з вами! Менi так страшно стало, як тодi, коли ходив викликать безп'ятого... (Розгляда.)_ Де ж вони тут? Це ви на глум мене пiднiмаєте?.. Грошi всi натуральнi, як є! Герасим._ Отже, побий мене бог, меж ними є фальшивi, i таких грошей можна купить скiлько хочеш... Пристанете у компанiю? Купимо сто тисяч. Савка._ Стривайте, куме, помовчiть, нехай я опам'ятаюсь, бо з мене мало дух не випре... Сто тисяч! (Тре голову, потiм тяжко зiтхає.)_ Нi... Куме, може, ви жартуєте зо мною? Герасим._ Не до жартiв менi, куме, самому. Бодай я завтра сонця не побачив, коли жартую. Савка_. Покажiть же менi, котра настояща, а котрi фальшивi. Герасим._ Угадайте самi. Савка_ (розглядає)._ Не вгадаю. Герасим._ Оце вони! Ну як таких грошей не купить? (Вийма з пачки три бумажки по три i одну рубльову.)_ Савка_. Нiколи в свiтi б не подумав, що це фальшивi. Герасим._ Отже, невважаючи на те, що грошi зробленi дуже добре, все-таки перше, нiж купить таку суму, їдьте ви, куме, хоч зараз в казначейство i розмiняйте цi грошi; як казначей прийме, то всяке прийме... Савка_. А як казначей не прийме та протокола зроблять, га? Герасим._ Е, куме, ви чорта не боялись, а протокола боїтесь. Савка_. То-то бо й є, що чорт не такий страшний, як його малюють, а протокол... Герасим._ Дурниця! Скажете, що ви продали незнакомому чоловiковi воли i мiж iншими грiшми взяли й цi, а я посвiдчу, що iменно так, то й край. Савка_. Добре, їду! Тiлько договiр краще грошей! Скiлько ви менi дасте, як купите? Герасим._ А скiлько хочете? Савка_. Скiлько? Вiд кожної тисячi, що купите, менi сто карбованцiв. Герасим._ Багато буде. Я ж таки буду грошi свої крiвнi терять, а ви тiлько помiч менi дасте. Вiзьмiть п'ятдесят вiд тисячi. Савка_. Нi, куме! Коли вже труситься, то хоч знать за вiщо. Герасим._ А, нехай буде по-вашому. Отодi, куме, заживем, га? Савка_. Заживем! Об землю злиднi, а, розторгувавшись, ще прикупимо... А тим часом гаяться нiчого: давайте менi цих безбiлетних окрiмно, а замiсть їх дайте настоящих десять. Обмiнюють грошi. Може, й це такi? Хе-хе-хе! Герасим._ Нi, бiльше десятки нема. Савка._ Прощайте, зараз їду до Жолудя, а звiдтiля у город. (Пiшов.)_ Герасим._ Нехай вам бог помогає i щастить на добреє дiло... Якась полегкiсть на серцi, i наче душа моя почуває удачу. Коли б господь помiг, тодi земелька Смоквинова наша! ЯВА VIII Герасим _i Роман._ Роман._ Запрягають. Герасим._ На ж тобi двадцять п'ять карбованцiв на свиней, та хоч i їхать. Тiлько ти давай за поросят Пузиревi так, щоб вiн не продав, - дешево давай, на бiса терять грошi: женишся на Пузирiвнi - сам наплодиш завiдських свиней. (Виходить.)_ Роман (сам)._ Не хочеться менi суперечить батьковi, бо вiн тодi ще гiрше вiзьметься за це сватання; а тут ще з Мотрею бiда; здається, пiдслухала чи догадується, що я їду на оглядини, сопе й сопе, звечора й не вийшла. Вже я їй разiв три пiдморгнув, а вона i не дивиться. Входе Мотря_, перекида одежу, шукає. ЯВА IX Роман _i Мотря._ Роман._ От i добре, тепер нiкого нема, - побалакаю. Чого ти шукаєш, Мотре? Мотря._ Iди пiд три чорти. Роман._ Гедзь напав? Мотря (взяла рядно, iде)._ Гедзь. Роман (стоїть на дверях)._ Скажи-бо менi, на кого ти сердишся - на мене чи на себе? Мотря._ На себе... Пусти. Роман._ На себе! За вiщо? Мотря._ За те, що дурна. Роман._ Ха-ха-ха! Я бачу, що дурна, тiльки вiд чого ж ти здурiла? Мотря._ Тiкай з дверей, бо як стусону, то й ноги задереш. Роман._ Та ти божевiльна. Мотря._ Сам ти божевiльний! Що ти менi очi замазуєш? Я не слiпа i не глуха, чула, що їдеш на оглядини, бач, як вирядився. Роман._ Тю! Та я їду свиней купувать, ну, а як за одним заходом подивлюся на свиней i на Пузиревих дiвчат... Мотря (крiзь сльози)._ Дивись, дивись, хоч нехай тобi i повилазить... (Штовха його од дверей i виходить.)_ Роман (сам)._ Оце дiвка! I я ж, здається, не з послiднiх, а мало не впав. Оце робiтниця, оце жiнка - сама за косарем зв'яже! Та хоч би батько цапа скакав, а я таки женюсь на Мотрi. Входять Копач _i Калитка_. ЯВА Х Роман_, Копач _i Герасим._ Копач._ А садочок би отут у вас гарний був. Низинка, так i проситься, щоб засадить. Грушовку, слив'янку i вишнiвку свою б мали. Ви достаньте дерева, а я вам пришлю садовника, - вiн пустяк вiзьме... Побачите, який садок буде годiв через три-чотири... Герасим._ Я ж кажу, що так. У вас на все порада готова. Копач._ А як же? Опит - велике дiло! Садок улiтку, як кожух зимою. Як ви полагаете: в саму спеку пiд яблуньою полежать, хе-хе-хе! А пасiка, бджоли гудуть, медом пахне... I господар старий тут походжає... Опит, опит! Зараз бачу, чого де треба. Герасим_. Ви все на витребеньках! На бiса нам той садок? Нам земля потрiбна, нам немає часу по садку ходить на проходку... А це що у вас? Копач._ Запас! Без запасу в дорозi не можна. Оце взяв у Iвановни шматок сала i хлiба в дорогу. Герасим._ Це вже й ви, як Клим! Сьогодня ж недiля, де ж таки снiдать. Копач._ Опит говоре: запас бiди не чинить. Герасим._ Ви ж поспiєте на раннiй обiд, то невже ж таки Пузирi не дадуть вам попоїсти? Копач._ А як, буває, не застанеш дома? Герасим._ То навiщо ж так багато взяли? Копач._ Не журiться, я маю опит: це порцiя якраз. Герасим._ Отакого робiтника вiзьми, за рiк i вуха об'їсть. Копач._ А тепер, ле-козак, пур ашеве, сон е дюкасьєн, альом. Вийшли. Герасим (сам)._ От i вчений на язики, а дурний! Таки що не кажи, а у нього є зайцi в головi! Поїхали. Слава богу. Не так менi тi оглядини, як те, що здихався. Тут такi дiла, що треба думать та ще думать, а вiн слiдком ходе за мною, i що не ступiнь, то й порада... ЯВА XI Герасим _i Параска._ Параска._ Звели i нам коней запрягти. Герасим._ Навiщо? Параска._ У церкву поїду з Мотрею. Герасим._ Ще що вигадай! До церкви можна й пiшки пiти, тут недалеко - три верстви. Параска._ Туди три та назад три, то вже шiсть. Герасим._ Люде в Київ ходять за чотириста верстов, а ти не хочеш потрудиться для божого дому й шiсть верстов, - ай-ай-ай, а ще й богомольна! Важко вже тобi пiшки пiти до божого дому шiсть верстов... Худобу ганять в праз-ник грiх. Блажен чоловiк, iже скоти милує. Параска._ Що ж, тобi бiльше коней жаль, нiж жiнки? Герасим._ Скотина грошi коштує, вона цiлий тиждень робить на нас, а в недiлю, що мала б вiдпочить, - гони в церкву. Це не по-божому i не по-хазяйськи. Параска._ Та й я ж цiлiсiнький тиждень на ногах i роблю не покладаючи рук. Герасим._ То ти, а то коняка... Ти собi робиш, а коняка тобi. Та й знову - робота до роботи не приходиться. Хiба ти борону або плуга тягаєш? От якби ви вдвох з Мотрею крумера попотягали, то iнча рiч... Не дам коней. Пожалiй скотину раз, вона тобi послуже десять раз... Iди пiшки, господь прийме твої труди i дасть тобi здоров'я. Параска._ Та чи ти ж з розумом? Всяке знає, що ми хазяїни неабиякi, а я буду тьопаться стiльки свiту пiшки до церкви. Герасим._ Ото-то бо й є, що хазяїни, i кожний скаже, що це по-хазяйськи: скотинка одпочива, а хазяйка пiшки. Iди, iди, Параско, пiшки. Бог прийме твої труди... а конi одпочинуть - завтра робота... Параска._ Сором людям в очi дивиться!! Та ми ж пiшки поспiємо на шапкобрання. Так буде, як у ту недiлю: люде з церкви, а ми в церкву. Герасим._ Не мнiться, то поспiєте i на херувими... а коней грiх ганять у недiлю. Параска._ А бодай ти пропав з своїми кiньми разом. Герасим._ Параско! Не лайся, щоб я часом ради недiлi не дав тобi по потилицi. Параска_. Бий, бодай тобi руки посохли! I ззамолоду з синякiв не виходила, бий i на старiсть! У! Харциз - коняку жалiє, а жiнку бити збирається. Тьфу! Герасим._ От же вдарю! Параска._ Бий, бий, я не тiкаю! Герасим._ Ах ти ж, вiдьма чортова, то ти оце мене дратувать заходилась, та я... (Кидається на Параску, хватає за очiпок.)_ Входе Копач_. Калитка _цiлує Параску._ ЯВА XII Копач_, Калитка _i Параска._ Копач (замiча поцiлунок)._ Старики - емпе-амуре _! Ха-ха-ха! За щупом я сюда вернулся. (Бере щуп.)_ I на амури здесь наткнулся! Собственний експромт! Адьє! Оставляю вас в прiятном тет-а-тет. Ха-ха-ха! Завiса_. ДIЯ ТРЕТЯ Декорацiя та ж. ЯВА I Герасим одягнутий лежить на лавi, спить; а потiм Роман._ Герасим (сонний, бормоче)._ Став рибний! Риба все линина... лини, карасi... (Стогне.)_ Входить Роман_. Роман._ Ого, батько сплять i досi. Що за знак? Чи не випили, буває, вчора? Тiльки вони не охочi гулять, хiба хто могорича поставив, а на свої не будуть пить. Вiд своєї, кажуть, у грудях пухне. Навiдаюсь потiм, вчора приїхав пiзно i не бачився ще з батьком. (Виходе.)_ Герасим (сонний, бормоче, так бува в кошмарi)._ Ва-ва-ва! 0-о-о-шi! Го-ом, го-ом! (Балака яснiше.)_ Кругом, кругом все моє. (Спить тихо, потiм знову так саме.)_ Е-е-а-ам, а-а-ам. (Говоре хутко.)_ Не дам, не дам, не дам! (Стогне.) _У-у-у! (Схоплюється.)_ Господи помилуй! (Оглядається кругом.)_ Спав... Тьфу, снилось що кум грошi однiмав. (Ви-тира пiт.)_ Аж упрiв, так боровся, не давав. А робiтники, мабуть, сплять. (Бiжить до дверей, одчиняє i кричить.) _Хлопцi, вставайте, Чепiга зайшла. ЯВА II Входе Роман._ Роман._ Де там Чепiга, вже сонце зiйшло, давно всi на роботi. Герасим._ Ото диви, як заснув! Побудив усiх, а сам тiлько прикурнув - i до цiєї пори проспав. А ти ж чого це дома? Роман._ Пiдстовба зламалась, та я занiс до коваля, а поки зварить - зайшов додому. Герасим._ Чорт на вас настачить, - катюги, залiзо ламають! Чого ти так запiзнився, мабуть, упiвночi приїхав вiд Пузирiв? Роман._ Та задержали. Герасим._ Ну, ну, розказуй: як приймали, чим частували? Чи уподобались дiвчата? Га? Роман._ У них були гостi: пани якiсь, офицери. Герасим._ Хе-хе-хе! I ти рядом з панами, з офицерами? Он куди Калитка залiз, що то грошi! Роман._ Та мене, тату, у горницi i не кликали, я на кухнi й обiдав. Герасим._ Оце гарно... А сто чортiв їх матерi - хазяйського сина i в хату не закликали! Ну, а Банавен-тура ж що? Роман._ Бодай