юки, на щоках вiдросла густа щетина... Вершник поспiшав, хоч знав: Стамбул жорстоко карає тих, що приносять лихi вiстi. Та все одно поспiшав, сподiваючись: його мусять помилувати... Це був джасус Кемаль, прозваний Сусом, один з найдосвiдченiших шпигунiв Туреччини. Вiн здiйснив чимало хитромудрих iнтриг, завдяки йому було вбито чимало високоповажних ворогiв Туреччини, але на цей раз усе зiрвалося. "Нi, нi, нi, Кемалю, - говорив сам до себе, пiдганяючи коня. - Ти зазнався, ти налякався, тому в тебе нiчого не вийшло з Ях'єю. Ти мусив врахувати, що Олександра неможливо вбити серед козакiв - вони бережуть його. Тобi могло пощастити, але за це ти заплатив би життям. Ти не зробив цього - зрозумiло чому... Отже, треба було шукати ще якогось шляху. Ти його не знайшов... Ти постарiв, Кемалю, ти став базiкою й товстуном..." Вiн люто поганяв коня, якого ще вранцi добув, роззброївши й пограбувавши одного сипаха. Хай дякує долi, що лишився живий... А кiнь i його одяг потрiбнi людинi, що виконує завдання державної ваги. "Що я скажу великому вiзировi? - мучився Кемаль. - Що нi в якому разi не можна посилати флот до Синопа й Трапезонта, а слiд тримати його при Стамбулi? Великий вiзир, напевне, знає це не згiрш за мене. Я маю сказати iнше - як знищити Олександра. А я цього не знаю... Правда, є один план. Ризикований, але... Але якщо цей план удасться - Олександра не буде..." Недавнiй сеньйор Гасперонi пiдганяв коня. Вiн знав, Стамбул буде незадоволений, але навiть отi данi про Ях'ю, якi подасть Кемаль, стануть у пригодi в боротьбi проти запеклого ворога iмперiї. Думки його нараз перескочили на Яремка. "Чортове щеня! Весь час не давав менi й дихнути... Якби не вiн, Олександр був би за другим пострiлом мертвий... Жаль, що ти втопився, а то б я тебе й пiд землею знайшов... Я б тобi вигадав таку кару!.." Ода-башi Селiм наказав вивести свою яничарську орту в двiр батури. Коли всi вишикувалися. Селiм сказав: - Яничари! Ви славно робите свою справу. Я нагороджу вас цiлою чашею золотих дукатiв... Роздiлiть порiвну... Тепер ще одне. Зараз я i десять найкращих воїнiв, яких я сам виберу, мусимо негайно виїхати до Стамбула - для важливої справи. Замiсть мене буде вам ода-башею Урхан Сирик. Слухайтеся його, як мене самого. Я думаю, що через мiсяць-два ми всi повернемося назад... Яничари мовчки слухали промову свого ода-башi. Вони заздрили йому. Щасливий - незабаром побачить Стамбул! Вони не знали, що шлях ода-башi лежить не до Стамбула, а в далеку Чорногорiю. Сам ода-башi не мiг би пояснити, яка сила тягне його шукати невiдому жiнку, що колись народила його. Але та сила була могутня... Вiн знав про ту жiнку тiльки, що звуть її Устя i що живе вона десь у Цетинському монастирi. Навiщо вiн їхав до неї? Що вiн мав їй сказати? Ода-башi наказав яничарам розiйтися. Вибранi ним супутники вже чекали. Селiмовi пiдвели коня. Вiн скочив у сiдло й помчав до брами... Загуркотiли ворота... Потiм копита протупотiли по дошках мосту... Бездомнi пси бiгали ночами бiля Пiщаних ворiт. Вартовi їх не вiдганяли - все ж iз ними не так моторошно, як ото стояти сам на сам з нiччю, мiсяцем, бiлим, як