диво, статуя, колона, обелiск. Хто я? (Колос) ТIПУН ТОБI НА ЯЗИК! Дiдусь вируша в кожусi, онук подає башлик: - Простудитесь ви, дiдусю... -Тiпун тобi на язик!.. Недавно читав я нарис, дiзнався наприкiнцi: тiпун - хрящуватий нарiст у птаха на язицi I на язицi в людини вискакує прищ - тiпун. Звичайно, не без причини, коли людина - брехун. Поводься завжди зразково. Якщо ж, пустий балакун, сказав ти брехливе слово - то й сiв на язик тiпун!.. Коли щось лихе вiщуєш, галдикнеш, як той iндик, - одразу ж на це почуєш: - Тiпун тобi на язик! _ ЧОМУ ДЕСНА? Люблю я завзятих хлоп'ят i дiвчат за те, що до знань вони ласi; люблю завiтати й розмову почать з кмiтливими в класi: - А що, коли, друзi, спитаю я вас: що значить, примiром, десниця_ - I весело й дружно гукає весь клас: - Правиця! Правиця! -Десниця, - кажу, - знає й бабця стара, - є правою дiйсно рукою. Чому ж тодi лiва притока Днiпра зоветься Десною! - Колись я по радiо чула одне пояснення, - каже Марiчка, - Десна - це вiд скiфських словечок спо, сне - вода, тобто рiчка. - Чудово! Мiркуйте, шпаркi, молодь... дiтей заохочую знову. Принишкли, мовчать. I я далi тодi веду свою мову: - Є ще одна версiя, друзi мої, що теж нам цiкавою буде: угору iшли по Днiпра течiї селитися люди. Дорога на пiвнiч була нелегка, немало зазнали клопоту. А назва Десна - бо була їм рiка праворуч по ходу. НАВЧИЛА Жарт _ Ох цi шпаки-витiвники! їм пишуть слово ворон, вони читають навпаки, виходить слово норов. Сороко, ти не скрекоти даремно коло хати. У гай за вчительку лети, навчи шпакiв читати. Сорока вчить, усе як слiд шпачки на вус мотають. Черкнула їм: потоп i дiд, дiд i потоп читають. Дай ще урок шпачкам своїм, сороко-бiлобоко! Черкнула слово око їм, вони читають: око! Про неї слава навсебiч - недарма скре-ке-чила. - О, - кажуть, - зовсiм iнша рiч, як правильно навчила! * * * Читать слова звичайно i навспак цiкаво так, що не списать пером. У нас це зветься лiтеральний рак, а греки називають палiндром. ХТО Я? Загадка _ Рiчкою красивою я взяла розгiн, раптом перша лiтера попливла в затоку, а коли поставили iншу навзамiн - стала несподiвано я... порою року. Хто я? (Десна, весна) "КОЗАЦЬКIЇ КОНИ НЕ ТОПЧУТЬ БАРВIНКУ" Т. Сергiйчуку Є речi на свiтi суцiль загадковi: звiдкiль срiбнi цоки в звичайнiй пiдковi? Поляже козак, повний сили i моцi, - звiдкiль людськi сльози в коневому оцi? Головоньку клонить... Жалобна година... Казав було батько: "Не кiнь, а людина". Недарма в народi говориться, синку: "Козацькiї конi не топчуть барвiнку..." А я не спитав, хоч iшли тодi поряд: "Скажiть менi, тату, чому так говорять?" морочить голову Не буду зайвого торочить, щоб не сказали: чув десь дзвiн... Є вираз: голову морочить. Але звiдкiль походить вiн? На це знавець лiнгвiст-iсторик вiдкаже (сумнiву нема): "Морочить - це вiд слова морок, а морок - це туман, пiтьма". Тодi й синонiми нам стануть яснiшi - що вже говорить - такi слова, як затуманить, як спантеличить, одурить. Отож коли пiдкреслить хочуть, що водить хтось когось за нiс - "От, - кажуть, - голову морочить, ошукує, як сущий бiс!" ДIСТАНЬ IЗ ПIД ЗЕМЛI До мене запитання в листiвках i листах. Питає Шендрик Таня, питає Ваня Стах: "Вiдкiль походить вислiв iз-пiд землi дiстать?" Подумав я, помислив - доводилось читать, що в люду, хай i бiднiсть, лиш дрантя та торби, - буває необхiднiсть ховать якiсь скарби. Крадiжки. I стихiї. Й навали ворогiв. Якi ж були надiї не втратити скарбiв? Тодi ж не те, що нинi, у наш новiтнiй час - таж не було в поминi нiяких ощадкас. Був спосiб для людини свої скарби сховать надiйний i єдиний - у землю закопать. До слушного їх часу i клали всi туди, в пiдземну "ощадкасу", подалi вiд бiди. Пан накладав податки, а не внесеш - тюрма. Бiдак стогнав: нестатки, бо грошей же нема, А посiпака строго, здиравши з бiдних дань: "Менi то що до того - хоч з-пiд землi дiстань!" В країнi лад змiнився, старе розтало в млi А вислiв залишився: дiстань хоч з-пiд землi! ПОТРIЙНЕ ЗНАЧЕННЯ Загадка _ Ану прикиньте розумом: яке словечко воднораз республiка, i озеро, й задушливий отруйний газ? (Чад) Є ТАКА КРАЇНА В БIЛIМ СВIТI Шарада _ Ось країни назва. В нiй - п'ять лiтер; ви їх роздiлiть на три i двi - в листi зашумить одразу вiтер, застрибають коники в травi, бо отi три лiтери однi - невеликий лiс у множинi, другi двi - зазначу при нагодi - вказiвний займенник з ними в згодi. Є така країна в бiлiм свiтi й називається вона (Гаї-тi)) ЩОБ УЗНАЛИ УКРАЇНКУ Не було iмення в пресi Бiлозерської Олесi, хоча твори з її рук вже давно iшли у друк. В неї прiзвище - озерне: в ньому - бiлки гострий зiр, i