х чорнiли отвори для ключiв. "Певне, Боденька ховає крадене за сiмома замками". Коли Рогиня переступив порiг оселi, то побачив навислу над столом голову комiрника, який жадiбно, з насолодою трощив смажену курятину й прислухався до шипiння старих дзигарiв. - О, пан крайсагроном! - радiсно скрикнув господар, випустив пiвкурки на скатертину, витер пальцi об чуприну, вискочив в-аа'столу i, висяваючи пронозуватими, вмоченими в оливу, очйиямг, кинувся розпростертими руками-оцупками обiймати начальство. Рогиня скривився од цих обiймiв, насмiшкувато хмикнув i якусь мить з подивом розглядав недоладну постать хитрющого пролази, який, певне, i в самому пеклi не розлучиться iз комiрницькими ключами. Ох i фiгура! Коли б на заднi ноги вгодованого кабана поставити бодню, а на неї покласти ковбик, ще й прикрити його сорочим гнiздом, - то це була б подоба Махтея Боденьки. Усе в ньому вдалося укороченим, i, певне, тому все намагалося роздаватися в ширину. Та Махтея не турбували зайвина жирiв i ваги. Головне, - знати ваги на своїй службi; приймаєш добро - обережненько записуй менше, видаєш - iще обережнiше записуй бiльше, а зайвину довго не тримай у коморi, бо в у свiтi такi паскуднi слова, як переоблiк i ревiзiя. Правда, останнiм часом Боденьцi зрадило почуття мiри, бо нiколи стiльки всякої всячини не проходило через його руки. - Спасибi, спасибi вам, ощасливили мою хату, ощасливили мене, грiшного, - зовнi удав радiсть Махтей, а всерединi чогось тривожиться. - Та сiдайте до столу, ми вао курятиною й свiжою •рибкою почастуємо. Карасики оце ж тiльки-тiльки пiдстрибували на пательнi, - закрутив по хатi свеї вага комiрник, - Жiнко, бачиш, кого дочекались?! - • гукнув на прив'ялу тонкостанну молодицю, очi i обличчя якої аж бризкали презирством, - Не турбуйся мною, - строго сказав Рогиня. - Як не турбуватися таким гостем? - поплямкав тяжкими губами Махтей. - Жiнко, став на стiл чарку, тарiлку, а виделки не клади, бо курятину краще паювати руками. Та й сама сiдай з нами - вип'єш веселухи. - Трiйла б ти напився, - тихо, тiльки для чоловiка засичала молодиця, проте поставила на стiл що треба для гостя i, розгойдуючи зашироке пошиття, вийшла з хати. - Усе навети, - повiв укороченими бровами комiрник. - А моя ж плоскирка на такий язик розжилася, що й на шлюбнiй кроватi мала час посваритися. Одружився, можна сказати, на чотири вiтри. - Умгу, - невиразно мовив Рогиня, не приторкуючись нi до чарки, нi до хлiба-солi. - Чогось у тебе живiт росте, як лихварський процент, та й увесь ти салом обрiс. - Бо гостей часто вiтаю. З гостями ж не будеш кисляк хлебтати. А чого ви такi смутнi та невеселi, наче сотник Забрьоха? - вдався комiрник до класики; в нiй йому найбiльше подобалось, як сотник з писарем сокрушають перш борщ гарячий з'усякою мiлкою рибкою та пшоняну кашу до олiї, далi захолоджуваний борщ з линами, а там юшку з миньками та з пшеничними галушечками, та печенi карасi й дудлять дулiвку. Ото вмiли люди їкити! Це все напам'ять затирликав Боденькз i знову запросив агронома пригощатися, бо ж на столi лежать карасики, якi годину тому плавали в рiчцi, а потiм пiдскакували на пательнi в сметанi. - От жаль тiльки, що ви запiзнились на королiвську юшку, - аж прицмокнув комiрник. - Хто ж її отак зготує, як не ваш покiрний слуга! Оце ж спочатку беру йоржi або носарi, не розчиняючи, не оскрiбаючи, прополощу їх - i в окрiп, покрутяться ; .вони в цьому кiлька хвилин - i процiджуй перший навар, а рибку викидай. Потiм пiдходить черга до окунцiв-матросикiв. З них я ви,ймаю тiльки нутрощi, луски не чiпаю. Вiдтак i кидаєш їх у перше вариво разом а цибулькою, петрушкою i спецiями. Це все Iувариться з пiвгодини, навар знову вiдцiджується, i вже в нього I'вакидаю гарну рибу - обпатранi окунi, краснопiр, густiрку, i IЦнеодмiнно з кров'ю. Дурень той, хто змивав її! Господи, що това юшка виходить! А який у мене чаламур до неї! - I Боденька пiдвiв очi до стелi: - Прости мене боже, люблю, грiшний, попоЦїсти. Ох, недарма кажуть: аби здоров'я, а грiхи будуть... То поКяивайте з карасикiв, вони також вартi уваги. неждано, мов грiм з ясного неба, його приголомшила вiдповiдь: - Вотще, Махтею, твої намагання: ниньки в тебе їсти не буду. - Це_ ж за що я маю таку повагу?! - аж пiдскочив пройда, пiдскочили його щоки i занедбана шапка волосся. - Чим же отак завинив бiдолашний Махтей? - Таки завинив!! - вiдрiзав Рогiшя. - I ти вже належиш суду. А як фашисти судять злодiйство, - добре знаєш. Цо тобi не радянськi закони. З обличчя комiрника одразу ж сповзла кров, а тяжкi варги засiпались, оголяючи зеленкуватi з'їдженi зуби. - Господи, за що ж менi таке лихо?! - I вiн пiдвiв до невидимого бога очi i руки. - За те, щоб не забував мiри i в злодiйствi, - жорстоко сказав Рогиня, дивлячись поверх комiрника. - Тепер за нiч, коли зможеш, заличкуй свое паскудство в коморi, а вранцi виглядай ревiзiю. Натоптувата постать Боденьки осiла, як