ільки у цьому випадку йдеться про надзвичайно економічно, соціальне та політичне небезпечне явище, яке, як неодноразово зазначалось, руйнує підвалини державності, загрожує національній безпеці та соціальній злагоді в суспільстві. У чому ж коріняться основні проблеми, і які методи для об'єктивної оцінки обсягів вітчизняної "тіньової"" економіки є найбільш надійними? 57 Вирішуючи це питання слід, насамперед, максимально спиратися на досягнення світової науки та практики, що на цей час в основному використовують чотири найбільш поширені різновиди методичних підходів стосовно оцінок масштабів "тіньової" економіки'. 1. Опитування, (тобто методика, що базується на "соціальному" підході, сутність і певні вади у застосуванні якої вже були з'ясовані). 2. Використання системи національних рахунків (утворення, використання та розподілу ВВП), де параметри "тіні-зації" визначаються як: а) різниця між доходами і витратами на товари і послуги, що мають місце в реальному житті; б) аналітична оцінка нової створеної вартості в компонентах ВВП на боці виникнення і/або використання ВВП (із залученням галузевої статистики, статистичних даних роздрібної торгівлі, податків ринку праці і зовнішньої торгівлі, а недостатність цієї інформації має компенсуватися за рахунок використання іншої, додаткової інформації, такої, наприклад, як статистики "човникового" експорту і імпорту, статистики подорожей, а також різних інших джерел статистичних спостережень). ' Світова практика має також приклади застосування низки специфічних методик, серед яких на додаток до тих, що були висвітлені у підрозділі 1.3, передусім можна виділити такі. Підхід "Палермо" -- що базується на міжрегіональних і міжміських порівняннях рівня фактичного споживання з величиною заявленого (тобто задекларованого) платниками податків доходу. Розрив між цими величинами в "Палермо" (під яким розуміють місто із найбільш масштабною "тіньовою" і "чорною" економікою буде більшим, ніж по інших містах країни. Порівнюючи величину розриву в "Палермо" з її розмірами у більш "чесних" районах країни, можна отримати приблизну оцінку доходу від "тіньової" економіки (так званий "чорний" прибутковий продукт). Цей методологічний підхід можливо застосовувати лише за умови сталих ринкових відносин та відповідних їм стабільним характеристикам економічної "тінізації". "Галузевий" підхід -- виходить із гіпотези, що внесок деяких галузей в "тіньову" економіку (таких як будівництво, ремонт, побутове та комунальне обслуговування, торгівля тощо) значно вищий, ніж у всіх інших. За цим методом пропонується при визначенні розмірів "чорних" прибутків оцінювати тільки зазначені галузі, додаючи до них приблизний залишок, що припадає на інші галузі. 58 3. Надання визначеного базового обсягу "тіньової"" економіки певному вихідному періоду і порівняння офіційно виміряного темпу зростання (падіння) ВВП у наступні періоди із темпами зростання деякої змінної, відносно якої припускається, що вона певним чином пов'язана із зміною фактичного ВВП. 4. Оцінка функції попиту на гроші (монетарний підхід). Слід зазначити, що у вітчизняних умовах оцінити масштаби "тіньової" та особливо "чорної"" (кримінальної) складової економіки із застосуванням методик, які базуються на використанні системи національних рахунків, надзвичайно складно і це питання потребує більш детального висвітлення. У подальшому також буде розкрито зміст і можливість застосування методичних підходів, зазначених під номерами 3 і 4. Як було вже показано, "тіньова" (або прихована) економіка існувала у досить вагомих масштабах і в колишньому СРСР. Але недоврахування обсягів "тіньової" діяльності у макроеко-номічних показниках певною мірою "компенсувалось" приписками офіційної економічної статистики, а втрати, що мала казна внаслідок несплати відповідного прибуткового податку з доходів громадян, які вони отримували від неформальної трудової діяльності були відносно незначними. У сьогоднішніх умовах спостерігається тенденція, коли економічна діяльність суб'єктів, що займаються легітимними її видами абсолютно свідомо перетікає в тінь, бажаючи уникнути як сплати податків, так і досить обтяжливих бюрократичних процедур реєстрації. Тобто останнє відбувається за умов, коли правові межі для застосування індивідуальної трудової та підприємницької діяльності значною мірою розширені та більш чітко юридичне окреслені. Внаслідок таких проявів "лібералізації" ринкових відносин ситуація в Україні кардинально змінилась. Так за лічені роки в умовах обвального кризового скорочення виробництва вітчизняний ринок перетворився на бездефіцитний, що передусім пояснюється трансформуванням товарного дефіциту у надзвичайно гострий