урява, мов чорна хмара, пiднялася: то нашi з-пiд Байракiв поспiшають на виручку... Летять - аж земля стогне. У Максима аж дух захопило: заграла гаряча кров, розбуджена такими думками, - Максим помчався й собi за лавою славних лицарiв... Аж кура встає шляхом, аж iдуть виляски од бою босих нiг по твердiй землi... От i майдан. Максим, як кiнь, басує: то, мов схарапудившись, убiк шарахне; то, як молоде теля, пiде скоком та вибриком... Ляскав батогом, свистить, гукає... Молодий крик розлягається навкруги - й деренчить по вiкнах генеральського будинку... Бачить Максим - у воротах заманячила страшенна постать заводського бугая. Немов яке страховище, з зложеною в зморшки шиєю, уставленою в землю головою з рогами, з налитими кров'ю очима, висунуло воно з генеральського двору й пiшло повагом, хижо ревучи та завиваючи. Пiд ногами страховища двигтiла земля, дикi заводи реву розлягались по околицi... Максимiв голос здавався цвiрiньканням горобчика проти страшного бугаевого реву... Оже, Максим не злякався. Забув i про боїще з татарвою, кинувся на не-збиту дорогу, набрав груддя повну пазуху i помчався насупроти бугая, ревучи й передражнюючи страшну звiрину... Бугай став, пiдвiв голову, нiби думав розглядiти, що воно, та знову круто повернув шию, й нагнув голову до самої землi, - хотiв копирснути рогом, щоб страху завдати, - та вiд жиру не нагнувся. Тiльки зо зла гребонув страшенно ногою й геть далеко вiдкинув землю вiд себе. Максим пошпурив грудку. Метка рука якраз пiймала серед крутого лоба; грудка розбилась - i пил засипав бугаєвi очi. Знечев'я страховище жахнулося... Залупало червоними очима... пiдвело голову, глянуло на свого ворога - та аж потемнiло... Круто схиливши вниз голову, воно пiшло насупроти Максима. Максим не злякався й тут: груддя залiтало, як тi кулi - одно поперед другим... Воно несло бугаєвi гостинцi то в лоб, то в нiс, то в боки... Страховище нiчого того не чуло: воно навiть не чуло землi пiд собою... Завиваючи, воно йшло прямо на Максима - дедалi скорiше та скорiше... - Ей, ей! - желiпнуло щось з генеральського двору: - Тiкай, хлопче, бiда буде! Як опечений, крутнувся Максим i вiтром помчався вподовж майдану. Бугай - за ним. Страшно було дивитися, як таке страховище, наставивши роги, неслося з усього свого страшного прожогу за невеличким хлопчиком, що, як горошинка, котився поперед його... От-от бугай настигне; от-от простромить рогом наскрiзь Максимову спину... Аж ось i тин вiд генеральського двору... нiкуди бiгти... пропав Максим!.. Нi, не пропав! Вiн, як собака, плигнув на тин, а з тину - в бур'яни... Скочив i бугай на тин, - та на кiлку й застряв... Линула кров з пробитого боку... Страховище заколихалось, ревнуло не своїм голосом, рвонулось з усiєї мочi... Тин упав, - упав разом з тином i бугай додолу - i так болiсно заревiв, що аж слухати страшно... Кiлок пройшов подовж усього живота, вимотавши геть кишки зсередини... Пiднявся крик людський, збiглася двiрня... Шатанина-мотанина! - Що ж оце ти наробив?!. - питає Максима один з дворакiв, показуючи на бугая, що ледве-ледве дихав - сап... Максим смiявся. - Чого ти, сучий сину, зуби скалиш?.. Ходiм, я тебе до панiї поведу. Як з цепу зiрвався Максим, так помчався додому. Досталося б Iвановi од генеральшi за того бугая, якби були крiпаки не покрили Максима. А то сказали, що бугай погнався за собакою та й пробився. Правда, не погладили за те по головцi скотинщика, а влiпили, скiльки здужали, - та Iван напоїв його за те добре. Так i пропав бугай. Тiльки всього - Максима вибив батько. Та що та бiйка? Переплакав Максим, - та й знову за своє... Душа його прохала волi; молодi сили - простору. Сумно було Максимовi серед широкого, пустого степу, серед поораної рiллi, тiсно в тихiй батькiвськiй хатi, тяжко мiж мовчазною скотиною, котру йому, як старшому, першому довелось пасти... I хлопець видумував шкодливi iгри: то на баранах їздив, то телят лякав, то прив'язував їм до хвоста дрючки й заливався заливним реготом, як телята дрочилися. Часто й густо батько його манiжив за це; оже нiчим не змiг переломити шкодливого, веселого норову Максимового. Оце, було, виб'є його батько; а через годину вже Максим на вулицi з хлопцями навкулачки б'ється або братiв за чуби таскає, або запряже їх у гринджолята, як зимою, сяде сам за пана й батогом поганяє... поки не вшкварне так, що реви на усю улицю... Палкий, як порох, смiливий, як голодний вовк, вiн усiх побивав, над усiм верховодив... А насмiятися над ким, украсти, одняти що - йому дай! Генеральша нiколи не їла овощей з свого молодого садка: вiн усе пообносить, усе викраде, не дивлячись нi на собак, нi на сторожiв. Раз його застукали на яблунi. Що ж - вiн злякався? Сторожi до його, а вiн як почав на них шпурляти яблуками, так тi назад... Тодi вiн скочив на землю; як вiтер, помчався садком; як собака перескакував через тини - i скрився в чисте поле-Як же дiйшов до лiт та убрався у