Цвiтом на сiм свiтi? Щоб людей я веселила, Тих самих, що вбили Мене й матiр?.. Милосердий, Святий боже, милий! - I заплакала Лiлея. А цвiт королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву На бiлеє пониклеє Личенько Лiлеї. [Київ 1846 липня 25] - [Нижнiй Новгород 1858] 6 березня МОЛИТВА Царям, всесвiтнiм шинкарям, I дукачi, i таляри, I пута кутiї пошли. Робочим головам, рукам На сiй окраденiй землi Свою ти силу ниспошли. Менi ж, мiй боже, на землi Подай любов, сердечний рай I бiльш нiчого не давай! 24 травня 1860 С. П. Б. Царiв, кривавих шинкарiв, У пута кутiї окуй, В склепу глибокiм замуруй. Трудящим людям, всеблагий. На їх окраденiй землi Свою ти силу ниспошли. А чистих серцем - коло їх Постав ти ангели свої, Щоб чистоту їх соблюли: Менi ж, о господи, подай Любити правду на землi I друга щирого пошли! 25 травня [1860 С. П. Б.] Злоначинающих спини, У пута кутiї не куй, В склепи глибокi не муруй. А доброзиждущим рукам I покажи, i поможи, Святую силу ниспошли. А чистих серцем? - Коло їх Постави ангели свої I чистоту їх соблюди. А всiм нам вкупi на землi Єдиномислiє подай I братолюбiє пошли. 27 травня [1860 С. П .Б.] Тим неситим очам, Земним ббгам-царям, I плуги, й кораблi, I всi добра землi, I хвалебнi псалми - Тим дрiбненьким богам. Роботящим умам, Роботящим рукам Перелоги орать, Думать, сiять, не ждать I посiяне жать Роботящим рукам. Добросердим-малим, Тихолюбцям-святим, Творче неба й землi! Долгоденствiє їм На сiм свiтi; на тiм... Рай небесний пошли. Все на свiтi - не нам, Все богам, тим царям! I плуги, й кораблi, I всi добра землi, Моя любо!.. А нам - Нам любов мiж людьми. 31 травня [1860 С. П. Б.] НА ВIЧНУ ПАМ'ЯТЬ КОТЛЯРЕВСЬКОМУ Сонце грiє, вiтер вiє З поля на долину, Над водою гне з вербою Червону калину; На калинi одиноке Гнiздечко гойдає, - А де ж дiвся соловейко? Не питай, не знає. Згадай лихо, та й байдуже... Минулось... пропало... Згадай добре, - серце в'яне: Чому не осталось? Отож гляну та згадаю: Було, як смеркає, Защебече на калинi - Нiхто не минає. Чи багатий, кого доля, Як мати дитину, Убирає, доглядає, - Не мине калину. Чи сирота, що до свiта Встає працювати, Опиниться, послухає; Мов батько та мати Розпитують, розмовляють, - Серце б'ється, любо... I свiт божий, як Великдень, I люди, як люди. Чи дiвчина, що милого Щодень виглядає, В'яне, сохне сиротою, Де дiтись, не знає; Пiде на шлях подивитись, Поплакати в лози, - Защебече соловейко - Сохнуть дрiбнi сльози. Послухає, усмiхнеться, Пiде темним гаєм... Нiби з милим розмовляла... А вiн, знай, спiває. Та дрiбно, та рiвно, як бога благає, Поки вийде злодiй на шлях погулять З ножем у халявi, - пiде руна гаєм, Пiде i замовкне - нащо щебетать? Запеклую душу злодiя не спинить, Тiльки стратить голос, добру не навчить. Нехай же лютує, поки сам загине, Поки безголов'я ворон прокричить. Засне долина. На калинi I соловейко задрiма. Повiє вiтер по долинi - Пiшла дiбровою руна, Руна гуляє, божа мова. Встануть сердеги працювать, Корови пiдуть по дiбровi, Дiвчата вийдуть воду брать, I сонце гляне, - рай та й годi! Верба смiється, свято скрiзь! Заплаче злодiй, лютий злодiй. Було так перш - тепер дивись: Сонце грiє, вiтер вiє З поля на долину; Над водою гне з вербою Червону калину. На калинi одиноке Гнiздечко гойдає. А де ж дiвся соловейко? Не питай, не знає. Недавно, недавно у нас в Українi Старий Котляревський отак щебетав; Замовк неборака, сиротами кинув I гори, i море, де перше витав, Де ватагу пройдисвiта Водив за собою,- Все осталось, все сумує, Як руїни Трої. Все сумує, - тiльки слава Сонцем засiяла. Не вмре кобзар, бо навiки Його привiтала. Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди, Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть! Праведная душе! прийми мою мову Не мудру, та щиру - прийми, привiтай. Не кинь сиротою, як кинув дiброви, Прилини до мене хоч на одно слово Та про Україну менi заспiвай! Нехай усмiхнеться серце на чужинi, Хоч раз усмiхнеться, дивлячись, як ти Всю славу козацьку за словом єдиним Перенiс в убогу хату сироти. Прилинь, сизий орле, бо я одинокий Сирота на свiтi, в чужому краю. Дивлюся на море широке, глибоке, Поплив би на той бiк - човна не дають. Згадаю Бнея, згадаю родину, Згадаю, заплачу, як тая дитина. А хвилi на той бiк iдуть та ревуть. А може, я й темний, нiчого не бачу, Злая доля, може, по тiм боцi плаче, - Сироту усюди люде осмiють. Нехай би смiялись, та там море грає, Там сонце, там мiсяць яснiше сiя, Там з вiтром могила в степу розмовляє, Там не одинокий був би з нею й я. Праведная душе! прийми мою мову Не мудру, та щиру. Прийми, привiтай. Не кинь сиротою, як кинув дiброви, Прилини до мене хоч на одно слово Та про Україну менi заспiвай! (1838, С.