ми ланцями аж троє здоровенних псiв, але не загавкали, а стали здивовано й засвiтили очима. - Бачите, дядьку, - сказав хлопчик, - вони навiть не гавкають на вас. Iван спинився на порозi, перш нiж переступити його. Болюща, залiзна рука зчавила йому серце, i повернувся вiн рiзко, щоб побачити ту сiру вулицю, яку тiльки-но пройшов. Вiдтак сталося ще одне з див, яке випадає уздрiти тiльки перед великоднем: вулиця засвiтилася до нього яскраво-бiлими стiнами. Сонце падало на тi стiни, i вони так сяяли, що аж примружився. В кiнцi вулицi побачив i власну господу. Коло неї стояла, вдягнена в бiле й червоне, його жiнка. Тримала на руках дитя, а стiни їхньої хати палали чи не найяскравiше. Вiн подумав про те, що поснiдали вони з тою жiнкою пiсною кашею, i захотiлося раптом заради неї й дитини прихилити до землi яскраво-синє небо. Захотiлося хоч трохи того золота, що так вилискує вгорi, - цього стало б, щоб жiнка бiля яскраво-бiлої стiни розсвiтила засмучене обличчя. Так, вiн хотiв, щоб засмiялася вона щасливо, тодi повернеться до них їхнє молодече щастя, а вiн знову захоче любовi й дiтей. Стояв на ганку, а хлопченя смикало й смикало його за штани, воно вже пхинькало й просило, щоб не гайнував вiн часу, а таки поспiшив до його тата, котрому нiчим уже дихати, хоч лежав вiн у великiй, пишнiй, повнiй достатку хатi. Зайшов у свiтлицю, вiкно було притемнено ряднами, i через це панувала там сутiнь. Уздовж стiн сидiли, наче тiнi, отамановi родичi, засумованi й виблiдлi, а коли говорили, то шелестiли, наче дерева пiд вiтром. Посерединi стояло велике ложе, на якому важко дихав отаман, а в головах у нього на ослонi темнiла загорьована жiнка. Повернула до нього блiде, неживе лице й подивилася великими чорними очима. - Добридень вам у хату! - сказав Iван. - Здоров, куме, - озвалася та темна, що сидiла отаману в головах. - Хочеш його вирятувати? - Не знаю, - сказав Iван. - Вiн моєму батьку велику кривду заподiяв. Забрав гвалтовно млина, а самих побив так, що вони й на той свiт пiшли. - Я це знаю, - сказала чорна кума. - Сама при тому була. Чого ж ти прийшов? Вiн наче отямився. Стояла перед ним у чорному отаманиха i оце випитувала все у нього. - Запрошено мене, - сказав вiн. - Хто ж тебе запросив? - Я, матiнко, - сказало звiдкiлясь од пiдлоги мале сонечко. - Вони вилiкують батька. - Це вже й ти знахарюєш? Але вiн ступив владно в свiтлицю й показав рукою тим, що сидiли в хатi, на дверi. Тодi почали вставати тiнi, одна за одною попливли до дверей, лишилися тiльки та, котра печально сидiла в отамана в головах, хлопченя й песик, адже й вiн сюди заскочив непомiтно. - Скажи, хай мати вогонь запалить! - сказав вiн хлопченятi. - Вирiшив його врятувати? - звела голову чорна кума. - Хочу, щоб вiн менi млина повернув, - жорстко сказав Iван. - Млина вiн поверне, - мовила чорна кума. - Але про одне забула тобi сказати. Невеселе буде твоє лiкарювання. - А маєток я поверну? - Ще й надбаєш до нього. Але не тiльки здобуватимеш. Твоя трата стане менi заплатою. - Що ж я тратитиму? - Не так уже й багато. Те, що не вiзьмеш у жменю! Вiн засмiявся, бо щось таке незрозумiле вона йому сказала. Собаченя пiдiйшло до чорної куми й писнуло: - Зроби мене людиною! - Ти занадто добрий до свiту, - роздратовано сказала чорна кума. - Навiщо це тобi? - Хочу застерегти його, - сказало собаченя. - Хочу попередити, що i я колись пiддався на таке саме! Iван схилився над лiжком. Отаман прийшов до тями й розплющився. - Чого тобi вiд мене треба? - спитав натужно. - Можу вас урятувати, - сказав Iван. - Маю до того спосiб. - Що за те хочеш? - Батькiв млин. - Я тобi поверну того млина. Iван дивився пильно на отамана, аж той зайорзався. - Чого ще? - Спитати про одне, - хрипко сказав Iван. - Ви стiльки зла на землi содiяли. I от, дивлячись смертi у вiчi, чи не сум'ятиться ваша душа? Очi отамановi покруглiшали й затремтiли. Але не сказав нiчого, тiльки облизав зашерхлi губи. - В нього душа не сум'ятиться, - сказала спокiйно чорна кума. - Я вже до неї добряче придивилася. Вважає, що не чинив вiн зла! Iван повернувся до куми, аж хрупнули його шийнi хребцi. - Чого дивуєшся? - сказала вона. - Пан отаман уважав, що те, що вiн чинить, - добро. Подивися, яка велика й свiтла у нього хата, скiльки добра в нього, як пишно одягнена його жiнка i яку пишну одежу носить вiн сам. - То на сльозах людських побудовано, - сказав песик. - Цiлий свiт на сльозах стоїть, - всмiхнулася до Iвана кума. - Хто хоче добра собi надбати, той має чинити зло. Хто ж хоче вiд зла втекти, той убожiє i таким, як ти, нетiпахою стає. Отож вибирай: або проси в нього ще одного млина, або йди звiдсiля... Тодi заскавучав жалiбно песик i стрибнув лапками на колiна чорнiй кумi. - Дозволь менi його застерегти? - попросив вiн. - Я задихаюся, - сказав отаман. - Лiкуй мене, бога ради! Я тобi вiддам ще одного млина. Iван завмер на хвилину, наче роздумував чи зважувався. Насправдi вiн подивився у пiвзаслонене