щось перемiнити, полегшити... - вкрадався в душу слiдчий. - Навiщо? - Ви не знаєте, яка тяжка то кара! А для артиста[8] вона - пекельна мука. - Живуть же й там. - Там служать, а не живуть. Подумайте! - Солдати - це чудово! - смiявсь у вiчi йому Тарас. - Живеш собi, не думаючи. Ать, два, кругом, налiво, на караул!.. Суцiльна гра, гармонiя душi та тiла, ода державнiй силi й мудростi!... - Притих, пiдвiвся з лiжка й сказав уже без жартiв: - Iдiть-но, пане, звiдси!.. Втрачати нам нема чого, то можемо вас ненароком стукнути чи придушити... Слiдчий збiлiв ще дужче. Боком пройшов повз нього й жаско затарабанив двома руками в дверi. Як вiдчинились, шаснув у ще вузьку щiлину й затупотiв по сходах вниз. - Чого це вiн так дременув? - ввiйшов Сидоренко. - Пужнув його, катюгу. Сволота теж, а прикидається сердечним другом, лiзе змiєю в душу!.. - В нього такий артикул. - В'їдливий... Коли пiшов Сидоренко i клацнув замок дверей, Тарас вiдчув, як острах йому холодить груди, стискає їх. Був певен, що не пуста погроза в лихих словах Попова, що там, в Орлова й Дубельта, вготована йому гiрка солдатська доля, повiльна смерть. Хто знає, може, краще було б одразу... Пострiл або петля... Для нього досить сказати все, жбурнути їм у вiчi слова всiєї правди, весь гнiв, що зiбраний в його душi, в мiльйонах душ!.. Що толку з того? Хто тi слова почує, винесе з цього вертепу, випустить у вiльний свiт?.. Можливо, їм, сатрапам царським, саме цього i треба, можливо, всi цi дружнi жандармськi бесiди для того ними й вигаданi, аби зламати волю, посiять страх i вiдчай в його душi?.. Напевно, Попов побiг до Дубельта i доповiв: зiрвався, почав кричать, погрожувати! А той лише всмiхається та потирає руки вiд задоволення... Тепер заждуть, допоки вiн полiзе сам у петлю...Ну, може, не так усе продумано й розiграно, як на театрi... Може, вiн сам надав уявi чiткої форми дiйства... Як там не є, а треба не пiддаватись настрою, триматись мiцно. Вiльний завжди лиш той, хто може за будь-яких обставин залишитися самим собою... Як не крiпивсь, а серце брала туга. Солдатчина!.. Для молодого, дужого - це мов турецька каторга, а як йому, вже тридцятитрьохрiчному, що звик до волi, впився красою барв i музикою дзвiнкого вiрша!.. Тоскно блукав тiсною камерою, - мов звiр у клiтцi, - марно старався бути сильним i незворушним. Перед чужим, недобрим оком, мабуть, зумiв би вдати мужа, якому все пiд силу, а сам на сам, без свiдкiв, не мiг збороти жаху перед прийдешнiм. Знав, розумiв, що жертва його пробудить тисячi його синiв по духу, та все ж тужив за волею, яку так нагло втратив i на яку йому, напевно, уже нема надiї... Не каявся i не картав себе за все содiяне, а тiльки мучився тим, що його спинили на пiвдорозi. Визволься народ з ярма, i вiн умре спокiйно, щасливий щастям iнших! Та де вона, та воля!.. Преблагий боже, як же ти дозволяєш iродам водить щодня, роками, своїх синiв на муки? Вже свiт увесь - Голгофа, а їх ведуть, регочучи, i розпинають!.. Всує... Бог онiмiв, учадiвши вiд фiмiаму, яким його окурюють кати людськi!.. Спинився бiля вiкна й побачив сонце. Трошечки, лиш край його, що тихо ховався в бiлiй хмарi, мов немовля в сорочцi матерi... Вiйнуло чимось рiдним, далеким, милим... Може, колись i вiн зазнав би втiхи бачити щасливу юну матiр в своїй оселi... Всує!.. Коли зашлють у вiйсько, повернеться уже старим i немiчним... Та й то, якщо повернеться... Скiльки їх забирали в селах, а виживало... може, один iз ста!.. Прогнав думки, полишенi йому жандармським слiдчим, i вже збиравсь настроїтись на днi, коли потрапив у козачки до пана, як у дворi побачив постать жiнки. За мiсяць уперше янгол переступив порiг цього вертепу, i це було як диво!.. Хода, постава жiнки здались йому знайомими, в обличчi теж знаходив якiсь уже ним баченi недавно зовсiм риси... Це ж мати, мати Костомарова, з якою вiн востаннє стрiвся на станцiї у Броварах десь трохи бiльше мiсяця тому! З квiтучої, хоча уже й не молодої жiнки зробилась бабця. Зчорнiла, схудла, згорблена, вона брела, немов слiпа, до флiгеля, де їх держали в камерах. Аж ось коли вона знайшла Миколу, аж ось коли дозволили зустрiтись їй iз сином!.. Цих сорок днiв, напевно, були для неї довшi, нiж сорок лiт... Тортура, яку придумать можуть лише пекельнi душi!.. Хотiв гукнуть до неї, та через силу стримався. Метнувся, щоб сказати про матiр друговi, та наштовхнувсь на дверi... Згадав свою померлу рано неньку, село, замученого в роботi панськiй батька - й зрадiв сирiтськiй долi!.. Та будь вони живими, його страждання стали б страшнiшi, тяжчi вдвiчi!.. Давно вже, мабуть, доля його пiдводила до цих рокованих, трагiчних днiв. Нема нi батька-матерi, нi вiрної дружини й дiток... _Молюся! господи, молюсь!