. Власне, вона перша i основна: я приходжу сюди вдень i вночi з потреби... з потреби вдихнути в себе вiру, що не марно живу, не для того лише, щоб накосити коровi на зиму та щоб продати в Рогачi кошiль ягiд, хоч це теж чесна робота. Я шукаю тут зв'язку теперiшнього часу з минулим. Розумiєте? Я почуваюся зв'язуючою ланкою... однiєю рукою я тримаюся за те, що було, другою - за теперiшнiсть. Може, я беру на себе забагато, але так я думаю, i нiчого з собою не можу зробити. Так я вiдчуваю. Ви мене розумiєте? - Вiн обпер граблi об копичку, яку обчiсував, i пiшов, високий, молодий i, здавалося, ослiплений вiд упевненостi, що iснує на свiтi для чогось вищого. Я потюпав слiдом за ним i тiшився, що людина знайшла себе для високого; вiн був стократ щасливiший од тих, що вимудровують ракети, доять корiв i вибудовують атомнi станцiї. - Я хочу вас зрозумiти: ви такий молодий, тридцятка, може, лише минула, iншi метушаться, шукають грошей, романтики, БАМiв... шукають i часто не знаходять. I ходять спустошеними до старостi. Вам же пощастило. Якийсь iснує секрет? - Я зупинив його на стежцi. - Секрет? Та нi... Це приходило поволi. Я вчитель за професiєю... але прогнали мене з учительства. I не знаю, що зi мною сталося б... певно, зламався б... потоптали б мене кирзаками, кинувши пiд ноги. Або ж подався б на БАМ заробляти довгий карбованець, модно це нинi й патрiотично. Та, на щастя, пiдтримав мене старий Вербень. Ми йшли помiж хрестами; Ключар до хрестiв схилявся, вимацував їх рамена довгими пальцями i натрапляв, певно, на лiтери, бо враз забував про мене, виймав з кишенi блокнот i записував упiзнаний знак: iм'я, чи лiтеру, чи цифру. Видно, вiн не хотiв змиритися з тим, що хрести безiменне мовчали, вiн учив їх говорити i сам учився їх слухати. - Вербень якось менi й каже: Чого ти, Павле, журишся, що вигнали зi школи? Звiдки ти знаєш: може, це Божий знак? Ти пишеш вiршi... отож напиши книжку про Святий Дух, про Козацьку могилу, що бiля нього насипана, про бiлi хрести, якi не навiвають суму, а тiльки будять згадки i надiю. Пiди, пiди-но, Павле, в нашу Страдчу долину, мiж старими валами, посиди пiд Святим Духом, набери в душу запаху сiна i торкнися хрестiв. I побудь на стрiлецькому кладовищi, бiля надгробникiв сiчовикiв, про яких сьогоднi не вiльно й згадувати... а якщо й згадуємо, то попередньо обливаємо їх гноївкою. - То ви й поет, Павле? - Менi було соромно, що з самого початку не розгледiв спорiднену душу; я повинен був дiзнатися про це з його очей, з його посмiху. Я так йому й признався: нiбито я мистець. а людей не розпiзнаю. Може, тому так тяжко малюю жiночий портрет, шукаю у душi якщо не дна, то бодай змiсту, берегiв. - Докопатися до глибини завжди важко, - зауважив Ключар. - Тим паче мистцевi. Бракує часом мiри, щоб її вимiряти. Але ви маєте рацiю: ми так мало знаємо про себе. Усе бiльше ковзаємо та ковзаємо по поверхнi. Письменник, скiнчивши унiверситет i усiвшись десь у теплiй редакцiї, пише свiй роман iз пальця, i другий, i третiй теж iз пальця, з газет, iз вражень так званих творчих вiдряджень i вiд установки, що панує i давить: "Пишiть, як повинно бути, а не так, як воно є в життi". Навiть видатнi письменники... був тут один, люблю його твори i шаную... начальство його привезло в Страдчу долину, в село... з начальством, отже, вiн походив помiж людьми, поговорив, поцiкавився "глобальними" проблемами, щось занотував до записника, а люди дивилися на нього замкнено, вони вiдкриваються лише без начальства. Ви це знаєте? Чи нi? Художники... не хочу вас образити... малюють не те, що в людини на душi, а те, що в передовика на грудях: значки, ордени, медалi. Це легше... легше малювати блискучi медалi, нiж зазирати в душi. Нема часу. Всi спiшать. Завтра виставка про передовикiв сiльського господарства, а вiн картину "Молодiжна ланка" змальовує з фотографiї i несе її перед свiтлi очi членiв журi... i свiтле журi задоволене: "Сучасна, актуальна рiч". Що, хiба не так? Або той же газетяр приїжджає i розпитує доярку про кормовi одиницi, надої, плани, передовий досвiд, соцзобов'язання - i поспiхом шкрябає в газету напiвправду, з якої та ж таки доярка насмiхається i водночас починає у неї, пiвправду, вiрити. Це страшно: починати звикати до фальшi, немов до чистої правди. Начальство в районi теж товчеться лише навколо сiвби, навколо жнив i силосування соломи... i ще начальство має тисячi iнших важливих державних i партiйних проблем... а нiхто не приїде до Вербенової Катерини, яку спаралiзувало восени на буряках, i не спитає: "Що тебе болить, жiнко?". I не приїде до мене й не спитає: "Що пишеш, поете? Плачеш ти чи спiваєш? I чому твої вiршi нiхто не друкує?". _ ПАВЛО КЛЮЧАР_ 5 "Коли душа моя мiлiє, як пересихаюча рiчка, i на бродах вишкiряється слизьке камiння, що смердить тванню, а час, той чорний чорнокнижник, по краплинi вливає в мою душу, у мою кров отруту, що зветься байдужiстю... i байдужiсть пливе у