уховностi", загорнувши, як хлiб святий, у бiлу платину, Цьомко втиснув у портфель невелику домашню iкону; це була так звана Федорiвська Богоматiр з минулого столiття, музейної цiнностi вона не мала, тисячi й тисячi схожих Богородиць, прихилившись до свого Сина, розiйшлися по бiлому свiту. Я спробував притримати Цьомка за руку. - Пусте, - вiдмахнувся вiн. Голос мав сопранний, йому б у церковному хорi пускати попiд куполи херувимськi голуби. - Сам знаєш: рiч нiбито стара, але трафаретна. Це раз. По-друге, Богородиця не занесена в нiякi музейнi реєстри. По-третє, тутешнє начальство, щоб знав i нiкому не казав, для високих достойникiв у Москвi не соромиться запускати бiлi рученьки у наш фонд зброї... люблять пiстолєтики гуцульської роботи. Тепер ти понял, що ми з тобою агнецi? - Вiн мав звичку повторяти оте "понял" при потребi й без потреби; але нi його метушливiсть, нi "понял", нi хлоп'ячий чубчик, нi навiть прiзвисько не пiдкопувалися пiд його авторитет знавця давнього українського малярства. - А раптом Подолюк виставить мене з дарунками за дверi? - брав мене сумнiв. - Раптом зiграє роль iдейного й непiдкупного. - Я думаю, що когось iншого вiн, може, й вигнав би з хати, лише не тебе. Увесь Львiв знає, що ти йому "друг i товариш i брат". Принаймнi, з певного часу почав тебе хвалити й ставити як приклад. _Ти йому чимсь догодив. I тому братiя реставраторська, Василику, обрала тебе за посла: мусиш умовити Подолюка, що спецiальна виставка вiдреставрованого живопису, рiзьблення, мосяжного начиння, кiлькох комплектiв меблiв - пiдсумок роботи наших майстрiв, стане подiєю у культурному життi Львова й областi, а то й - республiки. До його слова прислухаються секретарi обкому й пiшаки з управлiння культури. Най дурнi не бояться "релiгiйного змiсту". Ти, певно, чув: виставка готова, а хтось... десь... загальмував, перестрахувався. Словом, лише ти, Василику, спроможний вислуховувати мудрi Подолюковi нотацiї. Мене ж вiд них шляк трафляє. Понял? I вiн весело, але таки вперто витурив мене з свого кабiнету на дощ. Сутенiло. _ Я подзвонив Подолюковi додому, узяв трубку його син. - Нi, папанi ще нема, Василю Васильовичу. З хвилини на хвилину чекаю, - вiдповiв вiн. - Що передати? - Та я хотiв би вiдвiдати вас... неофiцiйно, по-домашньому, поза обкомом. Маю з татом розмову. - "Це, певно, - подумав я, - добре, що Подолюка ще нема вдома. Скажу: "На хвилинку до вас заглянув. Тиждень тому були вашi iменини: п'ятдесят вам стукнуло. Хочу повiншувати". Як добре, що згадав про ювiлей. Є зачiпка. - То приїжджайте, - обiзвався у трубцi Подолюкiв син. - Адресу знаєте? Революцiйна сiм, квартира п'ята, третiй поверх. Дверi вiдчинив високий, худий, довгорукий юнак iз русявою борiдкою i перев'язаною тасьмою рiденькою косичкою; був вiн злегка зизоокий. Нагадував буддiйського монаха. - Нi, папанi ще нема. Дзвонив, що скоро буде. Маманя у вiдрядженнi. Я, отже, - господар, i звуся Адасем, - вiдрекомендувався хлопець. Зрештою, я його добре знаю, вiн вчиться у нашому Художньому iнститутi, цiкавий графiк. Подолюкова квартира, як i у всiх начальникiв, була обставлена багато: кришталь капає зi стелi й iскриться в сервантах, меблi - югославськi, китайська ваза, японська апаратура, що грає, спiває i показує. Килими - аж нога потопає. На стiнах... на стiнах гостинної, що мене дуже вразило, висiло двi чи три копiї, правда, в добротних рамах, картин Айвазовського i Шишкiна. - Вас здивувало, що папаня не повiсив жодної картини львiвського, як говориться, мистця? - Адась, зауважив, що я чипiв посеред гостинної з своїм портфеликом дещо розчарований. - I вашої в тому числi, Василю Васильовичу, - вколов мене на додаток хлопець. Стояв, схрестивши руки на грудях, i вiдверто глузливо посмiхався. - Як сказати... - зам'явся я. - Взагалi ти маєш рацiю. Я сподiвався, що татовi дарують... що в тата цiла галерея. В усi часи художники дарували свої твори меценатам. Хлопець заледве не розреготався. - То мiй папаня - меценат? Вiн начальник вiд лiтератури, живопису, скульптури, театру. Так, йому носять... возять, як прийнято у нашому передовому суспiльствi. Хто несе начальнику печене, хто - варене, хто - антикварний годинник, хто - старовинний фолiант, хто - набiр меблiв, а художники носять свої картини. Звичайна рiч. - Адась виявився хлопцем iронiчним. Менi подумалося... я хотiв так i, думати, що його рiденька борiдка i вiничок волосся на потилицi - це своєрiдний бунт... бунт, може, супроти власного батька, а не тiльки проти того, що комусь безплатно привезуть з колгоспу пiвсвинi чи декiлька центнерiв картоплi. - Хто що потрiбує - той вiдповiдно свої потреби й задовольняє. Батько твiй кохається в мистецтвi... - Облиште, Василю Васильовичу, - запротестував Адась. - Ми з вами вже вияснили, що вiн не кохається в мистецтвi, що вiн тiльки начальник над усiма нами. I надi мною в тому числi. - Хлопець задивився у вiкно, в темряву. Вечiр, як повеневий