миттю зносять з тачанки "максима" i примощуються бiля нього в улоговинцi, а лiворуч i праворуч залягають брати Бересклети i Чигирин. Все це робиться в цiлковитiй тишi, наче не люди, а тiнi впали на землю. Перший урок засвоїли побратими. Жаль, що так мало у нього бiйцiв. Сагайдак присiдає бiля близнюкiв. - Все чин-чином, - пошепки заспокоює його Роман. - Патрони пiдрiвняли, щоб не було перекосу... - I вода в кожусi джерельна - хоч сам пий, хоч гостей пригощай, - приховуючи хвилювання, посмiхається Василь. Гарнi хлопцi, недарма вiн узяв їх у загiн. Обiйшовши усiх побратимiв, Сагайдак iде ближче до дороги, що з одного боку притерлася до тiней лiсу, а з другого - до задуми колоскiв, i прислухається, як вiдходить день. Чи ж попадеться хто?.. I, неначе вiдповiдаючи на його думки, вiд чорного шляху заклубочилась курява. Сагайдак притуляє до очей бiнокля. Нi, то не тi, кого вiн очiкує: дорогою трюхикають низькорослi коненята, а на возi пiдстрибує кiлька житнiх снопiв i сидить чорнява молодиця, однiєю рукою вона держить вiжки, а другою притримує бiля грудей немовля. Ось уже i плач його чути. А матiр, прихиляючись, то агукає йому, то вйокає неквапним коненятам, якi тягнуться до колоса. Видать, пiшов чоловiк воювати, а дружину й дитя залишив напризволяще. Риби, жiнко, крутися бiля землi, рости дитину та чекай мужа з вiйни. Чи дочекаєшся тiльки? Ось молодиця притримала гнiдашiв, притулила дитину до пазухи, i оцей бiлий вузлик, припавши до грудей, одразу заспокоївся, а па смаглявому обличчi матерi пробилась зажурена посмiшка, та враз i зникла: позаду забурчала вантажна машина. Прикипiли партизани до землi, а кулемет i гвинтiвки повернули на цiль. - Вiдставити! - тихо дає наказ Сагайдак, бо ж поруч їде мати з дитям, хай до самого твого дому, хай крiзь усе життя шумить вам пшениця. I зiтхає коли б то воно було так у цьому свiтi, якому не вистачає розуму на життя. Машина, викидаючи з-пiд себе клуби пилюги, переганяє воза, з вiкна кабiни висовується голова немолодого солдата, вiн махає рукою жiнцi, щось весело кидає їй та й зникає, навiть не пiдозрюючи, хто його зараз порятував од смертi. I знову неспокiй i напруженiсть очiкування. Лежiть, хлопцi, на грудях зеленої землi, це не те що лежати в снiгах на морозi. По крапельцi дрiмотно вростають тiнi, ио крапельцi дрiмотно сканує час, ио крапельцi тотжть тiло дуряi питання: чи треба було пропускати оту першу машину? Мабуть, не треба. Вже осмерк iз лiсу перейшов ва йоле i погасив червiнь пшеницi, коли на дорогу гордовито, хизуютася своєю ошатнiстю, вискочив свiженький, нiби щойно народжений "дюзенберг". Якого високого чина заколисуєш ти на курнiм подiльськiм путiвцi? Чи не того барона, що приїхав мiряти тлустий чорнозем для свого маєтку? Ось воно й пiдiйшло - перша зустрiч з ворогом. Що ж, ти клiщем вгризаєшся в чужу землю, то її вiдмiряють тобiї Коли машина майже порiвнялась iз Сагайдаком, вiн махнув рукою побратимам. Роман одразу так натиснув на гашетку, що аж пальцi побiлiли. Затремтiв кулемет, затремтiв i кулеметник, божевiльними метеликами навколо дула зафахкотiв огонь. Машина дзенькнула склом i, крутнувшись, з дороги вскочила в пшеницi, жеручи i захлинаючись ними. Стрiляють дверцята, з них шпарко вискакують двое вiйськових у чорному i гладун у цивiльному. Вiн, як плавець, руками i головою пiрнає у пшеницi, а вiйськовi спритно, навiть кiби гоноровито, обертаються до небезпека, завчено прикладають до животiв автомати i вiялами вганяють черги в лiс, з якого вибiгають партизани. Ще двi черги, ще посвист куль, ще перестук "максима", i перший скрик, а падає двое - Один до машяиж, другий вiд машини. Чигирин першим нахиляється до нього, пiдiймає перегрiтий автомат i чує, як у вояки нижче зламаних блискавиць на петлицi ще хрипить кров. А цивiльний i досi, наче плавець, борсається в пшеничних хвилях i виборсатись не може. Та ось i вiн, несамовито зойкнувши, хилиться, осiдає у колосся, а руками намертво затискає двi жменi пшеничного стебла. - От i маємо початок! - каже Сагайдак, поволi пiдходячи до вбитого, i похитує головою: чи треба було тобi за цi двi жменi пшеницi забиратись аж сюди? Партизани, крiм близнят, що залишаються бiля кулемета, кидаються до машини, де, звiсивши голову, лежить, теж у чорному, водiй. Льняна чуприна закрила йому обличчя, закрила свiт. Саламаха з-пiд носа Iвана Бересклета вихоплює новенький парабелум, що лежав на передньому сидiннi. - Нечесно так, - невдоволено каже Бересклет i витягає з машини величезного, на мiдних замках портфеля. - Мiняюсь не дивлячись. - Найшов дурнiшого. То шкурлят розцяцькований, а це - зброя! - Що в ньому є? - нетерпеливиться молодшому брату Максиму. Iван клацає замками, добуває цупкi з гербами папери i дивується: - Аж баронськi! I парфуми є, французькi! - Скорiше в лiси! - квапить Сагайдак. На небi прорiзається вечiрня зiрниця, а вечiр, спроквола починав росити рову. i сьогоднi