мене, - благала. - Чуєте, боги, змилуйтесь i порятуйте! Зробiть так, аби те, що вчинив навiкулярiй, сталося не з Божейком. Най ми нiколи не зустрiнемося з ним, най житимемо до кiнця днiв своїх далеко й вiдчужено, не знатимемо утiхи-милування, бажання-злету, тiльки зробiть так, аби я впевнилася зараз: те, що повiдала молодичка, обiйшло Божейка, то був не Божейко". Застережена своєю повожатого, не стала кликати навiкулярiя, бiльше надiй покладала на жону його: вона, з усього видно, була прихильна до раба, повинна розповiсти усе, що знає про його долю. Через те й сказала челядниковi, коли вийшов на стук i прочинив воротця: - Я з роду-племенi того анта-раба, що кинувся з ласки господаря в море. Прийшла запитати в достойної господинi, чи той раб часом не є менi братом. Ждала на дозвiл за воротами i ждала терпляче, а дiждалась небагато. Вийшли й сказали: "Вельможна господиня слабує i прийняти не може". - Тодi... тодi покличте господаря, навiкулярiя Феофiла. - Його немає вдома. Челядник нацiлився було причинити воротця, та Миловидка встигла притримати їх. - То, може... то, може, достойний воротар буде такий добрий та скаже, як звали того молодця, що кинувся в море? - Божейком звали, - вiдповiв за воротаря iнший, той, що порався (Миловидка тепер тiльки помiтила його) в навiкулярiєвiм саду. - А так, Божейком, - ствердив i воротар. Дiвчина пополотнiла i, змалiвши на силi, впала у просвiт мiж воротами i воротцями. Певно, без пам'ятi була, бо коли хлюпнули водою i вона, здригнувшись, лупнула очима, побачила перед собою не лише воротаря, а й iншу челядь. - Що тут скоїлося? - почула суворий i, як здалося їй, знайомий голос. Обернулася на нього i вклякла: до неї, до челядi, що поралася коло неї, йшов той самий навiкулярiй, котрий вiз її з Венецiї до Фессалонiки й був суворим суддею мореходцевi, що порушив закон моря й посягнув на її цiнностi. Куди ж їй iти тепер, де i нащо шукати захисту? Той, заради кого жила на свiтi, кинулась за ним у безвiстi чужого свiту, нiби вiдчайдух у вир рiчковий, сказав: "Будьте ви проклятi", - та й зник у морi, не захотiв анi бути для Миловидки, анi знати, де Миловидка, що з Миловидкою. Все ж iнше змалiло й зчужiло, та й сама вона так змалiла пiсля вiдвiдин навiкулярiя на силi, на бажаннях, на всьому, що тримало мiж люду й спонукало вiрити людям, хоч падай отут, на уторованiй путi, й кажи собi: доста. А може, й справдi доста? Пощо жити, куди iти, коли немає вже Божейка? Чи не лiпше буде, коли вчинить, як i вiн: одмiряє зболеними нiженьками останню свою стезю, вийде над море, крикне всiм i всьому: "Будьте ви проклятi!" - та й шубовсне в обiйми хвиль? Забула, стуманена горем, вельможну господиню, що була така ласкава до неї й надала притулок, не згадала й щедрої серцем Iсидори. Йшла куди очi бачили, i, певно, тому лиш, що не могла не йти. Одначе вийшла не на биту путь, що вела з Фессалонiки, - таки до моря. Здавалось, i не чула вже свого вижмаканого болями серця, а стала при березi та зглянулася з чистою, лагiдно-веселою синню, що слалася в безмежжя, й знову вiдчула, як защемiло воно, як пiдступила до горла й здавила дихання камiнна рука жалю. - Божейку! Божейку!! - простягла клично-благальнi руки. - Орлику сизий, орлику милий! Ладо жадане, та не пiзнане! Чи видиш, я прийшла, розшукала твої слiдочки, не розшукала лиш тебе. Ано, не розшукала! Бо ти взяв та й пiшов iз цього лютого, дикозвiриного свiту, обрав замiсть мене веселу домовину - глибiнь морську. Пощо вчинив так, соколику втiшний?! - заломила спеченi чужим сонцем рученята i впала на зализаний вiтрами пiсок. - Я ж визволила б тебе! Потерпiв би трiшки i мав би її, воленьку-втiшницю, мене мав би. Кажу, як i ти казав: най будуть проклятi вони з своїми законами та поконами. Не судилося жити з таким, який був, жила б iз таким, яким став. Присяйбiг, жила б! А як житиму без тебе i що скажу твоїй мамi, коли повернуся до нашої Тиверi? Плакала-ридала й билася, краяна жалями, об берег, як б'ється викинута з моря риба. А розради як не було та й не було. I серце то стiкало кров'ю-силою, то знову повнилося нею. Бо на мiсце знемоги-вiдчаю приходило й бажання розчерепити всьому ромейському свiтовi голову, спалити його, пустити за вiтром, та так, щоб слiду не лишилося, щоб була лиш земля-пустка, та небо над нею, та море пiд небом. Ано, щоб було так, як хоче, чого заслужили цi звiрi-люди, ця проклята богами земля. Чи така рiшуча була в намiрах своїх, у бажаннi-мстi, чи згадала щось вельми важливе, конче необхiдне, схопилася раптом, стала на колiна й простягла до неба руки. - Хорсе всесильний! I ти, Перуне! Скарайте їх карою лютою. У вогнi спалiть, мечами-блискавицями вразiть! Чуєте, боги! За муки нашi, за горе наше, за сльози тих, кого взято гвалтом, i тих, у кого взято гвалтом, спалiть i спопелiть! Усiх i вся! Дотла, до кореня, до того гнiздечка, в котрiм проростає їхнiй корiнь! Мабуть, аж надто вже уповала на божу кару