о якоїсь працi взятись. Пiшов би я з косою на леваду, та ще сили у мене немає, йно людей насмiшив би. - А до якої ж роботи тобi братися, як сили у тебе немає? Пiдожди, аж подужаєш. - Я шукаю такої роботи, до якої не потреба сили, та ще щоб робота була менi по серцю. Знаєш, Марусю, я загадав вчити тебе грамоти. - Мене? А хiба ж козацькi дiвчата грамоти вчаться? Хiба якi панянки в городi, а я собi проста сiльська дiвчина, козацька дитина. Моє дiло в хазяйствi. - Попри хазяйство добре i грамоту знати. - Ти, Петре, краще менi скажи, що у цих книжках написано? - Усяке написано, i те, що було i те, що тепер є. Писано там науки божi, про зорi i такого багато дечого. - Я усього того не можу зрозумiти. - Зрозумiєш усе, коли грамоти навчишся. Я попрохаю у пана сотника на це його згоди. Ти менi лише скажи, чи ти хочеш вчитися, бо без цього я нiчого не вдiю. Маруся лише поглянула на Петра. Самi її очi говорили: "Хiба ж ти думаєш, що я можу не хотiти того, чого ти бажаєш? Хiба ж я можу твоїй волi спротивлятись?" I сотник на те згодився. - Про мене, роби, як знаєш, та лише не думай, що я тобi хлiба жалiю. Та вся наука, то, либонь, буде хiба забавка, її не можна буде покiнчити, бо як йно подужаєш, тобi на Сiч пора. - На Сiч менi пора буде, коли зможу на конi сидiти та шаблею орудувати, а я так чую, що перед весною цього не буде. Я ще дуже немiчний. А за той час Маруся навчиться письма, бо у неї мудра та пойнятлива голiвка. Знову ж сотничиха про науку говорити собi не давала: - Її дiло жiноче. Коли б доброю господинею була, а це вже моє дiло, мiй обов'язок навчити її, бо я її мати. А що там якiсь панянки та городянки з книжок читати вмiють, то це для нас, селян, в примiр йти не може. Петро не хотiв проти води плисти i що-небудь проти волi матерi робити. Вiн махнув рукою на книжну науку. За те вчив вiн Марусю iншим способом, без книжки, й оповiдав їй багато про те, що у свiтi робиться, як люде живуть по городах. Маруся пильно його слухала i все запам'ятовувала. Як йно Петро почув себе в силi, узявся до господарства. Якраз йшло тепер лiто, i робота коло сiна на левадах та у полi коло хлiба аж горiла. Петро був усюди i виручав сотника. Сотник не мiг начудуватись, що Петро, хоч вчений чоловiк, так добре на хазяйствi розумiється. Зате вечорами був у Петра рай. На небi свiтить бiлолиций, мерехтять зiрки, соловейко щебече, а Петро з Марусею зараз у садок. Вони, взявшись за руки, про-ходжаються та ведуть солодку розмову. Хоч собi цього й не говорили, та вони знали, що взаємно любляться тою першою, святою любов'ю, що вони для себе призначенi. Раз Петро каже: - Що буде, Марусю, коли я до тебе сватiв пришлю? - А що ж буде? Те, що й у людей. В мене рушники готовi. - Моя ясочко, моя зiронько, так ти мене любиш? - Грiх тобi таке питати. Я тебе не питаю про це, бо сама добре знаю, мiй соколе сизий, усе село про це знає, що ти менi небайдуже. Вiд першої хвилi, коли тебе, немiчного, сюди привезли, я тебе зараз полюбила, мiй Петрусю, i нiколи тебе не перестану любити. - От дiвчина, козацька дитина! - говорив Петро, обнiмаючи її за стан; без великих слiв так i змовились до ладу. Вони обнялись i поцiлувались перший раз. - А знаєш ти, Марусечко, кого ти полюбила. Не знаєш нi мого роду, нi села, з котрого я прийшов, та й так менi повiрила? Тобi треба знати, що я з дуже далекої сторони сюди зайшов. Стежки у мою батькiвщину давно поросли травою та терням. Я - круглий сирота без роду. - Твоя батькiвщина - уся Україна-мати. Ти менi про неї не раз говорив. А сиротою ти вже не будеш, бо мої батьки будуть твоїми, i вже тепер пригорнули тебе, мов рiдного сина. Люблю тебе, Петрусю, i хай тобi це вистане за довгу розмову. Ти мiй, козаче, мiй, соколе єдиний. - Не знаю, чим тобi за твою любов вiддячитись. - А вже ж, що любов'ю, бо серця за грошi не купиш. Петро в цiй хвилi завважав, що недалеко в малиннику щось стиха охнуло i зашелестiло. Петро, не надумуючись довго, скочив туди i пiймав когось за чуприну. - Ти хто? Пiйманий став пручатися, силуючи вiдiрвати Петрову руку вiд волосся. Та не здужав. Петро держав його, мов клiщами, i витягнув з малинника на свiтло мiсяця. Маруся його зараз пiзнала. - Чого ти, жиде, шляєшся та пiдслухуєш? Петро спересердя вдарив його кiлька разiв кулаком в потилицю та так вiдтрутив, що вiн аж впав на землю. - Як тебе ще раз зловлю, то попрощайся з вухами. - Я все пану сотниковi скажу, - каже, втiкаючи щосили. - Хто це такий? - питає Петро Марусi. - Та це наш чабан, попихач Срулько. Його привiз тато з якогось города ще малим хлопцем, тут його охрестили та Грицьком назвали, хоч усi його Срульком дражнять. От так вiн до цього часу у хуторi валяється та вiвцi помагає пасти. Усi в хуторi його не люблять i давно хотiли прогнати, лише менi жаль було сироти, i я впросила батенька, що його держать. Тої людини Петро дотепер на хуторi не помiтив. Його все держали здалека через його нехарнiсть i навiть