о ми в тебе дожилися! Убрав єси нас у шори, як сам схотiв! Вивезли ми тебе на своїх старих плечах у гетьмани, а тепер ти вже без нас думаєш Україною орудовати! Недовго ж поорудуєш! Я тобi кажу, що недовго! Коли взявсь брехати по-собачи, то й пропадеш, як собака! Я тобi кажу, що пропадеш, як собака! - Годi лиш, батьку! - крикне Брюховецький - Чого се розпустив морду, як халяву? Та се не Сiч: тут тобi гетьман не свiй брат! - От яка нам честь за нашу працю! - кажуть дiди.- Тим-то добре казано нам у Сiчi: "Ей, не слухайте, батьки, сього ледащицi: пiдвезе вiн вам москаля!" А ми таки не пойняли вiри, ми вповали, що ось немовбито господь поможе й на Вкраїнi завести запорозькi порядки! - О, ви голови цвiлiї! - каже Брюховецький.- Яких же тут сподiватись порядкiв, коли Запорозька Сiч буде серед жонатого люду? Ви думаєте, що i всякому про те байдуже, так як вашим старим костям; а ми - так iнше почуваємось Не москаля я вам пiдвiз, а роблю все по правдi, що жоден братчик на мене не пожалується. На Сiчi, посеред глухого степу, треба бурлакувати, а в городах, посеред миру - женитись та господарювати. - А хiба ж ти,- озвавсь батько Пугач,- не казав нам, окаянний, як пiдмовляв нас у городи: "Ходiмо, батьки, зо мною, заведемо свої порядки по всiї Українi?" Хiба ти не казав, що Сiч буде Сiччю, а запорожцi будуть судити й рядити всю Гетьманщину по своїм звичаям? - Казав,- одвiтує Брюховецький,- i як казав, так i зробив. Самi бачите, що запорожцi тепер першi пани на Вкраїнi: понаставляв я їх сотниками й полковниками, судитимуть i рядитимуть вони по запорозьких чвичаях усю Вкраїну. Нема вже й тепер нi в мiщанина, нi в мужика се моє, а се твоє. все стало обще; козак усюди став господарем, як у себе в кишенi. Чого ж вам iще хочеться? Щоб я за дурницю бив киями козака? Нi, сього не буде: я своїм дiткам не ворог. - За дурницю! - кажуть дiди.- На чiм держиться Сiч i славне Запорожжє, те повернув ти на смiх! - Нехай собi й держиться, коли йому так до смаку. Ми мiж людьми будемо жити по-людськи, а кому в нас не по нутру, той нехай iде на Сiч їсти сушену рибу з сировцем. - Ми таки й пiдемо, гаспедiв сину! - каже батько Пугач,- Ти нас не випихай колiном. Тiлько добре собi пам'ятай, що брехнею свiт пройдеш, та назад не вернешся. Плюйте, братцi, на його гетьманство! Ходiмо до своїх куренiв! Гей, дiти, хто за нами? Сiчовi батьки думали, що так i висипле козацтво на їх оклик; аж козаки мовчки мовчать да один за одного туляться. - Хто за нами? - покликне ще раз батько Пугач.- Кому любо з нечестивим пройдисвiтом у грiхах погибати, зоставайсь тут; а хто не хоче скаляти золотої слави своєї, той гайда з нами за Пороги! Тiлько ж i за другим разом нiхто анi з мiсця. - Так ви, бачу, усi одним миром мазанi! - каже тодi батько Пугач.- Пропадайте ж, ледащицi! Щоб вас так щастя-доля покинула, як ми вас покидаємо! Пху! Плюю й на той слiд, що топтав iз паливодами! Плюйте й ви, батьки,- каже своїм товаришам,а на прощаннє скажем сьому Iродовi, чого ми йому бажаємо: воно ж йому й не минеться. От i почали дiди один за одним виходити з колеса. I зараз первий, обернувшись, плюнув на свiй слiд да й каже: - Щоб же тебе побив несвiтський сором, як ти нашу старiсть осоромив! I другий плюнув да й каже: - Щоб на тебе образи падали! I третiй: - Щоб тебе пекло та морило! Щоб ти не знав нi вдень нi вночi покою! I четвертий: - Щоб тебе, окаянного, земля не прийняла! I п'ятий: - Щоб ти на страшний суд не встав! I, вийшовши з радного колеса, забрали свої конi з чурами да й рушили до Низу. А Iванцевi того було й треба. Посмiявшись доволi з своїми розбишаками, каже: - Ну, тепер, братчики, нам своя воля. Одбули ми дурне мужицтво, одбули мiщан, одбули й старих дундукiв. Тепер пийте, гуляйте i веселiтесь. А мене щось на сон знемогає. Пiду одпочину трохи. Петро Сердюк, проведи, брате, мене до господи. Пiшов Iванець до гетьманського двору в замок, похилившись на козака; ледвi ноги волочить, що аж низове козацтво стиха глузовало. - Пiдтоптавсь,- кажуть,- наш Iван Мартинович. - Iще б не пiдтоптатись, стiлько дiла наробивши! - Та, мабуть, i в головку на радощах лишає закинув. А вiн, клятий, нi од працi не втомився, нi од горiлки не впився. Його лукавий мiзок коверзує собi нову думку: як би того безталанного Сомка до послiда-години допровадити! Плутаючи по дорозi ногами i зажмуривши очi, як кiт, Брюховецький скрiзь зуби почав так против своєї думки закидати. - Чи чував ти, братику, щоб миш одкусила коли голову чоловiковi? Засмiявсь козак: - Се, пане ясновельможний, тiлько таку гуторку проложено. - Гм! - каже Брюховецький.