той Банавентура сказився! Тiлько пiд'їхав пiд крильце, а вiн зараз зскочив з фургона i почав кумедiю приставлять: вiршi читає, по-турецькому, чи що, балака. Люде аж за животи беруться та регочуть, а вiн рад, що на посмiх здався, та ще гiрше! Тут вийшов i Пузир. Тож регоче i закликає його у хату. Банавентура, показуючи на мене, каже: кличте ж i його, це Калитчин син - хазяїн гарний... А Пузир одказує: голяк мастi, чирва свiтить! Нехай, каже, розпряга конi та йде у застольну, там i пообiдає, у мене гостi не такi, щоб рядом його посадить. Герасим._ Ах ти ж погань! Мужва репана! Давно лизала панам руки, за верству шапку скидала, а тепер розжилася, кумпанiю з панами водить i зараз морду пиндю-читi) перед своїм братом! Ах ти ж. Пузир з горохом! Та я як позичав князевi грошi, то рядом сидiв... Чого ж ти там зостався? Було б круть - i додому, Роман._ Ждав Банавентури, думав свиней купить... Свинi завiдськi, остроухi, гарнi свинi, я бачив. Герасим._ Та нехай їм чорт з їх завiдськими свиньми, коли вони самi гiрш свиней. Роман._ Бачив я й дочок Пузиревих - ходили з охвицерами на проходку. Одягненi по-панячи й ходять з вихилясами - настоящi панночки. Герасим._ Чортзна-що, покручi! Роботи з неї нiякої, знаю я: все подай, все прийми, вiд дзеркала вiрьовкою не вiдтягнеш, надвiр - не то зимою, а й лiтом - виходе тiлько на шпацiр! На бiса нам бiлоручки, дармоїди... Стривай лишень, хтось, либонь, пiд'їхав. (Бiжить до вiкна.)_ Чи не кум Савка вернувся? I ноги затрусились. Iди по своєму дiлу. Роман_ вийшов. Ой Пузирi! Глядiть, щоб ви не полопались, а замiсть вас Калитку розiпре грошвою... Отодi я вам покажу, як хазяйнувать! Я не буду панувать, нi! Як їв борщ та кашу, так i їстиму, як мазав чоботи дьохтьом, так i мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю. Iдеш день - чия земля? Калитчина; їдеш два - чия земля? Калитчина; їдеш три - чия земля? Калитчина... Диханiє спирає... А скотини, а овець розведу - земля пiд товаром буде стогнать, отодi i я скажу про Пузиря: голяк мастi, чирва свiтить! Входе Гершко_, одягнений чисто, по-городському. ЯВА III Гершко _i Герасим._ Гершко._ Здрастуйте, Герасим Никодимович. Герасим._ Знову жид!.. А ти звiдкiля знаєш, що мене звуть Герасим та ще й Никодимович? Гершко._ Хто ж не знає такого хазяїна... Всi знають. Герасим._ Невже всi? (Набiк.)_ От тобi й чирва свiтить. (До Гершка.)_ А вас як звуть? Гершко._ Грiгорiй Мойсєєвiч. Герасим._ Ага! Сiдайте, Грiгорiй Мойсєєвiч. Виходить, ви вихрест? Гершко._ Боже меня сохрани, настоящiй єврей... Герасим._ Грiгорiй Мойсєєвiч, а жид! Гершко._ Ето мода теперички... Разлi ви меня не узналi? Я тут недалечке от вас... Ми з папашею у Куклiновського землю держимо... то єсть нам теперички нельзя держать, то ми гендлi робимо: формально Суписов держить, а ми з папашею хазяїнуємо - роздаєм землю мужикам. Ви ще у папашi пару лошадей купили на середопостя. Герасим._ А-а! То це ти, Гершку? Диви, я одразу й не пiзнав: ти тодi на ярмарку був замурзаний, а тепер Пузирем виглядаєш. Гершко._ Замурзаний? Зачем замурзаний? Развi можна так говорить? Звесно, на ярмарку бiля скотини модного плаття не надiнеш. Герасим._ А чого ж ти приїхав до мене? Гершко._ Єсть гендель - хотiтє купить землю? Герасим._ Оце спитав! Та чи єсть же на свiтi такий чоловiк, щоб не хотiв землi купить? Тут пiд боком межа з межею Смоквинова земля: неперепахана, ставок рибний - а! Та все лини та карасi - можна грошики лупить у городi. Гершко._ Ну, i ви хочете покупать цю землю? Герасим._ Ох, хочу, голубчику, хочу! I вдень, i вночi тiлько про це й думаю... Одна бiда - грошей не вистача. Гершко._ Я можу вам помагать покупать землю Смоквинова. Герасим._ Як? Грошей даси? Гершко._ Зачiм грошi? Ми грошей не маємо, ми iз розумом живемо. Герасим._ Як грошей нема, то й розуму бiг дасть. Гершко._ Помиляєтесь, Герасим Никодимович, не так: як розум є - будуть грошi! Хе-хе-хе! Герасим._ А може, так. Ну, показуй же твiй розум. Гершко._ Iзвольте, з нашим удовольствiєм: Смоквинов позичає на улучшенiє хазяйства п'ять тисяч! Хе-хе-хе! Яке там улучшенiє? Пхi! Между прочево, мне досконально звесно, що вiн уже п'ять iмєнiєв проїв. Ну, добре, нехай собi їсть!.. Вiн любе смачно їсти, а ви любите землю... Давайте єму п'ять тисячов пiд закладну, вiзьмiть добрi проценти - i земля буде ваша. Герасим._ Яким побитом? Гершко._ А скудова вiн вiзьме заплатить долг, га? Скудова, я вас питаю? Земля заложена i перезаложена ув банк, прийде строк платить - її будуть продавать з аукцiону, тодi ви приймете на себе банк - i земля ваша. Герасим._ Це виходить, я йому не позичу, а дам завдаток на землю i ще й процент вiзьму? Гершко._ Зараз видко комерчеську голову, з вами легко дiло мать. Герасим (про себе)._ Що ж його робить? Два дiла збiглось докупи... Кума ще нема... Голова трiщить! (До Герш-ка.)