й ждала-сподiвалася тої вселенської кари. Коли не сталося її - i сонце свiтило, як i до молiння-благань, i вогненнi стрiли не падали з неба, надломилася у вiрi своїй i почала гаснути, а згасаючи, зайшлася невтiшним плачем; хилилась та й хилилась до землi, аж поки не повалилася на той горбочок при березi, що вiддiляв сушу вiд моря. Була беззахисне скоцюрблена i геть змалiла. Бо тепер тiльки увiрувала: бiльше немає на кого й немає на що покладатися - навiть боги вiдвернулися вiд неї. А коли так, де вже думати про розраду, хто її дасть? - Мамцю моя, - жалiлася а чи й нарiкала. - Ви хотiли бачити мене лiпотною на вид i найменували Миловидою. Чом же забули згадати про щастя? Де вона, та дрiбка радостi-втiхи. Що є у кожного з людей? Чи видите, - пiдвела голову й глянула в той бiк, де Тивер, - усе забрали в мене: хижу, вас, Божейка, саму розчавили й кинули па пустельнiм березi, аби стiкала сльозами-крiвцею. Лежала та й лежала при самiм морю, плакала та й плакала, а плачучи, нарiкала вголос: на того татя Хiльбудiя, що навiв на її землю свої когорти й понищив житла, посiк чи взяв гвалтом люд, на навiкулярiя Феофiла, котрий заради безпеки своєї жони i в помсту тiй же жонi так дико i так бездушно-жорстоко повiвся з Божейком, нарештi на ненаситну жону його, на зрадливу челядь, котрiй покладений за послуги обол бiльше важить, анiж чиєсь життя, чиясь гiднiсть i честь. Та ба, анi жалi-нарiкання, анi гарячi сльози, в котрих, здавалося, не лише самiй, iнших можна було втопити, - нiщо не приносило полегшення, тим паче розради. Бо певна була: до тих, що могли б розрадити, а розрадивши, утiшити, не докличеться вже, а тi, до кого може докликатись, не розрадять. Тож лежала й плакала, обiймалася з берегом i жалiлась берегу, а може, не так берегу, як морю, що набiгало на берег i ластилось, цiлуючи її безвiльно простягнутi до нього руки. Ано, певно, не так берегу, як морю, бо он яке воно лагiдне з нею i яке прихильне до неї: вiдступить на мить i знову зближається, та все пестить її, та все гомонить, мовби каже тим гомоном-зiтханням: "Не муч себе, не муч себе!" А як не мучитиметься, коли он якi болi в серцi i якi жалощi роздирають серце. Иой, терпiння-моцi немає, не те що плакати, криком кричати хочеться. Така що схопилася б i шубовснула мiж хвиль, схопилася б i шубовснула, коли б знала, що знайде там Божейка, що буде з Божейком! Чула, хтось наближається до неї насторожено-несмiливою ходою, а проте не обернулася в той бiк i не поглянула. Лежала й плакала та сльози ковтала плачучи. - Заспокойся, дитино, - почула спiвчутливо-лагiдний жiночий голос, а вслiд за тим - доторк руки до плеча. - Бог милостивий, ще буде втiха тобi, ще буде й благодать його. Мабуть, було щось у тому голосi вiд матерi-порадницi, вiд бабусi-втiшницi, а може, всього лиш вiд жiнки i людини, - таки не втрималась i оглянулася, а оглянувшись, побачила: поруч стояла одягнена в чорне монашка, одна з тих, що, знала вже, зреклися свiту, усiх його зваб i зреклися не з доброї волi. - Хто ти? - цiкавилась тим часом монашка. - Звiдки ти? Чому так ревно плачеш? - Я з того роду-племенi, що зазнало великої кривди вiд людей, а плачу... плачу вiд обиди, що не маю анi сили, анi змоги покарати своїх кривдникiв. - Утiш себе, вони не залишаться непокараними. - Гадаєте? - знову обернулася й пiдозрiло-недовiрливо глянула на свою втiшницю. - Хто ж покарає, коли навiть боги не зважили на мiй ревний клич-благання, не зiйшли з неба i не покарали? - Ще покарають. Господь сказав: хто високо пiдносить ворота свої, той шукає падiння. - Чому ж тодi упала я? Чи то ж так багато хотiла? Я, матiнко гожа, всього лицi уподобала молодця, волiла взяти з ним злюб, а вашi ромеї прийшли й спалили нашу землю, спершу тiльки розлучили мене з ладом моїм, а це назавжди забрали вiд мене: скалiчили його, євнухом госпожi своєї зробили, то вiн не витримав i кинувся з горя-розпуки в море. Отут, на цiм самiм мiсцi! - показала й знову залилася сльозами. Монашка одразу i все зрозумiла: ця дiвчина - язичниця, поганка. I ромеїв ненавидить всiм серцем. Одначе не одвернулася i не пiшла вiд неї. Бо побачила в нiй передовсiм сестру i подругу, биту недолею людину i вже потiм - уражену кривдою чужинку. А хто не здатний вiддiлити зерно вiд полови, дає перевагу гординi й потiшається нещастям ближнього свого, той теж не залишиться непокараним. - Повiр йому, дiвчино, - i вiн заступиться за тебе. - Кому - йому? - Боговi нашому. Не знала Миловидка, що сказати монашцi, а чи не вважала за потрiбне казати щось. Лежала при березi й схлипувала важко, лежала й схлипувала. Частина ДРУГА. КУДИ ПРИВЕДУТЬ БОГИ Оскiльки у них (слов'ян) багато князiв i мiж ними немає згоди, вигiдно деяких iз них переманювати на свiй бiк - або ж обiцянками, або багатими дарами, зокрема тих, що сусiдять iз нами. ПСЕВДО-МАВРИКIИ. СТРАТЕГIКОН,_ Океан-море - всiм морям мати; окинуло те море весь бiлий свiт, обiйшло те море