ти набрехала на мою матiр. Брешеш, брешеш, брешеш, сибiрна! Тим часом Г о с т р о х в о с т и й виходить з хати i приводить к а т е р и н щ и к а. Катеринка грає й перебиває лайку. В с i. Де це музики взялися? Хто це найняв? Г о с т р о х в о с т и й. Це я, це я найняв, щоб Горпинi Корнiївнi веселiшi були iменини. Як маємо лаятись, давайте лучче гуляти! В с i. (схвачуються)._ Давайте лучче гуляти або танцювати! Г о р п и н а. Авжеж танцювати веселiше, нiж лаятись. Розступiться, куми мої милi! Горпина Корнiївна гуляє. В с i розступаються на обидва боки. Б у б л е й н и ц я й Б а ш м а ч н и ц я розходяться на обидва боки й показують одна другiй кулаки. Г о р п и н а (розставивши руки)._ Дайте мiсце, кумки мої, голубки мої! Горпина Скавичиха гуляє! (Починає танцювати з башмачницею.)_ М а г д а л и н а (пiдiймає руки вгору)._ Ой, що ж то скаже завтра отець Пахомiй! М е р о п i я (з другого боку, спереду сцени)._ Ой, що ж то завтра скаже отець Модестiй! В танець виступають декотрi м i щ а н к и. Г о с т р о х в о с т и й. в однiй сорочцi садить гопака. Завiса падає._ ДIЯ ЧЕТВЕРТА_ Свiтлиця Рябкова. С и д i р С в и р и д о в и ч сидить коло стола й позiхає, хрестячи за кожним разом рота. Вечiр. ВИХIД 1 С и д i р С в и р и д о в и ч i Є в д о к i я К о р н i ї в н а. С и д i р С в и р и д о в и ч (позiхає й хрестить рота)._ Ой господи, помилуй мене, грiшного раба свого! (Знов позiхає й хрестить рота.)_ Пху, чого це я так позiхаю? Є в д о к i я К о р н i ї в н а (позiхає й хрестить рота)._ Оце! Ти позiхаєш, а я за тобою! С и д i р С в и р и д о в и ч (позiхає й хрестить рота)._ Пху на тебе, сатано! Позiхнув так, що трохи не роздерся. Є в д о к i я К о р н i ї в н а (позiхає й хрестить рота)._ Пху! Не позiхай-бо, бо й я рот собi роздеру. С и д i р С в и р и д о в и ч. Оце, не позiхай та не позiхай, бо й вона позiхає! Є в д о к i я К о р н i ї в н а. То затуляв би рота, а то так негарно дивитись... що й... С и д i р С в и р и д о в и ч. Ати думаєш, що менi гарно дивитись, як ти роззявиш свою вершу? Є в д о к i я К о р н i ї в н а. От i вершу... З которого це часу стала верша з мого рота? С и д i р С в и р и д о в и ч. Та хiба ж вже й не час! Що то тi жiнки за мудрий народ! До смертi збирала б губи на оборочку. Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Пху! Пху! Аж треба одплюнутись, таке верзеш. Чи не вередуєш ти оце знов? С и д i р С в и р и д о в и ч. Нечиста його мати знає, може, й вередую. Здається, хочеться чи чаю, чи горiлки. Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Про мене, пий чай, тiльки не пий горiлки, бо Євфросинка буде сердитись, як побачить. С и д i р С в и р и д о в и ч. Ой, не пити менi хочеться; здається - їсти, та не знаю, чи солодкого, чи кислого; чи хвигiв, чи солоних огiркiв? Як тобi здається? Є в д о к i я К о р н i ї в н а. А як же менi про те знати? Хiба в мене твiй рот? С и д i р С в и р и д о в и ч. Що б ти тепер їла, чи солодке, чи кисле? Чи хвиги, чи солонi огiрки? Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Я б їла хвиги. С и д i р С в и р и д о в и ч. Чортзна-чого їй хочеться. Хвигiв схотiлось, наче малiй дитинi. Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Чи то ж менi? Та то ж тобi! ВИХIД 2 Т i с а м i й б а ш м а ч н и ц я. Б а ш м а ч н и ц я (вбiгає з кошиком)._ Добривечiр вам, Сидоре Свиридовичу, i вам, Євдокiє Корнiївно! Як же вам можна не бути на iменинах у Горпини Корнiївни! С и д i р С в и р и д о в и ч. Як же пiти, коли Євфросина шапку сховала! Якби пак увечерi, то можна б i без шапки, а то вдень. Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Схаменись, старий! Що ти верзеш? Не пiшли, бо чогось послабли усi. С и д i р С в и р и д о в и ч. Еге! Чогось справдi у нас роти послабли: й самi не розберуть, чого хотять. (Позiхає.) Ой,_ це неспроста щось. Б а ш м а ч н и ц я. Мабуть, наслано. Було й менi таке торiк пiсля iменин Горпини Корнiївни. Цiлий день так позiхала, що мусила кликати шептуху. Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Сiдайте ж та розкажiть, як там було в сестри? Що їли, що пили, хто був, хто що робив? Б а ш м а ч н и ц я. Були на обiдi пироги, була локшина з гускою, печена курка, печене порося, шулики, ще й катеринка на закуску. Так нагулялись, так натанцювались! Але не сяду, бо забiгла до вас по дорозi. Там був i Гострохвостий: таки добре витрусив кишенi на горiлку та на музики. Чи ви знаєте, що Оленка вже засватана за Гострохвостого? Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Чи вже ж? За Гострохвостого? С и д i р С в и р и д о в и ч. Брехня! Б а ш м а ч н и ц я. Вибачайте-бо, Сидоре Свиридовичу: хто бреше, тому легше. Пропили ми навiки Оленку! Гострохвостий найняв катеринку та аж сiртука й жилетку скинув, так вибивав тропака. Ой боже мiй, як колiна й литки болять, наче хто ломакою побив! Прощайте, серце! (Цiлується з хазяйкою.)