-болi, на калiцтво завiдома невчасне й передчасне та принесуть iз високої високостi тої водицi, що б'є-витiкає з терема-свiтлицi, з-пiд ложа царiвни Золотої Коси, Ненаглядної Краси. Аби упала на мої вiченьки та оживила їх. Чуєш, боже, аби упала й оживила!" Хотiв було запевнити ще всесильного бога, що буде довiку вдячний йому за зцiлення-порятунок, та наразився тiєї митi на гiлля й жахнувся з несподiванки. На поодиноке дерево натрапив чи зайшов до лiсу? Поткнувся праворуч - гiлля, поткнувся лiворуч - теж гiлля. "Таки в лiсi я, - подумав. - Що ж робити? Як вибратися i втрапити на стезю, по якiй iшов?" Пробував ногами, виставляв поперед себе руки - стезi не було та й не було.. I лiс не розступався. Виходить, назад має йти? Постояв, зорiєнтувався i розвернувсь, а розвернувшись, пiшов. Таки справдi пiшов i на гiлля дерев не наражався. А стезi не було та й не було пiд ногами. Як же це вiн втратив її, свого проводиря-повожатого? Захопився, благаючи богiв, та й забув, що треба буде й повертатися до терему? А певно, так. "Стривай, - сказав сам собi i спинився. - Коли я йшов до лiсу, весь час правився супроти дощу i вiтру. Тепер вони б'ють менi в лiву ланiту. Виходить, я iду не на бабусине подвiр'я, а не знати куди?" Постояв, помислив i розвернувся за вiтром. А розвернувшись, знову пiшов. "Коли не на подвiр'я, то на загорожу довкола подвiрницi втраплю, - потiшав себе. - А понад загорожею дiйду якось i до ворiт". Почув себе певнiше i заспiшив. А за мить-другу знову наразився на перепону i став. За цим разом нею виявилася власна думка: як же це вiн вiдвернувся вiд дощу i йде? А жива вода? Чи вона потрапить до очей, чи омиє-зцiлить їх, коли йтиме за дощем? Нi, не затим вiн вирушав iз бабусиного двору, щоб вiдступати тепер. Обернувся й став супроти вiтру. А постоявши, завважив: коли не йти, дощ не так уже й потужно лiпить у вид, в очi. Варто йти, мабуть. Що буде потiм, байдуже, аби зараз лiпив у вiчi, та промивав їх, та давав сподiванку, що таки очистить, таки промиє. Недовго i йшов: знов наразився на дерева. Поткнувся в один кiнець - гiлля, поткнувся у другий - теж гiлля, якiсь густi, непрохiднi хащi. "Я збився з путi, - подумав. - Зайшов до лiсу i збився з путi!" Мабуть, злякався i неабияк. Спершу тiльки поривався вийти з пастки й тицявся, пориваючись, в один, у другий бiк, далi спинився i крикнув, осилюючи зливу, а заодно i власний страх: - Бабусю!! Де ви є, бабусю!!! ХХIХ Тиверськi старiйшини не з спiвчуття до закутих у вериги отрокiв i не з поваги до їхнiх кревних твердо стояли на своєму: карати винних у наїздi вирою, а не смертю. Вони на те й старiйшини, аби знати, що таке закон, а що раз на вiку дароване життя, яким має бути людський глузд, аби покарання за провину перед поконом пращурiв не переростало в безглуздя. Чи отроки вперше умикають дiвок i чи котрась iз них казала потiм: "Я хотiла, аби мене умкнули"? То правда, вони благають про помiч, коли не хочуть злюбу, одначе благають i тодi, коли хочуть. Пiдiть та довiдайтесь пiсля всього, хотiла чи не хотiла його донька Забрала. - З нас доста того, що вашi татi полiзли в чужу землю, забили наших кревних. - Молодечi бажання не знають обводiв. Покон дозволяє умикати саме в чужiм родi й стає причиною як посягань на дiвок, так i смертi. - Хочете сказати: винен покон? - Так, i це хочемо сказати. Бо саме покон спонукає молодцiв добувати собi злюбну жону умиканням, велить кревним оружно обстоювати дiвку, коли її умикають, як велить i тому, хто умикає, обстоювати себе. Чи то, скажiть, не є причина борнi? А де є борня, там будуть i потятi. Тому й кажемо: негоже карати смертю лиш за те, що в молодих молодi бажання i що тi бажання взяли гору над здоровим глуздом. Старiйшини уличiв переглянулися. Видно було, вони похитнулися в певностi вимагати завериженим тиверцям смертi i тiльки. - Як же зарадимо цiй ворохобнi? Що скажемо старiйшинi Забралу i його доньцi? - Коли дiвка згодна, Боривой вiзьме її собi за жону. За потятих волостелин Вепр сплатить вражду. Старiйшини довго радилися, та небагато врадили. - Послухаємо, що скаже вiтець покривджених, - мовили тиверцям. Забралу не просто переповiдали, з чим прийшли на судну раду до уличiв поважнi старiйшини землi Тиверської, його старалися переконати: приставай на їхню раду, iншої годi шукати: сина все одно не повернеш уже, а доньцi твоїй треба якось жити в свiтi. Та де там, аж позеленiв Забрало, чуючи ту раду. - Ви хочете примусити мене, батька, що втратив улюбленого сина, вiддати доньку на потiху вбивцi? Хочете, аби сестра брала злюб iз татем, на руках якого кров її брата? Нiколи! Чуєте, мудрi старiйшини: нiколи! Зголошуюсь на одне: дружинникiв, котрi пiшли за своїм привiдцею i не забруднили руки кров'ю, тиверцi можуть викупити, заплативши виру. Всiм iншим - смерть. I люта, така, котру не лише татi, дiти їхнi пам'ятали б i до десятого колiна! - То невелика втiха - мста, - поспiшили напоумити