_ Хвалить тебе не перестану! _Що я нi з ким не подiлю_ _Мою тюрму, мої кайдани!.._ Дiстав папiр, олiвчик i записав наприкiнцi сторiнки. Потому вивiв вище так само дрiбно: "М. Костомарову". Задумався лише на мить i швидко сипнув, як маком, лiтерами: _Веселе сонечко ховалось_ _В веселих хмарах весняних._ _Гостей закованих своїх_ _Сердешним чаєм напували_ _I часових перемiняли,_ _Синемундирих часових .._ Як записав, полегшало. Папiр не раз ставав йому в пригодi в тяжкi хвилини. Виллєш свою журбу на нього й мов вiддаси, позбудешся. Вона i є, вже її немає. Бо стала вiршем, болем усiх людей... Прислухався. За дiлом не спостерiг, як увiйшла та скорбна мати до сина в камеру, як скрикнула чи заридала... Вона пiшла вже в сутiнках. Така, якою була колись, у Києвi. Оглянувшись, всмiхнулась навiть. Мабуть, Микола їй сказав про те, що в'язнi дивитимуться на неї з вiкон. Iншого, чогось хоч трохи втiшного, не мiг вiн їй повiдати, бо не було... - Чай, чай! - ввiйшов Сидоренко. - У Костомарова сьогоднi радiсть. - Бачив... Не дай господь нiкому! - Шукала, каже, мiсяць. Про вас питала... - Дякую. - Я їй сказав, що ви - козак справжнiсiнький, мiцнiший всiх. I сина їх похвалив. - Спасибi... - Щось ви сьогоднi неговiркий. - Наговоривсь iз слiдчим. - А вiн такий, що заговорить будь-кого! - Та й мати ось... Згадав свою... - Жива ще? - Давно нема. - А батько? - Також умер на панщинi... - Де Сидоров? - почулось грiзне в коридорi. - Розносить чай, вашблагородiє! - Глядiть менi!.. Щоб був порядок. - Слухаюсь! - Новий наш ротний... - хмуро сказав Сидоренко. Забрав порожню кварту i швидко вийшов. Сутiнки ставали все густiшi, переростали в темряву, яка стискала з усiх сторiн, давила тiло, душу. Вiн ладен був завити, мов той печерський в'язень: "Вогню! Вогню!.." Тримався, бо мусив бути мужнiм i непохитним. Козак справжнiсiнький!.. Такий йому поставив "номер" солдат-земляк. Пiд цим, найвищим, номером повинен вийти звiдси i далi жити, що б там iз ним не сталося... Зрадiв блiдому вiдблиску вiд лiхтаря. Ба, навiть тiнь од грат здалася йому веселою. У нiй було щось тепле, немов живе... Вогню, вогню!.. Вiн завжди страждав вiд браку свiтла, бо тьма примушувала його лишати пензлi та полотно або папiр i ждати ранку, сонця... Колись вони зi Штернбергом купили лампу й тiшилися, немовби дiти... Важко тому повiрити, що вже звернуло на другий рiк, як нiжний, добрий, милий його Василь пiшов з життя... Як рвався вiн до Рима, як прагнув вiн всотати в душу його красу, його мистецтво - вiчне й неперевершено!.. Незнанi шляхи людськi... Вiн рвався теж до Рима, де ждав його друг Штернберг, а їздив на Україну, вiн розпочав чудову серiю офортiв про рiдний край - покинув i замiсть них створив "Три лiта", книгу, що потрясла не тiльки друзiв, а й цей вертеп синьомундирих... Вже мав нагоду й кошти на закордонну подорож, а доведеться їхати кудись у глиб Росiї, в пустельний край. Думки снувались пружно, немов суровi нитi, обплутували його в пiтьмi. Встав, походив по камерi... Вогню, вогню!.. Була б у нього свiчка та добра, мудра книга!.. Або папiр та iталiйський олiвець, що вiдiбрали... Ще де той суд i вирок, а вiн уже покараний, страждає вже найважчим з усiх страждань. В художника забрати фарби й пензлi!.. Добре, що приховав паперу аркуш та олiвець. Мережить нишком, списує на той папiр рядки журби, що й тут не кидають його в бiдi, народжуються йому на втiху i на печаль. Невольничi, загратнi дiти... Музи теж люблять вiльних i вболiваючих за волю ближнiх!.. Немов родився вдруге, коли побув на Українi, в Києвi, в своїм селi. Щось ожило, воскресло в його душi, змiцнiло i розрослося, виповнивши його снагою, якої досi не вiдчував. Вiн був один, а став одним iз сонму свого народу й зробивсь вiд того велетом, богатирем, якому все пiд силу. Прекрасне, дивне те вiдчуття причетностi до мiльйонiв своїх братiв по племенi та до землi, де твiй народ столiттями виборює своє життя!.. До того вiн був двiчi в Петергофi, на царськiм святi, й лише за третiм разом, уже Антеєм, що доторкнувся матерi, побачив вiн усю мерзоту двору - царя, мiнiстрiв, панства - й жахнувся сам. Його очима глянула вся Україна, вихопила з шовкiв та золота огидну, ницу сутнiсть цього збiговиська i засмiялась. Блазнi й кати, що грають свою бридку комедiю на потi й кровi iнших, яких вони погордливо не називають уже й людьми!.. Стояв, дивився на це пикате та черевате стадо, що товпилося бiля фонтанiв, рохкало межи собою, чавкало та посмiхалося крiзь злобу й хiть, i серце йому пекло, болiло, а в головi вихрилися слова-ножi... Великi, мудрi, милостивi отцi народу! Святi й правi у всьому! Оспiванi з усiх сторiн облесниками iз вiршомазiв, безсрiбники i патрiоти, в яких одна турбота - про свiй народ, отечество!.. Вiн засмiявся вголос, i всi довкола витрiщилися на нього, готовi вмить роздерти, змести з лиця землi... О, як тодi писалося йому на волi! За кiлька днiв, затоплений дев'ятим валом вiршiв, вiн сiв до столу й не встав, допоки не написав свою страшну комедiю, сатиру "Сон"... Як прочитав Гребiнцi, той зблiд i довго не мiг сказати й слова. Коли ж прийшов до