_ Треба подумать. Гершко._ Ви довго не думайте, бо до Смоквинова уже приїздив фактор купувать землю... Ну я його прогнав, бо без мене тут нi один єврей не має права гендлювать. Я фактор на цей куток, i Смоквинов до мене належить, а якби тот господин поворотiлся до мєнє, я б єму купив з одного слова, а теперички на злiсть тому господину желаю вам устроїть дiло. Герасим._ Добре робиш, спасибi тобi! А вiд кого ж то фактор приїздив до Смоквинова? Гершко._ Вiд денежного чоловiка, вiд Жолудя. Герасим._ Вiд Жолудя?! Грiгорiй Мойсєєвiч, будь ласка, не допустiть Жолудя. Iдiть зараз до Смоквинова, обнадежте його, що я дам грошей пiд закладну i процент вiзьму невеликий... Тiлько треба день-другий пiдождать, поки я обернуся з своїми дiлами. Гершко._ Можна. А скiлько ви менi дасте факторського? Герасим._ А скiлько ж ви хочете, Грiгорiй Мойсєєвiч? Гершко._ Дасте п'ятдесят карбованцiв тепер, а як поладнається дiло, то ще п'ятдесят. Герасим._ Помилуйте... Господь з вами. Бога бiйтесь! Де ж таки сто карбованцiв за такий пустяк? Вiзьмiть тепер... десять карбованцiв, а як дiло скiнчиться, тодi ще двадцять п'ять... Гершко._ Мiнє ето даже странно, как чесний человек! За кого ви меня принiмаєтє? Разлi я какой пархач, я человек рускiй, у мене душа на роспашку. Герасим._ Невже ж мало? За вiщо ж бiльше? Гершко._ За такое дело тридцять п'ять рублiв! Та я тiлько слово скажу Жолудю, то он дасть менi сто п'ятдесят рублей, бо його земля пiдходить тож до Смоквинова, єму до зарiзу ета земля нужна. На його землi вода далеко - аж у головах, а тут став, можна купать овець, можна... мало чого не можна! Жолудь аж труситься за тою землею. Герасим._ Ви хочете мене живцем облупить. I не грiх вам, Грiгорiй Мойсєєвiч. Я з вашим батьком давнiй приятель, i коней у нього купив. Гершко._ Наш заробiток у год раз, треба пользоваться. (Встає.)_ Не дасте ви, дасть Жолудь. Разлi мiнє не всьо равно, аби грошi. Герасим._ Аби грошi... Правда. Вiзьмiть же тепер двадцять п'ять, а решту - як дiло скiнчиться, бо, єй, нема при собi! Хоч гарячим залiзом печiть, не можу зараз бiльше дать. Гершко._ Ну, край. Давайте грошi, зараз поїду. Герасим (шука)._ Отак! Тiлько двадцять i знайшов... Здiлайте милость, вiзьмiть двадцять, а решту потiм, за мною не пропаде. Гершко._ Ну, що робить?.. Нiчого з вами робить, давайте. (Бере грошi.)_ Теперички поїду прямо до Смоквинова. Ну, прощайте. Так через день-два? Герасим._ Найбiльше, як через три. Жид вийшов. ЯВА IV Герасим (сам)._ От збiглися дiла докупи... Упустить землю Смоквинова, та ще у такi лапи, як у Жолудя, - грiх смертельний, все одно, що посиротить свою землю на вiки вiчнi, бо вiд Жолудя вже не поживишся. А тут знову, як його упустить случай: дать п'ять, а взять сто тисяч! Серце перестає биться, як подумаю: за п'ять - сто тисяч! Господи! Коли б тiлько кум благополучно розмiняв, а тодi я й Гершка обманю, на бiса менi його факторство здалося? Сам куплю у Смоквинова землю. Аби тiлько грошi. А кума нема. А господи, чого вiн бариться? Ну що, як кума арештували? От тобi й сто тисяч. Входе Савка_. Кум! Слава богу, дiждався, думав-умру. Що?.. ЯВА V Савка _i Герасим._ Савка (трохи випивши)._ Стривайте! (Виймає з-за пазухи пляшку з горiлкою, другу з ромом, булку, рибу i кладе на стiл.)_ Iдiть сюди, куме! Герасим _пiдходить. Савка обнiмає його i цiлує, а поцiлувавши, держить за шию i дивиться йому в вiчi. Герасим._ Не мучте, куме! Кажiть... Савка._ Годяться, куме. (Випускає шию Герасимову з рук.)_ Герасим._ Годяться. (Обнiма Савку так само, як його обнiмав Савка, i, держачи за шию, балака крiзь сльози.) _Куме, соколе мiй... Куме, вашими устами бог говоре... (Цiлує його.)_ Я кращого слова вiд роду не чув; як пташка защебетала перший раз весною, так радiсно зробилось на серцi вiд цього слова. Скажiть ще раз це слово, скажiть, куме. Савка._ Годяться! Герасим (цiлує його, говоре крiзь сльози)._ Годяться? Савка._ Чого ж ви не радiєте, та плачете?.. Герасим._ Це я так радiю... Як же, як, розкажiть? Я мало не заслаб, ждучи вас. Савка._ Пустiть, сiдайте. Вип'ємо, я вам розкажу. П'ють. Ви думаєте, я мало трусився в городi? Танцював так, що i зуб на зуб не попадав. Вчора хотiв спробувать, чи приймуть у лавках, бо казначейство було заперте. Оце пiдiйду до лавки та й думаю: а що, як пiзнають, що фальшивi? Та й назад. Заспокоюсь трохи, знов iду i знов вертаюсь. Нема смiлости. Зайшов у трахтир до Кукленчихи, випив одну восьмушку, другу випив, попоїв добре холодцю - i смiли-вость найшла на мене: вийняв фальшиву бумажку, даю Кукленчисi, а у самого серце затьопалось i волосся, чую, пiднiмається на головi, та вже й не знаю, як я здачу взяв! А як вийшов на улицю, то вже й землi пiд собою не чув. Мерщiй до Лошкаря, купив пачку канату, даю знову бумажку; глянув на неї прикащик, прищурив око, у мене в душi захолонуло, а далi поклав у ящик, а менi дав здачу. Тодi я у казначейство, купив гербову марку у присяжного, приняв i присяжний, i дав здачi. Герасим (радiсно)._ Дав?! (Налива горiлку й п'є.) _ Савка._ На другий день бiжу у казначейство. Рано. Сидiв довго i знов почав тривожиться. Кругом люде, щось балакають, не розберу... Пропасниця мене б'є... Аж прийшов казначей. Я увесь затрусився. Iти чи не йти? Зцiпив зуби, пiдiйшов до вiконця... Казать чи не казать, думаю, а тут казначей. "Тобi чого?" - питає... А воно - не знаю як - само зiрвалось з язика: "Розмiняйте грошi!" - "Давай, - каже, - чого стоїш?" Я дав, а в самого думка: "Тiкать чи ждать?" I стою, як окам'янiв. Коли це мене штовхають: "Чи ти, земляк, заснув, чи що? Тобi казначей дають грошi, а ти мов не бачиш i не чуєш?" Тодi я очумався, дивлюсь: срiбнi грошi дає менi в пачцi. Я взяв i як одiйшов вiд того вiкна - як п'яний, хитаюсь. Помалу, помалу вилiз надвiр, аж Тут разом наче проснувся i все зрозумiв, тут радiсть мене напосiла така, що й сказать не можу. Iду та всiм усмiхаюсь... А якийсь пан питає: "Чого смiєшся? Раденький, що дурненький?" А я кажу: "Ходiм, пане, вип'ємо, я вас почастую". - "Пiшов вон, - каже, - дурак!" Кажу: "Може, й так, та грошi є!" Зайшов у трахтир, випив трохи, купив пляшку рому i пляшку горiлки та й додому, їхав прудко - всiх попереджав. Тим часом-Герасим випив i налив чарку. А! Куме, пиймо: це на тi грошi куплено. Герасим (цiлує)._ Сьогодня увечерi у нас буде сто тисяч! Савка. А у мене тiлько десять! Герасим. Куме! Я подарую вам тi сто рублiв! (Виймає запродажню i рве.)_ От вам запродажня! Погуляймо ж трохи, а увечерi, куме, як смеркне, - на вокзал... А знаєте, треба щось видумать, яку-небудь причину нашiй гульнi - щоб не догадались, бува. Я нiколи не гуляю, щоб не було подозрiння. А от що: засватаю я Романа на Мотрi - от i буде причина нашiй гульнi. (Гука)._ Параско! Мотря! Роман! А iдiть сюди! ЯВА VI Тi ж, Мотря, Параска й Роман. Герасим._ Випий, стара. Параска._ Що це з ним? (П'є.)_ Будьте здоровi. Герасим._ Обiдив Пузир Романа! Не закликав у хату, так я женю Романа на Мотрi. Мотре, пiдеш за Романа? Мотря._ Атож! Герасим._ Стара, що ти скажеш? Параска._ Я рада, що ти мене послухав! Такої невiстки пошукать. Герасим._ А ти, Романе? Роман._ Спасибi вам, тату, що ви уважили мою просьбу. Герасим._ А ви, куме? Савка_. Я? (Спiває.)_ Ой куме, куме, добра горiлка - Вип'ємо, куме, ще й з понедiлка! Герасим._ Пiдтягуйте! Савка_. Складемось, куме, грошей по сорок - Вип'ємо, куме, ще й у вiвторок. Герасим _частує. Добра горiлка, краща вiд меду, - Вип'ємо, куме, ще й у середу. Продаймо, куме, миски та ложки - Вип'ємо, куме, ще й в четвер трошки. Продаймо, куме, рябу телицю - Вип'ємо, куме, ще й у п'ятницю. Покиньмо, куме, всяку роботу, Вип'ємо, куме, ще й у суботу. Покиньмо, куме, всякеє дiло, Вип'ємо, .куме, ще й у недiлю. Од понедiлка до понедiлка Вип'ємо, куме, добра горiлка! Гуляй, душа, без кунтуша! Завiса_. ДIЯ ЧЕТВЕРТА Декорацiя та ж. ЯВА I Роман (один)._ Батько кудись поїхали з кумом, мати пiшли до сусiди, а я оце випровадив робiтникiв пасти воли i забiг на часинку, щоб на самотi пожартувать з Мотрею, а її нема, певно, на огородi або з матiр'ю пiшла... Ну, вже це хазяйство допiка, нема тобi пресвiтлої години, раз у раз як у горшку кипить. От любимось з Мотрею, а через хазяйство нема часу i побалакать, поспiвать любенько вкупцi. Тепер ми вже й зарученi, а волi нема. Де ж вона? Дать би їй звiстку, що я тут, а то мати надiйдуть, то так замiр i пропаде, не поженихаємося i сьогодня! (Спiває.)_ Поламалась поличка у плузi, Та чогось моє та серденько в тузi. (Спiваючи, виходить в сiни i спiва дужче.)_ А чи менi поличку латати, А чи до дiвчини на всю нiч чухрати. (Вертається хутко в хату i присiда за дверима.)_ Iде! В хатi темно, схватю, обнiму i поцiлую, що вона скаже. Входить Гершко._ Роман кидається на нього, обнiмає i цiлує. ЯВА II Гершко _i Роман._ Гершко._ Гвулт! Рятуйте! Розбiйник!.. Роман (випускає Гершка)._ Тю! Бий його сила божа! Жида поцiлував замiсть Мотрi... Гершко (одмахується шапкою)._ Не подходi, уб'ю! Гвулт! Рятуйте! Роман._ Та цитьте, ради бога, який тут розбiйник? Це я, хазяйський син! Гершко._ Не подход!! У меня рiвiльвер... вот, слiшиш, звьол курок (щовкає язиком),_ буду стрiлять. Входе Мотря з свiчкою. ЯВА III Тi ж i Мотря._ Мотря._ Що тут за гвалт? Гершко._ Хотiв мене задавить... у мене п'ятсот рублей чужiх дєнєг, протестуюсь... Роман._ Та чи ви не сказились, господин єврей, чи з переляку не знаєте, що язик плеще! Я... я... чорт ного знає, що йому сказать... Я пошуткував, ,я тутешнiй, я син Герасимiв. Гершко._ Ви син? Роман._ Єй-богу, син! Мотря._ Авжеж, син! Чого ви репетували не своїм голосом? Роман (тихо)._ Та я думав, що ти увiйшла, кинувся на нього i обняв. Мотря, посварившись на нього пальцем, вийшла. Гершко._ Ой боже мiй! Як ви мене перелякали, дайте води напиться. Роман (дає кружку)._ Вибачайте, я думав, що то Клим, наш робiтник, увiйшов, я не хотiв вас лякать.. Гершко_ (напившись води)._ Дай господи, щоб ето минулось благополучно, а єслi ви менi растроїлi нерви, то будiте меня возiть на свой счот на лiманє. Роман._ Оце лихо! Якби ж'я вас ударив, а то поцiлував. Гершко._ Я думав, що .