ь вона? Поцiлуйко всiм тiлом ловить перестук важких краплин. що аж ямки повибивали в землi, i завмирає бiля скрипливих ворiт, мов перед порогом своєї судьби: вiдчиняти чи скорiше повернути вiд них? Що його жде за цими ворiтьми, де бiлiють i непокояться гуси? Новий удар, новi муки чи. може, отой хисткий, що й подиху боїться, мiсточок, по якому, пригинаючись, можна буде перескочити провалля своїх воєнних рокiв? Не одну безсонну нiч вiн химерував над цим мiстком. з нетривкого матерiалу - з хитростi й облудства, - витiсував палi для цього мiстка, щiльно приганяв одну до другої дошки i скрiплював i скроплював їх подобою правди. По краплинi вiн збирав вiдомостi про загiн Iвана Мироненка. виважував партизанську правду на звивинах мозку, щоб якось i собi притертись до неї. Отак будувався i виростав у головi цей химерний мiсток. Тепер його треба було вийняти з виношеного мiсця i поставити ось тут на грунт вчорашньої легенди. Пройде по ньому Олена Мироненко. то й iншi пройдуть, i тодi вiн теж прогляне з тiнi вчорашньої легенди, хоч на мить освiтиться спалахом її, а бiльше йому нiчого й не треба. Щедра уява розстилає перед ним солодке видиво прийдешнього i змиває бруд минулого. На якусь хвилю Поцiлуйко ожив, з надiєю поглянув на лiс, де без нього та. може, i для нього творилася трагедiйна легенда, але зразу ж i похмурнiв, бо сполохала iнша думка: з блискавкою, з її сяйвом починаєш бавитись, чоловiче... Ну, i хай. Не всiх i блискавка вбиває, не всiх. Iншого так несподiвано освiтить, що й на життя вистачить цього свiтла... Але iншого... Притираючись боком до змокрiлого коня, вiн вiдчиняє ворота i, розганяючи бiлих гусей, поволi йде до хати. Ох, i тяжко йому зараз вiддирати ноги вiд цього весняного грунту, на якому треба ставити свiй мiсток. Вiн чує, як гаряче, плямами, ворушиться кров на його щоках i добирається до очей. Iз стрiхи на обличчя падає пара краплин. Поцiлуйко здригається i похапцем обтирає їх. У хатi бiля столу в кирзових чоботях стоїть висока миловида жiнка середнiх рокiв. ЇЇ обличчя можна було б назвати молодим, аби на очi не наслоїлись горе, смуток i тiнi страждань, вони притемнили синiй погляд i в сполосi тримали повiки й вiї. Навiть у Поцiлуйка прокидається жаль до вдови, але його приглушує острах - щось невловиме в обрисi цiєї жiнки з ВасиАиною Вакуленко. Чи не рiдня вона їй часом? Вiн скидає картуза, шанобливо нахиляється, чуючи, як пiд самим серцем ворухнулась пiдкiвка холоду. - Низький партизанський уклiн вам, Олено Григорiвно. - Поцiлуйко бережно бере жiночу руку i цiлує її. Це одразу ж розчулило вдову, хоч їй i не сподобався водянисто-сiрий погляд гостя. - Ой, що ви, людино добра, - стрепенулася жiнка, висмикнула руку, застигла посеред хати. - Сiдайте, будь ласка... Ви, може, мого Iвана знали чи партизанили з ним? - Як вам сказати, Олено Григорiвно? Не буду перебiльшувати своїх заслуг. Партизанив - це забагато для мене, бо я був скромним зв'язкiвцем Iвана Олексiйовича. Про це, звiсно, й тодi мало хто знав, а тепер - тим паче, бо все тече, все забувається, - зовсiм природно зiтхнув. - Ще й як забувається! - з сумом i спiвчуттям сказала вдова. - В iнших мiсцях люди мають довшу пам ять, а в нас чогось навiть райгазета мовчить про загiн Iвана, мiсця там, кажуть, мало. "Оце й добре", - зрадiв у душi Поцiлуйко, а сам як-найщирiше вiдповiв: - У нас, де не копни, там героя чи героїчне знайдеш, i люди звикли до цього, наче до буденщини. Правда, є й такi типи, яким невигiдно показувати чиєсь геройство, бо це декого може залишити в затiнку. Життя є життям... От менi й хотiлося б розповiсти про весь шлях Iвана Олексiйовича, освiтити це в пресi, згадати бойовi дiла його друзiв, мертвих i живих. - Мало хто з них залишився живим, - зажурилася жiнка, на затiненiй синi її очей з'явилися сльози, вони теж здавалися синiми. - Таки мало, троє чи четверо, - з спiвчуттям пiдтвердив Поцiлуйко. - З вами - четверо, - довiрливо приєднала його до партизанiв, i Поцiлуйко поглядом подякував їй. - I нащо тiльки було брати їх на фронт? - пряде и далi нитку правдоподiбностi. - Самi захотiли йти. - Треба було берегти таких людей. Це ж iсторiя жива!.. Одного убили вже. - Убили. А Вiталiя Корнiєнка нещодавно тяжко поранили пiд Бреслау, чи й виживе. Поцiлуйко мало не виказав свою радiсть, але вчасно прикусив її. - Вiйна i героїв не милує, валить їх, мов дубiв. Вiталiй Корнiєнко - це брат лiсника? - Брат, i сам до вiйни був лiсником. "Як помре, залишиться тiльки двоє свiдкiв", - хижим птахом вилупилась думка. Вiн прогнав її i вирiшив, що йому варто заїхати до лiсника, довiдатись, як воно... - Дозвольте, Олено Григорiвно, коли ваша ласка, завести на подвiр'я коня. Поцiлуйко проворно вискакує з хати, чуючи, як радiсть розпирає йому груди. Острiвець гусей, пiдiймаючи бiлi крила, неквапливо пливе од нього, а вiн, i не помiтивши цього, широко вiдчиняє ворота. Кiнь з роздертими