а проте був чоловiк дуже невеликого розуму, ще меншої смiливостi, ще слабiшої волi. Тiльки й батькiвського, що пиха панська, при котрiй вiн зрiс i викохався, котрої й тепер не кидав: вона його й погнала на мiсце, котрого всяк тепер сахався. Та часи тепер були зовсiм не тi, щоб однiєю пихою жити. Уся молодiж наче "подурiла": цуралася не тiльки "прав дворянських", цуралася роду... Нерiдко син ворогував з батьком, обзивав його бридкими словами, - "крiпосником, деспотом"; кидав рiдну оселю i, наомiхаючись над батькiвськими звичаями й надiями, бiгав по Харкову або по Києву, питаючи сякого-такого заробiтку! За братами потяглися й сестри: перестали й ухом вести батька-матерi; сидiли день у день, нiч у нiч, як пiд суботу рабин, за книжками - забули про хазяйства, забули й про гулянки... А в Кривинського, кажуть, менша дочка вночi втекла вiд батька з якимсь студентом-поповичем, - повiялась у Київ учитись... Дворянська пиха терпiла вiд такої зневаги. А тут - як на те - "божевiльна воля" незабаром понаводила за собою й своїх дiток свавiльних; земство, де нема нi мужика, нi пана; мировi суди, де не питають - якого хто роду... Зовсiм свiт перевернувся! Про старе нiчого вже було й думати: треба якось до нового пристроюватись, щоб хоч тут не попустити свого. Що ж його робити? як його приладитись. Руки до дiла не призвичаєнi змалечку, - не неволити ж їх на старiсть?! А розум - хто до волi думав, що пановi потрiбен робочий розум? Пановi треба було знатного роду, багатства; треба було вмiти себе показати, вмiти пожити, поїсти, попити, а мати робочий розум, здатний на дiло, а не на вигадки панськi, - пановi не треба було... А тепер: розуму! працi! -тiльки й чутно, як вигукували на всiх шляхах, на всiх базарах життя. Хто зразу не перелякався того покрику та брався за дiло, - того захоплювало життя на свої бистрi хвилi, мчало усе вперед, вперед, - то кидало наспiд, заливало; то вергало наверх, пiдкидало вгору, знову несло на гребенястiй хвилi, аж поки не виносило на берег... Хоч болiли iнодi у нашого плавця пом'ятi боки, а все-таки вiн хоч i нетвердими ногами, ступав на ту землю, де колись усе живло тремтало його духу. Усе-таки вiн був господар на нiй, а не попихач, не наймит. Швидко вiн зживався з новим своїм мiсцем на старiй землi - i пiдвертав її пiд себе: вона йому плодила, родила - ставало на пожиття його! А хто перелякався, - той залазив до себе на хутiр, у село, проклинав новий вiк, нових людей, день за днем тяг злиденне життя, проїдаючи останнє своє добро - викупнi бiлети, за котрi баришники-жиди не давали й половини цiни... За собою життя веселе, розкiшне, без працi, без клопоту; перед собою - вбоге доживання вiку, - може, тяжка праця на старiсть, гiрка турбота, замiсть спокою, - без шага грошей, котрi жидки вспiють вимотать, - без ступня землi, котру за старi довги банковi тарахнули з молотка... Як же його не проклинати такого? як з ним миритися?! "Сонмище", оставшись без ватажка, як перелякана отара овечок, спершу було кинулось врозтiч... Навперейми йому вискочило земство. Отара повернула назад, згадала старе становище, де було пашi доволi, де водопої погожi, та й стала на згiрочку... Посеред отари й "предводительський синок" крутився, та видно йому не водити переду! Хто ж поведе? Кому не страшно? Хто звик до всякої лихої години? - Шавкун привик ще змалечку до всього. Шавкун вiдомий здавна. Шкода тiльки - Шавкун боїться перед вести: Шавкун здавна ходив позаду... То, може, вiн хоч пiде назирцем за ватагою? - Гайда! - Шавкун пiшов назирцем. Шавкун - чоловiк нi дурний, нi розумний. Зате вiн на своїм вiку звiдав усього. Був Шавкун на конi, був i пiд конем. Шавкун - попович. Пiсля вбогого батька, що попував на небагатiм приходi в Хитунах, зостався вiн з своєю старшенькою сестрою невеличкими сиротами. Опекун, якийсь далекий родич, теж пiп, забрав сиротят до себе. Дiвчинка ж бiгала собi по селу, малою, потiм, як пiднялась трохи, доглядала, а разом i гралася з малими дiтками опекуновими, а стала дiвкою - видали замiж за якогось п'яничку-диякона. Хлопчика опекун вiддав у бурсу розуму добувати. Скiльки прийняла лиха дитина в тiй бурсi; скiльки раз його нiвечили, били, - воно й щот розтеряло. Забили до того, що з моторненького, опецькуватого хлопчика зробилася якась тупиця, убоїще, котре нiчого не вчиться, а тiльки й думає, як би кому капость зробити. Шкода за шкодою, розпутство за розпутством - стали думкою й гадкою бурсака. Коли не вкраде ножичка, чорнильницi, то пiддрочує товариство на пустощi, на сваволю; а пiдрiс - давай молитися скляному боговi... Мучились з ним "святi отцi", мучились, та й вигнали з фiлософiї... голого, босого й простоволосого! Де його на свiтi дiтися? Куди голову прихилити? Хтось, мабуть, на жарти, раяв iти в унiверситет. Молодий Шавкун задумався... Одначе не пiшов в унiверситет, а потяг пiшки додому, до себе в Хитуни, де на батькiвськiм мiсцi оселився зять. Шавкун