менi не згадуй його на iм'я. Я його вже не побачу! Не хочу! Та й сльози ревнi її слова перехопили... Господи! Як Вона плакала, як ридала! Якими допрiками палкими, якими гiркими його дорiкала! Мене не слухала - не чула... Там утерла сльози i знов швидко завернулася до хати. У хатi мати з Чайчихою горюють удвiйзi. - Я не пiду за вашого сина, - промовила голосно Катря. - Як? Що? - питає Чайчиха, перелякавшися чи її голосу, чи її постатi. Злякалася й мати. - Не пiду за вашого сина, - ще голоснiш говорить Катря, - не хочу. Хоть i батько даватиме - не пiду! Мати аж руки до неба простягла, а Чайчиха слiзьми вливалася. - Чари, - каже, - чари! Я знаю! Не дурно вона йому крикнула: "бурлакуй довiку!" Усi плачуть; Катря стоїть нерухома у стола, тiльки дише. Чи то вже так упевнена була тими чарами стара Чайчиха, чи що Катря так свої слова вимовила непозибко, Чаичпха тiльки сказала: "така вже доля!", - ще поплакала, пожурилася, любо попрощалася з нами (Катрю як обняла вона, Катря аж iздригнулася) та й пiшла собi додому горюючи. Катря за нею услiд подивилася. Сiла на лавi й дивилася по хатi, дивилася на нас пильними та бистрими очима, наче вона що поховала - та недобре ще обмiркувалася. - I добре, доню, - озвалася до неї мати, - батьку покорилася... перейде туга, знайдеш собi до пари... - та й хотiла її пожалувати... Як же заридає Катря, як затужить! I невгаває плачем своїм. Ми коло неї ходимо, ми коло неї падаємо, а то вже склали руки та й не поворушимось. Минув ранок, минув день, поминув вечiр, нiч минає - у нас в хатi ридання голосне, та гiрке, та розпачливе. З утоми переставала плакати, а скоро занесе їй голосу людського, гомону денного, скоро у тишi ночнiй зiтхне мати або я ворухнусь - усе те, кожен бдголос наче побуджає, наче додає тузi сили - i тужить вона знову, i ридає, i побивається. Прийшла до нас Маруся. Сидимо усi тихо собi у смутку. Нiхто не порається, не робить нiчого. Так i сидимо. Бралися заговорить до неї, коли Катря як крикне на нас: - Ну, кажiть менi, що ви казатимете, - кажiть, чи не мерлi вставатимуть? - Та одхиляючи нас вiд себе, та не слухаючи нас, нарiкати стане, жалкуватися: - Коли б же хоч попрощатись прийшов - коли б же хоть ще раз його побачити! Як я гляну на його? Та менi з-за його плеча удовине личко красовите движiтиме... менi їх любi слова чуються, я їх кохання спочуваю, в мене серце схне!.. Покинула його!.. Бач, чого вiн смутував! А я, щоб ви знали, я його ще бiльш за той смуток любила, я його ще лучче жалувала, я його як розважала!.. Ох, важко, важко ж менi!.. - А чим вiн винен, що перше любив? - вимовила Маруся. - Хто винний, що я пропадаю? Хто винний? - Коли ти його вiрно любиш... - щось почала знов Маруся... - Чи ж я не любила вiрно? Чи я ж не кохала щиро? А тепер менi що? Лучче б я його поховала! XI Час збiгав; туга якось потроху втихла - та на усе розляглася. Пiшлися тодi Катрi отi ранки довгi, а тi вечори ще довшiї, тi днi, нiяк не перебутнi, - що все сидиш та думаєш, яке лихо твоє, i як прийшло на тебе, i як не покине тебе нiколи. Уночi вона мало спала; устане - нi об чiм не дбає; сяде коло вiкна, iзложить руки, сидить та в вiконце дивиться. Такеньки тижнi сходили, що вона, живуща, була наче мертва. I ми ходимо - наче що в хатi вмерло. А разом, якогонебудь веселого променистого ранку або тихого темного вечора, вона як оживiє, - такими ревними, гiркими сльозами обiллється! I тужить, i ридає, i б'ється до втоми... - i знов стихне, i знов наче нiщо їй не доходить дожива. Хотiла з нею мати говорити, хотiла питати, - просить: "не говорiть нiчого i не питайте нiчого". Нi зо мною, анi з Марусею розмови не хоче; часом нiби з нас смiється. Мати журилася дуже. Пилипиха усю правду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собi. Вона тiльки судила та сварилась, що мати кориться чоловiку, що з того усе лихо встає, - та бiльш вона доводила того гнiвом своїм, анiж словами. Дiждали ми батька з дороги. Повернувся вiн такий, який пiшов - неласкавий. Осмалений сонцем та обвiтрений, здававсь вiн ще похмурнiший, нiж був. Повернувся додому увечерi; ми ще не лягали, а вже всюди було тихо, як його голос грiзний почувся. Ми кинулися, я i мати, йому назустрiч, кличемо Катрю за собою: "iди батька стрiчати". Вiн у двiр уступив, нас минаючи, тiльки мовчки вклонився, - ми так i стоїмо; вiн опорядив усе, - тодi у хату, сiв на лавi оддалiк од усiх. Мати вечеряти просила - вiн кивнув головою, що добре, i вечеряв усе мовчки, усе не дивлячись на нас. Тiльки одного разу його очi бистрi споглянули на Катрю пильно, - начеб осмалене обличчя побiлiло трохи, а вiн нiкому не сказав нiчого. А Катря стоїть коло стiни, сама як стiна бiла, - бачу - зомлiває. Добачає те й мати, хоче мову почати з батьком, та голосу нема слово вимовити. - Втомився я, - каже батько. - На добранiч вам, - кланяюся йому; узяла Катрю за руку та й вивела за собою з хати у свiтлицю. Вона