ворота, вiн рушив слiдом за мною; вiн нiчого не знав про Наталену, та й не потрiбно було йому знати, а проте зрозумiв, що я виздоровiв тiлом i душею, i що сьогоднi вдосвiта виросли в мене крила, й що я спроможний ходити по поверхнi морiв, й тому настав найвищий час поглянути в обличчя страдникiв, що намальованi на стiнi Святого Духа. Павло вiдiмкнув церкву, винiс на риштування вiдерце з водою, сунув менi в руки жмут ганчiр'я, яким я, як звичайно, зволожував тиньк, потiм присiв на старе перевернуте вiдро посеред церкви навпроти стiни, готуючись, видно, не спускати з мене очей та очiкувати, поки з-пiд шару вапна не виглянуть обличчя страдникiв. Я не мiг йому цього заборонити, бо, зрештою, звик до його безпосередньої помочi на риштуваннi чи до мовчазного стеження за кожним рухом моєї руки, коли вiн чипiв посеред церкви на перевернутому вiдрi. Але сьогоднi... сьогоднi я волiв залишитися сам на сам iз стiною, менi заважав Ключарiв погляд, я боявся, що пiд його поглядом буду поспiшати, нетерпеливитися й через те стану неуважним; крiм того, я остерiгався, що Ключарева присутнiсть не дасть менi змоги мисленно спiлкуватися з людьми, якi пiсля трьох столiть заточення виходили з пiтьми на свiтло; я збирався далi вести з ними мовчазну нашу розмову i свою душу перед ними розкрити; я був схожий на черця, який замурувався у печерi для розмови з Господом Богом та з самим собою. I, очевидно, Павло Ключар уловив у моїх позирках чи в нетерплячому якомусь русi мiй настрiй, бо покiрливо пiдвiвся, сказавши, "я все розумiю, Майстре", i вийшов iз церкви, замкнувши дверi на ключ. Внутрiшнiм зором, третiм оком я бачив, як вiн присiв на високi церковнi сходи, де вже сидiв Данило Вербень iз трьома тутешнiми газдами, а ще далi, в селi, поза ворiтьми, за вуглами хат пильнували за Святим Духом десятки пар очей. Це була моя сторожа, мої друзi, хоч я знав також, що десь чипiють мої вороги. Одначе я вiдразу забув про друзiв та ворогiв, як тiльки-но узявся за долото i як тiльки-но вiдчув пiд пальцями твердiсть стiни Святого Духа, навдивовиж гарячу; стiна не могла бути не гарячою, це я зрозумiв, коли, коли з кожним днем протягом лiта все вище й ширше з-пiд нової фарби й вапна проявлялася стародавня фреска; на кривавому тлi iзограф закопав напоспiх збитi з грубих бервен три височеннi хрести й розп'яв на них трьох мученикiв. Нi, не була це вiдома здавна композицiя Голгофи з Iсусом Христом посерединi й двома розбiйниками обабiч; не висiли також святi великомученики, що вмерли за вiру Христову десь на пагорбах Рима. Це були мученики таки тутешньої землi; всi троє були босi й в кожного руки й ноги прибитi до хреста кованими цвяхами. Той, що висiв посерединi, був убраний у довгу, майже до самих стiп рясу з хрестом на грудях; справа од нього розп'ято людину в козацькому синьому жупанi й темно-фiолетових шароварах; злiва - витягнувся на хрестi довгий i худий чоловiк у домотканих сiрих ногавицях i в такiй же розхристанiй на грудях сорочцi. Мертвi їх тiла були напруженi, немовби аж прирослi до хрестiв. Художника, який сотворив свою Голгофу, не турбувало, що тiла розп'ятих повиннi були повиснути на хрестах, як лантухи, бо так пiдказує натура, наслiдуванню натури не входило в його задум, вiн не малював анатомiю тiл, вiн малював символи. Адже недаремно на пожухлiй рудiй травi пiд хрестами зобразив три зломанi козацькi шаблi, що означали поразку, ворожу перемогу, безнадiю... нема бо надiї вiдвоювати волю, якщо твою шаблю переломлено навпiл. Червоне тло, полум'я, що спалахнуло на обрiї, розрослося до неба й заполонило собою усю площину стiни, теж було символом спустошення землi. Признаюсь: я не сподiвався, що iзограф тонко передасть на обличчях розп'ятих їхнi передсмертнi страждання, гнiв i бiль, хоча те єдине око, яке я вилущив з-пiд тиньку в перший день роботи у Святому Дусi, засвiдчило, що мистець не дотримувався усталених при малюваннi Голгофи взiрцiв, якi панували в тодiшньому часi; думав про вплив свого твору на того, що стоїть перед стiною. Це було, мабуть, його творчим завданням. Дерзновенна спроба реалiзувати релiгiйний мотив Голгофи в народному, сказати б, дусi, переконувала мене, що маю справу з неординарним мистцем, не якимсь там богомазом, байдужим до народного горя, його Голгофа - це власне безпосереднiй вiдгук сучасника, його плач i возвеличування трагедiї, що вiдбувалася на його очах. Я починав думати, що його Голгофа безпосередньо пов'язана з подiями, котрi за переказами вiдбувалися навколо Святого Духа, коли вiйська Хмельницького й повстанчi загони покутського полковника Семена Височана вiдступали на схiд... вони вiдступали, а шляхта потоптом, вогнем i мечем нищила землю. Я сподiвався, що якусь вiдповiдь на свої роздуми й здогади дiстану тодi, коли остаточно розчищу обличчя мученикiв, якi дотепер ще були пiд вапном. Не знаю, чому я насамкiнець залишив якраз обличчя, власне голови. Лякало мене страшне