де б не переплітались процеси, що начебто виключали один одного, а вся економіка почала носити парадоксальний характер, коли грані між "світлом" і "тінню" сильно розмивалися. "Тіньова" економіка СРСР на цьому етапі мала низку характерних особливостей, що були притаманні тільки їй. З одного боку, за походженням вона залишалася наслідком адміністративно-командної системи та не сприймала законів цивілізованого ринку. З іншого боку, тіньові ділки вже на той час змушені були пускати в продуктивний обіг свої капітали й, тим самим підштовхувати "маркетизацію" господарського життя, прискорювати процеси ринкової трансформації. Це своєрідне переплетення протилежних якісних проявів і визначало характер діяльності, структуру та функції "тіньової" економіки, що діяли за умов розпаду адміністративно-централізованої економічної системи СРСР. Період "перебудови" засвідчив про подальшу неможливість "списувати" все те, що пов'язане із "тіньовою" економікою, на недоліки правоохоронної діяльності. Тому на цьому ' Див.: Олейник П. Зто касается всех // Политическое самообразование. -1982.-.Nb4.-C.51-58 2 Див.: Шулус А. Теневая зкономика: реализм оценок или предвзятость? // Зкономические науки. - 1990. - No 5. - С. 108 - 110; Никифоров Л., Кузнецо-ва Т., Фельзенбаум В. Теневая зкономика: основьі возникновения, зволюции й ослабленим // Вопросьі зкономики. - 1991. - No 1. - С. 100 - 111. 20 етапі дослідники почали грунтовно вивчати також і реальні вади командно-бюрократичного способу виробництва, що були суттєвими чинниками посилення процесів "тінізації" та криміналізації економіки. У цей період аналітики констатували, що адміністративно-командна система ще в період свого зародження диференціювала суспільство на "обранців" і "масу", розмежовувала його на привілейованих суб'єктів та інших громадян. Зазначене створювало сприятливі передумови для формування "тіньової" економіки. Інтенсивність її розвитку була прямо пропорційною до процесів зростання номенклатурної бюрократизації та руйнування еквівалентності економічних відносин у сфері виробництва, розподілу і обігу матеріальних та фінансових ресурсів держави. Серед основних причин розростання "тіньового" сектора в СРСР радянські вчені виділяли такі: 1) загальне одержавлення власності; 2) гіперцентралізація народногосподарського комплексу; 3) недосконалість господарського механізму, адміністративно-командні форми управління економікою; 4) непаритет-ні та неврівноважені ціни; 5) заборони щодо індивідуальної трудової та комерційної діяльності, що базуються на приватній власності; 6) довільні податки; 7) недоліки правового регулювання господарської діяльності, що залишають значні можливості для злочинних дій, або провокують до них; 8) недостатність офіційних стимулів і мотивів до трудової діяльності громадян та виробничої діяльності підприємств; 9) значний товарний дефіцит, який був наслідком зазначених вад і викликав на це відповідну реакцію "підприємливих" людей'. Див.: Головин С., Шохин А. Теневая зкономика: за реализм оценок // Ком-мунист. -1990. - No 1. - С. 67 - 77; Козлов Ю. Теневая зкономика й преступность // Вопросьі зкономики. -1990. - No 3. - С. 120 -127; Крьілов А. "Тени" советской зкономики // Зкономические науки. - 1990, - No 5. - С. 103 - 108; Лазовский В. О сущности, структуро й субьектах "теневой" зкономики. // Зкономические науки. -1990. - No 8. - С. 62-67; Осипенко О. Зкономическая криминология: проблеми старта// Зкономические науки. - 1990. - No 3. - С. 130 - 133; Осипенко О.. Канализу феномена "черного рьінка" // Зкономические науки. - 1990. - No 8. -С. 67 - 77; Осипенко О. Мафия как зкономический феномен // Зкономические иауки. - 1991. - No 1. - С. 71 - 76; 8. Панкратов В. Освязи кризисного денежно-финансового положення страньї с функционированием структури "теневой" зко- 21 До структурних особливостей "тіньової"" економіки СРСР (які мали місце напередодні проголошення державної незалежності України) науковці відносили існування двох особливих, притаманних саме їй структурних елементів. Перший -- неформальна економіка, що існувала в межах системи централізованого регулювання господарської діяльності й базувалась на безконтрольному використанні державного капіталу, та другий -- фіктивна економіка . Механізм функціонування "неформально-бюрократичного" сектора "тіньової" економіки був побудований на використанні особистих, владних мотивацій в адміністративно-командних процедурах, прийнятті планових і господарсько-управлінських рішень. Власне "неформально-бюрократична" економіка являла собою ту сферу економіки, в якій офіційні, зумовлені законодавчим полем економічні відносини між контрагентами підмінялись неформальними, здебільше просто приятельськими зв'язками. В