нагледiв валку, що йшла назустрiч i, спускаючись у дiл, була добре видима. "Хто б це мiг бути? - загадався княжич. - Чи не заморськi гостi? Коли справдi вони, варто заговорити та розпитатися, звiдки правляться, що чувати там, де були". Пильнував, зближаючись, а ще пильнiше доглядався, зблизившись. - Чолом вам, путники! - перший привiтався той, що вiв стрiчну валку.. - Чолом i вам, братiє! Хто будете i куди путь тримаєте? - Поляни ми i путь тримаємо в землю свою Полянську. Княжич притримав коня i тим нiби передав стрiчному свiй намiр-бажання: полянин з'їхав на обочину i теж спинився. - А ви хто будете? - Таж видите, тиверцi. - Видiти виджу, одначе не зовсiм вiрю. Полянин кинув оком на валку, що спускалася з пагорба в долину, i, не нагледiвши в нiй кiнця, знову до Богданка: - I куди правитеся? - Куди приведуть боги. - Як то? - здивувався. - Земля Тиверська зазнала безлiття, неспроможна прогодувати всiх. Велiли нам, отрокам i отроковицям, брати жереб i сказали: шукайте iншу, ту, що прогодує. Привiдця полян глянув чомусь на дружинникiв, що стояли поруч iз Богданком. - Судячи з того, скiльки вас i в яку сторону свiту нацiлилися, не важко догадатися: за Дунай, у ромейськi землi тримаєте путь? - Радять iти туди, а куди пiдемо - не вiдаємо ще. Маємо стати десь i помiркувати своїм, вiдселенським вiче. Вiдчувши, що розмову вичерпано, Богданко торкнув острогами коня i рушив, побажавши полянам щасливої путi. Та не вiд'їхав i десяти ступенiв, як полянин знову наздогнав його. - Ти пiзнаєш мене, отроче? - Десь нiби бачив, а де, не пригадаю. - Я княжий муж iз полян, Гудима. Був у вiтця твого i не раз. Ось що хочу порадити: коли справдi нацiлилися iти в ромейськi землi, не робiть того. - Чом так? - Ромеї озлобленi вторгненням склавинiв, свою i чужу силу збирають супроти слов'ян. Є певнi вiстi - кличуть обрiв. - Тi вiстi знанi в Тиверi, а обрiв все ж нема. - Тепер напевно будуть. Я недаремно сидiв у Бiлгородi, бував у ромеях, знаю. Обри зiйшлися з iмператором у цiнi i намiрах. Лишилося визначитись, як бути з кутригурами, котрi стоять на їхнiй путi: та з нами, слов'янами, i пiдуть за Дунай. - Що ж робити, коли так? - Стань, як казав, стiйбищем i жди. Я буду у вiтця твого, князя Волота, скажу йому усе як є, гляди, поверне вас. - Ми вже висланi, достойний, вiтець не пiде супроти речницi вiча. - Дарма. Речницю можна й переiнакшити. Коли ж станеться так, що Тивер таки не покличе вас, даю ще одну раду: правтесь у Полянську землю, до города Києвого. - Нас багацько, двадцять тисяч. Чи прийме Київ? Чи вистачить у нього яств перезимувати всiх? - Було б бажання прийняти, яств стане. Ви ж усi молодi i дужi? - Всi до їдного. - Ото й добре. Чув, певно, князь Києва ставить городи по Росi та Днiпру. Поляни - слов'янська твердиня з боку степу, їм такi, як ви, он як потрiбнi. Княжич слухав його уважно i думно. - Коли це справдi так, я радитиму вiчу правитися до полян. - I добре зробиш, молодче. Там свiй, слов'янський люд, вiн не залишить вас у бiдi. I землi для всiх стане. Де ти бачив, щоб чужинцi та приймали чужинцiв ласкаво? Брат завжди горнеться до брата i норовить бути сусiдом братовi, а в лиху годину i поготiв. XXX Поки вiдселенцi пiдтягувалися i ставали стiйбищем, поки порали