перестояно тiсто, а в очi ввiйшли розпач i благання. - Гавриїле Олексiйовичу, що ж я зможу зробити за однуоднiсiньку нiч? А ще як пан директор наскочить на моє старання? Вiн хоч i краде, а все одно свиня. Хоч шепнiть: до кого попали матерiали. То я, може, скочу на коней i гайну з приношенiєм? I вам краще буде, коли Боденька крутитиметься у коморi, а не на мотузцi. Зробiть таку ласку. Рогиня наче повагався, поглинав на вiкна i раптом запитав: - А якi ж будуть твої приношенiя? - Та усе ж знайдеться, крiм пташиного молока, але ми його можемо замiнити спиртом. - I враз па знекровленому обличчi комiрника з'явилась надiя: - Невже, дорогенький Гавриїле Олексiйовичу, матерiали потрапили до вас?! - Поки що до мене, але... - О господи! Є таки справедливiсть на свiтi! - ожив комiрник. - Я ж знаю: ви не втопите мене. Бо це нi до чого вам, та й менi. Ось дайте пару денькiв - i я вирачкуюся з бiди: в коморi буде повний ажур. Нарештi Рогиня посмiхнувся: - Що, навiть у полюбовницi забереш бочечку меду? - I про це написали?! - обурено вигукнув Боденька i осiкзирнув на вiкна, нiби за ними його могла почути дружина. - Написали, навiть з деякими небезiнтересними подробицями. Махтей трагiчно глянув на Рогиню: - Це, певне, сочиняли такi кривосудцi, що самi ходять до жiнок з порожнiми руками. А хто ж з порожнiми руками прийме комiрника? На таку сентенцiю Рогиня мало не розсмiявся. Комiрник одразу помiтив змiну настрою в начальства, хоча досi потай пiдсмiювався над тем, i попал вимiзковувати, якiтмi датками умиротворити його. Можна б i пару золотих бринькачiв дати на зуби, але ж ненароком ще вскочиш у халепу. Жирами теж нiби незручно пiдкуплятися, хоча б нони могли оживити оцю знемощiлу шкiру, з-пiд якої аж стовбурчаться маслаки. От медом i до святого, i до грiшника можна пiдкотитись, бо вiн не хабар, а лiки. Але скiльки його дати? I Махтеєвi враз чогось стало жаль себе: скубуть, скубуть його, паче пiвня, а не зпаюгь, що й курчатко теж хоче жити. От чуствiтельпа колись пiсня була! I мимоволi прошепотiв: "Цыпленок жареный..." Що не кажiть, а Махтей дещо петрав у лiтературi, особливо в тiй, де говорилось про їстiвне. Сокрушно похитавши головою, вiн тернув долонею по рiдкуватих поросячих вiях, витер свою печаль вiдворотом пiджака i сумовито звiв очi на Рогиню. - То не продасте, Гавриїле Олексiйовичу, мою великогрiшну душу? Невеликий буде на нiй заробiток, бо де ж ви бачили комiрника, якому не доводилось би хитрувати чи якого не скубуть? - I сам не знаю, що робити з таким грiховодником! - завагався Рогиня. - Витягни тебе з болота - сам ув'язнеш у ньому. - Помилуйте, пiдрятуйте i воспреп'ятствуйте навету. Я ж не Iфадянське, а чуже потроху розтрушував... - I запнувся: чи не рбовкнув зайвого. А тепер слово не горобець. - Коли ж ваша ласка, дозвольте менi, недостойному, покласти вам у бричку лиипiвку святого меду - самого найкращого, лiкувального. I, замiсть вiднiкування, вiн почув: - Коли це мед лiкувальний, то не поскупись на двi липiвки. Може, вони пособлять моїм немочам. - Оце розмова! - запобiгливо заграв очима Махтей, одразу кинув з душi всi тривоги, вискочив з-за столу, полапки здер з ридверпого кiлочка в'язку ключiв i, мало не виваживши дверi, Пнувся до хатньої комори. Там щось забряжчало, загупало, затоiiхтiло, i незабаром Рогиня з вiкна побачив, як ощасливрквий, чимсь схожий на байбака, Махтей нiс на животi бочечку медом. Уже надвечiр'ям Рогиня виїхав з обiйстя розчуленого комiрка, який, прихвалюючи начальство, нiяк не хотiв розпрощатися веим i все щось пiдсовував i пiдсовував у бричку, бо тепер вонi - полова, а животу треба пропiтанiє. Коли бричка виїхала за ворота, Махтей пiдтюпцем вибiг на вулицю i довго-довго махав руками, немов розпухлий пiдкорочний вiтрячок. Ох цi пiдкороченi хитруванням вiтрячки, що з'їдають... На подвiр'ї Гримичiв стояв дух чорнобривцiв i лiсового сiна, отого, в якому дрiмають настої дикої полуницi, чебрецю, мaтeринки й привороту до дитячої казки. "Ой коте-котино, поїдем по сiно, я буду воли пасти, ти будеш сiно класти". Два високих ошатних стiжки стояли насупроти вiкон оселiї поппо, нагадуючiї Лаврiцу його близнят. Рогиня, як грiшник, увiйшов у осiнню задуму двору, постояв бiля стiжкiв, до яких приткнувся вербовий човен, прислухався до тишi, а потiм розчинив ворота, пiдвiв коней до сiна. Борозний зачепився копитом за човен, i вiн озвався низинним гудiнням. Далi яблуня гупнула яблуком, зiтхнув спросоння татарський брiд, а з хмари ошелешено вискочив мiсяць, i на подвiр'ї ожили тiнi, чорнобривцi, кущi жоржин i глечики, що скапували на землю росу. Господи, що б вiн не дав, аби мати отакий двiр з човном, стiжками, чорнобривцями, а не прокляте крайсагрономство. Десь тижнiв два тому був зустрiвся з Гримичем на полi, Пiсля рiзних недомовок та прицiнень Лаврiн i пiдкосив його: - Не думав я, Гавриїле Олексiйовичу, що ви так низько упадете. Я не дивуюсь таким дурням, як