- Проложено! А з чогось же то її взято... Ох, ноги зовсiм не несуть! Вража старiсть надiходить. Чи випив чоловiк кубок меду, чи не випин, уже й голова й ноги хоч поодтинай. - Се ви, пане гетьмане,- каже Петро Сердюк,- на радах так уходились. - Ох, на радах, на радах! - мимрить Брюховецький.- Послужив я козацтву щирою душею, а як-то менi козацгво послужить! - I, пане ясновельможний! Про що ви турбуєтесь! - сказав козак Сердюк. - Та ми за вас усi голови положимо! - Голови! - бурчить Iванець.- Було б з мене й одної голови, якби хто зумiв її положити, щоб довiку не встала. Усмiхнувсь Петро Сердюк да й думає: "Пiдтоптавсь, пiдтоптавсь пан гетьман!" А вiн iде, тяжко ступаючи, справдi мов п'яний; далi знов пробовкне деяке слово, i все на Сомка наворочує, чи не догадається Сердюк; а Сердюковi Петру ще таки невдогад. Як же почали вже зближатись до замкового будинку, то Брюховецький i каже: - Чи бачиш ти, Петре, коло станi, при самiй землi вiконце? Там сидить у мене вельможний Сомко, що гордував колись усiма, i не було йому рiвнi на всьому свiтi. Як тобi здається се диво? - Диво велике,- каже Петро Сердюк,- нiчого сказати. Служить вам добре фортуна, пане гетьмане. - От же я розкажу тобi щось iще дивнiше. Ось слухай лишень, братику, який менi сон сьогоднi перед свiтом снився. Здається, йшов я п'яний додому, от до сього будинку, й прийшов, i лiг спати, i виспавсь, i проснувсь ранком - проснувсь, аж менi кажуть, що вночi чудо велике створилось: Сомковi миш голову одкусила! Як тобi здається, Петре? Проти чого сей сон менi приснився? Коли б ти менi сей сон одгадав, знав би я, як тобi оддячити. Загадавсь козак, далi, помовчавши, й каже: - Що ж, пане гетьмане? Себто проти того, щоб запорожець перекинувсь пацюком? Обняв Iванець Петра Сердюка за сi слова. Далi, ввiйшовши до свiтлицi, зняв з руки широзлотий перстень да й каже: - Оця каблучка всякого переверне в такого пацюка, що пробереться хоч скрiзь дванадцятеро дверей, куди треба. Вiзьми, надiнь, нiде тебе не зупинять. Що ж ти одступаєш, наче од лихого зiлля? - Того одступаю,- каже Сердюк Петро,- що хоч низовець на всяке характерство здатен, да за таке ще зроду в нас нiхто не бравсь! Прощай, пане гетьмане! Може, з хмелем i твiй сон пройде. Оставсь Брюховецький, як остуджений. - Е,- каже,- так, мабуть, правда сьому, що кажуть: зроду-звiку козак не був i не буде катом! - i почав ходити по свiтлицi. Походив, походив. - Чорт знає якi,- каже,- забобони! Буцiм не все один бiс, чи задавити яку погань на радi, чи шпирнути ножем пiд бiк у глибцi! Ще помiркував трохи, ходючи. - Мабуть,- каже,- що не все одно!.. Чом же ось я сам не пiду з їм розправитись!.. Поки Сомко був Сомком, я ставав на його смiливо, а тепер мене якийсь острах бере... Знов почав походжати мовчки. - Казна-як доля чоловiка ворочає! - каже собi.- Мабуть, сам лихий менi помагає... А лучче б нiчого сього не було... Ой батьку Богдане! Не пiзнав би ти тепер свого Iванця!.. Ворог!.. I звiдки нечистий утелющив менi ворога!.. А вже тепер шкода зупинятись... Вивернеться... добре, що поборов... Два коти в одному мiшку не помиряться... Чом же оце нема в мене сили до закiнчення? Була сила свiт на свiй лад повернути, а тепер ось шпирнути ворога ножем боюсь... Що ж, як на Москвi зроблять не по-нашому? Грошi грошима, бояре боярами, а цар - душа праведна... XVII Мiзкує собi ледачий Iванець, ходючи по свiтлицi, аж ось увiйшов вартовий: - Якийсь чоловiк має про негайне дiло ясновельможного сповiстити. Дозволив гетьман позвати перед себе. Увiйшло якесь опудало. На голову насунув кобеняк, тiлько очi видно, а сам у широкiй семрязi; на спинi