примара, i слухати стогiн почепленого на гак Спиридона... Софiю було втоплено, а Спиридон конав на гаку й не мiг померти. Вiн висiв i хрипiв: - Убийте!.. Убийте!.. I кров капала з рани на помiст, i собаки з наїжаченою шерстю злизували її. - Убийте!.. Убийте!.. Мiсяць котився по небу, чорнi тiнi рiзали землю. Походжали мовчки вартовi, вили собаки, хрипiв Спиридон. З-за дерева висунулась якась тiнь. Спиридон розплющив очi й побачив її. Прохрипiв з благанням i надiєю: - Убийте!.. Широко вiдкритими очима вiн бачив, як тiнь навела на нього пiстоль. Нарештi, нарештi кiнець його мукам... Вiн хотiв шепотiти якусь молитву, але тiльки прохрипiв: - Спасибi... I в цю мить гримнув пострiл... Вартовi довго гналися за тим, хто прострелив голову почепленому на гак злочинцевi й тим самим урятував його вiд заслужених мук. Але наздогнати порушника порядку не вдалося. ...Мiмар Муса витер пiт з чола. Руки його тремтiли. Не було чим дихати. Вiн сiв за стiл i обхопив голову руками. Потiм забрав руки й при свiтлi свiчки подивився на них. Йому здавалося, що на них - Спиридонова кров... Погляд упав на креслення. Нова мечеть видiлася йому крiзь тонкi лiнiї, рвалася в небеса. - А х-х-хто м-ме-н-н-не п-п-позб-бав-вить од мук? - запитав сам себе. Десь далеко вили собаки. Погасив свiчку й довго дивився в небо, по якому котився мiсяць. Було моторошно. Розпачливо стукотiло серце. I чувся Спиридонiв хрип: - Убийте... Убийте... Галя стояла на колiнах бiля матерi, а мати ридала. Ридала тяжко, аж заходилася, наче ховала доньку живою. Мати була ще молода, та пiсля цiєї зими стала схожа на бабу. Зовсiм побiлiв i батько. - Мамочко! - блiда й розгублена благала Галя. - Мамочко, я пiду до монастиря! Я велика грiшниця! Я мушу замолити свiй грiх! - Господи! - ридала мати. - Навiщо ж ти так караєш нашу родину? За що? - Я без хреста прийшла додому, мамо! - Тебе силою, донько, силою змусили! - Все одно: грiх! Все одно: грiх! - Тебе - силою... - Не силою, мамо! Я - сама! Я сама потоптала хрест й згубила свою душу! - Ти врятувала iнших, - кашлянув батько суворо. - Ти зробила, як свята... - Не свята я, тату! Я - грiшниця! Пустiть мене в монастир - я вiдмолю всi свої грiхи! Я черницею стану... - А ми, доню, так хотiли онукiв своїх бавити... Навiщо ж ти наш рiд отак зневажаєш? Що бог скаже? - Пустiть мене! - закричала Галя й вибiгла з хати... ...Розтрiпана, заплакана, вона бiгла через Сугаки на гору, до старезного береста. Вiн ще не розбрунькувався, але якась, ще не помiтна оковi, тiльки вiдчутна зеленiсть з'явилася в повiтрi навколо нього... Коли вийшла на гору, вiдчула, як усю її обвiяло вiтром - таким чистим i юним, аж серце зайшлося. I пахло мокрою землею, i зелом пахло, i синiм-синiм небом. А трохи збоку побачила високу могилу. Галя пiшла до неї. Вона йшла i плакала, а назустрiч їй бiг безрукий чоловiк i щось гукав, вимахуючи своїми обрубками... ЕПIЛОГ, _ який, власне, е не епiлогом, а початком розповiдi про те, _ що має вiдбутися далi... _ Двi приголомшливi перемоги об'єднаного флоту запорозьких та донських козакiв - перемоги, здобутi при Трапезонтi й Синопi, - стрясли Османську iмперiю. Мов