його старiйшини-тиверцi. - А коли й утiха, то лише на час. Чи варто заради тiєї миттєвої втiхи сiяти й без того часту в наших землях гостю - смерть, не брати на карб того, яка доля чекає дiвку, котра була вже умикана й не знати, якою повернулася з чужих рук? Боривой уподобав її давно i вельми, обiцяє бути гарним мужем твоїй доньцi. - Дарма. Не так мав би брати, коли хотiв узяти. - Молодече бажання длюбу - безумне бажання, вiд нього годi чекати розважливостi i глузду. Вiзьми на карб i те, достойний родаку, що земля слов'янська потребує та й потребує людей мужнiх, витязiв на боролищах. А Боривой i є такий витязь. Ти був у задунайськiм походi, маєш знати, як прислужився цей отрок всiй слов'янськiй ратi, коли брали на меч i сулицю Анхiал. Чи то така дрiбниця, аби не зважати на неї? Чи таких, як Боривой, багато серед нас, аби вимагати їм смертi? Хто знає, може, з нього буде найславетнiший муж землi слов'янської! - А з наших не були б? - вхопився за ту згадку Забрало. - Я на свого сина меншi покладав надiї, анiж ви на цього татя? Хто оплатить менi тi сподiванки? Вепр? Нi, старiйшини, вира не зарадить моєму горю. Тiльки смерть убивцi здатна погасити вогонь мсти i злоби, що роздирає менi груди. Тiльки смерть! Хотiлось гнiватися на нього, казати: мста - не найлiпший суд, та як скажеш, коли вона - один iз найдiйовiших поконiв землi слов'янської, коли на нiй стояв i стоїть слов'янський свiт. Тож i промовчали старiйшини, i те мовчання вирiшило долю тиверських отрокiв: трьох iз них засудили до страти, всiм iншим дозволено викупитись, коли мають за що. Князь Волот тiльки засмучений був тим вироком, а Вепр i зворохоблений до краю. Нiби навiжений, влетiв до терема й не став зважати анi на княгиню Малку, анi на те, що розмовляє з князем. - Чув, що вони врадили? - Чув, воєводо, як не чути. - То, може, тепер хоч даси менi бодай сотню дружинникiв. Ще не пiзно, налечу вихорем i вiдiб'ю сина хоча б i тодi, як вестимуть на страту. Волот довго i холодно дивився на нього. - Я, здається, казав уже, воєводо: мало нам ромеїв, що маємо наживати ворогiв i серед слов'ян? - Та що менi до того?! У мене син може загинути. I який син. Сам же казав... - Знаю, - рiзко урвав його на словi князь. - А хто винен? Ти дбаєш про сина, а я мушу дбати про всю Тивер. Чи вона винна в тому, що накоїв твiй син? Чому має розплачуватися за його наїзд i його татьбу? Вепр уйнявся на мить, схоже, що тепер тiльки побачив князя таким, яким вiн є. - То отак, значить? - Тiльки так, воєводо. Сам бачив, я докладав немалих зусиль, аби порятувати твого Боривоя i тих, що були з Боривоєм. Та що вдiю, коли мене не захотiли послухати. На те ж, що ти казав тут, навiть заради твого сина не пiду. - Тодi... - похопився Вепр i подався до дверей. - Тодi знай, - обернувся на порозi: - Я без твоєї помочi i твоєї згоди пiду рятувати сина. Знайду соузникiв серед мужiв i таки пiду! Най i на смерть, най на погибель всiх i всього, все одно пiду! Грiм його крокiв гучно вiдлунював у теремi i, здавалось, кликав: пiди, зупини, зроби щось, доки не накоїв бiди. - Допоможи, Волоте, - пiдiйшла i бережно торкнулася мужевої руки княгиня Малка. - Вепри - найрiднiшi нам люди. Як житимемо з ними, коли станеться це лихо? Ти - батько, зрозумiй Вепра i горе матерi того непослуха зрозумiй. Лину до неї думкою i бачу, як б'ється-побивається нинi. Чи то ж мислимо: ростила-доглядала дитя своє, мов квiтку-сподiванку плекала i що має тепер? Чорне безлiття має, муку та сльози. Князь не спаленiв i не нагримав на жону, одначе й не зрадiв її втручанню. - Чи не чула, - нахмурився, - робив усе, що мiг, бiльше нiчого не можу вдiяти. - Так уже й нiчого? Чому б тобi не поїхати до сотника, а то й до князя? - Таж їздив Вепр. - Вепр - одне, а ти зовсiм iнше. "А й справдi, - погодився. - Одне - розмова з батьком, син якого завинив перед уличами й законом уличiв i зовсiм iнше - розмова з князем Тиверi, за яким тiльки й провини, що хоче уникнути зайвого кровопролиття". Йде спiшно до порога, прочиняє дверi й велить комусь iз челядi: - Коня менi i виїзд-супровiд iз десяти мужiв! Знав: Вепр не сидiтиме склавши руки, збере ватагу найближчих до його двору мужiв i подасться через Днiстер виручати сина. Тому i сам не гаявся, i челядь пiдганяв: "Швидше, швидше!" А таки спiзнився. На виїздi з Черна його спинили гiнцi вiд люду тиверського, що був на той час у пристанищi, й сказали: уличi пiдiйшли до Днiстра всiм ополченням i оголосили через биричiв своїх: "Кличте всiх, хто є поблизу, най бачать, як каратимемо тих, що приходять до нас iз мечем. Най бачать i тямлять: Днiстер - правiчний обвод Тиверської землi. За Днiстер тиверцям зась". Гнав коня що було сили i снаги, а став усього лиш свiдком страти. Уличi саме вивезли засуджених на середину рiки i в'язали каменi до нiг. Велiв спинитися: вiн - князь i має поговорити перед тим, як страчувати засуджених, iз князем уличiв, та дарма. Або не почули його