чималий горб. Брюховецький сам не знав, чого злякавсь; так уже грiшна душа його тривожилась. - Хто їй такий? - Той, кого тобi треба. У Йванця пiшов мороз поза спиною. - Кою ж,- каже,- менi треба? - Тобi треба такого, щоб заворожив на впокiй Гетьманщину, бо он усюди, кажуть, купляться круг панiв люде та компонують, як би Сомка на волю визволити; та й нiженськi мiщане шепотять про Сомка, як жиди про Мусiя. - Що ж ти за чоловiк? - Я чоловiк собi мiзерний - швець iз Запорожжя, та як пошию кому чоботи, то вже других не треба буде. - Як же ти заворожиш Гетьманщину? - А так. Пiду тiлько та розкажу Сомковi твiй сон; зараз усе i втихомириться. - Дияволе! - скрикнув Брюховецький.- Звiдки ти мiй сон знаєш? - Од усатого пацюка знаю. - Буде ж тому пацюковi! - Угамуйсь, пане гетьмане, на сю годину; лучче подумай, як од свого ворога скорiш одкараскатись, щоб через тебе та й усiм нам не було - сьогоднi пан, а завтра пропав. Довгенько помовчав Брюховецький. - Одкрий,- каже,- голову; я подивлюсь, чи не нечистий справдi до мене присусiджується. - Нечистому багацько дiла й по монастирях,- одвiтує той да й одкинув вiдлогу. Брюховецький аж одшатнувсь: - Кирило Тур! - Цить, пане гетьмане! Буде й того, що ти знатимеш, хто був Сомковi катом,- каже Кирило Тур i накривсь iзнов вiдлогою. - Невже ти оце вiзьмешся за таке дiло? - питає Брюховецький. - А чому ж? - каже.- Хiба в мене руки не людськi? - Ти ж, кажуть, був трохи свiй iз Сомком! - Так, як чорт iз попом. Я вже давно на його чигаю, i в Києвi - сам здоров знаєш - трохи не доказав йому дружби. А нашi дундуки подякували менi киями. Отака в свiтi правда! - За що ж ти на його злишся? - Я то вже знаю, за що! У мене своя приключка, а в тебе своя. Я в тебе не питаю, не питай i ти в мене. Не гай мене, пане ясновельможний, та коли хочеш, щоб я тобi подякував за сотницький уряд, що настановив мене сотником, скажи менi тiлько, як до його добратися. - От як,- каже.- Вiзьми ти оцей перстень. Пропустять тебе з ним, куди схочеш. - Гарна каблучка,- каже Кирило Тур.- Ще й сагайдак iз стрiлкою на печатi вирiзано. А Брюховецький: - Се, коли хочеш знати, той самий перстень, що покiйний Хмельницький зняв у сонного Барабаша. Я сам їздив iз сим знаком i в Черкаси до Барабашихи. Покiйний гетьман подарував менi його на пам'ятку. - Еге! - каже Кирило Тур.- Що то з доброї руки подарунок! Так от вiн на добро й здався,- да й вийшов iз свiтлицi. Iванець сам провiв його за дверi, а вiн йому шепче: - Лягай спати, не турбуйсь. Перед свiтом приснивсь тобi сон, перед свiтом i справдиться. Пiшов Кирило Тур, похилившись, у своїй вiдлозi з горбом. Нiхто б не пiзнав тепер його молодецької ходи, нi високою стану. Так собi, наче горбатий дiд. Уже надворi стемнiло. Ось добирається вiн до Сом-кової глибки. Зараз у надвiрнiх дверей стоїть козак iз ратищем. Наставив супротив Кирила Тура ратище. - Геть! - А се що? - каже йому потиху Кирило Тур, показуючи на руцi перстень. Скоро вздрiв сторож гетьманський знак, зараз i одчинив дверi. За тими дверима ще дверi. Iзнов коло дверей козак... Каганчик стоїть у стiнi на вiконцi. I той пропустив мовчки, як побачив перстень. За тими дверми ще третi дверi i третiй козак при дверях сторожем. Узяв Кирило Тур у його каганчик i ключ од глибки. - Iди,- каже,- до свого товариша Я буду сповiдати в'язня, дак, може, таке почуєш, що лучче б тобi на сей час позакладало. А той йому: - Та я й сам рад звiдси заздалегiдь убратися. Знаю добре, на яку прийшов ти сповiдь. - Ну, коли знаєш, то й лучче.- каже запорожець.