полiцай Терешко, - у них за черевом голови не видно. А ви ж у науцi сидiли, вищу освiту маєте, i отримали її не вiд кого, а вiд Радянської влади. Вона за це не взяла а вас нi копiєчки. То чого ж ви отак потягнулись до чужих срiбляникiв? Чи скорбота честолюбства згризала вас? Не хотiлось бути тiльки простим агрономом? Так це честолюбство скорiш усього забиває людину в гробовi дошки. Звiдки ж таке знаття у простого селянина? А чи простого? Вiн теж не в одну книжку заглядав, не раз їздив у музеї, радився з ученими, а про його добру хлiборобську працю навiть у газетах писали. Що ж тепер Лаврiн скаже йому? Вислухає мовчки та й покаже на дверi? Отак i крижують тебе слова i добрих людей, i нечистi. Перемагаючи сум'яття, болi, Рогиня вiдчиняє сiнешнi дверi й стукає в хатнi. - Заходьте! - озивається дзвiнкий голос. Незручно пригнувшись, вiн переступає порiг. В очi йому одразу б'є полум'я з печi, а вже потiм бачить пригнуту постать Ярини, що завзято вимiшує в дiжi тiсто, воно i обурюється, i попискур, пiд її руками. "Чого ж Ярина дома, а не в лiсах? I хто малював її личко та брови?" - О, це ви! - здивувалася, знiяковiла, нiби розгубилася дiвчина i витягла з дiжi руки. - Таки я, - невесело вiтається агроном. - А де ж батькоматiр? - Вони пiшли кумувати на хрестини. Не все ж смерть мав ходити по селi. - Ярина вивiльняв руки вiд тiста, запрошує Рогиню сiдати, а сама кидається до дерев'яного саморобного вмивальника. - Вам щось треба? - Хотiв погомонiти з татом. - Про могили? - i сяк, i так вивiряє його очима, в яких чаяться i занепокоєння, i зневага. - Про життя. - Довго вам доведеться чекати їх. Якась нагальна потреба чи, може, печаль привели до нас? Рогиня здогадався, що Лаврiн розказав доньцi про нього. - Ти вгадала, Яринко, - гiрка печаль пригнала до вас. Як нема батька, довiрюсь тобi, бо знаю й тебе, i ваш рiд. Попав я при новiй владi, як жаба в тенета. Що там буде далi - не вiдаю, а хочу бодай якоюсь крихiткою пособити партизанам, їй-богу, правду кажу. - Добре дiло ви зробите, - насмiшкувато сказала Ярина. - То чого ж ви приїхали до нас, а не до партизанiв? - Нiби я знаю, де вони? Думав, що батько чи ти щось пiдкажете менi. - Отакої! - здивовано вигукує дiвчина. - Звiдки ж нам таке небезпечне знаття?! Тепер дивується Рогиня: - Хiба ж Роман i Василь не навiдуються до вас? - Ще чого! Як пiшли в армiю, то нема вiд них нi слуху, нi прослуху. - От не сказав би цього, - похитує головою Рогиня. - I чого б це? - насторожується Ярина. - Бо тiльки позавчора увечерi бачив їх. - Позавчора?! Де ж ви їх могли бачити? - На Лучанщинi. Трюхикаю оце пiзненько додому, поглядаю то на лiс, то на долину. Коли чую - бiля озеречка так смачно шаржакае коса. Пiд'їжджаю ближче, аж недалеко вiд дороги стоїть запряженi у воза конi, бiля них походжає один чолов'яга з автоматом, а другий - косить отаву. Та як косить! Пiзнав я твоI|їх братiв, тiльки не пiзнав, хто косив, - Роман чи Василь, бо ж Чак вони схожi один на одного. - I це правда, що ви їх бачили? - вiрить i не вiрить Яринка. - Суща правда. - То спасибi за добру звiстку. Порадую батькiв, бо вони вже i одному смутку живуть. I знає Рогиня, що лукавить дiвчина, i знає дiвчина, що не вiВть їй агроном, та iнакше говорити не можна. '. - _Щось вам зготувати на вечерю? - Спасибi, Яринко. Розумiю, чого ти не вiриш менi: бо такий с, бо i я нiби став на другому березi. Та мої слова i моє каяття редасиш батьковi. - Нащо це менi? Я ще можу щось не так сказати. Краще ви завтра самi побалакайте з ним. - Хто знає, як складеться це завтра. А навiдаються брати - передай їм двi бочечки меду i скажи, що моя заблукла душа шукає покути. Я можу пiдказати, де i що лежить на перевалочному пунктi... - Це дiло не мого розуму, - стенула плечем дiвчина. - А от мед я у вас куплю, якщо поцiнно продасте. - Обидвi бочечки? - здивувався Рогиня. - Авжеж! Ось ходiм, гляну на них. - Вона проворно вискочила з хати, знайшла на бричцi пiд сiном бочечки, поторгала їх, засмiялась, - Наче близнята лежать, - i пiдхопила руку розгубленого Рогипi. - Купую на пнi! Даю п'ятсот карбованцiв. У Рогинi засiпались прив'ялi повiки. - Нащо тобi стiльки моду? I де в тебе такi грошi? - Як де? Я ж тепер при комерцiї. - Не дури голови, дiвчипо. При якiй ти комерцiї? - Працюю ж у привокзальнiй тавернi. - Ти - i працюєш у тавернi?! - i здивувався, i глухо обурився Рогиня. - А чого вам це вдивовижу? Ви тепер маєте свiжу копiйку в управi, а я в тавернi. Оце ж завтра завезу туди i свiжi пирiжки, i ваш мед. - Кидай к бiсу цю таверну! - розсердився Рогиня. - Хiба це для тебе? Там кожен викрутень буде пастися на твоєму личку. - Як знайду кращу службу, то покину, - безтурботно вiдказала Яринка. . "Невже копiйка чи якийсь дiдько збив її з пуття? I хто розбереться у свiтi, що таке Євин накоренок". А Яринка, раптом забуваючи про все, радiсно потягнулась i руками, i станом угору: - Гуси летять! Гуси-гусенята, вiзьмiть