повелiння, або не захотiли почути: кинули, не задумуючись i не вагаючись всiх засуджених до страти у бистроплинну течiю Днiстра. XXX Тепер тiльки по-справжньому зрозумiв Богданко: хто втратив здатнiсть вiдрiзняти день вiд ночi, покараний трьома найбiльшими карами: одна - не бачити свiту i людей, друга - позбуття здатностi самому обирати путь i йти, куди кличе серце, третя - не знати лiку часу. Нiби й живеш, бо чуєш, як гримить грiм, хлюпає дощ, i разом з тим немає певностi, що живеш, що було у тебе вчора i буде завтра. Мовби у яму закинутий, таку безнадiйно глибоку i таку безнадiйно темну, що нi вийти, нi вилiзти з неї повiк. Не вiдав, скiльки кликав-благав, аби прийшов хтось на помiч, i як довго йшов, шукаючи зворотну путь до бабусиного терема. Бо йшов та йшов, наражався на стовбури дерев, обминав їх i знову йшов. Та плакав iдучи, та страхався, що буде з ним, коли не вийде з лiсу i не натрапить на людей. Тодi аж, як перестало гуркати в небi i вщух нарештi проливний дощ, а сили долати свою непевну путь геть вичерпалися, наткнувся на повалене дерево в лiсi й сiв перепочити, та заодно й прислухатися, чи не долине звiдкiлясь - i найперше з Соколиної Вежi - людський голос? А може, озветься пес, крикне, вiщуючи ранок, пiвень? Та ба, анi натяку про людей, анi звуку-вiдзвуку вiд живого свiту. Лиш краплi дощовi падали з листу на лист i лопотiли спадаючи. "Далi не варто йти, - вирiшує отрок. - Ано, далi не тра' йти, бо можу так заблукати в лiсi, що не буде анi вiдгуку на мiй гук, анi стезi-повороту. А що ж робити? Сидiти и ждати ранку чи кликати на помiч? Хто ж почує, коли ще нiч? Краплi все рiдше й рiдше спадали з дерев, тож i гам, створюваний ними, стишувавсь та й стишувався. Мовчазно робилося в лiсi i моторошно. Та ось вловив Богданко кiнчиком вуха: десь жебонить вода. Схоже, що тече через лiсовi ломи й подає свiй сумирний голос почайна. Прислухався уважнiше - й вiдчув нараз: йому хочеться пити. Пiсля блукань мiж дерев, пiсля частого спотикання на ломах, падiнь та хвилювань добряче пересохло в горлi, є потреба погасити спрагу. Пiдвiвся й, наставивши перед себе руки, пiшов на голос почайни. Що ближче пiдходив, то виразнiше чув: вода б'є з землi i б'є потужно. Заспiшив Богданко, наражався на дерева, падав на ломах, а таки йшов. I що ближче пiдходив, то бiльшим було бажання схилитися над тим джерелом, вгамувати спрагу. А схилився та ковтнув раз, вдруге, десь осторонь, мовби не так i далеко, почулося вовче виття. Жахнувся з несподiванки й застиг. Виття повторилося, тiльки тепер уже з iншого боку. Вовки! Чув вiд дядька, що мав зробити з нього ратного мужа: коли котрийсь iз вовкiв винюхає здобич, вiн дає про те знати всiй зграї голосом-виттям. Зграя ж, збагнувши, що й до чого, звiдомлює свого послуха-вивiдника лише йому зрозумiлим голосом i йде на клич. Єдиний рятунок вiд тої вовчої облави - дерево, коли це трапляється в лiсi. Якщо ж бiда спiткає в полi, покладайся на прудкого коня. Богданко й подумати не встиг, що чинитиме i як боронитиметься, виття знову повторилося i значно ближче. Чув, як похолонуло й затремтiло з ляку тiло, як пiднялось i стало дибки волосся на головi. З виду ж, надто поза спиною поплазували згори вниз мурахи. Так явно i так до дрожу вiдчутно, нiби драв хтось невидимий шкiру. - Бабцю! - ледве видушив iз себе голос. - Рятуйте, бабцю! А тим часом шукав дерево: поперед себе, обiруч вiд себе. Сталося так, що першою потрапила пiд руки гiлка, видио, звисала низько. Вхопився за неї й не випустив уже, доки не наблизився до стовбура. А наблизившись, полiз, спираючись ногами, нагору. Так швидко i так спритно, сам собi не вiрив, що здатний на таке. Ривок - i був на першiй гiлцi, ще ривок - i сидiв уже на другiй, затим на вищiй за другу, ще вищiй. Волосся не стояло вже дибки (не певен, чи й вiдчував його на головi), а тiло, як i перше, тремтiло, i холод не вiдходив з виду. Коли ж усiвся й заспокоївсь трохи чи принаймнi впевнився: тепер не страшно, втупив поперед себе очi й занiмiв: вiн бачив стовбур дерева, за який тримався, сидячи на гiлцi, бачив гiлля на тлi чистого пiсля дощу неба.. Не повiрив сам собi й розглянувся. Раз i вдруге. Кинув позирк очей своїх догори - й побачив усiяне зорями небо. - Бабусю-у! - крикнув, усе ще тремтячим з хвилювання голосом. - Чуєте, бабусю, я бачу!! Не так i далеко, як думав-гадав собi, обiзвалися на той крик пси, долетiло людське волання-перегукування, а згодом замиготiли мiж дерев i вогнi: його, певно, шукали вже. Тривожнi вiстi йдуть по землi на всю кiнську пору, радiснi обганяють птахiв. Першим, як i годилося, довiдався про Богданкове прозрiння й вознiс хвалу богам за милiсть та щедрiсть стольний Черн, а вже вiд Черна пiшла гуляти вiсть по всiй землi Тиверськiй - вiд весi до весi i вiд вервi до вервi. - Чули, сусiдко? У стольнiм Чернi сталося диво: прозрiло отроча, син княжий, Богданко. - Йой! Чи то ж можливо? Скiльки живу, не видiла