умовах, як об'єктивно реальної, так і штучно створеної дефіцитності відношення протекціонізму, кумівства, "блату", земляцтва, набували надзвичайної потужності й величезної стійкості. Саме дефіцитність, діяльність "дефіцитоносія" були економічною основою функціонування "неформальної" економіки. Головними суб'єктами "неформальної номенклатурно-бюрократичної" економіки були адміністративно-управлінські працівники різних ланок і рівнів керівництва народним господарством, що виступали, відповідно, у ролі фондорозпорядників і фондоспоживачів. Між цими суб'єктами досягалися неформальні угоди (які відбувалися на неформальних "ринково-бюрократичних" торжищах), що стосувалися зміни плану (корекції), його ресурсного забезпечення тощо. Характерна особливість "неформально-бюрократичних " ринкових відносин полягала у тому, що у цій сфері "тіньової" економічної діяльності обмін матеріальними благами та послугами здійснював- номики // Вопросьі зкономики. - 1990. - No 3. - С. 127 - 129; Шохин А. "Теневая" зкономика: мифьі й реальность // Зкономика й жизнь. - 1990. - No 33. - С. 9. ' Див.: Головин С., Шохин А. Теневая зкономика: за реализм оценок // Коммунист. - 1990. - No 1. - С. 67 - 77; Шохин А. "Теневая" зкономика: мифьі й реальность // Зкономика й жизнь. - 1990. - No 33. - С. 9. 22 ся на бартерній (тобто безгрошовій) основі за схемами: товар на товар; товар на послугу; послуга на послугу. Неформальні відносини були основною передумовою корупції, кругової поруки, посадових зловживань, безвідповідальності та безкарності, кастовості і, у кінцевому рахунку, -- кадрового переродження номенклатурі. До форм прояву "фіктивної"" економіки за оцінками фахівців відносилися: "фіктивна" вартість, "фіктивна споживча вартість", "фіктивна компонента в ціні продукції"". В умовах планово-директивного регулювання виробництва формування доходів відбувалося легальними каналами, але з використанням нелегальних методів. Фіктивна вартість, як джерело отримання незаконних доходів, формувалась, пердусім, за рахунок приписок і різноманітних видів порушень планової та фінансової звітності тощо. Виділилася і така форма використання фіктивної вартості (що живила незаконні доходи), як реалізація ресурсів отриманих внаслідок відхилення від встановлених норм і стандартів (погіршення якості, випуск некомплектної і нестандартної продукції, технологічні порушення, маніпулювання, пересортиця тощо). Найбільш гостро характеризує "тіньову" економіку СРСР В. Селезньов, який вважає, що вона за сутністю є незаконною, прихованою (законспірованою) економічною діяльністю з метою збагачення або отримання незаконних пільг особами, що займаються цією діяльністю. На його думку, термін "тіньова економіка" не є досить точним, тому у цьому зв'язку краще говорити про злочинну або паразитичну економіку"2. Сфери "тіньового" ринку і "тіньових" неформальних відносин були тісно переплетені. Як правило, "неформальні" торги розширювали сферу економічної злочинності, оскільки базувалися на незаконному перерозподілі дефіцитних матеріальних ресурсів, бюджетних коштів, на створенні більш сприятливих умов щодо господарської діяльності одних за рахунок інших, що у кінцевому наслідку призводило до посадової корупції і тотального хабарництва. У "неформальній" економіці чесний керівник стає махінатором, "безсрібник" -- хабарником тощо. Див.: Селезнев В. "Теневая зкономика": по поводу статьи Осипенко О. // Зкономические науки. - 1990. - No 2. - С. 123 - 124. 23 До найбільш характерних особливостей "тіньової економіки" СРСР В. Селезньов відносив такі': 1) "тіньова економіка" ні фактично, ні юридичне не має власності, що її відрізняє і використовує у своїх інтересах існуючі форми останньої, паразитує на них; 2) "тіньова економіка" концентрується головним чином на посередницьких, розподільчо-обмінних функціях, оперує монопольне високими цінами; 3) оскільки покращення справ в офіційній, "світлій" економіці б'є по "тіньовій", її організатори і керівники всіма засобами прагнуть підірвати офіційну економіку, використовуючи при цьому будь-які методи, ні перед чим не зупиняючись; 4) існування "тіньової економіки" неможливе без систематичної підтримки і допомоги корумпованих офіційних осіб із партійного, державно-господарського, правового апарату, особисто зацікавлених у розкритті злочинного бізнесу; 5) "тіньова економіка" об'єктивно створює економіко-організаційні умови для виникнення і розвитку мафіозних груп, різних за своїми масштабами і роллю, а сама є складним переплетенням, сплавом різноманітних антису-спільних відносин; 6) "тіньова економіка" сприяє деградації суспільства, поглиблює його соціально-майнове розшарування. "Тіньова" економіка може сприйматись як сукупність підпільних антисоціальних корпорацій, що ведуть злочинну діяльність. 