сили до тiєї хати, де був мрець, разом iз "свiтлом" - грубими восковими свiчками у масивних мосяжних пiдставках; ми, малi, бувало, сахалися на вулицi, нишкли за парканами, коли хтось iз поважних газдiв побожно й скорботно нiс обiруч рiч, яка символiзувала смерть. Щоправда, церковне розп'яття було набагато бiльше, вище i масивнiше, пофарбоване на чорно, й, власне, тiєї вiдштовхуючої чорноти ми боялися, вона гейби хапала за очi, вселялася в тобi й нагадувала, що й тобi колись примостять в iзголов'ї розiп'ятого Христа. Хто сказав, що дiти байдужi до смертi, що їх нiбито обороняє од неї нерозумiння єдностi початку i кiнця? Хiба ви не були дiтьми? Хiба ви забули про вразливiсть дитячої душi... такої вразливої, як пелюстка на терновому цвiтi? Одначе сьогоднi ми поступово звикали до Гайдашевого розп'яття; ми всi разом одночасно вiдкрили, що воно, на вiдмiну вiд церковного, не закурене до чорноти, i було воно, певно, вирiзьблене з бiлого дерева, з липи, але бiлизна з року в рiк жовтiла, час обгалунив дерево теплою золотавiстю, i це його золотаве тепло дивним чином манило до себе; до нього, до старого дерева, хотiлося неодмiнно доторкнутися... може, нам баглося пересвiдчитися, що воно направду тепле? I вчитель, певно, знаючи притягальну силу золотавого тепла, таїну старого дерева, дав розп'яття роздивитися зблизька дiвчаткам iз першої лавки, попросивши завбачливо бути обережними, щоб нi крихти не вiдлущити, не зiпсувати мистецької речi, що неквапно попливла з рук у руки по цiлому класу. I тодi при розгляданнi зблизька, при обмацуваннi, при пересвiдченнi, що золотаве дерево й справдi таїть у собi тепло, хтось з-помiж нас шепнув... i шепiт поповз, як вогонь по стернi, що сухореброго прибитого до хреста чоловiка лице чимсь схоже... чимсь схоже на Iлька Данищукового, повiшеного торiк на сухiй вербi бiля млина на Унявi. Таке ж, чуєте, воно виснажене (бо Iлько з купою дiтлахiв завжди голодував), такi, дивiться-но, довгi плескатi ручища, такi гудзуватi колiна. Пам'ятаєте? Я направду пам'ятав той ранок, коли ми, дiтлахи, разом iз нашими мамами збiглися подивитися Iлькову страшну смерть; i хоч нашi мами або нас проганяли (бо ревли корiвчини в стайнях, веснянi трави пахли знадливо), або долонями затуляли нам обличчя, ми, однак, бачили Iлька, що гойдався голий на мотузку, й читали табличку, що висiла нa його грудях: "Зрадник, сексот енкаведе, тому й присудили йому смерть. Має вiн висiти на пострах, для науки iншим два днi, а якщо хтось наважиться дочасно зняти тiло, то i йому таке ж буде". I тому горопаськi люди стояли колом безпорадно, навiть Iлькова родина не зважувалася пiдступити до нього, аж поки не приїхали з району солдати в синiх кашкетах... Хтось, одначе, сьогоднi в класi заперечив, що оце рiзьблення зовсiм не схоже на Iлькове, принаймнi не схоже лице, бо Iлькове обличчя маленьке, як яблучко, а тут довге, вузьке й сухе... нi, тут якийсь iнший газда з Горопах висить на хрестi... висить i викрикує щось люте. I викрикує? Я придивлявся до розiп'ятого й справдi помiчав, так менi принаймнi здавалося, що той газда горопаський iще не вмер, iще вiн конає, iще на його обличчi карбувалася поздовжними рiвчаками чорна мука, iще привiдкритий запалий рот викрикує, може, прокляття, може, пересторогу для мене, може, молитву? Неймовiрно начебто, але я чув його крик, вiн таки лунав у нашому принишклому класi, бився у вiкна, як птах, i ми пiдсвiдоме озиралися, де, на чию голову, на чиє плече отой птах сяде. Крик уявлявся менi круком... А може, все це сьогоднi, через тридцять майже рокiв, я вигадую? Може, ми тодi були замалi, щоб на давнiй рiзьбi, на мертвому деревi могли побачити й вiдчути людське страждання i навiть почути крик... i навiть уявити крик в образi крука? До цього, певно, ще треба було дорости, й Северин Петрович для того й принiс у клас стародавнє рiзьблення, щоб ми бодай через десятилiття доросли до чужого терпiння. Поки рiзьбу передавали з рук у руки, поки вона ходила по класу, вчитель розповiдав нам про панщизнянську нiч у Галичинi у XVIII й у першiй половинi XIX столiття, адже за розкладом був урок iсторiї, i Гайдашевi згiдно з програмою належало втовкмачити у нашi голови певнi знання з цього вiдрiзку часу. Попервах навiть здавалося, що золотаве розп'яття не має дотичностi до гайдуцьких канчукiв, до тупої волячої роботи на дiдицьких ланах, до двох-трьох корчем у кожному галицькому селi, а у тих корчмах у засмальцьованих ярмулках сидiли пейсатi щезники й дияволи, чорти та арiдники пекельнi, якi на панську вимогу та на свою потребу не тiльки висмоктували з мого прадiда кров, не тiльки вiдбирали за борги останнього вола чи сорочку, а й залюбки витолочували йому душу, заливали її оковитою, викрадали з його прадiдової душi навiть молитву, бо ключi вiд церков висiли у них за шинквасом; i блукали душi прадiднi спорожнiлi й зганьбленi, мов прокаженi в пустелi. I ще спочатку