платіжний. Останнє значною мірою відбулося під впливом реалізації доктрин жорсткої монетарної політики, яка 59 ставила за мету будь-якою ціною приборкати інфляційні процеси, що шаленіли у 1992 - 1994 роки. За умови застосування методики, що розглядається при визначенні справжніх обсягів ВВП, національні рахунки повинні відобразити як джерела і напрями використання товарів та послуг "тіньового" походження, так і сукупний вартісний еквівалент доходів, які фактично отримують суб'єкти, пов'язані "тіньовими" коопераційними відносинами виробництва та реалізації товарів та послуг. У тих умовах, що склалися на цей час в економіці, навіть за бажанням виконавча влада практично не в змозі контролювати і вивчати реальні обсяги "неврахованих тіньових" потоків. Навпаки, можна впевнено стверджувати, що на цей час Уряд та інші владні структури практично не мають достатньої уяви про справжні кількісні (тим більше про якісні) характеристики "тіньових" і особливо кримінальних перерозподільчих процесів, які мають місце в економіці на всіх фазах процесу суспільного відтворення (у виробництві товарів та послуг, їх розподілі (перерозподілі), обміні та споживанні (як особистому, так і виробничому)). Єдине, що на цей час досить добре охоплено системою національних рахунків (завдячуючи передусім збереженим до цього часу без радикального "реформування" системам сільськогосподарської статистики та статистики обстеження домашніх господарств), так це обсяги продукції, що виробляється в умовах підсобних господарств (за виключенням лише визначення реальних обсягів виробництва саморобних міцних алкогольних напоїв). Сільськогосподарська статистика засвідчує, що за останні п'ять років більше ніж втричі збільшились площі земельних наділів, що передані у користування населенню. Це, відповідно, надало поштовх до значного зростання питомої ваги виробництва основних продуктів харчування (особливо овочів та фруктів) в домашніх господарствах. Сьогодні майже 50 відсотків спожитих харчових продуктів населення або отримує від власного натурального виробництва, або купує за значно дешевшими цінами на ринку у неформальній ("тіньовій") торгівлі. Наступна велика група "тіньових" товарів споживчого призначення -- це імпорт, який потрапляє на ринок України завдя- 60 ки так званим човниковим поставкам, що масово здійснює населення. За даними Національного банку, починаючи з 1995 року до платіжного балансу України почали включатись обсяги "човникового" імпорту, причому оцінка його величини становила 8,8 % від обсягів загального імпорту, що дорівнює приблизно 10% кінцевих споживчих витрат домашніх господарств. Оскільки у національних рахунках забезпечено досить жорсткий зв'язок з платіжним балансом, то немає підстав сумніватися, що "човниковий" імпорт певним чином не включається до загальних обсягів споживання населення. Принципове значення має також і вивчення обсягів доданої вартості, що створюється у неформальній торгівлі, з метою врахування цієї складової "тіньової"" економіки у розрахунках ВВП. За даними Держкомстату, частка торгівлі разом з МТП та заготівлею сільгосппродуктів у ВВП певний час зростала: 1990 p. -- 5,3 %, 1991 -- 5,8 %, 1992 -- 6,5 %, 1993--10 %, а надалі почала скорочуватися: 1994 p. -- 7,3 %, 1995 -- 6,6 %, а у наступному вона стабілізувалась на рівні: 1996 -- 6,9 %, 1997 (І півріччя) -- 6,8 %. Можна припустити, що на перших етапах ринкової трансформації усунення товарного дефіциту за рахунок падіння купівельного попиту призвело до того, що навіть немобільна стаціонарна торгівля за умов, що склалися, стала більш менш пристойно справлятись із своїми функціями. Проте надалі виконання цих функцій все більше почала перебирати на себе значно гнучкіша у ціновій політиці, невитратоємна та оперативна в реагуванні на всі примхи ринкового попиту стихійна масова торгівля. Саме тому можна зробити висновок, що навіть на внутрішньому ринку питома вага торгівлі у структурі ВВП реально не може бути нижчою за 10 %. Для цього загальна величина ВВП, його галузева і секторна структура мають бути перекомпоновані з урахуванням доданої вартості сектора домашніх господарств. За експертною оцінкою загальна сума розрахункового номінального ВВП по "тіньовій" ринковій торгівлі може досягти приблизно 4,5 - 5,5 %. Можна сподіватися, що завершення найближчим часом створення Державним комітетом статистики системи суцільного 61 обстеження речових ринків України дозволить отримати додаткові дані для обгрунтування джерел товарних ресурсів, зайнятості та більш точно оцінити складові "тіньової"" торгівлі при оцінці ВВП. Ще один блок "тіньової"" економіки становлять витрати у ВВП, що виникають за умови споживання товарів, отриманих