моїх жилах, як сонна слiпа риба, я котрогось дня... вчора чи позавчора пригадую, видобуваю з моєї пам'ятi зеренце, принесене з правiку, i дiзнаюся од нього, що треба менi рятуватися. Я тодi уподiбнююся до скаженого пса, котрий, запiнений i лютий, летить навмання в не вiдомi йому краї, де нiбито проростає зiлля... досить того зiлля взяти на зуб, досить, щоб воно бризнуло, увiйшло в кров - i сказ минеться. Лише не всi пси добiгають до невiдомих країв, в одних не вистачає сили i вони падають на дорогу, ще iнших вистрiлюють. (А ще хотiв би я знати, чи живуть, затаївши хворобу, скаженi собаки, одягнувши намордники?) Я щасливiший од пса, я ж бо єсьм людина, сотворена на подобу Божу, i тому вiдоме менi зiлля вiд людського, так, вiд людського, а не собачого сказу, i зветься той сказ не по-медичному просто: байдужiстю. Коли ти байдужий, то нiчого тебе не болить, не бере тебе жура, за нiчим ти не плачеш i до нiчого не прагнеш, i тяжко себе примусити ловити в собi сонного звiра, звiр мурликає собi, як кiт, риба... риба мурликає, як кiт, у неї м'яка шерсть i її нелегко зловити, але ти мусиш її зловити за зябра й жбурнути в помийну яму, бо завтра буде пiзно рятуватися, може статися, що сонна риба проковтне твоє зеренце, припасене з правiку, й ти не побiжиш навiть, як той собака, наослiп шукати зела вiд сказу. Шукайте зела вiд сказу. Риба врештi-решт загибає i смердить падалиною, а я радiю i йду в Страдчу долину до Святого Духа; по-рiзному долину над Золотою Липою називають: однi кажуть "Страдча", i в цьому словi скиглить страждання, iншi кажуть "Стратча" - є у цьому словi лiтера "т", що схожа на шибеницю, i чується у цьому словi страта. Хтось страждає? Хтось когось страчує? Яка рiзниця - бiль один; я приймаю обидва наймення, однаково болить i страта, i терпiння. Признаюся: попервах, байдужiстю отруєний, ще сонний, неумитий, блукаю навкруж Святого Духа, i його пощерблене камiння стiн, i похилений хрест на банi, i кованi дверi до мене не обзиваються нi словом, нi звуком. (А може, обзиваються, кричать, просять, ранять мою душу до кровi, а я болю не чую?) А я болю не чую... I попервах старезна липа, що кроною своєю крислатою стереже Святий Дух вiд грому, вiд гармат, вiд вiтру, приймаючи на себе пориви бурi й кулеметнi черги (i менi здається, що липа живе в долинi вiд сотворения свiту, ще, примiром, не текла тут поруч рiчка, а коли потекла, то на честь старого дерева назвали її Липою), вдавала, що мене не знає (вона знала вороння на гiллi, горобця у дуплi i вiтриська, що сидiв на листку, як метелик), що я її не обходжу. I попервах декiлька десяткiв кам'яних хрестiв, якi я вибiлюю вапном кожного року перед Великоднем, вибiгають менi навстрiч лише як каменi, лише як знаки чиєїсь смертi, давньої i забутої, яка не викликає бодай задуми, не то що смутку; кам'янi бiлi хрести жахаються моєї безпам'ятi i нишкнуть у високiй травi... i схожi вони в травах на зайцiв, що стрижуть вухами. Смiшнi. I попервах вали доокруж долини були лише горбами насипаної колись землi, на тих горбах розрослися лопухи i кропива, i зело польове теж мiцно взялося корiнням, а корчi терену тримаються купно й цупко, як отари овець; помiж ними червонiють дiвки в намистах - кущi калини. А в жовтiй глинi на валах лисицi риють нори, i ще, може, бiгають там ласицi - звиннi звiрки, яких я боюся, бо нiбито вони спроможнi впиватися людинi в горло й смоктати кров, i ще, може, змiї грiються на сонцi кублами... i нема пiдступу до змiй i ласиць, вони однаково заговоренi забобонами i досвiдом. О так, сидить досвiд людський на старезнiй липi, як сивий сокiл. Хiба стрiлиш у нього... хiба його зречешся? А ще попервах рiчка, Золота Липа, поза валами текла лише водою, хвиля за хвилею, не мали хвилi нi запаху, нi пам'ятi, вiчна вода текла вiчно молодою й вона начебто не мала нiчого спiльного з берегами, з нiчим i з нiким, вона текла незалежно i водночас услужливо: хочеш напийся з неї, не хочеш - помий ноги чи колеса свого воза. Вода вiчно кудись спiшила. I ти попервах лежиш на валах або ж на полянi помiж хрестами, баламкаєш ногами й по-святотатському посвистуєш, з лiнощiв, з нео-хоття не помiчаючи, що невидима сила, поганський Пан, який зветься тут Чаром, бере над тобою владу; нi, ти не пiддаєшся, ти ще пам'ятаєш про сонну рибу, ти ще посвистуєш, ти ще насмiхаєшся з себе, що, мовляв, прийшов дивак iзцiлитися в Страдчiй долинi, аж поки не причується мамин голос, один Бог знає, звiдки мамин голос вилунується: може, iз трав, може, то калина промовляє до мене, може, в липi сидить мамин голос, а може, кам'янi хрести облитi, як бiлою поливою, маминим голосом? Я нiчого не знаю, а лише прислухаюся i чую, що мама кажуть про грiх свистати в святому мiсцi. Грiх? Що воно таке? Слово з Бiблiї? Щось злочинне... щось зрадливе... щось солодке... щось криваве? Нiхто менi не вiдповiдає на питання, та нiхто й не вiдповiсть, я повинен сам дiйти до сутi грiха своїм розумом: ой, це так нелегко уявити грiхом свист помiж старими могилками... але, коли вже тобi нелегко, коли в головi зажорнували думки, то це значить, що запала в душу тобi крихiтна iскорка: ще в тобi поки що темно, ще кров у тобi тече сукровична, та Чар знає своє дiло, вiн зводить тебе на ноги, веде тебе помiж хрести... i вже нема хрестiв, на їх мiсцi стоять хто по пояс, хто по колiна, а хто по саму шию закопанi в землю люди: молодi i старi, жiнки в намiтках, дiвчата у вiнках, а дiти сидять на запалих гробах, пiдiбгавши пiд сорочечки ноги; на людях одежа з минулих вiкiв, i на них - зброя, що вже давно своє вiдстрiляла; цих людей уже давно нема, вони мертвi, з їхнього праху виросла трава, але якимось чином я знаю, це, певно, пiдказує менi Чар iз Страдчої долини, що душi їхнi не повмирали, товпляться вони в чистилищах, немов на вокзалах, очiкуючи суду: кому - до пекла, кому - до раю, а кому назад повертатися на землю в новому вже обличчi; якимось чином я знаю, це, певно, обзивається в менi голос кровi, що нiхто з цих численних людей менi не чужий, кожен iз них - мiй корiнь з минулих вiкiв; я на цих людей схожий, i люди на мене схожi, такi ж вони всi довгобразi, бiлявi, як я, тiльки на моїх губах ще змiїться посвист, а в кутиках уст - гiркота, а в очах - забудькувата збайдужi-лiсть, а на їхнiх обличчях карбується докiр; вони всi мене запитують (нiмо запитують, одними поглядами, карбами зморщок), що невже я забув про основне: ми тут перебуваємо з первовiку. нашi первенi в кожному корiнцi i в кожнiй травицi, так було, так є, так буде, i ти теж - вiд нас, чуєш? I чи ти знаєш, що нам тяжко перебувати в нижнiх свiтах через твоє збайдужiння, через твоє безцiльне блукання? I невже ти забув, що ти вiчна суть на цiй землi... вiчним же не подобає носити в собi сонну рибу, яка тiльки їсть i п'є i перетравлює твою здорову кров на сукровицю. I я помiчаю, що в кожного з моїх прабатькiв в кулацi стиснута свiчечка... i всi тiї свiчечки простягають вони до мене: "Засвiти!" Господи, чим я засвiчу тисячi тисяч свiчок? Господи, чим я засвiчу бодай одну свiчечку? Чим? Криком роздерта моя душа, а серце болить, немовби в ньому теслярi висвердлюють дiру, а голова розколюється на дрiбнi черепки; Господи, я не знаю тайни вогню. Не знаю... не знаю... колись, може, знав цю тайну, але загубив необачно, притоптав на чорних радах, i тепер страждаю, тисячi тисяч свiчок прабатьки мовчки простягають до мене... прабатьки терпляче ждуть, їм нiкуди спiшити, вони ще очiкують суду в чистилищах, вони радi б стати перед суддями iз засвiченими свiчками, i це означало б, що їх пам'ятають на землi, й за це не один грiх буде їм прощений. А я безпорадний... а я убогий, а я ниций... без вогню, без iскри, збайдужiлий - чим маю свiчi засвiтити? Може, каяттям? (Скiльки ми каялися i наново чорно зраджували). Може, кров'ю? (Застрели мене, стрiльчику, срiбною кулею). Може, спiванкою? (Спiваємо при горiлцi, спiваємо в червоних шароварах та з дерев'яними шабельками). То чим маю запалювати свiчки? Я знаю, що Пан цiєї долини, який зветься Чаром, чатує незримо за моїми плечима i чекає... i чекають терпляче тисячi простягнутих рук. I менi серед муки й страждань, у конвульсiях, у крику нiчого iншого не залишається, як тiльки-но зсукати з своєї душi струну, тонку i чутливу, натягнути її мiж липою та хрестом на банi Святого Духа, i натягнути її помiж тереном i калиною, i натягнути її вiд бадилини до бадилини; це велике чудо переростання душi в струну помiчають усi в Страдчiй долинi; вiтриська приносять з старих бойовиськ кличi й лопотiння стягiв: птахи сiдають на струну i спiвають "Христос воскрес"; i колгоспний матюк, мов кулак реп'яхiв, погойдується на струнi; i чує струна, як росте у полi жито, а в травах тут i там зацвiтають маки; i помiж збiжжям, помiж травами торкається струни мамина спiванка, яку вона менi наспiвувала, коли я лежав у колисцi; я починаю розумiти слова... це таке диво: починаєш чути й розумiти слова, якi дотепер були глухими i мертвими; це таке, люди, диво, коли в твою душу западають, засiваються i колосяться маминi слова "Ой спи, дитя, колишу тя...". Спи й виростай. Вам, люди, смiшно вiд того, що я плачу? Тверезi засудять мене, що став сентиментальним? Що менi до того... що менi до присудiв, коли вiд моїх слiв запалюються свiчки. I рушили мої прабатьки вниз, в iншi свiти на суд iз засвiченими свiчками, для них яснiшою стала безконечна дорога, а я стояв обiч Святого Духа, знаючи, що в руках моїх прабатькiв горiли не лойовi простi свiчки, були це полумiнцi пробудженої моєї пам'ятi про них..." 6 Не знаю, навiщо я прочитав художнику зi Львова свiй речитатив? Для того, щоб наситити власне самолюбство й похвалитися, що я теж, мовляв, служитель муз? Для того, щоб просвiтити його: пам'ятай, подорожнiй, не проста ця долина над Золотою Липою, що зветься Страдчою, є тут, походжаючи навколо Святого Духа, над чим замислитися? Чи, може, без усякого