перекуси чим бог послав. Не зважилася вдруге перечити чи не встигла заперечити, - вельможа сприйняв те миттєве мовчання за згоду й повелiв челядницi: - Поведи цю дiвчину до рiчки, хай скупається все-таки. А скупається, нагодуєш. Та дай їй щось iз взуття домашнього. Бачиш, як збила на нашiм камiннi ноги. Чиста й прохолодна вода остудила висмажене та виснажене сонцем тiло, збадьорила Миловидчин дух а чи добра воля доброго вельможi зцiлила язвлене недолею серце. I купалася довше, нiж могла, здавалось, дозволити собi купатися з чужої волi i в чужiй рiчцi, i, викупавшись, на диво швидко вiдчула себе не такою вже й чужою в цiм невiдомiм краї, серед невiдомих людей.. Iшла по купаннi й почувала силу в ходi, а ще приємнiсть у тiлi i паче всього - у серцi. Нiби знала вже, певна була: сюди недаремно била ноги, тут потiшать уже жаданими вiстями i покладуть край її мукам-поневiрянням, страхам у поневiряннi. Хотiлось говорити з челядницею, та що скаже їй, чужiй i якiйсь аж надто похмурiй, схоже, що невдоволенiй. Тодi вже як сiла за стiл та побачила перед собою їжу, зважилася i звела на челядницю умиротворенi й потеплiлi з прихильностi очi. - Грацiа, - сказала по-тамошньому. - Їж на здоров'я, - вiдповiла жiнка й зiтхнула чомусь. Недовго їла й вiдмовчувалася Миловида. Щось тяжiло над нею й примушувало зводити на челядницю раз за разом очi. - Ви з антiв? - поцiкавилася зрештою. - Нi, дитино, з вiрменiв я. Тут уже, в дворi вельможi, спiзналася з антом-ергастирiархом i стала йому жоною. Вiд нього й рiч вашу перейняла. Мабуть, заяснiла видом, чула: теплiнь iде вiд серця й грiє-милує приємним лоскотом. Голодна була, а те й робила, що облишала їсти, або питала-допитувалася, де та земля, що iменується Вiрменiєю, чи давно вона, жона ергастирiарха, потрапила до Iталiї, або розповiдала про себе. Не плакала вже, чи то виплакала за своє безлiття сльози, чи звикати почала до всього, що звалилося на неї за це лiто. Дивилася щиро та жалiсно на жiнку й розповiдала часом те саме, що й вельможi, часом iнше: яка бiда спiткала її та її Божейка в той самий день, як вийшли до Лади та Ярила за благословенням, чому опинилася саме тут, у далекiй Веронi, яки сподiванки покладає на побачення з Прядотою та хто порадив їй звернутись саме до Прядоти. - Я знаю Прядоту, - присiла супроти i тихо, схоже, що утаємничено, сказала Миловидчина бесiдниця. - Вiн працює в тiй же ергастирiї, що й мiй муж. Коли прийде, поведу тебе до нього. Ба нi, покличу Прядоту до нас, а ти лишайся тут, у моїй комiрчинi. Добре? - Гаразд, матiнко гожа. Спаси бiг за яства i за ласку людську. Ждала Прядоту дотемна, ждала й тодi, як стемнiло, а дiждалася всього лиш перестраханого шепоту господинi комiрчини. - Ходи зi мною, дитино, - вхопила дiвчину за руку i повела, скрадаючись, надвiр. - Куди ми, матiнко? - сполошилася Миловида й таки питала, коли побачила - йдуть не на подвiр'я вельможi, далi вiд подвiр'я. - Зараз скажу. Отут має бути лаз, - спинилася й пошала в загорожi. - Ага, є.. Слухай i слухайся мене, винароджене лiпотою, та не винагороджене щастям-долею дитя людське. Втiкай звiдси i негайно. Ти приглянулась, дiвчинко, вельможi, а вельможа цей нечистий, щоб знала, на руку. Покликав увечерi Прядоту... Чуєш, покликав Прядоту й звелiв йому не казати тобi правди про Божейка. Знає чи не знає Прядота, де є Божейко, все одно мусить робити так, аби ти повiрила, що вiн є, i лишилася ждати. А вже як залишишся, не забариться знеславити тебе i зробити своєю наложницею. Вiн це вмiє, повiр. Богом входить у душу, та виходить звiдти сатаною. Тож i кажу: тiкай звiдси i як можна далi. Поки виспляться та кинуться за тобою, далеко будеш. Iди понад рiчкою, а за оседком звернеш у поле. На биту путь не виходь, там можлива погоня. Бiгла куди бачила, й тодi вже, як опинилася поза небезпекою, стала й засумнiвалася: а чи добре зробила, що втекла назовсiм? Може, слiд було сховатися десь поблизу, заждати, поки вгомониться той чорнобожий вельможа та й зустрiтись-таки з Прядотою. Гляди, це i є той раб, що знає, де Божейко. "А коли Прядота стане, а то й став уже на бiк вельможi? Чи не тому челядниця злякалася й сказала: "Втiкай i якомога далi", що певна була: Прядота зголосився прислужитися вельможи?.. - А-а, горенько! Який широкий свiт i яка тiснява в свiтi. Куди не поткнись, скрiзь чатують на тебе темнi сили". Постояла, пожалiлась сама собi i рушила полем у нiч. Верона лежала при рiчцi на диво барвиста й чепурна, а ще тиха й упокорена. Коли б не малиновi звуки церковного дзвону, що злiтали над банею храму й мирно та лагiдно слалися долами, можна було б подумати, що цей жвавий та гамiрний позавчора город як утихомирився на нiч, так i досi спить, утихомирений. Анi вiслюкiв та мулiв на вулицях, анi погоничiв при них. I пристанище дрiмає безгомонне. Застигли при березi лодiї, не видно й рибалок при лодiях. Не iнакше як свято сьогоднi i то велике, мабуть, коли так надiйно