до одного стола їсти не пускали, вiдганяли, мов собаку. Срулько справдi другої днини, стрiнувши сотника, сказав: - Пане сотнику, я вчора пiдглянув, що панночка Маруся з цим козаком у садочку женихається. Сотник замiсть вiдповiдi пiймав його за вухо: - А тобi, ледаре, яке дiло до моєї доньки? Хто тобi казав пiдглядати? Коли ще раз зважишся на таке, то прикажу тебе прогнати в степ, мов собаку. I знову дiсталось Срульковi кiлька стусанiв. Аж тепер Петро став Срульковi ближче придивлятися. То був собi дужий, молодий парень з рудим, мов ржа, волоссям, до того поганий, з поораним вiспою лицем. У нього були зеленi очi, мов у кота, i здавалося, що вони i вночi, мов у кота, свiтилися. Петро завважив, що кiлька разiв бiля нього йшла Маруся, вiн за нею водив очима, мов вовк. Та нiкому i на думку не прийшло, що той поганий жидок влюбився в Марусю на смерть, а Петра завзято ненавидiв. Петро, хоч усiх людей любив однаково, кiлька разiв стрiнувши Срулька, вiдвертався вiд нього з вiдразою. Настали жнива. Петро поїхав з козаками в поле коло хлiба робити. На хуторi осталась сотничиха з дiвчатами i старий Онисько в пасiцi. Маруся пiшла в село навiдати одну недужу бабусю, котрiй вiд сотника приносили їсти. З села вертала вже надвечiр. В ту пору пригнали чабани з пасовиська товар. Коло оплiтка почула Маруся, що якiсь сильнi руки пiймали її ззаду. Вона скрикнула налякана i стала оборонятись. Вона не бачила, хто її напастує, лише чула над ухом придавлений видих. Напасник здавив її i став пристрасно цiлувати. - Геть вiд мене, мерзенний, - кричала дiвчина, вiдвертаючи лице. В ту хвилю надiйшов звiдкись Онисько, а почувши крик Марусi, побiг сюди щосили i пiймав напасника за шиворот. Вiн почав пручатися. Онисько кричав: - Ех ти, свиняче вухо! Ти панночку напастувати будеш? А ходiть-но сюди, хлопцi, бо дужий бестiя, що не дам ради. Прибiгли чабани з кошари i одолiли. Це був Срулько. Маруся, пiзнавши його, плюнула йому спересердя в лице та побiгла з плачем у хату. Чабани заволокли Срулька на обору i тут його зв'язали. Розумiється, що стусанiв нiхто не жалував, коли було за що. - Хай пан сотник розсудить, що йому за це має бути. Тобi, поганче, нашої панночки захочується? Над'їхали козаки з поля з снопами. Приїхав i сотник з Петром. Всi стали розповiдати один перед другим, що сталося, що годi було розiбрати. Сотник узяв себе за голову: - Та говори один, а не всi нараз, мов сороки на плотi, - бо нiчого не розумiю. Як вислухав старого Ониська, каже: - Я ще розпитаю Марусю, так судити не можна. Застав у хатi заплакану Марусю. Вона дрижала з переляку i досади на таке зухвальство попихача i плакала. Мати з дiвчатами заходились коло неї. Стара Варвара передерла її сорочку, вiдлила вугiль i змивала їй лице. - Що тут сталося? - питає сотник. - Я давно казала, щоб того рудого жидиська прогнати. Налякав, менi дитину. - Що вiн їй зробив? - Як що? Хiба того мало! Пiймав дiвчину нечайно i став її цiлувати своїм мерзенним писком. Сотник вийшов з хати сердитий i прикликав з порога свого осавула. - Гей, Панасе, ходи сюди! Тим часом козаки обступили зв'язаного Сруля. Один каже: - Краще тобi було, небоже, повiситись. Ти побачиш, як солодко тобi буде вiд цих поцiлункiв. Вицiлує тебе пан сотник, аж тобi голова облiзе. - Я би його за це на палю. Так сотниковi вiддячується за те, що його ще малим щенюком бiля себе примiстив. От дивiть! Йому нашої панночки забаглось. А сотник говорив до Панаса: - Замкнути Сруля до льоху, а завтра добре вибатожити i прогнати в степ. А коли б поважився вернути, так повисне на сухiй гiлляцi. Панас повторив козакам сотникiв приказ. - Та що ми, братцi, до завтра будемо вiдкладати! От краще ми виб'ємо здорово зараз, буде й йому легше спатися. А завтра - то i в степ проженемо. - Пан сотник казав завтра, - говорив Панас. - Йди собi з богом, Панасе, вечеряти. Пан сотник казав вибатожити, та й годi, а чи нинi, чи завтра, то все одно. Панас пiшов вечеряти. Тодi козаки затягли Срулька в стодолу, заткали рота шматою, щоб не кричав i били, били так, як козаки вмiють бити. Жид млiв з болю, його вiдливали водою i били ще. Панас не втерпiв i прибiг сюди: - Ви чули, що пан сотник приказав вибатожити завтра рано. - Заспокойся, Панасе, ми ще виб'ємо i завтра, як через нiч вiдпочине. Тепер затягли Срулька до льоху, i замкнули, та пiшли вечеряти. Але над ранок по Срульковi i слiду не було. Вiн якимсь способом розв'язався, видер руками в льоху дiру i пропав. Старий Онисько каже до сотника: - Зле воно сталося. Його треба було звечора повiсити. Вiн нам ще якої бiди накоїть. То завзята бестiя, перед ним не встережемося, бо його нашi собаки знають. - Годi нам одного свинопаса лякатись. Вiн же добре чув, якби в селi показався, то його шибениця не мине. Але Срулько бiльше не показувався i згодом про цю пригоду забуто. V Була вже пiзня осiнь. Робота в полi давно покiнчена. Тепер молотили хлiб на токах. Одного дня приїхало