довкола всiєї землi. IЗ ВIРША ПРО "ГОЛУБИНУ КНИГУ"_ Серед моря-моря стоїть червона комора. ЗАГАДКА_ Чи народилась i чи зiгрiвається сонячним промiнням людина, котра пiдкорила б собi нашу силу?.. В цьому ми певнi, доки на свiтi є вiйна i є мечi. МЕНАНДР ПРОТИКТОР._ ВIДПОВIДЬ ВОЖДЯ СЛОВ'ЯН АЦАРАМ__ Такого за Малкою нiби й не помiчав. Бiда чи радiсть у родинi - завжди умiла бути розважливою, часом не по-жiночому мудрою. Сьогоднi ж анi розважливостi, анi мудростi не бачить у її вчинках. Спаленiла, довiдавшись про намiр мужа знову посилати Богданка в науку володiти мечем та сулицею, й стала мiж сином i ним, князем Волотом, стiною. - Не пущу! - вирекла твердо й несподiвано рiшуче. - Вiзьми меча та вбий мене, коли маєш намiр робити по-своєму, одначе поки жива, до дядька сина не пущу! - Ти при своїм глуздi? -стетерiв. - Як бачиш. Та наука мало не звела отрока зi свiту. Тепер знову? - А ти ж як думала? Вiн прийме в спадок вiд мене землю i стiл. Князi - мужi всiєї землi, роду-племенi, в них iншої путi нема, мусить усе життя гострити меч i розум, iнакше згине сам i земля за таким князем згине. - Най пiдросте, тодi вже й пiде. - Схаменися, Малко. Отроковi вiсiмнадцяте лiто минає вже. Чи я не зважав на те, що сталося з ним, чи мало ждав доки забуде усе, що сталося того передлiття? Коли ж постигатиме їх, i ратне дiло, i науку княжу? Тодi, як стане князем? I переконував, i кричав на жону - дарма, нарiкала на всiх i вся й плакала, присягалася, що не поступиться, i знову плакала. Мусив зважити на те й обмежитись пiвзаходом: оскiльки жона противиться намiрам мужа i князя, так i буде, не посилатиме поки що Богданка до дядька, вiзьме з собою на полюддя, правеж правити у поселян. Йдеться до зими, по городищах i сусiднiх з ними весях завершується веректа, настає та пора, коли змовкають цiпи та терницi в овинах, по скотницях тирлується непримiтний лiтньої пори товар. Поселяни мiряють нинi берковцями й тримають у тих же берковцях чи зсипають до пiдклiтей збiжжя, рукомеслий люд - шевцi, гончарi, чинбарi, ткачi - поспiшають збути витвори рук своїх на торжищах й покласти до киси заробленi рiзани, мiдницi, ногати; лучники, сiдельники, ковачi, золотарi роблять, як i робили, своє дiло - гнуть луки, майструють сiдла, кують чи позолочують кузнь. Для князя ж i його мужiв настає час подумати про поповнення княжої скiницi гривнами, ногатами або ж ромейськими солiдами - для купiвлi в тих же ромеїв кам'яної потертi, що пiде на злютування стiн у гридницях та вежах, щитiв та мечiв, пристроїв для оснащення лодiй i для управлiння лодiями, про поповнення житницi збiжжям, медом, воском, як i пiдклiтей волокном, хутром - для потреб стольного Черна, дружини лiпшої i меншої, для торгiвлi з тими ж ромеями. Кожен пам'ятає: аби земля була дужою, а життя в нiй надiйним, поселянин має вiддати князевi те, що з нього належить, а князь взяти усе, що йому належить: вiд диму - димне, вiд рала-мiру пшеницi, жита, проса, вiвса, дикушi, вiд бортi, тенет, перевiсищ - теж десятину, як i вiд зарiбку кожного з людей рукомеслих також десятину. Всяк знає свою повиннiсть, як знає й мiсце здачi повинностi, а все ж князь та його мужi мають самi побувати в кожнiй общинi i взяти те, що належить з общини. Теремковi, старости - люди довiренi, та не завжди вiрнi, сутяги завзятi, одначе дбають та сутяжать насамперед для себе. - Конi, хури приготовленi? - поцiкавився в челядника. - Приготовленi, княже. Похiдна скiтниця - також. - Скажи воєводi Стодорку, най зайде до мене. Вiдтодi, як Вепр зрiкся високого звання лiпшого мужа i воєводи в княжiй дружинi, його мiсце посiв Стодорко, муж не такий одважний, як Вепр, зате тямковитий. Цей не полiзе на рожен, цей спершу подумає, потiм скаже, спершу виважить, потiм зробить. А все ж було б лiпше, коли б його тямковитiсть та поєдналася якось iз Вепровою одвагою. Був би певнiший, що не сам стоїть на сторожi Тиверської землi. - Кликав, княже? - Так. Вiд'їжджаю на полюддя, Стодорку. У теремi лишаю Малку, а в городi - тебе. Будь пильним i твердим, анi на п'ядь не вiдступай вiд того, що ввiв заради супокою я, тим паче в днi торгiв i великих свят. - Так довго збираєшся затриматись на полюддi ? - Чому довго? - Ти ж кажеш: i великих свят. А великi свята скоро не передбачаються. - Всяке може трапитись. Аби не затриматись аж надто довго, їдемо трьома валками, в усi три кiнцi нашої землi: муж Власт - на сi вер, муж Бортник - на полудень, я - на захiд сонця.. На тебе лишаю сусiднi з Черном общини i сам Черн. 3 города не вiдлучайся, посилай замiсть себе людей довiрених, проте постарайся подбати, аби до коляди правежi були в скiтницi та житницi. Без цього намiрам нашим не судитиметься бути здiйсненими. - Гаразд, княже, зроблю, як велиш. Ось тiльки не розумiю твого побоювання. Чим стривожений? Чому велиш бути аж надто пильним та обережним? Волот мiряє його допитливим оком. - Причин для побоювання, може, й немає, а для тривог