ими? Чому одмiнилися раптом у намiрах i вчинках? Справдi вiрять: винен у цих безлiттях князь i його родина? То чому ж люд поселянський не вiрить i стає на захист свого князя? -_ Коли вже дiйшло до такого, - глянув на Малку, - я маю бути там.. I, обернувшись до челядника, повелiв: - Коня менi. Коня i броню! Через стiни теж долiтав до города гул. Одначе той, що вдарив князевi в груди, коли виїхав iз ворiт i опинився вiчна-вiч iз людським юрмиськом, перевершив усякi сподiванки. Вiче було не таким уже й велелюдним, а все ж уподiбнювалося роздратованому бджолиному рою. Гуло, вирувало, хвилею накочувалося вперед i так само хвилею вiдкочувалося назад. Схоже, що йшла справжня сiча. Iнакше важко пояснити, чому стоїть суцiльний галас, пiдноситься над натовпом цiлий лiс озброєних мечами, сулицями, просто палицями рук, чути погрози i нарiкання. - Князь! Князь! Глядiть, на вiче прибув князь Волот! Галас поволi все ж стихав, а стихаючи, вiдкочувався туди десь, на околiї мiста. Волот не висилав, як водиться, наперед себе биричiв i не оповiщав про своє прибуття на всенародне зiбрання. Сам над'їхав ближче до старiйшин i вклонився старiйшинам. - Цiлую мудрих iз мудрих у родах тиверських. Кланяюсь мужам моїм i всьому люду вiчовому. - Чолом i тобi, княже. Встиг помiтити: мужi були на конях, при бронi й стояли окремою стiною, пiдпертою аж надто вже численною челяддю, старiйшини з родами своїми - окремо. - Чи дозволять старiйшини бути на вiчi? - Коли є на те княжа ласка, просимо. Просимо i речемо: ставай на наш кiнець. Окинув зором одних, других i вже тодi запитав: - Встигли посiяти распрю? - А так. Мужi-волостелини хочуть, аби ми вiддали на суд божий твою родину, достойний. - Вважають, що вона чимось завинила? Перед ким же? - Ми не суддi князевi, аби вважати так, - з-помiж кiнних виїхав i став поперед усiх Вепр. - Одначе сам помiркуй... "Ось хто привiдця, - не бажав коритися речниковi вiдступникiв. - Ось чим обертається для мене те, що стояв на сторожi потреб землi i люду тиверського". - ...Одначе сам помiркуй, - казав тим часом Вепр. - Твар очистила себе перед богами, пожертвувавши сородичами своїми, люд тиверський також очистився, а боги карають нас i карають найжорстокiшими карами. Лишається одне: очиститись княжiй родинi. "Вiн хоче саме моєї смертi, - силився розгадати Вепровi мережива Волот, - чи з нього доста буде й того, що побачить мене таким, яким сам був, коли стратили Боривоя? Видимо, доста... I все ж що маю сказати цьому супостатовi? Що захiд його - вигадка заради помсти? Що вiн скористався невдоволенням мужiв, обурених моїм повелiнням подiлитися з голодним людом своїми ловецькими угiддями, i злочинно злютував їх супроти мене? А хто повiрить, коли скажу таке? Правду мовив той ворохобний Вепр: усi офiрували собою перед богами, мусить офiрувати й родина князя". - Це i є те, чим клопочеться вiче? - Те, княже. - Тодi най приймає свiй рiшенець без мене. В сiм дiлi я йому не радник. Його спиняли, казали, так думають волостелини, люд тиверський iнакше мислить i стоятиме на iншому, та князь не послухався i не побажав лишитися на вiчi. Такий опечалений був тим, що почув, чи такий безневинно принижений, не мiг побороти в собi ображену гiднiсть i таки вiд'їхав iз мiста. А згодом, опам'ятавшись, не знав, куди подiти себе з досади. Що вiн наробив? Чому не став на бiк старiйшин i не висловив вiчу свої мислi? Було б це всього лиш поконом, а не видимою метою, чи перечив би справдi? Перед богами всi рiвнi i всi однаково в одвiтi. Та ба, знає, певен: не боги хочуть його жертви - Вепр. Та ще мужi, тi тлустi ненажери, що їм добро своє вище потреб землi, ба навiть вище самих богiв. Княгиня Малка страждала вiд тої ворохобнi, що зчинилася довкола її родини, не менше, анiж муж. Побачила, як швидко повернувся князь Волот, яким повернувся, i зблiдла, кровинки не видно було в її ланiтах. А проте не поспiшала розпитувати. Мовчки зустрiла свого повелителя, мовчки i йшла обiч до самого терема. Лиш потiм уже, як лишилися самi, не втерпiла, спитала: - Чом так поквапливо вернувся, Волоте? - Мусив, Малко, - спинився й глянув на неї болiсними очима. - Там йдеться лиш про нас. Тож най буде без нас. - Сказали, ми виннi перед богами? - Ба нi, сказали, усi очистили себе жертвами: тварини, люди; настав час очиститись родинi князя. - I ти зголосився? Не воспрянув супроти того? Не спростував? - Чи мiг спростувати таке? I чи личило спростовувати? Як скажуть, так i буде. Не вiрила а чи не хотiла вiрити. Стояла, дивилася на могутнього донедавна мужа свого й чула: втрачає пiд ногами твердь. Та князь не вельми зважав уже на неї. Ходив по терему i думав, ходив i думав. Коли вiче справдi поступиться перед домаганнями мужiв, а старiйшини прийдуть i скажуть: "Нiчого не вдiєш, княже, доведеться вийти до капища й стати перед божим судом", - пiде на той суд не тiльки вiн, пiде Малка, Богданко, Злата, ба навiть найменша - Милана. Хiба що