сiла i трусилася уся. - Що тобi, Катре? - питаю. - Чи ти батька iзлякалася? - Нi, нi... я тiльки спогадала... як тодi благала я батька, як нарiкала!.. тодi в мене було щастя... тепер вже нi об чiм менi просити дома, нiчого сподiватись з сторони... Нема в мене нiчого, - я сама нещаслива! - Втихни, Катре, втихни для батька, батько почує, -годi! - вговоряю її. - Втиши ж ти перш моє серце! - одмовила ридаючи. Нiч iшла в тузi та в жалю. - Темна нiч яка! - промовляла Катря сумуючи, - яка темная та довгая! - А стала зоря розсвiтати, стало сонечко ясненько сходить, - каже: - Вже й зоряється! Вже сонце; день, як його перебути до ночi - боже милий! Мати тим тiльки свою журбу тiшить, що сеє безталання Катрине буде батьковi вгодне; хутко й поспiшилася сказати йому: - Катря вже не хоче сама за Чайченка. Дуже батька слова її зрушили. - Повiсти, як усе було, - не вмини нiчого! - велить. I усе йому мати повiстила, що було. - Зглянься на дитину бiдну, друже мiй, - просить батька: - вона послухала, покорилася, а нещаслива. - Вона не мене послухала, - одмовив батько та й задумавсь. Мати боязко на його споглядала - гнiву не вбачала, тiльки думу-думу на чолi високiм похмурiм. Далi вiн пiшов собi iз двора - так, як iк гаю побрався, - а тiї пори вже не було нiякого дiла в полi... - Як вiн прийняв теє, - не знаю, - говорила мати, смутно виглядаючи його додому. Вiн повернувся увечерi пiзно. Увечерi всi у хатi зiбралися, усi вкупi перебули його, довгого вечора того. Усi робили кожен своє дiло. I багато тих вечорiв довгих перевелося в нас без розмови, без гомону, - от як, бува, при недужому, що к смертi недугує, сидять люди, не зглянуться, бо смутний кожен погляд, не розмовляться, бо нема їм у словi поради, а час iде, тихо йде, дуже тихо, - то нiби разом як промигне кiлька годин i знов ледве точиться, а кожна хвилина важко прилягає на душi. XII Що далi, то гiрш сумувала Катря. Жалю свого збулася, а обняв її самий сум. То було коли озветься до нас iз Марусею словом сердечним: "Ой важко, Марусю! Ой важко, Химо!", а то зовсiм одцуралася усiх. Ласку прийма, не вважаючи; що спитаєш в неї, заговориш - "що треба? чого хочете?" До матерi як нерiдна дитина; вiд батька далеко сторониться... Де там в селi пригода, дослухається: яка, хто журиться, плаче - i їй наче любо вдивлятися, обмiркувати тут - i дивиться i слухає вона так, що нiби їй не жалко, що серце болить, а жалко, що чоловiк нiкчемен у свiтi, i говорить, було: "Отсе люди! Що той розум людський!" Стала вона якась холоднувата, спокiйна, хоч i сумна, i смутная. - Боже мiй, Катрусю! - згадаю їй: - як колись - що ти за весела була! - Була весела, - одкаже, - бо перше було жити легко у свiтi, як дурному з гори бiгти... Тут менi дещо нахватилося - зупинило мене... Спитала я тодi: що то за життя наше? I нащо чоловiк живе? Пощо у свiт родиться? Живе ыа муку - родиться на смерть. Нiчого шукати, нi по чiм болiти - усе проходить, як дим, усе минає, як зiлина... Почне було такечки говорити, тiльки слухаємо з Марусею. Нагонить було холоду своїми словами. - Скажи менi, Катрусю, - питаю одного разу, слухаючи тiї мови її суворi, - чи ти вже не любиш? Та й сама злякалася, що нагадала їй, а вона всмiхнулася. - Не бiйся, не бiйся, - каже, - я вже не плачу тепер, я вже не ревную, та й не кохаю... - Як? Вже забула? - Ой, Химо, - промовляє, - як усе свiтове минає! I кохання, i радощi, i горе - як усе минає! Що було нам дороге, над душу, - бачимо, аж порошинка пильна!.. Змагається з нами, що нема у свiтi анi добрих людей, анi правди у людей. - А де тi правдивi? Куди глянуть, що ступлять, то все не по правдi. А де тi добрi? - Мати ж наша? - кажу... Перехопила мене: - Мати, батько, родичi? Та свiй своєму поневолi вже брат! А нехай-но в одну рiч вкохаються та вдадуться, - побачиш тодi, якi добрi i яка правда! - О, є у свiтi добрi люди, є правда! - говорить Маруся. - Хiба у наших мислях iз тобою! - А що се, Катре, - кажу, - се вже ти одна, мабуть, сама одна певна людина на свiтi? - Що певного у свiтi? От менi певно те тiльки, що я безщасна... Непорушимо вимовила свої слова... Згадують такеньки давнього давна поховане i придлакаие. А ми iзмовкли. I отсе нi ласкою, анi жартом не визволить її i на хвилину з того льодуватого суму... Мати терпiла та плакала мовчки; дармо було озиватися до Катрi... Батько теж слова не ронив; тiльки батько одмiннвся якось... Якийсь погляд у його часом був, що я ще в його нiколи не бачила... Не постерегла того мати, i вже ж нi Катря, а щось у йому одмiнило. Се я, цiкава, сама тiльки я завважила. Став вiн нiби на виду похмурнiший, а ласкавший; мовчущий як перше, а унятливий; став пiклуватий такий; казав би, нiжний... Якось Катря, дивлячись у вiконце, промовила: - Усе хмари, усе негода! Коли вже те ясно буде? Коли теплiш стане! - То як вiн виглядав того ясна! Як ждав на те тепло! Як ще звечора виходив i дививсь пильно та вважливе округи