ущенi туди метелики стають з бiлих кольоровими i, напевно, гарно там бавляться. А в них - у мисливцiв - очi сяють вiд щастя й радостi. То нiчого, що всi вони з п'ят до макiвки вимащенi грязюкою i нагадують муринчат. То нiчого. Але тi метелики, напевно, щасливi в такiм дивнiм, у такiм пишнiм палацi. Хай вони трiшки там поживуть, вiдпочинуть, побавляться. А тодi їх будуть випускати на волю, щоб лiтали собi на сонечку. I от їх випускають... Боже, Боже! Який жаль! Не всi метелики лiтають! Деякi позбивали собi крильця в пишному палацi i вже не можуть лiтати, а деякi й зовсiм мертвi... Тодi чотирьох братiв огортає жалоба: вони несуть хорих назад до калюжi i садовлять їх на чорну емаль, щоб вони там оживали, а мертвих хоронять. Вони їх хоронять, сповненi глибокого й щирого смутку. Старший з них - Микола - вирiзає ножиком з трiсочок гарненькi хрестики, а тодi вони копають ямки i ховають кожного метелика окремо. Роблять над ними могилки, втикають хрестики й садять у головах ромашки... А палац, такий гарний, чарiвний палац, руйнують геть i з того шкла кольорового будують над цвинтарем пишний собор... Андрiй зiтхає глибоко й шепоче сам до себе: "Не може, нi, не може бути!" Вiн одривається вiд грат i ходить по темнiй камерi, не звертаючи уваги анi на те, що камера, всупереч тюремним законам, зовсiм не освiтлена, анi на тяжке, насичене духом людського поту, цвiллю й смородом блощиць повiтря. Вiн не бачить тiєї камери, вiн не уявляє, яка вона, ця тюрма в його рiдному мiстi, вiн лише вiдчуває, що камера порожня, що вiн тут сам. Спочатку трохи дивується, що вiн тут сам, що в таку епоху є порожнi тюрми, але потiм пригадує, що це ж не велика мiська тюрма, а колишня "буцигарня" при управлiннi ГПУ й мiлiцiї. Згодом мiняє цю думку - хоч це й "мала тюрма", але вона б мусила бути повна тепер i ця камера мусила б бути повна. I вона й була щойно повна, коли судити iз стану повiтря в нiй. Тiльки ж де тi люди? Ага, мабуть, їх десь перевели, звiльняючи камеру для нього, "засекречуючи" його. Он, брат, яка вiн "шишка"!.. Десь за стiною чути кашель, глухий гомiн, як з могили, чийсь сердитий окрик i - знову тихо. Андрiй ходить по камерi. Пiдходить знову до вiкна i так стоїть. В очах його пробiгає багато, багато iнших слiпучих картин їхнього прекрасного дитинства, одна другої яскравiша, одна другої нiжнiша нiжнiстю неповторного, осяяного сяйвом глибокої дружби й щирої радостi... Ось вечiр пiд Iвана Купала. Небом сунуться фантастичнi, мовчазнi, грозовi хмари-тучi, й мерехкотять десь мовчазнi молонiї. Старшi сестри i всi сусiдськi дiвчата, заквiтчанi й закосиченi, швиденько кiнчають робити посеред вулицi "Купалу" - двi високi жердини, зв'язанi вгорi, а тодi зiгнутi й широко розставленi, як дуга, та й так вкопанi в землю, вони обмотують гiрляндами квiтiв i трав, пахучим любистком, зеленим барвiнком, угорi чiпляють лiхтар iз свiчкою, а внизу вбивають стовпчик, до якого прив'язують високу жалючу кропиву, через яку стрибати, i ще й наносять дров та хмизу, щоб класти вогонь, як споночiє, i вже через вогонь стрибати. Дiвчатам допомагають парубки. Стоїть стриманий регiт - ще не можна дуже смiятись, ще не можна бавитись, доки не посходились хлопцi й дiвчата з усiєї вулицi, доки не почалась весела розвага за всiма правилами одвiку встановленого ритуалу. От як запалять свiчку в лiхтарику або ще й як розкладуть вогнище замiсть кропиви, як стануть дiвчата лавою в пишних вiнках i заспiвають: "Купала на Йвана..." Але це буде, як скiнчать робити "Купалу". I вони квапляться. А збоку, на довгiй лавочцi пiд парканом, сидять вони - чотири маленькi брати. В ситнягових шапках i з ситняговими шаблюками через плече, вони сидять рядочком, по-турецьки пiдiбгавши ноги, i дивляться на хмари... Фантазують... То ж не хмари, то казковi баскi конi, i вичитанi з книжок горбатi верблюди, i фантастичнi слони, i кораблi... Вони на тих баских конях, на тих кораблях i на тих слонах мандрують геть по всiх небачених i нiколи не знаних, дивних свiтах. Вони терплять дивнi пригоди, вони перемагають страхiтних потвор, Змiїв Гориничiв, драконiв i вiдьом, вони визволяють один одного з бiди та з неволi... Зворушенi уявними небезпеками, вони тиснуться одне до одного i не жалiють себе: кожен наввипередки готовий покласти життя за iншого... На них насувається страшна громова нiч, i десь палахкотять мовчазнi блискавицi, пiдкреслюючи виразно ту небезпеку, яка на них невблаганно насувається i в якiй їм таки доведеться складати iспит. I вони готовi його складати з усiєю безоглядною дитячою вiдвагою й вiдданiстю та братською вiрнiстю... Або ось вони вiдбувають цiлi дитячi вiйни на площах i левадах... Вiд тих спогадiв Андрiєве серце набрякло, i вiн одчайдушно жене геть вiд себе те, що сьогоднi сталося i що хоче перекреслити все найкраще в його життi, ношене, як найкращий скарб, при собi завжди i всюди. Вiн жене геть всякий сумнiв, вiн його всiм серцем