вона. А чи знає Заднiпровський, якi хмари нависли над ним? - Варите? Добрий день вам, - ласкавiше звичного пробурмотiв до молодицi. - Аякже, варю, бо таке моє дiло, - весело вiдповiла Катерина Павлiвна. -От добре, що нагодилися на борщ. Саме умлiває. - Умлiває? - для чогось перепитав Кисiль, з опаскою заглядаючи в чорний казан, нiби там принаймнi варились вибуховi речовини. -I ви його зовсiм безплатно даєте-розливаєте? - Атож, - з гордiстю сказала жiнка. - Сьогоднi i першi квашенi огiрочки даватимем. Вродило їх стiльки, що дiвчата не встигають виносити. - Куди виносити? - знову насторожився Кисiль. - I на заготiвлю, i на продаж. - Значить, безплатно? - щось роздумуючи, сказав сам до себе Кисiль. - Iване Гнатовичу, про це треба написати. Виймайте своє причандалля. - Еге ж, таки не завадить написати, - довiрливо подивилася на Киселя Катерина Павлiвна i схрестила руки на грудях. - А знаєте, почiм у нас огiрки й помiдори вiдпускатимуться своїм людям? - Не знаю. - Такої дешевої цiни ще не чули в областi - по собiвартостi, значить. Напишiть i про це. Хай у iнших селах теж так роблять. - Так не робитимуть! - гримнув Кисiль, крадькома пасучись очима на повних грудях молодицi. - Розбазарюєте колгоспне добро ще й радiєте? - Ми розбазарюємо? - жахнулася Катерина Павлiвна, i в її очах поширилась весняна зеленкуватiсть. - Чим? Ось цим борщем? - I борщем, i такими дурними цiнами. Ми ще присмалимо за них вашого Безсмертного. Вiн замiсть карбованця кладе копiйку в колгоспну касу. Думати треба над цим! - А над тим, як жити людям, не треба думати? - спалахнула Катерина Павлiвна. - Чи вам нашого бурячка i капусти шкода? Не добра ви, не душевна, хоча й чиновна, людина. - Молодиця ображено вiдiйшла вiд машини i стала пiд захист золоточубих соняшникiв. Гнiв i невидимi сльози пощипували її повiки. - Складайте акта! - наказав Кисiль головному агрономовi. - I навiщо нам папiр переводити, хоч вiн i все стерпить? - флегматично запитав Iван Гнатович. - Невже вам шкода для людей їхнього ж борщу? - I ви заодно з розкрадачами колгоспної власностi? - обурився Кисiль. - З такими розкрадачами i я заодно, - так само флегматично вiдповiв Iван Гнатович, кинув бровами на куховарку, але в останнiй мент завагався попросити в неї боршу. В Киселя сталевими замочками замкнулися очi, тiпнулися уста. - Доброго маю в себе помiчника пiд боком. - I я не зобижаюсь на себе. - Вiд сьогоднi почнете зобижатися. Досить у демократiю бавитись... -У вас побачиш цю демократiю, -насурмонився Iван Гнатович. Саме на цю суперечку й нагодився Марко Безсмертний. - Ось вiн, дiячi Поперед батька в комунiзм скачеш? - одразу ж в'їв його Кисiль. - Безплатним борщиком авторитет роздуваєш? Лопне цей пухир! - Ви нiби щось сказали? - Марко демонстративно поглянув на сонце, скинув перед ним картуза. Це в нього вийшло так природно i кумедно, iдо Катерина Павлiвна приснула зо смiху, гигикнув шофер, повеселiшав Iван Гнатович, аг Кисiль почервонiв, i вся його постать стала загрозливо-бундючною. - Не чув, про що питаю? - Таки не чув, - безневинно вiдповiв Марко, бо i поля, i робота, i погода радували його. А що йому, зрештою, зробить Кисiль? Покричить, постраха, ну, зварганить акта i повiється далi, бо навiть вникнути у помилки в нього не знайдеться часу: недаремно ж люди так прозвали його: Приїхав-Поїхав. Кисiль ткнув пальцем на казана: - Щоб сьогоднi, зараз же, закрив цю самодiяльну комедiю з борщем. - Нам не сумно вiд неї, хоч вона й самодiяльна, - анiтрошечки не розсердився Марко. - Ой гляди, як засумуєш, коли сюди загляне слiдчий, - знищив поглядом Безсмертного. - Хай заглядає, - i далi посмiхається Марко. - Може, вiн веселiший має норов? -.Норов слiдчих вiдомий! Це ж додуматись: борги на шиї, а вiн добро з димом пускає. - I боргiв уже нема на шиї, - поправив Марко. - Як нема? -насторожено, з недовiр'ям спитав Кисiль. - Де ж ти їх устиг подiти? У воду кинув? - Еге ж, у бистру воду, щоб не повертались. - А чим ти їх лiквiдував? - пiдозрiливе обмацує поглядом Марка, чи нема тут якої каверзи. -Чим? - Цибулею, редискою i самими раннiми огiрками. Може, поїдем у село - поглянете на квитанцiї? - шанобливо сказав Марко, ще не знаючи, що йому далi робити: чи розсердитись, чи розреготатись. - Он як! - вже спокiйнiше говорить Кисiль. - На цибулячому хвостi далеко не заїдеш. - Теж так маракуем. Я радий, що ми думаємо у рiзних мiсцях, але сходимося на одному, - ще бiльше пiдкреслив свою пошану до Киселя. - I на чому збираєтеся виїжджати? - На коров'ячому хвостi. Але спершу треба чимось ухопитися за нього. - Зубами, - буркнув Кисiль. Але Марко до кiнця вирiшив не зчiплюватися з ним i коротко вiдповiв: - Спробуєм. - Що спробуєм? - Виконати вашу пораду. - Який ти сьогоднi добрий, хоч до рани приклади. З чого б то воно?.. - вголос прикидає Кисiль, не дивлячись на Марка. - Ну, веди-показуй своє царство-государство. Щось дуже