тями, прошепотiв: "Спали. Спали негайно! Бо це - Сибiр!.." Вiдтодi Євген його сахається, хоч виду й не подає... У _всякого своя доля_ _I свiй шлях широкий;_ _Той мурує, той руйнує,_ _Той неситим оком -_ _За край свiта зазирає..._ Тепер його самого зашлють за "дерзкие" крамольнi вiршi на край землi... А може, й на край життя?.. Нi, цим не пахне начебто... А декабристи?.. Звiсно, якби жандарми знали й про тi його... Тс-с!.. Тi дiла i люди не знанi ним, нiчого вiн про них не чув, не вiдає!.. Перемiняли варту. Напевно, вже одинадцята... Бувають днi, коли сюди приносить вiтер дзвiн дзигарiв iз Петропавловської фортецi. Це нiби їм нагадування про те, що їх чекає, що з владою поганi жарти... А може, треба було тiкати? Вже був би десь на вiльнiй волi!.. А братчики уже сидiли б у Петропавловськiй i слухали б її куранти! Кажуть, там каземати - справжнi пекельнi нори... I довгi свiтлi плями, i тiнь од грат погойдувалися. Напевно, знявся вiтер, погнав Невою хвилi... Тут, на вузькiй Фонтанцi, йому немає де розгулятися... Закута в камiнь, тихо вона несе в затоку свої покiрнi води... Закута в камiнь... Слово ж яке - залiзне чи кам'яне... Закутий люд, закутий край... Душа закута, тихо, покiрно спить... Вiн, власне, вже кiлька рокiв будить заснулу мiцно душу свого народу. I толку з того мало. _Оглухли, не чують,_ _Кайданами мiняються,_ _Правдою торгують!.._ Бiда не тiльки в тому, що спить народ. Вiн збайдужiв, утратив бажання встати, скинути кайдани з себе. Вже пiдступав i так, i сяк до нього... На вiршi ще вiдгукуються - сльозою, тихим стогоном або зiтханням, а на живопис - гляне та й одвернеться. Уклав i час, i всi свої мiзернi кошти у "Мальовничу Україну", аби пiзнали глибше свiй рiдний край, самих себе й задумалися, протерли очi. Всує!.. I досi жаль... Найдужче йому пече, що рiдних своїх не викупив. Хотiв зiбрати грошi (двi тисячi!), та не зiбрав, не заробив офортами. Ще й все, що мав, потратив на цю затiю... Бути їм крiпаками... Добре, що не хвалився, не обiцяв. Важко тому на свiтi жити, в кого нема надiї, але нестерпно зовсiм тому, у кого вона була i згасла!.. З минулих лiт, iз темряви, що панувала в камерi, спливло обличчя Щепкiна, його сумнi, глибокi очi... Коли вони з ним бачилися востаннє (та ще й ранiше, у Петербурзi), Михайло вже не вiрив у перемогу добра над злом, вiдчаявся. Десятки лiт зi сцени звертався вiн до людей зi словом правди, щиростi та милосердя, - а що вiд того перемiнилося? Все, як було! Колись так само викуплений з крiпацтва, уболiвав душею за в'ярмлений трудящий люд i прагнув щось зробити для визволення своїх братiв по духу i по недолi. Тепер пригас, змирився з тим, що розсипати бiсер перед свиньми - даремне, марне дiло... Коли Тарас сказав, що треба гострить ножi на панство й самодержавство, лише махнув рукою. Помовчавши якусь часину, озвався тихо, крiзь безнадiю: "Сонний ножа не вiзьме. Збудити спершу треба, розбурхати, зробити так, щоб воля стала для нього всiм..." "Сплячий - це ще не мертвий, збудиться!" - сказав Тарас словами Сковороди, якi вiн чув iще в селi, в дитинствi. "Я вже старий, Тарасе, не доживу..." - зiтхнув печально Щепкiн... Бодянський теж не вiрить, що є в народi сила пiднести меч за волю. Помалу, мовить, треба, не поспiшаючи, без суєти, пiднятися усiм слов'янським миром... Помалу, кажеш. Осипе? Коли ж те диво станеться, за сотню лiт? Ти можеш ждати. Осипе, тобi воно не припiкає... А як же тим нещасним (мiльйони їх!), що роблять на панських нивах тяжко, що йдуть на муки в солдати, в лакеї, покритками попiд тинами? Їм ждати теж, допоки ти просвiтиш свинячi панськi голови й примусиш їх засоромитися своїм суспiльним станом? Не бути тому довiку, щоб пан, - насильник, деспот - сам дав народу волю! Її добути треба, в бою вiдбити, вирвати! Їй-богу, воля варта трудiв i жертв!.. Чи то йому здалося, чи й справдi вiтер донiс iз-за Фонтанки, iз-за Неви ледь чутний дзвiн курантiв. Не розiбрав, яку годину било, бо за дверима почувся рух, глухi команди, гупання. Перемiняли знов вартових. Лiг горiлиць на лiжко й заплющив очi. Може, прилине сон. Думки його не стомлюють, не присипляють. Думки, думки!.. Єдине, над чим нiхто, крiм нього, не має сили. Думка ширяє вiльним соколом, i їй нема нi гратiв, нi кам'яниць, нi вiдстаней. Порадниця i вiрний друг самотнiх... Злий генiй тих, що впали, зламались духом... - Мов наслання - прокинутися нiяк не можу! - долинуло iз-за дверей. Звичайно, це Сидоренко. - А що ти думаєш... Цей землячок твiй... Запросто!.. - Можливо, вiн i характерник... - протяг Сидоренко. - Та насилати на мене сон йому нема потреби... Сам знаєш... - Дивний вiн чоловiк... Коли б менi лиш натякнули!.. - За всiх болiє серцем. - Виходить, є ще люди... - Як бачиш. - Я зневiрився, коли мене забрили. - За вiщо ж ти попав сюди? - За бариню, - зiтхнув солдат. - Ударив чи не послухався? - Та нi... - хихикнув. - Слухався i догоджав, як тiльки мiг... Не