закривавлене око? Набирався я поступово досвiду, розчищаючи спершу фреску там, де нiбито було менше ризику? Це була, однак, неправда, я по всiй стiнi, працюючи де долотом, де - шкрябачкою, скальпелем, намагався бути уважним i терпеливим, щоб не вiдколовся нi один сантиметр малювання. Не скрiзь це вдавалося, разом iз вапном подекуди вiдлущувалися i шматки фрески. Одначе не лише страх пошкодити обличчя розп'ятих спонукало залишити їх на пiзнiше, нi, я, вочевидь, цiле лiто внутрiшньо готувався до зустрiчi з розп'ятими, до розмови з ними; я хотiв бути урiвнi з ними; я хотiв порiвну взяти на себе їхнi муки; я готувався їм казати, що вони недаремно померли, i хоч ворог вирубав упень нашi лiси й, витесавши з дерев хрести, розп'яв народ - ми таки живемо, засiваємо спалену пожежами землю пшеницею i плодимо дiтей; я протягом цiлого лiта щоденно мисленно розповiдав мученикам про трагедiю старого директора школи з мого рiдного села, про дiвчат-гiмназисток iз Рогачiвської гiмназiї, над якими збиткувалися енкаведисти наприкiнцi червня сорок першого року, про життя i страждання Павла Ключара, про служiння рiднiй землi Данила Вер-'беня, про безталання колгоспної ланкової, яка продається за фальшиву славу партiйним функцiонерам, про свiчечку посеред стернi на полi пiд Братишанами, де загубилася могилка молодого повстанця, про страшну кару, призначену предками, корчмаревi Жельману, про руїни церковцi в полях над Днiстром, про енкаведиста з Великої України Сашка Козаченка, який грав на гармошцi й умер посеред вулицi за свої грiхи та за грiхи оперуповноваженого Ступи, про самого Ступу ученики теж повиннi були знати, й про тих також, яких вивезли на Сибiр, i про письменника, який звеличував понищення власного народу i через те, каючись, наклав на себе руки. Не мiг я забути про життя i смерть Михаська Затички, та цiлу його родину, про Юстину Монашку, Софiю Корчувату, матiр повстанську, про чорне життя Настi Хмурої... Та найбiльше я розповiдав про себе, про свої грiхи, сумнiви, терзання, просвiтлення i каяття; я розповiв про перше своє кохання, про Наталену та про єфрейторiв, якi "точно" знають, як писати книжки, як малювати картини, як грати на сценi, хоч i у життi вони, єфрейтори, були "туманами вiсiмнадцятими", анальфабетами. Вони, мученики на хрестах, повиннi були знати, що страждання на нашiй землi не скiнчилося; я скаржився мученикам, що Бог обрав мене переймати в свою душу людськi болi... переймати, але не плакати, навпаки - мужнiти, очищатися й дивуватися цiлiй землi, народовi й самому собi посеред народу, що ми здатнi перетерплювати найлютiшi трагедiї, вмирати й воскрешати. Спершу я узявся розчищати голову страдника, який висiв на середньому хрестi. Про його чернечу одежу я згадував, бороду вiн теж мав чернечу, але недовгу, гостру, шпичасту. Вiн один був зображений iзографом iще живим, голову мав задерту конвульсiйне вгору, борода нацiлилась в небо, рот був широко роздертий, спотворений криком... i кричали також єдине закривавлене око, й страшна рана - на мiсцi ока другого. Стародавнiй майстер не завдав собi за мету передати переживання черця цiлою гамою фарб, стан болю, терпiння виражали тiльки єдине ще живе око й розкритий рот, але й цього вистачало, щоб зрозумiти, який бiль витерплює на стiнi чернець i яку ненависть вiн випльовує з своїх уст на ворогiв i, може бути, на Господа Бога, що покинув його, свого слугу, на ворожу поталу. Навколо голови черця iзограф написав: "Се iгумен Данило". Iгумен Данило?! Очевидно, я повинен був здивуватися, може, навiть вигукнути й, кинувшись з риштування, загрюкати в дверi, за якими сидiли на порозi Павло Ключар i Данило Вербень, та потiшити їх новиною, що iгумен Данило, який обороняв перед шляхтою Святого Духа, постать реально-iсторична, дарма, що пам'ять про нього жила дотепер лише в переказах i легендах, а не в достовiрних хронiках i дiарушах. Проте, я не збiг iз риштування, я лише полегшено зiтхнув i запалив цигарку, бо, скажу щиро, потаємно сподiвався на таке вiдкриття... менi власне, баглося саме такого, а не iншого вiдкриття, бо ж немарне iще замолоду Наталена вчила мене, заохочувала вiдчиняти дверi до тайн. Чернець на стiнi скосив на мене єдине око; погляд його був, як удар ножа - кривавим, червоним; iзограф не скупився, малюючи постать черця, червоного, чорного i сiрого; чорною була його одежа, сiрими - обличчя, руки й ноги... кров навколо очей... кривава яма замiсть лiвого ока... цiвка кровi з рота. Козак, який висiв на хрестi праворуч, був круглолицим, вусатим, але уже без промiнчика життя: очi заплющенi, лице бiле, продовжнi зморшки на ньому покраянi, як шаблею, червоними мазками. Навколо голови замiсть нiмба було написано "Се полковник Дубовий" - особа теж нам знайома з переказiв. Лiворуч висiв молодий посполитий чоловiк iз довгим бiлявим волоссям, рiвним великим носом i густими пшеничними бровами; обличчя його виражало спокiй, лагiднiсть, i