I хмарочоси, й гори - ним залитi. Бунтують хвилi - думи i слова, I сонце генiя над ним стоїть в зенiтi. Дно глибшає, i береги тiкають, Аж небо рве свою блакить високу, I шторми пiняться од краю i до краю, Од Ленiнграда до Владивостока. З глибин сердець джерела пружно б'ють I шумувати морю, не вмирати, Хай ллють у нього i любов, i лють, Тривожну шану, жовч гiрку розплати. Художнику - немає скутих норм. Вiн - норма сам, вiн сам в своєму стилi... У цей столiтнiй i стобальний шторм Я кидаюсь в буремнi гори - хвилi. I частина ВИШНЕВИЙ ЦВIТ I Завiрюха стугонiла, вила, А мороз гострив свiй бiлий нiж, А Земля, од ляку задубiла, На вiтрах крутилася скорiш. Щулились дороги, мерзли хмари, В сiру безвiсть зносило мiста, А дуби стругалися на мари, На труну, на вiко, на хреста. Петербурзьким шляхом, по колiна Грузнучи в заметах, боса йшла Зморена, полатана Вкраїна, Муку притуливши до чола. I намисто сипалось пiд ноги. Нiби кров змерзалась на льоту. "Сину, сину",слухали дороги Тих ридань метелицю густу. "Може б, сину липового чаю Чи калини, рiдному, бува..." А дорога ген до небокраю - На дорозi мати ледь жива. Худерляє хуга хуртовинна, Засипає снiгом очi вщерть. I бiжить до сина Україна Одганяти знавiснiлу смерть. II Цiлу нiч надворi виє хуга, Плаче, деренчить в вiконнiм склi. Нi дружини, нi дiтей, нi друга - Тiльки гiлка вишнi на столi. Телеграма вiд полтавцiв. М'ята. Вiє в душу запахущий дим, Та маленька свiчка тьмянувата Трiскає i мружиться над ним. Двi у шафi, що життя досвiтять, Ну, а там - свiтити вже йому В завiрюшних, грозяних столiттях, Серцем розпанахувати тьму. Нинi вишня бризнула суцвiттям - В пляшцi тепла гiлочка жива... Бiль пекучий... I вона, самiтна, В цвiтi вся, як в думах голова. Лiг у лiжко. Вiє чи не вiє - В заметiлях весь життєвий шлях. В свiчцi ледве дихають надiї, I блукають пальцi в пелюстках. V Друге марення З шибки впурхує в кiмнату зграя горобцiв, всiдається бiля свiчки i цвiрiнчить:__ Ми - українськi горобцi, Як оселедцi, в нас чуби, Вкраїнський усмiх на лицi, Вкраїнськi писки i лоби. Що нам сипнуть, те ми клюєм, Чолом за ласку вiддаєм. Цар нас шугнув, i ми - о страх! - Всi пурхнули по смiтниках. То служимо в своїх панiв, Як Бог велiв i цар велiв, То мостимося до чужих I в урнах порядкуєм в них, А те, що Україна гола,- Нам соромно за нашi вола, Ми обминаєм наш смiтник - Вже одбуяв козацький вiк,- I ми не витвори локальнi, Ми навiть iнтернацiональнi, Бо як пiдiйметься руїна Й зачервонiє Україна, То нам прийдеться утiкати, Щоб крильця не поопiкати. А вдалинi, на чужинi, А чи в сусiдськiм бур'янi Ми розпережемось орлами... Цвiрiнь-цвiрiнь, ти будеш з нами? Ти в нас дивись, бо спересердя Ми поклюєм твоє безсмертя... А то престол тобi зiв'єм, I епiгонством тихо вб'єм,_ В труну твою, як ляжеш спати, Ми рiдної натрусим м'яти. Що ми свої (хай знає свiт!) - Цвiрiнькнем тихо "Заповiт"... Ти - вiчний? Вiчнi ми, борцi, Ми - всюдисущi горобцi! VI Третє марення Вiн лежить горiлиць i не бачить нiчого, Тiльки з хрому халяви - глум гидкий, навiсний. I пiдходить один, пружно виструнчив ногу, Став на груди поетовi (чи це ява, чи сни?). I пристукує, i гатить Каблуками кованими - Як би серце розiрвати Гострими пiдковами. Гупотить, тупотить, Тисне, мне, вичовгує - Злiсний танець глупоти В пiнi вишумовує. Та по грудях, та по серцю, Та по тiлi бiлому. Крики. Лемент: "Пiдсип перцю!" В диму очамрiлому. Офiцери ходять колом, Оренбурзький гарнiзон,- I, прошитий гострим болем, Захлинається прокльон. Вiн тужавiє мукою, битi груди розпростує, Рве сорочку скривавлену - i росте, i росте: I злiтає мiзерiя золотою коростою, Збившись в закутку шинку в павутиння густе. I малi йому зруби, дико валяться стiни, Дах злiтає за вiтром, та впину нема. I казарми трiщать од лежачої спини, З ляку в море пiрнає пустеля нiма. I не встати йому, мов прибитий навiки, Хоч пiд ним, наче хмиз, трiскотить Оренбург, Хоч здаються струмочками вигнутi рiки I дмушками дитячими посвисти бур. Вiн кричить з переляку, бо рука вже на полюсi Маца лисину льоду, а друга внизу. Чорне море пiзнала по козацькому голосi I так спрагло голубить поднiпрову лозу. Голова в Петербург вже уперлась - i звiдти Сунуть армiї, прямо по ньому гудуть,- I танцює iмперiя, i двигтять динамiти, Щоб дiбратись до серця, в поетову лють. А над серцем гопака Панство з України У червоних чобiтках Пробива до спини. Дави його, слава Богу, Щоб iнший боявся, Щоб iти в таку дорогу I не замiрявся. Гоп-гоп гопака У червоних чобiтках, У киреях вишневих, У шапочках смушевих... Вiн лежить горiлиць. Гасне свiчка поволi. Люто груди печуть, та нiкого нема, I летять на Вкраїну незагоєнi болi, Зупиняють їх