розлив, плив вулицями, площами i скверами. Немов бакени на великiй рiцi, засвiчувалися вiкна будинкiв. Очевидно, жилося Адасевi вдома не вельми затишно, якщо вiн має батька лише за начальника. - Тепер настала пора уточнити й переконатися, як мiй папаня шанує, просто-таки падає на колiна перед майстрами тутешнього живопису. - В Адасевих очах майнула мстлива тiнь. Послушник чи монах буддiйського монастиря, виявляється, мiг бути огнiваним, злим. Рiдка його борiдка дрiбно тремтiла. - Як бачите, на стiнах нашої хати нема нi однiєї львiвської картини. Папаня нiчого не вiшає з принципу: а раптом котрийсь iз живих майстрiв вструже щось... викине полiтичного коника. Ну, скажiмо, назве козу дiдьком. Розумiєте? Тому всi пiдлабузницькi приношення папаня складає в буцигарнi. - I вiн розмашисте розсунув вузькi дверi, що визгнули на роликах. - Бачите? Папаня смiється... при менi смiється, очевидно, для того, щоб я пам'ятав: i мої твори колись якийсь начальник вiд мистецтва замкне до буцигарнi або ж викине до пивницi щурам на снiданки, бо вони "не затвердженi згори", бо вони "не перевiренi часом", бо "народу потрiбнi картини без формалiстських витребеньок", бо "нацiоналiзм повсякчас переодягається, мiняє обличчя i шкiру". - Хлопець аж задихнувся, коли поспiшно, навально вигукував почутi, певно, вiд батька "мистецтвознавчi оцiнки". - То отож-бо мiй папаня смiється: понаносили пiдхалiми образiв, якi на стiну не повiсиш, а викинути шкода. Буцигарнею Адась назвав маленький покоїк при кухнi, де в передвоєннi часи ставили лiжко, шафу й вiшали на стiнi розп'яття - було це житло для домашньої прислуги. Мале загратоване вiконце впиралося в задню стiну сусiднього будинку. Покоїк був буквально запруджений аж попiд стелю картинами в рамах i без них; я впiзнавав руку вiдомих майстрiв, якi запопадливо писали на зворотному боцi своїх картонiв i полотен: "Дарую з любов'ю...", "На пам'ять дорогому...", "Хай ця скромна робота прикрасить Ваше житло..." i так далi. Менi було гiрко читати посвяти Подолюковi; менi було гiрко бачити в кутку аж три бюсти товариша Подолюка рiзця талановитого нашого скульптора. Так, менi було гiрко... менi хотiлося розреготатися вiд сорому за нас усiх, а першою чергою за самого себе. На пiдлозi пiд ногами тулилася до стiни моя картина, мiй "День, який я пiдглянув". Мав я скрикнути? Повинен був заплакати? Зобов'язаний був скрипнути зубами, обуритися? Може, й так, бо немало любовi вклав я у свiй "День"; я вклав, а хтось його зневажив. Втiм, _чи я не заслужив зневаги? Навiщось, мовби навчившись театральних жестiв вiд Мудрого Цьомка, прикляк i, немов слiпий, торкнувся пальцями маленького гнiздечка малинiвки, що чудом тримається на стовбурцi малини, не падає в кропиву й не перехиляється, щоб не випали з нього яєчка. Я хотiв на дотик переконатися, що це таки моя картина, що гнiздо малинiвки далi гойдається й не падає. I напала на мене хвиля внутрiшнього плачу: я оплакував i проклинав своє боягузтво, яке цей юнак назвав пiдлабузництвом. - Якщо хочете, то вiзьмiть свою роботу назад, Василю Дмитровичу. Вона таки направду добра. Колись, якщо її в нашiй буцигарнi не з'їдять мишi, то нащадки скажуть, що її творець мав непересiчний талант... Скажуть, що художник Бережан вiрив у незнищимiсть життя, у цупкiсть його корiння. - Адась говорив дещо пiднесено, але щиро, й менi хотiлося вiрити в правдивiсть його слiв. Зрештою, пощо б вiн мене потiшав? Та й характер, бачу, має не пiдлесливий. Та картину я не взяв; нi, не тому не взяв, що було незручно перед Подолюком, коли вiн раптом опам'ятається i почне її розшукувати. Я уявив свою картину в образi чистої дiвчини, кохання мого незайманого, якого добровiльно зрiкся i вiддав розпусникам на потiху; вона, бiдолашна, пiшла по руках, поки її не знеславили, поки не зсинцювали й, мов непотрiб, не жбурнули в кут: тепер вона нiкому не потрiбна, хочеш - забирай назад. Я позадкував вiд власного творiння, як вiд прокаженого; я вiдчував, що топчу черевиками власну душу, i душа моя далi ридала й кричала вiд болю, але я сцiпив зуби i пiшов до дверей. ...Вже внизу, клацаючи на схiдцях капцями, наздогнав мене Адась. Тицьнув у руки забутий мiй портфель i, несмiливо обнявши за плечi, промовив неголосно: - Ет, не журiться, Василю Васильовичу. Перетерпиться. Котрийсь з моїх приятелiв, молодик, звiсно, пам'ятаєте, на вашiй лекцiї в iнститутi твердив, що мистець народжений для радостi. Ви подивилися пильно в його бiк, похитали головою i заперечили: нi, радiсть приходить через терпiння, як через горнило - залiзо. Втiм, хочу вас попросити: папанi моєму нi слова про вечiр. Нащо йому знати, що ви плакали. Колись я втечу вiд нього. - Тут, на сходовiй клiтцi, при тьмяному освiтленнi Адась виглядав пригнiченим. Де й подiлася його весела iронiчнiсть. - Не можу далi терпiти. Спалив якось мої гравюрки. Увесь час нагадує, чий я син. А чий я син, Василю Васильовичу? Я повинен був його