Миловидку обiйде та доля. Вона не сама, в нiй зрiє дитя її, той, сподiваний княжич. А закони роду-племенi тиверського не дозволяють судити непраздну жону. Так одвiчно було, так i зараз має бути. "А коли не буде? - пiдстерегла несподiвана думка i забринiла в ньому тривогою. - Ано, що, коли не буде? Мужами заправляє Вепр, а вiн на все здатний.. Може, тому й оскаженiв, що побачив мене щасливим iз Миловидкою, що Миловидка ось-ось винагородить Тивер княжичем, а там i другим, третiм. Змужнiння роду Волотiв йому, до безуму зворохобленому, нiби сiль на гарячу рану. Такi, як Вепр, на все здатнi. Що ж робити? Послати до Миловидки довiрених людей i сказати їй: "Скачи у дебрi лiсовi, в чужi землi - куди хочеш, туди й скачи, тiльки рятуй себе й дитя наше вiд лиха". А боги? А люд? Що вони скажуть i що вдiють, коли довiдаються, що Миловидка втекла з моєї намови?" Ось як обертається: був князь Волот i може не стати князя Волота, гонителя ромеїв. Хто це сказав так про нього? Князь Добрит чи люд тиверський? Мабуть, таки люд, принаймнi спершу люд, бо чув це наймення ще там, на згарищах твердей ромейських. Голосно вимовляли його. Голосно i повсюдно. Тепер забули, бач. I що найбiльше мучить - забули його соратники, тi мужi-привiдцi, що були княжою опорою в ратi, стояли на чолi сотень, тисяч, водили тi тисячi на ромейськi мури, кiстьми лягали, а виконували його волю. Певно, далеко був звiдси: коли прочинилися дверi i на порозi став челядник, аж кинувся з несподiванки. - Княже, - знiчено мовив отрок. - Старiйшини велять тобi вийти до них. "Все", - карбує в пам'ятi вирок i помiчає нараз: перед очима, мов привид, що вийшов iз стiни, стає Малка. - Волоте, - не просить, велить уже, - будь мужем, зберися з мислями i захисти нас. Мабуть, не сподобалося те її нагадування. Спохмурнiв i, не промовивши нi слова, пiшов до дверей. Старiйшини були на диво спокiйнi i врiвноваженi, одразу й не второпав, якi вiстi принесли своєму князевi. Тодi лиш, як заговорили, збагнув i схолонув серцем: таки невеселi. - Княже, - запитав переднiй. - Вiче волiє знати, ким є тобi випальська Миловида: жоною чи налiжницею? Он воно що! Вiче не годне вже порятувати свого князя. Єдине, чим може прислужитися - не випробовувати долю тiєї, що носить пiд серцем його дитя, майбутню гiлку роду Волотiв. Що ж, i за те дяка. Все-таки бiльше ймовiрностi, що рiд той лишить у Тиверi своє корiння... Ось тiльки плата за ту послугу занадто вже велика: має назвати Миловиду не жоною - налiжницею. Чи то ж можливо? Чи старiйшини не вiдають, як зганьбить себе тим? А її? Боги всесильнi i всеблагi, а її? - Було б лiпше, - вiдповiв стримано, одначе й хмуро, - коли б старiйшини поцiкавилися насамперед, що важить для мене честь. - Ми те вiдаємо, княже, i все ж хочемо знати: жона вона тобi чи иалiжниця? - А та обiзнанiсть має якусь вагу? Миловида непраздна, вона носить пiд серцем дитя. Така жона не може бути вiддана до суду. - Людського - так. А на божий суд i непраздна жона йде. Це остання наша жертва, мусимо жертвувати всiм, що маємо. Свiте ясний! Божий суд страшний, а людський ще страшнiший. Он яким мукам пiддають його, батька i мужа. Як же скаже: Миловида - налiжниця моя, коли жадана з жаданих? Присягався ж, що бере в жони, що з'єднує себе з нею на вiки вiчнi. То ж ганьба буде для нього, для неї. А дитя? Дитя теж має прийти в цей свiт i жити зi знаком, що його випiкають на тiлi коней? "Глядiть, - показуватимуть, - то незаконний княжий син, прижитий iз Миловидою-иалiжницею". - Коли так дуже треба знати, то знайте, - одважився врештi Волот i, здавалось, випрямився, одважившись: - Миловида - жона моя перед богами i людьми. Я обрав її серцем, присягався на вiрнiсть, i зрiкатися того навiть перед лицем найстрашнiшого суду не визнаю за потрiбне. Бiльше скажу: з моєї княжої волi їй i тому, що народить вiд мене, заповiдаю на вiчнi часи вотчину князiв Волотiв - Соколину Вежу. Житиму я чи нi, най знають старiйшини i весь люд тиверський: вона за нею i спадкоємцем, що матиму вiд неї. Старiйшини, видно, подiляли вибiр свого князя, пишалися ним i вiдмовчувались, а Малка кидала благальнi позирки то на мужа, то на посланцiв од вiча, схоже, що волала про порятунок i не знала, до кого вдатися зi своїм воланням. - Бути по-твоєму, княже. Жертвоприношення завтра, готуй до того себе i всiх iз роду свого, - подали нарештi голос старiйшини. Вони вклонялися вже, а вклонившись, мали пiти. Та їх затримали ще i затримала та ж Малка. - Чи воля княгинi й матерi так нiчого вже й не важить? - Чом не важить? Кажи, що маєш. -_ Сподiваюсь, нiхто не бере пiд сумнiв, що я жона князю Волоту й мати дiтей його. - Те всiм i давно вiдомо. - А що в Тиверi є такий покон: коли в бiду потрапляє рiд, i зокрема дiти, та, що дала їм життя, може офiрувати заради всiх собою, те теж вiдомо? - Чом нi? Добровiльна жертва - наймилiша богам жертва. I все ж... Чи княгиня може зважитись на те? Гадаємо, їй лiпше