_ Та нiкому, та нiкому, нiкому не кажiть, бо такий приказ. Я оце тiльки вам i кажу. (Виходить i на порозi збiгається з бублейницею.)_ Ой лишенько! Оце трохи з нiг не звалила! (Виходить.)_ вихiд 3 Є в д о к i я К о р н i ї в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч i б у б л е й н и ц я. Б у б л е й н и ц я. Бий тебе сила божа! Трохи менi носа не розбила своєю мордою. Добривечiр вам, кумо! (Цiлується.)_ Чи живi, чи здоровi? А вас не було на iменинах у Горпини Корнiївни, а ми пили сватання! Чи ви знаєте, що Оленка засватана за Гострохвостого, тiльки нiкому, нiкому не кажiть, бо такий приказ, щоб нiхто не знав. Прощайте! Так загулялась, так загулялась, аж очiпок з голови злазить. (Поправляє очiпок i виходить. На порозi збiгається з Меропiєю.)_ Ой! Оце! Аж забилась об вас! ВИХIД 4 Є в д о к i я К о р н i ї в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч i М е р о п i я. М е р о п i я. Оце! Аж тiм'ям об дверi вдарилась. (Входить.)_ Господи, Iсусе Христе, сине божий, помилуй нас! С и д i р С в и р и д о в и ч (басом)._ А-мi-нь. М е р о п i я. Добривечiр вам! Як вас господь милує? Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Вашими молитвами ще ворушимось до котрого часу. Сiдайте, прошу вас! М е р о п i я. Спасибi вам, нiколи. Далеко дибати додому. Коли б ви, Євдокiє Корнiївно, знали, як я сьогодня нагрiшила у Горпини Корнiївни; так нагрiшила, що насилу несу свої прегрiшення на Пе-черське. С и д i р С в и р и д о в и ч. То вкиньте ту в'язку грiхiв у канаву, нехай там потоне у безднi. Чи варто ж нести таку нечисть аж на Печерське! М е р о п i я. Якби ж пак можна було... Так нас приймала Горпина Корнiївна, так частувала, так припрошувала, що я одмагалась, одмагалась та й... (Маха руками.)_ С и д i р С в и р и д о в и ч. Та й нагрiшили повне сито й решето. М е р о п i я. Та ще й як приймала нас! Бо Оленку засватали. Гострохвостий засватався. Гарного зятя матиме Горпина Корнiївна! (Заточується.)_ Прощайте! Зоставайтесь собi дома. (Виходить i не потрапляє в дверi та в вiкно, пiдiйма ногу.)_ Оце як високо поробили пороги! (Знаходить дверi й виходить.)_ ВИХIД 5 С и д i р С в и р и д о в и ч i Є в д о к i я К о р н i ї в н а. С и д i р С в и р и д о в и ч (вдаривши об поли руками)._ От тобi й жених! Коли не брешуть оцi сороки. Є в д о к i я К о р н i ї в н а (вдаривши об поли руками)._ От тобi й Гострохвостий! Та, мабуть, i не брешуть, бо аж втрьох одно говорили. С и д i р С в и р и д о в и ч. Авжеж утрьох трудно брехати, не те що одному. От тобi втеряли розумного чоловiка! Де ж тепер достанеш такого розумного зятя? Є в д о к i я К о р н i ї в н а (з плачем, взявшись за голову)._ Ой бiдна моя голiвонька! Що ж то станеться з нашою Євфросинкою? Де ж тепер у свiтi знайти такого жениха для нашої Євфросини? С и д i р С в и р и д о в и ч хапається за голову. Обоє бiгають по хатi. ВИХIД 6 С и д i р С в и р и д о в и ч, Є в д о к i я К о р н i ї в н а i Є в ф р о с и н а . Є в ф р о с и н а (виходить з кiмнати)._ Що це з вами сталося? Чого це ви так бiдкаєтесь? С и д i р С в и р и д о в и ч. Де ж пак не бiдкатись? Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Де ж пак не бiдкатись! Коли б ти знала... та не хочу казати... Кажи вже ти! (До Сидора Свиридовича.)_ С и д i р С в и р и д о в и ч. Кажи вже ти, бо в мене язик став, як колода: нiяк не повернеться. Є в ф р о с и н а . Кажiть-бо, не мучте мене! Яке там нещастя сталося? Певно, щось таке, що доброго слова не варто. С и д i р С в и р и д о в и ч. Де ж там не варто, коли варто. Ой боже мiй! Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Тут забiгали до нас аж три куми Горпини Корнiївни та казали, що на iменинах у Горпини Корнiївни був Гострохвостий... Є в ф р о с и н а . Був Гострохвостий! А як вiн смiв там бути, не спитавшись мене? Потривай же, мосьє Гострохвостий! Я ж тобi виварю воду! С и д i р С в и р и д о в и ч. Еге, вивариш воду, коли вiн уже посватав Оленку. Є в ф р о с и н а . Оленку? Посватав Гострохвостий? Ха! Ха! Ха! Оцьому диву я нiколи не пойму вiри! Ха! Ха! Ха! Ха! С и д i р С в и р и д о в и ч. Добре ха-ха-ха, коли вже й могорич пили, а може, вже й заручини були. Тут аж три сороки прилiтали та брехали... трохи не побились отам, на порозi. Є в ф р о с и н а . Коли б сюди прилетiло сто сорок i сто ворон з ними, то я б не пойняла їм вiри. Гострохвостий i Оленка! Гострохвостий посватав Оленку! Ха! Ха! Ха! (Iстерично регочеться.)_ С и д i р С в и р и д о в и ч. Ха! _Ха! Ха! А справдi, трохи смiшно! Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Євфросинко! Як ти страшно смiєшся! Боже мiй! Перестань! Не смiйся! А ти, старий, чого скалиш зуби? На кутнi засмiєшся! Не смiйся! С и д i р С в и р и д о в и ч. Не смiйся, коли смiшно. Ха-ха-ха! (Смiється.)_ Є в ф р о с и н а . Ха-ха-ха! От би послухати, як Гострохвостий говорив там з Оленкою! I об чiм вiн говорив з нею? А вона, мабуть, тiльки очима клiпала, слухаючи його. Ха-ха-ха! Неправда тому, неправда! (Падає на канапу й задумується.)