-Петербург) ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ В Путивлi-градi вранцi-рано Спiває-плаче Ярославна, Як та зозуленька кує, Словами жалю додає. - Полечу, каже, зигзицею, Тiєю чайкою-вдовицею, Та понад Доном полечу, Рукав бобровий омочу В рiцi Каялi. I на тiлi, На княжiм бiлiм, помарнiлiм, Омию кров суху, отру Глибокiї, тяжкiї рани... - I квилить-плаче Ярославна В Путивлi рано на валу: - Вiтрило-вiтре мiй єдиниi'i! Легкий, крилатий господине! Нащо на дужому крилi На вої любiї мої, На князя, ладо моє миле, Ти хановi метаєш стрiли? Не мало неба, i землi, I моря синього. На морi Гойдай насади-кораблi. А ти, прелютий... Горе! Горе! Моє веселiє украв, В степу на тирсi розiбгав. - Сумує, квилить, плаче рано В Путивлi-градi Ярославна. I каже: - Дужий i старий, Широкий Днiпре, не малий! Пробив єси високi скали, Текучи в землю половчина, Носив єси на байдаках На половчан, на Кобяка Дружину тую Святославлю!.. О мiй Словутицю преславний! Моє ти ладо принеси, Щоб я постiль весела слала, У море слiз не посилала, - Сльозами моря не долить. - I плаче, плаче Ярославна В Путивлi на валу на брамi. Святеє сонечко зiйшло. I каже: - Сонце пресвятеє На землю радiсть принесло I людям i землi, моєї Туги-нудьги не розвело. Святий, огненний господине! Спалив єси луги, степи, Спалив i князя i дружину, Спали мене на самотi! Або не грiй i не свiти... Загинув ладо... Я загину! 4 червня [1860] С.П.Б. В Путивлi-градi вранцi-рано Сумує, плаче Ярославна! - Полечу, рече, зозулею, Понад Дунаєм полечу! Рукав бобряний омочу В рiцi Каялi... i омию На княжому дебелiм тiлi Засохлу кров його... Отру Глибокiї на любiм ладо рани. - I плаче, плаче Ярославна В Путивлi-городi. Й рече: - Вiтрило-вiтре, господине! Нащо ти вiєши, несеш На легкому крилi своєму Хиновськi стрiли? 14 вересня [1860 С.-Петербург] ПРИЧИННА Реве та стогне Днiпр широкий, Сердитий вiтер завива, Додолу верби гне високi, Горами хвилю пiдiйма. I блiдний мiсяць на ту пору Iз хмари де-де виглядав, Неначе човен в синiм морi, То виринав, то потопав. Ще третi пiвнi не спiвали, Нiхто нiгде не гомонiв, Сичi в гаю перекликались, Та ясен раз у раз скрипiв. В таку добу пiд горою, Бiля того гаю, Що чорнiє над водою, Щось бiле блукає. Може, вийшла русалонька Матерi шукати, А може, жде козаченька, Щоб залоскотати. Не русалонька блукає: То дiвчина ходить, Й сама не зна (бо причинна), Що такеє робить. Так ворожка поробила, Щоб менше скучала, Щоб, бач, ходя опiвночi, Спала й виглядала Козаченька молодого, Що торiк покинув. Обiщався вернутися, Та, мабуть, i згинув! Не китайкою покрились Козацькiї очi, Не вимили бiле личко Слiзоньки дiвочi: Орел вийняв карi очi На чужому полi, Бiле тiло вовки з'їли, - Така його доля. Дарма щонiч дiвчинонька Його виглядає. Не вернеться чорнобривий Та й не привiтає, Не розплете довгу косу, Хустку не зав'яже, Не на лiжко - в домовину Сиротою ляже! Така її доля... О боже мiй милий! За що ж ти караєш її, молоду? За те, що так щиро вона полюбила Козацькiї очi?.. Прости сироту! Кого ж їй любити? Нi батька, нi неньки; Одна, як та пташка в далекiм краю. Пошли ж ти їй долю, - вона молоденька, Бо люде чужiї її засмiють. Чи винна ж голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокiл убив? Сумує, воркує, бiлим свiтом нудить, Лiтає, шукає, дума - заблудив. Щаслива голубка: високо лiтає, Полине до бога - милого питать. Кого ж сиротина, кого запитає, I хто їй розкаже, i хто теє знає, Де милий ночує: чи в темному гаю, Чи в бистрiм Дунаю коня напува, Чи, може, з другою, другую кохає, її, чорнобриву, уже забува? Якби-то далися орлинiї крила, За синiм би морем милого знайшла; Живого б любила. Другу б задушила, А до неживого у яму б лягла. Не так серце любить, щоб з ким подiлиться, Не так воно хоче, як бог нам дає: Воно жить не хоче, не хоче журиться. "Журись", - каже думка, жалю завдає. О боже мiй милий! така твоя воля, Таке її щастя, така її доля! Вона все ходить, з уст нi пари. Широкий Днiпр не гомонить: Розбивши вiтер чорнi хмари, Лiг бiля моря одпочить, А з неба мiсяць так i сяє; I над водою, i над гаєм, Кругом, як в усi, все мовчить. Аж гульк - з Днiпра повиринали Малiї дiти, смiючись. "Ходiмо грiться! - закричали. - Зiйшло вже сонце!" (Голi скрiзь: З осоки коси, бо дiвчата). "Чи всi ви тута? - кличе мати. Ходiм шукати вечерять. Пограємось, погуляймо Та пiсеньку заспiваймо: Ух! ух! Солом'яний дух, дух! Мене мати породила, Нехрещену положила. Мiсяченьку! Наш