побратався з зятем - i закурили вдвох селом, обходячи парафiян, а додому iнодi рачки прилазячи. Сестра довго терпiла. Далi почала лаяти чоловiка й брата, стала докоряти йому, що вiн убрався на все готове та й останнi злиднi пропиває, останнiй шматок хлiба одриває своїми здоровими руками вiд рота малих її дiток. Шавкун на лайку мовчав, як у рот йому води налито. Гiрка правда, мабуть, дуже колола йому очi. На другий ранок вiн став спiвати перед сестрою лазаря, який вiн нещасний; хвалився їй своєю надiєю на унiверситет, коли б тiльки рублiв з пiвсотнi грошей. Сестра назвала його думку "дурницею", раяла йти куди-небудь у канцелярiю "хлiба заробляти". Шавкун не послухав сестри. Зiбрав, якi позоставались, манатки, зв'язав у клуночок, хотiв пiти "на одчай" шукати долi. Сестра зжалилась, вийняла з скринi тридцять карбованцiв - останнi грошi, як вона на чорний день ховала вiд свого недбайливого чоловiка - оддала братовi. Шавкун попрощався, пiшов. Через мiсяцiв три написав сестрi, вже з Києва, що вiя таки свого доскочив - зробився студентом. Як i з чого вiн жив, про те тiльки вiн да бог вiдає; одначе вижив два роки. Та старий грiх знову прокинувся, завiв його на третiм курсi в темну, а з темної - на вулицю... Опинився Шавкун серед великого города без шага грошей, без знайомих людей, без веселих товаришiв, котрi тепер його цуралися, з одною бiдою - "вовчим бiлетом" в кишенi... Сказано: хоч у Днiпро з мосту! Шавкун у Днiпро не кинувся, а покинув Київ, покинув товариство, книжки (i потiм було нiколи не заглядає в них - не любив, якщо й розказують про них) та ноги на плечi, побрiв у Гетьманське. До сестри йти було соромно. Шавкун пiшов до свого товариша молодих лiт, знакомого нам Чижика, котрий служив тодi в опецi. Чижик порадив пiти до когось старшого, попрохатись. Шавкун пiшов, упросився в опеку, де йому обiцяли, як прилiжатиме, давати по десять гривень у мiсяць. Шавкун i тому радий. Став вiн виводити стрiчку по стрiчцi, списуючи копiї; став одбирати спершу по десять гривень, далi по двадцять, а через рiк дiйшов до трьох рублiв. Зробився паничем - хоч куди! Тихий, слухняний, до старших привiтний, став Шавкун кидатись у очi старшим: забачить здалека, - шапку здiймає, а Василя Семеновича вгледить - у пояс кланяється. Панюга помiтив "покiрне телятко", звелiв перейти йому з опеки до себе в канцелярiю. Не було, здається, для Шавкуна щасливiшого дня на свiтi, як той, коли його зазвав гетьманський царьок у кабiнет до себе та став йому казати, що як вiн себе шануватиме, то зробить його чоловiком! Шавкун не мiг слова вимовити вiд радостi та вiд страху, - то блiд, то червонiв; а вийшов од великого пана, перехрестився i сiв у канцелярiї за стiл. З того часу день у день, нiч у нiч Шавкуна можна було тiльки й бачити, що в канцелярiї, де вiн сидiв, перегнувши спину, над бумагами, нi на кого не глядя, нi до кого не обзиваючись, немов для його не зосталось нiкого й нiчого на свiтi, окрiм тих бумаг. Шавкуна хвалив письмоводитель; перед святками предводитель жалував йому по десять рублiв, з котрих Шавкун часточку посилав сестрi, а останнi ховав у шкуратянiм гаманцi на самiм днi своєї невеликої скринi. Незабаром старий письмоводитель умер, а Шавкуна посадили на його мiсце. Став вiн не остання спиця в колесi. Де взялися у людей шана й повага до його! Тепер уже перед ним так шапки здiймали, як вiн колись. Оже Шавкун не вповав нi на шану, нi на вповагу, а держався пословицi: за свiй грош - кожен хорош! Через те, здається, не було в його бiльше нiякої думки, як тiльки про грошi. Багатство, грошi - от що йому й снилося! Жив вiн собi тихо, скупо; оженився на такiй же скупiй, як i сам, панночцi - та й складали вони добро, не знаючи самi кому, - бо й дiтей не було. Нi великої радостi, нi малого горя не знало життя їх. Так оцей-то щирий вiл, котрому нiчого просидiти, не розгинаючись над бумагами з раннього ранку до пiзньої ночi, оцей прониза й пiдлиза, котрого навчило життя, де треба поклонитися, кому треба догодити, - держав тепер цiлий повiт у своїх руках, заправляючи ним по своїй хiтi, замiсть недалекого й ледачого "предводительського синка". Той i лапки поклав: роби, мов, що хоч, що знаєш! А тут - новина за новиною, робота за роботою. Не вспiли з "викупними грамотами" управитись, насилу накинули крiпакам землi, котрих вони тепер, як огню, боялися, щоб, бува, з землею не вернулася неволя, як пiдскочило земство, з виборами, з радами. - Оце... до чого дожились!.. - бiдкаються панки, де тiльки не стрiнуться. - Там - воля... крестян одняла, землi побрали... А це либонь уже хотять з мужикiв поробити панiв... якесь земство видумали!! - Егеж, до того йдеться - пiддакують другi. - Де ж пак? У гласнi вибиратимуть i дворяни й мужики... Учора Омелько в мене кiзяки рiзав, а завтра, може, сидiтиме рядом зi мною, за одним столом... Я - гласний, i вiн - гласний... - Нi! Не дiждете, не дiждете, хамове кодло! - сердилась