ворив викопати саджавки й плекати рибу, за яку жиди у Бистри-чанах платили немалi грошi. Навiть компости робити - й то не обходилося без моїх порад. Я мусив знати все: iсторiю, фольклор, релiгiю, народнi звичаї, сiльську господарку, кооперацiю - до мене йшли люди за порадами. А до Iрини, котра кохалася у квiтах i травах, приходили недужi, щоб рятувала їх зелом i словом... Це було моє, якби на теперiшнiй час сказати, громадське навантаження, обов'язок, я був переконаний, i не один раз iз цього приводу в'язав цiпи з молодими читальняниками, якi прагли в ту ж хвилину "будувати Україну", що Україна - не єгипетська пiрамiда, яку будували безiменнi раби; Україна - храм, котрий повиннi будувати нацiональне свiдомi будiвничi, а не балакучi фанатики. Чому, холєра ясна, ми програли вiйну з бiльшовиками у дев'ятнадцятому-двадцятому роках, дарма, що цiла Україна роїлася вiд селянських повстань, хоч степи й лiси вiд Херсонщини до Збруча були переповненi повстанчим людом, тисячами тисяч. I всi вони або вгноїли своїм трупом землю, або повезли їх у сибiри, або ж принишкли обеззброєнi й розчарованi. Вони, скажу я тобi, були героями, але не були органiзованими, вмiли вмирати, але не вмiли практично завойоване закрiпити; вони поле засiвали, але жито не збирали... збирав хтось iнший на обох берегах Збруча. Може, ти пам'ятаєш, або ж мама тобi переповiдала, що до мене в розгар української партизанки нераз приїжджали то партiйний секретар iз району Бородай, то сам начальник енкаведе Iван Миколайович Пополудень. Обставлять, бувало, подвiр'я кулеметами, бо ж навколо кипить казан повстанчої вiйни, й терпляче ведуть зi мною полiтичнi дискусiї. Не всi були в енкаведе та в райкомi люди примiтивнi, лютi, садисти, як, примiром, горопаський опер Ступа (пам'ятаєш цього чолов'ягу, холєра ясна, який з нагайкою в руках та з ручним кулеметом на грудях верхи на конi товкся по селу i "творив" "нове щасливе життя"); цi районнi начальники принаймнi хотiли собi з'ясувати: не перший рiк триває у захiдних областях громадянська вiйна з бандерами, як вони казали, воює немала вiйськова сила. Чорний лiс неодноразово бомбардували з лiтакiв, сплели сiтку таємних агентiв, у селах створили винищувальнi "батальйони" стрибкiв, а подолати, зiгнути пiдпiлля в каблук не можемо. В чому тут секрет, Северине Петровичу? Я сьорбав iз ними гербату, i мали ми, окрiм гербати, щось мiцнiше, Iрина моя смажила яєшню... i було неначе б то по-домашньому затишно й водночас, холєра ясна, я почував себе спутаним, зв'язаним i кинутим на вагу: тепер кожне моє слово зважувалося, набирало значення. - Я звик, товаришi начальники, говорити правду... i мене не обходить, чи комусь це подобається, чи нi. Я знаю, що ваш опер Ступа давно на мене гострить клеваки, але брехню ви прочитаєте в газетках, що повстанцi, бандерiвцi тобто - поспiль попiвськi та куркульськi синки, що їм Америка скидає з лiтакiв зброю, радiостанцiї, мундири й таке iнше. А я знаю, що в боївках переважає бiднота, середняк. I не за долари вони воюють. Мають iдею,.. а iдею пiдтримує народ. Усе дуже просто. - То значить, кожний, хто стрiнеться менi на вулицi - дiвчина чи дитина, дiдо чи молодик, дарма, що вони неозброєнi, менi вороги? Менi? Українцевi? Я ж не нiмецький, не польський окупант, - сердився товариш Бородай. - Я жадаю цiй землi, цьому народовi, братам добра i щастя... добро й щастя несе на своїх прапорах, а якщо хочете - на своїх багнетах народна радянська влада. - Виходить, силою, багнетом, автоматом заганяєте народ до раю? - спитав я. - Що ж вдiєш, якщо народ темний... якщо народ не розумiє, - стискав плечима Бородай. - Чого ж ви вiруєте лише в силу, в багнет? - роздумував я. - Може, потрiбно переконанням, добротою? Ви напевно знаєте, що мiй син Роман був комунiстом ще за Польщi, за нiмцiв воював у пiдпiллi. Загинув у концтаборi. Так ось, мiй Роман, бувало, навертав мене на свою вiру: "Тату, - казав, - iдеї комунiзму всесильнi, бо вони вiдповiдають iнтересам трудящої людини: кожен хоче жити по-людському, кожен хоче бути господарем на своїй землi. I кожен iз нас хоче мати Україну - вiльну, демократичну, в колi вiльних народiв, де братерство перевите, як обжинковий снiп, червоною стрiчкою любовi i шани. - Ваш Роман, Северине Петровичу, був iдеалiстом, - зауважував сердито начальник енкаведе. - Вiдомо: мир наступає пiсля вiйни. Та спершу вiйна... вiйна безпощадна. Ви ось твердите, що бандерiвцi тримаються завдяки поспiльнiй пiдмозi народу. Товариш Бородай щойно сказав: народ темний, забитий i заляканий. А щоб вiн просвiтився - усiх до бiлих ведмедiв на перековку... - Вiн говорив твердо й рiшуче; вiн був готовий хоч завтра-пiслязавтра випорожнити до ноги всi галицькi та волинськi села й мiста й повезти їх у бiлi снiги, щоб набралися розуму й навчилися вiрити, що незабаром настане комунiзм. - Але ж усiх не переселиш та не перекуєш, холєра ясна, - вибухнув я. Мене не дуже лякало, що