змислу - доброго чи злого, пробував добирати ключа до його душi, щоб душу його вiдчинити, як вiдчиняють храм або ж звичайну сiльську хату, щоб вона, душа мандрiвника, виповнилася усiм, що є у Страдчiй долинi? Вiн слухав мене, схиливши голову; було це коло старезної липи, що крислатилася над Святим Духом, художник оперся об її репавий, якби поораний глибокими зморшками стовбур, а я стояв на стежцi; i вiн i я у цю мить перед тим, як я почав читати речитатив, були чужими, один одному незрозумiлими, i мої слова про Страдчу долину зiрвалися майже пошепки теж iз страждання; Боже мiй, навiть святi кутки рiдної землi не знаємо й ходимо по нiй, як по мертвому камiннi з iнших планет. Ми з Бережаном дотепер були немовби iншої раси, iншої вiри; я подумав, що вiн перебуває у дрiмучому сучасному язичництвi, де панує егоїстичнiсть, байдужiсть, де безжально викорчовують корiння, що зрiднює людину iз землею; i тодi, стоячи на стежцi, мимохiть, мовби вцiлила в мене блискавка, я збагнув необхiднiсть навернути його у свою вiру. Бо як перед поганином вiдчиню кованi дверi Святого Духа й пiдведу до стiни, питаючи: "Чия та зламана шабля, художнику, хто ж її намалював i коли? I хто ж її поламав?.." Коли вiн пiдвiв голову i глянув на мене допитливо, в його очах я уловив далекий прихований докiр, що був схожий на хитливий мiсячний промiнець, котрий упав крiзь щiлину в глибокий колодязь. - Ви сумнiваєтеся в менi? - спитав вiн згодом. - Якийсь мiщух у джинсах, коротко пiдстрижений, по модi... якийсь, може, й знаний митець, професор з iнституту приїхав в Опiлля... приїхав до Святого Духа з цiкавостi лише, з художницького, так сказати, обов'язку або й потаємною задумою: на розчистцi фрески у сiльськiй церковцi можна добре заробити. Так? - Ви психолог, Майстре, - сказав я йому, не криючись. - Хоч трохи по-iнакшому я думав, не так прямолiнiйно. Але суть... - Суть, очевидно, я сам зрозумiв, - перебив вiн мене. - Суть розкрилася менi годину тому, коли я опинився на сiножатi, яку баглося змалювати. Та перше баглося збiгти стежкою униз до потока, що хлюпався помiж травами, i вимити руки, ноги... очиститися. Таке находить на художника перед новою роботою, i не обов'язково тiльки перед новою роботою на Опiллi. Так i повинно бути: очиститися перед початком акту творчостi. Кажуть, один поет, навiть сидячи в тюрмi, перед тим, як писати вiрша, одягав чисту сорочку. Хоч, думаю, однiєї сорочки замало. Я мимоволi проникався довiр'ям до Бережана; менi було соромно, що передчасно прирiвняв себе до апостола. Хоч... вини моєї не було: хiба я мало набачився тут молодикiв та осiб поважнiших, котрi завертали з асфальту в пошуках гострих вiдчуттiв на природi, хiба вони не вирегочувалися тут з дiвулями помiж хрестами... хiба помiж хрестами не вихрипували ритми їхнiх магнiтофонiв? I хiба не приїжджали сюди художники малювати нашi хрести, бо вони "романтичнi", бо так мило поєднується бiлий рiзьблений камiнь з таємничими нерозбiрливими знаками на них, iз соковитiстю трав, з липою, з небом... бо, врештi-решт, сколихнулася мода на ретро, на iкони, на хрести, на свiчники. I чому б Бережану не заразитися цiєю пошестю? - Ви давно пишете вiршi? - Бережан узяв мене пiд руку i ми рушили стежкою. - Хiба я знаю, що те, писане мною - поезiя? Я нiчого не знаю. В даному випадку це такий собi речитатив, псалом чи молитва до самого себе. - Я говорив правду: бувало, цiлiсiнькi ночi я мучився цим питанням. А тут трапилася нагода... - Я на поезiї не дуже розумiюся... ну, не фахово розумiюся, - мовив вiн задумливо. - Та й заприсяженi критики часом не вiдрiзняють поезiї вiд вiршування тiльки, творчостi - вiд ремесла. Я особисто виважую, якщо можна так сказати, вагу поезiї током кровi: якщо почуте або ж прочитане не вибухло в кожнiй моїй клiтинi або ж не заморозило з нiг до голови, або, як музика, не навiяло спомину або настрою, або ж не примусило замислитися... то я вiдкладаю набiк поетичну збiрку, хай вона й вiдомого поета. Цiлком можливо, що суджу про поезiю по-дилетантському, не перечу, кожен має право на власну думку. А щодо прочитаного вами... а прочитане вами, - поправився вiн, - вимагає iншого суду. Це щось схоже на молитву, правда? - Бережан не стверджував, а тiльки гейби мене запитував. Ми довго мовчали й прислуховувались до тишi, що сiялася довкола, як роса, i здавалося навiть, що у цiй тишi, в росi, було чути, як скручується в трубки й випаровується зеленим духом скошена мною вранцi трава. Стара липа сонно, як сова, поблимувала лiниво срiбним листям, помiж яким золотим полумiнцем горiло, пахтiло, принаджувало бджiл густе метеличчя цвiту... i невидимi у високостi бджоли на однiй басовiй нутi виспiвували липi хвалу. Мир панував на землi; бiлi хмари зрiдка пропливали на чистому небi, i були вони схожi на мимовiльнi образи поета, якi бозна з чого зароджувалися, неяснi, до кiнця неусвiдомленi... i невимовленi й невиспiванi, невiдомо куди зникали. - Хiба