1.3. Оцінка масштабів та структури "тіньової" економіки СРСР -- генетичної основи розвитку тіньових" процесів у незалежній Україні Аналіз наукових робіт кінцевого періоду "перебудови", у яких досліджувались структурні та якісні особливості "тіньової"" економіки СРСР, потребує свого доповнення аналітичним співставленням оцінки сукупних масштабів та обсягів "тіньових" структурних складових, що наводили офіційні інформаційні джерела, із тими показниками, що показували в експертних оцінках радянські вчені, які аналізували зазначену проблему. Так, Держкомстат СРСР після уточнення за 1990 рік обсягів грошових доходів, "тіньової"" економіки (виходячи з цін, які ' Див.: Селезнев В. "Теневая зкономика": по поводу статьи Осипенко О. // Зкономические науки. - 1990. - No 2. - С. 123 - 124. 24 склалися на кінець року, та експертних оцінок, що спиралися на дані масової статистики, соціологічні обстеження і бюджетну сімейну статистику) наводив такі дані': Таблиця 1. Доходи "тіньової" економіки Млрд.крб. % Перепродаж непродовольчих товарів за спекулятивними цінами (будматеріалів, легкових автомобілів, запасних частин до 2-5 1 ^>-J ^ 1 23 1 ••-"-',i них, краденого бензину та ін.) Незаконні доходи працівників торгівлі та сфери послуг (у зв'язку з обдурюванням 24 3 ^--^ 24,4 покупців, замовників; хабарі, чайові, під ношення) Виробництво і продаж самогону 35,0 35,1 Приховані від оподаткування доходи осіб, що займаються індивідуальною і ко 4,2 4,2 оперативною трудовою діяльністю Розкрадання (включаючи дрібні) держа 5,4 5,4 вного і суспільного майна Хабарі посадових осіб, отримані від ко 3,0 3,0 оперативів Наркобізнес, проституція, контрабанда 4,8 4,8 та ін. Всього 99,8 100,0 У цій таблиці впадає в око відчутна неспівставність обсягів "тіньових" доходів, що були отримані населенням СРСР з різних латентних (прихованих) джерел надходжень. Так, доходи від перших трьох позицій, репрезентативно визначені офіційною статистикою, становлять 82,6 % відносно всіх оцінених обсягів сукупних "тіньових" надходжень. У той же час сумарні "тіньові" ' У цілому за даними офіційної статистики тільки у 1990 році обсяг "тіньової" економіки зріс більше ніж у два рази. Проте офіційна оцінка була у 1,5 - 2,0 раза нижчою, ніж її давали експерти. (Див.: Зкономика й жизнь. -1991 г.-No 38.-С. 6.) 25 доходи від останніх чотирьох "тіньових" джерел були майже на порядок занижені. На час визначення ці надходження за їх сумою фактично були еквівалентні першій групі доходів, що засвідчує подальший аналіз експертних оцінок незалежних дослідників щодо сукупної величини вартості обсягів "тіньової" економіки. Необхідно зазначити, що за розрахунками радянських економістів на початок 1990 року в держсекторі економіки СРСР знаходилося біля 470 млрд. крб. (в УРСР близько 100 млрд. крб.) наднормативних запасів ресурсів виробництва. Тобто між підприємствами державного сектора економіки було розподілено значно більшу кількість матеріальних ресурсів, ніж це було необхідно для планового забезпечення функціонування виробництва. За своєю вартісною оцінкою нормативні запаси були співставні із вартістю виробленого річного національного доходу держави. Саме ці матеріальні цінності та кошти у першу чергу і були одним із головних і найбільш реальних джерел кримінальних операцій "тіньовиків". Іншим джерелом, що живило "тіньову" економіку СРСР, були невраховані матеріальні та фінансові ресурси. Кримінальна практика минулого засвідчує, що хабарі посадовим особам давались за передчасне вибуття фондів, за поставку непотрібної продукції, за вигідну корекцію плану тощо. Офіційна статистика також нерепрезентативно визначала й реальні обсяги "тіньових" доходів, що приховувались від оподаткування. Так, Альберт Пін ще у 1985 році оцінював доходи сектора "тіньової" приватної трудової діяльності (тобто діяльності, з доходів від якої не сплачувались податки) у 5 - 6 млрд. крб. За його оцінками лише в неофіційному сервісі на той час працювало 17-20 млн. осіб (з різним рівнем трудової участі, оскільки, як правило, вони були зайняті за основним місцем своєї роботи).' Ще напередодні періоду "перебудови" у загальному обсязі побутових послуг, якими користувалося міське населення на приватно-тіньовий сектор припадало: 45 % -- ремонту квартир; 40 % -- ремонту автомобілів; ЗО % -- ремонту складної побуто- ' Див.: Новое время. - 1985, грудень. - No 49. - С. 31. 