здавалося, що розп'яття не має нiякої дотичностi до кривавої, розлитої, мов повiнь, гайдамацької розпуки i освячених ножiв, до Довбушевого життя i його смертi, до його кiсточок, порубаних катом у Коломиї й поприбиваних на роздорiжних хрестах рабам на пострах, щоб i не снили про хлiб, про волю, про молитву, про боротьбу, про тонесенький промiнчик свiтла серед ночi; а ще нам, школярам, здавалося, що золотаве розп'яття не має теж нiчого дотичного до того, що мова народу була зневажена, залишена з панської ласки лише хiба що для плачу i проклять, i навiть священик у церквi, якщо лихвар дозволив її вiдчинити, голосив слово Боже не по-нашому. А коли ми, школярi повоєннi, голоднi, в маминим кабатах i в татових розношених чоботях, через вiйну передчасно постарiлi, пiддалися-таки магiї вчителевого слова, його спокiйної, мовби аж монотонної бесiди, вiн котроїсь хвилини увiв нас... мене особисто завiв у ту давню низьку нiч, i ця нiч, склепiнчаста, повна смороду, проклять, тупої роботи, впала на мене, спускалася все нижче й нижче, гнула мене й давила, i я разом iз усiма своїми цiмбориками в класi був оглушений та ослiплений... i в цiй слiпотi глухiй я побачив себе самого: немов хтось збоку стояв чужий i чужими очима дивився на мене, запряженого в ярмо; я уявляв себе волом, що тягне покiрливо плуг; i б'ють мене люто батогами, i називають бидлом, i запльовують очi, i витягують жили. Коли ж стало нестерпно i душа моя була готова захлинутися у пiтьмi, як у гноївцi, вчитель узяв, здається, з рук Михаська Горобця, що сидiв на заднiй партi, розп'яття пiсля довгої мовчанки (немов вiн прислухався до нашого... до мого болю) сказав, що з того невiльницького мороку дiйшла до нас ця високомистецька рiзьба, яка свiдчить, дiти, що гнобителi були безсилi витоптати людську душу до останньої живої бадилини i засiяти безплiдним пiском, бо i в пiску, помiж камiнням, на бескеддi тут i там, тут i там... i в нашому селi, в Горопахах, хтось на липових дошках свiтлою темперою малював святих угодникiв i цим доводив незнищеннiсть нашого кореня i насiння, а хтось... якийсь майстре спершу сокирою, теслом, а далi долотом i рiзьцем рiзьбив розiп'ятого свого Бога i свою розп'яту на хрестi душу. Бо я вас запитую, дiти, яким би iнакшим способом зумiв би донести до нас, до нащадкiв, свiй бiль i свiй крик? I при цьому, прошу запам'ятати, засвiдчив нашу незнищимiсть: а таки не втопились ми в мороцi, не звироднiли в рабiв i не згибли з лиця землi, яко обри. Вчитель ходив по класу помiж рядами лавок високий, прямий, задивлений кудись... задивлений понад нашi голови, i нам, школярам, здавалося, що вiн зримо видить того митця, який iз пензлем, пером чи рiзцем стоїть на сторожi, щоб ми, народ, не звироднiли. "Той майстро прадавнiй, - казав нам Гайдаш, - творiнням своїм стверджує: ми були на цiй землi, ми єсть, ми будемо..." - А ви, один iз другим... я знаю, що ви, один iз другим, сидите собi й посмiшковуєтеся з мене: що такого незвичного вiдкриває нам учитель? Ну, була нiч у вiсiмнадцятому столiттi, ну, висить собi сухорлявий чолов'яга на хрестi. То що з того? На що нам вiдкрилися очi? I не знати було, чи бринiв в його запитаннi сумнiв, докiр самому собi, що нiчого ми, школярi, з його уроку не второпали, а чи вiн таким способом придивлявся, де, в кого, на якiй лавцi засвiтилися очi... засвiтилися й свiтять собi ж таки в душу, придивляються до себе? Я не знаю, чи ми того дня порадували Северина Петровича засвiченими вогниками, та й, може, на осiнньому вiтрi так одразу свiчку не засвiтиш, часом для засвiчення треба вiддати цiле життя. А Се-верин Петрович тим часом утомився; вiн сiв за стiл, схиливши голову на руки, й, мовби забувши про нас, про розп'яття, думав про щось своє i довго мовчав; очi заплющив; довгобразе обличчя з двома повздовжними, якби долотом витесав, зморшками виглядало ще суворiше, нiж звичайно. Стрiшкуватi рудi брови ворушилися, як два волохатi джмелi, вверх i вниз, нiби сварячись мiж собою. Клас, усi ми, отi тридцять три горопаськi шибеники, переростки й недоростки воєннi, терпеливо й трохи злякано поглядали на вчителеве обличчя, i кожен iз нас, певно, жалiв його i думав про нього щось добре, ласкаве й вдячне. А може, ми всi разом радiли, що маємо вчителя, ворожбита, який викликав iз минулих свiтiв рiзьбяра й завiв до нашого класу... завiв, наблизив до нас, i ми раптом зблизька помiтили, що обличчя розп'ятого на хрестi чоловiка таки направду схоже на... На вчителя? Хто це сказав? Хто подумав? Зрештою, дзвiнок "Франца-Йосипа", тобто шкiльного сторожа старого Тимка Шинькаря з розкiшними вусами й цiсарськими бакенбардами, обов'язком якого було згiдно з розкладом смикати шнурок дзвiнка, завершив, здається, iсторiю з розп'яттям; ми похапали свої торбини з книжками й тихо висоталися з класу. Може, як завше, страх як хотiлося вибiгти на ганок з криком, з тупотом (а дехто, бувало, скручував на ходу самосадну