ьню. Воєнком похвалив мене i, покликавши цього старшину, прочитав йому цiлу лекцiю про рiзницю мiж петлюрiвським старшиною i червоним командиром. I раз уночi: питають деякi козаки, але - До зброї!.. - Що таке? На кого? - ходить курiнний: - Без балачок. Нас хочуть комунiсти роззброїти. Одинокi голоси про те, що коли нас хочуть роззброїти, хай роззброюють, значить так треба, є такi, кого треба взяти за хвiст... Цi голоси потонули в грiзнiй покорi козакiв, що стали до зброї. Я теж став до зброї. Мене поставили на дверях. Враз iз тьми пiдходять до мене кiлька: - Ваше оружие, товарищ. - Пожалуйста. Я спокiйно i радiсно вiддаю рушницю. Це - свої, дозорнi. Хлопцi зо мною пожартували. Вони, смiючись, зникли у тьмi. Нiхто не хотiв нас роззброїти. Це просто була демонстрацiя. На ранок я їду до Одеси за газетами. На Роздiльнiй я зустрiв юнака з моєї сотнi, який познайомив мене з т. Старим. Я Старому все розказав. Вiн заспокоював мене, обiцяв забрати з цього полку i казав про мене i мого союнака, що ми "большевистский материал". В Одесi я iнформував кого слiд (т. Дерев'янко) про те, що робиться в нашому полку. Повертаюсь до Тирасполя. I одного дня ми говоримо про попiв. Я кажу, що це дурисвiти, що вони нашi вороги, такi ж, як полiцаї. А офiцери кажуть: - Как вы смеете обижать религиозные убеждения. Тут же сидить т. Прудкий, який мовчки нас слухає. Я звертаюсь до нього: - Т[оварищ] секретарь, почему у нас до сих пор нет ячейки? Вiн не встиг менi вiдповiсти, як крикнули: "До зброї!" Я зрозулiiв усе i тихо вийшов. Щоб не подумали, що я тiкаю, спокiйно йду по панелi. Був квiтень, а так жарко, як у нас лiтом. Повз мене швидко й нервово пройшла колона нашої сотнi. У всiх на кашкетах стрiчки: жовто-блакитнi й бiлi. Я прийшов до военкома попередити його. Стукаю. Нiкого нема. I тiльки-но я вiдiйшов кiлька крокiв од ганку, як почалася стрiльба. Вулиця йде просто до вокзалу. Зо мною поруч бiжать двоє з червоними бантами на грудях. Питаю їх: - Какой части? - 368 полка. - Скорей на станцию, это восстал украинский полк. Бiжимо... А в лице нам - чорна хмара кiнноти... Я-в двiр. Хазяйка сплескує руками й кричить: - Ти бiльшовик? - Бiльшовик. - Ой боже, i мiй синочок у комiсарiатi служе! А що, якби її синок не служив у комiсарiатi?.. Вона мене заховала в погрiб. Стрiльба швидко вщухла. Думаю, в погребi небезпечно... Можуть кинути бомбу, й точка. Вилiз. Посвiдчення запхнув у стрiху сарая. Увiйшов до хати. Хазяїн, швець, дав менi поїсти картошки з олiєю й огiрками... Вiн усе лаяв комiсарiв, а я йому пiддакував i говорив, що я й сам iз гайдамацького полку. Наш полк приєднали до 41-ї дивiзiї i стали звати 361-й. Виходжу на вулицю. Просто на мене з витягнутими для рубки шаблями летять два кавалеристи. - Якого полку? - 1-го Чорноморського! - Наш. Вони опустили шаблюки й тихо проїхали повз мене. А що, якби я сказав 361?.. Виходжу на головну вулицю. На панелi стоять, мов поросята, кулемети, на бруку конi й козаки. Галицькi офiцери в польському убраннi. Всi тривожнi. Почуваю, що бояться. Повиходила публiка. Один п'яний козак пiдходить до мене, обiймав мене й каже: - Ой, козаче, я чека розбив, самогонки напився. У мене була гайдамацька звичка носити набакир шапку, i повстанець прийняв мене за свого. Пiдходить до мене з карабiнкого старшина в синiй чумарцi, той, що сказав "варняка". - Де военком? - Не знаю. - Що... зняв червоний значок?.. Я мовчу. - Ну, ходiм... Мене не розстрiляли тiльки тому, що курiнний був за мене. Всi сили нашi були кинутi на польський фронт, який уже почав хитатися. Галицька кiннота, що стояла в нiмецьких колонiях, повстала проти влади Рад. Вони (галичани) налетiли на станцiю, зняли там караул i разом з нашим полком захопили Тираспiль. В особвiддiлi був тiльки карбатальйон в 60 чоловiк. Старшини кажуть, що в наших руках уже Одеса, Херсон i Миколаїв. Менi да.iи рушницю й послали в караул на станцiю. Кiннота повстанцiв пiшла, як казали, в наступ на Роздiльну. Нiч. Ми в телеграфному вiддiлi. Телеграфує начальник гарнiзону Роздiльної. Ми всi напружено нахилилися над бiлою стрiчкою, яка поволi розгорталася, а на нiй чорними крапками й рисками божевiльне довго повзли слова: - П-о-з-о-в-и-т-е к т-е-л-е-г-р-а-ф-у в-о-е-н-к-о-м-а. Йому вiдповiдають: - В-о-е-н-к-о-м з-а-н-я-т, в-с-е с-п-о-к-о-й-н-о. В вiкна разом iз нами нiч бархатно й чуло дивиться на грiзнi знаки: - Неужели еще есть противники Советской власти?.. А ще вдень над станцiєю смiло й низько летить червоний аероплан. Хлопцi - врозтiч... Я кричу, що йому немає рацiї бити по станцiї, i стою на перонi. Аероплан двiчi ударив по фортецi, що за мiстом, i спокiйно полетiв назад. По ньому навiть не стрiляли. Перехоплено телеграму, що на Тираспiль з Одеси йдуть два броньовики. Я ще до цього не вiрив казкам старшин про нашу перемогу. Надто вже непевно вони себе почували. Ще ж котилися луни розгрому Добрармiї, себто грабармiї, як її