нiчого не сказала матерi. - Радюк давно до нас ходить; вiн, певно, хоче свататься. Як тобi здається, дочко? - питала мати. - Не знаю, мамо, як менi здасться. Я Радюка так мало знаю. Не знаю, якого вiн роду, якi його батьки; не знаю, що вiн має, як вiн служить i де вiн служить. - Коли ти не знаєш, то я все дочиста знаю! Вiн має батька й матiр, має двi меншi сестри. Вони люди не з великих панiв, але доволi заможнi, мають село Журбанi... - Чи багацько ж тих Журбанiв? - перебила її Ольга. - То таке село. - А я думала, що то кiлька сiл... а воно тiльки одно! Чи багато ж вiн має доходу? - Не багацько й не мало, а так саме добре для молодого урядовця на перший раз. Але вiн стоїть на добрiй дорозi, - казала мати. - Авжеж, вiн стоїть на добрiй дорозi! - обiзвався батько. - Розумнiшої за його й пильнiшої людини трудно й знайти. Вiн не кидає науки, i я знаю, що вiн буде колись моїм товаришем на унiверситетськiй кафедрi. - То унiверситетська кафедра, цебто, найвища для його кар'єра? - спитала Ольга, придивляючись до батька. - Якi ви, жiнки, чуднi! Чого ж вам бiльше треба? Людина розумна, не без пуття, любить науку, не гуляє, все читає, ще й тобi книжки приносить, любить свiй народ. Вiн нацiонал, не говорун, не пройдисвiт якийсь... Ольга витрiщила очi на батька, її iнститутськi погляди були такi не схожi з батькiвськими, що вона аж здивувалась. Всi тi, по-батькiвському, високi, прикмети були для неї доброго слова не вартi. Вона дивилась на жовте, занидiле батькове лице, на його запалi щоки, на гострий нiс i сиве волосся i злякалась, думаючи, що колись такий достоту буде й її чоловiк, що вiн на цiлий вiк закопається в кабiнетi в книжки, як у домовину, й забуватиме на цiлi днi за неї, молоду. Як батька, вона такого чоловiка шанувала й чтила, але як свого такого чоловiка - вона заздалегiдь вже боялась. - Чи можна ж його засобом держать по-людськiй жiнку? - спитала в матерi Ольга. - А чому ж не можна? Само по собi, не можна розкошувать, а по-людськiй можна жить, i жити добре. Але вiн не сидiтиме ж на одному мiсцi! Ольга пригадала собi урядницьких жiнок, їх скупеньку одежу, їх небагату обставу, їх чоловiкiв над паперами в канцелярiї й за картами ввечерi. Все те зовсiм не припадало їй до смаку. А мати все хвалила Радюка, все говорила про його Журбанi, не згадуючи про те, що на тi Журбанi мали право ще двi Радюкiвни. Їй хотiлось мерщiй видать дочку замiж, поки не пiдросли меншi дочки. - Люди живуть i бiднiше, i живуть же якось! - закiнчила мати тими словами свою розмову. - Люди живуть якось, а менi не хотiлось би так жити! - тихо промовила Ольга й почала ходить по залi, згорнувши руки. "Тiльки й подобається менi в Радюковi, що його гарна врода: чудовi очi та брови, свiже лице та його лiта молодi, - думала Ольга, - яка його любов тепла, молода, пахуча! Як би я кохалась з ним!" I вона уявляла себе з Радюком, нiби пару голубiв, нiби пару тихих горличок, для котрих весь свiт тiльки в їх милуваннi та цiлуваннi. Вона почала думать про себе, як про таку горличку, i сама з себе засмiялась. Вона закинула голову на плечi й швидше почала ходить по залi. Чорнi розпущенi коси впали на плечi й укрили їх зовсiм. Ольга бачила себе всю в дзеркалi, що висiло якраз проти неї, i подумала: "Нi! я не голубка, не горличка. Менi не до вподоби життя тихої горлички! Таке життя не вдоволить мене; такого щастя буде менi мало". I вона пригадала собi, як стояла недавно з Радюком над горою, пригадала його вид. Вона нiби бачила його всього в чорному, навiть в чорних рукавичках. Вiн здававсь їй таким не блискучим, таким темним, таким вченим, простим в словах! Його становище в суспiльствi здавалось для неї таким нiкчемним, незначним, що вона засоромилась i почервонiла, поставивши себе рядом з ним як його жiнку! Вона ще вище пiдняла голову й дивилась на стелю. Чорнi коси одхилились од плечей i гойдались на повiтрi, як густе руно. - Що ти, Ольго, все думаєш? - спитала мати, сидячи на софi й дивлячись на неї. - То се, то те думаю, а бiльше нiчого, - одказала Ольга. - Ти щось бачила в садку? Щось таке чула, та не хочеш менi сказати? Еге, так? - I не чула, й не бачила нiчого такогої - промовила Ольга i знов задумалась. Не такого мужа, як Радюк, звикла Ольга бачить в своїх мрiях, її iнститутськi мрiї про послiв i графiв давно трохи простигли в звичайному життi, але все-таки вона хотiла буть жiнкою чоловiка поважного i своїми достатками, i чинами. Вона собi уявляла мужа великим, здоровим, з блискучими еполетами, в орденах, ще й до того багатого. Таких людей вона не раз бачила i в iнститутi, i в життi. Вона пам'ятала ще, як бачила у Турман якогось генерала з Петербурга, повновидого, гарного, високого; на його грудях блищали хрести, на плечах сяли еполети. Вона пам'ятала й його веселу розмову, аристократичне горде лице. Ольга зрiвняла з тим iдеалом Радюка, i який вiн здався маленький, низенький, вбогий i дуже просто убраний! Палка фантазiя так ясно