навiть смерть не спотворила тихої задуми на чолi, усмiху на губах; навкруж голови мистець написав трохи дивно: "А се, братiє, ми з вами". Ми?! Я не мiг вiдразу збагнути, кого мав на увазi художник кажучи "А се, братiє, ми з вами". Тих посполитих, що теж загинули, обороняючи Святий Дух? Себе? Нас? Усi прийдешнi поколiння? Господи, але ж цю людину, що на хрестi, я десь уже бачив... бачив i розмовляв з нею вчора! Людина на хрестi була схожа на Павла Ключара, немовби якраз Павло, а не хтось iнший позував художниковi триста рокiв тому. - Що це має означати? - шепнув я сам до себе, до трьох мученикiв на хрестах, до полум'я за їхнiми плечима й до великої тишi, що немов стародавнє вино в амфорi, гусла в стiнах Святого Духа. Та ученики на хрестах не вiдповiли. - Що ти власне волiєш од них дiзнатися? - звiдкись... з-пiд банi, з-пiд плаского камiння на долiвцi, iз-за царських врат докотилося до моїх вух запитання. Менi здавалося, що я побачив людину в бiлiй довгiй одежi, яка сидiла на приступцях перед престолом. Царськi врата були вiдчиненi навстiж. Крiзь чотири округлi вiконця пiд куполом лилися до храму потоки теплого сонячного дня. У храмi пахло сухим вапном, старим камiнням i прадавнiм ароматом ладану й людського поту, що просяк ув камiнь навiки. - Хочу дiзнатися, чи чують вони, як мене болять їхнi болi... неначе мене катують, - вiдповiв я i поволi спустився з риштування. Сiв пiд стiною на перевернуте вiдро, на якому збирався сидiти Ключар, i заплющив очi. - Значить, я володiв своїм мистецтвом, якщо ти чуєш крик зi стiни, - вiдповiв чоловiк у бiлiй одежi. - Ти хто? - спитав я. - Василiй єсьм... iзограф. Творець цiєї Голгофи. - Ти жив у їхнi часи... жив у нижнiх свiтах i бачив їхнє життя i їхню смерть. Чи вона була такою, якою ти її змалював, майстре? - Я лежав серед трупiв, коли шляхта увiрвалася всередину огради Святого Духа, i бачив, як iгумена Данила й побратимiв iз ним, що були пораненi й немiчнi, порубали шаблями. Всi вони лежать у великiй Козацькiй могилi... отут поруч. Хiба ти не пам'ятаєш? Запитання не впало зненацька, колись, перейнявшись переказом про оборону Святого Духа, душа моя заворожена, уже начебто й побувала у нижнiх минулих свiтах. - Чому думаєш, брате, що то була ворожба? - здивувався iзограф. - Чому не допускаєш, що в тобi живе зеренце, яке посiяне тисячу рокiв тому? Поколiння за поколiнням лягають у землю, а зерно живе й переходить у новi наступнi поколiння... i так буде тривати безконечно, поки життя цiєї гiркої землi. - Чому ж, брате мiй, - я й собi назвав його братом, - якщо так легко, як ти кажеш, передається пам'ять вiд поколiння до поколiння, на нашiй землi безмiр... Господи, безмiр безпам'ятi? Залила землю липуча смола й люди блукають по нiй iз залiпленими душами. - Я, певно, аж застогнав, уявляючи людей, що блукали з слiпими й глухими душами. - Чи Бог цього хоче? Чи панують над нами сатанинськi лютi сили? Iзограф у бiлiй сутанi, поплямленiй фарбами, пiдвiвся з приступок бiля вiвтаря й пiдступив до мене; стояв навпроти високий, безбородий, схожий... схожий на мене. Я заплющив повiки. Вiн поклав долоню на мою голову. - Не бiйся, брате, - сказав лагiдно. - Так воно i є: я - це ти, ти - це я з минулих свiтiв. Ми не повторилися, брате, ми продовжилися. Я не розплющував повiк; я боявся побачити перед собою своє обличчя, свої очi, свої, врештi, думки. Iзограф теж мовчав, давши менi час, щоб оговтався, щоб не збожеволiв вiд думки, що той хтось другий - теж я. - Я думаю... я жахаюсь од твого лементу про безмiр безпам'ятi, забуття, - обiзвався врештi iзограф. - Маєш рацiю: тут не обходиться без пiдступу сатани. Та тiльки нiякий диявол, брате мiй, не здолав би нас, коли б нашi душi не були лiнивими. Ти нiколи цим не журився? Я чомусь у цьому переконаний. Гадаєш, я випадково взявся малювати отут апокрифичну Голгофу... гадаєш, не було в цьому нагальної спонуки й потреби? - Iзограф присiв на камiння бiля мене й продовжив: - Коли пiсля потопту шляхтою Святого Духа, пiсля рабунку й знущань над бранцями люди Януша Черченського покинули побоїще й навколо церкви запанувала тиша, я виповз з-пiд мерцiв i заходився копати велику яму, щоб поховати убiєнних. Знайшлося iще декiлька посполитих, якi врятувалися, i ми спiльно сповнили свiй останнiй обов'язок перед полеглими - вiддали їх землi. Не було плачу, але й не було казань про високий подвиг людей, що полягли в оборонi Святого Духа; не знаю, як у кого, а в мене замiсть возвеличення дiяння iгумена Данила зародився сумнiв: А чи мав рацiю отець Данило, проповiдуючи: "Здобудь волю або ж умри за неї". Ну, ось вiн лежить обезглавлений, голова окремо вiд тулуба, лежать пострiлянi i порубанi його вої, а ворог переможно покотився далi. А ми... а ми чи переможемо його колись? Та й чи варто знову й знову ставати з ним на змаг? Чи не лiпше, браття, просто жити? Мислi мої були, певно, навiянi страхiттями пережитого; мертвi тiла мужiв