енкаведе позирає на мене зизим оком. - Нас, прецiнь, мiльйони, тисячi сiл, сотнi мiст i мiстечок - цiла земля, на якiй споконвiку сидимо i яку ви готовi обернути в чорну пустку. Бiдний мiй Роман, мрiйник вiн книжний, який начитався Маркса й Енгельса, якби вiн почув, яку долю ви готуєте його краєвi, то... - Я лише махнув рукою; менi справдi було жаль Романа. - Ну, Северине Петровичу, це згарячу товариш Пополудень так сказав, - рятував ситуацiю секретар райкому. - Усiх, звичайно, не вивезеш. Та й не треба. - Але ж переселили татарiв iз Криму, усiх, - стояв на своєму начальник енкаведе. - Так було велено товаришем Сталiним, i так було виконано, - з притиском, зло вiдповiв менi Пополудень. - Воля товариша Сталiна - закон. Ми його бiйцi. Накаже: зробимо. Так було завжди. Я мав намiр вiдрубати навiдмаш, що навiть Йосипу Вiссарiоновичу не вдасться з центру Європи пересилити в Сибiр дев'ять-десять мiльйонiв захiднякiв, але вчасно прикусив язика,.. але вчасно згадав про читане в газетах: у тридцять третьому роцi той же вождь усiх народiв й усiх часiв хiба не витлумив голодом шiсть-сiм мiльйонiв українцiв? Вiн на все здатний. I я притих; менi чи не вперше стало страшно; я уявляв спорожнiлi мiста й села... вороння в порожнечi сiрого неба.... здичавiлi собаки в бур'янах. I червоний транспарант вiд небокраю до небокраю: "Всi дороги ведуть до комунiзму". Не знати чим би завершилася тодiшня наша розмова, коли б на тому кiнцi села, що називається Новий Свiт, раптом не заграв кулемет. За ним ударило кiлька гранат. Начальник енкаведе скочив на ноги. Схопив свого автомата, що лежав помiж хлiбом та чарками, i секретар райкому. На порозi, рванувши дверi, вирiс задиханий, спiтнiлий Ступа; ручний кулемет, як завжди, мав на грудях, кожної митi був готовий до стрiлу. - Здається, банда "Залiзняка", а їх там чимало, як знаєте, прорвалася до колгоспного гумна й пiдпалила двi стодоли, - доповiв квапливо Ступа. - Знищити! - коротко розпорядився Пополудень. Слово вiдрубав, немов кусень колючого дроту. - Знищити, - повторив, на цей раз жбурнувши це слово менi увiчi. - Командування беру на себе. - I вiн вилетiв iз хати слiдом за Ступою. - А ви торочите, Северине Петровичу, про любов, - заговорив до мене Бородай. Вiн не поспiшав на перестрiлку, почувався, видно, в безпецi. - Так, торочите про якусь любов i братерство. Яка любов, яке братерство, коли ось заледве збудували двi колгоспнi стодоли... смiшно, двi колгоспнi стодоли - первiстки того щасливого колективного господарювання... стали на завадi вашим борцям за Україну i їх пiдпалили, їх пiдпалили, а трьох безневинних селян торiк восени повiсили, пам'ятаєте... чого ж не пам'ятаєте, це, може, були вашi учнi... повiсили за те, що першими подали заяви до колгоспу. Опiсля ще четверо з сiльського активу пропало. Нинi вночi маєте свiжий теракт, банда Ганьку Дiброву на воротях повiсила та ще й табличку почепили на шию: "Так буде кожному, хто вступить до комсомолу". Я сьогоднi там був, уранцi. Старий Дiброва мечеться уздовж ворiт... i сусiди стояли осторонь, але нiхто не зважувався... батько не зважувався зняти дiвчину з петлi, аж поки солдати не нагодились. Отак. Страх панує. Боялися. що вночi бандери по них прийдуть. А ви проповiдуєте: творiть любов i братерство. Спершу вiйна, по вiйнi настане мир i любов. Ось _згадаєте мене. - Шо ж тут ворожити, - я вiдповiв. - Жорстокiсть породжує жорстокiсть. Ви ж бо знаєте, що в селi панує Ступа; ви ж бо знаєте, як поводять себе енкаведисти; вони начебто в краю окупованому. Мат, бiйки, рабунок, гвалтування, пиятика. А то й розстрiл без суду. Адже Ступа застрелив самолично Грицька Тимчука, Дмитра Микитина i Василя Дуная, запiдозрiвши, що вони мають зв'язок iз сотнею "Залiзняка". В канцелярiї так їх катували, що кров дзюркотiла... а Ступа ваш пiдставляв келих i силував арештованих пити свою кров. Дикунство якесь. Жах. Вночi усiх трьох пострiляв, нiбито за спробу втекти. Я собi мiркую... менi стає страшно... якщо Ступа з енкаведистами заходилися таким способом будувати майбутнiй рай, якщо рай повинен будуватися на кiстках, то... Секретар нiчого не вiдповiв. На Новому Свiтi далi тривала стрiлянина. Чути було галайкання. На краю села, на "Городищi", де на мiсцi фiльварку дiдича Загурського влаштували колгоспний двiр, курилася чорним димом пожежа. Не була це лише одна чи перша бесiда з районними вождями, адже у повоєннi роки влада в наших краях панувала двояка: вдень на сiльськiй канцелярiї повiває червона фана, настає вечiр - i вже маємо синьо-жовтий прапор; кожна влада з бiдного селянина щось та вимагала: уповноваженi з району здирали податки, контигенти, хто мав яку шкапину - випроваджували в гори вивозити "норму" лiсу. Ше була добровiльна "пiдписка" на позику. Не забудь також дати молоко вiд корови, яйце вiд курки, годуй свиню на м'ясо, бо пролетарiат в городi потрiбуе провiанту. Вдень село мусило нагодувати й напоїти