деякi розхвалюють його. - Що ж вам показувати? Те, що зараз пiд косу має лягти? - Як ти угадав? - Характер ваш знаю. - Занадто багато знаєш ти. Жати, звiсно, й не думав? - їв слова, i в погляд Кисiль умiстив усю отруту, яку мав. - Думати - думав, але не починав. - А Iванишин уже косить, аж гай шумить, бо вiн не так мудрує, як деякi мудрагелi. - Йому легше, то й косить, - похмурнiло обличчя i голос Марка. - Чого ж йому легше? - Бо вiн для зведення переводить зелену озимину, а ми у зведення не поспiшаєм. - Знаємо цi "зеленi настрої", - поморщився Кисiль, - а потiм зерно починає осипатись на пнi. В долинi жита справдi були зеленими, i Кисiль, наскрiзь промацуючи їх пiдозрiливим поглядом, нiчого не сказав. Але на пагорбi вiн пожвавiшав. Хлiбами просунувся на макiвку горбка, вирвав колосок, двома пальцями вилущив з нього зернину i, не куштуючи її, сказав: - Ось тут зараз же менi, чоловiче, й починай вибiркову косовицю. Марко уперто похитав головою: - I не подумаю. - Бо не буде чим - голову за це зiрвем! - Кисiль обома руками показав, як хтось буде зривати голову Безсмертному. - Тодi багато залишиться безголових. - Уже лихi iскри затрепетали в Маркових очах, але Кисiль не помiтив їх. - Ти що, з державою жартуєш? Зараз же починай косовицюi В зеленiй головi завжди зеленi мiзки, та вони швидко можуть пожовтiти. I Марко не витримав. Вiн пригнувся, немов перед стрибком, i, вiдкушуючи кожне слово, слiпим гнiвом подивився на недобре, пихате обличчя Киселя: - Забирайся зараз же з поляї Чого прийшов сюди толочити хлiб i людей? Ще не натолочився? - Вiн рукою полiз до кишенi, i Кисiль з жахом згадав, як Безсмертний пiстолетом учив Безбородька. Рiй думок увiрвався йому у мiзки i жалив їх по всiй площi. Бо що цьому анархiсту й тепер пiдняти зброю? Пиха одразу ж здмухнулася з його виду. Кисiль, незважаючи на свою опасистiсть, вискочив iз хлiбiв, крутнувся на дорозi i тут вiдчув себе безпечнiше. - Ти з глузду з'їхав? Ти знаєш, чим це пахне? - заговорив майже пошепки, прислухаючись до гудiння в головi. - Ти знаєш, кого женеш iз поля?' Але Марко вже закусив вудила. - Знаю! Не робiтника, а перекотиполе, погонича. Оранка настає - поганяєш на оранку, сiвба прийде - поганяєш сiяти, жнива настають - поганяєш жати, бо це треба для папiрця. Йому, папiрцевi, а не людям служиш. Геть iз нашого поля! Кисiль оглянувся. До нього пiд'їжджала машина, i на нiй анiтрохи не печалився нi шофер, нi Iван Гнатович - напевне, й не побачили його поразки. Вiн похапцем вилiз на сидiння i вже звiдти кулаком посварився на Безсмертного. - Анархiст! Сьогоднi ж сядеш у тюрму. Хай там тебе годують безплатним борщем. - Троцькiст! - кинув йому навздогiн Марко ще й свиснув з доброго дива. Кисiль задихався од гнiву, навiть темнi дужки синцiв пiд очима зсередини затiпались злiстю. - Ви чули? Вiн троцькiстом обiзвав мене! Дасте свої свiдчення! Вiн вiдповiсть... - Невже троцькiстом? - флегма'тичне здивування пройшло по округлому виду Iвана Гнатовича. - Невже вiн таке випалив? - Хiба ви не чули? - Нi, такого не чув. - А ти, Володимире? - Щось вiн крикнув, а що - не розiбрав. Здається, на кiнцi було "iст", а що спереду - не розшолопав, - безневинними очима поглянув шофер, а на його дiвочих устах залукавився прихований посмiх. - Чи ви оглухли разом?! - аж скригнув зубами Кисiль. - Та Марко такий правдивий дурень, що й сам пiдтвердить свого троцькiста. Жени до слiдчого. Вiлiс вилетiв на шлях, перекотився через мiсток, i недалеко вiд трьох ставкiв Кисiль поперед себе побачив машину секретаря обкому, що йшла назустрiч. - Зупинись! - кинув шоферу, пригинаючись, вискочив на узбiччя й пiдняв догори обидвi руки. Чорний лискучий ЗIС, темно переганяючи на собi шматки неба i слiпучого сонця, з шипiнням зупинився бiля блакитних гнiзд чебрецю. I не встиг з машини вилiзти перший секретар обкому, як Кисiль, хвилюючись i не спускаючи з нього погляду, заговорив, замахав руками: - Я бiльше не можу працювати! Я, Михаиле Васильовичу... всьому є межа... - Чому ви бiльше не можете працювати? - неждано запитав хтось збоку. Кисiль оглянувся, отетерiв i з несподiванки подався назад. Приходячи до тями, вiн побачив перед собою секретаря ЦК. Вiн був у сiрому костюмi, у звичайному легенькому брилi, одвертi веселi очi йото одночасно тримали в собi розум, i смiх, i насмiшку. - Я... - до решти розгубився Кисiль, видобуваючи догiдливу посмiшку, але вона одразу не могла змести всi попереднi вирази гнiву й обурення i тому вийшла жалюгiдним недоноском. - Кажiть, не соромтесь, товаришу... - Кисiль, начальник обласного управлiння сiльського господарства, - пiдказав Михайло Васильович. - Я, бачите, нiчого не можу зробити з одним дуже норовистим головою колгоспу, - терпнучи до самих нiг невпевнено заговорив Кисiль. - Вiн нiкого не слухається... - Чим провинився цей голова? - погляд в секретаря ЦК стає строгiшим. - Анархiст у всьому: i