жiнка, скажу тобi,лошиця!.. - I так ото вiддячила? - Вона щоразу - бiленьку менi за труд... Ще трохи - був би викупився... - I що? - Так пан, хоча i хирлявий, додумався чи хтось шепнув йому про те... Спiймали мене на шкодi, всипали i вiдвезли в Калугу, здали в солдати... От, брат, якi дiла!.. - Гiрке кохання панське... - сказав на те Сидоренко. - Пограються, як кiт iз мишею... - I ти? - спитав зчудовано солдат з калузьких. - Майже... Хоча моя пригода на iнший кшталт... Я сам пiшов у солдати... - Вигадуєш! - Їй-богу, сам. - По п'янцi, мабуть? - З горя... - Такого я ще не стрiчав... - Була в селi в нас дiвчина... - не скоро почав розказувати Сидоренко. - Що гарна, що розумна!.. Не вздрiв, коли на нiй менi зiйшовся весь бiлий свiт... - Вона ж любила iншого? - Нi. I вона мене назвала судженим. Як не прийду якийсь там вечiр, плаче... - То сватав би! - Пiшов до пана... Каже: мала ще, трохи хай пiдросте. Вчащаю я до Ганнусi ще цiлий рiк, та й знов до пана, в ноги йому: "Вiддайте!" - "Так припекло? - смiється. - Коли даси п'ятсот рублiв, бери хоч зараз..." - Леле, п'ятсот рублiв?! - Такої сили грошей не тiльки я, нiхто не бачив у нас в селi... Поплакав я, потужив з Ганнусею... - Iз розпачу пiшов сюди? - Нi. Заробляти грошi. Сходив i Дон, i Чорноморiю, трудився денно й нiчно два довгих роки. Радий прийшов назад... - З грошима? - Ще й з подарунками! - Завзятий. - Я до дiвчини, аж там не хата - пустка! Одна лиш мати, напiвжива, в лахмiттi, не злазить з печi... Я викресав вогню, до неї - вона ж мене не впiзнає... Побiг я швидше до попа, приводжу, а мати вже й не дихає... Сусiд менi все розказав... Пiшла моя Ганнуся аж у Сибiр... Панич накинув оком; взяли у двiр, збезчестили... Як привела, втопила дитя в криницi... - Ох ти ж!.. - Вогнем менi сипнуло в груди!.. Я взяв ножа i мовчки пiшов до двору панського... - I що, прирiзав гадину? - Нi. Не застав. Поїхав до школи в Київ... Хотiв спалить палати й позбавити себе життя, та бог, як бачиш, не допустив... - Поїхав би за ним, знайшов би! - Вiн тут... Його до нас перевели недавно... Iз армiї, чи що... - Наш ротний? Довго стояла тиша. Пiдвiвся хтось, пройшовся сюди, туди по коридору. - Ну ось тепер i приколи! - Не можу... Зотлiло все у грудях, лишився тiльки попiл... - Пiдпомогти? - Нехай живе... - Ну й дурень! - Коли б дiйшло до дiла... А так... - Ех, всiх би їх!.. - Тихiше! - Нема ж нiкого... - В'язнi почути можуть. Тут же, окрiм одного, нинi усi пани. Принишкли. Невдовзi знову загомонiли. Тихо, так, що слова зливалися i жебонiли, немов струмок напровеснi. Тарас не став вслухатися. Нехай собi. Нещаснi... Понiвечили обом життя. За вiщо? В iм'я чого?.. Прокляте панське кодло! Хто право дав утоптувати в багно людину, нищити її пiд корiнь, нiби це безсловесне дерево чи придорожнiй камiнь?.. Нещадна влада сили, прикрита блиском церкви та лицемiрством її отцiв! Як можна щиро вiрити в Iсуса, сина божого, що мук зазнав за людство, за упослiджених, i мучити своїх братiв беззахисних, висотуючи iз них останнi жили в рабськiй тяжкiй роботi? Знають, що неправi, що кривдники, що кровопивцi, бо навiть слово жахає їх!.. Що їм зробили злого вiн сам, всi iншi, тихi, братчики? Осмiлилися подумать трохи вголос, помислити для блага краю рiдного, а вже - злочинцi, татi, достойнi тiльки каторги!.. Устав, напився чаю, що залишився в квартi, й пройшовся тихо камерою. Нехай собi солдати погомонять... Спинився бiля вiкна, знайшов у теплiй сiростi свiтлiшу смужку неба, на нiй блiдi та немiчнi, як iскри в попелi, пiвнiчнi зорi... Зоре моя вечiрняя!.. Нi, не просив, аби вона зiйшла над ним сьогоднi, на тiй небеснiй смужечцi, що видно йому з вiкна. Боявся, чи буде з ним хоч небо його Вкраїни, зорi її чарiвнi, коли його зашлють кудись на край держави, на край землi... Не знав чому, найдужче йому було шкода нiчного неба його Кирилiвки, отари зiр на ньому й гайдая-мiсяця. Може, що вiн здебiльшого, вiд холодiв до холодiв, спав пiд одкритим небом i зжився з ним... Веселим лiтнiм зорям звiряв свої печалi, дитячi сльози, радощi, якi також бували в його життi... А й справдi, нiде нема такого неба, як над Кирилiвкою!.. Його носило всюди, побачив свiту й люду, а зiр таких не зустрiчав, i глибини, й прозоростi, й такої... нiби дзвiнкостi нiчних небес... Шелесне вiтер гiлкою - i вже вони вiдлунюють той тихий-тихий шелест... Скрикне спросоння пташка - й голос її полине свiтом, як благовiст... А тьохне десь соловейко в лузi - весь небозвiд озветься на тi чарiвнi звуки, потроїть їх, забарвить... А як спiвалось дзвiнко пiд тим високим небом, якi пiснi возносилися до тих тремтливих, мов очi, зiр!.. Не знав, ба навiть i не пiдозрював, що вiн такий багатий, що стiльки є на свiтi, межи людей, на рiднiй йому землi безцiнного, якого жаль лишати й за чим страждатиме в чужому краї його душа. Власне, вiн зрозумiв цю iстину, коли приїхав ще раз на Україну, два роки тому. Першi його вiдвiдини, - чи