упокорило все i всiх. Миловидна невiльно спинилася перед тiєю тихою благодаттю й замислилась: iти чи не йти зараз у город? Година не така вже й рання, та хто слухатиме її там, чужу й сторонню, коли йде вiдправа, коли в усiх на мислi свято? Чи не лiпше перепочити на тихiй i безлюднiй околiї? Мiсце он яке пригоже. I вода стiкає зi скелi, є де умитись, є де й напитися. Бо перепочити все одно треба. Всеньку нiч проблукала безпуттям, перетривожилась он як, а переболiла ще бiльше. Коли ж до города немає потреби спiшити, так i вдiє: нап'ється води, змиє з себе пiт та пилюгу й перепочине. Вода ледве сочилася зi скелi i тут, у пiднiжжi, натрапивши на виступ, збiгала цiвкою. Та дарма, пiдставить руки, пожде, доки набiжить у жменю, i вмиється. Зате холодна яка, аж дрижаки йдуть тiлом. Хлюпалась та й хлюпалася бiля скелi, i тiльки тодi вже, як освiжила вид, груди, змила пiт iз рук, порох iз нiг, схилилась над цiвкою й напилася досхочу. "Ну ось, - сказала сама собi, - знову прибула сила, як i там, пiсля купання в рiчцi". Розглянулась i зачудувалася. Чи це не капище часом? I трава бiля скелi уходжена, i зрiзи-колони стоять он пiд деревами. Хоча такого не може бути: тут живуть християни, у них немає капищ. Подивувавшись i нiчого не втямивши, пiшла мiж дерева, прослала на травi брачину й прилягла на нiй. А вже як прилягла та склепила повiки, втома нагадала про себе: наслала сон-дрiмоту й примусила скоритися тiй солодкiй спокусi. Чи довго спала, не вiдає. В усякiм разi, коли почула гомiн людський, не сполошилася, як полохаються наляканi, i не одразу збагнула, що то вже не сон. Коли ж втямила: вона не дома, за нею можлива й погоня, лупнула очима й схопилася, а схопившись, знов мусила никнути до землi: бiля скелi, там, де било цiвкою джерело, юрмились жiнки й змочували водою оголенi груди. Тi з них, що встигли змочити вже, схилялися й набирали в маленькi бесаги вимиту водою кам'яну потерть. Хрестились та кланялись, обернувшись до скелi, й уступали мiсце iншим. - Доброго ранку вам. - Миловида тодi лиш вийшла з зарослiв i нагадала про себе, як жiнки завершили обмивання й стали погомонiти. - Що то є? - показала на скелю. Її не розумiли, певно. Обернулися на голос, дивляться вивчаюче. - Хто ти? - поцiкавилися зрештою. - Дiвчина з антiв. З-за Дунаю я. - Анти, анти, - чи то пригадували, де чули це слово, чи пояснювали тим, хто не чув. - Що то є? - вдруге показала Миловидка на скелю та на джерело, що спадало зi скелi. Не ховалися зi своєю таїною, заходились пояснювати, а пояснюючи, показували вгору. Миловидка приглянулася до верхiв'я скелi й тепер тiльки помiтила: джерело било з жiночих грудей; кам'яних, одначе примiтне окреслених у каменi жiночих грудей. Пересвiдчились певно: дiвчина зрозумiла їх, i чомусь зрадiли. Зрештою старша з них пiдiйшла i взяла Миловиду за руку: - Ходiмо, - запрошувала. - Там, - показала рукою, - є анти. Дiвчина не зважувалась довiрятися пiсля всього, що пережила минулої ночi, та й не довiритися теж не могла. Там, куди кличуть, є, кажуть, анти. А коли є анти, є й сподiванка розшукати нарештi Божейка чи бодай довiдатися, де її Божейко. ХХV_ Такого велелюддя i такого крику та гаму не бачив i не чув батечко Дунай з тих давнiх-прадавнiх часiв, як тирлувалися на його берегах, а потiм правилися через усю широчiнь готи, як тлумилося тут ще велелюднiше i не менш жадiбне на людську крiвцю асiйське плем'я персiв. Он як потемнiла рiчкова голубiнь вiд коней, що йдуть уплав з ромейського на слов'янський берег, вiд людей, що тримаються коням за гриви й правлять їх туди, де бiлiє пiсок i є сподiванка вийти з води, перепочити. А то ж тiльки кiннi рушили на свiй берег i далеко не всi. Скiльки товару пасеться он на цiм боцi, скiльки навантажених ромейським добром возiв стоїть i чекає на плоти, що їх мають пригнати з слов'янського берега тi, що пiшли вплав першими. Зором не охопити усе те добро, а правити через таку, як дунайська, воду доведеться не день i не два. Князь не вельми турбується тим, певен, своє добро мужi не уронять. Не затим вони брали його мечем та охороняли в путi, щоб потопити в Дунаї. А проте не поспiшає переправлятися на свiй берег. Хоч ромеї й вийшли назустрiч слов'янськiй ратi, коли побачили, що рать та зайшла надто далеко, хоч вони й сплатили все, чого зажадав князь Волот та його воєводи, ба навiть цiлували хрест i присягалися на хрестi, що доки тече мiж слов'янською i ромейською землями Дунай, а в небi свiтить сонце, свавiлля привiдцiв ромейських легiонiв у Фракiї не повториться, - на те вони й ромеї, щоб обiцяти i не дотримуватись обiцянок. Адже був iз ними твердим i незговiрливим у розмовi-перетрактицiї. Сказав: платiть удвiчi бiльше, анiж мали платити в обiцяне лiто, та й став на тому. I кректали, i лестились, благаючи поступитися, дарма, чув за собою силу, бачив ромейську безвихiдь i не поступився. Тепер кусають та й кусають, видно, пальцi, а кусаючи, можуть i