в плануваннi, i в роботi, i в побутi, - трохи почав одходити Кисiль. - Ось вiн щойно вiдмовився жати, мене троцькiстом вилаяв i прогнав iз свого поля, бо нема на нього управи. - Прогнав? Iз поля? Нiчогенький норов має. Це, Михайле Васильовичу, вже непорядки. - В нього кругом таке, - пожвавiшав Кисiль. - Колгоспне добро розбазарює, вiдкрив на полi богадiльню - видає безплатно борщ. - Безплатно? - здивувався секретар ЦК. - I добрий чи поганий? - Я не куштував. - Даремно, а я на дурничку не посоромився б, - засмiявся секретар ЦК, i в силувано-пiдлесливiй усмiшцi скривився Кисiль - Поїдемо поглянемо на цього анархiста... Безсмертний почув бурчання машин, коли звернув з озимини сусiднього колгоспу, але навiть не озирнувся бо лютився чоловiк i з болем поглядав на зелений пучок скошеного жита: доки ж так будуть нiвечити хлiборобську працю? I доки перед киселями будуть гнутися навггь розумнi, але полохливi чи занадто обережнi голови? Та ось машини повернули прямо до нього, зупинились, i Марко першим побачив секретаря ЦК. Радiсть, здивовання i острах ворухнулись у душi чоловiка. - Так це ви Марко Безсмертний? - пильно придивляючись, вiтається з ним секретар ЦК. На мить на його чолi вигинаються зморшки, .а погляд кудись шугає вдалину. - Здається, я наче зустрiчався з вами? - Зустрiчалися, - жвавiшає обличчя Марка, а на вид Киселя падає тiнь. - А де ми зустрiчались? - На фронтi. Ви менi вручали орден Ленiна. - Приємно знову побачитись, - сердечно посмiхнувся секретар ЦК, але зразу й похмурнiв. - Що ви тримаєтев руцi? - Пропащий хлiб. - Пропащий? - Так. Це хлiб для... зведення. З нього ще дух молочка не вивiтрився. - А яке горе заставило жати хлiб... для зведення? Марко зам'явся, а Кисiль поблiд. - Кажiть, кажiть, не крийтеся. - Це я сказав жати, - насилу вимовив Кисiль - йому перехопило подих i мову. - Для чого? - обернувся до нього секретар ЦК, i очi його потемнiли. Кисiль знiтився: - Воно, я думаю, повинно дiйти в покосах. - Коли не дiйшло в головi, то де вже йому дiйти в покосах?! - гнiв блиснув у поглядi секретаря ЦК. - Ви щось тямите у хлiборобському дiлi? - Я сiльськогосподарський iнститут закiнчив. - Навiть? - здивувався секретар ЦК. Вiн узяв у Марка жмуток колосся, простягнув Киселевi. - I у вас не болiла совiсть, коли кидали пiд косу хлiборобську надiю? - Пробачте... не додивився. . згубив його... Секретар ЦК похмуро, з глибоким докором поглянув на Киселя: - Не тiльки це жито - святiсть до працi, до людини згубили ви. Порожняком їдете в соцiалiзм! - I обернувся до секретаря обкому. - Я думаю, товариш Кисiль правильно сказав, що вiн бiльше не може працювати на своєму посту... Сiдайте, товаришу Безсмертний, показуйте господарство. Все це, немов удар грому, приголомшило Киселя. Вiн хотiв щось сказати, але стримався, озаддям вперся у вiлiс i тоскно дивився, як зачинились дверцята ЗIСа. До нього, мов крiзь окрiп, донiсся смiх з машини - невже в когось тепер i радiсть могла бути? Кисiль тремтячою рукою вийняв з кишенi хустинку i почав обтирати пiт, що вичавлювався не сонцем, а болiсним смутком. Коли ЗIС рушив з мiсця, вiн потягнувся до нього тулубом i обома руками, але зразу ж i опустив їх, бо хiба благанням можна повернути втрачене? Для цього, очевидно, щось iнше треба. I вiд цiєї думки тоскно заворушилися iншi, вповзаючи в його краєчки'життєвих дорiг. Але одразу ж нагнав їх, бо хiба ж вiн для себе старався, хiба йому особисто потрiбне це жито, бодай би на пнi уклякло воно! Та знову до краєчкiв його дорiг поповзли сумнiви, i вiн мовчки викорчовував з себе двобiй думок, визнавав - i визнати не хотiв своєї провини, бо ж не сам вiн так старається... тобто старався на керiвнiй роботi... Де там було думати про святiсть до роботи, коли бiльше думалось про те, як би не схопити "строгача" за це ж недосiяне чи незiбране жито. Тепер вiн уперше за довгi роки подивився на поле не як той керiвний працiвник, якому треба когось розносити за оранку, сiвбу чи хлiбозаготiвлi, а як звичайний смертний... Та з цього нiчого не вийшло... Чогось ниви здалися йому пожовклою сценою в театрi, де нагло обiрвалась частина його бiографiї, i колос - не спiвав, не спiвчував йому, а шипiв на нього... - Так до слiдчого їхати чи додому й до хати? - запитав iз кабiни шофер. В руцi його самотнiв зелений., марно загублений колосок жита, i Кисiль чомусь здригнувся й безнадiйно махнув рукою. - Їдь, куди хочеш, тепер все одно... - Може, до куховарки з весняними очима? - пожвавiшав Iван Гнатович, якому знову заманулось побачити ту жiнку, вiд погляду якої хотiлося стати молодшим i кращим. Кисiль стрепенувся, наче його вжалив шершень... I що було б послухатись куховарку - покуштувати її борщу? А в цей час машина з секретарем ЦК поїхала б ген-ген куди й не зачепилась би за його долю. Так хiба вгадає чоловiк, на чому вiн має спiткнутись? Кисiль пiдводить зiв'ялу голову. На дорозi вже