не судила доля. Бо де ж тодi й угомонити її, змiю-присуху, коли не на святi Ярила? А вогнища горять - не згасають, пiдносяться ввись, ширяться долом. I пiсня не стихає, i гомiн iде та йде лiсом-дiбровою, полем-перелогом i полем-випалом. Вiд весi до весi, од краю й до краю, на весь слов'янський свiт. Розлилися води на чотири броди, Ой дiвки, Весна красна, зiлля зелененьке, - чути вiд гурту пiснярiв, а десь в iншiм кiнцi велелюддя злiтає ще голоснiше i бадьорiше. - У гори-дуба! Ходiмте гуляти в гори-дуба! I клич той не лишається голосом волаючого в пустелi. Молодцi вихоплюють iз гурту своїх обраниць й спонукають їх, веселих, розпалених хмелем чи тiльки iгрищами, туди, де рихтується вервечка охочих. Стають парами, ждуть - не дiждуться, коли урядник виламає палицю й покличе мiрятися: кому у парi стояти, кому пару шукати. Миловидка з Божейком як молодшi не тиснулись уперед, бо нi один нi друга не гуляли ще в гори-дуба й не знають, що та як. Коли почнеться гра, мають приглянутися, стоячи позад iнших, а тодi вже й робити те, що iншi. - А ти, Божейку, чого гнешся? - примiтив його i покликав Мстивой-урядник. - Ходи та мiряйся, коли не хочеш бути тим, що горить. Палицю вiн вирiзав довгу, i тим, що мiряються, доводиться тягнутись часом, аби дотягтися до верху. То вже привiд для чергових кпинiв та дотепiв. Ну, а де привiд, там регiт серед парубоцтва, захист-благання серед дiвок. - Не все те велике, що вельми високе. - Хiба? - А так. Казав один: високий до неба, та не вельми треба. - Не один, а одна. Ти це хотiла сказати? - Може, й це. Чом нi? Та ось серед усiх, що мiрялися, знайшовся й такий, кому випало горiти. Молодь знову стала парами, жде, затамувавши вiддих. А парубок-невдаха не подає виду, що невдоволений: ходить перед усiма гоголем i, жартуючи, бадьориться, зрештою стає на визначене йому мiсце i, взявшись у боки, кричить що є сили: - Горю, горю, дуб! - Iз яких яруг? - Iз випальських! - Чого ж ти гориш? - Красної дiвицi хочу! - Якої? - Тебе молодої! Молодець i дiвчина, що стояли першими, зриваються з мiсця й бiжать кожне своєю стороною в кiнець вилаштуваних парами. Той, що горiв, норовить наздогнати дiвчину-утiкачку i вхопити її до того, як опиниться позад усiх i вiзьметься зi своїм обранцем за руки. Та не на ту натрапив. Дiвчина бiгла хутчiш i таки встигла стати на безпечне мiсце. Гра повторюється. I раз отак, i вдруге, аж поки котрась iз дiвок не загаялась-таки i не опинилася в обiймах того, що горить бажанням злюбу. Вереск поступається мiсцем смiховi, такому дружному i такому втiшному, щотi, бiля яств, уклякають на мить, нiби питаються: "Що там?" Проте тiльки на мить. У них своя бесiда i свiй смiх. I iгрища свої. Той леститься до сусiдки, той споює сусiда, аби упився та злiг мерщiй, третiй пiдозрює щось за жоною i хмуриться або бере, мов татя на татьбi, за руку й каже: "Не в'язни до того бовдура, бо заробиш по писку". А все ж найбiльше таких, що радiють святу, липнуть-голубляться одне з одним на цiм велелюднiм святi i тiшаться, що вони щасливо поєднанi Ладою, що їм, людоньки гожi, є за що дякувати Ладi. Бо живуть одною думкою, смiються одним смiхом i певнi, усi втiшенi сьогоднi величним iз величних свят. А нiч виснула та й виснула над землею Тиверською, над бурхливим i швидкоплинним Днiстром. Пахнув передлiтнiми пахощами лiс, пахнуло поле, дихала розбуджена до життя земля. I нiхто не помiтив, будучи споєний тими пахощами, святковими помислами та бажаннями, що поки їхнi свiтлi та яснi боги спочивають чи омиваються десь за морями-океанами, на землi Тиверськiй дiє iнша сила - Чорнобог. I дiє пiдступно. Десь аж звiдтам, iз чужкраю, наслала вона в цю землю татей при повнiй бронi, а тi, знаючи звичаї сусiдiв, їхнi споєнi нинi добром i нацiленi на добро серця, не забарились пiдкрастися до Випалу й обступити як городище, так i умиротворену святом та святковiстю випальську юнь, що гуляла поза городищем. Першими нагледiли татей тi, що пiшли вiд вогнищ й утаємничилися далi вiд людей, та не одразу второпали, хто то i що то. Коли ж второпали та сполошилися, пiзно було застерiгати. Та й хто почув би їхнi застереження, коли у полi за Випалом злiтав i виснув при лiсi веселий молодечий гомiн, а ще веселiший смiх, рвалася пiд склепiння неба й виляскувала