пшениця бiлозерна, й тихий мiсяць-бiлозiр. Мала жiнка свiй ужинок, власним iменем красна. Чом же Ганною Барвiнок нарекла себе вона? Крига тиснула iмперська, i прибрала Бiлозерська барвiнковий псевдонiм (скiльки рiдного у нiм!). Пiдказала ймення "Хата" [8] чи котрийсь порадив брат? [9] Там, де хата - рута-м'ята, барвiнковий зелен-сад. I взяла з того барвiнку барви, вiно i вiнок, щоб узнали українку з-помiж тисячi жiнок. МОВЧАЗНI НАВЧАТЕЛI Загадка _ Хоч в уснiй мовi нас немає, а на паперi мовчимо, та все, що ти читаєш, друже, сприймати правильно вчимо. Хто ми? (Роздiловi знаки) КРАЇНА Й... ГОЛОВНИЙ УБIР Загадка _ - Ой, цiкаве слово! - каже Нiна. В словнику, як хочеш, перевiр: напиши з великої - країна, а з малої - головний убiр. Що це за слово? (Панама) Iвaн носить плахту, а Настя-булаву? Ви чули примовку, i досi ще живу: Iвaн носить плахту, а Настя булаву? Так люди говорять (i правильно цiлком) тодi, коли в Настi Iван пiд каблуком. А факт iсторичний в основi тут лежить. Загляньмо в минуле - побачим вочевидь. На Лiвобережжi у той прадавнiй час Iван Скоропадський став гетьманом у нас. Любив надмiр жiнку - отож не дивина, що правила Настя, вродливиця-жона. Вона i в державнi втручалася дiла. Тож Настина влада безмежною була. Й пiшло помiж людом (бо видно ж наяву): lван носить плахту, а Настя булаву! ТАЄМНИЦЯ ЗВИЧАЙНОГО СЛОВА Я запитую учнiв, чом рослина будяк, красень гордий колючий, називається так? Запитально дивлюся, раптом чую:- Будяк? - обiзвалась Ганнуся, - Бо росте вiн будь-як! - Молодець ти, що маєш власну думку про це. Але зараз узнаєш, звiдки дивне слiвце. У Франка є це слово в написаннi бодяк. Може, це випадково? Нi, не просто це так! В словi кожна карлючка мов пiдказка, мов код. Я згадав, що колючка по-болгарському - бод. А рогами колоти - по-росiйськи - бодать (не лише полiглоти можуть щось розгадать!). Мови дивний разочок нам пiдказує, як слiв сукавсь мотузочок: бод, бодяк i - будяк! ЯК ЗАЧЕПИТЕ - ПОКОЛЕ Загадка _ Свитка сива, аж бiляста. На однiй нозi стоїть. I, здається, нiби хваста, знаний протягом столiть. Малинова на все поле шапка сяє, мов корона. Як зачепите - поколе. Й це не напад - оборона! Що це таке? (Будяк) ОТ ТАК ШТУКА! Метаграма _ Для всiх була я люба-мила вгорi всерединi кiмнати. Як першу лiтеру згубила - на лузi почала брикати. Ще згодом лiтеру згубила - зробилась iменем дiвчати. Та - що за лихо? - ще згубила i стала нотою звучати. Передостання ж утекла - лишилось я. Хто ж я була? (Стеля, теля, Еля, ля, я) БАРВIНОК НЕЗНИЩЕННИЙ Скiльки є на свiтi квiтiв, стiльки є на свiтi мов. "Дивне розмаїття" Скажiте, чому це повинно так бути, щоб стiльки зела i барвистих суцвiть - i раптом не стало барвiнка чи рути, - чому це повинно так бути, скажiть? А скiльки ж було ворогiв знавiснiлих, жорстоко топтали барвiнковий цвiт; топтали на схилах, батькiвських могилах, а вiн кучерявивсь, дивуючи свiт. Чи то закодовано, може, чи звикнув, але незнищенний таки, далебi Бо скiльки не никнув, зi свiту не зникнув, зорiють очицi його голубi I хай там найтяжча бiда а чи скрута, все рiдне ми будем плекать i любить. Не зникне уже нi барвiнок, нi рута, покiль є земля i небесна блакить. ЯМ КРАЇНИ I СТОЛИЦI? Загадка _ Ану, фiлологи натхненнi, з допитливими лицями: якi країни однойменнi iз їхнiми столицями? (Алжир, Тунiс, Люксембург, Мехiко, Бразилiя та iн.) ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ ГОРIШОК В редакцiйнiй кiмнатцi видавництва "Днiпро" метикують завзятцi, кожен гострить перо. А поетом же хвацьким був iз них не один. Та сидять над Словацьким кiлька добрих годин. Б'ються ентузiасти, спiльний в них iнтерес: як рядок перекласти - цi то пес, цi то бес? Так на так - зникне рима: чи то пес, чи то бiс - втрата неприпустима, - хто по дрова, хто в лiс. Варiант: "нечистяка чи собака?" - не те. Де таланту ознака? Дiло наче й просте? Й мова наша спроможна вiдтворити вповнi Чи по-польському можна, а по-нашому - нi? Вже i сум, i зажура, й пошук знову i знов... Аж тут раптом Сосюра до кiмнати зайшов. Пера всi вiдiклали, гурт - до нього увесь. - Як би ви переклали - цi то пес, цi то бєс? - Як? - I тут же розв'язка поетичний рекорд, - Дуже просто: будь ласка, чи то хорт, чи то чорт? БIЛУГОЮ РЕВIТИ Тепер, звичайно, весь народ - дорослi, навiть дiти прекрасно знають цей зворот: бiлугою ревiти. Та звiдки помилка така в схiднослов'янських мовах? Адже рибина це морська з родини осетрових! Лiнгвiсти свiдчать недарма, що тут у мовi хиба: "В бiлуги голосу нема - вона нiма... як риба!" Ох, цi таїни, хай їм грець! Тут нашорошуй вуха: у морi є такий ссавець з