влягається пил, а за ним прозорими прожилками розщеплюється пропечене скляне повiтря, i марево тремтить за житами, на якi вiн якийсь час не приїде начальником. Ну, а потiм якось перемелеться. Кисiль почав забiгати думками наперед, але одна збоку вжалила його. "Приїхав-Поїхав", - з невимовною гiркотою згадав своє прiзвисько i мало не застогнав. Ось i все, що залишилось од його дiяльностi... Бiля кожного поля, бiля кожного клину зупинявся ЗIС, i секретар ЦК обома руками то пестить, то розгортає, то пригортає хлiборобську працю. Вона тiшить i радує його серце, а ось на клинi припаленої гречки засумувало воно. Розгубленiсть уже вiдiйшла од Марка, вiн зовнi стає спокiйним, хоча в головi зараз вирує коловорот думок. - Для першого року господарювання зовсiм непогано, навiть добре, а з городиною - прямо-таки чудово! I молодцi, що не обдираєте покупця. Марiю Тримайводу i її бригаду неодмiнно треба вiдзначити! - Секретар ЦК одночасно говорить i до Михайла Васильовича, i до Марка. - Не забудемо, - щось записав у блокнот Михайло Васильович. - А що з головою робити? - З цим анархiстом? - засмiявся секретар ЦК. -Подивитесь восени, коли урожай буде в коморi. А чого ж ви, Марку Трохимовичу, обiзвали Киселя троцькiстом? Вiн в опозицiї був? - Нi, не був, - зам'явся Марко. - Доказуйте, доказуйте. - Ми його так прозвали за те, що не розумiє чи не любить вiн хлiбороба, усе чекає од нього полiтичних помилок, вишукує в нього другу душу та .аж трясеться, щоб той, бува, не мав зайвого шматка хлiба чи яблука для дитини. Для нього селянин - це тiльки виконання норм, хлiбозаготiвлi, позики, молока, м'яса, шерстi, яєць i слухач його виступiв. На всьому, без потреби, економить Кисiль: i на дитячому рум'янцевi, i на жiночiй красi, i на хлiборобськiй силi. - Ще не перевелись такi знавцi села, - задумано сказав секретар ЦК, погляд його потьмарився i полинув кудись далеко-далеко. Мовчки проїхали якийсь час, придивляючись до полiв i марева над ними. - Борщем своїм, голово, почастуєте? - неждано почув Марко. - Борщем?.. З охотою, тiльки, пробачайте, без м'яса, пiсний вiн. - Нам уже навiть кориснiше споживати пiсний, - з якоюсь насмiшкою поглянув на себе i дебелого секретаря обкому. До польового стану вони пiд'їхали саме в обiдню пору, коли притомленi люди сiдали на землю, а здивованi соняшники нридивлялись до внх i до мисок з намальованими соняшниками. - Тут безплатний борщ видається? - пiдiйшов секретар ЦК до Катерини Павлiвни. - Ой... боженьку мiй... - клекотом вирвалось у тої, i вона, округляючи очi, для чогось тихо запитала: - Це ви?.. - Здається, я. Почастуєте своїм борщем? - Та я зараз... Катерина Павлiвна побiгла по миску, лаючи себе в. думках, що навiть хлiба не має почастувати гостя. Вона йде разiв зо два оглянулась, чи нема тут якогось обману, але обману не було. Бiля соняшникiв, поруч з усiма хлiборобами, сiв секретар ЦК, до нього потягнулись кiлька рук iз сухим чорним хлiбом. Вiн узяв шматок хлiба в дiда Євмена, передiлив його й, повертаючи половину, подякував старому. - Звиняйте, що такий темний, з домiшками, як наша доля, бо труднощi... - звичайно, з перцем сказав дiд Євмен. Секретар ЦК пильно поглянув на старого. - Це вiрно, що доля наша iще з рiзними домiшками: було кому натрушувати їх. Але тепер ми й за цi домiшки вiзьмемось, - сказав переконано. - Домiшки мають згинути, а доля рости! XL П'ять днiв i п'ять ночей гудiли в полях молотарки. Над ними, як безконечнi жертви, злiтали золоточубi снопи; шевськi ножi барабанщикiв били їм пiд саме серце, й обезсилене колосся сторч головою летiло в iкластi пащеки, в ненаситне гудiння i в скажену круговерть, де стогнало, дзвенiло, плакало i солодко падало на землю натомлене .зерно. Пошерхлi, з степовим пилком жiночi руки ворожили над ним, неначе передавали йому родючiсть, вагарi не встигали зважувати, а водiї та їздовi вивозити його, i в степу з жита, пшеницi та ячменю виростали золотi вулкани. На старих дорогах i нових шляхах побiльшало птаства. А великий хлiб їхав i їхав i на елеватори, i в землянки, i в свiжi оселi. В селi запахло житнiм духом, i тому обнадiянi хлiбороби не вiдходили нi вдень нi вночi вiд молотарок. А коли не вистачало снопiв i коли зобижено почали стихати машини, люди самi снопами валилися бiля них, падали на золотi вулкани зерна, на пiдсиненi мiсяцем стернi i одразу ж з посмiшкою чи зiтханням входили в сон. I там над ними знову злiтали чубатi снопи, бiснувались молотарки, а бiлiї них дитячою мовою жебонiло зерно. Йде Марко степом, наче завороженим царством, i засинає на ходу, потiм стрепенеться, здивовано подивиться, як навколо ворушиться срiблясто-синє мiсячне снування, як пiд ним розкiшна, - голови у зерно, а ноги на стежку - щасливо спить чубата парубота, прислухається до росяного шепоту i сам промовить собi: - Я люблю вас. В яринi озвалася перепiлка, i чоловiк спросоння говорить до неї: - Я