передумати. Чи на те, щоб погромити захоплених переправою воїв, потрiбна велика рать? Навiть тiєї, що є по фортецях Мiзiї й Фракiї, вистачить, коли вона буде кiнна. Аби не ризикувати, подiлив добуте в ромеїв золото на п'ять кiп: одну - дулiбам, другу - полянам, третю - уличам, четверту та п'яту тиверцям яко потерпiлим вiд ромейського нашестя, взяв вiд привiдцiв племiнних ратей обiтницю дiлити здобич по закону: окремо - на привiдцiв, окремо - на мужiв, окремо на воїв i тих, що не повертаються з походу, упали мертвими в сiчах, та й послав усе те з надiйною охороною на свiй, слов'янський берег. Все iнше може переправляти та й переправляти тепер. - Княже, - над'їхав у супроводi кiлькох дулiбiв Iдарич. - Слу, сподiваюсь, робити тут бiльше нiчого вже. Як тiльки буде плiт чи повернуться лодiї, подамся, мабуть, на свiй берег. - Вiльному воля, достойний. Не певний, що з ромеями не буде вже розмови, та коли й буде вона, розмовлятимемо не iнакше як на мечах. - Не посмiють. Не до того їм зараз. Казав же: ув'язли у вiйну з вандалами. - На те й уповаю. Одначе на тiм березi жди на мене, Iдаричу. - Ано, ждатиму. Ми ж домовлялися про це. Путь їхня з ромеїв була неблизька. Доки доправилися до Дунаю (а йшли, обтяженi товаром, не швидше, нiж iшов товар), усе обдумали й про все домовилися. Дадуть воям, як завжди давали пiсля щасливого завершення ратної виправи, три доби на пир та привiлля, хай обмiняються братницями, воздадуть хвалу боговi грому i вiйни - Перуновi, згадають тих, що йшли i не йтимуть уже, та й пiдуть кожен своєю дорогою: поляни та уличi в свої землi, дулiби та тиверцi - в свої. Коли б певен був князь Волот, що вої послухаються його, з iншою речницею звернувся б до них там, на пиру. "Братiє! - сказав би. -Коли ще зiйдемося так, як зiйшлися нинi? Складаю вам за те, що йшли за князем i нiде не ослухалися князя, що були воями й мужами у всеслов'янськiй виправi супроти ромеїв, бились яко тури й вертаєте до осель своїх уславленими, - складаю за те щиру дяку i низько кланяюсь. Водночас же й кажу: розгляньтеся довкруж i зважте: чи надовго йдете до жон i дiтей своїх, коли йдете, не довершивши початого в передлiттi дiла? Ромеї не дотримають укладеного з нами ряду, коли знатимуть: земля наша, як i колись, вiдкрита для них, вежi нашi не стали достойними стражницями в Подунав'ї.. Кладiть, братiє, мечi у пiхви, та берiться за кельму, заступ i сокиру". Та в тiм-то й ба, що не певен вiн у тiм послуху. Не так вони жадають бути вдома i не так чекають на них оселi, дiла бортнi та ролейнi, аби погодитися й лишитися в Придунав'ї заради веж та гридниць при вежах. Усе те доведеться вiдкласти до наступного лiта, а може, й покласти на тих, кому пообiцяв землi у Подунав'ї. Переправлялися в тiм самiм мiсцi, де переправлявся кiлька седмиць тому й Хiльбудiй. Дунай тут широкий i не такий уже й тихий, зате пiдступи до нього обжитi й торованi, лiсу для плотiв доста, i лiс зовсiм поруч. Рубають вої i день, i нiч, а плотiв настачити не можуть. Возiв, вважай, утричi бiльше, анiж було тодi, як iшли за Дунай. А скiльки тварi всякої, рогатої i не рогатої. То - найбiльший клопiт i найбiльший труд при переправi. А що вдiєш? Товар - ратний набуток воїв, i вiн, князь, не смiє нинi перечити воям, тим паче ставати на перепуттi. Страх, що нагнали походом цим на ромеїв, нагнаний не кимось iншим - ними. - Скiльки днiв потрiбно на те, щоб переправити усе, що тирлується тут? - над'їхав i поцiкавився в мужiв, котрi клопоталися переправою. - Не вiдаємо, княже. Коли переправимо бодай третину, скажемо. - А що, є потреба поспiшати? - зачув ту розмову й запитав, стишуючи голос, Вепр. - Та нi, такої потреби не бачу. - То їдь, княже, на свiй берег. Ми й самi упораємось. - Рано, воєводо, бути спокiйним i йти. Доки не буде там бiльшiсть, мушу лишатися й пiклуватись долею ратi своєї. Князь у сiчi має бути перший, при вiдходi - останнiй. Таборище на лiвiм березi Дунаю обирав Стодорко. Далеко погнався вiд рiки, зате вибрав, здається, те, що треба. Конi пастимуться на галявинах по один бiк табору, худоба - по другий. Мiж табором i пасовиськом - лiс та й вода поруч: усi три галявини виходять до чистого й прохолодного озера, такого потрiбного всiм i такого жаданого пiсля походу. Тривав вiн не день i не два - кiлька седмиць, а ратний труд - нелегкий труд, не раз примушував втирати i пiт, i кров. Тож хай потiшиться тепер люд прохолодою, хай вiдчує, що то за принада - дозвiлля та привiлля. - Княже, -пiдiйшов i нагадав про себе воєвода Гудима. - Маю речницю вiд полян i Києва на полянах: заїхати, повертаючись у свою землю, до Тiри й на власнi очi побачити, що зроблено вже там. - Добре вдiєш, воєводо, коли заїдеш та нагадаєш будiвничим, най не моняються там, най поспiшають. Чув, що обiцяли ромеї? Будуть вiднинi добрими сусiдами й вiдкриють для нас усi свої торги та пристанища. Маємо зважити на тi обiцянки й прискорити спорудження свого морського пристанища