це не добре, якщо мiй вiрш був би схожий на молитву? - спитав я несмiливо. - Чого ж, - Бережан замислився. Може, прочитаний мною речитатив - я сподiвався - ще жеврiв у ньому, ще грiв, i мистець зблизька до нього, до прочитаного, приглядався. - Чого ж? - повторив. - Навпаки. Поезiя чимсь таки рiдниться з молитвою, i молитва, i поезiя призначенi для душi. Вам не здається, що я говорю єресь... Коли б почули мою єресь фахiвцi вiд лiтератури - кинули б у мене камiнь. Або закаменували зовсiм. - Вiн аж згорбився, оглянувшись, немовби й справдi хтось уже кинув у нього каменем. - Як не говорiть, а душу треба будити: кого поезiєю, кого плачем, криком, молитвою. Пам'ятаю, як мене, малого, мама вчили "Отченаш"... вони були доброю вчителькою, не силували зубрiнням, нi. Кожне слово з "Отченаша" в їхнiх устах ставало пташкою, що навпростець летiла до Бога. Я переймався маминою вiрою i щирiстю... я бачив, як Бог, старезний добрий дiд, брав у руки мої ластiвки, пестив їх, гладив, i менi було добре на душi, святочно i чисто. Наївно, правда... То вже потiм втовкмачували нам примусово у голови: Бога нема, а молитва - це безсилля людини перед складнiстю життя, її насування перед труднощами, уповання на вищi сили. Не замислювалися тi, хто силомiць культивував атеїзм, що людинi часом конче потрiбно послухати саму себе... послухати тих ластiвок, що товчуться, як у клiтцi, в наших грудях. Бережан говорив гарно й розсудливо; бiля коси й бiля грабель, i навiть бiля Святого Духа ходячи, не почуєш щодень такої бесiди, тим бiльш що вона зачiпає краєм те, що я насмiлююсь називати своєю творчiстю, i за це був вдячний Бережану, а найбiльше - Вербеню, який розшукав його у Львовi. - Що ж, дякую за добре слово, - нiяковiв я. - Iнколи й добре слово потрiбне поетовi, тим паче такому, що на вiдлюддi. Соловiю, як не говорiть, потрiбний сад або ж принаймнi вiльха над потоком. - Ой, мабуть, соловiю з вiльхи важко друкуватися? - поглянув на мене допитливо. - Не та тема: архаїзми, хрести, первенi, мiстика, iсторiя. "Радянськiй людинi все це не нужне, дайте радянськiй людинi маршi й бадьорi пiснi звеличень соцiалiстичних звершень". Так вам вiдповiдають з видавництв, правда? Я iнколи спiлкуюся у Львовi за фiлiжанкою кави з поетами i чую їхнi нарiкання, - пояснив Бережан. - А крiм того, вимоги... команда тобто, для всiх митцiв одна: "Лєвой! Лєвой!". Ось спробував би я вималювати Святого Духа в оточеннi бiлих столiтнiх хрестiв i цю незнищиму столiтню липу, що гуде бджолами, i мудру тишу, що навiює роздуми... i нiхто, повiрте, не взяв би моє полотно на виставку. Ну, а про те, щоб його купив музей, то й мрiяти нiчого. - Вiн розвiв сокрушно руками, i були у цьому жестi жаль, безвихiдь; а ще менi здавалося, що вiн начебто вибачався за те, що пiдкоряється командi "Лєвой!". - А я ось не марширую, - сказав я Бережану дещо згорда i вiдчув себе щасливим, що можу похвалитися елементарним: "Я не марширую пiд команду "Лєвой!", для мене не iснують єфрейтори, якi командують". - Зате, щоправда, мене не видають. - Я можу, хочу зрозумiти поета: для нього є щастям побачити своє вистраждане слово надрукованим... надрукованим, прочитаним i почутим. Це так важливо, щоб тебе почули, правда? - Бережан зупинився на пiвсловi, певно, роздумував, що його судження можуть завдати менi болю. - Ти написав, а нема кому прочитати... i нiхто тебе не почув або ж почула маленька горсточка... i глухо навколо, стiна i чужина? I нема присутностi Бога з пташками на плечi? - Його довгобразе лице зблiдло, й менi здавалося, що Бережана рiзко заболiла глухота, якою вiдгородили мої поетичнi спроби вiд людей. - Та що вдiєш, - зiтхнув. - Ви, мабуть, постiйно перебуваєте в станi вiйни з товаришами єфрейторами, так? - Вiн зупинився, поклав руки на мої плечi й одним рухом повернув мене до себе... рух був схожий на обiйми, однак я здогадався, що художнику забаглося подивитися менi у вiчi, йому було професiйно цiкаво заглянути у вiчi людинi, яка перебуває у станi вiйни з товаришами єфрейторами; я його розумiв: я був винятковим типом. Небагато, мабуть, знайдеться хоробрих, якi не бажають ходити пiд рукою єфрейторiв... вiн сам, славний художник, реставратор, професор Василь Бережан, мусить приятелювати, мабуть, з єфрейторами, зазиває їх до своєї майстернi та заливає коньяками, i малює їхнiх жiнок i тещ, i носить єфрейтору свої кращi полотна як дарунок на iменини i просто з пошанiвку. Вiд єфрейтора-бо залежить: дiстанеш ти звання "заслуженого" чи "народного", закупить тебе музей. Мiнiстерство культури або ж розбагатiлий колгосп, що створює для форсу сiльську картинну галерею. Вiд єфрейтора також залежить, що напише про тебе газета й взагалi чи напише. Ти щодня сiпаєшся у єфрейторському хомутi. I я повинен був усе це виказати в ту саму хвилину, коли вiн, обiйнявши мене, заглянув у вiчi, i в його головi, певно, складалися, може, першi штрихи мого портрета: вiн мене побачив