називали. Уночi вирушаємо з мiста. Бiлiють на спинах козакiв вузли награбованого майна, по боках проводжають нас одинокi i смутнi пострiли... У мене мета дiзнатися маршрут, а потiм... Менi страшно. Невже знов у ту прокляту жовтоблакить?.. Коли ми переходили чавунку, мої очi стали широкими, як нiч,од жаху, куди я йдуПройшли верст 15. Привали роблять не по селах, а в степу. Врештi я дiзнався, що ми йдемо на Бiрзулу i там з'єднаємося з Тютюнником. По мiсяцю я помiтив дорогу назад. I на одному привалi я свому друговi козаковi сказав, що тiкаю, i кликав його. Вiн одмовився, сказав, що не хоче воювати, хоче додому. Ми а ним поцiлувалися, я вiддав йому свою банку консервiв i з рушницею вийшов iз кола кiнноти. Коли ми покидали Тираспiль, один мiй товариш козак сумно подивився на мене i сказав: - Жалко менi, Володька, що ти не йдеш туди, куди тебе кличуть твої мрiї... Я йому не довiряв i тiльки загадково подивився па нього. Я вийшов iз кола кiнноти, наче "оправиться", i пiшов прямо. Було мiсячно. Як на зло, жодна хмарина не затуляла мiсяця, який холодно дивився на мене. Я йшов, куди мене кликали мої мрiї. I коли кiннота злилася з тьмою, я побiг. Це так, наче перший раз з високого мiсця кидаєшся у воду головою вниз... Я побiг не просто вiд кiнноти, а кругом i назад, перерiзавши нашу вже пройдену дорогу. Це я зробив на випадок погонi. Бiжу по рiллi, перетинаю дороги, на яких сухо й далеко дзвенять копита роз'їздiв. А серце хрипко й важко б'ється... Менi здається, що воно б'ється не в менi, а з правого боку, поруч мене... Наскочив на якийсь курiнь, впав i заснув. Але сон був божевiльно швидкий. Я схопився i знов побiг. Потiм покiрно i стомлено йду. Все одно, навiть коли перемогли петлюрiвцi, менi все одно. Я вже не можу з ними. Рушницю, вже зайву, бо вдень з нею небезпечно, я взяв, повернув униз багнетом i встромив у рiллю. Хай може, який дядько вiзьме її. Смутно прийшов день. Коли ми покидали Тираспiль, говорили, що в нiм лишили охорону з 25 галичан. Я обминув Тираспiль i йду на Одесу. Iду вже по дорозi. Раптом пiдiймаю голову, i прямо на мене, колонами - кiннота!.. "Точка", - думаю. Але менi нi крапельки не лячно, навiть радiсно. Це ж зараз мене рубатимуть "за весь бедный народ". I я спокiйно йду. Виявилося, що то не кiннота, а євреї, що втекли з Тирасполя. Вони сидiли на високих нiмецьких тачанках, їх фiгури були над кiньми i здаля здавалося, що це колони кiнноти. Євреї питали мене, хто в Тирасполi, я все, що знав, розповiв їм. Спитав їх про червоних. Вони менi сказали, що, здається, червонi на Роздiльнiй. Це був сон тяжкий i радiсний, коли я йшов на Роздiльну. Йду по виїмцi i щохвилi чекаю на смерть. Бо ж нiчого не знаю. Нарештi показалася Роздiльна. На станцiйному шпилi маяв червоний прапор. Пiшов дощ. Я радiсно бiжу вже не по путi, а навпростець. Махаю руками, плачу й смiюсь. Грязь налипла менi пудами на штиблети. Але мої ноги здаються легкими, як пух... Пiдбiг до перону i впав на нього. До мене пiдбiгли червонарми з командиром т. Фiногеновим i воєнкомом т. Мiнським Андрiєм. Я сказав їм, хто я, i маршрут повстанцiв. За ними зразу ж погналися броньовi авто. Це був новий комсостав для нашого полку. Але вони не встигли. Моя нездiйсненна мрiя здiйснилася. Мене записали в роту, i я став червонармом. Слiдчий мене спитав: - Ви знаєте товарища Старого? - Знаю. - Он прислал бумагу, что знает ваши убеждения и социальное происхождение. Вы свободны. Я крiзь туман смертi здивовано глянув на нього i так розгубився, що тiльки сказав: - Разрешите пожать вашу руку. I вiн простяг її менi, що одним розчерком пера могла послати мене пiд холоднi дула вартових революцiї. На вулицi я здивовано дивився на людей i на будинки, i не вiрилося, що я вiльно йду по залитому сонцем бруку, i кусав губи, щоб узнати, чи не сон це. Наче народжений удруге, ходив я по мiсту i слухав щасливi крики птиць у синi над золотими дахами. Любi бiльшовики! Значить, у вас є правда, i бог удруге обдурив мене. Приймiть же мене в свої свiтлi ряди для останнього штурму. Тепер я навiки ваш. I я пiшов до своєї частини. XLIV Цей полк був зовсiм не такий. У нас спiвали "Ще не вмерла Україна", казали не "товаришу", а "пане"... А тут усi товаришi, всi такi рiднi, i менi так радiсно спiвати з ними "Iнтернацiонал". Тiльки iнодi, коли ми спiвали "Iнтернацiонал", воєнком кричав на деяких червоноармiйцiв, що в них дуже дерев'янi лиця, а треба спiвати натхненно. На зборах военком вiiсунув мою кандидатуру до культкому, i червоноарми обрали мене до культкому. Одного разу я писав вiдозву: чому червоноармам треба ходити до свого клубу, а в кiнцi додав строфу iз своєї поеми "1918 год": И будем мы идти вперед с кровавым флагом, где в солнце новых дней со мглою бой кипит, застонут камни гор под нашим гулким шагом, с протяжным воем зверь в пещеры убежит.., Военком Андрiй Мiнський прочитав вiдозву й питає мене: - А это чьи стихи? Может