пiдбадьорити, але не змiг, мовчав приголомшено. Всi добрi слова витекли з мене, як кров. Та Адась i не чекав розради, подався бiгцем сходами вгору. А я вийшов iз брами. Далi сiявся дощ; голе дерево на тротуарi, клен, пошкрябуючи вiкна на третьому поверсi, просився погрiтись бiля людей. I власне це осiннє шкряботiння примусило мене пiдняти вгору навстрiч мжичцi обличчя. I я побачив у тисячах вiкон тисячi вогникiв. Був серед них i мiй вогник надiї? Шибнула менi в голову, коли стояв посеред золотистої кам'яної тишi Святого Духа, думка: Чи прийшов би я сюди... чи дали б менi люди в руки скальпель, шкробачку, щiтку й попросили б: розчисть оцю фреску, воскреси її, коли б мiй "День, який я пiдглянув" висiв у Подолюка на чоловiй стiнi. 5 Опiсля я багато разiв повертався в думках до цих перших хвилин перебування у церквi Святого Духа; що того дня я вийшов з-помiж черченських хрестiв цiлком iнакшим, новим, одначе слiд вони залишили... залишили рубець, який постiйно нагадував про себе. I повiрте, коли в твоїй душi iснує рубець, то мусиш зважувати свої вчинки, слова, а то й помисли, бо рубець може заболiти, облитися кров'ю; рубець у душi не роговiє, не розсмоктується i не зникає. Опiсля я нераз оповiдав знайомим i приятелям, а помiж приятелями, як водиться, були й вороги, як Вербень вiз мене зi Львова до Черчена, як я вiдкривав для себе Опiлля, як моя душа насичувалася чистим духом липневого сiна, як визирали з високих трав, немов хлопчаки в бiлих сорочках, приземкуватi бiлi хрести, що розбiглися довкола Святого Духа; як я бачив сiчових стрiльцiв, що рiвними рядами лежали на всiма забутому, без єдиної квiточки, без спомину i без єдиної сльози, на своєму кладовищi; як Святий Дух, заледве я переступив щербатий його порiг, виповнився людьми сучасними й минувшими; i як я, оточений цим людом, iснував одночасно в давнiх столiттях i в днi теперiшньому. Хтось мене слухав, розумiв i по-доброму заздрив, i признавався, що сам колись в iншому мiсцi, теж святому, (а святостi мiсцю може надати навiть польова криничка, навiть самотнiй дуб на узлiссi), пережив схожий празник душi; а хтось, слухаючи, морщив чоло i вишiптував чи то молитву, чи то заклинання, ще вишукуючи подумки свiй храм Святого Духа, до якого iще треба дiйти... дiйти й у ньому судити самого себе, своє мистецтво, свою ницiсть, страх; а хтось увiчливо гасив iронiчну посмiшку, мовляв, чи я не розумiю елементарних речей, на кожного з нас находить жадання очищення, сповiдi, бо ж треба йти далi й вище; а ще хтось iнший, уважно вислухавши мої терзання i з обов'язку суто стукацького шкрябав "куда слєдуєт" донос, що так i так, член Спiлки художникiв, професор Художнього iнституту Василь Бережан перебуває не тiльки пiд впливом патрiархальщини i всякої чортiвщини, а й, чуєте, пускає сльозу за сiчовими стрiльцями 1919 року, а це вже, самi знаєте, чим пахне... А ще хтось надто вже рацiональний у наш рацiональний час, скептичний, рiвний, як обтесаний брусок, i в кого душа теж вигибльована до блиску i немовби аж покрита емаллю, мов кухонний казан, на якiй не зачепиться нi бiль, нi сльоза, нi усмiх, нi ненависть, зверхньо поплескував мене по плечу й казав, що мовлене мною про Святий Дух, про мої переживання - це тiльки наслiдок надто романтичного сприймання свiту i прагнення драматизувати цiлком нормальну дiлову умову: "Я, товаришi шанувальники стародавнього живопису, беруся вiдслонити фреску з-пiд штукатурки, якщо вона насправдi iснує, а ви гоните менi за роботу грошву. Вiз i перевiз. Усе на цьому свiтi просто, приятелю Василю". I, може, скептики мають рацiю? Про яку рацiю, про простоту й про грошi можна було думати, коли я стояв перед пiвнiчною округлою стiною Святого Духа, яка, як уже було мною сказано, на вiдмiну вiд iнших стiн, тiльки побiлених кам'яних мурiв, була обтинькована, а в правому її нижньому кутку тиньк вiдлупився, розкривши добрий шмат - може, тридцять на тридцять - старої фрески, i я побачив на нiй кiлька кущикiв пожух-лої трави i два уламки шаблi: ефес i пощерблене лезо; шаблю, з усього видно, ковано у сiльськiй кузнi невибагливе, ефес, власне звичайну дерев'яну ручку майстер приклепав трьома гвiздками. Стародавнiй маляр знав збоярське ремесло i шаблю малював з натури. З-пiд тиньку виглядало також ребро тесаного стовпа. Ще вище - величиною з долоню - просвiчувалося, як вiдблиск далекої пожежi, малинове тло. Без сумнiву, пiд тиньком таїлося цiле давнє мальовидло. З невеликого вiдлупленого вiконця не можна було судити нi про його, стiнопис, композицiю, нi про величину; якщо фреска намальована на площинi всiєї стiни, то тут справдi на мене очiкувала гора роботи. Одне я знав тепер достеменно: я повинен, я мушу її розчистити. Вже iз завтрашнього дня беруся до роботи. Мене захопила тайна зображення, що там пiд тиньком? I мене вабили барви. Як не дивно, але фарби майже не поблiдли. Виходило, отже, що фреска, як тiльки-но була намальована, ще