коней, затим - себе, сонце не лишень схилилося, сховалося за овидом. А сховалося сонце - одразу почало й темнiти. - Сьогоднi не встигнемо скликати вiче, - мислив уголос Богданко. - Пiзно вже та й люд натомлений. - А так, - погодилися тисяцькi. - Вiче є вiче, йому треба посперечатись. А хмизу не наготували. Коли справдi маєш намiр ждати речницi з Черна, чого поспiшати, скличемо завтра. На тому й стали. Так узвичаїлося чи гординя не дозволяла тиверським князям радитися з людом, не князi, люд кликав здебiльше князiв на вiче i мав iз ними раду. Богданко, може, й не думавши, почав iз того, що зламав отнi норови, вийшов другого дня на змайстровану дереводiлами вижу й оповiстив усiх: привiдця кочев'я кличе люд вiдселенський на вiче. - Братiє! - голосно звернувся до згромаджених довкола ровесникiв. - Кланяюсь вам доземно за те, що довiрились менi в сумну для всiх нас годину i в такiм сутужнiм дiлi - вести вас у свiти й шукати землю-годувальницю в свiтах. Та водночас i питаюся: а що ж скажете ви своєму привiдцi? Яку, будучи на моєму мiсцi, обрали б для всiх нас путь, у якi сторони свiту повели б? Змовк i ждав. Та, видно, не ждало вiче, що на нього покладуть княжу повиннiсть. Одне - iти протореною вже стезею i зовсiм iнше - торувати її. Одне - перечити, коли кажуть неугодне твоїй мислi, i зовсiм iнше - мислити за всiх. Мовчання видавалося таким глухим i таким тривалим, важко було повiрити, що тут тисячi i тисячi. - Волiєм знати, що намислив князь! - Ано! Оглашай, княже, свої намiри. Ми вiримо тобi. Його вперше назвали князем, i те полестило, ба збадьорило навiть. - Одселяючи нас iз землi Тиверської, старiйшини казали: iдiть туди, куди приведуть боги. Чи прийняли ми ту їхню заповiдь? А так, пiшли на перший-лiпший клич, скорились першiй-лiпшiй радi - правитись за Дунай, у плодоноснi ромейськi землi. Тепер, коли є вiдселенцями, час, гадаю, зважити та помiзкувати, чи є цей наш намiр божим повелiнням? Моя думка, братiє, така: боги противляться цьому намiру. Спитаєте чому? Скажу. Доки ми йшли до цього стiйбища, на зближення з ромейською землею, та земля вiддалилася вiд нас i на велику мiру. Муж iз полян, той, що перебував у Бiлгородi-Тiрi i вертав учора з Тiри, заприсягнув богами: обри таки йдуть в обводи ромейської iмперiї, ромеї таки кличуть їх. Iмператор озлоблений навалою склавинiв, припертий до Теплого моря склавинами, тож або прийме нас i одразу ж скаже: "Iдiть супроти братiв своїх, а наших кревних ворогiв", або напустить на нас обрiв i поллє нашою крiвцею землю, якої так жадаємо. Тому й кажу: чи варто iти в такий тривожний час за Дунай? Чи можемо полишити землю свою на поталу супостатовi, зважаючи лиш на те, що ця земля не спроможна нинi дати нам яства? - Таж там, у Чернi, йшлося вже про це, - подав хтось голос. - Сказали: "Iдiть, iншого рятунку не бачимо". - Сказали тодi, коли не певнi були, що обри йдуть таки в обводи ремейської iмперiї. А що скажуть нинi, не вiдаємо. Ачей одумаються-таки й пришлють нам iншу речницю: "Тивер пiд загрозою вторгнення, не йдiть iз Тиверi". Вони на те i є мужами думаючими, аби розумiти, не в добрий час висилають iз землi цвiт її ратi... То ж i питаю вас, братiє: чи не пождати нам на цьому стiйбищi нової речницi з Черна? Гадаю, встигнемо