i отрокiв немовби переконували, що смерть завжди перемагає життя... що треба упокоритися, що треба розчинитися в буднях i жити тихо, поки життя. - Ти мене чуєш, брате? - iзограф обiрвав свою бесiду, поклав руку менi на колiно й тяжко зiтхнув... i тяжко застогнав. Стогiн вiдлунився голосно пiд банею. - Я тебе чую, брате, - вiдповiв я на його клич. - Коли ж чуєш, то й бачиш очима... тими очима, що в душi маєш, як я рушив помiж людей, пригадавши, що навчився колись малярського ремесла, що Бог обдарував мене талантом. У Рогачi, у Львовi, Вишнi, Потиличi, нехтуючи приписи цехiв, я крадькома малював пар-суни мiщан, дрiбної шляхти, поки мене не взяв до свого двору Януш Черченський, пан на Черченi, який, якщо пам'ятаєш, здобув i понищив iз своєю надвiрною корогвою Святого Духа. Я мав у нього досить хлiба й до хлiба, пан на Черченi не вiдмовляв менi в питвi, мав я чисту сорочку i чревiї на зиму, спав на бiлiй веретi й не знав узимку студенi; час вiд часу присилали менi ключницю Яну, солодку молодицю, з якою бавився не одну нiч. Так тривало, брате, не до старостi, а до того часу, поки я не перемалював усiх родакiв Януша на Черченi - паню Ванду, доньок його i зятiв, онукiв i невiсток; потiм я малював надвiрних панських слуг; потiм ясновельможний забаг, щоб я малював йому коней, яких вiн любив, а ще згодом - псiв. За сите й безтурботне життя я платив приниженням свого таланту. Я це усвiдомлював, мiй брате, находило на мене каяття, збирав я, бувало, по стебелинi, як у полi солому, свою розвiяну гордiсть, ночами часто не спав, молився, викликаючи в себе потребу бунту. Так тривало, мiй брате, поки одного разу Януш на Черченi, будучи захмелений тяжко, не скинув ногавицi й не звелiв малювати його голу задницю. Ти, певно, сподiваєшся почути, що я одразу збунтувався i плюнув у панську задницю, зламав свого пензля, щоб бiльше до нього не торкатися? Але цього не сталося... нi, цього не сталося. Я таки малював його задницю, i намальоване ясновельможний наказав пiдписати моїм iменем, регочучи, що буде цю "голу парсуну" показувати всiм, хто цiкавиться малярством. I будуть "голу парсуну", хе-хе, розглядати мої нащадки в п'ятому чи й у десятому колiнi, i в тому десятому колiнi буде жити твоє iм'я. Вiн кпив iз мене; я розумiв, що впав у багно так низько, що вже нiколи не матиму сили звестися на ноги; я бачив своє безчестя, що було немовби пришпилене на придорожнiй фiгурi, повз яку проходили столiття i тисячнi людськi натовпи; ми з паном на Черченi цiлу нiч пиячили Як рiвний iз рiвним... нерiвнi були тiльки в тому, що вiн, захмелений, як чiп, слинив мене цiлунками, вихваляючи мiй талант, а я, теж очманiлий, ниций, поганьблений, цiлував, сповнюючи наказ, таки мною намальовану задницю. Коли ж ясновельможний захропiв, я, щоб ницiсть свою не множити, почав шукати шнурка й гака. Не знайшовши їх однак i вiдклавши самогубство на завтра, я заснув... я заснув i приснився менi iгумен Данило, який схилився надi мною. "Тобi, сучий сину, - гримiв його бас, - не вiшатися треба, а каятися... а каятися й спокутувати грiхи, якi вчинив-їс супроти землi, котрiй повинен був служити своїм талантом, i супроти таки свого таланту". Вiн навiдмаш ударив мене плазом шаблi. - Як здогадуюся, - промовив я до iзографа, - ти малював оцих мученикiв на хрестах iз покути, з покаяння? - Нiчого спершу в менi не було, - глухо вiдповiв iзограф, - нi покаяння, нi прагнення покути. Моя душа була переповнена харкотинням, блювотою, смородом срамного мiсця любаски моєї Яни. Де б у нiй, у душi моїй, знайшлося б мiсце для чогось хосенного й чистого. Я блукав, як сновида, полями й лiсами, уникаючи людей, якi не могли не знати про моє посоромлення. Та я даремно... даремно людей цих остерiгався, вони, якщо й не вихваляли мої витвори, що висiли на стiнах у замку у Черченi, то принаймнi не осуджували їх. Мовляв, що той бiдний iзограф мiг удiяти, якщо на це була панська воля. Всi ми пiд Богом i пiд ясновельможним ходимо. Лише окремi з них, iз людей, чистi й бiлi, як отой, котрий висить на хрестi злiва, сторонилися мене, немов би я був прокажений. - Дуже схожий на того бiлого й свiтлого лицем, якого розп'ято на лiвому хрестi, мiй молодий приятель Павло Ключар. Вiн сидить на сходах за дверима церкви й стереже її. Ти начебто з нього малював свого мученика, - казав я iзографовi. - Маєш рацiю, брате, - вiдповiв iзограф. - Малював я його прадiда Ключара, що був в Черченi ковалем, кував вiн плуги i серпи... i робив ключi й замки, тому - Ключар. Чи я тобi не говорив, що ми продовжуємося в часi: вмираємо й знову народжуємося, i так триває тисячолiттями. Тiло вмирає, а душа шукає нового пристанища. Глiтно було б у раю, у вирiї вiд безлiчi праведникiв, а ще бiльше завiзно було б у пеклi вiд грiшникiв. Тому Господь повертає їх, праведникiв i грiшникiв, на землю. Але це, певно, єретичнi думки, - осмикнув себе iзограф. - Хоч, брате мiй, що ми знаємо про самих себе, про