голубоньку! Ходи до нас вечеряти: У нас козак в очеретi, В очеретi, в осоцi, Срiбний перстень на руцi; Молоденький, чорнобровий; Знайшли вчора у дiбровi. Свiти довше в чистiм полi, Щоб нагулятись доволi. Поки вiдьми ще лiтають, Поки пiвнi не спiвають, Посвiти нам... Он щось ходить! Он пiд дубом щось там робить. Ух! ух! Солом'яний дух, дух! Мене мати породила, Нехрещену положила". Зареготались нехрещенi... Гай обiзвався; галас, зик, Орда мов рiже. Мов скаженi, Летять до дуба... нiчичирк... Схаменулись нехреiценi, Дивляться - мелькає, Щось лiзе вверх по стовбуру До самого краю. Ото ж тая дiвчинонька, Що сонна блудила: Отаку-то їй причину Ворожка зробила! На самий верх на гiллячцi Стала... в серце коле! Подивилась на всi боки Та й лiзе додолу. Кругом дуба русалоньки Мовчки дожидали; Взяли її, сердешную, Та й залоскотали. Довго, довго дивовались На її уроду... Третi пiвнi: кукурiку! - Шелеснули в воду. Защебетав жайворонок, Угору летючи; Закувала зозуленька, На дубу сидячи; Защебетав соловейко - Пiшла луна гаєм; Червонiє за горою; Плугатар спiває. Чорнiє гай над водою, Де ляхи ходили; Засинiли понад Днiпром Високi могили; Пiшов шелест по дiбровi; Шепчуть густi лози. А дiвчина спить пiд дубом При битiй дорозi. Знать, добре спить, що не чує, Як кує зозуля, Що не лiчить, чи довго жить... Знать, добре заснула. А тим часом iз дiброви Козак виїжджає; Пiд ним коник вороненький Насилу ступає. "Iзнемiгся, товаришу! Сьогоднi спочинем: Близько хата, де дiвчина Ворота одчинить. А може, вже одчинила Не менi, другому... Швидше, коню, швидше, коню, Поспiшай додому!" Утомився вороненький, Iде, спотикнеться, - Коло серця козацького Як гадина в'ється. "Ось i дуб той кучерявий... Вона! Боже милий! Бач, заснула виглядавши, Моя сизокрила!" Кинув коня та до неї: "Боже ти мiй, боже!" Кличе її та цiлує... Нi, вже не поможе! "За що ж вони розлучили Мене iз тобою?" Зареготавсь, розiгнався - Та в дуб головою! Iдуть дiвчата в поле жати Та, знай, спiвають iдучи: Як проводжала сина мати, Як бивсь татарин уночi. Iдуть - пiд дубом зелененьким Кiнь замордований стоїть, А бiля його молоденький Козак та дiвчина лежить. Цiкавi (нiгде правди дiти) Пiдкралися, щоб iзлякать; Коли подивляться, що вбитий, - З переполоху ну втiкать! Збиралися подруженьки, Слiзоньки втирають; Збиралися товаришi Та ями копають; Прийшли попи з корогвами, Задзвонили дзвони. Поховали громадою Як слiд, по закону. Насипали край дороги Двi могили в житi. Нема кому запитати, За що їх убито? Посадили над козаком Явiр та ялину, А в головах у дiвчини Червону калину. Прилiтає зозуленька Над ними кувати; Прилiтає соловейко Щонiч щебетати; Виспiвує та щебече, Поки мiсяць зiйде, Поки тiї русалоньки З Днiпра грiтись вийдуть. [1837, С.-Петербург] РАЗРЫТАЯ МОГИЛА Край мой тихий, мать Украйна, Чей ты искупаешь Грех великий, за кого ты В муках погибаешь? Или ты молитвы ранней Богу не творила? Иль детей своих ты честно Жить не научила? "Я молилась, я трудилась, Я глаз не смыкала, Й Детей своих я в добрых Нравах наставляла. Как цветочки в чистом поле, Вырастали дети, Знала власть я, знала волю На широком свете. О Богдан мой, сын мой милый! Горе мне с тобою, Что ты сделал, неразумный, С матерью родною? Над твоею колыбелью Песни злой неволи Пела я и со слезами Ожидала воли. О Богдан, когда б я знала, Что мне жизнь судила, Я тебя бы в колыбели Насмерть задушила. Овладели чужеземцы Моими степями, Дети мой на чужбине Бродят батраками. Днепр мой, брат мой, высыхает Средь степей унылых, А москаль по степи бродит, Роется в могилах. Не свое он роет, ищет, Могилы тревожит; Но растет уж перевертень... Вырастет, поможет Он хозяйничать в отчизне Чужаку... Спешите Й рубаху вы с матери Худую снимите! Звери, звери, мать родную Терзать помогите!" Вся раскопана, разрыта Старая могила... Что нашли в ней? Что отцами Закопано было? Эх, когда бы отыскать нам... Отыскать нам кладьi, чїо земля сокрыла Не плакали б дети, мать бы не тужила!.. 9 октября 1843. Березань. СЕСТРI Минаючи убогi села Понадднiпрянськi невеселi, Я думав: - Де ж я прихилюсь? I де подiнуся на свiтi? - I сниться сон менi: дивлюсь, В садочку, квiтами повита, На пригорi собi стоїть, Неначе дiвчина, хатина. Днiпро геть-геть собi розкинувсь! Сiяє батько та горить! Дивлюсь, у темному садочку, Пiд вишнею у холодочку, Моя єдиная сестра! Многострадалиця святая! - Неначе в раї спочиває Та з-за широкого Днiпра Мене, небога, виглядає. I їй здається - виринає З-за хвилi човен, доплива... I в хвилi човен порина. - Мiй братiку! Моя ти доле! - I ми прокинулися. Ти... На панщинi, а я в неволi!.. Отак нам довелося йти Ще змалечку колючу ниву! Молися, сестро! будем живi, То бог поможе перейти. 