грати, бо вiтчизна - тюрма... VII Голосiння матерi України Та до кого ж я лiтатиму, Кому в очi заглядатиму, Кому квiти-самоцвiти По долинах розстилатиму? Вiдкiль тебе ж викликати? Чи то з рути? Чи то з м'яти? Чи з глибокої могили, Де барвiнки хрест обвили? Якi столи застилати? Повнi чари наливати, Та й налити, пригубити, З хрестом цокнутись i пити? Як же тебе шанувати - Цвiт вишневий обсипати А чи жовтий лист кленовий На вiночок твiй терновий?! II_ частина_ ВИШНЕВИЙ ВIТЕР Вишневий цвiт З вишневих вiт Вишневий вiтер Звiває з вiт. Йому стелилася дорога незвичайна - Єдина у життi i в смертi теж єдина, Крiзь всi вiки, загорнутi у смуток, Крiзь всi народи, сивi i веснянi,- Кругом землi йти на плечах братiв. I до труни з кленового безсмертя Шекспiр пiдходить з глибини столiть I, чорний плащ вiдкинувши рукою (На грудях заряхтiли дiаманти, Мов зорi на небесному чолi), Схилився до землi, поцiлував у лоб - Вiйнулося волосся над труною. Застиг в мовчаннi, вiчний, як життя. Вiйнуло подихом насичених терзань - Рiшуче звiвся буряний Бетховен. Левиний чуб iз чорних блискавок Упав на груди вогняного брата - Вислухав громи в Тарасовiй душi. Стрункий, i чистий, i легкий, мов птах, В устах затисши бiлий цвiт черешнi, Плив на вiтрах гарячо-мудрий Пушкiн. I полилось волосся кучеряве На мудрi руки сивого борця. I скинув Гойя вороний цилiндр, Поставу згорблену нiс крiзь тривожнi хмари З совою на широкому плечi. У кожного рукав пов'язаний хустиною З яскравим українським вишиттям. Взяли на плечi дорогу труну. Вишневий цвiт З вишневих вiт. Вишневий вiтер Звiває з вiт. I замiсть свiчки палахтiло сонце... Вишневий плiд Здивує свiт, Всмiхнеться сонцю На крилах лiт В Тарасових натруджених руках. I доки свiт У плинi лiт - Вишневий вiтер, Вишневий цвiт. У кругосвiтнiй похорон пiшли, Щоб зупинитись на горi Чернечiй. Йшла вперше Україна по дорозi У глибину епох i вiчних зльотiв - Йшла за труною сина i пророка. За нею по безсмертному шляху Iшли хохли, русини, малороси, Щоб зватись українцями вiднинi. Вишневий цвiт З вишневих вiт Вишневий вiтер Звiває з вiт. Лiтали ластiвки й снували за собою Години й днi, журбою перевитi. А з купола захмарених небес Глибинний реквiєм схилявся до землi, I очi смутку зазирали в душу - Йшла Україна в глибину столiть З народами весняними i сивими Плече в плече в незвiданi краї. Вишневий плiд Здивує свiт,_ Всмiхнеться сонцю На крилах вiт. Гора Чернеча стала на колiна, Взяла труну безсмертну в чисте лоно, I вiчнiсть тополина стала поруч, Вишнева весняна пора. Летять стежини до Днiпра, Летять хмарки, летять дороги, Зiбгавши куряву пiд ноги. Летять студенти i монахи, Летять мундири i папахи, Летять солом'янi брилi, Летять кленовi костилi, Летять берлини i пiдводи, Летять вiки. Летять народи. Вишневий вiтер на землi. Вишневi думи на чолi. I доки свiт У плинi лiт - Вишневий вiтер, Вишневий цвiт. СОНЯЧНИЙ ЕТЮД Де котиться мiж голубих лугiв Хмарина нiжна з бiлими плечима, Я продаю сонця - оранжевi, тугi, З тривожними музичними очима. Ось сонце вiри - чисте i просте, Ось сонце мiри - з вiжками на храпах, Ось сонце смутку, звiдки проросте Жорстока мудрiсть в золотих накрапах. I переливно блискотять сонця Протуберанцями сторч головою. Берiть сонця - кладiть менi серця, Як мiдяки з осугою-турбою. Я вашi душi клином обмину, Я не поставлю їх на п'янi карти, А що сонця за дорогу цiну, То сонце завжди серця варте. БАЛАДА ПРО САР'ЯНIВ ТА ВАН-ГОГIВ Хата у серцi свiтитися мусить, Погiдною бути при всякiй погодi. Стоять Парфенони солом'яно-русi, Синькою вмитi, джерельноводi. Мами мої чистi в мелодiях кропу, В мелодiях гички зеленоросої, Призьба тече у вогненну шопу З-пiд вашого пензля з сипучого проса. В проваллях чекає розсипчаста глина Рук ваших чорних, звiтрiлих, гречаних. I млiє палiтра на згорблених спинах, Розведена потом в мiшках десятчаних. Пооранi вiком смаглявi лиця: Горпини i Теклi, Тетяни i Ганни - Сар'яни в хустках, Ван-Гоги в спiдницях, Кричевськi з порепаними ногами. Снiпки золотистi загачують греблю, Бо хата блакитна текла б в небеса... Мамо! Я вашi думи тереблю, I крапка в баладi моїй - сльоза. БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК В соняшника були руки i ноги, Було тiло, шорстке i зелене. Вiн бiгав наввипередки з вiтром, Вiн вилазив на грушу, i рвав у пазуху гнилицi, I купався коло млина, i лежав у пiску, I стрiляв горобцiв з рогатки. Вiн стрибав на однiй нозi, Щоб вилити з вуха воду, I раптом побачив сонце, Красиве засмагле сонце,- В золотих переливах кучерiв, У червонiй сорочцi навипуск, Що їхало на велосипедi, Обминаючи хмари на небi... I застиг вiн на роки й столiття В золотому нiмому захопленнi: - Дайте