на небо! Катря легко спати стала, не досипала уночi; а, лучалося, удень засне коло свого вiконця. Увiйшов одного разу батько - дверима грюкнувши, Катря iздригнулася... Як вiн пiсля того тихенько уступав завсiди або пережидав надворi, на пекучому морозi, щось нiби там роблячи, а нудячись без дiла, поки довiдається, що Катря обудилася! Якось принесла до нас Пилипиха кожушаночку - хвалилася, що добра. - А справдi добра, - казала Катря. - Добре, коли б i тобi таку, - говорить Пилипиха. - Добре б i менi, - каже Катря. На другий день рано батько iз двору поїхав, - у тиждень повернувся - аж у другому повiтi був: привiз нам усiм новi кожушанки. Дає Катрi - яке понуре його обличчя було i як трусилася рука даючи! Як вiн прийняв якось покiрно, що вона брала, не глядячи, що бере, i дякувала... Як вiн поспiшився у мiсто, коли вона сказала, що там кращi черевики, нiж у нас! Чайченка ми не бачили анi старої його матерi. Часом було перечуєш через дiвчат, що зустрiли де, або так їх на iм'я згадають - тiльки ми й знали. XIII Чую, той менi каже: "Маруся з лиця спала", той мене питає: "чи Маруся нездужає?" Пилипиха прийде, говорить, що дочка в неї в'яне, i хвалиться, що хутко їй поможеться, а часом по чванливому обличчю бiжать сльози дрiбнi... I сама я бачу, що Маруся занепадає. - Марусе, що тобi? Ти чогось журишся? - кажу їй. - Нi, - говорить, - менi нiчого, i я не журюся. Катря бачить, слухає-i все їй байдуже. Одного ж разу ми сидiли з нею самi, я почала про Марусю їй згадувати: що се їй таке сталося, що вона така, а нiколи не жалиться, i не бачила зроду я, щоб вона плакала. Думати б, мати неласкава, так мати й перше була така сама - а тепереньки тiльки що ради не просить - жалко дочку. Я отак говорю, Катря задумалася. Думає, думає, мов що пригадує, - та обертаючись до мене: - А знаєш, чого Маруся така стала? Чого Маруся схне? Вона Чайченка любить! - Отсе! - покрикну. - Що ти, Катре!. Схаменись! Та вона знала, що вiн її не любить... - Дарма! Та вона його кохає! Я не знаю, як давно я сього не зрозумiла ще тодi... А потiм я вже не думала, забула усе... - Та по чому ж ти вважаєш? Чи коли вона його згадувала? Вона ж од мене, здається б, не крилася... Вона ж тепер нiкуди не ходить... А може, кохає, та кого iншого... - Його! Його! Се напевно. I давно вже кохає. Вона ж його перше нас зазнала. Пам'ятаєш, як усi ми тодi, веселi та дурнi дiвчата, прибираючись на весiлля, як ми питали в неї про його i як вона од нас втiкала, як не хотiла розказувати i як нiчого не розказала, - пам'ятаєш? А як мене питала, чи я справдi його кохаю? А як заступалася за його передо мною? Чи усе ти пам'ятаєш? Тодi я усе згадала собi, i те весiлля, i слова усi Марусинi; згадала багато чого, що перше знала, та не дбала, - та й сама задумалася: може, воно й справдi так. А все ще вiри менi не йметься. Як же се я не постерегла б того? Очi ж мої усе бачили добре - де ж провидливiсть моя непомилешна? Де мiй розум бистрий? Я хоч так собi не приказувала, та такеньки думала. Тiльки менi хвилиночка вiльна, - я зараз до Марусi побiгла, постукала у вiконце: - Марусе, Марусе. Голубонько! Вийди хутенько! Вона виходить, а я до неї тим-таки словом: - Марусе, ти кохаєш Чайченка? Вона iздригнулася i пильно на мене поглянула, тихо. Її очi засяяли; личко спалахнуло рум'янцем, i каже менi: - То що? - Правда сьому, Марусе? А я Катрi вiри не йняла, я не думала... I дуже ти його любиш? I давно вже? - Я за його умерла б, - говорить, дивлячись поглядом своїм добрим, а смiлим, - я для нього б у свiтi жити рада... а люблю я його давно, давно... завсiди люблю, як зазнаю. - Вiн же до тебе не залицявсь нiколи, Марусе? Вiн до Катрi... до iншої. - Нехай здоров буде та щасливий iз тiєю, що покохає собi... - А тобi ж, Марусе? Тобi тiльки мука, печаль та горе? - Хоч горе, - я вiд його усе прийму за добре. - А мати ж твоя? - Що ж мати моя? Я їй тим не докучаю. - Та вона замiчає, що ти в'янеш, вона тим печалиться... - Коли б же дiялось по моїй волi, коли б моя сила, то я б рум'янiла! - Як же ти замiж пiдеш? - Я не пiду замiж. - А мати стане силувати. - Що ж? Важко менi буде. - Та вже ж важко за нелюбого йти! - Нi, я кажу - буде важко, що мати вмовляти стане, а я не пiду... - Та чого ж дожидатимеш? На яке добро вповаєш? - Я нiчого не дожидатиму й нi на що не вповатиму. - Та вiн не знає i не дбає, що ти його кохаєш! - Нехай! Аби я його кохала. - Лихо тобi iз тим коханням буде та горе, а радощiв я не сподiваюсь. - Коли не судилося милого щастя, нехай миле горе буде... - Прощавай, Марусенько! - кажу їй. - Бувай здорова! Провела мене трохи, ще попрощалася й пiшла до господи, тиха та ясна. А я додому. Iду собi та думаю: чого-то на свiтi не бува, аби здорова наша голова! I той Чайченко! Чи вiн у барвiнку купаний, що так дiвчат чарує? Коли вже на правду йде, то й менi вiн чи одну нiчку снився? Вже я ходила, ходила до голови по розум, поки