быть, ваши? Я сказав, що це з моєї поеми. Вiн тодi схопив цього листа, побiг до свого ад'ютанта й кричить: - Какая у нас могучая поэтическая сила... Вiн був такий ентузiаст, цей воєнком, i так усiм захоплювався. Вiн був молодий, стрункий i гарячий, у шкiрянiй куртцi, з лахматою шапкою й мавзером, чомусь нагадував менi анархiста. У нього була така рiшуча i романтична походка. Вiн завжди дивився трошки з-пiд лоба i коли говорив до червоноармiв у клубi промову, то в перервах його промови йому завжди грав оркестр. Це його пiдносило. Вiн так чудесно одкидав з лоба своє буйне каштанове волосся. Ще вiн любив чомусь гiпнотизувати бандитiв, хоч iз цього гiпнозу, звичайно, нiчого не виходило. I тiльки доводилось вживати бiльш рiшучих методiв. Був кiнець квiтня. Поляки почали наступать 2. Пiд їх тиском нашi частини захиталися. Обози вже в панiцi добiгали до Тирасполя, бо в тилу лютував Тютюнник 3. З приводу цього в нас був мiтинг. На ньому виступали й жiнки, робiтницi Тираспольського жiнвiддiлу. Було радiсно й бадьоро. Виступала повна й спокiйна жiнка. Вона без захвату говорила, що ми в деяких мiсцях уже переходимо в наступ... що тривожного нiчого нема... Пiсля неї виступила дiвчина, вся в чорному, з таким же, як у воєнкома, розпатланим волоссям, що вона його таким же жестом одкидала назад. У неї були старi, покривленi черевики, але вона на це не звертала уваги i говорила. Вона сказала кiлька слiв, але вона їх так сказала i з такими рухами (у неї тонкi блiдi руки), що ми всi посхоплювались з мiсць i громом оплескiв вiтали натхненну дiвчину. Я бив долонями до того, що вони в мене стали наче огнянi. Пiсля мiтингу до мене пiдходить червоноарм: - Тебе кличе воєнком. Я пiшов, але я не знав, що треба стукотiти в дверi, а одчинив їх просто так... На лiжку лежали воєнком i та струнка дiвчина. Вiн спокiйно встав, поправив на собi одежу, а дiвчина лишилась на лiжку, тiльки закурила цигарку. Воєнком одрекомендував мене їй. - Знакомься, Ольга. Это - Сосюра, светило нашего полка. У Ольги було тонке аристократичне лице, темно-карi очi були туманнi й глибокi. А на губи їй менi було соромно дивитися... Вони були такi повнi, червонi й страснi. В мене аж мурашки по тiлу бiгли. Я почав їй захоплено розказувати, як я мучився у Петлюри, як я рвався до Червоної Армiї i яким неможливим здавалося сном, що я буду колись червоноармом. - Менi наче сниться це. От я дивлюсь на вас, - казав я Ользi, - i ви для мене - не ви, а вся Червона Армiя... Вона попросила мене читати їй вiршi. Я читав їй вiршi, а вона дивилась на мене мутно й загадково. Але менi треба було швидко їхати до Одеси по командировцi, i я попрощався з нею. Вона менi так гаряче i нервово тисла руку, прямо тонула в менi очима i казала: - Мы еще встретимся, мы должны еще встретиться. XLV В Одесi, в нашому подивi1,_ я зустрiв свого товариша по заводу. Ми багато з ним говорили, i вiн дiстав _менi командировку на полiтичнi курси там же, при подивi. I я лишився на курсах. Було синє й чудесне море. На лекцiях казали, що "бытие определяет сознание" 2, що душа "продукт производственных отношений..." I менi страшно стало, що я, людина, яка керує своїми думками й поступками, раптом пiдлягаю якiйсь табуретцi i взагалi мертвим речам. Менi перестало хотiтися жити, i я умовився з однiєю курсанткою повiситись... Але море було таке чудесне, i увечерi на Дерибасiвськiй вулицi золотою ниткою тремтiли в небi лiхтарi, а повiтря було нiжне, тепле й бархатне, i я роздумав умирати. Я познайомився з одеськими поетами, вони прийняли мене в свiй гурток. Раз на тиждень у нас були читки вiршiв. Я був такни соромливий. Особливо менi було соромно, що у мене бiлi обмоткп. Одного разу я читав вiршi, а через пiанiно на мене дивилася смуглява дiвчина в буржуазному вбраннi, у неї на шиї було янтарне намисто. Взагалi на мене дивилося багато дiвчат, i од того менi було соромно ще дужче. Дiвчина з янтарним намистом попросила в мене прикурити. Я їй простягаю запалену цигарку через пiанiно, але вона не бере, а хоче, щоб я їй дав прикурити з рота. Я взяв цигарку в рот i перехилився до неї через пiанiно, а вона до мене, й нашi очi майже зiйшлися... Коли її цигарка загорiлася, вона сказала: - Как хорошо жить! I з вечiрки проводжала мене до подиву. Тiльки, колiї ми цiлувалися, мене вразило, що в неї великий рот, мiй рот зовсiм потонув у ньому, й менi стало неприємно. Потiм я зовсiм розчарувався в нiй, коли побачив її голу на пляжi. В неї було повне смугляве тiло, i на ньому, як на тiстi, лишилася шорстка печать каменя, до якого вона притулилася. I взагалi всi цi буржуазнi жiнки, що любили мої вiршi, дивилися на мене, як на дикуна, на наївного дикуна, що нагадував їм героїв Гамсуна 3, i це мене одштовхувало од них, бо я ж був червоноарм i в мене душа була зовсiм не така, як вони уявляли: я таж любив красу i розумiв її. А вони до мене пiдходили дико й страсно. їм, мабуть, набридли отi рудi