iсь добрi, заспокiйливi слова. Але що дасть така утiха? Хiба за отим селянським розсудом, що вмiщався в словах "якось то воно буде", не крилася б фальш? Перед ним ще, наче в напiвснi, пропливли дiвочi постатi, i мiст, i в скорботно-прощальних обiймах двi верби, i шматок ясноводої рiчечки, просвiтленої згори i знизу мiсяцем. I все здавалося б таки напiвсном, коли б i досi не бринiв у душi голос Галини: "А нам же, дядьку, любити хочеться..." "Будьте ж проклятi навiки, вбивцi дiтей i материнства, вбивцi роду людського i земної краси!" В болючому поривi, уже бачачи перед собою й далекi свiти, Марко нахилився до Галини, мовчки приголубив її, обернувся i, як дозволяла нога, швидко пошкандибав дорогою до колгоспної стайнi. Нiхто з дiвчат не обiзвався позад нього, лише почулось чиєсь тихеньке "ой". А попереду жита так само пересiвали тiнi, росу й мiсячне сяйво, i тiльки на дорозi воно лежало чистим, як лiтнє золотисте марево. - Не спиться, чоловiче добрий? - допитливим поглядом зустрiв бiля стайнi Марка дiд Євмен i скоса поглянув на мiсяць. - Не спиться, дiду. Старий погладив куций бурячок борiдки. - Чи то вже начальство тобi сну не дає, чи такi лiта пiдходять? - Лiта, дiду. - Лiта, Марку, - аж зiтхнулось. - I якi не є вони: добрi чи лихi, а так летять, що нiяким способом не зупиниш i нiякими кiньми не здоженеш. Ось уже, чую, i смерть крутиться недалеко вiд мого порога, а я, коли подумати, i не нажився. Усе життя кращого сподiваюсь. I так хочеться хоч збоку, але недалеко вiд щастя сiсти, ну так, як сiдають на чийомусь весiллi. - I таки ще сядемо не збоку, а поруч iз ним! - пiдвiв угору кулака. - Утiшаєш старого? - Вiрю в це! - I я ще вiрю, - признався старий. - їй-бо, вiрю... Тобi коня запрягти? - Запрягайте. - Ох, i непосидючий ти. Марку, - похитав головою дiд Євмен. - Спав би собi зараз без заднiх нiг, так де там. - За спання не купиш коня. - I це вiрно, - аж посмiхнувся, що згадалось про коня. - Далеко ж зiбрався ? - В тюрму, дiду. - В тюрму?! - здригнувся i стривожився старий. - Невже, Марку, знову якась комiсiя хоче окривдити тебе? Тодi ми всiм селом... Доки ж можна так в'їдатись? - Спасибi, дiду, поки що сам одбиваюсь од усякої нечистi, як Марко Проклятий од чортiв. - Одбивайся, Марку, одбивайся, сину, i сам переходь у наступлєнiє, бо дуже ти нам потрiбний чоловiк! - потис його обома руками. - Чого ж до тюрми чешеш? - Там у мене один знайомий сидить. - А-а-а, передачу завезеш? - прояснилось обличчя старого. - Ну, вези, та довго не затримуйся, буду виглядати, хоча тобi й байдуже до старого: що вiн? Гвинтиком назвали. мене, а я й досi не хочу бути безчуственним залiзом: нi гвинтиком, нi шурупом, нi гайкою, навiть цiлою шестiрнею, бо в мене є хоч i стара, а своя душа. Хай не все в нiй до ладу деякi оратори пiдiгнали, сконтрогаїли, але ж це таки душа. Я i з президiї подався, коли мене якось один представник почав гвинтиком величати, де тiльки й гвинтило його? Надокучив я тобi контрреволюцiєю? - Хтось збоку й справдi подумав би, що ви елемент, - засмiявся Марко, заходячи в стайню. Погомонiвши з дiдом Євменом, Марко поїхав до Василя Тримайводи, вiддав йому печатку й наказав завтра ж розшукати скоростиглий горох, а потiм подався додому. Тут вiн бережно почав упаковувати глинянi коники дiда Євмена. - Ти, Марку, на якийсь торг збираєшся з ними? - здивувалася мати. - На великий торг, - серйозно вiдповiв Марко. - Та що ти вигадуєш? - Хочу їх, мамо, показати в мiстi тямущим людям. Здається менi, що дiд Євмен - талант. - Коли послухати, сину, тебе, то багато є талантiв по наших селах, - недовiрливо похитала головою мати. - Бiльше, нiж нам здається, - впевнено вiдповiв Марко, любуючись коником, який, коли "скочить - Дунай перескочить". - Хiба ж не красень? - Глина та полива - оце й уся краса, - з недовiрою поглянула на вирiб старого. XXXVII В передмiстi, недалеко вiд битого шляху, за муром i колючим дротом стоїть оця сiра, двоповерхова будова, будова людського падiння i пiдлостi, нерозв'язаних пристрастей i неописаних трагедiй, страждань i каяття. Марко стоїть бiля кованих однооких дверей, немов перед потойбiчним свiтом. I тiльки самотнiй недорозвинутий соняшник, який невiдомо як вирiс бiля в'язницi, нагадує, що не лише тiнi покалiчених душ скупчились бiля камiнного муру. "Нi, я не згадуватиму про вас, а триматиму в пам'ятi вчорашнiй вечiр, дiвочi пiснi i дiвочу скорботу, бо тiльтси через неї я приїхав сюди", - наказує Марко собi. Однi видiння вiдходять од нього, а натомiсть наближаються тiнi тридцять сьомого року, вiн морщиться од самої згадки про одну з найтяжчих, як вiн у глибинi душi вважав, людських трагедiй: це коли невiдомо ким виплоджена гадюка пiдозри проповзла мiж людьми i вчорашнього друга назвали ворогом, бiйця - шпигуном, творця - запроданцем, а хлiбороба - хлiбогноїтелем. Але й тодi, коли лиходiйство щоночi пакувало у тюрми нi в чому не повинних синiв, а