старенька панi, ударяючи кулаком об кулак, i зачинала на всi боки костити "кодло" й тих, що довели дворянство "до такого безчестя". Шавкун не лаявся, не сердився. Вiн аж мов повеселiшав, як забалакали про земство. Вiн добре знав, що воно його рук не стече, - а може,й погрiє-Настав новий вiк й для нашого Чiпки. То таки що тихе, щасливе життя у себе дома, з любою жiнкою, з старою матiр'ю, а то таки й на громадi, серед людей Чiпка не останнiй... Люди стали його знати, поважати й шанувати, бо iнодi Чiпка ставав декому й у помочi. Хоч вiн не любив тепер розкидатись, а при нуждi чоловiковi поможе. Чи хрестини де: кого ж його в куми? - Чiпка, чоловiк добрий, послухає. Оже Чiпка сам нiколи не ходив у куми; зате Галя по селу цiлу метку хрещеникiв мав. Коли бог не дає своїх дiток, хрещениками втiшається. Лободi дочку давати, а в скринi всього-навсього десять карбованцiв - нестане й на горiлку. Що його робити? Де б його рук зачепити? "Ти б, чоловiче, -рає Лободиха, -пiшов до Варениченка: може б вiн позичив до нового хлiба?" - "А справдi", - одказує Лобода та прямо до Чiпки. Чiпка порадиться з Галею - i вродиться в Лободи весiлля, - цiлий тиждень поїжджани п'ють та гуляють. - Нема чоловiка добрiшого, як у нас Чiпка! - хваляться пiщани i здiймають шапки, ще здалека побачивши Чiпку. Та хiба однi пiщани? Вештаючись раз по раз по ярмарках, промислуючи полотнами, став Чiпка вiдомий на цiлий повiт. У тестя якось раз зустрiвся з становим Дмитренком - тим самим, що прозвали "кобиляча голова", за те, що любив дуже менджувати кiньми. Чiпка й становому подобався. Удруге стрiлись вони на ярмарку - i стали сватами. Становому подобався молодий Чiпчин жеребчик, котрого тесть подарував. Дмитренко й пристав: промiняй та й промiняй! Довго Чiпка не згоджувався, - та нiчого не вдiєцi: промiняв. Становий собi взяв доброго молодого жеребчика, що аж кров крiзь шкуру свiтилась, а оддав Чiпцi старого-старого драбастого гусарського коня, котрого продали з полку, як розбився на ноги. Дмитренко ж такий радий, дякує Чiпцi, обiщає до його в гостi заїхати. А Чiпка дивився на драбастого, мов уперше на вiку коня бачив, сплюнув та й замовк. Приїздить з ярмарку додому. Випряг коней; увiйшов у хату, поздоровкався з матiр'ю, поцiлувався з Галею. - Галю! - каже, - сподiвайся гостей... - Яких? - Становий буде. - Чого вiн тут забув? - питає Галя, дивуючись. - Скучу, каже, за драбастим конем, то й до вас заверну, - жартує Чiпка. - За яким конем? Що це ти бозна-що верзеш?! Чiпка тодi розказав, якого зробив мiнька. - Отак вiн i з татусем, - каже Галя. - Як пристав... Татусь, правда, довгенько-таки не подавався. А тут - пiдскочила якась лиха година - треба у стан... Так вiн перше нiж у стан поїхати, взяв та й одвiв до Дмитренка пару коней. Дмитренко чоловiк правдивий - не одурив Чiпки. Через мiсяць пiсля того котить вiн Пiсками, та прямiсiнько пiд Чiпчин двiр. "Тпру!" - спинили коней перед порогом. Галя й Мотря разом кинулись до вiкон подивитись, хто там. - Никифор Iванович дома? - питає їх становий з повозки. Галя хотiла була одказати, що нема, та почервонiла, незчулася сама, як промовила: - "Дома". Тут i Чiпка нахопився: вийшов назустрiч, здоровкається. - Оце я до вас у гостi... Буде де переночувати? - питає становий. - Коли ваша ласка, просимо до хати! - запрохує Чiпка. Повходили у ;хату. Дмитренко скинув з плечей верхнього балахона, струснув пил, потягся, зiхнув на всю хату, як добрий вiл ревнув - аж Галя виглянула з кiмнати, та й опустився за стiл на лаву. Чiпка приставив з другого боку стола ослiнчика, сiв навпроти гостя. - А знаєте, чого це я до вас приїхав? - питає, знову позiхнувши, Дмитренко. - А бог вас знає... Звiсно: ваше дiло - станове - знай їздити... - Егеж, еге... А ось я вам новину привiз. Галя одхилила трохи кiмнатнi дверi, дивилась у щiлину, а з-за плечей у невiстки показалась i Мотрина голова. Обидвi слухали: яку там становий новину привiз. Дмитренко скинув очима на Галю. - Це, мабуть, ваша жiнка. - Моя, - одказав Чiпка. - Гарну дочку викохав Гудзь! Недаром вiн її на запорах держав... Хорошу... Коли б був знав, проламав би й запори та вкрав.. Галя почула це, засоромилась, прихилила дверi. - Галю! - гукнув Чiпка: - чого ти тiкаєш? Боїшся, щоб Петро Иванович тепер, бува, не вкрали?.. Не бiйся: я не дам. - Я й сама не дамся, - одказує Галя, висунувшись з кiмнати. Тут саме знадвору забрехала собака. - О, та ви, мабуть, справдi боїтесь, що собачню позаводили, - жартує становий. - Та в нас всього одним одна Мушка, - одказала Галя, зашарiвшись. На сiм словi в хату вступила бiдненько зодягнена дiвчина, та бачачи, що не туди попала, стала мовчки у порога. - Здорова! - привiтав її Чiпка. - Чого ти? - До тiтки Мотрi, - одказала, засоромившись, дiвчина. Мотря почула, вийшла з кiмнати, поклонилася низенько Дмитренковi, сiпнула нишком за спiдницю дiвчину, та обидвi вийшли в сiни. Незабаром Мотря назад увiйшла, а