ви мене кусаєте i хотiтє мєнє перекусивать горло... Ох! Где отєц? Роман._ Поїхали кудись. Гершко._ Це погане дiло. Роман._ А що там трапилось? Скажiть менi. Гершко._ Менi нужно бачиться з батьком... Одначе не забудьте сказать йому, що бил Гершко Маюфес, нащот землi, пусть завтра батько будет у Смоквипова з грiшми, в обiдню пору, i я там буду, - бо ми потеряем землю. Жолудь з рук вирве. Роман._ Добре, скажу. Входе Копач._ ЯВА IV Тi ж i Копач._ Копач._ Здоровенькi були! (Побачивши жида.)_ А-а! Перед паном Хведором Ходить жид ходором, I задком-передком Перед паном Хведорком. Хе-хе-хе! Гершко._ Господiн, што вам от мiнє завгодно, я нiкакого Хведора не знаю. Копач (грiзно)._ Де цимбали? Грай, псявiро! Гершко._ Какiє там цимбали? Чого ви чiпляєтесь? Iграйтє сєбє, єжелi ви музикант. Копач (до Романа)._ Аж корчма трясеться, Вальса ляхи оддирають та мазура. (До жида.)_ А жид пляше та нищечком: "Шляхетська натура!" Гершко._ Я вас не понiмаю, говорiтє сiбе, сколько угодно. Копач._ Хе-хе-хе! Де тобi понiмать? Це стихи Шевченка. Хочеш, прочитаю всi напам'ять. Гершко._ Не нужно мiнi нiяких ваших стiхей. (До Романа.)_ Скажiть же отцу, щоб завтра був у Смоквинова непременно, бо програє дiло, с тем до свiданья. (Iде.)_ Копач._ Слухай, як тебе? Гершко._ Я до вас нi маю нiкакого прiкосновєнiя, i нам нечего рекомендоваться. (Виходить.)_ Копач (вслiд)._ Жид мудрує, як би кого надуть, А як надує, зараз простує на другий путь. Тим вiн живе, тим вiн i дише, Що повсякчас векселя пише. Чув? Це мої стихи. У мене, брат, цього матерiялу на воза не забереш. Тридцять лiт меж людьми живу - знаю, хто чим дише... Опит - велiкоє дiло. От засяду зимою i напишу комедiю малоросiйську: Еней був парубок моторний I хлопець хоч куди козак... Ха-ха-ха! Чув? Тепер всi пишуть: крадуть у других i видають за своє, а як я напишу, то буде сама правда, потому бачу все, як на долонi. От тiлько немає часу тепер, треба деякi дiла покiнчить. Особливо тут є один предмет на Боковеньцi... не тим голова забита. Слухай, Роман! Цеп предмет не дає менi спокою нi вдень, нi вночi; я хочу побалакать з тобою. Не думай собi, що я так дурно по свiту ходжу... нi... Та якби я хотiв, то й зараз би доказав. Менi тiлько засiсти, то змаху напишу - що завгодно... Тiлько не до того менi. Хочеш пристать до мене в компанiю? Роман._ Писать що, чи як? Я до цього не зроден. Копач._ Нi! Що там писать, чортзна-що, писать! Я й сам напишу змаху що завгодно. Хочеш - комедiю, а хочеш - прошенiє, яке завгодно прошенiє i куди завгодно? Це пустяк, одно баловство. Хочеш грошi мать? Роман._ Та де ж ми їх достанемо? Украдемо, чи як? Копач._ Оце! Яке ти сказав слово - украдемо! Боже борони! Ти собi цього не думай... Я, слава богу, вiк прожив, а i трiски чужої не взяв! Спитай своїх, мене всi знають. Роман._ То яка-небудь комерцiя, чи що? Копач._ Тут пустяшная комерцiя: позич де-небудь рублiв п'ятдесят, - тобi повiрять, - i ми достанем силу грошей. Вiр, це моя судьба, само провiдєнiє менi цей путь указує. Роман._ Може, фальшивих? Копач._ А-а! Який-бо ти! Ти все на лихе вернеш: викопаєм. Роман._ Щось ви давно їх копаєте, а ще нiчого не викопали. Копач._ То все нiчого не доказує. Iщiте - i обрящете! Сьогодня нема, завтра нема, пiслязавтра - мiлiон! Е! У мене опит. Оцей раз як не найду грошi - годi, кiнець, амiнь. Засяду десь i буду писать, все одно грошi, я за год напишу стiлько, що й на воза не забереш. А тiлько цей раз треба открить, треба, хоч кров з носа. Вiк шукаю, а такого предмета не находив. Викопаємо - все пополам. Станеть i тобi, i менi, i нашим дiтям, i внукам на весь вiк... Правда, ми ще не жонатi, хе-хе-хе! Ну, та це не штука, ще поспiємо. Ти тiлько те вїзьми - якi предмети: скала... та яка скала? Прямо шапка; балка так i балка так; клином сходяться до скали; на пригорку два копили, висiченi оскардами; один показує на восток, другий - на запад; i посерединi в землi одкопав кам'яну фигуру чоловiка, робота чудова, тож оскардами висiчена. Як ти думаєш, хто б дурно наставив таких прикмет, га? Ото-то бо й є! От поїдемо, сам побачиш i тодi зразу згодишся. Я тебе люблю i хочу з тобою попробовать щастя. Роман._ Це ви мене дуже заохотили... Що ж, поїдемо, тiлько щоб батько не знав. Копач._ Секрет, секрет! Отодi, як вивернемо червонцiв бочонкiв п'ять, тодi тiлько скажемо. А є!.. Є!.. Душа моя чує, опит - велике дiло! Входять Параска _i Мотря._ Поговоримо потiм. Здравствуйте, Iвановна! ЯВА V Тi ж.