губами вбирає в очi подвiр'я вдови i маяння бiлих крил. Поцiлуйко стягує з воза мiшок з мукою, завдає собi на плечi й, пригинаючись, несе свiй подарунок. Рештки цього дня i вечiр пролетiли для Поцiлуйка, мов одна хвилина. Вiн жадiбно всотував кожне слово Олени Григорiвни, перед ним розкривалося строге, майже легендарне життя простої людини, яка голими руками - з одним гаєчним ключем - почала крушити фашистськi поїзди. Якимсь чудом захопивши танк, Мироненко зi своїми друзями виїхав на шосе i доти мiсив i трощив на ньому машини, поки не вийшло пальне. Але найбiльше Поцiлуйка вразило, порадувало i занепокоїло те, що документи партизанського загону були закопанi в клунi Олени Григорiвни. - I ви знаєте, де лежить цей скарб? - аж пальцями вчепiрився в серце, найбiльше тривожачись, чи не написано там щось про нього. - У правому застройку, а в якому саме кутку - менi не сказали. - I нiхто не розкопував iх? - Нi. А в самої не пiдiймались руки. Як згадаю все - i сиплються сльози, наче роса. - Вдова мовчки заплакала, а Поцiлуйко нетерпляче ждав, коли вона заспокоїться. Не довечерявши, вiн пiшов з Оленою Григорiвною в клуню, щоб, мовляв, навiть у теменi вiдчути подих героїчного минулого. Коли Поцiлуйко, згинаючись, став на тiк, у клунi щось забiлiло, заворушилось, це налякало його, вiн'поточився до хвiртки, але в цей час заспокiйливо обiзвалась вдова: - То гуси тут ночують. Вранцi наступного дня вiн узявся до роботи. Нiколи в життi не копалось iз таким завзяттям i надiями. Нарештi аж пiсля полудня лопата вдарилась об щось тверде. Поцiлуйко злодiйкувато пiдiйшов до ворiт, видивився, чи нема на подвiр'ї вдови, i аж тодi почав обережно обкопувати свiй скарб. Незабаром вiн витяг невелику дерев'яну скриньку, а з неї добув обгорненi пергаментом папери. Радiсть i страх зiйшлися пiд серцем Поцiлуйка. Вiн, тремтячи, мов у лихоманцi, розсовав папери по кишенях, потiм наспiх викопав глибоку яму i навiчно поховав у нiй порожню скриньку. Цього ж дня, прикинувшись недужим, вiн попрощався з Оленою Григорiвною, пообiцявши, що незабаром iще загляне до неї, i щодуху погнав коня додому. В лiсi вiн кiлька разiв намiрявся розгорнути папери, але навiть дерева лякали його, i вiн, полохливо озираючись, знову щосили гнав воронця. Вночi, наглухо позатулявши вiкна, Поцiлуйко скоцюрбленим клiщем припав до залишкiв партизанської легенди. Спочатку, гортаючи сторiнки, вiн тiльки виловлював прiзвища. В одному зошитi було кiлька страшних рядкiв про нього. Там хтось пов'язував арешт Василини Вакуленко з його iм'ям. Одразу спiтнiлою рукою вiн вирвав цей листок, пожмакав i пiдпалив сiрником. Вогкий папiр неохоче зайнявся, i на нього страшними очима дивився Поцiлуйко. В руцi горiв його присуд i, навiть попелiючи i розпадаючись, вселяв острах i холод у мiзок. Волею безглуздого випадку Поцiлуйко став тепер найбiльше знати про дiяльнiсть партизанського загону Iвана Мироненка. Вiн вивчив усi матерiалi, неначе вiрш, а потiм, про всяк випадок, знову закопав їх у землю i почав працювати над великою, на кiлька газетних пiдвалiв статтею. Тепер на це пiшла мода, а на нiй можна заробити не тiльки частку чиєїсь слави, але й гонорар... Та навiщо про нього думати... Вiн вiдганяв чорт зна якi думки i знов припадав до паперу, малюючи i перекреслюючи його. В своїй писанинi Поцiлуйко не возвеличував себе - тут потрiбно триматися так у тiнi, щоб усi оцiнили твою об'єктивнiсть i скромнiсть. I в думках, забiгаючи наперед, не раз бачив, як у пресi з'явиться прiзвище маловiдомого зв'язкiвця, який з велiння легендарного Iвана Мироненка змушений був не партизанити, а виконувати на хуторi невдячну й непомiтну роботу i навiть частково постраждати за неї... Усе було б добре в цiй iсторiї, якби не iснувало на свiтi Григорiя Заднiпровського. Вiн, тiльки вiн зараз головний ворог... А ще той огидний випадок у церквi... Коли б не вiн, то при цих документах i Заднiпровського можна було б обдурити... Як же тебе сколупнути з дороги?.. знову, наче у сiтцi, б'ється мiзок Поцiлуйка i сам виплiтає сiтку на когось. XXX Марко пiдвечiркував з Ярославом i його напарником Кузьмою Завороженим, пройдохуватим чоловiком, який за вiйну встиг побувати i шинкарем у районному мiстечку. i торговцем у Румунiї, i штрафником на Третьому Українському фронтi, i пiдбити два танки мушкетоном Петра Першого - так вiн величав протитанкову р,ушницю, i знов опинитись у Румунiї вже бувалим воякою. На однiй з фронтових дорiг вiн перепинив королiвський ридван i, млiючи од щастя, почав випрягати конi. - Що ви робите? - заволав машталiр. - Це конi короля Мiхая! Сам король їздить на них! - А тепер король не буде їздити, бо мiй старшина пiшки ходить, - спокiйно вiдповiв Кузьма й на чистокрiвцях гайнув у свою частину. Горiховi, з масною сльозинкою очi Завороженого i тепер без зайвої гризьби й суму примiрялись до життя, що можна було увiрвати з нього, - вiн уривав, не