у Чепелiв хутiр кiльканадцять запорожцiв, а мiж ними обидва Жмайли. Марко випередив усiх i почвалував до хутора, як лиш йому показали, де вiн лежить. Перше його слово було за Петра. Марко горiв з нетерплячки, чи живий його побратим. Петро вибiг миттю з хати, бо Марка пiзнав по голосу. Марко зрадiв, побачивши його живим та здоровим. Обнялись крiпко та нiчого не було чути, лише: "Брате мiй, побратиме, любий, єдиний". Маруся вийшла з хати теж. Вона дуже зацiкавилась, з ким Петро так сердечно вiтається. - Дивись, Марку, це моя люба дiвчина, моя Маруся єдина. Марко зняв шапку i став вiтатись. Вiн так задивився на дiвчину, що забув язика в ротi i не знав, що казати. - Здоровий був, козаче, - говорила Маруся кланяючись, - вiтай у нас, та будь милим гостем. - Здорова будь, панночко, та спасибi за щирий привiт. За хвилю причвалувала решта гостей, аж земля задудонiла. Сотник вийшов на порiг i вiтав гостей, просячи в хату. Сотниковi козаки забрали вiд гостей конi i повели в стайню. Гостi пiшли гуртом у хату. Тут привiтала їх сотничиха i зараз поставила на столi пляшку та що бог дав. Сотник був добре знайомий з усiма, а особливо з старим Жмайлом. Гостi позасiдали в свiтлицi, а Чепiль ходив помiж них з пляшкою i чаркою та частував чергою. Зачалася весела дружня гутiрка. Запорожцi були голоднi i змiтали все, що сотничиха з дiвчатами на стiл ставляли, не даючи себе дуже просити. А Марко Жмайло i за їжу забув, так дуже Петром утiшився. А вiд Марусi то й очей не зводив. - Чи ти, Петре, може, вже i одружився? - Куди пак? Ще нi сватання, нi заручин не було. Ми лише так мiж собою вмовились, а батьки про те добре знають i з тим согласнi. - Гм. а ми тобi це трохи припинимо. - А це як? - Нас кошовий батько за тобою прислав. Якесь дуже пильне дiло. Треба тобi не гаючись на Сiч вертатися. Я й не догадувався, що таким дiлом тобi пiвперек стану, та, бачиш, приказ старшини святий, i треба слухатися. Впрочiм, не був би я приїхав по тебе, то другi без мене були б те саме зробили. Петровi було невлад. Але не сказав нiчого. Може, сотник зi старим Жмайлом що на те порадять. Петро викликав старого Жмайла на бiк i розповiв йому свою турботу. - Ну що ж? Чого тут журитися? На весiлля, певно, часу вже не буде. Але сватання та заручини можна вiдбути зараз. Тебе посилає кошовий з якимсь дiлом у Київ. По що, то ми цього не знаємо. Вiку там вiкувати не будеш, а все ж то велика для тебе честь, що тебе на те вибрав, а не кого другого. Це ж не в Крим, а нi в Польщу. Заручена дiвчина пiдожде, а тодi i весiлля вiдгуляємо. Як це все зробити, то ми з Чепелем обмiркуємо. - А чи менi так непремiнно треба їхати? А коли б я ще нездужав. - Але ти, славити бога, здужаєш, а ми перед старшиною брехати не будемо, бо бачимо тебе здоровим. Маруся, як почула, що треба їм розлучитися, поблiдла, мов полотно. Вона лиш руками сплеснула: - Так ти мене покидаєш, Петре? - Не говори так, моя ластiвочко. Коли б я тебе покинув, то мене покинув би бог. Я ще нинi до тебе старостiв шлю, а завтра заручимося. Позавтра менi вiд'їздити треба. Можна зараз i звiнчатись, бо пiп в селi є, та пан сотник на це не пристане, бо обiцяв собi половину сiчового товариства на весiлля запросити. Тому-то весiлля треба трохи вiдкласти. Я їхати мушу, бо запропастив би мою козацьку славу. Приказ кошового святий, i перечитися годi. Мене посилає кошовий з якимсь дiлом у Київ. Сам я не знаю, що воно таке. Старий Жмайло радився з Чепелем. Жмайло радив, щоб таки зараз вiдгуляти весiлля, та Чепiль стояв при своїм, що весiлля його одиначки буде славним, i пан кошовий, певно, на весiлля приїде. Петро попросив двох старших запорожцiв на сватiв. Просив зразу до цього старого Жмайла, та той вiдказався такою речею: - А хто ж тобi за батька буде, коли б я був сватом? Я тобi найближчий. Як вже все було змовлене, прийшли свати з Петром у хату. - Здоровi були, пане сотнику, ось ми, подорожнi люде в хату твою прийшли та у гостi просимось, а ось гостинця тобi принесли. Один староста вийняв бохонець хлiба з-пiд пахи, поцiлував його i передав сотниковi. Сотник вiдiбрав хлiб, поцiлував теж i доклав на столi. - Будьте гостями, сiдати просимо, та скажiть, за чим ви до мене з далекої сторони прийшли? - Та то ми чули, що у вас гарна дiвчина є, а у нас парубок теж неабиякий, та, може би, пан бiг допомiг їх вкупу звести. - Е-е, люде добрi, у мене дiвчина ще молода. А на те сотничиха: - Вона ще не нагулялася, ще й рушникiв не має. - Як нема рушникiв, то своїх дамо, у нас цього добра доволi Сотник каже: - Як воно з чужими рушниками замiж виходити? Маруся, що стояла в свiтлицi коло печi, вибiгла прожогом до сiней, а Петро за нею. - У нас молодець неабиякий, - говорив перший староста, - козак, лицар. У походi вславився, з лука по-мистецьки стрiляє, та ворога б'є. Далеко вiн зайде, а то i кошовим буде. Такого молодого то й шукати. Сотник каже. - Не знаю, чи дiвчина согласна, а коли так, то боже