заперечує: "Не може бути! Нi, не може, не може, не може бути!!" Думка б'ється шалено. Потiм приходить тиха жура, приходить смуток, приходить втома. Вiн притискається лицем до грат i дивиться в нiч. Мiсяць зайшов за сильвету дзвiницi, i небо стало ясним, а весь собор ще темнiшим i чiтко-чiтко вирiзьбленим iз усiма своїми найменшими деталями, з прапором замiсть хреста на центральнiй банi. Той прапор ворушиться, лiтає зловiсно, немов кажан, упiйманий у сiльце. Мiж тiєю сильветою собору й цими гратами та дахами, що вiдгородили грати вiд собору, десь там проходить його вулиця, його рiдна вулиця, на якiй вони з братами ловили метеликiв, будували "Купалу", мрiяли, бавились, виростали. Вулиця, на якiй вiн не був уже так багато-багато рокiв... Андрiєвi хочеться вийти й отак пiти по тiй вулицi, постояти бiля кожної хати, бiля кожного двору, де його колись знали та й тепер, далебi, не забули. Нi, не забули! Вiн пригадує, як його везли сьогоднi тiєю вулицею, й серце його наливається вогнем. Вивiвши з двору, його посадили на "лiнiйку", сержант сiв злiва, мiлiцiонер справа, другий мiлiцiонер - за кучера, а валiзку Андрiєву поклали посерединi, - сiрi баскi конi (один в корiнь, другий у пристяжку) рвонули з мiсця... Андрiй знав, що був буденний день, але бiля кожного двору стовбичили люди. Всi, кого вiн знав i кого вин уже не знав, бо були новi або повиростали з немовлят, стояли мовчки й дивились на нього. Бiля кожного двора! I так по всiй вулицi! Вони не смiли анi слова сказати, анi кивнути, анi рукою махнути, лише дивилися широко витрiщеними очима або з-пiд насуплених брiв. А Андрiй дивився на них. I раптом збагнув, захвилювався: "Це ж вони спецiально вийшли його проводжати!.. Так, так! Спершу зустрiчати, а тодi проводжати! Його!.." Збагнув це й сержант i звелiв гнати коней вчвал. А люди виходили й дивилися назустрiч, а тодi повертали голови услiд. Серед того всього один незабутнiй кадр врiзався Андрiєвi в саме серце: старий бондар, довговусий i броватий, батькiв друг i побратим, коли "лiнiйка" проїздила мимо, кивнув головою... та й закляк, а тодi низько-низько схилив ту свою голову услiд... Привiтав, а чи попрощався, а чи вклонився? Вклонився! Старий сивоусий бондар уклонився. Це ж вiн колись давно, слухаючи, як Андрiй розмовляв з його сином студентом, не витримав та й напророкував, зiтхнувши: - Ой, не вмреш ти, синку, своєю смертю! Нi, не вмреш... А все через тую твою "щиру Україну". Власний його син ще тодi пiшов "у люди" i десь як у воду впав, а старий, бач, мав нагоду перевiрити своє пророцтво на Андрiєвi. Треба бачити було його очi i як вiн вклонився. Як вiн вклонився!.. Це ж уся вулиця вклонилася тiєю сивою головою! Серце Андрiєве налилося вогнем: "Ага! Не пропала, нi, не пропала ж його молодiсть марно!" Вiд зворушення вiн тодi вже не бачив бiльше нiчого всю решту дороги, як його везли. А тепер от вiн хотiв би пiти по тiй вулицi, тихенько постояти бiля кожної хати, бiля кожного двору , може, в останнiй раз, i закурити з старим бондарем та й спитати в нього жартома: "Невже ж вiн так i не вмре своєю смертю через тую Україну? Га? Ну, а якщо таки дiйсно вiн не вмре своєю смертю, то хiба це так уже й погано?" Андрiєвi хочеться закурити, але вiн не має нiчого - анi тютюну, анi сiрникiв. Пiдходить у темрявi до дверей i стукає. Власне, йому не так хочеться, може, закурити, як хочеться почути людський голос у цiй тюрмi. Це ж неабияка тюрма - це тюрма його рiдного мiста! На стук нiхто не озивається. Андрiй стукає дужче. За дверима кроки, а тодi злий, захриплий голос рiдною-найрiднiшою Андрiєвою мовою: - Чого лупиш?! - Агов, земляче! Може, б ти менi купив махорки, га? За дверима засмiялось, потiм сплюнуло i прохрипiло єхидно i так само, як i перше, злобно: - Авжеж... Тiльки ти трохи почекай... Теж менi "земляк"! -сплюнуло ще раз i пiшло геть. Андрiй не розгнiвався, а лише посмiхнувся. Дiйсно, яка купiвля вночi! Але вiн не вiд того посмiхнувся. Вiд голосу, вiд тiєї рiдної-найрiднiшої мови вiн раптом згадав чудну батькову пригоду, яка колись сталася в цiй-таки, ось у цiй самiй тюрмi. За все своє життя батько лише раз був в'язнем i сидiв усього лише один день. В цiй от буцигарнi. То сталося випадково й помилково, але не в тiм суть. Суть у тiм, що, одсидiвши одну добу, батько повернувся додому i довго не мiг прийти до пам'ятi. Вiн крутив свої довжелезнi вусара, гриз їх i мовчав. Часом нишком витирав очi мозолястим кулаком i нi пари з уст. Нарештi розповiв йому - Андрiєвi - по секрету, що ж з ним сталося, що його так приголомшило. Не сидiвши нiколи в тюрмi i опинившись у нiй, вiн був морально роздавлений уже тим, що до тюрми потрапив, але на тiм би й кiнчилося, вiн посурiв би трохи та й усе, коли б не тi дiвчата. I от тi дiвчата заспiвали пiснi... Вони спiвали ту пiсню, яку старий Чумак чув мiльйон разiв i не звертав на неї нiколи нiякої уваги. То була проста-простiсiнька пiсня: "Ой вербо-вербо, де