скрiзь по оселях стояла печаль, коли злобний донощик вимiзернiв до самого краю пiдлостi, а вiрна душа приймала муки, свято вiрячи своїй Батькiвщинi, коли губили голови й найрозумнiшi люди i коли на плаху пiднiмались орли революцiї, в найнесподiванiших мiсцях i умовах можна було зустрiти по-своєму незабутнiх людей. Отаким був i начальник тюрми, потомок донського козака Степан Петрович Дончак. Чистою совiстю, розумом, правдивiстю i навiть хитрiстю вiн врятував не одну людину в той по-бiблейськи трагедiйний час. Допомiг вiн тодi й Безсмертному. Уже з волi Марко прийшов з подякою на квартиру Степана Петровича, а той вiдмахнув здоровенною косарською рукою i подяку, i клуби тютюнового диму, а потiм невесело сказав: - За правду, чоловiче, не дякують, - це закон нашого життя; ха неї i я пербив шаблю вiд Дону аж до Варшави. I не приписуй менi зайвини. А коли, може, i я стану арештантом, випий чарку за моє здоров'я чи, може, й душу. - Невже i вас хочуть з'їсти? - аж затремтiв. - Хочуть, Марку, - вiдповiв з довiрою. - У мене, виявляється, в тюрмi менше ворогiв, анiж хочеться одному чоловiчку. Вiн зi свого кабiнету рознарядки спускає: кров з носа, а вияви стiльки-то ворогiв... - Невже це правда? - жахнувся Марко. - Навiть це правда, i тому кривда нависла над моєю головою. От i не знаю, куди, в який бiк завтра хитнуться мої терези. Ну, будь здоров. Сiй, Марку. Наше дiло сiяти: i зерно, i правду, а головне - людей любити i вiрити їм. - Високий, трохи сутулуватий, з першою сивиною в пiдкучерявленому чубi, вiн пiдвiвся з-за столу в поношенiй сорочцi котовця, на якiй тьмяно поблискував орден Бойового Червоного Прапора... От уже вiсiм рокiв пролетiло з того дня. Скiльки води i скiльки кровi збiгло у рiки i землю! Чи ж дуже змiнився за цi лiта старий котовець Степан Дончак? Бiля брами скрипнули одноокi дверi, i перед Марком з'явилася висока постать начальника тюрми. Вiн трохи роздався у плечах i станi, сизуватим рум'янцем виповнились щоки, зовсiм посивiв пiдкучерявлений чуб, а в карих колючих очах i в зморшках навколо них залягла неспокiйна втома. - Здоров, Марку, - простягнув руку, пильно придивляючись до чоловiка. - Доброго здоров'я, Степане Петровичу. Наче сумнiваєтесь: я чи не я? Дончак посмiхнувся: - В тобi, Марку, я нiколи не сумнiвався. А просто ж придивляюсь до твого iконостаса. Багато заробив ти благородного металу. - Було на чому, було й за що, Степане Петровичу. - Молодець, Марку, молодець, хоча й досi, як дехто подейкує, ламаєш дрова. - З дровами теплiше. - Гляди, не доламайся до дрючкування. Ну, ходiмо до мене, - махнув рукою на тюрму. - Яка нужда пригнала тебе сюди? Тiльки не кажи, що приїхав мене побачити, все одно не повiрю. Мене стараються поменше бачити. - Справи пригнали, Степане Петровичу. - Да, тепер у кожного по зав'язку справ. А може, згадав тюремнi харчi? - Хай їх дiдько згадує. В невеликому прокуреному кабiнетi вони сiли за стiл, на якому ще поблискував ранковою росою жасминовий цвiт. - Закуриш, Марку? - присовує цигарки й дiстає запальничку тюремної роботи. - Спасибi, i досi не навчився. - А я й досi вiдвикнути не можу, - пильно придивляється до Марка. - Значить, знову головуєш, ореш, сiєш, навiть чужi рої переманюєш до себе. - I це знаєте? - щиросерде здивувався Марко. - I навiть те, що встиг з Киселем заїстися. Не обезпечуєш своїх тилiв. - А чим, поросятами їх обезпечувати? Степан Петрович засмiявся: - Можна й медом. Але ти чоловiк затятий, i я радий за тебе. Якою волею чи неволею прибув до мене? - Любов принесла, Степане Петровичу. - Говори-балакай! - здивовано зиркнув i трiпнув сивою чуприною. - Чи, може, твоя любка, якщо обзавiвся такою, ненароком потрапила в мої покої? - По жiночiй лiнiї я не мастак, - прихмарилось Маркове чоло. - Тут складнiше дiло, не знаю, чи хто й приїжджав сюди за тим, що може стати любов'ю. - Щось ти загадками заговорив. - Почну простiше. Скажiть, Степане Петровичу, як ви розумiєте любов? - Облиш, Марку, свої жарти! - весело наморщився чоловiк. - Ти ще через двадцять рокiв задай менi таке актуальне питання, коли я вже з печi не буду злазити. Ну, що вихитровуєщ? Про твої деякi фокуси я бiльше чував, анiж ти думаєш. Ще не всипали тобi добре по одному мiсцi? - Кому з нас не перепадає по тому мiсцi? Так не хочете, сказати, що таке любов? - Краще тебе послухаю, ти ж молодший. - Хай буде по-вашому, де мое не пропадало. Любов, я собi мислю, - велике дiло! - Чи ти ба, яке вiдкриття! - засмiявся начальник тюрми. - Ти це з якоїсь трибуни скажи, ощаслив людей. - I скажу! - загарячився Марко, рум'янцi на його щоках почали доповзати до нерiвної пiдкiвки вусiв. - Що сталося б з людиною, якби у неї якийсь недобрий ворожбит забрав любов? Стала б вона двоногою твариною, а може, навiть i тварюкою. I недарма вже при капiталiзмi були Ромео i Джульетта. - Ще ранiше - при феодалiзмi, - поправив Дончак, - уже з цiкавiстю слухаючи Марка. - От