схаменулася... Подумала, зiтхнула та й сказала: "Годi!" I годi. - А що? - пита Катря в мене всмiхаючись, - чи ж я не вгадала? - Твоя правда, - кажу. - Нещаслива дiвчина! Жалко менi її дуже! Гiрка їй доля судилася! - Гiрко даремне кохати, - промовила Катря, - гiрко даремне дожидати, а ще гiрше не кохати й не дожидати! З Марусею вона про се не заходила у розмову, хiба так, навдогад, що скаже Катря: "Нащо те кохання у свiтi?" А Маруся: "А коли серце кохає - як не кохати?" Катря собi: "Який прибиток з тих любощiв, - чи ж вартi?" Маруся: "Не знаю, тiльки нiхто не залишить свого коаиня..." Часом Катря як посмiвається, часом нiби як завидно їй чогось стане... Все вона свiтом нудить, все нi до чого у неї нема охоти, нi до чого жадоби. - Катре! - кажу їй, - так ти дiло робиш, голубко, як мокре горить! - Аби то! - вона менi, - аби день до вечора! Мати їй убрання хорошi та пишнi купує, - вона ледве одивиться: згорне та й забуде; мати посила її в гостину - ехай розважиться: вона йде усюди, та й усюди свiтом удить. Мати дуже тужила, та ще и страхалася - що буде з нею. Мене просить: - Не одходь ти од Катрi, покинь усе, ходи iз нею! Батько нiчого не вимовляв словом, а раз у раз, де ми йдемо, його скрiзь стрiнемо несподiвано. Нiчого не скаже, - спогляне на Катрю i мине... Катря ще любила гуляти на полях, по степах, по лiсi. Ходимо з нею - я на неї дивлюся, а вона округи, розмови нема. Такi, було, ходимо, що й птаства не полохаємо... XIV Бродили ми такечки одного ранку. Погожий, ясний та веселий був ранок той лiтнiй - i зайшли ми дуже далеко, аж до печер самих. А мiсце дике таке, неоселяне! Бiлi крейдянi шпилi гiр лощать на сонцi, та мiж горами котить рiчка глибока - нi древа, нi квiту, нi щебетання... - Катре! - кажу, - чого се ми тут прийшли? - Ходiм у печери, - говорить менi та з цим словом i йде, а я за нею. - Не ходи, Катре! - прошу, - вона йде. Темно було у печерах зовсiм, i холод свiжий понiмав. Де зверху у гороiзу розпадину сонячний промiнь ронив сяющу стягу. Катря йде усе далi та далi - вже душно менi: - Вернiмось, Катре! - йде далi... Вже ми набрели те мiсце, де кам'яна постiль помостилася - крейдяний обвал, а на йому менший, як узголiв'я. У тiй печерi наввишки буде так, що тiльки стати схиливши голову чоловiку невеликого зросту; на стiнi хрести вибитi, а перед тими хрестами на долiвцi ямка. Стояв тут хтось роки на молитвi, аж молячись у землю входив. Катря стояла, дивилася i думала - невпокiйна, тривожна... Як iрвоне з себе коралi дорогi - геть одкинула - тiльки вони гур-гур - розкотилися! Я кинулася збирати: - Що тобi таке, Катре? - А Катря впала коло кам'яної постелi на колiна, розливається слiзьми. - Катре! - покрикну. - Що ти робиш? А вона не слухає, не чує, у сльозах великих!.. Ледве я її вивела з тiї печери на свiт божий. - Що тобi, Катре? Вона як стала, як глянула - чи ж пiзнати її було! От наче довго та довго тинялася по чужих та разом несподiвано родину усю свою знайшла - заспокоєна та радiсна, та сама дивується... - Химо! - каже до мене. - Я у черницi пiду. Я скаменiла - як стояла. - Буде менi спокiй, - промовляє радiючи. - В черницi! - кажу. - А мати ж? А батько? - Ходiм додому, ходiм, - перехопила мене, - нехай вже мене виряджають! I додому поспiшилася, а я за нею. Увiйшли у хату. Було саме тодi свято; батько й мати сидiли у стола говорячи. Катря їм вклонилася до нiг i просить: - Тату, мамо! Я пiду в черницi, - я буду богу молитись. Мати так руками й сплеснула. Батько устав. - Катре! Катре! - покрикне мати. - Я пiду у черницi, - промовляє Катря, - стану богу молитися. - Ти ж в нас одна дитина єдина, ми тобою втiшатись хотiли, а ти нас думаєш покинути при нашiй старостi... - плаче мати... - Я за вас буду бога просити, - каже Катря. - Годi, дочко, годi! - мовить батько. - Я такого слова щоб бiльше не чув вiд тебе! - То ви мене не пустите? - покрикне Катря. - Пустiть мене! Не губiть моєї душi! - Я сказав: годi - то й годi! - знов мовить батько. - Я нiколи тебе на се не благословлю! - Чи ж тебе бог милосердний прийме, як родителi не благословлять, моя дитино? - вмовляє мати. - Пустiть мене... не губiть моєї душi... Я пiду, пустiть мене!.. - слово одно Катрине. З того часу усе просилася у черницi, просилася та плакала. Нiкуди вже не йде - сидить у хатi - плаче. Тиждень збiг. Одного ранку прокинулися ми, - нема Катрi: де вона? Я кличу - не озивається, - я кинулася скрiзь шукати, шукає й мати - нiде нема, нiхто з сусiд не бачив. - Десь пiшла проходитися, - кажемо, а самi вже не впевняємось, вже серце мре... Нема Катрi i опiвдня; вечiр, нiч - не вертається. Яково то було матерi перетривати; яково їй було батьковi оповiстити, - а батька той день дома :ве було. Як почув вiн - бiленький став, зовсiм бiленький... - Коли? -спитав. - Вчора ранесенько, - прокинулися, вже її нема! Усе Своє покинула, пiшла! - вбивається мати. Батько конi запрiг свiжi й поїхав зараз. Два днi