Параска_ i Мотря._ Параска._ Здрастуйте! А чом же ти, сину, не йдеш до волiв? Роман._ Та забалакався, я зараз повечеряю та й пiду. Копач._ А ви ще не вечеряли? Це добре дiло, бо й я не вечеряв. Параска._ То iдiть же у ту хату, там вечеря стоїть на столi. Копач._ Альом, ле-козак! Та попоїмо, а потiм ти до волiв, а я в клуню на солому, можна? Параска._ А чому нi - спочивайте з богом. Копач._ Я не люблю, знаєте, там всяких нежностей: перин, подушек. Є солома - добре, а нема - кулак в голови, свиту послав, свитою укрився, заснув - мало журився, проснувся, встав - встрепенувся, шапку насунув та й далi посунув... Хе-хе-хе! (Вийшов.)_ Роман._ Скажете, мамо, батьковi, що тут приїздив жид i сказав, щоб вони завтра були у Смоквинова в обiдню пору з грiшми, бо Жолудь землю перекуповує. (Вийшов.)_ ЯВА VI Параска _i Мотря._ Параска._ Добре. Iди ж, дочко, внось сюди з комори вечерю, а я трохи поприбираю. Мотря _пiшла. I що це старий задумав? Щось тут є, а що - не розберу. То не хотiв у церкву коней давать, а то i сам поїхав, i цiлу обiдню стояв навколiшках; то не хотiв Мотрю сватать за Романа, то посватав; нiколи не гуляв, а то так добре випили з кумом; та все радiє чогось, веселий такий. I куди вони оце поїхали? Чи вiн кого привезе з собою, чи господь його знає? Звелiв, щоб вечеря була готова, щоб ставнi були зачиненi, свiчка поставлена на столi i щоб i ляльки тут не було. Аж страшно менi робиться од цих приборiв, i слова тобi не скаже, що задумає робить... Мотря вносе вечерю i ставить на столi, мiж iншими пляшками з горiлкою, пироги i сметана. Мотря._ Хто це до нас сьогодня приїде? Параска_. Не знаю, я вже боялась старого розпитувать; доволi того, що вiн був веселий i згодився на ваше весiлля. А сiрники є? Мотря._ Є! Параска._ Ходiм же. Одчиняють дверi, з другої хати виходять Копач_ i Роман._ Копач._ Спасибi за вечерю! Тепер залiзу на солому, як у пуховики. Виходять; на кону яке врем'я пусто. ЯВА VII Входе тихо Герасим_, а за ним Савка_, несе на плечах здоровий мiшок з кожi. Герасим._ Iдiть же ви, куме, розпряжiть коней i поставте їх бiля фургона. Савка_. Ходiм удвох. Герасим._ От тобi й маєш!.. А хто ж буде бiля грошей? Савка_. Хiба ж їх хто вiзьме тут? Герасим._ Е, куме, на грiх майстера нема! Краще я тут посидю - береженого i бог береже. Савка_. I одходить од грошей не хочеться, так би й держався за мiшок. (Вийшов.)_ ЯВА VIII_ Герасим _сам. Свiтить свiчку, засвiтив, поставив, глянув на мiшок, поцiлував його. Герасим._ Отепер Пузир нехай скаже: голяк мастi, чирва свiтить! Ще помiряємось - хто голяк. Вiн думає, що дуже розумний. Нi, братiку, - потягайся ще зо мною. Хе-хе-хе! Я не то що, я й жида сьогодня обманив; поки мiшок розшили - дзвiнок, вiн вийняв пачку, глянув я на неї - грошi... всерединi колотиться, а сам думаю, як би його обманить; другий дзвiнок - жид зашамотався, бере мiшок, не дає... "Давай грошi", - каже. Слово за слово, а тут - третiй; я тодi йому тиць замiсть п'ятьох та тiлько три тисячi. Ха-ха-ха! Отак ушквар! А вiн, не лiчивши, прямо в вагон. Входе Параска._ ЯВА IX Герасим _i Параска._ Параска (тихо)._ Старий! Герасим._ Ой! (Кида свиту на мiшок i заступа мiшок спиною.)_ Ти чого, навiжена, сновигаєш? Хiба не я тобi велiв, щоб тут i ляльки не було? Геть пiшла! Параска._ Та не гвалтуй, божевiльний! Я зараз пiду. Тут дiло дуже важне, таке, що треба тобi зараз сказать, бо щоб пiсля гiрше не вийшло. Герасим._ Яке там дiло? Параска._ Жид прибiгав до тебе... Герасим._ Який? Коли? Чи не скочив з поїзда? Параска._ Та з якого поїзда? Опам'ятайся, чого ти такий збентежений? Жид Гершко, що за землю Смоквинова з тобою балакав. Герасим._ Тьфу!! Ну? Параска._ Казав, щоб ти був в обiдню пору у Смоквинова з грiшми, бо Жолудь землю перекуповує. Герасим (ненароком глянув на мiшок)._ Ха-ха! Чорта лисого перекупе. Параска._ Що там ти привiз, чого ховаєшся вiд жiнки? Покажи! Герасим (несамовито пiдступи до неї)._ Я тебе попитаю! Я тобi покажу... я... я... тебе уб'ю... Я тебе задавлю, коли будеш лiзти у вiчi! Геть пiшла! Параска одступає за дверi. Параска._ Тю, тю! Одсахнись... Єй-богу, з ним якась причина, - треба бути насторожi. (Вийшла.)_ ЯВА Х Герасим_, а потiм Савка_. Герасим._ От цiкаве бiсове насiння, так i .загляда, а жидом перелякала на смерть... Жолудь землю перекуповує!.. Ха-ха-ха! Завтра чуть свiт отнесу йому грошi, переплатю по десять рублiв на десятинi, а не попустю, щоб Жолудь купив. Входе Савка._ Савка._ Ну, куме, нiгде нiчичирк! Давайте менi моє, та, поки глуха пiвнiч, я собi пiду. Герасим._ Куме, де ви дiнете таку силу грошей? Нехай у мене будуть на сховi. Савка_. Нi, так не буде, я знайду, де своє сховать, а ви ховайте своє. Герасим._ Вiзьмiть собi яку тисячу, бо зараз попадемось, а решту через год. Савка._ Куме!.. Давайте моє менi... З мене печiнка мало не витрусилась, поки це дiло скiнчилось, та щоб я не мав в руках свого заробiтку, а заглядав вам у вiчi, як цуцик? Вам цього хочеться, я знаю вас добре, бачу, куди ви гнете, але гляньте сюди. (Виймо, нiж з-за халяви.)_ Бачите? Не розпалюйте ж мене, бо тут вам i амiнь, коли почнете крутить. Герасим (виймо, з-за халяви нiж)._ А ви думаєте, що я без запасу? Ха-ха-ха! Тiлько, знаєте, це все чортзна-що! (Хова ножа.)