рядном вiкно, в свiтлий i ясний просвiт. Там побачив вiн свою хату й жiнку, з якою снiдав сьогоднi пiсною кашею. Побачив коло неї ще якихось дiтей: було їх не два i не три. Помiтив, що обличчя жiнчине сiре од утоми й важкої роботи, хоч ще недавно було юне й гарне. Стис губи, звiв голову, й очi його запалали холодним сухим вогнем. Вiдтак почала мiнитися на ньому й одежа: з сiрого полотна єдваб i парча витворялися, з сорочки - жупан, а поверх нього - розкiшний кунтуш. Сiрi од куряви чоботи новими стали, а в руцi мнув шапку з дорогих смушкiв. На обличчя його поклалася повага, вiн поворушив довгими вусами, що торкалися грудей, i сказав хлопченятi, яке стало на порозi й повiдомило, що вогонь уже горить. - Поставте воду. Я таки варитиму для твого батька зiлля! ГОЛОС ТРАВИ Вона почула голос трави, i це не цвiркун спiвав пiд ногами. Не був це голос нi птаха, нi звiра, нi людини, нi комахи - так могла говорити тiльки трава. Iшов той голос приглушено, мов шепiт, але вона його розумiла. Знову-таки не так, як розумiють людську мову чи твариннi поклики, - був то iнший вимiр, i вона не могла розказати який. Не могла б перекласти той говiр на мову людини, бо й не потрiбно це. Не так розумiла, як вiдчувала той голос, бо його й не можна сприйняти iнакше. Сидiла на призьбi й бачила перед собою тин з перелазом, за яким виднiвся клапоть дороги з калюжею та трьома качками у нiй. Трохи далi виднiвся зелений, аж очi слiпив, вигiн, i пастушки на ньому палили вогнище, хоч не було холодно i свiтив ясний день. Червоний вогонь мiнився й палахкотiв, а високо над ним здiймалася сива хмара диму. "Такий малий вогонь i такий дим", - подумала вона, i їй здалося, що в тiй хмарi щось плаває й купається. Бачила молоде тiло, голе й лискуче, що задоволене плескалось посеред диму, й пiзнала у тiй купальницi Варку Морозiвну, саме ту, яка наснилася їй цiєї ночi. - Що ти вiд мене хочеш, Варко? - спитала голосно, але Варка у хмарi диму, що звивався вiд невеликого вогню, тiльки засмiялася. - А звiсно, - сказала стара й очi потупила. - Смiєшся з мене, бо де вже менi до тебе?.. Знову дивилася собi пiд ноги й бачила траву. Тихий голос вiдчувала, i щось таке дивне й сумне в ньому бринiло. Щось наче зелений плач чи жалiння якесь, а може, пiсня. "Радше пiсня, - подумала вона, - але спiває її хтось не вельми веселий". Той хтось не вельми веселий, здається, пiдiйшов до неї i став поруч. Хтось не мав тiла, але вiн був. Вiдчувала, що дихає й дивиться на неї. Дивиться, наче очiкує, щоб вона щось одповiла. - Це ти бiля мене. Варко? - спитала, але то була не Варка. То був той-таки голос трави... До хлопчакiв на вигiн мчав вершник, i кiнь весело розбивав землю. Вершник з розгону спинився i щось крикнув хлопчакам. Обернувся й показав пальцем, i стара на ганку побачила, що хмара з диму заступила пiвнеба. В нiй уже не купалася легковажна Варка, а їхав на грiмкiй колiсницi хтось сердитий i палахкий. Вiтер дув, однак, не вiд хмари, а на неї, i стара лишилася спокiйна. - Чи потрiбен тобi дощ? - спитала вона, й голови не повертаючи туди, де стояв i дивився на неї отой Хтось. - Авжеж, авжеж, - прихитнула головою. - Земля напилася доста. Зерно вже зiйшло i добре росте. Трава росте ще буйнiше, га? Слухала, що скаже їй трава. Вiдповiла те, що їй хотiлося. Тодi стара заплющилась i всмiхнулася. Таке добре й погiдне обличчя стало в неї, що сонце таки визирнуло з-за хмари й облило весь край. Вiдтак побачила стара сердите Варчине лице i засмiялася тихенько. - Кров у тобi бушує, Варко! Того голосу ти тiльки й слухаєш. А я нє, Варко, я вже гой яка мудрiша! Але я вже ветха деньми, Варко. I слухаю я, Варко, голосу трави, а не кровi... Але в цей час, коли сидiла стара чарiвниця отак заплющившись, щось сталося, чого вона не сподiвалася. Це щось вона теж не прочула вухом i не побачила оком. Здається, то був запах, якого ранiше бiля неї не було, а може, тiльки подих леготу. Мимоволi насторожилася, i її очi запалали холодним свiтлом. Просто неї ступав через перелаз хлопець, тонкий, як жердина, а бiла полотняна одежа бовталася на ньому. Обличчя його було мовби молоком умите - надто вже юний! Ноги мав чорнi й репанi, а в руцi тримав благенького вузлика. - Ти чого це сюди залiз? - тонко скрикнула стара. Хлопець став i подивився на неї трохи здивовано, а трохи й перелякано. Так вони оглядали одне одного, i було в тому щось таке, що стара перестала сердитися, а вiн лякатися, бiльше того, її очi повужчали i щось тепле блиснуло в них. - Це вже ти прийшов, - сказала вона вмиротворено. - Але я ще тебе не кликала. - Хiба мали ви мене кликати? - спитав хлопець i пiдiйшов ближче. - Таж певне, - тихо засмiялася вона i захотiла подивитися кудись повз нього, щоб дати спочинок очам. Але вiн стояв надто близько вiд неї i заступав їй цiлий свiт, стара нахмурилася вiд того. - Скажiть, чи ви та, котру звуть Жабунихою? - урочисто спитав хлопець. - Жабунихою мене не звуть, а прозивають, - вiдповiла