жевжики, що їх оточували, бо вони вмiли тiльки пiднiмати хустки та говорити французьким прононсом. I їхнi кавалери не пахли кров'ю, як мої губи. Вони казали, що у мене "одухотворенное лицо бандита" i не вiрили менi, що я ще не вбив нi одного чоловiка. А в мiсячнi ночi вони ходили зi мною до люря. Було вже лiто. Природа була така незнайома й чудно мене хвилювала. I закохалася в мене дiвчинка. Малюсенька дiвчинка. Вона все ходила зi мною до моря, слухала мої вiршi i все просила поцiлувати мене, а я не хотiв, тому що вона така маленька. У цiєї дiвчинки були всi риси женщини. Вона ревнувала мене, особливо до дiвчини з янтарним намистом. Одна поетеса з революцiйним прiзвищем ходила до мене на курси. Я був в окремiй кiмнатi з малиновим оксамитним меблем, а вiкно закривалося ставнями зсередини. За вiкном був коридор. I мимо часто бiгали курсанти. Так я, щоб вони не заглядали в вiкно, закривав його ставнею. I менi було чудно, що поетеса смiялася, коли я брав її... Вона менi казала: - Товарищ Сосюра, давайте жить вместе. Менi було нiяково: - Как же мы будем жить вместе, я ж красноармеец - сегодня здесь, а завтра там? Наближався випуск. Одного разу я пiшов до поарму 4 за призначенням. Я ввiйшов до вiтальнi i побачив на канапi... Ольгу... На нiй була шкiряна куртка Андрiя, його мавзер i лахмата шапка. Тiльки чудно було, що в неї верхня половина чоловiча, а нижня жiноча. Чорна юбка i тi ж самi покривленi черевики. - Здравствуйте. Вона дивиться на мене i не пiзнає. Нам повидавали костюми з мiшкiв, i в мене ще була французька шапочка з маленькою червоною зiркою. Я вже був член партiї. А це було тодi, коли поляки захопили Київ 5. - Не узнаєте? Її очi стали зразу теплими й ясними, i вона вся аж подалась до мене. Але їй треба було iiти на прийом, i мii тiльки встигли умовитись про зустрiч. Я сказав їй свою адресу. Вона обiцяла прийти до мене о другiй годинi дня. Та менi не вiрилося, що вона прийде до мене, вона ж така аристократична i з вищою освiтою, а я тiльки червоноарм. I я не пiшов на курси о другiй годинi, а до вечора блукав по мiсту. Було вже темно, коли я ввiйшов до кiмнати. В кутку сидiла Ольга, а бiля неї на столi хтозна-скiльки недокуркiв. - Что же вы меня обманули? Я сказав їй, що менi не вiрилось. Вона засмiялася, i ми одразу ж перейшли на "ти". Вона курила цигарку за цигаркою, я теж почав курити цигарку за цигаркою. Ми дуже хвилювалися i все говорили про любов. Вона про свою любов до Андрiя, а я до Констанци'. На другий день я не пiшов на лекцiю. Ольга знову прийшла до мене. Коли вона дивилася на мене, у неї губи наче наливалися кров'ю. Вона казала менi, що з заплющеними очима може узнати людину, коли вiзьме її за руку, i брала мене за руку. Нам разом треба було їхати в поарм на Жмеринку. Ольга казала: - С тобой опасно ехать, - i смiялась. Чомусь вона почала гладити моє волосся, а я був такий пасивний i почував себе неначе дiвчина, її лице близько нахилялося до мого, i менi стало жутко її солодко, коли вона почала мене цiлувати. Вона мене цiлувала так довго, що менi аж нiчим було дихати. Ми встали з канапи й як соннi ходили по кiмнатi, перекидали стiльцi, а Ольга все цiлує мене: i шию й руки. Вона стала на колiна передi мною i почала цiлувати мою одежу. Я подумав: "Рiвнiсть i братерство" - i теж став на колiна. Вже вечорiло, i ми вийшли з готелю. Ольга зайшла до свого помешкання переодягтися. Але вона вийшла в тiй же шкiрянiй куртцi, i я думав, як же вона переодяглась. Ми пiшли вниз до моря. На Нiколаєвському бульварi вгорi шумiли кроки публiки. Це ж був пiвдень з теплими огнями города й вечiрнiми шумами моря. Ми пiдiйшли до зруйнованого муру над морем. Внизу була безодня. Море било в руїни якогось будинку, де лякливо хитався огонь; Я сiв на мур. Ольга сказала: - Давай ляжем. Я чув, як кущ коле менi щоки, i Ольга знову почала мене цiлувати. Це був якийсь огненний ураган. Вiн закрутив мене у своєму вирi. Ольга розпахнула свою куртку, а пiд нею менi блиснуло молоде, бiле i туге тiло. I чогось ми почали тремтiти. Все дужче й дужче. А потiм я все забув. Я потонув у гарячому туманi. Мене зовсiм не було. Були тiльки розширенi очi Ольги, її швидке дихання, i все... А потiм ми знову почали цiлуватись i тремтiти. Це було щось божевiльне. Я аж злякався. Може, це од моря? Ольга: -Я хочу выстрелить. Я: - Зачем тратить патроны - они пригодятся для панов. Але Ольга вистрелила в нiч, в море, прямо в огонь зруйнованого будинку... Огонь злякано заметушився й погас. Втомленi й щасливi мн йшли нагору. А Ольга все цiлувала мої руки. А я не цiлував її рук. Я тiльки, як дiвчина, дозволяв їй цiлувати свої. Приїхали iталiйцi, привезли полонених солдатiв колишньої царської армiї. Одна iталiйська мiноноска наскочила на мiну. На Куликiвському полi ховали iталiйцiв. Виступав Серратi6. Ми не розумiли мови, але ми чули революцiйний огонь її, кричали "ура" i "дайош" пiд траурнi залпи гармат. Ольга