_ А що як правда! Оленка гарна... А що як правда! Не дурно вiн тодi так поглядав на Оленку, так чiплявся до неї. Вже вiн не дурно забрiв до тiтки в гостi. Постiй же, мосьє Гострохвостий! Попаду я тебе на свої зуби! С и д i р С в и р и д о в и ч. Не журися, серце Євфросино! Хоч Гострохвостий i гарний, i розумний, кат його не взяв, але не тiльки свiту, що в вiкнi. Є в ф р о с и н а . Ой боже мiй, ще й допiкають. Є в д о к i я К о р н i ї в н а i С и д i р С в и р и д о в и ч. Оце, боже мiй! Є в ф р о с и н а (встає й ходить по хатi)._ Ой, не допiкайте менi, дайте менi спокiй, йдiть собi до кiмнати. Є в д о к i я К о р н i ї в н а виходить у пекарню, С и д i р С в и р и д о в и ч виходить до кiмнати. ВИХIД 7 Є в ф р о с и н а сама. Ходить по кiмнатi й думає. Є в ф р о с и н а . Чи вже оце Оленка причарувала його своїми чорними очима? Вже не розумом, не язиком вона приворожила його... Чи вже ж у неї очi темнiшi, брови чорнiшi, лице бiлiше, нiж у мене? (Дивиться в дзеркало.)_ Оленка гарна, нiгде правди дiти: брови, як оксамит, як шовковi шнурочки, очi блискучi... Ой серце моє, серце моє! Нащо ж вiн приворожив моє серце своїми чорними кучерями, тими карими очима, тими розумними солодкими словами... (Падає на канапу й плаче. Схоплюється з канапи.)_ Покинув мене для простої мiщанки, для перекупки, для дочки Горпини Скавичихи. Постiй же ти, Свириде Йвановичу! Не подарую тобi цього! Вмру - не подарую! (Бiгає по хатi.)_ Я тобi оддячу, не тепер, то в четвер. Я тобi докажу, хто я i що я! Я тобi докажу, що я - Євфросина Рябкова, а не якась Оленка Скавичiвна. (Бiгає по хатi.)_ ВИХIД 8 Є в ф р о с и н а i Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Є в д о к i я К о р н i ї в н а (виглядає з пекарнi)_. Євфросино! Євфросинко! Гострохвостий йде! Їй-богу, йде! Химка прийшла з льоху та й бачила, що вiн ввiйшов у нашу хвiртку. (Виходить.)_ ВИХIД 9 Є в ф р о с и н а сама. Є в ф р о с и н а . Iде! (Тривожно.)_ Що ж менi робити, як iз ним говорити! Чи стоячи, чи сидячи, чи лежачи? Ага!! Прийму я його лежачи, як прийняла колись наша мадам у пансiйонi свого вусатого копитана. Я, на моє щастя, все чисто бачила у дiрочку. Вiн прийшов, а вона вхопила книжку, лягла собi на диванi та й читає, та й читає, i не дивиться на його. Потривай же, мосьє Гострохвостий! Виварю я тобi воду. (Хапає книжку й лягає на диванi.)_ вихiд 10 Є в ф р о с и н а й Г о с т р о х в о с т и й. Г о с т р о х в о с т и й. Добривечiр, Євфросино Сидоровно! Є в ф р о с и н а мовчить i читає. Г о с т р о х в о с т и й. Добривечiр вам! Низенько кланяюсь вам, Євфросино Сидоровно, аж до сирої землi! Що це ви читаєте? Певно, щось дуже, дуже цiкаве, коли й не можете одiрватись. (Сiдає коло Євфросини й заглядає у книжку.)_ Єруслан Лазаревич! Мабуть, дуже вчена, дуже розумна книжка, коли ви не можете одiрватись! (Заглядає в книжку.)_ Дуже вчена, дуже ласа рiч! (Встає й ходить по хатi.)_ Як же ваше здоров'я, ваше драгоцiнне здоров'я, Євфросино Сидоровно! Є в ф р о с и н а мовчить i перегортує листки. Г о с т р о х в о с т и й. (знов сiдає й заглядає в книжку)._ "Прекрасный Еруслан Лазаревич"... Дуже вчена рiч. (Встає й заглядає в кiмнату, в пекарню й кашляє. Тихо.)_ Е! Щось тут та є! Читає та читає, й слова не промовить до мене! Чи не знає вона, що я оце гуляв у Горпини та й дурив стару вiдьму, нiби я хочу сватати Оленку? Але хто ж оце принiс сюди звiстку? Не сама ж Горпина або сорока на хвостi! (голосно.)_ Євфросино Сидоровно! Чи не сердитесь ви чого на мене? Чи не обидив я вас чим, бувши у вас в гостях? Є в ф р о с и н а схоплюється й ходить по хатi. Г о с т р о х в о с т и й встає, падає на канапу й затуляє очi руками. Є в ф р о с и н а . Химко! Химко! Йди сюди та накури в хатi пахощами, бо так i тхне на всю хату гнилими кислицями, неначе тiтка Горпина тiльки що вийшла з хати. Пхе! Пхе! Г о с т р о х в о с т и й. (встає й ходить слiдком за Євфросиною)._ Вам щось наговорили на мене, просто таки набрехали на мене. Правда, Євфросино Сидоровно? Клянуся вам, божуся; не вiрте тому: все те брехня. Є в ф р о с и н а . Рада б не вiрити, та треба вiрити. Г о с т р о х в о с т и й. Ви заговорили до мене! Який я щасливий, що почув ваш срiбний голосочок, Євфросино Сидоровно! За одно ласкаве слово дякую вам. (Кланяється.)_ Є в ф р о с и н а . Не дякуйте, бо нема за вiщо. Менi не дуже потрiбно вашої дяки. Обiйдемось. Г о с т р о х в о с т и й. Ой Євфросино Сидоровно! Я б оддав половину свого вiку, щоб тiльки знати, за що ви караєте мене так тяжко! (Сiдає на стiльцi й затуляє очi долонями.)_ Є в ф р о с и н а . Отак. Виплачтесь на похмiлля. В Оленки пили, а до мене прийшли похмелятись. Г о с т р о х в о с т и й. Хто вам набрехав, що я пив у Горпини Корнiївни? Є в ф р о с и н а . Менi нiхто не брехав, ми з такiвських, що все знаємо. Пхе! Як од вас тхне на всю хату; зовсiм так, як од моєї тiтки Горпини. (Одмахується хусточкою.)