намалювала їй той контраст, що вона аж почервонiла, уявивши себе жiнкою Радюка. - Скажи-бо, Ольго, що ти думаєш? - чiплялась до неї мати, дивлячись, як її лице мiнялось, то блiдло, то червонiло, то нахилялось, то пiдiймалось угору. - Оце причепились! Не скажу! - сказала Ольга i ще швидше почала никать од кутка до кутка, кидаючи очима на дзеркало, де було видно її всю. "Не буду я жiнкою Радюка!" - нiби голосно й ясно пiдказала їй неначе над самим вухом думка. Їй чогось стало жаль Радюка... Вона любила його. Вона одразу пригадала його гарну вроду, його лице в той час, як держала його за руку. Скiльки було любовi в тих ясних очах! "Навiщо я його стрiла, навiщо я його полюбила? Нащо вiн сповнив моє серце коханням? Хоч би була я впала йому на груди, витягла з його уст перший букет молодої любовi. Коли б не та капосна панiя, що десь узялася на дорiжцi!" Ольга вхопилась рукою за серце й почувала любов свiжу, як незiрвана квiтка, пахучу, як троянда, солодку, як пахощi бiлої лелiї, i ледве вдержала сльози. Вона почула, що в її душi йде боротьба, що в неї не стає сили, що їй треба чиєїсь поради, i поради доброї, прихильної душi. I мати тут сидiла недалечке, але Ольга не сказала й слова матерi й нiби впала на канапу коло дзеркала. - Ольго! та скажи-бо, що з тобою дiється? I, господи, яка ти потайна! Може, ти слаба, може, ти застудилась, - чiплялась до неї мати. - Дайте, мамо, менi спокiй! Я здоровiсiнька, як бачите! - сказала Ольга й почувала, що сльози от-от поллються з очей. Та вона здержала їх i не пустила й сльозинки! - Ти така червона. Що з тобою? Та кажи-бо! Господи милосердний, що ти за людина! I мати приклала долоню до лоба, потiм побiгла швиденько, принесла зiбгану хустину, обмочену в одеколон, i хотiла вже обв'язать їй голову. - Що це ви, мамо! Хочете лiчить зовсiм здорових людей? Я зовсiм здорова, - сказала Ольга вже сердито i при тих словах встала й почала знов ходить по залi. "Зовсiм, бачу, вона така, яка була колись i я!" - подумала мати й вийшла з зали. Ользi стало легше. Вона одчинила вiкно й сперлась на лiктi, поклавши лице на долонi. Надворi було темно, аж чорно. Тiльки все небо було засiяне зорями, густо-прегусто. На вулицi було тихо й мертво. Вечiрня вогкiсть прохолодила її гаряче лице, але не зiгнала важкої думи за свiй давнiй iдеал наступаючого життя. Вона почувала, що не може пiти слiдком за своїм серцем так слухняно, як мала дитина. "Пiдожду, подивлюсь! Час мiй не минув. Я ще цвiту й довго цвiстиму. А тим часом подумаю, помiркую!" - I Ольга пiшла до дзеркала й глянула на себе. Вона побачила, що її краса саме розвилась, як пишна квiтка; подивилась вона на своє гарненьке лице, червоне од дум i тривоги, глянула на свої очi, в котрих блищало стiльки вогню; i вона заспокоїлась та й вийшла до кiмнати, гордо й високо пiднявши голову. Ступаючи через порiг, вона згадала про Радюка. "Якi тепер думи мучать його? - подумала вона. - Мабуть, я зробила для його цю нiч дуже смутною. Мабуть, ця нiч буде для його ще темнiша, нiж для мене". Ользi стало жаль Радюка, В її серцi знайшовся добрий, теплий закуточок для милого. Ольга вгадала. Для Радюка та нiч була темнiша од самого пекла й смутнiша од самого горя. Як прийшов вiн додому, як сiв, як ухопив голову в руки, то так i просидiв всю нiченьку до самого свiту. Вiн тiльки не дiйшов до одчаю через те, що знав, як Ольга його любить, вiн пам'ятав, як вона взяла його за руку i з яким коханням подивилась йому в очi! Всю її такою, в такiй поставi, вiн бачив нiби перед собою до самого свiту! Вiн ще не втратив надiї. XI Дашкович на старiсть став зовсiм не такий, як був колись переднiше. Вже Сегединцi не з'являлись йому в усiй красi природи й нацiональностi. Вiн зовсiм заплутався то в науцi, то в слов'янському питаннi. Вiн усе сидiв i читав, навiть писав писання в великоруськi журнали за цi справи. Але на пишнi Сегединцi не впала й крапля з тiєї працi вченої людини. Вiн навiщось розносив по чужих огородах, по чужих нивах розсiвав те сiм'я науки, котре вiн був повинен посiяти на своїй убогiй нивi, тiльки що зоранiй й не политiй... Дашкович вже став скоса поглядать на молодих людей. Радюк знав про таку змiну з Дашковичем i дуже жалкував, що так марно загинув талант i просвiта вченого чоловiка, згинув надаремно для України й народу. Вiн ходив до Дашковича задля Ольги й дуже боявся потрапить на тi вечори, де вже з'являлись зовсiм iншi гостi, бiльше старi, нiж молодi, як було давнiше... Радюк не був у Дашковичiв довгенько. Вiн кiлька раз вже збирався, зовсiм налагоджувавсь, та в його не ставало смiливостi, йому хотiлось, щоб Ольга добре за все передумала, перегадала; хотiлось дати їй доволi часу. Вiн забув навiть про книжки. Ольга тепер здавалась йому таким божеством, таким щастям, для котрого вiн був ладен оддать своє живоття. Нiколи вона ще не здавалась йому такою гарною, як у той вечiр в Царському садку. Якби вона була бiдна, якби вона була простою