працівниками на своїх підприємствах у вигляді зарплати, яка їм видається в натурі (але тільки тієї її частки, що вироблена на підприємствах-платниках і яка включена до звітності про виробництво). На цей час Державний комітет статистики України налагоджує повний облік зарплати в натурі, і після його завершення стануть доступними для вартісної оцінки також і ті обсяги товарів, що спеціально закуповуються підприємствами для перепродажу і наступного використання для розрахунків з власним персоналом. Можна однозначно стверджувати, що до національних рахунків на цей час поки що не включається необлікована продукція. Тому необхідно розробити надійну методику дорахування показників статистики підприємств на величину прихованих доходів (аналогічну методиці, що використовується Євроцентром). У той же час фактично невизначеними у структурі реального ВВП залишаються ті обсяги "тіньової" економічної діяльності, що пов'язані з наданням побутових послуг (ремонт і облаштування квартир, дач та приватних будинків, авторемонт, ремонт побутової аудіо, та відеотехніки, послуги сантехніків, охоронників, дантистів, покоївок, кухарок, прибиральниць та ін.). Також фактично поза обліком системи національних рахунків на цей час залишається переважна більшість операцій та, відповідно, і обсягів доходів, що отримуються фізичними особами внаслідок операцій із власністю (продажу і перепродажу нерухомості, доходів від орендних відносин тощо). І нарешті останнє, і головне. Слід відверто сказати, що абсолютно невизначеними у системі національних рахунків є обсяги "чорної"" (кримінальної) економіки, а саме кримінального промислу і сфери задоволення деструктивних та особистих патологічних потреб людини. До цього слід також додати повну відсутність будь-якої інформації щодо статистики оцінки обся- 62 || гів кримінального перерозподілу "тіньових" доходів (тобто тих ^ обсягів "податкових" надходжень, що отримує як організова-^ ний, так і деструктурований криміналітет тощо). ї Абсолютно невизначеними є і справжні масштаби перероз-У поділу доходів у такому секторі "чорної" економічної діяльнос-; ті, як корупція і хабарництво'. Зазначене також стосується статистики визначення обсягів доходів, які отримують "тіньовики" від масштабно організованої контрабанди (металами, спиртними напоями2, цигарками, валютою, завозу в Україну токсичних відходів тощо), що є одною з найприбутковіших сфер "чорної" економічної діяльності. Цілком природним можна важати і відсутність будь-яких статистичних даних щодо можливих обсягів доходів, які отримуються на таких сегментах "чорного" ринку, як ринок "кілерських послуг", "ринок торгівлі живим товаром (де особ-s ливо латентними є масштаби доходів від дитячої проституції і секстуризму)", "ринок наркотиків", масштаби доходів рекету, а також доходів, пов'язаних із викраденням людей під вимогу отримання викупу тощо. Слід особливо наголосити, що саме із "чорною" економікою пов'язаний статистичне невизначений процес мультиплікації доходів у довжелезному ланцюгу їх перерозподілу. Цей процес може бути проілюстровано наступним прикладом: рекетир отримавши від "пахана" свою частину здирницького доходу витрачає його, скажімо, на оплату послуг, що йому надані пові- ' За оцінками фахівців, у корумпованих взаємовідносинах на цей час перебувають близько 40 % підприємців і майже 90 % комерційних структур, а понад 60 % доходу середнього службовця, що займає важливу посаду, складають хабарі (див.: Закалюжньїй В. Криминогенность в зкономике продолжает воз-растать. //Зкономика й жизнь. - 1996. - X^ 5). 2 Так, згідно з повідомленням митних органів, у 1997 році виявлено 511 випадків, коли спирт і алкогольні напої, відгружені на експорт у кількості 1,3 млн. декалітрів, не перетнули митний кордон України, що складає близько ЗО % від усього експорту спирту. Наявність пільг при відвантаженні спирту на експорт без сплати акцизного збору дає можливість окремим суб'єктам підприємницької діяльності одержувати невраховані обсяги етилового спирту для виготовлення алкогольних напоїв на незареєстрованих виробничих потужностях і уникати сплати відповідних податків і платежів. 