буде, коли жертву вибере жереб. - Нi, найлiпше буде, коли жертву виберу я. Перед божим судом має стати троє моїх дiтей, младомладих дiтей, старiйшини! Аби вони не звiдали того, що доведеться звiдати на жертовнику, зважуюсь i речу: в iм'я дiтей своїх, заради мужа i князя, опори землi Тиверської, - на вогонь пiду я. Князь давно збагнув, куди хилить жона його, i все ж не мiг повiрити тому, що почув. "Вона не при собi, - казав подумки й поривався вдiяти щось. - Добровiльна жертва - наймилiша богам жертва, то правда. Та є ще мужi. Невже Малка не розумiє: вони хочуть принести в жертву богам насамперед мене, через те не приймуть її офiри! Щось маю вдiяти, аби сталося так, як хоче: не можна порятуватися всiм, то мають порятувати принаймнi дiтей". - Княгиня правду каже, - спромiгся-таки на слово, а вже потiм вiдшукав i рятiвну думку: - Дiти не встигли прогнiвити богiв, як i младомлада жона моя, Миловида. Коли хтось завинив перед ними, то завинили ми двоє, яко старшi в родi. Тому й перед жертовником маємо стати удвох: я i княгиня Малка. Жертва ця добровiльна, її нiхто не волен вiдмiнити. На кого з нас двох укажуть боги, той i пiде на вогонь. ХХУ_ Як тихо в теремi i як сумно в цiй тривожнiй тишi. А ще до щему болiсно. Нiч тому завинила чи те, що наближає вона? Он як надiйно приспала всiх - i тих, що в Чернi, i тих, що поза Черном. Це додає, ясна рiч, суму, та навряд чи визначає його. Сум i тривога вiд того, далебi, що наближається вирiшальна мить, може статися так, що, крiм цiєї куцої передлiтньої ночi, нiчого вже не буде. А жаль. Гадав собi: коли вже сталося так, що долею визначено йому бути князем у цiй топтанiй i перетоптанiй чужинцями землi, життя не пошкодує, а вiдiб'є в сусiдiв i несусiдiв бажання ходити в Тиверську землю й бути татями в нiй. Казав: поставить вежi по Дунаю i стане мiцною опорою Троянової землi в краях полуденних, закладе морське пристанище в старiй Тiрi й змiцнить через неї узи мiж родами антськими: уличами й тиверцями, полянами, дулiбами i знов-таки тиверцями. Думав: оце й буде те, заради чого варто жити, що даватиме поживу втiхам, гадав, заслужить потугами рук i розуму слави мiж своїм людом, а удостоївся бути принесеним у жертву богам. Чом так? Мало зробив для своєї землi? А чи то ж мало? Не ким-небудь - гонителем ромеїв нарекли, казали, такого не було й не буде. Це Вепр завдав йому такого разючого удару. Скористався тим, що мужi невдоволенi князем, i зворохобив їх супроти князя. Як же так сталося, що вони пiшли за ним, а не за князем? Так дуже насолив тим, що поступився їхнiм на користь голодного люду? А хiба їхнє - то вже так i їхнє? Хiба не вiн, Волот, i не отець його вiдривали те, що є нинi їхнiм, вiд рота люду тиверського й пiдносили як дар землi за послуги у дiлi ратнiм? Як же це можна сiсти на дарованому й сказати: "Не дам!"? Та чи ж воно тiльки їхнє? Чи приреченi на голод поселяни не були з тими ж мужами в сiчах, чи вони не так само, як мужi, заступали Тиверську землю грудьми? Де ж подiлося оте велике i величне: ми-люди одного роду i одної долi; коли хочемо жити в своїй землi i вiльно користатися її дарами, мусимо триматися купи? Сказав би хтось ранiше: буде так i так, на стiну полiз би, перечачи, ще одне життя захотiв би прожити, аби довести: то - неправда! А нинi' на все пiшов би, аби лишитися з-помiж свого люду й переiнакшити ту неправду. Та ба, даремнi потуги. Мине ця нiч, настане день - i хтось iз них двох, вiн або Малка, має стати з волi жереба на жертовник i очистити своєю жертвою провину княжого роду. Малка теж не спить, вийшла з ложницi й попростувала до дiтей. Може, покликало котресь, а може, й так, надивитися востаннє. Чи до сну зараз, тим паче їй, матерi? Жаль стало її чи визнав за доцiльне й собi побути з дiтьми, ступив крок, другий до дверей i таки зважився, пiшов слiдом за жоною. Сидiла вже бiля найменшої розчулено-сумна й похила, така розчулена, одного позирку досить було, щоб збагнути: ледве стримує себе, аби не крикнути вселенським криком: "Боги! Як я полишу її, як пiду вiд неї?!" Знав: має потiшити якось жону свою, а не знаходив анi втiшного слова, анi потрiбного вчинку. Єдине, на що спромiгся в соннiм царствi дитячої ложницi, пiдiйшов i поклав на Малчинi плечi благально-заспокiйливi руки. Коли ж вiдчув, як покiрно i як довiрливо прихилилася до нього, якою ласкою озвалося на той заспокiйливий доторк її ще молоде, в розквiтi жiночих зваб тiло, застиг на мить i вже по тiй митi сказав собi: "Якщо з княжого роду хтось завинив перед богами, то це я. Мав би не забувати: Малка визначена менi богами жона, мати моїх дiтей. Вона була свого часу лiпша з лiпших, i не її провина, що вишукалася молодша та миловидiша за неї, така, що їй немає анi подоби, анi взiрця. Чи такiй жонi легко було вiдчувати себе покинутою, а вiдтак знеславленою i не лише перед дiтьми, перед усiм людом? Вона ж не хтось там - княгиня. Як вiн не подумав, що, зрiкаючись Малки, плямує