селянкою, якби вона була без просвiти, - вiн взяв би її не думаючи, не гадаючи. Нарештi Радюк насмiлився пiти до Дашковичiв. Вiн був такий блiдий; його очi так позападали, що Дашковичка спитала, чи не був вiн слабий? В залу вийшла Ольга. Радюк почув її ходу ще в другiй кiмнатi i так стривожився, що в його головi почало все ходить ходором. "Яку звiстку принесе менi вона?" - була перша думка в його, як тiльки вiн почув Ольжину тиху ходу за дверима. Ольга з'явилась в дверях, i якби в той час не було в залi Степаниди Сидорiвни, вiн, може б, зараз спитав би її, яка в неї думка. Ольга вийшла й привiталась. В її очах було знать задуму й журбу, щоки трохи зблiдли. Радюковi здалось, що вона журилась, i йому стало дуже-дуже її жаль! Всi почали розмовлять, але розмова якось не йшла. Мати постерiгала, що мiж молодими щось таке було, що Радюк, мабуть, хоче свататься, i вона слiдкувала за кожним його словом, не спускала з його очей. I Радюк, i Ольга, може б, i дуже розговорились, якби вони були самi, але при Степанидi Сидорiвнi вони бiльш мовчали й думали. - Ви на цей раз вибачте менi, Павле Антоновичу! Я ваших книжок i досi не читала. Все не випадало якось. Моя сестра Катерина охiтнiша за мене до читання книжок i забрала їх у мене. - Ще буде для вас доволi часу на вiку! Ще встигнете начитатись i наспiваться, - промовив Радюк та й замовк. - Я й не граю i не спiваю вже давненько, - знов ледве промовила Ольга та й замовкла. - То, мабуть, тепер час такий. I я за що не вiзьмусь, то все в мене так i випадає з рук, - сказав Радюк. Степанида Сидорiвна насторочила вуха, почувши таку уривчасту й чудну розмову, їй здалось, що Радюк от-от буде свататься! Вона стала до його дуже ласкава. - Чи ви нездужали, що так зблiдли? - спитала в його Степанида. - Ви б не дуже так засиджувались над тими книжками. Чи вже ж не доволi з вас i свого дiла? - Так чогось нездорово, та й годi! - насилу обiзвався Радюк та й замовк. Всi троє знов замовкли. Всi знали, що так робить не годиться, та все-таки всi довгенько мовчали. "Та сватався б вже, та й годi! I чого вiн мовчить! Чи не смiє, чи що?" - думала про себе Степанида, i її вже брала злiсть, що Радюк i Ольга криються од неї, од матерi! А Радтоковi так хотiлось спитать в Ольги, як вона постановила, як вона надумалась i на чому стала? Але поруч з ним сидiла Степанида Сидорiвна. Ольга сидiла, спустивши очi додолу. Вона все думала, що Радюк для неї не партiя, що вiн не пiдходить пiд її iдеал, котрий давненько склався в її головi. Але вона любила Радюка й хотiла протягти час, i як можна далi. Їй хотiлось, щоб сам час розв'язав те трудне питання, бо сам час не раз розв'язує несподiвано для людей часом i труднiшi питання. Якби не вийшов старий Дашкович, якби не подали зараз чаю, то, може б, вони просидiли мовчки ще довго. Старий батько побiльшив компанiю. Ольга й Радюк почутили, що їм стало легше на душi. Батько й мати були дуже ласкавi до Радюка. Мати панькалась коло його, тупцяла, просила зостаться ще довше. Радюк бачив, що старi держать за ним руку, та йому дуже хотiлось, щоб i молода держала руку за ним. Радюк розпрощався з усiма дуже ласкаво. Було знать по всьому, що старi вже або знали, або догадувались, що Радюк сватався. I Ольга випровадила його веселiше й ласкавiше, нiж зустрiла. Вона просила його ходить в клуб, де їм можна було бачиться й розмовлять. Радюк пiшов додому вже спокiйнiший, з бiльшою надiєю на своє щастя. Тим часом трапилась несподiвана рiч. Радюковi принесли з пошти лист, а на листi зверху було написано батьковою рукою: "Дуже потрiбне". В його затрусились руки; вiн розламав печать й роздер конверт. Лист був од батька, й дуже коротенький. Батько, знать, не мав часу розводиться i, як було колись в переднiший час, наказати анекдотiв. Вiн писав, щоб син як можна мерщiй приїжджав в Жур-банi, бо мати заслабла несподiвано. Радюк ледве встиг побiгти до Дашковичiв, щоб попрощаться. Вiн розказав причину несподiваного од'їзду й побачив, що Ольга була стурбована й неначе зажурилась. Вона говорила мало, але була ввiчлива, ласкава й щиро жалкувала, що стара мати занедужала. Радюк попросив у неi фотографiчну карточку; вона вийняла з свого альбому останню карточку й оддала йому. Дашковичi дуже ласкаво попрощались з ним i просили не забувать їх, як вiн щасливо повернеться до Києва. Не довiдавшись нi про що од Ольги, смутний та журливий, Радюк покатав до Журбанiв. Осiнь була суха й погожа. Вiн не дуже довго забаривсь в дорозi й приїхав до батька дуже пiзно, трохи не опiвночi. Переступивши батькiвський порiг, вiн одразу засмутивсь: кругом дому I в домi було так тихо й мертво, що вiн подумав, чи не приїхав вже пiсля похорону! Вступивши в прихожу, вiн почув важкий дух лiкарства й хатнього повiтря. Назустрiч йому вийшов батько в теплому халатi i в туфлях. Вiн ступав тихо, наче крадькома, обняв сина й гаряче, але тихiсiнько, не одриваючи губiв, тричi поцiлував його. Син повеселiшав: мати була жива. На лицi в батька не було видно тривоги людини, котра тiльки що оступилась од слабого без усякої надiї на одужання. Вiн був по-давньому бадьористий i не засмучений. - Як мати? - тихо спитав син. - Чи є надiя на одужання? - Слава богу, їй стало лучче. Буде жива. Вона тепер спить, - сказав старий Радюк на саме вухо синовi. Син скинув чоботи в прихожiй, йому подали черевики, i вiн поза батьком пiшов до материної кiмнати. В кiмнатi в куточку на столi горiла лампа, прикрита абажуром. На лiжку лежала слаба й спала, важко дишучи, її блiде й схудле лице здавалось ще блiдiшим од чорної коси, котра обвивала високий лоб. Чорнi брови дуже виразно чорнiли на її блiдому, наче восковому, чолi в сутiнку. Радючка була така блiда, так схудла, що син не мiг вдержать слiз i заплакав. Коло самого лiжка на стiльцi сидiла панiя Висока. Вона, не встаючи, подала Радюковi руку й дуже здавила його за пальцi. На панiї Високiй була ясно-зелена сукня, а шия була обмотана хусточкою ясного червоного кольору. Її жваве, веселе лице, моргаючi брови робили великий контраст з жовтим лицем недужої Радючки. Вона день i нiч доглядала слабої й не одходила од її постелi, подавала лiкарство, поправляла постiль. Невважаючи на те, що була втомлена, в таку пiзню, добу, вона весело кинула очима на молодого Радюка; її брови неначе привiтно заговорили. Говорить голосно вона не насмiлилась, щоб не розбудить слабої, але її брала нетерплячка, i вона почала розмовлять на мигах, розказувала руками, бровами, показувала пальцями i так розказала без слiв, як було важко для слабої, як стало їй легше, що батько й син не втерпiли й почали осмiхаться. Старий Радюк не видержав i почав одказувать їй на мигах, киваючи ротом i руками. Покивавши й поморгавши, вони всi троє навшпиньки вийшли з кiмнати, посадивши коло постелi стару бабу. Всi повеселiшали, бо сподiвались, що недужа одужає незабаром. Всi пiшли на другий, далекий кiнець дому й сiли за стiл вечерять. - Спасибi тобi, сину, що ти приїхав! Мати так бажала тебе побачить, i тебе, i ту панну, що так тебе надить до себе, як ти писав до нас. - Та панна ще не моя... - А як вона смiє не буть вашою! - сказала панiя Висока. - Я не знаю, чи є в свiтi така панна, щоб дала вам гарбуза! - Бувають усяковi панни, бо одним треба кохання, а другi часом i без того обходяться, - сказав тихо Радюк. - Щоб без любовi та йти замiж! Оцього вже я в голову собi не вбгаю! Як я йшла за свого, капiтана, то не дивилась на воли та на корови, а на його чорнi брови. - То на селах так буває, а в городах трохи iнакше часом буває, - промовив молодий Радюк, - бо в городах нема волiв, хоч корiв є доволi. Батько почав розказувать синовi, як заслабла мати, як всi в домi поперелякувались, а панiя Висока все попереджала його й перебивала розмо'ву. - Та цитьте-бо, панiє Висока! Нехай вже я розкажу! - Бо ви не так розказуєте! Ще як я була в вас на усiкновення чесної глави, то я вгадувала, що буде недобре. - Ба ви на усiкновення нiчого не вгадували. Ви тодi плели щось таке, що й купи не держалось. - Не говорiть-бо бог зна чого! Хiба ж не я казала вам, щоб ви добре глядiли Надежду Степанiвну? Чи пам'ятаєте, як ви стояли отам за порогом, а я отутечки сидiла? - Ага! тодi, як на нашому тину сорока сидiла! Пам'ятаю, тiльки я вас тодi не слухав. - То й не добре робите, коли мене не слухаєте! - казала панiя Висока, пригладжуючи долонею свою голову й поправляючи хусточку на шиї. Син придивився до батька й побачив, що вiн зовсiм посивiв. Його голова була бiла, як крейда, а лице було свiже, як ягода. Важкi ночi коло постелi слабої зоставили тiльки знак на чолi, бо чоло трохи пожовкло. - Моя жiнка багато молодша од мене. Я думав, що вона мене поховає, а трохи не вийшло навпаки. - Та потривайте лишень! Може, вона ще й вас поховає. А бог зна, що буде далi, - казала панiя Висока. Швидко в домi стало тихо й мертво. Всi поснули, всi одпочивали, тiльки Висока й одна баба сидiли коло слабої до самого свiту. Панiя Висока й не лягала, i не роздягалась. - Знаєш що, сину! Не надiвай ти українського убрання при матерi й не розмовляй при нiй по-українськiй. Вона слаба, й дуже слаба. Не дратуй ти її! Потiм, згодом, як вона одужає, роби, як собi схочеш, - казав батько вранцi, стрiвшись з сином. - Тепер ходиться за саме її животiння на свiтi. - Коли ви так хочете, то й не буду одягаться в свиту. - Вона все бiдкалась та згадувала тебе, все боялась, що вмре, не побачивши тебе перед смертю, не побачивши твоєї молодої жiнки. Вона все страхалась, щоб ти не злякав часом своєї Ольги мужичою свитою та вишиваною сорочкою; все просила мене написать тобi за це та все докоряла менi, чом я зачасу не знiс з двора опрiчньої хати для челядi. - Бiдна хата й не знає, яку велику честь роблять їй, - сказав син тоном напiвжартовливим, напiвсмутним. - Так, бач, сину, вже поведено наших жiнок в школах. Що ж маємо робить! Тим часом панiя Висока вмила своє лице свiжою водою