63 єю, автомеханіком і круп'є у казино; повія, у свою чергу, витрачає свій доход на оплату послуг косметички, лікаря, масажиста, перукарки та модистки. І так у подальшому за схемою ланцюгової реакції множаться "тіньові" доходи, первинним джерелом походження яких є кримінально-"чорний" доход. Вкрай негативним проявом процесів "тінізації" є те, що на цей час ні у держстатистики, ні у відповідних владних структур немає достатньо репрезентативних даних щодо реальних обсягів доходів, які приховують від оподаткування як фізичні, так і юридичні особи. При цьому слід звернути увагу на те, що необхідно бачити суттєву різницю між такими показниками, як питома вага "тіньової" економіки у загальній структурі "тінізації'" економіки країни і питомою вагою "тіньових" доходів у сукупних доходах, які отримують громадяни країни. Останній показник, як правило, може суттєво перевищувати перший. Це пояснюється передусім ефектом вже описаної диверсифікації "чорних" складових "тіньової" економіки в легальні економічні структури. Внаслідок цього основні втрати, що пов'язані із виробництвом ВВП, залишаються на боці офіційної економіки. Амортизаційні (особливо інфраструктури!) витрати також перекладаються "тіньовиками" на світлу економіку. У той же час значна частина доходів, що отримані у "світлій" економіці, за допомогою чисельних джерел надходжень перетікає у "тінь". Визначення показників справжньої глибини рівня латентності процесів, що відбуваються у сфері "тіньового" розподілу і перерозподілу доходів, а також врахування їх впливу на рівень споживання тих чи інших верств і соціальних груп населення особливо важливі, оскільки дають можливість з'ясувати справжні обсяги прихованого майнового розшарування і реальні економічні характеристики процесів маргіналізації населення і накопичення вибухового потенціалу соціальної напруги. ' Це визнано Президентом України в доповіді, присвяченій Дню незалежності України 24 серпня 1995 року, де відзначається, що "досі як слід не навчилися збирати податки, а це, як відомо, одна з визначальних економічних ознак державності. За існуючими оцінками 40, а можливо всі 50 відсотків прибутків, що підлягають оподаткуванню, не потрапляють до державної казни" (Див.: Голос України. - 1995 - 28 серпня). Деяке уявлення про справжній обсяг та реальний рівень прихованих і неврахованих особистих доходів певної групи населення може дати хоча б той факт, що тільки у 1994 році громадянами України було ввезено 164 тис. автомобілів іноземних марок, загальна вартість яких оцінюється у 1,5 - 2,0 млрд. доларів США. Із тих, хто ввозив ці автомашини, майже 90 відсотків мали пільги, які звільняли їх від сплати податків, ввізного мита, ПДВ тощо. У подальшому цей ринковий сектор задоволення зазначеного виду споживчого попиту населення суттєвого скорочення не зазнав. Тому достатньо лише співставити ціни на коштовні автомобілі (ціна на які перевищує 100, 200 і більше тисяч гривень) із зафіксованою величиною середнього сукупного грошового доходу, що за даними статистики отримує населення України. Так, скажімо, за матеріалами експрес-доповіді Державного комітету статистики України "Рівень життя населення в першому півріччі 1997 року" (за даними обстеження сімейних бюджетів), лише 0,6 млн. осіб або 1,1 % населення України отримували середньо-душові грошові доходи, що перевищували 300 грн. на місяць (табл. 1), а "середній клас", що у 1991 році отримував доходи від 200 до 350 крб. (50,7 % населення), на цей час (62,4 % населення) отримує доходи, які еквівалентні у реальній купівельній спроможності карбованця у 1991 році сумі у межах 22 - 86 карбованців (табл. 1, діаграма мал. 2). Тому зрозуміло, що зафіксованим статистикою представникам "багатіїв" України навіть за умов абсолютної відмови від задоволення більшості особистих і сімейних потреб не вистачило б і цілого життя, щоб накопичити необхідні кошти для купівлі "мерседеса", "опеля" або "BMV". А хто зможе оцінити справжню (тобто дати реальну оцінку у еквівалентному співставленні до існуючих світових цін на аналогічні об'єкти) вартість побудованих навколо великих міст тисяч коштовних котеджів та розкішних (навіть за вищими світовими стандартами) вілл або, скажімо, перебудованих за тими ж "євростандартами" величезних квартир, розташованих у най-престижніших районах великих міст? 64 65 Розподіл населення за рівнем середньодушового місячного грошового доходу (за даними обстеження сімейних бюджетів Держкомстатом України) Таблиця 2 199 1р. І півріччя 1997 року Середньодушові до Середньо-душові доходи на місяць, (крб.) Питома вага доходноїгрупи у всьому населенні, Середньо-душові доходи на місяць, (грн.) Питома вага доходної групи у всьому населенні, ходи на місяць у 1 півріччя 1997 p. розраховані у купівельній спроможності карбованця станом на (%) (%) 01.01.1992р.' (крб.) до 75 0,1 до 20 о< ------8^------ 75,1 - 100 0,1 20,1 - ЗО й s Ідо 14 14-22 100,1 -125 0,5 30,1-60 ------------- 28,9 22-43 125,1-150 1,7 60,1-90 22,2 43-65 150,1 -175 3,5 90,1 -120 13,3 65-86 175,1-200 5,5 120,1 -150 7,8 86 -108 200,1 - 250 15,9 150,1 -180 4,5 108 -129 250,1 - 300 18,3 180,1 -210 2,4 129-151 300,1-350 16,5 210,1-240 1,4 151-173 350,1-400 12,8 240,1-270 0,8 173 -194 понад 400 25,1 270,1 - 300 0,6 