ще залишити обводи рiдної землi. - Правда твоя, княже, слiд заждати. - Ано! Пождемо сьогоднi, завтра. Коли нiчого не буде, тодi вже й пiдемо, куди скажеш. Куди скаже... А чи пiдуть, куди вiн скаже? Он якою повсюдно нiмотною була перед цим тиша i яким голосним та дужим став по його речницi гомiн. Сумнiву немає: вiчу до серця такi його думки, воно пристає до помислiв i намiрiв привiдцi. Лишається домовитися з ним, що вдiють i куди пiдуть, коли стольний Черн не пришле свого гiнця i не покличе їх назад. Перше, що радитиме, таки не йти в ромейськi землi. Буде та його рада слушною чи неслушною, визначатиме все: бути чи не бути йому чтимим у родi своїм, уже осiбнiм i нацiленiм на осiбне життя. Отож i почне з них, порад. Богданко закликав содругiв своїх до тишi i, перевiвши подих та набравшись духу, став мiркувати перед ними вголос. Усi знають, пiдкоренi римлянами, а нинi пiдвладнi ромеям землi в сусiднiй Мiзiї, як i в Дакiї та Фракiї, - багатi землi. Та чи ждуть їх, вигнанцiв знедоленої Тиверi, на тих землях? Най отроки згадають: та земля, вiд Дунаю до Довгих стiн, ба навiть до Теплого моря, належить двом володарям. Один iз них - даки та фракiйцi, давнi волостелини тiєї багатої на сонце i злаки землi, другий - ромеї: сам iмператор, церкви та монастирi, полководцi iмператорськi. Чи тi два господарi поступляться землею, на яку заряться тиверцi, з доброї волi? Не поступляться, її доведеться брати силою, лити за неї свою кров, як ллють її склавини в Iллiрику, або ставати колонами на ромейських угiддях, а там, гляди, й рабами. Тому й питає: чи затим iдуть вони з своєї землi, щоб занапастити себе рабством? Кожен мав стариню й чув, що казала бувала в бувальцях стариня: боги не благословляли людей на ратне дiло, як не благословляли й подiл їх на рабiв та рабовласникiв. Вони повелiвали труд на землi, давали всiм i кожному однакове привiлля. Не злом i не татьбою славен свiт, мудрiсть i добро - ото його окраса. А ще казала стариня: людина - вiнець божого створiння. Посягати на неї, яко ж i на дiло розуму та рук її, - все одно, що посягати на богiв. То чи годиться тим, кого гонить iз рiдної землi безлiття, хто спiзнав та й спiзнає ще, що таке довiчна розлука з кревними, плач i сум по рiднiй землi, - чи годиться, питає, iти i сiяти ту розлуку, тi плачi з-помiж iнших? Чи не лiпше i не достойнiше буде перед пам'яттю роду, перед власним сумлiнням, коли пiдуть i поселяться на котрiйсь iз незайманщин або там, де дозволять волостелини уже зайнятих земель? - А є така земля, княже? - Є. - Вкажи нам на неї - i ми пiдемо. - Муж iз землi Полянської, довiдавшись, хто ми i куди тримаємо путь, радив iти в полуночнi краї, в землю полян поднiпровських. Бiльше скажу: кликав iти туди, сiсти родом своїм на обводах їхньої землi й жити за своїми законами та поконами. - То чому вагаєшся, княже? Коли не покличуть привiдцi Черна, веди до полян. - Вагатися є чого. Той же полянин не приховав, що жити маємо там не задаром. Князiвство Київське - антська твердиня на сходi. Тож так собi гадаю: землю нам дадуть, одначе й повелiння своє теж дадуть. "Живiть, - скажуть, - на обводах землi нашої й будьте нашим щитом для асiйцiв".. А я, зiзнаюся, того не хотiв би. Анi для себе, анi для вас. Чи