вперше за всi яi двi Сагайдак має якусь полегкiсть i вiд вечiрньої зiрницi, i вiд роси, що и тепер не забула знедолену аiмой". Що ж, початок в початком, а маєш думати про бiльше. Людей, людей треба збирати. А де дiстати мiн, вибухiвки, детонаторiв? Люди i чорний шлях, i залiзницю можна взяти пiд партизанський нагляд. - _Скорiше, хлопцi, до лiсу! - Хоч би машину обдивитись i щось придумати, - з жалем каже Саламаха. - Може, на баронську ремiнну подушку завидуєш? - глузує хиганкуватий Iван Бересклет. - Менi й на торбi з травою гарно спиться. Партизани вскакують у лiс, де їх нетерпляче ждуть Роман f Василь. Саламаха великодушно простягає їм флакон з парфумами. - На двох. Французькi! Саме такi полюбляли в нашому селi. Близнята зневажливо вiдмахуються вiд парфумiв, хапаються за кулемет i хватопеком вигойдують його на тачанку. - Молодцi, хлопцi. Гарно попрацювали! - хвалить їх Сагайдак i прислухається до онiмiлої дороги. - А зараз правте до вашого присiлка. - Це ж чого до присiлка? - занепокоївся Чигирин i кинув погляд на зоряне петрiвчанське небо, - Звiдти до ранку не встигнемо вскочити в лiси. - Маємо переганяти час i встигнути! - твердо каже Сагайдак. - Для чого ж така нетерплячка? - З присiлка нам треба вихопити гармату, бо, чого доброго, господар її сам почне розтринькувати снаряди. А нам вони он як потрiбнi. Завтра гiтлерiвцi будуть клопотатися з бароном, пiслязавтра ж неодмiнно посунуть у лiси. - Та, мабуть, посунуть, - згоджується Чигирин. - Тодi гармата й знадобиться нам. Хоча б для переполоху. - Отож i я думав про переполох, - насмiшкувато хмикнув Сагайдак. - На конi! - Дозвольте нам гайнути вперед! - по-молодецьки виструнчився перед командиром Роман Гримич i кивнув на Василя: - Ми знаємо, в чиїй клунi ночує ця гарматка, то й вихопимо її до вашого приїзду. - Мотайтесь! - залюбувався паруботою Сагайдак i побачив свою молодiсть у червоних козаках. Гай, гай, пролетiли твої весни, i вже сивина, як стигле жито, падає на очi. А й не нажився... Знайшов час для жалiв. Фашиста треба бити! Як ще Геродот писав про скiфiв: "Жодному ворогу, що напав на їхнiй край, вони не дають врятуватись". Отак-то!.. А вже копита вибили гул iз дороги, заскрипiли колеса, замаяли гриви коней, i партизани пiд рясним Чумацьким Шляхом помчали до броду. Обiгнавши всiх, не виїхала - вилетiла тачанка близнят, яку партизани прозвали колiсницею Iллi-пророка. - От їдуть, аж осi горять! - позаздрив Iван Бересклет. - Не я буду, коли не розживусь на такi конi! Чуєш, брате? - Та чую. Тепер Сагайдак i Чигирин, звiсивши ноги з полудрабка, сидять плече в плече на возi незрушного Саламахи i впiвголоса радяться, як мають десь пiслязавтра зустрiти ворога. - Дороги до лiсу треба замiнувати, - каже Сагайдак. - Та треба, - погоджується Чигирин i кресалом вибиває з кременю вогонь. - Тiльки чим? - Хоча б обманом, - пiдсмiюється Сагайдак, - Як ти на це? - Обманом? - зважує i думкою, i рукою це слово Чигирин. - Скiльки ми знаємось, не чув про обман вiд тебе, то кажи, що вигадав. - Зробити видимiсть, що вони замiнованi. - I це дiло при нашiй бiдностi, - не квапить Сагайдака i знов вибиває з кременя iскри. - Який вечiр гарний. - Славний. Земля i небо куряться, а зорi зорiють. - А зорi зорiють, - аж зiтхнулось чогось Чигирину. - А житечко осипається. - I доля чиясь осипається... - З чим тiльки пiслязавтра наша доля зiткнеться?.. - наче сам з собою радиться Чигирин. - Три дороги ведуть до лiсу. Двома не всюди проїдуть машини, то, мабуть, посунуть середньохресною. Ось там бiля западини я, причаївшись у лiсi, i стрiчав би фашистiв. - Як сходяться думки, - наче здивувався Сагайдак. - Малюй далi картину. - Малюю. Якимсь пеньком вакурат "замiнуємо" дорогу, пару дротикiв протягнемо, то хто їхатиме - i зупиниться. Далi, може, й стирлуються всi бiля нашої вигадки, а ми з засiдки й чесанемо, чим зможемо. Головне тут - несподiванка. От i вибрав я найкращий варiант. - А другий який? - веселiють очi Сагайдака. - При нашiй бiдностi знову ж треба несподiванку брати в спiльники. Не зупиняться фашисти бiля нашої мiни - пропустимо їх вперед i вдаримо ззаду. А коли вони отямляться - зникнемо в лiсах. От i шукай вiтра в полi. Яку ж ти гармату надибав? - Дрiбнокалiберну. - Теж добре. Тепер слухаю третiй варiант... - Може, навiть доведеться пiдпустити фашистiв до нашого копайгородка i там їх накрити вогнем, - тихо сказав Сагайдак, а сам подумав: "Яка невiдповiднiсть мiж оцим вечором, що зорi зорi, i пiслязавтрашнiм днем, що вiдбере не одне життя..." Самим присiлком близнята притримали своїх золотогрввцiв, по тiнях дерев i журавлiв пiд'їхали до Оксаниної оселi. Василь на ходу скочив з тачанки, одразу ж югнув на подвiр'я, обiйшов хату з причiлка i постукав у вiконце комiрчини. Незабаром з нього висунулась розкуйовджена голова Стаха. - Не додивились, дядьку, сну? - тихо засмiявся парубок. - А-а-а, це ти, вiтровiй! - посмiхнувся чоловiк. - Чого тобi проти ночi? - Позичте, дядьку, свою гармату, то ми на нiй фашистам заграємо польки. - Теж менi музики! Сагайдак прислав? - Еге ж. Так де ваша Василина Прекрасна? В сiнi чи в .