дельфiнових - бiлуха! Вiн справдi iз морських глибин реве, немов корова. I дивно, як цих двох тварин змогла поплутать мова? . Подiбнiсть винна звукова! Та знають навiть дiти i розумiють цi слова - бiлугою ревiти! ЩО МОЖЕ ЛIТЕРА Загадка _ Букву З поставим мiж складами - буде любий нам фольклорний твiр, С поставим - матимемо з вами металевий головний убiр. Що це таке? (Казка, каска) БЕРЕЗОВА КАША Син одбивається од рук. Ракетки. Самокати. Батькiвським правом до наук почав я спонукати: - Щось ти уроки занедбав, - все iгрища тi вражi Гляди, щоб ти не скуштував березової кашi! На це всмiхається не зле синок довготелесий: - Я знаю, - каже, - сiк, але щоб каша iз берези? А я йому: - Того, хто вчивсь, любили предки нашi й несли за те, що не лiнивсь, до школи горщик кашi Хто ж не обтяжувавсь нiчим, суворi предки нашi всипали добрих рiзок тим - березової "кашi". А знав би ти, якi були з берези пруття голi, що ними дiтвору сiкли в старiй церковнiй школi. О, там старались що не крок "пiдвищувати" бали i за невивчений урок безжалiсно стьобали. Тож батько наш i нам казав за витребеньки нашi: - Гляди, щоб ти не скуштував березової кашi! лохвиця Коли ми їдем Київ - Суми, побiля Лохвицi - мiсток. Обабiч - заростi. Внизу ми аж вiдчуваєм холодок. Вже й Лохвиця. Чи не рослина дала їй назву отаку? Адже росли тут лох, лохина, що є в Грiнченка в словнику. Та головне, що рiчка в'ється повз давнi насипи, вали. Сухою Лохвицею зветься i є притокою Сули. Снiгами живиться й дощами, й, буває, так пересиха, що, мов калюжка мiж кущами, стає воiстину суха. Та назва не дає спокою: що ж Лохвиця в собi таїть, що може бути i сухою - як тайну слова зрозумiть? Щоб дивну назву розтлумачить, нас може виручить слiвце - слов'янське локва. Що це значить? А означає слово це - калюжа, рудочка, болiтце (а зменшувальне - локвица). I докажiть ви, що не звiдси походить назва Лохвиця! ДУМАЙТЕ, ЧИТАЙТЕ Слова рiднi, питимiї ще раз пригадайте: "Учiтеся, брати мої, думайте, читайте..." А чи генiй випадково в час важкої стуми повторяв пекуче слово: "Думи мої, думи"?.. "В Україну, - мовив сумно, - iдiть, думи-дiти". Щоб розумно, не бездумно ми жили на свiтi Тож не нидiть нам, не скнiти - йти, не знавши втоми. Розумiть, чиї ми дiти, пам'ятати, хто ми. "ДIДУ МIЙ, ДУДАРИКУ" У селi з давнiм другом в тиху пору теплiсiньку над Сулою, над лугом рiдну слухаю пiсеньку: "Дiду мiй, дударику, ти ж, було, селом ходиш, ти ж, було, в дуду граєш, тепер тебе немає, дуда твоя гуляє..." А Сашко менi: - Друже, в спiвах - рiднi бувальщини. I пiснi не байдужi до духовної спадщини: "...i пищики зостаються, казна-кому дiстаються"... Хай звучить i не модно сопiлчина небiжчика, не для кого завгодно зоставалися пищики. Як сказати Сашковi, чим я пiснi завдячую? Полюбив її змалку я душею дитячою: "Дiду мiй, дударику, ти ж, було, селом ходиш..." Виклика кожним звуком почуття в нас незвiданi, що дiдами онукам з правiкiв заповiданi... ЗНАЧЕННЯ ПОБIЛЬШИТЬСЯ Метаграма _ Це слово часто стрiнете: три лiтери у нiм; та першу з них замiните в цiм словi чарiвнiм - i значення побiльшиться одразу в сто разiв. I будете ви тiшиться з двох зовсiм рiзних слiв. Якi це слова? (Рiк, вiк) ЛИСИЙ I БОСИЙ Загадка _ Ану, хто з вас вiдгадає (може, хто й не вчеше): згори лисий поглядає, знизу - босий бреше. Що це таке? (Мiсяць i собака) НЕ ЛИШЕ ЗАПЕРЕЧУВАЛЬНА Загадка _ А хто порадує мене - скажiть менi, будь ласка: в якому словi частка не - пiдсилювальна частка? (Нехай) I ТАКЕ БУВАЄ Загадка _ Хто жiноче ймення вiдгадає, дуже миле у своїй природностi, що в пестливiй формi означає представницю iншої народностi? (Марiйка, марiйка) ПТИЦЯ й ПАРАСОЛI Загадка _ Летить птиця на роздоллi, випускає парасоль Що це таке? (Лiтак i парашути) МЕТАЛЕВА ЖИРАФА Загадка _ Хоч не слон я i не робот, а жирафа металева, вантажi беру у хобот - цеглу, рейки i дерева... Хто я? (Пiдйомний кран) 158 ДИВЛЯТЬСЯ СЕСТРИЧКИ Загадка _ Дивляться сестрички так, немов живiї: жовтi в них очички, бiлi у них вiї. Хто вони? (Ромашки) жити па широку ногу Прислухаємось до слiв потроху. Часом кажуть про якихсь друзяк: "Звикли жити па широку ногу, розкошує так тепер не всяк!" Що то за нога така широка? Де у нашiм висловi взялась? Дошукатись - немала морока, а бува, i встановити зась. Треба знать середньовiчну моду i тодiшнiх багачiв буття: у Європi модi на догоду величезне шилося взуття. Це взуття носили i слов'яни, козиряла в нiм усяка знать: що ботинки довшi - бiльше шани, можна багача по них пiзнать. Як, бувало, йде цабе велике - зразу видно, що воно "з панських": ледве не з пiвметра черевики, широко