ти зросла, Що твоє листячко вода знесла..." Дiвчата спiвали її тихо в сумiжнiй камерi, а старий Чумак, почувши цю пiсню, нагло "вдавився сльозами", як вiн щиро признався найменшому синовi. Це вiн, трижильний i мозолястий коваль, що ще i в тi часи гнув залiзнi пiдiски руками! "Ой знесла, знесла бистра вода, А я молода, як ягода..." Чи дiвчата в тюрмi, чи пiсня в тюрмi, а чи вiн сам у тюрмi, а чи усе вкупi було до того причиною, але, за батьковими ж словами, вiн за той один день постарiв на десять рокiв... Андрiй згадав батькову пригоду, згадав пiсню дiвочу, згадав вартового з його найрiднiшою мовою, згадав, як його везли вулицею, згадав сьогоднiшню подiю вдома, згадав свою матiр, нанизав усе те в один разок, слухаючи журну мелодiю... i на серце вiд того всього лiг тяжкий-претяжкий камiнь. Ах, хто ж то так тужно, хто так нiжно грає на роялi!? На серце лiг камiнь. Лише хтось непокiрний у тiм серцi все протестував, не здаючись: "Не може бути! Нi, не може бути" Це про братiв. Вiн та безмежно вiрив у своїх братiв, як у свою матiр, як у свого батька, як у самого себе, що нiяке пiдозрiння не вкладалося анi в його головi, анi в серцi. Спiймав себе на тiм, що йому хотiлося нагло заплакати з досади, як тодi батьковi в оцiй саме тюрмi i в цiй самiй, може, камерi. Заплакати та й лягти пластом i вже нi про що не думати, забутись, зацiпенiти. Але вiн не заплакав. Не плакалось. Вiн лише зцiпив зуби, намацав нари i, здершись на них, лiг горiчерева, заплющив очi i так лежав пластом. Вiн не спав i нiчого не думав - вiн марив. Лежав i марив. Слухав, як тонюнько скимлить серце, i утiкав вiд нього в химерне маячiння. Вiдокремився душею вiд тiла i покинув його на нарах - нехай лежить тут. На тiло вiдразу напали армiї блощиць i жалили його, мовби кропивою. Але Андрiй i не подумав рятуватися, вiн вiддав тiло на розтерзання, нехай. Це все-таки в рiдному мiстi... Цiкаво, хто все-таки там грав? Звуки оживили асоцiацiю про його першу любов, про тонкi пальцi на блискучих чорних i бiлих клавiшах рояля, про душi великих генiїв свiту, воскреслих в провiнцiйному мiстi далекої, чужої для Бетховена й iнших землi... Андрiй спав як убитий, коли його прийшли будити опiвночi. Власник хрипкого голосу тримав лiхтар мiж собою i Андрiєм i, невидимий за тим лiхтарем, немов архангел з предвiчної темряви, кличучи на страшний суд, проголошував зловiсно: - Вставай!! Давай-давай!.. Пiшли за мною... Пiшли. Андрiй так i не бачив обличчя свого "архангела", власника такого симпатичного голосу i такої гарної, селянської мови. Надворi в темрявi "архангел" передав Андрiя комусь iншому. Андрiй тiльки помiтив, що коло буцигарнi стояла якась тичба людей з бiлими торбами, оточена вартою, озброєною рушницями з примкненими багнетами. Юрба топталася покашлюючи та зiтхаючи. "Привели поповнення",- вiдзначив Андрiй, чуючи, як за спиною та юрба хлинула в дверi. Великий старосвiтський годинник на стiнi показував рiвно годину по пiвночi, коли вони проходили коридором сонного будинку районного управлiння НКВД, вони - це Андрiй, розхристаний, в розшнурованих черевиках, i в бриджах "навипуск", i чепурний чорнявий юнак в добре припасованiй, строгiй унiформi сержанта своєї знаменитої фiрми. Юнак був нахмурений i... з сивизною на скронях, серйозний, але дуже чемний, аж занадто чемний. Вiн вiдчиняв перед Андрiєм дверi i, промовивши "будь ласка", обережно тримав їх, поки Андрiй пройде, а тодi зачиняв без стуку i йшов поруч. Не спереду i не ззаду, а поруч, пiдкреслюючи тим, що вiн не конвоїр. Вiн не виявляв жодної цiкавостi, як i жодної тривоги, просто йшов поруч, як добрий товариш. I так само не виявляв анi цiкавостi, анi тривоги Андрiй, а просто позiхав собi спросоння й iшов байдуже. Вiн багато вже бачив на своїм короткiм вiку i навчився "не реагувати". Без сумнiву, йому було цiкаво, куди його ведуть, без сумнiву, його цiкавило, як виглядає тепер ця благословенна установа, як виглядають її люди, якi сталися змiни з того часу, як вiн сидiв у ГПУ, а надто за час, як її переiменовано з ГПУ на НКВД. Правда, це була лише незначна фiлiя в його рiдному мiстi, але це все-таки фiлiя єдиної великої системи. Особливо це все його цiкавило з огляду на страшну славу, що кружляла по всiм СССР про цю систему та про "єжовськi рукавицi" (в яку - славу - вiн, до речi, не вiрив). Але чого квапитись? I чого хвилюватись? Все прийде, i все ти взнаєш. Коли ти, брат, потрапив у цi дверi, що в один бiк такi широкi, а в другий такi вузькi, то ти напевно, про все взнаєш. Коридор був застелений м'якою дорiжкою, по якiй вони ступали беззвучно. Пройшовши цей коридор, вони перейшли в iнший, поверхом вище. Потiм ще вище. Коридори тi були коротюнькi, а весь будинок був невеличкий i затишний - колишнiй готель повiтового мiста. Так вони з чемним сержантом пройшли всiма коридорами i опинилися на самiй горi, на третьому поверсi. - Будь ласка, - чемно сказав сержант, востаннє