соломi? Стах покосував на дверi комiрчини, з вiконця вискочив у город i обережно з Василем пiшов до старої клунi. Розчинивши браму, вони швидко розневолили гармату i вже разом iз Романом витягнули на подвiр'я. Тут Стах глянув у далину, що насочувалась мiсяцем, i зiтхнув. - Чого ви, дядьку, засумували? Шкода чуже добро вiддавати? - пирхнув Роман. - От аби, хлопцi, зараз iз цiєї бандури гахнути по отих полiцаях, що на дзвiницi засiли! В Романа зразу ж спалахнули очi: - То й гахнемо прямою наводкою! Не будемо шкодувати випорткiв! - I аж навшпиньки пiдвiвся, придивляючись до дзвiницi. - Жаль тiльки дзвонiв буде, - теж повернувся до далини Василь. Негадане їх ошелешив голос Оксани, яка невiдь-коли вишугиула з хати i причаїлась у вишняку. - Яке мале, таке й старе - один розум. А ви подумали, що потiм за якихось двох пришелепуватих полiцаїв увесь присiлок вогнем доконають? - Отакої, - скрушно сказав Стах. - I чого ти не спиш? - Еге ж, еге ж, - закивали чубами близнята. Потiм Роман широко посмiхнувся Оксанi: - Це ж ми, тiточко, пожартували собi, а ви вже й переживаєте. - I я так подумала, що ви жартома гатили гатi, - насмiшкувато вiдказала Оксана i вийшла зi своєї схованки. Коли на подвiр'я увiйшли Сагайдак i Чигирин, близнята застережливо звели на неї очi. Оксана мовчки кивнула їм головою. - Якi ви, тiточко, гарнi, - вдячно шепнув їй Роман. Жiнка тiльки зiтхнула, глянула на дзвiницю, i тiнi давнiх рокiв пiдiйшли до неї. Сагайдак, оглядаючи гармату, поторгав її руками, перевiрив замок i тихо сказав їй: - Виручай. Пiсля цього слова навiть близнята притихли, стали на межi перед своїм першим боєм. Яким тiльки буде вiн? Свинцю вони не пожалiють фашистам, а тi не пожалiють i їм. - Чого ви, хлопцi? - наче побувавши в їхнiх душах, зажурено запитала Оксана. - Якi вв, тiточко, гарнi, - зрозумiв її тривогу Роман. - Хоч до матерi на хвильку загляньте. - Вже нема як: досвiт росу росить... А тим часом у лiсовiй оселi Магазаника аж вгинається стiл од иаїдкiв-напиткiв. Та чогось усе бiльше й бiльше тривога пiдморожує обличчя Безбородька i крайсляндвiрта. Спершу вони лише iвкдали погляди на вiкна, а тепер прив'язали до них зiницi. Та вiкує пiд петрiвчанськими зорями дiброва, тiльки в хатi тихо потрiскують у свiчниках мальованi золотим безконечником восковi вмчi. Магазаник замiнює їх новими i думає: чи не поминальними стали вони i ця вечеря? От i не знати, кому тепер доведеться уклоиятися, не жалiючи карка: барону чи сирiй землi... Сьогоднi в коменданта Шульца препаскудний настрiй, бо ж пе в чиємусь, а в його крайсi убито барона. Тому й не перестав деренчати телефон на столi - мало не пiдстрибує проклятущий i шмагав батогами тих слiв, яких завжди вистачає у зверхникiв, щоб принизити пiдлеглих. Навiть сам командуючий каральними вiйськами на Українi вiдчитав його, як першокласника. По-друге, через спеку останки барона не можна везти у Верхню Померанiю, а Зфеба тут ховати. От тiльки в якому мiсцi? На старому гробовищi, де задерненi, переплетенi барвiнком могили в безладдi позросталмсь одна з однiєю, не поховаєш, а вiдкривати нове для самого барона не виходить. Видали ж клопоту партизани. Начальник гестапо запевнив, що пришлось не бiльше п'яти-шести. I ось ця Жменька фанатикiв робить виклик непереможнiй армiї фюрера. Сидiли б собi тихцем на улiцах, то краще було б i їм, i йому. Проти цих п'яти-шести безум'цiв вiн мусив послати одну машину з солдатами гарнiзонної команда, другу - з жандармами i двi з полiцаями паршивого убивцi Квасюка, який аа бiльшовикiв не валазив з тюрем. Звiсно, сьогоднi вiд партизанiв, якщо вони не повтiкали кудвсь. Але та пособлть це йому, кола вже втретє сьогоднi Шеф полiцiї брiгаденфюрер Краузе? Думалось: Вакутку подiлля, з почестями зустрiти дамтярiччя i якось пересидiти вiйну. Та де в чорта отой бундючний, немов iндик, барон? Захот тисячу чужих гектарiв чорнозему, а матимеш - два. У передпокої чути чиїсь скрадливi кроки, потiм притишену мову, наче в цьому кабiнетi господарює не вiн, а покiйник,- Комендант, прислухаючись, пiзнає голос Оникiя Безбородька. Чого ж вiн увсться? Чи i йому страх мотає душу? Обережно напiвпрочиняють._ важкi, оббитi свiжокованим залiзом дверi, i в них просовується вiдсмикана, пiдлиняла секретарка, що мав поставу, нiс i очi забокоєної чаплi. Хто тiльки позавидує на цi костi й веснянки, -якi, наче тля, облiпили вузький вид фрау? Коли вона смiється, то вiд неї сиплються i пудра, i веснянки. - Пан голова... - Просiть його, - нетерпляче перебиває секретарку. - Заходьте, пане голово. Безбородько, вклоняючись, несе до нього свої сiм пудiв живої ваги, шанобливо схиляє напахчену важкими парфумами голову, Вiд них одразу в кабiнетi вселяється дух старої