самотнього, нiкому не знаного? Вiн мене пожалiв? Одначе я промовчав, не хотiв ображати людину. Окрiм того, хiба вiн винен? I чи вiн один марширує в хомутi "лєвой"? I чи маю я право в чомусь йому дорiкати? Якщо поправдi, то хто з нас має рацiю? Я, "внутрiшнiй емiгрант", "вiльний поет", який пише собi, що хоче; цей "вiльний поет" гордиться своєю волею i незалежнiстю, а вiршi його, немов вiвцi, нипають у тiснiй кошарi... хто їх там чує... хто бодай уздрить їхню самотню смерть? Чи, може, таки має рацiю професор Бережан, який учора й позавчора малював фальшивi полотна, а перед-торiк вiдреставрував разом iз бригадою своїх хлопцiв Соколiвський iконостас XVII столiття, а нинi створить картину, на якiй буде возвеличений Святий Дух, старезна липа й присадкуватi бiлi хрестики на цвинтарi... вiн назве свою картину для того, щоб ввести в оману єфрейтора, "Хрести над минулим". На його виставцi люди розшукають бодай одну правдиву роботу, будуть довго цiпенiти перед нею i схвильовано роздумувати про себе, про тих, хто жив сто чи двiста рокiв тому. I ластiвки сiдатимуть людям на плечi. Хiба це мало? Втiм, хай нас розсудить час. - Я переконаний, так засвiдчує iсторiя, - промовив Бережан, - що порожнеча й глухота навколо вартiсної мистецької речi котрогось дня зникають, бо i єфрейтори не вiчнi. Цiлком може бути, що порожнеча не розвiється протягом одного дня, витвiр правдивого мистця може поступово, заледве потеплiє i повiє пiвденний вiтер, дiрявити заскорузлi снiги й пробиватися до сонця. Пам'ятаєте "дрiбну цвiтку" Шашкевича? Тiльки-но, хто знає, коли бiлий цвiт проб'ється крiзь снiги. Завтра? Через рiк? Через сто рокiв? Уявiть собi: сто рокiв будуть йти потоптом, кирзаками гупаючи, збайдужiлi поколiння по дрiбних i нiжних пелюстках. Що лишиться з бiлої квiтки? I може статися, що внуки й правнуки взагалi не потрiбуватимуть якогось скромного польового квiту... хiба в нашiй iсторiї один раз уже так не було? В нашiй iсторiї так багато зради й вiдступництва. Тому я думаю: чи не варто йти на компромiс? Нi, Боже спаси, я нiчого вам не раджу, це вас не стосується, я говорю про себе: хтось мусить залишитися спузарем коло ватри й пiдтримувати вогонь. Люди ж простягають руки до вогню, їх треба обiгрiти... бодай обiгрiти. - Бережан набив тютюном люльку, i запальничка клацнула в його долонi, як револьвер. - Менi шкода, що нiхто не чує вашої молитви про Страдчу долину. Я зрозумiв його натяк. - Не вмiю йти на компромiс, добре це чи зле, але не вмiю, з самого початку не пiддався намовi й через те постраждав. Так було легко й просто зрадити себе, - вiдповiв я йому. - Досить було поступитися, i я нинi, ймовiрно, ходив би в поетичнiй "обоймi". I не скнiв би в глухому Черченi, не косив би траву для маминої корiвчини на старому кладовищi. Життя напевно склалося б iнакше. Тiльки... де є гарантiя, що в тому iншому ситому життi знайшлося б мiсце для молитви про Страдчу долину. Та й чи став би я ключарем при Святому Дусi? - Це для вас так важливо: бути ключарем? - спитав Бережан, знову пильно глянувши на мене. Вiн мене впiзнавав; вiн малював мене в уявi, вилущував у менi головне. Цiкаво, цiкаво, як вiн мене бачить, що в менi є головним? Дотепер, скажу по правдi, я не звертав уваги, хто i як мене бачить, хто й що про мене говорить: однi судили, другi дивувалися, третi стискали незрозумiле плечима, четвертi крутили пальцями по скронi, мовляв, розсипалися клепки в Павла, Ключаревого сина, ще п'ятi вважали мене невдахою, шостi мали за релiгiйного й радили вступати до духовної семiнарiї. Черчен - село немале, у кожнiй хатi газда й газдиня з своїм розумом. В районi ж, у Рогачi, начальство косило на мене оком однозначно: не наш. Я був рiзним для рiзних людей, нiколи не намагався виглядати в їхнiх очах кращим, не спростовував якоїсь приписуваної менi риси, i через це, а не тiльки через нiчлiги в сiнi коло церкви, вважали мене "таємничим". Я був сам собою; був у злагодi з собою, а це вже немало важило в життi. I я хотiв таким себе побачити на полотнi професора Бережана. - Так, для мене важливо носити на шиї ключ вiд Святого Духа. Я, так би мовити, при народному дiлi. Це теж, гадаю, є оберiгання бiлої цвiтки... тiєї Шашкевичевої. - Розумiю i хвалю, - сказав Бережан. - Обтулюєте квiтку долонями, дихаєте на неї теплом, бо навколо мороз. Це так потрiбно. Тiльки, - зiтхнув, - таким способом "бiлу цвiтку" не порятуєш, знаю це по собi... або ж порятуєш лише тимчасово. А хто ж поворожить: скiльки-но лютих зим попереду? А байдужi в кирзаках сунуть й сунуть: несть їм числа. - В його голосi сколихнувся сум: вiн теж журився, як зберегти дрiбний бiлий цвiт. - Якщо ж пробуджувати байдужих, дати їм по iскорцi, по гран-чику з тiєї ватри, про яку ви говорили, Майстре? Я хочу вiрити в пробудження. - Бережан слухав мене уважно, це, зрештою, була його теза: не дати погаснути ватрi; вiн лише не мiг уявити, яким чином я, походжаючи навколо Святого Духа, збираюся