цигарку й люто бухикав), але наш директор далi закаменiло сидiв за столом, на якому золотилося розп'яття з XVIII столiття, i ми мимоволi шанували його зажуру. Я лише оглянувся на порозi, й менi здалося, що вчитель розмовляє з майстром iз минулих свiтiв. Через багато рокiв, коли я заходився малювати Гайдаша, на першому-таки сеансi я згадав про давнiй осiннiй день, про осiннiй урок iз розп'яттям i необережно сказав, що чи не саме тодi я доторкнувся до ворожбитства, до таїни мистецтва. - Не бреши, - рiзко, навiдмаш перебив мене Гайдаш. - Чому ти у мистецтвi чародiйському не помiтив нашого терпiння... а якщо помiтив, якщо заболiло воно тебе, то чому нема його на твоїх образах? Вiн картини по-старому називав образами. СЕВЕРИН ГАЙДАШ 7 Хiба я не знав давньої iстини, що нiщо на цьому свiтi не минає безкарно? Не минувся також безслiдно мiй урок iсторiї з розп'яттям Iсуса Христа. Якщо вiдчуваєте в моєму голосi тихе покашлювання, незадоволення собою, то прошу не пов'язувати цього з уроком iсторiї, це зовсiм не означає, що сьогоднi, коли б я мав змогу переступити шкiльний порiг, не зробив би так само... я робив би все, щоб тiльки достукатися до молодих душ, щоб вони вiдкрилися, щоб ударило їм, молодим, у вiчi свiтло; це так важливо, щоб людина не блукала по свiту зi слiпою душею, як iз погаслою свiчкою посеред ночi. I поки я стояв попiд людськими душами, як пiд брамами, пiд забо-ролами, як попiд зачиненими божницями, й добирав до них ключi (i радувався майбутнiй їхнiй просвiтленостi), хтось iз зачиненої божницi крiзь шпарину (крiзь щурячу нору) прослизнув непомiтно, учинився Юдою i за тридцять засмальцьованих рубликiв, а мо' й безплатно, заради пильностi, з простого пiдлабузництва, прагнення вислужитися, донiс оперуповноваженому товаришевi Ступi, тому самому Ступi, який регулярно винюхував антидержавний душок помiж книжками моєї бiблiотеки... i той товариш Ступа, попри свої численнi обов'язки в наших славних Горопахах, бо вiн теж правив народом вiд iменi народу i народ уособляв (а решта писалася або ж трудящими, або ж громадянами, по яких, звiсно, плакав Сибiр), цiлий тиждень думав над повiдомленням про мiй урок, i хоч спершу вiдмахнувся, не придав йому значення, на другий же день сам себе, певно, розкритикував за втрату полiтичної пильностi i, "розкритикований", олютився на мене. Ступа направду розщибав собою, вимiтав усi кутки, бо люто й щиро воював iз бандерiвським пiдпiллям, викривав так званих бандпiдсобникiв i добував (що правда - то правда) зошити й пiдручники школярам, i мобiлiзо-вував допризовникiв на донбаськi шахти, котрi уявлялися нашим людям пекельними печерами, i споряджав пiдводи, дядькiв пiдтоптаних у недалекi гори для виконання плану лiсозаготовок, i витрушував у вдовиць "контигент", тобто поставки збiжжя, м'яса, картоплi, яєць, вовни (ая, стрижи з голого вовну), i виловлював симулянтiв, якi, траплялося, вмiли цiлими тижнями уникати (дверi замкненi на колодку, а сам у хатi, пiди й злови) напосiдливого районного активiста, що здирав чергову державну позику; i ще попри цi державнi обов'язки, оперуповноважений товариш Ступа любив i вмiв випити... А все ж вiн виринув iз цього дуже часто кривавого крутiжу, висiв iз сiдла (бо лiтав, як скажений, верхи на конi, "дехтяр" на грудях, нагайка в халявi, очi, як вуглини, горять червоним невиспаним вогнем, а на рiзко окреслених, невтомлених iще губах непогамовний кiлькаповерховий мат, постiйна погроза: "Ти знаєш, де Макар телят пасе... туди й поїдеш"); отже, товариш Ступа висiв iз сiдла i, щоб бiльше не сушити собi голову з моєю справою, наказав комусь iз сiльських урядникiв, певно, старому Щирбi - черговому головi сiльради (двох попереднiх бандерiвцi розстрiляли, а ще чомусь теж двох енкаведе заарештувало, бо нiбито вони для хлопцiв iз лiсу збирали провiант i грошi), щоб у суботу на "планову профiлактику вiд грипу" (так опер називав обов'язковi щосуботнi сiльськi збори, на яких учив нашого хлопа "любити со-вiцьку владу") явився директор школи Северин Петрович Гайдаш. - Єсть! - пискнув по-вiськовому й на польський лад приклав до чола два пальцi наш черговий голова. Миршавий цей чоловiчок, тихий, низенький, гейби зализаний коров'ячим язиком, у нiякiй армiї не служив через заїкуватiсть, вiн не вмiв вимовити без заїкання, без муки жодного слова, а "єсть" якось виучив, як камiнець у ротi обточив; йому довго довелося розтлумачувати Мироновi Мацюпiньцi, який, покинувши воювання в "стрибках" (бо там, до холєри ясної, можуть вбити), найнявся при сiльськiй канцелярiї за сторожа, опалювача печей та ще й на додаток - бубнiстом, тобто при потребi вiн товкся з бубном по селу й скликав горопашне населення на чергову "профiлактику", що директор Гайдаш мусить бути в читальнi живий або мертвий. - Єсть! - так само вiдповiв Мацюпiнька й звично реготнув на всi зуби, уявивши, певно, як буде припроваджувати директора до читальнi. Менi