благослови i поможи. Другий староста вiдчинив дверi i прикликав Марусю. Вона прийшла i стала бiля печi. Прийшов i Петро i став бiля порога - Що ж, Марусю? Согласна ти за цього козака вийти замiж чи нi? Маруся, колупаючи пiчку, каже: - Я согласна, коли б лише батько-мати вiддали. - I що ж, батьку, i ти, панiматко, - питає старший староста, - чи вiддасте, чи нехай ще пiдросте? - Благослови боже в добрий час! - заговорили обоє. Старости повставали з лави i ладились вiдходити, та сотник їх задержав: - Пiдождiть, я гостинця дам. - Узяв хлiб зi стола, поцiлував i передав старостам. - Та коли вже хлiбом обмiнялись, то слiд нам i випити по чарцi. Маруся була Петровi засватана. На другий день вiдбулися заручини. Сотник запросив ще i знатних гостей з села. Мiж ними прийшов i мiсцевий пiп, бо Петро хотiв, щоб їх пiп поблагословив. Тепер прийшов Петро в хату з дружбою Марком i з батьком, якого йому заступав старий Жмайло. Петро, ввiйшовши в хату, вклонився тричi i поцiлував сотника i сотничиху в руку. Зараз посiдали гостi за стiл, а сотник їх угощав. Петро з Марком посiдали на покутi. Тодi старий Жмайло узяв чарку i каже: - Будьмо здоровi, пошли боже молодим щастя! Петро з Марусею поклонилися. По чарцi та по закусцi устав пiп, надiв ризи i став голосно вiдмовляти молитву. Опiсля молода стала роздавати дарунки, зачинаючи вiд Петра, котрому прип'яла до боку шовкову хустку i вклонилася йому. Петро вiдклонився i сказав: - Спасибi! Маруся перев'язала потiм старого Жмайла хусткою, а опiсля роздавала мiж гостей дарунки, нiкого не минаючи. На тiм заручини скiнчилися. Та ось в сiнях заграла троїста музика, котру сотник прикликав з села. Розпочались танцi. У першiй парi пiшов Петро з Марусею. На них дивились усi. Марко пiшов з Горпиною. Козаки пiшли за їх примiром i гуляли так, як запорожцi вмiли гуляти, аж хата дрижала. Гуляли до бiлого дня. Сотничиха з дiвчатами та молодицями приносили рiзнi страви та припрошували: - Пiдождiть, панове товариство, це нiчого. Ви побачите, яке у мене весiлля буде. Для моєї одиначки я нiчого не пожалiю. Прогуляли до рана, i гостi стали розходитися. Запорожцi стали ладитись в дорогу. Сотник вважав вiдтепер Петра своїм зятем i виправляв його на Сiч, мов рiдного сина. Вибрав для нього гарну козацьку одежу, другу - на свято i будень. Подарував багато золотом та срiблом ковану збрую i найкращого коня зi своєї стайнi з цiлим убором. Крiм того, всунув у кишеню гаманець з червiнцями на всяку потребу. Бо Петро мав їхати в Київ вiд сiчового товариства i повинен там достойно виступити, а не як який худопахолок. Петра привезли на хутiр, мов старця в подертiй одежi. Вiн не мав у чiм на Сiчi показатися, а не то у Києвi. Жiноцтво подбало про бiлизну, i Петро мав чим навантажити свiй клунок. За той увесь час Петро пересидiв з Марусею на солодкiй розмовi. Конi стояли вже осiдланi. Старий Жмайло ввiйшов у хату. - Петре, нам пора їхать. Петро вклонився батькам: - Благословiть, рiднесенькi, в щасливу дорогу! - Боже тебе благослови, сину! Хай тебе свята Покрова береже у всякiй пригодi. Сотничиха плакала нишком, а Маруся стояла блiда, мов полотно. - Здорова будь, моя єдина подруго, - сказав Петро, обняв її та поцiлував.-Дожидай в щасливу годину. Я не довго забарюся i на крилах прилечу до тебе, моя ясочко. Вiн цiлувався вiдтак з усiма чергою. Горпина теж отирала сльози. Сотничиха обняла Петра, мов сина, цiлувала i хрестила. - Здоровi будьте усi та згадайте мене добрим словом. Петро вийшов i скочив на коня. - Щаслива дорога! Товариство виїхало за ворота, переїхало село i подалось у степ. Вже проїхали шмат дороги, як за ними почувся тупiт чвалуючого коня i жiночий голосок: - Пугу! Пугу! Всi оглянулися. То була Маруся. Вона гнала щосили на своєму буланому конику. На голову надiла козацьку шапку i подобала на молодого козака. Нiхто зразу не пiзнав би, що це дiвчина. Петром перейшла люба дрож. Козаки вiтали Марусю шапками: - Ось козацька дитина, козир-дiвчина. Петро пристанув i тепер їхав побiч Марусi позаду. - Не могла я здержатися, щоб ще раз не попрощатись з тобою, мiй дорогий Петрусю, та не обмiнятись з тобою ще раз щирим словом. Коли б не те, що на Сiчi не можна жiнкам жити, я все покинула б i поїхала з тобою не тiльки у Сiч, але всюди: i в Київ, i на край свiту. - Годi, моя люба дiвчино. Менi самому треба їхати, а тобi нiде не буде так добре i безпечно, як у рiдного батька i матерi. Я мушу слухати старшини, та повiр менi, що наша розлука не буде довга. Як йно справлю це, якесь незвiсне менi дiло, то зараз прилечу до тебе, а тодi вже не розлучимося. Для тебе, моя голубко, то я i слави вiдкажусь. Моїм цiлим щастям ти одна. Ти для мене будеш усiм на свiтi. - Я цього не хочу, Петре, щоб ти задля мене зрiкався козацької слави. Вона й на мене, твою дружину, впаде. Не буду тобi ставати на дорозi до слави. Тодi люде будуть менi завидувати i кожний скаже: дивiть, це жiнка Петра Сагайдачного. Я