й не чула такого. - Присяйбiг. Певнi люди казали. Ось хоч i в Жданки запитайте. Жданко, ходiть сюди. Мої сусiдка не вiрять, щоби темний та став видiти. Скажiть їм, що син княжий таки прозрiв. - Ано. Сама чула i вам кажу: прозрiв. - Може, баяни повернули йому зрячiсть? - Ба нi. Подейкують, нiби заблукав у лiсi й набрiв, блукаючи, на джерело, що било з-пiд дуба. Тiльки-но напився води з того джерела - одразу й прозрiв. - Йой! То ж, певно, не якесь там джерело i дуб не якийсь. - А так. Дуб має оселю божу - дуплисько, а вода б'є з-пiд кореня, не iнакше як ударом стрiли-блискавицi добута. До тих трьох господинь-сусiдок пiдiйшли iншi, а там ще iншi, i кожна чула вже щось про те диво, а коли чула, то чом має тримати таке при собi? Не просто казала, запевняла вже, що на власнi очi бачила, як правиться люд тиверський, надто калiки перехожi, путями торованими i все до Соколиної Вежi пiд Черном, до того джерела. Бо певнi всi: то знамення, що дуб i джерело одкрились не комусь там - княжому синовi. Через те непорочне отроча зiйшло боже благословення на весь люд тиверський. А так, Перун-Сварожич удостоїв їх своєю найвищою ласкою - зiйшов з-пiд небес на землю, обрав собi житло-оселю в дуплиську дуба, а люду-обранцю подарував джерело живої води, аби кропився нею i зцiлювавсь - оновлювався, кропився i зцiлювався. Що то не була вигадка, усi переконалися i дуже скоро: поселяни правились та й правилися через ближчi до Черна весi i всi - на Соколину Вежу. - Куди, люди? - питали їх. -_ До дуба-стародуба. До Перунового джерела! Чого йдуть, не цiкавилися, бо й так знали: кожному болить щось, у кожного є своє треба. Одну боги обдiлили щастям народжувати дiтей, iнша, щойно народила їх, уже забирають. Той певен: безлiття, що йдуть на його подвiр'я, - наслання злої сили, що виплоджується по пущах та нетрях, а той бачить свою бiду в пiдступах сусiдiв чи мужiв-волостелинiв i теж iде шукати захисту в Перуна. Бо так чи iнак, все, що є злого на землi, i що має свої наймення: обида, кривда, хворь, безлiття - все вiд злої сили, а ту злу силу здатний вразити на смерть лише Перун. Вiн льодовi гори рушить у пiднебессi, демонiв-велетiв побиває важким своїм молотом, смертоносними стрiлами, то чи ж вистоять супроти нього демони землi, усi отi мори та кiкiмори, бесихи та упирi, вiдьми та полудницi, яко же й тi з них, що мають лик праведно людський, а намiри псинi та гадючi. Нi i нi! Бог не затим зiйшов на їхню землю, обрав собi за оселю дуба-стародуба в княжiм лiсi, аби лишатися байдужим до люду, що мешкає на цiй землi. Вiн вразить злу силу, знiме з усiх, хто йде уклонитися чи й принести жертву, хворь, прожене бiди, напастi. Ано, раз поселився мiж люду, то - без сумнiву, то - напевно! Князь Волот не одразу завважив людське паломництво до дуба. Вiн тiшився прозрiлим з божої ласки сином i не приглядався до люду, що траплявся на путях. Коли ж приглянувся, побачив: тиверцi йдуть здебiльше вiд Дунаю, з тих оседкiв, де побували й щедро засiяли лихо ромеї. "У мене з ними не тiльки одна крев, - думав, спостерiгаючи, як паломники клякли перед дубом i пiдносили до дуплиська руки, - у мене з ними одна доля". Не знав до пуття, лишень iз волi випадку чи, може, i з волi серця, спонукань розуму, одначе надумався одного дня i повелiв спорудити на мiсцi прозрiння сина капище, а спорудивши, принiс туди й кумир Перуна, став творити прихильному до свого роду-племенi боговi требу. I раз, i вдруге, i втретє, i вдесяте. Бо з кожною новою требою бiльше та бiльше пересвiдчувався: на його треби збирається сила-силенна люду, його появи ждуть бiля Перунового дуба, мовби появи самого бога. Через те i сам переймався почуттям благоговiння перед богом, не шкодував кiз, баранiв, бикiв iз княжих стiйл, не шкодував i тих, що приводили люди. Рiзав i кропив кров'ю жертв божу оселю, сам пив ту жертовну кров, аби набути вiщого дару й порозумiтися з богом, а вже порозумiвшись, виректи красним i солодким словом своє порозумiння жадаючому милостей людовi. Поки розгоралося багаття, а на тому багаттi смажилася принесена боговi жертва, пiдносив до перунової оселi руки й благав-молився: Свiтлий наш боже, сильний та дужий. Стань на сторожi вбогих, недужих, Стрiлами гнiву рази вражу силу, Благо пошли нам, Сварожичiв сину, На ниви, в оселi, в медушi, Най забуяємо цвiтом дикушi. - Пошли, боже! - багатоголосе вiдлунювало в лiсi. - Благо пошли! Вогонь палахкотiв та й палахкотiв, ласо бiгав по принесенiй боговi жертвi й радiв iз щедрої жертви. А то добра прикмета: бог приймає жертву, вiн прихильний до них, тиверцiв. - Встану я рано-вранцi, коли на погостi лишень на свiт благословлятиметься, - промовляв, звертаючись до Перуна, князь, - умиюся джерельною водою чи вранiшньою росою, пiду з дверей у дверi, з ворiт у ворота - в чисте поле. В чистiм полi охорошуся, на всi чотири сторони поклонюся й скажу: "Будь з нами, боже, повсюди. Не покидай нас у