силу, - бiда з ним та й годi! Високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий, як з залiза збитий, а до того ще меткий, як заєць, спiвун-реготун... Хороший з лиця - повновидий, рум'янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, - вiн був перший красень на селi... Вся молодiж любила Максима за його вдачу, за веселий, безбоязний норов, - усi йому корилися... Хто напередi ставник несе, як iдуть весною святити парубоцьку криницю? Максим несе. Хто на Гудзевiй улицi отаманує, улицю водить? Не кому, як не Максимовi... Кому насмiятись над ким? У Максима язик, як гостра бритва... Хто занiс Луценковi ворота й почепив на самiм версi столiтнього дуба? Хто в Тхорихи-вдови вимазав дьогтем ворота? Не хто, як не Максим... Чиїх рук не втекла Хоменкова дочка Хвеська?.. Не втекла Максимових рук! Хто пустив погану славу на багатирку Шрамченкову дочку? У кого ж язик довший, як не в Максима! Сам устряне, зведе дiвчину, - сам потiм перший i насмiхається... Не одна їх i не двi наробило стида-сорому батьковi й матерi; не одну матiр, не одного батька на донинiм весiллi в хомутах через село водили... Не одна й не двi матiрки плакало на Махамеда, як його прозвали старi баби. Не один парубок або й чоловiк, покуштувавши на кулачках Махамедового "безмiна", похирiє-похирiє та через пiвроку й на той свiт переступить... А горiлку пити, гуляти - Махамед усiм п'янюгам привiд дає! Позаливають очi - та шкоду, капостi людям роблять... Стали люди жалiтися батьковi, що Махамед синiв їх розпоює, стали радити, щоб здержував сина. Та що батько вдiє з таким велетнем? Нi батькова грiзьба, нi материна умова нiчого не подiють з таким гульвiсою, шибеником... - Дай одружу! - дума Iван i радиться з Мотрею. Знайшли й молоду; умовили якось Максима, пiшов з старостами. Так що ж? На заручинах Максим так нализався, що трохи-трохи не побив свого нареченого тестя. - Господь з вами, з вашим молодим таким! - каже тодi батько старостам. - Хоч би менi прийшлося голодною смертю помирати та сказано: як вiддаси Мелашку за Максима, то живий будеш, то й тодi б не згодився! Вернулися люди з гарбузом; розказали батьковi-матерi. - Побила мене лиха година та нещаслива з такою дитиною! - кричить батько. - Ти нас, сину, на старiсть у славу ввiв... нашого недовгого вiку не жалуєш, - плаче мати. А Максим - як ногу вломив: з хати та на вулицю, а там у шинок до жида. Так розледачiв, розiбрався, розпився, що сказано: нi до чого! Знай у шинку кисне... Аж запух, як той бугай, щодня очi заливаючи... Зовсiм пустився берега: що дома не зарве, - зараз у шинок! П'є, гуляє; з жида насмiхається; з крiпаками панiбратається, жалкими докорами їх коле, що роблять на панiв, навчає не слухатись їх приказiв - мандрувати. На капостi чоловiк здався, та й годi! Сама генеральша знала Махамеда. I так його зненавидiла, що як приходилось проїздити або проходити повз його, то вона завжди одверталася й спльовувала. Як же почула, що вiн крiпакiв бунтує, то жалiлася комiсаровi. Коли б був Максим на той час не постерiгся, не змандрував кудись з Пiсок, щось на тиждень чи й бiльше, то, мабуть би, не минути йому й тюрми, а може, й самого Сибiру. Та що йому Сибiр? Нiчого! Мучився отак з ним батько, мучився, та заплакавши, й каже Мотрi: "Нi, вже нiчого з харцизою не вдiю! Нi тихе слово, нi просьби, нi лайка - нiщо не помагає... Немає сили менi з ним битись... Хай же йде в москалi! Нехай його в службi попомуштрують, може, витруть ту юшку, що набрався дома!.. Хай його другi вчать: я з ним нiчого не враю!.." Мотря в сльози. Жалко матерi своєї дитини. Уже який там вiн не лихий, який не недобрий, а все ж таки своя кров... Мотря плакала гiркими, а прохати Iвана не посмiла: вона догадалася, що то останнє слово батькового горя. Тут уже нiяке прохання не поможе! А Максим як почув, то нi скривився, нi поморщився. Так-таки зразу згодився та й пiшов до прийому, виспiвуючи та вигукуючи. Тодi саме у столицi велике дiло скоїлось. Старий цар умер, а зосталося два брати. Старшому ж не можна чомусь було царством правити, - осiвся на предкiвськiм столi менший. Оже, це не обiйшлося мирно. Тодi саме царська гвардiя з масонами забунтувала. Багато тодi лягло правих i винуватих, поки той бунт замирили... Як затихло, то новий цар, розпудивши стару гвардiю, звелiв нову набирати. Та щоб був один у один: високий, станкий, показний... Максим якраз пiдiйшов пiд мiру. Як випускали його з прийому, то не кричали й "лобi". А якийсь усатий офiцер закричав: "У гвардiю його! у гвардiю!" Максим як почув, аж засмiявся... та прожогом у дверi. Тут вiн трохи не вдарився лобом об якогось бiдолашного некрутика. Недовго думавши, вiн його стусонув колiном пiд бiк, закричав "Сторонись, крупа! гвардiєнець йдьоть!.." Той поточився, трохи не впав... Не вспiв Максим одягтись, як його погнало три якихсь москалi в некрутську схованку i заперли на замок. Хатка невеличка, вiкна з залiзними штабами, як