вона. - Насправдi iм'я в мене iнше... - Я знаю, Iваниха Галайдиха, - сказав хлопець. - Сiдай посидиш, - запросила вона, бо конче хотiла, щоб зiйшов їй з очей. Вiн сiв бiля неї на призьбi, i вони зробилися, як баба з онуком за бесiдою. Знову побачила вона простiр: хмари на небi й помину не було, так само не було на левадi нi пастушкiв, нi їхньої худоби, хiба що ген далеко мчав, пригнувшись коневi до шиї, вершник, їй здалося, що повернув до неї бiле як стiна обличчя й засмiявся, показуючи вишкiренi зуби. За мить сiра курява покрила вершника, i зник вiн з очей, немов у землю запався. Хлопець бiля неї сидiв мовчки. - Здорожився, мабуть, що так важко дихаєш? - спитала Жабуниха. - Авжеж, - вiдповiв вiн спокiйно. - Цiлий тиждень до вас iшов. Сам я з Калинiвки... - Довго йшов, коли з Калинiвки. - А я всi села обходив. Треба було менi розпитатися. - Про що ж таке розпитував? - Та самi, мабуть, знаєте. Чекали ж бо на мене... - Чи я чекала на тебе? - вигукнула Iваниха Галайдиха. - А то ж як! - сказав хлопець. - Прокинувся я одного разу, i до мене пiвень пiдiйшов. Iди, каже, бо тобi пора. Кличе вона тебе... - Пiвень - птиця свята, - сказала вона. - Чи справдi до тебе пiдходив? - А що ж мене до вас привело? - спитав хлопець трохи зарозумiло. Iваниха скосила до нього око й спокiйно роздивилася. Його лице майже не було загорiле, а матово свiтилося. Малi гострi очi видавалися круглi, а на вустах грала легка всмiшка. - А чорна кiшка до тебе не приходила? - спитала Жабуниха. - Чорної кiшки не бачив, - вiдповiв неквапно. - Навiть бiлий хорт не прибiгав, тiльки пiвень. Був такий червоний як вогонь... "Мов оте вогнище на вигонi", - подумала стара й пошукала очима мiсця, де нещодавно палахкотiло багаття. Але не було там нiчого, навiть слiду. Вона здивувалася, i, може, вiд того зарипiла навколо неї трава. Зарипiло листя, наче дерев'яне поставало, а краєчок тiнi вiд липи, що росла на вулицi, майже дотягся до її нiг. Подивилася на ту тiнь, що кащувато наповзала на неї, й аж посунулася. Хлопець бiля неї сидiв непорушне, блукала тiльки на його обличчi та ж таки загадкова усмiшка. Iванисi захотiлося знову залишитися самою, щоб спокiйно прислухатися до мови рослин, неба й землi, - щось би напевне мала почути чи ж вiдчути. Цей дiтвак iз зарозумiлою посмiшкою зараз заважав їй - була при ньому глуха й слiпа. Але не могла прогнати його вiд себе, адже сидiв бiля неї спокiйно, та й бесiда їхня тiльки починалася. Через це вирiшила втекти вiд нього в iнший спосiб: очi її сховалися за капшуками повiк, рот стулився, руки втопились у рукави сiряка, а ноги пiдiбрала так, що й пальцi не визирали з-пiд спiдниць. Вiдiйшла вона вiд свiту зовсiм, немов заснула: була кругла, як клубок, а може, це й був клубок. - Я, бабо, прийшов до вас недаремно, - сказав хлопець голосно. - Ви чуєте мене? Приснився менi перед кiлькома днями, як вирушив до вас, сон. У тому снi приходили ви до мене зовсiм така, як оце зараз сидите, i сказали: приходь, навчу тебе. А ще ви спитали, чи є в мене родимий знак на лiвiй руцi. Я вам показав отой знак. Ви сказали, що саме мене вам треба для науки. Я не повiрив тому сну. Але коли заговорив про це пiвень, то я перестав сумнiватися. - А Варку Морозiвну ти не знаєш? - спитала раптом, наче прокинулася, Галайдиха. - Не чув часом про таку? - Про Варку Морозiвну я нiчого не знаю, - вiдповiв спокiйно хлопець. - Хоч нi, люди говорили менi й про неї. Казали, що є двi славнi чарiвницi на весь наш край: одна - ви, а друга начебто Варка. Але у сон до мене ви приходили, а не вона. - Чого ж ти хочеш од мене? - запитала трохи зимно. - Це ви повиннi знати, чого я хочу. За тиждень перед тим, як рушити до вас, я нiчого не хотiв. - Коли так, то посидь бiля мене мовчки, - сказала трохи нетерпляче. - Щоб менi й пальцем не кивнув... - А для чого це? - Подумати хочу, - мовила вона протягло. - А може, й пригадати. Знову стала клубком ниток, i таке мертве в неї було лице, що не посмiв вiн далi її турбувати, а тiльки сидiв i дивився на краєвид, що вiдслонювався звiдси. Бачив шмат дороги, трохи далi свiтився зелений вигiн, i на ньому палили пастушки вогнище, хоч не було холодно i свiтив ясний день. Розганялися й перестрибували через багаття, i, певне, було їм од того дуже весело, бо задивився на них хлопець i навiть думати забув про стару, бiля якої сидiв. А вона й справдi була в цю хвилину нежива, бо не перебувала на цей час у власному тiлi, а повiльно брела вузькою та слизькою стежкою, що вела в минулi днi. Стежка була пiднята над землею, як стрiчка, й тяглась у синiй морок, якому не було кiнця. Обережно ступала босими ногами, а навколо пропливали змiщенi й трохи спотворенi обличчя й речi: бачила вона всiх, кого зустрiчала в той день, i всi речi, до яких торкалася рукою чи поглядом. Жили тут рослини й тварини, росли й дерева, листя яких - всi вимовленi в той день слова. Вона читала їх, як письмо, хоч i не була письменна, - в