- Гляди ж, не входь сюди до самого ранку. Вiн пiсля сповiдi засне. - Засне пiсля твоєї сповiдi всякий! - бурчав, зачиняючи дверi, сторож. Вiн же виходить у однi дверi, а Кирило Тур входить у другi. Увiйшов i зараз запер дверi. Гляне, посвiчуючи по глибцi каганцем, аж у кутку сидить на голому ослонi Сомко. Одним залiзом за поперек його взято i до стiни ланцюгом приковано, а другi кайдани i на ногах замкнутi. У старiй подранiй сiрячинi, без пояса i без сап'янцiв. Усе харцизяки поздирали, як узяли до в'язення; тiлько вишиваної срiблом да золотом сорочки посовiстились iзнiмати. Вишивала ту сорочку небога Леся; i по ковнiру, i по пазусi, i по ляхiвках широких рукавiв повиписовала голубонька срiблом, золотом i блакитним шовком усякi квiтки й мережки; а Череваниха подаровала її безталанному гетьмановi на пам'ятку гостьовання в Хмарищi. Так отся тiлько сорочка зо всього багатства йому осталась; i чудно, i жалiсно було б усякому дивитись, як вона у тiй мiзернiй глибцi iз-пiд старої сiрячини на гетьмановi сiяла! Постановив Кирило Тур на вiкнi каганчик, а сам наблизивсь до понурого в'язня. Той дивиться на його мовчки. Достав запорожець iз-за халяви ножаку i показує Сомковi. Той iзвiв до неба очi, охрестивсь: - Що ж? - каже.- Роби, що тобi сказано робити. А Кирило Тур сипким, гугнивим голосом: - Хiба ж тобi не страшно вмирати? - Може б, менi,- каже Сомко,- й страшно було, якби не було написано: "Не убойтесь от убивающих тiло, душi же не могущих убити..."_ А Тур каже: - Та се ти так мiзкуєш, поки не почув залiза за шкурою. Ось ке лиш, я трошки рiзону по грудинi... - Адова утробо! - крикне тодi Сомко.- Невже тобi мало моєї кровi? Ти ще хочеш навтiшатись моїми муками! Бачу по твойому голосу, що ти, як паскудний черв'як, живучи пiд землею, звик iссати кров християнську! Так упивайся ж, гадино, у моє тiло! Не почуєш ти, пакосний, як Сомко стогне! - Добре, єй-богу, добре! - каже тодi Кирило Тур своїм голосом, ховаючи нiж на халяву.- Єй-богу! - каже.- Менi здається, що я смик, а всi люде скрипки: як поведу, так вони й грають! Не життє я на свiтi коротаю, а весiллє справляю. - Що се! - каже Сомко.- Невже я од нудьги починаю з марою розмовляти? Скажи, на iм'я боже, чи справдi ти Кирило Тур, чи се вже моя голова починає з печалi туманiти? Запорожець зареготав. - Ще й питає! А яка б же шельма, опрiч Кирила Тура, пробралась до тебе через три сторожi? Тiлько вiн один зачарує всякого так, що й сам не тямить, що робить. - Що ж ти менi скажеш? - А от що я тобi скажу. Давай лишень мiнька на одежу та виходь iз сiєї пакосної ямки. Тут тiлько б гадинi жити, а не чоловiковi. Уподобав же чорт знає що! Там iебе пiд Бугаєвим Дубом жде такий же дурень, як i я: паволоцький пiп iз попеням. Уже вертавсь у Паволоч, думав, що ти попавсь навiки чорту в зуби, так їхав рятувати паволочан. Тетеря, бач, пронюхав, що тут коїть супротив його Шрам, да, пронюхавши, i давай тиснуть паволочан - притьмом хоче зруйновати мiсто; так їхав Шрам рятувати. А я послав козака навперейми. "Постривай,- кажу,- попе, ще, може, вернемо сокола з клiтки!" А тут i помiж миром пустив таку поголоску, що Сомко вже на волi, так кутесь та ждiте гасла. Ти, може, не знаєш, сидючи тут, що вже розжовав усяк харциляку Iванця. Тепер тiлько гукнеш по Вкраїнi, дак тисяча тисячу попихатиме та до тебе бiгтиме. Пiднiмуться й тiї, що не були на радi, бо иа раду позлазилась до Iванця тiлько сама погань з України, а добрi люде не пойняли гольтя-пакам вiри. Тим-то Iванець iз поганцями таке лихо i вкоїв! А з Запорожжє теж тiлько самi паливоди на Вкраїну вийшли, а що зосталось доброго, те все тепер за тебе, тiлько озвешся, руку потягне i допомогу дасть. Що ж ти мовчки слухаєш, мов я тобi казку кажу? - Того слухаю мовчки,-одвiтує Сомко,- що з сеї бучi пуття не буде. Багато розлив християнської кровi Виговський за те нещасне панство да гетьманство; багато й Юрусь погубив землякiв, добиваючись того права, щоб над обома берегами гетьмановати; невже ж не уйметься плисти по Вкраїнi кров християнська нi на часину? Отеє я ще почну одного супротив другого ставити i за своє право людську кров точити! Бо Iванець з козаками стоїть тепер мiцно; щоб його збити, треба хiба усю Вкраїну надполовинити; а навiщо? Щоб не Брюховецький, а Сомко гетьмановав! - От же нi, коли хочеш знати! - каже Кирило Тур.