у тюрмi, а людей - повно. Той сидить плаче; той хоч не плаче - журиться; там купка регочеться з якоїсь вигадки... - Приймiть, братця, й мене! - каже Максим до тих, що регочуть. - Iди... додаси й свого слова. - За що це нас, братця, позапирали в цю тiсну хурдигу? - питає Максим, оглядаючи чорнi, як сажа, стiни некрутської. - А щоб не втiк! - одказав хтось. - Та кий йото бiс думав тiкати... I довго вони так держатимуть? - Та хто його зна... Кажуть би то, що три днi... - Погано! хоч би сюди горiлки, то воно б якось веселiше. - А сирiвцю з дохлими пацюками не хоч? - Пий сам, коли подобається! Далi Максим уже орудував бесiдою: точив баляси та баляндраси; розказував про свої сiльськi походи; смiшив усiх i реготався сам... Товариський чоловiк - нiчого казати! Уночi тiльки сумно чогось йому зробилося, як став викрикувати часовий: "Слушай!". Через три днi їх справдi випущено i дозволено пiти попрощатись з родиною, що поназ'їжджалась до прийому, як на ярмарок... Плач, голосiння - мов мертвих виряджають до гробу. Там стара мати заливається гiркими сльозами, обнiмаючи бриту голову синову; тут молода молодиця з дитиною на руках голосить на весь майдан, однiєю рукою схопивши за шию молодого чоловiка; а ось сестра з братом розмовляє, сльозами доливаючи горе... От i старi дiди посхиляли голови; от брати розмовляють, понурившись... А там знову батьки, матерi... Мiж ними й Мотря, як з хреста знята; а коло неї сини - Василь та Онисько... Ходять вони втрьох од воза до воза, розпитують некрут, чи не бачили де Максима? Нi, не бачили... Вийшли з некрутської разом, а де вiн дiвся, нiхто не знає... А Максим, як тiльки випустили з некрутської, зараз потяг з москалями до шинку... Другi прощалися з родом, а вiн водить за собою юрбу москалiв - i побратався вже! та здоровкається з скляним богом... Так Мотря й поїхала з синами, не бачившись з Максимом... Незабаром некрут погнали кудись далеко-далеко... Люди знову поназ'їздились прощатися, може, вже востаннє з своїми бiдолашними синами, чоловiками, братами... То не глибока рiчка клекоче, прорвавши греблю, то гудуть селяни, прощаючись з некрутами... То не ховають мертвих, то люди тужать за живими родичами... I Мотря мiж ними... Згорбилась, скривилась, заплакана, стоїть вона, опустивши на груди голову, а коло неї Василь з Ониськом - i Максим... Видно, материн жаль уразив i його безжурне серце: стоїть вiн бiля матерi, похнюпившись... Аж ось затуркотiв барабан; москалi скомандували в лаву строїтись. Пiднялась шатанина... Скрiзь затужили, заголосили... Стали прощатися. Максим пiдступив до матерi... - Прощайте, мамо!.. не згадуйте лихом... - Прощай, сину!.. прощай, моя дитино!.. Ша... шануй... себе... Мотря обхопила його шию обома руками та так i повисла, за сльозами свiта не бачачи... - Та годi вам, мамо!.. Не журiться: я не пропаду. - Вiн висвободився з закляклих рук старої матерi, - давай прощатись з братами. От уже построїли некрут в лави: один за одним, один за одним. Знову затуркотiв барабан; старшi скомандували... - Прощавайте!.. - Оставайтесь здоровi!.. - Хай вам бог помагає!.. - Щасливо!.. - Прощайте, мамо!.. - казав Максим, проходячи повз матiр. - Постой, сину!.. Мотря пiдскочила, сунула Максимовi в руку грошей... - Спасибi, мамо!.. - сказав Максим i грошi на ходу заховав у кишеню. - Прощайте... подякуйте батьковi, що в москалi вiддав!.. - Ша... нуй... ся... про... щай... си... Мотря не договорила. Та й Максим не чув: вiн був уже далеко... Вернулися селяни додому. Вернулася й Мотря з синами, заплакана, убита горем... Iван ходив по хатi хмурий, як осiння темна нiч. Вiн нi на одного сина не глянув, не обiзвався. А як вони пiшли з хати, тодi до Мотрi: - Ну що... пiшов? - Провела... - каже Мотря, заливаючись сльозами. - Що ж вiн? - Нiчого... - А оддала? - Оддала... - Що ж?.. - Казав: подякуйте батьковi, що в москалi оддав!.. - Нехай вiн дякує своєму дурному розумовi, - сказав Iван та й замовк... Не стало Максима, затихла буча та лайка у Iвановiй хатi, не чуть нiякої и шкоди в Пiсках. Не стало ватажка, - товариство немов розкотилось по свiту. Хоч воно тут же таки й було, тiльки пiшло iншим шляхом, зажило другим життям. Однi повмирали; другi поженились, хазяїнами стали, дiтей годують... Iван востаннє згадував Максима в той день, як Мотря з проводiв вернулася. З того часу сам нiколи й не згадає й сердиться, було, як хто другий нагадує. - У мене немає третього сина - i не було нiколи! - казав вiн. Та вже пiсля того за цiлий день або вечiр нi до кого й словом не обзивався. Думки, видно, не одженеш вiд себе! Одна Мотря щонедiлi, щосвята ходила до церкви та подавала як не шага, то копiйку на часточку за здоров'я Максима. Оддавши свою вбогу лепту, падала Мотря перед пречистою на колiна й молила її тихим-гарячим словом, щоб вона берегла її дитину од лихої години, щоб направила його на добрий розум. Брати трохи посумували за Максимом, а далi й забули. Життя