мене на крилята... I щось по-дитячи зворушливе було в цiй припорошенiй мiсяцем постатi, що потягнулась до неба; воно спочатку озвалося пташиним граєм, а далi - гулом бомбовозiв, од нього в дiвчини опустилися руки, стиснулися кулаки... Вранцi Яринку повезла до мiста отуманiла вiд слiз Василина Голуб. Теж судьба у жiнки! В шiстнадцять рокiв її, наймичку, випхнули в замiжжя, та за такого, який людей пiдстерiгав iз обрiзом, а жiнку, про всякий випадок, батогом батожив i дугою дугував. Був iз тих жорстокосердцiв, що трималися страшного повiр'я старовини: коли чоловiк жiнки не б'є, то в неї утроба гниє. Як тiльки вiн пiдходив до хати, у Василини страх обривав серце. У сiмнадцять лiт вона стала вдовою, та й знов понесла в наймi руки, i молодiсть, на яку вже зазiхало не одне ласолюбне око: бо ж - вдова. Ще добре, що_ в безщастi мала силу косаря - могла вiдбитися од нечестивих залицяльникiв - огнем би горiли вони. Ось тiльки на хуторi старого Магазаника її пригорнула спокiйнiша година, бо тут цiле лiто бдколн iююiiдунала циiт, наснiвно перечищалися води i тихо-тихо снували па ставку залiтнi птахи, розкльовуючи вечiрню чи ранкову зiрницю. У Василiши i душа завмирала, коли iз очеретiв або лепехи випливала якась качка, а за нею полохливо щулився, розбризкувався i зпову збивався бiля матерi пухнастенький, наче гiлка вербового цвiту, виводок. А як славно було сiсти па човник i догребтнсь до бiлих лiлей! Отак i плив тут її забутий, з сапкою в руцi, час - помiж худобою, бджолою i перелiтним птаством. А молодi лiта потай робили своє, i вже вечорами, коли лягала спати, їй раз од разу ввижався скрип колиски, i колискою погойдувалась хата, забираючи в сон, де- теж озивалися голоси дiтей. Напевне, тiльки тому, уже в безрозсудствi, Василина мало ие вискочила замiж за пройду з сусiднього села. Дiзнавшись про його справжнi замiри, вона одразу впала в отупiння i стала полюбовницею. Вдову нещадно осудило жiноцтво, добираючи найдошкульнiшi слова, не шкодуючи її навiть при дiтях. У своєму гiркому безчестi вона iнколи знаходила якесь оправдання - тiльки ж один у неї був за всi роки, хоча навiть вiн не вiрив у це. Отак i виходить: похитнеться честь раз, а вже її щоденно топчуть чоботиськами та шаткують язиками. Зрештою, i на це вона б махнула рукою, аби дочекалась дитини. Та як нема щастя змалку - не буде й до станку. А тепер, уже в душi, Василина оплакувала долю молодого командира. Вона так уболiвала над ним, так ворожила над його ранами, що через якийсь час вiн став здаватись їй сином, навiть почала звертатись до нього отим давнiм, люблячим: моя дитино... I ось знову невиплакане горе i їй, i його матерi. Коли б можi, на було, вона б своє життя вiддала, аби врятувати командира, що мав такс гарне прiзвище - Човняр. Човняр! I перед нею неВгадано загойдався човник на тому втиснутому в давнину ставочдку, де перечищалися води i вбирався у вiдпар чи туман очерет. iйа вiях Василппи забринiли сльози, вона зiрвала їх i повернула Конi в лiс, де дрiмали тiнi i сиво димiлась ожина. - Куди ви, тiточко? - Почекай, скажу, - глухо вiдповiла жiнка. Вона скочила з-воза i почала скидати шлем з пiдручного, на її пiдсiчених устах Иремтiла скорбота. "Що ж воно таке?" - занепокоїлась дiвчина, придивляючись Р'до Василини, i до коней, i теж скочила на землю. Жiнка пiдiйшла до неї i так глянула важкими переплаканими очима, нiби добиралась i добратися боялась до таїни душi. - Яринко, ти, певне, i не знаєш, що я тебе колись носила на руках? - Не знаю. - А тенор уже i твої руки повиннi когось носити. - Ой тiтонько, не треба про це, - спаленiла дiвчина. - Не буду про це, - погодилась Василина. - Тiльки скажи: це правда, що ти маєш стати шинкаркою? - Правда, тiтонько. Жах зблиснув у чоловiчках жiнки. - А їй ж про свiй завтрашнiй день подумала? - Нащо вам таке думати... - ховає погляд дiвчина. Василина запнулась, а пiдрiзанi зморшками уста її затiпались, та вона перемогла себе i вже самим болем спитала: - Ти знаєш, якими словами i досi обзивають мене через клятого Магазаника? Знаєш? - Знаю, - прошепотiла Ярина i здригнулась. - Так чого ж ти йдеш у шинок, та ще у чужинський? Що вiн, погибельний, тобi дасть? Грiшний карбованець? Сьогоднi ти станеш там прислужницею, i сьогоднi ж тебе обiзвуть найгiршими словами, якi не змиєш до смертi. Я маю цi довiчнi тавра, то не хочу, щоб ти їх мала. Отож, дитино, спам'ятайся, поки не пiзно, i вертаймо додому. - Не можна, тiточко, - тоскно сказала Ярина, безпорадно опустила руки, краєчком скошеного ока вона побачила, як на павутиннi, що охопило кущ барбарису, вмирала роса. - Зараз ще можна, дитино, - переконує її жiнка. - А потiм - i не повертайся на людськi очi. Чого тебе тягне туди? - Так треба, - не знайшла чого кращого сказати дiвчина. Василина стрепенулась, надiя зажеврiла у поглядi. - Так треба, кажеш? - Еге ж... - Вiрити тобi? - запитала, вже повiривши. - Вiрте. - Взяла ношу