ватаги облавникiв та уповноважених. То хiба не дивно, сусiде, що люди приходили до мене. щоб я нiс iхнi скарги й бiду до начальникiв у районi та в областi. Мовляв, вас, директоре, послухають, ви як наш тато... Повинен сказаги, що "тато", тобто я, у взаємини повстанцiв iз селянами не втручався: це все вирiшувалося на мiсцi по-доброму або по-грiшному. Ой, було й по-грiшному... Та я розбалакався, холера ясна, немов млинок; вочевидь, я занудьгував за людським словом; я дуже довго мовчав, слова в менi закаменiли i болять мене в грудях; пiсля того, як ти поi'деш до Львова з моїм нортрегом, я знову лишуся самотнiм iз невимовленими словами, що далi будуть каменiти в менi... як то тяжко носити в собi камiння. Поки я тут розбалакуюся, ти собi малюєш i малюєш... i я виджу на полотнi чоловiка начебто знайомого, десь я такого бачив, i водночас - чужого. Чи я сам себе не впiзнаю збоку, чи то ти так мене бачиш, як це прийнято говорити серед мистцiв. Я на полотнi якийсь замислений, застiбнутий на всi гудзики, холодний i колючий... i ще, може, трохи гордий. Дивлюся кудись у просторiнь, задер гостру бороду, щось там, далеко, бачу... тiльки я один i бачу. Нi, нi, не перечу, око в тебе гостре. Я ось такий: вирядився у фуфайчину, кирзаки, вiдгородився вiд цiлого села й живу пустельником. Так? Най люди знають, що я страдалець, так? Най кається один iз другим, що тодi, коли мене забирали на Сибiр, то нiякий дiдько не замовив за мене слово, так? Все це у мене написане на чолi, так? I все це правда, сусiде мiй молодий... кожна рисочка вiрно пiдмiчена. Але... але прошу тебе, домалюй до цього усього, якщо вмiєш, що душа моя страждає i плаче... плаче тому, що лишився я на старiсть самотнiй, нiкому не потрiбний, зайвий. Ти ось малюєш мене гордовитим, таким, що начебто я вiдцурався вiд Горопах, а ти мене питав... а ти, чоловiче, знаєш, що село, а насамперед - молодi газди, дiвчата, що десь у Бистричанах у магазинах торгують, студентство... вони теж мене не потребують, часом удають, що перший раз мене бачать i йдуть мимо не сказавши нi "славайсу", нi "добридень". Ше й вiдвертаються. Оце мене, чоловiче, найдужче болить; значить, холєра ясна, я марно жив i не вельми мудро навчав їхнiх батькiв i дiдiв... не вельми мудро, якщо їхнiм внукам не хочеться пiдняти перед старим учителем капелюха. Рiч, зрозумiло, не в капелюсi, трагедiя тут глибша. Я боюся, що старше поколiння, яке я учив... я учив не тiльки робити компости, а й засiвав, гадаю, любов до свого рiдного, до землi, пошанiвок до старших, до звичаїв, потаємно, щоб не мати неприємностей iз владою, щоб дiтям не псувати кар'єри, бо ж усi пнуться якщо не в торгiвлю, то в медицину, або на бази, або в комiрники, або ще кудись на легкий i бiлий хлiб ...так, потаємно, зговорившись iз власною совiстю, зрадили власну пам'ять: дiдько з ним, iз тим Гайдашем, iз його наукою, вже Україну бандерiвцi будували, маємо усього досить. Живий живе гадає. Я, очевидно, у твоїх очах, сусiдо, немовби з неба впав, що, нi? Великий грiх - зрадити пам'ятi, вiдцуратися вiд неї. Ось ми Бога вiдцуралися. Ось церкви палять. Ось ночами комсомольцi хрести при дорогах, фiгури, каплички викорчовують, а могили зрiвнюють iз землею. Руїна страшна. Содом i Гоморра. А якийсь старий директор школи Гайдаш щось там торочить про пам'ять. Пустеля звироднiла щонедень шириться в нашому краю... пiсок забуття возять вагонами i сiють, i сiють; пам'ять десь пiд грудочкою, пiд каменем - житнє зеренце. Ти малюєш мене неприступним колючим їжаком... Якось цей рудуватий i колючий їжак, якщо так хочеш, блукав на Зеленi Свята на сiльському цвинтарi, зарослому крушиною i молодим ясiнням; на численних могилках в чагарнику дотлiвали незамаєнi дерев'янi хрести... i даремно я пальцями вимацував карбованi долотом написи: iмена поросли мохом i потрухлявiли... iмена дiдiв та прадiдiв. Могилок моїх дiтей на цвинтарi теж вистачає, не водилися в мене дiти, малими вмирали, один Роман вирiс... а ще бiльше могилок на цвинтарi моїх учнiв; я молився за всiх них i за тих, що лежать у чужiй землi; я не помiчав, робив це, очевидно, машинально, що збираю на цвинтарi квiти: там зiрву бiлоцвiт, тут - горсточку синьо-жовтих браткiв, набрався чималий букет... я думаю, що у квiтах цвинтарних живуть душi померлих. I на тобi... майже пiдсвiдоме або й з учительської солiдарностi я поклав букет пiд залiзний окремий хрест, на табличцi якого було написано: "Тут спочиває невiдома вчителька, яка загинула за Україну". Повинен тобi сказати, сусiде, що хтось укопав той хрест глибоко i зацементував добряче ...