цiй мандрiвцi у вчорашнє живi навички нi до чого. Повертала тож усi слова, часини, усi днi й ночi, переглядала їх, як книгу, але не мала та книга сторiнок, тiльки яви. Тих яв було надто багато, тож вiдгорнула їх, як перебрану крупу, залишивши тiльки те, що вiдбувалось уночi. Темрява довкола ще бiльше згустилася, стежка, по якiй ступала, стала ще тонша, i стара не так iшла, як летiла, бо щоночi летiла отак понад гай та кручу й туди, вище; вдивлялась у тоскне, кругле деко мiсяця, їй од того гiрко пекло в ротi, як i тодi, коли хапала гострий i пекучий промiнь, що його звiшувала долi кожна зiрка, й тягла її; але нi, вона давно вже цим не займалася - нiчого iз зiрками i нiчого з дощем. Останнiм часом думала все бiльше про землю. Так, всi ночi, якi тяглися вiд сьогоднi аж туди, куди вже добиратися перестала, були повнi тiльки цього - слухання. Слухала землю й чула голос трави. Знала, як нема людини з однаковим голосом, так само неоднаковi й рослини. Кожна говорила по-своєму i про своє. I скiльки мов iснує у свiтi людських, стiльки iснує їх i в рослин. Зiлля говорить iнакше, як трава, а дерева ще iнакше. Дерева не розумiють траву, зате розумiють кущi. Кущi розумiють бадилля, а бадилля траву. Вкупi зiйшовшись, вони можуть перемовитися, але не одне з одним. Так само люблять i ненавидять одне одного, однi можуть рости поруч, а iншi гинуть. Так само воюють за землю, i через це в одному мiсцi перемагають однi, а в iншому iншi. Коли ж ростуть змiшано - це значить, що в цьому мiсцi iде вiйна: одне стає паном, а iнше гине. "Чи могла я, - думала стара, - так сильно зайнята, мандрувати ще й у чиїсь сни? Скажи-но, зело, чи може людина, чинячи дiло, не знати, що вона його чинить?" Прислухалася, але нiхто їй не вiдповiв. Зрештою, це й зрозумiло: хто б їй вiдповiв, коли поруч сидить хлопець. Без самоти нiчого сокровенного й бути не може. Вже хотiла розтулити вуста й сказати, що таки не приходила до хлопця в сон, коли ж раптом iз тьми, по якiй блукала, iз того накописька облич, речей, тварин та рослин, що роздуто плавали навколо, дiйшов до неї ще один голос. Зовсiм тихий, як порух змертвiлих вуст, але вона почула його. Почула й насторожилася. Той голос сказав їй щось таке несподiване, давно забуте; хоч нi, вона того таки не забувала, як не забуває, що живе. Оте Щось завжди сидiло в нiй заховано-приспале i от раптом пробудилося: вона подумки почала лiчити свої лiта. А що їх було бiльше, нiж знала вона чисел, то й покинула те рахування. "Мав би бути знак на те пришестя", - змiркувала вона й подумала, а чи не є знаком саме пришестя? "Еге, - сказала ледве не вголос, - це i є знак!" - Скiльки тобi рокiв, хлопче? - спитала. - Тринадцять, - обiзвався вiн. - Виглядаєш на всi шiстнадцять. - Це тому, що високий я. I батько мiй був високий, та й дiд. Але кiсткою ми тонкi. Ось погляньте! Простяг худу й довгу руку, але Жабуниха не дивилася на неї. Тiльки на вигiн, на якому знову горiло вогнище i знову паслася худоба. - То ви кликали мене чи нi? - спитав хлопець, зводячись. Стара мовчала. У куточку її ока з'явилася раптом сльоза. - Такi ви чуднi, бабо! - сказав хлопець. - Зрештою, коли нi, то я пiду... Стояв перед нею з вузликом у руцi i раптом пiдшморгнув носом, як роблять це дiти. - Стривай, - сказала хрипко стара. - Чого мене квапиш? Сам знаєш, не для простого дiла прийшов... - Еге ж, для науки, - коротко й трохи жорстко сказав хлопець. - А знаєш, що станеться зi мною, коли тебе навчу? Повернув до неї запитальнi очi й дивився. Вона не змогла витримати того погляду. Дивилася на траву в себе пiд ногами, але то була нежива трава. I не чула вiд неї нiякого голосу - зiлля, яке тiльки для того i є, щоб його топтати. Хата була приперта до горба, по якому знизу доверху цвiли бузки. Хвилi цвiту кучеряво вкривали зеленi кущi, ввечерi на цих бузках несамовитiли солов'ї, лящали, плакали й дзвонили, наче коси клепали. Вечорами в тих бузках iшло таємне життя: хтось шепотiв, смiявся й шарудiв. Хтось сипко дихав, а хтось тонко зойкав, немов наслiдував солов'я. Ранiше стара слухала тi звуки, зазнаючи вiд того немалої втiхи, - була певна, що це вона населяє так чарiвливо ту гору. Сьогоднi ж чула тiльки солов'їв, тож зирнула на хлопця, обличчя якого загусло в сутiнках. - Любиш слухати солов'їв? - спитала. - Чи ж вони менi тра, цi солов'ї? - поважним баском одказав хлопець. - Коли не тра, то й чарувати вчитись непотрiбно, - мовила Жабуниха i аж витяглася вся туди, де стукотiли, свистiли й виляскували найславнiшi iз птахiв. - Не сердiться, бабо, - блиснув до неї поглядом хлопець. - Коли тра, то хай! Але вона поймалася почуттям, до якого йому не було приступу. Так повторювалося щовечора, i так повторилося й сьогоднi. Бузки немов спливали долi й заливали цiлу долину фiолетовим смерком, був вiн не лише в повiтрi, але й у нутрi всякого живого - повнилися ним серце й душа. Очi Iванихи погасли, бо нiкуди було їй дивитися - знову завмирала