свiжа, комусь не сподобалася, хтось її злякався чи зненавидiв i наказав замурувати її навiки. Господи, як я хотiв би знати, що такого грiшного намалював прадавнiй iзограф, якщо велено було його малювання забути? Хто вiдповiсть? Я оглянувся, немовби хотiв у людському натовпi, який ще перед хвилиною уявлявся менi в церквi, зобачити давнього мистця. Вiн десь тут... дух його тут сутнiй. I, певно, сутнiй той, якому фреска не сподобалася? Якщо ти є тут, то чому не обiзвешся? Чом не станеш перед людськi очi? I хто ти? Покажи своє лице. Господи, невже в усi часи були єфрейтори, були подолюки, якi пильнують "чистоту" мистецтва? Виходить, їхнiй корiнь правiчний, вони лише мiняють обличчя i жонглюють словами, а вирок у них один: заборонити. Того непокiрного, що малює чи пише заборонене, у часи середньовiчнi наказували стратити, спалити, згноїти в пiдземеллi, велiли вiдрубати по лiктi руки, як тому кобзаревi гайдамацькому, а в часи новiтнi - розстрiляти, втопити в студеному морi, очорнити або ж назвати божевiльним. Як легко назвати митця божевiльним, як просто тицьнути у нього вождiвським перстом i крикнути натовповi: закаменуйте його! Я стояв перед загадковою i ваблячою стiною Святого Духа й майже зримо вiдчував присутнiсть, смердюче дихання єфрейторiв; тут-таки, у церковцi вони лежать покотом на кам'янiй долiвцi i моляться про людське око, а насправдi пильнують, гострять вухо; єфрейтори затаїлися помiж хрестами на цвинтарi, в полях i лiсах, вони всюдисущi... i всюдисуще збирали камiння; я бачив це гостре камiння, що розколить менi череп й вийме очi, змiй у моєму єствi бив люто хвостом i пiднiмав голову й сичав вогнем... i я вмирав вiд страху, зцiплюючи зуби. Одначе я не мiг умерти навiть тодi, якби в мене поцiлила кулеметна черга; я стояв перед загадковою стiною, перед зламаною козацькою шаблею, i перед очима давнього мистця, мальовидло якого заштукатурили. Вiн вийшов з стiни, як живий, i споглядав на мене уважно, очi його мене пiдбадьорювали, а руки начебто аж пiдтримували мене. "Ну, доки ми будемо боятися когось... чогось остерiгатися... навiщось оглядатися на заднi колеса. Нiби тобi не дано крил, чоловiче? Спробуй, злети. I здобудеш себе самого". Котроїсь миттi я уздрiв себе на бiлому конi зi списом у руцi; нi, не сидiв я на конi хвацько, в постатi моїй вiдчувалася невпевненiсть, ноги в стременах делькотiли, спис у руцi був тонким i кожної хвилини мiг зламатися. Зате змiй пiд кiнськими копитами звивався жилаво й опалював мене сiрчаним вогнем. Мене розбирала охота стиснути коня острогами й полетiти геть вiд змiя, вiд обов'язку його вбити. Нiхто не побачив би моєї втечi, я сховався б у майстернi, сiв би перед мольбертом, на якому стоїть недокiнчений портрет моєї оголеної дружини й шукав би у її оголенiй красi сутнiсть жiнки. Проте... Проте я уже не мiг утекти, я вже був iнакшим, я мусив бути iнакшим. I я... майже без пам'ятi замахнувся i вдарив змiя списом. Бризнула чорна кров. Невже це з мене витекла чорна кров, бо стало менi легко й радiсно i трохи щемно на душi, як тодi... як колись у дитинствi, коли на Великдень навколо нашої церкви святили паски i спiвали... люди, небо, земля, липи церковнi, дзвони на дзвiницi спiвали "Христос воскрес!". - То що скажете, Майстре? - спитав Ключар, торкнувши мене за плече. - Виджу по вас, з лиця читаю, що таки варто було вiдривати вас вiд роботи в майстернi. Я не вiдповiв. Тиша сiялася золотим пилком у сонячних променях. - Христос таки воскрес, - сказав я самому собi, а Ключар посмiхнувся. _ ПАВЛО КЛЮЧАР_ 6 Сьогоднi, як завжди влiтку, вечiр прийшов у село пiзно; сидiв вiн пiд селом у пшеничних нетрях, поглядуючи на дороги i стежки, й очiкував терпеливо, коли скiнчиться день i завмруть усi роботи в полi; поля, чи то колгоспнi лани, чи клапоть людської дiлянки, влiтку витискали з селянина сто потiв i щоденно надточували йому роботу; нитка прялася, здавалось, без кiнця: то одне впорай, то друге, то третє - косовиця, скажiмо, чи сапання... Та все ж надiйшла така година, коли на стежках i на курних дорогах, що бiгли до села, появилися люди: хто їхав iз поля на роверi, хто - на мотоциклi, жiноцтво з колгоспних бурякiв везли вантажiвкою, а бiльше тюпало пiшки. Отодi вечiр i рушив слiдом за людьми i заходився сiяти нiч: темрява, як жито в непрогрiтiй рiллi, спершу росла неохоче - село, поля, лiсистi горби навколо Черчена заледве посiрiли, стали м'якшими, i аж потiм, немовби дiставшись корiнням до родючого пласта, ураз пiшла розростатися вгору i вширину. Ще люди й до хат своїх не наблизились, а вже навколо цiлий свiт зарiс нiччю, немов правiчним лiсом; десь у цих нiчних глибинах утонув мiсяць - ми з Василем Бережаном заледве добрели до мене додому; усе ж таки мiськiй людинi, яка не знає вибоїстої сiльської вулицi, важко ходити навмання, "напам'ять", це мої сiльськi ноги знали на нашiй Королевiй вулицi чи не кожен камiнь, горбик, а в дощ - баюру. Я