перукарнi. - Знайшли нарештi мiсце для барона? - строго питає комендант i вибиває кощавими пальцями дрiб. - Знайшли, - запинаючись, вiдповiдав голова i морщиться, паче вiд зубного болю. - Але... - Яке ще у вас "але"? - Коменданта майже завжди нервує цей лантух м'яса, особливо його вуха: здається, з них волохатиться не волосся, а павуки. - Мiсце, можна сказати, всiм гарне - просторе i недалеко вiд гробовища. Але там колись, у давнину, забобоннi дядьки ховали вiдьом i вовкулакiв. - Вiдьом i вовкулакiв?! - В коменданта залихоманились вiї i брови. I хоч вiн зараз до краю замотаний турбацiями, проте згадує вичитане з старих книг, якi похапцем ковтав, збираючись на Україну. - А це правда, що в них вбивали осиковi коли? - На жаль, правда. Забобони... - I коли це було у вас? - Давно. Ще до революцiї. Про це мiсце тiльки дуже старi люди пам'ятають. - Поховаємо в цьому мiсцi барона - тодi усi згадають, кого там ховали. Треба шукати щось iнше. Безбородько безпорадно розводить свої голоблi-ручища: - Нiчого мудрого, гер гауптман, не можу придумати. Нiчогiсiнько! - А може, в самому мiстi поховаємо барона? Безбородько знову морщиться: - Боюся, щоб не поглумилися з могили. Вiчної ж варти не поставим бiля неї? - Вiчної не поставим, - погоджується комендант i застигав в напрузi: знову озвався телефон. Шульц якусь хвилину дивиться на нього, як на ворога, але бере трубку. Вона трiщить, шкварчить i жбурляє покруч дурних слiв: - Пан гауптман! Пан гауптман! їх iст... Парфен Квасюк. Бiтте, гер комендант, до слухавки шпрехен фрау Анiт. - Швайне, - тихо каже комендант i передає трубку Оникiю Безбородьку. - Поговорiть з цим бовдуром i спитайте, чого вiн не в лiсi, чого не ловить партизанiв. Голова управи обережно, наче вона скляна, бере з руки коменданта пiтну слухавку, притуляє до заволохаченого вуха. - Алло! Пане Квасюк, вас слухає голова районної управи. - Пан Безбородько?! - Оце добре... - Невже ви i досi не облягли партизанiв? - перебиває його Безбородько. - Та бачте, Оникiю Iвановичу, така трапилась халепа, що не кажiть. - Яка ще халепа?! - злiшає Безбородько, i злiшають його синi уста. - Перепились дорогою вашi дурноколiннi полiцаї? - Ще гiрше... Бачте... - Не жуйте слова, як сiно! Кажiть! - Так-от, пане голово, коли ми доїхали до лiсу, нiмцi пропустили нашi машини вперед... - Бо знають, якi ви боягузливi. - Пропустили нас уперед i вдарили навмання по лiсi з гармат. А далi ми знов поїхали i за лiсниковою хатою помiтили, що дорога нiби пiдкопана. "Замiновано!" - вигукнув хтось. Ми зупинилися, поскакували на землю, i в цей час спереду i з флангiв партизани сипонули вогнем. Ми, пане голово, попали в чортiв трикутник. Можна сказати, переполовинили i нас, i нiмцiв. - А далi, далi що?! - задихається вiд обурення Безбородько. - А далi ми всi кинулись врозтiч, бо iнакше не можна було. Навiть усiх побитих не встигли захопити. - Скiльки ж там партизанiв було? - За деревами не бачили їх. Але, видко, багато, бо ж трикутник зробили. - Почекайте, я доповiм пану коменданту, - з трубкою в руцi Безбородько коротко розповiв про розгром карального загону. Гер комендант мовчки слухав, а з обличчя його, починаючи од вилиць, сповзала i сповзала кров. Не партизани, не лiси стояли перед його очима, а страшна передова. I першi змученi слова коменданта здивували голову управи: - Тепер буде кого ховати там, де колись ховали вiдьом i вовкулакiв... XII На хуторi вмирає день i гасне - перестигла бронза пшениць. З лiсу в широких киреях виходять вечiр i туман; вони спиняються бiля узлiсся i думають: куди б це пiти? Далi туман зсовується лiворуч i сивим дiдом бреде на долину до ставу, а вечiр скрадається на хутiр, щоб почути, як, заблукавши у вишняку та гречках, затихає самотня хата i вулики. Отут вiн вiрним коханцем дочекається ночi, подарує їй перстень мiсяця та й зникне у вербах та верболозах над ставом, бiля якого пара коненят, розштовхуючи кущi калини, розкошують у молоденькiй отавi i насторожено пiдводять голови, коли небо озветься гулом бомбовозiв. З пасiки до оселi iде - не йде старий Гримич, медвяний цвiт гречок накунує йому обважнiлi руки, вибирає i вибрати не може утому. Що не кажи, а старостi й на ярмарку не позбудешся - веиа покупцiв на мед, тiльки дiвчата тепер хочуть старiшими здаватись, щоб на чiпдялись до них лихi вирла. Бiля свiжого обкорованого вориння пасiчник зупиняється, а пiд його кущатими, бровами одразу яснiють iмлистi очi: з вишняка назустрiч йому вимайнула ота непосидючiсть, ота вiхола, отой щебiт, ота усмiшка й насмiшка, що зветься Яринкою. Яку внучку поедала йому доля, та не вгадала часу. Старий невесело посмiхається дитинi i каже тiльки одне слово: - Завечорiло. - _Завечорiло, дiдусю, - повела вечоровими бровами, пiд якими зворушливо дихають ямки. Iч, де знайшли собi мiсце. - Ви ж бджолу витрусiть iз бороди. - А вона менi не заважає, - проте обома руками ворушить сиву гущавину, а з неї з