хтось добрий i смiливий сповнив цей чин ще в сорок сьомому роцi. Ступа винюхував, чия це робота, але нiчого не дiзнався, хрест, щоправда, динамiтом не зiрвали, зате попороли штиками табличку, то вже потiм напис поновили. Я особисто не знаю, що то була за вчителька, нiколи її не бачив, небiжка моя Iрина розповiдала, дiзнавшись вiд сусiдiв, що дiвчина була мальованої краси... зв'язкова якась. Так ось, я поклав на її могилку букет квiтiв. Iншi могили були пiдправленi дерном, обсадженi квiтами, хрести замаєнi липовим пагiллям або ж висiли на них мiської роботи вiнки з синього та зеленого хiмiчного канцуря. I не встиг я, чуєш, перехреститися, щоб виговорити за душу загиблої "Отче наш", не встиг я ще колiньми вiдчути теплу землю, як хтось обома руками вхопив мене ззаду за плечi й повалив... i, лежачи горiлиць, я побачив над собою двох молодикiв iз комсомольськими значками на лацканах. Я був для них доступним, бо лежав горiлиць, а вони й не пробували мене, старого, пiдняти. Врештi я сам якось пiднявся, думаючи, що молодики, холєра ясна, зайве випили. Вони були тверезi. - То ви собi такi геци з старою людиною витворяєте? - спробував. я було їх поганьбити, бо не вiдразу вловив "полiтичне пiдгрунтя" в моєму пошануваннi осиротiлої могилки. - То ви чиї такi мудрi будете? - Не має значення, - закопилив губу русявий молодик. - Ми тутешнi, вiд тата з мамою чулисьмо, що ви в школi виховували бандерiвцiв. Бiльшiсть ваших учнiв пiшло в банди. Кров, пролита бандерiвцями, отже й на ваших руках. Ударив мене молодик словом навiдмаш. Хотiв би я упiзнати, чий вiн син чи онук, якщо назвався "тутешнiм", але це значення не мало, мало значення те, що "так" їм сказали тато з мамою або у теперiшнiй школi "так" навчили. Я не збирався виправдовуватися; я мiг би назвати молодикам тих моїх учнiв, якi стали офiцерами, вчителями, iнженерами, i тих, якi свого часу записалися в стрибки й нещадно, гiрше вiд енкаведистiв, винищували бандерiвцiв. Але правда й те, що великий гурт хлопцiв подався до лiсу... це були кращi мої учнi. - Нi, дiти, - тiльки вiдповiв я молодикам, - в школi я не вчив нi на бандерiвцiв, нi на комунiстiв, я усiх учив на людей, якщо так можна сказати. - Можна подумати, що бандерiвка без iменi й прiзвища, що лежить пiд хрестом, теж була "людиною", якщо ти персонально принiс їй квiти. Болить тебе за ними серце? - плюнув менi в душу другий юнак, низенький такий, плюгавий. - О, що болить, то болить, хлопцi, - признався я. - Скiльки то мудрих людей лягло та лягло. - Мене вже розбирала злiсть. Я оглянувся навколо... i навколо на могилках були селяни: хто молився, схилившись удвоє, хто поправляв вiнки, хто засвiчував свiчки, а хто й удавав, що вiн чимось зайнятий, а може, й усi навколо нiчого не робили, а лише краєм ока спостерiгали за мною i молодиками. I нiхто не зважився пiдiйти; i нiхто не взяв мене в оборону. Я спершу обурився, як колись... як колись, коли нас iз Iринкою вивозили. Потiм спам'ятався: нiхто не зважився обороняти старого дивака, який принiс бандерiвцi квiти. Не дуже це безпечно. Навiщо комусь зайвий клопiт. Боялися плями, що впаде на них. У кожного ж родина, робота, якiсь плани на завтра... а завтра молодики донесуть, куди треба. О, сусiде мiй молодий, який я того дня стовбичив посеред цвинтаря доступний, вiдкритий для усiх; я стояв потовчений i розгублений. Менi хотiлося крикнути: "Люди, та ж спам'ятайтеся, обтрусiться од страху!" Та кому крикнути, до кого промовити слово. Село заклякло на своїх могилках; село вдавало начеб мене й не помiчає. Отже село вiд мене вiдцуралося, а не я вiд нього. Чи, може, це було взаємне вiдчуження. Очевидно, я цього заслужив... очевидно, все, що мною пережито - це покута за сина Романа. Горопахи не забули, що Роман iще за старої Польщi сидiв у кримiналi за полiтику, за те, що зв'язався з комунiстами й що з усiх сил прагнув, щоб той "щасливий i справедливий лад", котрий панував за Збручем, укоренився також у нас. I в тому, що сьогоднi Горопахи заструпiли в страху, за те, що вони безпам'ятнi, є i моя вина, бо життя i смерть мого сина - це цеглина в будiвлi радянської влади... є отже, i моя вина, що iдеальний суспiльний лад, про який мрiяв мiй син i за який наївний хлопець вiддав життя, iдеальним був тiльки на паперi, в теорiї, а в життi... а в життi - арешти, розстрiли, ненависть, пiдозри, потоптування моралi, глумления з усього святого. Я часто замислююся - тепер маю час на роздуми й нiхто менi в цьому не заважає - що позитивнi свої риси людство виробляло протягом тисячолiть, сприяли цьому релiгiя, родовi звичаї, державнi iдеологiї, культура. Нiхто ж, скажiмо, не заохочував злодiйство або ж доноси. Це вважалося ганьбою. Пам'ятаю, ще в тридцятих роках перед вiйною, якщо, не дайбiг, сусiд перекине на своє поле чужий снiп жита, або ж вночi вкраде остривку сiна, або ж вирубає не на своєму два-три дубчаки, то убогий той злодiй був зганьблений до гробової дошки: про його злодiйство говорив у церквi з казальницi священик, пiд церквою в недiлю вiйт прилюдно виставляв його iм'я на поганьблення, в читальнi "Просвiти" газди не подавали йому руки. Оце, я тобi скажу, був громадський вплив i суд. Нинi ж, холєра ясна, навпаки - з того, що в колгоспi не вкраде, посмiшковуються, як iз останнього дурня. Чеснiсть