люблю тебе, пташино, люблю твiй спiв. Перед ним у кружляннi проходить зоряна карта неба, i вiн теж говорить, що любить небо, i почуває, що вся любов не вмiщається в його тiлi. У долинi над ставом зафоркали конi. Марко зупинився, зовсiм прокинувся i, дивуючись, засмiявся i до коней, з темних грив яких осипалося мiсячне промiння, i до ставу з затонулим у ньому небом, i до клаптiв туману, що навшпиньках скрадалися над очеретами. Давно не було так вiдрадно на душi в чоловiка, бо там добре вмiстились i люди, i земля, i нiч, i оцi конi з темно-срiбними гривами, i зерно, i надiйнi розрахунки, якi тримав у головi. Коли все буде гаразд, люди матимуть i хлiб^ i до хлiба. Це вже видно по озиминi i ячменю. А льон i коноплi, єй-єй, повиннi вивести його в якiсь мiльйонери. Правда, про те цього року бiльше, нiж вiн, дбала, спасибi їй, сама природа: прямо всi свої щедроти поприносила i на поля, i на луки, й на городину, i на сад. Поталанило йому, та й годi. Ну, а тепер, чоловiче, не роззявляй рота, думаючи про завтрашнiй день... . От i йде полями новий мiльйонер у порудiлих кирзових чоботях, у вибiленiй солдатськiй сорочцi, похудiлий i голодний, i посмiхається до всього широкого свiту, i до людей, що сплять на землi. I славно йому з ними, як зерну в одному колосi, що разом стрiчає i грози, i сонце. З однiєї кишенi Марко виймає засiяний цифрами блокнот, а з другої - томик поезiй Шевченка. Та нi цифр, нi вiршiв при мерехтливому мiсячному свiтлi вiн не може читати й впiвголоса звертається до темних з мiсячними гнiздами верб: . Один у другого питаєм: Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм? I, не дiзнавшись, умираєм, А залишаємо дiла. Дерева здивовано слухають чоловiка, кивають йому своїми вiнками й осипають на воду синю росу. Коло самого берега скинулась риба, знову заiржали конi, i далеко-далеко за самотнiм вiтряком обiзвалася дiвоча пiсня. За ким вона журиться, кого шукає в цьому зачарованому свiтi? Колись отак ночами його в полi з пiснею шукала Олена. I вiн прямував на її голос, а потiм на якiйсь стежинi бачив тонку постать з бiлим вузликом у руцi. Уздрiвши чоловiка, Олена обривала спiв i починала докоряти, що вiн, Марко, i не обiдав, i не вечеряв, i забувся за жiнку, i сам перепався на смик. А вiн поглядав на миле, з ображеним вузликом уст обличчя, посмiхався, розгортав бiлу хустину i доти пiдхвалював усе, що знаходив у нiй, поки в жiнки не розпогоджувались уста. Тодi вона обзивала чоловiка хитрющим лисом, притулялась головою до його плеча, журилася, що вiн отак якогось дня звалиться з нiг, i знову потихеньку починала щось спiвати. А вiн пiд її спiв, бувало, й засинав. Невже це було? Дивується вiн, i дивуються верби. За ними здригнулося небо i наче осiло за вiнця землi... А то вiн знову засинає... Як солодко, струмочками, затiкає сон у його тiло i так приплющує повiки, що вже нема сили їх розтулити. Ось тут, може, й лягти бiля верби з вибитою серцевиною i вузлатим корiнням? Марко, похитуючись, хоче опуститись на землю. Але що це?.. Пiсня повертає до нього, наближається, i вiн ясно вчуває, що це Оленина пiсня, це її голос! її!.. Що ж це робиться з ним? Широко в подивi розплющивши очi, вiрячи й не вiрячи, вiн прислухається до голосу, що напливає на нього, топить його в спогадах i б'є пiд серце, як нiж снопа. Нi, не може бути такого. То мариться йому... Вiн пiднiмається на пiдсинений пагорб, де крiзь сон зiтхає кучерявий овес, i застигає на мiсцi: од вiтряка до нього, спiваючи, йде його Олена, а в її руцi бiлiє вузлик. Жах охоплює Марка. Небо й земля похитнулись в його очах i стали меншими. Вiн подається назад, розгублено оглядається по боках i в цей час чує надривний зойк: - Тату! На стежину падає бiлий вузлик, а по стежинi, надломлюючись, розпливаючись, бiжить, летить тонка постать i, смiючись i плачучи, падає батьковi на груди. - Тетянко, це ти? - ще не вiрячи собi, вражено i тихо питає Марко, як питали тисячi батькiв у цьому роцi. Вiн охоплює доньку обома руками i бiля свого серця чує стукiт її серця. - Тетянко, це ти? - бiльше нiякi слова не приходять до нього. - Я, тату, я, - цiлуючи його i плачучи, теж бiльш нiчого не може сказати дочка. Вона, мов перепiлка, здригається в його обiймах, i здригається її золота коса, така сама, яка була в Олени. Марко пiднiмає до мiсяця доньчину голову, вдивляється в її обличчя, пальцями витирає її сльози i не радiсно, а жалiсно посмiхається до неї. - Яка ж ти гарна, доню, кровинко моя. - I на його очах Тетянка вперше бачить сльози, i вона теж обтирає їх пальцями. Отак i стоять вони якийсь час, неначе вимуруванi з каменю самої iсторiї. - Як ти на маму схожа, пташино моя!.. I коси такi самi. - Не такi, тату, - з зажурою подивилась на нього, i в її очах i сльозинах одразу пройшли усi минулi страждання. Вона опустила на плечi хустину, i батько в золотi кiс побачив сиве пасмо. - Хто ж тебе так зобидив, дитино