дзижчанням вивiльняється комаха. Над прикляклою хатою, що вдовує тепер, пролiтають чорнi хрещики диких качок i падають на став; спочатку крила лунко б'ють по водi, потiм стихають, а вже далi трьома нотами озивається струмок, що з лiсу тече до ставу i витiкає з нього, торкаючи ноженята латача i незабудок. - Сумуєш, дитино? - кладе старий руку на плече Яринi. - Журюся, - зiтхає дiвчина, що притихла тепер, наче вона - й не вона. - Iшла б собi додому, поки не наспiла запiвнiчна година. - Там теж розради не знайдеш. Мама аж запухла вiд слiз. - По сльозах та кровi тепер час пiшов. А для скiлькох вiн уже спинився... Ярина дивиться на дiдуся, притуляється до нього головою i не знає, що сказати. А той, виходячи з тяжких дум, уже говорить про буденне: - Ти, може, i вечерю зготувала? - Зготувала, аякже. - То й пiшли, - i старий поволi йде до хати, тут бiля призьби па вбитому стовпчику грибом стоїть застелений стiл, на ньому - свiжа разова паляничка, мед у кухлику, полумиски i ложки. Яринка з хати виносить огорнутий пiлочкою горщик .i хватопеком сипле в полумиски галушки i пару. - Гарна вечеря, коли б ще бог послав доброго гостя, - сiдав дiд бiля столу. Дiвчина знов зiтхнула: скiльки ранiше до них приходило добрих людей, скiльки гарних розмов, i смiху, i пересмiху, ї пiсень кружляло за широким ясеновим столом, а коли вже хмiль розбирав батькове товариство, вона городом скрадалась до татарського броду, де її на човнi очiкував Iвась Лимар'енко. Де вiн пробував цi чорнi днi? Не раз вона вечорами вибiгала до броду, та не було на ньому нi вербового човна, нi яворового весла, з якого так спiвуче скрапувала вода. А дурне серце чекає i чекає i човна, i весла, i отих кучерiв, що падали на її плечi. Невже де було? Чii тiльки наснилося?.. Ой броде татарськийСтарий, поклавши ложку, нiби дрiмотно дивиться на онуку, похитує головою: -Не знаєш, що робити з собою? Ярину аж струсонуло дрожем: у самiсiньку душу заглянув дiдусь, бо таки не знає, ох не знає, що тепер робити з собою. Можна б i їй зашитись на хуторi, до якого ще не дотяглися лапища вiйни, можна, доглядаючiї дiдуся, нишкнути па пасiцi чи у верболозах бiля ставу та забирати в сон гудiння бджоли i бомбовозiв. Але хiба це життя? I хiба тiльки про себе думає вона? Сказала братам, щоб взяли її в лiсп, так вони спочатку реготали до слiз, а далi пояснили, що в них нема нi дитсадка, нi вечорниць. Тодi вона спересердя назвала їх старими парубками, а сама побiгла до Мирослави i в неї наплакалась донесхочу. Невже i її час пiшов по сльозах?.. I хоч яку вона має образу на братiв, та все одно чекає - дочекатися не може їх; може, таки порозумнiшає її парубота? I посмiхнулася сама собi, i знову зажурилась, i крiзь тишу, що аж подзвонювала у вухах, чула сплескiт далекого весла. Передчуття, чи що? На ставку затривожились дикi качки, шелеснули крила, потiм на стежппi зацокотiли чиїсь кроки. Тiльки чиї? - Iди, Яринко, десь за омшаник, бо хто зна, кого принесе вечiр. Дiвчина проворно пiдхопила зi столу свiй полумисок та ложку, зникла в сутiнках, а пасiчник нiби спокiйно вечiркував собi, похитуючи заснiженою головою. Якi тiльки хуртечi не падали на неї, та не вибили з неї нi людяностi, нi гордостi, - їх однi ненавидять, а другi побоюються. Брязкнула хвiртка, i на подвiр'я не ввiйшов, а вскочив чоловiчок з гвинтiвкою; не оглядаючись, вiн чоботом копнув хвiртку i зразу ж сквапно затупотiв обчасами, наче ратицями. - Драстуйте, дiду Ярославе! Драстуйте вам! - загаркавив чоловiчок; додрiботiвши до столу, заглянув одним оком в полумисок, i його обличчя хитренького чорта взялося вдоволенням. - Наварили галушки на три п'ядi завдовжки? - Це, Кирюшо, може, у вашiй полiцiї такi споживають галушки, а в нас звичайнi щипанцi, - тихо вiдповiв старий, не дивлячись на полiцая. - А хто їх щипав? Не Яринка? - по всiх закутках метає погляди Кирюша, бiлки в нього вирластi, а в них непокояться дрiбненькi пуголовки зiниць. - От iз ким би я тепер хотiв побачитись, повидатись та погомонiти. - Не чiпай її, бо вона зараз не виходить зi смутку. - А може, я й розвеселю її якимсь таким кругленьким словом? - округлює долонi, та обличчя хитренького чорта наморщується непевнiстю. - Жаль твого заходу, Кирюшо, - нiби спiвчуває йому старий. - Ось краще сiдай до галушок. - I сiв би на дармовизну, але вже повечеряв, - насупився Кирюша, а очима знову пасе по всiх усюдах, - Це вже з цьогорiчного борошна? - З цьогорiчного. На жорнах трохи роздер пшеницi, бо скам'янiли тепер i вiтряки. - Вродило ж у цьому роцi, - трохи пом'якшали коржастi щоки полiцая, на якi зсунулись гостряки вух. - Вродило, та радостi нема. Як твоя нова служба? Кирюша назбирує зморшки на чоло i не знає: чи бадьоритись, чи сказати так, як воно є. Зрештою, махає рукою i каже правду: - Достобiса таку службу. Сьогоднi, к примiру, мали ми подвiйнi мордачi - i вiд начальника полiцiї, i вiд крайсляндвiрта. Пасiчник вiями