здається, що товариш Ступа, якщо когось у Горопахах любив, то це напевно був Мирон Мацюпiнька; оперу подобалося, що Мацюпiньку не треба було "розкушувати", розшукувати в ньому якiсь трiщини, закамарки i глибини, Мацюпiнька свiтився наскрiзь, як порожня пляшка, й оперовi навiть думалося, що вiн бачить Мацюпiньський кендюх i вузол кишок. I був цим задоволений. Тому й не дивно, що Мацюпiнька, маючи, як вiн вихвалявся, iз Ступою блат i любов, бубнив, де треба й не треба - попiд ворiтьми, на вулицi, в недiлю - пiд церквою, на цвинтарi й навiть стоячи бiля тiла чергового вбитого iз засiдки чи в сутичцi бандерiвського боївкаря (а iнколи було їх i п'ять, i шiсть), котрого сторцували сидячи до стiни читальнi й зганяли матерiв iз пiдозрiлих родин i силували впiзнавати своїх синiв; власне, в такi днi бiля трупiв молодих хлопцiв, серед роїв мух, у сопусi, серед жiночого завивання i серед ненавистi Мацюпiнька неначе вiдроджувався... i не знати було, чи вiн тiшиться чужою бiдою, чи просто йому радiсно вiдчувати своє гейби вiчне й безтурботне iснування, бо бив у бубон i бив, що аж здавалося - собача шкiра не витримає i трiсне, а з кутикiв Мацюпiньчиних губ, з привiдкритої пащеки стiкала пiна. А очi при цьому метали iскри, сiяли навколо себе задерикувату веселiсть. Одначе коли Мацюпiнька забубнив коло моїх ворiт, я ще не здогадувався, що чимсь провинився перед владою, таким способом i ранiше кликав мене Мацюпiнька до сiльради виписувати "зобов'язання" на поставки газдами збiжжя, м'яса й картоплi або ж, скажiмо, прочитати пiдлiткам, яких забирали на Донбас, лекцiю "про любов i дружбу", мов на посмiховище, а пiдлiтки, мої ж учорашнi учнi, сидiли одурiлi вiд горiлки, вiд страху перед невiдомiстю, вiд слiз; траплялося, що Мацюпiньчин бубен провадив мене в "гарнiзон" до струбкiв, де на кумачi великими лiтерами я писав лозунги, щоб нам вiчно жив i був здоров наш учитель i вождь товариш Сталiн. Отже, Мацюпiньчин бубон мене не стривожив, суботнє "промивання мiзкiв" стало обрядом, само собою зрозумiлим, Горопахи i я з ними звикли, що в читальнi на сценi стояв стiл, накритий червоною скатертиною, на ньому - графин iз водою, а поруч - наготовлений, напевно, для постраху дулом до залу, оперiв "дехтяр"; за кулеметом сидiли з одного боку голова сiльради Петро Щерба, а з другого - писар сiльський Гриць Воливач, який, умiючи, з однаковим успiхом списував у канцелярiї стоси паперiв спершу з бiлим орлом у кутi, потiм - серпом i молотом, генерал-губернаторським гакенкрейцом, а тепер оце знову, повторно (бо "другi совiти прийшли") хукав на печатки з серпом та молотом. Оддалiк чадiла велика, на всi, мабуть, "десять нумерiв" гасова лампа, яка щохвилi хапливо пiдморгувала, то пригасаючи, то знову спалахуючи, мовби iз-за мальованих картин з iдилiчними українськими хатками й тополями повiвав вiтер; i навпаки - двi малi лампiчки, що звисали на дротах посеред салi, блимали рiвно i жовто, немов свiчки на гробах у тихий вечiр. Сам же товариш Ступа стояв осторонь вiд стола, збоку, якось окремiшньо, нiбито його й не обходив червоний стiл iз наготовленим до стрiлу кулеметом; голена його кругла голова, плескате обличчя часом то зблискували червоною мiддю, то враз бралися чорнотою, i менi, бувало, коли спостерiгав гру свiтла на його лицi, здавалося, що iз лобатої впертої Ступиної голови видобувається назовнi часом лють i нетерпiння, часом - заспокоєння, а часом душа його починала нудьгувати. Так менi видавалося. А товариш Ступа тим часом починав ходити по сценi сюди-туди, поскрипуючи чобiтьми й портупеєю, виглядало, що вiн сам себе накручував, як накручують годинник, перебирав у головi, як колене камiння, слова, зважував їх, чи замашнi, чи будуть болючi, пбтiм, раптом забувши про своє накручення, викрикував, що стариня бере з собою до церкви дiтей i калiчить їм душi релiгiйним опiумом, а цим душам пiонерським, шляк би вас ясний трафив, належить, коли виростуть, будувати свiтле майбутнє... як вони будуть його будувати, розм'якшенi, заляканi Богом i чортом, притишенi молитвами, коли навколо ворожий свiт i його, той свiт, треба, як скелю, прогризти своєю твердiстю i стiйкiстю; а комусь товариш Ступа погрожував Сибiром, Соловками за те, що таємно помагає бандерiвцям, передаючи їм у схрони самогонку, сало i хлiб; я знаю, прихвоснi собачi, куркуляки, що помагаєте, бо iнакше бандери у схронах видохли б до ноги, але я не маю iще в руках точних фактiв, прiзвищ, я поки що нiкого не зловив на гарячому, але завтра, будьте певнi, зловлю, дiзнаюся, буду мати список, бо є серед вас, хоч i зрiдка, поряднi люди, якi, дарма що їх за найменшої пiдозри бандери вiшають i стрiляють, допомагають органам викривати бандпiдсобникiв, сволоту класову. Ви собi, хлопи, мислите, що в селi урядує тiльки гарнiзон струбкiв та оперуповноважений Ступа? Повинен вам сказати вiдверто, що в Горопахах є люди, якi служать менi, як вуха й очi. А ви як