горi-розпуцi, змилуйся, боже, ми твої внуцi!" - Змилуйся й будь! Змилуйся й будь! - повторювали за ним тi, хто стояв ближче до капища. Молилися тиверцi услiд за своїм князем i клякли, знову молилися i знову клякли - перед дубом i перед капищем. Однi вмивалися сльозами, iншi - джерельною водою, ще iншi пили тоту воду i, вже напившись, вiддалялися, сподiванi. Повертаючись пiсля одної з треб до стольного города, Волот завернув до капища Хорса пiд Черном i спинив, подивований, коня: була п'ятниця, а бiля стольного капища анi старiйшин, анi люду волхвуючого чи поселян; не помiтно було й ознак треби. "Всi увiрували в Перуна й подалися до Перуна, - подумав. - А це погана прикмета. Хорс - верховний бог на Тиверi, вiн може розгнiватися й помститись за зраду та неповагу. Як же це сталося i чому сталося? Най не було тут мене. А де були старiйшини, волхви, нарештi? Гадають, немає князя, то можна й не творити богам треб?" Постояв, рушив ступою до Черна, а там i до свого терема. "Чого маю дивуватися, - мислив, злазячи з коня, - коли я сам забув за тим, що сталося з Богданком бiля Перунового дуба, i про стольне капище, i про свiй обов'язок приносити жертви Хорсовi й молитися перед Хорсом за люд тиверський?" Малка теж викликалася приїхати разом iз мужем своїм до Черна. Сказала там ще, в Соколинiй Вежi: "Богданко заскучав за стольним городом, волiє бути уже в ньому, все i всiх бачити". А хто може перечити, коли волiє Богданко? Нинi всi перед ним стеляться та запобiгають, ба й малеча, хоча їй он як хочеться бути серед лiта в Соколинiй Вежi. Не знати, якi радi всi його одужанню, те й роблять, що милують Богданка та догоджають Богданковi. Навiть найменша, Миланка, пiдiйшла тодi ще, як угледiла прозрiлим, i запитала: "Чи тобi, братику, не болить уже?" - "Нi, Миланко, - осмiхнувся й приголубив її. - Видиш, зцiлився, свiт бачу, тебе бачу. А пощо питаєш так?" "Бо менi вельми болiло, доки ти не бачив". I дома не полишають його поза увагою, i на люд iде - теж iз ним. Бо й Малка не зважується вiдпускати Богданка самого, або супроводжує сина, або кличе тих, кого хоче бачити син, на княжий погiст, у княжi хороми. Немов дитина радiє та квiтне, що дитя її зцiлене, що воно, як i всi, удостоєне найбiльшої з усiх благодатей - бачити свiт i людей у свiтi. Як то скаже їй, коли доведеться казати: вiн - княжий син, йому час повертатися до ратної науки? А сказати рано чи пiзно доведеться. Знав: це не зараз, це десь потiм буде, через те й не сушив собi передчасним клопотом голову. Подумав та й забувся. Зате Малка не забулася нагадати йому про свiй клопiт. - Що ж воно буде, Волоте? - сказала й глянула пильно. - А що має бути тепер i з ким? - Кажу про Богданка. Питав нинi, чи не приїдуть до нас Вепри. Мислю собi: вiн увiрував у Вепрову Зоринку, яко в суджену свою. Увiрував, кажу, i хоче бачити тепер. - Пусте, Малко. Малий вiн ще, аби встиг увiрувати. - Ой нi, не такий уже. Волоте, й малий. Скоро п'ятнадцяте лiто мине. А опрiч того, он яку муку-недолю звiдав. I Зоринка не забувала його, доки слабував. Чи не найчастiше за всiх iнших навiдувалася, будучи в близькому сусiдствi з нашою Вежею. Та й щебетати вмiє. Сам бачив i знаєш: не в батька - у матiр пiшла. I серцем, i лiпотою тiлесною - уся в матiр. Отож i нащебетала отрочатi бажання-мрiю. Князь чи то не вiрить їй, чи не схильний пристати до її вiри. - Шкода, - зiтхає. - Шкода, Малко, коли Богданко справдi виколисав у собi такi бажання. Чула ж i знаєш: Вепр зрiкся нас по смертi сина. - Такий великий гнiв узяв, що на примирення й сподiватися годi? - Мабуть, що так. Казав же бо, не захотiв бути воєводою в дружинi княжiй, подався на дарованi йому землi при Дунаї. - А може ж, вiн бiль свiй тамує тим вiдчуженням? - Ой нi, чує серце: лихе замислив колишнiй побратим. Та й вiрнi люди вкладають те до вух. - Може, тобi слiд поїхати до нього й порозумiтися? Волот недобре глянув на дружину. - Хочеш сказати: повинитись? - А чом би й нi? Вина, хай i невiльна, все ж є. А невiльну вину завжди можна пояснити. - Тiльки не Вепровi. Мовби сказився: i лютує, i пiниться, i погрожує. Так нiби я винен, що його син вдався до татьби i заслужив ганебної смертi. - Вепр - батько, його треба зрозумiти. - Я то розумiю. А пiди та спитай у Вепра, чому вiн не хоче усiх нас розумiти? Йому, бач, шкода i боляче, що втратив сина. А сотниковi з уличiв не боляче? Усьому люду тиверському не боляче було б, коли б дiйшло до наїздiв, а то й до справжньої сiчi з уличами? Чи вiдаєш, скiльки дiвок зазнало б безчестя i скiльки мужiв утратили б ми, коли б послухали Вепра та оружно одбили його Боривоя? Адже тим порушили б одвiчний мир мiж кровно спорiдненими племенами. - Коли Вепр не хоче чи не може бути розважливим мужем, то мусиш стати ним ти. I заради дiтей наших, i заради землi, чуєш? Вепр - лютий, не приведи боже мати його за супостата як у мирну, так i в бранну годину. Поступись гординею й пiди до нього. Я певна, це