моя? - аж застогнав, притуляючи до себе худенькi плечатка. - Нелюди, тату... в концтаборi... Вони так били мене, що очима не сльози, а кров iшла... Вони змогли вибити кров iз очей, але не змогли вирвати зiзнання з душi, - ясно, крiзь горе й печаль поглянула на батька, а в куточках и вуст ворухнулася уперта i горда посмiшка. I вiн уперше пiзнає свою силу i свою несхитнiсть у цьому колоску. Немов захищаючи доньку вiд тiней минулого, батько пригорнув до себе своє щастя, а сам подивився в самий край ночi, де ще таїлися нелюди, де ще на золотi й залiзi горбилась недобита кривда... Будьте ви проклятi!.. - А як ви, тату? - вже зовсiм посмiхається Тетянка до нього. - Нiчого, доню, нiчого... Як добре, що ти повернулась... Ходiмо ж, маленька, до .бабусi. Вони обертаються i, притуляючись плечем до плеча, вузькою стежиною йдуть до села. Ось Тетянка пiднiмав бiлий вузлик iз землi, щось згадує, розгортає i подає його так само, як ранiше це робила Олена. - Їжте, тату, ви ж i не обiдали, i не вечеряли, - i в її голосi обзивається давнiй докiр матерi, i навiть губенята на мить збираються знайомим вузликом. - Невже це ти? - вже радiсно перепитує Марко i, пригнувшись, пiдiймає на руки своє дитя, i смiється, i росить сльози над ним. XLI Ранок веселими руками промiнцiв викочує з-пiд землi пшеничний колобок сонця i ставить його на зелену, з туманцем скатертину озимини. Вулицею до нової школи гупотить зграйка малюкiв. Хтось iз них у щасливому захватi пiзнання не говорить, а виспiвує казку про колобка: "Я вiд баби утiк, я вiд дiда утiк, я вiд вовка утiк i вiд тебе втечу". I пiд цю немудру розповiдь пшеничний колобок сонця одривається од вологої скатертини озимини i пiдводиться вгору, то лукаво, то радiсно пiдморгуючи добрим людям. А вони вже, наче дятли, повилазили на свiжi зруби i тук-тук сокирами, тук-тук! Сокири збудили луну, i вона забiгає то в одну, то в другу недобудовану оселю i ахає вiд задоволення. Вулицями заскрипiли пiдводи, i першi слiди колiс волого простяглися по прибитiй росою землi. Це їздовi розвозять людям другий урожай гороху, i Марко ось уже кiлька днiв має на душi свято. Прямо-таки везло йому в цьому роцi. Люди спочатку й не повiрили, що матимуть не кiлограми, а мiшки гороху. Перший бiй з нестатками наче виграно, а тепер по-справжньому треба готуватись до другого i до рiзних примх природи. I люди це розумiють: i роблять на совiсть, i пiдказують, як найкраще ворожити бiля майбутнього врожаю. - Добрий день, Марку, - обiзвалась iз двору Мотря Дибенко. - На головування йдеш? - На головування, - жартiвливо запишався чоловiк. - А де ж ти мого дiда подiв? - I досi його нема? - дивується Марко. - Нема, не приїхав. Може, заблудився у тiй столицi й невiть-куди заїхав? - Щоб дiд Євмен десь заблудився!? Та дайте йому добрi конi, вiн у всi столицi знайде дороги i мимохiдь ще й на небi в святих побуває. - А напевне, i розпутав би вiн усi дороги: раз проїде - i все пам'ятав, - не без гордощiв говорить жiнка i поринає в свої роздуми: - Невже, Марку, аж столичним людям могли сподобатись дiдовi коники?.. Отак живе, живе чоловiк i не знає, що вiн талант. Гляди, ще загордиться i пиячити почне. Коли маєш час, прочитай, як його в газетi описують. Марко, ховаючи у вусах посмiшку, статечно заходить до нової хати, де вже розмiстилися крупно боги, вождi и полководцi, а дрiбно - вся рiдня. Баба Мотря з прискринка дiстає газету, в якiй уперше, але так гарно й багато написано про її старого. Вона, соромлячись, простягає газету Марковi: - Вчитай менi ще раз те саме. I вiн починає читати, що дiдовi коники вже перестрибнули Дунай i Ла-Манш i з Францiї опинились на виставцi аж в Англiї. - От пишуть душевно, прямо, як в євангелiї. I хто б мiг подумати? - дивується Євмениха. - Пiсля такого моєму дiдовi уже повiк не захочеться умирати. Тепер йому глину доведеться возами возити. I хто це, Марку, друкує про дiда? - Учений! - Та невчений так не втне, - погоджується баба Мотря. - Вже тепер нiхто мого старого не називатиме елементом. Ну, а на тебе дехто починає ремствувати. Марко насторожується: - Не вгодив комусь чи помилився в чому? - Нi, зобижаються, що ти все будуєш та будуєш, а про себе зовсiм забувся. Люди кажуть: вибирали тебе головою, а не приймаком. Вони тобi за тиждень, як лялечку, з дорогою душею змайстрували б нову оселю. - Я ж казав, що почну будуватися останнiм. Закладемо, тiтко Мотре, зруби усiм вдовам, усiм сиротам, а тодi й про себе почнем думати. - А я гадаю: негоже так робити, як Безбородько та його кодло, але не треба й до себе ворогом бути. Може, i ввечерi заглянеш до мене? - Чого? Стара нiяковiє: - Коли не надокучило, то ще прочитаєш про старого. Якось дуже гарно в тебе виходить воно, - довiрливо поглянула на Марка. - Читав же менi цю газету й Лихойваненко, але в нього i дiд, i коники його стають гiршими. Марко засмiявся, махнув рукою i вийшов з