нинi не в модi. Боюся подумати, але чи не здається тобi, що рiч не в тому, мовляв, крадемо колгоспне, не наше, державне... рiч у душевнiй потребi вкрасти: виплодився iнстинкт злодiйства. Тисячолiттями людство воювало з крадiями, i заповiдь Божу записало "Не вкради", у деяких країнах злодюгам обтинали руки на пострах iншим, а тут за шiстдесят рокiв перекреслено набуток тисячолiть. Жах, скажу я тобi. Звичайно, нiхто навмисне не вчить: вкради. Мiлiцiя навiть пробує боротися з поголовним злом. Учить красти саме життя. Людина, в даному випадку колгоспник, була заплiшена в такi лещата, що не було виходу: хочеш вижити - вкради. А що, нi? На трудодень видавали грами. Городи обрiзали попри самi причiлки. Душили поборами. А тут родина, дiти малi хлiба просять. Ось i мусиш вкрасти. Вже потiм, коли й хлiб на столi зарум'янився, почали красти iз звички. Рефлекс, холєра ясна, виробився. Певно, що така сама ситуацiя i в мiстi на рiзних фабриках i заводах, на складах, у склепах, де людям теж платять копiйки... а якщо платять копiйки на заводi, то, ясна рiч, це вже iнший бiк медалi - така й "ударна" робота: аби з ранку до вечора. Мене дивує: невже в Москвi чи в Києвi, у тiй партiї, що нiбито стала державною церквою, нема розумних людей... невже, холєра ясна, вони цього не бачать? Невже вони так постановили, щоб люди жебракували i ставали ницими духом? Невже вони вiрять, що хтось направду сприймає їхнi лозунги, що комунiзм ось-ось прийде в Горопахи? Ая, тримай мiшок ширше. Якби мiй Роман воскрес iз попелу Майданека... якби мiй син рушив нашою землею i на свої очi побачив усе те, що виробляють з людьми, iз землею, з мiстами й селами його колеги по партiї, то напевно згорiв би наново на попiл або ж помандрував би на Соловки. I ще менi здається, що вiн вимурував би у власнiй душi не менш страшнi Соловки... якби вiн почув, як гiрко я плачу ночами над його долею. Вiн заразився бiльшовизмом iще в гiмназiї; був там професором математики Пантелюк, колишнiй сiчовий стрiлець, який взимi чотирнадцятого року потрапив у Карпатах до росiйського полону, десь там навiть запiзнався з Ленiним. Ну, а вже на початку двадцятого року повернувся додому стопроцентним бiльшовиком. Я знав його особисто. Це був високий пiдтягнутий мужчина, про таких кажуть - спортовець. Мав високе чоло, довге волосся. А головне, був направду порядною людиною, вiрив у рiвнiсть i справедливiсть. Його арештували за "перших Совiтiв" разом iз багатьма... з десятками тисяч i розстрiляли в Бистричанськiй тюрмi. Коли, бувало, Роман, учень старших класiв гiмназiї, приїжджав на вакацiї додому й до нього почали навiдуватися всiлякi там кур'єри, якi приносили пачки комунiстичних брошур та рiзного пiдпiльного папiр'я... коли одного разу на вiльхах Петра Сови в Зарубi (ти повинен пам'ятати це мiсце над Унявою-рiчкою, бо ковбури там глибокi й зручнi для купання, а вiльховий гайок служив гейби сiльським парком, де ми влаштовували фестини, було там витоптане мiсце для танцiв, а для музик хлопцi витесали, щоб було де сiсти, зручну колоду, я сам з Iриною не один лiтнiй вечiр провiв у Вiльховому гаї... спiвали ми там, полiтикували, i гризли там нас запекло комарi), коли ж дiзнався, що на Жовтневi свята на вiдзнаку роковин бiльшовицької революцiї в Росiї мiй син на двадцяти височенних вiльхах вивiсив червонi прапори - мала потiм полiцiя немалу роботу - я запитував Романа, чи добру вiн стежку вибрав. Боже борони, я не лiз йому в душу не чорнив його комунiстичнi iдеали, вiн, прецiнь, був дорослою людиною, я тiльки просив його зважити, чи iдеали, якi вiн обожнює, справдi чеснi й людянi? "Адже ти знаєш, сину, - казав я йому, - що дорога, яка вже пройдена бiльшовиками... та дорога, що на Великiй Українi, всипана кiстками i зрошена кров'ю. Обабiч дороги - тюрми, голод, розстрiли. Люди в колгоспах - то почорнiлi панщизнянi крiпаки, а робiтник на фабрицi - раб". Мiй Роман був лагiдним, усмiхненим хлопцем - вдався геть чисто в Iрину: бiлий лицем, свiтловолосий, очi - голубi, а характер - хоч до рани прикладай. Зате впертiсть перебрав вiд мене, бо небiжка Iрина була м'якою, нiколи менi не перечила. Роман брав мене за обидвi руки, потiм обiймав за плечi й тулився по-дитячому до грудей. "Невже я схожий, тату, на божевiльного, який, не знаючи броду, кидається стрiмголов у рiчку... не знаючи, чи та рiка життєдайна, чи смертоносна? - запитував, дивлячись менi увiчi. - Те, про що ти говориш... про арешти, розстрiли, голод - перебiльшене устократ нашими ворогами. Якщо й був голод, то спровокував його багачисько на селi, куркуль, як їх на Великiй Українi називають. А щодо судiв та розстрiлiв, то мусить робiтничо-селянська держава оборонятися вiд ворога, який їй шкодить на кожному кроцi. Я так мiркую". Я запитував Романа, чому власне комунiстична iдея припала йому до душi. Маємо в Галичинi партiї та органiзацiї, в тому числi й такi, якi жорстоко переслiдуються польською