_ Це я для дороги мав... здiймайте лиш свиту, закривайте вiкно, та будемо дiлиться... Закривають вiкна свитами. Я хотiв як краще, бо у вас нiколи грошей не було, то зараз що-небудь i виявиться.... а коли ви так боїтесь, то берiть собi, бог з вами. Савка_. Не журiться, я зумiю заховать, аби було що. (Пiдходить до мiшка.)_ Герасим._ То вам п'ять тисяч? Савка._ Десять... десять... кажу вам, десять... не розпалюйте мене! Герасим._ Та не кричiть-бо! Берiть, берiть десять... (Набiк.)_ Щоб тебе за печiнку взяло. (Вийма з мiшка пачки по тисячi, навхрест оперезанi бумагою, а кум розгляди.) _Оце одна, а це друга, а це третя... Савка._ Стривайте... куме, гляньте... Герасим._А що? Савка._ Та це не грошi, це чистiсенька бумага. Герасим._ Як?! Савка._ Чиста бумага! От так машину пiдвела жидiвська голова, тiлько на трьох пачках спереду i ззаду наклеєнi грошi, а то все чиста бумага. Герасим (хвата пачки одну за другою, перегляда). _Бумага!.. Обманив!.. Куме, вiн же грошi давав, я сам бачив! (Хвата знов бумажки, розрива i кида.)_ Сама бумага... чистiсенька бумага!.. (Несамовито.)_ Ха-ха-ха!.. Сто тисяч!! Ха-ха-ха! Савка._ Отже збожеволiє! Куме, заспокойтесь; що з воза впало, те пропало. Герасим _озирається, хватає пояс на лавi i бiжить з хати. Куме, куме! Куди ви? Господь з вами! Схаменiться, що з воза впало, те пропало. Входе Параска._ ЯВА XI Савка _i Параска._ Параска._ Що тут таке? Боже мiй милостивий, кажiть, куме, куди вiн побiг, чого вiн так галаснув? Савка_. Сором признаться. Гляньте: оце добро ми купили за п'ять тисяч. Параска._Як? Савка._ Так. Обманив жид: дав чистих бумажок замiсть грошей. А може, то й не жид був, може, нечиста сила перекинулась в жида i отуманила нас так, що ми не роздивились i прийняли бумагу чисту за грошi. Параска._ А господи, господи! Бач, яке нещастя скоїлось; чула моя душа, що з ним щось недобре дiється. Та чого ж вiн побiг? Савка_. Я й сам до пам'ятi нiяк не прийду, всерединi все колотиться. Голос Копача_: "Поможiть, рятуйте!" Чуєте? Хтось кричить!.. Параска._ Ох куме, голубчику, у мене й руки, i ноги тремтять, - ходiм. ЯВА XII Тi ж. Копач _i Герасим._ Копач (несе Герасима на плечах)._ Та поможiть-бо! Помагають i кладуть Герасима на лiжко. Параска._ Що з ним, що з ним, скажiть на милость божу? Копач._ Це, я вам скажу, реприманд! Качайте його, отак, отак! (К.ачає Герасима.)_ Ну, реприманд! Параска._ Та що воно? Що? Ради бога, скажiть, що то за болiсть така? Копач._ Та яка там болiсть! Стривайте, я розкажу, а ви тим часом трiть груди, добре трiть. Так, так... Ви мене слухайте... стоп! (Прислухається до серця.)_ Трiть, трiть, трiть... Опит - велiкоє дiло... Серце наче ворушиться... А-а. Та й перелякав же ти мене, Никодимович, мало не вмер вiд страху, ну, й йому б не жить на свiтi, якби не мiй опит. Савка_. Кажiть, що трапилось? Копач._ Все по порядку-коло одного центра. Ножа! Дають ножа. Iвановна, лийте йому води ложкою в рот. Наливають води. Ковтнув, єй-богу, ковтнув. Не журiться! Щастя маєте, що я лiг в клунi спать... Лiг, знаєте, я в клунi спать, i так мене один предмет заняв, що я й задрiмав з думкою про нього; коли це сниться менi, що Роман позабирав копили кам'янi, - пам'ятаєте? Я вам розказував? Що на Боковеньцi? Позабирав тi копили та й повiсив надо мною їх. Тiлько що оце сниться, аж щось мене по носi чирк, чирк... я рукою лапнув вгору, пiймав за ногу, нога гойднулась, задригала i вирвалась, та як захарчить. Я схопився мов несамовитий, але зараз опам'ятався, запалив сiрничок, дивлюся - i в очах потемнiло! На перекладинi висить Никодимович. Параска_. .Боже мiй, боже, яке тяжке нещастя! Копач._ Но! Опит - велiкоє дiло! Я зараз вийняв перочинний нiж i перерiзав пояса... i Никодимович упав на землю. Гляньте - дише. Герасим поворушився i спазматичне в себе потягнув воздух. Пiдводьте, пiдводьте. Нiби позiхає, дрижить Пiдводять Герасима, вiн ще потягнув у себе воздух i i витирає пiт. Параска (плаче)._ Старий, старий! Герасим._ Де я? (Спазми.) _ Копач._ Пийте воду. (Подає.)_ Герасим п'є. Що з вами? Що це ви вигадали? Савка_. Та годi, куме! Буде здоров'я - будуть i грошi, а я навiки вiд них одрiкаюсь, нiколи в свiтi не буду хотiть бiльше, нiж бог дає. Такої пригоди нiколи не ждав. Копач._ Якi грошi? Савка_. Он гляньте, як нас обманили. Копач._ А-а! Зразу догадався! Опит - велiкоє дiло! На тiм тижнi в городi була така сама оказiя! I багато видурили? Савка._ П'ять тисяч... Герасим (закльовується воздухом)._ Ой... ой!.. Копач._ Бризкайте водою. Бризкають. Герасим _пiднiмається. Та годi вам, Никодимович, убиваться. Заспокойтесь нащот грошей! От поїдемо на Боковеньку, там є грошi, там є сила грошей, вiрте, що достанем. Менi само провiдєнiє указує цей путь... Примети якi: скала, копил так i копил так, а посерединi кам'яна фигура... не я буду..