на плечi? - Взяла. Василина сумно похитала головою. - Тодi бiльше нiчого не питаю, тiльки щодня буду думати про тебе, про твою святу душу. В Ярипи затремтiли, забилися вiї. - Думайте, тiточко, бо й мати тiльки лаяли та кляли мене. I вони заплакали разом - Василина з жалостi до того, що випало на долю дiвчини, а та з жалю до обкраденої жiночої долi. XXIV Хоч який недоумкуватий Терешко, та змикитив сказати в крайсi, що не вiн, а староста вполював Човняра, i через кiлька днiв за голову Човняра Магазаник одержав жаданий хуторець з садком, з сiножаттю i ставом. Це був перший за нiмцiв надiл у його районi. Ох, як не хотiлося, щоб люди знали, за яку плату дiстався йому хутiр. Але тут уже верховодив сам Оникiй Безбородько, що поклявся викорчувати в своєму крайсi i корiння, i насiння соцiалiстичного євангелiя. А чим же його можна корчувати, як не зброєю i приватною власнiстю? Сама iсторiя записала на свої скрижалi, що за святу земельку селянин i рiдному брату провалював голову. То за цю ж земельку не пожалiє тепер голови партизана чи пiдпiльника. Так вiрував i так усюди говорив дворянський покруч i жалкував, що нова влада поклала малу цiну за бiльшовицькi голови - вiд тисячi окупацiйних марок до шести гектарiв землi. А Магазанику Безбородько вирвав хуторець аж у самого гебiтсляндвiрта. Вручали його привселюдно, щоб iще комусь закортiло стати хуторянином. Село на сходку скликали десяцькi i дзвони. Ох, тi дзвони старої дзвiницi, що й досi пахне зерном i воском. Не радiсть, а подзвiння заносили вони в розтривожене єство старости. Нащо вся ця кумедiя? Дали б тихцем хуторець, та й будь здоров. Так нi, треба виставити тебе на людське безчестя, щоб хтось потiм i пригостив свинцем. Одержуючи грамоту вiд самого гебiтсляндвiрта, бiля якого неврушним iдолом стояв комендант гестапо i СД, Магазаник, як мiг, ховав од людей очi, та не мiг заховати вуха i кiлька разiв Чув, як шелестiла мовчазна сходка страшним словом: - Iуда... Iуда... Iуда... Такого i осудовиська, i постидовища вiн ще не знав. I тодi по-дурному згадалось казання пiдцерковних старцiв, то Iуда, найвiрнiший син Люципера, сидить у нього на колiнах, I свою калитку з тридцятьма срiбляниками держить у руцi. I пограх давнини, i страх сьогодення лещатами стиснули його, а почав одриватись холодний пiт: i вiн не хотiв триматися Овоспеченого хуторянина. В зацiпенiннi, наче крiзь хурделицю, Й ще просторiкування Безбородька, що тепер священний оборзок селянина - виробити якнайбiльше хлiба та iнших харчопродуктiв для потреб нiмецької армiї. - Тi громадськi господарства, якi доведуть нам свою надiйнiсть i трудову честь, нiмецьке сiльськогосподарське управлiння перетворить у хлiборобськi спiлки. А далi, добродiйство, вжи прямий шлях до споконвiчної селянської мрiї - до одноосiбного падiлу. I на це поруч обiзвався чийсь знайомий голос: - Дочекаєшся, одуркуватий, два метри осiбного надiлу. "Хто ж це? Невже Лаорiн Гримич?" Староста повертає обважнiлу голову i стрiчає повний зневаги i ненавистi до нього погляд скиртоправа. Господи, де стiльки шаленства взялося в очах такого собi спокiйного чоловiка? Пiсля сходки гебiтсляндвiрт, крайсляндвiрт i комендант гестапо одразу ж поїхали в крайс, а з Магазаником залишився Безбородько i вся некликана збiрнота, що приїхала з ним на гульбище. Вона, окрiм Рогинi, якого силомiць затяглiї на обiд, галасливо вiтала хуторянина, бажала йому багатства з землi, з води та роси, а хуторянину думалось одно: розсипав вiн свої днi, як темну росу, i залiз у петлю. У хатi йшла гульня, а в душi - похорони, i не можна було їх втопити нi заморськими винами, нi домашнiм самогоном. Оце б завiятись кудись, хоч на край свiту, щоб забулося все... Коли ситiсть пом'якшила жорстокосердя начальника допомiжної полiцiї Квасюка, вiн пiд пiчну затулу, рубель i качалку протанцював тропака, а далi, поблискуючи двома обоймами металевих зубiв, почав просити Безбородька, щоб той заспiвав лiрницької, як колись, за бiльшовикiв, виспiвував на ярмарках i торжках. Зголоднiлий Безбородько, стараючись бiля телятини, вiдмахнувся од настирливця, навiть блиснув ученiстю: - Мiй шлунок, напевне, - шлунок орла, бо вiн бiльше всього любить м'ясо ягпятка. Так говорив Заратустра. - То дайте роботу не гiльки шлунку, а й голосу, - домагався свого начальник полiцiї, що втопив у п'яних бiлках дрiбнi зiницi. Тодi Безбородько розстебнув сукняну, змережену ременем одягапку, щоб усi побачили вислужений орден "за хоробрiсть i заслуги", пильпо обвiв жовтими печатями очей своє збiговисько, вдав руками, наче тримав лiру, згорбився, постарiп i низовiш басом умiло повiв старовинне слово, що зразу ж зайшло сумом у пропащi душi. Зiйшла зоря посеред моря - Ой то не зоря, лиш свята Варвара. До неї сам круль залицяв, Святiй Варварi подарунок обiдяв. I казав вiн слугам злота накопати, Святiй Варварi додарунок пiслатя. Свята Варвара подарунка не брала, Бо йому жопою бути