ми, тиверцi, перебуваючи в сусiдствi з ромеями i постiйно терплячи вiд ромейських вторгнень, не назналися ще, якi то розкошi - жити на обводах, яке то безлiття - ратний розбiй ласих до поживи сусiдiв? Чи нам, що постiйно жили в тривозi за своє життя i свої пожитки, годиться шукати й селитися в такiй же, як i мали, землi? Нiде правди дiти: то теж слов'янська земля i покони нашi - антськi. Там ми житимемо осiбно, в сусiдствi з своїм людом i не знатимемо тих утискiв, що знали б у ромейських землях. Та чи варто спокушатися лиш на це? Раз уже сталося так, що ми опинилися в становищi людей, змушених шукати собi землю-годувальницю, то чи не годилося б шукати заодно i землю-мироносицю - ту, в якiй анi ми не бралися б, прагнучи поживи, за меч, анi нам не погрожували б мечем, де мали б i мир, i спокiй, i благодать? Перевiв подих, жде, що скаже вiче. А вiче, як i досi, мовчало. Такою несподiваною видалася всiм щойно виголошена речниця чи такою аж надто знадливою? - Ви зголосилися, - продовжував Богданко, не дiждавшись одповiдi, - зголосилися, кажу, аби я був привiдцею в пошуках нової землi. То знайте: хочу знайти саме таку землю. Чи пристаєте до цих моїх намiрiв, чи згоднi пiти зi мною? За цим разом мовчання було не таким аж надто вже й тривалим. - Чом нi, - озвався хтось один. - Та чи князь певен, що така земля є десь? - Маю бажання знайти, певнiсть дадуть уже пошуки. Звiльна, нiби з долини, почав наростати гомiн, i був вiн не з тих, що тiшать: вiче радилося, проте радилося окремо вiд князя. Вiдчував, невтiшнiсть набирає та й набирає в ньому сили, переростає в тривогу: що принесе та велелюдна рада, невже незгоду? Однi мiркують он уголос, iншi питаються про щось у сусiдiв, ще iншi вимахують руками, далебi, перечать. Кому, цiкавий знати? Таки намiрам князя чи тим, хто не згоден iз князем? Дива в цiй радi, як i в ваганнях вiчового люду, мало, гiрше, коли врадять не те, що слiд. Чи стане тодi у нього мужностi, хисту бути князем на вiчi i мужем серед мужiв? Не вельми, мабуть. Ще й не перечили, а тiнь неспокою вже бродить тiлом. I мислi губляться. Правду казав вiтець, бесiдуючи колись iз матiр'ю: нелегка це ноша, князювання, та ще в такiй землi, як Тиверська. Iдеш на сiчу - думай про всiх, печалься всiма i всiм, повернувся з сiчi - знову те саме. А що мав iз того? Ано, що? Ото тiльки й утiхи, що знаний кожному, що була у серцi певнiсть- пiдпирає собою добробут люду, спокiй i благодать землi. Ну, ще могли услати путь квiтами, коли повертався з боролища зi славою, вiддячити за кров i пiт велелюдним пошануванням. Та ба, усе до часу. Влягалася радiсть переятої у супостата змоги - i князь уже всього лиш той, на чиїх раменах лежить повиннiсть одповiдi за всiх i все. Зважся, вчини не так, як велить закон та покон, - i люд той забуде, що ти вчора був уславлений, покличе на вiче, а на вiчi всього почуєш вiд нього i пiт утреш не раз, доки доведеш кожному i всiм, що ти не здирця i не тать. Нiби на суд iдеш i почуваєш себе там, на вiчi, мов на судi. "У вiтця були пiдстави для нарiкань, - стає на думцi Богданко. - Воiстину так: почуваєш себе, мов на судi. А що ж буде i як буде, коли вiче не зголоситься iти туди, куди кличу? На кого i на що обiпруся, обстоюючи свої намiри? На