ступати треба в них! Щоб ходить зручнiше - неодмiнно мали щось робити мудраки: в носаках тримать набите сiно або ще загнути носаки. У Парижi про панiв великих i сьогоднi можна ще почуть: "О, цi мають сiно в черевиках!", тобто добре, в розкошi живуть. Тож i ми простежить маєм змогу i потвердити для читачiв: вислiв жити на широку ногу породила мода багачiв. Є вона й сьогоднi, рать не боса, правда, вгору носака не пне. Але глянь: iде, задерши носа, або, ще як кажуть, кирпу гне. ПИЛИП IЗ КОНОПЕЛЬ Перш нiж лiзти, люди важать, на який ступить щабель. Щось невлад зморозиш, кажуть: як Пилип iз конопель. Хто такий Пилип той дивний i чого вiн там сидiв? - Iнтерес уже спортивний до таких крилатих слiв. Жив пан Фiлiп (з книг я знаю). Шляхтич, з польських був земель з Сандомирського десь краю, iз мiстечка Конопель. Якось вiн прибув на раду (сеймик саме скликав їх), щось там бевкнув не до ладу - у присутнiх подив, смiх: - Хто то? - всi питають.-Пробi! - Та на нього оком стрель. - То пан Фiлiп iз Конопi! (пан Пилип iз Конопель). I пiїпов Пилип у люди аж за тридев'ять земель. I пiшов гулять усюди той Пилип iз конопель. А можливо, що й не в цьому слiв крилатих справжня суть. Бо Пилипом, як вiдомо, у народi зайця звуть. Може, iстина так близько, не за тридев'ять земель: просто вискочив зайчисько iз звичайних конопель. Вам цiкаво, - тема, звiдки? Iз Мiцкевича узята. Придивiться до примiтки - "Пан Тадеуш". Пiсня п'ята. РОБИ, ЩОБ НЕ ПЕРЕРОБЛЯТЬ Казав татусь - робити треба, не виглядать, що зробить хтось. "Роби, та так, щоб пiсля тебе перероблять не довелось". Бо всi пра-пра i дiд, i баба - в калюжу ще нiхто не сiв. А виросте якась незграба, то пiдведе Бiлоусiв. Iще навчаючись у школi, запраг, щоб дiло йшло на лад. Я колоски збирав у полi, я прислухався до порад. А радили вставати зрання, порада ж ця - великий плюс. I я збагнув: секрет - старання, i нинi з iншими дiлюсь: "Роби, i не зважай на втому, i не чекай, що зробить хтось. Коли ж зробив, то щоб нiкому перероблять не довелось!" I ЧОГО ВОНО ТАК? Наяву чи ввi снi десь верба чи смерека, чи з лататтям ставок чи болiтце грузьке, але раптом побачиш - на хатi лелека - щось таке українське, щось рiдне, близьке. Наяву чи ввi снi десь тополi над шляхом, чи село, повз яке проїжджав разiв сто, - а прилiплене десь у куточку пiд дахом так оселю теплить ластiв'яче гнiздо. I чого воно так, що на рiднiй стежинi чи на довгих шляхах неймовiрно трудних, так бентежать серця нам ключi журавлинi,- може, предкiвськi душi вселилися в них? МОЄ СЕЛО Моє село - нi гiр, нi круч, - рiвнина, рiвнина. Пусти - покотиться обруч до самого Ромна. I вiд стрiмких роменських круч дорога вздовж ланiв: пусти - покотиться обруч до самих Курманiв. Чому обруч? Як атрибут вiн, може, й застарiв. Та я - i це пiдкреслю тут - iз роду бондарiв. - Ми не якiсь, - казав мiй дiд, - заблуди-пришелепки. У тих, хто забува свiй рiд, не вистачає клепки. СЛОВО НАШЕ РIДНИ Акростих _ Р_оде наш красний, роде наш прекрасний, Iн_шого в свiтi не шукаєм ми; Д_ух український, вольний, незагасний, Н_е подолати силам зла i тьми: Е_ри нової вже гримлять громи. С_лово погiдне, слово наше рiдне, Л_юбим тебе ми, будем вiк любить, О_брiй вiдкрився, всiм свiтам ти видне, В_идне як сонце, як ясна блакить; О_ рiдне слово, хай тобi щастить! [1] Семантика (вiд гр. Semantiko - означальний) - значення слова, словосполучення i т.п. [2] Прокруст - мiфiчний старогрецький розбiйник, який вiдрубував або витягував ноги жертвам, що не вiдповiдали довжинi його лiжка. [3] Баторiй Стефан - король польський. [4] Шамрайназва лiсу. [5] Курманiвська - вiд назви "Курмани", рiдного села автора. [6] Фасмер Маке (1886-1962) - нiмецький фiлолог-славiст. Даль Володимир (1801-1872) - росiйський мовознавець i письменник. [7] З вiрша мого брата Олекси. [8] "Хата" - український лiтературний альманах. виданий 1860 року в Петербурзi [9] Бiлозерськi Василь i Микола - дiячi української культури, рiднi брати письменницi Ганни Барвiнок. ** ДИВО КАЛИНОВЕ ** Як прислiв'я чудове, йде вiд роду до роду, що народ - зодчий мови, мова - зодчий народу. ВОГНИЩЕ РОДИННЕ На свiтi бiлому єдине, як i днiпрова течiя, домашнє вогнище родинне, оселя наша i сiм'я. Ми вiдтодi початки лiчим, як муж з камiнням i палiччям за звiром кидався вдогонь, а жiнка берегла вогонь, вогонь, що предки розкладали, здобутий ними вiд тертя; пожитки рiзнi, причандали, що перейшли з первобуття. Й слова житейськi необхiднi, що проростали, як зерня, вогнем освяченi i рiднi: горнутись, горниця, горня. Хоч їх походження i рiзне - немає в цьому дивини. Та дух вiтчизни, материзни