не гадала. А крулт, скачав слугам срюлп ппкопатп, Святiй Варварi подарунок пiслати. Свята Варвара срiбла-золота не брала, Бо йому iконою бу'пi не гадала. А круль сказав слугам скла надробити I святiй Варварi по тiм склi ходити. Господи милостивий, стань менi до поруки, - Не дай терпiти невиннiї муки. Зiслав господь янгола з пеба: - Уступай, Варваро, на те скло, бо треба. Свята Варвара иа скло наступила, А жодної краплi кровi не вронила... I враз мертву тишу, що запанувала в оселi, розiрвав надривний схлип крайсагронома Рогинi. - Очумайтесь, пане. Чого ви так розтривожились? - розгублено запитав його Магазаник. - Варвари ми, богом i людьми проклятi варвари! - витирав рукою поморхлi очi Рогиня. - Збiдована Варвара жодної краплиии кровi не вронила. Ми ж цю кров щодня квартами точимо, а кiзки заливаємо смердючим самогоном. Так хто ми пiсля цього? - Скажи, скажи, злорiко, - хто ми є?! - визвiрився на нього начальник допомiжної полiцiї, що мав склепанi вуха i приплюсиуте чоло, з якого зразу ж вiд брiв гичкою стовбурчилась чуприна. - Не клади руку на смерть, вона сама покладе на тебе i, руку, - не злякався Рогиня, коли полiцай шарпнувся п'ятiрнею до кобури. - А хто ми - скажу. Почну з тебе. Мав ти, страхолюдний, родитися людиною, та вилупився чортом. - Замовч, недовiро, бо навiки заснеш? А перед цим i сукровицею заридаєш! - Квасюковiй кровi стало тiсно у жилах, i вони, аабухаючи, почали павуками вибиватись на обличчi. - А я не хочу мовчати, - стрепенувся, неначе з каменю вихоiв Рогиня. - Бо страшнi в свiтi тривоги i страшнi гори печалi. - От зараз ти й побачиш цi гори печалi, - повiв навскiсни холодцюватими очицями Квасюк, схопив агронома за комiр стягнув iз хати. Рогиня, опираючись, не мовчав, а ще й погрожував: - Ти, покруч окаянна, думаєш вистаратися на срiбний хрестної кляси? Вистараєшся тiльки на дубовий. - Я тобi дам i дубовий, i осиковий! До сьомого колiна без доки вирiжу твоє кодло... - Посатанiлий Квасюк на порозi дув з кобури iнкрустованого пiстоля. Але за Рогиню заступився Безбородько, не так з любовi до крайсагронома, як з ненавистi до начальника полiцiї, що перехопив його мiсце. Бесiда була зiпсована. Гостi пересварилися, переїлись i незабаром поїхали до мiста, залишивши в хатi чад тютюну, поту й лихих слiв. От i маєш, господарю, довгожданий хутiрець. Чи не иiти хоч зараз до нього, бо завтра можеш запiзнитися. I, напевне, пiшов би, коли б не побоявся вечора i очей Човняра, що скрiзь переслiдували його. Не знаючи, куди подiти себе, Магазаник поникав подвiр'ям, заглянув до просторої клунi, де на току, мов дiди, сивiли дорiднi снопи жита, що завтра ляжуть пiд цiпи; вiн пальцями торкнувся колоскiв, знайшов мiж ними крихiтну голiвку дикого маку, яка вже розсiяла своє насiння, то й згадав давнiй свят-вечiр i засмученого батька i почув його незвичнi слова: чи не загубив син любовi до жита, до червоного маку в ньому. I враз страшнi цiпи невiдворотностi забiснувались над Магазаником. Вiн вчепився обома руками в один, в другий, в третiй снiп, наче вони могли повернути йому те, що було навiки втрачено, а далi вискочив з клунi i подався до отця Бориса. Неласкавим поглядом зустрiв його старий батюшка, який, повернувшись з малого повечiр'я, уткнувся не в святе письме, а в якусь житейську книгу. Вдихаючи застояний херувимський ладан, Магазаник розгублено став у дверях. - Я до вас, панотче. - Чого вам, пане старосто? Податки чи оплатки привели? То ранiше вiн був для панотця дитиною, хлопчаком, парубком, Семеном, а тепер став паном старостою. Навiть пiп вiддiляє його вiд людей. - Прошу вас, преподобний отче, вiдслужити панахиду... - запнувся Магазаник. - Панахиду? За кого? Невже за сина? - пом'якшав вiск старечого обличчя. - Та нi, не за сина... За одну людину... за Човняра. - За Човняра? Якого ти вiддав за хуторець? Магазаник безнадiйно махнув рукою. - Так уже сталося, батюшко. Не ти носиш корiння - корiння носить тебе... - А хтось i пiдтинає корiння людське, - знову вткнувся старий у книжку. - Ось вам грошi за молiння. - Забери свої грошi, пане старосто. - То як же? - Забери! - Але... - Забери! - як заклинання, втрете сказав отець Боряс. I Магазаник мусив забрати їх. - А як з панахидою? - Вiдправлю. Магазаник ще пом'явся бiля столу. - Ви, батюшко, споневажаете мене? - Ти запитай посполюд, хто тепер не споневажае тебе? Дхтр нашi б'ються з василiском, зi скорпiєю, а ти душогубством заробляєш землю. Не вродить вона тобi нiчого, окрiм лиха. В_ Магазаника пересохло в ротi, пересохло й нутро. I тут наковтався ганьби по саму зав'язку. - I що ви порадите? - Чого ж ти, пане старосто, ранiше в мене ради не питав? А тепер скажу одно: скiльки не старайся, а вчорашнiй день не повернеш. I вчорашньої води не доженеш, з усiма здирачами I навiть з Гiтлером не здоженеш... Ще вересень мало думав про осiнь, бо пiд старими придорожнiми липами гаряче пашать золотi корони дев'ятисилу, а в