ходила зi мною по мiсту. До неї причепився iталiйський лейтенант, але вона щось сказала йому пофранцузьки i вiн, як обпечений, одскочив од неї. Якось сумно любила мене Ольга. Вона все одкидала волосся Андрiйовим рухом i мутно дивилася перед собою. Одного разу вона не прийшла, хоч i говорила, що прийде. Менi було так тяжко, наче хтось мене посiк на шматки i я весь сочуся кров'ю... Я вже не знав, кого я дужче люблю - чи Ольгу, чи Констанцiю. Другого дня прийшла Ольга. Але я був весь час сумний з нею. Вона спитала мене - чого я сумний? Я довго не хотiв їй говорити, а потiм сказав: того, що не було її. Вона радiсно й щасливо засмiялася, схопила мене в обiйми i знову був той огонь... Вона сказала, що була в портнихи. Наближався день вiд'їзду. Вийшло, що Ольга їде ранiше, нiж я. Надходив вечiр. Ми пiшли до моря через Олександрiвський парк. Був золотий серпень. В парку було так гарно, що ми лишилися в ньому. У Ольги вже не було юбки. Вона справила собi синє галiфе й червонi чоботи. Коли я давав їй свою шинелю, вона менi нагадувала юнкера з тонкою, динамiчною фiгурою. Ми лягли пiд деревами. В парку нiкого не було. Десь горiли в вечiрньому небi золотi руїни, i менi здавалося, що то середньовiчний замок, а ми з Ольгою - молодi феодали, що повернулися з далекої мандрiвки, i той замок у вечiрньому золотi - наш. Проходили iнодi перекупки, i ми в них купували динi. У нас не було ножика, i Ольга тонкими й нiжними пальцями розламувала їх. Ми цiлувались з нею - два хлопцi. Я розстiбав їй одежу i пестив її, а з кущiв хтось у иолосатих штанях пiдглядав нас i так захопився цим, що необережно зашелестiв. Ольга схопилася i вдарила в кущi з мавзера. Кущi з ляком аж зашелестiли, i знову був порожнiй парк, янтарнi килими листя, червонi губи Ольги i її молоде, 19-ти весен тiло. Вона розказувала про червону Венгрiю, де вона працювала. Як там роздавили радянську владу 7. Про своє перше кохання до венгерського революцiонера, про пiдпiлля й тюрму. Вона з жахом i мукою казала, як гвалтував її жандарм. Ми пiшли до моря. Було вже темно. Прожектор огненними пальцями мацав нiч. Ми пiдiйшли до муру. I одчинили вузеньку чавунну хвiртку. За муром свiжо дихало море, i внизу на руїнах Сiла коза. Мп идiйшли трохи вбiк од хвiртки i лягли в траву на моїй шинелi. Тiльки ми почали цiлуватися, як розчинилася хвiртка i прямо на нас налетiла юрба людей. Я скотився з Ольги прямо в ярок, i ми тихо лежали, поки пройшли люди. Завтра Ольга вiд'їжджає. Сумний, проводжав я її на станцiю. Душу мою палили огнем останнi дзвiнки. Коли я пiдсадив Ольгу в вагон, у неї лопнуло на колiнi галiфе, i я на прощання поцiлував його. Кругом смiялися люди, а я не звертав на них уваги, я бачив тiльки Ольгу та її теплi очi пiд лахматою шапкою. Одгримiли прощально вагони, а я все стояв i бачив блiду тонку руку в пiвденнiй синявi. ...Швидко й ми вирушили на фронт. Пiд стук колiс, що летiли на далекий голос смертi, ми спiвали революцiйнi пiснi. Вони були такi яркi й хорошi. Це нас так захоплювало... В вiдчиненi дверi вагону мiрiадами дальнiх i вiчних очей дивилася нiч... Юнi голоси тремтiли, наче сльози, що ними було залито "мир безбрежний"... Потяг мчав, i в ньому ми радiсно несли в огонь cbog життя, щоб осушити цi сльози. В поармi я зустрiв мого товариша дитинства - Павку Євсеєнка. Вiн був вже наподивом8 i, коли знайомив мене з своїми товаришами, трохи iронiчно рекомендував мене: - Знакомьтесь, это бывший петлюровец. Менi було дуже важко, що я "бывший петлюровец", i хотiлося, щоб мене ранило на фронтi. В Кам'янцi я вiддав у подив свої документи й пiшов гуляти. До мене пiдiйшов хлопець з рушнпцею i спитав мої документи. Я сказав, що у мене немає документiв, я оддав їх до подиву, i просив його пiти зi мною до подиву, а вiн не схотiв i повiв мене в ЧК. В ЧК спокiйний робiтник з залiзним обличчям подивився на мого партквитка, сказав: "Це наш", - i одпустив мене. Мене призначили спiвробiтником дивiзiйної газети "Красная звезда". Недалеко вiд Гусятина стояв наш ешелон, а десь далеко гримiли гармати. То наступала наша дивiзiя. Ми у пастухiв мiняли яблука на газети, влаштовували мiтинги й кiносеанси в селах, звiльнених од панiв. Були холоднi мiсячнi ночi зi срiбними тополями i довгими тiнями од них. Нарештi ми пiдiйшли до Гусятина. Вiн був зовсiм зруйнований ще огнем iмперiалiстичних армiй. Я ходив вночi на руїни i все марив про Ольгу. В поармi в анкетах я знайшов її прiзвище, але куди вона призначена - невiдомо. Мимо пролiтали ешелони з новими частинами, а я дивився, чи не блиснуть пiд лахматою шапкою теплi очi Ольги. Ворог спинив нашi армiї, i на фронтi стало тривожно. Мене посилають на фронт. Я хотiв в полк Андрiя, але його полк не був ще в розпорядженнi подиву, i мене послали завiдувачем бiблiотеки в сапернiй ротi. Я трохи не плакав, того що я хотiв до Андрiя, а мене посилають бiблiотекарем тiльки тому, щоб зберегти як поета. Рота