полiцiєю, скажiмо, ОУН, органiзацiю, яку не запiдозриш в угодовствi з окупантом. Роман, був готовий до такого запитання; вiн очiкував, що рано чи пiзно батько, який має на це право, поставить перед ним саме таке запитання. - Як тобi вiдповiсти, тату? - чомусь схвилювався мiй Роман... розхвилювався й очi його спалахнули синiм вогнем. - Якщо вiдпо-вiсги високими словами, то вабить мене iдея всесвiтнього братства, рiвностi, вiдсутностi експлуатацiї людини людиною, задоволення матерiальних потреб: кожному за потребою. Ти собi уявляєш, тату? Нема бiдакiв i багачiв. - Ой, чи не стануть усi бiднi, - таки я не витримав. Якщо по правдi, то я не вiрив у рай на землi. Крiм того, нiхто не знає, коли, ї_ якого дня, у якому краю той рай настане. Хто його сотворить? - Ми й так бiднi, - вперто вiдповiв Роман. - Я говорю про Галичину. В селi - безземелля, пролетаризацiя. В мiстi - нема роботи, а якщо вона є, то для поляка. Рано чи пiзно, а мусить настати соцiальний вибух... i ми, комунiсти, цей вибух готуємо в iм'я щасливого майбутнього. - Почекай, - зупинив я синову палку трибунатику. - Ти й твої наставники... той професор Пантелюк сушать собi голову завтрашнiм щастям для чоловiка, так? А я хочу жити по-людському вже нинi. Капiталiзм, як ти знаєш, уже не такий вовчий, яким вiн був сто рокiв тому. Сьогоднi вiн каже робiтниковi: "Працюй-но, чоловiче, краще й будеш жити по-людському". - Дурницi, - вiдмахнувся Роман. - Ти, тату, черпаєш знання про свiтовий робiтничий рух з львiвського "Дiла" або ж iз тикторiвського "Нового часу": панички галицькi залюбки оббрiхують совiтiв, а комунiстiв у цiлому називають "агентами енкаведе" та ще й при цьому глузують з "бiльшовицького раю". Чи не так? Я хочу, щоб ти зрозумiв одне: капiтал загниває, а все, що гниле - розкладається. Це аксiома. Нiяка iдеологiя сьогоднi не спроможна щось краще робiтниковi пообiцяти, накреслити перед ним конкретнi обрiї, вказати дорогу до цих обрiїв, хай i омрiяних, окрiм нашої. Я навiть не сподiвався, що мiй лагiдний, податливий син аж до такого ступеня... якби то сказати... аж до такого ступеня наелектризований комунiзмом, iдея аж шумувала в кровi й зблискувала в очах: торкнешся - згориш. - Ну, гаразд, - погоджувався я з сумом... погоджувався i жахався, що мiй син проникся глибокою вiрою в чужих богiв. - Ти журишся всесвiтнiм робiтничим рухом, вимрiюєш, холєра ясна, всесвiтнє iнтернацiональне братство. А як же бути нам iз Україною, з нашою державнiстю? Ти, певно, пам'ятаєш, що я з пелюшок виколисував тебе не на комунiста, чи на члена ОУН... я тебе виколисував на українця. Роман iнову обняв мене за плечi. Засмiявся. - Якщо по правдi, тату, то ти сам винен, що я пристав до капезу. Твiй бiль за Україну, тату, перелився в мою душу. Одначе ти помиляєшся, що Україну побудує, скажiмо, в Галичинi ОУН, хоч хлопцi там вiдважнi, фанатичнi - їм нiчого не закинеш. Тiльки їх горстка, орден, до того ж методи боротьби - терористичнi. Чи. може, покладаєш надiї на панкiв iз УНДО, на українських послiв у польському сеймi, якi випросять для Галичини бодай куцу автономiю? Марна надiя. Уся їхня метушня - то гра в полiтику, не бiльше. А реально... а реально маємо, тату, Україну за Збручем, так, радянську, червону, проте. Велику Україну i нам треба прагнути... нам треба боротися за возз'єднання з нею, з Києвом, iз Днiпром. Ти вiриш, тату, у возз'єднану Україну? Я був безсилий погасити Романiв вогонь; я мiг знову й знову вичитувати йому аргикули з українських чи польських газет про московськi полiтичнi процеси, про арешти iнтелiгенцiї в Українi, але, дивлячись у нагхненне обличчя, вiдступав вiд фанатичного пожарища, що горiло в його очах. - До речi, тату, - якось по матурi, коли гогувався записатися на Львiвську полiтехнiку, Роман менi признався, що його збираються перекинути через Збруч, - там я на власнi очi побачу й тебе переконаю, що Велика Україна - справдi земля щасливих людей. Там, очевидно, буду вчитися... в Києвi чи в Харковi. За Збруч Роман не потрапив, бо польський суд нарокував йому п'ять лiт. Сидiв хлопець у Дрогобицькiй в'язницi. Ну, потiм настав вересень тридцять дев'ятого... i, думаю, вiдразу пiсля вересня, коли на власнi очi переконався, який насправдi медовий совiцький рай, хлопець трохи остиг, розчарувався. Зрештою, це менi могло тiльки здатися. Роман далi мешкав у Львовi, вчився в полiтехнiцi. Зрiдка наїжджав до нас iз Iриною в село, був стриманий i постарiлий рокiв на десять. То вже не був той екзальтований юнак, який був готовий йти з червоним прапором на барикади. Роман i сам це визнавав. Вiн казав, що нинi нема потреби вiшати прапори на вiльхах, не треба нiкого агiтувати за радянську владу, ми її тепер маємо реальну. Маю змогу вчитись безплатно, до того ж - рiдною мовою, тату. Хiба це не благо, яке принесла радянська влада на своїх багнетах помiж нас? Менi видавалося, що тодi вiн сам себе у чомусь переконував; я зрозумiв, що вiд партiйної, вiд полiтичної дiяльностi, якою вiн колись займався, його вiдсторонили. Тобто його використали ...