бачите, навiть ще до капiталiзму так любились люди, - наче зрадiв Марко, хоча й навмисно переплутав формацiї', щоб краще втягнути в розмову Дончака. - Але тодi все було простiше: не було таких страшних воєн, як тепер, i тому було бiльше i Джульетт, i Ромео. А хто тепер напише про таку любов, коли є Джульетта, але нема кому їх любити? Це не тiльки дiвоче горе, а, коли подумати, й державне лихо, бо ж меншає в нiй любовi. Чи не так мислю? Степан Петрович знизав плечима i розвiв руками: - Думаєш ти, Марку, так, але до чого все це ведеш - нiяк не второпаю. - До чого я веду? До самого найпростiшого: що до дiвчини i тепер неодмiнно має ходити хлопець, вуркотiти щось їй, мов голуб, шептати в одне вухо правду, а в друге, може, й прибрiхувати... - Чого ж прибрiхувати? - насторожився Дончак. - А хiба ж ви колись не прибрiхували своїй, що вона найкраща у свiтi? - Ох, i хитрий ти дiдько! - розреготався Дончак. - Навiть я за таке перебiльшення. Добре прядеш свою нитку, що тiльки вшиєш нею? - Це вже залежить од вас. Треба, щоб життя кружляло, як життя: щоб вечорами молодята любувались i зорями, i вербами, i дорогами, треба, щоб хлопець дiвчину тулив до себе та й руку їй клав на груди i щоб потiм до цих грудей тяглося дитя i засинало бiля них, як i ми колись засинали. Тодi нашi дiти ростимуть спокiйними, лагiдними i добрими, а не iстеричними найдами, яких гiрка любов чи баловство пiдкидали пiд чужi дверi. Це я говорив у широкому масштабi, а тепер хочу про дiвчат свого села. Чахнуть вони без кохання. То вiдпусти менi, Степане Петровичу, тих хлопцiв, якi мають невелику i не дуже погану статтю. - Оце так вивiв кiнцi! - оторопiв Дончак. - Чи ти при своєму розумi, чоловiче, чи ти з похмiлля приїхав до мене!? - Я при своєму розумi, а в ротi й росинки не було, - анiтрохи не збентежився Марко. - То не дiйшло до вас моє слiзне прохання? - Нi, це неможливої Це нечувано по своїй смiливостi i, пробач, нахабству! - Дончак пiдвiвся а стiльця, пройшовся по кабiнету i зупинився перед Марком, докiрливо похитуючи головою. - Справдi, це нечувано, - погодився Марко, - але, коли подумати, можливо. - Як ти все швидко i з плеча вирiшуєш, - поморщився Дончак. - Скис уже? - Вiд цих слiв i молоко скисне. - Ну, припустiмо, я пошлю в твiй колгосп кiлькох арештантiв... - Не арештантiв, Степане Петровичу, а вже звiльнених i рiвноправних громадян, якi мають чесною працею вiдробити свої сякi-такi грiшки, - делiкатно поправив Марко. - Хай буде так: вiльних i рiвноправних, - забринiла насмiшка. - I ти скажеш їм, що вони з тюрми одразу ж потраплять у женихи? Чи не принизиш ти цим свiй чудернацький намiр i чи не забагато даєш честi новоспеченим женишкам? -Щo ви, Степане Петровичу! Про наш намiр нiхто, крiм нас, довiку не знатиме. Це ж така делiкатна рiч. Просто я беру хлопцiв працювати в колгосп рiвно на такий час, який вони не досидiли тут. - А потiм половина їх розбредеться по своїх домiвках. - В добрий час. Але хтось залишиться i в нашому селi. I радiсть пiзнає вiд чесної працi, i пiд зорями своє кохання знайде, i весiлля справить. - Нi, нi, Марку, це зовсiм не типово, як деякi критики пишуть. - Не типово, але дiти типовими будуть. От побачите на чиїхось хрестинах. - Агiтаторi I де ти взявся на мою голову? Хiба в такий спосiб ти вирiшиш це питання? - Звичайно, нi. Але коли навiть однiй людинi ми зробимо добро, то це буде добро! - Нi, нi, Марку, я не можу цього зробити. - Чому ж не можете? - запитав з проханням i болем. - Добро ж, а не зло у ваших руках. - Це добро зветься перевищенням влади. Думаєш ти про це своєю запальною головою? - Поки що думаю. I хоч яким я був невеликим начальством, де мiг - перевищував свою владу. I, головне, майже нiхто не гудив мене за це. -Ти можеш! Ти й не таке можеш, сьогоднi вже довiв, - пожвавiшав Степан Петрович. - I як це виходило в тебе? - Коли я був головою колгоспу, то перевищував свою владу i по пшеницi, i по житу, i по цукровому буряку, а проса зiбрав найбiльше на весь район - про це перевищення i в газетi писалось. То i ти, Степане Петровичу, перевись свою владу. - Ох, i хитрун ти, Марку, яких мало й на свiтi в! Куди загнув!? - Але ж на добро чи на зло я загнув? - Хто його вiдає, - задумався Дончак. - Не знаю, якщо послухатись цiєї ради, як воно вийде у тебе, а в мене - погано. Пiдведеш ти мене пiд монастир. - I вам буде добре, - переконливо сказав Марко. - Це ж стiльки людей потiм з вдячнiстю згадуватимуть старого котовця Дончака. - Ох i лисиця ж ти! - похитав головою начальник тюрми. - В тебе що не слово, то нова хитрiсть. Послухати тебе, то менi пiсля смертi ще й пам'ятника поставлять за це дiло. - Навряд чи якийсь начальник по вашiй професiї заслужить такої честi, бо професiя ваша, пробачайте, не має перспективи росту. - Убив, убив ти мене, Марку! - посмiхнувся Дончак, а в зморшках пiд очима, в очах i кущуватих бровах ворухнувся бiль. - Ти, може, думаєш, я вистрибом