є, воєводо. Не забувай, Вепр пiшов од нас лютий i кревно ображений, а вiн не забуває образ. - Гадаєш, може прибути сюди з лихим намiром? - Сам не посмiє прийти, а ромеїв може привести. Видно було: Стодорко не зовсiм вiрить тому, що чує. - Оце так? - А так, воєводо. Розбрат пiшов мiж нас, а там, де розбрат, там усього можна сподiватися. - То, може, тобi не слiд би йти на полюддя? Може, я пiшов би замiсть тебе? - Нi, пiду сам. Синовi мушу передавати цю науку - як княжити над людом. Путь слалася коневi пiд ноги туга i бита, проте не мерзла ще. Та й у аерi не вiдчувалося дихання зими. Була та прохолодна, одначе не холодна ще пора, коли не лишень на возi, i в сiдлi почуваєш себе привiльне та вiльготно. Он як приємно бадьорить бадьорiсть околiй, коли б не вози та не потреба триматися возiв, пустив би повiд, припав би до луки та й погнав би Сiрого вiд долу до пригорка, вiд пригорка до долу. Бо дзвенять вiд стуку-грюкоту колiс не лише околiї, дзвенить i серце, бо озивається на зичне iржання коня не лише упокорена за нiч далина, озивається молодечим клекотом єство людське. - Що, Богданку, - пiзнає синовi помисли князь, - не розучився триматися в сiдлi? Мiг би погнати Сiрого на всю кiнську пору i не впасти пiд копита? - Мiг би, отче, - осмiхнувся отрок i весело сяйнув очима. - Навiть хотiв би погнати так. Завважте, який дзвiнкий аер, як уторована для бiгу-лету путь! - Буде ще їх, - вдоволено торкнувся синового плеча, - i бажань, i нагод, i торованої та неторованої путi. Обвикни спершу, вiднови дядькову науку, а тодi вже й поскачеш. Я дозволю. Це мати твоя боїться за тебе, я не боюсь. - Не пускали на полюддя? - Ба нi, на полюддя пустила. До дядька не хоче пускати. Хотiв би почути, що скажеш ти? Чи думаєш повертатися до ратної науки? - А що тут думати? Я дужий нинi, а iншої науки, окрiм ратної, для мужiв нема. Князь збадьорився, сяяв, як i син, по-молодечому веселими очима. - Ну, то вважай, що ти повернувсь уже до неї. Либонь, догадуєшся, чому узяв тебе з собою на полюддя? - Таж сказали: повертаєте до ратної науки. - Не зовсiм так, сину. Хочу, аби переймав iншу. науку: бути державцем на Тиверi. Це, щоб знав, теж княжа i не менш важлива, анiж ратна, наука. Приглядайся, з ким i як вестиме бесiду князь-вiтець, що i яким робом вимагатиме вiд общини, а що - вiд теремкових. Рано чи пiзно, а настане той день, коли сядеш замiсть мене на столi. Мусиш зараз уже знати, як правити людом. - Нiби це так складно: пiти i взяти, що належить. - Коли б же було так: прийшов i взяв. - А як буде? Князь смiється з його дитинностi. - Кажу ж, затим i взяв тебе, щоб бачив. В одному можеш бути певен: за кожним разом буде по-своєму. Тямиш, що маю на оцi? - Чом не тямити? З десяти бачених правежiв легше буде вибрати свiй, анiж тодi, коли не бачив би жодного. - О! Правдиво кажеш, а ще правдивiше мислиш. Оце, щоб знав, i є найдостовiрнiша суть цiєї науки. Першою общиною, з котрої мали взяти данину, була Приславська, по iменi городища Прислави, що лежало в пiдгiр'ї, оперезане з долiв неширокою, зате чистою й прозорою через чистоту вод своїх рiчкою. Угледiли його тодi вже, як виїхали з дiброви й опинилися перед доволi-таки широкою галявиною, що спускалася в дiл. Мужi заговорили навперебiй, однi тiльки показували в той бiк пугами, iншi милувалися уголос городищем: таке воно мальовничо вигаптуване було пiд сонцем. Милувався Приславою й Богданко, кидав то в один, то в другий кiнець позирки князь. - Щось бачиш, сину? - поцiкавився зрештою. - А так, городище бачу, i вельми велике. - Ото i все? - А що ж iще мав би бачити? - Погано дивишся, коли не бачиш. Отам, мiж дерев, - показав канчуком, - скаче вершник. Видиш? - Виджу. То й що? Чого вiн, по-твоєму, скаче мiж дерев, а не галявиною, не по торованiй путi? Отрок знизує плечем. - То посланець вiд лiсових осель. Нагледiв нас i хоче попередити старосту приславського, всiх поселян, аби знали: до них їде князь i їде не на гостину - правеж правити, тож мають бути пильнi i обачнi. - Отак? - Отак, сину. А ота стезя, що пiшла в дiброву, щось тобi каже? - Мабуть, до осель пiшла. - Правда твоя, до осель. Приславське городище - людне городище, як i вся приславська верв. Є його, люду, за загорожею, є й поза загорожею. Що поселяни живуть i за частоколом городища, для Богданка не таке вже й диво. Скрiзь тепер так: лише давнi роди тримаються городищ, молодшi, надто тi, що вiдбилися вiд роду, селяться весями, а то й осiбними подвiр'ями в лiсах. Бiльше дивувався, коли в'їхали до Прислави. Князя зустрiли як i належить: з хлiбом-сiллю, з медовими речами до хлiба-солi, повели й розмiстили потому в оселi, що її так i йменували тут: княжим теремком. А вiн хмурився, не виказував обурення, та не виказував i вдоволення. Знай позирав на тих, що лестили йому, i вiдмовчувався. "Чому вiтець такий пiдозрiлий? - дивувався отрок. - На подвiр'ї он скiльки будов, у будовах - мед, збiжжя, вiск, волокно. Всюди