використали його юнацький запал, готовнiсть пожертвувати собою, наївну вiру у комунiстичний рай i, коли в нових умовах вiн став непотрiбним, його викинули на смiтник. Так, зрештою, було вчинено з усiма мiсцевими комунiстами, їх навiть не визнавали за комунiстiв, бо, як вiдомо, Комiнгерн розiгнав польську, захiдноукраїнську та захiдно-бiлоруську компартiї: виявилося, що вони не на сто вiдсоткiв правовiрнi. Менi було шкода Романа, юнацьких його устремлiнь; я думкою проникав у його душу i лякався чорного спопелiлого пожарища, яке вiн ще приховував вiд свiту. Останнiй раз я бачив його на Рiздво в сороковому, коли вiн гостював удома. Був зовсiм пригнiчений. Гiрко посмiхався, дивлячись на мене i матiр'ю, i мовчав; може, мав охоту признатися, що iдеали його розголоченi... розтолоченi так просто кирзовим чоботом, але гордiсть не дозволяла йому жалiтися. Мовчав. Почав палити цигарки, чого ранiше не було, не вiдмовлявся й вiд чарки. Навпаки: на Свят-вечiр мм сидiли з ним за столом при завiшених вiкнах i обидва добре цмулили горiлку, аж Iрина хитала докiрливо головою. Вона все розумiла... сльози крутилися їй ув очах. Мене розбирала лють. - Чуєш, - штовхнув я сина в груди, - чуєш, яка приголомшена Рiздв'яна нiч? Бо заборонили колядувати... бо "Просвiта" розпалася i мiй хор умер... бо багатьох уже арештували, а хто iще очiкує арешту, як я, наприклад. Очiкую i таємно разом iз сином, який виборював бiльшовицький рай, їм рiздв'яну кутю. Менi баглося його вдарити; мусив на ньому зiгнати злiсть, мусив, бо вiн таки винен... Iрина хапала мене за руки. Роман гейби й не зауважував моєї злостi; вiн був занурений у себе; вiн навпомацки блукав у своїй спопелiлiй душi й шукав у нiй свiтлого промiнця. - Багато чого й менi незрозумiле, - зiтхнув вiн. - Ось хоч би взяти недовiр'я до мiсцевих кадрiв. Коли ж беруть "тутейшу кадру", то орiєнтуються на шумовиння, пiну, що спливла на поверхню. Та це пiвбiди... бiда, тату, в повальних арештах. У кожному iнтелiгентi, в кожнiй людинi, яку поважають, скажiмо, в селi чи в мiстi, пiдозрiвають ворога. Галичина - край ворогiв, розумiєте, - майже вигукнув розпачливо. I мало не плакав; i мало не вгатив по столi, бо пальцi стиснулися в кулак. Злякана Iрина припала губами до його посинiлої руки: гасила бiль i крик. Тривожна тиша засiялася в нашiй хатi. Роман схилив голову на стiл i задрiмав... а свiчка, встромлена в хлiб, клiпала й умирала... а село далi нiмувало... а Iрина моя, дарма, що не була аж такою богомiльною, вклякла перед образом Богородицi й щиро до неї молилася. - Арештували професора Пантелюка з Бистричанської гiмназiї. Того самого... - Роман пiдвiв голову й цiлком тверезо поглянув на мене. - Кажуть, що вiн нiмецький шпигун. Свiт валиться, тату. Шо я мiг порадити? Свiт направду валився: iз Горопах вивезли на Сибiр родину Бойчукiв, Василюка, Драгомирецького та ще кiлькох... уся їх вина була в тому, що мали трохи бiльше поля й по двi-три корiвчини, та що хати побудували пiд бляхою. Не були вони нiякими куркулями, - я це доводив новим начальникам, - те, що вони мають, доробилися власними руками. Чи знали вони колись вiдпочинок? Чи з їхнiх рук сходили мозолi? Чи не косили, не орали власноручно й чи не кидали зерно в рiллю. Хiба це вина? То за що їх карати, виселяти на чужину. Я пробував промовити до серця районних уповноважених, але вони лише здвигали плечима й кивали на Йвана Гриву та Петра Качурика - наших сiльських активiстiв, котрi урядували тепер у селi; це вони визначали, кого треба розкуркулювати й везти на бiлi ведмедi, щоб не пленталися попiд ногами, коли розпочато будiвництво "щасливого життя". Коли ж виселяли старого Тимчука, колишнього четаря Української Галицької Армiї - приятеля мого давнього, то вiн упав пластом на землю, цiлував її i ревно плакав. Стара Тимчиха, його жона, умить посивiла, бiла-бiла зробилася, як обсипана снiгом... i ця бiла страшна жiнка тикала в мене пальцем i проклинала до четвертого колiна... i кричала, що то твiй Романко навiв на нашу землю орду. То чого, пане директоре, вдаєш, що тобi нас шкода, що ти нiбито нас обороняєш? Ти винен... ти винен, що нас, старих бузькiв, викидають з гнiзда. I я, немов побитий пес, поплентався додому. Я таки був винен, що мiй Роман виборював оце "братерське воз'єднання", оцей "рай". Якби не Iрина, то, мабуть, повiсився б вiд ганьби. Коли розпочалася вiйна й Червона армiя накивала п'ятами, а тюрми в Бистричанах та в усiх галицьких i волинських мiстах i мiстечках вiдчинились, то цiлий свiт жахнувся вiд того, що зробило енкаведе з арештованими. Я був у Бистричанськiй тюрмi: там труп на трупi; там помордованi й пострiлянi; там кров на камiннi розлита; там пекло пiд розпеченим сонцем; там живi блукали серед мертвих, впiзнавали своїх, а хто не впiзнавав - кликали, немов живих, у камерах, у