перше лiто, як назвав у вiршi цю неповторну зустрiч iз Україною, - були немовби святом, вiдновленням свого корiння, новим вростанням у призабуту землю дiдiв та прадiдiв. Було цiкаво, дивно, сумно, а то й до слiз обидно за муки рiдних йому людей, i вiн прийшов до тями аж в Академiї, осмислив усе побачене в поемi "Сон". На другу зустрiч вирушив уже зрiлiшим мужем, готовим взяти в душу й глибинну сутнiсть, виявити добро та зло в борiннi i твердо, дужо стати на бiк добра. Ця боротьба, цей радiсно-тривожний поступ до збурення нiмих рабiв, до волi - також його набуток, його добро безцiнне, яке йому до болю жаль покинути... Вiдчувши втому, тихо пройшов до лiжка й сiв. Заснути б!.. Лiг, заплющив очi... Де там! Сон обминав його розбурхану думками голову... Iз-за дверей доносився неквапний гомiн вартових... Проте i вiн не мiг приспати, втишити його всевладних роздумiв... Таке було з ним в останню зиму в Санкт-Петербурзi. Що б не робив, куди б не йшов, стояла перед очима його земля, її статечнi люди, якi i в тьмi неволi свiтилися якоюсь дивною, що йшла з душi, шляхетнiстю. Вiн нiби був знайомий iз усiма, знав їх давно... Й вони його стрiчали без остороги, так нiби вiн не був iз ними ну день чи два... Десь ще зимою раптом, - хто знає як, - вiдчув, що, тiльки прийде весна, не зможе вiн жити тут, далеко вiд України. Ще покрiпився трохи й подав прошення до Академiї, щоб надала йому звання художника i видала квиток на виїзд на Україну та проживання там. Одразу став збиратися. Писав листи - короткi й нетерпеливi, робив запас паперу й фарб... I снив уже Вкраїною, її мiстами, селами... А ще - мандрiвкою аж в Чорноморiю, до Кухаренка. Страх як хотiлося йому поглянути хоч краєм ока на запорожцiв, що там живуть, почути їхнє слово, сказать своє... То ж сила!.. Не втерпiв i в день вiд'їзду на Україну послав листа до Якова, щоб ждав його пiд осiнь... Летiв на крилах радостi, в передчуттi великих справ, жадаючи дiянь та звершень в iм'я свого народу i волi всiх уярмлених. Нi милий, добрий Щепкiн, нi потайний - i через те ще бiльше мудрий - Бодянський Осип, що просвiтив його слов'янством, чехами, не зупинили його в Москвi. Багно дорiг, вiдсутнiсть коней, муки поштових станцiй i вiчне зло - трагiчна нестача грошей були не в силi збавити палкий порив єднання з землею, з родом-племенем, з самим собою врештi. Бо знав уже напевне, що тiльки там, на Українi, вiн стане тим, ким має, мусить стати!.. У Києвi знайшлося дiло, що мов навмисне вигадане якраз для нього, їздити по Українi, вивчати пам'ятки старовини, змальовувати - що може бути кращого й зручнiшого для сiяча свободи й правди! Знали б панове Бiбiков i Траскiн со Юзефовичем, у чому йому сприяють!.. Аж засмiявся, як уявив у цiй химернiй сценi стовпiв престолу, київських отцiв науки та просвiщенiя... I спохмурнiв, згадавши свою наступну зустрiч - в Яготинi. Княжна Варвара, вiдколи вiн її не бачив, перемiнилася, що ледве змiг впiзнати. Смерть князя-батька й похорон його у Густинському монастирi бiля Прилук допомогли їй справитися з останнiм, може, порухом живого серця жiнки. Лишилась тiльки панi, княжна, яка не проти того, щоб подiлитись з бiдним та упослiдженим шматком зi столу й мудрiстю прожитих лiт... Зате Федот Ткаченко потiшив його в Полтавi! Стрункий, високий, пещений своїм кирпатим сонечком отець сiмейства i пан учитель малювання зробився схожим на аристократа. Поважнi жести, мова - немов процiджена i перемита, новий сурдут... I тiльки десь на днi очей ледь-ледь лукаво свiтиться отой Федот, колишнiй, з яким Тарас учився й жив. По правдi, вiн аж позаздрив трохи його влаштованостi й умiнню так триматися... У Полтавi ж вiн зустрiвся iз Котляревським. Вже неживим. Будинок його на кручi намалював. Вклонився його могилi. I проказав над нею, немов молитву, подумки, свiй давнiй вiрш... _...Будеш, батьку, панувати,_ _Поки живуть люди,_ _Поки сонце з неба сяє,_ _Тебе не забудуть!.._ Воно то так... А сумно було дивитися на вбогий хрест, на травку, що на могилi... Посмертна слава... Що воно? Коли тебе згадає хтось ненароком? Чи позiхне, читаючи твої творiння?.. А може, в тому слава, щоб злитися з своїм народом, бути йому потрiбним, милим i пiсля смертi?.. Треба прожити так, щоб смерть була лиш перемiною, а не кiнцем, щоб серце твоє, душа зосталися в душi народу, стали її набутком, скарбом, як i вона, нетлiнним!.. Уперше це йому вiдкрилося, зiйшло на нього як одкровення, коли стояв на кручi неподалiк Монастирища i спрагло пив простори Днiпра, лугiв за рiчкою удалинi та сяйво церковних бань на обрiї, де Переяслав... Мабуть, тодi й почав розкручуватися той поетичний вихор, що пiдхопив його, понiс!.. Десь брязнуло вiкно чи дверi... Стражi його притихли. Наговорилися чи задрiмали... I тiльки вiн не мiг нiяк уговтати своїх думок, настроїтися на тихий сон... Лежав, дивився на тiнь од грат... Не спалося... Пiтьма довкруг стояла, немов вода... А думи були розбурханi, як горобина серпнева нiч... ...