думали? Як вiйна, то вiйна. Всi засоби добрi. А крiм того, робиться це для вашого щастя i добра. Що, нi? Гадаєте, що я щомитi наражаюся на смерть тiльки заради того, щоб менi, Ступi, чи ще комусь там у районi чи в Бистричанах їлося смачно i спалося глибоко? Чи я отут стою перед вами, гризу своє серце й очiкую, що з отого ось кутка коло дверей пальне хтось кулькою менi в груди тiльки за те, що платять менi якiсь там рублики, дають чоботи й шинелину? А я стою отут, як перед розстрiлом, за вас. Ви мене знаєте... А коли у Ступи вичерпувалися загальнi погрози i поточнi розпорядження, вiн брався, скажiмо, аналiзувати недiльне казання старого нашого священика Григорiя Боднарука, доскiпливо приглядаючись до кожного слова; здавалося навiть, що теє слово брав на долоню i перевертав його на всi боки i вишукував у ньому пiдозрiлу антирадянську агiтацiю. Опiсля, розправившись з духовним отцем, брався розглядати якiсь сiльськi подiї, якi, на його погляд, були вартi уваги. Наприклад, котроїсь суботи викликав на сцену Меланку Мальовану, яка насправдi мала прiзвище - Мальованчук, але через те. що любила чорнити вугiллям брови й пiдмальовувати буряковим соком щоки, iнакше нiж Мальованою її не називали. Була це жiнка вже немолода, пiд сорок рокiв, одначе добре збережена, з великими мигдалеподiбними очима; пiдмальоване Меланчине обличчя мало дивовижну властивiсть запалюватися, яснiти, опромiнювати кожного стрiчного; з цього обличчя, з цiєї лагiдної з вигляду жiнки, з її очей можна було малювати святу Магдалину, а то й Мадонну, в якiй художник мiг би уособити жiночу красу, якби не той, вiдомий цiлому селовi факт, що Меланка пiсля того, коли в тридцять дев'ятому нiмцi вбили пiд Варшавою її Штефана, чоловiка, пустилася берега: хто б у неї не попросив меду - нiкому не вiдмовляла. А оскiльки сiльське жiноцтво, розсердившись, брало її, як кажуть, пiд ноги (чоловiки заледве розборонювали), то зрозумiло, що Меланчин характер поступово псувався, i траплялося, її повнi уста випльовували цебри соромiцької блювоти. Цього не мiг знати якийсь там зайшлий iз району збирач позики, який, потрапивши до Меланiї, збаламучений жiночою звабою, пустився на всi лади пiдмовляти пiдписатися на кiлька тисяч. Вона слухала-слухала, врештi не втерпiла й сказала, опромiнюючи збирача позики лагiдною посмiшкою, що буде хiба заробляти на державу старим способом, розкинувши на постелi ноги. А коли, паничику, час не жде й державi потрiбнi жертви, то вона не проти вiдробляти вже сьогоднi з товаришем iз району... i то за дуже дешеву цiну: за перший раз червiнець, за другий - п'ятку, а за третiй - взагалi задурно. I за цими словами як стiй спустила спiдницю, здерла через голову сорочку i... i представник району, забувши про свiй великий державний обов'язок, кинувся в Меланчинi обiйми. Така була, отже, подiя... Товариш Ступа квалiфiкував цей випадок як замах на авторитет працiвника районного масштабу, мало того - як пiдступ класового ворога, одначе Меланiя, яка сама ж таки роздзвонила по селу про свою пригоду iз збирачем позики, тепер, стоячи перед людьми на сценi i слухаючи тяжкi Ступинi звинувачення, зовсiм начебто не злякалася, не вiдчула в Ступиних словах погрози, вона навiть трохи загордилася, що несподiвано вивели її на сцену таку пишну, розкохану, звабливу й показали замизганим, вихудiлим на роботизнi в полi й коло худоби, засмиканим дiтьми жiнкам, i на радiсть, звiсна рiч, чоловiкам... так, на радiсть, бо кожен iз них, як пес, хотiв би з нею переспати. Меланiя, очевидно, не чула або ж не хотiла чути, як жiноцтво в селi її шпетило, незрима хвиля презирства до неї не докочувалася, жiнка не знала, що таке презирство, зате чоловiчi погляди ловила й голубила... i вловила також на собi ласий погляд товариша Ступи. Вона вiдразу цим скористалася й обернула замислену моралiзаторську виставу в легкий жарт: "Чи вам, товаришу уповноважений, шкода моєї... не вимовлю цього слова, бо он дiти сидять? Бо чим направду має заробити бiдна жiнка, пролетарiй, яка не має нi поля, нi худiбки, а на позику треба пiдписатися?" Читальня реготала; саля задихалася в цигаркових димах, у гасовому смородi, в конвульсiях смiху; людям сподобався неприкритий Меланчин цинiзм, i я подумав, що й тi жiнки, чоловiки яких забiгали до Меланки, простили їй усi грiхи, бо й вона сказала за них щось дуже важливе, може, навiть страшне, недозволене, за яке карається. Ох, карається! I читальня поступово улягалася, стихала, немовби хтось розлив на розпiненi хвилi бочiвку оливи, що застигала й гусла; i люди нишкли, малiли, горбилися; чоловiки механiчно гасили цигарки об халяви чобiт, а жiночки тулили обличчя в хустки. I всi поглядали на товариша Ступу, i всi ждали, що вiн скаже, чим вiдгукнеться на її бесiду, чим пригрозить. Ступа тим часом i пальцем не кивнув, навiть не поглянув на неї погрозливо, йому начебто зацiпило вiд Меланчиного богохульства; я теж вважав це