дупла лип не вселилися вiтри. Ось тiльки по сiножатях i в обоаонях пощербленi отави пахнуть не так зелом, як давно звезеним еiном. Тим, певне, осiнь i схожа на старiсть; дух прожитого бiльш владно колишеться над нею, анiж теперiшнiй день. Як сама старiсть, iде собi шляхом отець Борис, прощається з лiтом чи з лiтами, та все одно несе у торбинi цiлющi трави, бо хто тепер дiстане людям лiки? У молодостi отець Борис мрiяв стати лiкарем, але батьки силомiць вткнули єдине чадо на попування. От i пройшов його вiк мiж церквою та гробовищем, i тiльки добре зiлля тепер втiшає старечi руки, нагадує про тi далекi лiта, коли марилось зробити людям бiльше добра, анiж зроблено. З лiвої руки зблиснула покарлючена рiчечка, бiля неї пасеться старий вироблений кiнь; почувши кроки, вiн пiдiймає таранкувату голову i синiм оком, в якому залягла розумна, пробачлива до людини печаль, дивиться на старого, потiм, зiтхнувши, знову схиляється до трави, що пахне звезеним сiном. Позаду заторохкотiла пiдвода, на нiй непорушне сидiв Семен Магазаник. От з ким не хотiлося б стрiчатись нi тут, нi на тому свiтi. - Сiдайте, батюшко, пiдвезу! - ще здалека гукнув вiн. - Тобi ж не з руки. - То й що? - Їдь уже, пане старосто, куди зiбрався. - Гордуєте мною? Старий помовчав i тiльки помiтив, що в зелених очах Мага•аника побiльшало сiрого пiщанику - теж на осiнь iдеться. Вже обминаючи панотця, староста нагло зупинив коней i тицьнув батогом на принишклий хутiрець: - Батюшко, а що, коли я вiдпишу хутiрець церквi? Вiзьмете? - Нi, пане старосто, не вiзьму. У голосi Магазаника спалахнула лють: - Глядiть, батюшко, щоб не каялись потiм! - А ти не страхай мене, - тихо-тихо вiдповiв старий. - Менi вже вечорiє в очах, i я нiкого не боюся, окрiм бога. Себе страхай i страхайся. - I Магазаник одразу обм'як, похилив голову, яку охоплювала холоднеча. - То ви, панотче, думаєте, що менi вже нема порятунку? - А про це ти сам думай, коли совiсть загасив. - На що ж ви надiєтесь, батюшко, сьогоднi? - з притиском вимовив останнє слово. - Один бог знає, що буде завтра, - вiдвiв його мову, мов дим. - Ти краще думай, як у тiлi душу спасти. Староста ще щось хотiв сказати, але передумав, люто уперiщив батогом коней i зник, мов чорт, у курявi. Ось i його хутiрець, його садок, його став i отава, яку вже треба косити. По-осiнньому гупають яблука, але гупав й розтривожене серце, а мозок не знає, на яких жорнах, на яких млинах можна розмолоти грiхи. Магазаник, скочивши на землю, зупиняє коней, вони, тягнучи воза, попаски входять у вересень, прихиляються до його отави, до його цвiту, до його подиху. Колись давно такою вересневою годиною вiн спроваджував на хутiрець свого батька. Той поволi - останнiм чумаком - iшов бiля вироблених сумнооких волiв з дупластими рогами, що гучали в негоду. Цю худобину он коли ще треба було продати рiзникам, та Миронов! жаль було її вiку, бо ж вона старалась на хлiб. Старий, похитуючи сивою головою, прислухався до тихої мови надвечiр'я, до скрипу колiс, до скрипу повшнурованого на обважнiлому возi домашнього скарбу i невесело радiв, що буде жити подалi вiд сина та його хитрувань. "I хай живе на вiдлюддi, - не буде щогодини прив'язувати очi до нього". З свiжовибiленої, що аж смiялася, оселi назустрiч їм вибiгла розпашiла вiд роботи i печi Василина; молодiсть i завзяття вчувалися у кожному її русi, а навколо тугого стану аж витанцьовувала картата спiдниця, i витанцьовувала бiля неї молода, з жовтоокими зозулиними черевичками отава. З голови удовицi зсунулась хустка, i тепер затанцювало пiдбите кучерями волосся золотої i пiзньої осенi. Василина неприязно покосувала на Семена i весело застрекотала до батька: - От добре, що ви за сонця приїхали. Роз'ярмлюйте воли - та й до столу. Я вже вам чумацьку вечерю зготувала... Батьковi було кому зготувати i звичайну, i чумацьку вечерю, а тобi тепер нiхто не зготує, марудься сам бiля печi, як дiдько у попелi, товчи безнастанно страх у своїй ступi, що колись начебто розумною була. Та куди подався той розум, погнавшись за лукавою копiйкою?.. Ранiше не раз вiн пiдсмiювався чи насмiхався над тими, хто жив хлiбом насущним, трудами праведними, рiзними, як йому здавалось, застарiлими чеснотами i не мав за душею нi шеляга. I от, зрештою, що вийшло з того посмiху... Коли б тiльки можна було повернути страчений час, коли б можна було повернути батька... Василину, то, вважай, i не треба нiчого. А тепер - чи плисти, чи брести - все одно берега рятунку нема. Синьою-синьою чашею упав у глибiнь ставок, а в ньому розквiтають по-весняному бiлi хмари. Iз очерету випливає та сама качечка, i зав'юнився тихий слiд за нею. А от який слiд iде за тобою? Як запiзно починає людина думати про це?.. З села, як з того свiту, глухо обiзвався дзвiн. Кого i для чого скликає чи над ким журиться вiн? I хай журиться з тими, що в селi, а йому хочеться побути на самотi а самим собою, iз ти; шею, iз останнiм