i лодiй, здатних ходити по морю. - А князь не загляне разом зi мною до Тiри? --Я - потiм. Маю правитися до Черна й дати лад землi Тиверськiй. Одначе гiнцiв своїх до будiвничого Рая пошлю. I речницю велю переказати йому: най буде спритний та вдатний в дiлах будiвничих. Волот розглянувся i, побачивши Вепрового Боривоя, того завзятого й кмiтливого отрока, що он як прислужився слов'янськiй ратi в Анхiалї й по сутi вирiшив своєю ратною буєстю долю сiчi за Анхiал, звелiв покликати його до себе. - По завершеннi пиру, - повелiв, милуючись молодечою статнiстю отрока, - пiдеш разом iз воєводою полянським до Тiри. Повезеш мою речницю будiвничому Раю, вiд нього ж привезеш його. - З усiєю сотнею маю йти? - Та нi. Вiзьмеш десяток iз сотнi, доста буде. - Слухаю князя. Чемно вклонився своєму повелителевi й пiшов. Якийсь навдивовижу твердий i певний був у ходi. А ще до замилування звабливий. "Тра' буде поговорити з Вепром, - гадав князь, дивлячись услiд молодцю. - Може, й сьогоднi, за трапезою, маю вибрати нагоду й сказати йому: коли не поспiшає уводити в злюб сина, най зачекає на Злату. Видужає Богданко - поєднаємо його Зоринку з Богданком, не видужає, най Боривой бере злюб зi Златою та й буде тиверським князем по менi. Отрок вiн он який вiдважний та острий на мислi, з нього гарний буде воєвода i князь". XXVI_ I вдоволена була Миловидка, що натрапила зрештою на лодiю, котра доправить її до сподiваного пристанища, i сум та жаль не могла прогнати з серця. А настав час прощатися з землею, на яку покладала он якi надiї, i зовсiм засумнiвалася: чи добре робить, що поспiшає прощатися? Адже їй не сказали: "Анти, яких тут бачила, всi". А коли серед тих, кого не пощастило побачити, i є її Божейко? Що тодi буде? Вертатиметься, не розшукавши його десь-iнде, назад? На те ж анi солiд, анi самої її не стане вже. Боги всесильнi, боги всеблагi! Пощо караєте її так немилосердно? Коли долала кам'янисту путь вiд Венецiї до Верони, потiм - вiд Верони до Венецiї та все пiд чужим небом, та все пiд спекотнявим сонцем, гадала, не стерпить муки, що випала на її долю. Як утiкала, перестрахана, вiд вельможi та бiгла, куди очi дивилися, теж думала, що лусне вiд страху та розпуки. А що тi страхи i що та мука, коли порiвняти їх iз мукою, що має нинi? Чи то можливо: он скiлькох антiв розшукала в чужiй землi, а Божейка нi; називала його на ймення, малювала, як умiла та як могла, а всi, у кого питалася, дивилися на неї порожнiми очима i нiчого не казали. Нiби одурманено їх. Навiть цi, останнi, що з ними звела жiнка з Верони, те й робили, що знизували плечима та розводили руками: не бачили, не знаємо. Так нiби її Божейко - голка в сiнi, нiби такий, що його можна не помiтити. Усе пригадали: i як налетiли на їхню весь ромеї, як пов'язали та гнали до Дунаю, потiм переховували в пристанищi Одес, пакували в лодiї та везли за тридев'ять земель, а чи був серед них Божейко, не знають. Та в її Божейка ж одного на весь бiлий свiт блакитнiшi за небесну блакить очi, осяйнiша, нiж Хорс у небi, усмiшка. Таж той Божейко такий доброликий i такий ставний, що другого такого на весь бiлий свiт не знайдеш! Скiльки дивилася на висмалену сонцем землю, стiльки й жалiла, що так обiйшлася з нею та земля. Пливла до неї - вiрила й надiялась, вiдпливає - не має анi того, анi другого. Бо де, справдi, шукатиме Божейка, коли не знайде i в Фессалонiцi, на яку, як i на Верону, вказували їй очевидцi розпродажу тиверцiв у Нiкополi? Доки бачила обриси землi, доти й трималася думкою за неї. А згубила їх за овидом - i зовсiм не знала, що їй робити. Кругом море. Що воно дасть, якою поживою винагородить її спустошене серце, коли саме пустельне з пустельних? Зiтхнула й пiшла на визначене їй у лодiї мiсце. А вмостилася та прилягла на бесагу, одразу ж вiдчула, як долає її втома. Не противилася. Та й чого мала б противитись? Тепер їй тiльки й вiдради буде, що сон. Натомленi завжди сплять мiцно, а натомленi горем - i поготiв. Тож Миловида як втратила ниточку, що єднала її зi свiтом, одразу й розтанула в тому свiтi. Не чула вже нi гомону моря, нi голосу кормчего, нi прохолоди, що огорнула з настанням ночi лодiю, усiх, хто був на лодiї. Була й не стало її, i хто знає, як довго не було б ще, коли б не об'явилася бабуся. Стояла на порозi нової оселi, тiєї самої, що мали поселитися в нiй аж тамтого передлiття, й кликала до себе. Голосу її не чула, та по тому, як махала, неважко було догадатися, таки каже: "Ходи сюди, внучко!" Не тямить, чому не хотiла коритися старiй, однак не корилася. Лежала на узлiссi серед буйнотрав'я й усмiхалася. Тодi бабуся сама пiшла до неї. Не гнiвалася, була, як завжди, добра i милостива, та, наблизившись, спитала все-таки: "Ти чом не слухаєшся?" "Я тут буду, - сказала їй. - Тут так лепсько". "Гадаєш?" "А чом би й нi?" "Поглянь", - кивнула головою. Миловида подивилася в той бiк, куди показувала бабуся, й занiмiла: до неї плазував гад. Великий