дуже турбуючись таким пережитком, як совiсть. I на себе вiн якось мiг дивитися, нiби збоку, дивуючись, куди тiльки не тягне його "айдiотський" характер. От i зараз вiн розповiв кiлька своїх майже неймовiрних пригод, сам посмiявся над ними i, не криючись, дiйшов до висновку, що йому треба було родитись або в капiталiзмi, або в комунiзмi: там би вiн жив, як нирка в салi, а в соцiалiзмi рiдко фортунить йому. Навiть достобiса ледачий райзавскладом на одному мiндобривi бiльше заробляє, нiж вiн на тракторi. То є правда на свiтi? - Що ж вiн там може заробити? - здивувався Ярослав. - Капiтал! Не Карла Маркса, а той, що в скринi лягає. Деякi голови колгоспiв поки що без мiндобрив спокiйнiше себе почувають. А щоб начальство не ганяло їх, мов солоних зайцiв, - шапочку скидають перед завскладом, ще й замогоричують його. От вiн i слинить у свої книги, що мiндобриво такi-то дiячi вивезли, а сам його вивозить налiво. I всi, виходить, задоволенi: i начальство, i голови, i завскладом. - Чого ж ти при такiй iдейностi пiшов у трактористи, а не в комору? - запитав Марко. - Жiнка повернула мою бiографiю ближче до людської, жiнка в мене працює на соцiалiзм, - вiдповiв Кузьма з насмiшкою, але в його горiхових очах потеплiшала олiйна вогкiсть. - Хiба ж це робота на цьому натику? - махнув рукою на трактор. - Однi сльози: день працюєш - тиждень гуляєш. А став би я директором МТС - усi трактори гурчали б день i нiч i вихiдних не знали б. - Де ж ти дiстав би пального? - Марко з подивом i надiєю подивився на рiшуче обличчя Завороженого. - Викомбiнував би, - коротко вiдповiв той. - А за такi комбiнацiї не перейшов би на казеннi харчi? - I це могло б трапитись, але все клубком крутилося б, - безжурно вiдповiв Кузьма. - I вам би дещицю вигадав, аби тiльки було за що. Я люблю такi дiла... О, здається, наш директор на своїй чортопхайцi жме сюди? - поглячув на дорогу. Справдi, на трофейному БМВ до них пiд'їжджав директор МТС, невисокий з пiваршинними вусищами чолов'яга. Вiн легко вискочив з машини, привiтно поздоровкався з усiма i кивнув головою на Завороженого: - Цей пiдлеглий не пiдбивав пiд мене клинцi, не говорив, що в нього все гурчало б днi й ночi, аби вiн став директором МТС? Марко i Ярослав засмiялись, а Кузьма здивувався: - I як ви могли на такiй вiдстанi та ще на чортопхайцi почути? - Цю чортопхайку ти, галабурднику, цiлувати повинен! - За якi заслуги? - Кузьма зневажливо копнув п ногою. - На нiй я твою Олену завiз до лiкарнi. Кузьма одразу побiлiв, у поглядi його затремтiла жалiсть, а тонкуватi губи нерiвно засiпались. - Як вона?.. - Не журися, усе гаразд, - пустив по вусищах посмiшку. - Вiтаю тебе з донькою, а скiльки кiлограмiв вона важить - дорогою забув. - З донькою? - жалiсно зiтхнув Кузьма Заворожений, мiцно обняв директора МТС, головою притулився до його широких грудей. - Спасибi вам. Так ждано i так несподiвано... - Вiн випростався, охнув, невидющими, але глибоко вдячними до когось очима поглянув на свiт, махнув рукою i засмiявся. - I чого всi батьки в цi хвилини ось такими розумними стають? - глибокодумно запитав директор МТС. - Сiдай, бiсова покруч, пiдвезу. - I знову ж таки спасибi. - Кузьма щупаком вскочив у машину i слухняно вмостився на задньому сидiннi. Директор кивнув на нього головою, i запитав Марка: - Встигли хоч трохи розкусити цього пройду? А дивiться, як любов iз нього в'є мотузки. I все одно з цього харцизяки ми зробимо'людину. З головою болотяник, тiльки в нiй мiзки позлипалися з комерцiйною грязюкою. Вичавити її - i посвiтлiє розум у головi. Ви пального не розжилися? Марко безнадiйно махнув рукою. - Хiба ж його тепер дiстанеш? Де тiльки можемо, навiть по пляшцi збираємо. - Розживетесь пального - усi трактори пошлю на ваше поле. Шкода менi, Марку Трохимовичу, вас, та пособити не можу. Сам караюсь, що запiвдарма зарплату одержую. А може, й пофортунить ще - чогось не доказуючи, знову посмiхнувся у вуса, попрощався i влiз у машину. На поля тихо спускався сизувато-синiй шовк надвечiр'я. У видолинку матово темнiла вода, i верби над нею здавалися табуном птахiв, що вийшли на берег. М'яка вiдтiнкова синява i веленкувата голубавiсть помiж незгас-лими островами хмарин лрисипляли, заколисували землю i стирали з неї слiдя лихолiття. Вона теж куталася в мрiйливу голубiнь i, здається, радiсно тремтiла, що над нею заiскрилися першi зорi, а на нiй стрепенулись дiвочi голоси. То з далеких полiв поверталися старi плугатарi i дiвчата-погоничi. Цiлий день навихались вони бiля коней, понатирали поводами потрiсканi ручата, понабивали ноги, а все одно пустили пiсню про любов, хоча й не мали її... В такий вечiр скрадатися б їм до милих, прислухатися б, як у тишi синього надвечiр'я б'ється наполохане серце, i вбирати в нього найкращi в свiтi слова, i вбирати у радiснi очi i зорi, i мiсячне сяйво, i всю землю, оповиту вечiрньою iмлою чи, може, туманом кохання. Батькiвський