_ Химко! Химко! Давай сюди курева. ВИХIД 11 Т i с а м i й Х и м к а. Х и м к а (дме в покришку)._ Оце схотiлося вам того курева! Кахи! Кахи! Таке добре, аж у горлi душить! _(Тихо.)_ Це все примхи! Хочеться їй цього курева, неначе велика панi! (Голосно._)Чи годi, чи ще? Є в ф р о с и н а . Кури ще, поки не викуриш злого духа. Х и м к а. Та вже так накадила, що всi чорти повтiкали б з хати, якби тiльки були, не проти ночi згадуючи. Є в ф р о с и н а . Коли не всiх викурила, то викуриш, може, хоч одного. Пхе! Пхе! Насилу перемогло тiтчин дух. Х и м к а виходить. ВИХIД 12 Є в ф р о с и н а й Г о с т р о х в о с т и й. Є в ф р о с и н а . Чи добре ж вам там гулялось, Свириде Йвановичу? Мабуть, було що їсти, пити й по колiнця в вiвсi бродити. Г о с т р о х в о с т и й. Ат, мусив зайти, коли стара затягла. Посидiв трохи, побалакав... Та хiба ж ви не знаєте, яке там балакання. Мiщанки попились, почали спiвати, потiм почали плакати, потiм почали лаятись. Насилу-силу втiк та оце прийшов до вас, щоб одвести трохи душу. Є в ф р о с и н а . Сюди б то принесли свою душу... А може, ви покинули свою душу в тiтки? Г о с т р о х в о с т и й. Ви жартуєте, Євфросино Сидоровно. Їй-богу, жартуєте. Я своєї душi не покину будлi-де. Хiба покинув би її там, де буде ваша душа, Євфросино Сидоровно, там - i бiльше нiгде. Є в ф р о с и н а. Чи гарно прибралася Оленка на той бал? Мабуть, надiла шовкову сукню, убралася в золото та в срiбло, натягла кринолiн отакелецький (показує), _розпустила коафюру на головi, як гору. Ото шкода, що менi не довелось подивитись на Оленчин убiр. Г о с т р о х в о с т и й. Що це ви, Євфросино Сидоровно! Хiба ж ви не знаєте Оленки! Їй-богу, жартуєте! Хе-хе-хе! Є в ф р о с и н а (з злiстю)._ Але правда, що вона гарна? Яке в неї бiле личко, неначе хто обсипав борошном. Якi в неї блискучi великi очi. А брови! Чи правда моя, Свириде Йвановичу? Г о с т р о х в о с т и й (важко зiтхає. Тихо)._ Ой правда, правда! Де вже не правда! Ой очi, очi! А щiчки! (Голосно.)_ Як ви гостро жартуєте, Євфросино Сидоровно. Але Оленка зовсiм не така, як ви малюєте; то ваш язик такий гарний, що з-пiд нього виходить якось все гарно. Ой Євфросино Сидоровно! (Встає й наближається до неї.)_ Як послухаю вашої розмови, то аж поздоровшаю. Є в ф р о с и н а . Одначе слухали цiлий день, аж сiртук i жилетку скинули з себе... Химко! Курева! Аж катеринку на радощах мусили найняти, аж пiввiдра сивухи мусили купити. Химко! Курева! Ха-ха-ха! Г о с т р о х в о с т и й. (тихо)._ Чи не бiсовi п'янi мiщанки! Певно, вже котрась забiгала сюди i все дочиста розбрехала. (Голосно.)_ Цьому всьому неправда! Вам хтось набрехав, щоб нас посварити, щоб нас розвести. Я вам докажу, що я тут нi в чому не винен... Є в ф р о с и н а . Куди ж пак! Докажу, що нi в чому не винен! Ха-ха-ха! Химко! Давай курева! Г о с т р о х в о с т и й. Не вiрте! Є в ф р о с и н а . Вiрю! Г о с т р о х в о с т и й. Ба не вiрте! Є в ф р о с и н а . Ба вiрю! Бо як ви були в нас, то говорили до мене облесливими словами, а очима поглядали скоса на Оленку. Я все постерегла. Я постерегла, що нема правди на вашому язицi. (Бiгає по хатi.)_ Г о с т р о х в о с т и й. (слiдком за нею)._ Ба не постерегли, бо я на Оленку не дивився скоса. Я на вас дивився й хочу дивитись, i бiльш нi на кого. Є в ф р о с и н а . Я серджусь на вас! Я палаю огнем! Ой гаряче менi, ой душно менi! Води! Води! Г о с т р о х в о с т и й. Боже мiй! Бодай покорчило язики тим проклятим брехухам, що набрехали на мене та розтривожили вас. (Бере пляшку з водою, наливає води.),_ Є в ф р о с и н а . Не дам над собою кепкувати. Ви думаєте, що менi треба вас, що в мене в паничах недостача? Та я вийду на ганок та тiльки свисну, то назбiгається їх повнiсiнький двiр. Євфросина Сидоровна не на те вчилась в пансiйонi, щоб дати водити себе за нiс. Ой душно менi! Ой горю, ой палаю! (Бiгає по хатi.)_ Є в д о к i я К о р н i ї в н а i С и д i р С в и р и д о в и ч вбiгають в хату. ВИХIД 13 Є в ф р о с и н а й Г о с т р о х в о с т и й, Є в д о к i я К о р н i ї в н а i С и д i р С в и р и д о в и ч. Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Євфросино! Що це з тобою? Чого тобi душно? С и д i р С в и р и д о в и ч. Що тут за галас? Хто тут наробив галасу? Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Що тут таке дiється, що аж до крику доходить? Що з тобою, Євфросино? Чого це ти така червона? Чого це ти так страшно розгорiлася? С и д i р С в и р и д о в и ч. Така червона, як жар. Борони боже чого! Що це з вами, Євфросино Сидоровно? Є в ф р о с и н а . Чого вам треба? Що вам до того, чого я розчервонiлась? Дайте менi покiй! С и д i р С в и р и д о в и ч. Де вже, дайте покiй. Люди молодi. Борони боже чого: до напастi недалеко. Є в ф р о с и н а . Ви, тату, йшли б босi в кiмнату спочивати; нащо вам знати, чого я розгорiлась? Ви нас не розумiєте, то й не питайте. С и д i р С в и р и д о в и ч. То й не питатиму, а _то _швидко старий стану. Є в ф р о с и н а . Йшли б, мамо, в пекарню! С и д i р С в и р и д о в и ч. Ходiм, стара! Це, бач, у них не по-нашому: не так, як колись у нас було; пам'ятаєш? Це в них по-модному, по-теперiшньому. (Позiхає.)