перед хлопцевими очима. Йому захотiлося торкнути її й розбудити, бо й сам почав перейматися цим вечором, - щось дивне й чудовне сколихнулось у його грудях, вiн аж дихнув iз особливим прихлипом. - Не думай, що я тебе вже взяла в науку, - сказала Iваниха Галайдиха. - Не кожному вона дасться, бо не кожен народився до того. - Я до того народився, бабо Жабунихо, - сказав хлопець, присуваючись ближче. - Це ти так вважаєш, - сказала стара, ледве ворухаючи язиком, - а от про солов'їв погано сказав. Земля, сину, - це клубок, сплетений сiткою. Немає в ньому нiчого даремного й марного, але не кожному дано це зрозумiти. - Коли так, то звiрте мене, - сказав хлопець i вiдчув, що в нього зовсiм пересохли губи. Стара сидiла в сутiнi й начебто не дихала. Темна й нерушна, з головою, накритою чорною хусткою, з руками, схованими в сiрiй свитинi, - темне її обличчя розчинялось у мороцi, i тiльки очi ледь-ледь поблимували. Слухала те, що розливалося по нiй: тепле воно чи холодне? Стало їй пекуче-печально, а в цей час десь зовсiм поруч спалахнув спiвом соловей, щось заворушилось у бузках i зiтхнуло. - Навiщо воно тобi, те чарiвництво? - спитала нараз. - Хочеш стати сильнiший iнших i тим добра собi набути? Хлопець уже й собi прислухався до солов'їв. Пахли бузки, й тихий смерк наливався йому в груди. - Я про те не думав, - сказав вiн. - Почув голос та й пiшов. - Це ти добре вiдповiв, - мовила вона пiсля мовчанки. - Тодi скажи ще й таке... Чарiвництво на добре чи на зле дається? Хлопець здригнувся. Здалося йому, що в ногах його заворушилася трава. Але то тiльки роса впала, бо коли торкнувся пальцями, стали зовсiм мокрi. - А ви його на добро чи на зло мали? - спитав, i голос його прозвучав дзвiнко. - Тiльки на добро, - сказала Iваниха. Але не завше людина може додержати обiту. Через це я, як i всi у свiтi, жила: i добре творила, й лихе... Знову сидiли якийсь час непорушно. Не було мiж ними великого злиття, але щось уже з'явилося. Одна чи двi нитки з'єднали їх, i до них притекли одна сила i спiльний настрiй. Це й був смерк i наливав їх, як порожнi глеки. Але хлопець жив i в iншому свiтi. - Це саме й люди менi оповiдали, - сказав вiн. - Не лиха ви, казали, але спортити можете... Можете одному допомогти, а в iншого забрати. Казали, що й хвороби в одних забираєте, а iншим насилаєте... - Атож! - сказала коротко. - Бо немає у свiтi чогось одного. Все надвоє роздiлено... - Про це я й сам думав, - мовив хлопець i легко всмiхнувся. - Я, бабо, нi до якого дiла не годен. Нi за плугом ходити, нi з шаблею на конi басувати. Вчивсь у дяка, але й наука та дякiвська не пiшла менi в голову. Я i з хлопцями не дуже гуляв, бо нецiкаво менi. Отак сяду й думаю, i чуднi бувають у мене думки. - Про що ж таке думаєш? - Про всяке. Про зiлля й про землю, хiба я знаю? Часом про небо думаю i про те, що там дiється. Але нiхто не взнає, що там дiється! Темний я ще, бабо!.. - Та вже ж, темний, - сказала вона й знову засумувала, сторожко вслухаючись у побиту солов'їним дзвоном тишу. Вiн засмутився й собi, i вже зовсiм роздiлилися вони в сутiнi бiля цих бузкiв. - Чарiвник не повинен думати про лихе, - сказала вона раптом, - бо тодi не виживе мiж людей. Не легке це дiло, хлопче, бути поставленим перед людськi очi! Кожен може каменем у тебе кинути, i кожен може проклясти. Зло чарiвник чинить мимовiльно: одного надiляє, iншого вiн кривдить. Окрiм того, вiд людської заздростi мусить захисток мати, а коли так, то люди боятися його мають. Без страху розтопчуть тебе пiсля першого нещасливого граду чи хвороби. Припишуть тобi всi нещастя, якi посилає людям господь у кару. Грiшник себе не осуджує, хлопче, а тiльки благий. Благим же бути - свiт оцей покинути, а покинувши його, не живе людина. Чарiвник не може сердитися чи ненавидiти, вiн має тiльки любити. Але любов у свiтi не тiльки любов породжує, але й усi бiди. Через це чарiвник цiле життя живе як палець i немає йому рятунку вiд самоти. Рятує свiт, але вiн не йде йому на вiдпуст. Ця мова вилилася з неї єдиним, бурливим потоком й обiрвалася так само раптово, як i почалася. Зависла навколо тиша, солов'ї уже не спiвали, здається, не пахли бузки, бо темна нiч наклалася на землю. Тiльки трава зiтхнула в них пiд ногами, i те дихання пiшло в глибину теменi. - Подумай три днi й три ночi над тим, що я тобi сказала, - мовила Жабуниха бляшаним голосом. - Тодi прийдеш i скажеш менi, чи не передумав. Я б хотiла, - вона повернулася до хлопця, - щоб таки передумав!.. Не могла спати, була надто зворушена. Тож пiдiйшла до лави, де заснув хлопець, i покропила його рiдиною з горнятка. I хлопець завмер на цю нiч, не мiг їй завадити, а коли це сталося, заголосила вона й застогнала. Рвала на собi одежу й билась об долiвку, плакала, й сльози обпiкали лице, розпустила волосся i вряди-годи запускала в нього кощавi пальцi. - Ти, боже, чи ти, дияволе, хто з вас наслав на мене це прокляття! Котрий iз вас послав менi це лихо, щоб я