страшна луна, котилася по iмперiї моторошна звiстка про знищення великих гарнiзонiв у цих мiстах, про визволення тисяч бранцiв, про потоплення багатьох десяткiв кораблiв. У Стамбулi поширилась чутка, що козаки висадились у Синопi й тепер, визволяючи та озброюючи бранцiв, простують сушею на столицю. Це викликало неймовiрну панiку. Турки й досi пам'ятали, як сторiччя тому козаки, здiйснюючи свiй похiд навколо Чорного моря, пройшли з боями по кавказькому узбережжю, по пiвнiчнiй Анатолiї, по схiднiй Болгарiї - i нiяка сила їх не могла тодi спинити. А що може спинити їх зараз, коли гяури стали такими дужими? Та чутка не пiдтвердилась. Розгромивши туркiв при Трапезонтi й Синопi, козаки пiшли у вiдкрите море i зникли з турецький очей. Турецька ескадра кiлька днiв та ночей плавала на пiвнiч вiд Босфору - стерегла, пильнувала, чекала козакiв перед Стамбулом. Та минав день за днем, минала тривожна нiч за нiччю, а козаки не з'являлися. Мовби вийшли в море - i там геть усiх поглинули хвилi. Ось уже й тиждень минув. Пригрiвало весняне сонце, повiвав ласкавий вiтерець. В цей день повз турецьку ескадру пройшло на Стамбул два поштових суденця - одне з Кафи, друге - з Ячакова. Повiдомили - у Кафi повний спокiй, про козакiв нiчого не чути, але гарнiзон, звичайно, пильнує, i, якщо гяури спробують напасти, то їм же буде зле. В Ячаковi - тихо теж. Шакiр-реїс, прогавивши козакiв, коли вони виходили з Днiпра у море, тепер у всеозброєннi чекає їхнього повернення. Тепер їм не проскочити!.. Козакiв - нi слуху, нi духу. А в Стамбулi було тривожно. Спiшно ремонтували укрiплення вздовж обох берегiв Босфору, пристрiлювали гармати, поповнювали запаси пороху та ядер. Знову натягували велетенський ланцюг через протоку - вiн колись не зупинив чайок Сагайдачного, але, може, зупинить Ях'ю... А козакiв не було й не було. Проте щоденно у мечетях лунали молитви до аллаха, молитви слiзнi, благальнi: врятуй, аллах, нас, зглянься, пошли бурю, мор, смерть гяурам! Бурi не було. Повiвав з пiвнiчного сходу веселий легiт. ...А козаки тим часом дрейфували бiля кавказьких берегiв. Був ранок. Сонце тiльки наполовину визирнуло з води. Олександр стояв на носi байдака й дивився на захiд. Десь там причаїлася Кафа. Вiн вирiшив остаточно - спочатку на Кафу. Хай козаки вiдпочинуть, одiспляться, залiкують трохи рани, а турки втомляться чекати, - отодi й упасти на них, як снiг на голову. Взяти Кафу, зруйнувати порт, спалити кораблi, повизволяти бранцiв, поповнити ними свої порiдiлi ряди - i вже затим рушити на Стамбул. Приголомшенi страшними звiстками, якi надходитимуть з рiзних кiнцiв, турки розгубляться, вони не зможуть чинити великого опору. I Стамбул упаде пiд йоги Олександровi Чорногорському - султановi Ях'ї. Бiла чайка, осяяна сонцем, летiла над хвилями. Вона була червоною од ранкового сонця. I здавалося Олександровi, що то летить якась дивовижна гаряча iскра. Вона летить на пiвдень, на Стамбул... Летiла над ранковим тривожним морем. Очi Олександра-Ях'ї летiли за нею... Кiнець першої книги [1] Досить (тур.)._ [2] Вояки з кiнних загонiв турецького вiйська. [3] Єгипет (тур.)._ [4] Собака (тур.)