життя i про смерть... особливо про смерть. - Вiн пiдвiвся, опираючись рукою об стiну, обтрусив вiд пилу бiлу одежу й, заклавши руки за спину й похиливши голову, походжував туди-сюди по церквi. Хода його була легка. В церковнiй тишi його кроки були схожi на шерех крил. - Але ж, врештi-решт, найшла на тебе, брате, потреба, - насмiлився я перепинити його ходьбу. Мої слова не вiдразу дiйшли до нього, очевидно, ходiння по церквi помагало в думаннi. Потiм вiн зупинився посеред церкви, саме на тому мiсцi, де схрещуються та розливаються навсiбiч сонячнi потоки з усiх чотирьох високих оконець. - Я звик на цьому мiсцi вiдiгрiватися на сонцi, коли, бувало, душа й тiло коченiли в церковнiй студенi, - пояснив iзограф, помiтивши, що не спускаю з нього очей. - Може бути, що таким способом я черпаю од сонця силу. Мистцевi постiйно потрiбна якась криниця, джерело, звiдки мiг би черпати наснагу. Адже пензель висмоктує у тебе силу й ти виснажуєшся, стаєш порожнiм, як порхавка. Хiба не так, брате мiй? - спитав iзограф. I я подумав, що вiн повторює колись мною сказанi слова: часом мистцевi для того, щоб знову спалахнув вогонь, який починає тлiти й пригасати, досить усмiху красивої жiнки, яка йде тобi назустрiч. Так часом мало мистцевi треба... мало й багато. - Та коли я нудив свiтом, покинувши Черчен, iз запльованою душею, ниций духом, то замало було для скресiння лише сонця й усмiху жiнки, - iзограф якимось чином уловив мою думку. - Замало було навiть того сну, у якому iгумен Данило ударив мене плазом шаблею. Потрiбне було, брате мiй, велике потрясiння душi. Й воно настало... Якось пiсля довгих мандрiв я повернувся у Страдчу долину пiд стiни Святого Духа; власне нiякого Духа не було: скнiла руїна. Дверi до храму розламанi, долiвка засмiчена соломою, кiнським та людським смородом; тут i там сизiли слiди вогнищ; пiд ногами потрiскували кiстки вiд минулих трапез; у кутках тлiло вошиве жебрацьке лахмiття. Царськi врата й бiчнi вiвтарi лежали ниць на камiннi. Баня, що була колись покрита гонтою, у багатьох мiсцях продiрявилася й крiзь неї просiвалося небо. I тiльки iконостас, на щастя, уцiлiв; i коли я мимохiть пробiгся очима по обох рядах образiв, почорнiлих, подекуди полущених, то помiтив, що усi святi поглянули на мене, i в їхнiх очах я уздрiв сльози. Найбiльше мене вразила навiть не руїна, не запустiння, не сльози намальованих святих, а те вразило, що, пiд церквою хлопчаки... було їх, мабуть, з десяток безштанькiв у довгих сорочках... бавлячись й регочучись, засвiчували в людських черепах скiпки й крiзь порожнi очницi висотувалися полум'я i дим. Ще iншi отроки, настромивши черепи на палицi, бiгали й викрикували, немов татари, "аллах" i "аллах"; так вони себе взаємно лякали. Найстрашнiшим, брате мiй, було те, що стежкою повз дитячi грища проходили косарi з косами й женцi з серпами... проходили й не помiчали, що їхнi виплодки, Господи прости, випорпували з Козацької могили черепи загиблих i глумилися над ними... Дiти не знали, що чинили? Дiти не знали, а вiтцi їхнi, й матерi, i дiди, i цiлий край теж не знав, що увiйшли вони у глибоке рабство, у якому куються кайдани не тiльки для рук i нiг, а й також для душi?.. Я стояв на порозi зганьбленого Святого Духа i не мiг анi крикнути, анi простогнати, нi бодай тупнути ногою; я був потрясений побаченим; нi, я був приголомшений; я по колiна, по шию западався в землю вiд сорому й безсилля; я, певно, виглядав страшним, бо дiтлахи, уздрiвши мене на порозi, знiтилися, занiмiли, а далi, мов горобцi, залопотiли в корчi; лишився тiльки зганьблений Святий Дух i людськi черепи, у яких дотлiвали головешки. Мене огорнув сум, вiд якого легко збожеволiти; i, рятуючись вiд немiчної самотностi, я упав хрестом на землю i шукав забуття в молитвi... шукав також у молитвi виправдання. На мене найшло, впало на мене, що то я винен у поганьбленнi храму, i в нелюдських грищах дiтвори, i в тому, що за оградою поспiшали в поля косарi й женцi, зовсiм не звертаючи уваги на поруйнований Святий Дух, на розриту Козацьку могилу, на своїх галасливих пуцьвiрикiв i на мене, грiшного, що лежав хрестом... Що я мiг учинити, брате мiй? Плакати? Косарi й женцi - ревнi пiдданi ясновельможного та пияки з Гершкової корчми збирали мої сльози в долонi й залюбки, регочучись, спродували їх. замiсть перлiв, тому ж таки Гершковi. Мав я каятися прилюдно, що завинив малюючи шляхтичевi на догоду псiв, дворакiв i навiть його задницю, замiсть того, щоб малювати, скажiмо, Наливайка, батька Хмеля, полковникiв Нечая i Богуна? Парсуни Богдана i його полковникiв нагадували б, що iржавiють у пiхвах нашi шаблi... i що ми мали колись волю... i що кайдани вгризлися в нашi душi... i що болять нашi рани? Гей, а таки каюся!!! Чуєте, мене? Покаяннi мої слова косарi й женцi розвiшували, немов мокрi ногавицi, на вориннi на посмiх i на глум; вони, пiдданцi вiрнi, давно забули про Хмеля i його полковникiв, про шаблю