сюрчанням коникiв. Ось розпряже худобину, дiстане вудочку та й сяде на крихiтному човнику, до якого навiть | дитинство пiдпливає. Вiд цiєї думки нiби полегшало всерединi. Ось уже сторч на водi стає поплавок, а в очерети запливав качечка, а за очеретами сюрчать i сюрчать коники, а з села, як : а того свiту, виколихується мiдь дзвона. Чого тобi, невгавуча? Заворушиться поплавок, i пiшов, i пiшов, i пiшов по водiї Магазаник смикнув вудлище - i в повiтрi щирим срiблом зблиснув уважистий краснопiр. А далi почалося щось неймовiрно: тiльки закинеш немудру снасть, то й вже тягнеш чи коропця, чи краснопера, чи плiть. Ох, i видався ж день! I вже не чути стало нi сюрчання коникiв, нi мiдної печалi, нi форкання коней, а тiльки посвист лiщинового вудлища. - Пане старосто! Пане старосто! - захекано кричить позаду полiцай Терешко. Магазаник кидає на човник рибину, а потiм неохоче обертається до вiрного служаки.i - _Що там у тебе, пришелепок, горить? - Пане старосто, ой пане старосто... - наче мiх, дихає Те решко i п'ятiрнею розмазує пiт на обличчi. - Чого ти одним словом подавився? Говори щось! - Пане старосто, горить ваша хата! - Ти що?! - вiдразу торопiє Магазаник, кидає погляди то на Терешка, то вдалину а ноги самi збираються бiгти i не можуть. - Їй-богу, правду кажу. - Яка ж хата? - не може зiрвати ноги з човна. - В лiсi чи в селi? - У селi. Господи! А там же пiд луткою в деревинi лежить його золото. I лише тепер Магазаник зiскакує з човна на берег, кидає погляд на село, де мiж деревами вибивається дим. - Хто ж це мiг зробити? - Аби добро, а палiй знайдеться. - I несподiвано Терешко по-дурному посмiхнувся: - Оце ж, коли бiг до вас, чув, що говорили старi баби. Хтось iз них на свої очi бачив, що з комина вашої хати спочатку вибилась чорна курява, а з неї на вогненному помелi вилетiла молода вiдьма, а вже потiм загорiвся дах. - Бiжiмо, Терешку!.. Хтось рятує хату? - Вважайте, нема нiкого, бо, не доведи господи, який тепер пiшов народ... Нiколи в життi Магазаник не бачив такої пожежi. Палала ж хата, палав прихатнiй горiх, але нiхто з людей, окрiм жандарма i трьох полiцаїв, не прибiг на пожежу. Отак на безлюддi й згорiла оселя, згорiли й тi пiдвалини, що мали вистояти два вiки. Довго, до самої ночi, Магазаник перегортав залiзяччям своє попелище, навiть пiдважив iз землi покалiчених, почорнiлих скiфських i половецьких камен. Але скарбу так i не знайшов: чи хтось з полiцаїв вихопив його, чи стiк у вогнi золотою сльозою?.. XXV Закiптюжений, знеможений, озлоблений, вiн iз пожарища самотньо йде на подвiрок сусiдки Одарки, яка молодою повдовiла i всю свою нiжнiсть та любов перенесла на чужих дiтей - вiдколи в селi дитячий садок, вiдтодi в ньому висяюють i турбуються карi, в золотiй оправi очi вдови. А захворiє ж яке мале, Одарка i днює, i ночує бiля нього, i що їй тодi своя хата, свiй невпораний город, коли треба полегшити чиїсь болi? Доброту її немилосердий обкрадали нечестивцi, i не раз бу'вало, що на весну вдова залишалася не тiльки без хлiба, а навiть без картоплi. То й що з того? - Безтолоч я, - погудить себе, сумно посмiхнеться та й знову до дiтей - несе їм i радiсть, i турботу, i оксамитний голос, що не тiльки "Люлi, люлi" чи "Журавку" виводить. Як заспiває Одарка, бувало, на якомусь гуляннi "На добранiч та всiм на нiч" або "Там на горi в Почаєвi зоря ясна стала", то старе й мале заслухається. Але й вiдрiзати i поглядом, i словом могла як бритвою, особливо деяким настирникам. Тодi в зiницi її заскакувала така циганська гострота, що й одчайдухам було непереливки. Сватались до вдови добрi люди, та вона затялась бiльше не виходити замiж, бо, мовляв, один раз людина народжується, один раз має i кохати. Любила вона - свiту не бачила, - i увесь свiт пригортався до неї, коли був Петро Роздольський. А не стало Петра, залишилась вiрною його пам'ятi. "Якого дивацтва не буває в жiнок: одна весь вiк вiрна мертвому, а друга - весь вiк дурить живого", - чортi-що прокидається в задурманенiй чадом головi Магазаника. Пiдiйшовши до зморшкуватої вдовиної хати, вiн кiлька разiв клямцнув клямкою. Одарка, очевидно, вже спала, бо не скоро загупала по хатi, скрипнула дверима i перелякано обiзвалася з сiней: - Хто там? - Твiй сусiда. Вiдчини, Одарко, - стомлено попрохав Магазаник. - Пан староста? - вже подив i насмiшка сходяться в її голосi. - Чого вам уночi? - Вiдчиниш, тодi скажу. Вдова вiдсунула засув, вiдчинила дверi й стала на порозi. Вiд розплетених кiс повiяло теплим сном чи снодiйним зiллям. I хоч у теменi не було видно Одарчиних очей, та вiн все одно бачив її Дугастi брови чарiвницi. Таки Даремно линяють вони. - Смiлива ж ти. Видко, не маєш страху в душi i нiкого не ховаєш у себе. - А ви, пано старосто, до мене на вивiдний прийшли? - глузливо запитала вдова. Да й оксамити випали з її голосу. - Чого вам? - Оце ж палiї спалили мою хату, - почав так говорити, начебто Одарка нiчого не знала про п