жаль охоплює Марка, вiн зараз так хоче щастя цим натомленим дiвчатам, наче вони були його дiтьми. Та не всi вони матимуть своє звичайне дiвоче щастя, якого бiльше було в часи Маркової молодостi. От-от уже закiнчиться вiйна, смерть не буде гасити цвiт людських очей, та скiльки ще й пiсля вiйни проллється невтiшних дiвочих слiз. .I знову згадалось його безталання - його єдина донька. Карайся, мучся, батьку, на самотi, а до людей неси i посмiшку, i смiх, i розраду, i пораду, добувай i лiс, i грошi, i насiння, i фураж, i хоч по двiстi грамiв хлiба для плугатарiв, i ложку молока для дiтей-сирiт. Отак i несе чоловiк у душi красу цього весняного вечора, i батькiвську тугу, i копiйчанi розрахунки, i прокляте питання - де взяти ' пального, як виорати поля, бо така твоя судьба. Увечерi в його землянцi довго засiдає правлiння, пiдводить пiдсумки дня, обмiрковує, що треба робити найближчим часом, кого послати в Кам'янець-Подiльську область добувати вапно, щоб на ньому заробити сяку-таку копiйчину. Небагато, лише п'ятнадцять тонн, дозволили їм добути в кар'єрi вапна, але по теперiшнiх цiнах це дасть п'ятнадцять тисяч карбованцiв на самi необхiднi потреби. I знову усi сушать голови над пальним. Пiсля правлiння вiн ще якийсь час розмовляє з рибалками: треба щось вловити, хоч на юшку, знову ж таки орачам, копальникам i дiтям-сиротам, а потiм сидить з Марiєю Тримайводою, яка радить посадити на супiску пiвгектара раннiх помiдорiв у самий раннiй строк. Правда, вони можуть вимерзнути. Та коли все буде гаразд - дадуть найбiльший прибуток. - Ризикнемо: Садiть гектар... Що, є лист од сина. - Звiдки ви знаєте? - По вашому обличчю. - Хiба? - дивується, червонiє жiнка i знову обличчя її береться чудесною осiнньою красою. Марко дивиться на Марiю, непомiтно любується нею i мало не зiтхає. Коли вона пiшла додому, мати, дивуючись, запитала: - Чого це вона сьогоднi так вирядилась? Свято якесь у вас? - А я й не помiтив, - посмiхнувся син. Нарештi вiн лягає бiля Хведька. Утома одразу сплющує повiки, одразу з тiла вiдлiтає частина турбот, воно легшає, перед очима хитнулось, колискою перекинулось небо, i вiн, солодко опускаючись у теплу глибочiнь, бачить, як мерехтять великi зорi i золотим череслом поблискує мiсяць. Ось вiн опускається все нижче й нижче i фарою сiдає на трактор веселогубого Ярослава. Чого ж так смiється хлопець, пiд'їжджаючи до ставу? Ага, вiн дiстав пальне. Марковi теж стає радiсно на душi... Але все це одразу руйнується, зникає - i бiльш нiчого нема, тiльки якiсь плями перед очима. - Вставай, сину, вставай, хтось прийшов до тебе, - над ним, зiтхаючи, схиляється мати. Вiн зовсiм виринає iз хвиль сну, вiдчуває вагу натомленого тiла й похапцем одягається. В землянцi вже свiтиться слiпачок, на столi стоїть пляшка вина iноземного походження, а бiля столу хитрувато косує на нього Кузьма Заворожений. - Звiдки ти взявся? - дивується Марко. - Прямо з лiкарнi. - I тебе, оглашенного, пустили вночi? - Де там пустили, сам улiз, - нiтрохи не бентежиться чоловiк. - Як? - Через вiкно. Потихеньку, щоб i не шелеснуло, вийняв шибку - i влiз, - нiжна i задоволена посмiшка грає на тонкуватих устах Кузьми, в його горiхових очах, що при свiтлi каганця здаються зовсiм темними. - Бачив доньку? - Аякже! Для чого було через вiкно лазити? - Ну, i як? - Олена каже, що вона дуже гарна, а я трохи сумнiваюсь, - щиросерде говорить Кузьма i хмурить чоло. - Бо що то за дiвчина, коли в неї брiв нема. - Безтолоч ти, будуть у неї брови! - гримає мати ни Кузьму i починає смiятися. - Справдi будуть? - довiрливо i зворушливо дивиться на матiр шибайголова. - Хiба тобi жiнка не говорила цього? - Я, Марку Трохимовичу, посовiстився питати її. То будуть? - Неодмiнно будуть i брови, i краса, i муж буде... У внучки моєї тiльки через два тижнi з'явилися брови. - То моя ще має час, - заспокоївся Кузьма, крутнув головою i засмiявся: - I навiть муж буде? Феноменально! Вип'ємо за її здоров'я. - Чого ж ти до мене прийшов пити? - здивовано запитав Марко. - Рiднi в тебе нема? - Таки нема... Байстрюк я, Марку Трохимовичу, - хмара набiгла на чоло Завороженого. - Усього життя наворожило менi. Тiльки тепер, пiсля поранення, розжився на рiдню-на жiнку та доньку. А. ви менi здались душевним, чоловiком, хочу, щоб хрещеним батьком були. Не погребуєте, в мене ж така бiографiя? - Не погребую. - I справдi, Герой буде хрещеним батьком моєї безбрової? - Сказав же тобi. - Це я вас на щастя згадав, бо я чоловiк з пережитками i рiзними забобонами. - Кузьма випиває чарку, морщиться i змовницьки нахиляє голову до Безсмертного. - Сьогоднi ж, Марку Трохимовичу, як з пушки, можна дiстати пального. - Де? - стрепенувся чоловiк. - Є недалеко таке славне мiстечко. Там саме перекантовується один воєнний склад. Тепер на ньому залишилось тiльки два вартових, i то вони зараз гуляють у своїх любок. Майнемо, Марку Трохимовичу? Вiзьмемо по совiстi - кiлька бочок, i нiхто не помiтить. Радiснi думки як завихрились, так i розвiялись у головi Безсмертного. - Це ж пряме злодiйство. - Яке там злодiйство! - повiв плечима Заворожений. - Не для себе ж - для колгоспу, значить, теж для держави стараємось. Ну, а вiйна все спише! - Нi, Кузьмо, на таке дiло я не пiду. - I нащо вам стiльки совiстi? Ну, як знаєте, а я хотiв пособити. - Кузьма спритно перехиляє другу чарку i вже з сумом говорить: - Виходить, не гожусь я для соцiалiзму. I чому? Бо в соцiалiзмi треба мати крила, хоч манюсенькi, хоч горобинi, коли нема орлиних. А я навчився не лiтати, а крiзь щiлини лазити. - Уже пора i вiдучатись вiд рiзних щiлин. - I жiнка це саме довбе менi щодня i щоночi. Почав старатися, а що вийде - аллах його знає. Марко пильно змiряв чоловiка поглядом. - Аллах нехай собi залишається аллахом, а ти з сьогоднiшнього дня вже батько, а не якийсь злодюжка. Не ганьби iменi батька, як хтось твоє зганьбив. Кузьма здригнувся, допитливо поглянув на Марка i стис йому руку. - Бувайте здоровi. Пiду Ярослава змiняти. Оратиму ж сьогоднiї - пiдняв угору кулака. - В честь доньки! Вранцi першим з'явився до Марка заклопотаний Василь Тримайвода. - Хвалiть мене, бо я сам почну хвалити себе, - жартом зустрiв його Безсмертний, але не розвеселив чоловiка. - Оказiя трапляється, Марку Трохимовичу, - стишив голос. - Тiльки навряд чи будуть за неї хвалити нас. - Яка ж оказiя? - Вночi притарабанилось до мене одне гидомирство i почало справжнiй торг. Воно, це гидомирство, звiдкись пронюхало про наш сутуж i хоче пiдлататись на ньому: за канiстру самогону обiцяє давати бочку пального. - I де тiльки береться така погань? - запитав Марко з обуренням. - Спливдє з каламутi вiйни. Так що нам робити? Самогонщиками ставати? - Задачка!.. А це надiйна справа? - ще не знає на що зважитись. - Якщо придивитись до носа цього гидомирника, то надiйна - за чарку вiн i батька продасть. Для проби привiз менi двi бочки пального. - Де воно в нього лежить? - Дурний вiн сказати! Засекретив свiй склад. - Цiлий склад? - Схоже на це. Каже, що ми його пальним зоремо во свої поля. - Тодi домовляйся, Василю! - махнув рукою Марко. - Заставить бiда i самогонщиком стати. - З чого тiльки варити будемо? - Зараз же поїду на цукрозавод. Там є меляса... От i переплуталось грiшне й святе. * * * ...Обличчя директора Укрозлволу не можна було назвати оптимiстичним. Його пожмакований рот рогаликом прогнувся донизу, у вузькуватих розрiзах нудились очi, а перчина носа принюхувалась до вусiв, мов до закуски. "В такого нудника навряд чи поживишся чимсь", - подумав Марко, прикидаючи, якими словами можна розжалобити директора заводу. Вiн вдарився в злигоднi спаленого села, а тюхтiюватий господарник, нудьгуючи, слухав його i раз по раз принюхувався до вусiв, нiби вони випаровували найкращi пахощi. Коли Марко закiнчив говорити, очi директора одразу ожили, i вiн коротко виклав свої думки: - Лiрика теперiшнього села, особливо спаленого, сама по собi дуже iнтересна, але ми книг не пишемо, - ми практики, а тому одразу перейдемо до дiла. Меляса в мене є, добряча, хоч на хлiб масти. Скiльки хочете, стiльки вiдпустимо, коли взамiн дiстанете мiдi. Пiдходить така комбiнацiя? Марко розгубився: - Мiдi? Якої? - Якої хочете, з чого хочете i де хочете, аби це була мiдь. Нiмцi обдерли нас, мов липку. - Де ж я вам дiстану її? - А це вже ваша печаль. Я вам - мелясу, ви менi - мiдь. Кiлограм за кiлограм. - Ви б, може, для практики, почали свою мелясу мiняти на золото: кiлограм за кiлограмi - з'єхидничав Марко. - Золото менi поки що не потрiбне, - спокiйно вiдповiв директор i знову почав принюхуватись до вусiв. Його, видно, нiщо не могло зворушити. Розлючений на директора, на себе i на всю цю iсторiю, Марко в препаскудному настрої повертався додому. Наважився чоловiк стати" самогонщиком - i то не повезло, захотiв чесно заробити догану - i то не вийшло... Дивна ця iстота, що зветься людиною. З самого ранку його мучили сумнiви i роздуми, що вiн погодився за самогон купляти пальне, а тепер вiн лютував, що не може цього зробити. Прямо хоч повертай конi до Кузьми Завороженого i їдь з ним промишляти на склад. В дiбровi iмлистi долонi вечора прохолодою пройшлися по його обличчi, трохи остудили гнiв, але всi думки i тепер, як бджоли навколо матки, крутилися навколо оранки. I все одно вiн десь мусить добути мiдь тому перчастому дiдьковi. Дома Марко розповiв про свою пригоду Тримаиводи i Заднiпровському. Ця розповiдь обурила навiть врiвноваженого Василя, а Григорiй Стратонович засмiявся. - Ви чого? - нерозумiюче поглянув на нього Марко. - Типаж сподобався? - Перчину носа i вуса, як ви намалювали їх, бачу перед собою, - i далi смiявся Григорiй Стратонович. - Напали ж на практика! Але здається, ми вже маємо мiдь. - Якi? -в один голос скрикнули Безсмертний i Тримайвода. - В горбовецьких лiсах, може знаєте, висаджено артсклад. Що