i про шаблею добуту волю; вони менi погрожували, що донесуть кому слiд про те, що каламучу у краї мир i спокiй... їм, пiдданцям, виявляється, було солодко й затишно у своїй неволi, вони немовби плавали у лiтеплi каламутної рiки, яка нiкуди не текла i нових берегiв не обiцяла. Я махнув на них рукою, на косарiв, на женцiв, на бранцiв панських, вони зневажали мене, але я зневажав також їх, ми нiчого iншого взаємно не вартували. I вже, не дбаючи про поспiльство, я почав у трудах, у молитвах, у думках жити лише для себе. Поселившись у Святому Дусi в тiй самiй келiї, в якiй колись перебував iгумен Данило, я самотужки збирав камiння й мурував пощербленi стiни; дiри в куполi Святого Духа зашив соломою; долiвку чисто вигрiб й вимив, а царськi врата й бiчнi вiвтарi як мiг полагодив. Котрогось дня осiнила мене думка зобразити на стiнi Голгофу нашого краю: я ж бо пам'ятав оборону Святого Духа i пам'ятав смерть iгумена Данила, полковника Дубини й багатьох iнших; я подумав, що малюванням своїм воздвигну пам'ятник полеглим... i сплачу задавнений свiй борг; iще спало на думку, що, може, завтра пришкультигає до Святого Духа старець й, дивлячись на муки iгумена Данила, згадає, що й сам колись тримав у руцi шаблю; а пiслязавтра прийде сюди отрок, який пасе в левадi волiв ясновельможного, й задумається: за що ж вони, мученики, вмерли, розп'ятi на хрестах, за кого? За мене? За нас? За Святого Духа? За край цiлий? Невже вони вмерли за те, щоб я випасав волiв пана на Черченi? Вдома вiн спитає вiтця й матiр: чому ж ви, родичi мої дорогi, нi словом, нiколи не обмовилися про оборонцiв Святого Духа? I я взявся до роботи. Iзограф зупинився навпроти своєї фрески й пильно вдивлявся в обличчя розп'ятих. - Я давно їх не бачив... не бачив свого ж таки творiння, - пояснив вибачливо. - Триста рокiв минуло, - додав, - а вони зовсiм не постарiли. Правда? - перепитав мене i я згадав, що теж побував у нижнiх минулих свiтах. - Вони й не могли змiнитися, - вiдповiв я. - Бо й нинi триває передсмертна мука iгумена Данила. Його крик тут лунає... чуєш? - Чую, - вiдповiв iзограф пошепки. Ми обидва завмерли, прислухаючись до крику, що вилунювався зi стiн; ми чули цей крик обидва, i в цьому було чудо мистецтва. - Невже, брате, - рiзко повернувся до мене iзограф, - i в твоїх верхнiх свiтах нинi потрiбен зойк iгумена Данила... потрiбен, щоб будити, щоб серця вилущити iз збайдужiлих шкаралущ? Невже й нинi косарi й женцi проходять мимо, не помiчаючи Святого Духа? Невже все повторюється? - Вiн присiв навпроти мене навпочiпки, узяв мої руки у свої й вперто очiкував вiдповiдi. - Наказано минати Святий Дух... наказано, - не мiг я приховати правди. - Господи? - скрикнув iзограф. - Хто повелiв? - Єфрейтори. Хiба ти їх не знаєш? - вiдповiв я. - Очевидно, що в часи, коли я малював Голгофу, вони називалися iнакше. Пам'ятаю, коли моє малювання було готове... коли по одному, спочатку рiдко й боязливо, а далi з кожним днем, iз кожним мiсяцем i роком почали до Святого Духа навертатися на лише косарi та женцi, а й спудеї також, мiщани, Божi мандрiвники, попи й ченцi, злодiї теж - цiле поспiльство стало приходити сюди й стоячи нiмо слухали, як у їхнiх таки грудях вiдлунювався передсмертний крик iгумена Данила... крик, а чи, може, поклик до шаблi? Не дивно, що покликано мене перед очi ясновельможного пана на Черченi. - Ти бунтуєш моїх людей, поспiльство тривожиш криком якогось черця! - сердився вiн. Постарiлий, згорблений, вiн виглядав жалюгiдно... i було менi тяжко й встидно, що, запобiгаючи у нього ласки, я колись малював його задницю. Шляхцюра споглядав на мене не тiльки гнiвно й владно, але й здивовано; вiн мене не впiзнавав; я не стояв перед ним, сточений червами; я не розсипався перед ним тлiнню; не тхнуло вiд мене покоє-вим гноєм; вiн бачив мене сильним i розквiтлим, немов би я тiльки те й робив, що качався у росах, споживав пшеничнi паляницi, запиваючи медом; вiн тюпав горбато й кривоного навколо, обнюхуючи мене й обмацуючи збiлiлими бiльмаками, угадуючи первопричину мого скресiння людського й малярського; вiн розумом куцим не доглупувався, що стоїть перед ним мистець, який талантом своїм повернув людям зганьблену й приспану пам'ять... i в поверненiй же пам'ятi, як у святiй купелi, сам очистився й сцiлився. Розмова з паном на Черченi не тривала довго; вiн вигадав кару: жеби мальовидло в церквi не навертало схизматiв на думання, то наказую iзографу самому знищити його, щоб по мальовидлу й слiду не зосталося. Таке, брате мiй, було велiння суворе; ще тiєї таки ночi я з кiлькома вiрними приятелями покрили вапном малювання на стiнi, наперед змастивши його оливою; ми хотiли вiрити, що настане час i Голгофа знову знадобиться косарям i женцям, мистцям i торговим людям, священикам i мужам збройним - цiлiй землi. - Що ж сталося з тобою, брате? - спитав я, вражений його оповiддю. Голгофа на стiнi постала передi мною не якоюсь сторiнкою з iсторiї