цим нi раз не турбуюся, що ми розлучаємось, бо поки що ти в похiд не йдеш, i нiчого тобi не станеться, а хоч би i похiд, то я випрошу собi моїми молитвами у Бога небесного, що мого любого, єдиного Петра берегтиме у всякiй пригодi. - Я дуже радiю, що у моєї єдиної попри доброту ще й такий великий розумець є. Добре, моя Марусечко. Я так хочу жити, хочу бути славним, щоб нiколи нi ти, нi твiй козацький рiд не мав причини соромитись, щоб нiхто не мiг сказати, що сотник Чепiль видав доньку за якогось пройдисвiта, ледащо. Того ти будь певна, моя люба Марусю. - А оце прийми вiд мене, мiй Петруню, на спогад. Оце хрестик iз Києва, з Печерської лаври. Я його дiстала вiд мого хрещеного батька. Це для мене дуже дорога рiч, але для мого Петруся немає нiчого у мене надто дорогого. Вона розiп'яла жупан i вiдв'язала з шиї маленький золотий хрестик на дрiбному золотому ланцюжку. Петро поцiлував його i завiсив собi на шию. - Спасибi, моя люба! - Коли його доторкнешся, на мене згадай, а коли до нього помолишся, то ця молитва вирятує тебе з всякої пригоди, то з твоєю молитвою пiде враз i моя молитва до Господа небесного. Та перекажи до мене iнколи хоч словечко, коли б з нашими людьми стрiнувся. - Марусе моя, яка це шкода, що ти письма не знаєш. Ти би до мене листа написала, а я до тебе, хоч би окремим пiсланцем прийшлось його переслати. - А я про те й не думала, а то б я була таки випросила у матiнки згоду на моє вчення. Тепер пропало. - Чому пропало? Коли заживемо разом, то я таки навчу тебе письма. Маруся засмiялася: - Нащо менi тодi письма, як ми разом житимемо? Ти менi i далi розказувати будеш, що у книжках написано, а цього буде менi досить. - Моя дiвчино люба! Солодко менi з тобою розмовляти, та тобi вертатися пора, ти задалеко у степ поїхала, та вiд хутора вiдстала. Дивись, мої товаришi вже далеко, далi то з очей їх втрачу, а сам я дороги не знаю. Маруся пiд'їхала до Петрового коня i обняла його за шию. Вiн обняв її, мов перце, i посадив наперед себе на сiдло. Маруся забула про божий свiт i випустила поводи з руки. Її коник вiдбiг i став по степу гуляти. - Вiн втече, а ти хiба пiшки до хутора йтимеш, - говорив стурбовано Петро, - ще тобi яка пригода трапиться. Маруся обняла його крiпко, поцiлувала i з коня зсунулася на землю. - Ось зараз побачиш, що не пiду пiшки. Вона свиснула в пальцi, її буланий, що гуляв з пiднесеним вгору хвостом i наїженою гривою, на той свист став, заiржав весело i прибiг до Марусi, мов пес до свого пана. Маруся попестила його, погладила, дала кусок медiвника. Вiдтак скочила на сiдло, поправилась i каже: - Я Чепелева донька, пригоди не боюсь. Ось бачиш? - Вона витягла з кишенi малий гарний пiстоль. - Бачиш, Петре, це дерево? Пам'ятай, що воно було свiдком нашого прощання. На цьому мiсцi стояла самiтна груша. З тим словом вона завернула коня i погнала вихором до хутора. Проїхала шмат дороги, як їй назустрiч над'їхав старий Онисько: - Е, Марусечко, моя, коли хоч трохи ти любиш старого Ониська, так ощади менi турботи i не заганяйся далеко у степ. Менi нiколи з ума не сходить той рудий диявол Срулько. Моя душа прочуває, що вiн десь тут недалеко крутиться i на тебе чатує. - А я про нього давно забула. Де ж би вiн посмiв. Вiн добре знає, що у батенька жартiв нема, а нашi козаки, коли б його зловили, так непримiнно повiсили б. - Стереженого Бог береже. - Вони вертали тепер разом. Петро дивився довго за Марусею. Вiн стояв все ще пiд старою розлогою грушею: - Чудо-дiвчина. Щасливо спрямував Господь мої кроки у цю блаженну сторону. Хай буде його iм'я благословенне. Петро потиснув коня i погнав за своїми. На нього ждав Марко: - Знаєш, Петре, як воно добре сталося, що тодi Жук не пустив мене з тобою у Чепелiв хутiр. - А це чому? - Ця твоя Маруся причарувала би мене, а тодi ми з побратимiв стали би до себе найзавзятiшими ворогами. - I ти би таке зробив? - Задля такої дiвчини то можна душу запропастити, не то побратимство. Я так хотiв чимшвидше з хутора поїхати. - Говориш як дiтвак, стидайся! - Серця не навчити. - Та що ти - такi нiсенiтницi верзеш? Тобi хiба заздро, що крiм тебе, мене хтось полюбив? - Як ти, Петре, одружишся, то я не буду часто у тебе гостювати, я боюся. - Знаєш, що я тобi пораджу? Ти пошукай собi яку гарну дiвчину теж, влюбися, та й спокiй буде. На нашiй Українi гарних дiвчат - мов макового цвiту. - А ти хiба не знаєш тої поговiрки, як батько синовi радив женитися, та що син йому вiдповiв? - Не знаю, а може, не пам'ятаю. - Отож слухай, як син батьковi вiдповiв: "Не штука, що тато з мамою оженився, а я з ким оженюсь?" - Годi, казка чи приказка гарна, та ми говорiм про що друге. Чи ти справдi не знаєш, за чим мене кошовий у Київ посилає? - Нiхто, нi я, нi дядько Жмайло, нi отаман Жук цього не знає. Ти маєш поїхати у Печерську лавру, а там тобi вже все скажуть. Може, i кошовий цього не знає. До нього пiд'їхав старий Жмайло: - Ей-бо ти, Петре, вибирати знаєш! Таку