лад, i люд, що доглядає княже добро, стелиться перед ним, нiби перед самим богом, а вiн хмуриться, когось зовсiм не помiчає, когось винагороджує холодним позирком i вiдмовчується". Розгадка наклюнулася i показала дзьобика, коли князь залишився вiч-на-вiч iз теремковим та старостою общини. Поки тi хвалилися йому, скiльки зiбрали та чого зiбрали, хто з поселян вчасно i справно платить данину, а з кого треба тягти її, нiби дурне теля з болота, ходив по терему й слухав. Не виказував помiтного невдоволення й тодi, як клали перед ним палицi й лiчили на зарубках, скiльки взято подимного, скiльки - порального, медового, хто платив осип ю, хто - волом, хутром, полотном, скiльки, коли лiчити купно, зiбрано релейного, а скiльки - рукомеслого, ловчоїч). Iнакше повiвся князь-аiтець з ролейним старостою, коли довiдався вiд нього, скiльки не додано та чому не додано, i вже зовсiм iнакше, як пересвiдчився з вуст того ж старости, що в приславськiй вервi за минуле лiто число дворiв поселянських зросло всього лиш на два десятки. - Вони - в городищi? - запитав так собi, нiби мiж iншим, i, почувши, що таки в городищi, пильно подивився на кожного в пiдзвiтних. - А весi, що є поблизу Прислави, кому платять дань? Ролейний староста заклiпав подивованими очима й глянув чомусь на теремкового. - То не весi, княже, - ледве спромiгся той на слово. - То сельбища з двох-трьох осель. Вони або не мають ще поля, або й не збираються мати. - I живуть божим промислом? - Мусять, княже. То здебiльше бiглий люд, тi, що втекли вiд ромеїв або вiд своїх общин у чому мати породила. Най обживуться, мислимо собi, зроблять iз роздертей чи з лядин ниву, тодi вже й братимемо з них данину. - Хто це так мислить? Князь пождав мить, другу i, нiчого не дiждавшись анi вiд теремкового, анi вiд релейного старости, швидко, ба рiшуче навiть обернувся до сина. - Бери, Богданку, п'ять отрокiв i скачи в тi весi, що бачили поблизу вiд Прислави. Поглянь, чи справдi такi бiднi, скiльки в кожнiй iз них дворiв, що за люди живуть в оселях i як живуть. Про все довiдайся i скажеш менi. - Слухаю князя! - вiдповiв i вклонився, як навчав свого часу дядько. Чи таким утаємничено важливим видалося Богданковi князеве доручення чи всього лиш хотiлося почуватися перед отроками тим, що виконує аж надто важливе доручення, не сказав їм, чому правляться в дiброву. Тодi вже, як виїхали на доволi-таки простору галявину при озерi та побачили стадо корiв, телят ближче до озера, цiлий ряд халуп при лiсi, спинився i виказав себе. - Ого! А казали всього лиш двi-три халупи. Отроки переглянулися мiж собою i, певно, догадалися, чому правились сюди, бо коли пiд'їхали до осель та покликали мужiв поселянських, старший iз них сказав: - Перед вами княжич Богданко, син князя Волота. Волiє знати, як iменується весь, хто ролейний староста у весi. - Озерна, достойний, - вiдповiли поселяни. - Весь iменується Озерною, а старости не маємо, є старiйшини родiв. Я - один iз них, - уклонився княжичевi. - Чим можу прислужитися синовi володаря землi? Богданко зчервонiв пiд пильним поглядом, проте недовго вагався. - Чи давно живете тут, до якої вервi належите? - Належимо до Приславської вервi, княжичу, а живемо тут всього лиш шосте лiто, вiдтодi, як спалив нас та вигнав з Придунав'я Хiльбудiй. - Данину князевi платите? - А то ж як! I димне, i медове, з сiтей, тенет, перевiсиш, також. - I цього лiта сплатили вже? - Сплатили й цього лiта. Ми вельми вдячнi князевi, общинi за пристанище в лiсi, за все, чим винагородили, зглянувшись на наше безлiття. Тож платимо справно. Як i старостi релейному. А то ж як! Нападуть ромеї, де знайдемо притулок, лишень у городищi. Княжич пiдiбрав поводи i змусив Сiрого здати назад. - То добре. Вельми добре. Ну, а з полем як? Поле маєте? - Всього лиш роздертi, достойний. Колись, може, буде й поле, зараз всього лишь роздертi. Можемо показати, коли княжич не вiрить. - Не треба! Я вiрю, з мене доста. Кинув ще раз позирк на оселi (певно, лiчив їх) i, сказавши звичне: "Спаси бiг", - повернув Сiрого в зворотну путь. За ним рушили й отроки. - Усе вже чи ще кудись правитимемося? - Вiдвiдаємо весь, що по другий бiк путi, та й повернемо коней до Прислави.. Знову їхав попереду i мовчки. Коли ж настав час доповiдати князевi, покинув, як i належить. Сiрого на iнших i подався чимдуж до верхньої клiтi терема. - Княже! - вигукнув з порога. - Теремковий неправду сказав! - Як то - неправду? - Зовсiм-зовсiм неправду. Поселяни живуть весями на два десятки халуп i щолiта платять тобi данину. Єдине, що є правдою... - Стривай, стривай. Зараз я покличу обох, i теремкового, i релейного старосту, скажеш усе те при них. Богданко розгубився. - Нащо при них? - А то ж як? Коли те, що кажеш, правда, судитимемо обох. - Я кажу правду, одначе най буде так, щоб казав її мужам тим не я. - А хто ж скаже? - Той, хто судитиме. - Е нi, отроче. Негоже так, зле. Хочеш сховатися за мою