26 вої техніки. У сільській місцевості питома вага "тіньових" побутових послуг досягала 80 %. І, навіть, як відзначалося, за цих обсягів "нерегламентованої" діяльності незадоволений попит на побутові послуги оцінювався у 5,5 млрд. крб. Доходи від "тіньової" діяльності, що отримувало населення СРСР у 1990 році, оцінювалися фахівцями вже у розмірі 25 -45 млрд. карбованців. Враховуючи сказане, вартісні обсяги "тіньової" економіки СРСР (тобто експертної оцінки її щорічного валового доходу) в кінці 80-х на початку 90-х років оцінювались фахівцями приблизно у 130...200 млрд. крб." тобто близько 10...20 відсотків ВНП. Як же визначалася ця цифра? Які підходи і методи для цього використовувалися аналітиками? Частіше у своїх дослідженнях радянськими науковцями використовувалися такі методи оцінки обсягів "тіньової" економіки. /. Метод міждержавних співставлень Метод було побудовано на базі співставних міжнародних оцінок. Оскільки статистичні дані свідчили про те, що протягом останнього сторіччя питома вага кінцевого особистого споживання у валовому національному продукті для всіх країн світу практично коливалась на рівні 60 - 70 відсотків, у той час як в СРСР її величина була близько 45 відсотків, то аналітики припускали, що різницю між середньосвітовими стандартами і фактичним споживанням населення СРСР "добирало" самостійно, шляхом як натурального самозабезпечення себе життєвими благами та послугами, так і за рахунок використання каналів "тіньової" економіки. Тому, маючи ВНП, що перевищував ' Див.: Новое время. - 1985, грудень. - No 49. - С. 31. 2 Див. Осипенко О. К анализу феномена "черного рьінка// Зкономичес-кие науки. - 1990. - No 8. - С. 67; Корягина Т. Теневая зкономика в СССР (анализ, оценки, прогнозьі) // Зкономические науки. - 1990. - No 3. - С. 120; Шохин А. Теневая зкономика, мифьі й реальность // Зкономика й жизнь. -1990.- No33.-С.8. 27 900 млдр. крб., обсяг "тіньових" доходів мав би за цим підходом скласти приблизно 180 - 200 млрд. карбованців. 2. Кримінологічно-латентний метод За цим методом аналітиками підсумовувались всі види розкрадань, що фіксувалися правоохоронними органами за рік (у кінці 80-х років їх фіксувалося на суму біля 18 млрд. крб. щорічно). Беручи до уваги високий рівень латентності (прихова-ності) злочинів, пов'язаних із "тіньовою" економікою (за різними оцінками їх розкриття за світовими стандартами не перевищує 10-15 відсотків), обсяги "тіньової" економіки за оцінками могли б становити біля 120 - 180 млрд. карбованців. 3. Метод, заснований на ототожненні так званих "гарячих" грошей і надлишкових збережень з доходами "тіньовиків" Цей метод був побудований на припущенні, що власники трудових "гарячих" грошей за умов дефіцитної економіки миттєво поспішають їх отоварити, а оскільки єдиною можливістю для них був "чорний" ринок -- вся сума надлишкових збережень, тобто незадоволеного попиту (а це оцінювалося від 165 до 200 млрд. крб.) могла бути доходами ділків "тіньової" економіки. 4. Метод інтегрального узагальнення окремих складових елементів доходів суб'єктів "тіньової" економіки за сферами діяльності, де вони отримані За оцінками фахівців у кінці 80-х років у народному господарстві абсолютний рівень привласнених "тіньових" доходів у сільському господарстві становив близько 23 млрд. крб., далі йшли: ринок "тіньових" послуг (20 - 22 млрд. крб.); торгівля і суспільне харчування (біля 17 млрд. крб.); будівництво (біля 12 млрд. крб.); промисловість (10 млрд. крб.); інші сфери матеріального і нематеріального виробництва ще близько 25 млрд. крб. До цього додавалися доходи від кримінальної діяльності "чорної" 28 економіки (оскільки, наприклад, лише обороти наркобізнесу оцінювалися у 15 млрд. крб.)1. В економічній системі СРСР, де домінували номенклатурно-бюрократичні відносини, різноманітні приписки і списання були не чим іншим, як відповідним способом конспірації "тіньовиків". Так, обсяги приписок вимірювалися в 1 - 3 відсотка від обсягу виконаних робіт і оцінювалися аналітиками в 15 -40 млрд. карбованців.2 Слід також констатувати, що навіть найвищі оцінки обсягів "чорних" складових "тіньової" економіки не можна визнати повністю об'єктивними, оскільки в них на той час не були фактично враховані дані щодо обсягів розкрадання бюджетних дотацій, які спрямовувалися на закупівлю сільгосппродуктів (на це в кінці 80-х років витрачалося біля 50 - 60 млрд. крб. і тільки по м'ясу -- біля 20 млрд. крб.). Як засвідчувала практика, основна частка цих коштів розкрадалася за рахунок різниці "полюсних потенціалів", що робило можливим існування високих закупівельних і низьких роздрібних цін. Більше того, вагома частка зафіксованої статистикою сільгосппродукції заготовлялася і передавалася споживачам лише на папері, що частково пояснює на той час існування певних дефіцитів. Підсумовуючи викладене, можна відзначити, що аналіз структури та якісних особливостей формування внутрішніх секторів, а також оцінка загальних масштабів "тіньової" економіки СРСР, яка була вихідною базою стартового розвитку "тіньової" економіки незалежної України, надає у подальшому можливості на основі генетичної економічної спадковості провести більш грунтов- ' Див.: Теневая зкономика// А. П. Бунич, А. Й. Гуров, Т. Й. Корягина, А. А. Крьілов, О. В. Осипенко, К. А. Ульїбин: Сост. Б. А. Дружинина. - М.: Зкономика, 1990. - С. 40 - 41; Шулус А. "Теневая зкономика": реализм оценок или предвзятости? // Зкономические науки. -1990. - No 5. - С. 112 -113. 