привiв Бережана додому, й _ми домовилися, що вiн буде у мене мешкати увесь цей час, поки у Святому Дусi не розчистить фреску. Звичайно, нi Бережан, нi тим бiльше я не уявляли, скiльки це займе часу, я сподiвався, що йому у нас з мамою сподобається: наша хата стоїть на самому кiнцi Королевої вулицi серед старого саду, який заклав ще мiй дiдо Федiр. Сад, правда, мало родить, лише "дiдовi грушки" - п'ять ще на диво мiцних грубезних дерев, котрi за моєї пам'ятi завжди були грубезними й високими, майже кожного року плодоносили. Яблунi й черешнi майже пояловiли, їх здалось би давно викорчувати й посадити новi, але нi я, нi мама нiколи й не подумали старi дерева корчувати. Це була немовби пам'ять нашого роду... немовби в кожному стовбурi, в конарах, у корiннi живуть душi Ключарiв, яких уже давно нема на свiтi. Крiм того, ми звикли жити серед дерев, було нам серед них затишно й безпечно. Довжелезна хата на двi просторi свiтлицi, з сiньми й коморою, обступлена зусiбiч деревами, припадала низько до землi й була схожа на великого бiлого i доброго звiра, що вигрiвався серед розмореної зеленi; хату перебудували на свiй смак нашi тато, вони були знаним теслею, сокира їх слухалася... та власне сокирою тато заробляли на хлiб, бо поля було у нас мало. Теслями були також мої брати Роман i Зiновiй, обидва загинули на полi бою: Роман наклав головою в Карпатах на Дуклянському хребтi, там тисячi й тисячi впало наших краян, мобiлiзованих до Червоної армiї i недов-чених, молодший, Зiновiй, у сорок восьмому загинув пiд Надвiрною вiд енкаведистської кулi: воював в УПА за Україну. Батько мiй, Онуфрiй, до речi, теж був на фронтi сапером, повернувся додому з орденом: вiн був добрим робiтником, коли хати будував i коли вiйну воював. Властиво, як це не парадоксально, Романова смерть на Дуклi й батькiв фронтовий орден врятували нашу родину вiд виселення на Сибiр... хтось таки донiс енкаведе про нашого Зiновiя. Тата з мамою довго тягали по енкаведистських канцелярiях й усе допитувалися, де середущий син. Батьки кликали у свiдки цiле село, щоб посвiдчили про те, що навеснi сорок четвертого Зiновiя та ще багатьох парубкiв i молодих газдiв угорцi, якi вiдступали з-пiд Коломиї, загребли на "форшпан"; був у нас чудовий бiлий кiнь, якого тато чомусь назвали Серпнем; коня ми того вигодували з лошака i всi ми його любили i вiн нас усiх любив, здалека iржав, впiзнаючи маму й тата, i хапав губами за руки, випрошуючи шкоринку хлiба. Отож iз Серпнем i помандрував наш Зiновiй в мадярському обозi в Карпати; десь за Болеховом, у горах, наздогнала їх совiцька гармата, стрiльне вибухло на дорозi й посiкло Серпня на кавалки, Зiновiй же повернувся додому з батогом... повернувся, щоб попрощатися: зiбрався в Українську Повстанчу Армiю, бо один окупант, як вiн казав, вiдступав, а другий - наступав, а ми, як трава пiд ногами, i Бог нас не оборонить, якщо не вiзьмемо зброю в руки. Вiн був у нас начитаним хлопцем, знав, що й до чого, ще змалку крутився коло читальнi - у хорi спiвав, i фестини органiзовував, i за бiблiотекаря був, i на сценi грав рiзнi ролi. На все це Зiновiй знаходив час, звiсно, увечерi, по роботi в полi, бо поле - i любе, i прокляте - вимагало щоденної роботизни: то ори, то заволочуй, то сiй, то сапкуй, то коси, то картоплю пiдгортай - вiчне коло, якому нема початку i кiнця. Кажуть: хлiб круглий i робота сiльська, отже, теж кругла, рахуйте, робота сiльська вiчна. У колесi вiчному кружляв також наш Зiновiй, i вистачало йому на все часу й снаги. Влiтку спав на сiнi пiд оборогом, а взимi у яслах у стайнi з худобиною... i тато, бувало, йшли його будити iз дзбанком води, бо сонце давно зiйшло, а мама воду у тата 'вiдбирали. I вони обоє потому стояли десять-п'ятнадцять хвилин мовчки, щоб Зiновiй додивився свiй сон, бо, мабуть, прийшов iз читальнi, коли пiвнi пiяли. Тато, правда, коли вони всi троє, тобто з Романом i Зiновiєм, гострили вранцi на точилi сокири, збираючись до когось там теслювати, воркотiли, що Зiновiй даремно товче собою по читальнях, тоте товчення не для хлiба, хлопче, з книжок, iз спiванок, iз вистави в козацьких шароварах на газдiвство не доробишся, чоботи не купиш i по-людському не оженишся. Бог дав нам у руки, крiм поля, тесло... на теслi життя наше тримається, а ще на плузi, на косi. Зiновiй любив в'язати з татом цiпи, але не сварливо, нi, був вiн хлопцем жартiвливим i бесiдливим, i часом таки переконував тата, що й сокира без людської душi, без її високих поривань, без високого спiву, скажiмо, в церквi, без коляди пiд вiкном у Свят-вечiр, i без вашої, тату, молитви, коли ви виходите вранцi в наш сад, на його край, стаєте над Золотою Липою, що бiжить живим срiблом помiж берегами, i молитеся... i молитеся, i думаєте про сонце, що сходить, про Господа Бога, що стоїть за вашими плечима, про росу на конюшинi, про нашу молоду ще маму, якою ви залюбувалися, коли вона розчiсувалася, як дiвчина, перед