- Не на те, щоб Сомко гетьмановав, а на те, щоб правда узяла верх над кривдою! - Вiзьме вона верх i без нас, брате Кирило. Може, се тiлько на науку мировi i пустив господь Україну в руки харцизякам. Не можна, мабуть, iнше, як тiлько горем да бiдою, довести людей до розуму. - Так оце ти зрiкаєшся свого гетьманського права? - питає Кирило Тур. - А що ж би ти робив? Уже коли в мене були й други, й приятелi, були й полки, й гармати, да не благословив мене бог властвовати; други мої i iскреннiї мої оддалече мене сташа i чуждахуся iмене мовго;_ так чого ж менi тепер супротив своєї долi пручатись? - Старий Шрам не так думає,- каже Кирило Тур. - Думав i я гордо да несито, поки смерть не заглянула менi в вiчi. - Ну, дармо,- каже запорожець.- Нехай воно буде собi як хотя; тiлько все ж таки у тебе в головi зосталось, думаю, доволi мозку, хоч i заглянула смерть у вiчi. Нiчого тобi ждать обуха в сих рiзницях, коли тобi одчинено настiж дверi. На лиш, надiнь вiдлогу та ще оцей персник про запас вiзьми, то пройдеш скрiзь огонь i воду. - А кайдани? - спитав Сомко. - Що нам кайдани? Я призапас такої розрив-трави, що тiлько притулю, дак iк нечистому й порозпадаються, ге лиш сюди ноги. - Пiдожди, брате,- каже Сомко,- скажи перше, а ти ж як звiдси вийдеш? - Що тобi до мене? Iди лишень ти, а я найду собi дорогу... - Е, нi, мiй голубе! Сього не буде. Нехай той гине, на кого господь показав перстом своїм! Чужою смертю я волi куповати не хочу. - Смертю! - засмiявшись, каже Кирило Тур.- Казнае-що городить! Мабуть, тут од вологостi в головi юбi завернулось. Може, думаєш, я тут довго сидiтиму? Найшов дурня! Ще до схiд сонця опинюсь на волi... - Як же ти вирвешся звiдси? - Як? Так як бог дасть... Менi вже про те знати. Хiба не чував ти про наших характерникiв, що намалює углем на стiнi човен, сяде та й попливе, неначе по Лиману? А Кирило Тур хiба вже дурнiший од усiх, щоб i собi чого такого не видумав? - Дивно менi,- каже Сомко,- як у тебе достає охоти жартовати, одважившись на смерть! - Ех, пане мiй милий! - одвiтує Кирило Тур.- Хiба ж уся жизнь наша не жарти? Помаже по губах медом, ти думаєш: от тут-то щастє! Аж глянеш - усе одна омана! Тим-то й кидаєш її за нiзащо. Та що про те балакати! Ну лиш, давай мiнька на одежу. - Нi, мiй голубе сизий, сього не буде! - Як не буде? Так оце я перед Шрамом брехуном зостанусь? А що б же ти сього не дождав! Я тiлько й радувавсь, що от же,- кажу,- старий буркун побачить, що й наш брат, запорожець, не зовсiм ледащо;а ти в мене й послiдню радiс'iь однiмаєш! - Невже оце, щоб тiлько оправдати Запорожжє перед Шрамом? - питає Сомко. - А то ж якого менi ще бiса? - каже Кирило Тур.- Ти ще подумаєш, що в мене на умi, як там кажуть, отчизна! Що от би то визволю своєю головою Сомка - вiн тепер бiльш потрiбен... Казнає-що! Так робить тiлько, хто й того не розшолопає, що своя сорочка до тiла ближче. То якби прийшлось положити голову за дiтей абощо, так се було б святе дiло, бо сказано: який батько дiтей не жалує? А то пiдстав пiд обух голову за химеру! Нi, мiй добродiю, в нас на Вкраїнi таких божевiльних не дуже густо! А я ж хiба виродок? - Ох, голово ти моя мила! - каже Сомко.- Ти i в темницю принiс менi утiху! Тепер менi легше буде за правду пострадати, що правда не в одного мене живе в серцi i не загине вона на Вкраїнi! Попрощаймося ж, поки побачимось на тiм свiтi! Запорожець насупивсь: - Так ти справдi хочеш зостатися у сiй рiзницi? - Я вже сказав,- одвiтує Сомко,- що чужою смертю не куплю собi волi; а що раз сказав Сомко, того й повiк не нарушить. - Так? - питає Кирило Тур, пильно дивлячись Сомковi в вiчi. - Так! - одвiтує твердо Сомко, дивлячись на його. - Будь же проклята оця година! - каже тодi запорожець.- Хто в неї народиться або зачне яке дiло, щоб не знав нi щастя, нi долi! Нехай човни топляться на морi! Нехай конi спотикаються в воротях! А як кому бог пошле чесную смерть, нехай душа вертається до мертвого тiла! Проклята, проклята, проклята однинi i довiку! Прощай, брате мiй рiдний! Не загаюсь i я на сiм мiзернiм свiтi! Обнялись i обидва заплакали. Вийшов Кирило Тур iз сирої глибки, скинув iз себе вiдлогу i швиргонув сторожам. - Нате,- каже,- вам, iродовi дiти, за вход i виход! Знайте, що не кат Iванцiв, а Кирило Тур приходив одвiдати праведну душу! Iзнов, iдучи мимо надвiрнього сторожа, кинув подушку, що була в його за спиною замiсть горба. - Вiзьми,- каже,- собако, щоб не спати на соломi, стережучи неповинну душу! I пiшов