й вийшла до чаю, прибрана не в чiпок, а нiби в якусь здорову гiрлянду. На тiй гiрляндi, чи на чiпковi, було намощено всяких квiток: i рожевих, i червоних. Тi квiтки дуже не приставали до лиця, до заспаних, заснiчених очей. Висока наливала чай i так багато говорила, що часом лила чай поза стаканами, слiпаючи заспаними очима. - Бачте, Павле Антоновичу! смiєтесь ви з мене, що я понедiлкую, глузуєте з середи та з п'ятницi... Бачте! от i недобре виходить. От бог i карає коли не вас, то тих, що близькi до вас! - докоряла панiя Макуха. - Може, воно й так. А що ж то ви скажете, як я оце поїду до Києва та потягну гарбуза? Тiльки що вони випили чай, як слаба прокинулась i покликала до себе сина. Вона заплакала, як побачила його, все розпитувала про Ольгу, про її батькiв; розпитувала, яке в неї лице, якi очi, яка вона на вдачу. Син вийняв Ольжину карточку й показав матерi. Панiя Висока, як побачила карточку, то прожогом кинулась до неї й трохи не звалила з нiг старого Радюка. - Чого це ви пхаєтесь? Оце якi цiкавi! Трохи не звалили мене з нiг, - смiявсь старий батько. Мати роздивилась на карточку й перехрестила її. Ольжине лице здалось їй трохи гордим, хоч i дуже гарним. - Дай боже, щоб я побачила своїх унукiв! Але бог зна, чи доведеться побачить... - Оце! Дасть бог, одужаєте й поздоровшаєте i довго-довго ще будете жити, - сказав син. - Коли б пак була твоя правда,-одказала вона, поклавши свою жовту суху руку на синову голову. - Менi трохи вже й легше стало. А то вже думала, що не побачу тебе. Покликавши молодого Радюка в кiмнату, панiя Висока сказала йому: - А бачте, Павле Антоновичу! Чи пам'ятаєте, як ми їхали од Масюкiв, де ви покохали Галю вперше, як нас налякала вночi та недужа молодиця? Чи не казала ж я вам тодi, що буде вам якась притичина на вашiй дорозi? Чи не правда ж моя? Чи вийшло що з того кохання? Бiдна моя Галя! Як менi шкода її! - промовила Висока. - Чи я ж тому винен, Ликерiє Петрiвно? Ви доволi пожили на свiтi... - От-таки й пожила доволi! Бог зна що вигадуєте! - промовила Висока. - Але скажiть менi, хто може ручиться за своє серце, коли воно любить i ненавидить кого схоче i коли схоче. Ви думаєте, що менi не шкода Галi? Ликерiя Петрiвна тiльки головою похитала й пiшла до другої кiмнати. Того ж таки дня панiя Висока од Радюкiв поїхала просто в Масюкiв хутiр. Надворi вечорiло. На небi висiли важкi осiннi хмари. Було сумно надворi, було сумно i в Масюковiй хатi. Старi десь вештались коло хазяйства. Висока застала в кiмнатi Галю саму. Вона сидiла коло вiкна й читала "Кобзаря". - Галю, серце моє, голубко моя! - сказала Ликерiя Петрiвна, обнiмаючи й цiлуючи її. Галя дуже стривожилась i не насмiлилась питать в Високої. - Галю, моя дорога, моя безщасна! Не лякайтесь, бо, знать, така вже ваша доля! - знов промовила Висока i сiла коло Галi й обняла її обома руками за плечi. - Надежда Степанiвна Радючка буде жива, але... Галине серце вже пiдказало, яке нещастя жде її. Вона чула, що Радюк недавно приїжджав в Журбанi, скiнчивши курс, i... певно, не мав часу заїхати до неї... Вона випустила дорогу книжку з рук. - Я оце просто до вас з Журбанiв. З Києва приїхав Павло Антонович i привiз фотографiчну карточку своєї нареченої. Вона зветься Ольга Дашковичiвна. Вона дочка якогось вчителя чи професора. Я сама бачила ту карточку. Та Ольга дуже гарна з лиця, з тонким носиком, з повними губками, з цiлою купою кучерiв на головi. Нема що й казать: городянка як слiд! А погляд у неї якийсь гострий та гордий! Ликерiя Петрiвна розказувала, а Галя наче зомлiвала в її руках, як зiрвана квiтка, схилила голову й зблiдла. - Правда, Павло Антонович ще не заручився з нею, але, певно, її любить, бо навiщо б вiн привозив матерi ту карточку? Галя зомлiла в руках Високої й заплющила очi. - Боже мiй милостивий! Що ж менi дiяти! - крикнула Висока й зараз вхопила стакан з водою та й приснула водою на Галине лице. Галя опам'яталась. - Нехай його бог судить! - тихо промовила вона. - А вiн же божився, а вiн же присягавсь, що мене любить! I сльози так i залили її очi, її щоки. Всю хусточку вона змочила своїми слiзьми. Панiя Висока й сама заплакала, дивлячись на Галинi сльози. - Не плачте, Галю, серце моє, моя дорога! Я говорила з ним. Вiн хлопець дуже молодий. А молоде серце любить, кого схоче i коли само схоче. Поїхав далеко, не бачив вас i забув за вас. А там трапились iншi карi очi, та й прощай, дiвчино чорнобрива, бо я не твiй, а ти не моя! як спiвають в пiснi. - Ох, Ликерiє Петрiвно! чи я ж його не любила, чи я ж не була йому вiрна. Я день i нiч пам'ятала за його, згадувала його рано й вечiр, згадувала, як по садку гуляла, як квiтки поливала, згадувала, як оту подаровану книжку читала. - Ой бiдна моя дiвчино! Така вже, мабуть, наша жiноцька доля, щоб наше бiдне серце болiло од горя. Ви думаєте, зо мною не було таке саме на вiку? Ет! Ликерiя Петрiвна хитнула головою й махнула рукою, втираючи сльози. - Ой боже мiй, яка ж я