Над ранок буря вщухла, й умитий день свiтився, мов дiамант. Земля, пригрiта сонцем, пахтiла зелом, хлiбом. Шпаки шугали зграями, готуючись у дальню путь... - Минуло красне лiтечко... - провiв Самойлов поглядом одну з таких невтомних зграйок. - Осенi я не люблю... - А я люблю всi пори року, - жваво сказав Тарас. - У кожнiй є своя краса. - Й не дивно. Ви молодий. Це ж скiльки вам? - Уже звернуло на тридцять другий. - Пора людської зрiлостi, вершина духу й сили!.. Чи так, Андрiю Осиповичу? - поглянув на Козачковського. - Як лiкар, ви пiдтвердите мої слова? Поправивши тонкi ремiннi вiжки i вйокнувши на добру пару коней, Андрiй (вони були з Тарасом, як давнi щирi друзi, без церемонiй) поважно мовив: - Справдi, життя людське виписує, як i природа, коло. У нього є своя весна, i лiто... - Ви в лiтi ще, а в мене - осiнь, - сумно сказав Самойлов. Вiн справдi був якийсь прив'ялий, хоч нiби ще i не старий, цей власник третини села В'юнищ. Щось там його гризе всерединi, якщо находять такi печальнi думи. Вони з Андрiєм приятелi, обидва - щирi душi... Бувають, - правда, рiдко, - й такi мiж власниками крiпацьких душ. - Ще не забув, як вариться iз риби юшка? - спитав Андрiй Самойлова. - Мiй прадiд був на Сiчi за кашовара, - всмiхнувся той. - Варив найлiпшу щербу. Сам кошовий... - А що це воно таке? - спитав Андрiй, примружившись. Вiн, певно, чув уже не раз це житiє i брав тепер на кпини. - Ну... щерба - густа пшоняна юшка з рибою. - Була така, - прийшов Тарас старому на допомогу. - Я десь читав про неї. Смачнюща страва! - Iстинно! - пiднiс Самойлов палець. - Наука в лiс не веде. Як сказано ще у писанiї. - Тарас, гляди, подумає, що ти читав, Степане, святе письмо! - розвеселився нарештi лiкар. Ударив коней вiжками. Вiз покотився швидше. Невдовзi стали табором. Бiля якогось озера чи то затоки. З гiлля та сiна звели курiнь, - збирались тут i ночувати, - дiстали з воза снастi для риболовлi й розклали вогнище. Хоч риби ще не було й стояла тепла днина. Вогонь - це, власне, символ, немовби знак утвердження на певнiм мiсцi. Ловити рибу Тарас не вмiв, та й не любив дивитися на те, як ловлять iншi. Пробачившись, побрiв зеленим берегом мiж осокорiв та верболозу. Гостро пахтiло листя, трави, що досягли вершини свого буття, осипали давно насiння i доживали останнi днi. В травi стрибали коники, й здавалося, що та сама сахається його ходи. Отавою цибав лелека, кланяючись зустрiчним жабам. У високостi, в синявi ясних небес кружляв неквапно сокiл... З болота чи рукава затоки знялася зграя крижнiв, залопотiла крилами й розтанула в слiпучiй зливi променiв... Сплеснула на глибинi рибина... I знову стало тихо... Лiг на траву, лицем до неба. Сокiл уже кудись вiдлинув, i замiсть нього синявою пливла легка хмарина - немов чиясь невинна, свята душа... Який величний спокiй, яка краса!.. Де не взялась сорока. Метляючи тонким хвостом, застрекотiла, мов на пожежу. Звiвся й пiшов поволi лугом. Мiж верб на сонцi зблискував старий Днiпро, вилискували пiщанi голi пагорби... Кружляли бiлi чайки... I раптом йому вiдкрився високий правий берег. Осяянi навскiсне сонцем гори стояли геть блакитнi, жовтiло урвище, зелено-синiм затiнком - мiж круч байрак; мов дiти в бiлих льолях, розбiглися хатки зеленим яром... А вище, ген на пригорi, чорнiла вбога церква з похиленим старим хрестом... Ще далi - пiшли такi ж обдертi, - немов торби жебрацькi, - похмурi хати... Господи! Це ж Трахтемирiв, давня козацька слава!.. Й Монастирище, що добре знане було колись як сiчова обитель, останнiй прихисток борцiв за волю... Всує пропало все. Козацькi дiти у крiпаках. Поникла церква сумно темнiє лутками побитих вiкон... Забутi сплять плечистi старi ченцi - скалiченi в жорстоких битвах лицарi... Несе Днiпро до Сiчi гiркi крiпацькi сльози... День потемнiв, померкло навiть сонце, й Днiпро зробився сiрим i неживим... Побрiв назад, до вогнища i куреня. Дивився на зелень верб, на трави, в яких iще подекуди яскрiли пiзнi квiти, а бачив синi гори понад Днiпром, а серце його тужило чайкою над тим безмовним пам'ятником козацькiй славi... Що робить час, що роблять злiї люди з тим, що повинне бути нетлiнним, вiчним!.. Такi були титани, орли свободи, духу, а ми на їхнiх святих кiстках посiяли покiрно гречку й тiшимося, що добре родить!.. - Тарасе, що з тобою? - спитав Андрiй стривожено. - Образив хтось? Чи занедужав? - Та нi... - махнув рукою. - Не ловиться сьогоднi риба, - сказав Степан Никифорович. - Ось тiльки два пiдлящики й один линок... - Спiймаємо! - гукнув Андрiй. - Чи можна перевезтися через Днiпро? - спитав Тарас. - Гадаєш, там наловимо? - Нi. Хочу глянути на Трахтемирiв, Монастирище... - Добре, - сказав Андрiй. - Ви тут, Никифоровичу, господарюйте, а ми з Тарасом зараз... - Iдiть, iдiть! - пiднiс Самойлов руки. - На вечiр буде юшка. Ви ж не барiться! Довго шукали човен, весла. Андрiй ходив по