бугохульством, бо позику, оте щорiчне видирання останньої копiйки у розореного вiйною народу, можна хiба що назвати чистим злитком слiз, поту, кервавицi, вiднятої "добровiльно" у голодної дитини скибки хлiба... i цей злиток дорогоцiнний - грiх кидати пiд ноги й толочитися по ньому. Грiх на цей злиток, Меланiє, плювати. Я так тодi сказав... Я повинен був це сказати, я не мав права промовчати; я стояв посеред читальнi пiд лампою, що звисала над головою, i думав, що нашу читальню треба або ж рознести по бревенцю, або ж пiдпалити, щоб її не було, щоб ми не мали куди сходитися, щоб нiякi уповноваженi разом iз своїми кулеметами не придивлялися зi сцени до наших душ... нащо їм нашi розчахнутi душi, у яких видно добро й зло, видно найпотаємнiше, до якого чужому зась, бо хто знає, як порахує, зважить побачене в наших душах товариш оперуповноважений Ступа? Вiн одначе тепер кивав погрозливо пальцем... кивав вiн пальцем кому? Скам'янiлим людям? Язикатiй Меланцi? А чи менi самому? Траплялися також на нашiй сценi напрочуд веселi iнтермедiї, що нагадували давнi ярмарковi, на яких не було нi погроз, нi цинiзму, нi людського переляку. Пам'ятаю, як ми усi, геть чисто забувши про нашi деннi жалi та бiди и про те, що за читальняними стiнами пливе, як волохата чорна потвора, осiння нiч, захоплено й легко, з усмiхом слухали, як Мирон Мацюпiнька - сiльський наш бубнiст, звинувачував рiдну жiнку, свою Аннище, в тому, що вона, поки Миронцьо спав, розпорола бубон з обох бокiв. "Ви дивiться-но на неї, - викрикував Мацюпiнька й силомiць виштовхував Аннище на сцену. - Дивiться-но на це стерво старе, яке запродалося гамериканськiй розвiдцi й за її пiдмовою вчинило саботаж... таки соботаж, бо чим тепер будемо скликати поспiльство до читальнi, де сповiщається через товариша Ступу мудрi рiшення нашої совiцької i теж рiдної влади. Я тебе, Анно, направду питаю, за скiльки долярiв продала нашу пролетарську справу, бо нагла кров 'тя заллє? Отвори-но, жiнко, писок, най люди i влада тебе чують i най тебе судять... Мацюпiнька випричитував цiлком серйозно, i нам усiм котроїсь хвилини здалося, що вiн вiрить у свою балаканину й взаправду переживає за понiвечений бубон; але ж ми всi також добре знали, що Мацю-пiньцi не потрiбнi нi бубон, нi совiцька влада, нi Аннище, вiн лише потiшався з себе, безжурного i безтурботного, i з бiдної Анни, що чипiла посеред сцени. У засмальцьованiй кабатинi, у дiрявiй чорнiй хустинi, взута у величезнi кирзаки, вона була схожа на стару обскубану сороку, яка щойно злетiла зi смiтника й оце розглядалася вправо-влiво, нервово смикаючи головою; жiнка, напевне, вперше за цiле життя звисока, власне, з висоти сцени споглядала на людей, дотепер сновигала попiд ногами, i вiд несподiваної високостi її брав страх; а ще бiльше вона боялася мовчазного Ступи, що сидiв за столом нахмурений i злий, погладжуючи приклад кулемета. Iншого разу Аннище з своїм в'їдливим характером швидко заткнула б Миронцевi зубасту пащеку, вона це мiх-мах умiла робити, сьогоднi, однак, не зважилася, не пробувала й перечити, тiльки божилася, що нiяких гамериканцiв, люди добрi, не знаю i знати не хочу, нiхто нiякого зламаного доляра не давав, я, товаришу опер, бубон мусiла порiзати, бо Миронцьо бубном голову менi набубнив, що аж дурiю i сняться менi чорти: i ввечерi, чуєте, вибиває та вибиває макогоном руж-нi маршi, за ним, за старим, допадаються до бубна дiтлахи. I я взяла нiж... Хiба, товаришу Ступо, з того всього гармидеру не здурiєш? Бубон, великий, череватий, розкраяний з обох бокiв, стояв тут же на сценi як речовий доказ злочину, i Горопахи, яким вiн добряче дошкулив, споглядали на нього весело, мовляв, так тобi й треба. Однi лише хлопчиська, сiльськi збитошники, яким, бувало, Мацюпiнька давав побубнити, бринiли незадоволено. Горопахам було цiкаво, як вив'яжеться з цiєї ситуацiї товариш оперуповноважений, люди потаємно очiкували, що вiн втрапить, як щупак, на Мацюпiньчин гачок i зачне кидати громи на американських iмперiалiстiв та українських буржуазних нацiоналiстiв, i вже поспiльство Горопах наперед до цього готувалося, але на цей раз обiйшлося, минула гроза для янкiв i бандер, а тiльки було Ступою похмуро сказано, що нам, товаришi громадяни, доведеться без бубна скрутно, треба ж якось селом управляти i кожного ставити на своє мiсце, щоб не забувався, а тому наказую вам, Анно: оскiльки нової псячої шкiри нинi не дiстанеш, хоч собак в селi до дiдька, то мусите за кару завтра особисто через цiле село - най усi бачать - понести бубон до шевця, до Сороки, щоб зашив дратвою. Село плескало йому в долонi; ми при потребi й без потреби навчилися плескати в долонi; ми того веселого вечора раптом зрозумiли, що дуже буде нам сутужно жити без бубна. Жартую? Не знаю... зате знаю, що наступного дня не вельми жалiли стару Аннище, яка двигала поперед себе бубон до шевця. А ще котрогось суботнього вечора на сцену вихопилася