Малку, уподiбнює її жбану, з якого випили хмiльне вино та й викинули, мов непотрiб! Не годна бути матiр'ю... Зате є вже матiр'ю. I якою матiр'ю! Не кожна зважиться сказати: "В iм'я дiтей своїх, заради мужа i князя, опори землi Тиверської, на вогонь пiду я". Чим вiн виправдається перед нею i чи встигне виправдатись? "Зречись Миловидки, - шепнув хтось збоку. - Бодай перед вогнищем зречись". Аж сiпнувся, збентежений. "Миловидки? Тiєї, що носить пiд серцем моє дитя, що була i є для мене блаженством iз блаженств? О нi! Нiзащо. Чуєш, шептуне, нiзащо! Коли вже сталося так, що не зумiв i Миловидку зробити всiма визнаною жоною, i Малку не скривдити, покривджу себе. Вийду i скажу. "Я завинив, людове, я маю й пiти на вогонь". XXVI_ Коли скачеш на конi i скачеш що є сили, навiть у спеку обдає прохолодою. Зараз же, перед свiтанням, вона i зовсiм видається студеною. Вiдчутно холодить пiдставленi вiтровi ланiти, дужим струменем вривається в груди, а пригасити тривогу-полум'я, що б'є з грудей, таки не може. Бо та тривога - не просто собi нагло розбуджений страх. То крик волаючого про порятунок серця, жадання зректися того, що стало надбанням розуму, i разом з тим певнiсть: зректися вже не можна. Не з доброго ж дива пробирався той волхв вiд капища Перуна до сторожової вежi на Днiстрi, розшукував княжича Богданка i утаємничував свої розшуки. Була б то примха людська, чи долав би заради неї таку вiдстань, та ще поночi, чи накладав би власним життям? Так i сказав, коли княжич не повiрив речам його: "Є вищi за вiдраду-мсту помисли, отроче. Саме вони змусили мене пiти до тебе й сказати те, що чув: Жадан накладає з Вепром. Володар Вепр пообiцяв жерцевi капища Веселий Дiл, коли вволить його волю й зведе зi свiту князя. Скачи й освiдоми його. Най знає й поб'є супостатiв перед тим, як iти до бога, а може, й порятує себе, коли знатиме: не з богом - iз Вепром була в Жадана бесiда". Вищi помисли... Вищi помисли! А де ж подiв їх жрець Жадан? Змiняв на Веселий Дiл? А володар Вепр? Мало йому того, що горою став мiж княжичем i його ладою, запер свою дитину й тримає в теремi, нiби в темницi, на побратима свого замахнувся, князя землi Тиверської волiє позбутися, аби лиш помститись. Ано, аби лиш помститись! Кiнь був у милi вже, та Богданко не зважав на те, приострожував та й приострожував його, гнав та й гнав. Бо пiдганяла сполохана волхвом тривога, бо не ждав час. Надходить свiтанок, а на свiтанку все може статися. Сказав же бо волхв: князь i княгиня беруть жереб, хтось iз них двох буде принесений богам у жертву. Не дивувався тишi, що дрiмала пiд стiнами Черна - надворi тiльки-но розвиднялося, не дивувався й глухому смутку, що ним зустрiла його княжа сторожа при полуденних воротах. Зате був подивований i неабияк, коли переступив порiг отчого терему й пересвiдчився: не сум полонив так намертво всiх, хто був пiд крiвлею, полонив мiцний на свiтаннi сон. - Менi потрiбен князь i негайно, - по-мужньому твердо сказав челядниковi. - Не велено будити, княжичу. Отець твiй тiльки-но заснув. - Дарма, буди. Кажу ж, конче треба. Бачив, повелiння гне челядника в дугу i все ж наполягав, ба навiть дратувався тим, що його не вельми слухаються. Коли ж домiгся свого та угледiв перегодом: отець пробудився, iде вже на клич сина, i зовсiм прогнав вiд себе невдоволення, поспiшив уклонитися князевi. - Невже це правда, отче? Невже ви з матiр'ю стоїте перед вибором, кому з вас бути принесеним у жертву богам? - Така воля люду, сину мiй, а вiдтак i богiв. - Неправда то єсть! - Як це - неправда? Було вiче, i є ухвала вiча. - Може, й так, одначе перед сим була змова проти вас, отче i був пiдлий торг божим повелiнням. Князь подивований тим i не приховує свого подиву. - Чия змова, звiдки знаєш про те? Богданковi не треба було дошукуватися слiв, аби пояснити князевi, хто в змовi i звiдки знає про змову. Надто багато думав про неї в путi, надто виразно уявляв, звiдки витiкає i куди тече отрута злоби i згуби. - I де той волхв? - обнадiєно цiкавиться князь. - Пiшов собi. - Сказав та й пiшов? - Ано. - I ти гадаєш, нам повiрять без нього? Даремнi потуги, сину. - Як то даремнi? - А так. Є вже ухвала вiча. Землю нашу постигає безлiття за безлiттям. Хтось провинився перед богами i вельми, спокутували вже тi провини тварi - дарма, спокутували люди - теж дарма. Настав час спокутувати родинi князя. Люд покладає на це усi свої сподiванки, i нiхто не годен анi одмiнити, анi переiнакшити тi намiри. - Таж люд одурений! Його пiдбили на те. - Якщо це й сталося, то сталося з волi богiв. Вiдомо-бо: чого хочуть боги, того хоче й люд. Богданко явно не розумiв князя i гарячкове шукав спростування його помислiв. - А коли звершиться суд i Вепр передасть-таки Веселий Дiл у довiчне Жаданове володiння. Що тодi скажете? - Тодi вже говоритимеш iз ним ти. Чуєш, сину? Коли те станеться i ти будеш у Тиверi князем, вiдшукай того волхва i допитайся з його помiчю у мстивця Вепра, з