в небi безжурна людська радiсть. Тодi аж спинилися випальцi й принишкли враженi, як обступили пригорок i їх на пригорку кiннi татi з чужкраю й звелiли скорити перейнятi святковим настроєм серця, а руки подати до пут i вериг. - Не пiддаваймось! - перший опам'ятався i крикнув на повнi груди Мстивой. - Молодцi, мужi! Берiть дрюки i захищайтеся! Зчинився крик, галас, такий зичний i такий розпачливий, що, мабуть, не тiльки Випал, свiт почув його i пробудився вiд нього. Котрийсь iз мужiв чи молодцiв хапав дрюка й ставав супроти татей iз дрюком, котрийсь повелiвав дiвкам та молодицям ховатися за мужiв i не заважати. Та що дрюк супроти стрiли та меча i що вiдчай супроти ратної сили? Хтось справдi люто боронив себе, ладо своє, комусь пощастило скористатися тiєю борнею й вислизнути з гурту приречених за спини нападникiв чи пробитися крiзь лави нападникiв. Одначе таких було небагато, та й не всiх рятувала темрява. Один затихав, стиснутий за горло петлею, iнший - вiд несхибного удару стрiли чи й меча. VI_ Гiнцi прибували та й прибували до Черна, i всi з пониззя. - Бiда, княже! - волали. - Ромеї вторглися в Тиверську землю. Налiтають коршаками й палять оседки, людей, товар беруть у полон! Вiрити не хотiлося, а вiрити мусив. Це ж не один i не два прибiгли й нагнали страху. Он скiльки їх, вiсникiв печалi. А проте чого бiжать тiльки з ближнiх весей, городищ i все випадковi, тi, що втекли вiд нападникiв? Де ж вiстi i вiсники з обводiв землi Тиверської, вiд тих, що мали б прибути першими й сказати, якi ромеї, скiльки ромеїв? Тiльки ласi на поживу татi чи палатiйське вiйсько iмператора? Ширити, не розiбравшись, цi тривожнi вiстi не випадало, проте й не ширити їх не мiг. Давно дав вижу по окрузi димом, поскакали й гiнцi. Тим весям, що горнуться до городка Дикушi, велено зiбратися в тисячi i йти серединою землi на пониззя, тим, що стоять ближче до Пруту, сказано те саме, хiба з тiєю одмiною, що йти мають вздовж Пруту. Тисяцькi знають, чому так: одне, щоб не розминутися з супостатом i не дати йому проникнути на сiвер непомiченим, а друге - аби самим не опинитися в тенетах. То вже там, у Подунав'ї, зiйдуться, коли буде така потреба, i дiятимуть купно. Поки що мають бути обачними i дуже. З одним вагався i не вiдав, як вдiяти: слати вже гiнця до князя Добрита яко старшого в землi Трояновiй, звiдомляти його про цю оказiю а чи утриматися з своїм посланням. А сусiди, хоча б i уличi? Певно ж, мають знати, що сталося. Вони поруч, це лихо не тiльки тиверськi, i їхнi оседки може зачепити своїм чорним крилом. Так, уличi мають знати i негайно, тим паче, що це найпростiше - пошле гiнця за Днiстер, та й по всьому, далi самi понесуть вiсть вiд одної весi до iншої. А з гiнцем до князя Добрита зачекає. До Волина й дулiбiв тодi лиш удасться, як напевно знатиме: це не татьба, це - вiйна. Конi давно засiдланi, i вої при бронi. Он скiльки зiбралося їх. А то ж тiльки з острога. З ближнiх околiй ще не прибули, з околiй буде їх та й буде. Поки збираються за стiнами, на торжищi-мiстi, поки лаштуються в сотнi, а сотнi - в свою тисячу, князь Волот кличе воєводу, мужiв ратних та думаючих на раду. - Моє мiсце в походi, - почав стишено, однак доволi твердо. - Черн наш стольний лишаю на воєводу Вепра. Пильнуйте i дуже. Ромеї - пiдступнi супостати, можуть затаїтися в дебрях чи яругах i з'явитися пiд стiнами тодi, коли рать пiде в Подунав'я. Отож залоги не послаблюю. Запрiть ворота, наносiть на заборола камiння, наготуйте смоловарнi й будьте завжди, кожної митi готовi до оборони. - За Черн не печалься, княже, - поспiшив запевнити Вепр. - Залога вволить твою волю i, коли треба буде, вистоїть будь-що. Пiдстав для сумнiвiв у князя, признатися, не було. Бо добре знав: Вепр слiв на вiтер не кидає. Та й воєвода з нього неабиякий. I на розум гострий, i на руку твердий, i в сiчу не завагається пiти першим. Через те полишив раду мужiв i швидко забув про неї. Клопотався iншим: що жде їх у Подунав'ї? Путь торована i знана, не так уже й давно ходили туди походом ратним - i на Дунай, i за Дунай. Однак тодi йшли i не розглядалися, знали: довкруж свiй люд i своя земля. Тепер не те. Ромеї, пограбувавши весi та городища, могли не пiти за Дунай, гляди, переправили полон та й затаїлися в нетрях