i жовтобрюхий, а очi... очi мов двi жарини, горiли бажанням, ба не так бажанням, як жадобою. I хотiла пiдвестися та втекти, поки не пiзно, i не могла: гад мовби прикував її жаринами-очима до землi. "Бабусю! - крикнула не своїм голосом i прокинулася вiд ляку а чи вiд холодного доторку гадючого тiла. Лежала й дивилася перед себе, мабуть, не вiрила, що не спить уже: до неї справдi скрадався хтось, лiз до пазухи, де лежали солiди, золото, i шкiрив, потiшаючись, зуби. - Мамцю! - крикнула не своїм голосом та й пхнула вiд себе татя, кинулася до лазу, де - бачила - сiрiло в отворi свiтанкове небо. На її крик збiглися тi, що пильнували за вiтрилами, були за кормчих чи допомагали кормчим. Не забарився об'явитися й навiкулярiй. - Що сталося? - Дiвку налякав хтось? - Хто? - Зараз довiдаємося. Вони спустилися вниз i поставили перед навiкулярiєм татя. - Умгу, - своє щось ствердив навiкулярiй. - Зновувзявся за своє, Хрисантiю? Ти ж присягався, христа цiлував. Винуватий тупив донизу очi й мовчав. - Надiти вериги й тримати до ранку пiд наглядом. Суд був на диво короткий i невелемовний. Не питали татя, чого вiн лiз до дiвки, не питали й дiвки, чо го хотiв вiд неї тать. Те, мабуть, i без допитiв знали. Зате спитали i не раз, як посмiв вiн, Хрисантiй, порушити закон моря: всякому, кого команда бере на лодiю, гарантована безпека i недоторканiсть з боку кожного члена команди, як i порятунок на випадок якогось нещастя. Та вiдповiдi не почули. - Повторюю, - хмурився навiкулярiй. - Ти знав цей закон? - Знав. - Чому ж порушив його? Чому зганьбив мореходiв i стяг, пiд яким плаваєш? Звинувачений хилив донизу голову й мовчав. - Який буде присуд? - запитав навiкулярiй у команди. Тепер нiмувала команда. - Хрисантiй вдруге пiшов супроти свята святих у побутi мореходiв. Який буде присуд? - Та який, - вийшов наперед один iз найстарiших у командi, - вiддати на суд моря. - Необжитої землi у морi чи таки моря? - На суд моря, - пiдтримала старого й команда. Миловидка не розумiла, що то за присуд, одначе по засудженому бачила: вiн не з тих, що можуть бути приємними. - Може... - похопилася й простягла до суддi руку. - Може, не треба так? Вiн же не обiкрав мене, тiльки хотiв обiкрасти. Для всiх то була, мабуть, новина i неабияка. - Отак навiть? - перший стямився й запитав навiкулярiй. -Тодi й мови не може бути. За борт! З татя зняли вериги й дали можливiсть помолитися. Та замiсть того, щоб звертатися до бога, Хрисантiй обернувся до навiкулярiя. - Хотiв би знати, як далеко до берега i де найближчий берег? - Отам, - показав навiкулярiй. - А про вiдстань лiпше б тобi не питати. - Та нi, скажи. - Не менше сотнi стадiїв. Тодi вже, як став край борту, перехрестився Хрисантiй i стрибнув у воду. Вiдстань мiж ним i лодiєю помiтно зростала, а Миловидка все дивилась та й дивилася в той бiк. I що довше дивилася, то бiльше страхалася. Бо це ж таки через неї все скоїлося. Хай нiчим не завинила перед тим Хрисантiєм, а не було б тут її, не було б i суду над ним, не сталося б того, що сталося. Йой, боженьки, який жорстокий свiт i якi є люди на свiтi! Таж там, у Випалi, за такi провини спускають всього лиш ногавицi, дають кiльканадцять пуг, найгiрше - букiв та й кажуть: "Жий i надалi будь розумнiший". XXVII_ Давно вiдгримiли бубни, вiдгули перегудницi, вiдспiвали пипели та сопелi; не чути в княжiм теремi й гуку та гаму гостей - тих, з якими пирував там, у Подунав'ї, пив-гуляв i тут, у Чернi. Тиша настала незвична й водночас бажана, така бажана, що навiть прохмелившись та добряче виспавшись, не мав бажання полишати ложа. "Заждуть, - сказав сам собi i лiг ниць. - Чи мало поту утер сього лiта заради люду i князiвства, най заждуть тепер, бодай седмицю, коли не двi". Так i поклав собi: спочиватиме кiлька днiв тут, у Чернi, потiм забере Малку, дiтей i подасться з ними до Соколиної Вежi, потiшить усiх батькiвською присутнiстю i себе потiшить їхньою - дiтей, жони, матерi. Бо таки стомився в походi i таки скучив за всiма. Ано, таке вiдчуття, нiби цiлу вiчнiсть не бачив. Лежав ниць - думав, перевернувся горiлиць - знову тiшився, присутнiстю здорового духу в здоровому тiлi i думав, аж поки не спинив той утихомирений потiк його думок раптовий скрип дверей. Обернувсь на нього й осмiхнувся вдоволено. - Ти, Миланко? - Я. Чи до татуня можна ввiйти? - Заходь, дитинко. Заходь та розказуй, як ся мала тут, чи здорова була? Пролопотiла нiжками й миттю опинилася в ложi, поруч iз татом. I горнулася до нього по-дитячому щиро, i обiймала, як може обiймати тiльки щедра серцем дитина. - Скучала за татом? - Вельми скучала. Так вельми, що йой! Розказувала та й розказувала, як довго не було його, як вона ждала-виглядала та вболiвала, що пiшов i немає, а князь слухав тi щирi словечка i тим часом думав: вiд кого вiн чув оте "так вельми, що йой"? Таки вiд Миланки? Ба нi, i вiд Миловидки теж. Заприсягтися може: його Миланка i лiпотою тiлесною, i серцем-вдачею, мов