прикриває очi: - То хто краще б'є? Кирюша не вхоплює насмiшки i з серцем вiдповiдає: - Крайсляндвiрт! У нього рука в перснях з коштовними камiнцями, а б'є навiдлiг, то й залишає на наших пиках дорогi слiди. А потiм при нас витирає папахчепим носовиком камiнцi. Культура! - Вiн повiв плечем, на якому висiла гвинтiвка. - Так що нема чим похвалитись менi. - Еге ж, - погоджується старий. - Навiть чорт не хвалиться рогами. Кирюша стрепенувся: чи не насмiхаються над ним? Наче цi, тiльки хто розбере цього дiдугана? I в старому дуплi вогонь тлiє. - Дiду, лишень про мою службу анiчичирк... I як ви подивитесь на те, щоб... позичити сяку-таку бочечку меду? Полюбляю солодке дiло, - повертає голову до вуликiв, що й зараз пiдворушують бджолине гудiння. - Не надiйся, Кирюшо, на цей мед, бо вiн має господаря. Краще пiди в лiси i пошукай там дику борть. - Це ж чого на зламану голову у лiси?! - тетерiє Кирюша. Вiн зразу згадує, як утiкав вiд партизанiв, i по його спинi гадючиться страх. - Хiба ж у мене три голови на плечах? - Чого не знаю, того не знаю, - розважливо вiдповiдає дiд. - Ранiше в тебе була одна голова, а тепер, як пiшов ти в полiцiю, не вiдаю, на що там розжився. - Розжився на дев'ятсот марок, якi лежать недалеко вiд смертi, - жалi та невдоволення пробiгли по обличчi Кирюшi i змили з нього всю хитруватiсть. - Нiколи ж не було такого проливу кровi, як тепер. - Так чого ж ти записався до тих, хто кров проливає? - Приневолили, дiду, приневолили. - Хто не мав своєї волi, того приневолюють, - знову нiби спокiйно каже старий, а Кирюша схилив голову; щось i в нiй тривожне сновигав, потiм скоса глянув на свою полiцайську пов'язочку, поторсав її, проклятущу, скривився. - Тож-бо й воно, - сам до себе говорить Гримич, та Кирюша чув i свою провину, i присуд над ним. - Вашi онуки розумнiшi: подалися в лiси, а мене зчавив невикрут. - Хто куди пiшов, я не знаю. Тепер у людей дорiг нiби побiльшало, а життя i хлiба поменшало. То кожен по-своєму заробляв хлiб - хто насущний, хто кривавий, - пасiчник встає з призьби, йде до комори й виносить звiдти невеличку, до ладу запечатану довбаночку. - Бери, Кирюшо. Це з мого вулика. Тепер чорнi стиснутi губи Кирюшi проклюнула посмiшка: - Розумнi ви, дiду, та все одно не вмiєте жити на цьому етапi. Я на вашому мiсцi таку солодку розвiв би комерцiю, що святi Зосим i Савватiй у самому раю позаздрили б менi. - Тодi ставай на моє мiсце, а ми побачимо твої торги i виторги. Кирюша несхвальне гмикнув, глянув на лiс, кивнув головою старому, та й, розмахуючи довбаночкою, наче кадилом, подрiботiв двору. До дiдуся пiдiйшла Ярина: - Чого приходив той гицель? - Хто його знає? Зачепився за мене, а думав про тебе. Дуже зустрiтися хотiв. - Хай вiн з лихою годиною зустрiчається. В далекому полi неохоче сходить ще заспаний мiсяць i починає вибiлювати хмари, якi заснули край землi. Стороною знову натужно загули бомбовози, а бiля ставу заiржали конi. - Iди вже, дитино, додому. - Чого ви гоните меяе? Може, хтось має прийти до вас? - Не прийти, а приїхати. Яринка стрепенулась. - А хто - таємниця? Вже й вiд мене ви критися почали. Може, партизани? Старий дивиться на мiсяць i неохоче вiдповiдає: - _Не така вежi таємниця для своїх, але тобi не треба бути тут. Отe ж прибудуть люди вивозити вулики. Завтра на пасiцi не буде й одного пня. То втямила, що воно й до чого? - Не зовсiм. - Лихо примушує щось робити. Отож вулики я пiд розписку вiддам надiйним людям, а коли повернуться нашi, то знов зберемо пасiку. Це i всi мої таємницi. - Вам за таке нiчого не буде? - Поживемо - побачимо. - Ой... Яринка обома руками охопила дiдуся, притулилась до його плеча. - Чого ти, маленька? - великою рукою прикриває її плече, на якому дрiмає вишита калина. - Чого? - Бережiть себе, дiдусю. - Постараюсь, бо хоч i гарне мiсце облюбував на цвинтарi, але не дуже хочеться туди поспiшати. Бiжи, он уже в долинi пiдводи скриплять. Це до мене. Коли Яринка вибiгла на стежку, що вела до присiлка, пасiчник винiс з хати зошит i олiвець, потiм засвiтив саморобну воскову свiчку, прилiпив її до столу i став очiкувати людей. Хай розвезуть вони бджолину сiмейку, щоб не понiвечили її песиголовцi. Треба не забути скропити водою тих бджiл, якi ночують на льотках. Спека, то й комасi хочеться бути надворi. От чи завтра вчинить бучу Магазаник, чи вдасть, що нiчого не знає? I хитрий, i викрут. дивий, i навiть розумний вiн, та карбованець розчахнув йому i ровум, i душу. Старий поволi пiшов на пасiку, щоб попрощатися з бджолами. Що не кажи, а смутку побiльшає без них. Гречки знову лакупували йому руки, вибирали обважнiлiсть з цих, але не могли вибрати, видать, втома забрела в самiсiньке серце та й поторгує його, наче поплавок. А з подвiр'я вже сплеснув занепокоєний голос: - Гей, дiду, ви живi? "Теж менi питаннячко. Хоча нiколи, не завадить перевiрити: живий ти чи нi". Бiля самого хутора заскрипiли колеса, як усе життя