бiг на цю посаду, щоб не мати перспективи росту?.. Я, повiриш, плакав у секретаря окружкому, наче дитина. А менi сказали одне: так потрiбно... Ще якi маєш, свате, претензiї до мене? - I словом "свате" вiн сам собi полегшив бiль i вже з деякою насмiшкою подивився на цього дивного, з нерiвною пiдкiвкою вусiв чоловiка. - Претензiй нема, - душевно вiдповiв Марко. - Хiба я не знаю, що ваша робота радостi не кладе на серце? I дуже порядною треба бути людиною, щоб не отупiти вiд щоденної людської пiдлостi i страждань. Я й досi не можу забути слiдчого, який вiв мою справу в тридцять сьомому роцi. - Чорноволенка? - в хмурiй задумi прикрив тонкими повiками очi. - Чорноволенка. Ох, i завзято ж допитував вiн мене, з вогником. Неодмiнно хотiв причепити менi ярлика ворога народу. Пiсля перших допитiв вiн уже не говорив зi мною, а верещав, гарчав, погрожував, матюкався, ревiв. Усе на переляк брав. I таки перелякав одного разу. - Кулаками? - Нi, мiзерiєю, тупiстю душi i розуму. А кулаками чи танками сам бiс, десь, не злякає мене, - стрiляний я вже горобець. - Ану розкажи, Марку, й про це. - Для чого? - Якось чував краєм вуха, що Чорноволенко з евакуацiї знову приїжджає сюди. Вiд фронту вiдкрутився. Розказуй. - Та невесела це iсторiя. - А менi мало доводиться веселе слухати. - Вночi викликають якось до нього. Iду - хитаюся. На столi у Чорноволенка бачу торбинку iз свого дому, двi хлiбини, щось завинене у бiлу пiлочку, масло, напевне, кiлька потрощених головок маку - саме маковей був, i малесенький, з волоський горiх, вузлик. Догадуюсь - передачу принесли. Мати навiть про макiвки не забула, знає, як я люблю їх. Згадав я домiвку i вiдчув, що сльози покотилися не по щоках, а всередину. Жаль менi стало i себе, i матерi, i дружини, i доньки, i навiть оцих макiвок з нашого городу, яким Чорноволенко попровалював голiвки, шукаючи в них записки чи якогось бiса. От вiн пiдiйшов до мене, холодний, немов цвинтарний камiнь, з круглими проржавленими рум'янцями на щоках, показує маленький вузлик: - Пiдсудний, що це таке? - Не знаю, крiзь матерiю ще не навчився бачити. - Навчимо, - багатозначно пообiцяв менi. - А поки що так подивися. - Розв'язав вузлик, i в ньому я бачу, спасибi домашнiм, грудочку рiдної землi. - Ну, що це? -питає мене, надiючись на чомусь зловити. - Земля, - вiдповiдаю i нахиляюся до неї, щоб поцiлувати. Але Чорноволенко блискавично вiдсмикує руку i ще з бiльшою пiдозрою промацує мене поглядом: чи не подумав дурною головою, що я хочу проковтнути якийсь умовний знак чи документ. - Земля? - недовiрливо перепитує. - Еге ж, з села, де я народився. - I де ти не помреш, - одрiзав Чорноволенко. - Для чого тобi передали й? - Понюхайте, вiдчуєте, - кажу, надiючись, що згадав вiн звичай наших дiдiв i батькiв i що земля i йому хоч трохи пом'якшить душу. Зняв Чорноволенко окуляри, обережно пiднiс вузлик до носа, наче вiн мiг вистрiлити. - Чим пахне земля? - питаю його. - Чим? - увiрчує в мене очi. - Черв'яками пахне. Менi зробилось моторошно: невже так може вимiзернiти людина, що їй i земля, на якiй вона родилася, з якой їсть хлiб, пахне червою. I тодi я вперше сам став слiдчим над Чорноволенком: - Сам ти нещасний тюремний хробак. I за яким законом та беззаконням ти, недолюде, маєш право судити людей, якi люблять землю?.. Ну, а що далi було - ви знаєте. До крайнього свого дня не забуду, як вiдтягай ви мене вiд ще не виритої моєї могили. Тодi ви бiльшим ризикували... То вiдпустiть менi, Степане Петровичу, хлопцiв з невеликими й пристойними статтями. - Боюсь, свате, що пiсля цього, як говорять у нас, комусь буде весiлля, а курцi - смерть. - Не бiйтеся, Степане Петровичу. I ми з вами на чиємусь весiллi погуляємо. - То на хрестини запрошував, а це на весiлля, а куди далi запросиш? - Над цим ще подумаємо... Будемо сватами? - Гаразд, Марку, - рiшуче сказав Дончак. - Дай помислити на самотi, бо ти зовсiм забив менi баки. А вранцi приходь сюди. - От i спасибi, Степане Петровичу, - вклонився Марко, наче все вже було домовлено. - I вiд себе, i вiд наших красунь спасибi. Тiльки ж вибирайте менi хлопцiв, як перемитих, без рiзних штучок... - Викурюйся скорiще, агiтаторе, - напiвжартома гримнув на нього Дончак... * * * Майже у усiх наших мiстах спiльнiсть краєзнавчих музеїв починається з мамонтових бивнiв i скiфських баб. Ця традицiя не минула й музей, у який зараз входив Марко Безсмертний: одразу ж з усiх куткiв першої зали в нього втупились темнi недосконалi фiгури, що не мали нiчого спiльного з жiночою вродою, а над ними в кiлькох мiсцях красувались багатопудовi мамонтовi iкла. - Добрий день, ви оглядати наш музей чи експонати принесли? - з-помiж камiнних пам'ятникiв, як блискуче завершення давнiх епох, вийшла молода веселолиця жiнка,. в якiй усе пiдкреслювало материнство i щирiсть. I навiть ганчiрка, якою вона стирала пил з камiння iсторiї, не здавалася зайвою в її красиво округлiй