стояла десь пiд Монастириськами. Я ледве знайшов її. Тiльки почав я писати каталог книжок, як набої почали бити по нас iз тилу i розриватися пiд моїм вiкном бiля унiатської часовнi. Був поганий зв'язок, нашi частини вночi вiдступили. I ми опинились пiд польським i нашим огнем. Не було нi пiдвод, нiчого. Ми перекинули гарбу з сiном, що вiз один дядько, поклали туди дещо з телефонного майна i вибiгли на гору. За горою стояли нашi батареї i кулемети, але треба ж визволяти ротне майно. Про бiблiотеку я й не думав, вона лишилася в кiмнатi з моїм недописаним каталогом. Пiшло сiм чоловiк на чолi з военкомом i командиром роти Прокоповпчем на конi. Вони були там недовго. Прибiгли з блiдими обличчями, без командира роти, у воєнкома була розiрвана шинель i налпте кров'ю од бiгу лице. На них налетiла кiнна розвiдка чорношличникiв. Це було так: хлопцi тiльки що спустилися з гори, як на горизонтi показалися рухливi чорнi точки. Вони швидко наближалися. Це було вiсiмнадцять кавалеристiв. Почали одстрiлюватись, але рушницi японського зразка пiсля другого пострiлу стали майже негiднi до стрiльби. Затвор наче прикипав, i його треба було одбивати ногою, а ворог казково наближався. Тiльки й чорношличникам довелося зле. Пiсля пострiлу кавалериста кiнь спиняється й крутиться на мiсцi. Тодi буває нерухома мiшень, i кiннотник летить на землю. Чорношличники спiшились i залягли в лаву. Пiд їх огнем нашi хлопцi почали вiдступати. Перескочили через тин, а командир роти не мiг, бо вiн був на конi. Чотири кiннотники летiлп на них. Два червоноарми не витримали i почали тiкати... За ними погналися два кiннотники. Перший кавалерист пролетiв повз комроти, але не встиг ударити шаблюкою, яку вiн вихопив, коли пролiтав мимо. Другий кiннотник кричить комроти: - "Кидай рушницю!" Прокопович кинув рушницю, вихопив нагана, але чомусь наган не стрiляє, комроти забув, що наган не самозвод, i чорношличник рубнув його по головi, комроти впав, хлопцi не могли нiчого зробити, бо вони одстрiлювалися од петлюрiвцiв, що залягли за домами. Чорношличник пiдскочив прямо до тину, вiн струнко й гарно сидiв на конi, з клинка його шаблюки ще стiкала кров комроти. "Панове бiльшовики, кидайте зброю!" Але товариш iз правого флангу замiсть вiддати зброю вдарив його з японської карабiнкп в голову. Одступаємо на Гусятин. Але в Гусятинi вже поляки. Ми, розбитi й злi, стоїмо бiля шосе, а мимо проходить з музикою триста шiстдесят другий полк, що його командиром Андрiй Мiнський. Майже всi червоноарми були, що приїхали з французького полону. В кiнцi на тачанцi їхав Андрiй. На ньому була звичайна ватяна фуфайка i старий солдатський кашкет без зiрки. - Ты чего тут? - кричить вiн на мене. - Едем со мной! Його полк iшов на лiквiдацiю прориву. Я вже занiс ногу на тачанку, але на плече менi опустилась рука мого воєнкома. - Нельзя. Я сумно дивився услiд Андрiєвi. Десь за поворотом зникли синi колони, i тiльки чутп було приглушенi звуки оркестру. Ми одступаємо через лiси на Сатанове. У тьмi ночi батареї загрузають у глинi, i ми їх витягуємо руками, освiтлюючи собi дорогу смолоскипами iз соломи. От вискоче iз кущiв ворог, i почнеться смерть. Вогко пахло глиною. Ми йшли майже останнiми, i я декламував про себе вiршi, що присвятив Ользi. Була велика тривога. Частини збились i переплутались. Казали, що у полякiв є жiночi кiннi загони, - почувалося, що вони переживають нашу керенщину 9, що ми повернемось назад. Перейшли Збруч, i уже в Сагановi хтось не витримав i крикнув: - Тепер ми на своїй землi, хай живе Радянська влада! Але i на своїй землi ми панiчно вiдступали. Мимо пролiтали обози. По дорозi котилися хлiбини, а мп йшли в пилу, голоднi, босi i смiялися з боягузiв. Всi насторожувалися, коли на горизонтi холодно блистiла зброя i пролiтали крики: "Поляки!" З нами вiдступало багато галицьких жовнiрiв, а вночi, в клунi, пiд тривожнi, близькi удари гармат i регiт кулеметiв, я розказував товаришам про свою любов до Ольги, вони слухали мене i ласкаво смiялися з мене. Так i зверталися до мене: - Тов. Ольга, ходiм у розвiдку. Мене знову одкликали до подиву спiвробiтничати в "Красной Звезде". Був жовтень. Ми стояли в вагонi на Вапнярцi. По ночах було страшно холодно. Бiлизну я промiняв на хлiб, i у мене лишилися тiльки галiфе i гiмнастерка, що я взяв у полоненого петлюрiвця. Ще змалку я привик спати голим. I в вагонi з плачем i матюками я роздягався догола, простилав на газети гiмнастерку й штани i укривався дiрявою шинеллю. За нiч разiв двадцять я просипався, а коли одягався, знову плакав од холоду i нарiкав на свою долю. А поруч, в вагонi полiтосвiти, пiд пальцями пiанiста в постолах гримiв марш Гiндепбурга 10. Пiсля змирення з поляками 11 мене посилають на вiйськово-полiтичнi курси при поармi. Завiдуючим курсами був товариш Скворчевський. Курси стояли в Єлисаветi. Був уже листопад. Пiсля голодовки на фронтi (по п'ять день ми нiчого не їли, а