загубила своє життя! Чому так рано привели до мене цього вiсника, чому забрали в мене молодiсть та красу?! Чому, замiсть пестити дiти, полюбила я зiлля, чому, замiсть чоловiка, мушу вiддаватися я темнiй ночi? Не боюся суду божого, бо не лихо я сiяла на землi, а допомагала людям. Людський суд, може, мене осудить, але перед божим я годна стати... Хрипiла цими словами, аж доки не вимовила їх усi. Тодi вийшла на ганок i стала лицем до лиця з мiсяцем. Стояла так довго й слухала. Знову заспiвали солов'ї, мiсячне свiтло наливалось у неї, тож вiдчула, що стає прозорою й легкою. Що ноги її вiдриває од ганку i зараз вона знiметься в засiяне зорями небо. Тiло її продовжувало стояти на ганку, а те прозоре, що народилось у нiй, вiддiлилося й таки справдi полетiло. Вона дихала на повнi груди прохолодним вiльжистим повiтрям й вiдчувала той захват, який знала завжди при лiтаннi. Зорi над головою стали великi, як золотi гарбузи, i Жабуниха iнколи торкалася їх. Тодi дзвенiли вони, а вiд її пучки розiскрювалися снопики. Крутнулась у повiтрi й затанцювала, закрутилася, як вихор. Впала плазом на землю й схопила мiцними пальцями чорного, як нiч, кота. Понесла його в небо, де зорi й мiсяць, щоб залишити його там навiки. - Я вiдчула, Варко Морозiвно, що ти хочеш зi мною змагатися, - сказала вона. Вони летiли поруч у ясному свiтляному етерi. - Хiба мiж нами такого не повинно бути? - спитала Варка. - Ви старi, а я молода... - Я стара, але ще подужаю десятьох, як ти, - сказала Жабуниха. - То й дужайте на здоров'я, - засмiялася легковажно Варка. - Чи ж я бороню? Випливла з її рук, як свiтло, i стара безсило стисла кулаки. Ця її знесила зродила iншу, й та поселилась у грудях щемливим болем. Сiре кошеня зайшло їй у душу i згорнулось у клубок. Знову побачила навпроти себе засмiяне Варчине лице. - Ви начебто забули: така в нас, чарiвниць, гра, - сказала молода. - Коли комусь iз нас нудно, починаємо бавитися. Хiба ви того не хочете? Жабуниха мовчала. Те прозоре в нiй, що вiддiлилося й стало наче мiсячне свiтло, знову повернулось у тiло, котре стояло на ганку. Тiло вiд того ожило, а очi тихо заплакали. Вiдтак знову почула Iваниха Галайдиха голос трави, i це не цвiркун спiвав пiд ногами. Почула й зрозумiла його - то був iнший вимiр, не могла розказати який. Думка її знову рушила в синю темiнь, у якiй простягнено було срiбну стежку, ступала по нiй неквапно, бо йти їй цього разу вимiряно далеко. Тож усю решту ночi йшла вона й iшла - мала сягнути аж у глибину власної юностi, коли ще була така, як цей хлопець, i так само прийшла на науку до вiдунки Мокрини. Що їй тодi сказала Мокрина? Виловлювала тi слова iз синього мороку й читала їх, хоч i не знала грамоти. Вуста її шепотiли, ледь-ледь розтуляючись, - бажала з'єднати слова. - Коли прийде вiстун, - сказала Мокрина, - не сперечайся. Будь йому покiрна, й тобi за це вiддасться котрийсь iз мимовiльних грiхiв... Спiвали солов'ї, й пахли бузки. Пахла земля, а в груди старої входив спокiй. Хотiла уявити засмiяне Варчине обличчя, але не змогла. Не могла викресати в грудях собi озлостi супроти суперницi, що запалило б стару чарiвницю на чин i змагання. Була спокiйна, а вiдтак не могла боротися. "Вони прийшли майже одночасно. Варка й отой хлопець, - подумала, заходячи в хату. -Хто ж iз них той вiстун?" Сiла бiля залитої мiсяцем лави, на якiй спав хлопець. Обличчя його було крейдяне - хлопець не дихав. Довго дивилася на те обличчя, i в грудях у неї був жаль. Здалося їй, що це власний її син спить перед нею, тож турботливо запнула на вiкнi фiранку. Крейдяне обличчя посiрiло, i вона, схилившись, поцiлувала холодний, майже крижаний лоб. Маленька сльозина скотилася з її повiки й упала на те чоло. Хлопець заворушився й перевернувся на бiк. Заплямкав увi снi губами й тихо застогнав - щось лихе йому привидiлося. Iваниха Галайдиха повернулась у свiй дiм через три днi. Переступила перелаза й вiдразу ж побачила хлопця, який спокiйно сидiв на призьбi. - Ти ще тут? - спитала буденно. - Не помер iз голоду? - Та вже на вашому хлiбi сидiв, - вiдказав хлопець. - Ну, то й гаразд, - мовила вона, сiдаючи бiля нього. - Не передумав? - Чого б то я мав передумувати? - вiдказав хлопець. - Коли вже мене покликано на це дiло, то де дiтися? - А може, це облудний голос? - Облудний голос я взнаю, - мовив хлопець. - Ну, дивись! - озвалася вона трохи невдоволено. - На три приступки треба буде тобi ступити: щоб не бiдувати, мати захист од свiту i хвороби пiзнавати. - Я готовий, - сказав вiн твердо. - Ти готовий, - озвалася вона непевно, - а мене-от сумнiв бере... I побачила вона той Сумнiв як живу iстоту. Дивна й несвiтська була це проява. Така тонка, як високо виросла у степу тирсина, а голiвка у неї - як у квiтки. Великi жовтi очi дивилися з тої голiвки, а вуста кривилися чи до смiху, чи до плачу. Тонкi руки - наче променi, а може, й гострiшi: коли торкала ними людськi груди, простромлювала, немовби голка. Нiмi