безщасна! - говорила Галя, неначе та горлиця сумно туркотала в зеленому гаю. - Було вийду ввечерi в садочок, гляну на яснi зорi i зараз згадаю його яснi очi; чи гляну на повний мiсяць, то й згадаю його чудовий вид; гляну на зелений лист i чогось згадаю його кучерi. Я бачила його i в синьому небi, й на зеленiй землi, i в моїх квiтках; чула його дух в повiтрi, де тiльки ходила з ним по садочку, де розмовляла з ним. А тепер вiн вже не мiй! А як згадаю його голос, його милу розмову, його блискучi очi, то й тепер серце моє любить його i, мабуть, любитиме й повiк. Бо де я стрiну такого другого в наших хуторах! Ой боже мiй, боже мiй! за що ти покарав моє бiдне серце? I Галя знов заламала руки й заплакала. - Галю моя дорога! Що ж маємо робить, коли наша доля така? - Я або страчу розум, або серце моє розiрветься од горя, - промовила Галя i якось разом вгамувалась i перестала плакать, аж Високiй стало страшно. Щось небезпечне засвiтилось в її очах. - Я ту книжку, я тi його листи вкину в огонь або подеру на шматочки,- промовила вона,- але чим я втiшу своє бiдне серце? Нехай же все те зостанеться й нагадує менi про мою любов, про його зраду. Я була така щаслива тим коханням хоч раз на своєму вiку. Ликерiя Петрiвна сидiла й мовчала, їй приємно було слухать про таку щиру, гарячу молоду любов. - От ви й замовкли. Говорiть же менi про його: який вiн тепер, чи змiнився на виду, чи все однаковий, як однакове повiк пишне сонце на небi? I панiя Висока мусила розказувать їй за Радюка все-все: як бачила його, коли приїхав, як засмутився, побачивши слабу матiр, як плакав, як вiн навiть жалкував за Галею. Галя слухала, плакала i втiшала своє серце тiєю розмовою. Прийшов Масюк i Масючка. Висока й їм розказала за Радюка, за Галине нещастя. Масючка почала й собi плакать, а Масюк дуже-дуже засмутився й не промовив i слова. -- То не вiн винен, то його горда мати винна. Вона до нас тiльки раз i приїздила. Не такої треба їй невiстки, як наша Галя, - говорила Масючка, втираючи сльози. Поїхала Висока й зоставила смутну сiм'ю в сльозах, в смутнiй хатi, в смутний, дощовий, осiннiй вечiр. Минула зима. Настала пишна зелена весна. Розвивсь садочок, зiйшли квiточки в Галиному квiтнику, зiйшли й зацвiли червонi гвоздички. Галя поливала їх та все згадувала зрадливого, але милого для її серця. Вона любила ходить у садку до тiєї вишнi, де так поетично й несподiвано стрiла його й почула вперше його слово за кохання. Вона все спiвала ту пiсню, що тодi спiвала: Ой сама ж бо я, сама, Як билинонька в полi; Не дав менi господь Нi щастя, нi долi. Єсть у мене миленький, Та далеко од мене; Перечула через люди, Що цурається мене. Радючцi стало лучче. Вона одужувала, тiльки не швидко. Вже вона могла сидiти, вже могла розмовлять не втомлюючись. Павло Радюк зостався в Журбанях, доки мати зовсiм одужала. В тишi, на селi, ходячи по хатах, гуляючи по садку, по степу, вiн усе думав про Ольгу. Не раз i не два вiн згадував i Галю Масюкiвну, згадував любов свою до неї. Але вiн часто забував навiть за матiр: його думка все лiтала над Києвом, на знайомих мiсцях, над тими горами, де вiн гуляв з Ольгою, на тих алеях, де вiн ходив i розмовляв з нею. Вертаючись назад до Києва по страшнiй грязюцi, пiд осiннiм холодним дощем, чого вiн не передумав, сидячи в закритому возi! Смутне небо порошило дрiбним дощем. Степ здавався безкраїм морем пiд густим, як туман, дощем та хмарами. Вiн передумав усе своє будуще життя з Ольгою в парi, до самої старостi, наче бачив своїх дiток, що росли, вилися на колiнах в Ольги, бачив Ольгу, щасливу й веселу, бачив свою тиху старiсть серед щасливої сiм'ї. Все те вiн нiби бачив у своїй думцi, доки перед вечором одного дня не побачив на високих горах Києва. Як забилось його серце, як вiн угледiв високу лаврську дзвiницю з-за чорного бору! Приїхавши пiзненько, Радюк зараз убрався й пiшов до Дашковичiв. До його вийшов Дашкович i дуже ласкаво привiгався з ним. - А нашi пiшли оце в клуб. Сьогоднi вечiр з танцями. Пiшла Ольга й Катерина, i Марта Сидорiвна, i Степанида Сидорiвна. Коли не хочете спать, то йдiть i ви туди ж таки. Як же здоров'я вашої матерi? - Спасибi вам! Мати моя вже зовсiм одужала. А була вона дуже слаба. Всi думали, що вже не одужає. - Слава богу, слава богу! Я дуже радий! А ми за вами все скучали та все вас згадували. I Ольга часто згадувала за вас. - Згадувала? - не втерпiв Радюк, щоб не спитать. - О, згадувала! Ми всi вас згадували, ще й не раз. - Може, й справдi пiду я в клуб. I погуляю, i з знайомими побачусь, - сказав Радюк i попрощався з Дашковичем. Радюк поїхав додому, в одну мить убрався, причепуривсь i вже пiзно приїхав на вечiр. Вiн усе думав за Ольгу, як то вона його стрiне, як його привiтає. Радюк увiйшов у залу, де були танцi, i потрапив саме на польку. Вiн став коло дверей, i перед його очима, мов вихор, миготiли пари одна за другою, неначе птицi шугали, обвiваючи його лице вiтром. Вiн зараз угледiв