покататися, дядьку! А нi, то вiзьмiть хоч на раму. Дядьку, хiба вам шкода?! Поезiє, сонце моє оранжеве! Щомитi якийсь хлопчисько Вiдкриває тебе для себе, Щоб стати навiки соняшником. БАЛЛАДА О МОЕМ ОСКОЛКЕ _Председателю колхоза имени Нариманова, _ _Герою Социалистического Труда _ _узбеку Искандару Носову,_ _раненному на украинской земле_ Сердце жаворонком падучим В твердь груди напористо бьет, Сердце моё, как в угаре, В исступленном клокочет ритме. Что ж так волнуется сердце, Что так трепещет сердце моё, - Точно беснуется компас, Точно безумствует компас рядом с магнитом?! Иду я к Вам, Искандар, Пожимаю признательно руку, - Сердце моё, как сокол, Не признает оград. Отчего, Искандар, мы так верно, С первых слов понимаем друга?.. Спасибi! Велике спасибi! Рахмат! Катта рахмат! Когда, Искандар, Вы лежали На подбитом крыле маскхалата, Его Вы держали под сердцем - Тот крупповский вестник войны, Что сердце моё заприметил, И долю - в разрушенной хате, И заприметил балладу Днепровской моей стороны. Четвертый десяток Вы носите Под сердцем своим мой осколок. О, как он впился свирепо - Бессильны пред ним врачи... Жизнь Ваша стала преградой Этой фашистской иголке. Щит жизни моей, Искандар, На котором - восхода лучи! Читаю в колхозе Вашем Я списки двадцатилетних, Тех, кто домой не вернулся С крутых берегов Днепра, Кто пал за меня под нулями, Споткнувшись о луч последний, - Из пуль и осколков лютых Растет бытия гора. Захлебнулись травою доты, Обвитые пшеницей дзоты, И только пылают осколки, - Ведь путь их необратим... А жить тебе, брат, дотоле, Гореть в любви и работе, Доколе осколок твой носит В груди своей побратим. Встречать весенние зори. Дышать в цветенье кипучем. Отстаивать честь и правду Дружно, к плечу плечом. А если в твоих побратимов Недруг нацелит пушки, - Взять под сердце осколок. На пути его встать щитом. ВИВАНТАЖЕННЯ ГРАНIТУ Сивий, аж замислений, крихкий на пругах Гранiт кострубатий до пальцiв липне. Шпурляю - i вiн гоготить в ногах, Влягаючись тiлом в земнi заглибини. Рожевий, смугастий - в променях млiє. В кожнiм кристалi вогнi полискують - I падас сонце направо й налiво Верткою мигливою блискавкою. На iскри дробиться, вщухає, тихне. Полами витрем замурзанi чола ми. Зцупимо, зрушимо - й знову задихано, Азартно напружимось торсами голими... Вже викотивсь мiсяць iз синiми горами, Великий, важкий, сивувато-опаловий. Може i цю розвантажим платформу - Мiсячним каменем землю завалимо... Хочеться пива. Петляємо колiями. Стрiчним дiвчатам махаєм кашкетами. Струмiнь з-пiд крана морозно поколює, Зорi од спини летять рикошетом. ВРУБЕЛIВСЬКИЙ ЕТЮД_ Вiн мав печальнi всевидющi очi - В орбiтах диких голубi дива. В них свiт буденний, темний i порочний На полотнi празничним оживав. Вiн суть пiзнав. Вiн розтинав основу, Вiдкинувши ледачу простоту, I барви дихали п'янким болиголовом, I бризки сонця стигли на льоту. Вiйнуло смутком зранених конвалiй З очей ним не породжених Купав, I, нiби Демон, в надлюдськiй печалi Митцевий розум у борнi упав. I, незмальована, шугала десь жар-птиця, I глузував "знавець" з його картин, Та мудрi очi перейшли границю, Якоi розум ще не смiв сягти. ДВI СЕСТРИ Двi сестри, тоненькi i сухенькi, Осiнь ловлять в пелени над ставом. З господарства лине чистий дзенькiт, У водi поплюскує небавом. Вiспа порябила лиця жовтi, Доброти у серцi не роз'їла. Полум'яне листя сипле жовтень, Тужавiє нива задубiла. Гуси бiлi, вилизанi, тлустi Гелготять, бо скоро будуть вбитi, I калина у червонiй хустцi Кров'ю сходить по степлiлiм лiтi. Двi сестри старенькi на пташарнi Лускають насiння гарбузове, I дрижать їх руки незугарнi, Чорнi, закоцюрбленi, дубовi. Кури, гуси - все життя у пiр'ї. Є город маленький коло хати. Чорнобривцi спiють на подвiр'ї. Є коза, щоб молоко давати. А вiтри двадцятого столiття Моє серце трудне пiдiймають. I сидять старенькi край замiтi У вогнi осiннього розмаю, Вмерло їхнє "бути чи не бути", А повз них летять у свiт дороги. Стань! Подумай! Скiльки доль забутих Навiть не спиналося на ноги. Непомiчена прийшла людина. Непомiченою тихо вмерла. Стань! Тяжка провина безневинна Крила над тобою розпростерла. ЕТЮД ПРО ХЛIБ Яйце розiб'є, бiлком помаже, На дерев'яну лопату - та в пiч, I трiскотiтиме iскрами сажа - Мiнiатюрна зоряна нiч. На хмелi замiшаний, видме груди, Зарум'янiлий, круглий на вид. Скоринка засмалена жаром буде, Аж розiграється апетит. В пiдсохлому тiстi кленова лопата Вийме з черенi, де пiкся в теплi, - I зачарується бiлена хата З сонця пахучого на столi. КРИЛА (Новорiчна казка)_ Через лiс-перелiс, через море навкiс Новий рiк для людей подарунки нiс: Кому - шапку смушеву, кому - люльку дешеву, Кому - модернi кастети, кому - фотоннi ракети, Кому - солi до бараболi, кому - три снопи вiтру в полi, Кому - пушок на рило, а дядьковi Кириловi - крила. Був день як день, i раптом - непорядок, Куфайку з-пiд лопаток як ножем прошило. Пробивши вату, заряхтiли радо, На сонцi закипiли синi крила. Голоднi небом, випростались туго, Ковтали з неба синє мерехтiння, А в дядька в серпi - туга, А в дядька в серцi - тiнi. (Кому - долю багряну, кому - сонце з туману, Кому - перса дiвочi, кому - смерть серед ночi, Щоб тебе доля побила, а Кириловi, прости Господи,- крила). Жiнка голосила: "Люди як люди. їм доля маслом губи змастила. Кому - валянки, кому - мед од простуди, Кому - жом у господу, а цьому гаспиду, прости Господи,крила?!" Так Кирило до тями брiв, I, щоб мати якусь свободу, Сокиру бруском задобрив, I крила обтяв об колоду. Та коли захлинались сичi, Насмiхалися зорi з Кирила, I, пробивши сорочку вночi, Знов кипiли пружинистi крила. Так Кирило з сокирою жив, На крилах навiть розжився - Крилами хату вшив, Крилами обгородився. А тi крила розкрали поети, Щоб їх муза була небезкрила, На тi крила молились естети, I снилося небо порубаним крилам._ (Кому - новi ворота, кому - ширшого рота, Кому - сонце в кишеню, кому - дулю дешеву, Щоб тебе доля побила, а Кириловi - не пощастить же отак чоловiковi! - крила.) НIЖ У СОНЦI (Трагедiя) Не отблеск, отблеском рожденный,- Ты по себе свой край оставь, Твоею песней утвержденный... А.Твардовский ПРОЛОГ Мої вiки слiдом за мною ходять: Од вiтрякiв до полиску ракет, Фотон i Пишна паска великодня, Усе - до лаконiчностi штиблет. Надiї бубнявiють цвiтом вишень У сонцем зацiлованих садах. Слова мої! Шикуйтесь смiливiше - Пилюка зiр хай шерхне на вустах. Навiщо я? Куди моя дорога? I чи моя тривога проросла Од сивої печалi Козерога До сивого чорнозему села? Що маю нести в сивi-синi далi? Пшеничну ласку в молодих руках Чи чорний рак водневих вакханалiй, Що серце їсть п'яти материкам? Я - переклятий ворогом не тричi (Рубцями ран закутана душа), Дивлюся зорям в мерехтливi вiчi, В оранжеве шептання: "Поспiшай!" Хрустить повiтря вафлями сипкими, Ковтаю з вiтром чорнобривий спiв... Яку гiркоту корабель нестиме, Бо я ж не наробивсь, не одкипiв! Збираю я в долонi синi тiнi, Прощаюсь iз синицею, з Днiпром, Бо в мене не Ньютонове тяжiння, А галактичне - в безвiсть напролом. Сковороду зустрiв я у трамваї (Блукає вiн по свiту двiстi лiт). Смушеву скинув i мене питав, Чи можу Сонцю передать привiт. Чоло в старого з жовтої розлуки, Мiльйони зморщок пов'ялили вид, Меланхолiйнi фiлософськi руки Цiпком тривоги пробують цей свiт. Шепоче вiн: "Ти вiдлiтаєш, сину, На лобi в тебе знак неправоти. Щоб корабель не став за домовину, Вiзьми благословення - i лети. Пройдись землею. В серце йди людське ти, Питай у нього дозволу i права, Бо якорi космiчної ракети Вросли в народ - навiчно, аж iржаво". ПЕРША ЧАСТИНА СЕРЦЕ НАВСТIЖ Божевiльна, Врубель i мед Свiй бiлий плащ накинув я на плечi I сонячне кашне, I дихав мудрiстю i сподiванням вечiр, I поїзд мчав мене. Гойдались грона хмар i нахилялись в руки, Грибами вiяв лiс. Дуби тужили, як дозрiлi муки, I мiсяць тугу нiс. В хиткiм промiннi прочинились дверi - I в вiялi дощiв Iз пляшкою холодної мадери У чорному плащi Ввiйшов. Поставив. Збуджено застиг. Простят менi. Переливались в смугах свiтляних Два келихи склянi. Незнайомий: Я - вiчний чорт. I, лай мене й не лай, Я поведу тебе в таку дорогу, Що проклянеш ти свiй священний край, I замiр свiй, i молоду тривогу. Ти перетрусиш кiсточки дiдiв, Ти корогву розiрвеш на онучi I тому, хто тобi так догодив, У чорну пащу кинешся iз кручi. То буде з мукою, з печаллю в сто вiкiв, А нинi можна просто, полюбовно.. Iди до нас, до наших трунарiв, У наше кодло, вiчне i стомовне. Ми кришим душi, цвiт б'ємо морозом. Нас - чорна нiч, а вас - якийсь мiльярд.. Це не погроза. Чого ж ти варт, Як вiриш в справу липовую? Ти ж хлопець свiй! Я: Кiнчай - вип'ю... За твiй упокiй! Ми йшли удвох. Лiси полум'янiли Одспiваним, стухаючим вогнем. Тополь дiвочих золотистi стрiхи. Тримали сонце над блакитним днем. Хатки бiлiли, чепурились стрiхи Дiвчата в небо пiсню понесли. Хлоп'ята колесо котили i для втiхи Пускали змiя мiж осiннiх слив. Мiй чорт був у модерному костюмi. Плащ - на руцi. Крiзь скельця окуляр Вiн розсипав очицi синьоглумi, На призьб пекучий непростиглий жар. Тут сива жiнка вилетiла з хати: "Ой дiточки, коханенькi, сюди Iдiть до мене. Я ж бо; ваша мати. У мене свято нинi. Бригадир Щось загордився. Не вiтають люди. Та людям не до мене, боже мiй. Мене лиш цуцик й пiвничок не гудять, I котик в мене в, i є бджолиний рiй, Синочки в мене - всi сьогоднi дома. Приїхали. Спасибi їм, спаси..." Я бачив - бралась попелом солома Пiд колiр сивої красивої коси. Така печаль бринiла в її зорi, Що дуб од погляду нiмiв i трiпотiв. Камiння розсипалося на порох, I я ламав свої шаблюки брiв. Ввiйшли у хату. На столi - горiлка. Хтось горло менi клiщами здушив: Три ложки, три виделки, три тарiлки - I жодної душi. Собака за столом, i кiт хлебтав драглi, I пiвень звично сокорiв на лавi. "Ой дiточки, синочечки малi, Ну, випийте, красавчики ласкавi.