iз замка. Усi по персню його пропускали. Незабаром знайшов свого побратима. Той дожидавсь його з кiньми пiд ветхою дзвiницею. Побратим не знав, що було на думцi в Кирила Тура, як оставляв вiн тут його з кiньми; бо Кирило Тур сказав тiлько: - Прийде до тебе чоловiк i скаже: "Шукай вiтру в полi!" - так саджай його на мого коня i проведи до Бугаєвого Дуба, а я вже знатиму, де з тобою злучитись. Смутно було тепер Кириловi Туру сiдати на коня, що для Сомка наготовив, ще смутнiш їхати до Шрама да розказовати, що вже Сомко мiж козацтво не вернеться. А Шрам, бiдаха, жде не дождеться його пiд Бугаєвим Дубом на Бабичiвцi. Загледiвши оддалеки двох козакiв, аж не встояв на мiсцi - скочив на коня i пiдбiг назустрiч. Як же побачив, що Сомка немає, то й голову повiсив. I питав би, i питати боїться, да вже насилу змiг промовити: - А де ж Сомко? - А ти справдi пойняв менi вiри? - каже Кирило Тур.- Отак мороч людей, то будеш запорожцем! - Кирило! - каже Шрам.- Годi юродствовати, бо й голос тебе не слухає. Коли не вдалось, то хоть скажи чому? - А от чому,- каже запорожець,- Сомко, коли хочеш знати, такий же дурень, як i ми з тобою. "Чужою смертю волi куповати не хочу!" Уже я йому й правду пiд нiс тикав, а вiн своє та й своє. Сказано - дурному хоч кiл на головi теши! З тим його й покинув - бодай лучче покинув свою голову!.. Прощай! - Що ж ти тепер думаєш iз собою чинити? - спитав Шрам. - А що ж? Уже ж бак не те, що ти. Живий живе гадає... Оце поїдемо до превражого сина Гвинтовки та вкрадемо ще раз Череванiвну. Мабуть, їй на вiку написано моїх рук не минути. Махнем аж у Чорну Гору та й заживемо там, п'ючи та гуляючи. Прощайте, прощайте! I, вклонившись низько Шрамовi з сином, повернув коня i полинув iз побратимом до Гвинтовчиного хутора. Аж ось наздоганяє його Петро Шраменко. - Чого ще оцей бабський реп'ях од мене хоче? - каже, зупинившись, Кирило Тур. - Кирило! - каже Шрамснко.- У тебе душа щира,_ козацька... - А вже ж не жидiвська,- каже запорожець. - Ми iдемо з панотцем на смерть у Паволоч. - Боже вам поможи: дiло не ледаче! - Передай од мене два слова Череванiвнi, передай так, як з того свiту! - Добре,- каже Кирило Тур,- передам. А чорногорцю потиху шепче: - Знаю наперед: яку-небудь любосну нiсенiтницю. - Скажи їй, що й на тiм свiтi її не забуду! - каже Петро. - Добре, скажу. - Ну, прощайте ж, братцi, навiки! - Прощай, брате,- каже запорожець,- та не забувай i нас на тiм свiтi. Роз'їхались. Тодi Кирило Тур засмiявсь да й каже: - Як-то ми тим свiтом завчасу порядкуємо! А там, може, чортяки так припечуть, що й усi любощi к нечистому з голови вилетять! XVIII Тепер би то отеє треба нам їхати слiдом за Шрамом i його сином, i все, що з ними дiялось, по ряду оповiдати; тiлько ж, якби почав я виставлятиме в картинах да в речах, як той Тетеря облiг Паволоч, як хотiв достати i вистинати усе мiсто за турбацiю супротив гетьманської зверхностi i як старий Шрам головою своєю одкупив полковий свiй город, то б не скоро ще скончив своє оповiданнє. Нехай же останеться та iсторiя до iншого часу, а тепер скажемо коротко, що Шрам паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до Тетерi i прийняв усю вину на одного себе. I Тетеря, окаянний, не усумнивсь його, праведного, як бунтовника, на смерть осудити й, осудивши, повелiв йому серед обозу вiйськового голову одтяти. Так, зогнавши з свiту свого ворога, удовольнивсь, дав Паволочi впокiй i одiйшов iз вiйськом до свого столечного мiста. Того ж року, вступаючи в осiнь, о святому Сiмеонi, одтято голову й Сомковi з Васютою у городi Борзнi, на Гончарiвцi. Брюховецький доказав таки свого, хоч послi й прийняв слушну кару од гетьмана Дорошенка: пропав пiд киями собачою смертю. Так-то той щирий козарлюга i пiп, Iван Шрам паволоцький, i славний лицар Сомко переяславський, не врадивши нiчого супротив лихої української долi, полягли од беззаконного меча шановними головами. Хоть же вони i полягли головами, хоть i вмерли лютою смертю, да не вмерла, не полягла їх слава. Буде їх слава славна помiж земляками, помiж лiтописами, помiж усiма розумними головами. Тут би менi й скончити