._ [5] Намiсник султана, правитель областi в Туреччинi. [6] Замiжня жiнка (тур.)._ [7] Iм'я (тур.)._ [8] Звiдки? (тур.)._ [9] Спецiальне турецьке вiйсько, набране з юнакiв рiзних нетурецьких нацiональностей (сербiв, болгарiв, грекiв, євреїв, грузинiв, українцiв, полякiв та iн.), яких омусульманювали й потурчували. Яничари (єнi черi - нове вiйсько) були основною i найхоробрiшою частиною турецької армiї. [10] Китаю (тур.)._ [11] Змiя (тур.)._ [12] Гримуча змiя (тур.)._ [13] Нiкчемна жiнка (тур.)._ [14] Нагайка (тур.)._ [15] Молода мати (болг.)._ [16] Євнух (тур.)._ [17] Вельми значна жiнка (тур.)._ [18] Мучитель (тур.)._ [19] Рiд турецького вiйська - важка кiннота.._ [20] Мама (тур.)_ [21] Тварина (тур.). _ [22] Нечистоти (тур.)._ [23] Майстер (тур.)._ [24] Ваша значнiсть (тур.)._ [25] Османли (османець) - так називали себе турки, мешканцi Османської iмперiї. [26] Сулейман Законодавець (Канунi) - наймогутнiший турецький султан, що правив у XVI сторiччi. Його дружина Роксолана (українка Настя Лiсовська) мала на нього великий вплив. Вiйсько Сулеймана, остерiгаючись запорозьких козакiв, якi успiшно вiдбивали напади, i справдi в тi роки не робило значних наскокiв на Україну. [27] Висока Брама (араб.)._ Так називали канцелярiю султана, а iнодi також i всю iмперiю. [28] Так у старовину мусульмани називали весь свiт. Сiм кiшварiв - сiм клiматiв, сiм частин свiту - за уявленням мусульманських учених. [29] Султанський указ (тур.)._ [30] Тюрма (тур.)._ [31] Швидкохiдне парусне судно. [32] Капiтан. [33] Свято Iллi. [34] Кафа (тепер Феодосiя) - мiсто в Криму, один з найбiльших центрiв работоргiвлi в середнi вiки. [35] Хаджi - той, хто здiйснив подорож (хадж) до Мекки; вельми шанована на мусульманському Сходi людина. [36] Загони (тур.). _ [37] Немає бога, окрiм аллаха, i Мухаммед його пророк (араб.)._ [38] Мусульманський монах. [39] "Кiнський майдан", на якому збиралися яничари, коли пiдiймали повстання. [40] Заколот (тур.)._ [41] Їжа (юшка), що варилася в яничарських казанах на цiлу орту - роту. [42] Мухаммед II Завойовник. [43] Селiм I Грiзний. [44] Селiм II П'яниця. [45] Казарми (тур.)_ [46] Вiслюк (тур.). _ [47] Грiх (тур.)._ [48] Командир яничарської сотнi (тур.)._ [49] Товстогубий (тур.)._ [50] Пащека (тур.)._ [51] Падлюка (тур.). _ [52] Рукоятка кинджала (тур.)._ [53] Довга палиця (тур.)._ [54] Паля (тур.)._ [55] Бунтiвник (тур.)._ [56] Вояк з корпусу важкої кiнноти. [57] Двiрцева охорона (тур.)._ [58] Десятник у яничарiв. [59] Штурм (тур.)._ [60] Бойовий вигук на зразок "ура!" (тур.)._ [61] Боже, поможи! (тур.)._ [62] Посудина для збирання слiз, якi проливали дружини, коли їхнi чоловiки були в походi. [63] Хай живе заколот! (тур.)._ [64] Начальник охорони (тур.). _ [65] Слуги (тур.)._ [66] Нужник (тур.)._ [67] Шпигун (тур.)._ [68] Немає бога, окрiм аллаха... (араб.)._ [69] Днiстер (тур.)._ [70] Кодряну молдавською мовою означає - лiсовий чоловiк. [71] Спасибi (молд.)._ [72] Тиф (тур.)._ [73] Добрий вечiр (тур.)._ [74] Добрий вечiр! Гостинно просимо! (тур.)._ [75] Олександр граф Чорногорський (iтал.)._ [76] Так тодi часто називали Молдавiю. [77] На добранiч (євр.)