хати. З порога вiн почув лемент на сусiдському кутку. Чи й до бiйки не доходило там? Чоловiк чимскорiше городами подався до подвiр'я Самойленкiв. Тут уже бiля гарно виплетеної лiси й ворiт зiбрався цiлий куток, весело прислухаючись, як завзята й досi вогниста Лисавета Самойленко чихвости-ла свого незворушного Порфирiя i його брата - старого сукновала. В Самойленчихи зараз од гнiву стрибали очi, прямокутником вибивалися губи, а кулаки цiпами молотили повiтря. - Анi клепки, люди добрi, нема в головi мого чоловiка, нi грудочки лою, нi краплиночки олiї, а є в головi чоловiка одна полова, та й то не перевiяна, - перегинаючись, апелювала вона до своїх сусiдiв. - Вам, бабо, виднiше, що є в дiда, - обiзвався хтось iз гурту, i всi довкола зайшлися реготом. Пiдбадьорена Лисавета накинулася на Порфирiя i його брата, якi з сокирами мовчки, але войовничо стояли бiля землянки, прислухаючись до бабиної лайки. - Чи вона, оця безщасниця, у вас їсти просить, чи стоїть поперек дороги, чи вона, сердешна, вам боки муляє, що взялись за руйнацiю? Ну скажи, старий iдоле, хоч слово, хоч пiвслова, щоб i люди чули. - I скажу, - спокiйнiсiнько обiзвався Порфирiй, якому i за вухом не свербiло вiд усiх лементацiй жiнки. - Знаєш, як в "Iнтернацiоналi" пишеться?.. "Весь мир насилья мы разрушим!" - Так то ж увесь мир, а не мою землянку! - Вона теж мир насилля: насильно мене запроторили туди. I я руйную її, - махнув старий сокирою. Лисавета була приголомшена i блиском сокири, i мовою чоловiка. Вона приклала сплетенi руки до грудей i хотiла трагедiйне заплющити очi, але саме в цей час побачила Марка i кинулась до нього: - Марку, лебедику мiй, голубе сизий, скажи ж їм, басурманам, щоб моє зверху було, бо де я ставитиму глечики з молоком? - Тьху, ще й серйозного чоловiка замакiтрить бабським череп'ям! - сплюнув спересердя Порфирiй, кивнув братовi, i вони дружно гупнули сокирами. Стара затулила обличчя долонями, а коли почула трiск, опустила руки i на мiсцi, де була землянка, побачила хмару трухлявого пилу. - Ну, i слава тобi господи, - зiтхнула вона й рiвно пiшла до хати. - Лейборист! - зневажливо кивнув на неї головою Порфирiй i почав струшувати з одежi порох колишнього житла. Цiлий день Марко снує зеленими i чорними полями i має насолоду вiд бурчання тракторiв, що орють на зяб, i вiд будiвництва ферм, i вiд розмов на буряках, i навiть од цвiту скромних браткiв, якi прихопили на свої тендiтнi пелюстки кольори осiннього сонця i весняного неба. Бiля ставу тремтить порiдiле золото верб, а мiж ними дiвочими стрiчками ворушиться просинь, i по нiй снується легеньке осiннє павутиння. Рибалки, перегукуючись, витягують першу тоню, i на березi одразу виростає пагорб живих злиткiв. I блакитне поле теж вродило в цьому роцi. Тепер треба прикупити добрих корiв та братися за будiвництво цегельнi. Бiля зеленого, мов барвiнок, рапсу його з бiлим вузликом в руках розшукує Тетянка i починає вичитувати так само i те саме, що вичитувала колись Олена. А вiн i це слухає з приємнiстю i добряче посмiхається доньцi, яка вже й висновок пiдбиває, що в неї зовсiм неможливий батько. - Так уже i неможливий? - скоса поглядає i милується ображеним вузликом її вуст. - Ви б подивилися, на що стали схожi... - Перепався на смик... - пiдказує Марко доньцi. - Ет, хiба з вами серйозно поговориш? - гнiваються уста, очi i брови доньки. - Вiдпочити вам треба, вiдпочити хоч кiлька днiв. - Скоро i за цю кампанiю вiзьмемося. Поїду, Тетянко, аж у тi мiсця, де танки пiдбивав. - Це ви кiлька разiв говорили менi. - А ти ще раз послухай: старi люди люблять повторювати. - Якi ж ви старi? - гнiвається донька. - Ну, не старий, так бувалий. От побачиш - незабаром поїду, бо чогось у грудях останнє залiзо норовиться. - На операцiю треба лягати. - Ну, це ще почекає... З гiнної дороги до них радiсно поспiшає Антон Безбородько. його вигляд одразу ж занепокоїв Марка: коли Безбородько веселий, то щось недобре скоїлось. - Здоров, здоров. Марку! - пiдходячи до Безсмертних, уже пригашує радiсть Безбородько. - Iду собi дорогою - бачу сiмейство, ну, й завернув до вас. - Iз чим завернув? - Марко вловлює ту мiзерiю. що зараз проходила на вузькуватому виду Безбородька, хоч вiн i намагався прикрити її латками жалощiв i спiвчуття. - Та як тобi сказати? - зиркав по боках Безбородько. - Перестарався ти, братику, перестарався. Хiба я не казав тобi: не дуже старайся, бо в нас тобi пам'ятника чи монумента, практично, не поставлять, хоч ти iз шкiри вилузайсь. Бач, як ти мудрував iз горохом, а зрештою, куди потрапив? Аж у фейлетон. От який маєш набуток! - Безбородько поволi, нiби неохоче, вийняв з кишенi зiм'яту газету. Марко вихопив її, в очах йому темно застрибала комашня лiтер, у мiзок болiсно гупнула раз i вдруге та сама думка: за що?.. На четвертiй сторiнцi його приголомшив самий заголовок фейлетону. "Цар-горох i комбiнатор". Чи можна було вигадати щось дошкульнiше?.