вуста її ворушилися, адже та iстота зовсiм без'язика. Тiльки й знала, що мову рук i пальцiв, але коли торкалася людини, хвора та ставала й квола. I як каламуть у рiцi вiд киненої каменюки, знiмалися отак у головi в людини думки. Зрештою, всi три днi, якi проблукала стара в лiсi, не давали тi думки їй спокою - Сумнiв отой плiвся за нею, немов кiт, i розтуляв писок, наче хотiв у чомусь застерегти. Часом стрибав їй на плечi i затоплював у тiло пазурi. Пiсля того падав на землю, як мертвий. Знову ставав стеблом, а голову мав мов жовту квiтку i простромлював Iванисi груди пальцем-променем. "Гай-гай, - думала вона, - так сум'ятиться менi серце, а чого? Чи, може, вмерти боюся?" - Та Варка менi спокою не дає, - сказала, бо думала вголос. - Виступила зi мною у змагання, а не хотiла я зараз того. Знаю, що має бути поруч, а де - не дiйму. Вже на карту я кидала й на решетi гадала - мовчить те усе. Коли б знала, що вона у цiй лободинi, вирвала б, а коли б у трiсцi, спалила б. Але вона - наче повiтря, - Жабуниха витягла руку i стисла пальцi. Вiдтак розтисла й подивилася на долоню. - Я того всього не знаю, - сказав хлопець. - Але сумнiв, що вас бере, чи не вона? - Га? - скрикнула вражено Iваниха Галайдиха i повернулася до хлопця. - Ти теж його бачиш? - Я його не бачу, бо ще не навчений, - вiдповiв хлопець. - Але, може, це вона, кажу?.. - Стривай, я тебе навчу, - сказала Жабуниха й простягла руку. - Зроби й ти так. Вiн виставив долоню. - Подивися на зап'ястя. Спусти пальцi. Тепер знову поверни долонею вгору. Пальцi розслаб. Дивися крiзь них. Що ти бачиш? - Щось тонке, як трава, - сказав хлопець. - Голова як квiтка, очi великi й жовтi. Руки як промiння. Ой, воно рушило до мене!.. - Вже починаєш бачити, - радiсно сказала Iваниха. - Їх усiх можна отак уздрiти, треба знати тiльки, як повертати пальцi. Сум i Радiсть, Горе й Талан, Злиднi й Добробит - всi вони живi. Проста людина їх не бачить, та й не потрiбно це їй. Постав перед собою руку. Вiн поставив. - Переверни. Зiгни мiзинця й четвертого пальця. Що бачиш? Вiн побачив золоте яблуко, яке вкотилось у долоню. I запалилося йому на долонi вогнище, але зовсiм не пекло його, а тiльки грiло. Яблуко смiялося, перекочувалося - тепло потекло йому через руку в серце i теж почало ставати вогнистим яблуком. Дивна радiсть, легкiсть, веселiсть, навiть шал охопили хлопця. Вiн зiрвався з призьби й ударив босими ногами об траву й затанцював, засмикався, перекидаючи яблуко з руки в руку, наче було воно жаристе. Iваниха вiдкинулася до стiни й реготала, показуючи гниляки зубiв. - Досить, досить, замориш ти мене! - сказала й рукою махнула. На те слово спинився хлопець i пiшов до неї, свiтячи усмiшкою. - Що це воно було? - спитав задихано. - Сам здогадайся, - сказала Галайдиха. - Не плакав же, а танцював. Чи, може, й заплакати хочеш? - Я все хочу, - сказав хлопець. - Все, що вмiєте й можете. - Отак уже все, - всмiхнулася стара. - Це дрiбницi, що я тобi показую. Але й таке маєш знати. Бо вони таки живi: Гнiв та Озлiсть, Цнота й Блуд. Все в повiтрi живе й тече, немов вода. Зумiй загустити цю воду й побачиш, що накликав. - А воно не сердиться, коли його кличеш? - Ще й як! - сказала Жабуниха. - Через це не викликай часто й даремно, щоб у ворожнечу iз ним не ввiйшов. - А як увiйду, то що? Стара подивилася на нього iз прижмурцем, i такi були гострi й пильнi її очi, що вiн аж зайорзався. - Упирем станеш, - сказала вона. Вiн здригнувся, бо холодом на нього повiяло, хоч день навколо стояв сонячний i теплий. Вiддалiк, де розкинулося село, курiли з бовдурiв дими, i стояли вони прямовисне, немов повiтрянi драбини. На небi й хмарини не було - летiв неквапно бiля рiчки чорногуз. Сiв просто на воду i склав крила. На вигонi паслася худоба, пастушки зiбрались у купу i грались у крем'яхи. Жовтий пiсок вистеляв ложе рiчки i виповзав на обидва її береги, їхав дорогою вiз, i дядько в ньому зазирнув через тин. Побачив стару i хлопця на призьбi - сидiли одне бiля одного, Жабуниха оповiдала щось, наче казку, а хлопець аж рота розтулив, такий уважний був. - Добридень! - гукнув їм дядько, i стара вiдгукнулась до нього високим голосом. Курява з-пiд колiс випливла з-над тину i стала сiрою хмарою. - Витягни руку, - наказала стара. - Переверни. Зiгни вказiвний палець. Хлопець побачив сiрого, тлустого чоловiка, який iшов за возом. - Був прив'язаний налигачем i розвертав навсiбiч сiре, печальне обличчя з великими очима. Плакав, i сльози розмивали по лицi рiвчаки. Тiло його не було покрите одежею, але якесь начебто дерев'яне. - Що воно? - тихо спитав хлопець, опускаючи руку. - Бiда того чоловiка. Кожен з нас водить за собою на налигачi власну бiду. - То давайте скажемо йому. - А чи ж вiн просив? - спитала гостро стара. - Нiколи не роби того, чого тебе не просять. Не всi люблять, щоб їм на їхню Бiду показували. - А прогнати ту Бiду ви не можете? Але старої вже начебто не було бiля нього. Десь заблукала в цьому