свою iсторiю про ту чорну раду, про ту запорозьку оману; да хочеться ще озирнутись на тих, що послi тої бiди остались живi на свiтi. Одправивши по панотцевi похорони, поплакавши да пожурившись, Петро недовго загаявсь у Паволочi. Думав був пiти на Запорожжє i розпродав усе своє добро, да якось i звернув мислi на Київ. Опинивсь козак коло Хмарища. Звонтпив, однак, да й дуже, iзблизившись до хутора. Ворота були не причиненi: не стерiг їх Василь Невольник. "Мабуть, нiхто не вернувсь у Хмарище!" - подумав Петро; серце занило. Iде до хати. Квiтки коло хати позасихали i позаростали бур'яном. Як ось чує - наче хто спiває стиха. "Боже мiй! Чий же се голос?" Бiжить у хату, одчинив дверi, аж так! I Леся й Череваниха - обидвi в пекарнi. - Боже мiй милий! - крикнула Череваниха, сплеснувши руками. А Петро, як ускочив у хату, то й став у порога, як укопаний. А Леся як сидiла на ослонi коло стола, то так i осталась, i з мiста не зворухнеться. Да вже Череваниха почала Петра обнiмати; тiлько вже тепер пригортала до себе з щирим серцем, як рiдного сина. Петро тепер уже смiло пiдступив до Лесi, обняв i поцiловав її, як брат сестру; а вона аж слiзоньками вмилась. Довгенько з радощiв не змогли до себе прийти; плакали, смiялись, розпитовали i одне одному перебивали. Як ось - у дверi сунеться Черевань. Насилу переступив через порiг од радостi; тiлько "бгатику!" - да й кинувсь до Петра, розставивши руки; обiймає, цiлує i хоче сказати щось, i все тiлько "бгатику!" - да й замовкне. Як же вже трохи вгамовались, тодi Череваниха посадила Петра на лавцi i сама сiла коло його (а Леся з другого боку, i обидвi держались йому за руки) да й каже: - Ну, тепер же розкажи усе по ряду, Петрусю, щоб ми знали, як отеє тебе бог спас од смертi. Нам сказано, що ти вже певно оддав з панотцем боговi душу. А Черевань мостивсь, мостивсь, як би ближче було слухати; сiдав i коло жiнки, i коло дочки, так усе далеко i треба голову набiк нагинати, щоб на Петра дивитись; далi взяв да й сiв напротив його долi, пiдобгавши пiд себе ноги. - Ну,- каже,- бгате, тепер розказуй, а ми слухаємо. От i почав Петро усе оповiдати, як було в Паволочi. Не раз приймались усi плакати. Як же дойшло до прощання з панотцем, то Черевань так i зарюмав да одною рукою сльози втирає, а другою Петра придержує, щоб не казав дальш, поки переплаче. А про Череваниху да про Лесю що вже й казати! Усi злились у одно серце i в одну душу; i тяжко було всiм, i якось радiсно. - Розкажiть же,- каже Петро,- i ви тепер, як ви викрутились од запорожця да добрались до Хмарища? - Нi,- каже Череваниха,- хiба вiн викрутив нас iз бiди, а не ми викрутились од його. Братик мiй узяв нас був добре в свої руки. Того ж дня ввечерi, як була та безталанна рада, i почав зараз сватати Лесю за ледащицю Вуяхевича. Як ось смерком їде Кирило Тур, а за ним десятеро запорожцiв у двiр. Показав братовi якийсь перстень: "Оддавай,- каже,- менi Череваня з усiм його кодлом".- "Нащо? Куди?" - "Звелiв гетьман забрати да везти просто до Гадяча. Мабуть, Череванiвнi на роду написано бути гетьманшею". - Так, так, бгатику! - каже Черевань.- Я вже думав, що справдi доведеться зробитись собачим родичем. - Стали просити,- знов веде рiч Череваниха,- стали просити Кирила Тура, щоб не губив невинної душi - куди! I не дивиться. Запрягли конi в ридван, посадили Василя Невольника за погонича i помчали нас iз двору. Ми плачемо. А Кирило Тур тодi: "Не плачте, курячi голови! Вам треба радуватись, а не плакати: не в Гадяч я одвезу вас, а в Хмарище". Ми давай дяковати, а вiн: "Що менi з такої дяки? Тодi менi подякуєте, як на рушнику з вашою кралею стану". Ми знов так i похололи: iз одного лиха да в друге! I таки справдi думали, що в його ся думка в серцi. Да вже як привезли нас у Хмарище, тодi вразький запорожець смiється та й каже: "А ви справдi думали, що я такий дурень, як яке Шраменя! Нехай вам цур, вражим бабам! Од вас усе лихо стає на землi! Лучче з вами зовсiм не знатись! Нехай лишень зварять нам вечеряти: нам iще далека дорога". - Куди ж се їм була далека дорога? - спитав Петро. - У Чорну Гору, бгатику,- каже