несуть i досi нам вони. Слова, що доти їх не знали, первiснi трепетнi слова, що зiгрiвали i єднали, - i мова врунилась жива. В щасливi i в тяжкi години - куди б нам не стелився шлях не гасне вогнище родинне, в людських запалене серцях. З ОДНОГО ДЖЕРЕЛА Де вам, друзi, траплялось, щоб од мiста, села три рiки розливалось з одного джерела? Що не рiчка, то мова прагне, рине у свiт од безсмертного Слова, що про княжий похiд. Що не рiчка, то мова з-понад волзьких степiв: це росiйська чудова - гусел радiсний спiв. Що не рiчка, то мова з-над Славути-Днiпра: українська чудова - кобзи сонячна гра. Що не рiчка, то мова, де шипшини корал: бiлоруська чудова - нiжний видзвiн цимбал. Вiд Русi розливалось три могутнiх рiки. I тепер побратались на вiки, на вiки. НАЙДОРОЖЧЕ Синiв i дочок багатьох народiв я зустрiчав, якi перетинали гiрськi й морськi кордони i на подив багато бачили, багато знали. Я їх питав iз щирою душею: - Яку ви любите найбiльше мову? - I всi вiдповiдали: - Ту, що нею спiвала рiдна мати колискову. А ВIДГАДАЙТЕ-НО: ЩО Я ТАКЕ? Загадка А вiдгадайте-но: що я таке? Всi хочуть, як народиться дитина, щоб я було красиве i дзвiнке, бо носить все життя мене людина. (Iм'я) ВIЧНО ЖИВА А мова не корилася царю - анi царю, анi його сатрапам, з орлом двоглавим стаючи на прю, що брав її у пазуристi лапи. Несла устами вiдданих синiв мужицьку правду, ту, що є колюча, смiялася з ненависних панiв, що їхня правда на всi боки гнуча. Плюндрованiй, не надавали прав, немов на звiра, об'являли лови. Орел впивався в душу, тiло рвав - вiн був безмозкий, хоч i двоголовий. Заборонити дереву рости, ширяти вольнiй птицi у блакитi, живiй рiцi мiж берегiв плисти," ходити сонцю по своїй орбiтi? Заборонить дощевi поливать гiнке стебло, щоб не зросло колосся, поетовi - писать i малювать, щоб приректи народ на безголосся? О як хотiла, прагла воля зла, щоб ти була лиш суржик мiшанина: щоб вiчно недорiкою була на втiху скалозуба-мiщанина! Хай давню жуйку мiщанин жує,-- воскрели, пiднеслися духом люди. Бо є в народу Жовтень, Ленiн є, i рiдна мова є i вiчно буде! ВЕСЕЛКОВИЙ РОЗМАЙ Порипують роменським шляхом гарби, Сулою тихо хлюпають човни. I плине люд з своїм нехитрим скарбом на ярмарок у нашi Курмани. Вози на вигонi. Стирчать голоблi. Корови й конi поблизу осель. Горшки i хомути. Мiшки картоплi. I крутиться весела карусель. А нам, малим, усе цiкаве вдвiчi: хто звiдкiля прибув до Курманiв. Вусатий дядько - з Ракової Сiчi, той - з Бiлої Берези, той - з Тернiв. Хтось примiряє теплi рукавицi, когось приваблює садовина. - А ви звiдкiль? - З Погожої Криницi, тi - з Бiлопiлля, тi - з Лебедина. I назви в юнiм серцi зазвучали, як щось казкове, дивне, чарiвне, немов далекi зорянi причали, кудись манили, кликали мене... Хто так назвав тi селища навколо? Хто оспiвав дiброви i лани? У небi мiсяць - як млинове коло, а на землi - Климентовi Млини... Красо моя ти, Сумщино, Сумщино, куди не кинь - барвистих слiв розмай: Ромен, Боромля, Липова Долина, Березiв Яр, Лука, Зелений Гай... Так зберiгає мова калинова на гронах дивних свiжостi росу, щоб у майбутнє музикою слова нести душi народної красу. З ОДНIЄЇ МИ РОДИНИ Загадка З однiєї ми родини вiд Андрiя до Ярини. Як по одному, самi, ми буваємо нiмi, хоч i маєм рiзнi назви й добре знаєте всiх нас ви. Певним станемо рядком - заговоримо ладком. Ми - писемностi основа. А без нас нiхто нi слова! Що це таке? (Лiтери абетки) ДУХМЯНИЙ ДИВОСВIТ У спеку й дощ - без панiки - i ясним гожим днем з учителем ботанiки ми влiтку в мандри йдем. Гудiнням бджiл озвучений духмяний дивосвiт: i паничi тут крученi, i королевий цвiт. А хто розбризкав схилами пiд гомiнке цвiрiнь цю жовту цвiть на килими, цю золоту яскрiнь? Лист голий iз росинками, холодний, а на сподi - покритий волосинками i теплий. То в народi i стали мати-й-мачуха цi квiти називати: холодний верх - то "мачуха", а теплий спiд - то "мати". Спочинемо у тiнi ми: ось прямо бiля нiг iз вузликами синiми стоїть петрiв батiг. Та зовсiм то не вузлики, не плетив торочки, - то неба синi кусники, блакитнi квiточки. Всi назви ми записуєм (а дощик - мов крiзь сито). Залитий парк мелiсою - немов меди розлито. Уже до дому близько ми, все рiдне навкруги. А нас дощу i блискавки перiщать батоги. У спеку й дощ - без панiки i ясним гожим днем з учителем ботанiки ми з подорожi йдем. З КОСИ БУЗЬКО ЛЕТIВ НА БАЛКУ Каламбур З коси бузько летiв на балку (косар косу там брав на брус), i сiв бузько в дворi на балку, на довгий дерев'яний брус. РIДНЕ СЛОВО Ти постаєш в яснiй обновi, як пiсня, линеш, рiдне слово. Ти наше диво калинове, кохана