люстром... сокира без цього людського духу була б тiльки викованим куснем залiза, призначеного для того, щоб нарубати дров, а не для того, щоб вибудувати хату або й церкву. Тато погоджувалися iз Зiновiєм i посмiхалися у вус, кажучи, що тобi, сину, не теслярем теслювати, а бодай священиком стати або ж адвокатом: умiєш прикласти слово до душi, як липовий листок до рани. Але ж бо, чуєш, триває вiйна... а ще до вiйни, до "перших совiтiв" не було за що послати тебе до Бистричанської гiмназiї. Зiновiй не став нi священиком, нi адвокатом, вiн власноручно не встиг вибудувати жодної хати... було тодi не до будування, весною сорок четвертого у наших краях переходив фронт, нiмцi вiдступали, совiти наступали, села горiли, скрiзь пахло трупом i димом, а не свiжими трiсками з-пiд теслярської сокири. Зiновiй повернувся з "форшпану" вночi, сусiди його не бачили, й це нас опiсля врятувало вiд Сибiру; кiлька днiв вiн вiдсипався в стодолi, а на третiй вечiр, коли ми збиралися лягати спати, зайшов до хати попрощатися; вiн так i сказав: я прийшов, тату, i ви, мамо, i ви, братове, прощатися, бо йду в лiс... йду воювати за Україну. Настав мiй час. Вiн, видно, заздалегiдь готувався до цього кроку, бо був у жовтуватому мадярському мундирi й у добрих iз короткими халявами нiмецьких чоботях i навiть роздобув десь карабiн. Мама схлипнули, як риба на березi, але не промовили нiчого, не вiдмовляли... мама мої походять з доброї родини, не багатої, але свiдомої, дiд мiй по матерi, Олекса, у вiсiмнадцятому служив в Українськiй Галицькiй Армiї. Мама знали безлiч пiсень, i стрiлецьких в тому числi. Я думаю, що Зiновiй i я опiсля не на читальняних тiльки книжках виховувалися, а на маминих стрiлецьких спiванках... вони постiйно чи то в полi, чи взимi за кужелем, чи коло печi спiвали собi "для душi", а ми слухали... а її спiванки переливалися нам у душi, разом iз спiванками переливалося також те, що називається Україною. Я дотепер не можу точно переповiсти... не можу вкласти у вiрш... i не змiг би змалювати на паперi перебране з маминих спiванок почуття. Чи це любов? Чи це сум i журба? Чи це iсторiя? Чи це молитва? Чи це нiмування, коли стоїш посеред горбатих полiв i слухаєш, як потрiскує жито i як пiдпатьомкує у житнiх нетрях перепел? Чи це наша Страдча долина з Козацькою та стрiлецькими могилами, iз Святим Духом, iз маленьким надмогильним хрестиком, на якому каменяр викарбував, що тут спочиває мiй прадiд Петро Ключар? Я знаю: це Україна. Мама, отже, лише схлипнули й заходилися укладати до "рубцака" хлiб, солонину, часник i навiть пляшку самогону, а тато, однак, казали Зiновiю сiдати поруч себе на лаву й, обнявши його за плечi, почали вiдраджувати, мовляв, ти, сину, спершу добре подумай, поки рушиш iз дому в партизанку... бо рушиш, чуєш, на певну смерть. У хатi стало тихо, як у небi, були в цю мить присутнi помiж нами всi святi, що зiйшли з образiв, був Бог i була Дiва Марiя, i всi ми, земнi, домашнi, i всi нашi добрi небеснi опiкуни споглядали на згорбленого Зiновiя, який сидiв на лавi й обома руками тримався за цiвку карабiна; було таке враження, що свiт хитається i падає, а Зiновiй шукає опори у зброї i на неї виключно покладається; вiн гладив мушку карабiна, як дiвочу голiвку. - Може, й на смерть, тату, - врештi вiн обiзвався. - Бо вiйна - вiйною... тим паче партизанська смерть пiдступна, чатує на тебе за кожним кущем. Та я йду. Нас багато. I шкода, що не йде зi мною Роман. - Вiн поглянув докiрливо на старшого брата. - Тепер настав такий час, що не дадуть тобi поцюкати сокирою людям на радiсть. Совiти нинi-завтра об'являть мобiлiзацiю i кинуть нашого хлопа нiмцевi в зуби. М'ясо гарматне... I гадаєте, тату, вас iз Романом обминуть? Тато довго скручували цигарку з самосаду, мама пiднесли їм гранчик iз груби, i синiй дим кружальцями снувався попiд сволоком; ми всi цi кружальця пасли очима, аж поки вони не розвiялися... i всiм нам баглося, щоб гнiтючi думки теж розсiялися й зникли разом iз димом. - А певно, що совiти хлопа в селi не залишать... хлопи нашi їм небезпечнi, нинi один вiзьме стрiльбу в руки, завтра - другий i почнуть стрiляти їм у спини. Що вони, совiти, дурнi? Але коли й вiзьмуть нас до вiйська, то на фронтi є шанцi, є генерали, що вмiють воювати, є сила... i ти, жовнiрику, в тiй силi разом iз усiма, ти можеш упасти, а можеш i врятуватися, - розмiрковували тато. - Що ж ти, Зiновiю, разом iз хлопцями, з такими ж, як i ти, можеш протиставити силi? Ти з карабiном, допустимо, чи з автоматом, ну - ще з гранатою, а вiн, москаль, пре проти тебе з танками, з вороплянами, з ученими псами, з хитрощами, пiдступом, iз зрадою. То знай, сину, на вашiй партизанськiй вiйнi за кожним кущем не тiльки смерть, на кожному кроцi виплодять гаддя - конфiдентiв, сексотiв. - Тато простягнули Зiновiю, а потiм i Романовi мошонку з покришеним самосадом, i ми з мамою вперше побачили, як нашi хлопцi при татовi закурили. Це означало, що