двi краплi води, схожа на Миловидку. Чи не тому вiн i прихильний до своєї найменшої бiльше, нiж до будь-кого в родинi, що вона схожа на Миловидку? - Ну, а як ся почувала? - Зле ся почувала, татку. - Чом так? Хворiла? - Не хворiла, а все ж зле ся почувала. Бо знала: татко пiшов на брань, матиме сiчу з ромеями, i, може, не одну, а то мала втiха. - Правда твоя, - горнув до себе доню й знову думав, яка вона йому рiдна з рiдних, ця дитина. - То мала втiха: iти на смерть i жадати чиєїсь смертi. Волiв би з тобою бути, мала моя потiшнице, слухати речi твої медовi, бачити позирк очей чистих та ясних, осяйних та ласкавих. Анiчого не хотiв би, окрiм цього, чуєш? - Чую, татку! I вже не пiдете вiд мене, еге? - Коли супостати, що за Дунаєм, не покличуть, нiкуди не пiду. Обiймав i голубив, милувався її кучериками й знову голубив. Та втiшався голублячи, та уявляв, яка вона буде, Миланка, коли матиме не п'ять, а всi п'ятнадцять чи й шiстнадцять лiт. "Яко Миловидка", - сказав, не вагаючись, i пригасив нараз радiсть свою, а пригасивши, замислився. Де то вона є зараз.. Миловидка? Чи повернулася до Випалу, чи все ще ходить свiтами? Пiшла-таки, пiшла, куди очi дивилися, а до Черна не завернула, бач. Цурається чи всього лиш боїться? "Може, то й добре, що пiшла десь, а не до Черна", - стає на думцi Волот, i не встигає пояснити сам собi, чому добре, що Миловидка обминула Черн, як знову прочинилися дверi i на порозi вирiс челядник. - Чи князь дозволить? - Що трапилось? - обернувся на його голос. - Є така нагальнiсть? - Прибули слн вiд уличiв, хочуть бачити князя. Маєш. Натiшився спокоєм, натiшився й дiтьми, - уже прислали слiв. Одначе чому уличi? Чи давно бачився з ними? Чи мiж уличами й тиверцями можуть бути такi завеликi незгоди, щоб слати слiв? Не вiрив тому, через те менш за все бентежився. Якась марниця, гадав собi. А вийшов - i змушений був iнше думати: перед ним стояли вчорашнi побратими, тi, з ким ходив на ромеїв i брав Ульмiтон, Анхiал, одначе стояли не такi, яких бачив у походi чи на пиру по сiчi: були похмурi, нiби мали його за свого врага-супостата. - Щось сталося, Буймире? - Сталося, княже, i сталося вельми непригоже. Чи не ти кликав нас до ромеїв i казав, кличучи: "Будьмо єдинi, як i є єдинi вiд батька-матерi?" А як обертається на дiлi? - Не розумiю тебе, муже. Я, здається, не давав пiдстав мислити про взаємини мiж тиверцями й уличами iнакше. - Ти, може, й не давав. А чому дають пiдстави мислити так твої дружинники? - Хто саме? Коли i що вчинили? - Син воєводи Вепра Боривой укупi з татями своїми вдерся в оседок на уличах i взяв гвалтом доньку старiйшини Забрала. А окрiм того, пролив кров нашого племенi: забив брата тiєї дiвчини i його побратима, котрi стали на захист гвалтованої. Оце так новина! Вдерлися ватагою до уличiв i гвалтом взяли дiвку, забили двох мужiв. I хто вчинив таке: Боривой, той самий Вепрiв синок, на якого покладав он якi надiї, послав iз речницею до будiвничого в Тiрi. Та невже ж вiн посмiв переступити дане князевi слово й бути таким свавiльним? - Може, ви помилилися? Може, хтось iнший вчинив отой гвалт? - Татi спiйманi. Прийшли сказати князевi: завтра суд. Аби тиверцi не думали, що каратимемо за марницю, най пришлють своїх людей та послухають, за що караємо. Уличi обернулися, щоб iти вже, та князь був проворнiший i поспiшив затримати їх. - Стривай, Буймире. Навiщо ж так: одразу й суд, одразу й кара? Чи це перший наїзд? Чи кара - єдина можливiсть примирити сторони? Може ж, у молодця була домовленiсть iз дiвкою? Може, у них йшлося до злюбу? - На гвалтiвниковi кров i смерть мужiв, серед них - i брата погвалтованої. А за кров i смерть у нас, сам знаєш, платять кров'ю i смертю. - Знаю. I все ж будьмо розсудливi, Буймире. Тi, що дозволили собi гвалт, у вас, яка є потреба поспiшати? Я знаю того отрока. Гарячу голову має, то так. Та вiн - кмiтливий i мужнiй серцем, з нього може вирости великий муж, опора всiєї землi слов'янської. Це завдяки його одвазi пробилися ми в Анхiалi до ворiт i взяли ту недоступну твердь. На це не можна не зважати. Отож i кажу: судити треба, та не пiд гарячу руку i не тим, хто волає про помсту. Видiлiть п'ятьох старiйшин ви, видiлимо ми, най зберуться купно й дознаються, яка вина на тих, що вторглися та вчинили гвалт, чим мають платити за неї. - Я казав уже, - стояв на своєму муж iз уличiв: - Кров змивається лише кров'ю, а за смерть платять смертю. - Була ж погоня, була, мабуть, i сiча, а в сiчi хто зважає на здоровий глузд? Немало доклав зусиль, аби переконати уличiв не поспiшати з судом, i таки домiгся свого: Буймир зголосився пождати тиверських старiйшин, а вже рада старiйшин вирiшить, хто i як судитиме. То давало час, а час - надiю. Поки се да те, вгамуються серця покривджених, стане твердiшим розум. З людьми ж, в котрих тверезий розум, простiше дiйти згоди. I все ж князь Волот не став покладатися лише на здоровий глузд уличiв. Звелiв