дiвчина пiшла з двору. То була головина наймичка: її послали нишком довiдатись - чого становий приїхав. Галя тим часом у кухнi ставила самовар. Сонце заходило. Останнiй погляд, на прощання з землею, воно посилало в свiтлицю, де сидiли, мов давнi приятелi, становий - на покутi, богатир-козак - навпроти, на ослонi. Розмова не клеїлась: перескакувала з одного на друге, як скаче легенька борона по груднястiй рiллi. Галя подала чай. Заходилась пити. Розмова зовсiм обiрвалася. Чiпцi, як хазяїну, стало нiяково. - Так яку ж ви нам новину привезли? - зачинає вiн, сьорбаючи гарячий чай. - Добру - для добрих людей... А вашi пiщани такi неспокiйнi - менi з ними один клопiт, та й годi! Ще Ларченко, як передавав стан, перестерiгав мене: "Стережiться, каже, пiщан, бо то народ вельми завзятий!" Аж воно так i є! - Та воно, добродiю, мабуть би, нiякого й клопоту не було, коли б не так трохи... - Що пак я казав? - спитав Дмитренко, загубивши останню свою думку й рiч. - А, бач... Так земство привiз. - Що то воно за земство? - питає Чiпка, пильно дивлячись у вiчi становому. - Земство?.. Нова милость царська! Бачите: живете ви у Пiсках - козаки, панськi й жиди... Адже й жиди є в вас? (Чiпка одказав, що є). Так, бачите: отак само живуть i в Котолупiвцi, у Байраках, у Вовчiй Долинi... живуть помiщики, живуть купцi, козаки, крестяни... Так усiм, бачите, треба по шляхах їздити; усiм треба, хрань боже! якої пошестi, вiд напастi оборонятись... Одному - трудно, а другому - можна... Ну, так бачите... (Дмитренко дедалi став учащати: "так" та "бачите", - видно, вiн гаразд i сам нi бачив, нi знав того, про вiщо розказував.) Так от, бачите: збираються гуртом - пани й мужики - та й роблять що треба... - Як це? I пани роблять?! - питає здивований Чiпка. - Та нi, не самi роблять, а вибирають гласних... а тi виберуть управу з себе, а управ.? вже й заправляє всiм... - А станових тодi хiба не буде? - Як можна - без станових! Становi - полiцiя, а полiцiя й за земством дивиться: щоб дороги рiвняли, мiстки гатили... Без полiцiї не можна! Хто б недоїмку взискував, якби не полiцiя? Становi - поки й свiта сонця, будуть... - Щось я гаразд не второпаю, - каже роздумуючи, Чiпка: - й земство за дорогами, й полiцiя за дорогами... - Ось почуєте, як збереться громада та прочитаю указ... На останньому словi у хату ввiйшли: козачий голова з писарем та панський старшина з старостою. Крiпаки, поздоровкавшись, стали коло порога, похнюпились; а голова з писарем, мов москалi, повитягались у струнку. - А! От, добре, - замiсть привiту, каже Дмитрен-ко. - А я тiльки що хотiв посилати за вами... Завтра вранцi щоб менi була громада! Чуєте? Вам кажу й вам! Та глядiть менi, щоб не так, як недоїмку платите, - обернувся до крiпакiв з докорою. - Тепер, ваше благородiє, - каже писар, - гаряча пора... люди в полi... - Що менi до того, чи гаряча, чи яка? Я вас вихолоджу, як не буде громади! Старшина мовчала, тiльки перетирала ногу об ногу. - Як же, ваше благородiє, сказати громадi? - питає писар. - Скажiть: становий земство привiз, читатиме. Чуєте: земство? Не забудете? - Та й утомився ж я, Никифор Iванович... Ви не повiрите: двоє суток з повозки не злажу... - Ну, з богом! - повернувся до людей... Тi сунули з хати - один поперед одного: аж штовхаються в дверях. - Отака ловись! - каже голова. - Був Чiпка, а став Никифор Iванович... Що то значить - грошi! - Та грошi, як грошi, - на те йому старшина й староста. - А ви нам скажiть: чого це наш конокрад приїхав? - Та казав же: земство привiз, - одмовля замiсть голови писар. - Та чули, що земство.. А ви нам розтолкуйте: що воно таке? Чи не податки знову якi?.. - А справдi: що це воно, Василь Васильович? - питає голова писаря. - Та кажуть би то, нова якась управа... У нас оце окружних взяли, а в них либонь швидко посередникiв не буде... Треба ж комусь людьми правити? - Ще нами трохи правили! - трохи кiсток не виправили... А це ще якусь управу видумали, - мiркував, мов сам до себе, староста. - Не можна ж так народ оставити... Ось, мов, вам воля: робiть, що хочете, як хочете... самi правтесь, самi й розправляйтесь, - каже писар. - Адже такий би розгардiяш пiшов, що й... - писар почухав потилицю. - Так, так, - пiддакує голова. - Народ - що? От, ваш i... давно таку бучу збили, що хоч з села збiгай? Не прав таким запеклим людом, - вiн тобi село переверне! - Ага-га-а... Тепер же я знаю, що це воно буде, - умiшався староста. - Кажи! - старшина йому. - Бач, - патякає староста: - недурно вони так усилковувались, щоб люди землi брали... аж воно на те й вийшло! їм ще хотiлося поводити нас на уривочку... Хоч вам цар волю й дав, так земля ще наша... платiть за неї викупнi... а ми розкинемо розумом та ще щось придумаємо... От i придумали - земське... То викупнi платити, а це ще - земське! Так скажемо й громадi: на земське ще заробляйте!.. Тут вони дiйшли до крiпацької волостi. Старшина й староста