коли доводилось їсти, то бiльше яблука iз панських садiв) в мене почалась дизентерiя. Я кажу завхозовi, щоб вiн дав вiзника до лiкарнi, бо я босий, а надворi грязь i йде снiг. Але вiн не дав менi вiзника, i я пiшов босий до лiкарнi. Це було далеко, десь за вокзалом. Я йду I шiачу, а мимо проходять червоноарми, гримить "Iнтернацiонал", i менi ще дужче жалко себе. Перехожi дивляться на мене i жалiсно хитають головами. Коли я проходив через вокзал, до мене пiдiйшов спекулянт i хотiв купити мою шинелю. Це було так дико й страшно, я ж босий, а вiн мене хоче ще зовсiм роздягнути. Доки мене поклали на койку, я вiсiм день лежав i мучився на бруднiй i запльованiй пiдлозi в iзоляторi. Одного разу в iзолятор зайшла жiнка - военком шпиталю. Я глянув на неї - це була наша дивiзiйна полiтробiтниця. Вона пiзнала мене i дала менi постоли. Коли я виходив з лiкарнi, була вже зима. На полiткурсах було весело й бадьоро, тiльки коли я їв хлiб, чорний глевкий хлiб, менi здавалося, що в шлунку камiння. Але це не заважало менi полюбити замiсть Ольги полiтекономiю. Я навiть хотiв покинути писати вiршi i бути просто полiтробiтником. Полiтекономiю викладав Скворчевський. Вiн так чудесно її викладав, що я ще й досi не зустрiчав такого лектора, як вiн. Од моїх постолiв лишилися тiльки огризки. Дiвчата пошили менi з шинелi туфлi, i я в них щоранку вибiгав на вулицю, i бiг через квартал, i на розi дивився на мiсцеву газету - чи нема там моїх вiршiв. Тодi ж виходила анархiчна газета "Набат". В "Набатi" було багато повiдомлень про вихiд комунарiв iз партiї. 3. Т. Скворчевський хвилювався i казав: - Разогнал бы этих сопляков, а то мы дождемся, что они начнут стрелять нас на каждом перекрестке. I раз уночi (це було вже пiсля Перекопської перемоги) - "До зброї!" - ми всi вибiгли i почали з нервовим смiхом одягатися. У курсисток ентузiастично горiли очi, вони теж були з рушницями й хотiли йти з нами. Махно повстав i хоче захопити Єлисавет. Частини всi вийшли за мiсто, йшли колонами. В могутньому ритмi крокiв i хитаннi рядiв я раптом зник... Мене не було. Хвилями встала невимовна сила i залила моє "я". Я вiдчув мiць i порив мiльйонiв "ми" революцiї... I було радiсно йти на смерть. Мене й ще двох товаришiв послали в дозор. Десь далеко були огнi города i наша застава. А ми стоїмо в порожньому й тривожному полi, самотньо й страшно гудуть провода, i навколо нiкого, нiкого. I от iз тьми, на бiлому тлi снiгу, наближається невiдомий загiн. Ми _послали товариша повiдомити заставу про ворога, а самi стали з рушницями "на огонь" i, майже божевiльнi, кричимо: - Стiй!.. Виїжджай один!-Загiн наче вгруз в снiг... Од загону оддiлився один кiннотник, їхнiй командир iз наганом у руцi, пiд'їхав до нас. Ми: - Какой части? Вiн: - Нашей. Ми: - Пропуск. Вiн: - Орел. Отзыв. Ми: - Тамбов. I не встигли ми обернутись, як нас уже оточила кiннота. Отзыв був не "Тамбов", а "Курськ". I ми чекали, що нас почнуть рубати. Мої плечi тоскно щулилися, паче вже чули холодну i страшну крицю. - Кто начальник гарнизона? - Не внаем. - I мої плечi ще дужче хилились, i по костях пробiгав чорний вiтер смертi. - А ваш военком? - Скворчевский. - Ведите нас к вашему военкому. Це був загiн Ревтрибуналу. Махно пробився на Чорний лiс. Вiн захопив на пiвгодини Новоукраїнку. На другий день вiн захопив її знову, коли працювали установи i все було спокiйно, i тримав її п'ятнадцять годин. За цей час вiн вирiзав мiсцеву мiлiцiю й комсомол. В лiсових боях, у тьмi ночi, Махно переплутав нашi частини, i свої били своїх... брали в бран комроти наших полкiв. В полi йшла кiнна дивiзiя. Начдив i воєнком з джурою вiд'їхали далеко вперед. З лiсу виїхало кiлька тачанок i кiннота. Начдив носила джуру узнати, хто такi. Той пiд'їхав до невiдомих кiннотникiв, поговорив з ними. Значить, нашi. I воєнком i начдив покiйно їдуть їм назустрiч. А то були махновцi. Вони пiд загрозою смертi примусили джуру мовчати, i вiн мовчав. Махновцi пiд'їхали: - Кто такие? - Я - воєнком такой-то. - Я - начдив такой-то. - Ага. вас нам i треба. Злiзаи з коня! Военкома i начдива поставили на снiгу навколюшкп, i на очах майже божевiльної дивiзiї нахилили їм голови - порубали, i чорною блискавкою зникли в лiсi. А з околишнiх сiл до Єлисавета все везуть i везуть на селянських фурманках порубаних юнакiв. Махно був уже десь пiд Уманню. Дав бiй червоiюармiйцям i помчав далi. XLVI Я знову марю про Констанцiю. Вона менi щоночi сниться. Я ж скоро буду дома i побачу її. Я все декламував iз Шевченка: Коли зустрiнемся ми знову, Чи ти злякаєшся, чи нi? Якеє тихеє ти слово Тодi промовила б менi? ' Мене посилають на Донбас для громадської роботи. З Єлисавета до Харкова я їхав чотирнадцять днiв. Бiля "Нової Баварiї" 2 я не витримав, покинув ешелон i пiшки прийшов до Харкова. На Донбас потяг iшов швидко. Менi було радiсно й тривожно. Не вiрплося, що я знову побачу миле, рiдне село, тi кривенькi тини, про якi