_ От як свiт мiняється, та й мода мiняється. (Виходить до кiмнати. Є в д о к i я К о р н i ї в н а виходить в пекарню.)_ ВИХIД 14 Є в ф р о с и н а й Г о с т р о х в о с т и й. Г о с т р о х в о с т и й. Заспокойтесь, Євфросино Сидоровно! Прошу вас, благаю, заспокойтесь! (Тихо.) Оце бiда! Ще як розсердиться та прожене мене з хати, то прощавайте мої надiї на Рябкове срiбло-золото! Ох! А тут Волько та Берко пристають з векселями за довги. (Голосно)._ Сядьте та поговоримо тихенько та любенько. Є в ф р о с и н а . Про мене... говорiть що хочете, бо я втомилась. (Сiдає на канапi.)_ Г о с т р о х в о с т и й. Чи вже ж ви, Євфросино Сидоровно, думаєте, що я й справдi люблю Оленку? Чи можна ж менi, Свиридовi Йвановичу, любити мiщаночку, що з кошиком ганяє по городу та кричить: "Сюди яблучок, сюди солодких". _Пхе! Цього нiколи, нiколи не може бути. Є в ф р о с и н а . Менi здається, що не може. Г о с т р о х в о с т и й. А чи правда ж тому, щоб я таку дiвчину взяв собi за жiнку? Чи такої менi треба жiнки! Я знаюсь з неабиякими людьми. В мене бувають вченi люди, в мене бувають усi митрополичi баси. Є в ф р о с и н а . I справдi! Г о с т р о х в о с т и й. Побий мене хрест святий, коли брешу; до мене ходить в гостi сам Тарас, семiнарський солiст. Часом до пiвночi гуляємо та спiваємо. Ну, скажiть же, чи можна ж менi мати таку жiнку, як Оленка? Чи вона ж дотепна поговорити з ученими людьми, прийняти їх? Менi треба такої жiнки, як ви, Євфросино Сидоровно! З дверей кiмнати виглядає голова Рябкова, з дверей пекарнi висовується голова Євдокiї Корнiївни, а з-за неї виглядає Химка, сп'явшись навшпиньки. Рябко, вглядiвши жiнчину й Химчину голови, мотає головою й киває рукою, щоб вони поховались. Жiнка свариться на його. Є в ф р о с и н а . Тiльки такої, як я? Спасибi вам _за честь, коли ви так думаєте; ми не гонимось за такою честю. Г о с т р о х в о с т и й. Ви мене не розумiєте, Євфросино Сидоровно! Я не хотiв би iншої жiнки, окрiм вас. Ви - й бiльше нiхто! Або ви, або нiхто! Є в ф р о с и н а (тихо)._ Чом же це вiн не стає передо мною навколiшки, як той вусатий копитан перед мадамою? Г о с т р о х в о с т и й. Ви не вiрите? (Приступає.) _Ви не вiрите? Так знайте ж, що я бiльше нiкого не любив, не люблю й не любитиму, окрiм вас. Як побачив я вашу, таку заввишки, як дзвiниця, коафюру на головi, то трохи не вмер на мiсцi. Як почув я вашу вчену розмову, то й поклав, що для моєї компанiї треба такої жiнки, як ви. Є в ф р о с и н а (тихо)._ Оце менi трохи подобається. (Голосно.)_ Може... не знаю. (Кокетливо.)_ З дверей знов виглядають голови Сидора Свиридовича й Євдокiї Корнiївни. Вони обоє сваряться одне на другого й кивають головами. Г о с т р о х в о с т и й. (падає навколiшки перед Євфросиною)._ Євфросино Сидоровно! Без вас менi не жити на свiтi! Якби я так часто ходив до Братського монастиря, як часто ходжу попiд вашими вiкнами, я б давно уже присвятився. Вiрте менi, що говорю правду! Є в ф р о с и н а . Якби пак можна було заглянути в вашу душу та подивитись в ваше серце! Г о с т р о х в о с т и й. То там ви побачили б, що золотими слов'янськими буквами написано: Євфросина Сидоровна Рябкова. Ой, якби золотий ключ од вашого серця та лежав в моєї душi в кишенi, який би я був щасливий! А! Я б щогодини одмикав би ваше серце та все дивився на його! Я б не їв, я б не пив, я б не курив три днi, тиждень, та все заглядав би в ваше серце. Євфросино Сидоровно! Що ж ви скажете? (Бере її за руку.)_ З-за дверей Рябко i його жiнка радiсно кивають одно другому. Є в ф р о с и н а . Я... я... дайте менi трохи подумати! (Затуляє очi й лоб долонею.)_ Я так стривожена, так стривожена; так якось все сталось несподiвано, негада-но! Я... Я даю вам свою руку (подає руку),_ але треба попереду спитати батька-матерi! Вибачайте менi, що я вас на часочок покину. (Виходить у кiмнату. Мати йде з пекарнi слiдком за нею в кiмнату.)_ ВИХIД 15 Г о с т р о х в о с т и й сам. Г о с т р о х в о с т и й. Ну, випав деньок менi сьогоднi! Якби два такi деньки, то хоч i на Щекавику. Так Євфросина моя! Яку ж жiнку матиму тепер! Ффф! Висока, та широка, та на головi пiвпуда кiс! Кругом панi! А шлейф! А розуму, а розуму! От тепер, Свириде Йвано-вичу, гуляй на всi застави! Грошi є, лавка є, ще й до того жiнка панi ! А Оленка... Та що менi Оленка? Знайдемо десять таких Оленок, аби тiльки охота. Не перший i не останнiй Свирид Йванович дурить жiнок та дiвчат. ВИХIД 16 Г о с т р о х в о с т и й, Є в ф р о с и н а , _ Є в д о к i я К о р н i ї в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч. Є в ф р о с и н а , Є в д о к i я К о р н i ї в н а i С и д i р С в и р и д о в и ч виходять. С и д i р С в и р и д о в и ч все нюхає табаку й прикашлює. Г о с т р о х в о с т и й. Сидоре Свиридовичу i ви, Євдокiє Корнiївно! Я переговорив з вашою розумною дочкою Євфросиною Сидоровною про одну дуже важну рiч, про котру ви вже, певно, знаєте. Я хочу женитись з Євфросиною Сидоровною, i вона вже дала менi своє слово, а тепер прошу й вас, як батька й матiр, чи згодитесь ви на те? С и д i р С в и р и д о в и ч. Як моя дочка Євфросина Сидоровна так хотять, то нам, старим, нiчого перечити. Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Еге... нiчого перечити. Я ж кажу, нiчого перечити. С и д i р С в и р и д о в и ч. Тiльки, тiльки... менi казала звiсна на ввесь Печерська брехуха Меропiя i цiлосвiтня брехуха башмачниця i пiдбрехачка бублейниця... нiби ви посватали Оленку: так нам якось нiяково одбивати жениха од Оленки. Г о с т р о х в о с т и й. Сидоре Свиридовичу i ви, Євдокiє Корнiївно! Ви самi сказали, що то за люди Меропiя, башмачниця й бублейниця. Може, я вам не до вподоби, а ви тiльки Оленкою хочете мене одiпхнути? С и д i р С в и р и д о в и ч i Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Борони боже! Чи то можна? Чи то можна? Ми кращого жениха не хочемо для Євфросини, як ви, Свириде Йвановичу. Г о с т р о х в о с т и й. Коли так, то кланяюсь вам низенько i дякую вам за ваше слово. (Цiлується тричi з Сидором Свиридовичем i Євдокiєю Корнiївною.)_ Об iнших рiчах я пришлю сватiв поговорити хоч би й завтра. С и д i р С в и р и д о в и ч. Хоч i сьогодня! Я не ворог своїй дочцi. Що в мене в скринi, то все Євфросинине. Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Все Євфросинине: аж чотири шовковi сукнi, та ще й дорогi: по три карбованцi за аршин сама платила; п'ять пар черевикiв на таких високих закаблучках... Є в ф р о с и н а . Годi вам, мамо! Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Що правда, то не грiх. Г о с т р о х в о с т и й. (тихо)._ Одначе з тих закаблукiв та черевикiв мало користi! (г о л о сно,)_ Придбали ви своїй дочцi, мабуть, дещо й лучче од черевикiв. Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Чого в моєї Євфросини тiльки нема! Одного золота накупили... Є в ф р о с и н а . Годi-бо, мамо! Є ж охота розказувати! С и д i р С в и р и д о в и ч. Про мене, хоч i до зару- чин. За мною дiло не стало. Тiльки, мабуть, у нашої Євфросини й золотого персня нема. Вона така молоденька! Об тiм ще й не думала й не гадала. Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Де там нема! Ще позаторiк купила. С и д i р С в и р и д о в и ч. Коли є перснi, то й помiняйтесь, дiти, нехай ми, старi, на старостi лiт натiшимось вами. Є в д о к i я К о р н i ї в н а виносить з кiмнати перстень i надiває Євфросинi на палець; Г о с т р о х в о с т и й i Є в ф р о с и н а мiняються перснями. С и д i р С в и р и д о в и ч. Коли так добре склалося дiло, то й за могорич. Покликати б, стара, сестру Горпину. Г о с т р о х в о с т и й. (як опечений)._ Ой, не треба! Вони з Оленкою тепер натомились: мабуть, вже сплять. Є в ф р о с и н а . Неначе зроду не бачили тiтки! Сказати правду всiм у вiчi, менi б не хотiлось, щоб моя тiтка була на моїм весiллi. Вона тут нашуробурить так, що менi буде сором перед моїми пансiонськими подругами. Г о с т р о х в о с т и й. Який у вас великий розум. Євфросино Сидоровно! Я тiльки стою та дивуюсь, витрiщивши очi. Отак i менi здається, як вам. Чи не можна б було нам повiнчатись хоч би i сiєї недiлi, щоб Скавичиха i не прочула про те? С и д i р С в и р и д о в и ч. Трохи буде швидко. Та треба ж i дочцi сукню бiлу пошити. Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Вже готова й сукня, й бiлi черевики купила я сама. Тiльки взяти в лавцi бiлi трясучки на голову та дещо до сукнi попришпилювати, та хоч i завтра до вiнця. Г о с т р о х в о с т и й. Ото й добре! То й повiнчаємось у недiлю. В с i. Хоч i в недiлю. Нiчого нам одкладати. Завiса падає_ _ ДIЯ П'ЯТА_ Двiр Рябка; на дворi стоїть хата з ганком; направо - баркан з брамою i хвiрткою, налiво, пiд гору - сад, обгороджений тином. Далеко видно гори, на горах - Андрiївська церква, Десятинна, Софiйський собор. Сонце на заходi. ВИХIД 1 Х и м к а с а м а. Х и м к а (замiтає двiр мiтлою)._ Другим людям недiля, а тобi нема нi празника, нi недiлi в сих хазяїнiв. Вони весiлля справляють, а ти мети двiр у недiлю, ще й пiском посипай, ще й зеленою травою потруси, бо бач велика панi поїде вiнчатись. Знаємо, з яких ви панiв. I я була б такою самою панею, якби був живий мiй чоловiк. ВИХIД 2 Х и м к а й С и д i р С в и р и д о в и ч. С и д i р С в и р и д о в и ч. Химко? Пiймай собаку та прив'яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та не обiрвала якiй-небудь паннi весiльної сукнi. (Входить у хату.)_ Х и м к а. Хiба в мене собачi ноги, щоб я за собаками бiгала? вихiд з Н а с т я, О л ь г а й В а р в а р а. Н а с т я входить в хвiртку i йде до ганку. За нею входять О л ь г а й В а р в а р а, убранi по-весiльному. О л ь г а i В а р в а р а (до Настi)._ Добривечiр тобi! Потривай лиш! Як ми разом з'їхались, неначе змовились. Н а с т я (стає серед двора)._ Доброго здоров'ячка, мої дорогi. (Цiлується з обома.)