одрiзнилися, пiшли у волость, а голова з писарем повернули в другу вулицю - до голови. Уранцi на майданi, коло козачої волостi, зiбралась у купу козача й крiпацька громада. Дмитренко приїхав на Чiпчиних конях, прочитав указ, розказав, 'кого вибирати: заборонював "сiре мужиччя" в гласнi "перти", радив - панiв, котрi "усе знають й усе, що треба, зроблять"; похвалився навiть, що як повибирають "мужву", то щоб начувалися... Громада слухала мовчки. Становий ще раз обернувся, ще раз раяв вибирати панiв, попрощався з Чiпкою, моргнув йому, може, й вiн у гласнi, сiв на обивательськi конi, - покотив з Пiсок. Не вспiв вiн од'їхати, як громада загула: - То це так? усе панiв та й панiв!.. Ще вони нам не ввiрились? - гукали крiпаки. -Толкуй, дурнi! - гримає на них козачий писар, - А хто ж в управi робитиме... ви, чи що? Хiба хто знає, яка там робота? - Та наймемо такого розумного, як ти, то й робитиме, - кольнули його крiпаки. - Так воно так... Тiльки хто його знає, що там за робота... Довго ще йшла розмова мiж громадою й писарем. Довго слухав Чiпка мовчки. Громада розписувала темними кольорами панiв; писар, хоч не оступався, а все-таки стояв на тiм, що без панiв нiкому буде дiла робити, що дiло невiдоме, що в гласнi треба вибирати притьмом панiв... - А моя рада, - не видержав Чiпка, - така: який не є хазяїн, а все кращий вiд наймита... А що те земство невiдоме, то воно кожному невiдоме... Не було його, - не знали й пани. Отже на те бог чоловiковi й розум дав, щоб до всього дiйти. - Правда, правда! - гомонiла громада. - Пани вами, люди добрi, й так довго правили... поправтесь ще самi! Все-таки своя рука - владика. Вони не поклопочуться за те, щоб усiм було добре. Всяк за себе... А у нас же вони ще й родичi всi... Один одного стережуть. Ось ц е й... (Чiпка ткнув пальцем у той бiк, куди поїхав становий)... у мене хлiб-сiль їв, а за панiв руку тягне... - Егеж, еге... Вони, як тi свинi: одно за одного, - гула громада. - Коли ж так, шабаш, братця! Годi їх!.. Дивись бiсове зiлля: його з огорода, а воно таки в город! Хоч у гласнi їм, коли людей нема... А дзуськи!.. Розiйшлася громада. Вернувся Чiпка додому, радий, що довелося направити громаду на добру стежку. У його серцi закльовувалось щось нове: йому хотiлося, щоб громада його послухала; в головi промайнула думка, що вiн порядкує на громадi, веде її вперед, усiма верховодить... Давнє забулося, мов його й не було нiколи: вiн тепер отаманує на громадi... - Коли б то, Галю, послухали моєї ради, - каже вiн уночi жiнцi, - увiрвалася б їм нитка! - I вiн ще довго розказував Галi, як вiн буде людям служити... Галi й самiй становилось якось гарно на душi, що її чоловiк заробив таку людську повагу. А в Чiпчинiм серцi уже ворушилося бажання верховодити, пекло його, виривалось наверх у думцi, в словi... Чiпка з ним носився, як з нахiдкою. Кого не зустрiне, з ким не забалакає - та все про земство, про вибори. Немає й речi другої. Радить кожному себе стерегти, громаду, а не даватись знову панам у руки. Рада його взяла своє. Через тиждень прилетiв у Гетьманське посередник Кривинський, та прямо у пред-водительську канцелярiю, де мала бути управа. - Пропали ми... мужики наших б'ють! - скрикнув вiн, забув i поздоровкатись. - Як саме? - схопившись, мов опечений, скрикнув завжди тихий Шавкун i оторопiв. - У Пiсках - не то з наших - нi одного дворянина. - Значить i Дмитренка не послухали!.. - ледве вимовив Шавкун та, мов хто на його вiдро холодної води вилив, опустився на своє мiсце, пiдпер рукою голову - затих. XXVIII_ СТАРЕ - ТА ПОНОВЛЕНЕ_ Випав удушливий день саме серед гарячої пори жнив. Сонце стояло над головою, як сковорода, розка-лене та наче огнем пекло. Пшениця осипалася: люди не вспiвали вхопити. Пiд такий час кожна хвилина дорога селяниновi. А тут - кидай свою роботу, їдь .у гласнi! Пани поз'їздилися. У Гетьманському, коло нового будинку пана Польського, стояли в три ряди карети, брички, натачанки. Поприїздили не тiльки гласнi. Багато наїхало з повiту й так собi цiкавих панiв подивитися на нове диво та послухати, що то за земство. Прибули й простi гласнi, хоч i не всi. То все були козачi писарi та голови; один Чiпка з Лозою нiколи ще не знали нiякої служби. Мiж гласними-селянами можна було помiтити двох крiпацьких старшин: один - з Пiсок, другий - з Рудки. Пани собi гомонiли в горницях; крики та реготи доносились з хати на улицю. Селяни, поприїздивши на обивательських шкапiйках (дехто привiз разом i подушне), розташувались коло будинку, нарiзко од панських карет. Хто сидiв пiд возом, хто пiд горницями: кожен ховався од душної спеки, що несамовито пекла-палила. Оддалеки козацької старшини, сидiв пiд горницями й Чiпка, рядом з Лозою, недалеко вiд рундука. По праву руку - кучери панськi, по лiву - "п'явки людськi", як колись Чiпка обзивав сiльську старшину. Йому було тепер якось нiяково... Кучери позлазили з козел, дехто пiдiйшов до знайомих гласних; балакали