руцi. Марко мимоволi посмiхнувся i вклонився жiнцi: - Принiс експонати. - Давночаснi чи теперiшнi? - Теперiшнi. - Самi знайшли? - Сам знайшов. - Покажiть, коли ваша ласка. - Можна й показати. А ви хто будете? - Я?.. Прибиральниця, - знiяковiла жiнка, - але страх як люблю все розглядати, що приносять до нас. Чи вам конче треба до директора? Так його зараз нема, i феодалiста, i сучасника теж нема: поїхали по районах. - Коли нема начальства, то погляньте ви. - Марко з усмiшкою покосився на жiнку й почав ставити свої коники прямо на камiннi плити. - Ой, як гарно i смiшно! - одразу скрикнула й засмiялась молодиця, коли побачила коника з печаткою. - I це ви самi робили? - Нi, один дiд iз села. - Дiд? А фантазiя молода! - вже захоплено оглядала другого коника. - Як звати-величати вас? - Марком Трохимовичем. - А я Валентина Олександрiвна. Дуже славнi вашi експонати, але, на жаль, не за нашим профiлем. Я зараз же збiгаю в Будинок народної творчостi - приведу товариша Мельника або Киселя. - Жiнка прожогом вибiгла з музею, а Марко насторожився: .якого це Киселя приведе вона. Через кiлька хвилин Валентина Олександрiвна повернулася з бiлочубим молодиком, на грудях якого красувалися орден Вiтчизняної вiйни i срiбна партизанська медаль. - Кисiль Юрiй Андронович, - просто i привiтно вiдрекомендував себе моЛодик i зразу ж навпочiпки присiв бiля експонатiв. Вiн мовчки довго оглядає коникiв, i сяк i так примiряється до них, потiм виморщує чоло, i, нарештi, посмiшка округляє його вуста. - Здорово! Справжнiй художник робив їх. Цi коненята далеко пострибають. - Справдi ? - теж радiє Марко. - Я їх зразу ж беру на республiканську виставку. Не заперечуєте? - Аж на республiканську? - Надiюсь, вони й далi пострибають, - добряче мружиться Юрiй Андронович. - Що ви? - ще бiльше дивується Марко. - Повiрте, на такi речi у мене є нюх. Спасибi, що принесли. Зайдiть до нас завтра вранцi - оформимо всг документально. I грошi вашому майстру перекажемо... Марко бездумно почав тинятися напiвзруйнованим мiстом, чорнi обгорiлi будинки якого вже бралися свiжим риштуванням i дзвенiли жiночими голосами. I раптом, як ножем у спину, хтось одразу вдарив його здивованим напiвзабутим голосом: - Марко Проклятий! В шаленому гнiвi затремтiв Марко й рiзко обернувся. Напроти нього, розчепiривши ноги, стояв невисокий чолов'яга, в якому все було округлим: i голова, i щоки, i рум'янцi, i галiфе, i живiт. - Я не знаю, хто з нас проклятий, громадянине Чорноволенко, - з ненавистю кинув йому межи окуляри. Чорноволенко побачив на грудях Марка Золоту Зiрку i од несподiванки оторопiв, зiрвав з перенiсся окуляри, а потiм збентежено i розгублено посмiхнувся. Його прицiнювальнi очi, якi щойно хотiли щось виколупати з чоловiка, зробити його меншим, одразу, наче сiткою, огородили перший вираз i осiли в глибину. - Пробачте, пробачте, Марку, як вас.. по батьковi. Я недоречно згадав... -Свої провини перед людьми? -безжалiсно сiкнув чоловiк. - Провини?. Що ви маєте на увазi? - наче здивувався Чорноволенко, на його обличчi побiльшали iржавi кола рум'янцю. - Ну, з вами, виходить, трапилась колись неув'язка. Але це тiльки помилка. - Це ви найстрашнiша наша помилка! Надiюсь, уже бiльше вам не доведеться допитувати людей? - Але чому? - здивувався i образився Чорноволенко. - Хоча б тому, що'ви нiколи не страждали з людьми - нi до вiйни, нi у вiйну. Перейшли на iншу роботу? - Я iншого фаху не маю, - по-дурному вирвалось у Чорноволенка. - Он як!.. Тодi їдьте до мене в колгосп. Я, поки не пiзно, навчу вас ходити бiля землi. Чорноволенко спочатку обурено запихатився, а потiм засмiявся: - А ви й досi не розтрусили селянського гумору. Ач, куди занесло вас! I це того, що всi думки вашi крутяться лише навколо землi, а комусь i iншi треба вирiшувати проблеми. Ви прямо розсмiшили мене: уявляю картину - слiдчий працює у колишнiх пiдсудних... - Це не страшно, страшнiше буде, якщо колишнi пiдсуднi почнуть судити слiдчого за його... неув язки, - з огидою одвернувся од Чорноволенка й попрямував до готелю. Увечерi подзвонив Дончак. - Якi ще, Марку, розумнi плани вимiшуєш у своїй головi? - запитав з доброзичливою насмiшкою. - Нiяких? Диво дивне буває на свiтi. I не готуєш нальоти на iншi установи?... А твiй прожект, хоч i дуже, щоб не сказати гiрше, химерний, таки вигорiв. Начальство пiдтримало його, хоч i довго реготало, коли я детально розповiв, що таке любов у твоєму розумiннi. I вийшло по-твоєму: любов перемагає все!..