2 За твердженнями окремих фахівців питома вага приписок у промисловості СРСР становила від 10 до 15 відсотків (див.: Социалистический труд. -1987. - No 8. - С. 102 - 103). Ще більші обсяги приписок існували на транспорті і в будівництві. За експертними оцінками обсяги приписок у цих галузях складалаи 15 - 20 відсотків. Стосовно фондів заробітної плати працівників цих галузей це означало, що як мінімум 3-4 млрд. крб. виплачувалося за невиконану роботу в промисловості і 2 - 3 млрд. крб. на транспорті. (Див.: Актуаль-ньіе вопросьі распределительной политики. - М.: НИИЗИ, 1987. - С. 26). 29 не дослідження цього явища, що не тільки продовжує функціонувати, але й перманентне трансформується в умовах сучасної соціально-економічної системи незалежної української держави. 2. СПЕЦИФІКА УМОВ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ "ТІНЬОВОЇ" ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 2.1. Чинники, якісні особливості розвитку та основні джерела живлення вітчизняної "тіньової" економіки На перший погляд може скластися враження, що радикальні економічні та соціально-політичні реформи, основною метою яких є перехід до соціальне орієнтованої ринкової економіки та побудова правової держави, повинні були зруйнувати, як саму адміністративну систему господарювання, так і її задзеркалля -- "тіньову" економіку бюрократичного типу. Проте, практика засвідчує, що в реальному житті цього не сталося. Які ж основні об'єктивні та суб'єктивні причини сприяли масштабному зростанню вітчизняної "тіньової" економіки, що до того ж набуває якісно нових рис та ознак? Серед низки причин генерування останнього можна впевнено назвати дві основні. По-перше, об'єктивно, згідно з теорією трансформацій, розпад будь-якої системи (тим більше такої складної, як соціально-економічна) на перших етапах закономірно може сприяти суттєвому примноженню тих основних недоліків і вад, які іма-нентно були властиві системі, що розпалась. Саме тому фактичне збереження в Україні найбільш характерних параметрів господарського механізму, заснованого на безконтрольній державній власності та державній монополії, що відбувалося на тлі різкого послаблення, а у подальшому і повної ліквідації директивного принципу планування і розподілу матеріальних, фінансових та трудових ресурсів, суттєво загострило недоліки старої системи господарювання, оскільки вимагало не- 30 змірного зростання масштабів "тіньової підмазки" старих гіпер-трофованих механізмів прийняття рішень, що почали діяти на "новій", так би мовити "ринковій" основі. По-друге, суб'єктивно, хоча старі владні структури колишньої держави і розпалися, проте не розпалися ті соціальне стру-ктуровані у минулому спільноти, що їх персоніфікували. Тобто залишилися люди, які входили до цих структур і які не тільки не втратили між собою набутих тісних зв'язків, але й до цього часу продовжують зберігати у недоторканості саме ті специфічні стосунки, що залишаються побудованими на принципах і відносинах кругової корпоративної поруки, земляцтва, протекціонізму, кумівства і "блату". Як стара, так і генетичне нею породжена нова бюрократія в трансформаційний період опинилися у епіцентрі ринкових перетворень. Більше того, ця унікальна "родинна" спільнота стала провідним суб'єктом реалізації "планів" трансформації соціальної та державної політики ринкового реформування. Оскільки бюрократія була і постійно залишається зацікавленою у встановленні такої системи "ринкових" відносин, за якою, хоч навіть і у закамуфльованому вигляді, має зберігатися апаратна монополія на розпорядження (тобто на встановлення бажаного для бюрократії режиму регулювання чи маніпулювання) матеріальними, фінансово-кредитними або трудовими ресурсами держави, то вона, як і за часів директивно-командної економіки, продовжує залишатися вирішальним ланцюгом, що зв'язує ресурси і суб'єктів підприємницької діяльності. Немає необхідності доводити тезу, що влада є не тільки політичний, й, передусім, економічний феномен. Як засвідчує попередній аналіз, за часів старої системи бюрократична влада, за висловом класика марксизму, фактично мала у своїй власності саму державу (тобто у її практично безконтрольному розпорядженні знаходились державне майно, фінансові та національні природні багатства). Механізми реалізації цієї влади, перусім, базувалися на експлуатації чиновниками статусу свого ієрархічного становища у владній піраміді. 