них аж у село й добряче впрiв. Нарештi сiли, рушили. Трудились тяжко, - зносила їх течiя, - а все ж дiстались берега, i саме там, де треба. Йдучи на гору стежкою, Тарас студив долонi, що аж горiли. - Це, братику, тобi не пензлики i не перо! - смiявся з нього Козачковський. Тарас мовчав. Довкруг була убогiсть i запустiння. Люди - i тi кудись подiлися. Хати дивились слiпо на перехожих. Стовбурчилися кiлки тинiв - поламаних, оброслих мохом. - А ти мене притишуєш, застерiгаєш... - сказав Тарас. - Ось подивись, до чого ми дотерпiлися!.. - Така вже доля наша... - Нi, ми такi! Який народ так довго i так покiрно несе свою недолю, свою ганьбу, приниження? Коли б ще ми не знали волi... А то ж була! Дiди ще нашi брали до рук ножi, боролись!.. - Минулося. Не тi часи... - Крiпаччина - ось невигойна рана, що губить люд беззахисний... А ви собi дрiмаєте! Напхали їдлом черева... Родзянки он i Галагани!.. Клейнодiв їм бракує... Бо мало, бач, дiсталося козацьких душ? - Всi прагнуть волi. - Волi здирати шкуру з брата? Це все обман, облуда! Вони свавiлля хочуть, а не козацьких вольностей. Де ще їм лiпше буде, як не в iмперiї, не при царях? - Напевно, вони вважають, що й за республiки крiпак лишиться крiпаком... - То є, скажи, в них розум? Коли народ повстане, змете i їх! Для нього - усi пани однаковi. Чужi, свої... Тi - зайди, а цi ж таки iз козакiв. Дворянства їм захотiлося, крiпацьких душ, маєткiв!.. Iуда був достойнiший: вiн зрадив тiльки бога, а цi - народ! - Може, ти й маєш рацiю, - сказав Андрiй не скоро. - От тiльки хто пiднiме i поведе народ у бiй за волю, як не освiченi, заможнi, вiльнi люди? - Колись такi знаходились. - Та то ж колись! - Знайдуться. Аби народ пiднявся... - Ти, може? - спитав Андрiй насмiшливо. - До шаблi я не здатен, - зiтхнув Тарас. - Вже майже вiк, як ми її не бачили, тiєї шаблi. Коса, чепiги плуга, граблi та цiп... - I зненависть до рабства та самодержавства!.. - Тарасе, ти страшна людина!.. - Андрiй спинився навiть, вiдстав на кiлька крокiв, щоб роздивитись краще свого супутника. - Гляди, писне хтось у Петербург царевi або Орлову!.. - Ти не писнеш. - А iншi? - Я з iншими не починаю таких розмов. - А "Сон", оту комедiю, читав не раз. - Ну.. Вiршi для того, друже, й пишуться, щоб їх читали люди. - Забув, що всюди царевi очi й вуха? - Для них у мене - жарти, смiшнi бувальщини та чарка й пляшка. Вийшли на верх побiля церкви. Неподалiк тулилося убоге старе сiльце, й несила було повiрити, що тут колись шумiло козацьке мiсто Трахтемирiв, яке не раз давало вiйську свою, окрему сотню. Церква стояла теж забута i занехаяна. На цвинтарi ледь-ледь виднiлися старi могили, сiрiв пожухлим каменем козацький хрест... Єдиний, вже без напису... - Сумна картина... - тихо сказав Андрiй. - Ось що таке, мiй друже, народ без пам'ятi, країна без iсторiї. Так легше тримать людей в крiпаччинi. Минуле - це духовний скарб народу, який належить кожному й зливає нас в одне велике цiле. Ми спадкоємцi славетних справ, високих, мудрих звершень, кровi, пролитої за те, щоб ми були людьми на рiднiй, оцiй землi... - Аж моторошно... Iз поля вiтер принiс загусклi пахощi прив'ялих трав i сонця. Вiйнуло степом, волею... Почувся навiть дрiбний перестук вершникiв, що мчать кудись, виблискуючи списами... Й над тим безкраїм простором - високе синє небо й призахiдне велике, чисте сонце... А в iнший бiк... Спинилися над крутояром i занiмiли в подивi. Днiпро мiнився золотом... Сiяв над ним округлий вербовий гай... По той бiк мрiли, нiби їх хтось гойдав, залитi свiтлотiнями старi, могутнi явори... А далi ще - бiлiли хатки притулених до лугу сiл, темнiв густий сосновий бiр... За ними, вже на межi землi та неба, сяяли хрести та банi храмiв... То Переяслав з останнiх сил пишався диво-храмами... Над ним, неначе душi двох гордих, славних гетьманiв, ширяли двоє соколiв: один десь ген над Альтою, а другий над Трубежем... За мiстом ледь-ледь виднiлось поле, могили, лiс... Довкола стояла тиша. Врочиста, дивна тиша... Немовби вся натомлена за день трудiв країна спинилася, щоб перевести подих... Сонце сiдало в степ. Кривавилась вода Днiпра, куди сягали променi, а пiд горою, в затiнку, вона була неначе аж фiолетова... Густiшали й ставали довшi тiнi... Внизу, пiд кручею, бiля води, з'явилась бiла цяточка._ _На_ _мить завмерла... Рушила у бiк села, черкаючи ногами геть прозорий бiлястий плин... I раптом вдарила в густу безмежну тишу дзвiнким жiночим голосом: _Та яром, яром за товаром,_ _Манiвцями за вiвцями..._ I залунав, озвучився увесь безмежний обшир! Долинув шум пропахлого серпневим степом вiтру, зашелестiло за день прив'яле листя, озвалась тихим тоном суха билина, здалеку, iз-за Днiпра, розкотисте доплив вечiрнiй церковний дзвiн... Андрiй врочисто перехрестився. - Нема на свiтi кращого, нiж ця земля... - схвильовано сказав Тарас. - Умерти б тут i злитися навiк iз нею... ...