умилостивить того гнiвного мужа, а скажеш йому одне-друге слово каяття чи бодай спiвчуття - i зовсiм розчулиться й пристане до твоєї речницi: коли прийшла одна бiда, чи слiд докладати зусиль i кликати другу? - Вiн уже покликав її. Спiшно будує город i пристанище при Дунаї, а то не так собi. - Тодi тим паче їдь. Чуєш, Волоте? - Чую, чом не чути. XXXI Князь Волот лише збирався вирушати в путь, а Миловидка завершувала її. Вздовж i впоперек сходила багатолюдну Фессалонiку, розпитувала стрiчних, що траплялися на вулицях, у пристанищi, чи не знають, де є тут анти, стукалась пiд всяким приводом до ворiт вельмож, не обминула й торжищ, де були всякi - i вельможi, i раби, та ба, усе дарма. Не було її Божейка, зник десь у вирi людському жаданий Божейко, i так надiйно, що не натрапити, мабуть, уже на його слiди. Однi кажуть, не бачили, iншi - не знаємо, ще iншi - знизують плечима i йдуть собi. А куди йти Миловидцi i що дiяти, коли й Фессалонiка виявиться маревом, якому вiрила, як своєму порятунку, а змушена буде зiзнатися, що то даремна вiра? Певно, глибока була її задума - не почула, як спинилися обiч двi жiнки. Тодi аж кинулась i вгледiла їх, коли покликали. - Вельможна господиня питають, - казала старша, мабуть, челядниця, - ти їз Склавинiї? Знала, склавини - найближчi на заходi сонця сусiди тиверськi i теж слов'яни, тому зрадiла й поспiшила ствердити. - А з яких склавинiв? - поцiкавилася молодша з тих двох жiнок. - З ринхинiв, сагудатiв чи стримонцiв? Миловидка не чула про таких склавинiв i зашарiлася. - Правдиво кажучи, - зiзналась, - я з антiв. Склавини - нашi близькi сусiди й родаки, бо є, як i ми, слов'яни. Молода господиня була чомусь аж надто засмучена. Почувши ж те, що виповiла їй дiвчина, i зовсiм згасла. Нацiлилась було iти вже, та пригадала щось, а може, тепер тiльки помiтила, яка ця дiвчина виснажена та знеможена, й обернулася до неї. - Чи ти, достойна родачко, не з тих антiв, що ними торгують ромеї? - Ано, - пожвавилася Миловида i звелась па ноги. - Тiльки не є раба ромейська, вiльна я. Шукаю рабiв-антiв, що їх продано позатамтого лiта в рабство. Жiнка подумала мить. - Де ж ти живеш, дiвчино гожа? - А де випаде. Днюю пiд небом i ночую здебiльше пiд небом. Година тепла, де примостилася, там i оселя. - То, може, до мого оседку пiдеш? Матимеш прихисток, а вже вiд того прихистку ходитимеш та й шукатимеш, кого тобi треба. - Спаси бiг. То справдi було б зручно. Ось тiльки чим я вiддячу вельможнiй господинi за той щедро дарований прихисток? - Ходитимеш з Iсидорою, - показала на свою попутницю, - в морське пристанище за рибою, на торжище за живнiстю та тим i вiддячуватимеш. Та, що її назвали Iсидорою, мовчки i, як здалося Миловидi, значуще кивнула головою. Нiби казала тим: погоджуйся. I Миловида погодилась. А вже пiзнiше довiдалася з уст тої ж Iсидори, вiд кого й чому прийшла до неї, закинутої мiж чужий люд, милiсть. Це вона, Iсидора, нагледiла її мiж людським тлумом того першого дня, як Миловидка об'явилася на торжищi, а нагледiвши, довiдалася, хто така, кого питає. Заболiло серце, чуючи людську бiду, бо сама мала її доста, а чим i як допомогти, не могла втямити. I хто знає, чи й втямила б, коли б господинi не заманулося пiти сьогоднi на торжище. Скористалася тим i показала на Миловидку: "Погляньте, достойна, яка лiпотна дiвчина i нiби з наших, слов'ян, а бiдує мiж людом. Вiзьмiть її менi у помiч, бодай на якийсь час". Певна була, господиня не вiдмовить, бо й сама звiдала, почому кiвш лиха. Склавинка вона. Миловидка примiтила ж певно, яка гожа собою. За ту лiпоту вельможа i взяв її собi за жону. Взяв, видимо, не з її волi - чи то бiда, чи то кревнi змусили. Тому й невесела ходить. Видить бог: не лежить її серце до вельможi, чуже їй тутки все. А серцем добра i на добрi дiла не скупа. Тож хай Миловидка недумає зайвого i не страшиться. Скiльки треба стiльки й житиме у вельможi, коли захоче, тодi й пiде. А Божейка найлiпше шукати таки на торжищi. Туди сходиться та з'їжджається весь довкружний люд, там усi i про всiх знають. Вони так i робили: виходили скупитися - розпитували всiх i всяких, чи не знають такого анта - Божейка, не було потреби скуповуватись - теж шукали привiд пiти мiж люди й питатися в людей, чи не чули, де є анти, проданi аж на тiм лiтi ромеями? А люди, мов змовилися: не чули, не бачили, не знаємо.. Хай Миловидцi казали так, вона чужа, вiд неї можна й вiдмахнутися, а чом Iсидорi те саме кажуть? Вона он яка гомiнка та улеслива з фессалонiкiйцями. - Може, його справдi продали десь-iнде? - У Нiкополi запевняли: продавали антiв i до Фессалонiки. Жiнка не зовсiм вiрить, мабуть. Стоїть, мiркує мовчки. - Завтра знову навiдаємося в морське пристанище. Якщо його привозили до Фессалонiки, там мають знати, куди подiли. У пристанищi своє торжище, щоправда, рибне. Рибалки ще й до берега не встигнуть пристати, а на них чекають уже тi, що живуть iз перепродажу виловленої у морi