материнська мово! Несеш барвiнь гарячу, яру в небесну синь пташиним граєм i, спивши там вiд сонця жару, зеленим дихаєш розмаєм. Плекаймо в серцi кожне гроно, прозоре диво калинове. Хай квiтне, пломенить червоно в сiм'ї великiй, вольнiй, новiй. КЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК Тарасик набiгавсь, примчав iз двора. Уже й за уроки сiдати пора. Ось вiршика вивчив, задачi зробив. В щоденник заглянув тривогу забив. Гласить неодмiнний шкiльний записник: "Принести до школи клумачний словник". Завдання у класi вiн сам записав. А що за словник то - i досi не взнав. Прибiг до бабусi, що прала рушник: - А що таке, - каже, клумачний словник? - Клумачний? - бабуся на те хлопчаку. - Та, мабуть, що носять його в клумаку! Сестричка смiється, швидка на язик: - Сам, - каже, - доклумай, який це словник! Та це вам не шахи, це вам не лото: кого не спитає - не знає нiхто. Спитав у сусiда - вже дещо нове: - В нас, - каже, - в будинку письменник живе. По радiо мову веде про слова. Слова - це перлини, це дивнi дива! Пiди ти до нього - у нього книжки. Вiн знає й розкаже про всi словники. Ну що ж, як розради немає нiде, в квартиру поета Тарасик iде. Ось дзвонить, заходить: - Будь ласка, - гука, - клумачного дайте менi словника! Поет усмiхнувся: - Ти просиш дарма: клумачного, - каже, в природi нема. Клумачний... То, мабуть, почулось... Пробач, бо той, хто тлумачить, той зветься - тлумач. Буває, що слово вiдоме давно, а знає не кожен, що значить воно. I тут у пригодi стає визначник скарбiв наших мовних - тлумачний словник. Тарасику, свiтла твоя голова, Ану, зустрiчав ти, наприклад, слова: красуля, красоля? Словник розгорни - i зразу побачиш, що значать вони: красуля -красуня, красоля - цвiток. I тут же: краснуха - хвороба дiток. Оце ж i тлумачний словник! Зрозумiв? А є словники ще - походження слiв. Любити життя - звiдси йде життєлюб. А шлюб - вiд слюбитися слюб - отже й шлюб! Вивчатимеш мову: слова - в головi, любов до них - в серцi, в самому єствi. - Слова в головi? - розсмiявся хлопчак. - То, значить, для слiв не потрiбний клумак! Радiє письменник з тямкого дружка: - Як любиш, наука тобi не важка. Цiннюща в людини до знань ненасить. I їх за плечима, тих знань, не носить. - Спасибi! - Тарасик додому побiг. I ледве, зрадiлий, ступив за порiг: - Доклумав! - гукає сестричцi своїй. А потiм бiжить до бабусi мерщiй. Примчавши на кухню, червоний, як мак: - Бабусю, - кричить, - не пiдходить клумак! Цiннюща в людини до знань ненасить. I знань за плечима, - гука, - не носить! I ТАК I НАВПАКИ Загадка У нiм - три лiтери, та ба - iде на ньому молотьба. А прочитай з кiнця - i вмить почне тобi мишей ловить. (Тiк i кiт) IЗ ПРАДАВНЬОГО КОРIННЯ Що не мова - чудо, диво. Чув, наприклад, ти оцi назви - як звучать красиво бiлоруськi мiсяцi? Перший - cтyдзень, другий - люты, третiй мiсяць - сакавiк, а четвертий - красавiк... Скiльки нiжностi в них чути! Мiсяцi в болгар i нинi всi зовуться по-латинi: януарi, февруарi, март, апрiл, але другарi назви знають ще й народнi, що живуть i по сьогоднi. Сiчень в них - великий Сiчко, лютий - менший Сiчка брат, i тому малий вiн Сiчко, хоч зима й не йде на спад. Березiль же - баба Марта... I живий тут кожен мiсяць: той рiку скував не жартом, той чобiтьми глину мiсить. Все пiдмiтили народи, - календар життя, природи! Дивовижно йдуть у парi i январь i януарi! Все красиве, все погiдне у сплетiннi запозичень, i близьке всiм нам, i рiдне - сiчень - студжень, Сiчко - сiчень. Чуєш? Наче нив подзвiння, щойно вистигне колосся... Iз прадавнього корiння проросло, переплелося... ДОРОФЕЙ Де я вперше чув росiйську мову? На Роменщинi, в глухiм селi. В пам'ятi моїй зринає знову спогад про дитинство на Сулi. З тих рокiв двадцятих бачу й досi: коли голод гнав до нас людей, жив у тiтки нашої Ходосi хлопець з Волги, звався Дорофей. В латанiй до нас приходив свитi, грався з нами, за м'ячем гасав. В нього очi - як волошки в житi,- мов про нього Головко писав. В хатi нас не двiйко i не трiйко, не як з рукавички - як з мiшка. В тiтки ж за Сулою Дорофiйко рiс коло ще меншого Мишка. Якось вiн зайшов до нас у хату (а було тодi йому лiт шiсть), до макiтерки метнулась мати, пирiжка дає, а вiн не їсть, - взяв за пазуху, картуз на брови: - Это я Мишутке понесу... - Так спiзнав я i чарiвнiсть мови, i росiйської душi красу. ЧИ ТО ЗЛIВА, ЧИ ТО СПРАВА Загадка Є слова - ну й цiкаво! Є слова - просто диво! Прочитаймо їх з вами: чи то злiва направо, чи то справа налiво - означають те саме. Ось дивiться: корок, бiб, око, Кирик, зараз, пiп... Є ще й iншi на умi, та назвiть