його iде було - на третiй повернувся наче з-пiд землi. - Нема? - питає мати, хоч ще здалека його самого побачила i заплакала. - Нема, - одказав. Ще шукали, ще питали - не чутно нiде, нiде нема її, як у воду впала. - Де ж вона пiшла? Де ж вона подiлася? - раз у раз говорить мати. - Може, тепер у великiй пригодi, може... Батько нiчого свого не каже... Нема у свiтi гiрше, як та невiдомiсть, непевнiсть: що нi заспокоїться, нi зажуритись добре не дасть; такеньки ми жили. Щогодини Катрю ховали, щогодини знов опо;живляли; усякi її пригоди й бiди оплакували, то знов надiю складали, що бог їй у всьому допоможе i на добре виведе. Говоримо, було, iз мамою та згадуємо, - батько слухає, - бровою не здвигне... Приходили раз по раз люди звiдати нас, а найбiльш тих молодиць-жалiбниць убiгало, що вони, було, в нас i нащебечуться, i наплачуться. Дуже судила нас Пилипиха, навчаючи, що самi провинили, а ще дужче журилась сама нашою напастю. Дуже тяжко смутувала Маруся. Пережили ми вiсень i зиму; дiждали знов весни. Чуток було чимало для нашого жахання й сподiвання. Прочуємо, що десь там, в повiтi, бачили дiвчину, нiкому не знайому - батько їде питати - об'їжджає округи шукаючи. Прочуємо, що десь мерлу знайдено - їде батько на неї подивитися; чи утоплену понято - їде батько її побачити. Певностi дожидаємо - плачемо; дознаємось, що не вона - дякуємо, радi - i знов плачемо та сумуємо, що її слiд запав. Коли кличуть одного рана батька й матiр до священика. Мати й налякалася, i зрадiла, i заплакала. - А пощо то? - пита того дяка, що за нами прийшов. - Коли знаєте, скажiть нам, голубчику! - Менi батюшка нiчого не признавався, то й я не знаю нiчого, - одкаже дяк. Такий був справдi, що сам собою не знав нiчогiсiнько, - i голiвка його була така малесечка, як зернятко. Приходять батько й мати до священика, вiн їм каже: - Дитина ваша жива. - Господи боже мiй добрий! Розказує тодi священик, що вона вже в монастирi далекому, аж пiд Києвом десь, i отеє лист йому пишуть з того монастиря, що така дiвчина з вашого села прийшла у наш монастир i зосталася, маючи велике жадання черницею бути; а розпитали в неї, що родителiв має заможних, то нехай родителi оджалують їй дещо на прожиття, бо вселилася вона у їх в такiм убожествi, що й не сказати; черницi, якi милостивi, здарували їй щомога; а ще нехай родителi не заборонять їй спасенiя, бо се тяжкий грiх їм буде, i нехай присилають дочцi своє благословенiє. "Молимося боговi, - пишуть, - а вас просимо, щоб напутить i навести родителiв на добрi i хорошi мислi та вчинки". - Пишiть дочцi благословенiє, - каже священик, - не спортеся, не вiдмагайтесь - все рiвно її не вернете, а жалю наробите, i грiх вам буде. - Не вернеться вже? - пита мати та плаче. - Нiколи вже не можна? - Авжеж, - одказує священик: - пишiть благословенiє. - Хай же її бог благословить, мою дитину! - промовила мати, - хай бог її благословить! А батько стоїть - не говорить. - То й добре, - хвалить священик, поглядаючи на батька, - я так i напишу, що батько й мати благословляють... - Нi, - озвавсь тодi батько, - за мене, за батька, не пишiть, батюшка; я не благословлю. - Як же? Та се грiх тобi великий! - страхає священик. Батько знов нiчого не говорить. - Годi, годi вже! - вмовляє священик. Батько усе нiчого не говорить. - Напишу, що батько й мати благословляють. - Нi, батюшка, батько не благословить нiколи - се напишiть, коли хочете, - правда буде. Щасливо! Уклонився та й додому побравсь. Мати не просить, не озивається - тiльки плаче та тужить. - Що ж се таке? - говорить священик до матерi. - Чи ж так рiдну дитину покинете на вбожество, як сироту? Мати зараз кинулася додому, до батька за грошима, а I'батько хоч сам не казав давати, та й не забороняв, - зiбрала мати грошi, зараз однесла священиковi, щоб переслав Катрi. - Це добре, - каже священик, - колись, може, вiн i поблагословить, а тепер напишу, що мати благословила... А тут люди прочули, iдуть - радiють - до нас: "Дочаса ваша жива! Дитину вашу бог береже! Чи вже черницею? Чи дуже далеко? Можна одвiдати, хоч i далеко. У доброму мiсцi знайшлася. Може, вашу дитину так бог допровадив". Мати до усiх озивається то жалем своїм, слiзьми, то исловом, - батько нi до кого не озветься. Хтось з людей йому каже: "Ваша дочка". - "В мене нема дочки", -одмовив. "Ваша дочка черниця". - "В мене нема дочки", - знов одмовив. Тижнiв у три одiбрав священик знов лист, що дякує Катря батька й матiр за ласку i за грошi i просить, щоб її не забували. - Як же їй там? Добре? Чи здужа? Чи здорова? - се мати питалася. А священик каже: - Авжеж! А дяк: - Хто се знати може? Вона там, а ми тут. Не сподiваючись Катрi, стали ми жити у тихому, а невгавучому смутку. Старий батько сивiє; на високому чолi .