31 За нових умов можливості "спокушувати" чиновників "нічийною" власністю або "тіньовими" надвисокими доходами розширилися практично до майже нелімітованих меж. Однією з головних пільг, що отримала необюрократія в трансформаційний період, стала цілком легальна можливість експлуатації загальнонаціональної власності спільно з корпораційними спільнотами "тіньовиків", що здійснювалась і продовжує здійснюватися під гаслом економічних реформ. Вигода у цьому разі для зазначеного своєрідного "тандема" є обопільною. Проте, і загроза для розвитку суспільства створюється надзвичайно величезна. Апаратники, привласнюючи в цих умовах надвисокі "тіньові" доходи, отримують реальний доступ до політичної влади. У результаті переорієнтації інтересів високого чиновництва величезні ресурси держави починають спрямовуватися переважно на цілі, що не мають жодного відношення ні до процесів ринкової трансформації, ні до розвитку країни в цілому. Як засвідчує практика, трансформаційна лібералізація не тільки сприяє необхідному розкріпаченню економічного життя, але й суттєво посилює рівень безконтрольності і безкарності влади необюрократії. Ця влада, в першу чергу на свою користь, починає максимально використовувати як процеси зміни форм власності (зокрема, приватизацію державного майна і державних фінансів), так і лібералізацію ціноутворення, заробітної плати, послаблення контролю над експортно-імпортними операціями, кредитно-фінансовими та валютно-грошовими відносинами, ліквідацію державної монополії на виробництво та реалізацію спиртних напоїв, тютюнових виробів, операції з дорогоцінними і стратегічними металами тощо. Зазначені об'єктивні і суб'єктивні чинники на цей час призвели до аномального зрощування всіх найгірших властивостей "тіньової" економіки старого, так званого "номенклатурно-бюрократичного", і нового, "традиційно ринкового" типу. Можна впевнено стверджувати, що в Україні вже практично завершився процес формування унікального "тіньового" гібриду, що має надпотужне "кримінально-чорне" ядро. Якісною особливістю цього системного "тіньового" конгломерату є ще 32 невідома до цього часу у світовій практиці неймовірна витривалість цього феномена до будь-яких проявів впливу зовнішнього середовища, тобто надзвичайна його спроможність до гнучкої і практично миттєвої адаптації відносно будь-яких різких змін, економічних та політичних умов існування. Необхідно звернути увагу на те, як легко і досить природно відбувся процес тісного зрощування апаратної і тіньової приватизації. На трансформаційні зміни форм власності, як і раніше, вирішальний вплив справляла і справляє позиція конкретних посадових осіб та їх особисті неформальні зв'язки, а не ринкові закони та відповідна їм досконала правова інфраструктура, що чітко регламентує економічні відносини. Саме це стає основною перешкодою на шляху створення справжнього ринкового конкурентного середовища в Україні. Складається унікальна структура економіки, яка живиться інфляцією, нееквівалентним обміном результатів праці між суб'єктами ринкових відносин, перерозподілом і захопленням чужої власності, постійним зубожінням переважної частини населення. Ця структура перетворює корупцію та "тіньові" принципи підприємництва на реальні чинники економічного розвитку. По суті, на наших очах майже миттєво сформувався найгірший різновид "ринкового" підприємництва, що існує лише за умов розквіту корупції, відвертої криміналізації господарсько-комерційних стосунків між суб'єктами ринкових відносин і домінуванні абсолютної та відвертої неповаги до закону. У зв'язку з цим цікавою є думка, що була висловлена авторами проекту "Приватизація" Центрального європейського університету (Р. Фрідманом, К. Меррі та А. Рапачинським), які системно займалися досліджуванням еволюції номенклатурної бюрократії у постсоціалістичних державах. Так, вони вважають, що номенклатурний капіталізм, який формується у деяких із цих країн, є неприйнятним ні з моральної, ні з економічної точок зору' . "З моральної-- тому, що номенклатура своїм перетворенням на клептократію, по суті, втілила в життя відомий вислів соціаліста П'єра Прудона: "Приватна власність -- це крадіжка". З еконо- ' Див.: Огородник В. Тіньова економіка як кримінально-економічний феномен. // Політична думка. - 1996. - No> 3 - 4. - С. 91. 