мудру раду бабцi Доброгнiви, на те, що винесла з вiкiв i що є мудрiстю вiкiв? А чи та мудрiсть у всiх одна? Он скiльки отрокiв довкола вежицi, i що не отрок, то й свiй рiд, а в кожнiм родi своя мудрiсть, як i своя правда". - Пощо вагаєтесь, братiє? - не витримав таки Богданко i зважився схилити терези в свiй бiк. - Чи я лихого зичу вам? Чи мої бажання такi противнi кожному? - Бажання - марниця! - одважився котрийсь i дав одповiдь за всiх. - Бажання не одного вже заводило в дебрi або валило в крутопадь. Обирай щось певнiше. Кому приємно, коли перечать? Хотiв було крикнути невiрам: "Слов'янський свiт не кiнчається на полянах! Захочемо - пiдемо далi: в радимичi, до кривичiв на Iльменi. Землi тi не знають навали чужинцiв, гляди, там i жде нас благодать". Та не встиг. Хтось силою пробивався крiзь натовп i звернув на себе увагу всiх. - Пустiть до княжича! Чули! Пустiть, маю повiдати йому щось. То був челядник Вепрової Зоринки. Тривога а чи радiсть затрубили в Богданковiм серцi, коли пiзнав його, одразу не добрав, та й не мав, признатися, бажання розбиратися. - Пропустiть його, - повелiв вiчу, i вже тодi, як челядник став перед узвишшям та зняв догори очi, запитав: - IЦо скажеш, вiснику? - А те скажу: облиш, княжичу, розмови та йди зi мною, бери жадання своє, доки є тут, бо може статися, що ось-ось здимiє. - Стривай. Про кого рiч, кого маю брати? - Зоринку Вепрову... Умовила мене, аби привiз сюди, до табору, а пробитися крiзь стовписько вiча не може. Тому й завагалася: чи не повернутись їй назад, коли так нечемно зустрiчають? Мусив ломитися до тебе й кликати: iди та вiзьми, доки не одмiнила намiрiв своїх. - Веди! - повелiв челядниковi й не думав уже, що скаже вiче, як подивиться на те, що облишив розмову з ним i облишив заради дiвки. Обiйшов на однiй iз найвищих хвиль у жаданнi своїм челядника й сам заходився прокладати путь до Зоринки. Побачив її в щiльному колi вiдселенцiв-отроковиць. Була пригнiчена вагою вчиненого i разом з тим якась аж надто знiжена й цнотлива, така лi потна в цнотi своїй, що в нього зайшлося вiд тої лiпоти серце й змусило вклякнути перед гостею на колiна. - Солодко дякую, ладо моє, - схилився й поцiлував подiл її вбрання. - Дякую за те, що послухалася голосу серця й прийшла на клич мiй стужений. - Як видиш, княжичу. Переступила через кривди, болi сердечнi, через плачi-благання матерi й прийшла. Коли усе те правда, що казали сли твої... - Правда, Зоринко. I не будемо зволiкати, раз ти тут. Ходiмо перед вiче, i я скажу всiм, хто ти є для мене, ким будеш менi в будучинi вигнанськiй. Не переставала соромитись, коли йшли повз радних, а втiм i радiла, що все обертається так, як хоче. Присяйбiг, схоже, що збадьорилася навiть, коли вивiв на узвишшя й поставив перед морем згромадженого в Низиннiй Луцi люду. - Братiє! - зично звернувся до того велелюддя. - Досi дiлився я з вами смутком, зараз маю намiр подiлитися й радiстю: не сам iду з землi Тиверської, беру з собою й ладо своє, Зоринку з Веселого Долу. Завважте, не з волi жереба - за велiнням серця йде зi мною. - Слава i шана такiй! - молодо i дужо привiтало Зоринку i її вчинок вiче. - Слава i шана! - Тож i зголошуюсь на радощах: най буде так, як хочете. Не зустрiнемо на путi своїй землю, що