спину? Княжий суд має бути справедливим судом, а на справедливому судi не соромно казати правду у вiчi. Отож звикай казати її зараз. Тямиш, що буде з людом землi твоєї, коли боятимешся казати правду й ти? - А що буде? - Блуд буде. i неправда буде. Дерево живе доти, доки живе корiнь. Зогнив корiнь - упало й дерево. II Того передзим'я князь правив та й правив хури на Черн - iз збiжжям, медом, воском, iз хутрами, шкурами та волокном; поповнювалася рiзанами та ногатами й скiтниця. А наступного лiта поселяни заволали про бiду й самi стали правитися до Черна. - Змилуйся, княже, - благали, - не бери цього лiта данину збiжжям, медом, волокном. Боги розгнiвалися на нас i наслали бiду: вигорiли посiви на нивах, трава в луках. Нинi покладаємо надiю на лiси та на прибережнi луки. А чим годуватимемо товар узимку - самi не знаємо. I сказав князь старiйшинам: - А все через те, що дбаєте про себе та й про себе. Для блага землi я беру з вас. А хто вiзьме для блага богiв, коли самi не несете? - Правда твоя, княже, - загули старiйшини. - Ой правда! Стезя до богiв терном заростає, i требища не знають щедрих жертв. З цим ми теж прийшли до тебе: треба зробити так, аби про жертви богам постiйно дбав хтось. - Хто, крiм нас iз вами, дбатиме? - Люд тиверський схаменувся уже й приносить жертви по гаях та урочищах, яко ж i в оселях. Та того, гадаємо, замало. Є у нас требища всiєї землi: тут, у Чернi, боговi Хорсу i там, у Соколинiй Вежi, боговi Перуну. Зроби, княже, так, аби про них постiйно дбав хтось, аби боги були ситi i вдоволенi нами. - Дбайте про свої. Про требища всiєї землi подбаю я. Старiйшини перезирнулися. - Ми не сумнiваємося в тому. I все ж згадай, княже, як часто вiдлучаєшся ти з Черна. Або в похiд iдеш до Тiри, в Подунав'я, або на волостi. Хто тодi дбає про богiв i требища всiєї землi? Анiхто. Може, Хоре тому й карає нас, що останнi лiта бiльше дбали про Перуна, анiж про нього. Погодься, княже: пiсля того, як прозрiв твiй син, це було саме так. - То що ж ви радите? - Передай цю турботу комусь iз старiйшин чи людей волхвуючих. У тебе й без того вистачає їх. Земля наша хоча не така вже й велика, та клопiтна. А князь один, князя всюди треба. Усе то так: турбот йому не бракує. А проте хто, крiм князя, може стояти ближче до бога i розмовляти з богом? Волхви? Старiйшини? - Коли вiдлучатимусь, покладу турботи про богiв на когось iз вас. Поки ж я у Чернi, дбатиму про них сам. Такий покон у нас, хiба забули? - Твоя воля, княже, хоча, коли казати правду, i закони, i покони не вiчнi, нинi вони однi, завтра можуть бути iншi. Час було йти вже, i старiйшини знову перезирнулися мiж собою. - Аз даниною як буде? - Про данину поговоримо на вiчi. Гадаю, буде така нагода, можливо, одразу по требi. I сумно, i тривожно було того лiта в землi Тиверськiй. Озимина лежала вигорiла i мало не при пнi, яровi ж - просо, дикушу - зовсiм не сiяли: анi на передлiттi, анi влiтку не випало жодного дощу. Земля потрiскалась i зсохлася на камiнь, а сонце що не день, то дошкульнiше смалило з високостi. Тим, хто ходив на луках за товаром чи порався на подвiрницi, здавалося: не просто знемагає - шкварчить вiд спекотняви тiло. Тож i норовили сховатися в тiнь чи пiд крiвлю. Та ба, ховатися не кожен мiг. Вдень вили, передчуваючи лихо, пси, поночi кричали зловiщi. А сумнiше й тривожнiше за псiв та зловiщих тужило людське серце. Що буде? Як житимуть, коли зараз уже живуть лише тим, що дають кози, корови, вiвцi? Настане голод, а вiн нiкого не пошкодує. Розплодяться татi, пiде нелад у землi, i тi, що врятуються якимсь дивом вiд мору, стануть жертвами убивць i грабiжникiв. Єдина надiя на милiсть богiв. Лише вони, всесильнi i всеблагi, володарi морiв та океанiв у пiднебессi, можуть зглянутися на люд земний i нагнати хмар, заступити ними сонце, напоїти спраглу землю медоносними дощами. У _всiх те на мислi, снували, мов тiнi, i вiдмовчувалися, гомонiли при нагодi i знов вiдмовчувалися. Або зiтхали тяжко. Коли ж зачули, а потiм i побачили - люд тиверський знову правиться до Черна (двi седмицi тому йшов уже, - тодi приносили жертву богу сонця - Хорсу), не думали довго i не вагалися, збиралися купно й купно ж правилися з тим, що мали, до требища Перуна. Вiн теж їхня надiя, навiть бiльша, нiж Хорс. Той тiльки свiтить, а то й смажить, цей же дає рятiвну вологу i тим уже дає благодать. Що ближче пiдходили до урочища, а в урочищi - до требища, то тiснiшою ставала путь. Люду видимо-невидимо, i кожному жадалося не просто прийти, вклонитися й попрохати. Волiли бути причетними до всього, що воздаватимуть нинi боговi i чого прохатимуть у бога. Бо тiльки причетнiсть дає сподiванку, що бог не обiйде своєю увагою i не залишиться нечулим як до всього люду на Тиверi, так i до кожного з людей. Гляньте, такої щедрої жертви не мав жоден жертовник, такої щирої молитви не чув нi стар, нi млад, не чули, певно, й сущi в земних оселях боги. Князя мовби пiдмiнив