якого це дива вiн передав Веселий Дiл у довiчне володiння жерця Жадана. На вiчi, перед усiм людом тиверським допитайся. Я ж довести це неспроможний. - Тодi... тодi я вийду i скажу все, що чув вiд волхва. - Ти син мiй, тобi теж не повiрять. Кажу ж, є ухвала вiча, хто стане переiнакшувати її? I є мужi. Вони на рожен полiзуть, а не дозволять переiнакшень, бо стоять, щоб знав, на боцi Вепра. - Усi мужi чи тiльки тi з них, що мають удiли-волостi? - Не всi, здебiльше тi, що мають удiли-волостi. Будеш княжити, перше, що маєш зробити, верни їх до себе. Без того не буде супокою в землi, i хто знає, чи матимеш владу над Тивер'ю. Богданко замислився. - Я, отче, ладен поступитися нею заради вас iз матiр'ю. - Дурницi речеш! - обурився Волот, - Хочеш, щоб у Тиверi володарювали такi, як Вепр? - У Вепра руки в багнi, а будуть ще й у кровi, його не важко зiпхнути. Важче буде, отче мiй, переiнакшити мужiв i паче всього волостелинiв. XXVII_ Тривога роду коли i йде за околiї подвiрницi, то не далi весi, тривога ж землi проникає в кожну шпарку i стає набутком всiх. Не стала вона таємницею i для Соколиної Вежi. Та як могла стати, коли пруги спустошили i її ниви, коли люд, що правився на вiче, правився i повз її ворота? Миловидцi, щоправда, не все казали. Бiду, що зависала над княжим родом, а вiдтак i над нею, до якогось часу приховували. Та лише до якогось часу. - Чули? - вбiгла мiж челядь i виголосила свою тривогу котрась iз сердобольних жiнок. - Вiче стало на тому, аби на суд розгнiваного бога йшли князь i княгиня. - Йой! Чи то ж правда? - А так. Бо самi зголосилися спокутувати провини всього роду яко старшi в родi. Поселяни повертаються уже з вiча й кажуть... Господиня оседку сполошилася, чуючи те, й кинулась до челядницької, та заточилася в ходi й змушена була шукати для себе опори. Її пiдхопили, велiли повернутися в ложе, заспокоїтись. Де там. Чи до спокою, коли он якi вiстi занесли до терему? I опирається, i благає: покличте ту, що казала тiльки-но про рiшенець вiча. Челядь i так, i сяк коло неї: "Ти на порi, тобi не слiд того знати". А що вдiє, коли велить господиня, до всього ж улюблена княжа жона? Полотнiла, чуючи пояснення, i бiдкалась, i малiла на силi. Бо достеменно знала вже: жереб братимуть сьогоднi, можливо, зараз оце. Сонце тiльки-но вийшло з-за овида i було рум'яне та чисте, вiдчутно пригашене пiсля нiчної купелi в океан-морi. Саме такої пори люд тиверський i уповатиме на божу ласку, а уповаючи, захоче, аби жереб брали саме зараз. Миловида уявляє, як те хотiння стає жорстокою дiйснiстю, i скрикує вiд нестерпно разючого болю, що розiтнув її навпiл i не переставав сотати жили. В'юнилася вiд нього у ложi й волала про помiч. Кого кликала, нащо кликала, сама, певно, не вiдала, одначе кричала так голосно й тривожно, що челядь злякалася того крику й побiгла за бабою-повитухою. - Нащо було казати їй зараз, що дiється в Чернi, - попрiкнула стара тих, що кликали. - Передчасно почалися роди. Ходила коло молодої княгинi й радила, як поводити себе, аби полегшити болi. А болi не стихали, ламали й корчили породiллю, мовби тiшилися з того, що завдають їй мук. Чула, терпцю вже немає, така, що й на стiну полiзла б, шукаючи рятунку, та згадала нараз: чи про себе i свої тiлеснi болi має думати, коли там, при капищi Хорса, стоїть утiха її серця, ладо ненаглядне i, може, простягає вже руку, аби вибрати одне з двох: життя або смерть? Згадала й застигла на мить, про щось думає, чогось шукає, тривожачись, зрештою здолала їх, свої тiлеснi болi, муку нестерпну й схопилася, стала там-таки, у ложi, на колiна й простягла на схiд сонця руки. - Боже! - крикнула благально i надривно. - Всемилостивий боже, Iсусе Христе! Приймаю тебе всiм серцем, усiма помислами своїми й слiзно прошу: заступись за нього, мого злюбного мужа i князя. Вiк буду вiрна i вдячна тобi, почитатиму тебе яко Всевишнього повелителя свого, тiльки заступись i врятуй князя Волота. Ти ж всемогутнiй i всеблагий, одведи од нього кару, порятуй для мене, дитяти мого, всiєї багатостраждальної землi Тиверської! Поривалася до щойно обраного бога тiлом i серцем, усiм зболеним видом своїм i плакала, уповала на заступництво всесильного християнського бога i знову плакала. А челядь, повитуха цiпенiли при нiй i не знали, як бути: благати молоду княгиню, аби лягла й лежала, не шкодила дитинi, що проситься на свiт, чи тiкати вiд неї прiч. Кликала ж на помiч не свого - чужого бога, присягалася в довiчнiй вiрностi не своєму - чужому боговi i видимо зрiкалася своїх. Як бути з такою i що казати такiй? I все ж мусили поступитися сумнiвами, бо та ж Миловидка й прогнала сумнiви. Дитя її знову нагадало про себе, за цим разом так рвiйно, що породiллi нiчого iншого не лишалося, як шукати рятунку в тих, що були найближче. Не схибило серце матерi, не зблукали й помисли жони. Тiєї самої митi, як у просторiй ложницi Соколиної Вежi голосно заявив про себе новонароджений