тато мав їх за дорослих. - То так, - хитнув головою Зiновiй, - страшна проти нас стоїть сила... страшна якраз своїми пiдступами i хитрощами, а не танками й лiтаками. Ми це знаємо. I знаємо також, що нас у полон не беруть. Ми, певно, таки приреченi на смерть, якщо Америка не почне вiйни проти Сталiна. Але... - Зiновiй помовчав, немовби вагаючись вимовити щось дуже важливе чи, може, сумне, бо поглянув на маму... й мамi пiдбадьорливо посмiхнувся. - Але чи не є нашим призначенням... так хоче Бог i так потрiбно Українi... чи, отже, не є нашим призначенням сьогоднi вмерти, щоб завтра на нашiй кровi зiйшли, як молоде жито, новi борцi. I так триватиме доти, доки не встане Україна. - Красно говориш, сину, а я, однак, боюся, - призналися тато, i голос їхнiй зрадливо затремтiв. - Чого ж, я вiрую, що дух у тебе i в твоїх друзiв крiпкий... дух - це теж сила немала. Бiда тiльки, що залiзо, куля слiпа не пробує дух на крiпость, а кладе тебе на землю, як снiп. - Татiв голос коловся на дрiбну мiдь i деренчав глухо в грудях; з татових очей викотилися двi сльозини, вони такi були великi, як пацьорки... менi вперше цього вечора стало лячно. Я метнувся до мами, що цiпенiли бiля печi суворi, блiдi й дуже гарнi. - Скажiть щось Зiновiю, - просив я маму. - Най нiкуди не йде. Мама пригорнули мене до себе, гладили мою голову i, усмiхнувшись, сказали: - Чи ти, Павлуню, коли б був великий, не взяв би карабiна, щоб рiдну землю боронити? Хiба ти не мiй син? - Ото власне нинi й пожинаємо засiяне тобою хлопцям у душу. Засiяла своїми спiванками та всiлякими казками про Україну, - гнiвно шарпнулися до мами тато. - Маєш, скаламутила Зiновiю душу. Добре, що бодай Роман має тверезий розум. - Тато мої огнiванi, вочевидь, ще жили в мирному теслярському свiтi поруч iз сокирою, точилом, пахучими смерековими трiсками, кольоровою "квiткою" на зведених кроквах нової хати; тато вiрили, що ось скiнчиться вiйна, руйнацiя, згаснуть пожежi i їхнiй теслярський свiт знову воскресне... i тодi вони, тато мої, увiйдуть у той простий i зрозумiлий свiт разом iз синами. Потiм ми всi проводжали Зiновiя до кладки через Золоту Липу. Пам'ятаю, вiн подав менi руку, нахилився i шепнув на вухо, щоб я чим-скорiше виростав i приходив йому на змiну. - Де ж тебе шукати? - спитав я, ухопившись навпомацки за його карабiн. Нiч панувала над нами глуха, чорна, немовби цiлий свiт запався у безодню: нi голосу, нi собачого гавкоту, нi вогника блiдого. Лише дерева в нашому саду сонно перешiптувалися та ще зрiдка, як риба у саку, сплескувала хвилею Золота Липа. Зеник зник вiдразу, як тiльки-но перейшов кладку... зник не з очей, бо ми вже на кладцi його не бачили, вiн зник iз нашого надслуховування. Як дух, розвiявся вiн серед полiв, i бiльше ми його нiколи не бачили, вiн пропав у глибинах пiдпiльної боротьби, прийнявши псевдонiм, як тодi вимагала потреба, i тiльки зрiдка до нашої мами добувалася з пiдпiльних глибин скупа звiстка, що живий, здоровий, воює, а далi, як Бог дасть. Пiсля сорок восьмого й цi два-три слова, як бiлi ластiвки, вже не сiдали на нашi ворота. Ми не знали, чи Зенко загинув, чи разом з iншими куренями Української Повстанчої Армiї пробився крiзь Чехи на Захiд, чи втрапив у руки енкаведистiв й вони, якщо живим залишився пiсля їхнiх застiнкiв, нарокували йому сто рокiв каторги на Колимi. ...А тiєї першої ночi, коли Зiновiй закинув на плечi крiс i розчинився в густiй темрявi, нашi мама до хати не вернулися. Сидiли на березi Золотої Липи, через яку перейшов Зенко, аж до самого досвiтку, i не допомагали нi татовi, нi Романовi, нi мої просьби, мама немовби нас не чули й не помiчали навiть, коли тато обтулили їх, щоб не змерзли, фуфайкою; тато казали, що нашi мама молитвами вистелює Зiновiєвi важкi шляхи, а Роман додавав, що мама, певно, чують кожний Зеникiв крик; Зiновiй, напевно, вже хто знає де, в лiсi, помiж друзями, а вони, мама нашi, все надслуховують та надслуховують, чи не чатує на нього небезпека; а я собi думав, що нашi мама просто сидять пiд вiльхою, де кiнчається наш сад, там, де його омиває рiчка, i плачуть... i плачуть самотужки, бо не вмiють i не хочуть плакати на людях... 7 Про мамiв написанi стоси томiв, iз них, як iз цеглин, будуються храми; i ходять у материнськi храми поети й просто сини, i просто добрi люди, ходять люди у храми молитися; у молитвi до матерiв перебуваючи, повертаємося у синi дитячi роки, в дива давно призабутi, торкаємося дзвiнка, що його повiсив жайворонок попiд небесами, i душi нашi зчерствiлi й зсохлi, як дубова кора, оживають, немов у рiллi зерно, i зеленiють у полях, що називаються життям; i душi нашi, оскверненi безбожжям, слiпi й обпльованi, омиваються у чистих водах, прозрiвають i шукають Бога в собi й навколо себе; i душi нашi озлобленi, зубатi, як собачi пащеки, добрiють, стають ласкавими i м'якими, як веснянi трави, в яких в'ють гнiзда полохливi птицi; i душi нашi, випаленi чорною