покликати воєводу Вепра, а вже з Вепром думатиме-гадатиме, як врятувати життя тому шибайголовi. Мав намiр говорити з своїм воєводою як батько з батьком i побратим iз побратимом, та сталося непередбачене: Вепр спершу лише зблiд, довiдавшись, де його син i що чекає на його сина, далi й зовсiм стерявся, а стерявшись, утратив всякий глузд. - I то все, що ти робиш, княже, аби порятувати мого сина? - Не все, та почати мусив саме з цього. Важливо виграти час. - Час справдi потрiбний, однак не для того, щоб змагатися з уличами на словесах. Поки кликатимемо старiйшин, поки збиратимуться та правитимуться до уличiв старiйшини, слiд вломитися кiнно на подвiр'я, де сидить Забрало, й вихопити з його рук Боривоя, усiх, хто з Боривоєм. - Ти що, - спокiйно, одначе й твердо заперечив князь. - Пiдеш брати силою i знову проллєш кров? Ти подумав, на кого хочеш зняти руку, чим усе те може завершитись? - Анiчим. Нападу поночi, обеззброю сторожу, заберу сина, побратимiв його - та й був такий. - Гадаєш, оберiгатимуть абияк? - Та най як хочуть, так i оберiгають, сина я й з-пiд десяти запорiв добуду. - Отож-бо й є. Не забувай, воєводо: уличi ходили разом iз нами на ромеїв, вони - нашi кревняки. Чи з тебе мало тих ворогiв, що за Дунаєм, хочеш мати ще й тут, за Днiстром? То розбрат, воєводо, а розбрату мiж братами-слов'янами не тiльки князь Добрит, я сам не потерплю. - Були побратимами i кревняками, нинi перестали бути. - А хто винен? Вепр заметався в оселi, мовби загнаний звiр у граждi. - Менi байдуже зараз, хто винен! Одне знаю: синовi загрожує смерть, i я все маю зробити, аби порятувати його. - Я не менше вболiваю за Боривоя, нiж ти, воєводо, - утихомирював його князь. - Коли хочеш порятувати його, ось моя рада: бери добутi в ромеiв солiди й скачи у супроводi надiйної охорони до вiтця покривдженої дiвчини. Скiльки скаже, стiльки й плати вражди, коли пристане на те, щоб вiдкупився солiдами. А не пристане, прався звiдти до князя уличiв i благай не карати Боривоя за наїзд i розбiй на горло, пошлешся на моє ревне заступництво i умовлятимеш обмежитися вирою, а то й дикою вирою. Знай: крiм старiйшин i солiд нiщо не порятує Боривоя. Бачив: Вепр не вельми вiрить тому, що чує з княжих уст, та якась схожа на сподiванку думка бродить уже в ньому. Тож i не гаявся: радився зi своїм воєводою, кого з старiйшин слiд послати, на його думку, до уличiв, казав, то золото нерiдко має бiльшу вагу, анiж жадання кревної помсти, i лестив Вепровi, i запевняв Вепра, аби лиш погодився на перетрактацiю з уличами i не наробив ще бiльших, анiж син, дурниць. XXVIII_ Бабуся Доброгнiва правду каже: бiда й ведмедя вчить мед iз дупла дерти. Колись твердо знав: тане снiг - йдеться до передлiття, встає з-за Днiстра сонце - починається день. Тепер, коли не бачить i не має тiєї твердостi, мусить думати й дошукуватись, як розрiзняти тi одмiни. Передлiття вiд лiта, лiто вiд полiття чи передзим'я простiше. Як i день вiд ночi, до речi. А як одрiзнити ранок вiд полудня, полудень - вiд надвечiр'я? Он скiльки днiв та ночей минуло вiдтодi, як постигла його обида, а не може наловчитися i знати, коли i що є. Було раннє передлiття, було й пiзнє, настало пiсля них справжнє лiто, за лiтом - полiття, передзим'я, зима, знову передлiття i знову лiто, а вiн все темний та й темний, для нього свiт доступний лише через тепло i холод, нiмотнiсть чи звуки. Тому й старається розрiзняти його та пiзнавати бодай так. Знає вже: стоїть в оселi та поза оселею цiлковита тиша - надворi нiч, подав зненацька голос пiвень чи крикнув зловiщий - все одно нiч, тiльки йдеться до ранку. А заспiває несмiливим, хоча й приємним голосом пташка в лiсi чи на деревi пiд оселею-теремом - то вже свiтає, незабаром вийде з океан-моря ясне сонце й пробудить до життя землю, усе, що є живого на землi. О, те пробудження вiн не тiльки почує, сповниться ним, а сповнившись, заяснiє. Бо бачив колись i може уявити собi, як тане туман на узлiссi i як виходять з того туману, нiби люди з води, дерева, такi зеленi та свiжi пiсля вранiшньої купелi i такi веселi пiд скiсним промiнням сонця. Згодом потягне з долини вiтром, заграє на нивi хвиля й побiжить вiд краю до краю, спершу лiнькувато-несмiлива, далi веселiша й веселiша, часом грайливо-весела. Бiгтиме й гратиме, тiшачись привiллям, аж поки не розiб'ється об лiс i не вкладеться край лiсу. "Отак i я, - сумно зiтхає отрок, - тiльки-но вийшов у свiт, набрав разгону в тому веселому свiтi - i вже пiдвернулось безлiття, спинило лет.. Грубо й жорстоко, чи не назовсiм спинило!" Так боляче зробилося вiд згадки про ту божу несправедливiсть чи так хотiлося урвати свою бiду, спершу перевернувся тiльки, потiм пiдвiвся i сiв у ложi. Тихо як у теремi й поза теремом. I душно. Чого тихо, знає: нiч зараз, спить бабуся, спить її челядь, спить всенький свiт. А чого душно i млосно, не збагне. - Бабусю! Бабцю! - покликав стиха, сподiваючись, що стара не встигла заснути