княжич, там, бiля капища Хорса, виходив перед очi старiйшин, вершителiв божої волi в таїнствi жертвоприношення, отець його. - Княже Волоте i княгине Малко, - питали в них. - З власної волi берете ви на себе одвiт за рiд свiй перед верховним богом люду нашого, ясноликим Хорсом. Чи з добрим серцем iдете на цей достойний вчинок? - Ано. - Чи не в гнiвi на люд свiй за те, що присудив родовi вашому очистити себе вiд злодiянь, навмисних i ненавмисних скверн? - На люд - нi, на окремих iз люду маємо гнiв. - Огласите його боговi, най покарає винних. За люд ладнi постати перед ясноликим Хорсом i вблагати його, аби був милостивий, не посилав кару? - Ладнi, старче. - Маєте щось сказати перед тим, як брати жереб, чи братимете вже? - Я волiю сказати слово, - виступив наперед жони своєї Волот. Князь оглянув стовписько людське i, розумiючи, не всi можуть почути його, пiдвищив голос. - З волi богiв i люду тиверського прийняв я у сiчi з ромеями нелегку ношу - повиннiсть князя в отчiй землi. Хотiв чи не хотiв того, так сталося: загинув у сiчi отець, загинув старший брат. Знав, повиннiсть ця не обiцяє услади. Земля наша вiддавна була найкоротшою i найзручнiшою путтю вiд теплих морiв до асiйського роздолля, вiд асiйського роздолля до крайнiх обводiв землi на заходi сонця. Йшли в полуденнi краї готи - не поминули Тивер, поривалися на захiд сонця асiйцi - також топтали Тивер, тирлувалися в Тиверi, сiли на Дунаї римляни - не вдовольнилися тим, що мали за Дунаєм. Iшли та й iшли в Троянову землю, поривались та й поривалися мати там свої угiддя, а за тi поривання кiстьми та кров'ю розплачувалася Тивер. Нинi не легше. Самi були в сiчах i знаєте, яких маємо сусiдiв: як зарились, так i заряться на дармове, все легким хлiбом волiють жити. Сила наша дещо притлумила їхню завзятiсть, збила пиху, та, видно, не зовсiм. Є певнi вiстi: ромеї знову мають намiр порушити укладений з нами ряд, послали нарочитих мужiв своїх до обрiв i кличуть їх стати в Подунав'ї, бути щитом мiдiйським супроти слов'ян. А то мала утiха. Обри уславили себе надмiрною гординею i ще надмiрнiшою жорстокiстю. Коли зiллється воєдино та жорстокiсть з ромейською пiдступнiстю, бiда буде i бiда велика... Вибiр у мене, самi знаєте, який, може статися, що не князюватиму вiд сьогоднi у Тиверi. Тому i взяв слово. Взяв, щоб сказати вам, сородичi мої: як житимете з такими сусiдами i як стоятимете супроти сусiдiв, коли будете такi, як єсть? Питаюся насамперед вас, старiйшини: чи примiтили хоча б i на останнiм вiчi, якi ви нинi не єдинi? Чи тямите, яка то згуба для землi, для люду тиверського? Присяйбiг, гiршої й бути не може. Заповiдаю вам: покличте на помiч розум свiй, мудрiсть свою i врозумiть спесивих. Або зречiться їх. Чуєте, врозумiть або зречiться, коли не хочете погибелi собi, землi своїй! Багато передумав я за цю довгу-предовгу нiч i став ось на якiй думцi: коли iз роду Волотi хтось i завинив перед богами, то той хтось насамперед я. Повиннiсть княжа - нелегка повиннiсть. Десь поспiшив, десь не домислив за безлiччю клопотiв, десь був у гнiвi i не зумiв стати вище гнiву. Тому й звертаюся до вас, старiйшини, ось iз якою речницею: не зважайте на волю жони моєї, Малки, - брати разом зi мною жереб. Я вибрав уже його i один з усього княжого роду Волотiв волiю бути принесеним у жертву богам. Гляди, умилостивлю їх, гляди, саме цим i послужу людовi своєму, землi Тиверськiй, коли не зумiв послужити в дiлах общинних чи на боролищах. Утихомирене на певний час море людське захвилювалося, далi й зовсiм забурлило. Хтось тiльки перемовлявся з сусiдами, хтось нарiкав: що буде з ними, коли не стане й князя, чи iншi годнi заступити його, бути таким, як Волот? Старiйшини ж радились тим часом. - Княже, - сказали, - на те, щоб обоє ви брали жереб, є речниця вiча. Ми не владнi переiнакшити її, доста, що переiнакшили вже раз. То було слушне пояснення вiдмови. А проте Волот думав зараз не про нього. Iнше засiло в тiм'ї: його вже не почитають яко князя. Дивно, не прийшла, як приходила свого часу, буєсть, не вiдчув у серцi й гнiву. Спустошливим холодом повiяло там, а ще - разючою малiстю, чимось схожим на жаль. "Боги свiтлi та боги яснi! - карався. - Як же це я, стiльки повелiваючи, не завважив, що можу образити когось своїм повелiнням? Були ж не просто собi заперечення, була й сувора, нав'язана нижчим за мене власна воля. Ано, всяке було". Таки змалiв, мабуть, духом, i примiтно, Малка завважила ту малiсть i торкнулася його руки. - Не печалься, муже мiй, i не втрачай через ту печаль присутностi духу. У парi нам надiйнiше буде iти в останню нашу путь. А вже боги знають, кого обрати з нас двох. Маю надiю, що тiєю обраницею буду таки я. - Надiю? - Ано, саме так: надiю. Зайва я з-помiж вас, - пояснила перегодом. - Боги тодi ще прирекли мене, як позбавили спроможностi бути матiр'ю. Цiлився спростувати її казання: "Неправда то, не зайва ти, Малко!" Та спростуванням його не судилося