безнадiєю, безплiднi, засипанi попелом i пiском, голi, засiваються сподiваннями, немовби ярим ячменем; i тiла нашi, зболенi й зчервивленi, начерпуються силою - свiт тобi вiдкривається, як Господнi небеса, а на воротях вiдкритих написано: Iди, працюй, радуйся, прикрашай землю i своє життя, твори добро i любов. Кожен по-своєму в залежностi вiд хисту й вiд жадання кладе для матерi храм: той будує пишний палац i оздоблює його золотом, а вежi його сягають попiд хмари; той зводить'храм з широкими вiкнами й дверима... всi вiкна й дверi навстiж вiдчиненi, бо вдень до храму вкочується, немов великий хлiб, сонце, а вночi блимає рогами мiсяць; той кладе похмурий камiнь на камiнь, аж земля пiд муром угинається i потрiскує натужно, а дверi виклепає залiзнi й вузькi, щоб нiхто чужий до його храму не пропхався; а той кладе церковцю з тисового дерева i рiзьбить її красно, а стiни вибiлює набiло, а дорiжку до церкви вистелює буковим листям... листя виблискує червоним золотом i пахне воно осiнню... в листя осiннє по пояс забрiдає лiсовий вiтер i не може з полону вирватися... i добре йому тут, тепло, затишно, i в лiсах осiннiх панує тиша. Я знаю: в усiх храмах намальовано тiльки один образ, i подiбнi на цьому образi жiнки: жiнки усмiхненi й водночас сумовитi, жiнки ласкавi й водночас суворi, жiнки нiжнi, немов янголи, нiжнiсть навколо них свiтиться нiмбами, й водночас цi жiнки по-земному огрубленi, немовби вони ходять щодня на колгоспну роботу. Їх погляди зверненi до нас, вони вдивляються в нашi душi, вони впiзнають нас i не впiзнають, ми їм начебто рiднi й водночас вiдчуженi, вони радiють нами i судять нас, вони нас ненавидять i прощають нам грiхи. Нiхто у свiтi не прощає зради, а матерi її iнколи виправдовують, якщо зрадив її син; нiхто у свiтi не прощає вбивцi, а мати обцiловує свого сина, засудженого за вбивство на смерть, i просить у суддiв милосердя; й тодi, коли син вiдцурається вiд неї, вiд матерi своєї, церковця стоїть, немов обдерта жебрачка, й усi стежки позаростали до неї терням, та, власне, син дороги до церковцi й не пам'ятає, вiн давно забув, якi в матерi очi, якi в матерi руки, який у матерi голос, її образ стерся у ньому, згорiв на попiл, а мати, проте, просить Бога не карати її сина, бо вiн, Господи, не винен у своїй забудькуватостi, може, то я винна, може, свiт винен, може ти, Боже, сам завинив... Мамо... Стою перед образом вашим i пробую малими своїми силами осягнути велику вашу тайну... потуги мої марнi, бо глибина таємницi невимiрна, бездонна, а любов ваша невичерпна, а мудрiсть материнська нiким не збагненна, i так буде тривати, поки сонця й свiту, поки люди будуть любитися i будуть народжуватися дiти. Я теж побудував своїй мамi Докiї церковцю на березi Золотої Липи; мамин образ висить на iконостасi посеред святих апостолiв... апостоли прийняли її помiж себе... тiльки апостоли витають у блакитi небеснiй, немов на подiях пливуть з минувшини в теперiшнiсть, а мої мама завмерли посеред спаленого рудого житнього поля, а над рудим житом i над нею нависло небо, як соловецьке склепiння, а над нею вороння грає, а над нею сонце чорне, а над нею вихори червонi крутять червонi стовпища. А поруч сохне на краю поля, на краю свiта один-єдиний дуб; а в маминих очах прихована, немов крадена, журба. Чи вона помiж людьми на весiллi, чи вона на городi пiдгортає картоплю (i сапка видзвонює об кам'яне наше поле), чи вечорами слухає мої вiршi i турми слiв лiтають понад нею, як голуби, й усi хотiли б сiсти їй на плечi; чи годує корову й курей; чи бринить на її губах спiванка й веселить очi;, чи спить вона й сняться їй, може, молодi жаркi сни, а схована журба, замкнена сiмома замками й скручена воривками, як вiдьма на Iвана Купала, довбає i довбає її серце. Журба схожа на ворона, а у ворона дзьоб кривавий, закривавлений; а у ворона око хиже; а у ворона пiр'я колюче; й нiхто не знає, де ворон лiтає i де журба закопана; i свiт, коли б мамину тайну пiзнав, дивувався б, що вона скапалася, як свiчка на вiтру. Я свою маму намалював осяяну тихим внутрiшнiм свiтлом: десь далеко-далеко догоряє сонце, i земля укривається пiтьмою, як квiтка згорнутими пелюстками, i бузьок клекоче в сутiнках, загубивши дорогу до гнiзда; маминi очi ловлять останнi сонячнi променi - свiтяться очi в запалих ямах; добувається свiтло iз покарбованих зморщок, як молоде зело з-пiд скиби; в кутиках стиснутих губ, як бриндуш-ка посеред моху, блимає усмiшка; свiтяться її важкi гудзуватi руки. Спитають колись мене люди... Так, спитають колись мене люди: як же твоя мама, поете, така маленька, як вiвсяний снiп, у сорочцi своїй бiленiй, у вилинялiй спiдницi, у хустинi, на якiй давним-давно вiдцвiли ружi... як же твоя мама, поете, боса й зовсiм безборонна забрела у зчорнiлий край журби. Дивись-но: ступає вона босонiж по груддю й по тернинi сама-самi-сiнька, й нiхто їй руку не подає, i нiхто кладку на ясний берег не перекине. I можуть спитати мене