20 липня [1859] Черкаси ТАРАСОВА НIЧ На розпуттi кобзар сидить Та на кобзi грає; Кругом хлопцi та дiвчата - Як мак процвiтає. Грає кобзар, виспiвує, Вимовля словами, Як москалi, орда, ляхи Бились з козаками; Як збиралась громадонька В недiленьку вранцi; Як ховали козаченька В зеленiм байрацi. Грає кобзар, виспiвує - Аж лихо смiється... "Була колись гетьманщина, Та вже не вернеться. Було колись - панували, Та бiльше не будем! Тiї слави козацької Повiк не забудем! Встає хмара з-за Лиману, А другая з поля; Зажурилась Україна - Така її доля! Зажурилась, заплакала, Як мала дитина. Нiхто її не рятує... Козачество гине; Гине слава, батькiвщина; Немає де дiтись; Виростають нехрещенi Козацькiї дiти; Кохаються невiнчанi; Без попа ховають; Запродана жидам вiра, В церкву не пускають! Як та галич поле крив, Ляхи, унiати Налiтають, - нема кому Порадоньки дати. Обiзвався Наливайко - Не стало Кравчини! Обiзвавсь козак Павлюга За нею полинув! Обiзвавсь Тарас Трясило Гiркими сльозами: "Бiдна моя Україно, Стоптана ляхами!" Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, Заплаче серденько! Де подiлось козачество, Червонi жупани? Де подiлась доля-воля, Бунчуки6, гетьмани? Де подiлися? Згорiло А чи затопило Синє море твої гори, Високi могили? Мовчать гори, грає море, Могили сумують, А над дiтьми козацькими Поганцi панують. Грай же, море, мовчiть, гори! Гуляй, буйний, полем! Плачте, дiти козацькiї, - Така ваша доля! Обiзвавсь Тарас Трясило Вiру рятовати, Обiзвався, орел сизий, Та й дав ляхам знати! Обiзвався пан Трясило: "А годi журиться! А ходiм лиш, пани-брати, З поляками биться!" Вже не три днi, не три ночi Б'ється пан Трясило. Од Лимана до Трубайла Трупом поле крилось. Iзнемiгся козаченько, Тяжко зажурився, А поганий Конецпольський Дуже звеселився; Зiбрав шляхту всю докупи Та й ну частовати. Зiбрав Тарас козаченькiв - Поради прохати: "Отамани товаришi, Брати мої, дiти! Дайте менi порадоньку, Що будем робити? Бенкетують вражi ляхи - Наше безголов'я". "Нехай собi бенкетують, Нехай на здоров'я! Нехай, клятi, бенкетують, Поки сонце зайде, А нiч-мати дасть пораду, - Козак ляха знайде". Лягло сонце за горою, Зiрки засiяли, А козаки, як та хмара, Ляхiв обступали. Як став мiсяць серед неба, Ревнула гармата; Прокинулись ляшки-панки - Нiкуди втiкати! Прокинулись ляшки-панки, Та й не повставали: Зiйшло сонце - ляшки-панки Покотом лежали. Червоною гадюкою Несе Альта вiсти, Щоб летiли крюки з поля Ляшкiв-панкiв їсти. Налетiли чорнi крюки Вельможних будити; Зiбралося козачество Богу помолитись. Закрякали чорнi крюки, Виймаючи очi; Заспiвали козаченьки Пiсню тiї ночi, - Тiї ночi кривавої, Що славною стала Тарасовi, козачеству, Ляхiв що приспала. Над рiчкою, в чистiм полi, Могила чорнiє; Де кров текла козацькая, Трава зеленiє. Сидить ворон на могилi Та з голоду кряче... Згада козак гетьманщину, З гада та й заплаче!" Умовк кобзар, сумуючи: Щось руки не грають. Кругом хлопцi та дiвчата Слiзоньки втирають. Пiшов кобзар по улицi - З журби як заграє! Кругом хлопцi навприсядки, А вiн вимовляє: "Нехай буде отакечки! Сидiть, дiти, у запечку, А я з журби та до шинку, А там найду свою жiнку, Найду жiнку, почастую, З вороженькiв покепкую". [6 листопада 1838, С.-Петербург] ТОПОЛЯ По дiбровi вiтер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу. Стан високий, лист широкий - Нащо зеленiє? Кругом поле, як те море Широке, синiє. Чумак iде, подивиться Та й голову схилить; Чабан вранцi з сопiлкою Сяде на могилi, Подивиться - серце ниє: Кругом нi билини! Одна, одна, як сирота На чужинi, гине! Хто ж викохав тонку, гнучку В степу погибати? Постривайте, все розкажу, Слухайте ж, дiвчата. Полюбила чорнобрива Козака дiвчина. Полюбила - не спинила, Пiшов та й загинув... Якби знала, що покине, - Була б не любила; Якби знала, що загине, - Була б не пустила; Якби знала, не ходила б Пiзно за водою, Не стояла б до пiвночi З милим пiд вербою; Якби знала!.. I то лихо - Попереду знати, Що нам в свiтi зустрiнеться. Не знайте, дiвчата! Не питайте свою долю... Само серце знає, Кого любить... Нехай в'яне, Поки закопають! Бо не довго, чорнобривi, Карi оченята; Бiле личко червонiє Не довго, дiвчата! До полудня, та й зав'яне, Брови полиняють... Кохайтеся ж, любiтеся, Як серденько знає. Защебече соловейко В лузi на калинi, - Заспiває козаченько, Ходя по долинi. Виспiвує, поки вийде Чорнобрива з хати; А вiн її запитає: "Чи не била мати?" Стануть собi, обiймуться, - Спiва