злетiти з уст: пiдiйшов старiйшина i запитав, хто з них братиме жереб перший. - Я, - похопився Волот i навiть вiдсторонив нечемним рухом жону свою. Мабуть, звикла вже до того - визнавати за ним, яко за мужем, право бути всюду привiдцею, не перечила, мовчазно зголосилася i ждала. Князь став тим часом мiж старiйшин i пiшов, оточений старiйшинами. Був нацiлено-зосереджений, по-мужньому рiшучий. Лише блiдiсть виказувала: таки стривожений. Удає з себе ладного на все, насправдi он який стривожений. Коли ж став перед жертовником i вибрав своє, богами визначене, не повiрив, мабуть. Зглянувся, подивований, iз старiйшинами й знову розчепiрив пальцi, дивиться. - Така воля богiв, - пояснили йому старiйшини, забираючи жереб. - Не тобi, княгинi Малцi судилося бути принесеною їм у жертву. Пiдносили над головою вибраний князем жереб й оповiщали люду, що гласить вiн, оповiщали й знову показували: дивiться, який є, знайте, як буде, а князь стояв, похилий, знiчений, i не вiдав, як вiн гляне Малцi у вiчi. Нащо поспiшив i сказав: "Я перший"? Хай би йшла i брала своє, брала й не думала, що вiн, муж, уготував їй таку стезю. Коли набравсь-таки мужностi й обернувся, жона стояла уже в оточеннi воїв i мала в один лиш бiк вiльну путь - до намету. Була блiда, нiби на смертнiм ложi. Лиш очi бiгали сполохано й шукали когось у натовпi. - Жоно моя, - ступив у її бiк i покликав зболено. - Знайди Богданка, - не стала слухати Малка. - Дiвчаток не треба, Богданка знайди i приведи. Вiн у лiтах уже, маю проститися й сказати останнє напуття. Кинувся на пошуки, та згадав нараз: вiн не пiдсудний уже, вiн - князь, i звелiв iншим розшукати сина. Усе, що було потiм, було нiби ввi снi: з'являлись i зникали лиця, чулись i гасли чиїсь слова, а йому жодного дiла до них. Бачив лише Малку, дослухався лише до того, що казала Малка. Так дуже вже почував себе винним перед нею чи тепер тiльки збагнув, яка вона не чужа йому: шкодував за нею i плакав серцем, жалiв її i жалiвся не знати кому й не знати про що. Коли ж обернулась перед самим наметом та крикнула: "Бережи дiтей. Волоте! Не дай осмутi та безлiттю обсiсти їх!" - i зовсiм втратив присутнiсть духу. Обiймав сина, прохав його бути мужнiм i не мiг вiдшукати бодай якоїсь мужностi в собi. Схоже, що вичерпала її Малка, вичерпала й понесла на жертовник боговi Хорсу. XXVIII_ Поля довго не оживали пiсля пругiв. Лежали помiж примiтно помолодiлих гаїв та урочищ рудi, знiвечено-убогi, мовби витоптанi раттю новоявлених готiв. I поселяни не порались на них. Чи то чекали дощу й грiли в собi сподiванку: коли випаде невдовзi, засiють ниви просом i ще врятують себе вiд голоду, чи втратили за цi неврожайнi лiта всяку надiю на поле й одвернулися, полоненi осмутою, вiд поля. Важко повiрити, аби одвернулися. Спорожнiли ж бо не лише пiдклiтi, спорожнiли й кадуби, берковцi, мiри та пiвмiри, до краю убавилось по оседках худоби. I все ж таки чомусь не видно поселян у полi, щось тримає їх по оседках. Волот теж осунувся по тому, що бачив при капищi Хорса, i сам не з'являвся на люд, i в себе не волiв бачити когось. Що робив у своїм чернськiм теремi, нiхто не вiдав. Отож давали волю домислам, сходилися купками й шептались: - Князь невдоволений ухвалою вiча - принести в жертву богам когось iз його родини. - Ано, вiн у гнiвi на всiх, тому й не хоче видiти в себе. - Так вважаєте? - А ви нi? - Таки нi. Князь вельми завинив перед Малкою, тому в такiй осмутi по Малцi. - А й правда. Навiть до тої, що помутила своєю лiпотою розум його, не їде та й не їде. Все ходить по Малчиних слiдах та карається своєю провиною перед Малкою, та тiшить-заспокоює дiтей Малчиних. - Йой, тi дiти, тi дiти. Що з ними буде i як вони будуть тепер? - I я кажу: що буде? Добре, коли князь пiклуватиметься про них, як нинi пiклується, а коли забуде, пригрiтий тою, що в Соколинiй Вежi? Неспокiй брав гору над сумом, сум - над неспокоєм. Бо прийшло i надiйно обсiло Тиверську землю безлiття, настала смутна iз смутних пора. Старiйшини родiв вiка доживають уже, а не пригадують такого. Подумати тiльки, третє лiто пiдряд засiвають щедру донедавна землю збiжжям i нiчого не мають iз тої землi. Боги свiтлi та боги яснi, скiльки ж можна брати з худоби i покладатися лише на худобу? А тут i обри, подейкують, бiля Днiпра вже, стали й гадають, як перейти через нього, такого широкого та швидкоплинного. Що буде, коли перейдуть i пiдуть понад морем до Днiстра, а там i через Днiстер? Матимуть силу й снагу заступити їм путь, стати по Днiстру й сказати: "Хочете йти до ромеїв, iдiть до Дунаю й правтеся через Дунай, у нашу землю вам зась", - чи не матимуть? Троянова земля велика, i сила в нiй завжди вишукувалась така, що всякому могла заступити путь. Та то колись. Чи зможе заступити нинi, на третину поборена вже безлiттям, i хто знає, як буде поборена ще пiсля всього, що зазнала вiд пругiв? З мужiв, що стояли близько до князя, здавалось, тiльки двоє не втратили