пiшло собi тихою ходою, приносячи то одраду, то тугу, та все стираючи спомин про Максима. А вiн - хоч би обiзвався коли, хоч би звiстку прислав... Де вiн? як вiн? Нiхто нiчого не знав, не чув... А тут пiшли в Iвановiй хатi клопоти за клопотами. Там Василя одружили й одрiзнили; тут Мотря переставилась... Iван, побачивши, що й йому, мабуть, незабаром за Мотрею, одружив Ониська; подiлив синiв, зоставивши свою хату та двi десятини ноля - москалевi, коли одкликнеться... Швидко пiсля того Iван i сам полiг. Онисько оселився у батькiвськiй хатi доглядати москалевої худоби. I стала та худоба кiсткою в горлi як в одного брата, так i в другого. Пiднялася з-за неї спiрка та ворожнеча мiж братами. Менший правив худобою, як хазяїн, забирав усю користь собi; а старший, думаючи, що москаля вже на свiтi немає, загризався з братом. - Хiба вiн менi брат? - каже, було, Василь. - Який вiн брат менi?! Захопив у свої лабети все добро та й брат! Москаля вже й кiсточки досi немає... Чому ж вiн не подiляв добра?.. Ти менi десятину поля дай та пiвхати... Або - менi твоєї хати не треба: у мене своя хата є... Оддай менi землю - хай тобi хата... Або сплати мою половину... А то все сам... Собака вiн, а не брат! Онисько собi не дякує Василевi. Не раз i за чуби бралися. Якби люди не розлили, то, може б, обидва без голови осталися -на батькiвськiм добрi. Стали вони тяжкими ворогами. Кожен кожному робив перешкоди, кожен кожного судив мiж людьми. А люди позвикали вже до такої братньої ворожнечi, хiба вже дуже зчепляться, тодi тiльки розводили. Ворогували отак дома, ворогували, та хтось пораїв судитися. Поїхав Василь до секретаря Чижика, повiз три мiшки пшеницi й десять рублiв грошей. Завiв тяганину. Поїхав i Онисько до Чижика, повiз i собi три мiшки борошна та й грошей не менше... Давай судитися. Тягались вони, тягались, вимотували з їх грошенята, вимотували. Дiйшло до того, що як Василь збiднiв, так i Онисько знищiв, а тiльки й того, що дiзналися: Максим живий i вже старшим якимсь над москалями. Тодi брати перестали ворогувати, помирилися. Василь заспокоївся своєю худобою, а Онисько жив безпечно в москалевiй хатi й володiв його землею. XII_ У МОСКАЛЯХ_ Погнали некрут з рiдного краю. аж у Московщину. Гнали їх цiлою юрбою. I який же невеселий здався їм той довгий перегiн! Щоб хоч трохи скоротати час, вони то казки казали, то рiзнi пригоди з життя пригадували, то про давнi бої переказували, сподiваючись незабаром собi стрiтись у чистому пблi з ворожою силою... Максимовi спали на думку дiдовi приповiстi; вiн подiлявся ними з товариством, а в самого аж душа закипала... "Ой, та й знатимуть же мене вражi вороги!" - думав вiн сам собi, качаючись уночi на долiвцi коло своїх товаришiв, котрi, виморившись, мертвим сном спали. I виплiтали його думки в темнiй темрявi страшну картину сiчi... Гук, крик, бiй; дим застилає все поле, аж очi рiже; огонь, як з пекла, то з того, то з другого боку; бряжчать шаблi; гуркають гармати; палять гакiвницi; брязкають списи; тупотять конi... Татарва мчиться, як скажена... "Ага? вражi татарю-ги! " - кричить вiн услiд їм i пускається навздогiн своїм баским бистроногим вороньком... Шабля заблищала - голова татарська покотилася; кiнь настоптав копитом - голова луснула, як стиглий кавун... У Максима аж дух у грудях сперло... - Господи! коли б швидше!.. На ранок уставши, знову їх гнали. I знову вони йшли, то пiсень спiваючи, то задивляючись на невiдомi мiста, котрi приходилось переходити. Багато вони тих мiст уже поминули, а ще бiльше, кажуть, напередi зосталося! Довго вони йшли все своїм краєм, мiж своїм людом, вже їм аж обридло. - Чи далеко ще та Московщина? - питали вони один одного... - Та ще пiдтопчем ноги, - одказували другi, догадуючись: не близько, мов! Поминувши свої степи, з невеличкими хуторами, що, як квiтнички, весело кидались в вiчi, свої великi села, з кривими улицями, з бiлими хаточками, з вишневими садочками, свої городи, схожi на села, увiйшли вони в лiсний край. Перед ними й за ними стояли страшнi бори сосни, ялини та осичини. Iшли вони день, iшли другий... лiс та й лiс! - Оце й Московщина починається, - сказав хтось. - Оце?!. Та й невесела ж яка вона!.. все лiси та бори, куди оком не скинь... тiльки небо крiзь верховину мрiє... Сумно стало Максимовi серед лiсу; жаль йому стало своїх степiв безкраїх, свого неба високого: тут за лiсом було тiсно, душно, а небо здавалося низьким, похмурим. I справдi воно було низьке й похмуре: йшлося вже до осенi, - темнi хмари, аж чорнуватi, снували по небу; перепадали частi дощi. Пройшли вони верстов з п'ятдесят чи шiстдесят лiсом - нi хатинки, нi людинки!.. - Де ж тут хутори, села, городи? Хiба тут i людей немає?.. - толкуються самi мiж собою. - Та тут либонь один тiльки город Москва й є, та й той аж на самому краї Московщини, - одказав хтось. Усi похмурiли, зажурилися: йшли мовчки, повiсивши голови. Пройшли ще верстов з десять