В цiй писанинi його зробили ошуканцем, який, спекулюючи на споживацьких настроях, роздуває свiй авторитет i експлуатує багатство землi. Тут навiть словом не згадувалося, що з другого врожаю було здано пiвтори тисячi пудiв гороху державi. Не це було потрiбно авторовi, який ховався за псевдонiмом "Горошина". Дочитавши фейлетон, посiрiлий Марко з вiдразою повертає газету Безбородьковi й прикладає руку до грудей, де лежать останнi осколки; здається, й вони заворушились од незаслужено? образи. - Бач, як, практично, буває в життi, - бережно ховає газету Безбородько. - I коли подивлюсь я, то не з твоїм здоров'ям тягти цей вiз. - Iдiть, Антоне Iвановичу, - непримиренно поглянула на нього Тетяна й притулилась до батька. - Iдiть од нас. - Ти вже командуєш замiсть тата? Багато командирiв розвелось у нас, - образився Безбородько. - Ти краще скажи, хай вiн здоров'я береже, бо, знову ж, монумента не поставлять. - Чули вже ваше розумне просторiкування! - гнiвнi рум'янцi спалахують на обличчi доньки. - Iдiть! Безбородько обертається й статечно, з повагою до себе, прямує до гiнної дороги. У Тетяни болем наливаються очi: - Хiба можна ось так бити в самiсiньке серце? - Це, доню, не в серце, - рукою засцокоює її Марко. - Це не смертельно. Але не легко йому, коли, не розiбравшись, б'є свiй свого. От тодi людина має найтяжчу кару, i все одно - це минуще... - Що ви думаєте робити? - Послухаюсь тебе: поїду зараз на кiлька днiв з села. Ну, хоча б у тi мiсця, де пiдбивав танки. - А спростування писатимете? -Для чого, доню? Не папiрцi, а робота, тiльки вона спростує все, - засмучено поглянув удаль, де на притiнену землю золотим колобком опускалося сонце. "Я вiд дiда утiк, я вiд баби утiк, я вiд смертi утiк, а вiд обмовника не змiг. Але стискай, чоловiче, серце, стискай його i далi тягни свiй плуг..." XLII Чого б, здавалося, журитись, коли правда на твоєму боцi, та все одно грязь, кинута на тебе, тривожить i тривожить душу, i вже не таким ясним здається зоряний посiв на небi, i вже не так хвилює стишена дiвоча пiсня. Осторонь по-осiнньому зiтхає вiтер, i ти зiтханням вiдповiдаєш йому. От уже й вiдчув ти важку втому, зiбрану за нелегку весну i лiто. Невже був кiнь, та з'їздився? I в грудях вогнем ворушаться клубки. Напевне, доведеться ще лягати пiд нiж. Мала мати одну дочку Та й купала у медочку. Все ближче журяться дiвочi голоси. Це ж улюблена пiсня Катерини Заднiпровської. В темрявi йому засвiтились прекраснi материнськi очi, заклекотiв її голос, лягли руки на його плечi. Ще недавно вона зi своїм Григорiєм утiшали його, а вiн дивився на них, i все одно було нiяково на душi, наче й справдi мав провину перед людьми. От i зараз навiть не так iдеш селом, як ранiше, саме тiло якось щулиться, неначе бажає стати меншим. У медочку та й купала, Щастя-долi не вгадала. I тобi не так багато наворожили того щастя, але чому ж i його хтось хоче обiкрасти, забруднити?.. Спокiйнiше, Марку, спокiйнiше, не таке переживав. День-два пройде - i минуться твої болi, а є такi, що й час вiдступає перед ними. Багатьом тепер рiдна мати не вгадала щастя, i ти маєш думати про це... Спокiйнiше, чоловiче. Вiн випростується, на мить простягає вгору натомленi руки й дивиться на далекi Стожари, що бавляться в небi, мов рибки в рiцi. Бiля тину гойднулась темна тiнь. Марко хоче її обiйти, але вона прямує до нього, i через хвильку вiн здогадується, що це Мавра Покритченко з дитям на руках. "Мала мати одну дочку та й купала у медочку", - озивається в пам'ятi дiвоча пiсня. Мавра, уся в темному, як черниця, стає навпроти нього, i вiн чує сонне плямкання немовляти, i вже од цього стає легше на душi. - Спить? - пошепки питається в жiнки i нахиляється до дитини. - Воно спокiйненьке у мене, - тихо вiдповiдає мати. Жалiсть i краплини втiхи пробилися в її словах. Значить, жiнко добра, найтяжче минуло в тебе. Але ось у її голосi обiзвалася справжня туга: - Марку Трохимовичу, це правда, що ви покидаєте нас? - Як покидаю? - Ну, з головування йдете... Розсердились на газету. Не робiть, Марку Трохимовичу, цього. З вами навiть менi легше було, - щиросердим сумом поглянула на нього, i вболiвання жiнки, i її гарне, з печаттю кривди обличчя вразили Марка. Чого ж ми часто таких жiнок змiряємо напiвзневажливим поглядом i боїмось промовити добре слово, яке їм потрiбне бiльше, анiж тим, що мають законних чоловiкiв i дiтей? А що, коли взяти й сказати їй: "Ти, Мавро, записала дитя на моє iм'я, то нехай воно й назовсiм буде моїм, а ти будь моєю дружиною!" Вiн здригається i одразу ж проганяє цю думку. I не тому, що для нього страшним було б таке одруження або чийсь поговiр, а тiльки тому, що за все життя вiн двiчi любив i ще й досi iнколи без надiї сподiвався того, що звалось любов'ю. Але навiть найглибшим спiвчуттям ти можеш знiвечити життя i собi, i ось цiй жiнцi, що стоїть перед тобою i тiльки хоче