хто. Де й подiвся дужий, суворий в ратнiм одiяннi муж. Стоїть благальний та упокорений, по-княжому величний i по-людськи простий, молиться, як i всi, i уповає на милiсть божу теж, як i всi. Коли ж настає час i до нього пiдводять чергову жертву, не поспiшає i не виказує боязнi чи змалiния волi, бере з рук волхва ножа й спокiйно перетинає утримуванiй старiйшинами тварi вигнутий над тарiллю карк. Зiбрану з жертви кров виплескує у вогонь, тiло тварi передає волхвам i знову пiдносить до неба руки. - Рятуй нас, Перуне! Вийди з вертепiв пiднебесних, iз затiнених вирайськими садами веж та сядь на коня свого буйногривого. - Сядь, боже! - багатоголосе повторює люд. - Вийди i сядь! - Прогрими ним по морю-океану! Розбуди дiв дощоносних, нажени на наше небо хмар-потокiв, дай нам дощу живодайного! - Дощу, боже! Молимо-благаємо, дощу дай! - Умилостився щедрiстю нашою, Перуне, й сам стань щедрим! Стань щедрим, боже! Поселяни повторювали за ним i те повторення луною йшло в усi кiнцi урочища, а надто вниз, до Соколиної Вежi, де товпився на путi, що вела до требища, i путi, що вела вiд требища, тиверський люд. Князь перед жертвоприношенням ще помiтив: требище обнесено високим i мiцним, з дубових колод частоколом. Хтось умудрився и iнших переконав у мудростi своїй: люду до святилища всiєї землi йде багато; що буде з божою оселею, а надто з джерелом пiд дубом, коли всi йтимуть i припадатимуть до них, благаючи заступництва та вдовольняючи спрагу? Чи не лiпше буде, коли доступ до божої оселi матиме лише той, хто приносить жертву? Всi iншi хай пiдходять до неї однiєю стезею, вiдходять iншою. Не мiг пiти не поцiкавившись, чия то турбота. Вказали на одного з волхвiв. Волот був високий на зрiст, а волхв той мало не на голову вищий. I в раменах ширший,, i руки мав такi, що здавалось, воловi залюбки скрутять роги. - Хто ти єси? - Волхв Жадан, достойний князю. - Загорожа довкола оселi бога Перуна - дiло твоїх рук? - Ано, моїх i братiї волхвуючої. - Хто ж напоумив вас опорядкувати требище? - Боги, - не вагаючись вiдповiв Жадан. - Маєте з ними бесiду? - Не всi, лиш я маю. Коли творю требу, не требую вiдвiдати кровi тварi, котру приношу боговi в жертву. Той напiй i надiляє мене вiщим даруванням - чую голос бога i бесiдую з богом. - Що ж каже бог про наслану на нас кару? - А те, княже, чого лiпше не знати. Не до серця була Волотовi така бесiда чи не визнав за потрiбне допитуватись, обернувся й хотiв було йти вже, та одразу ж i передумав. - Менi до вподоби те, що зробив ти. Не завадило б подбати ще, аби божа подобизна не мокла пiд дощем i не була доступна для першого-лiпшого супостата, що захоче поглумитися з вiри нашої i богiв наших. Волхв округлив очi i задивився на князя. - В твоїй речницi, повелителю, чую достойну тебе мудрiсть i зроблю так, як велиш. - Це не моє, Жадане, це боже повелiння. А ще, - мовив i змовк, схоже, нiби вагався, казати чи не казати. - А ще ось що хочу повiдати тобi. Надалi най буде так: коли Перун потребуватиме жертви, а я не об'явлюся, обтяжений справами землi, в той день бiля його требища приноситимеш ту жертву ти. Чуєш, волхве? - Чую i скоряюсь волi князя. - Бачу, скоряєшся охоче, тому покладаю на тебе ще одну повиннiсть: оберiгай купно з волхвуючими людьми обиталище бога Перуна. Поселяйся тут i оберiгай. III То правда, Вепрова обида на князя Волота не знає анi мiри, анi меж. Вона з тих, котру не забувають i навiть на смертному одрi кажуть дiтям: "Ото ваш найлютiший ворог. Пам ятайте це i не прощайте анi йому, анi родовi його, допоки котрийсь iз того роду не заплатить кров'ю за кров i смертю за смерть". Та правда й те, що не тiльки обида пiдiгрiває Вепровi серце. Вона - всього лиш поле, на якому проросли й дали корiння давнi Вепровi помисли. Ано, всього лиш поле. То на людях називав вiн себе Волотовим побратимом та щасливим батьком, що має достойного княжої доньки сина, i доньку, достойну лада з княжої родини. Насправдi давно й уперто ждав нагоди, аби стати таким, як Волот, а то й на мiсце Волота. То на людях не раз i не двiчi виголошував: "Ти - наш князь, на тобi тримається земля Тиверська, твоєю мудрiстю живе i благоденствує люд тиверський", - про себе ж думав: "А чим я гiрший? Доки маю ходити пiд Волотом i тратити зусилля рук та розуму на Волота?" То для мани горланив за трапезою: "Слава княвю Волоту, переможцю ромеїв!" - на самотi кидав у далеч незрушнi позирки й снував-таки свої думки: "Був би з тебе переможець i гонитель ромеїв, коли б не моя сулиця i не мiй меч". А ще ж певен був та й вiд Волота чув не раз, що тиверська дружина - дитя його, Вепрового, пестунку. Не князь i не хтось iз мужiв, таки Вепр элютував i вишколив її такою, якою є нинi: здатною вести за собою рать й перемагати самих ромеїв. Чи ж не Волот казав якось, милуючись ратними виправами старшої дружини: "Що я робив би без тебе, Вепре? Чи вiдаєш, як це добре, що ти в мене є?" О, тi помисли i те поле для