соловейко; Послухають, розiйдуться, - Обоє раденькi. Нiхто того не побачить, Нiхто не спитає: "Де ти була, що робила?" Сама собi знає. Любилася, кохалася, А серденько млiло: Воно чуло недоленьку, А сказать не вмiло. Не сказало - осталася, День i нiч воркує, Як голубка без голуба, А нiхто не чує. Не щебече соловейко В лузi над водою, Не спiває чорнобрива, Стоя пiд вербою; Не спiває, - як сирота, Бiлим свiтом нудить. Без милого батько, мати - Як чужiї люде. Без милого сонце свiтить - Як ворог смiється; Без милого скрiзь могила... А серденько б'ється! Минув i рiк, минув другий Козака немає; Сохне вона, як квiточка, - Нiхто не питає. "Чого в'янеш, моя доню?" - Мати не спитала, За старого, багатого Нищечком єднала. "Iди, доню, - каже мати, - Не вiк дiвовати. Вiн багатий, одинокий - Будеш пановати". "Не хочу я пановати, Не пiду я, мамо! Рушниками, що придбала, Спусти мене в яму. Нехай попи заспiвають, А дружки поплачуть: Легше менi в трунi лежать, Нiж його побачить". Не слухала стара мати, Робила, що знала; Все бачила чорнобрива, Сохла i мовчала. Пiшла вночi до ворожки, Щоб поворожити: Чи довго їй на сiм свiтi Без милого жити? "Бабусенько, голубонько, Серце моє, ненько! Скажи менi щиру правду, Де милий-серденько? Чи жив, здоров, чи вiн любить, Чи забув-покинув? Скажи ж менi, де мiй милий? Край свiта полину! Бабусенько, голубонько, Скажи, коли знаєш! Бо видає мене мати За старого замiж. Любить його, моя сиза, Серце не навчити. Пiшла б же я утопилась - Жаль душу згубити. Коли нежив чорнобривий, Зроби, моя пташко, Щоб додому не вернулась... Тяжко менi, тяжко! Там старий жде з старостами... Скажи ж мою долю". "Добре, доню; спочинь трошки.. Чини ж мою волю. Сама колись дiвовала, Теє лихо знаю; Минулося - навчилася, Людям помагаю. Твою долю, моя доню, Позаторiк знала, Позаторiк i зiллячка Для того придбала". Пiшла стара, мов каламар Достала з полицi. "Ось на тобi сего дива! Пiди до криницi; Поки пiвнi не спiвали, Умийся водою, Випий трошки сего зiлля - Все лихо загоїть. Вип'єш - бiжи якомога; Що б там нi кричало, Не оглянься, поки станеш Аж там, де прощалась. Одпочинеш; а як стане Мiсяць серед неба, Випий ще раз; не приїде - Втретє випить треба. За перший раз, як за той рiк, Будеш ти такою; А за другий - серед степу Тупне кiнь ногою. Коли живий козаченько, То зараз прибуде. А за третiй... моя доню, Не питай, що буде. Та ще, чуєш, не хрестися, Бо все пiде в воду. Тепер же йди, подивися На торiшню вроду". Взяла зiлля, поклонилась: "Спасибi, бабусю!" Вийшла з хати: "Чи йти, чи нi? Нi, вже не вернуся!" Пiшла, вмилась, напилася, Мов не своя стала, Вдруге, втретє, та, мов сонна, В степу заспiвала: "Плавай, плавай, лебедонько, По синьому морю, Рости, рости, тополенько, Все вгору та вгору! Рости тонка та висока До самої хмари, Спитай бога, чи дiжду я, Чи не дiжду пари? Рости, рости, подивися За синєє море: По тiм боцi - моя доля, По сiм боцi - горе. Там десь милий чорнобривий По полю гуляє, А я плачу, лiта трачу, Його виглядаю. Скажи йому, моє серце, Що смiються люде; Скажи йому, що загину, Коли не прибуде. Сама хоче мене мати В землю заховати... А хто ж її головоньку Буде доглядати? Хто догляне, розпитає, На старiсть поможе? Мамо моя, доле моя! Боже милий, боже! Подивися, тополенько, Як нема - заплачеш До схiд сонця ранiсiнько, Щоб нiхто не бачив. Рости ж, серце-тополенько, Все вгору та вгору; Плавай, плавай, лебедонько, По синьому морю!" Таку пiсню чорнобрива В степу заспiвала. Зiлля дива наробило - Тополею стала. Не вернулася додому, Не дiждала пари; Тонка-тонка та висока - До самої хмари. По дiбровi вiтер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу. [1839, С.-Петербург] УТОПЛЕНА Вiтер в гаї не гуляє - Вночi спочиває; Прокинеться - тихесенько В осоки питає: "Хто се, хто се по сiм боцi Чеше косу? хто се?.. Хто се, хто се по тiм боцi Рве на собi коси?.. Хто се, хто се?" - тихесенько Спитає-повiє Та й задрiма, поки неба Край зачервонiє. "Хто се, хто се?" - спитаєте, Цiкавi дiвчата. Ото дочка по сiм боцi, По тiм боцi мати. Давно колись те дiялось У нас на Вкраїнi. Серед села вдова жила У новiй хатинi, Бiлолиця, кароока I станом висока, У жупанi; кругом панi, I спереду, й збоку. I молода - нiвроку їй, - А за молодою, А надто ще за вдовою, Козаки ордою Так i ходять. I за нею Козаки ходили, Поки вдова без сорома Дочку породила; Породила, та й байдуже; Людям годувати В чужiм селi покинула: Отака-то мати!.. Постривайте, що ще буде! Годували люди Малу дочку, а вдовиця В недiлю i в будень З жонатими, з парубками Пила та гуляла, Поки лихо