пивницях, у коридорах своїх Василiв, Петрiв, Данилiв. Iмена глухо падали на мертвих... i може, вони мертвих болiли, але їх не воскрешали. Плачi там кривавилися гомеричнi, аж, здавалося, розколювалися грубезнi мури. Тишу густу, сукровичну я тодi побачив... побачив тишу в пiдземеллях тюрми, де розмурували велику склепiнчасту салю, вщент набиту мерцями, що стояли щiльно один попри одного; у тишi цiй стражденнiй я помiтив, що всi мерцi споглядали на нас, живих, очима, що вилiзли вiд задухи з орбiт; мерцi нам щось кричали вiдкритими ротами; мерцi нас кликали пiднятими руками: поможiть, змилосердiться. Уявляєте: мерцi з пiднятими руками? Їх, певно, замурували в пiдземеллi живцем. I нiхто iз нас живих не посмiв порушити тишу, i нiхто не окликнув iз сотенного гурту свого сина чи тата - ми замерзали перед невидющими мертвими поглядами. Iз тогочасних газет я вирiзав статтi й фотографiї про бiльшовицькi звiрства у тюрмах i про похорони; на однiй фотографiї, пам'ятаю, за тисячним похоронним походом дибала, опираючись на цiпок, одна-єдина згорблена, з пониклою головою стара жiнка; ця жiнка дотепер менi сниться, хоч фотограф не зафiксував її обличчя, бо надто низько вона хилилася до землi, одначе, я без фотографа знав: це, ледве переставляючи босi ноги, шкутильгала моя Україна. З фотографiями та газетними вирiзками я подався до Львова, маючи намiр показати їх Романовi, най би подивився, за що вiн сидiв у кримiналi, що вiн виборов. На Кохановського, де вiн мешкав, я його не застав, сусiди оповiли, що перед самою вiйною кудись перебрався, а куди - нiхто не знав. Я ворожив тодi надвоє: або вiн утiк з "товаришами" перед нiмцями на Схiд, або ж "товаришi" його арештували и днi його скiнчилися разом iз сотнями iнших у львiвськiй тюрмi на Лонцького. А виявилося... Пiзнiше, у сорок третьому, восени приплентався вiд нього чоловiк iз запискою, що, мовляв, "я живий, борюся й вибачайте, що завдав вам багато прикрощiв. По вiйнi побачимось... все по вiйнi буде по-iнакшому". Вiд себе той чоловiк зi Львова додав, що "товариш Зенон" знову у пiдпiллi". - З комунiстами? - спитав я. - А то ж iз ким? Мусимо допомагати Червонiй армiї бити фашистiв i приближувати визволення. Я слухав того чоловiка зi Львова, немолоду, iнтелiгентну людину, може, вчителя, який щодня бачиться у пiдпiллi з моїм сином, iз "Зеноном", i сушив собi голову: "Невже Роман направду вiрить, що по вiйнi буде iнакше?" Чоловiк зi Львова переночував i зник, я iнколи ловив себе на думцi, що вiн нiколи у Горопахах i не появлявся, це моя вигадка, це потiха для Iрини, але коли Червона армiя вступила у Львiв, то Романовi друзi написали менi, що "ваш син брав активну участь у антифашистськiй пiдпiльнiй органiзацiї. На жаль, був зраджений провокатором, гестапо кинуло його в концтабiр, у Майданек пiд Люблiном, де й загинув смертю героя. Маємо точнi вiдомостi". Загинув? Смертю героя? Боже мiй. Боже, за що мене так тяжко караєш, за чиї грiхи дано менi цю покуту? I певно на мої жалi вiдповiла б стара згорблена жiнка з палицею, яка босонiж шкутильгала по бруковi услiд за тисячами людей, котрi ховали жертви бiльшовицького терору в липнi сорок першого року. Я довго берiг вирiзку з газети - її фотографiю, не один день просиджував над нею, i не одну молитву покаянну, немов до Богородицi, вишептав до неї, аж поки Iрина кудись її не переховала. - Ну, май розум, чоловiче, - розраджувала мене, - не карайся чорно. - Немов дитину сповивала мене ласкою, пестила мої руки, обличчя, голову. Ти, сусiде мiй, намалював її на портретi правдиво... такою, якою була її душа. Яснiсть її очей, нiжне тихе свiтло, що випромiнювалося з її лиця, з волосся, з усiєї її постатi, дивним чином переймало, переливало в себе, перехоплювало твiй сум i журу й ти начебто вiд них увiльнявся... ти випростовувався. Може бути, що давня Iринина сила й тепер впливає на мене... i певно таки дiє, якщо ти малюєш мене з пiднятою головою. Тiльки... Тiльки признаюся тобi, сусiде, що ночами, бувало, або плачу, або розмовляю з Iриною i згадую пережите... або ж, немов божевiльний, викликаю з пiтьми жiнку з газетної фотографiї i запитую її: "Жiнко Божа, невже ти вiриш, що твого сина скатував на смерть мiй син? Вiн не був причетний до дикої масакри... вiн тодi вчився у Львовi на iнженера". Котроїсь ночi я побачив обличчя жiнки з фотографiї, дарма, що фотограф її обличчя не сфотографував, надто низько хилилася стара до землi, а я проте, таки її обличчя побачив - п глибоко запалi очi, худе вилицювате обличчя, посiченi зморшками губи... губи її вишiптували: "Але ж, директоре, ваш син червонi прапори на вiльхах розвiшував, пам'ятаєте?" Одначе, художнику, ти не зважай на мої плачi й молитви, може, й справдi через сто чи через двiстi рокiв прийдешнiй знавець мистецтв пiдведе до портрета цiкавих чи байдужих туристiв i скаже... i скаже: "Маємо перед собою портрет невiдомого учителя". Пiд такою назвою вiн записаний