194 -216 понад 300 1,1 понад 216 Про обсяги "тіньової" економіки, розміри доходів та валютних скарбів, нагромаджених у цій сфері, свідчать такі дані. За експертними оцінками фахівців, за кордон неофіційно експортовано з України до 20 млрд. доларів. Окрім того, за різними даними, у населення України "на руках" зберігається ще від 4 до ' Розрахунки індексів зростання цін споживчих кошиків, що входили до складу мінімального споживчого бюджету (МСБ) населення України свідчать, що його номінальна вартість у І півріччі 1997 p. дорівнювала 348 грн. Оскільки вартість МСБ 1991 року дорівнювала 251 крб., то відповідно купівельна спроможність 1 крб. 1991 року еквівалентна 1.39 грн. у І півріччі 1997 p. (348 : 251). З урахуванням цього співвідношення розраховані показники середньодушових доходів населення за І півріччя 1997 p. у купівельній спроможності карбованця 1991 року. 66 10 млрд. доларів США1. За іншими джерелами, за останні 5 років з України вивезено 15 млрд. доларів2. Одним з важливих показників, що характеризують масштаби "тінізації", є кількість людей, які зайняті такими видами діяльності, що можуть бути віднесені до неформальної економіки (тобто тут мова йде про застосування підходу, що, за світовою класифікацією, заснований на так званому "трудовому" підході). Розподіл населення за рівнем середньодушового грошового доходу (за даними обстеження сімейних бюджетів Мінстату України у % до підсумку) 1991 рік, % І півріччя 1997 року, % Мал.2. Див.: Долішній М., Козоріз М. Головні напрями стратегії виходу економіки України з кризи //Економіка України. - 1995. - No 4. - С. ЗО - 36. Див.: Кощий В. Параллельньїе зкономические мирьі // Финансовая Украйна. - 1996. - 20 февраля. 67 І півріччя 1997 року у купівельній спроможності грошової одиниці станом на 01.01.1992 p. Мал. 2 (продовження) За даними вибіркових обстежень та наукових досліджень, що були проведені із проблем зайнятості (Науково-дослідним центром з проблем зайнятості та ринку праці Національної Академії наук та Мінпраці України, Центром "Соціальний моніторинг" та Світовим Банком), чисельність офіційно незайнятого працездатного населення, що отримує основні доходи від неформальної діяльності, становила ще у 1994 році 3170 тис. осіб, або 12,6 % від загальної чисельності зайнятих. Ще близько 5600 тис. працюючих було залучено до неформальної економічної діяльності'. Значною мірою ця цифра складається за рахунок осіб, що перебувають у стані прихованого безробіття на підприємствах (у неоплачуваних відпустках або в режимі праці неповного робочого дня або неповного робочого тижня). Окрім того, несприятливі умови для підприємництва зумовили зростання "тіньової" діяльності зареєстрованих підприємницьких структур, державних підприємств і організацій. На цей час значна частина населення компенсує у сфері неформальної "тіньової" діяльності, тобто на "дикому" ринку Див.: Жерар Дюшен. До аналізу діяльності неформальної економіки в Україні // Матеріали Європейського Центру макроекономічного аналізу України, 1996.-С.2. 68 праці, ті економічні втрати, що відбулись внаслідок суттєвого скорочення реальних обсягів доходів, які надходили від традиційних видів трудової діяльності та існуючої пенсійної системи. Можна також стверджувати, що у цьому секторі зайнято від 5 до 10 % пенсіонерів (зокрема раннього пенсійного віку), близько 1000 тис. осіб. Так, разові опитування осіб, які раніше або безпосередньо на момент опитування (середина 1994 року) працювали на державних підприємствах, засвідчили, що 70 % цих осіб мали неофіційну роботу. Доход, що отримували працівники від неофіційної роботи, становив більше 50 % загального доходу опитаних.' За експертними оцінками неформальна діяльність дозволяє отримувати зазначеній частині населення, що становить мілкий ринковий "планктон", до чверті доходів, що утворюються у "тіньовій" економіці. Офіційна статистика та податкова система фактично не мають ніякої інформації про доходи щонайменше 20 % населення країни, які за експертними оцінками отримують близько 40 % сукупних доходів фізичних осіб. Найбільш спрощено реальний розподіл сукупних грошових доходів серед соціальних верств населення, який має місце на цей час, може бути представлений наступним чином: 40 % населення країни отримує приблизно 10 % сукупних грошових доходів (з яких близько 10 % -- "тіньові"); ЗО % населення -- близько 20 % сукупних грошових доходів (з яких приблизно 20 % є "тіньовими"); 20 % населення -- до ЗО % доходів (близько третини яких знаходяться у "тіні"); 10 % населення -- близько 40 % від обсягів загальних доходів, що отримує населення країни (з яких близько 75 % "тіньові''). Останній рівень ра-нжування характеризує