вiдчинивши дверi, останнi з числа тих, що їх йому належало вiдчинити. Великий кабiнет був яскраво освiтлений, заставлений м'якими фотелями, застелений килимами. Неймовiрна вишуканiсть i культурнiсть, iснування чого навiть тяжко було припустити тут. Склянi шафи з книгами, радiоприймач на бюрку з полiрованого горiхового дерева, одностильнiсть меблiв, писемний стiл пiд зеленим сукном, накритий грубим склом, а на тiм склi вiддзеркаленi писемнi приладдя - грубi чотирикутнi чорнильницi на бронзових пiдставках i з бронзовими покришечками, мармурове прес-пап'є, бронзова пiрамiдка з олiвцями й ручками, стосик книг, телефонний апарат... Андрiй постояв лише мить на порозi, охопив те все оком i зупинився ним на людинi, що сидiла зручно в глибокiм фотелi й читала газету. Людина помалу звелась назустрiч, низенька, кремезна, в вiйськовiй унiформi з блискучими ременями навхрест, i промовила сухо: - Будь ласка, - й показала жестом на фотель поруч. I вiдрекомендувалась. - Я начальник райвiддiлу НКВД Сафигiн. Будь ласка. Я Вас слухаю... - I по тих словах людина знову сiла в фотель, вмощуючись у нiм якнайзручнiш, i заглибилась знов у газету. Андрiй сiв у фотель навпроти, вмостився в ньому зручно, зухвало зручно, i з неприхованим викликом наставився очима на начальника райвiддiлу, що звався Сафигiн. Сержант сiв боком на пiдвiконнi, обпершись однiєю ногою об пiдлогу, i мовчки, не моргаючи, дивився на Андрiя. В тiм його поглядi за похмурою байдужiстю свiтилася iскра великої цiкавостi. А начальник пiд Андрiєвим поглядом споважнiв, хоч i видавався абсолютно байдужим, зрiдка позирав спiдлоба на Андрiя та й знову в газету. Всi мовчали. Андрiй прекрасно розумiв, що фраза, сказана до нього: "Я вас слухаю", - саме якраз i не розрахована на вiдповiдь, i що не вiн тут мусить починати розмову. А через те вiн сидiв i мовчки дивився на начальника, вiдзначаючи про себе: "Не дурний з вигляду, не старий, хоч i сивий трохи; грубiян i, напевно, деспот, хоч i чемний; дуже зацiкавлений чимсь поза газетою, хоч i заглиблений у неї; фiлософ, хоч i натяг таку нефiлософську унiформу; не в своїй тарiлцi, хоч i самовпевнений..." А павза тим часом тривала. Видно було, що начальник зовсiм не збирається квапитись i зовсiм не читає газети, хоч i як силкується, а щось тяжко обертає пiд нахмуреними бровами. Нарештi, як уже павза загрожувала зробитись безконечною, начальник поклав газету на стiл, позiхнув i, витягши з кишенi цигарницю та вiдкривши, простяг її Андрiєвi: - Ви курите?.. Будь ласка. Андрiй не поворухнувся: - Дякую... Я не курю. - Гм... Ви дуже чемнi... (ледь вловима iронiя). - Для кого ж ви тодi замовляли махорку опiвночi, якщо не секрет? - Для блощиць... - меланхолiйна вiдповiдь. - Он як!.. (знову нотка iронiї). - Але ж нашi блощицi не курять! - I дуже погано... Скажiть, чи це у вас окремий спосiб iнквiзицiї - вкидати людину блощицям на зжертя? Га?.. - запитання було зухвале, Андрiй це знав i поставив його спецiально, щоб перейти в наступ, щоб збити начальника з його iронiчного, такого зверхницького тону. От хай вiн розiзлиться, закипить, наговорить стандартних, iдiотських дурниць, i все буде в порядку, все буде нормально - чиновник "органiв революцiйної законностi" буде морально знизу, а арештант зверху. Але начальник райвiддiлу на диво зовсiм не розiзлився, вiн глянув байдуже на сержанта, що засмiявся бiля вiкна, подивився на цигарничку, взяв задумливо одну цигарку i, кладучи цигарничку на стiл, перевiв погляд на Андрiя. Закурив помалу. Не зводячи очей з Андрiя, пустив хмару диму, а тодi промовив, не кваплячись: - Слухайте, товаришу... Кгм... поки що ви маєте право так називатись, бо формально ви ще не в'язень, хоч вже й заарештований, у кожнiм разi це право тут визначаю поки що я... - Дякую... - Не кваптесь... Отже, слухайте, товаришу! Я хочу вас попередити - я не ваш слiдчий, нi безпосереднє ваше начальство, що буде вершити вашу долю, i якщо я пропоную вам закурити, то не вбачайте в тому нiяких хитрих ходiв, крiм бажання просто почастувати вас цигаркою... Адже ви хочете курити, так? Андрiй промовчав. - Так? - напосiдав начрайвiддiлу. - Це не має значення. - Нi, це має значення, бо як можна розмовляти щиро i цiкаво, не куривши? - Ви потребуєте щирої i цiкавої розмови? - В рiвнiй мiрi, як i ви. Смiх. - Не смiйтесь... Зовсiм небагато часу мине, i ви побачите, ви належно оцiните ось цей момент... Але годi з тим. Отже, я вас попередив, що я не ваш слiдчий i не господар вашої долi - те все ще перед вами. Я ж лише мусив вас заарештувати i виконати цей формальний обов'язок. Ви даремно нарiкаєте на наших блощиць - ваше знайомство з ними буде дуже й дуже коротке. I хтозна... може, ви навiть за нашими блощицями пошкодуєте. Андрiй насторожився i, хоч назовнi був такий же байдужий i iронiчний, в дiйсностi пильно слухав. А начальник продовжував, либонь, щирим голосом, якщо ж то був голос не щирий, то тодi вiн великий