була б i годувальницею, i мироносицею, сядемо на тiй, що прихистить i прогодує. А щоб роду нашому i там, у вигнаннi, не було переводу, беру злюб ось iз нею, синьоокою донькою Тиверi, i тим започатковую рiд наш вiдселенський. - Бери, княже! Така достойна. I най земля наша, небо наше благословлять вас на це благеє дiло! Галасу людському й радощам людським, здавалося, не буде меж. Певно, розумiючи те, а може, й бажаючи висловитись до кiнця, Богданко знову пiдносить над головою меча, просить вiче вгомонитися. I вже тодi, як настала така-сяка тиша, нагадав вiдселенцям, може, й чуте ними, та не до пуття знане. Так i сказав, аби вiдали й не тлумачили, як кому заманеться: iскру незгоди й ворохобнi, що возбуяла мiж родами Волотiв та Вепрiв, викресало свавiлля сина Вепрового Боривоя, а вже вiд тої iскри ширилось полум'я злоби i мсти. Не ховав, зважившись на щирiсть, анi того, де був непохитно твердий, обстоюючи єднiсть слов'ян, князь Волот, анi того, де був надмiру жорстокий i заповзятий, дбаючи про мсту, волостелин Вепр. А помiтивши, як отроки та отроковицi заслухались його, якi були уважнi та думнi, слухаючи, стишив голос i мовив довiрливо: - Я i ладо моє, беручи злюб, заприсягаємося: кладемо край ворохобнi i тiй злобi-мстi, що зродилася мiж родами нашими з волi аж надто вже твердих у намiрах своїх вiтцiв. Започатковуємо давно знану мiж Вепрами i Волотами злагоду, i най вона буде щасливим початком, най стане новим поконом вiдселеиської Тиверi: не давати злобi серця брати гору над тверезим розумом, а свавiльному розуму - над добрим серцем. Аби ця заповiдь наша лишилася пам'ятною для всiх, приходьте на наше з Зоринкою воседля. Не маємо ще анi теремiв, анi хоромiв у теремах, зате маємо добрi намiри i волiємо подiлитися з вами хлiбом-сiллю пiд вiдкритим небом. - Спаси бiг! - тисячоголосе дякувало вiче. - Веди, княже, своє ладо одягатися, а ми приготуємо столи та багаття для веселого частування. Доки там, у Чернi, думатимуть як бути з нами, погуляємо на воседлi твоїм i тим започаткуємо веселощi в прийдешньому вiдселенської Тиверi. Отрочi голоси - зичнi голоси. Чути їх у Низиннiй Луцi, чути й поза Лукою, так, певно, далеко i так гучно, що тiльки тим, хто був далеко, й дозволено знати, як гучно. Готувались-бо не до чийогось там - до княжого воседля i готувалися всiм велелюддям, а коли йдеться про велелюдне воседля, хто думає про межi i тих, що дослуховуються поза межами стiйбища? Рубали дерево - посилали в околiж зичнi iз зичних звуки, майстрували лави та столи - знов посилалн, одбирали молодих бикiв для печенi - галасували на все стiйбище, рiзали їх i знов галасували. Були ж не десь там - на своїй землi, пiд своїм небом, готувалися ж не до татьби - до веселого дiла. А хто ховається на своїй землi, тим паче з веселощами? Поралися й бесiдували, а бесiдуючи, жартували, а жартуючи, смiялися, а смiючись, ставили яства та питва на столи, пiдкидали хмиз у багаття - аби весело горiли, аби оповiщали всiм, хто в таборищi й поза таборищем: сьогоднi у вiдселенцiв свято. Не вiдають, що буде попереду, як складеться доля кожного i всiх, та сьогоднi в них свято, й хай знають про те доли тиверськi, хай знає свiт. Воно й правда: щасливий той, хто не вiдає, що жде його попереду.