то про се, то про те, хвалилися урожаями, жалкували, що прийшлося такий гарячий час прогаяти. Чiпка сидiв мовчки, слухав, та чи й чув що. По виду можна було помiтити, що його голову клопотали неабиякi думки. Перервав їх Дмитренко своїм зичним голосом: - Гей, ви! - гукав вiн з рундука на гласних: - сюди йдiть! Гласнi пiдiйшли пiд рундук, поскидали шапки. Тiльки один Чiпка з Лозою, як сидiли, так i зосталися. - А скiльки вас? - питає становий. - Та скiльки ж? - обiзвався переднiй, волосний писар, скинувши очима на купу товаришiв-гласних. - З нашого стану - три, та з вашого п'ять, та двоє - з Свинок... Оце й усi! - Ага, бач, Никифор Iванович... Здоровi! - кивнув становий головою Чiпцi. - Доброго здоров'я, - одказав, пiдводячись. Чiпка i зняв шапку. Лоза за ним устав, скинув i собi шапку. - А що ж це вашi сюди всякої наволочi понасилали? - питає Чiпки становий. - Якої наволочi? - зиркнув Чiпка та, трохи спустивши голос, додав: - перед богом усi рiвнi... - То ж перед богом, а тут - перед людьми... - Та й перед людьми - все одно... Усе-таки смiливiше, як свiй коло тебе... А то: ви собi у будинок позалазили та й балакаєте в холодочку, а тут - печись на сонцi. - Хто ж вам велить пектись? Узяли б та й увiшли в коридор. - Спасибi. Що громадi, те й бабi. - А ви, капустянi голови! - покинувши Чiпку, повернувся становий до козачих гласних. - Це вже ви нам одну капость зробили?! Чого ви сюди поприлазили? Що ви тямите?.. Ну, що ти, Свербиносе, тямиш?.. - визвiрився Дмитренко на червонопикого, товстого козачого голову, од котрого так i несло горiлкою. - Кис би собi у Хайки в шинку. Нi, в гласнi преться. Або ти. Ступо? Жiнчиної тiнi боїться, до ладу не вмiє слова вимовить, а теж - i собi мiж люди... в гласнi!!. Ступа й Свербинiс мовчали. Потупивши в землю очi, вони й не глянули на станового. Вiн кинув їх та до крiпакiв: - А ви, недобитки?.. Ще й вас тут неставало?! Давно з вас шкуру злупили?.. А тепер думаєте, що й ви пани?! Стара виразка, розкорписана нечистями руками, защемiла в Чiпчинiм серцi. З-пiд насуплених брiв засвiтив гострий погляд, - то окидав вiн ним станового, то позирав на людей, що стояли мовчки, як до землi прибитi. - Чого вам од нас, добродiю, треба? - запитав Чiпка сердито й зиркнув на Дмитренка. - Хiба ми до вас приїхали?.. Нас громада прислала... ми громадi служимо... - Та я про вас нiчого й не кажу, - спустивши вниз голос, заговорив становий. - Ви чоловiк торговий: всюди буваєте, людей, свiта бачили - де треба, до ладу й свое слово скажете... Я про вас не кажу! З вас гласний, то таки гласний... А то - що? - Дмитренко з огидливiстю глянув на останнiх гласних... - П-хуу!.. Та тепер уже не перемiниш... Глядiть ще не повибирайте й в управу своїх!.. Чуєте? Гласнi мовчали, мов не до них рiч. - Слухайте, - почав становий: - дивiться на мене... Як крутну правого вуса, - клади направо бiлет; а крутну лiвого, -налiво... Глядiть менi! Кажучи останнє слово, Дмитренко погрозив пальцем, повернувся, грюкнув дверима перед самим носом у гласних та й скрився у коридор. - Бач, який гострий! - обiзвався Ступа. - Мов над дурниками... Нi, стiй! А ми так, братця: вiн нам правого вуса, а ми - налiво... Нехай дудика з'їсть! - Це напасть, та й годi! - каже якийсь писар. - Швидко нашому братовi за ними нiгде буде мiсця знайти... - А нашому братовi, - увернув грiзно Чiпка, - треба стерегти свого брата, а не тiльки про себе думати... Вiн мав ще щось сказати, та тут їх позвали в горницi. Посеред довгої й широкої зали стояв довгий стiл, засланий червоним сукном, облямований золотою га-льонкою, з золотими китицями... За столом, на пбкутi, сидiв предводитель. По праву руку од його Данило Павлович Кряжов - потомок того самого гетьманського полковника Кряжа, що вславився нi боями, нi походами, а тiльки тим, що, як прикрiпляли до землi пiдсусiдкiв, вiн прикрiпив нетрохи своїх далеких родичiв, а разом з ними брата й сестру рiдну... або й не вiн прикрiпив їх, а його жiнка - та сама панi полковниця, що людям черевиками очi й зуби вибивала... По лiву руку од предводителя сидiв IПавкун - городовий гласний. До його предводитель знай нагинався, а вiн йому шептав щось на ухо. Кругом столу обсiдали другi гласнi - горожани й земляни. Тут було цiле "сонмище", цiле кодло Польських. Тут були Совинський, Кривинський, Гаецький, Митiль, - не було тiльки одного Макухи: Порох таки його доїхав своїми ябедами: вiн тепер був пiд судом, без мiсця. Мiж горожанами можна було побачити Лейбу Оврамовича, орендаря пана Польського, а рядом з ним отця Дмитра - благочинного, що так менджував проситель-ськими книжечками, як Дмитренко кiньми, за що, кажуть, не раз i судився у консисторiї. Дмитренко, як не гласний, сидiв окремо, мiж панами, котрi приїхали подивитись на нове диво. На всю хату тiльки два порожнi стульцi зосталися, та й тi, мабуть, дожидали когось з панських гласних. Чiпка смiливо опустився на один; за ним Доза - на другий. Пани-гласнi ззирнулися. Хоч нашi дукачi були у добрих синiх жупанах, а все-таки така незвичайна смiливiсть колола панськi очi. Для останнiх гласних-селян не знайшлося мiсця за столом: прийшлося спинами пiдпирати стiну. Пiсля молебню та присяги почались вибори. Радили вибирати Кряжова, хвалили Совинського, розпинались за Шавкуна, намiрялись пропхнути Гаєцького, Митiля. Як не крутив уса Дмитренко, як не дивився на кожного, хто пiдступав класти бiлета не в сюртуцi, а в свитi, а вийшло так, що ледве-ледве провели трьох перших. На Шавкуновi зробили невеличкий перепочинок. Як налагодились знову прийнятись за вибори, гласний Саенко, син сотниченка, попрохав "слова". Панам було це не вдивовижу. Саенко - здавна чоловiк неспокiйний. Ще за Василя Семеновича вiн було не пропустить виборiв, щоб не наговорити, як казали про його, "сiм мiшкiв гречаної вовни"... Оже та вовна була для панiв Польських гiрше гiркої гiрчицi. Нiвроку розумний, гострий, як бритва, Саєнко не пропускав случаю, щоб не побрити своїх сильних родичiв. Простi люди його любили, як чоловiка, котрий не змовчить сильному i стане завжди в пригодi немiчному... Зате пани та жиди Саєнкового духу боялися, та й недурно. Напакостити пановi, придавити жида - стало втiхою для його. Так оцей-то "лiберал", як його звали, зняв тепер рiч про земство... Обертаючись до панських гласних, вiн доказував їм "всесословность земства", довго й красно розводив їм про "интеллектуальную деятельность", котру вони, за "прошлi грiхи", повиннi були оддати на "алтарь общественного благополучия". То повертався до простих гласних, нагадував їм про "рiвноправнiсть", умовляв їх самим дбати про свої "iнтереси", про "народне благо". А на заключку всiм гласним разом радив вибрати членом в управу хоч одного з гласних селян. По хатi пройшов шелест. Пани здвигували плечима, хитали журливо головами, шептались, мiж собою. Мужики заворушились пiд стiною, затупотали ногами на однiм мiсцi, зглядалися, мов питали очима один в одного: "А що?! кого тепер?" Предводитель, пошептавшись спершу з Шавкуном, а потiм з Кряжовим, задзвонив у дзвоника i, оглядаючи селян, голосно запитав: хто хоче вибиратись? Шелест потроху стихав. Предводитель запитав удруге. Усi мовчали, тiльки ззиралися. - Ось хiба Варениченко... - якось несмiливо, крiзь зуби, процiдив старшина з Пiсок. На його глянуло сто очей; глянув Дмитренко - i затулив рукою свого рота: "мовчи, мов, нескребо!" - Якого Варениченка? - волею-неволею вимовив предводитель. - Ось!.. ось!.. - почулося з-пiд стiни кiлька голосiв, тикаючи пальцями, де сидiв Чiпка. Вiн почервонiв. Усi уставились на його очима. - Вы желаете? - спитав його предводитель. - Та коли людська ласка та панська воля, - одказав Чiпка, пiдводячись, - то й про мене... Голос його тремтiв; лице горiло; очi свiтились радiстю. Пустили на голоси: вибрали Чiпку. Далi, мабуть, розгарячивщись, вибрали Саєнка в губернськi гласнi. Вибори скiнчились. Селяни пороз'їздились по домiвках. Пани забенкетували в городi. Вернувся Чiпка додому. Галя побачила в вiкно, вискочила з хати. - А що? - Усе гаразд! - скрикнув радо Чiпка. - Тепер я, Галю, не тiльки гласний, ще й член в управi... - Невже? - разом - зрадiвши i злякавшись, скрикнула Галя. - Далебi... вибрали! - хвалиться вiн. - Кого вибрали? куди? - почувши останнє слово, питає Мотря, висунувшись у вiкно. - Мене вибрали, мамо, в управу! Мотря глянула прямо Чiпцi в вiчi, по виду в неї пробiгла нерадiсна смужка. - I нащо воно тобi, сину, з панами тягатись? - каже вона журливо. - Ще, не дай боже, пiдведуть як... Самi ж поховаються, а тобi - буде... - Не бiйтесь, мамо: не подамся! - заспокоює її Чiпка. - Ще встрянеш куди... - своє-таки Мотря. - Нiчого ви, мамо, як я бачу, не знаєте, - одказує без гнiву Чiпка. - На те їх воля... А може, я, мамо, людям у пригодi стану... добро яке зроблю... - I вже, сину! Ти - один, а їх скiльки... - Один, та добрий, - оступилася за чоловiка Галя, i, усмiхаючись, пiшли обоє в хату. Радiв Чiпка, потай од матерi, вдвох з жiнкою, що заробив людську шану, повагу. Те, що мiсяць назад тiльки заклюнулось у серцi, тепер уже снувало перед його очима, заволодiло його думками. Лагодився Чiпка громадi служити, збирався добро робити; грiв у серцi сам собi нишком, потай уже й жiнки, голубку-надiю - давнє забути i слiд його загладити... А вийшло так... що - де знайшов шану, там загубив спокiй i... долю! Вибiр його в управу, зроблений пiд гарячий час, без поради, без розмислу, нiкому не був милий. Козацька старшина на Чiпку скоса дивилася. Писарям та головам заздро було, як-таки москальчук, ще недавнiй голодранець, волоцюга, ледащо, посiвши за жiнкою багатство, вискочив у люди, мiж пани, куди вони перлися з самого малку, що їм снилося й ввижалося - та не сталося! Пани оханулися, як уже вибрали. Стали вони один одному жалiтися, який тепер вiк настав, що свiй брат-дворянин братається з "хамом" та