актор. - Пошкодуєте. Закурюйте... - Нi, дякую... - Гм. Ну, як хочете. Упертий ви... Але саме про це я й хочу вас попередити... Я знаю, що ви одiозна фiгура в цьому мiстi. Я не знаю всiх подробиць про вас, але знаю, що про вас ходить багато фантастичного, дикого, неймовiрного. Я не знаю, за що вас заарештували i в чому вас обвинувачують. Але, кажу вам щиро, це мене не цiкавить. Тi, кого це цiкавить, будуть з вами говорити. Я ж знаю славу про вашого батька, про ваш рiд... I от, знаючи ту славу, а саме тому й покликав вас сюди. А покликавши, вважаю своїм святим обов'язком попередити вас перед тим, як вiдправити, куди вас "кличуть"... Я вже сказав, що я не ваш слiдчий i не господар вашої долi, прошу це мати на увазi, але я можу дати вам добру пораду... Отже, хочу попередите вас, що вiд вас залежатиме - загинути по-дурному, нi за цапову душу, чи видряпатися й повернутися до життя. Ви зрозумiли? А для цього ви повиннi... - "Признатися у всьому щиро"... - продовжив Андрiй меланхолiйно в тон: "Покаятися чистосердечно"... "Довести свою вiрнiсть"... "Заслужити прощення"... I нарештi - "видати всiх"... От... - i зiтхнув. Начальник осiкся i замовк здивовано. Спробував розгнiватися, але замiсть того почервонiв розгублено. Промовчав. Нарештi промовив: - Це ви даремно. Але... гм... я забув, що ви сидiли чимало часу в в'язницi i в таборах. Виходить єрунда - ми говоримо зовсiм на рiзних мовах, тi самi речi сприймаємо зовсiм i по-рiзному. Але добре було б, якби ви все-таки менi повiрили. - То було б неприродно, - зiтхнув. Андрiй. Начальник насупився. Довго мовчав. М'яв недопалок цигарки, розтоптуючи його в попiльничцi. Подивився, як розпливався останнiй димок над тiєю попiльничкою, i промурмотiв: - Маєте рацiю. Виходить, що ми поставленi в такi непримиреннi позицiї, при яких взагалi неможливо договоритися. А шкода. Виходить, що нормальнi людськi взаємини тут виключенi. - Виходить... Нормальнi взаємини справдi виключенi... Настала понура мовчанка. Начальник встав i заходив по кiмнатi чомусь заклопотано. Потiм махнув рукою i повернувся на своє мiсце: - Ну, Аллах з ним, облишмо про це. Смiшно й трагiчно, що кожне моє слово ви приймаєте як пiдступ, але формальна рацiя за вами. Це цiкаве для мене, взагалi для нас, оце дивовижне психологiчне явище... Треба буде тим зайнятись ближче... фахiвцям... У цьому-бо може бути джерело колосальних трагедiй i колiзiй. А тим часом... (начальник подивився пильно Андрiєвi в очi). А тим часом на цьому всi мої до вас запитання i попередження вичерпалися. Все. Взяв цигарку й знову закурив. Простяг цигарничку Андрiєвi. На цей раз Андрiй вибачливо, нiби роблячи велику прислугу господаревi, взяв цигарку, потiм так само вибачливо взяв сiрники на столi i закурив. А тодi вiдкинувся глибоко в фотель i крiзь дим дивився примруженими очима на начальника. Сержант теж закурив бiля вiкна i, посмiхаючись, спiдлоба стежив за кожним Андрiєвим рухом. Так вони курили гуртом i мовчали. "Iдилiя!" - думав Андрiй. По довжелезнiй павзi, дивлячись, як начальник нервово тарабанив пальцем по столi, Андрiй меланхолiйно промовив, обминаючи будь-яку форму звертання, бо "товаришу" не пасувало, а "громадянине" було надто неоковирне, через те вiн звернувся так, без нiякої форми, дивлячись начальниковi в обличчя: - Все... А тепер - чи не мiг би я вас дещо запитати? - Будь ласка, - охоче згодився начальник. - Чи не можете ви менi сказати, за що конкретно мене заарештовано, в чому мене обвинувачують? -Не знаю. Андрiй посмiхнувся. - Неправильно. Ви неправильно вiдповiли. Ви мусили сказати: "Не можу". - Слушно. - Дякую. Друге запитання - чи не знаєте ви (бачите, я йду вам назустрiч самою формою запитання!), чи не знаєте ви, коли мене заберуть звiдси? - Не знаю. - Дякую. Третє. Чи не знаєте ви, куди мене заберуть звiдси? - Не знаю. - Дякую. Ви послiдовнi. I, нарештi, останнє - чи не можете ви менi сказати, якi заходи будуть вжитi супроти моєї матусi... Або не так. Чи не можете ви менi гарантувати, що не буде вжито нiяких обмежуючих заходiв супроти моєї матусi? Начальник насупив брови i довго мовчав. Нарештi зiтхнув: - Не можу... - Дякую. Ви генiально i абсолютно послiдовнi. На цей раз я вам вiрю, вiрю вашiй щиростi. Мої запитання всi вичерпалися. А тепер - чи не могли б ви мене вiдправити назад до ваших некурящих блощиць? Начальник засмiявся. - I цього, на жаль, не можу. Вiрнiше, я можу, але не бачу в тому рацiї. - Вiн подивився пильно на годинник на руцi i вiв далi: - Не бачу рацiї. А хiба вам тут погано? Сидiть собi. Якщо вам не цiкаво говорити - мовчiть. Хоч я на вашому мiсцi був би чемний i розповiв би що-небудь цiкаве. Ви, здається, iнженер? - Уявiть собi. - Якого профiлю? - Авiатор. - Знаменито. - Чи не слiд менi зробити висновок, що ви не знали такої дрiбної деталi з моєї бiографiї? - Нi, я це добре знав. - Нащо ж ви питали про це? - Хотiв чути, як ви вимовляєте титул вашої професiї. - Ну, i?.. - Добре