або й бiльше; вийшли на узлiсся... З-пiд тесової стрiхи якоїсь чорної будiвлi показався димок... Очi напрямились на його. - Що то? кузнi? - пита Максим. - Село, - одказав йому старший москаль, що вiв їх. - То це кузнi у царинi? - Не, то - избы. - Що то за iзби? - Хаты, по-твоєму, хахол! Максим зареготався. Увiйшли в село, або краще - в одну довжелезну вулицю, котра й була цiле село. Аж дивно! Одним одна вулиця, парканами одгороджена з одного й з другого боку; а на вулицю виглядали без вiкон хати - чорнi, як комори, закуренi димом... Де-де забовванiли й люди - в личаках, у довгополих балахонах, з бородами... От розвели їх по кватирях. Максим аж спльовував... Таркани, прусаки, стоноги снували скрiзь по стiнах, та було їх i в стравi, i в квасi. У хатi - не виметено, смiтник по колiна, несло од його чимсь смердючим; пiд сволоком лави, де на його сторонi зайвi горшки ховають, тут були замiсть лiжка... Свiтили в хатi не смальцем або олiєю, а якимись тонкими лучинами... Дим з печi валив прямо на хату, - бо хата без димаря, - давив у горлi, рiзав очi... Максим не полiз на "палатi"; страшно йому було прилягти i в тiй багнюцi, що на долiвцi. Вiн за цiлу нiч не прилягав: з хати ходив надвiр, знадвору - в хату; смоктав люльку (бо хазяїн прохав, щоб не курив у хатi)... Ранком знову погнали їх далi. Чим далi йшли, тим не краще, а гiрше. Поминали вони ще таких же сiл, може, з десяток; минули й город один... Церков бiлiло аж шiсть, чи сiм, а то все чорнiло сiро-чорним цвiтом... За городом тiльки якась фабрика мурiла, бо до цегли не так дим приставав, а може, була ще недавно вимурована... Засумували нашi некрутики! А до того ще попiдбивалися так, що молили бога, коли б уже швидше доставитись на мiсце, - хай воно вдесятеро буде гiрше того, що бачили, аби спочити. Iшли вже два тижнi й два днi... Аж ось, пройшовши ще днiв з п'ять, сказано їм, що вже недалеко те мiсце, куди їх гнали. Лiси щодалi все рiдшали та рiдшали; почалося нив'я - не нив'я, а так поле з пеньками (видно, не дуже давно й там лiс був); а здалека заманячило їм щось високе - то там, то там... Пiдiйшли ближче, побачили верховини церков - iз золотими банями, i з блакитними, а найчастiше - по зеленому полю золотi зiрочки... Ще трохи - вiтер доносив до них заводи дзвонiв, гвалт, крик... Серце в кожного радiсно забилося. Ось-ось таки спочинуть! Велике мiсто з своїми церквами високими, з своїми палацами довгими та широкими, з кам'яними крамницями розкинулось на невеличкiм згiрку. Внизу, посеред города, текла рiчка - широка й глибока; багато по нiй снувало барок, плотiв, пароходiв; коло рiчки й на вулицях - гармидер, крик, тiснота, як на ярмарку... Багатство мiське некрутiв здивувало. Там - цiла вулиця кам'яних крамниць, де видимо-невидимо понапихано всякого краму. У крамницях за прилавками сидiли бородатi кацапи-купцi й закликали прохожих, разом викрикуючи, якi у них товари. От - базари з усякими наїдками, напитками. "От би це в Пiски перенести!" - не втерпiв Максим... А це - величезнi хороми з такими вiкнами, що всього тебе з нiг до голови видно, як у дзеркалi... Вулицi широкi, рiвнi, каменем убитi. "Бач, бiсовi кацапи! - подумав Максим, - якi в себе городи позаводили, а села бiльше на загороди схожi, нiж на людське житво?! Все, що було на селах найкращого, мабуть, постягали сюди..." Привели їх до кам'яницi довгої-довгої, облупаної, чорної. Построїли в лаву перед кам'яницею. А з неї повиходило панства-панства - i в палєтах i без_ палєтiв... Ходило те панство помiж їх_ рядами, обдивлялося... - Ай да маладец какой! - промовив один до Максима. - Собi такий удався! - одрубав Максим. Усi зареготалися. Панок грiзно глянув на Максима - i пiшов далi. - В казармы! - хтось гукнув спереду. Повели їх у казарми. Хати були великi, просторi, тiльки темнi та чорнi; по стiнах цвiла плiснявка; патьоки збiгали додолу. Посеред хат стояли довгi столи у три ряди: то нари для спання. На долiвцi - смiття по боки. У хатi стояв мов чад; смердiло, як з помийницi. - Тут, видно, чорти жили, а не люди! - промовив Максим, увiйшовши. Усi сумували, журилися, повкладавшись спати на довгих столах. Од натоми нi рук, нi нiг не чули, а спати довго не спали... Усе їм здавалося, що це вони в тюрмi, в неволi... Що, якби побачили родичi, де вони кочують? Мабуть би, одцуралися навiки... Були такi, що плакали, згадавши про домiвку... Нелегко було й Максимовi; оже вiн не плакав, а насмiхався над усiм... i над кацапами, i над своїми, i над собою. Є такi люди, що найважчу тугу виливають смiхами, жартами. Про_ них завжди кажуть, що вони нiколи горя не знають; зовуть їх за те щасливими. Отаким щасливим i Максим удався. Ранком вивели їх з казарми на двiр; розставили лавами: вищий з вищим, нижчий з нижчим. Знову їх обдивлялися, розставляли, переставляли, як було треба, наказуючи, щоб не забували, хто бiля кого стоїть. Попорядкувавши, одпустили їх передихнути, бо завтра