скрипiли йому, бо ж сам умiв їх робити - i з ясена, i з дуба. А березовi маточини i шпицi вимочував у криницi, над якою стояла яблуня, тому вода завжди навеснi пахла березовим соком, а восени яблуками. I знову курликнули колеса. Старий оглянувся, але не побачив вi коней, нi пiдвiд, тiльки побiля хати мерехтiв вiдсвiт самотньої свiчки... Добiгши до присiлка, Яринка зупинилася коло своїх ворiт: прислухалась i до хати, i до клунi - чи не стоять там конi, а потiм пiшла до броду; в глибинi його купались мiсяць, зорi i сум. I такий розпач охопив дiвчину, що аж почула, як в'яне уся. Великий свiт, а де подiтись у тобi? Сподiвалась на братiв, та вони пiдкосили надiю, мов травицю. Безсовiснi... Зiщулившись, опустилась на вербовий пень, думаючи те саме: "Як їй iз Мирославом попасти до Сагайдака. Чи вiн теж послухав братiв? От аби в загонi був Iвась Лимаренко, то заступився б за неї. Де вiн тепер, у якiй сторонi?" I враз татарський брiд бухикнув веслом. Хто це такий пiзнiй?! Вона схопилась на ноги, не скидаючи взуття, увiйшла у воду, придивляючись до синьої далини i синьої води, в якiй колись пiд берегом долонями ловила свою зiрку. Знову бухикнуло весло. Нi, Iвась так не веслує. Але що це? Невже його човен? Чи тiльки здається? Нi, таки Iвасiв! Але чого бухикає, а не виспiвує чи зiтхає весло? Ось човен заховався за очерет i вже вигулькнув недалеко вiд неї, та на ньому сидiв не Iвась, а незнайомий парубок. Ярина квапливо вийшла на берег, i тут її наздогнав тихий голос: - Почекай, дiвчино. Не бiйся. Вона зупинилася, човен, розводячи осоку, вткнувся у берег, а з нього зiскочив чорнявий, ставний, з перегнутими бровами парубок. - Ти часом не Ярина Гримич? Правда, Ярина? - посмiхається, а з смолистих брiв аж скапують iскорки промiнцiв. - Ярина, - здивовано прошепотiла вона. - От бачиш, як легко вгадати красу! Привернути її важче, А я Дмитро Лелека. Чула про такого? - Чула! - мало не зойкнула, бо ж про Лелеку не раз згадував Iвась. - А де ж?.. - питає i питати боїться, i так холоне, аж зашпори заходять. - Послав мене сказати тобi, що живий. От я i кажу це, - напiвжартома уклонився дiвчинi. - Що з ним?! Порубок споважнiв: - Поранений, Яринко. Рана не страшна, та поки що до тебе приїхати не зможе. А жаль. - Тодi я до нього! - Коли ж ти? - Зараз же! Заразi - Оце так, - знизав плечима Лелека. - Вже нiби i нiч надворi. Та дiвчина наче не почула про нiч. '' - Сiдай, Дмитре, в човен. Я його зiпхну i сама буду веслувати. - А чому не я? - Я тихiше гребтнму. - Греби, коли тобi так хочеться, - наче образився парубок. ~ Куди ж його поранено? - В ногу. Сiдай. Човна, однак, я зiпхну. Через хвилину Ярина так гребла, що човен рибиною летiв по водi, за веслом розкришувалась i кружляла зоряна перга... XIII I знову спекотне марево, золота утома степiв. На зачерствiлих, потрiсканих долонях земля простягнула людинi щедрi чашi врожаю i вже притомилася тримати їх; притомився i колос та й, не дочекавшись жнивовицi, у печалi почав накрапати сльозою. Давно вже так не стрiчалися колос i людина. Скiльки не йдеш - i перед тобою, i за тобою плачуть степи. Зрiдка зблисне серп-другий, майне жiноча хустина, самотньо забовванiє полукiпок - i знову смуток колосся, смуток волоття i дрiмливi, з бджолою вiї соняшникiв. Стоять вони плече в плече, тримають у пазухах дитячi голiвки i дивляться тiльки на схiд. I вони, мов соняшники, йдуть тiльки на схiд, а прислухаються до всiх сторiн свiту. - Який урожай усюди! Море! - зупиняється Кириленко, втоплює руки в пшеницю, втоплює в колосся змарнiле, перепечене обличчя, а далi питає Данила: - Бачиш, голово? - Хто ж такого не бачить? Хiба що тiльки вiйна. - Бо вона слiпа, - в задумi каже Ромашов i перебирав пальцями синi квiти - синi вогники Петрового батога. - Яка спека, а йому хоч би що. Кириленко випростався, кинув погляд уперед: - А он, голово, двох красунь iз серпами примiтив? Чи тобi, як жонатому, це нi до чого? Данило ще в аалiзнично-шляховому полку сказав, що вiн одружений, - це для того, щоб не докучали йому легковажними розмовами та iсторiйками про дiвчат, молодиць i вдовиць. - I дiвчат iз серпами примiтив. Не дiвчата - тополi. - Не одна тепер у самотi стане тополею, бо переб'ють нашого брата за цю прокляту вiйну... - похнюпився Кириленко, хоча й не належав до тих, яких звуть кислiями, потiм iз вузької гiнної дороги вiн повертає на стернi до двох молодесеньких жниць, що мають 'гарний, ледь-ледь скiсний розрiз очей, здивованi брови одроду та свiжу ятрань уст. I спека, i вiйна не перепалили їх. Тiльки на одну лягла вечорова смага, а друга, молодша, наче з самого ранку вродилася. - Драстуйте, сестрички! - приязно вiтається Кириленко. У дiвчат здригаються вуста, здригається сонце на серпах. - Драстуйте й вам, - випростуються, поправляють коси i намагаються посмiхнутися, та їхнi посмiшки одразу ж i гаснуть у тiпях жалiв. Хто їх тiльки не має тепер? - Жнивуєте? - Не