я боявся марити, бо кругом було так багато смертi... В Лисичому потяг довго стояв. Була нiч. i я пiшов по знайомому путi до своєї станцiї. Це було недалеко - пiвтори версти. Рипiв пiд ногами снiг, так, як тодi, як колись, коли я, закоханий, ходив у Лисиче. За поворотом блиснули огнi заводу. Вони привiтно добiгли по рейках до мене, i стало чомусь страшно. Невже я дома? Голова стала порожньою. Всi думи зникли. Я хочу хоч одну спiймати, але не можу. Нарештi я спiймав думку. i мене залпла радiсть повороту. Коли входив в село, скiнчилась вистава в робiтничому клубi, i я побачив знайомих хлопцiв. Коли я їхав на фронт, так цi хлопцi були маленькi, а тепер вони були вищi за мене, багато з них поженилися i навiть мають дiтей. По Краснiй вулицi я йшов додому. Як i колись, блимав вогник в маленькому вiкнi хворостянки. Я постукотiв в дверi. - Хто там? - Володька. Дверi швидко вiдчинилися, i крик "Володька!" злився в одне божевiльне радiсне виття. Мати була в сусiди, її покликали, i вона з плачем упала менi на плече. Ще коли я пiдходив до дому, менi сказали про смерть брата. Я страшно плакав за ним. Мати розказувала, який вiн вже був великий, що не вмiщався на скринi. Вiн перший одержав мого листа з фронту. А думали ж, що я вже вбитий. Мати служила по менi панахиду. Олег умер од тифу. Вiн так i не дочекався, щоб я привiз йому iз фронту галiфе. А вiн так хотiв галiфе - синє з золотими кантами. Менi брат розказував, який вiн був дужий. Ще як малим, так бив парубкiв, а коли пiдрiс, так його боялося все село i любили всi дiвчата. Коли вiн умер, на домовину принесли багато вiнкiв i слiз... Махно ще був не лiквiдований, i через наше село проходили банди. Комунарiв було мало, i вони мусили ховатися в заводських трубах. Мати робила самогон, i я перекидав їй його. Вона плакала i казала: - Нема того Володi. Умер наш Володя. А я в обiдранiй шинелi i в полатаних штанях натхненно спiвав "Мы кузнецы" i по ночах з рушницею бiг на тривогу. Мати казала: - Он другi комунiсти, що приїхали з фронту... у них i галiфе, i грошi, а ти як був босяком, так босяком i зостався. Я її заспокоював i казав, що скоро буде гарно всiм жити, не тiльки одним нам. А в село привозили порубаних кооператорiв i комунiстiв. Я лежав в тифу в заводськiй лiкарнi, а прямо в вiкно було видно часовню, куди щодня носили мерцiв. Я думав - скоро i мене туди понесуть. Пiсля кожного приступу я виписувався i все розказував на вулицi хлопцям про бої, а вони, купами, з розкритими ротами слухали, доки мене не ламав новий приступ, i я лягав знову до лiкарнi. Це був останнiй тиф. Я майже вмирав, а тут iще мати приходила й плакала, що нема чого їсти, щоб я написав їй записку до кооперативу. Вона хотiла надiти менi на шию хрестика, але я одмовився. Менi снилися попи, повстання, власне, це був бред. Серце швидко билося, i я марив, коли воно лерестане так швидко битися, та все просив лiкаря послухати менi пульс... За сiм день пiсля того, як я виписався iз лiкарнi, мене "в порядке боевого приказа" викликає Лисичанський партком i дає призначення. А по селах рубають партробiтникiв, i бандити на тiм боцi Дiнця гукають перевозу. По залiзницi кругом села весь час ходить броневик. Мене посилають по службовiй справi в Бахмут. Бахмут... Невже я побачу Констанцiю? Це ж моя вiчна мрiя на фонi кровi й смертi. Був квiтень, i я, блiдий, смуглява смерть у шоломi, їхав до своєї мрiї. Констанцiї не було дома, вона працювала в губнаросзiтi секретарем соцвиху. Батько її набивав цигарки. Я так багато хотiв йому сказать, але чомусь тiльки сказав: "Дайте закурить". Вiн дав менi закурити i почав говорити про полiтику, як його бiльшовики ганяли на примусовi роботи. Але про все це вiн розказував весело, не злобливо. Брат Котi, Броня, був в армiї. Я пiшов до губпаросвiти. Найшов кiмнату соцвиху, одчинив дверi i бiля стiни з лiвого боку побачив за столом Копстанцiю. - Здесь тов. Рудзянская? Вона обернулась, глянула на мене, хотiла щось сказати i захлинулась. Я був наче мертвий. Пiдi мною не було нi пiдлоги, нi стiн навколо... Менi здавалося, що коли я побачу Котю, так од щастя я упаду. Менi навiть так i снилося, що от я йду до Котиного ганку, а на ньому стоїть вона. Я пiдiйшов до неї i впав бiля її нiг, вниз лицем. Лежу й мовчу i тiльки чую, як солодко й тяжко б'ється моз серце. Пiдiймаю голову, а на ганку стоїть не Котя, а її батько. Я питаю: - Де Котя? - Она уехала на полярный круг. Але в уяву я не впав, а тiльки хитався i здавався собi легким-легким, неначе пiр'їнка. Ми вийшли з Котею в коридор, але не могли говорити, тiльки дивились одне на одного та зiтхали. Потiм я ходив до Котi i, коли говорив з батьком, усе дивився на неї так, як тодi, весною 18 року, а вона просила, щоб я так не дивився на неї, i чомусь полотнiла. Я був такий щасливий, що нiчого не помiчав i не хотiв помiчати. Котя показувала менi, якi в неї маленькi туфлi. Дiйсно, в неї манюсенькi туфлi.