пробуджувати збайдужiлих. - Колись... ще по останнiй вiйнi при входi на цей цвинтар споконвiку стояли закопанi два дубовi стовпи, на них - поперечка з невеликим дзвоном. Iснував звичай: кожний, хто переступав ворота цвинтаря, вдаряв два-три рази у дзвiн. Нiхто нинi не оповiсть, що то означало. Таким способом сповiщали мертвих, що йдуть до них живi? А чи людина, вдаривши у дзвiн, скидала з себе суєту, буденщину й входила помiж могили з чистою душею? Я, наприклад, обстоюю останню версiю. Як просто й мудро будили душу: додзвонювались до неї. На Бережанових устах блимнула гiрка усмiшка. - Давно це дiялося... душi були тодi доступнiшi й вiдмикалися вони на голос дзвону. А сьогоднi... а сьогоднi є душi, яких не розбудиш гарматою. Хто, примiром, сюди, до Святого Духа, повертає? Стариня з села? Заблуканий турист зi Львова або з Бистричан? Художник, який вишукує для своїх полотен архаїку? I ще хто? Я йому вiдповiв, що сюди приходить багато, навiть дуже багато з навколишнiх сiл, мiстечок, зi Львова; це традицiя давня, як ще сюди ходили на прощу. В тридцятi роки до старої традицiї доточилася нова: тисячi й тисячi людей протоптували сюди стежки. Ще й тепер буває, що Черчен запруджують автомобiлi... Думаєте, марно районне начальство косить оком на Страдчу долину? Вони лякаються традицiй, бояться, що байдужi, не дай Бог, спам'ятаються. I тут, Майстре, настає моя черга. Я кожного байдужого зустрiчаю на тому самому мiсцi, де були стовпи iз дзвоном, i читаю їм вiршi чи молитви, чи як хочете назвiть те, що пишу про Страдчу долину. В районi погрожують: "Ти, Ключаре, замовчи, це проповiдь релiгiї, чи мiстики, чи й взагалi нацiоналiзму, ти ще не нюхав Iванової хати, а таки - понюхаєш". Я їм вiрю, Майстре; це так їм легко запакувати Ключара до Йванової хати або ж до божевiльнi. А хто ж тодi стоятиме бiля дзвона, коли мимо сунуть, як потопт, байдужi? 7 Та й чи в усiх воскрешають душi? Хiба кожний, хто стає на стежку, що веде у Страдчу долину, прислуховується до молитви, що я написав, чи завдає собi труду замислитись над сказаним мною? Є, є такi молодi... молодi i старi, котрi аж горбатiють вiд думок, начебто я завдаю їм на плечi усi цi предковiчнi бiлi хрести, а разом iз хрестами завдаю також доброчинства i грiхи тих, якi лежать пiд хрестами; завдаю, отже, пам'ять, i ще завдаю кожному на плечi церкву оцю, Святого Духа, несiть, двигайте, сходiть потом i кров'ю, падайте й пiдводьтеся, i йдiть, прямуйте далi з цим: тягар ваш призначений i для тих, що прийдуть пiсля вас. Високо-бо на горах Єрусалим. Знову й знову моє серце кервавиться вiд жалю - ступає на стежку, що веде до Святого Духа, ох, як багато глухих i слiпих; їх так багато, що часом я починаю сумнiватися: навiщо я тут? I навiщо цим глухоманам i нiмакам моє слово? Й чому вони заблукали в Страдчу долину? Я колись спробував спитати їх, мiських парубкiв i дiвуль, що вони тут загубили? А вони реготали: "Ти, папаша, чудак. Що тут можна загубити чи знайти? От нудно нам на свiтi жити, шукаємо новизни". Нудно їм... Я безсилий перед їхньою знудьгованiстю, вони теж безсилi, i свiт безсилий, бо нiчим їм не може допомогти; вони, безсилi, байдужi, знудьгованi, скидають свої рюкзаки помiж хрестами в тiнi старої липи, роздягаються догола - вигрiваються; їдять лiниво, п'ють теж лiниво, час вiд часу водять дiвчат у корчi... А над Святим Духом верещить магнiтофон про те, що треба жити, поки живеться, i любити, поки любиться, а решта - тринь-трава. Решта - тлiнь? Я слухаю це верещання i мовчу; коли б я був священиком, то вiдслужив би цiлу Службу Божу за очищення їхнiх душ; коли б я був мiтинговим оратором, то докрикувався б до їхнього сумлiння; коли б я був лiкарем, то лiкував би їхнi хвороби. А я лише знаю, що в їхнiй кровi пливе слiпа сонна риба... А я лише невдаха-поет, i моє слово вони не почули - Коли б я мав той дзвiн, що висiв правiками бiля входу на цвинтар... коли б я його мав. Може, бодай його вони б почули? Чи почули б? Але нi, нiчого цього професору зi Львова я не розкажу, не пожалiюся, нащо йому знати мої жалi. ...Десь вночi посеред лiта з погашеними фарами прокрався польовою дорогою мотоцикл. Два молодики з рискалями, перебрiвши рiчку, заходилися розкопувати хрест, що потрапив пiд їхню руку скраю. Хтось, певно, уже колекцiонує вироби народних каменярiв i за старовинний хрест пообiцяв молодикам не одну сотчину. Я тодi якраз ночував бiля Святого Духа, вхопив вила й хотiв крикнути... але не крикнув, не було потреби, свiтив ясно мiсяць, i при мiсячному свiтлi я видався, певно, тим злодiям примарою з того свiту. Вони втекли, злякавшись до смертi, кинули навiть лопати, а потiм снувалася в навколишнiх селах та в райцентрi поголоска, що в Страдчiй долинi ночами ходить Страх. Та пощо тобi про це знати, Майстре зi Львова? Це тiльки мiй бiль... Чи тiльки мiй? 8 Я очiкував, що вiн сам спитає, чому Страдча долина так називається, чому власне вона Страдча; я боявся