не спiткало, Поки не та стала: Незчулася, як минули Лiта молодiї... Лихо, лихо! мати в'яне, Дочка червонiє, Виростає... Та й виросла Ганна кароока, Як тополя серед поля, Гнучка та висока. "Я Ганнусi не боюся!" - Спiває матуся; А козаки, як хмiль отой, В'ються круг Ганнусi. А надто той рибалонька, Жвавий, кучерявий, Млiє, в'яне, як зустрiне Ганнусю чорняву. Побачила стара мати, Сказилася люта: "Чи бач, погань розхристана, Байстря необуте! Ти вже виросла, дiвуєш, З хлопцями гуляєш- Постривай же, ось я тобi!.. Мене зневажаєш? Нi, голубко!" I од злостi Зубами скрегоче. Отака-то бува мати!.. Де ж серце жiноче? Серце матерi?.. Ох, лихо, Лишенько, дiвчата! Мати стан гнучкий, високий, А серця - не мати. Iзогнеться стан високий, Брови полиняють, I незчуєтесь; а люди Смiючись згадають Вашi лiта молодiї, Та й скажуть - ледащо! Тяжко плакала Ганнуся, I не знала, за що, За що мати знущається, Лає, проклинає, Своє дитя без сорома Байстрям нарiкає. Катувала, мордувала, Та не помагало: Як макiвка на городi, Ганна розцвiтала; Як калина при долинi Вранцi пiд росою, Так Ганнуся червонiла, Милася сльозою. "Заворожена!.. стривай же! - Шепче люта мати. - Треба трути роздобути, Треба йти шукати Стару вiдьму!" Найшла вiдьму, I трути достала, I трутою до схiд сонця Дочку напувала. Не помогло... Кляне мати Той час i годину, Коли на свiт породила Нелюбу дитину. "Душно менi; ходiм, дочко, До ставка купатись". "Ходiм, мамо". На березi Ганна роздяглася, Роздяглася, розкинулась На бiлiй сорочцi; Рибалонька кучерявий Млiє на тiм боцi... I я колись... Та цур йому! Сором - не згадаю. Як дитина, калиною Себе забавляє, Гне стан гнучкий, розгинає, На сонечку грiє. Мати дивиться на неї, Од злостi нiмiв; То жовтiє, то синiє; Розхристана, боса, З роту пiна; мов скажена, Рве на собi коси. Кинулася до Ганнусi I в коси впилася. "Мамо! мамо! що ти робиш?" Хвиля роздалася, Закипiла, застогнала - I обох покрила. Рибалонька кучерявий З усiєї сили Кинувсь в воду; пливе, синю Хвилю роздирає, Пливе, пливе... от-от доплив! Пiрнув, виринає - I утоплену Ганнусю На берег виносить, Iз рук матерi закляклих Вириває коси. "Серце моє! доле моя! Розкрий карi очi! Подивися, усмiхнися! Не хочеш? не хочеш!" Плаче, пада коло неї, Розкрива, цiлує Мертвi очi. "Подивися!.. Не чує, не чує!" Лежить собi на пiсочку, Бiлi рученята Розкидала; а за нею Стара люта мати: Очi вивело iз лоба Од страшної муки; Втеребила в пiсок жовтий Старi синi руки. Довго плакав рибалонька: "Нема в мене роду, Нема долi на сiм свiтi,- Ходiм жити в воду!" Пiдняв її, поцiловав... Хвиля застогнала, Розкрилася, закрилася - I слiду не стало... З того часу ставок чистий Зарiс осокою; Не купаються дiвчата, Обходять горою; Як угледять, то хрестяться I зовуть заклятим... Сумно-сумно кругом його... А вночi, дiвчата, Випливає з води мати, Сяде по тiм боцi; Страшна, синя, розхристана I в мокрiй сорочцi, Мовчки дивиться на сей бiк, Рве на собi коси... А тим часом синя хвиля Ганнусю виносить. Голiсiнька, стрепенеться, Сяде на пiсочку... I рибалка випливає, Несе на сорочку Баговиння зеленого; Поцiлує в очi - Та i в воду: соромиться На гнучкий дiвочий, На стан голий подивиться. I нiхто не знає Того дива, що твориться Серед ночi в гаї. Тiлько вiтер з осокою Шепче: "Хто се, хто се Сидить сумно над водою, Чеше довгi коси?" С.-Петербург, декабря 8, 1841 року ВАРНАК Тиняючи на чужинi Понад Елеком, стрiв я дiда Вельми старого. Наш земляк I недомучений варнак Старий той був. Та у недiлю Якось у полi ми зустрiлись Та й забалакались. Старий Згадав свою Волинь святую I волю-долю молодую, Свою бувальщину. I ми В травi за валом посiдали, I розмовляли, сповiдались Один другому. - Довгий вiк! - Старий промовив. - Все од бога! Од бога все! А сам нiчого Дурний не вдiє чоловiк! Я сам, як бачиш, марне, всує, Я сам занiвечив свiй вiк, I нi на кого не жалкую, I нi у кого не прошу я, Нiчого не прошу. Отак, Мiй сину, друже мiй єдиний, Так i загину на чужинi В неволi. - I старий варнак Заплакав нишком. Сивий брате! Поки живе надiя в хатi, Нехай живе, не виганяй. Нехай пустку нетоплену Iнодi нагрiє. I потечуть з очей старих Сльози молодiї; I, умитеє сльозами, Серце одпочине I полине iз чужини На свою країну. - Багато дечого не стало, - Сказав старий. - Води чимало Iз Iкви в (Пропуск в автографi Шевченка.) утекло... Над Iквою було село, - У тiм селi на безталання Та на погибель вирiс я. Лихая доленька моя!.. У нашої старої панi Малiї паничi були; Таки однолiтки зо мною. Вона й бере мене в покої Синкам на виграшку. Росли, Росли панята, виростали, Як тi