присутностi духу. Тi двоє - Стодорко та Власт. Один як воєвода правив за князя в Чернi, другий замiняв його поза Черном: дбав, аби вої тиверськi i люд тиверський не припиняли спорудження твердей по Днiстру, аби тим, що споруджують, було що їсти й пити. Чи князевi казав хтось, чим заклопотана без нього земля, чи його менш за все цiкавило вже що робиться в землi Тиверськiй, покликав одного дня челядь i звелiв їй запрягти у вози коней, покласти чи не всю, що була в теремi, поклажу, посадити окремо дiтей i правитися на Соколину Вежу. - Я наздожену вас, - пообiцяв дiвчаткам, коли вмощував їх та доручав Богданковi наглядати за ними в путi. - Скажу своє слово челядi, мужам i наздожену. То була ще одна дивовижа, а вiдтак i причина для пересудiв: князь таки їде до теї, соколиновезької княгинi, бере з собою доньок, сина, он яку поклажу. Чи не хоче сказати тим: "Лишайтеся, коли такi, без князя, зрiкаюся вас"? Питалися про його намiри у челядi - знизувала плечима й вiдмовчувалась, натякали мужам ратним i думаючим - косили хижим оком i теж вiдмовчувались. Аж поки самих не вiдвiдала пiдозра i не примусила вдатися до старiйшин, приглянутися купно з ними до помислiв i дiянь княжих по вiд'їздi з Черна. Бо тризна тризною i горе горем, а якийсь вiн не такий, як був до смертi жони. Схоже, що горожани правду кажуть: вiднинi князю Волоту байдуже, чим клопочеться i як житиме люд тиверський, коли настане зима. Анi самого не бачать з-помiж мужiв, анi биричiв його. Коли й клопочеться, то дiтьми, господою та господарством соколиновезьким, коли й шукає для себе вiдради, то лиш тiєї, що може дати бесiда з дiтьми та з жоною Миловидою. - Мусимо йти до князя й нагадати йому, - стають на думцi мужi та старiйшини, - що в нього, окрiм родини, є земля, люд тиверський i є повиннiсть перед землею та людом. -_ Перш нiж iти, маємо подумати, що скажемо князевi. - А те й скажемо: є повиннiсть. Вiн укладав iз нами ряд, мусить бути князем у своїй землi, а не всього лиш мужем i вiтцем у родинi. - Князь давав уже раду, i не його вина, що ми не зумiли зробити ту мудру речницю законом: коли в землi скрута, усi її угiддя мають належати тиверському люду. Тепер самим слiд подумати й прийти до князя з рятiвною думкою. Гадали-сперечались день - i розiйшлися нi з чим, гадали другий - i знову нiчого не вигадали: радити мають суттєве, а що порадять, коли всю землю постигло лихо, коли вона третє лiто пiдряд не плодоносить? Тепер i на займанщини волостелинiв не кивнеш, бо й там голодний люд нiчим, придатним для яств, не поживиться. Пруги побували скрiзь, вони не розбиралися, де поле володаря, а де поселянина, як не розбиралася й спекотнява на тамтiм та передтамтiм лiтi. - I все ж не випадає сидiти й мовчазно ждати погибелi, - заявили рiшучiшi. - Маємо вибрати кiлькох, найбiльш знаних та поважаних, най iдуть до князя й шукають разом iз князем рятунок для люду. - Ано, виберiм таких, най iдуть i радяться, най скажуть князевi: пiд лежачий камiнь вода не тече. Мусить думати, коли вiн князь, а нi - укладемо ряд iз iншим. За виборними дiло не стало, i виборнi не забарилися добутися до князя й стати перед князем. Гiрше було знайти з ним спiльну мову. Волот швидко вiдчув у словах посланцiв вiд старiйшин докiр i не виказав їм ознак гостинностi. - Я радив уже, - хмуро озвався на їхню речницю. - Чи моя рада, гадаєте, не була годною, не могла порятуати люд? - Могла, княже. Бо то мудра рада i, може, єдино можлива. Бiда тiльки, що мужi тодi не дозволили нам скористатися нею, нинi ж i поготiв не дозволять. - А то ж чому? - Бо почувають за собою ще бiльшу силу, нiж почували тодi. Волота нiби вжалив хто, схопився й вийшов перед старiйшини, суворий i гнiвний, кинув у лунку просторiнь отнього терема: - А хто дав їм ту силу? Хто, питаю? Чому ви саме мужам, володарям займанщин дозволили узяти гору на вiчi i правити вiчем? Старiйшини лишалися на диво спокiйними, i все ж спокiй той виявився обманливим. - То, княже, не нашi, то твої мужi, тобi лiпше знати, чому вони так пнуться бути нагорi, правити всiма. Сiпнувсь було сказати щось i утримався. Мужi, справдi, не їхнi. Як же так сталося, що мiж князем i людом тиверським бiльше єдностi в дiлах i помислах, анiж мiж князем i його мужами? Коли i чому сталося? Схибив, пiдбираючи собi мужiв, чи повiвся з ними не так, як мав би повестися? Видять боги: уся заковика в тому, що немає єдиних помислiв, котрi єднали б його з мужами, а коли немає єдиних помислiв, єдностi й не може бути. - Старiйшини прийшли до мене вiд родiв своїх чи яко сли вiд усього люду? - Яко сли вiд усього люду. - То слухайте, що казатиму. Був твердий духом, певно, мав намiр сказати щось ваговите, та не встиг мовити перше з того казання слово, як бiля ворiт зчинився гамiр i примусив примовкнути. -_ Що сталося? - поцiкавився князь, прочинивши дверi. - Прибiг вiд капища волхв, каже жерця Жадана забито. - Коли i хто забив? - Татьба, розповiдає, сталася поно