- Вона чарки пiдносила котовi, Собацi й пiвневi - на ймення звала їх.- Андрiєвi це буде, це Петровi. А це Ванюшi - вистачить на всiх. Ще й гостi в нас. Просiть до столу, дiти!" I божевiльна у танок пiшла. I навiжений, i проклятий вiтер Крутив її круг чорного стола. Три козаки ридали над старою I не могли зiйти з кривавих рам. Той пiд Берлiном, той в снiжнiм завою Десь пiд Варшавою, i третiй там... Ридали козаки в порожнiм домi, А мати, сива i страшна, пливла Над бiлим свiтом по святiй соломi. Кругом планети йшла - кругом стола. "Ой синочки-синочечки, Славнi огiрочечки, Чубчики-любчики, Маленькi голубчики. Ходить Гiтлер по Вкраїнi, Носить жорна при колiнi: - Якби вас перетовкти Та од Сталiна втекти. А я сиджу на ряднi Та рахую трудоднi. Сюди - кидь, туди - кидь, А ти, старий дiду, цить". Тут дверi розчинились. З того вiку, I з того свiту в хату Врубель вбiг, Завмер на мить, дивився на калiку, I впав на збитий тугою порiг, I прошептав: "До Третьяковки нинi Така печаль долинула вiдсiль, Що Демон все розкидав на картинi, Всiх розiгнав, вiдчувши дикий бiль. Його журбу оця печаль зв'ялила, Вiд сорому себе вiн в груди б'є. Горiли фарби, i трiщали крила... Вклоняюсь вам - Страждання ви моє!" А мати нам у ринку мед давала, Густий осiннiй захолодий мед. Медове листя за вiкном кружляло, Печаллю повиваючи свiй лет. "Тож, гостi дорогенькi, на дорогу Вiзьмiть гостинець - ринку ж занесiть". Я поклонився матерi у ноги I диких дум порвав жорстоку сiть. Я сивiти почав у двадцять п'ять Од тої хати, од скорботи тої. Ця мати вмiє сина виряджать, Затужить тонко серцем i рукою. Вона постане, чиста i тривожна, Зiпершись на печаль свою внизу, I дасть менi в космiчне бездорiжжя Мед - добротi i роздумам - сльозу. Похорон голови колгоспу Його несли на жилавих руках, На гнiвi, на невизрiлому смутку, В кленовiй жовто-бiлiй домовинi- Сорокалiтнього красивого мужчину - Його несли на жилавих руках. А я стояв iз невiдчепним чортом, А я iшов дорогою з людьми. I гнулися вiд горя їхнi плечi. Я захлинався музикою суму. Ми шапки вiтру одягли iз чортом. I слалась листом молода дорога, Солом'янi брилi хати скидали, I синiй жаль свiтився в їх очах. Жiнки ридали, i тини, i конi - I так поволi слалася дорога. Востаннє вiн пiднявся в домовиш, Рукою сперся на ребро гембльоване, В ребро життя втиснув востаннє руку I смерть прокляв очима i губами, Коли пiднявсь востаннє в домовинi: "Одну легеню я вiддав вiйнi. А вам вiддав i серце, й мозок свiй, I злiсть свою, й легеню ту останню, I сивий сум свiй, i красу любовi, Яку зберiг в страховищi вiйни. Ось хата Гапчина, похилена, низька. Я завинив навiки перед нею, Перед її убогiстю. Прощай! Менi ти не даси спокою на тiм свiтi, Вдовина хато, змучена, низька. Прощайте, ферми! Й ви, воли розумнi! Й сторожкi конi в траурнiм вбраннi, I чисте сонце, й люди, й лист кленовий! I ви, машини, й ти, кринице вiрна! Прощай, дорого! Й ви, води розумнi! А ти, Бетховене, прости менi за те, Що я не мав часу прийти до тебе, Що знаю я симфонiї полiв, Але твоєї жодної не знаю. Прости менi, Бетховене, за це. I ви, Родени, Моцарти й Ейнштейни, Ходив я часто до людського горя I повертав його очима в сонце. Одним багатий, iншим бiдний я. Простiть, Родени, Моцарти й Ейнштейни. А ти, Степане, п'яний i сьогоднi. Прости, що лаяв рiдко я тебе. Що в смуток твiй я не ввiйшов душею, I ти, хмарино сиза, прощавай, Дощем поплачеш по менi сьогоднi. Ми з вами хлiб робили, цукор чистий, I рiдко ми дивились на красу. Прости, Марино, що не надивився Я на вуста твої i очi синi. Ми з вами хлiб робили, цукор чистий". I вiн притих. Хрестами зводивсь цвинтар, I голова ковтнув життя востаннє - Кругом чола кружляв супутник в нього, Утворюючи нiмб простiй людинi, Що вмерла, бо хрестами зводивсь цвинтар. Шептало Небо до Землi-сестрицi: "Вiзьми його у себе - славне серце. Бо скоро я прийматиму у лоно Твоїх синiв, коли застане смерть",- Шептало Небо зверхньо до Землi. I Мефiстофель насмiхався з мене, I грудку шани кинув на труну я I сивiв я. Збирались в небi сльози. Ридали хмари, кутаючи сонце. I Мефiстофель насмiхався з мене. Мене хрестили всi хрести довкола, Благословляли люди i дерева, I голова