2 " 2 33 г мічної -- тому, що "приватизація, як стрижень економічних реформ, перетворюється на машину політичного торгу і жорсткого протекціонізму і тим самим може стати просто брязкальцем на кораблі номенклатурного режиму, оскільки приватизація явно просувається не тим курсом, на який сподівалася більшість реформаторів. Номенклатура, особливо в країнах СНД, як і раніше, залишається могутнім гравцем на полі бізнесу, і її подальша присутність тут матиме як найсерйозніші наслідки". Саме цим і можна пояснити те, що економіка України за часів радикальної трансформації стала ще менш контрольованою і набула ще більш фіктивного характеру. Про це незаперечне свідчать і показники масштабного падіння обсягів матеріального виробництва, і гіпертрофована зміна його структури, і економічно неможливе за нормальних ринкових умов збільшення рівня питомої ваги готівкової маси в структурі грошового обороту, і зростання фіктивної складової суспільного капіталу за умов стагнації її виробничої складової, і перетворення функціонального капіталу в особисте майно (нерухомість, валюту, предмети розкоші, антикваріат, коштовності тощо). Про наведене також свідчить масова втеча "гарячих" грошей за кордон (не треба плутати це явище з об'єктивно нормальним процесом експорту капіталу). Тому успіхи приватизації, які в офіційних звітах фігурують переважно у показниках швидкого зростання нових організаційних форм господарювання, збільшення питомої ваги приватного сектора економіки майже ніякою мірою не впливають на створення тих умов, що необхідні для звуження масштабів "тіньової" економіки. Більше того, можна стверджувати, що масштаби економічної "тінізації" швидко збільшуються внаслідок вже названих і наступних чинників: 1) включення в процес розподілу власності нових об'єктів, що раніше були виключені з нього (земля, стратегічні засоби виробництва, інфраструктурні галузі, природні родовища, водні ресурси тощо); ' Див.: Огородник В. Тіньова економіка як кримінально-економічний феномен. // Політична думка. - 1996. - No 3 - 4. - С. 91 - 92. 34 2) поглиблення розриву традиційних господарських зв'язків та товарно-грошових відносин підприємств і цілих територій між собою, а також масштабування непомірної бартеризації економічних відносин; 3) недостатнього та недосконалого нормативного забезпечення економічної реформи, слабкої і неефективної системи державного обліку і контролю, що тільки формується після "революційного" зламу аналогічної системи, що хоч і досить недосконало, проте функціонувала у державі, яка розпалась; 4) швидкої та недостатньо ефективної реорганізації структури виконавчої влади, що призводить до бюрократичного (як організаційного, так і структурного), збоченого розбухання державного апарату за принципом "де густо, а де пусто", що у свою чергу сприяє "тінізації'" управлінсько-господарських відносин. 5) наявності потужного фіскально-податкового пресу, що є антагоністичним до інтересів і можливостей переважної більшості фізичних та юридичних осіб, які функціонують у межах існуючого законодавчого поля України; відсутності привабливої інвестиційної альтернативи щодо залучення "тіньових" некри-мінальних капіталів у легальну вітчизняну економіку; 6) високої динаміки зростання кількості кримінальних структур і їх відносно безкарної діяльності, інтеграції організованої злочинності із суб'єктами легітимної економічної діяльності, недостатніх зусиль держави щодо обмеження процесу легалізації кримінальних авторитетів (і в тому числі -- в суспільно-політичному житті); 7) слабкості механізмів суспільно-правового захисту громадян і підприємств від економічних зазіхань та силового тиску з боку злочинних угруповань, а також досить неефективної дії системи попередження, недопущення або суттєвого обмеження можливостей встановлення контролю за діяльністю легального бізнесу та масштабних проявів здирництва з боку мафіозно-кримінальних структур; 8) майже повної правової незахищеності суб'єктів економічної діяльності від зловживань, утисків, протидії та дискримінаційних вимагань з боку непрофесійних, несумлінних та 35 нечесних чиновників державного апарату на всіх його функціональних рівнях; 9) відсутності досконалого, стабільного і збалансованого законодавства, яке б максимально чітко регламентувало та процедурне забезпечувало потреби та узгодження інтересів суб'єктів економічної діяльності; поширення правового нігілізму представників владних структур, а також більшості населення країни, що активно (а подекуди і агресивно) бореться за виживання в несприятливих соціально-економічних умовах; 10) посилення міждержавної інтеграції "кримінально-тіньових" секторів економіки і суб'єктів (їх спільнот), що займаються "чорною" економічною діяльністю; подальша інтернаціоналізація "кримінально-тіньових" відносин; 11) поширення келійності у організації, а також наявності чисельних процедурних вад, що мають місце у проведенні приватизації економічно перспективних об'єктів, переважно практичного ігнорування принципів конкурентності і доступності для легальних капіталів (в тому числі і закордонних) об'єктів