помислiв! Вiн не мiг уже зректися їх, надто пiсля того, як отримав з рук того ж Волота землю при Дунаї. А все ж був до пори до часу обережний. Вiдчувши якось, що князь не так собi, для жарту, каже: "Гарне пристанище матимеш. Чи не захочеш стати тодi осiб ним князем?" - заострив розум i не забарився натягти на себе личину вiрного князевi мужа i мудрого державця: "Таке князiвство, як моя займанщина, - сказав, - сусiди гамузом проковтнуть". Мабуть, довго ще напинав би на себе личину Волотевого побратима i лiпшого мужа у турботах про мiць i славу землi Тиверської, коли б не Боривои i не те, що сталося з Боривоєм. Синова смерть додала одваги, а вже одвага - i всього iншого. Найперше, що вчинив, - не об'явився бiльше в Чернi, а коли князь сам прибув до Веселого Долу i захотiв погомонiти з своїм воєводою, сказав, що вiднинi вiн не воєвода. Перебирає на себе iншi обов'язки - будiвничого сторожової вежi в Подунав'ї i стража Подунав'я - аби далi вiд побратима, що став супостатом, i не хоче бачитися з супостатом у личинi побратима. Тим почалася, тим i завершилась княжа гостина у Веселому Долi. Випровадивши непроханого гостя та вгомонившись бiльш-менш. Вепр сказав собi: "Най їде й тiшить себе надiєю, що минуть мої жалi за сином - мине й гнiв. Я iнше плекаю в мислi i вiднинi твердо простуватиму до того, що намислив. Чуєш, враже: твердо i неухильно! У землях слов'янських вiддавна водилося i прiсно водитиметься: хто має голову, а не пустий макотер на плечах, той i князь; хто мiцно тримає меча в руцi, а до того ж зумiє спорудити острог - надiйне сховище для люду в годину чужкрайських вторгнень, той також князь. А в мене усе те є. Сам казав свого часу: "Що б я робив без тебе?" Ось i скористаюся сам собою, аби спорудити острог i пристанище у витоках Дунаю. А споруджу та заселю даровану землю людом тиверським, не так про себе ще явлю". Чотири лiта тому то були лиш намiри, нинi це вже й дiло. Он як розвернувся в незайманщинi, почуваючи себе вiльним та незалежним вiд князя, не звичайну собi сторожову вежу, острог споруджує: вигнав у пiднебесся високу, рублену з дуба вежу, збудував при нiй стражницю, там же - гридницю, клiтi для коней i клiтi та овини для живностi, що її потребуватимуть гриднi та конi гриднiв. На протилежнiм боцi подвiр'я його, воєводи Вепра, терем з пiдземеллям та клiтями в пiдземеллi, з усiма господарськими забудовами, що не поступляться забудовам княжого двору в Чернi. По лiву й по праву руч вiд терема заклали вже чи закладуть в найближчiм часi свої житла мужi - тi, що очолюють холмську сторожу i тi, що споруджують острог, пристанище при ньому. Це буде дитинець. Пiзнiше його обнесуть великою стiною й вiддiлять вiд окольного города - того звiльненого вiд лiсових хащiв мiсця, що вiддає для вогнищан та гриднiв. Хай негусто їх, нових поселяй при новiм городi, все ж є i що далi, то бiльше буде. А так, коли дiйде до того, що Холм матиме вже своє пристанище i в те пристанище зачастять заморськi гостi з товарами, об являться й тi, що слугуватимуть гостям, що купуватимуть та перепродуватимуть їхнi товари. Ну, а тим, що купують та перепродують, теж захочеться жити в городi й бути пiд захистом гриднiв та острозьких стiн. Тодi залюдниться не лише дитинець, залюдниться й окольний город, за городом - ближнi, за ближнiми й дальнi околiї. Адже вiн, воєвода й волостелин, дбатиме про те, даватиме поселенцям вигоди i пiльги. Про його землю, морське пристанище пiде добра слава, а де слава, там i люд, де люд, там i осiбне князiвство. Аби те сталося i сталося якомога швидше, їде сказати жонi своїй: "Досить нам бути нарiзпо. Бери дiтей, лишай на челядь та тiунiв Веселий Дiл, житимемо вiднинi при Дунаї". Приклад Людомили може бути чи не найзнаменитiший. "Воєвода Вепр, - скажуть, - перевiз уже й родину. Вiн певен: має пiд рукою силу, здатну оберегти поселян вiд напастi, город - вiд ромейського вторгнення. А коли певен воєвода, то чого маємо сумнiватися ми? У Подунав'ї доста буде землi, бiльше нiж доста риби, йтиме з чужкраєм жвавий торг. Де такi вигоди, там достаток, там i благодать". Серцем чув: не лише Людомила, люд тиверський пристане на його клич, знiметься з насиджених мiсць i подасться ближче до Дунаю. А спiткнувся уже на Людомилi. - Чи не передчасно забираєш нас iз Веселого Долу? - спинилася, подивована його речницею. - Передчасно? 1 цi; кажеш ти, жоно? Невже не набридло бути самiй, без мужа та й без мужа? - Набридло, Вепре. Коли б знав, як набридло. Та я вже не про себе дбаю, моє, вважай, вiдлетiло за тi доли, звiдки не буває вороття. Що буде iз Зоринкою, коли переїдемо, - ось чим тривожусь. - А що з нею може статися? - Як то - Що? Доросла дiвка уже, шiстнадцять лiт має. З ким побереться в твоїм Придунав'ї? Сторопiв вiд несподiванки й прикусив язика. А й справдi, з ким побереться Зоринка в Холмогородi ? - Про це мала б подбати вже, - зiгнав досаду на жонi. - I подбала б, коли б не те, що вби