мало пiти в повiтря - пiшло, а гiльзи до торiшнього року валялись навкруг вирви... - Тодi зразу ж треба їхати! - вирiшив Марко. - Може, й нам пофортунить. Цього ж вечора вiн, Григорiй Стратонович i Василь Тримайвода поїхали в горбовецькi лiси. При мiсяцi вони довго петляли лiсовими дорогами, поки знайшли глибоченну вирву i, мов над самородками золота, нахилились над першими, позеленiлими вiд негоди гiльзами снарядiв... Через тиждень шiсть тракторiв, радуючи серця хлiборобiв, прийшли пiднiмати рахманну, напоєну дощами, росою i туманом землю. I через тиждень десяток заяв пiшло блукати по всiх iнстанцiях. В них писалося, що новий голова колгоспу Марко Безсмертний морально розкладена людина - вiн примушує колгоспникiв варити для нього самогон i безпробудно пиячить... XXXI Земля пахла свiжiстю трави, нiжно-п'янким цвiтом кульбаби, соком дерев i розсади. Дiвчата, познiмавши рами парникiв, дбайливо ворожили, згинались i розгинались над нею, а їхня пiсня слалася над тендiтними стебельцями, i в нiй була печаль далеких вiкiв, що зiйшлася з теперiшньою дiвочою тугою. Невiдомим судженим вихлюпували вони свою пiсню i напiврозкриту, мов пуп'янок, любов, але не судженi, не веселоокi хлопцi, а тiльки тепла земля прислуха'лась до дiвочого смутку й любовi. I знову Марка стривожив цей спiв, знову подумалось про дiвочу долю, пiдкошену вiйною, i про ту любов, яка може зiв'янути в грудях без вiдповiдi, без материнства. I хiба вiн не розумiє, чого тепер навiть смiх дiвочий чаїть у собi печаль. I нiчим, нiчим ти, чоловiче, не годен допомогти, хiба що привiтним словом i пошаною до тих, у кого доля окривдила дiвочi лiта. Цi роздуми i сум непомiтно перенесли його до тих вечорiв, коли й вiн стрiчав своє перше кохання... Було я: воно чи не було? I чи було у свiтi оте нiжне тернооке дiвчатко, яке довiрливо й недовiрливо тягнулось до нього? Вiн їй колись навеснi принiс вiтром вiдчахнуту вишневу гiлочку, не знаючи, що цiєї ж весни вiдчахнеться од нього його любов... Гай-гай, коли це минулось! Вже й дочка в тебе така, як ота дiвчина була, та все одно прокидається сум i боляче смокче все тiло. Вiддирай його, чоловiче, вiд серця, виточуй, мов гiркий сiк минулих рокiв, глуши роботою i господарчим клопотом, щоб менше болiло все. I вiн вiддирав його, та з далеких закуткiв пам'ятi раз по раз виринали спогади про перше i друге кохання. Враз у пiснi про журавку йому вчувся голос Олени, i вiн аж оглянувся, приглядаючись до дiвчат. Справдi, щось було у їхньому спiвi таке, що бринiло в голосi його дружини. Певне, перехопили вони це в Олени i заспiвали йому, щоб i пiдстрелений журавель затужив за своєю журавкою. Якою дивовижною i красивою була вона в золотi кiс i чарах своєї пiснi. От i нема золотої вербички у його сiм'ї, є тiльки блискавкою припалена верба, що з хреста виросла на могилi його батька. - Марку Трохимовичу, що менi робити з Маврою? - пiдiйшла до нього Марiя Тримайвода, i буденщина зруйнувала усi видiння, та не могла зруйнувати смутку. - Що таке? - Те саме - нiяк на роботу не виходить. - Говорили iз нею? - Кiлька разiв i говорила, i вмовляла, i гудила, але нiчого не пособило. Обiцяє прийти, та обiцянка - цяцянка. Доведеться штрафувати Мавру, чи як? - Вiйна так штрафувала наших жiнок, що грi буде нам братись за таке дiло, - невесело вiдповiв Марко. - То що ж робити? За Маврою й iншi жiнки не квапляться до роботи. - Iще треба поговорити, душевно, сердечно. Вона ж, здається, не з ледачого роду. - Це правда. А чому ви не питаєтесь, як у нас iде робота? - Бачу її усю перед очима. А для чого ви в цих парниках залишаєте окремi стебельця розсади? - З неї отут у теплi виростуть першi овочi для голови та начальства, - засмiялася жiнка. - Спасибi, в'їли, не надiявся, що ви такi. - Так завжди було при Безбородьковi. Чи не за вама їде пiдвода? - За мною, - чогось на бюро райкому викликають. - Напевне, хвалити будуть, бо ж ореться i сiється, аж гай шумить. Марко промовчав: не про похвалу думалось йому; все непокоїла iсторiя з пальним. На пiдводi бiля вiзника сидiв незнайомий чолов'яга з кучмою бруднуватого попелястого волосся. Ось вiн скочив на землю, з шанобливою посмiшкою приклав два пальцi до жилавої скронi. - Марку Трохимовичу, моє - вам. Чи не пiдвезете часом до мiста? - Чого ж, можна, - з неприязню поглянув на неохайного начасниченого кучмiя з випнутими, схожими на гузир губами i крупним щупачим носом. - От i гаразд, могорич з мене. - Кучмiй запобiгливо посмiхнувся, метушливо потупцював на мiсцi, наче земля пiдсмалювала йому ноги, i тихiше запитав: - Певне, ви й не знаєте, хто я такий? - Не мав щастя познайомитись iз вами, - байдуже змiряв його поглядом Марко. - I не догадуєтесь? - в прехитренних очах непроханого пасажира димчасте ворушиться п янкувата сивина. Щось неприємне, нахабне, насторожене i загадкове є у нiй. - Не мав часу думати над цим важливим питанням, - насмiшкувато кидає