Черевань,- Додержав-таки Кирило Тур свого слова, що все хваливсь Чорною Горою. Я про все розпитав, бенкетуючи з ними за вечерею. Попились празькi запорожцi так, що й повивертались у садку на травi. Думав, що ще й завтра будуть у мене похмелятись; устану вранцi, аж їх i слiд простиг: такий народ! Так розказував Кирило Тур за вечерею: "Я,- каже,- з самого першу хотiв направити братчикiв на добру дорогу, щоб Сомка з гетьманства не спихали, так що ж, коли Iванцевi сам чорт помагає? Уже якими я шляхами до сiчової громади не заходив! Так нi, та й годi! От,- каже,- бачучи, що вже тут чортяка заварив собi кашу, що вже Сомковi i в сто голiв помоги не видумаєш, махнув рукою, та, щоб не бачити того лиха i не чути про його, i хотiв ото з'їхати з України. Так от же,- каже,- нечистий пiдсунув пiд нiс вашу кралю. Тепер уже спiвайте,- каже,Сомковi вiчную пам'ять: не сьогоднi, так завтра поляже його золота голова..." Так чи пiймеш ти, бгатику, вiри? Як розказував про Сомка, то наче i всмiхається вразький запорожець, а сльоза в ложку тiлько - кап! - Так отеє вiн,- каже Петро,- i сестру, й матiр покинув для тої Чорної Гори? - Ми, бгате, в його питали: "Як же ти зоставив свою матiр одну з дочкою при старостi?" - "Що,- каже,- козаковi матiр? Наша мати - вiйна з бусурманами, наша сестра - гостра шаблюка! Зоставив я їм грошей, буде з їх, поки живi; а запорожця господь сотворив не для запiчка!" Отакий химерник! Так, розпитуючись да розмовляючи, i незчулись, як настала обiдня година. Коли ж саме перед обiдом шасть у хату Василь Невольник i веде за собою слiдом божого чоловiка. Ходив старий на торг у Київ да, попавши там десь дiдуся, зараз i загарбав його до Череваня: дуже кохавсь Черевань у його спiвах. Як же то зрадiв Василь Невольник, побачивши Шраменка! То з того, то з другого боку зайде, розставить руки, здвигне плечима i, бачся, сам собi не йме вiри. I божий чоловiк зрадiв: аж усмiхавсь, облапуючи кругом Петра. Ще веселiш почали тодi гомонiти. Леся щебетала, як ластiвочка. Послi обiду божий чоловiк iграв i спiвав усяких поважних пiсень. А як одходив iз Хмарища, Петро положив йому гаман грошей за пазуху на викуп невольника з неволi, за панотцеву душу. - Смутно менi,- каже божому чоловiковi,- що в свiтi ледащо панує, а добре за працю й за горе не має жодної награди! - Не кажи так, синку,- дав одвiт божий чоловiк,- усякому єсть своя кара i награда од бога. - Як же? - каже Петро.- Iванець ось вознесен, а Сомко з моїм панотцем гiркую випили. А божий чоловiк: - Iванця бог грiхом уже покарав; а праведному чоловiковi якої треба в свiтi награди? Гетьманство, багатство або верх над ворогом? Дiти тiлько ганяються за такими цяцьками; а хто хоть раз заглянув через край свiту, той iншого блага бажає... Немає, кажеш, награди! За що награди? За те, що в мене душа лучча от моїх ближнiх? А се ж хiба мала милость господня? Мала милость, що моя душа смiє i зможе таке, що iншому й не присниться?.. Iнший iще скаже, що такий чоловiк, як твiй панотець, уганяє за славою? Химера! Слави треба мировi, а не тому, хто славен? Мир нехай навчається добру, слухаючи, як оддавали жизнь за людське благо; а славному слава у бога! Так проглаголавши, замовк старий, похилив голову, загадавсь i всi задумались од його речi. Далi поклонивсь божий чоловiк на всi сторони i пiшов з хати почепивши через плече бандуру. А Петро i оставсь у Череваня, як у своїй сем'ї. Черевань йому став тепер за батька, а Череваниха за матiр. Стали жити вкупi люб'язно да приязно. Ну, сього вже хоть i не казати, що, зождавши пiвроку, чи що, почали думати й про весiллє. Iще не гаразд i весна розгулялась, iще й вишеньки в саду в Лесi не одцвiлись, а вже Петро iз Лесею i в парi. Так-то усе те лихо минулось, мов приснилось. Яке-то воно страшне усякому здавалось! А от же, як не божа воля, то їх i не зачепило. Се так, як от iнколи схопиться заверюха - громом гримить, вiтром бурхає, свiту божого не видно; поламле старе дерево, пови-ворочує з корiннєм дуби й берези; а чому указав господь рости й цвiсти, те й останеться, i красується весело да пишно, мов iзроду й хуртовини не бачило.