вже на учення. Замiсть передишки, некрути одпрохалися в старших москалiв гброд подивитися. Тi одпустили. Проблукали нашi новобранцi цiлiсiнький день по городу; набродилися й надивилися до утоми, так що, вернувшись, зараз же полягали спати та й поснули, як побитi. Новi дива, котрi вони бачили в гбродi, прогнали вчорашню думку про домiвку. Тiльки що стало на свiт благословитися, затуркотiв барабан. Пiднялась шатанина. Кожен схоплювався з постелi; нашвидку вмивався, натягав одежину й виходив на широке дворище, зараз же за казармою. На "плацу" розставили їх невеличкими купками, приставили до кожної по старшому, та й давай учити: як ходити, стояти, як руки держати, коли й що казати. Неслухняних били, а все-таки вчили: учили, щоб бити, били, щоб учити. Так день у день, день у день... "I нащо це воно, кому вона здалася оця муштра?.. для чого?.." - думали вони, вертаючись з учення. Здавалось воно їм гiрше каторжної роботи. Оже Максимовi було все це за iграшку. Скоро вiн вивчився добре "носки" витягувати, марширувати, стрибати, по-московськи викрикувати... Так мов старий москаль! Старi москалi дивувалися його дотепностi та вихвалювали перед молодшими - неуками. Трохи згодом нап'яли на його мундир, муницiю - ранець, каску, притупею, - дали шинелю i ружжину. Яу убрався Максим - москаль москалем. Рiдна б мати не пiзнала! Меткий, поворотний - на всi боки москаль! Вранцi-рано пiде на учення; промуштрують їх - геть уже сонечко пiдоб'ється. Ведуть снiдати кашi з салом, а того сала - i духу нема. Перепочинуть трохи, знову на збiр: обiдати. Пообiдають. Сонце вже повернуло з полудня. Барабан туркоче - знову на учення. Муштруються вже аж до пiзнього вечора... Минають мiсяцi, рiк... Одно та й одно! "А бий тебе сила божа! - думає Максим. - Хоч би вже повели куди-iнде... або ворог де вирискався!.. А то - муштра та й муштра! Та хоч би рiзна, а то: яка сьогоднi, така i завтра, й позавтрому... Витягай ногу, кричи: "раз!.. два!.." Скидай ружжо на плече; скидай з плеча; прицiняйся разiв сто на день... а хоч би тобi раз сказали вистрелити!.. Я думав: що в тих москалях? аж воно одна тобi муштра... на ученнi, й на смотру, й на парадi пiд церквою... Уже так затвердив, - як свої п'ять пальцiв... Нi, муштруйся! Доведеться од нудьги пропасти..." От i давай Максим свою нудьгу розгонити: став горiлку, як воду, дудлити... Москалi пiдхвалювали його за те, що "чисто" п'є; iнодi й у шинок водили, бо в самого Максима не було й шеляга за душею... Тi грошi, що мати передала, давно пропив... Раз побився Максим на взаклад, що вип'є кварту й не буде п'яний. Заклад на п'ять карбованцiв. Товаришi розняли руки. Дали кварту горiлки. Максим як приложив до губiв - тiльки на три ковтки й стало. I хоч би скривився, поморщився! Тiльки мов очi заблищали та повеселiшав трохи. Супротивник вийняв п'ять карбованцiв, дає йому. - На бiса менi грошi? - крикнув Максим. - Катай, братця, на всi!.. Пропили тi п'ять карбованцiв, попилися п'янi, як земля - насилу рачки до казарми поприлазили. А тут, як на те, була вночi перевiрка. Недолiчилися щось п'яти чи що. Виходять ранком на двiр, - аж вони рачкують по дворищу. Забрали їх, позапирали в темну. Сумують вони. - Не сумуйте, братця! - утiшав Максим. - Сiм бiд, один одвiт! Я вас визволю. - Як же ти нас визволиш? - А так: кажiть, що я напоїв. - Ну то що? - Ну, то й нiчого. Там уже моє дiло... Коли це - кличуть їх до ротного. Ротний так i накинувся на них звiром. Стоять москалi та одно твердять: "винуватi!", "винуватi!". А Максим стояв-стояв, слухав-слухав та й виступив уперед. Його ротний уподобав за його моторнiсть. - Я, - каже вiн, - усьому виною, ваше б-родiє! Я їх напоїв. От уже скiльки тут, а не зiбрався подякувати їм за науку. А це, вибрав нiчку та й то негаразд. Бийте мене, ваше б-родiє, скiльки хочете: я всьому виною... Не наказуйте тiльки моїх товаришiв, учителiв! Це ротному сподобалось. Пом'якшав зразу; ще пополаяв, побатькував трохи та й прогнав: "Не сметь мне другой раз... засеку!" Вийшли од ротного, смiються; дякують Максимовi, що, коли б не вiн, дуже б солоно прийшлося... Пiсля того Максим став душею москалiв. Моторний, смiливий, вiн скрiзь давав усьому привiд; оступався за товаришiв, коли тi де на гулянках заводили спiрку; говiркий, вiн завжди вибрiхувався перед начальством, як де попадалось товариство... Бувши на всьому казенному, не маючи великої недостачi в одежi, - вiн не жалував нiчого свого. Лучалося що-небудь роздобути, все те йшло на гурт, на товариськi пропої... Товаришi душi в йому не чули. Коли лучалося йому яке лихо, вони завжди гуртом його виручали. Чи од-бiжить, бува, люльку в спiрцi, а грошей на нову катма, - вони складалися по шагу там, чи по копiйцi - i купували; чи порвалося що з одежi, при бiйцi, до останку, - вони йому вислужену й залежану в якого бережливого брали й давали... Повага й шаноба Максимовi! Привик Максим до такого життя. "Нi, - думав