червоною зорею Мене благословив в дорогу синю. Поля чорнiли, як муар, довкола. Невидимi сльози весiлля Гей, у коло, подорожнi! Чарку їм, бояри! I кружляли, вирували, гупотiли пари. Хто смiявся-заливався, кого сон завiяв. Молоденький барабанщик булаву посiяв I шукає на долiвцi. Пахне кропом в хатi. Кукурiкають на стiнах пiвнi пелехатi. Вiтер голову просуне, вiзьме руки в боки, Пронесеться з сватом Гнатом вивертом високим. Садiвник бере у руки квашенi, пахучi, Жовто-сизi, повнощокi, з хвостиком закрученим, Кум в наливку губи мочить, щось кумi шепоче, Вус вихрястий, попелястий щоку пролоскоче. Молодий - красивий, гордий, зверхньо очi мружить, Сизим соколом вприсядку по долiвцi кружить. Дiтвора багатоока стукав у шибку До тонкої молодої несуть тоншу скрипку. Сутенiв. Вечорiє. Блакитнiють вiї. "Ти заграй нам, наша мрiє, пiсне, Соломiє". I заграла-затужила, розкрилила крила. Зразу хрипко, потiм скрипка сльози проросила. Скрипка-Соломiя: Я - дiвчина, я - скрипка тонкостанна. Я - нiжна нiч у зорянiм вiнку. У мене тiло з бiлого туману, Iз сонця у хмарнннiм сповитку. Я - мерехтлива чорнобрива птиця Iз крилами жеврiючих свiтань, Передi мною м'якне синя криця, Бо мука моя сива i свята. Несу я нiжнiсть у свiти жорстокi, її бджолою брала я з столiть, Щоб в цi скаженi i трагiчнi роки Коханому хоть хвильку пробринiть. Я хочу дати зоряного сина Тому, що рветься крiзь ракетний грiм, I докором хай буде ця хвилина Тому, що зветься судженим моїм. Ви шлюбну постiль стелите грошима, Зiрки у вас не сiються з руки. Дарованi золоченi зажими П'ють кров душi, як золотi п'явки. А в мене ж тiло з бiлого туману, Iз сонця у хмариннiм сповитку. Я - дiвчина, я - скрипка тонкостанна. Я - нiжна нiч у зорянiм вiнку. Так квилила, так тужила, сльозою росила, Отак крила розкрилила дiвчина красива, Аж зiрками проростала темно-синя шибка. На столi в риданнях билась тонкостанна скрипка. Українськi конi над Парижем Заслуженому майстровi народної творчостi Омеляновi Залiзняку Цей свiт живий витворював не бог, А чоловiк з Адамової глини, Цей свiт пофарбувався i просох - Просився в серце зрячої людини. Коти тут нiжились, шугали тут жар-птицi, Iз глини лiпленi, пропеченi вогнем. Жеврiли зеленiючi очицi В таких тварин, яких не вiдав Брем. Я не звертав уваги на коня. "Дитяча забавка",- подумалось недбало. Козла дзвiнкого тихо з шафи зняв I задививсь на роги небувалi. Я був слiпий - i кiнь помстив менi, Коли на нього позирнув я вдруге: Менi вiн кинув душу в пломенi, I трiсли неiснуючi попруги. Зробив вiн з мене дикий сизий степ, Байдужого жбурнувши лiт на триста. I мчала по менi крiзь марево густе Орда iржача, буйна i розхристана. Вiн поводир був, iмператор-кiнь, Вiн бив мене копитами некутими, Щоб десь там через кiлькасот рокiв Не йшла байдужiсть в зорi п'ятикутнi. Я подивився вдруге. Вiн мене Зробив Днiпром, чи то пак Бористеном. Я ждав - вiн зараз орди прожене Нутром блакитним в розпалi шаленiм, А вiн прийшов i хмари з мене пив. Вуздечка срiбна вилася розгублено. Iз-за полинних гiркнучих снопiв Лоша вiн кликав - принца нiжногубого. Я подивився втретє. I прорiс Палацами, халупами й мостами. I Сена бiгла по менi навскiс, А в нiй купались i дерева й храми. А по менi на скiфському конi I надi мною в строгiм неспокою Пiкассо мчав крiзь хмари срiблянi I голуба притримував рукою... Прости мене, розумний коню мiй, За темноту, що з горя попеляста, I поведи крiзь цих рядкiв сувiй До свого бога, до творця, до майстра. На тiй майстернi не шукай табличок, А просто йди iз серцем пiд рукою, Де сивий муж iз глини коней кличе Й воли в печi ремигають юрбою. Де по незвичнiй сум'ятнiй палiтрi Тривога йде з-за дальнiх небокраїв: Сидить корова в чорному цилiндрi I бомбу ратицями чорними ж тримає. I скачуть конi через бюрократiв В Москву, в Париж - некуто i красиво, Негнузданi i волею багатi, Вкраїну мчать на вицвiчених гривах. Як заднi ноги - бiля стiн Софiї, Стрибок - переднi на столi в Амаду. А Залiзняк щось сумовито мрiє Й сiда до нього Вiчнiсть на пораду. А скiфський кiнь iз мазаної хати Чумацьким Шляхом зорi прогортає... Ну, що ти скажеш, бiсе плутуватий, Про хуторянську долю мого краю?! ДРУГА ЧАСТИНА НIЖ У СОНЦI Радiограма японських рибалок Ми витягли сiтi, на палубу сипали рибу. Тiльки сходило сонце, як ми починали улов, I меншали тiнi на висрiбленiй лусцi, I сум наш зникав, спалений сонцем i рибою. Ми знову закинули сiтi у води надiї. Чекали нас дiти голоднi й вагiтнi дружини. Ми витягли сiтi, на палубу сипали рибу. Як раптом - спинилися нашi тiнi. Ми очi звели на чисте блакитне небо. Попадали ми на палубу, колiнами мнучи рибу. I билися разом з нею, i теж задихалися з нею. Ми