передчасно його сполошити, бо хiба не траплялося з деякими начебто поважними туристами, якi заледве почувши iсторiю Страдчої долини, чимдуж зникали на своїх автомобiлях, оглядаючись, чи хтось випадково або й навмисне не позаписував номери, а безмашиннi розчинялися в житах, як посеред зеленого страху, i самi себе виправдовували: "Ми в нiякiй долинi не були... не знаємо... не чули-сьмо... а якщо туди й заблукали, то з глупоти своєї, припадкове". Чи не могло щось подiбне трапитись з Василем Бережаном, адже старий Вербень, з усього видно, нiчого йому про Страдчу долину не оповiдав, мовляв, цвинтар то й цвинтар, хрести, липа, предковiчна церковця, що по колiна запалася в землю, що тут "такого"? Вербень привiз його з однiєю метою: подивитися на фрагмент фрески, що виглядала з-пiд вiдпалого кусня штукатурки. Я повинен був про це пам'ятати i оберiгати художника вiд зайвих стресiв. Але вiн сказав: - Ви знаєте, Павле... може, це завинив ваш речитатив, молитва... так, дуже це схоже на молитву... чи винен я сам, що настроїв себе на таку нуту... так, настроїв, бо й боляче, бо й сумно, i свiтло в менi... а може, винен навколишнiй свiт, що тут мене оточує, але ось сиджу я з вами, Павле, полудную, розмовляю про бозна-що, а в моїй душi щось плаче, це властиво й не плач, воно швидше схоже на тривожну музику, що пливе у твоїй кровi. Так буває, коли слухаєш музику: звiдусiль на тебе падає лавина звукiв, немов водоспад кольоровий, i ти аж зiщулюєшся, аж слiпнеш, вони дуже рiзкi i рiзнi, їх багато, короткi, довгi, глухi, уривчастi, протяжнi, але ти знаєш, що вони не головнi... головна скрипка, що час вiд часу виринає з-пiд напористого плину мелодiї, сiдлає її, мелодiю, пливе по нiй, як човен, i залишає за собою борозну. Я собi, отже, ламаю голову: Чому ця долина одночасно Стратча i Страдча? Я мiг узяти його пiд руку й одвести далi вiд цього питання; я мiг, але не посмiв. Ми стояли якраз на пiвнiчному боцi цвинтаря, за Святим Духом, навпроти Козацької могили; з Козацької цiєї могили, за переказами колись високої, залишився невеликий горб, у пiднiжжi якого стримiв дубовий зчорнiлий, як залiзо, хрест, сподак якого вже не один раз пiдрiзали вiд гнилизни i знову закопували... i знову вiн виглядав, дарма що був присадкуватим, крiпким i плечистим козарлюгою. Я чомусь вважав цього присадкуватого, грубо обтесаного хреста за вартового: за його раменням обiч Козацької могили вишикувалися рядами по шiсть сто вiсiмнадцять могил стрiльцiв Української Галицької Армiї, якi похованi тут у 1919 роцi. Вiн, хрест цей дубовий, начебто собою їх заслонив, вiн був "дозволений", "законний", i тому мав право когось обороняти, приймати на себе удари. Тому, може, вiн стояв чорний, як жаль. Стрiлецькi могили тулилися щiльно одна до однiєї, начебто стрiльцi й по смертi ходили в багнетнi атаки... i в запалi бою вискакували на вал над рiчкою i тут залягли: низенькi, з цементу литi хрестики були майже непомiтними серед високої трави i серед кущiв калини; здавалося, що стрiльцi рядами лежали з крiсами напоготовi й вдивлялися в близькi опiльськi горби, очiкуючи сурмача, який би знову покликав їх до бою. Сурмача, однак, не було чути, десь, певно, заржавiла сурма чи, може, зрадив сурму сурмач, досить того, що стрiльцi напружено ждали, а щоб вони, пораненi, переболенi, перемученi до краю, з двома-трьома набоями в патронташi, не проспали сигналу, щоб сонце їх не заслiпило й не заколисало, хрест на Козацькiй могилi взяв на себе обов'язки дозорного. Вiн розправив рамена й надслуховував. То мав я вдати, що нiчого цього нема: нi Козацької могили з дубовим хрестом, нi стрiлецького цвинтаря, нi очiкування сурми? Повинен я був пройти мимо й не почути такого природного запитання художника: "Слухайте, а чому ся долина називається i Страдчою, i Стратчою?" Я розповiв йому, що знав. Була це легенда? Був це переказ, що передавався вiд поколiння до поколiння? Була це оповiдь стародавнього хронiста, iм'я якого забуто? Папiр його хронiки давно зотлiв, став прахом, а вистражданi й написанi ним слова... а чи переповiдженi слова поколiннями... а чи виспiванi слова в пiснi - а чи перебуте й пережите гнiздилося, вкорiнилося й жило в людськiй пам'ятi. В людськiй пам'ятi жила сльотава осiнь 1648 року, коли полки Богдана Хмельницького вiдкочувалися втомленим валом з-пiд Львова й Замостя на схiд, не здiйснивши задуму гетьмана взяти пiд свою булаву Волинь i Галичину. Разом iз козаками також покидали рiднi краї покозаченi сотнi з повстанського полку знаного на Пiдгiр'ї Семена Височана, який мав Отиню обiч Коломиї за полковий город. А на п'яти їм наступала, квапилась до своїх родових гнiзд шляхта з гайдуцькими i жовнiрськими загонами. - Ви собi уявляєте, Майстре, той вiдступ, тую втечу з вiтцiвщини? - спитав я Бережана. Вiн не вiдповiв; Бережан задивився на пощерблений дощами й вiтрами дубовий хрест на Козацькiй могилi, й менi баглося, щоб вiн мистецькою своєю уявою перен