Ольгу. Дожидаючи, поки скiнчиться танець, Радюк притулився за товстою колоною, що кидала од себе широку тiнь. Йому було видно всю здорову подовжасту залу. Пiсля всього того, що довелось Радюковi пережить, пiсля темної кiмнатки, де лежала його недужа мати, де тхнуло аптекою, пiсля довгої дороги пiд осiннiм небом i дощем вiн просто потрапив на веселий i людний вечiр. Голосний оркестр, велика й свiтла зала, повна повбираних людей, веселi празниковi лиця, галас, шум - все те так вразило його одразу, так заслiпило, заглушило, що вiн мусив обпертись об колону головою й трохи оддихнуть. Перед його очима, наче метелики, пролiтали пари. Вiн минав їх очима й шукав Ольги. Коли це й вона пролетiла в парi з Кованьком i так швидко заховалась в гуртi, як i з'явилась. Вiн побачив її чистий i рiвний профiль i зрадiв, як мала дитина. I знов Ольга пролетiла перед ним в парi з якимсь офiцером, поставним, огрядним, червоновидим, з гордими, аж надутими червоними губами. Радюк глянув на її вид i зауважив, що лице було щасливе й веселе; погляд її очей був недбайливий, веселий, байдужний. Музики перестали грать, пари перестали танцювать, i всi розiйшлись по залi, втираючи гарячi лиця хусточками. Радюк не зводив очей з Ольги й кмiтив за нею. Вона почала тихою ходою гулять по залi, а за нею цiлою юрбою йшли паничi. Деякi заходили з одного боку,деякi - з другого, хапаючись одiпхнуть один одного, щоб зайняти мiсце поруч з Ольгою. Ольга була червона i втомлена; вона все обмахувала своє лице. Невважаючи на втому, на те, що її груди високо пiднiмались, вона смiялась, розмовляла, неначе кидала словами й очима на всi боки, звiдкiль тiльки чiплялись до неї хлопцi. Радюк хотiв впiймать на її лицi хоч крапельку задуми, хоч кришечку того смутку, що так давив його в грудях, i не знайшов його й слiду! Вiн бачив її не такою задуманою, як вона була недавно в час його останнього вiзиту. Радюк бачив уявки, що вона за ним i не журилась i, певно, й не думала про його. Нi на хвилину темна дума не набiгла на її високе чоло, на веселi очi. "Ой, коли б ти так за мною, як я за тобою!" - навернулись йому на думку слова пiснi. До Ольги очевидячки залицялись паничi. Вона подала покласти рукавички, i три душi кинулись до тiєї штучки; вона впустила хусточку, i двi головi разом нахилились i стукнулись одна об другу. - Як менi душно! - промовила Ольга, i паничi побiгли до буфету. Хто нiс морожене, а хто лимонад. Ольга взяла стакан лимонаду од того огрядного офiцера, котрий очевидячки попередив iнших. Ольга озирнулась, шукала стiльця, i кiлька душ кинулись за стiльцем. Ольга сiла на тiм стiльцi, що подав їй офiцер, трясучи еполетами й брязкаючи острогами. Вiн сiв поруч з нею. - Дякую вам за стiлець! - промовила Ольга, i Радюк почув те слово, бо група посiдала так недалечке од його, що було чуть розмову. - Чи варто ж дякувать! Якби я мiг, я б вам поставив отут трон, посадив би вас на тронi, бо ви й сьогоднi, i кожного вечора, ви цариця балiв i вечорiв! - казав огрядний офiцер, поглядаючи на Ольгу скоса й крутячи кудлатiї вуса. - Ви вмiєте-таки жартувать! Онде цариця балiв i сьогоднiшнього вечора! - промовила Ольга, показуючи очима на одну дуже гарну й багато убрану купчиху. - Ото в вас цариця! А в нас цариця повинна буть не така. Придивiться лишень, коли в тiєї царицi не сивi коси, тiльки почорненi. Ольга засмiялась дуже голосно. - А коли б ви знали, яка та цариця розумна! - обiзвався Кованько. - Вона й досi не вимовить слова "рекомендую", а все каже "рiкiмiндую" - по-мiщанськiй. Сам Кованько часом вимовляв те слово по-мiщанськiй, як i та немолода київська бальна цариця, одначе вiн на те не вважав, ще й смiявся з неї. - Зате та цариця вся в золотi! - сказала Ольга. - I справдi в золотi! неначе обкувала себе золотом, де тiльки можна було обкувать. Зовсiм неначе царська карета! - смiявся офiцер. - А якi в неї брови, якi рум'янцi! - говорила далi Ольга. - А ви думаєте, що то її брови, її рум'янцi! Я навiть знаю той магазин, де вона на сьогоднi купила собi брови й рум'янцi, - молов Кованько. Ольга почала реготаться, а за нею й паничi, котрi чули той жарт. - От вашi брови так не купить нi за якi скарби свiту! Ваш рум'янець - то рум'янець вранiшньої зорi! - говорив комплiменти офiцер. Радюк чув ту розмову, i в його серцi тьохнуло. Вiн бачив, як паничi збавляють душу молодої дiвчини, - верзуть їй те, що не слiд було б говорить. - Ой Ольго Василiвно! Ви були б окрасою наших петербурзьких салонiв. Шкода, що ви мусите тут сидiти в провiнцiї! I хто тут вас цiнуватиме й може цiнувать? - молов комплiменти облесливий офiцер. - Я рада жить i на провiнцiї... бо... бо що ж маю робити? Хочеш не хочеш, а мусиш. - З вашим розумом, з вашою просвiтою, з вашою красою... Хто тут по вас? З ким тут вам дiлиться просвiтою й розважаться вольними часами? - так усе хвалив її офiцер. - Не все ж для вашої столицi. Не можна ж i од нас одбирать все краще, - обiзвався один городянський "лев", встоюючи за честь провiнцiї. - Не забувайте, що й Київ столиця, хоч i дуже давня, - обiзвався Кованько, - i Київ має право не все оддавать столицi пiвночi. Оркестр подав сигнал до кадриля. Кавалери й дами заворушились, почали паруваться. Офiцер ухопив пiд руку Ольгу. Радюк одiйшов од колони й пiшов ходить кругом поза колонами. В однiм мiсцi вiн угледiв Катерину Воздвиженську. Вона сидiла з матiр'ю. Радюк не бачив її в танцях, бо її нiхто не запрошував до танцiв. Радюковi стало її шкода. Вiн сiв коло неї й почав розмовлять з нею. - Я прочитала тi книжки, що ви принесли кузинi. Чудовi книжки! Чи нема в вас ще таких? Я дуже люблю натуральну iсторiю, - говорила Катерина. Для Катерини неначе сонце зiйшло, як Радюк сiв коло неї. Ще нiколи кохана людина не сидiла коло неї так близько. Вона почувала всю силу краси й приємностi й була вже й тим щаслива. Вона почала розумно говорить про те, що прочитала, i бачила, що Радюк її слухав вважливо, дивився прямо їй в очi. Можна було бачить, що та поважна розмова була цiкава для неї. Сам Радюк бачив, що Катерина бiльше од Ольги пiдходила пiд його iдеал статковитої й розумної жiнки, що вона послухала б його поради, не дала б своїй головi зарости бур'яном, як буває з жiнками. Але як вiн подивився на її негарне лице, на її дуже негарнi поморхлi губи, то мусив одвести свої очi од неї. Катерина говорила ще довго, але Радюк її вже не слухав. Вiн усе дивився туди, де танцювала Ольга. Вона стояла проти його лицем i наближалась так, що вiн мiг придивиться до лиця. Радюк бачив по її лицi, що танцi й музики бiльше од усього цiкавлять її. Вона все смiялась i жартувала з кавалером. - Яка то дама танцює проти вашої кузини? - спитав Радюк у Катерини. - То не дама, а панна, то класна iнститутська дама, рiдна сестра начальницi Турман. "Не молода ж панна!" - подумав собi Радюк. Тим часом Марта Сидорiвна, побачивши, що Радюк присiв коло її дочки, i собi примостилась коло його й нiби прилипла до його! Вона добре знала Ольгу, догадувалась, що Ольга не пiде за його, i думала залучить його до своєї господи. - Чи давно вернулись до Києва? Чи жива, чи здорова ваша мати? Ой, яка шкода, що ваша мати так несподiвано занедужала! Ми вже бог зна що тут передумали, дожидаючи вас. - Моя мама, слава богу, одужує, - сказав Радюк. - А моя Катерина вже давно прочитала тi книжки, що ви принесли для Ольги. Така вже вдалась падковита до книжок, мабуть, у батька вдалась! Все читає та читає. - От i читає! Хочеться вам мене хвалить, коли нема за що! - обiзвалась Катерина. - А хiба ж i нi? Скiльки раз я тобi казала, щоб ти не читала пiзно при свiтлi! А хiба ж ти мене коли послухала? Все читаєш та й читаєш, ще очi собi збавиш. - I справдi, таких паннiв трудно знайти, як Катерина Степанiвна, таких охочих до книжок, - прикинув слово Радюк. - I помагать менi нi в чому не хоче, та все читає. Раз ми, полагодивши дiм, опоряджували покої. А в нас дiм багато бiльший i просторнiший, нiж у Дашковичiв, бо небiжчик мiй батько бiльше таки нас любив, нiж Дашковичiв, i нам одписав бiльший дiм i флiгель i бiльше грошей, нiж Дашковичам... Так моя Катерина все читає та читає та й помагать менi не хотiла. Все одмагалась, що їй нiколи. Катеринi стало нiяково. Вона почервонiла. - От швидко будуть iменини моєї дочки. Ми дамо бал, як живi будемо до святої Катерини. Кадриль кiнчалась. Пари розходились. Радюк встав i хотiв йти до Ольги. Марта Сидорiвна все торочила йому про своє багатство, про свiй дiм, гудила свою небогу й свою сестру... - Приходьте ж до нас на бал! приходьте просто, без вiзиту. Не забувайте святої Катерини! - гукала йому вслiд Марта Сидорiвна. Радюк прийшов i спинивсь перед Ольгою так несподiвано, що вона трохи аж кинулась. Вiн неначе якимись чарами виник просто з землi. - Де це ви взялись, Павле Антоновичу? - аж плеснула в долонi Ольга. - Як бачите, приїхав, - сказав Радюк, подаючи їй руку. Всi паничi скоса поглянули на Радюка. Вiн був кращий од усiх, як мiсяць мiж зорями. Огрядний офiцер настовбурчив чуба, та все крутив свої кудлатi вуса, та все надимав i копилив свої червонi i пухкi губи. Кованько насупився й мовчки поглядав на Радюка. Iншi кавалери тiльки очима лупали. А Ольга все говорила та говорила, бо в її серцi ще не прохолола любов. Вона забула за iнших паничiв, встала й пiшла з Радюком по залi. Огрядний офiцер все щипав вуса та все озирався скоса на той куток, куди пiшла Ольга з Радюком. Радюк почав розказувати за свою матiр, розказував, яка вона була слаба, як бажала бачить його, бо думала, що вмре. Ольга слухала вважливо, але на її лицi не виявлялось анi крапельки спочування. З її лиця нi на хвилину не сходила та бальна, празникова веселiсть, яку вiн прикмiтив на її лицi зараз при входi в залу. Вiн запримiтив, що вона слухала бiльше з делiкатностi. Було знать по виду, що її серце не взрушилось. Радюк почав i собi розважаться. Ольжина краса, як вода забування в Летi[65], все знес