Старша Сестра - так здавна називали Софiю Корчувату, яка колись сповняла в церковному жiночому братствi службу так званої Старшої Сестри; на сцену ця висока, гостролиця чорнява жiнка вихопилася непрошеною, оперуповноважений товариш Ступа пробував перегородити їй дорогу, це йому не вдалося, жiнка була вперта i нi злих позиркiв, нi навiть розпростертих його рук не забоялася. "Бо я, - сказала, - нiчого вже не боюся, нi Сибiру, нi Соловок, нi Караганди, нi твого машiнгвера на столi отут, негаздiвський сину. Я знаю... я знаю, ти такий... ти почнеш менi приписувати агiтацiю проти совiцької влади, ти мене, як вже бувало не один раз, знову обзовеш сукою, вовчицею чи якось страшнiше... чи якось чорнiше... це, чоловiче, твоє право, тепер настало твоє право. А моє право материнське. Я до тебе нинi прилюдно, при чесному народi, товаришу Ступо, звертаюся, прошу, як уже тисячу разiв просила: вiддай тiла моїх синiв. Я не прошу їх у тебе живих, ти не Iсус Христос, щоб їх воскресити, - вiддай менi їх бодай мертвими. Я їх поховаю i буду знати, на якому гробку поставити свiчку. Я так мало прошу: свiчечки на гробку. Розумiєш? Чуєш мене? Ми ж бо християни, якi хоронять своїх небiжчикiв, а я чула... а ти не чув?... а ви, люди, не чули, що нiбито з таких мерцiв, як мої сини, у Бистричанах, там, де на дохторiв вчаться, виварюють кiсточки: оце тобi ручечка, а оце тобi ножечка, а серця, кажуть, заспиртовують у слоїках... i може, десь там у слоїку серця моїх синiв". - А ти, жiнко, як гадаєш?! - не стерпiв i нагло крикнув оперуповноважений. - А ти, жiнко, гадаєш, що твої сини не заслужили слоїка зi спиртом, щоб люди бачили: кам'янi у них були серця. Ну да, смiшно говорити, що комусь їхнi костомахи знадiбнi для науки, тепер таких ... тепер трупiв багато. Зате скажу тобi, бабо, точно, що десь їх зарили, як собак... десь кинули, затоптали, посiяли кропиву, щоб слiду по них не лишилося. Щоб слiду... Ступа аж задихнувся вiд злостi, вiд високого фальцетного крику; село iще нiколи не бачило його такого страшного i такого безсердечного; Горопахи потерпали, що вiн зараз припаде до кулемета на столi й почне ним косити; i дехто вже був готовий упасти пiд лаву, сховатися; Ступа ж лише пив воду з графина, й чутно було, як гризли скло його зуби. Нiхто з нас, i я в тому числi, не зважився у цю хвилину перечити знавiснiлому оперовi; Горопахи хiба що мовчки їй спiвчували i жалiли по-людському; ми бо прецiнь видiли, як їй було скрутно вдовувати й тримати в руках газдiвство, тих п'ять моргiв грунту, шкапину й корову з телицею та ще й ставити на ноги трьох синiв. Всi три її хлопцi пiшли у повстанцi. Цiле районне енкаведе, кiлька сiльських так званих "гарнiзонiв яструбкiв" не один рiк полювали за боївкою "Дуная", який хитрував, як тiльки мiг: то раптово виходив iз своїми боївкарями "на акцiї" в кiлька сiл одночасно, мовби пiд своєю командою мав цiлу сотню УПА, то учиняв засiдку у лозах над Бистрицею i розстрiлював валку районних активiстiв, що на вечiр возами поверталися додому, то зникав iз терену, пропадаючи десь у лiсах i зворах, або ж закопувався у пiдземнi криївки й довго не давав про себе знати. То була його тактика. Нiхто, звичайно, й не здогадався б, що командантом боївки був найстарший Софiїн син Ярослав, а меншi Петро та Василь ходили в його охоронi... i нiхто не припускав, що боївка мала криївку не десь у глухих нетрях, а таки близько пiд селом, у гайку, що зветься Дубниками. Аж поки котрийсь iз Ступиних тайнякiв, сексотiв не вистежив: i тодi цiлий гарнiзон струбкiв та ще купа енкаведистiв у синiх кашкетах обступили той схрон. Ступа кричав у нору, щоб, до холери ясної, бандити добровiльно здалися, так, буде суд, i може, буде людське милосердя або ж людський гнiв - товариш Ступа скрiзь любив виступати вiд iменi людського. Криївка на милосердя не сподiвалася, з-пiд землi добувалися глухi автоматнi черги, за чергами по хвилинi клацнув останнiй одинокий пострiл. I стихло все... Коли ж лаз до схрону розкопали, то виволiкли на снiг шiсть трупiв. Їх, як тодi було заведено, посторцували пiд стiною коло читальнi, i Миронцьо Мацюпiнька бубном скликав людей, щоб упiзнавали своїх; траплялося, що батько не впiзнавав сина, а сестра - брата, очевидно, таке невпiзнання, вiдцурання вiд своїх небiжчикiв карбувало людям душi, але страх перед глумлениям та перед висилкою у Сибiр таки перемагав, i селяни, загорбившись пiд своїми хрестами, вiдцуравшись сина чи брата, через те самi себе люто ненавидiли i розходилися мовчки. Софiя Корчувата не вiдцуралася вiд своїх хлопцiв, це було понад її сили, власна безпека не мала для неї значення, тепер нiщо, нiякi страхи не мали над нею влади; вона, неначе бiду передчуваючи, вранцi подибуляла, провалюючись по колiна в снiги, за хату, в сад, i звiдти, з видноти, бачила, як у Дубники побiгли енкаведисти; жiнка напевно знала, де переховуються сини, бо перша прибiгла до