ви їх самi. ГОВОРИ, ЯШКО, IЩЕ РОЗКАЗУЙ! Як була пiсля вiйни розруха, дядько Бiлик взяв торбину: що ж, поки що прощай, рiка Ревуха! - та й подався iз синком за Сож. Взяв вiн хлiба й солi на дорогу (бо дорога довга i важка). Добре, що з собою на пiдмогу пiдхопив кмiтливого Яшка. Тесля там робив хлiви, сараї, поправляв на зиму реманент. А Яшко, як це в майстрiв буває, щось тесав та подавав струмент. Од хлоп'ят почув вiн про героїв, про вiдвагу їхню на вiйнi. I незчувся, як слова засвоїв, бiлоруську мову i пiснi. I за кiлька мiсяцiв по тому (непомiтно лiтнiй час зрина) повернулися вони додому, заробили бульби i зерна. I Яшко став дiтям говорити все, що чув за Сожем вiд хлоп'ят. Обступають хлопця нашi дiти, розглядають з голови до п'ят. Полонить Яшко, чарує навiть дзвiнко-нiжним бiлоруським "дзє". Оголошує, чита напам'ять - Янка Купала: "А хто там iдзє?" Бiлоруська мова - наче казка, - вперше чують Таня, Коля, Гриць: - Говори, Яшко! - Ды калi ласка, буду i чытаць i гаварыць... I вони iзнов то бiля хати, то бiля Ревухи бережка сходяться гуртом, щоб розпитати, щоб послухать Бiлика Яшка. Де Яшко з'являється - одразу неодмiнний хвостик дiтвори: - Говори, Яшко, iще розказуй! - Говори, будь ласка, говори! НА КОЖНIМ КРОЦI В життi робив ти свiй перший крок, сьогоднi в школу йдеш на урок. А що iдеш ти, то робиш кроки, - отак i вийдеш у свiт широкий. I раптом думка помiж думок: а що за слово цей самий крок? Тут щось цiкаве таїтись може, бо й слово кроква на нього схоже! Та слово, друже, знань вимага, в болгарськiй мовi є крак[1] - нога. А в бiлоруськiй є слово крочыць,[2] - уже й не треба мiзки морочить. А як вiдкрились нам крок i крок, - тодi звiдкiль же росiйське шаг? Згадай тут вiдстань, ту, на яку ти ногою можеш вперед сягнути - один раз ступиш - один i сяг, а сяг прадавнє дало нам - шаг. Отож i справдi кiнець мороцi. А що потрiбно на кожнiм кроцi? На кожнiм кроцi - знання, знання, iнакше йтимеш ти навмання. СОБIНОВ СПIВАЄ Собiнов приїхав на гастролi. Золотий сезон. Найкращi ролi. Собiнов спiває на Вкраїнi ув "Онєгiнi" i в "Лоенгрiнi". Собiнов спiває в "Майськiй ночi". Тисячi послухати охочi. Наша опера заледве набирає сили, й раптом - свiтове iмення в нiй оголосили. Жовтню - перший лиш десяток. Ще зiяють рани, тi, що нашому народу завдали тирани, як була на рiдну мову люта заборона, як жорстоко її царська тиснула корона. А сьогоднi море звукiв плещеться безкрає: в українському театрi Собiнов спiває. Але що це? Ярославець, корiнний волжанин, українською спiває. Знак любовi й шани. Для волжанина, напевне, нелегка то праця - кожне виплекати слово, знати, не збиваться! Сотнi слухать Лоенгрiна, й Ленського охочi, i Левка у "Майськiй ночi" слухать до пiвночi... Грiм овацiй. Свiжi квiти. Захват по виставi. Коло нього i артисти, й глядачi цiкавi. - Ви пробачте нам, - аж сяють молодi дiвчата, - а по-українськи важко ролi вам вивчати? Вiн, симпатiю вiдчувши в їхньому нестримi, лиш очима усмiхнувся, ще в костюмi й гримi: - Може, декому i важко, та признатись мушу, легко все менi красиве западає в душу. У Москвi я Заньковецьку бачив на гастролях, українських корифеїв у найкращих ролях. В юнi роки з ними навiть виступав укупi, у Сад омського Миколи в українськiй трупi... В нашiм мовнiм багатоголоссi Собiнов хвилює нас i досi. Золота сторiнка не зiв'яне. То хiба ж могли тодi кияни, як i харкiв'яни, й одесити, на руках артиста не носити! КЛАСНА ЗАГАДКА Iще одна загадочка для вас: прикметник означа найвищий клас, спорiднений з iменником спiвзвучним. Лиш Й на К в кiнцi змiнiть - i враз ви познайомитесь з маленьким учнем, який не ходить ще i в другий клас... Як почнете цей вiрш читать спочатку, то знайдете ви натяк на вiдгадку. Який прикметник i який iменник? (Першокласний i першокласник) ЗАГАДКА ДИТИНСТВА Враження дитинства - ясновеснi! Слiв краса! Звiдкiль iде вона? Наче загадки якiсь чудеснi: рiдна мова - дивна дивина! Вперше у життi штанцi крамнi хлопцевi придбали у Ромнi. Лиш надiв - усi йому: -- Митянчик, ти - як янчик! -Що за янчик? - хтось спитав. I сивий батько наш поважно вiдповiв: -Так говорять, коли хтось красивий, так ми чули од своїх батькiв... я цiкавивсь цього слова змiстом, в словниках шукав його стократ... Та в Чехословаччинi туристом побував i розказав мiй брат: - Знаєш, хто наш Янчик благородний? Як не здогадались ми? Це ж той люблений словак, герой народний, справдi красень, Яношик-герой! Я зрадiв: усе - в єдинiм словi, все в iменнi! Отже сумнiв прiч. Яношик! Але в розмовнiй мовi - Яншик, Янчик - ось у чому рiч! Слово пломенить червоним маком (над легендою