риби. I здебiльше жiнки. А де збирається жiночий гурт, та ще такий, що має дозвiлля, чого тiльки не почуєш у тому гуртi. Переберуть по кiсточках те, що сталося за нiч, переберуть i те, що було минулої та позаминулої ночi, надто коли новини прийшли десь iз-поза Фессалонiки. - Чи чули, чи вiдаєте? - питають одна другу, i коли та друга не чула й не вiдає, роблять аж надто утаємничений вид й переповiдають тiльки ними чуте i тiльки ними знане. Бо то ж не якась там бувальщина - диво з див. А так! В одного подружжя з Вардара народилося, подейкують, дитя i не якесь там - iз зубами. Його пеленають, йому прицмокують пеленаючи, а воно пручається i кричить на матiр голосом дорослого: "Пощо в'яжеш? Чи не видиш: я не хочу того. Гляди, небого, станеш годувати грудьми, так укушу, платячи за прикрiсть, що й кров цiвкою пiде". - Свят, свят... Кiнець свiту надходить. - I не кажiть. Коли це було таке? - То ще не диво, сестро, - перечить iнша. - Справжнє диво сталося у Веррої. Одна, подейкують, народила дитя в шерстi. - Боженьки! Гурт нiмiє з жаху i так, нiмуючи, жде чогось. Зрештою жах той перестає бути запрудою, i рiка-бентега, а ще рiка-цiкавiсть пiдхоплюють його й кидають у прiрву, в одну якусь мить зносять дощенту. Тож треба було бути не Миловидкою, а Iсидорою, аби спинити той потiк, а коли не спинити, то спрямувати в iнше русло. - Грiхiв багато маємо, - влучає нагоду й кидає в ту бистроплинну течiю камiнь-перепону. - Отож Всевишнiй i знаменує наближення кiнця. - Що правда, то правда. - Цю дiвку бачите? - показала Iсидора на Миловидку. - Дитина ще i он яка красна та втiшна, а знали б ви, якої бiди зазнала. I все через людоловiв, що iменують себе iмператорськими легiонерами. Вдерлися в антськi землi й забрали всенький придунайський люд, погнали в рабство, а хто не годен був чи не хотiв стати рабом на наших торжищах, тих порубали. Правду кажу. В цеї дiвчини зарубали матiр, батька, бабусю, дiда, весь рiд, а лада її пов'язали й продали комусь iз фессалонiкських вельмож. Чи не чули, у кого є раби-анти, придбанi аж на тiм лiтi? Хай би дiвка мала втiху, побачила свого лада та побралася з ним. Жiнки пригадували й, пригадуючи, перемовлялися. - Вiн твого, дiвчино, вiку? - Атож. - А який iз себе? - Такий, людоньки, лiпотний, такий лiпотний, що йой! Не поскупилась на слово, казала та й казала, який доброликий та гiнкий станом її Божейко, якi iскристо-голубi та знадливi має очi, пишний та в'юнистий чуб. - А тутки, - показала на одну, показала й на другу ланiту, - є в нього родимки. Невеличкi, все ж примiтнi й вельми знадливi. - Боженьку! - озвалася низькоросла, з добрими карими очима молодичка. - То чи не той це, що кинувся в море? - Як то - кинувся? - пополотнiла дiвчина. - Чому кинувся? Молодичку обступили, велять казати, коли почала вже. А та роззирається i не зважується. Бо казання її не з веселих буде. Йой, людоньки милi та людоньки гожi, коли б ви знали, яке воно невеселе! Дiвка правду каже: навiкулярiй Феофiл привiз його десь здалеку i таки аж на тiм лiтi чи, може, й передлiттi. Привiз та й звелiв садiвничому взяти того молодого раба собi в помiч. Бо таки великий сад та й город має на своїй подвiрницi, робочi руки потрiбнi. Ну, а садiвничий його, всiм вiдомо, - деспот i полiпше господаря. Ганяв та й ганяв молодця, морив та й морив трудом непосильним, аж поки тому урвалося терпiння: надумався i втiк одної ночi, певно, не вiдав, бiдолашко, що з Фессалонiки поночi не вийдеш - скрiзь око вельмож, сторожа бiля ворiт, сторожа i в пристанищi. Отож i схопили анта, а схопивши, вивiдали по помiтинi, що пiдневiльний, i повернули навiкулярiю. Феофiл був вельми обурений тим, завдав зухвальця у вериги й кинув у пiдземелля яко в'язня. Правда, недовго тримав там. Бо яка вигода рабовласнику з раба, що сидить закутий? Йому потрiбний раб-робочич, а не поїдач хай мiзерного, все ж хлiба. Отож потомив кiлька днiв та й покликав до себе. Дивився-вивiдував мовчки, зрештою надумався й повелiв надiти непокiрному рабовi колодку на ноги. "Хай носить i звикає, - сказав. - Коли побачимо, що звикнув, тодi й знiмемо". У сад не посилав уже молодого анта, поставив на мiсце тих, що пiдмiтали подвiр'я, давали лад на конюшнi. Поставив та й подався в море, а морем - до далеких островiв та пристанищ. У нього завжди так: рiдко буває вдома, бiльше плаває та торгує. I лiто, i зиму. Хiба що буря або дiло якесь затримає бiля жони. Всi iншi днi, ба седмицi у морi та й у морi. Того разу теж довго не було його. За всiм дивилася, до всього приглядалася жона Марiя. Тож доглянулася й до молодця з антiв. Дiвка правду каже: вельми лiпотний був собою. А ще страждав аж надто. Чи то за землею своєю, за домiвкою банував так дуже, чи колодка та робота пiдневiльна мучили. Нi з ким не розмовляв, пiдмiтав i сумував-думав, порався на конюшнi i знов сумував-думав. А траплялася вiльна година, надто тодi, як пiдносили, мов псовi, побовтюху-їжу в