Ти сльозу пускаєш? Справжню чи телефонну? Ну, будь здоров, причинний! XXXVIII Щось альковне, любострасне є в густосолодких i владних пахощах жасмину. Буйно розквiтлий кущ його, немов коханка, заглядає у вiкно молодого Киселя i струшує на пiдвiконня пахучу росу. Недалеко вiд куща в затишному куточку заворкотiли, розбризкали смiх закоханi молодята, i Юрiй Андронович, сумовито похитавши головою, прочиняє вiкно. На чоловiка з свiтлої теменi бiлими очима дивиться кущ жасмину, а на пiдвiконнi лежить обтрушена роса i крихiтки жовтого пилку... Ще так недавно i так давно i вiн бiля цього куща говорив найкращi слова своїй сумноокiй Мар'янi, а вона сором'язливо ховала голову на його грудях, ближче до серця. То були найщасливiшi хвилини в його життi, коли здавалося, що вiя усе зможе зробити, коли ввижалося, що навiть шовковиста, прозора темiнь ночi, i зоряний пил небесних шляхiв, i мiсячне снування, i казковi силуети древнього мiста творилися для них. - Поглянь, Мар'яно, яка чарiвна нiч... Але слово "нiч" завжди кидало дiвчину в трепетний дрож. - Чого ти боїшся? - пiдiймав її голову до неба, щоб i вона бачила всю первозданну красу ночi, щоб i в її очах пересiвався зоряний пил. Але дiвчина в'янула вiд того, що радувало його, i знову ховала голову на його грудях, ближче до серця. А якось уночi Мар'яна ,випросталась перед ним i стала в сльозах, неначе кущ жасмину в росi. Такою вродливою i такою зажуреною вiн нiколи не бачив її. - Що з тобою, серденя? - пригорнув дiвчину i гнiвно поглянув довкола: чи не ховалась десь поблизу кривда. Нi, здається, нiде нiкого, тiльки вiтер озвався за садом, тiльки зорi стрепенулись, мов квiти од вiтру. - Юрiю, милий, забери мене, - застогнав її голос, i недiвоча скорбота прорвалася з очей. - Куди тебе забрати?.. - розгубився, цiлуючи її. Присмак сльози i жасмину вiн теж запам'ятав на все життя. - Куди,кохання моє? - Куди хочеш, на край свiту, аби подалi вiд свого батька, вiд... Чорноволенка, - знову хвилею в березi стогне дiвочий голос. - Чого ж, Мар'яно? - незрозумiле дивиться на неї i на небо, яке вже не може вмiстити всiх розгойданих зiрок i росою обтрушує їх на прочахлу землю. - Чого? - I не питай... Я не можу дивитись на нього. Забери, коли любиш... Бо й вiд тебе пiду. - Що ти говориш? - обхопив її обома'руками, наче дiвчина вже йшла вiд нього. Вiн i не здогадувався, яка драма стояла мiж батьком i донькою, але з книжок добре знав, що протирiччя мiж поколiннями є певною закономiрнiстю, i одразу ж не злюбив Чорноволенка. Тiсно обнявшись, вони всю цю нiч пробродили i простояли, мов сновиди, на березi рiчки, на хвилях якої дрiмало й розкришувалось мiсячне промiння. А вранцi молодята розписались у невеличкому прибузькому селi, де народилась Мар'яна. В цьому селi вони справили скромне весiлля, на якому ображений слiдчий Чорноволенко до смерку сидiв, нiби чорна хмара. А. ввечерi невiдкладнi справи вiдiрвали його од весiлля, i на ньому вiдразу стало просторiше i веселiш... З цього ж села вони обоє пiшли в партизанськi лiси, а повернувся з них тiльки вiн. I от уже бiля куща жасмину iнша пара впивається щастям, а комусь од нього залишились тiльки крихiтки споминiв. Юрiй Андронович знову присiдав до столу, де лежить розгорнений рукопис Григорiя Заднiпровського. Тут сердечно i шанобливо згадується про партизанку Мар'яну, дарма що вона була в iншому загонi. Чоловiка знову вражають i подiї партизанського життя, i їхнiй опис. Як у цiй книзi водно зiткались i драматизм, i велич людської душi, i терпкий гумор, i золота нитка народної творчостi. Хiба не реквiємом звучать ось цi слова про Мар'яну: "Мертва трава скоро стає сiном, мертва людина не скоро стає травою... В нашiй пам'ятi Мар'яна залишилась лебiдкою, i в зелених прибузьких плавнях вона знайшла свою смерть, як поранена лебiдка..." "Щедрий, Григорiю, ти чоловiк", - задумався Юрiй Андронович над рукописом, пригадуючи, що партизани Лебедем назвали самого Заднiпровського. Можливо, що хтось i пожалiв би вiддати iншому своє чудесне прiзвисько... А в цей час за тоненькою стiнкою в другiй, бiльшiй кiмнатi дзенькають чарки i голоснiше виплiскуються слова пiдпилих сватiв. Дарма що вже поночiє, вони саме зараз почнуть згадувати свою буремну молодiсть, бурчати мало не на все сьогоднiшнє i глухо обурюватися, як вони при своїх заслугах i талантах зупинилися на промiжних станцiях. I хоч боляче так думати про свою рiдню, але вiн розумiє, що i його батько, i тесть - дрiбнi, омертвiлi свiтила, свiтила без жаркого вогню у грудях, без високих поривань у головi. Очевидно, колись у них теж було щось свiже, талановите, поки вони, досягши якогось службового рiвня, не вчепилися зубами й руками в крiсла, поки вони не почали боятися, коли гримiло, за свою шкуру, не вiдсмикнули свої плечi вiд ношi, яку порiвну мали нести нашi , люди, поки не забрехались у чомусь, коли страшнувато було говорити правду, та не стали потроху жати не сiяне ними. А тепер з подивом i обуренням помiчають неповагу до себе i не розумiють, чому стає хистким грунт пiд їхнiми ногами. I марно сподiваються, що їхнє ще вiзьме. Нi, з холодної душi не вродиться гаряче дiло. - За твоє здоров'я, свате, за твою службу пiсля евакуацiї, - глухо, мов осiннiй дощ, бубонить батько. - Спасибi, Андроне. Вже, можна сказати, якось i влаштувався, хоча й пiдбивали деякi пiд мене клинцi. Ех i важку маю