ще пiдводить до того й других. Стали нарiкати на Саєнка, що це вiн так зробив на глум, на сором цiлому повiтовi... Товаришi по управi вважали такий вибiр тяжкою для себе обидою, залякували декого з панiв, що, коли на те пiшло, то вони всi покидають управу: нехай заправляє с а м! А Шавкун ламав уже голову, нишпорив по товстелезних томах законiв, чи не знайдеться чого, щоб випровадити з управи члена, котрий, як вiн боявся, мiг стати йому на переметi, шкодити, не допускати просовувать лапу до земських грошей... Шавкун - битий жак! Недаром вiн посивiв, сидячи над бумагами. Вiн метнувся сюди-туди; як той павук, сплiв, розкинув сiтку; ловив кожне слово, яке йому треба... Нiчого сам не натрапивши, вiн повернувся за порадою до свого давнього приятеля Чижика, секретаря в судi. "Чи не було чого, братику? чи не судився вiн? " - допитувався Шавкун. Чижик понюхав табаки, чхнув, приставив пальця до лоба, подумав хвилин з п'ять та й полiз у шафу з старими дiлами. Перекинув одно, перевернув друге, заглянув у трете, у п'яте, в десяте; натрапив слiд, пiймав ниточку - та разом з Шав-куном дiйшли i до клубочка... - Найшли! - ускочивши в управу, скрикнув Шавкун, подаючи Дело об покраже пшеницы в коморах помещика Надворного Советника Василия Сем. Польского и о прибиении сторожа Деркача. Члени пороззявляли роти, повитрiщали очi. Шавкун перечитав дiло, по котрому "солдатский сьiн Варени-ченко оставлен в подозрении". Управу обняла радiсть, мов кожному з членiв прибуло вiд того щастя. Як на те в городi лучився Дмитренко. Його закликали в управу, зачинились; довго балакали. Усi вийшли, всмiхаючись. Чiпка нiчого того не знає. На маковiя поїхав у Хамло на ярмарок, та вернувся аж перед спасом. Того самого дня, як вiн вернувся додому, заїздить до його Дмитренко, розказує дiло, радить самому заздалегоди тiкати з управи. Чiпка, як почув про дiло - мов хто його обухом лигнув по головi. Сором, досада, злiстьусе разом прилило в його голову, мутило його кров, гамселило в висках; заходило жовтими й чорними кружками у вiччю... Сам вiн поблiд; руки тряслись... Вiн почував своїм серцем, що це вертається за ним давнє, простягає до його руки, хоче його схопити, обняти... Щоб себе не видати, вiн скочив з ослiнчика, де перед тим сидiв; став ходити по хатi; блудив мутними очима по стiнах... Одна думка обганяла другу; одна одну випереджала, наче гралися наввипередки; вiн хотiв на бiгу пiймати хоч одну з них; вони од його тiкали, зникали, однi тiльки краї їх на одну хвилиночку мелькали, поки не злилися в одну думку: як-не-як, а живцем не податися в руки! Дмитренко, як мара та, сидiв над його душею, чигав, як шулiка, коли Чiпка пристане на його раду - сам "вийде в од ставку". -Коли б мене на шибеницю вели та сказали: як подасись сам, помилуємо, - я б i тодi не послухав! - скрикнув Чiпка. - Хто скаже, що я чоловiка вбив?.. Може, вони на своїм вiку десятки, сотнi на той свiт позагонили... А тепер шкода: нема волi?.. Тепер завадило - всi рiвнi?.. Я людям служу... мене люди вибрали... мене люди й скинуть! Поїхав Дмитренко нi з чим! На другий день летiла од предводителя до губернатора бумага. Через день привезла стахвета од губернатора приказ: "устранить гласного Варениченка по неблагонадежности" . Упала ця вiстка, як грiм, на Чiпчину голову... "Це гiрше крадiжки, розбою! - думає вiн. - I назви цьому немає. Там - прийшов, узяв - i нема... видно, чого нема!.. А тут усе є... i добро зосталося, i сам зостався... То що з того, що зосталося?.. Коли твою честь украдено... душу твою обезславлено... Та нi! не буде цього... Ми ще помiряємось... Ще побачимо, чий батько старший... Не той тепер вiк... часи тепер не тi... не тi люди!.." Запрягає Чiпка коней, їде в Гетьманське. Не поганя - жене коней; не везуть вони - мчать - та прямiсiнько до Пороха в двiр. Перемiнився Порох з того часу, як його бачив Чiпка: постарiв, захирiв, опав. Колись кругле обличчя розтяглось вздовж, осунулось; щоки пообвисали, очi помутнiли, рудi вуси посивiли, сам згорбився, труситься... Оже пiзнав вiн Чiпку: пiзнав i його Чiпка. Привiтались, як давнi приятелi. Почула Галька чужого чоловiка, увiйшла в хату; подивилась на Чiпку - i вийшла мовчки. На нiй - лиця було не знать, так вона схудла, аж почорнiла... Перше всього послав Чiпка за горiлкою: побiгла чорномаза дiвчинка, Гальчина дочка. Порох зрадiв горiлцi i випив пiдряд аж три чарки. Тодi Чiпка похвалився йому своєю пригодою. Не втаїв вiн нiчого: розказав, як Дмитренко намовляв перед виборами людей у Пiсках; розказав, як крутив усом на виборах; розказав, як пани намовлялись не пустити мужикiв у земство, якi були вибори... Сказано: нiчого не втаїв гострий язик ображеного Чiпки. Гаряча мова розпалила гарячу кров Порохову; засвiтив огонь у його старих очах - i вiн написав Чiпцi жалобу. Хоч тряслася рука старого писаки, хоч бризкало перо, - одначе з-пiд його отрута на паперi зосталася. Вилив Порох у жалобi всю