казанку, прикривав руками вид свiй i плакав безмовно. Може, Марiї всього лиш шкода стало його, а може, справдi вподобала молодця, покликала одного дня тих, що кували раба, й звелiла зняти колодку. "Ти накличеш на себе гнiв навiкулярiя, - попередили її перед тим, як зняти. - Знаєш-бо, вiн не терпить чиїхось втручань, переiнакшень його волi". "Дарма, - стояла на своєму. - Раб знемагає, не бачите хiба? Хай робить своє дiло, одначе без колодки". Йому зняли її, та почали наглядати пiсля всього за молодцем, а наглядаючи, помiтили: господиня не лише вiд колодки звiльнила анта, звiльнила й вiд побовтюхи-їжi, кликала до господи й велiла митися та сiдати за стiл разом iз челяддю. Дивувалася тiй увазi i неабиякiй прихильностi челядь, дивувалися тi, хто стояв мiж господарем i господинею яко посередник, та ще бiльше була здивована сама господиня, коли ант ослухався якогось дня i уникнув запросин, а вночi й зовсiм зник iз подвiр'я. Чули, вдруге втiк вiд свого володаря, дарма що був попереджений: коли втеча повториться, навiкулярiй зробить iз ним те, що роблять з усiма непокiрними: позбавить навiть бажання чогось хотiти, кудись тiкати. Чи то такий вiдважний був той доброликий ант, чи так голосно i невiдступне кликала його земля рiдна, тi, кого полишив у тiй землi, зважився i втiк. За цим разом йому поталанило обiйти сторожу й вибратися з Фессалонiки. Може, i з ромейської землi вибрався б, коли б занадто рано не повiрив, що вiльний уже, i не злегковажив у путi: заснув при дорозi й потрапив до рук дiмотiв, а вiд них - до префектури, котра й доправила раба-втiкача його власниковi. Марiя, розповiдають, i далi захищала анта перед мужем своїм, на колiнах благала, аби змилостивився, та навiкулярiя благання тi лишень розлютили до краю. "Ти волiла мати його за спальника в опочивальнi, то й матимеш!"- сказав твердо i вийшов од неї. Правда то чи неправда, а проте усi так мислять: найбiльше винна в смертi того раба челядь. Коли прибув навiкулярiй, не втрималась котрась iз челядниць i внесла йому до вух, що жалощi господинi - не просто жалощi: вона вподобала анта, схильна була похотьствувати з антом, тому й звiльнила його вiд колодки, кликала до столу, а затим, - i на бесiди, не взяла гнiв до серця навiть пiсля того, як раб-добролик знехтував її прихильнiстю й утiк iз господи. "Iншої ради нема, - казала нiбито Феофiловi, - вподобала господиня Божейка i так дуже, що втратила всякий глузд, забула про честь i повиннiсть жони, як i про те, що муж не подарує того порочного намiру анi їй, анi рабовi, тим паче рабовi". - Воно так i сталося, - зiтхала молодичка, - навiкулярiй повiрив пересуду й велiв челядi здiйснити те, що обiцяв: "Раб утiк - хай має те, що заслужив, раб хотiв бути спальником у господi, так тому й бути: оскопiть його i зробiть євнухом при опочивальнi вельможної". Молодичка щораз ховала чомусь вiд Миловидки очi, зате не приховувала, здається, нiчого з того, що знала про Божейка. Бо казала та й казала, як кричав вiн, бiдолашко, коли довiдався, куди ведуть i чого ведуть. Страшно i дико кричав, потiм бився з виконавцями волi господаря, опирався скiльки мiг i як мiг. Та що годен був вдiяти один супроти кiлькох дужих i по-псиному вiрних навiкулярiєвi челядникiв? Розiзлив тiльки тiєю бiйкою i зробив рiшучiшими. Плакав та й плакав опiсля, жалiвсь та й жалiвся комусь. А виплакав жалi свої та змив сльозами рани, уловчився i вислизнув з подвiр'я навiкулярiя. Скалiченим уже, а таки втiк. Того разу його зникнення швидко помiтили i умудрилися вивiдати, куди пiшов. Та взяти уже не взяли. Над самим морем стояв, як настигли. Тож i побачив, до чого йдеться, а побачивши, не вагався бiльше, кинувся, як стояв, у вир морський. "Будьте ви проклятi!" - крикнув, випiрнувши, та й зник пiд хвилями. Жiнки скрушно хитали головами й журилися вголос. Хтось спiвчував рабовi, хтось нарiкав на жорстокiсть навiкулярiя Феофiла, ба навiть згадував недобрим словом його жону, а Миловидка слухала тi нарiкання-пересуди й чула: ось-ось не втримається, вибухне криком-вiдчаєм. Може, й вибухнула б, коли б не нагодилася тiєї митi думка-сумнiв i думка-рятiвниця. -- Чи ти... - благала очима, всiм видом ту, що зважилась повiдати про сумну з сумних i нещасливу з нещасливих долю анта. - Чи ти можеш показати менi, де живе той навiкулярiй? Молодичка, примовкла, видно, щось недобре подумала й не вiдає, як їй бути. - Навiщо вiн тобi? '-_ Маю твердо знати, чи то ж той був ант, котрого шукаю. - Чом не показати, - зголосилася. - Вiзьму ось риби та й пiдемо, покажу, де живе навiкулярiй. Ось тiльки чи стане вiн говорити з тобою. - То вже мiй клопiт. Ледве дочекалася рибалок iз моря, а пiшла слiдом за молодичкою, вiдчула: i зовсiм губить пiд ногами твердь. На лихо й Iсидори не було поруч, за цим разом не супроводжувала її, пiшла з покупками до господи. А без пiдтримки та надiйної порадницi що мала робити? Iшла й кликала в помiч своїх богiв: "Порятуйте