_ О л ь г а (до Настi)._ Як же ти гарно убралась! Зовсiм, як до вiнця. Яка гарна матерiя! (Лапає.)_ А по чому аршин? Н а с т я. Трошки дорога матерiя: по два карбованцi платила. В а р в а р а (тихо)._ Отже й збрехала; я вже знаю, що платила по пiвтора карбованцi. О л ь г а (до Настi)._ Для твоєї сукнi коли б не одкинувся Гострохвостий од своєї Євфросини. В а р в а р а. Я б на його мiсцi одкинулась од неї й без того. Н а с т я. Вже й бере! I де в його тi очi були? Хiба ж у нас нема кращих паннiв. Сам як чорнобривець, а бере сову. В а р в а р а. Вже й бере! Нiс, як карлючка! (Смiється.)_ О л ь г а. Очi, як цибуля. (Смiється.)_ Н а с т я. Одначе чого ж ми тут стоїмо? Ходiмо в хату. В с i т р и. Ходiмо! Ходiмо! (Йдуть у хату.)_ ВИХIД 4 В хвiртку входять два м и т р о п о л и ч i б а с и в сiртуках. 1-й б а с. Та цей дом менi по знаку. Я тут був з Кирилом та Тарасом. 2-й б а с. Чи добре ж приймали? 1-й б а с. О, ще й як добре! Хазяїн i хазяйка дуже люблять пiснi i трохи нас на руках не носили. Та тут ми гуртом уклали в копи мало не двi вiдрi горiлки. Он де Гострохвостий надибав собi дiвчину! Ой братику, та тут нас жде велика випивка. Спасибi Гострохвостому, що попросив нас на весiлля. За те ж я йому так одкатаю апостола, що церква буде дрижати! 2-й б а с. Пiддам i я басом жару. Ну вип'ємо ж цього вечора! 1-й б а с. О, що вип'ємо, то вип'ємо! От буде лахва! вихiд 5 Т i с а м i i Г о с т р о х в о с т и й з двома ш а ф е р а м и. Г о с т р о х в о с т и й. (до басiв)._ Здрастуйте! Як живете, як двигаєтесь! Б а с и. Вашими молитвами помаленьку живемо! Цей двiр нам трошки по знаку. Добрi люди живуть в цiм дворi i, здається, не вбогi. Г о с т р о х в о с т и й. _О, не вбогi. Ш а ф е р и. Авжеж не вбогi. Рябкова лавка швидко перейде на першу улицю на Подолi. Б а с и (до Гострохвостого)._ Наберете в кишенi всякого добра? Г о с т р о х в о с т и й. (гордо)._ Авжеж наберемо: не в дурнiв удались. В с i. От щасливий чоловiк. Багатому чорт дiтей колише. В с i йдуть до хати. Г о с т р о х в о с т и й зостається й виглядає в хвiртку. Г о с т р о х в о с т и й. Ой боже мiй! Аж трушусь. А що, як почує та й прибiжить скажена Скавичиха! Ой-ой-ой! Душа моя тривожиться. (Зiтхає i йде в санок. Йому назустрiч виходить Сидiр Свиридович, обнiмає його й цiлується.)_ ВИХIД 6 Г о с т р о х в о с т и й, С и д i р С в и р и д о в и ч, ш а ф е р и й д в а б а с и. С и д i р С в и р и д о в и ч. От тепер ви вже наш. Вже нас нiхто не розлучить. Будьте ж щасливi в новiй жизнi. Вас жде Євфросина. Прошу до хати. Поблагословимо вас, та, про мене, й до вiнця. Здрастуйте. (Здоровкається з паничами. Всi входять у хату. Сидiр Свиридович з сiней.)_ Химко! Йди, голубко, одчиняй ворота, та широко-широко. Х и м к а виходить, одчиняє ворота. В ворота заглядають п о г о н и ч i й м i щ а н к и. Х и м к а вертається в хату. З хати на ганок виходять ш а ф е р и з образами й свiчками, сходять по схiдцях i стають по обидва боки ганку; за ними виходить о д и н б а с i несе хлiб-сiль, за басом виходить д р у г и й б а с. Г о с т р о х в о с т и й i Є в ф р о с и н а , С и д i р С в и р и д о в и ч, Є в д о к i я К о р н i ї в н а, убрана в чудний старомодний чепчик, д р у ж к и, к i л ь к а м i щ а н о к i Х и м к а. Є в д о к i я К о р н i ї в н а i м i щ а н к и плачуть i втирають очi хусточками. ВИХIД 7 Г о с т р о х в о с т и й, Є в ф р о с и н а , С и д i р С в и р и д о в и ч, Є в д о к i я К о р н i ї в н а, ш а ф е р и, д р у ж к и, м и т р о п о л и ч i б а с и, м i щ а н к и й Х и м к а. Г о с т р о х в о с т и й. (до одного баса)._ Гукнiть, будьте ласкавi, щоб звощики пiд'їхали пiд самi ворота. 1-й б а с (вибiгає за ворота й гукає)._ Гей, звощики! Сiдайте на козла та подавайте конi, бо вже молодi йдуть. (Вертається.)_ Є в д о к i я К о р н i ї в н а (плачучи)._ Нiхто не знає, одна мати знає, як тяжко видавати замiж одним одну дочку. Була, жила в хатi, а завтра хто його зна де й дiлась. Нi до кого буде й слова промовити. Так, неначе й не було в мене дочки. С и д i р С в и р и д о в и ч. Не плач, стара! Не тепер, то в четвер, а все-таки дiвчат не мине те лихо. Треба ж колись оддати дочку. Г о с т р о х в о с т и й. (тихо)._ Нема Скавичихи на весiллi. Слава ж тобi, господи! Збувся я клопоту. С и д i р С в и р и д о в и ч (бере хлiб i сiль)._ Ще раз благословляю вас святим хлiбом перед вiнцем. Даруй же вам, боже, щастя й здоров'я i добра повну хатуї ВИХIД 8 Т i с а м i й Г о р п и н а К о р н i ї в н а. Г о р п и н а К о р н i ї в н а (прожогом вбiгає в ворота, розпихаючи людей, i кидається з плачем i з криком до ганку)._ Стiй, брате! Стiй, не благослови! Г о с т р о х в о с т и й. (тихо, ламаючи руки)._ Боже мiй! Нещастя моє! Скавичиха прибiгла i все розкаже! Який шкандал! Який шкандал! Г о р п и н а К о р н i ї в н а. Так оце у вас крадене