вiн, - Московщина далеко краща, нiж рiдна сторона! Що там? степ та й степ, плуги та борони, та вiтер по степу; а люди - кожен сам собi... А тут - чого душа забажала - все є; а товаришi - брати рiднi: за ними, як у бога за дверима: i поможуть, i виручать... з ними краще, нiж з батьком та матiр'ю!" Максим, як там кажуть, i горенько покотив! Одно тiльки його мучило, одно здавалося гiрше печеної редьки, становилося руба у горлi. Це - життя у казармi вонючiй та вонюча їжа. Хлiб той - чорнiший землi, з остюками та ще до того як згадає Максим, глядячи на його, що вiн у шаплику ногами мiшаний, то аж занудить... Капуста - до носа не приводь; каша - з рота верне... - За все, за все у вас добре, - хвалиться раз Максим кацапам-товаришам, - одно скверно: їсти нiчого! - Пiдожди! - одказують, - дiждемо недiлi, будемо прохатись на прокормлен! є. Коли б тiльки нам хвiдхвебеля задобрити, а то б усе було гаразд! - Куди на прокормлєнiе? - пита Максим. - Да по миру прайтись. Авось отьпцется добрый челаек... даст свои заплатьї солдатские дыры заплатать! Максимовi стало нiяково. Одначе вiн на те нiчого не одказав. Дiждали недiлi. Тiльки що почало на свiт благословитися, - прибiгають товаришi. - Брат! а, брат! - будять. - Ну? - Вставай, найдем к ротному. - Чого? - Как чаво? разве забыл? Максим устав. За ним прокинулись деякi другi; почалась з товариством розмова. - Ну, что фельдфебель? - пита один. - Собака! - Как? - Да. так... двадцать пять садрал! Зверь, брат, настоящий зверь! Говорит: кали дадите, братцы, четвертную, скажу ротному; а не дадите, - не смей и рта разинуть!.. - Стараво, брат, варабья на мякине не изловишь! Он,_ братцы, знает досканальна всю ефгу механику, - виясняв один з нар, посмоктуючи люльку i спльовуючи на стелю. - Да ведь пайми те, Митрич: так ведь безбожно драть! Это ведь с сваво брата, а не с чужова! - Поди... Станет он разбирать: где свой, где чужой... Ему - дай! - Ну, и не зверь ли?.. Зверь и есть. Отак розмовляли москалi, поки Максим умився, убрався. Пiшли вони-втрьох до фельдфебеля. Той зараз же повiв їх до ротного. - Ну, што, Федосеич? - пита ротний. - Все благополучно? - Всё, ваше б-родие. Только адно худо... - Што? - Ребятам, ваше б-родие, худо... - Чем? - Есть нечево, ваше б-родие. Просятся на прокорм ление. - Куда?.. зачем? -скрикнув ротний. -Я им дам у прокормление! - Есть нечево, ваше б-родие, - одно йому фельдфебель. - Гаварят: памрём с голоду... - Што ты врёшь, старый хрен?.. Как есть нечево? Верно, уж успел содрать?.. - Никак нет-с, ваше б-родие! Гаварят: четвёртая часть за позволение! Ротний замовк; крутнув уса. - Кто идёт? - спитав, помовчавши трохи. - Да вот: Иванов, Евпраксеев да хахол Максим. Поди сюда, ребята! -гукнув вiн крiзь дверi в сiни. Реб'ята увiйшли в хату, стали, витяглися в струночку - як верстви на шляху. Ротний зараз до Максима (любив-таки "хохлика"): - Што, брат Максим, - худа жить? - Худо, ваше благородiє: їсти нiчого!.. - На прокормление хотите? - Точно так, ваше б-родие, - забелькотали усi в один голос. - Разве пазволить, Федосеич? - питає ротний, скоса поглядаючи на фельдфебеля. - Пазволить легко... Ну, а как попадётесь? - Никак нет, ваше б-родие, - знову забелькотали разом москалi. Ротний подумав ще. - Ну, позволяю.. Только смотрите: попадётесь - засеку! Слышь?.. - Слушаем, ваше б-родие! - Ну, с богом, братцы... марш! - Благодарим покорно, ваше б-родие! - викрикнули москалi на прощання й вийшли за дверi. Скоро вся рота заворушилася. Оступили кругом заробiтчан; розпитують, куди тi йдуть; однi раять - в одно мiсце, другi - в друге. Гудуть, мов бджоли в улику... А заробiтчани радi такi! Думка: хоч тиждень усмак поживляться: попоїдять м'яса, а не гнилу капусту та хлiб з остюками; побудуть на волi, а не в казармi вонючiй. - Не худо бьi, братцы, - каже хтось, - пойти по купцам с образками! - А што?.. Право, братцы, не худо! - промовили заробiтчани. Побалакали отак, порадились, зiбрались, пiшли. Надвечiр з пiвсотнi рублiв несуть! Рота радiє, юртується... Присудили зараз вiддати двадцять п'ять Федосєїчу, а останнi 'ддали до схову старому унтеровi. Швидко заробiтчани знову пiшли, а рота, сподiваючись на добру поживу, загуляла. У кого зосталася копiйка про чорний день, - той i ту витрушував. Зложились гуртом; купили горiлки; набражились, як квачi; спiвають, лаються, згадують тогорiчнi пригоди, свої заробiтки, утрати... Горiлка порозв'язувала язики. Той журиться вголос за своїми: як там жiнка, дiти? Той розказує про зрадливу дiвчину, як вiн їй пацьорки обiрвав; той хвалиться коханням своєї... Кожен - своїм! Сонце вже спускалося, як вийшли заробiтчани з города в чисте поле. Пройшли верстов з п'ять... Перед ними сосновий бiр стояв як чорна стiна; за ними мiсто гвалтувало, - невгавучий крик та гомiн доносився до них... Заробiтчани все йшли та йшли... уже й захiд сонця став жовтiти та блiднiти: нiч насовувала на землю; яснi зорi виблискували