надвисокі доходи, походження яких здебільше є "кримінально-чорним" і які за будь-яких умов будуть прагнути уникнути зустрічі із податковою системою держави. Тому, якщо визначення середнього сукупного доходу 10 відсотків найбідніших людей (тобто нижнього маргінального рівня) на цей час не викликає суттєвих ускладнень, то визначен- 69 ня середнього сукупного доходу 10 відсотків найбагатшої частини населення України вкрай ускладнене внаслідок зазначених причин. Аналогічна ситуація існує і стосовно оцінки майнового стану "маргіналів", що відносяться до групи, яка має вищий рівень доходів. Розрахунки децильних коефіцієнтів (тобто відношення доходів 10 % найбагатших і 10 % найбідніших громадян), які періодично здійснює держстатистика, на основі використання традиційних методик вибірки і даних балансу доходів та витрат, по суті дають уяву лише стосовно процесу диференціації на рівні неприхованих, і в основному, невисоких доходів, що отримують особи, які працюють в державному та кооперативному секторах економіки, або ті доходи, що надходять від системи соціального страхування та джерелом яких є підсобне домашнє господарство. Проте, навіть і на цьому рівні низького достатку спостерігається помітна диференціація у розподілі доходів. Так, якщо за оцінками у 1993 році середній грошовий доход "найбільш заможних" громадян перевищував доход 10 % громадян із найменшими доходами у 6,7 раза, у 1994 p. -- у 9 разів, у 1995 p. -- в 12 разів, у 1996 p. -- ВІЗ разів, то вже у грудні 1996 року 10 % громадян із "найвищими" доходами отримували третину загальної суми всіх грошових доходів населення, що фіксувалися офіційною статистикою.' Реальна ж величина зазначених коефіцієнтів із урахуванням "тіньових" доходів щонайменше на порядок перевищує ті, що офіційно наводяться органами держстатистики. Все наведене свідчить про значні формаційні прогалини, які виникають при спробі зробити оцінку "тіньової" економіки шляхом застосування методики, що базується на використанні системи національних рахунків. Щодо можливості застосування до вітчизняних умов методики, що базується на наданні визначеного базового обсягу "тіньової" економіки певному вихідному періоду і порівняння офіційно виміряного темпу зростання (падіння) ВВП у наступні періоди із темпами зростання деякої змінної, відносно якої при- ' Україна: інформаційно-статистичний довідник.: К. - Кабінет Міністрів України.-1997.-С. 108. 70 пускається, що вона певним чином пов'язана із зміною фактичного ВВП, то стосовно останнього можна відзначити наступне. Для країн із перехідною економікою науковцями, у тому числі і вітчизняними, пропонується використовувати у якості такої змінної (відносно якої припускається, що вона певним чином пов'язана із зміною фактичного ВВП), обсяги споживання електроенергії. Це зумовлено тим, що споживання електроенергії тісно пов'язано з виробництвом дійсного ВВП. З метою оцінки реальної ситуації в економіці України групою дослідників (В. Бородюк, О. Турчинов, Т. Приходько) було здійснено розрахунки індексів спаду виробництва ВВП і ВСП за п'ятирічний період із визначенням імовірних обсягів зростання "тіньової"" економіки на основі урахування даних про споживання електроенергії в народному господарстві України за 1990-1995 роки. Розрахунки, проведені за цією методикою, показали, що у 1995 році обсяги валової продукції та доданої вартості, створених у тіньовій економіці, становили, відповідно, 5000 трлн. і 2750 трлн. крб., або 42,4 % офіційного ВВП.' У подальшому названі автори провели аналіз обсягів "тіньової"" економіки на основі використання не лише методів, які враховують зміни в рівні електроспоживання, а також і експрес-методу2. Це дозволило їм одержати близькі результати. Так, обсяг "тіньової" економіки в 1995 p., розрахований за цими методами, становить, відповідно, 40,5 % і 43,6 % від реального ВВП3. Близькість результатів, що отримані із застосуванням різних методик, дозволять поставитись до них з певною довірою. Бородюк В., Турчинов О., Приходько Т. Оцінка масштабів "тіньової" економіки та її вплив на динаміку макроекономічних показників. //Економіка України. - 1996. - No 11; Ульрих Тиссен. Теневая зкономика в Украине: разньїе оценки дают одинаковьій результат // Финансовьіе риски. - 1996. - No 3. - С. 32. Експрес-метод був розроблений в інституті Росії НАН України для розрахунку обсягів "тіньової" економіки і на відміну від методу Гутмана і його модифікацій враховує вплив різних детермінантів або індикаторів "тіньової" економіки на зміни в її відносних розмірах (Більш детально див.: Бородюк В., Турчинов О., Приходько Т.. Методи розрахунку тіньової економіки //Економіка України.- 1997.