стали нiкчемною рибою, хiба що з ногами й руками. Спинилося сонце на небi, на небi спинилося сонце. А потiм пiшло назад i сипало iскри на землю. Сонце пiшло на Америку. Ми били один одного - Мо', сон навiявся звiдкись, i це нам лише наснилось. Та сонце пiшло на схiд - i ми божеволiли скопом. Ми витягли сiтi з води i їх закидали в небо, Щоб сонце зловити - спинити цю золоту i єдину Рибу неба, рибу предкiв й нащадкiв наших. Повiдомлення агентства Ассошiейтед пресе (Америка): Слухайте, слухайте всi: Кiнець правдi, кiнець красi. З мису Канаверал (знай силу нашу) Вчора ракету пустили. А росiяни безсилi. Ех, заварили ж ми кашу - В Сонце всадили ножа. Гiтлер би з радостi заiржав. Автомат ракети вдарив ножем Сонцю в палаюче серце,- Ми у всесвiтньому герцi, Пальму першостi ми несем. Нiж Америки в сонячнiм серцi. Комунiсти безкрилi. Комунiсти безсилi Iнтерв'ю Хемiнгуея кореспондентовi Франс Пресс: Кров Сонця спалить все на свiтi,- Кричить газет лякливий хор. Так! Це кiнець людськiй коридi. Догралось людство-матадор. Повiдомлення iнституту пораненого сонця (Париж) Вчена рада iнституту вирiшила на своїх численних засiданнях 1. Сонце-це втiлення людських прагнень до правди, до краси, до смiливостi, до нiжностi i т. д. Як виникло Сонце? Сонце виникло у фокусi людських поглядiв, звернених у небо, бо ж людина звикла дивитись у небо, якщо вона не тварина. 2. Чому Сонце не стоїть на мiсцi? Бо ж треба зiбрати в себе всi прагнення i помисли бiлих i чорних, жовтих i червоних людей, в ескiмосiв i полiнезiйцiв, в академiкiв i смiттярiв i, крiм того, треба ще свiтити. 3. Чому на Сонцi плями? Всяка людська пiдлiсть, дим вiйни i крик вдiв споконвiку осiдають на Сонцi Тому воно так потемнiшало 4. Смертельно зранене Сонце стiкає полум'яною кров'ю i заливає вогнем всю Америку. Атлантичний океан обмiлiв уже наполовину. Атомнi пiдводнi човни лежать з акулами i китами на сушi. Людство гине. Нашi повiдомлення йдуть з Парижа, з пiдземелля. Невiдомо, чому Сонце повертається назад. З Москви повiдомляють, що кожному комунiстовi видно нiж неозброєним оком, а ми його не бачимо i в найсильнiшi телескопи. 5. В Москвi створено Комiтет порятунку Сонця i Землi: Голова Комiтету - Ленiн. В складi Комiтету кращi сини всiх вiкiв i народiв ЕПIЛОГ Чоло я витирав i мчав сюди, Бо Сонце з Заходу летiло вже на нас, Як Лев поранений, воно неслось на небi, По хмарах, по зiрках i по супутниках, I слiд тягнувся золотий, кривавий, Як шлейф печалi i близької смертi. Я дверi прочинив, я чув їх голоси. Навшпиньках я пройшов до них i сiв За круглий стiл, кулястий, як планета, Де засiдав тривожний комiтет. Я витяг ринку меду, подаровану Старечими руками божевiльної - Мудрющої праматiнки-печалi, Дихнуло поле медом доброти, Хлiб мудростi лежав тут на столi. Я пам'ятаю, Ленiн пильно стежив За кожним моїм порухом i поглядом, I вiн казав, як смертнику, менi: "У Сонцi Правди - нiж. Лети туди. Врятуй планету - Сонце порятуй. Народ недосипав, недоїдав. Ракету ми зробили з хлiба й слiз, Iз гордостi i доброти людської. Це наймiцнiший сплав - ти долетиш. Назад не вернешся, бо не простиш собi, Собi - Людинi - не простиш за те, Що ти i досi не зробив планету Квiтучим садом, а терпиш двобiй". "Нiж у мистецтвi",- бурунив Бетховен. "В науцi чеснiй нiж!" - Курчатов додавав. I раптом ми почули дикий стогiн, I ми поглухли, бо Земля стогнала, Напiвобпечена, змордована i сива. I тiльки серцем ми почули стогiн: "Рятуйте мене, дiти! Годi вам У суперечках убивати роки. Я ваша мати - з пальмами, калинами, З березами, ялинами. Мене вогонь оголює - Я божеволiю!" I стало Сонце в небi, й ми почули Його шептання, вогняне й суворе (Воно спинилось просто над Москвою): "Вмираю, люди! Виймiть клятий нiж!" Я одягав спорядження i йшов До сизої ракети-домовини. I божевiльна мати йшла за мною, I пiвень йшов, i йшли собака й кiт - її сини, народженi безумством. Вона принесла меду на дорогу. Встав голова з могили i прощався. Вiн став землею вже наполовину: "Ти вмреш у небi, в Сонцi вмреш, синочку". I Залiзняк принiс менi в дорогу Свого веселого й наївного коня, Що гривою патлатив i зорив Бiлком прозрiння на пекельне небо. Йшла Соломiя-скрипка. Бiля персiв Вона тримала зоряного сина. Вiн годувався молоком прощання I дико й жахно позирав на сонце. А стартовий майдан був величезним серцем, Навстiж одчиненим. Мене покинув бiс. Його ножа пiдлоти я пiзнав У зблiдлому пораненому Сонцi. Дивилося воно в мої незраднi очi... Спасибi вам за смуток планетарний, Мої премудрi й нерозумнi люди. Спасибi вам за те, що я - ваш брат. Дивiться серцем - спалахну я скоро. А чорний нiж впаде на бiлi руки Моєї матерi, Коханої моєї Шовковим трауром. На золотiм щитi палаючого Сонця Умру я переможцем. Прощавайте! ПАМ'ЯТI Е.