._ [78] Ланцюг, кайдани (тур.)._ [79] Коники (тур.)._ [80] Зодчi (тур.)._ [81] Хто там? (тур.). _ [82] Допоможiть (тур,)._ [83] Ми їмо, аби жити, а не живемо, аби їсти (лат.)._ [84] Геть звiдси! (тур.)._ [85] Фернандо Магеллану. [86] Iсторiя - навчителька життя (лат.)._ [87] Хто добре слухає - добре вчиться (лат)._ [88] Хто це? (тур.)._ [89] Хто тут? (тур.)._ [90] Дядько (молд.)._ [91] Носиться по хвилях [92] Жiнка в гаремi (тур.)._ [93] Європа. [94] Цейлон. [95] На картах турецького адмiрала Пiрi-реїса показано було навiть Антарктиду (ще до того, як її вiдкрили Лазарев та Беллiнсгаузен.) [96] Кучер (польськ.)._ [97] Добридень (тур.)._ [98] Кайдани (тур.)._ [99] Об'єднання православної i католицької церков пiд зверхнiстю римського папи. Тут мається на увазi Брестська церковна унiя 1596 р. [100] Iноземець (фр.)._ [101] Любов (фр.)._ [102] Йдеться про великого поета Узбекистану i всього Сходу Алiшера Навої (1441 - 1501 pp.). Навої в перекладi на українську мову означає "Спiвучий". [103] До побачення (iтал.)._ [104] Шукати рятунку у втечi (лат.)._ [105] Їхати конем (лат.)._ [106] Дуже добре (молд.)._ [107] Острiв Крiт. [108] Очакiв (тур.)._ [109] Фортеця. [110] Суддя (тур.)._ [111] Цар Агесiлай кульгав на одну ногу (лат.)._ [112] Страшно сказати (лат.)._ [113] Тяжко дивитися (лат.)._ [114] Доблесть достойна запозичення, а не заздрощiв (лат.)._ [115] Найкращий зi_ всiх (лат.)._ [116] Не тiльки на землi, але й у водi є тварини (лат)._ [117] О той, що прагне слави, що пам'ятає добро, що не має захисту. людина, що має вельми значний досвiд у вiйськових справах, що вмiє грати на кiфарi (лат.)._ [118] За звичаєм предкiв (лат.)._ [119] 1623 рiк за християнським лiточисленням. [120] Кримчак (лат.)._ [121] Керченська протока. 2 [122] Перекоп (тат.)._ [123] Розбiйник (тат.)._ [124] Нужника (польськ.)_ [125] Ада - острiв. Кримськi татари часто називали весь Крим Кирим-адаси (Рiв-острiв) чи просто "Ада". [126] Асан Росiянин (тат )._ [127] Турецько-арабський вислiв, що означає побажання щастя; дослiвно перекладається так: якщо бог забажає. [128] Турецька кiннота. [129] Спасибi (тур.)._ [130] Брудний собако! (польськ.)._ [131] Фарисей (польськ.)._ [132] Ось тобi плата! (польськ.)._ [133] Гарматний двiр (тур.)._ [134] Тобто два а половиною мiльйони. [135] Найбiльшi мусульманськi свята. Рамазан-байрам вiдбувається на початку мiсяця Шеввеля (десятий мiсяць), а курбан-байрам - через 63 днi (у мiсяцi Зiльхиджi). [136] Дрiбна турецька монета. [137] Дiвчина (тур.)._ [138] Безправний селянин. [139] Полоненi люди на продаж. [140] Податок за вiру. [141] Султанський палац. [142] Солдати двiрцевої охорони султана. [143] Канцелярiя (тур.)._ [144] Начальник капиджiв (тур.)._ [145] Перекладач. [146] Хай не вистачає сили, але вже саме бажання заслуговує на похвалу (лат.)._ [147] Одна, двi, три (лат.)._ [148] Маяк (грецьк.). [149] Удосконалений європейський лук, що мав пристрої для прицiлювання та доброго натягування тятиви. [150] Чортiв сину (молд.)._ [151] Пороховий погрiб. [152] Зенiт (араб.)._ [153] Католицька молитва "Тебе, боже, хвалимо..." (лат.)._ [154] Нi (тур.).