фортуну... Живу, як нiчна птиця. - А в кого тепер легка фортуна? - Е, не говори, не балакай. Ти все-таки роз'їжджаєш мiж хлiбами, дихаєш нектарами, любуєшся, як ореться, сiється, росте, квiтує та наливається. А я мушу з нутрощiв виривати iншi наливи. - Коли треба, то треба. - Про це ж i кажу. Я, коли треба, i рiдного батька не пожалiю, фах у мене з гуманiзмами не чоломкається. За твоє здоров'я. А знаєш, що про мене в характеристицi написано? - в Чорноволе,нка прорвалося п'яне самозадоволення. "Значить, уже до чортикiв допиваються", - поморщився Юрiй Андронович. Вiн хоче зосередити увагу на рукописi, але самозадоволення Чорноволенка густо натiкає й сюди. - Там, дорогий свате, написано, що я майстер групових викривань. О!.. Були колись у мене рiзнi справи. I ще будуть! - Та невже й тепер?.. - навiть з острахом перепитує батько. - Аякже. Вiйна чимало наплутала, а розбиратися в усьому треба ось таким чорноволенкам, як я. От нещодавно один чоловiк принiс менi рiзнi матерiали, що не снилися i тим письменникам, якi про шпигунiв вигадують всячину. Розумiєш, не матерiали, а золотий берег. - Iнтересно. I хто ж сидить на цьому березi? - Нiколи б ти при своєму житi-пшеницi i рiзнiй пашницi не придумав! Вчорашнiй командир партизанського загону! Нагородами тебе заслiпити може, а сам - замаскований шпигун. - Та що ти, свате!? - Ще в Туреччинi його завербували. От якi можуть бути iсторiї. - А партизанив цей... у нас? - У наших лiсах. Твiй Юрко повинен знати ного як облупленого. - Хто ж вiн? - Григорiй Заднiпровський, - стишив голос Чорноволенко. - Заднiпровськийi? I я його знаю! - вражено вирвалось у Андрона Потаповича. - Якщо знаєш, то тримай язик за зубами, пригодиться... - i не доказав, бо в кiмнату увiйшов блiдий од хвилювання й гнiву Юрiй Андронович. - О, зятьок прийшли! - з удаваною радiстю потягнувся до нього з чаркою Чорноволенко. - Посидь, нарештi, з нами, хай наука трохи почекає без твого двiженiя вперед. - Який вам негiдник подав матерiали на Заднiпровського? - тремтячи, Юрiй Андронович їсть очима Чорноволенка. - А ти пiдслухував? - на мить розгубився той. - Чув усю мерзоту, яку в нашiй хатi виливали на кришталево чисту людину. - Гляди, щоб за цей кришталь i сам не попав туди, де козам роги правлять, - засичав Чорноволенко. - Ти, може, з ним i панiбратство вiв? - За честь вважав би дружити з Заднiпровським. Головою присягаюсь: Заднiпровський чистий, мов лебiдь. А лебедiв тiльки злочинцi поїдають. Ви копнiться в душi того, хто писав доноса. - Не вчи ученого! - спогорда вiдповiв Чорноволенко. - Самi пiд чубом лiй маємо. Тобi вiдомо, що загiн Заднiпровського був самочинним? - I що з того? - А ти знаєш, що такими загонами, як правило, керували чужоземнi розвiдки? Страшна i дика пiдозра одразу чорною плямою лягла на сотнi вiрних синiв Батькiвщини. Задихаючись од лютi, Юрiй Андронович. обрушився на Чорноволенка: - Звiдки це вам знати, хiба ви з своєї схованки бачили, як боровся народ? Яка падлюка, який кретин виплодив цю кривду? Чорноволенко скочив з стiльця, наче його швайкою штриконули, i стис кулаки. Обличчя i кола поржавлених рум'янцiв на ньому перекосились од лютi, i очi, здавалось, навiть на окуляри насочили злоби. - Хлопчисько! Вертигуз! Недоумок! Дуринда! Що ти тямиш .у життi i його перипетiях? Потинявся трохи в лiсах i думаєш уже когось учити, а на когось тiнь кидати. Губи ранiше обiтри! Це сказав не хто-небудь, а та голова, що не перший день по нашiй лиш керує! I пiсля цих слiв насторожена тиша залягла у кiмнатi її першим розiрвав Юрiм Андронович: - Так сказала ваша висока голова? - Так сказала наша голова. От i почнемо пересiвати вашого брата на сито, вiддiляти чистих вiд. нечистих. - Тодi й вона пiдлiстю i гноєм набита! - гнiвно вiдкусив Юрiй Андронович. - Тепер i на мене напишете доноса? Мертва тиша була йому вiдповiддю. Навiть Чорноволенко поблiд, i пiд круглими окулярами в нього округлилися очi... Чого вiн тiльки прийшов у цей дiм? I що тепер робити? Вiн поглядом шукає свiй портфель i картуз, а страшнi слова зятя холодними лапищами стиснули йому серце й мозок. До цих слiв ше по-дурному чiпляються й iншi: "Лебедiв тiльки злочинцi поїдають". Що наробив цей хлопчисько? Мовчати чи не мовчати? Скажи, то й тебе... А не скажи?.. "Лебедiв тiльки злочинцi поїдають..." Пiсля цього й тобi можуть скрутити голову, як гусаку... Аж небо гойднулося за вiкном. Давно не було такої нiчки... XXXIX Надходили жнива. Надходила пора гарячого марева i гарячої працi. Про це на сторiнках поля свiдчив посивiлий житнiй колос i крихкий позублений вус ячменю, кованi золотi мiшечки на пшеницi i молодий спiв перепелиних виводкiв, а найбiльше - сторiнки рiзних рiшень, розпоряджень, циркулярiв, вiдстуканих на цигарковому паперi, несамовитi телефоннi дзвiнки, накачування райуповноважениУ, наскоки заїжджих та проїжджих iнспекторiв i невсипуще радiо. Воно без почуття гумору повчає та й