щенята. Покусали Не одного мене малi. Отож i вчити почали Письму панят. На безголiв'я I я учуся. Слiзьми! Кров'ю! Письмо те полилося... Нас, Дешевших панської собаки, Письму учить?! Молитись богу Та за ралом спотикатись, А бiльше нiчого Не повинен знать невольник, - Така його доля. Отож i вивчився я, вирiс, Прошу собi волi, - Не дає. I в москалi, Проклята, не голить. Що тут на свiтi робити? Пiшов я до рала... А паничiв у гвардiю Поопредiляла... Година тяжкая настала! Настали тяжкiї лiта! Отож працюю я за ралом. Я був убогий сирота. А у сусiда виростала У наймах дiвчина. I я... О доле! Доленько моя! О боже мiй! О мiй єдиний! Воно тодi було дитина, Воно... Не нам твої дiла Судить, о боже наш великий! Отож вона менi на лихо Та на погибель пiдросла. Не довелось i надивитись, А я вже думав одружитись, I веселитися, i жить, Людей i господа хвалить... А довелося... Накупили I краму й пива наварили, Не довелося тiльки пить. Старої панi бахур сивий Окрав той крам. Розлив те пиво, Пустив покриткою... Дарма. Минуло, годi... не до ладу Тепер i згадувать. Нема, Нема, минулося, пропало... Покинув ниву я i рало, Покинув хату i город, Усе покинув. Чорт нарадив. Пiшов я в писарi в громаду. То сяк, то так минає год. Пишу собi, з людьми братаюсь Та добрих хлопцiв добираю. Минув i другий. Паничi На третє лiто поз'їжджались, Уже засватанi. Жили В дворi. Гуляли, в карти грали, Свого весiлля дожидали Та молодих дiвчат в селi, Мов бугаї, перебирали. Звичайне, паничi. Ждемо, I ми ждемо того весiлля. Отож у клечальну недiлю Їх i повiнчано обох, Таки в домашньому костьолi, - Вони ляхи були. Нiколи Нiчого кращого сам бог Не бачив на землi великiй, Як молодiї тi були... Заграла весело музика... Їх iз костьола повели В возобновлении' покої. А ми й зустрiли їх i всiх - Княжат, панят i молодих - Всiх перерiзали. Рудою Весiлля вмилося. Не втiк Нiже єдиний католик. Всi полягли, мов поросята В багнi смердячому. А ми, Упоравшись, пiшли шукати Нової хати i найшли Зелену хату i кiмнату У гаї темному. В лугах, В степах широких, в байраках Крутих, глибоких. Всюди хата. Було де в хатi погуляти I одпочити де було. Мене господарем обрали. Сiм'я моя щодень росла I вже до сотнi доростала. Мов поросяча, кров лилась, Я рiзав все, що паном звалось, Без милосердi я i зла, I рiзав так. I сам не знаю, Чого хотiлося менi? Ходив три года я з ножами, Неначе п'яний той рiзник. До сльоз, до кровi, до пожару, До всього, всього я привик. Було, мов жабу ту, на списi Спряжеш дитину на огнi Або панянку бiлолицю Розiпнеш голу на конi Та й пустиш в степ. Всього, всього тодi бувало - I все докучило менi... Одурiв я, тяжко стало У вертепах жити. Думав сам себе зарiзать, Щоб не нудить свiтом. I зарiзав би, та диво, Диво дивне сталось Надо мною, недолюдом... Вже на свiт займалось, Вийшов я з ножем в халявi З Броварського лiсу, Щоб зарiзаться. Дивлюся, Мов на небi висить Святий Київ наш великий. Святим дивом сяють Храми божi, нiби з самим Богом розмовляють. Дивлюся я, а сам млiю. Тихо задзвонили У Києвi, мов на небi... О боже мiй милий, Який дивний ти! Я плакав, До полудня плакав. Та так менi любо стало; I малого знаку Нудьги тiї не осталось, Мов переродився... Подивився кругом себе I, перехрестившись, Пiшов собi тихо в Київ - Не святим молитись, А суда, суда людського У людей просити. [Орська крiпость 1848] - [С.-Петербург (?) 1858] ЄРЕТИК Шафариковi Запалили у сусiда Нову добру хату Злi сусiди: нагрiлися Й полягали спати, I забули сiрий попiл По вiтру розвiять. Лежить попiл на розпуттi, А в попелi тлiє - Iскра огню великого, Тлiє, не вгасає, Жде пiдпалу, як той месник, Часу дожидає, Злого часу. Тлiла iскра, Тлiла, дожидала На розпуттi широкому, Та й гаснути стала. Отак нiмота запалила Велику хату. I сiм'ю, Сiм'ю слав'ян роз'єдинила I тихо, тихо упустила Усобищ лютую змiю. Полилися рiки кровi, Пожар загасили. А нiмчики пожарище Й сирот роздiлили. Виростали у кайданах Слав'янськiї дiти, I забули у неволi, Що вони на свiтi! А на давнiм пожарищi Iскра братства тлiла, - Дотлiвала, дожидала Рук твердих та смiлих. I дождалась... Прозрiв єси В попелi глибоко Огонь добрий смiлим серцем, Смiлим орлiм оком! I засвiтив, любомудре, Свiточ правди, волi... I слав'ян сiм'ю велику Во тьмi i неволi Перелiчив до одного, Перелiчив трупи, А не слав'ян. I став єси На великих купах, На розпуттi всесвiтньому Iєзекiїлем. I - о диво! Трупи встали I очi розкрили; I брат з братом обнялися I проговорили Слово тихої любовi Навiки i вiки! I потекли в одно море Слав'янськiї рiки! Слава тобi, любомудре, Чеху-слав'янине! Що не дав ти потонути В нiмецькiй пучинi Нашiй правдi! Твоє море Слав'янськеє, нове, Затого вже буде повне, I попливе човен З широкими вiтрилами I з добрим кормилом, Попливе на вольнiм морi, На широких хвилях. Слава тобi, Шафарику, Вовiки i вiки, Що звiв єси в одно море Слав'янськiї рiки! Привiтай же в своїй славi I мою убогу Лепту - думу немудрую Про чеха святого, Великого мученика, Про славного Гуса! Прийми, отче. А я тихо Богу помолюся, Щоб усi слав'яни стали Добрими братами, I синами сонця правди, I єретиками Отакими, як Констанцький Єретик великий! Мир мировi подарують I славу вовiки! 