в темному небi; мороз дужчав; дорога рипiла пiд ступнями... Заробiтчани йшли мовчки. Не доходячи до лiсу, почули вони жалiбний скрип полозкiв об мерзлу дорогу, важку ступню кiнську i цмокання людського голосу; незабаром показалися й сани, повно навантаженi. Зверху сидiв здоровенний чоловiк, у бородi, зодягнений по купецькому! - Стой! - крикнув один з москалiв - Iванов, перебiгши шлях, i вхопив коня за удила. Кiнь став. У Максима мороз побiг поза спиною... "Що ж це воно буде?" - думав вiн, та й одiйшов убiк подивитися. Другий москаль, Євпраксєєв, пiдступив до купця. - Здорово, купец! А что, брат, за товар везёшь? - А ты - што? Што тьi, что я тебе стану ответ давать? Поди прочь!.. - Та й устав з саней. - Глаза имеешь, сам видишь! - одказав Євпраксеев. - Да вижу, что - салдат... Но чево тебе нужна? - А вот чево, купец, вот ты товар везёшь; а у тебя ево и без ефтаво многа... - Ну-у?.. - Да ты лошадь понукай, а не меня!.. Так вот видишь ли: у тебя товару многа, а у салдата ничево... у салдата, сам знаешь - и душа казенная... Пажертвуй, что твоя милость, на солдатское житье-бьггье! - А ты откелева - такой? - Да уж откелева - не тебе знать... Мы просим... Дашь, за твое здоровье выпьет брат-солдат; а не дашь, не надо - проваливай! - Проваливай? Ишь ты какой вострый! А ты бы так и сказал... а то, вишь, лошадь астанавливает, словно вор какой... - Да ведь тебя, барада, не астанави, - обiзвався з-перед коня Iванов, - ты нашево брата и слушать не станешь, вот что! - Дашь, спрашиваю? - приставав Євпраксєєв. - Во-на! - одмовив купець, показуючи кулака. - Ну, бог с табой! Пусти ево, брат, - промовив до Iванова Євпраксєєв. Той пустив коня. Пiдiйшов до них i Максим та разом i потягли лiсом. Купець пильно дивився вслiд їм i щось думав. А це як скрикне: - I-iй, ты? слышь?.. как тебя?.. - А што? - питає Євпраксєєв, повернувшись до купця. - Возвратись! - Да чаво? поезжай себе! - Возвратись, гаварю! Москалi гуртом вернулися. - Вот вам, братцьi, красненькая... вспомяните раба божия Парамонта, - промовив купець, подаючи до рук десятирубльову бумажку. - Спасибо, купец. Не забудем. Парамонта, говоришь? - Парамонта, братцы! Парамонта! - Ну, прощай. Счастливаго пути! - Пращайте, братцы. А далече идете? - Да на села. - На побывку? - На побывку. - Помоги вам бог! - Спасибо. Прощай, батюшка! Розiйшлися. Купець поїхав у город; москалi пiшли далi шляхом. Максим дивувався. "Узяв би ти в нашiй сторонi! -думав вiн. - Мабуть би, чорта спiк..." - А добрий, братця, купець, - обернувся вiн з словом до товаришiв. - Что, брат!.. Купец, брат, - свой челаек. Он сам знает нуясду солдатскую, - всегда пособит... Вот - барин, брат! О, то вострый, шельма! У таво просьбой не возьмешь: дух разве вишиби... ну, тогда так! Отак, розмовляючи мiж собою, йшли заробiтчани бором. Уже до пiвночi добиралося, як вони входили в село, та прямо до шинку. Там ще свiтилося. Чутно було: п'яними голосами тоненько бородачi виводили "Лучинушку". Заробiтчани ввiйшли в шинок, поскидали з плечей клунки, посiдали вряд на лавi. - А дай-ка, хозяин, три касушки служиламу брату... Ево косточки разагреть, - промовив Iванов до шинкаря. - А пошто я дам? - Как пошто? - А по то: деньги есть? - На што те деньги? Разве ты с миру не надрал? Небось - никаво в кабаке не было!.. - Ну, дак што?.. были... спасиба, заходют добрые люди! - А то: ани вот и внесли свою копеечку на солдатскую долю, - обiзвався Євпраксєєв. - Как бы не так? Держи карман! - Да уж верна! - Да, верна... Только вот теперь народ что-то забаловался: водки мало пьет. - Ну, не ври! - Как же? Стану те врать... - Ну-ну! давай... полна те! - Да што тьi?.. Давай деньги, вот те и сказ!.. у меня, вишь, водка не своя - купленая. - А мне-то что за дело, что купленая?.. Ты с миру надерёшь... А солдату где взять? Ты знаешь: солдат - казённый челаек!.. - Филиппыч! а, Филиппыч! - кричить на шинкаря один з п'яних кацапiв, - дай уж им... право-дело, дай! Люблю солдата... Солдат, брат, казенный челаек... Не ровен час, завтра все найдём... Вон, сказывают, турка-шельма царя-батюшки не слушает... Дай! - А ты, что ли, мне заплатишь? - Будет - заплачу... Дай! - Как же? С тебя твоих не выдерешь, а ты ещо и за других!.. - Да што тьi, не веришь на слово доброму челаеку? барада ты казлиная! - крикнув Євпраксєєв i сунувся до бороди. - Да ты барадьi не трожь! - одказав, одпихаючи його руку, шинкар. - Сам бы насил, да, небось сбрили... - Стал бы я твоим казлиным атродьем свае благородное лицо марать!! - Да ты-то што такое? - Разве не видишь? мироед ты одакой! Разве не видишь, кто я? - Да видно, што солдат. Ну, а што? - Как, ну?.. Ты знаешь, что такое солдат? Солдат за тебя, дурака, грудь сваю под неприятельские пули подставляет... кровь сваю проливает... Вот што солдат! Такi слова розжалобили всю п'яну беседу. - Терёха? а, Терёха! А правду ведь солдат говорит... У-ух какую правду... Солдат - это, брат, - беда