повчає, хлiборобiв: "Збиральна кампанiя, - як учить товариш Сталiн, - дiло сезонне". Ось уже великими лiтерами на першiй сторiнцi газети набрано телеграму спецiального кореспондента, що на пiвднi почалась косовиця хлiба. I очi господарiв поля поверталися на пiвдень, наче звiдти з-за хлiбiв от-от мав вийти сам казковий Урожай у солом'яному брилi, з пишними колосками замiсть вусiв. У рiзних установах теж починається лихоманка пора: не один керiвний товариш i сяк i так лимiрковує, як би наблизити пiвдень до його мiсцевостi, як би поперед сусiдiв вискочити у газету й зведення. Але сусiди також не сьогоднi народились на свiт божий, та й горбаки в них вищi. I вже ранкове радiо до глибини душi обурює Киселя: бач, який лукавий Клименко! Ще позавчора казав. Що почне косовицю лише через тиждень, сьогоднi вже говорить про вибiрковi жнива на згарищах i пагорбах. I Кисiль одразу ж з головним агрономом вилiтає у шв-деннi райони, робить нищiвний рознос усiм, хто має "зеленi настрої", i, нарештi, косовндя починається i в їхнiй областi. Цi днi Кисiль теж гасав ло районах не за страх, а за совiсть, до полудня зриває голос - i вже не говорить, а хрипить або шкварчить. Одного вiн страхає судом, другому вправляє мiзки, третьому натякає, що до скошеного сьогоднi можна доплюсувати завтрашнє, на четвертого стукотить - "давай, давай, Пушкiн за тебе працювати не буде", на когось складає акта, але нiкого не хвалить, бо це розмагнiчує народ. Пiсля його наскокiв меншає радостi й людей, зникає святковий настрiй у косарiв та женцiв. Нарештi Кисiль добирається до полiв колгоспу, в якому головує Марко Безсмертний. I вже це викликає невдоволення i в душi, i на обличчi, i навiть у животi починає . так бурчати, нiби туди кинули старого рябка. Давнi слова Марка ще й досi печуть i пересмикують його. Чекай, голубчику, i я тебе впечу. Ще не народився той голова колгоспу, якого на чомусь не можна було б схопити за зябра. - Може, заїдемо до Безсмертного на безплатний борщ, - обертає до Киселя запорошений вид кучерявий, мов баранець, шофер з по-дiвочi гарним рисунком рота i рухливими комами бiля нього. Киселя одразу насторожують i мова, i коми шофера - i для чого вони здались йому? - Ти що мелеш? На який це такий безплатний'борщ? - А ви хiба не чули? - дивуються дiвочi, з яскравою вогкуватiстю уста шофера. I вiн уже з пошаною додає: - Марко Трохимович органiзував таку їдальню, що дай бог кожному. Всiм, хто працює у полi, безкоштовно вiдпускається борщ, правда, поки що без хлiба. Iнший голова не догадається пiдвезти в поле води, а цей... - Говорила-балакала, та все чортi-що, - вiдрiзав Кисiль. --Ану, повертай - вези на дармовизну до того казана. Машина ще проїхала кiлометрiв зо два i з шляху вихопилась на польову, в голубоцвiттi Петрового батога дорогу, що одразу ж закурилася, мов хто пiдпалив її. Обабiч неї в золотих полумисках соняшникiв бенкетували бджоли, на синюватих стеблах сизiли дзвiночки вiвса, прив ядали сердечка листя рясного стручкуватого гороху. його кучерi чимсь нагадували розкiшний чуб на головi шофера. - Ого, який тут горох уродив! - вирвалось у зовнi флегматичного головного агронома. - Прямо - цар-горох! - Президент-горох, - зневажливо кинув Кисiль. Але головний агроном пропустив його слова повз вуха й захоплювався далi: - Такий горох, дивись, центнерiв по тридцять п'ять видастьi - По п'ятдесят! - у Киселя помiж двома "п" бризнула повна зневага. На цих полях навiть найбiльший урожай не порадував би його, бо тут господарював непоштивий i в'їдливий Марко Безсмертний. - По п'ятдесят не вийде, а на сорок, може, й потягне, - в захопленнi чоловiк не вловив жовчi в голосi Киселя. - Пофортунило Марковi. - I це, Iване Гнатовичу, напевне, тому, що в господаря поля теж є щось горохувате: що не кажи, що не роби, як не довби йому, - вiдскакує вiд нього, неначе горох од стiнки. Хохлацький норов. - Хм, - скосив очi Iван Гнатович. В душi вiн не погодився з Киселем, але заперечувати не став йому: не поможе це, та й лiньки було в таку спеку розмовляти. Незабаром вiн знову зрадiв. - Дивiться, Безсмертний i на парах посiяв горох. Не молодець? - Дивлячись iз якого боку. Чи не пахне це комбiнаторством? - буркнув Кисiль. - Коли б усi комбiнували отак. - Хвалiть, хвалiть його, та озирайтеся на всi боки. - Кисiль несхвальне подивився на пари i задумався над своїм. На польовому отанi бiля соняшникового товариства вони застали саму куховарку, розжарену сонцем, вогнем i цибулею. Соняшниковий пилок лежав на її бiлiй хустинцi й вивiтреному обличчi. Молодиця одразу пiзнала Киселя, витерла фартухом чоло i приязно посмiхнулась веселою зеленкуватiстю очей, на яких розсипалось кiлька темних цяток - в одному бiльше, анiж у Другому. Ця непропорцiйнiсть здивувала Киселя - i тут у Безсмертного не так. як у людей. Але жiнка славна - вiд неї i пiсний борщ будеш залюбки споживати. Чи не дружина це Заднiпровського? Здається,