вимовляєте, гордо. Я приємно здивований. Ви так вимовляєте, нiби збираєтесь лiтати завтра i взагалi. - Так, збираюсь, i завтра, i взагалi. А головне - збираюсь будувати... - Ну от, бачите!.. А ви не хотiли дослухати моєї поради... - Гм... Ми ж так гарно домовилися, що всi слова i означення для кожного з нас звучать зовсiм по-рiзному i мають рiзний смисл, чи не так? Начальник насторожився: - Тобто? Чи так я вас зрозумiв: лiтати й будувати по-вашому, це зовсiм не те, що по-моєму? - Ми говорили про вашу пораду... - А-а-а!.. - Сафигiн засмiявся. Вiн довго смiявся до себе, а тодi махнув рукою: - Ну, добре, - i перевiв розмову на iншу тему: - Ви, кажуть, непоганий мисливець? Чи не правда? - Можливо. - Ну от i чудесно!.. - Начальник справдi щиро пожвавiв i повернувся всiм корпусом до Андрiя. - Я, знаєте, теж... Скоро починається сезон на качок. Але я не тутешнiй, а ви тут виростали, чи не могли б ви менi розповiсти про тутешнi умови, про озера та саги... - Гм. Ну, знаєте, це знаменито! Ви мене посадили в тюрму, а самi хочете на моїх сагах полювати... Ну, знаєте... - засмiявся Андрiй. Одначе вони все-таки розмовляли про озера та саги. Андрiй бачив, що його викликали сюди не ради всiх цих розмов, а викликали й тримають в очiкуваннi чогось, а тим часом зводять час, намагаючись поєднати приємне з корисним. По тому, як начальник поглядав на годинника, було видно, що те "щось" наближається, що там стрiлка йде до призначеного пункту. Лише невiдомо, як довго ще вона до того пункту йтиме. Тож, щоб не було нудно, лiпше вже розмовляти про озера та саги. Начальник виявив першокласну ерудицiю щодо мiсцевої мисливської орнiтофауни й зоофауни, ботанiки тощо. Так вони й розмовляли. Андрiй слухав захопленi, справдi поетичнi мисливськi тиради свого спiврозмовця i думав: "I ти скажи, яка симпатична людина! I хто б подумав, що вiн є якимось ганебним колiщатком ганебного i страшного механiзму, в який оце мене впхнуто!" Проте вiн сам не уявляв, яку фатальну роль має ще вiдiграти ця "симпатична людина" в його життi. Так вони довго розмовляли мило про озера та саги, про крижнякiв i вальдшнепiв; власне, розмовляв Сафигiн, Андрiй слухав; сержант теж слухав збоку задумано. Потiм внизу десь задзеленчав телефон i сержант вийшов. Сержант вийшов, а начальник глянув на годинника й замовк. Коли сержант вернувся, начальник глянув на нього запитливо: "? " - Так! - сказав сержант. Начальник зiтхнув i подивився на Андрiя: - Ну, от, а ви поспiшали до блощиць... (павза). - Але перед тим, як ми розiйдемось, я ще хотiв щось у вас спитати. Що пак я хотiв спитати? Ти диви, вилетiло з голови. Ага... - i, дивлячись просто Андрiєвi в очi, начальник поставив несподiване запитання усторч, за чимсь хитро полюючи: - Е-е... той... Чи ви не знаєте, де вашi брати? Запитання було раптове i щонайменше дивне, якщо не безглузде. Але Андрiй знав, що в цiй установi так собi безглуздих запитань не буває. Вiн нашорошився. I в той же час серце тривожно, боляче стиснулося, бо це запитання видалось йому пiдтвердженням страшного здогаду. "Гм... Перевiряє. Мацає, чи я здогадуюсь, хто мене продав". Це вiн подумав, а вголос вiдповiв подразнено i досить нечемно: - Не знаю... - а по хвилi додав не без єхидного намiру: - Що, бракує пiдпису... Далi язик його не подужав, не повернувся. - Пiд чим? - байдуже перепитав начальник. - Пiд доносом... - видавив Андрiй через силу i вiдчув, як кров прилила йому до обличчя, як вiн ввесь почервонiв вiд макiвки до п'ят, а губи затремтiли й на пальцях рук виступив пiт. Запала мовчанка. Сержант подивився пильно в розгублене Андрiєве обличчя, стиснув щелепи i раптом бовкнув сердито: - Ну-ну! Не поспiшайте... А начальник посмiхнувся про себе. А тодi звiвся на ноги. - Отже, моя функцiя скiнчилася. Маєте якiсь скарги до мене? Нi? Добре. Ви зараз пiдете з сержантом. Осмiлюсь нагадати наостанку ще раз про ту пораду, що ви її договорили за мене... Бувайте здоровi. - Дякую. Бувайте здоровi. Потому Андрiй з сержантом вийшли. Сержант i далi був чемний, вiдчиняв i зачиняв дверi i йшов поруч. Вiн мовчав усю дорогу, поки вони йшли коридорами до самого виходу. I тiльки аж при виходi з будинку раптом зiтхнув i, вiдчиняючи останнi дверi, промовив ледве чутно: - Ну, брат! Не заздрю ж я вам!.. Андрiй не перепитав, чому саме, хоч i хотiв. На дворi благословилося на свiт. Вони пройшли повз клумбу i завернули за будинок. Там, за будинком, на широкому подвiр'ї перед пiддашшям стояли запряженi конi. Не тi, що були вчора, а iншi, сiрi в яблуках. Конi, як змiї. Вони порскали бадьоро в ранковiй прохолодi i гребли копитами землю. Бiля лiнiйки й бiля коней вештались i вовтузились якiсь люди. То були мiлiцiонери й начальник з ними. Начальник тутешньої ж таки мiлiцiї, як потiм виявилось. Сержант привiв Андрiя й поставив його бiля лiнiйки, а сам одiйшов геть i стояв збоку. Андрiй обiперся на крило лiнiйки i чекав, позiхаючи. Щось