морщина у всю довж лягла, глибока та понура. XV По усiх тих випадках та бiдах мати якось стрiнулася iз Чайчихою: заплакали обидвi та з того часу почали знов одна до 'днiї ходити та вкупi горювати. Частiш ходила до нас Чайчиха, бо мати все недугувала. Зiйдуться, згадають давнє - й смутують. Прийде i Пилипиха... Була i в неї своя журба та нiколи вона не жалiлася i зроду не плакала. Отсе, як бачу її, прийде було, сяде вище усiх, поглядає, наче судить судом, i розказує: - Моя Маруся в'яне. Нiчого їй не мило. Вбирається не глядячи, що бере на себе. Мiж дiвчата не йде; за гуляння байдуже їй... Тепер сватає Похиленко -."не хочу!.." А як ти, кажу, не хочеш доброхiть, то я тебе силою вiддам. "Оддайте, та ви менi, мамо, свiт зав'яжете, - i менi, i йому. Не буде у нас в хатi нi любовi, нi ласки... Я його не знаю i не кохаю, i не буду... Згляньтесь хоч на його, за що доброму парубковi свiт зав'язати!" Що ж, кажу, i ти хочеш у черницi? I ти мене думаєш при моїй старостi покинути? "Нi, мамо. Поки вас господь на свiтi держить, я вас нiколи не покину"... - Може, кого любить та боїться признатись, - говорить мати, - може, якого сироту вбогого покохала. - Питала я: хто тебе з ума, з розуму зводить? - "Нiхто мене з ума, з розуму не зводить". Змовкне Пилипиха; зажуриться, не хилячи голови; мати з Чайчихою про долю та про безталання свiтове почнуть, а зведуть усе на дiток своїх... - А що, Марусе, голубко, - було кажу їй, - що се у свiтi робиться? Вона осмiхнеться менi. - Як ти живеш, Марусе? - питаю. -Чи усе любиш так само? - Так само, - одкаже. - Може, вiн хутко ожениться - його мати усе плаче: оженись та оженись... хвалилася, що обiщавсь: оженюся... - Нехай йому добре буде! Нехай щасливо! Такеньки було i розмовляє зо мною, часом спiває, ласкава та ввiчлива. Чайченко знов мiж нашу челядь уявився... Такий самий хороший, може, ще кращий... бо як хороший та любий поболiе або потерпить, мiцнiй до його дурне серце прилягає... Знов вiн до всiх привiтний, знов зо всiма говорить i знов нiкого не кохає... Удова його люблена тодi вже звiнчалася з якимсь шинкарем. Маруся бачить його... Розмови з ним не шукала, не наверталася йому на очi - хто б пiзнав, що кохає його! Тiльки рум'янiти стала, як став вiн бувати... - Отсе ти рум'янiєш, - кажу. - А мати усе говорить, що занепадаю. Пiду - нехай побачить мене рум'яну. - А чого все ти смутная? - Невесело, Химо. - Ти усе їм печалишся, - а чого? Йому у свiтi не гiрш, як iншим, живеться! - Йому не добре! - вимовить i на лицi побiлiє. Якось розмовляли та радилися у нас в хатi Пилипиха, Чайчиха й мати, - коли Чайчиха й каже вдовi: - Дуже менi ваша дочка Маруся мила: коли б менi таку невiсточку господь послав! А Пилипиха каже: - В'яне моя МарусяI - Та їй, здається, трохи получчало: буде здорова! - Не кажiть - получчало: вона в'яне! - Мiй Якiв - добрий парубок, - знов Чайчиха говорить, - я таки йому од господа сподiваюся долi. Тепер вмовляю його: сину мiй, одружися! - "Добре, моя мати, - одкаже, - одружуся, чи не виясниться менi з хорошою людиною!" Нащо ж менi кращої питати йому, як ваша дочка? Кажiть менi, голубочко, кажiть менi до вас старости слати! - Моя Маруся не схоче, - я силувати не хочу. - Та хоч поспитайте її, любко, хоч поспитайте! А ми усе те з кiмнати чуємо з Марусею. I чуємо, як Пилипиха вимовила: "добре, я поспитаю!" Як вийшла до садка i кличе Марусю. Маруся тодi устала од шитва свого, йде... Я її за руку: - Марусе! От диво! - Яке диво, Химо? Увiйшла у хату. - Марусе! - пита її мати, - Чи ти пiдеш за Чайченка за Якова? - Пiду, - одмовила. Пилипиха аж руки зняла угору, - здивувалася. Чайчиха радiє так, боже мiй добрий! Усiх обнiмає, цiлує, плаче та дякує. I мати вiтає, добрить, а смутнiш їй, мабуть, стало, - мабуть, згадалося... - Се ти менi коришся, дочко, чи по своїй любовi за його йдеш? - пита Пилипиха. - По своїй любовi, мамо. - Давно се ти його любиш? - Як його знаю, мамо. Бiльш Пилипиха дочки не питала, тiльки промовила: - Я не бороню тобi, дочко! Почали умовлятися та почали радитись... почалося за вiно, за весiлля... Заручили їх. Гуляло багато людей на заручинах. Вiн був до неї привiтний, як до iнших, трохи смутний, недбалий... Вона була спокiйна та ясна... Став вiн до неї ходити щовечора.. Iде до неї - не спiшиться; прощається з нею - не забариться... - Марусе! - говорю. - Отсе ти за його замiж iдеш - чи ж тобi не приходить на думку, що бере вiн тебе не по великiй любовi-коханню? - Знаю, - каже, - що вiн мене не кохає; се я давно i добре знаю, - та вiн мене i не цурається. Вiн до мене приходить, говорить... Я його розважатиму, я йому догоджатиму, - веселiш йому у хатi буде зо мною, як тепер самiтному. - Трудно так жити, Марусе! Щоб ти колись не каялась! - По чому менi трудно буде? Чого каятись? Я нiколи не думаю, трудно чи важко менi буде: як буде, так i буде; я перетриваю: я роблю, як менi моє серце чує, що лучче... XVI Повiнчали їх восени. Менi тодi було важенько. Усе було кажу собi: дурна, дурна голова, нерозумна! Усе було мiркую i обмiркую добре, - а не помагається... Почала я тодi