вибрав кралю, що кращої, либонь, на всiй Українi немає. Я хоч i старий, а не можу з неї очей звести. Обидва стали смiятися, а старий каже: - Коли б менi так яких сорок лiт з моїх плечей зняти, то далебi, я би тобi її вiдбив. - Не говорiть такого, стрию, - каже Марко, - бо далебi Петро з вами на шаблi пiде. Вiн страх заздрiсний за свою кралю, от трохи що побратимства задля неї не зiрвали. - Марку! Та чого ти таке говориш? Чого ви до мене та й до моєї дiвчини присiкалися? От земляки! Господи!. Марко став смiятися, а старий каже: - Не бери собi цього, козаче, так дуже до серця. Не повадить тебе трiшечки подратувати, а цього ти бачиш, що вибрав дружину, як не можна кращої. Боже тобi благослови! VI Як Сагайдачний приїхав на Сiч, пiшов зараз до кошового. - Здоров, товаришу. Слава Богу, що ти вже подужав. - Подужав, батьку, та до шаблi ще я, либонь, не набрав сили. - У сотника Чепеля, бачиться, дочка є. Петро мимоволi почервонiв, а кошовий, смiючись, каже: - Еге! Вже я знаю, чого ти так довгенько нездужав. Варто було хворiти тому, коло кого така пiстунка заходилась. Що ж, може, вже й одружився? А чому на весiлля не запросив? Боже тобi благослови! - Ще не одружився, а лише що по заручинах. - Так значиться, що ще на весiллi погуляємо. - Я смiю вже тепер просити вашу милiсть за старосту. - Гаразд! А тепер поговоримо про iнше дiло. Отож, мiй козаче, тобi негайно у Київ їхати треба. Пiдеш прямо до отця архiмандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького. Вiн тебе до себе взиває i листа менi написав. Чи ти його знаєш? - Нi, навiть не знаю, хто є в Лаврi тепер архiмандритом. - А бачиш, що вiн тебе звiдкiлясь знає, i пише до нас на Сiч, щоб йому зараз прислали козака Петра Конашевича, що в Острозькiй школi вчився. Писав менi ще, що це якесь полiтичне дiло з українськими вельможами. Приготовся на те, що там треба буде довший час посидiти. У тебе є свiй розумець, i ти вже там на мiсцi змiркуєш, що тобi зробити. Ти у всьому слухайся. Отець архiмандрит - то наш чоловiк i розумна голова. Я цього всього добре не знаю, бо виразно вiн про це не пише. Може, лише тобi самому це об'явить. Але я знаю, що усе, що робить отець архiмандрит, це для нас добре. Тепер ти спочинь одну днину або й двi i - в дорогу. Пiдведе тебе десяток товаришiв. Вiд пограничного старости вже є дозвiл, i вас перепустять. Та ще одно: чи є в тебе яка достойна одежа? - Сотник, коби здоров, обдарував мене i виправив гарно, мов рiдного сина, - не з порожнiм клунком. Є в мене i кунтуш новий оксамитовий, i кожух гарний, i одежа на будень. - Так i гарно. Вдома, отут на Сiчi, можна i без сорочки ходити, коли не зимно i комарi дуже не тнуть, але на великому свiтi, у Києвi, перед чужими людьми, то слiд гарно прибратися, хай знають пани, що запорожцi то не старцi, а багатирi. Та коли одежа є, я знаю, що сотник для свого зятя з чим-будь не вихопився, то ми тобi ще грошенят яку копу дамо. Покажись, та не прогуляй, - говорив кошовий, смiючись, - з дiвчатами не женихайся, бо сотникiвна би тобi цього не вибачила, та, може, й очi видряпала мов кiшка. Отож кiнець такий, що позавтра iдеш. Поступиш ще до мене. Дам письмо до отця архiмандрита i дозвiл вiд старости, а тепер йди собi спочити. Петро пiшов до свого Переяславського куреня, де його щиро всi товаришi вiтали. Багато знайшов тут людей нових, якi тiльки що з України повтiкали. Сагайдачний був дуже веселий i веселив товаришiв. - А де твiй лук, Петре? - Лук справдi був гарний, та я вже його, либонь, нiколи не побачу. Певно, сам хан з нього стрiляти буде. На ньому срiбла було за кiльканадцять золотих. Петро гадав, що у Київ поїде на конi i там пишатись буде своїм подарованим карим, та вранцi довiдався, що на конях поїдуть лише до Черкас, а звiдсiля вже байдаком. Коня треба буде лишити в Черкасах, не знати на чиї руки. Це йому було не по нутру, та не було на це ради. Коня будь-що-будь приведуть товаришi на Сiч, а там-то вже Марко ним буде пiклуватись. Вiдколи Петро виїхав з Острога, не довелось йому бачити городських людей. Увесь той час вiн жив серед вiйськових обставин. Вiн мiркував собi, що важко прийдеться йому навикнути до нового життя, та ще в товариствi панiв. Та треба було привикати i помиритись з цiєю думкою, що так мусить бути. Очевидячки, доля пхала його, не даючи вiдiтхнути, наперед, у вищий свiт. Дорога тривала довший час, особливо, як посiдали на байдаки, котрими треба було плисти проти води. Але таки доплили до золотоверхого Києва. Козаки хрестилися. Петром на вид Києва, матерi руських городiв, заволодiло невиясненне почування мiж радiстю i побоюванням. На пристанi показав Петро стражникам старостинський дозвiл, i їх пустили у город. Нараз побачив себе серед незвiсної йому дотепер новини. Йому треба було пiти у Києво-Печерську лавру i тут пiшов з товаришами, котрi знали дорогу дуже добре. Забрав свiй клунок на плечi i пiшов на гору, Зайшли у Лавру. Церква була