жнивуємо - горюємо, - каже старша. - Вона кладе серп на такi червоно вишитi квiти плеча, що, здається, з них от-от кап^ не кров. - Горюєте? - не знати для чого перепитує Кириленко i теж сумнiшає. - А як же iнакше, коли таке робиться... Коли вже стiльки не вернеться з вiйви i коли завдовiля села. Видать, усе добре на свiтi покинуло нас, - затремтiв голос, затремтiв i серп на квiтах, i краплина кровi вiддiлилася од вих. - Усе добре ще навернеться до нас, неодмiнно повернеться, - хоче якось втiшити сестер Данило. - Коли б то так, - вiрить - не вiрить дiвчина, i така невиновна туга стоїть у її очах-волошках, нiби їх зсередини торкнувся серп i кияув на синь сивину вiдцвiтань. Ох цi аустрiчi-прощання, та жiноча, та дiвоча туга сорок першого року. Де ще вона такою була? Не забудь її, не забудь її... - До вашого села далеко? - з Потаємною надiєю питається Кирахевко i перекладає з плеча на плече гвинтiвку. - Кiлометрiв .з •тотири буде, - запинаючись, вiдповiдає мевшенька i соромливо прикриває рукою розрiз блузки, яку пiдiймав хвилька незайманих грудей. - Нiмцi стоять у селi? - Стояти - не стоять, а заскакують по харчi. Вони з чужої комори хлiба не жалiють. - Коли б тiльки хлiба. - У вас водичка е? Дайте напитися. Старша сестра рiвно, справдi, як тополя, йде до полукiпка, дiстає iз затiнку косарську баньку, заткнуту не чопом, а яблуком, дiстає бiлий вузлик з харчами i несе бiйцям. - Напийтесь. А ще вiзьмiть у дорогу. Знали б, що стрiнемо вас, щось би смачнiше захопили а дому. - Спасибi, любi. - Кириленко враз сторожко повертає голову; попереду заскрипiли колеса. - То, здається, Євдоким Гуржiй кудись поспiшав, - ставши навшпиньки, пiзнає односельця молодша сестра, на її точених литочках стерня залишила подряпини i краплини кровi. На дорогу виїжджав скрипучий парокiнний вiв, ва ньому похитується кощавий дядько, лiта йому пригнули плечi i попелом сивини пригасита похнюпленяй вогник борiдки. Побачивши вiйськових, чолов'яга вiдiймав над головою солох'явего бриля, притримує конi i яояуро вiтається. На вовi века пився,_ нi рубля, нi мотузкiв, видно, ве жнивувати зiбрався чоловiк. - Далеко, дядечку? - питаються дiвчата. - Куди в таке врем'я далеко заїдеш? Хiба що до костомахи, - нiби сам собi каже чоловiк. - Так i до неї тепер рукою подати. Посусiдились, можпа сказати, - i на його жовтих бiлках лихоманяться зеленi кислички очей. - У мiстечко на базар погнала жiнка. Хоча який тепер базар? Дурна баба, дурна i пiсня її. Аякже. Та мусиш слухати, коли маєш у хатi не господиню, а гвалт на все село i два хутори. Дiвчата багатозначно переглянулися мiж собою, а дядько Євдоким продовжує: - Оце ж запасливi жiнки щось таки мають у господi, а в моєї завжди по хатi ненаситне помело пiдмiтає добро. Ось i зараз: хоч би тобi дрiбок солi був. А як без неї проживеш? То й послала моя безклепка до мiста. - Далi торкається потилицi й пояснює: - При новiй властi зовсiм без солi живемо. Аякже. То дехто домудрувався мiнеральне добриво розводити водою i цiєю колотухою засмачувати їжу. - Це правда? - вражено вирвалось у Данила. - А чого ж менi брехати? Я ж не якийсь... Iстинну правду кажу. - Так це ж отрута! - Коли нема солi, то й отруту мусить уживати чоловiк. Авжеж. - Як воно в селi? - питається Кириленко. - Не чiпає нова влада.? У неспокiйних очах дядька Євдокима забився переляк, вiн пригасив його половою вигорiлих вiй. - Та ще не чiпають. Ми нiкому нiчого, то и ваи поки що нiчого. Аякже. - То ви нiкому нiчого?" - вiд; несподiванки аж розгублюється лейтенант. - А ще ми можемо зробити, ноли так иаяешевшалго життя: що тьху, що життя - все одно. - Дядько Євдоким не то тьхукає, не то зiтхав i вже вочивав иiби виправдовуватися; - Аби я мав хоч три голови, то менше думав би про одну. Еге ж! Но! - I вже кидав JB|,-rмiшок зa плеча: - А вам, хлопцi, не совiтую при оружiї iти, бо тепер "ц,/недовго до грiха. Кидайте свої залiзки - i десь приставайте в прийми, бо воно вже так... Що! - Ми нiкому нiчого... - оторопiло, обурено повторює Кириленко слова дядечка. - Чи хитрує оцей обережнеиький, чи так i думае прожити, немов жук у трухлявицi? - Його нелегко розкусити: ото завжди такий, кручений-верчеїй... Аякже, - насмiшкувато повела поглядом старша сестра. - тепер аж колотиться вiд страху. Ви ж у село не йдiть, бо зараз може бути. - Еге ж, не йдiть, - з жалем повторюв молодша, i шарiв, i вiками вiй прикривав очi, бо з неї не зводить зачарованого поау_ притихлий Ромашов. - Як тебе, дiвчино, звати? - устами питає вiн. - Олесею, - ще бiльше паленiє дiвчина. ською. - Як залишуся живим, неодмiнно повернусь у ваше село. - Повертайтесь... Ми вас будемо ждати, - i зiтхнула, i нiяково поглянула на сестру: чи не почула та її перших слiв до хлопця. Воїни прощаються з жницями i знову глухими дорогами йдуть па схiд, iдуть золотом степiв у югу стенiв, у смуток пшениць, у передзвiн соняшникiв i сиву безнадiю полину. Коли ж обiзветься