частiш до Марусi ходити - легше наче менi стало... Одно, що Маруся була менi завсiди добра, а друге, що цiкавiсть моя; як то вони живуть iз собою? Почала я до них учащати. I було як не прийдеш до їх - сумирно i согласно, та тiльки чогось дуже вже порядно, - от кажiть, гостi усе сидять, а господарiв i нема. Нема, як то бува часом, чоловiк i жiнка гостей вiтають: "Ану, чоловiче, внеси з комори, що там!" - "Ану, лишень, жiнко, частуй любих гостей!", що бачиш, живуть вони, як свої, i все у їх вкупi: болещi i радощi, думки i гадки, варти i жарти: чи заговорить один, другий перехопить - докаже... А молодi Чайченки хоч i рядком сидiтимуть, та була мiж ними як стiна залiзна. Чи той пiднiметься, другий уступає геть, мiсце дає, - доторкнутись стережеться; вона до його заговорить, як дочка до батька, - вiн до неї, як зять до тещi. Пилипиха сумувала, вiддавши Марусю замiж; з суму того занепадати стала. - Як бог милує? - пита було в неї мати. - Сама живу, - одмовить; того не скаже, що сумно самiй жити, нi в свiтi. Ходить до дочки, i завидно їй бачити, що там без неї своя сiм'я. - А що, як дiтки вашi? - спитаємо. - Була у їх в гостинi, то усе гаразд. - Свекруха вашу Марусю дуже любить, - як свою рiдну дитину. - Маруся годить свекрусi, як менi годила... З Чайченком Пилипиха поводилася звичайненько, унятливо, тiльки як з чужим-чужiсiньким чоловiком, що нiчого йому казати, нi об чiм його поспитати. - Мiй зять, - говорить було, як от кажуть: "далекий повiт". - Отеє в вас тепереньки двоє дiток: i дочка й син, - думає хто улестить кажучи. - В мене одна рiдна дитина! Як вже стара Чайчиха її шанувала, як вже годила їй - в неї наче i очi й вуха позавiшуванi. Нiкому вона так низько та гордо так не кланялася, як тiй бiднiй Чайчихi, що та було ночi не досипляє, - дума, за що ласки одпала та як знов пiд ту ласку пiдiйти? Сама так нам признавалася. Далi стратила надiю власкавить Пилипиху: як Пилипиха до їх у хату - вона тихенько з хати, - десь хоч пiд тином перебуде. "Дiждуся, що вона попрощається, тодi i увiйду - не можу їй докучати собою, не хочу собою її гнiвити - бог iз нею! Якби не вона мене смутила, то б менi таке добре життя було з ними. У хатi в нас любо, мило! Я вже не знаю, кого я бiльше кохаю, чи свого Якова, чи Марусю? I такеньки я думаю: чи ж се її дитина, що така вона люб'яча та прихильна, ся Маруся!" Стара не довго ще пожила: на другий рiк по весiллю вмерла. Не дуже й болiла. Як її поховали, Пилипиха почала день у день до дочки ходити, додому тiльки на нiч, а коли, то й ночує у дочки. Дивитися веселiш стала. Заздрiсна та радiсна, що знов сама з дочкою, вона багато дечого недобачала довго. Вона не вважала, що Чайченко, сливе, дома й не живе, тiльки навiдується; що який вiн смутний, та нетерплячий, та неспокiйний ту рiдку хвилину, як посидить дома... Куди вiн усе поспiшається? Чого вiн, як на жаринi? Чи все те бачила Маруся... Чого вже не догледишся, як кохаєш! Маруся нiкому не казала - я хотiла як-небудь розмову на се навернути; вона мовчала, слухаючи мої тi пiдходи цiкавi, а тиха, добра та ясна у своїй хатi. Що далi забувалася небiжка Чайчиха, то знов Пилипиха робилася похмурнiша - важким духом стала дихати вона на зятя. Спершу радiла, що вiн з дому часто одгоджається, а там завважила, як його дожидає Маруся, як устрiч йому виходить... По ниточцi до клубочка, як-то кажуть, i Пилипиха вже вмiчати почала, що дома вiн не говорить i смутує, а йде - вибирається з господи - то й очi блищать... XVII Як iти од нашої слободи до Любчикiв, то при дорозi шинок стояв i шинкував там жид Гершко. Давно вже все вiн держав той шинок, сам старий дуже. Звiсно, як тi жиди живуть довговiчнi: посивiє, побiлiє, пожовкне та й тодi ще живе, - аж лихо! Так i той Гершко жив-жив... а тут разом i вмер. От i одержав шинок другий шинкар з наших людей, - багатир, славили люди, сам жартовливий i злий, а жiнка в його прехороша, препишна, превесела така, що й час не змигнеться з нею. Се було саме тодi, як вмерла стара Чайчиха. Бачимо, що вже Пилипиха тижнiв iзо два не виходить з своєї хати i кроку нiкуди, - не буває i Маруся в неї... - А що се ви усе дома? - питаємо. - Як же господь милує? - Спасибi, добре. - Ви вже давненько у дiток не були у своїх, - чи вони здоровенькi? Чому Маруся не буває? - В неї дитина нездужає. - Та як же вона, молоденька, без вас там запомагається? - Нехай сама собi живе, - промовила Пилипиха. - Що се ви, бог iз вами, голубочко! Чи у нас з вами дiточок поле засiяно? Вже менi господь послав лихо та горе - його божа воля, а вас господь милує, то й шануйтеся! - Яв своєї дитини нi за що... Вона мене не шанує, не поважає! Вона мене замiняла на свекруху, вона мене замiняла на свого чоловiка... Чи зроду вони кохали її, як я, мати рiдна, питима мати! Вiн її не кохав - хотiла за його, а тепер вiн до iншої ходить. - Та, може, се неправда... - Неправда? Я вже давно бачу, як вiн з дому