сонячному днi i не знала, як вийти з тої безмежностi. Стежки заплутували її шлях, наче линви, - годi було їх пiд ту хвилю розплутати. Тиха туга попливла з її очей i розплилася в синьому сонячному повiтрi. I з'явилася вiд того в небi перша хмара, така несмiлива й тендiтна, наче хтось вилив у небi кухоль молока. Ця хмара народила з себе бiлого птаха, який полетiв до землi, немов кинений камiнь, але раптом пропав, бо стара заворушилась i встала. Була рiшуча, а може, й сердита i не бажала вже балакати з хлопцем. Вiн же трохи злякався, чи не вразив її чимось недозволеним. Пiдхопився й собi, i стояли вони супроти, напруженi й настороженi. - Спитуєш мене, хлопче? - хрипко спитала стара. - Не дозволю, щоб опитував. Тодi хлопець зовсiм розгубився. Вiдвернувся й пiшов до перелазу. Спинився по дорозi i знову витяг перед себе руку. Вiз уже був далеко. Далеко була й хмара куряви, що той її волочив, - озирнувся до нього той голий, дерев'яний та сiрий чолов'яга i показав кругле заплакане лице. - Є один непереступний закон, - сказала з порога стара, i хоч говорила неголосно, кожне слово дiйшло до хлопця. - Ми, чарiвники, можемо багато бачити, але мало вдiяти. Не наша воля змiнювати свiт. - Але ж для чого тодi нам бачити? - спитав хлопець. - Щоб людям утiху давати, - сказала гордо стара. - Втiшенiй людинi легше у свiтi жити, хлопче! Хлопець знову повернувсь у двiр i сiв на призьбi. Бiля нього впустилася Жабуниха i зробилася така тиха, що й дихати начебто перестала. I ось вiн настав, цей момент: увiйшло хлопцевi в душу перше одкровення. Той птах, що його народила схожа на виплеснутий глек молока хмара, не впав iще на землю, а летiв i летiв, i мета того льоту - таки його, хлопцеве, серце, бо воно прочинилося раптом здивовано й наповнилося сонячним ранком. Це й було його захоплення, а разом з тим i страх перед власною знесилою та мiзернiстю; очi його в цей мент були повнi золотого промiння й синього неба - це в них мав улетiти бiлий птах, щоб поселитись у малому; адже птах iз молока - щось плитке й м'яке, наче вода, а може, ще м'якше й плиткiше - як вiдчуття. Водночас народжувавсь у ньому смуток, i не було йому причини й пояснення, це ж бо теж одвiчний житейський закон, який збагнув вiн серцем та очима: будь-яке придбання у цьому свiтi - знову-таки втрата, i нiколи, доки свiт свiтом, доки сонце сонцем, не буде iнакше. Оця втрата й була свiтом i птахом, одкровенням та смутком, його тiнню, бо на те i сонце, щоб освiтлювати рiч i творити її вiдбиття; на те й сонце, щоб з'являти у свiтi подобенства, якi може сприйняти лише золоте око. - Все у свiтi надвоє роздiлене, - сказала урочисто стара. - Зрозумiй це i не вражайся. Але вiн ще й досi чекав, адже той птах летiв та й летiв, i вже знову бачили його вони обидва, хоч простому оку це звичайним миготiнням здавалося; зрештою, i з птахом сталося те, про що вiстила стара: розколовся вiн на два: бiлого й темного; свiтлий ударив ув очi хлопцевi, а темний ув очi старої. Тодi скрикнула вона тонко й витягла перед собою руки, а хлопець здивовано видивився на них: були обидвi всохлi й покорченi. - Можеш радiти, - сказала Жабуниха, i обличчя її спотворилося з болю. - Перша таємниця менi коштувала рук... Але хлопцевi було нiколи перейматися прикрощами старої, свiт перед ним став перламутровий. Заграли й заспiвали барви, трава у воду перетворювалася, а вода зливалася з повiтрям. I наповнювалося воно тiєю зеленою водою й тими барвами - щось заспiвало прегарно, наче благовiстило новий ранок, i то мав бути ранок у ранку. Вiдтак почали перелазити через тин двiйко чудних близнят. Були зрослi тiлами, але руки, ноги й голови мали свої. Дибали, незручно переступаючи, а в руках тримали по вужу й по квiтцi. На головах у близнят сидiло по вiнку, а роти їхнi одночасно стулялись i розтулялись - близнюки спiвали. - Хто вони, отi двоє? - злякано гукнув хлопець. Жабуниха тулила до грудей скорченi руки й плакала. Але не текли їй з очей сльози, були тi сухi й болющi, i палахкотiв у них чорний, як нiч, вогонь. Не могла спати вiд того болю, тож пiдiйшла до лави, на якiй згорнувсь у клубочок хлопець, i пирснула на нього рiдиною, яку набрала ротом з горнятка. Хлопець завмер на другу нiч i не мiг їй завадити. А вона тонко заскiмлила й заплакала, бо не мала сили витримати того вiдчайного болю в руках. Але й це не допомогло їй, тож подибала до печi й роздмухала жар, який ще там тлiв; кинула соломи й грiла воду. Потiм поклала у горщик трави, вириваючи її з пучки зубами, й чекала, доки настоїться. Бiль став нестерпний, i вона впала на землю, кричала й тулила покорченi руки до землi. - Земле, земле! - стогнала вона, - як забираєш усе на свiтi, забери цей бiль i улекш менi муку! У круглiй шибочцi став мiсяць, а може, це шибочка стала отаким мiсяцем, - болiла, як i її руки, i Жабуниха завила на той мiсяць-шибку, як голодна i хвора вовчиця. Але й це не допомогло, тож подибала до печi й почала мочити ру