незайманщини, ждуть, поки пiде на низ тиверськс ополчення й вiдкриє їм путь для грабунку в сiверських волостях. Ймовiрностей у помислах цих мало, а все ж князь обережний i дуже. Йшов i розглядався, посилав по праву i по лiву руч вiд путi звiдунiв. Це уповiльнювало ходу його тисяч, зате напевно знав, що зробили ромеї обабiч путi, по якiй iде вiн сам, те роблять i на путях, що йдуть вiд Дикушi, ближче до Пруту. - За поприще вiд нас, - доповiли звiдуни, - спалено городище. Тi, що лишилися в ньому, кажуть, палили минулої ночi. - Там є хтось? - Так. Бiльше старi, дiти та ще тi, кому пощастило проскочити в лiс i сховатися в лiсi. - Ведiть туди. Хочу погомонiти з такими, що бачили татей. Городище було не таке вже и велике, а залишилося вiд нього ще менше - всього лиш тi кiлька хиж, що стояли осторонь i не стали здобиччю вогню. Бiльше люди впадали в око, анiж їхнi оселi. - Як iменувалося городище? - запитав князь, надїхавши. - Випал, достойний. Воiстину випал, самi головешки лишилися та порубанi тiла тих, що боронили дiтей своїх, оселi. Певно, не раз уже горiло це городище, коли назвали так - Випал. А хiба нi? Кого тiльки не було тут, у Придунав'ї, чиї дороги-путi не пролягали через землю Тиверську. I всiм хотiлося погрiти руки на пожарищах. Римляни приходили - грiли, готи iшли - теж грiли. А що вже казати про ромеїв? Поселяни не клопоталися оселями. Тинялися мiж згарищ, шукали забитих i зносили їх докупи. Iншi збирали на подвiр'ях недогорiлi латвини, кнеси-те, що лишилося вiд споруд, i теж зносили та складали так, аби добре горiли. На тi недопалки кластимуть, певно, i вiддаватимуть вогню тiла забитих. - Хто бачив татей? Чи можете сказати напевно: хто вони? - Усi бачили. То - ромеї. - I це правда? - Правдивiше не може бути. Коли не вiриш, можеш над'їхати та поглянути: лежать отамечки, на пригорку, де гуляли звечора дiвки та молодцi. Їх було п'ятеро. По бронi, лику видно: таки ромеї i таки вої. Як же це розумiти? Мiж ромеями i антами укладено мир, iмператор давав, замирюючись, роту: нiколи не переступати Дунай, жити, як подобає сусiдам. Уся бiда в тiм, що того iмператора немає вже на ромейськiм столi, iнший править iмперiєю. А певно, так. Полон настигли тодi вже, як на цiм боцi лишалися тiльки рештки його. Єдина втiха - ромеї, що прикривали переправу, не переправилися на свiй бiк: або полягли в сiчi, абовзятi в полон. А то добра пучка перцю на понюх ромейському iмператоровi Юстинiану. Пiднесуть i скажуть: "Видiв, хто ходив у Тивер, плюндрував землю, чинив розбiй i глум? Не якiсь там татi, що їх є та й є по обидва боки Дунаю, вої з когорти намiсника твого - Хiльбудiя". Пiти за Дунай князь Тиверi не зважився. Вiн належав до обачних i тому вчинив обачнiше: послав гiнцiв у Волин, а сам став iз ополченням та молодшою дружиною по Дунаєвi. Бо так гадав собi: ромеї своє взяли i вдруге не сунуться.. Поки гiнцi гнатимуть коней до Волина, поки князь Добрит надумається i зважиться на щось, скористається присутнiстю ополчення i вiдбудує чи заново спорудить людовi весi, а десь - i городища. В гнiвi на ромеїв виколисав у собi рiшенець: далi не можна лишати полуденнi обводи землi Тиверської такими, як були; настав час споруджувати при Дунаї сторожовi вежi, а то й не вежi, - такi, як у ромеїв, твердi. Заслонити ними землю, може, й не заслонить, а затримати просування супостатiв вони все ж будуть спроможнi i знак землi Тиверськiй подадуть вчасно. А то - половина дiла. Руйнацiї завдано великої, проте не все стало поживою вогню та приманкою розбою. У тих, котрi сидiли ближче до Дунаю весями та городищами, знайшлися сокири, не бракувало у Придунав'ї й лiсу. А люду, коней було та й було. Тож i закипiла робота в руках звиклих до неї поселян, а де почувається робота, росте з землi i зводиться над землею витвiр рук людських, там влягається й бiль, приходить бодай якась розрада. Посланi до князя Добрита гiнцi повернулися пiд кiнець другої седмицi. А вслiд за ними прибули й дулiбськi тисячi, очоленi воєводою Старком, тим самим Старком, котрий у тамтешнiм походi на ромеїв порятував несподiваним ратним вивертнем всiх антiв i став вiдтодi першим мужем при князi Добритi. То була радiсть i втiха. А ще знамення: князь Добрит не легковажить тим, що спiткало Тивср, вiн дає їй надiйну