вони довго вовтузяться. А мiлiцiонери квапилися з усiєї сили, вони вкладали на лiнiйку рiзнi речi, Андрiєву валiзку, мiшок з чимось, якiсь теки, змазували колеса, перевiряли збрую. Нарештi впоралися з усiм, але ще стояли. Виявилося, як зрозумiв Андрiй з уривкiв фраз, що немає секретарки. Щось там у неї мусять забирати чи оформляти. Чекали. Чи вiд того, що був надто легко вдягнений, чи вiд нервової перевтоми Андрiя пробирали легенькi дрижаки. Нi, таки було холодно. Це ж серпень мiсяць - мiсяць холодних свiтанкiв. Зосередившись в собi, Андрiй думав про ранiшнi качинi перельоти, коли отак стоїш бiля воза в лузi, i мусиш iти крiзь туман до саги десь, i боїшся ступати в росу босими ногами... А надворi дедалi дужче сiрiло. Нагло Андрiя неначе щось штовхнуло пiд серце, вiн пiдвiв голову i аж поточився вiд несподiванки: Катерина! "Так от хто вночi грав сонату Бетховена!!" Просто перед ним на вузенькiм дощанiм пiшоходi стояла Катерина. Заспана, з якимись паперами пiд рукою, вона, як бiгла, так i завмерла на пiвкроцi, вражена. Вона була здивована, а чи вона була злякана, а чи?.. Дивилась на Андрiя i губи її тремтiли, а очi наливалися сльозами. Великi блакитнi очi. Тi сльози виповнили їх вкрай, а тодi геть бурхнули через верх i буйно потекли по щоках... Чи це йому лише здалося?! Вся ця сцена тривала мить. Хтось десь недвозначно засмiявся. Нахмурившись, Катерина крутнула вправо, нагнула голову i швидко пiшла до будинку. "Секретарка! Це ж вона - секретарка!" Андрiй не чув нiчого, що робилося навколо, - так наче хто вистрiлив йому в обличчя. Зовсiм приголомшений i блiдий, вiн провiв очима зiгнуту постать та так i стояв, повернутий услiд їй лицем. У вухах йому дзвенiло i гуло. "Гм... Оттак-о!.. Секретарка райвiддiлу!" А в вухах зринала нiчна соната Бетховена i бринiла з невимовною мукою... А серце стискалося, охоплене бурею: "Хiба ще не ясно!?" - "Нi, не ясно! Нiчого, нiчого не ясно! - Серце калатало, як скажене, в дикому слiпому протестi: - Нi, нiчого не ясно! Нiчого не ясно!!!" Нагорi зацокотiла жваво машинка. "Секретарка працює!" Пробiг сюди й туди начмiлiцiї. Принесли якийсь пакет, запечатаний сургучем. Ще щось там робили... Нарештi все було готове. Андрiя всадовили на лiнiйку, обсiли його з усiх бокiв, вiдчинили високi дубовi ворота, баскi конi рвонули з мiсця й понеслись вихорем... Тiльки й встиг помiтити наостанку Андрiй, як у вiкнi на другому поверсi дiвчина визирала нишком половиною обличчя з-за вiдхиленої рами - то Катерина... Ще вiдзначило око насторожену постать сержанта, що нерухомо стояв бiля пiддашшя. За мить все те щезло разом з подвiр'ям, разом з будiвлями, лишилося на мiсцi, геть десь кануло в передранковiй млi. I канула половина обличчя, нишком виставлена з-за вiдхиленої рами... III Андрiй надивлявся на свiт. Перед тим, як покинути його, може, назавжди, вiн жадiбно дивився на все навколо, намагаючись все зафiксувати, вiдкласти в клiтинах мозку, щоб потiм пам'ятати, яка ж була та "воля", який же був той свiт, в якому для нього забракло мiсця. Лiнiйка гримотiла через центр по головнiй площi, поуз бульвар Шевченка, поуз театр, поуз вбогi вiтрини замкнених крамниць, шалено пiдстрибувала по ребрастому бруковi. Услiд їй пiдiймалася хмара пилу. Їздовий гнав коней вчвал, нiби зумисне, щоб не дати змоги Андрiєвi роздивитися на своє рiдне мiсто, в якому так довго не був, або щоб не дати нiкому з городян роздивитися, кого ж це вони так рано i так шпарко везуть, нiби вкрали та й мчать отак. Та на них нiкому було роздивлятися - нiде жодної живої душi. I Андрiєвi ж нiякий чвал не перешкоджав. Весь час тримаючи Катрине заплакане обличчя в схвильованiй душi, вiн журно розглядав усе, що бiгло назустрiч, давно не бачене i вже напiвзабуте. Може, не так напiвзабуте, як змiнене, якось чудно перейнакшене. Тiльки не так перейнакшене, як того слiд було б сподiватися. Вiн сподiвався побачити рух вперед, зматерiалiзований в будiвлях, в спорудах, в показних матерiальних удосконаленнях, вiдповiдних до епохи, в якихось новiтнiх атрибутах культури й цивiлiзацiї. Гай-гай. Все таке, як i було. Тiльки колись воно було молодше на низку рокiв i, хоч i примiтивне, зате життєрадiсне, квiтуче в своєму дикому примiтивiзмi. Тепер же те все якесь занедбане, засушене, запорошене, постарiле на цiлу вiчнiсть нiби, вкрите лишаями й iржею, повикривлюване, повищерблюване. Аж дивно ставало, як i де ж тут могла примiститися й жити заблукана душа великого Бетховена?.. При згадцi про Бетховена Андрiй повiв плечима, як вiд морозу, стиснув щелепи... Дивився понуро на мiсто. Мiсто-жебрак... Жодних нових будiвель. Навпаки, багатьох старих будiвель бракувало. Бракувало ажурних кованих огорож навколо церкви i колишнiх "панських" будiвель, бракувало великих вiтрин суцiльного бемського скла, бракувало золочених та срiблених вивiсок бiля аптек та крамниць, бракувало... Чого ж це бракувало головного? Бач, бракувало бадьоростi