отворена, i сюди зайшли в першу чергу. На порозi вдарив Петро тричi поклони. Та велич, яку тут побачив, пригнiтила його важким каменем. Почував себе серед того таким малим та слабосильним, що аж страшно стало. Помолившись, спитав якогось монаха за о. архiмандрита. - А чого вам, козаки, до отця архiмандрита треба? - спитав монах. - Це я вже сам скажу їх милостi. Ми привезли вiд пана кошового письмо. На це слово монах дав знак Петровi, щоб йшов за ним, i повiв його вузькими та крутими сiньми в монастир. Довгенько так йшли, аж зупинилися перед дверима одної келiї. Монах пiшов всередину, а Петровi казав тут пiдождати. Опiсля його покликав той самий монах всередину, та лише його самого, бо прочих товаришiв забрав монах з собою i повiв у гостинну. Петро опинився в простiй невеликiй убогенькiй монашiй келiї. За столом сидiв над грубою книжкою якийсь монах, насунувши каптур на голову. На його грудях блистiв золотий хрест на такому ж ланцюгу. - Слава да будеть вiчному Богу! - сказав Петро i низенько вклонився до образiв, вiдтак монаховi, i поцiлував його в руку. - Слава вовiки, а на землi мир! Здоров, козаче! Чи не Конашевич? - каже, беручи в руку письмо вiд кошового. - Я сам. Приходжу по приказу кошового батька. - Вiтай, любий земляче! Знай, що ми земляки, бо я теж з Галичини, а є тут бiльше з наших. - Дуже я радий з цього, що наша галицька земля Українi такими славними людьми пособляє. - У нас тут тепер велика робота, а ти мусиш нам помагати. Це був о. Єлисей Плетенецький, архiмандрит Києво-Печерської лаври. Вiн довго читав листа вiд кошового. - Довго ти, Конашевичу, вчився в Острозi? - Бiльш як чотири роки. - Я знаю, через що ти з Острога мусив утiкати. Отець Дем'ян Наливайко багато менi про тебе писав i розказував, як тут у мене пробував. - Отець Дем'ян все був на мене дуже ласкавий, дай йому Боже здоров'я, многих лiт дожити. - Чому ти ранiше не приїхав? Менi тебе дуже треба було. Ледве я припинив, що мiй план не попсувався. - Я довго нездужав, преосвященний отче. У походi проти татар над Iнгулом мене таки добре шарпонули, трохи не минувся. Добрi люде не дали загинути. - Правда, що того року запорожцi справились з ордою. Тут про те знають. - А по хвилi каже: - Знаєш, Петре, на що менi тебе треба? - Приказуйте, ваша милiсть, я на вашi услуги. Пан кошовий казав менi, щоб у всьому вас слухати. - Я не хочу вiд тебе силуваної слухняностi, а таки добровiльної. Таке дiло: тут є один український православний вельможа Аксак, гербу Акшак. У нього є два хлопцi, їм треба якраз вчителя, i я за порадою отця Дем'яна призначив тебе за вчителя. Петро узявся за голову: - Боже мiй! Та де ж я дам цьому раду? Я нiколи вчителем не був, а до того я все позабував, що знав. - Що забув, то собi пригадаєш. Це мусить бути, i я iнакше зробити не мiг. Ти, либонь, знаєш, що тепер таке зайшло, що нашi православнi вельможi чужими людьми, ворожими нашiй вiрi, церквi i народовi послугуються. I то виручаються в таких справах, як виховання православної молодi, з чого виходить для нас велика шкода, бо роблять з неї перевертнiв та яничарiв. Ти бачиш, а може, на Сiчi i не знають цього добре, що у нас всюди на Русi заводиться унiя i нашi вельможi один по однiм вiдпадають вiд батькiвської православної вiри, а хто вiдпаде вiд батькiв, той i для народу пропав навiки. Патри єзуїти всюди швендяють i на вчителiв пхаються по великопанських православних домах. Так само хотiв зробити й Аксак. Як його хлопцi вийшли поза азбуку, хотiв узяти до свого дому патра єзуїта, якого йому поляшенi вельможi порадили. Щастя, що його жiнка не хоче з хлопцями розстатися, а то були б хлопцi помандрували до якого єзуїтського лiцею. З тяжкою бiдою я його вiд цiєї думки вiдвiв i переконав, що наша Острозька школа вивела вже чимало вчених людей. I менi поталанило цього доконати. А Господь так покермував, що ти впору приїхав. Аксак дуже нетерпеливиться. Знай же, Петре, щоб Острозької школи i мене ураз не засоромити. - Я справдi боюся, чи цьому дам раду. - Петре! Щоб учень Острозької школи не вмiв учити двох панських жовтодзьобiв, то не можу повiрити. Та ти, крiм наук книжних, вчи їх ще дещо такого, чого в книжках нема. Вчи їх любити свою церкву, свiй народ. Нам унiя i латинство грозять, розумiєш? - Чи унiя уже заведена? Я той увесь час жив далеко вiд свiту серед козакiв i дуже вiдстав вiд цього, що у свiтi робиться. Серед воєнної метушнi мене мало це захоплювало. - То зле. Ми всi повиннi тим iнтересуватися, ми всi повиннi подати собi руки, всi вiд малого до великого, до завзятої боротьби в оборонi батькiвської церкви i народу. Ти, може, i не знаєш добре, що це унiя i до чого вона нас веде? В книжцi воно називається з'єднання православної церкви з римською i пiдчинення обох церков римському папi. Нашi деякi владики дались вже до унiї заманити i зрадили свою церкву, гадаючи, що її таким побитом врятують вiд пониження i занепаду. Вони зробили це, не