рветься, як вона його дожидає, стрiчає, а вiн мимо йде - чи гляне; я стала назирати. От i дозналась, що ходить вiн у шинок. Я перше думала: п'є нишком. Кажу Марусi: "Чи ти знаєш, що твiй чоловiк усе до шинку ходить?" Вона зблiдла як крейда, мовчить. "Не пускай його з дому, говорю їй, скажи йому". - "Як я його маю не пускати, - одмовляє тодi: - може, йому дiло яке..." "Скажи йому", - наполягаю. Вона таки анi словечка йому не промовила, як вiн пiшов. Я її докоряла - вона стояла передо мною та мовчала. "А ти вiри, кажу, материному розуму не ймеш?" Пiшла я за ним у тропi i назирцем аж до шинку доходжу побачити на свої очi й при людях, - може, дочка вiри пойме тодi. Доходжу до шинку, де там купка яблунь стоїть: чую, розмовляє з кимсь мiй зять - його голос. А мiсяць свiтить. Ближче я дивлюся - сидить пiд яблунею молодиця: рукава в неї за бiлi лiктi закасованi, у перснях вона срiбних, руками у стан хибкий узялася, очi поночi блищать блискучi; слухає, що мiй зять говорить, i смiється. А зять мiй до неї такi речi промовляє: "Як тебе не побачу, каже, хоч годину, то я з нудьги пропадаю та з туги: я без тебе жити не можу! Без тебе жити не хочу! Дармо вже, що ти мене занапастила навiки - нехай я тiльки отакеньки до тебе прийду, та гляну, та слово твоє, нехай i неласкаве, почую... А вчора, - каже, - вчора i позавчора я усю нiч пiд цiєю яблунею стояв. Чи вже ти того не знала?" А вона йому: "Твоя жiнка молода, що каже, як не днюєш, не ночуєш дома?" - й смiється. "Нiчого", - одмовив їй (правду одмовив!). "Як нiчого? Чи вона ж тебе не любить?" - "Не знаю". - "А чому ж ти в неї не поспитаєш за се? га?" Голосно засмiялася. "Ой, чоловiк мiй почує!" - схопилася з мiсця, поцiлувала, як вразила, i зникла. Вiн кликав - рукою махнула, пiшов за нею у шинок, а я до дочки: "А що, чия правда? Яке дiло в його?" Дивиться на мене. "Не добрий вiн тобi судився, тебе їм бог скарав". - "Мамо, не гнiвiть бога, се ви вже бога гнiвите!" - менi дорiкає дочка моя! Тодi я усе їй розказала, що чула, що бачила. "Ой, мамо, нащо було вам догледжуватися, нащо допитуватись?" - "А тобi лучче, як дурять, любити?" - "Вiн мене не обманює". - "То ще вiри не ймеш менi?" - "Я його нiколи не питала об сьому, чи мене любить". - "Не питала, чи тебе вiн любить? Так ти його не кохаєш, чи що?" - "Кохаю..." Спориться та змагається iзо мною... Такеньки, аж поки вiн повернувся пiзно... Повернувся вiн, а моя дочка iде навпроти його, дверi розчиняє, як батьковi шановному, як чоловiковi любому... "Як вже ти уваги на себе не маєш, - кажу, - то я свого зятя спитаю: де був вiн до пiвночi? За якою причиною? У кого?". Вiн змiшався i в мислях i в словах, дивиться убiк, а дочка моя: "Годi, мамо! Се ми вже мiж собою розпитаємось, а вам вже час спочити, коли ласка". Я вже бiльш нiчого не казала, бiльш не слухала, серед ночi додому пiшла. Не була з того часу у їх i не буду. - А унучечка ваша дуже слаба? - Не велика там слабiсть, та велике побивання. - Журяться вони дуже? - Хто вони? Та зять мiй чи й знає, що дитина нездужає - вiн не питає i не дивиться. - Не вiдрiкайтесь дiток, любко, - просить вже мати Пилипиху, - не вiдрiкайтеся втiхи своєї! - Я сама собi раду раджу, - одкаже на те Пилипиха. - Подаруйте вже дочцi своїй: вона ж його дуже так любить, Якова! - говорить мати. - I я її дуже люблю, - одказала Пилппиха. - Хоч я вже одвiдаю Марусю, - кажу матерi та й пiшла до неї. Маруся сама була в хатi, сидiла на лавi, хитаючи в обiймах недужу свою дитинку. - Боже поможи, Марусю! - вiтаю її. - Спасибi. Сiдай, Химо. - А що дитинцi? Вона глянула на дитинку й одмовила! - Терпить малесеньке. - Була у нас твоя мати, Марусю, - кажу. - Яка вона була? Що говорила? - Не хоче до тебе ходити; казала: не буду. - Смутно менi те! - промовила Маруся. Я вже бiльше нiчого не говорила за се й питати нi об чiм не питала. Почали ми тиху розмову - згадування. Згадали нашї забавки давнi дитячi, - пригадали й дiвочi безсумнiї часи... Не зводячи очей з дитинки своєї, Маруся розмовляла iзо мною, хитаючи недуженьке. Чайченко усе не приходив, а вже вечорiло. Вже пiзно - вiн не приходив. Вона його дожидала любо: що там шурхле, шелесне - прислухається пильно; стихне усе знов i нема нiкого, - вона не зiтхне навiть, знов дожидає... Я й пiшла так - не бачила його, - не повернувся при менi. "Скажи матусi моїй, що прийду до неї, як моя дитинка iрохи одужає", - просила мене Маруся прощаючись. А тут у кiлька днiв занедужала Пилипиха. Покликали ми до неї усiх знатниць i лiкарок, - здається, нiкому не впiзналася її недуга - яка була. В неї нiчого не болiло, казала вона, тiльки ходила все кволiй та кволiй, поки не збулася сили своєї - i тодi лягла вже, знемоглася i лежала понура. Маруся приїхала з дитинкою - дитинка ще не зовсiм одужала, - усе ще квилiло кришенятко. Я пам'ятаю добре те врем'я, як було уночi не спимо всi, а вулиця, село у снi, i всюди тихо. Заквилить дитятко, сх