приватизації, що відбувається за умови штучного заниження величини їх справжньої ринкової вартості у співставленні із світовими цінами на аналогічні об'єкти; 12) швидкої втрати історичних, глибоко притаманних українському народу моральних традицій, етичних норм поведінки, що лежать в основі соціальної престижності чесної, кваліфікованої праці, поваги до приватної і спільної власності, а також становлять вихідну базу щодо дотримання кодексів підприємницької та робітничої честі тощо. Головною закономірністю "тіньового" господарства, і особливо його "чорної" складової (а це легко визначається навіть емпірично), є те, що вона не тільки паразитує на існуючих недоліках офіційної економіки, але також і значно їх посилює та поширює. Як результат, кримінальна складова процесів "тінізації" базується на джерелах проїдання і привласнення накопичених у минулому суспільних багатств. Ми є свідками того, як миттєво "розтанули" величезні наднормативні запаси, що були накопичені на державних підприємствах (особливо у машинобудів- 36 ному комплексі України). Хто на цей час може виміряти рівень втрат централізованих і децентралізованих (на підприємствах) оборонних запасів, що існували на момент проголошення державної незалежності? Хто визначить справжні обсяги проїдання суспільного виробничого капіталу за умов, коли внаслідок інфляції амортизаційні відрахування впали настільки, що вже неспроможні відтворити і десятої частки функціональних потреб економіки (до того ж і ті вартісні крихи амортизаційних залишків здебільшого мали нецільове функціональне використання)? До цього слід добавити і лавиноподібне зростання зовнішньої заборгованості (з нульової позначки до межі, що перевищила десять мільярдів доларів), що стало потужним живлячим джерелом "тіньовиків", а також ті доходи, що були отримані на посередницьких "кидках", які базувались на використанні протягом чотирьох років так званого ефекту "дворівневої" економіки. На цей час неможливо вже заплющувати очі на існуючі чинники розширення і поглиблення явищ, що по справжньому є деструктивними і антисуспільними, і які підривають не тільки соціально-економічні, а і політичні підвалини української державності. До найбільш небезпечних з них, передусім, належить корупція. Саме провідна роль бюрократії, яку вона відіграє в процесі приватизації, суттєво впливає на посилення корупції, розширення її поля за рахунок залучення все нових і нових джерел живлення. На цей час серед таких одночасно простих за технологією використання та надзвичайно потужних, а тому і найбільш поширених джерел живлення корупції можна назвати наступні: 1) систему прямого підкупу посадових осіб, суспільних і політичних діячів, які мають можливість сприяти успіхам комерційних структур шляхом створення для них тих чи інших переваг, привілеїв та економіко-правових пільг; 2) систему, що організаційно будується на створенні акціонерних компаній і товариств із включенням до них як державних, так і приватних підприємств (перші включаються у якості "дійних корів", які вносять державне майно і грошові внески, що із часом перерозподіляються за принципом: "з'їмо сало твоє, а потім кожен своє", на користь приватних структур); 3) систему, за якою державні кошти вно- 37 сяться у приватні структури, а у подальшому процедурне відбувається процес списання цих боргів державою, виходячи з умов "крайньої"' необхідності (скажімо, під гаслами допомоги малому й середньому бізнесу, підтримки вітчизняного товаровиробника тощо); 4) механізм, що базується на наданні державних економічних та правових гарантій під кредити, які отримують суб'єкти підприємницької діяльності недержавної форми власності, що дозволяє у разі їх природного або штучного банкрутства повністю перекласти тягар виконання боргових зобов'язань на казну держави (тобто на масового платника податків). Одним із надпотужних (хоча на цей час вже і "міліючих") джерел живлення "тіньовиків" був вивіз за кордон матеріалів (насамперед, металів), сировини та енергетичних ресурсів. Можливості масштабів останнього явища, як відзначалось, пояснюються наявністю величезних, так званих запасів "наднор-мативів" та "неліквідів" (сировини, матеріалів, устаткування, обладнання), а також значних стратегічних запасів, що залишились у спадщину від адміністративно-планової системи розподілу ресурсів. Ці запаси товарно-матеріальних цінностей, за різними оцінками фахівців, становили від третини до річного суспільного продукту. Торгівля цими ресурсами, за залишковою вартістю, в тому числі і вивіз її за кордон, здійснювалася у великих обсягах (досить нагадати "золотий" для вітчизняних товарно-сировинних бірж період) і приносила "тіньовикам" величезні особисті доходи, що осідали у сейфах банківської