питаючи вiрних. Гадали, що всi пiдуть за ними, мов телята за коровою. Та не туди дорога до врятування нашої церкви вiд занепаду. Треба над цим працювати у її серединi. Польща, опанована єзуїтами, веде завзяту боротьбу з благочестям на життя i смерть. То лише на паперi таке гарне. А на дiлi, то унiя має бути тим помостом, через котрий православ'я має перейти у католицтво, а за нею увесь народ, а через католицтво усе має зляшитися. Унiя, то лише форма одежа, а одежу можна легко змiнити. От бачиш, де небезпека. А тепер друге: унiати, пiдпиранi єзуїтами i польським урядом, йдуть на нас гвалтовно, перебирають силою нашi церкви на свої, загортають пiд себе церковне майно, усюди наставляють своїх ксьондзiв. Коли спорожниться православний владичий стiлець, то вже православному його бiльше не бачити. Скiльки я мушу вести процесiв i боротьби, обороняючи монастирське добро вiд напастi? А хто ж менi у цьому поможе? Нашi пани? Вони з магнатами з Польщi кумаються i пропадають. Народ? Господи! Хто той бiдний темний народ? Це ж або пригнiченi мiщани або мужики, невольники, прикованi до панського лану. Вони не смiють голови пiднести. Лишаються нам козаки. Та їх треба для церкви приєднати, щоб вони справу православної батькiвської церкви вклали у свою козацьку справу. Я їм побожностi не вiдмовляю, але їх треба конче вивести з тої байдужостi для вiри i церкви, в яку вони серед твердого непевного степового життя попали. - Це свята правда. - От бачиш! Завданням твого життя хай буде перемiнити це, що б там не було. Ти маєш працювати над цим мiж козацьким лицарством, а я тут, серед православної церкви, а тодi обидвi сторони подадуть собi руки, от так, як ми собi тепер подаємо. Архiмандрит наставив Петровi свою суху слабу руку, на якiй виднiли синi жили. Петро її з пошаною поцiлував. - Я, преосвященний отче, з тим згоден. Та з того би виходило, що моє завдання мiж козацтвом, а не мiж вельможами, з котрими я i говорити до ладу не вмiю. - Ти мене за слово не хапай, а краще ти сiдай тут бiля мене, а ми як добрi земляки ще потолкуємо. - Вiн посадив Петра на стiлець побiч себе i говорив далi: - До цього завдання, яке ти сповнити маєш мiж козацтвом, ти ще гаразд не пiдготовився. Тобi треба побути трохи у городi i придивитися, як живуть православнi i чого нашiй церквi треба. В Острозi ти цього не бачив, бо там нiхто православної церкви не гнiтить, не нiвечить. Побудь ти трохи тут, придивися, побудь мiж православним панством, придивись i прислухайся. А при тiм ти ратуй двi молоденькi душi перед упадком i затратою. Ти будеш моїм частим гостем. Не одне я тобi ще маю сказати. Не одне ми враз обговоримо i обмiркуємо. Ти мусиш у те все вжитися, захопити цим усю свою душу. Поки що ми поговорiмо тепер про буденнi вещества. Є у тебе яка пристойна одежа? - У мене є все, своє, що i на княжому дворi не треба соромитися. О. архiмандрит подзвонив у маленький дзвiночок, що лежав на столi, i зараз з'явився у келiї iнок: - Принести сюди їсти для пана Конашевича. За твоїх товаришiв ти не турбуйся, їх угоститься, i вони вернуться, - каже до Конашевича. Петро остався в монастирi на обiдi. За той час перевдягся у кращу одежу, яка його цiлком перемiнила. З убогого подорожнього козака став гарним молодим запорожцем в кунтушi i сап'янцях, з гарною шаблею при боцi. - Добре так, хай знають наших, - говорив архiмандрит, любуючись поставою Петра. Обiзвався серед монастирських мурiв дзвiн, скликаючи до трапезницi на обiд. Петро йшов з архiмандритом. По дорозi стрiчали монахiв з похиленими головами у каптурах. Всi покiрно кланялися своєму настоятелевi i не могли вiдгадати, якого то знатного гостя веде обiдати з ними. Трапезниця стала наповнятися монахами, аж зароїлося вiд ряс i каптурiв. Архiмандрит сiв на першому мiсцi i посадив коло себе Петра. Один з монахiв прочитав уголос молитву, i всi посiдали. Петро не мiг з дива вийти, що у монастирi, де убожество належало до монашеських правил, давали обiльнi вибагливi страви i пили добрi вина та меди. Петро не менше дивувався, що архiмандрит не їв разом з другими. Йому подавали убогi страви окремо. Петро пив дуже мало. По обiдi мав стати перед вельможного i хотiв мати ясну тверезу голову. По обiдi архiмандрит приказав запрягти повозку i поїхав з Петром у город до пана суддi Аксака. Суддя, пан Аксак, жив у пишному панському домi. Вiн був дуже багатий i мав у Київщинi розлогi посiлостi. Його економiї приносили йому великi рiчнi доходи, i мав з чого достатньо жити. Провадив великопанське життя i держав багато служби. Слуги оповiстили приїзд гостей, i пан суддя вийшов гостям на стрiчу. Звiтався з архiмандритом i поглянув уважно на Петра. - Рекомендую пана Петра Конашевича, острозького учня, про котрого я вашiй милостi мав честь говорити. Приїхав прямо iз Запорожжя. Видно було, що Аксак не був з того радий, Конашевич виглядав радше на козацького сотника, чим на вчителя. Аксак попросив гостей у