-No5). Бородюк В., Турчинов О., Приходько Т. Методи розрахунку тіньової економіки //Економіка України. - 1997. - No 5. - С. 53. 71 Аналіз особливостей практичного використання цих методів на думку авторів свідчить про доцільність їх комбінованого застосування -- з огляду на те, що вони охоплюють різні, взаємодоповнюючі сфери "тіньової"' діяльності. Так, при використанні даних про енергоспоживання оцінюються обсяги "тіньової" економіки у сфері виробництва, а при застосуванні експрес-методу, окрім того враховуються сфера послуг, а також сфери з малим споживанням електроенергії. Тому при одержанні близьких результатів за обома методами їх середнє значення (40,9 %), на думку авторів, можна вважати досить вірогідною оцінкою обсягу "тіньової" економіки в Україні у 1995 році . Особливої уваги потребує з 'ясування питання щодо можливості застосування монетарного підходу для достатньо репрезентативного визначення обсягів "тіньової" економіки. За методиками, що базуються на монетарному підході, оцінка дається, виходячи з обсягів грошових коштів, що знаходяться в обігу у сфері "тіньової" і "чорної" економіки. Цей підхід побудований на основі положення, що практично всі розрахунки у "тіньовій" сфері, як правило (за виключенням бартеру), провадяться за готівку. Тому у центрі уваги аналітиків передусім знаходиться співвідношення готівки, що обертається поза сферою банківської інкасації і тієї сукупної грошової маси, що знаходиться в грошовому обігу. Як правило, застосовуючи цей підхід, дослідники в залежності від однієї або декількох змінних (які відображають вплив "тіньової" економіки на попит, що виникає на гроші) спочатку роблять оцінку грошової готівки, необхідної для фінансування операцій у "тіньовій" економіці, а у наступному розраховують створений у "тіньовій" економіці доход, шляхом множення кількості грошей на прогнозовану швидкість їх обороту. Аналіз засвідчує, що вибір базового рівня істотно впливає на кінцеві результати розрахунків, особливо при використанні монетарних методів, таких, як метод Гутмана і його відповідних модифікацій (що базується на врахуванні змін співвідношення готівкової і загальної маси), та метод Файге (який додатково враховує зміни швидкості обороту готівкових грошей). Тому оцінки обсягів "тіньової" економіки, які отримані шляхом використання зазначених методів, суттєво різняться (у 3 - 5 разів), що "засвідчує їх досить умовний характер"'. Це пов'язано з тим, що результати розрахунків з використанням зазначених монетарних методів зумовлені впливом на абсолютні величини тіньового сектора лише одного чинника -- змін у пропорціях грошового обігу. Водночас на обсяги "тіньової" економіки впливають і такі фактори, як розмір ставок оподаткування, рівень збирання податків, зміни у рівні реальних доходів у розрахунку на душу населення, динаміки інфляційних процесів тощо. Умовність застосування оцінки обсягів "тіньової" економіки в Україні на основі названих монетарних методів пояснюється також і тим, що їх було розроблено науковцями для країн із стабільною економікою, достатньо сталими пропорціями грошового обігу, розвинутою системою оподаткування (що реалізує не тільки фіскальну, але й стимулюючу функцію), відсутністю масштабних бартерно-обмінних операцій, кризи неплатежів, величезних накопичених обсягів невиплаченої заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат2. Проте, незважаючи на наведені висновки, не слід остаточно ставити крапку на можливості застосування у вітчизняних умовах монетарного підходу, особливо стосовно використання найбільш спрощених методик із наступних міркувань. У країнах із розвиненою ринковою економікою і низьким рівнем її "тінізації" питома вага готівкової маси, як правило, не перевищує рівня 5 % сукупної грошової маси, що знаходиться в обігу . Тобто у цих країнах фактично всі грошові операції ' Див.: Бородюк В., Турчинов О., Приходько Т.. Методи розрахунку тіньової економіки //Економіка України. - 1997. - No 5. - С. 47 - 50. 72 Див.: Бородюк В., Турчинов О., Приходько Т.. Методи розрахунку тіньової економіки //Економіка України. - 1997. - No 5. - С. 51. Заданими держстатистики станом на 10 грудня 1997 року заборгованість становила по заробітній платі - 5,15 млрд. грн., по пенсіям та іншим соціальним виплатам -1,81 млрд. грн. Так у США питома вага готівки (паперові та металеві гроші) становить 5 % від грошової маси МЗ. Інші структурні складові становлять: чекові вкла- 73 (крім дрібних) провадяться на основі застосування сучасних не-готівкових банківських розрахунків (у тому числі кредитних карток, "магнітних" грошей, чеків, векселів, банкнот тощо). За даними Національного банку, в Україні, починаючи з 1996 року, маса готівки перевищила рівень 40 % від загального обсягу грошової маси. Динаміку обсягів зростання питомої ваги та абсолютних обсягів готівки, що знаходилася поза банківською системою, ілюструють відповідно табл. З і 4. Таблиця З 19 96 19 97 Період 1985 1992 1993 1994 1995' I II III IV I II III IV KB. KB. KB. KB. KB. KB. KB. KB. Питома вага ГСУГІВКИ V обсязі гро 100 19? ?65 ?47 178 189 411 4?9 41 1 441 460 4Х8 443 шової маси (на кінець періоду), % Таблиця 4 19 96 19 97 Період І II III IV I II III IV KB. KB. KB. KB. KB. KB. KB. KB. Грошова готівкова маса (М") 2800 3324 3330 4041 4306 5102 6031 6132 (на кінець періоду), млн. грн. Табл. З засвідчує, що питома вага рівня зростання готівки в загальній грошовій масі фактично кореспондується з тими параметрами "тінізації" економіки України у 1995 році, які визначені у розрахунках В. Бородюка, О. Турчинова і Т. Приходько (тобто відповідно 38,3 % і 40,9 •%). Тому обсяги "тіньової"' еко- ди - 15%, вклади на безготівкових ощадних рахунках -11%, дрібні строкові вклади - 47 %, великі строкові вклади - 22 % (Наведено за: Макконнелл К. P., Брюс С. Л.: Зкономика: принципи, проблеми й политика. Пер. с англ. II изд. -М.: Республика. -1992. - С. 265). Починаючи з 1995 року до обсягу грошової маси включаються також кошти клієнтів за трастовими операціями банків. номіки України за спрощеною методикою у 1997 році можна оцінити у 46 - 47 % від рівня офіційного визначення ВВП, який дорівнює 92,5 млрд. грн. (попередні дані). Тобто обсяг ВВП, що був вироблений в "тіньовому" секторі економіки у 1997 році, становить близько 40 млрд. грн. А сукупний ВВП дорівнював біля 130 млрд. грн. Одне із суттєвих ускладнень щодо застосування монетарного підходу за спрощеною методикою полягає ще і у тому, що, з одного боку, в Україні суб'єкти "тіньової" і "чорної" економічної діяльності при розрахунках досить широко використовують іноземну валюту. З іншого боку неможливо також стверджувати, що абсолютно весь обсяг готівкової маси, яка знаходиться поза межами банківської системи, використовується, як обігові кошти "тіньової" економіки. Ймовірно припустити, що такими є приблизно лише половина грошової маси, що "гуляє" поза межами банківської системи. На цей час фактично немає даних стосовно реальних обсягів валюти, що знаходиться на руках у населення України. За різними експертними оцінками цей обсяг визначається у межах від 4 до 16 млрд. доларів США. Більша частка цієї валюти є грошовими накопиченнями громадян, що таким чином прагнуть врятувати себе від можливого інфляційного "ренесансу". Певна маса готівкової валюти є обіговими коштами "тіньової" і "чорної" економіки. З достатньо високим рівнем вірогідності можна припустити, що обсяги валютної готівки, яка у якості обігових коштів обслуговує "тіньові" економічні процеси, реально може бути еквівалентною масі гривневої готівки, що за ринковим курсом національної валюти забезпечує її конвертацію. У 1996 році в середньому близько 5,0 млрд. грн. знаходилися поза межами банківської системи, і, як було зазначено вище, із цієї маси не менше 2,5 млрд. грн. обслуговувало потреби "тіньової" економіки. Реально також, що еквівалентна їй валютна маса із купівельною спроможністю у 2,5 млрд. грн. також виконувала функцію обігових коштів "тіньовиків". Тому можна стверджувати, що потреби "тіньової" економіки у 1997 році забезпечувала сукупна грошова маса, яка дорівнювала приблизно 5,0 млрд. грн. Якщо вважати, що швидкість обороту готівкової одиниці в "тіньовому" обігу становить 10 разів на рік (тобто до розрахунку береться мінімальний рівень, який практично може перевищувати зазначену величину щонайменше вдвічі), то обсяги валового "тіньового" обороту становитимуть 50 млрд. гривень. Рахуючи, що 10 млрд. становили витрати "тіньового виробництва" (оскільки, як було зазначено, їх левова частка припадає на "світлу" економіку), отримаємо ті ж 40 млрд. грн. ВВП, що визначають масштаби "тіньового" сектору економіки, які були отримані шляхом застосування показника питомої ваги готівки, що знаходиться поза банківською системою. Як бачимо, навіть стислий опис практичного застосування існуючих підходів визначення відносної та вартісної оцінки обсягів "тіньової"" економіки свідчить про суттєві обмеження можливості отримання достовірних даних у зв'язку із значною кількістю проявів порушень і відсутністю точних базових параметрів, які мають використовуватися у розрахунках. Проте, можна впевнено стверджувати, що параметри "тіньового" сектору економіки України не є меншими за 40 % від офіційно визначених обсягів "світлої" економіки і не перевищують межу питомої ваги у 50 %. За розрахунками західних спеціалістів, критичною межею для господарства країни є такі щорічні обся