забутого храму, а якби символом терпiння цiлого народу. I тодi вперше по-справжньому пройняв мене страх за неї; я мимоволi зазирнув у безодню ненавистi до неї, до Голгофи, котру вже копали товаришi єфрейтори. Господи, порятуй!!! - Що сталося зi мною, - лагiдно перепитав i посмiхнувся iзограф. - Кинуто мене у катуш, у пiдземелля, у нiч, у безвiсть. Вiки надi мною текли й текли... Ти себе послухай... собi заглянь в душу... я триваю в тобi... але й Голгофа триває на цiй землi. _ ПАВЛО КЛЮЧАР_ 19 "Лише мiсяць минув, Майстре, вiдтодi, як Ви вiд'їхали до Львова, а менi видається, що я Вас не бачив цiлу копу рокiв; лiто прожите з Вами схоже на розлоге поле, на якому Ви ходили за плугом, а я, як мiг, топтав за Вами борозну. У Черченi покищо все по-старому. У церквi Святого Духа буваю майже щодня, жене мене туди не тiльки потреба надивитися на фреску, щоб перелити бiль розп'ятих мученикiв у своє серце... начебто у моєму серцi того болю бракує; жене мене туди пiдсвiдома пересторога, страх, що за нiч, поки я спав, чорнi сили закралися до храму й знищили старе малювання; воно, малювання, дарма, що давнє, але вельми актуальне й у сьогоднiшньому днi. Вiчно триває наша Голгофа. Розумiємо це ми з вами, Василю Васильовичу, але й розумiють це щезники з пекла. Хочу похвалитися, що Голгофою у Святому Дусi зацiкавилися не тiльки люди в Черченi. Ваша стаття у "Бистричанськiй правдi", iнтерв'ю на Львiвському радiо придали нашiй фресцi мало не всеукраїнську популярнiсть. Майже щонедiлi напливають до Черченя людськi гурти: хто автобусом, хто своїм транспортом, а сторонськi з сусiднiх сiл - "другим нумером", тобто пiшки, i я мушу вiдчиняти церкву й брати на себе роль екскурсовода. Зрозумiло, не тiльки фреска кличе сюди приїжджих... не знаю, як їх маю називати: туристiв?, мадрiвникiв?, людей знудьгованих?, шанувальникiв мистецтва та iсторiї? Наша Страдча долина з Козацькою могилою та стрiлецьким цвинтарем не залишає байдужим нiкого, i це мене тiшить, Майстре; вони, приїжджi, усе мене розпитують та розпитують i я, пам'ятаючи, звiсно, про всюдисущих стукачiв, розповiдаю, як можу. Здогадуюся, що це не дуже безпечно, але ж люди запитують, то мушу їм вiдповiдати. Чи не зашкодить це Святому Духовi й фресцi? Нi, не буду накликати бiди, що вистромила в кутi, де вiник, вуха... Були в Черченi високi гостi з Бистричан та з Рогача: секретар обкому, який кермує пропагандою, Омелян Демидович Чорнiй, районний Перший, а з ними ще двi "Волги" меншої iдеологiчної тюльки, в тому числi й директор обласного краєзнавчого музею Галина Левкiвна Журавель - жiнка, на мiй погляд, закохана у свою справу, а головне, що музейну справу вона таки знає; приємно було з нею розмовляти. Начальство дуже уважно, я сказав би, через "льорнету" розглядало фреску, товариш Чорнiй спробував навiть її похвалити, казав, що в культове мистецтво українського середньовiччя проникли iдеї соцiальної i нацiональної боротьби... хоч мистець напевне помилився, зображаючи на фресцi єднiсть, однакову долю усього тогочасного суспiльства, розп'явши на хрестах козацького старшину, представника духовенства та вбогого ратая. Нам про це треба пам'ятати, особливо тому, хто тлумачить змiст цього мальовила. Отак фреску було оцiнено з висоти партiйної дзвiницi. Перший з Рогача у розумнi розмови не втручався, туман-туманом, вiн тiльки ворушив бровищами, що зрослися на перенiссi, й нипав згiдливо важкою, як iз колоди витесаною, головою. Журавель з Чорнiєм обiцяли, що в Святому Дусi облаштуємо музей Голгофи, це, мовляв, щось буде дуже цiкаве й нове. Голова наш Чобiт iз парторгом пропозицiю начальства пiдтримали, аякже, така мистецька пам'ятка, яка рознесе славу про Черчен i наш колгосп по цiлому свiтi, вартує того, щоб її належно зберiгати й популяризувати, не пошкодуємо, мовляв, коштiв. "У чьом дiло, - сказав Пиндилик, - за нами не стане". Я з свого боку застерiг, що музей повинен бути лише Голгофи, нiякої етнографiї, iсторiї й зрозумiло, стендiв про новiтнiй розвiй села (нi, я не сказав "соцiалiстичний розвиток", боявся сполохати начальство). Громада на це не погодиться. Це точно. Адже конфлiкт на цьому грунтi уже вiдбувся свого часу, всi пам'ятаємо. Партiйному начальству, звiсно, як кiстка в горлi - стрiлецьке кладовище. "М-да, - заклопотано шкрябав потилицю товариш Чорнiй, - сусiдство не дуже зручне. Отi надгробки, хрестики, м-да... Люди будуть розпитувати: хто там лежить, за що загинули? А то ж нацiоналiсти полягли, нiбито за Україну. Треба цiлу лекцiю прочитати, щоб... Одно слово, складно. Лiпше, щоб тих хрестикiв взагалi не було". Так розмiрковував товариш Чорнiй й з-пiд величезних окулярiв метав на мене зирки, видно, йому доповiли, хто я такий, i всю оту ганебну iсторiю з моїм вступом до партiї. Я йому зважився тлумачити, як iсторику, вiн, прецiнь, кандидат iсторичних наук, що так i так, стрiльцi Української Галицької Армiї нiчого спiльного з нацiоналiзмом, як