Марко. Але хортуватий кучмiй не помiчає цього. Вiн з таємничим виразом оглядається, а потiм влiзливий смiшок прориває його гузиристi вуста. - Це тому, що менi довелося мати дiло не з вами, а з комiрником. Я Федот Красiи, отой самий що вам пальне постачав. Надiюсь, ми в усяких дiлах зрозумiємо один одного. Я, вже зараз можна сказати, ваш орач! - Ви горе наше, а не орачi - гнiв одразу рум'янцями прорвався на обличчi Марка, а в золотистих обiдках очей ворухнулась тiнявiсть. - Невже не соромно чи хоча б не страшно вам так жити на свiтi? - Лекцiя з полiтграмоти? - вцюкнув, не ображаючись, Красiй. - Я в полiтгуртках уже не просвiщаюсь - не такi мої лiта. А про совiсть i страх можу, коли iнтересуєтесь, дати фактичну справочку, тiльки спершу треба знайти точку опори. - Вiн вибрався на полудрабок, зручнiше вмостився, а з його очей 'струсилась п'янкувата посмiшечка, - вони одразу потвердiшали i причаїли в кутках iронiчну озлобленiсть. - Так з чого ж починати? Хiба що так: навiть у вiк соцiалiзму кожен має свої фiнансово-комерцiйнi ланцюги i б'ється в них, як риба в сiтцi. Ви, наприклад, хочете зараз вискочити з громадських боргiв. Це вам вигiдно i потрiбно для слави. I я, на вашому мiсцi, робив би так само. Але житейськi невдачi злизали мою славу i навiть мiстки до неї. То треба ж менi, коли є голова на плечах, трохи краще жити, анiж тi, що вмiють думати тiльки руками? От я й бажаю приплисти до свого тихого берега, щось збудувати на ньому про чорний день для себе, бо колективне - це тепер не найкраща мрiя мого життя. Ви маєте свою кумерцiю, я - свою, а в кумерцiї головне - шукати, знаходити, брати i вигiдно збути... Ну, страх - це вже iнша категорiя, вiд нього рукою не вiдмахнешся. Та не всi попадаються, не всi ловляться, а коли й ловляться, не всi потрапляють на грiзнi очi правосуддя, бо й тут можна сяк-так знайти прокладочки. Хто б, наприклад, i по якiй статтi мiг судити мене за мою кумерцiю? Тiльки фашисти, бо я крав у них. А от вашу купiвлю у мене можна пiд якийсь параграф пiдвести, бо ви чоловiк державний. Так хто кого, питається у задачi, повинен питати про совiсть? - замаснiв переможною усмiшкою прив'ялий вид Красiя. - Геть менi, балабоне, з воза! - обурився Марко, ступив крок наперед i вирвав у вiзника батiг. - Як розбризкався! - То я собi пiду, обiйдемось без нервiв, - злякано скочив з полудрабка Красiй. - Виходить, комусь правда коле очi. - Не чiпай цього слова, негiднику, бо забрудниш його! - Марко узяв вiжки у вiзника, вискочив на полудрабок, вйокнув на конi, i вiз м'яко покотився ще не в'їждженою дорогою. Згодом ця пригода з Красiєм почала Марковi здаватися навiть смiшною. "Яка погань, а в своїх правах розбирається, наче юрист-крючкотвор. А коли ти не про права, а про свої обов'язки згадаєш?" I поки думалася всяка всячина, коненята минали дiброви й луги, а перед очима з блакитi неба, ще блакитнiшої води i зеленi землi творилась, розстилалась молода весняна казка, i посеред неї стояли верби в зелених вiночках, як нареченi. Ось з неба голубою грудочкою злетiв трепетний грицик i сiв на розщеплене жерло нiмецького танка. Пташина зневажливо вдарила хвостом покорчене страхiття, опустилася на, землю й обережно, приглядаючись то одним, то другим оком до дороги, почала пити з калюжки блакитну воду. I що було пташинi до танка, до обрубка його тiнi. яка захопила шматок лискучої луговини i пару кущикiв курослiпу. Почувши стукiт копит, вона занепокоїлась, принишкла, а потiм безтурботно вискочила на купину, щоб краще бачити свiт i своє вiдображення у водi. Незабаром до грицика прилетiла його подруга, й вони почали залицятись одне до одного, то наближаючись, то вiддаляючись од танка. I Марко в цю хвилину подумав, що смерть може вбити людину, птаха, але вона не в силi убити любов. З вузького зазiлленого путiвця вiн з'їхав на шлях, на його узбiччях весна всюди посвдвила золотi печатi кульбаби, на них темними кульчиками ворушилися старi, ще торiшнi бджоли. Казка весняного напiвприхмареного дня розкривала новi й новi картини, а на душi у Марка була тепер так, як у тiй далинi, де грали то сонячнi озера, то тьмарились тiнi. В пам'ятi спливали i спогади, i рiзнi турботи, i розрахунки, але й не забувалось, що, нарештi, в землю падає й падає зерно. Цим при теперiшнiх труднощах навiть можна було похвалитись, коли б не муляла душi iсторiя з пальним. В райкомi Марка зустрiли настороженими поглядами. Ще не встиг вiн сiсти недалеко вiд Броварника, як Борисенко розкрив папку з якимись прим'ятими папiрцями й насмiшкувато подивився на нього: - Орете, сiєте, господарюєте? - Як говорить зведення, орю, сiю i господарюю. - Марко придивляється до папки, до прим'ятих папiрцiв i вже все розумiє. - Чималенько "донесень" зiбралось на мене? - Вистачить на чиюсь голову. - Виходить, мiнiстерство зв'язку мало роботу? - невесело посмiхнувся Марко. - Iще дехто матиме її, - насупився