ХЕМIНГУЕЯ Вийшов з радiо чорний лев I збудив моє серце опiвночi. В його чорних важких сльозах Я побачив труну кришталеву. Це був гордий печальний лев, Чорний лев з золотою гривою, Рiдний брат сонцебризнiй меч-рибi, Де сльоза атлантична кипить. I вiн кликав на похорон брата До труни, де з руками замовклими Лежав сивий засмаглий лев З симфонiчним дитячим серцем. СЛЬОЗА ПIКАССО Мир разложил на части Пикассо. Слеза стекает. Разложи! Попробуй! Евг. Винокуров I Лiто пилося, лiто їлося, Лiто кипiло вишнево, лутово, Густо смiялося, половiло, Переморгувалось зеленоброво. А ми за руки, аж пальцiв хрускiт, Аж регiт звивався пiд пахви осик. За хвилями книг, в сторiнковiм плюскотi Вiдкрили шалений його материк. I раптом у гаморi магазиннiм Все спалахнуло, аж день злякався! Все стало синiм, мiсячно-синiм - Засвiтилась сльоза Пiкассо. I зайнялися в дiвчини зорi, I прикипiли карi: "Та ну!!" Тонуть у морi, тонуть i в горi - I ми в сльозi потонули. _ II_ Дiти плачуть, i плачуть дерева. У мами не очi, а двi сльози. Синхрофазотрони ридають, як леви, I фiолетовий плач в грози. Переданi сльози оркестрам i лiрам, Митцям переданi, бо людям нiколи,- Художники плачуть "Королем Лiром", "Снiгами Кiлiманджаро" i "Гернiкою"... Ill _ Пройшов крiзь Сезана, Моне i Мане, "Валькiрiєю" захлинувся в Одесi... Майнуло - i вiн мене промине, Чи я загублю його десь. Всякi пророки злiсно шептали: "Вiн шизофренiк, не йди в його очi". I поетичнi муки танталовi Злякано врочили. Та в серцi цей каторжник, чорт в синцях, Денно i нощно мне глину й залiзо. Чорна фуфайка йому до лиця, "Юманiте" у кишенi навскiс. Атомнi сльози течуть в iмлi На чистий пензель солоною правдою. Вiн сам - генiальна сльоза Землi В штанах, замурзаних райдугою! СОНАТА ПРОКОФ'ЄВА Любимому I Закрутили,загули, заграли, Чистим лугом серце повели Вишуканi голубi хорали По стежинi сизої iмли. Жовторотi полохливi грози Пнулися з оранжевих шкарлуп, I дуби, як чорнi важковози, Гупали, всiдаючись на круп. Схiд на випас випускає Кирпатого мiсяця. Грiм вигуркує з-за гаю - На хмарi не вмiститься. Другий грiм за ним прибрiв, Креше кременем з-пiд брiв - гнiвно, гонористо, звивисто, барвисто. Поки сльози випали Та по чарцi випили, Йшло сто лiт чи сто гон, Йшли крiзь сон на стадiон... II_ Футболiсти зморенi, I футболки чорнi. А лобами куцими, А тупими буцами Розбiгаються круто i не м'ячем з розворота, А головою Сократа пробивають ворота. Воротар прудкий, як муха, Хап фiлософа за вуха, Прикладається з розгону - Прямо в пельку стадiону Вибиває. Всюди шал. Ораторiя. Хорал. Ill _ З минувшини йдуть у майбутнє Сократи, В них небом по вiнця налитi сонати, З плечей не сфутболити їхнiх голiв, У правду людську не забити голiв. Годi, панове, розумом грати... Сократи. Сократи. Музичнi Сократи. Хай у вiчнiсть стелиться дорога Золотим шафранним полотном. В мене свiтла нинi, як у бога,- Тонни сонця сиплють у вiкно. Видухмянi, запашнi, басистi - Всi акорди пахнуть теплим сном I, в тривожнi синi ноти втиснутi, Котяться шафранним полотном. Вдарить скерцо висонценим сяйвом, Лихо в лантух зсиплеться пшоном,- I ряхтять мелодiї русяво, Мерехтять шафранним полотном. I пружнастi, вимитi грозою, Вистоянi, як баске вино... Я пiрнаю в сонце з головою, Щоб дiстати у сонатi дно. I_V_ Сонато, вiзьми мене на крила своїх вогняних мелодiй. Дай менi наточити з скрипкового смичка, дай менi наточити в серце прокоф'евського весняного соку. Дай на мою долю блакитного музичного вiтру. Фаготи i валторни, за ваше прокоф'євське здоров'я! V_ Я люблю його чорнi пожежi, Вiн чистий, крицевий встає, Мов тригранний багнет телевежi, В розпанахане небо моє. Вiн вбиває мене акордами I ультрамариновим мостом, Над полями моїми гордими Креше атомним копитом! VI_ "Кардинальним здобутком (чи вадою коли хочете) мого життя завжди були пошуки оригiнальної, своєї музичної мови. Я ненавиджу мавпування..." VII _ Вiд твоїх музичних дотикiв у небi розквiтають зорi. Всi вони - твої рожевi нотнi знаки. З них рониться вишнева пахуча роса. Мої сiмнадцятилiтнi дiвчата, звiсившись з розчинених вiкон, ловлять її пошерхлими вустами. У нецiлованих дiвчат завжди трiпоче на губах переливчаста зоряна роса твоєї сонати. Щовечора ти береш мене пiд руку, а я виношу тобi з серця вишнево-чорнi троянди, пересипанi сльозами вдячностi. ТАЄМНИЦЯ БУТТЯ Десь там, у найвищих глибинах, Десь там, у найглибших висотах, Таємниця вродилася, як пелюстина, Як бджола в золотистих сотах. Уся - з найтемнiшого свiтла, Уся - з найсвiтлiшого змроку Борсалась Таємниця, то тьмава, то свiтла, Долаючи купiль жорстоку. Ген там з най