й життєвої патетики, от чого. Бадьорiсть i життьову патетику заступила бравада, нудна й придуркувата казенна бравада. I виявлялась та бравада в кольорi. В революцiйнiм кольорi! I це єдина обнова, єдиний показник "поступу". Ним, тим кольором революцiйним, цебто кольором червоним, було вифарблено геть всi будiвлi в центрi мiста i навiть мурованi огорожi. Колiр пооблазив, пооблуплювався, порудiв вiд дощiв i часу, i мiсто мало вигляд нiби попечений, покалiчений, напiвбожевiльний. Той червоний колiр миготiв обабiч i щезав позаду, змiшуючись з курявою, нiби з димом пожарища. Ось мiський театр, або "Нардом", як його величали давно; доки вiн був "Нардомом" - вiн був ясно-зеленавий з темними пiлястрами, тепер вiн "Будинок культури" i тому, мабуть, червоний до одурiння. Ось бульвар Шевченка - ще не так давно, за часiв НЕПу, вiн пишався розкошами майже столичних крамниць, кондитерських, ресторанiв, тепер вiн геть весь унiфiкований, поспiль червоний, нi, рудий до вiдчаю i пощерблений - в ньому якимось дивом повипадали цiлi будинки, немов повибиванi зуби. Ось електровня - така сама руда i згорблена, вгрузла в землю, допотопна електровня, i навiть революцiйний колiр не в силi її змодернiзувати. Вона завжди, скiльки Андрiй пам'ятає, чахкала вечорами, задихаючись, немов сухiтник, i так само чахкає й тепер, лише темп неначе послаб. Це вже вона конає. Ось, нарештi, велика, ще iмператорська тюрма!.. Але конi не повертають - мчать собi мимо, далi... Тюрма проводжає їх понуро слiпими очицями та вежами... Ага, це новiсть! Цього не було! Навколо тюрми ранiше височiв лише мур, а вiкна всiх чотирьох поверхiв зяяли одверто гратами. Так її поставив росiйський iмператор в самому центрi мiста на пострах "вiрнопiдданому" населенню. Тепер до iмператорового подарунка внесено корективу - на мурах по всiх чотирьох кутах збудовано високi вартовi вежi, а на вiкна накладено суцiльнi залiзнi щити. Ц ж, пак, тепер iзолятор! Полiтiзолятор всесоюзного значення. Андрiй згадав, що про це ж йому говорив робiтник у поїздi. Вся тюрма вифарблена так само в червоний колiр. "Революцiйна тюрма, значить!" Ось допотопнi лазнi... Теж червонi. Ось допотопне "кiно". Ось... Баскi конi промчали через центр мiста, через мiст, через Успенську площу з пам'ятником тому, хто так ощасливив оце мiсто, - Ульянову-Ленiну, - i влетiли в Харкiвську вулицю, а червоний колiр гнав назустрiч. Ось будинок колишнього "Уєздного Высшего Начального Училища", де Андрiй вчився перед революцiєю, а тодi, в революцiю, разом з iншими з незрiвнянним ентузiазмом переробляв його, його нутро, на новий штиб з "Высшего Начального" на нацiональну "Вище-початкову школу", перефарбовуючи його, так би мовити, iдейно в жовто-блакитний колiр. Тепер той будинок рудий. Ну, це може бути, це тому, що вiн щедро политий кров'ю його вихованцiв. Це може бути. Ось колишня жiноча гiмназiя... Руда. Ось чоловiча гiмназiя, тепер педiнститут - рудий... Хтось у цьому мiстi напевно збожеволiв, дiстав бзика на кольоровому грунтi. Але чи так? Чи це вiд божевiлля? Нi, не вiд божевiлля це. Вiд полiтики. Ця декорацiя, цей фарбований фасад - вiд полiтики! Коли всерединi зi здобутками революцiї не гаразд, коли ту революцiю пiдмiнено чим iншим, коли треба те "iнше" злочинно ховати, тодi ретельно фарбиться фасад. Андрiй дивиться з досадою на той "революцiйний" фасад рiдного мiста, i його нудить пiд ложечкою, йому хочеться з усього маху дати комусь невiдомому в зуби, щоб аж щелепи геть позвертало, комусь тому, що оце так спохабив, спаскудив його бiдолашне мiсто. Але, не маючи належного об'єкта (не дати ж по щелепах оцьому напiвсонному й досить безобидному на вигляд начальниковi мiлiцiї, що сидить поруч!), не маючи об'єкта, Андрiй тiльки поводить плечима й зiтхає, мружить очi. Вони iдуть знаменитою Харкiвською вулицею, казкову довжину якої (уявiть собi "аж п'ять верстов!" Га!) вони колись в дитинствi вимiрювали кiлькiстю перевалкiв. I кiлькiсть тих перевалкiв була незчисленна. Може, яких п'ятнадцять. А як пройти тi всi п'ятнадцять перевалкiв, та там вже й була невiдома й загадкова якась "станцiя", там вже була залiзниця. Дорога в незнаний свiт, що починався десь за останнiм перевалком. Для них - для дiтей - залiзниця була, як легенда, знана лише з того, що на нiй зарiзало їхнього сусiда, машинiста-залiзничника, якоюсь "залiзною машиною". На щастя, червоний колiр уже скiнчився, бо скiнчилися казеннi будiвлi й почалися звичайнi, вбогi обивательськi халупи, довжелезнi недоламанi паркани, тини, порослi буйно колючками й пасльонами, ряснi тополi й осики, сади й городи. Андрiй спочивав оком на буйнiй зеленi, на праiсторичних вбогих халупах, одвертих i щирих в своїх трагiчних злиднях, без революцiйного фасаду, пiзнавав давно знайомi хатки й числив, як у дитинствi, знайомi перевалки. Тринадцятий... Чотирнадцятий... П'ятнадцятий... Сiмнадцятий... Двадцятий... Га! щось тих перевалкiв наче забагато