його, нацiоналiзм тобто, у нашому суспiльствi розумiють, не мають, були це вояки, якi боронили рiдну землю вiд ворога i впали в бою. Вони нiчим не завинили перед українською землею i перед людьми. Даймо їм спокiй. Я по сутi повторив уже колись сказане Афонi; так я, до речi, оповiдаю про стрiльцiв i тим, якi наїжджають до Черченя. Секретар нiчого не вiдповiв, лише похитав головою. Я тепер стою на роздорiжжi: з одного боку ой як потрiбно показувати нашу Голгофу людям, а найбiльше - молодi, хай би їм зеренця западали в душi... так, западали й там проростали, колись бо корiнчик вижене стебло i колос. А з другого боку... а з другого боку... Чобiт, передовий колгоспний голова, вночi прижене на стрiлецький цвинтар бульдозер i зрiвняє його з землею, як це зробили вашi єфрейтори у Львовi на Янiвському кладовищi. I гризе тепер мене жура..." "...Розумiю, Василю Васильовичу, що у Вас нема часу на довгi листовнi розмови зi мною, але я не вимагаю дiалогу, менi вистачає i того, що Ви мене слухаєте - читаєте мої iєроглiфи. Для мене це нiби вiкно, квартирка у свiт..." "Тiшуся, що у Львовi i в Києвi є люди, спецiалiсти й просто небайдужi до мистецтва й до iсторiї люди, якi вже встигли побачити нашу Голгофу й високо цiнують хоробрiсть (так, хоробрiсть, бо iнше слово було б легким, як пожовклий листок липи) мистця з сiмнадцятого столiття, який своїм апокрифiчним, а насправдi - патрiотичним твором нагадав парафiянам церкви Святого Духа, а через них - цiлiй Українi заповiт, який через двiста рокiв опiсля поет перелив у слово: "Молися, сину, за Україну його замучили колись". Я оце написав Вам останнє речення i жахнувся, осмислюючи його: Господи, в усi часи в нашiй iсторiї тривають i тривають Голгофи. I в наш час вона продовжується. По осенi, як викопаю картоплю, хочу на декiлька днiв приїхати до Львова. Приймете? Поблукаю по музеях. Наговорюся досхочу з Вами..." 20 "Найшло певно на мене, бо замiсть того, щоб, поки сухо надворi, прикопати в ямi картоплю, я нi з того нi з сього, покинувши всi роботи, вихопився мимохiть з ворiт i без нiякої певної потреби подибав собi сiльськими вулицями; я давно зблизька, очi в очi, не придивлявся до Черчена, до його хат, до садiв. День удався сонячний i тихий, усмiхненим i лагiдним постало передi мною село; не було баюр на вулицях, не було заплiснявiлих, рудих, зарослих гiрчаком придорожних ровiв, не було смердючої слизi гноївки, що масно стiкала з-пiд стаєнь та куп гною бiля них; не було засмальцьованих фуфайок, кирзакiв i гумакiв - селянської вберi та взуття на осiннiй сезон. Зате були бiлi стiни хат, блискучi, живi, як дiвочi очi, вiкна, синi дими, що росли стовбурами з димарiв i високо в небi розсiвалися, як кульбабки на вiтрах; i був винний дух зiпрiлого листя, пiзнiх яблук, спорожнiлих картоплищ; i був лiнивий вiтерко, що пахнув зайцем; i були попiд ворiтьми громадки дiтей, а на левадах - хмари гусей, що бiлiли, як острiвки молодого снiгу на зеленому тлi. Зустрiчнi мої близькi й далекi сусiди мовчки, вiтаючись, кивали головами, а хто й подавав руку, а хто казав "славайсу", а хто "добридень", хто й надовше зупинився i ми собi балакали про погоду, про здоров'я, про те, "що пишуть газети". Всi людськi обличчя видавалися менi якщо не усмiхненими, то напевне були вiдкритими й добрими. Помiж ними й сiльський голова Митро Цимусь виглядав нормальною людиною i при зустрiчi клепав мене приязно по плечах. Вони всi любили мене, я прагнув їхньої любовi, менi i в голову не закрадалася думка, що є помiж ними мої недоброзичливцi або й вороги... Господи Боже мiй, якi можуть бути вороги, якщо цi люди вiд землi, вiд хлiба, вiд тяжкої i святої роботи? Я їх iдеалiзую, правда, Майстре? Але най буде... най так усе залишиться незмiнним у моїй душi, так легше жити... легше людинi жити в усмiхненому доброму свiтi. А мої мама стривожено чекали на мене на воротях; я ухопив маму в оберемок, пiдняв, як снiпок, закружляв iз ними; я був молодий й i напевне трохи сп'янiлий вiд осiннього терпкого вина..." 21 "...Ольга до мене не приходить, а я за нею стужився, i душа моя висохла на трiску. Коли туга, немов смертельна хвороба, не дає менi жити, я вечорами, мов той злодiй, пiдкрадаюся до обiйстя Чоботiв, нишкну пiд парканом i очiкую, надiючись, що вона припадком вийде з хати, i тодi її побачу... я тодi її схоплю, обнiму, обцiлую. Даремнi, однак, мої очiкування, Ольгу стережуть у хатi... Якось одного вечора натрапив на мене на вулицi коло своїх ворiт сам товариш Чобiт. "Ти чого тут крутишся? - буркнув. - Що тут згубив? Пiдпалити, може, хочеш? Убити мене?" - проскрипiв смiшком. Вiн не вмiє смiятися, його смiх схожий на скрип немащених колiс. Я признався, що виглядаю Ольгу. "Пуста робота, - казав Чобiт, зiтхнувши, немовби перейнявшись моєю турботою. - Заборонено їй. Ти знаєш, яка у нас мама... мама їй заткала писок, щоб i словом про тебе не згадувала. Ну i я, звичайно, теж," - додав вiн, сха