22 листопада 1845 в Переяславi ЗАПОВIТ (В автографi Шевченка заголовка нема) Як умру, то поховайте Мене на могилi, Серед степу широкого, На Вкраїнi милiй, Щоб лани широкополi, I Днiпро, i кручi Було видно, було чути, Як реве ревучий. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отодi я I лани i гори - Все покину i полину До самого бога Молитися... А до того - Я не знаю бога. Поховайте та вставайте. Кайдани порвiте I вражою злою кров'ю Волю окропiте. I мене в сiм'ї великiй, В сiм'ї вольнiй, новiй Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом. 25 грудня 1845 в Переяславi N.N. Менi тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сiяло, Чи так менi чого було? Менi так любо, любо стало, Неначе в бога. ....... Уже прокликали до паю, А я собi у бур'янi Молюся богу... I не знаю, Чого маленькому менi Тодi так приязно молилось, Чого так весело було? Господнє небо i село, Ягня, здається, веселилось! I сонце грiло, не пекло! Та недовго сонце грiло, Недовго молилось... Запекло, почервонiло I рай запалило. Мов прокинувся, дивлюся: Село почорнiло, Боже небо голубеє - I те помарнiло. Поглянув я на ягнята - Не мої ягнята! Обернувся я на хати - Нема в мене хати! Не дав менi бог нiчого!.. I хлинули сльози, Тяжкi сльози!.. А дiвчина При самiй дорозi Недалеко коло мене Плоскiнь вибирала Та й почула, що я плачу, Прийшла, привiтала, Утирала мої сльози I поцiлувала ..... Неначе сонце засiяло, Неначе все на свiтi стало Моє... Лани, гаї, сади! I ми, жартуючи, погнали Чужi ягнята до води. Бридня!.. а й досi, як згадаю, То серце плаче та болить, Чому господь не дав дожить Малого вiку у тiм раю. Умер би, орючи, на нивi, Нiчого б на свiтi не знав, Не був би в свiтi юродивим, Людей i бога не прокляв!.. [Орська крiпость, 1847] N.N. О думи мої! О славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся... але не каюсь!.. Люблю, як щиру, вiрну дружину, Як безталанную свою Вкраїну! Роби що хочеш з темним зо мною, Тiльки не кидай, в пекло з тобою Пошкандибаю ... Ти привiтала Нерона лютого, Сарданапала, Iрода, Каїна, Христа, Сократа, О непотребная! Кесаря-ката I грека доброго ти полюбила Однаковiсiнько!.. бо заплатили. А я, убогий, що принесу я? За що, сiрому, ти поцiлуєш? За пiсню-думу: "Ой гаю, гаю"? Й не такi, як я, дармо спiвають. I чудно й нудно, як помiркую, Що часто котяться голови буї За теє диво! Мов пси, гризуться Брати з братами - й не схаменуться А теє диво, всiми кохане: У шинку покритка, а люди п'янi! [Орська крiпость 1847] N.N. Сонце заходить, гори чорнiють, Пташечка тихне, поле нiмiє, Радiють люди, що одпочинуть, А я дивлюся... I серцем лину В темний садочок на Україну; Лину я, лину, думу гадаю, I нiби серце одпочиває. Чорнiє поле, i гай, i гори. На синє небо виходить зоря. Ой зореї зоре! - i сльози кануть. Чи ти зiйшла вже i на Украйнi? Чи очi карi тебе шукають На небi синiм? Чи забувають? Коли забули, бодай заснули, Про мою доленьку щоб i не чули. [Орська крiпость 1847] * * * Готово! Парус розпустили, Посунули по синiй хвилi Помiж кугою в Сир-Дар'ю Байдару та баркас чималий. Прощай, убогий Кос-Арале. Нудьгу заклятую мою Ти розважав-таки два лiта. Спасибi, друже; похвались, Що люди i тебе знайшли I знали, що з тебе зробити. Прощай же, друже! Нi хвали, Анi ганьби я не сплiтаю Твоїй пустинi; в iншiм краю, Не знаю, може й нагадаю Нудьгу колишнюю колись! [Кос-Арал 1849] * * * I Архiмед i Галiлей Вина й не бачили. Єлей Потiк у черево чернече! А ви, святiї предотечi, По всьому свiту розiйшлись I крихту хлiба понесли Царям убогим. Буде бите Царями сiянеє жито! А люди виростуть. Умруть Ще незачатiї царята... I на оновленiй землi Врага не буде, супостата, А буде син, i буде мати, I будуть люди на землi. 24 вересня [1860 С.-Петербург] * * * I широкую долину, I високую могилу, I вечернюю годину, I що снилось-говорилось, Не забуду я. Та що з того? Не побрались, Розiйшлися, мов не знались. А тимчасом дорогiї Лiта тiї молодiї Марне пронеслись. Помарнiли ми об