читальнi... прибiгла й упала перед синами, i обiймала їх, i розчiсувала пальцями їх закривавленi чуби, i щось примовляла до них. Ступа тодi замахнулася на неї, хотiв вiдштов'хнути вiд пострi-ляних, але стримався, не гаркнув навiть i не здер з неї лика, глузуючи, як це вiн умiв, опер, видно, помiтив ув її очах розлите божевiлля, потоп цiлий, безодню... i, видно, злякався людської безоднi: раптово перед ним розверзлося жiнчине пекло. I вiн вiдступив. Тим часом солдати уклали трупи, як дрова, в кузовi студебекера, машина рушила - i тiльки чорний дим, як сум, осiдав на столочений снiг. Софiя бiгла за вантажiвкою, ловила, здається, в пригорщi той чорний дим, поки не впала... i гребла снiг пiд собою, i проклинала страшно свiт, i вирегочувалася з себе, з Горопах, iз цiлої України, i нiхто, навiть сам опер Ступа не зважився затулити їй оскаленого й запiненого рота. Зрушилася жiнка з розуму. Може, тому її вiдразу й не вислали до Макарових телят, як це практикували з "бандитськими" родинами, з такими, як казав товариш Ступа, не мендальничали, на фiру - й гайда до бiлих ведмедiв. Згодом, правда, Софiя притихла, душа її, певно, зсохлася, як квасолина; весною щось там жiнка скородила, щось там садила на городi, на межах i в ровах випасала двi кози i тiльки зрiдка пригадувала задавнений обов'язок, приходила до сiльради, до того ж таки Ступи просити, щоб повернули тiла її синiв. Так було i тiєї суботи на сценi в читальнi. Ступин крик на Софiю не дiяв, вона стримiла перед ним мовчки, очiкувально. Опер, здавалося, ось-ось вдарить її, зiштовхне зi сцени... I я таки зважився; я таки перемiг самого себе; я мусив це зробити, адже я сам обрав роль народного апостола, яку сповняв цiле життя. I хай собi Ступа бiснується, а я, неначе молодий, вибiг на сцену, обняв Софiю за плечi. - Пiдемо, Софiє, звiдси, - попросив її. Ступа брудно матюкнувся. 8 Котрогось надвечiр'я Софiя Корчувата придибала до мене додому. На вулицi сiяло мжичкою, в голому садку помiж деревами, як помiж сиротами, бавився в лапанки осiннiй вiтер, у вiдчиненi дверi веранди струменiв терпкий дух опалого листя. Душа просочувалася, як губка, вологiстю i студiнню. А вона, Старша Сестра, стояла на порозi веранди боса, в однiй лише кабатинi. Осiння мжичка, холод її не брали, жiнка стояла прямо, трохи навiть гордовито, начебто наперед хотiла менi показати, що особливо й не потребує мого спiвчуття. Сухе чорняве обличчя було загострене, очi зблискували пекучо, а зморщенi спеченi губи стягнулися в тоненьку нитку; вона вся була напружена, як лук, i, здається, кожної миттi була готова оборонятися, пустити у ворога стрiлу. Я вiдчув її напругу i її неприязнь, навiть ворожiсть, менi було не по собi вiд її приходу, нас нiчого не в'язало, я не був перед нею винним, тому мав намiр попервах спитати, чому це ви, Софiє, заблукали до моєї хати iз огнiваним серцем, одначе не вимовив нi слова, просто не встиг нiчого сказати, бо вона поклала палець на губи й показала очима на дверi, що вели до кiмнати. - Я би вас просила... я би вас дуже просила, щоб ми тут, на верандi побалакали в штири очi, - сказала вона на диво м'яко. - Я буду вас по-давньому кликати "професором", га? - додала вибачливо. - Я боюся... я не хочу, щоб мiй прихiд побачила ваша панi Iрина. Чула-м, що вона слабує... - Лежить, як завжди осiнню лежить, коли надворi мряка i студiнь... мряка i студiнь їдять їй легенi, - мимоволi поскаржився. - Я боюся вашої жони... боюся чи соромлюся? - сама до себе говорила Софiя. - Йшла сюди й молилася: Господи, одверни вiд мене її очi. Я нiчого не змогла б вiдповiсти, якби панi Iрина мене спитала, як я наважилася переступити цей порiг? Я повинна була б покропити свої ноги свяченою водою. - Чого б то? - спитав я здивовано i запросив сiдати, показуючи їй на плетене з лози крiсло. Сам сiв навпроти, вiдчуваючи, що набираюся цiкавостi й що мiж нами засновується неприязнь. - До нас багато рiзних людей приходить... цiле село. Дверi вiдчиненi вдень i вночi. - Я сказав це не для красного слiвця, це було правда: перед Горопахами мої дверi нiколи не були зачиненими. У нас нiчого не замикалося, ми не боялися нi саморобних i примiтивних злодiїв, нi облавникiв "червоної мiтли", нi хлопцiв з лiсу; окрiм книжок i життя, ми нiчого не мали... так, окрiм життя, книжок i честi. Ми почувалися у безпецi, нас оберiгало цiле село, живi й мертвi, кiлька поколiнь моїх учнiв, i я мав щиру втiху з цiєї оборони, був гордий нею... i може, надто гордий. - Бо мої сини i ваш Роман, пане професоре, були собi ворогами, - вiдповiла навпростець Софiя. - Ви забули? Вони так взаємно себе ненавидiли: ваш Зеник за червону Україну, а мої хлопцi за Україну - синьо-жовту. Пам'ятаєте, як, бувало, перед вiйною в читальнi один одному доказували, аж пара iшла, аж кулаки один одному показували? А по вiйнi, якби здибалися, то свою суперечку, певно, розстрiляли б автоматами. Так колись менi сказала ваша п