Борисенко. - Значить, самогоном поле орете? - У фейлетонi так можна сказати, - погодився Марко. - А як це в романi можна сказати? - Там довелось би написати, що ми орали поле горем своїм. Не вiд доброго життя сiли ми на цього коника. Борисенко спiвчутливо подивився на Безсмертного. Тiльки рiзнi заяви i настирливi нагадування Киселя примусили Борисенка взятись за Безсмертного, бо iнакше йому ще бiльше могло перепасти березової кашi. Химерно вийшло в нього з оранкою, тiльки вiйна може так склубити добро i зло. - Провину свою розумiєш? - Розумiю, - тихо сказав Марко, а в душi все одно не руйнувався спокiй; хоч i не гаразд вийшло, але поля в нього не лежать перелогами. - Добре, що товариш Безсмертний хоч тепер зрозумiв свою помилку, - в'їдливо чмихнув iнструктор райкому Геннадiй Головченко, який завжди мiг природно, в залежностi вiд обставин, показати свою зверхнiсть над кимсь, чи свою увагу й пошану до когось, або i повний демократизм, особливо за чаркою. - Де ж ранiше була ваша голова? - Вона журилася, що з вашою не зустрiлась. Ось тодi в нас був би порядок, - навiдлiг ударив Марко i викликав не одну посмiшку, бо прилизаного Головченка недолюблювали за його своєрiдну артистичнiсть i говорили про нього, що вiн з трьох можливих варiантiв - МХАТу, музкомедiї та райкому - вибрав найменш вдалий. Головченко обiзлився, блискавичнi рум'янцi роздули його досконало викругленi щоки: - Подивiться на цього праведника! Нашкодив сам, а сердиться на когось! Яка залiзна логiка! - грiзно поглянув на Безсмертного i почав теоретично розкривати суть даної помилки. З колгоспного поля вiн пiрнув аж у древнiй Рим, далi в iсторiю середнiх вiкiв, здмухнув iз них пил, i вихопив якийсь приклад i ним з єднав сиву давнину з двадцятими роками двадцятого столiття, коли по селах куркульня переганяла хлiб на самогон. - Яка вченiсть: уже Рим, i Крим, i самогоннi апарати е, а толку нiякого, - скривився Броварник. - Запишемо Безсмертному догану без цього посталакання. Заслужив! Височенька постать Головченка затремтiла вiд обурення, але вiн стримав себе й спокiйнiше заговорив до Безсмертного: - Чи розумiєте, скiльки ви програли в битвi за врожай, скiльки ви програли в очах людей i керiвництва? - Я розумiю свiй програш, але розумiю i виграш, - гнiвно пiдвiвся Марко. - Це ганьба! Вiн абсолютно нiчого не зрозумiв! - обурено заволав Головченко. - Похвалiться, що виграли ви? - Я виграв роки жiночої краси, - гордо сказав Марко, i всi погляди здивовано схрестились на ньому. - Про що вiн говорить? - у Головченка з доброго дива аж пiдборiддя одвисло. - Те, що чуєте, - одрiзав Марко. - В мене серце не шумовинням, а кров'ю обкипало, коли я посилав на поле з лопатами дiвчат i жiнок. Скiльки ця непосильна робота вичавила б з них здоров'я, скiльки нових зморщок дочасної покарбували б милi обличчя? А тепер, при своєму програшi, я виграв роки жiночої краси. Це теж чогось варто! Борисенко посмiхнувся, потiм засмiявся, махнув рукою i весело звернувся до всiх: - Чули,товаришi? - Чули, Iване Артемовичу, - радiсно вiдповiли йому всi, окрiм Головченка, який вiдчув свою поразку. - То я мислю так, - вiв далi Борисенко. - За сердечну пошану до жiночої статi й краси навiть не таке прощалося людям! Напевне, доведеться простити й товаришу Безсмертному. Як ви думаєте? - А таки доведеться! - залунало звiдусiль. - Вперше таке рiшення приймаємо, - задоволено сказав Броварник i вдарив Безсмертного по плечу. Пiсля засiдання бюро Борисенко сам на сам залишився з Безсмертним i, смiючись, заговорив до нього: - Догана висiла над тобою, але й тут викрутився. Сердився б на мене, якби схопив її? - Нi, не сердився б, я вже пiдготувався був до неї, - посмiхнувся Марко. - Бадьоришся? - невдоволено покосився Борисенко. - Правду кажу. Цей грiх з пальним i в сни залазив мої. Так що навiть догана тiльки утiшила б мене - зняла б грiх. - Iнтересний ти чоловiк, - не то з огудою, не то схвально сказав Борисенко. - Знаєш, i в мене раз отаке пiсля догани було... Але тобi треба менше пиячити. - Пиячити? - остовпiв, а потiм розреготався Марко. - Це вже щось нове. I Хотiлось би iнодi з досади потягнути добру чарку, так не можу: наперстками п'ю... - А скiльки про це в анонiмках написали. - Борисенко поклав руку на папку. - Знаєш, хто це так старається? - Хто чесно робити не хоче: екс-голова i його оточення. Ми з фашизмом скорiше покiнчимо, анiж з наклепниками i дармоїдами, якi навчилися хитро й мудро пожирати плоди соцiалiзму... Що думаєте робити з цим папiр'ям? - Колекцiонуватиму для iнтересу: заведу рахунок, скiльки їх прийде за рiк на одного завзятого голову, прикину, скiльки вони забрали часу i грошей у держави, а потiм прилюдно судитимемо запеклих донощикiв. - Такої ж статтi в законi нема. - А ми постараємося здерти з них хоч витраченi командировочнi на роз'їзди i комiсiї. Карбованцем вдаримо донощикiв... Ставок зарибнив? - Зарибнив. - Багато