весiлля, ховане вiнчання! Так оце ви недурно справляєте весiлля крадькома од своєї сестри! Ви мене не просили на весiлля, а я перечула через людей та й сама прийшла. Ви хотiли вкрасти мого зятя, жениха моєї Оленки, та не вкрадете! Я вам докажу, що не вкрадете! С и д i р С в и р и д о в и ч i Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Сестро! Бога ради, не кричи! Бога ради, не роби сорому! Дивись, люди дивляться в ворота. Г о р п и н а К о р н i ї в н а. Нехай збiгаються з усiх Кожум'якiв, нехай збiгаються з усього Києва! Нехай дивляться на моє горе! Люди добрi! Дивiться на мене, дивiться на оцього шибеника (показує на Гострохвостого),_ що манив мою дочку, дурив моє дитя. Дивiться на сестру, що хотiла вкрасти в мене зятя! Ш а ф е р и (кричать)._ Зачиняй ворота, виганяй людей з двору! (Бiжать, виганяють людей за ворота i зачиняють ворота.)_ Г о р п и н а К о р н i ї в н а. Ти, Свириде Йвановичу, покинув мою дитину i береш носату багачку!!! Є в ф р о с и н а й д р у ж к и. Ой, який страм! Який шкандал! Г о р п и н а К о р н i ї в н а. Не пущу до вiнця! Стiй! Не пiдеш вiнчатись! Не пущу! (Розставляє руки перед ганком.)_ Не пущу без суда! Пiд суд його, в полiцiю, в тюрму! Дай попереду одвiт за моє дитя! Є в д о к i я К о р н i ї в н а (сходить з ганку)._ Сестро! Горпино Корнiївно! Не безчесть нас, не губи моєї Євфросини! Голубко сестро! Г о р п и н а К о р н i ї в н а. Сестро! В тебе дочка, i в мене дочка! Нехай я буду сяка й така, i проста, i п'яниця, нехай я буду ликом шита, а все-таки я мати своїй Оленцi. Не дам знущатись над моєю дитиною! (До Гострохвостого.)_ Нащо ти дурив моє дитя? Нащо ти топтав до неї стежку, нащо заручався, коли ти не думав її брати? Г о с т р о х в о с т и й. Горпино Корнiївно! Я вам не дозволю так говорити на мене публiчно, перед людьми! Г о р п и н а К о р н i ї в н а. Я не буду й просити в тебе дозволу. Я перед цiлим свiтом буду кричати, буду плакати, буду голосити, бо я мати своїй дочцi. Як тобi не робити страму, коли ти пройдисвiт, цiлосвiтнiй брехун, поганець, сибiрний! Г о с т р о х в о с т и й. (сходить з ганку)._ Я такого шкандалу не попущу, не прощу нiколи. Мене та лаяти публiчно! Наробити такого шкандалу на цiлий Київ! Менi, Свиридовi Йвановичу Гострохвостому, наговорити такого чортовиння? Брешеш, стара! Вона з ума зiйшла! Вiзьмiть її та одвезiть в Кирилiвське i запрiть трьома замками. Це сумасшедша женщина. Нiчого нам звертати увагу на дурну бабу! Г о р п и н а К о р н i ї в н а. Я сумасшедша! Мене одвезти в Кирилiвське? Мене, Горпину Корнiївну Скавичиху, чесну хазяйку й матiр, одвезти в Кирилiвське й заперти трьома замками! Не дiждеш, поганий. Г о с т р о х в о с т и й. Цитьте, бо своїми руками одвезу в Кирилiвське, а таки сьогоднi звiнчаюсь. Г о р п и н а К о р н i ї в н а. Не дiждеш ти, нi твiй поганий батько, нi твоя дурна мати. А вiнчатись не будеш! Не пущу! Є в д о к i я К о р н i ї в н а й С и д i р С в и р и д о в и ч плачуть. Є в ф р о с и н а . Ой, який страм, який шкандал! Не видержу далi! (Збiгає з ганку.)_ Не видержу бiльше! Тiтко! Ви ж оце мене обидили, острамили на всю губернiю на всю мою жизнь! Хоч за границю тiкай! Я вас випхну з двора оцими своїми руками! Г о р п и н а К о р н i ї в н а. Ану, ну! Приступи до мене. (Показує кулаки.)_ Побачимо, чий батько дужчий! А вiнчатись все-таки не будете! Побiжу слiдком за вашим возом в церкву, нароблю галасу в церквi при всiх людях, при всьому хрещеному мировi. Не пущу вiнчатись! Не пущу попа в ризи! (Розставляє руки перед молодими.)_ В с i. Ой боже мiй, яке нещастя! Ой, який шкандал! Г о р п и н а К о р н i ї в н а. Побий вас сила небесна, скарай вас братська богородице на душi й на тiлi, на ваших унуках i правнуках! (Плаче.)_ Дочко моя! Оленко моя! Я ж тобою втiшалася, як весняною квiткою! Я ж думала, що вже прийшло до тебе твоє щастя, що я вже спокiйна ляжу в домовину i не покину тебе на смiх поганцям. Ой, сирiтство наше гiрке! Нема в нас батька, нема нас кому оборонити! (Дуже плаче")_ ВИХIД 9 Т i с а м i й О л е н к а. О л е н к а (вбiгає в двiр через хвiртку i прожогом кидається до Гострохвостого)._ Милий мiй! Любий мiй, серце моє! Чи вже ж правда, що ти покинув мене? Чи вже ж ти з iншою йдеш вiнчатись? Я не вiрю! Г о р п и н а К о р н i ї в н а. Коли не ймеш вiри, то подивись! Оце тобi твiй Свирид Йванович. О л е н к а (дивиться мовчки на церемонiю i кидається до Гострохвостого.)_ То ти йдеш вiнчатись з iншою? Скажи ж менi сам, бо я не вiрю рiднiй матерi. Скажи! Еге не скажеш? Г о с т р о х в о с т и й. (тихо)._ Боже мiй милосердний! Що тут їй казати? Оце попався! (Голосно.)_ Що ж маю робити, коли так дiло само склалося. О л е н к а. Чи вже ж я тебе втеряю навiки? Я ж тебе люблю, несамовито люблю, люблю й не соромлюсь говорити перед людьми. Я люблю тебе i вмру за тобою! (Кидається Гострохвостому на шию. Вiн одпихає її.)_ Г о р п и н а К о р н i ї в н а (кидається до Оленки)._ Безстиднице! Нема тобi