Уже минуло лiто, а вiн нiяк не мiг зiбратись у Чорноморiю. Одне, що з грiшми сутужно, а друге - дiло рухалося, мов на волах. На дещо вiн спромiгся, чогось досяг за мiсяцi, прожитi на Українi, та все те, правду кажучи, було лише початком, прологом до прологу. Надiю мав на Чигирин, точнiше, на сам Суботiв та козака Яременка. Тому-то так i поспiшав на Тясмин, як заробив достатню кiлькiсть грошей на цю мандрiвку. У Чигиринi за два минулi роки не сталося нiяких змiн. Стояли тi ж будинки, й тi ж самi нiби кури попiд тинами вишукували якусь поживу... Хiба що справник погладшав на хабарах i втратив трохи пильностi та заповзяття будь-що знайти крамолу й на нiй просунутися на ранг угору. - А-а, пан художник... - сонно всмiхнувся вiн, коли заглянув до подорожньої. - Ви знову тут?.. Святi мiсця? - Я нинi тут за дорученням Археографiчної комiсiї... - Це та, що риє? Ми вже копали. Пусто! Один мертвяк, закований в залiзнi пута. - Моє завдання скромне - змалювати старi церкви, руїни... - Ну, це вони зоставили, - промовив справник скрушно. - А от скарби... - Вони, либонь, не сподiвалися, що ви аж тут шукатимете, - пiдколупнув. - Нiчого. Ми знайдемо! - сказав рiшуче справник i розписався на подорожнiй. Як не кортiло йому в Суботiв, Тарас найняв кiмнату в Чигиринi. Узяв портфель з малярським причандаллям i поспiшив на вулицi. В самому мiстi, - якщо його так можна було назвати, - не залишилося нiчого вартого уваги й пензля, i вiн подався за обмiлiлий Тясмин у монастир. Знав ще з того приїзду, що там також не густо з старовиною, та все ж була доколiївська церква, дзвiниця... Врештi i Чигиринський дiвичий не оминули хвилi страшних подiй, що вiдбувалися у цих краях, вирiшуючи народну долю. Вбогiсть та запустiння витали й тут. Обитель ця не славилася, - чи не зумiла себе прославити якимось чудом! - i через те ледь животiла. Боговi, як видно, теж угоднi бiльше спритнi та винахiдливi... Не встиг знайти найлiпшу точку й сiсти до малювання, як пiдiйшла ще не стара черниця з суворим, владним поглядом i запитала: - Хто ви? - Художник, матушко, - устав Тарас. - Малюю ваш монастир. - А може... - Нi, - всмiхнувся. - На богове не зазiхаю... Давно спасають душi у цiй обителi? - Iз тисяча шiстсот сiмнадцятого року. - Ото! Виходить, ще до Хмельниччини... А молитесь за Україну, матушко? - спитав нараз. Черниця гостро глянула й зiтхнула; - Молимося за всiх скорблящих i потерпаючих... Як бог велить... - А ви що-небудь чули про гайдамакiв? - спитав, аби подратувати матушку. - Читала книжку, - мовила. - Принiс хтось сестрам у монастир. - А що за книжка? - Вiршами. Страшна така... Шевченко її писав. Тарас притих. Нiколи не сподiвався, що слово його доходитиме i до таких глухих куткiв, в чернечi келiї... - Малюйте. Хочу глянути на це велике диво, - долинуло до нього нiби здалеку. Сiв на пеньок, з якого встав недавно, взяв пензель в руку, швидко вмочив у фарбу. Мусив погамувати серце, а вже тодi накидати дзвiницю в центрi аркуша... - Що то, як божий дар!.. - врочисто зiтхнула матушка й, не попрощавшись, пiшла кудись мiж келiї, що схожi були на звичайнiсiнькi селянськi хати. Молитвами за всiх скорблящих i потерпаючих, як видно, не розбагатiєш на цьому свiтi. Бачив у Петербурзi, в Києвi монастирi - розкiшнi, мов царедворцi!.. Увечерi, напившись чаю в бруднiй корчмi, чи то трактирi, пiшов на гору, де був Богданiв замок. Мiсяць зiйшов великий, круглий. Висипали на чисте небо зорi... Богданiв замок... А син його привiв пiд цю фортецю туркiв... У тому, певно, найбiльше зло - роз'єднанiсть, неодностайнiсть. Кожен iшов туди, куди вважав за краще... А може, туди, де вигiднiше?.. Нi, йшов, куди велiла йому душа й питався рiдко в розуму. Уособицi, що почалися ще за князiв... Чомусь ураз перехотiлось дертися по крутосхилi. Сiв на якусь колоду бiля старого тину... Отут колись були палати гетьманськi... Це ж звiдсiля виходили гiнцi й пани полковники, щоб здiйснювати державну волю... Сонно десь ремигає в оборi вiл... Похлюпує вода в криницi, й рипить над нею журавель... Ледь блимає самотнiй вогник свiчки чи каганця... Пiдвiвся, рушив поволi вниз. Аж дивно: собаки й тi не сполошилися його ходою... Сонне, забуте богом царство руїни й журних спогадiв... Нi, "спогадiв" тут не на мiсцi. Скорiше, марень або легенд, вiдгомонiв того, що тут творилося в часи офiр, якi пiшли у небуття, неначе вода в пiсок... Що вибороли, за що поклали голови великi нашi прадiди?.. Боролись марно, отже? I жертви всi були даремнi?.. А дух, порив до волi й свiдомiсть слави й сили, що залишилися од тих часiв, хiба не скарб, не зброя!.. Це нiби вiчно жива модель для всiх повстань, що будуть, для тих, кому ввiрветься терпець раба!.. Так мало i так багато... Мiсяць стояв уже високо, й пiд ним сумирний Тясмин блищав, немовби шабля. Вранцi Тарас пiшов дорогою, яка вела в Суботiв. Не поспiшав. Чомусь боявся зустрiчi з тим козаком, що нинi живе на хуторi, який колись належав гетьмановi Хмельниц