мiцно. Та бабуся не обiзвалася. "Хiба встати i вийти надвiр? Там свiжiше й привiльнiше, а виходити самому не вперше". Посидiв, повагався i таки зважився: спустив iз ложа ноги, пошукав ними виступцi i, взувши їх, пiшов, тримаючись ложа, потiм - стiни, до дверей. Знав: цi, що ведуть з опочивальнi, вiдчиненi, а тi, що ведуть iз сiней надвiр, взятi на засув. Прибере його - i вже на порозi, пiд нiчним небом. Пiде знайомою стезею до дуба, сяде на колоду бiля змайстрованого челяддю столу й посидить пiд зорями, огорнутий нiчною прохолодою. I дверi вiдчинив стиха, щоб не чули соннi, i до колоди втрапив. А сiв, прислухався - i не вiдчув помiтної одмiни: тут, надворi, теж було i тепло, i душно. "Це тому, що недавно звечорiло, - думає отрок, - земля не встигла прохолонути. Одначе, - ловить себе на гадцi, - не спекою - парою обдає тiло".. Заувага та не довго лишалася загадкою: з далекої далечини долинув до настороженого слуху гуркiт й одразу ж пояснив Богданковi: наближається гроза. Ну, звичайно, як вiн забув: саме влiтку i саме перед грозою буває млосно i душно. Пiти хiба до оселi, поки дощ не застав пiд вiдкритим небом? А чи варто? Бабуся всяк уже баяла його: вмивала зоряною i дощовою водою, виводила пiд вранiшнi i вечiрнi роси, велiла ставати пiд лiтню зливу, а пiд громову воду не виводила ще. Казала тiльки: Перун - Сварожич i Стрибог теж Сварожич; коли проноситься над землею гроза, один посилає з неба далекозвучне боже слово, метає блискавки-стрiли i вражає ними все, що є злого й порочногона землi, iнший приносить дощовi хмари, а з хмарами й живу воду, що нею винагороджує землян царiвна Золота Коса, Ненаглядна Краса. Вона ж бо теж донька Сварога, батька всiх богiв, вона заодно з ними. Захоче зняти з нього, Богданка, темiнь-полуду й не ждатиме наступної свiтлої п'ятницi, небере в свою десницю живої води i бризне нею. Ту воду пiдхоплять вiтри, Стрибожi внуки, й понесуть на океан-море, а звiдти, разом iз дощовими потоками, - на землю. Гляди, саме зараз оце, коли Перун ганятиме мiж хмар, а вiтри знiмуть в усьому океан-морi шалену бурю, й станеться та жадане диво. Гляди, саме зараз i станеться! Пiдвiвся, обмацав хапливими руками стiл i рушив поза столом на подвiр'я - ближче до вiтру, що повiвав уже, ближче й до грому-гуркоту, що наближався та й наближався з далини. Чи йому, покараному здатнiстю бачити свiт i тiшитися бiлим свiтом, боятися гнiвного божого голосу? Таж бiльшої кари на землi нема й бути вже не може! Хай бояться її тi, що мають багато, а то й усе, йому немає чого боятися. Отож пiде на подвiр'я, пiде й за подвiр'я, пiд грiм i блискавицю стане, аби ближче до неба й того жадання-порятунку, що чекає з неба. Намацував ногами стезю i йшов, виставляв поперед себе руки, аби не наразитися на щось, i знову йшов. А вiтер не лише дмухав уже, налiтав потужно, рвiйно й кропив вид, очi прохолодними краплинами дощу. "Отак, отак! - радiв Богданко. - Будь дужий та рвiйний, боже Стрибоже, гуляй-розгулюй по всьому океан-морi, неси звiдти i краплини дощовi, i хвищi, i струменi-потоки. Гляди, принесеш iз ними й сподiвану живу воду, а та вода поверне очам моїм найвищий дар богiв - бачити свiт земний i тiшитись свiтом. Чуєш, Стрибоже, гляди, принесеш!" Не певен був, крешуть чи не крешуть у небi блискавицi, а проте догадувався: мають кресати. Он як гуркоче грiм, мало не щомитi стрясає небо, землю (то з одного, то з другого боку). А коли гримлять-перемовляються громи, мають кресати раз за разом i блискавицi. Такi ночi, казала бабуся, iменуються горобиними i бувають вони всього лиш тричi на всеньке лiто: тодi, як цвiте горобина, тодi, як червонiють на нiй ягоди, i втретє - коли достигають. Бо то не просто собi дощовi й громово-бурянi ночi, то вселенське свято, торжество Неба i Землi з нагоди зачаття й визрiвання плодiв на улюбленому богами деревi - горобинi, тiй буйнолистiй горобинi, що її перенесли з небесних садiв, з самого острова Буяна всесильнi боги й тiшаться-милуються, що їхнє дерево плодоносить i на землi... Тому й збентежений Богданко, через те й поспiшає так назустрiч дощу i бурi: коли ж_ тодi й сподiватися її, благодатi божої, як не в нiч вселенського свята? Ано, коли?! Саме нинi розпустилось до краю листя на горобинi, улюблене богами дерево стало темним, нiби хмара в небi, а зачервонiлi мiж листям ягоди - нiби жарини-блискавки, що спалахують у хмарах. Нинi в богiв свято, а боги, як i люди, щедрi в свята. Тож хай що буде, те й буде, а вiн, Богданко, не злякається анi зливи, анi грому, пiде та й пiде назустрiч дощу i бурi, на зближення з громовою i, хто знає, може, й живою водою. Он як лiпить уже та громова водиця у вид, он як лiпить! "Боже Свароже! - радiв дощовiй хвищi й не тямив, є у нього пiд ногами стезя чи немає стезi. - Ти всесильний i всеблагий. Надоум дiтей своїх - царiвну Золоту Косу, Ненаглядну Красу, бога грому i блискавок Перуна, бога вiтру Стрибога - най зглянуться на мої муки