не владний час!). Як його передали словаки? Як воно долинуло до нас? СЛОВО ЦЕ - СТАРОВИННА БУДОВА Загадка Слово це - старовинна будова з гостряками мурованих веж. Щойно змiниш ти наголос слова цим одразу будову замкнеш. Що це за слово? (замок, замок) ГУСИ Професора Баженова [3] уроки усе життя я буду пам'ятать. Байки Крилова повторяли, поки не навчимося правильно читать. Професор нас вимовою чiткою подивувать нагоди не минав: - Читайте так: "Лозиною гнучкою на продаж селянин гусей до мiста гнав". Читаючи, ви уявiть картину: гусей, i селянина, i лозину. I я згадав, як дядько Єлисей наймав пiдпасичiв гонить гусей: ледь свiт в Ромен погнать i дотемна за двадцять верст вернутися з Ромна. За те, що вiджене гусей Марiйка, дивися, й набiжить якась копiйка. Але "гел-гел" для старшої сестрички не раз слiзьми кiнчалося з незвички. Згадав я на заняттi той маршрут i вже забув, чого сиджу я тут. Професор бачить: - Митю Бiлоусе, куди твої помандрували гуси? - Певнiше я спираюся на парту вiд теплого професорського жарту. А вiн киває - повторять за ним: "Таж нашi предки врятували Рим!" Проказую рядок, але на думцi iзнов сестра, окраєць хлiба в сумцi... I вже через гусей тих на травi Ромен i Рим змiшались в головi... Не знаю я, чи справдi вiд навали спасли тi гуси Стародавнiй Рим, а нас вiд злиднiв трохи рятували, коли я був малим... ЧУДЕСНI БАРВИ Якi чудеснi барви у нашiй рiднiй мовi, якi вiдтiнки рiзнi вiд Сейму аж по Сян! У Києвi говорять iнакше, нiж у Львовi, - i чорногуз, i бусол, лелека i боцян... Так наче називаєш рiзновиди лелек ти, а це лиш рiзнi назви, синонiмiчний ряд. А є ще риси мови, що звуться дiалекти: це говори мiсцевi на дещо iнший лад. На Київщинi (в Лiтках) взуття зовуть обувка, а огiрок звичайний в Чернiговi - гурок, а кошик на Полiссi (в Iванковi) - кошувка, i назви, i вимова рiзняться що не крок. Раз якось на базарi професор iз столицi заговорив iз дiдом, що ягоди привiз: - То, значить, на Полiссi вродили полуницi? Я бачу, ви з-над Сновi, iз хутора Рогiз. Дiд витрiщає очi - i як це може бути? - То ви з Рогозу родом? Мо, iнженер? Поет? - Та нi, я просто знаю, як де говорять люди: прислухуюсь до мови - i в цьому весь секрет. СЛОВО ЦЕ ПРОСТЕ -- НЕ ДИВОВИНА Загадка Слово це просте - не дивовина (зустрiчаєм мало не щодня), органiзму складова частина i перiодичне видання. В цьому словi тiльки й заковики: другий склад наголоси - i вмент означать почне воно великий клавiшний музичний iнструмент. Що це за слово? (Орган, орган) МИХАЙЛО СВЄТЛОВ ЧИТАЄ РУДАНСЬКОГО Нi, їй-право, дивне сяйво є навколо слова! Українську мову в Ялтi чув я вiд Светлова: про Руданського Степана принагiдне мовив, i полинув на Вкраїну вiтру нiжний повiв. Ми з будинку йшли до моря смуглi, загорiлi - Луговськой, Светлов i тут же - Вiкстрем, Нонешвiлi. Говорили, що Руданський лiкував тут хворих i ходив по цих завулках i по цих ось горах. - Да, - сказав Светлов, - Руданский - и поэт и личность. - I додав по-українськи:- Спiвомовки - вiчнiсть! Як там здорово у нього, - осмiхнувсь грайливо, - про торговцiв спiвомовка... я зiб'юсь, можливо: "Зайшов мужик до крамницi, а пани смiються: - Тут не дьоготь, тiльки дурнi однi продаються. А мужик їм: - Тож нiвроку добре торгувалось, щойно два вас таких гарних на продаж зосталось..." Бистрi скутери по морю мчали повним ходом, а Светлов стояв високий, схожий з Дон Кiхотом. Повiдав нам спiвомовки з сатиричним вiстрям, всi смiялись, особливо Нонешвiлi й Вiкстрем. НЕВМИРУЩИЙ РУШНИЧОК На декаду в Ташкент з України прилетiли i старшi майстри, i з молодшої їхньої змiни два поети: обидва - Дмитри. Заповняють картки в готелi, аж пiдходить дiвча:- Я - Зухра, - усмiхаються очi веселi до гостей з-над Славути-Днiпра. У руках записна в неї книжка: - Хочу, - каже, - в концертi для вас заспiвати "Рушник" Малишка, - пiдкажiть українськi слова. Переглянулись два поети (щойно в свiт "Рушничок" злетiв): сяк-так знають першi куплети, а з останнього - кiлька слiв. Та не знати свого - це ж сором, i не скажеш про це Зухрi. Що ж, згадаєм, мовляв, вiдтворим, як звучить у нас на Днiпрi. А воно, знайоме до болю, в головi не все ожива. Що робить? Дали собi волю - повставляли свої слова. I чудово Зухра проспiвала, заворожена зала була: "Рiдна мати моя, ти ночей не доспала i водила мене у поля край села..." Прозвучав "Рушничок", нiвроку! "Бiс! - кричать узбеки. - Ура!" Але якось через пiвроку прибула на Вкраїну Зухра. Виступає вона з концертом, пiсню в нашiй столицi спiва. Iз узбецьким легким акцентом вимовля українськi слова. Та цiкаво, що буде далi: тут найвищi ноти бери, б